Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ТУ3/2022/23/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 9
Показані документи з 1 по 9

Аналіз результатів монокондилярного ендопротезування в умовах зниженої щільності кісткової тканини [Текст] / В. О. Мовчанюк [та ін.] // Травма. - 2022. - Том 23, N 2. - С. 4-16. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS (патофизиология, хирургия)
КОЛЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, KNEE (использование, методы)
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
Анотація: Біль є основною причиною ендопротезування суглобів, але для багатьох пацієнтів це дає можливість відновити функціональні спроможності. Анкети для самозвітів відображують сприйняття людьми власного стану здоров’я та задоволеність ним. Більше того, фізичні функції краще характеризують самі пацієнти, ніж лікарі. Мета: визначити ефективність розробленої методики монокондилярного ендопротезування колінного суглоба в умовах зниженої щільності кісткової тканини. Матеріали та методи. Були досліджені 3 групи пацієнтів: І група — 59 (67,8 %) осіб, пацієнти з нормальною щільністю кістки, яких оперували за класичною методикою монокондилярного ендопротезування; ІІ група — 6 (6,9 %) осіб, пацієнти зі зниженою щільністю кісткової тканини, яким було проведено монокондилярне ендопротезування за авторською методикою, ІІІ група — 22 (25,3 %) пацієнти зі зниженою щільністю кісткової тканини, яким виконували монокондилярне ендопротезування колінного суглоба за класичною методикою. Усім пацієнтам до та через рік після ендопротезування було проведене анкетування за опитувальником KOOS. Результати. До лікування пацієнти відчувають значні незручності з колінним суглобом, що проявляється больовим синдромом при рухах колінного суглоба — згинанні та розгинанні, ходьбі не тільки сходами, а й по рівній поверхні. Хворі в більшості випадків скаржаться на набряк колінного суглоба, болі вночі та після тривалого відпочинку. Симптоматика більше проявляється в пацієнтів старшого віку (понад 65 років) та у хворих зі зниженою щільністю кісткової тканини — остеопорозом, що є ускладнюючим фактором. Стан пацієнтів після ендопротезування також залежить не тільки від якості проведеної операції, а й від віку пацієнта, тобто чим більший вік хворого, тим вища ймовірність гіршого результату, а також від наявності супутніх захворювань, особливо остеопорозу. Гірші результати ендопротезування у пацієнтів ІІІ групи були пов’язані з ускладненнями, які в деяких хворих призвели до ревізій. Висновки. У пацієнтів ІІ групи, яким було зроблене монокондилярне ендопротезування за новою методикою, результати наближалися до таких І групи — пацієнтів без остеопорозу. З огляду на те, що в ІІ групі були пацієнти доволі похилого віку, результати ендопротезування трохи нижчі, але близькі до таких І групи та кращі, ніж у пацієнтів ІІІ групи. Ускладнень у пацієнтів ІІ групи не було. Авторська методика монокондилярного ендопротезування колінного суглоба дозволяє не тільки отримати хороші результати на фоні остеопоротичних змін, а і збільшити вікову границю оперованих хворих, вона може бути запропонована до більш широкого використання
Pain is the main cause of joint arthroplasty, but for many patients it allows to restore functional capacity. Self-report questionnaires reflect people’s perceptions and satisfaction with their own health. Moreover, physical functions are better characterized by patients themselves than by physicians. The purpose was to determine the effectiveness of the developed method of monocondylar knee arthroplasty in conditions of low bone density. Materials and methods. 3 groups of patients were studied: Group I — 59 (67.8 %) people, patients with normal bone density, who were operated on by the classical method of monocondylar endoprosthesis; Group II — 6 (6.9 %) patients with low bone density, who underwent monocondylar endoprosthesis according to the author’s method, Group III — 22 (25.3 %), patients with low bone density who underwent monocondylar endoprosthesis knee joint according to the classical method. All patients before and one year after arthroplasty were surveyed according to the KOOS questionnaire. Results. Prior to treatment, patients experience significant discomfort with the knee joint, which is manifested in the presence of pain during movements of the knee joint — flexion and extension, walking not only on the stairs but also on a flat surface. Patients in most cases complain of swelling of the knee joint, pain at night and after a long rest. Symptoms are more pronounced in elderly patients — over 65 years, and in patients with low bone density — osteoporosis, which is a complicating factor. The condition of patients after arthroplasty also depends not only on the quality of the operation, but also on the patient’s age, ie, the older the patient, the greater the likelihood of worse results, as well as the presence of comorbidities, especially osteoporosis. Worse endoprosthesis outcomes in group III patients were due to complications that led to revisions in some patients. Conclusions. In patients of group II, who underwent monocondylar endoprosthesis according to the new method, the results were close to the results of group I — patients without osteoporosis. Due to the fact that in group II there were quite elderly patients, the results of arthroplasty were slightly lower, but close to the results of group I and better than in patients of group III. There were no complications in patients of group II. The author’s technique of monocondylar knee arthroplasty allows to obtain good results not only against the background of osteoporotic changes, but also to increase the age limit of operated patients and can be offered for wider use
Дод.точки доступу:
Мовчанюк, В. О.
Жук, П. М.
Карпінська, О. Д.
Карпінський, М. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Фіщенко, В. О.
Робота м’язів нижньої кінцівки за умови згинальної контрактури колінного суглоба [Текст] / В. О. Фіщенко, Халед Обейдат // Травма. - 2022. - Том 23, N 2. - С. 17-24. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (патофизиология)
МЫШЕЧНАЯ СИЛА -- MUSCLE STRENGTH
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
ХОДЬБА -- WALKING
Анотація: Згинальна контрактура колінного суглоба — патологічний стан, що негативно впливає на опорно-кінематичну функцію нижньої кінцівки й значно погіршує якість життя пацієнта. Зміна природних анатомічних співвідношень в одному суглобі веде до зміни навантаження в суміжних суглобах і провокує розвиток дегенеративних змін. Мета роботи: на моделі ходьби вивчити роботу м’язів нижньої кінцівки за умови контрактури колінного суглоба різного ступеня вираженості. Визначити мінімально необхідну силу м’язів нижньої кінцівки для здійснення нормального кроку. Матеріали та методи. Досліджували порушення роботи м’язів при контрактурах колінного суглоба, які моделювали шляхом обмеження розгинання стегна на 10°, 15° і 20°. Аналіз проводили для м’язів правої нижньої кінцівки, порівнюючи отримані показники з показниками базової моделі (тієї ж кінцівки без обмеження розгинання). Результати. Контрактура колінного суглоба не тільки порушує функцію самого колінного суглоба, але й патологічно впливає на функцію тазостегнового й гомілковостопного суглобів через універсальність роботи більшості двосуглобових м’язів стегна й гомілки. Більше за інші м’язи при контрактурах колінного суглоба страждають розгиначі гомілки. Це пояснюється тим, що для забезпечення правильної ходи необхідне повноцінне розгинання гомілки, і цим м’язам необхідно розвинути силу, здатну подолати контрактуру. Наприклад, при контрактурі 20° для розгинання коліна модель повинна розвинути силу 2250 Н, проте в реальності, за даними Delp (1990), максимально можлива ізометрична сила становить 780 Н, що майже в 3 рази менше. Одним з м’язів, які найбільше впливають на функціональність кульшового суглоба, є m. semitendinosus, у моделях простежується його явне перенапруження. Значно порушується робота m. gracilis і m. sartorius. З перевищенням своїх функціональних можливостей при контрактурі колінного суглоба працює m. biceps femoris — коротка головка. Максимальна напруга, яку здатен розвинути цей м’яз, становить 400 Н, тоді як у моделях з контрактурами колінного суглоба необхідне для нормальної ходьби зусилля досягає 900 Н, що м’яз природно розвинути в реальних умовах не в змозі. Висновки. Контрактура колінного суглоба призводить до зміни біомеханіки всієї нижньої кінцівки. Обмеження рухливості колінного суглоба веде до наростання змін у роботі м’язів, змушуючи їх працювати в умовах постійної напруги чи, навпаки, виключаючи з роботи, що призводить до різкого порушення ходи. Знаючи вплив контрактури колінного суглоба на роботу м’язів нижньої кінцівки, можна прогнозувати перебіг розвитку патологічного процесу, визначити, які групи м’язів страждають найбільше. Враховуючи особливості їх функціонування при тому чи іншому ступені обмеження рухливості колінного суглоба, можна визначити, яка група м’язів потребує корекції до і після оперативного втручання
Flexion contracture of the knee joint is a pathological condition that negatively affects the musculoskeletal function of the lower limb and significantly impairs the patient’s quality of life. A change in the natural anatomical relationships in one joint leads to a change in the load in the adjacent joints and provokes the development of degenerative changes. Purpose of the work: using a walking model to study the work of the muscles of the lower limb in conditions of knee joint contracture of varying severity. Determine the minimum required muscle strength of the lower limb for a normal stride. Materials and methods. Muscle dysfunction in contractures of the knee joint was investigated, which was modeled by limiting the extension of the hip to 10°, 15° and 20°. The analysis was carried out for the muscles of the right lower limb, comparing the obtained indicators with the indicators of the base model (the same limb without limitation of extension). Results. Contracture of the knee joint not only disrupts the function of the knee joint itself, but also, due to the versatility of the work of most of the two-joint muscles of the thigh and lower leg, pathologically affects the function of the hip and ankle joints. The extensors of the lower leg suffer more than others with contractures of the knee joint. This is due to the fact that in order to ensure correct gait, full extension of the lower leg is necessary, and these muscles need to develop strength that can overcome contracture. For example, with a 20° contracture for knee extension, the model should develop a force of 2250 N, but in reality, according to Delp (1990), the maximum possible isometric force is 780 N, which is almost 3 times less. Semitendinosus is one of the muscles that most of all affects the functionality of the hip joint; its obvious overstrain can be traced in the models. The work of m. gracilis and m. sartorius is significantly disrupted. With the excess of their functional capabilities in contractures of the knee joint, m. biceps femoris – short head. The maximum tension that this muscle is able to develop is 400 N, while in models with contractures of the knee joint the force required for normal walking reaches 900 N, which naturally the muscle is not able to develop in real conditions. Conclusions. Contracture of the knee joint leads to a change in the biomechanics of the entire lower limb. Limiting the mobility of the knee joint leads to an increase in changes in the work of the muscles, forcing them to work either under conditions of constant tension or, conversely, turning them off from work, which leads to a sharp violation of the gait. Knowing the effect of contracture of the knee joint on the work of the muscles of the lower limb, it is possible to predict the course of the development of the pathological process, to determine which muscle groups are most affected. Taking into account the peculiarities of their functioning with varying degrees of limitation of the knee joint mobility, it is possible to determine which muscle group needs correction before and after surgery
Дод.точки доступу:
Обейдат, Халед

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Камінська, М. О.
Обґрунтування оптимальної довжини та форми пластини для корекції вродженої лійкоподібної деформації грудної клітки [Текст] / М. О. Камінська, В. А. Дігтяр, О. В. Яресько // Травма. - 2022. - Том 23, N 2. - С. 25-28. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГРУДНАЯ КЛЕТКА ВОРОНКООБРАЗНАЯ -- FUNNEL CHEST (патофизиология, хирургия)
ТОРАКОПЛАСТИКА -- THORACOPLASTY (использование)
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION (использование)
Анотація: При торакопластиці вродженої лійкоподібної деформації грудної клітки (ВЛДГК) поширеною є методика D. Nuss, коли корекція деформації здійснюється загрудинно розташованою пластиною. Але при підборі пластини на сьогодні орієнтуються на анатомічні розміри грудної клітки та зовсім не беруться до уваги індивідуальні параметри ВЛДГК, а саме ширина та глибина западини, а форма пластині надається емпірично, що впливає на результати лікування. Мета роботи — провести математичне обґрунтування оптимальних довжини та форми пластини для торакопластики ВЛДГК залежно від індивідуальних розмірів лійкоподібної деформації пацієнта для досягнення максимальної корекції. Матеріали та методи. Для математичного обґрунтування параметрів геометризації анатомічних і структурно-якісних особливостей лійкоподібної деформації грудної клітки були проведені розрахунки величини навантажень на дугу-пластину та елементи грудино-реберного комплексу. Для розрахунків використовували модель нерозрізної багатоопорної пластини з різними довжинами прольотів. Результати. У результаті дослідження обґрунтовано опрацювання геометризації анатомічних і структурно-якісних особливостей деформації грудної клітки й визначення геометричних параметрів дуги-пластини за даними індивідуальних анатомічних ширини та глибини ВЛДГК. Проведене дослідження послужило підґрунтям для розробки способу моделювання загрудинної дуги-пластини для корекції лійкоподібної деформації грудної клітки. Висновки. Математичне моделювання, дослідження та розрахунки нерозрізної багатоопорної пластини з різними довжинами прольотів при торакопластиці дає можливість зменшення максимального моменту навантаження Mmax на 11 % завдяки зменшенню довжини прольотів cЛ-bЛ, bП-cП до половини довжини прольоту bЛ-bП. На основі математичних розрахунків встановлено, що оптимальною довжиною пластини L є розмір 2D, де D дорівнює ширині лійкоподібної деформації та є відстанню між опорними ребрами, висота дугоподібного вигину на рівні опорних ребер повинна становити 1/2 Н, де величина Н дорівнює глибині лійкоподібної западини. Отримані дані мають важливе практичне значення при визначенні оптимальної довжини та форми пластини при загрудинній торакопластиці ВЛДГК
In thoracoplasty of congenital funnel-shaped deformity of the chest (СFSDC), the method according to D. Nuss is common, when the correction of the deformation is carried out by the retrosternal plate. However, the selection of the plate still focuses on the anatomical size of the chest and does not take into account the individual parameters of deformation of СFSDC, namely the width and depth of the cavity, and the shape of the plate is given imperatively, which affects treatment results. Purpose of the work: to carry out mathematical substantiation of the optimal dimensions of the length and shape of the plate for thoracoplasty СFSDC depending on the individual size of the funnel-shaped deformation of the patient to achieve maximum correction. Materials and methods. To mathematically substantiate the parameters of geometrization of anatomical and structural-qualitative features of funnel-shaped deformation of the thorax, calculations of the magnitude of loads on the arch-plate and elements of the sternocostal complex were performed. Results. It was found that the result of the study justifies the study of geometrization of anatomical and structural-qualitative features of chest deformation and determination of geometric parameters of the plate-arc according to individual anatomical dimensions of width and depth of СFSDC. The research served as a basis for the development of a method for modeling the thoracic arch-plate for the correction of funnel-shaped deformation of the chest. Conclusions. Mathe-matical modeling, research and calculations of indivisible multi-support plate with different span lengths as in thoracoplasty, allows to reduce the maximum torque Mmax by 11 %, by reducing the span lengths. Based on mathematical calculations, the optimal length of the plate L is the size 2D, where D is the width of the funnel-shaped deformation and is the distance between the support ribs, the height of the arc bend at the level of the support ribs should be 1/2 H, where H is equal to the funnel depth. The obtained data are of great practical importance in determining the optimal length and shape of the plate in thoracic thoracoplasty СFSDC
Дод.точки доступу:
Дігтяр, В. А.
Яресько, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Біомеханічні аспекти функціонального лікування сколіотичної деформації хребта [Текст] / А. Ф. Левицький [та ін.] // Травма. - 2022. - Том 23, N 2. - С. 29-39. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СКОЛИОЗ -- SCOLIOSIS (патофизиология, реабилитация)
ФИЗИЧЕСКАЯ КУЛЬТУРА ЛЕЧЕБНАЯ -- EXERCISE THERAPY (использование, методы)
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION (использование)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Сколіотична деформація хребта була і є об’єктом численних розробок та досліджень різних фахівців медицини. Ведення пацієнтів активно включає в свою програму такий потужний фактор, як функціональне лікування, і для пацієнтів після операції, і для хворих, яким хірургічне втручання показане. Мета. Поліпшення результатів фізіофункціонального лікування пацієнтів зі сколіотичною хворобою шляхом експериментально-клінічного обґрунтування ефективності різних фізичних вправ, що застосовуються при лікуванні хворих. Матеріали та методи. Розроблені математичні моделі хребта із C-подібною та S-подібною сколіотичними деформаціями, які використовували для аналізу напружено-деформуючого стану. Були перевірені 17 різних вправ, серед яких 12 асиметричних, 3 — симетричні та 2 — деротаційні. Із них: 6 вправ ми використовуємо при шийно-грудному типі; 8 — при грудному; 8 — при грудопоперековому; 12 — при поперековому та 10 вправ — при S-подібному типі деформації хребетного стовпа. Результати. Створення математичної моделі дозволило вивчити напруження, що виникають при деформаціях хребта за різних варіантів навантаження. Ми отримали чіткі уявлення про розподіл внутрішнього напруження в хребетних рухових сегментах. Було встановлено, що більшість вправ нашого комплексу сприяє створенню компресійних зусиль на опуклій стороні деформованого хребта та формуванню дистракційних зусиль на боці увігнутості. Аналогічні дані підтверджують показники антропометричних досліджень. Все вищесказане свідчить про доцільність враховувати локалізацію вершини викривлення хребетного стовпа при розробці комплексів функціонального лікування. Безперечно, жодне експериментальне дослідження не відбиває увесь спектр анатомо-фізіологічних процесів живого організму. Однак створення математичної моделі дозволило розробити положення диференційованого застосування кінезитерапії в конкретній клінічній ситуації, а результати розробок стали частиною клініко-біомеханічного обґрунтування функціонального лікування сколіотичної патології. Висновки. Дослідження за допомогою математичної моделі дозволило вивчити диференційовану дію методів кінезитерапії на деформацію хребта залежно від її вершини. Дане дослідження дозволило біомеханічно обґрунтувати показання та протипоказання для використання різних фізичних вправ при лікуванні сколіотичної хвороби. Проведене дослідження дало змогу удосконалити методологічний підхід до розробки комплексів лікувальної гімнастики з урахуванням топічних особливостей деформації хребта
Scoliotic spinal deformity has been and is the subject of numerous developments and studies by various medical professionals. Patient management actively includes in its program such a powerful factor as functional treatment for both patients after surgery and for patients who are indicated for surgery. The purpose was improving the results of physio-functional treatment of patients with scoliotic disease by experimental-clinical justification of the effectiveness of various physical exercises used in the treatment of patients. Materials and methods. Mathematical models of the spine with C-shaped and S-shaped scoliotic deformations were developed, which were used to analyze the stress-strain state. 17 different exercises were tested, including 12 asymmetric ones; 3 — symmetrical and 2 — derotation. Of these: 6 exercises we use for the cervical-thoracic type; 8 exercises for the chest; 8 exercises for thoracolumbar; 12 exercises for lumbar and 10 exercises for S-shaped deformity of the spine. Results. The creation of a mathematical model made it possible to study the stresses ari-sing from spinal deformations under different load variants. We got a clear idea of the distribution of internal stress in the vertebral motor segments. It was found that most of the exercises of our complex contribute to the creation of compression forces on the convex side of the deformed spine and the formation of distraction forces on the concave side. Similar data confirm the indicators of anthropometric research. All the above suggests the feasibility of developing complexes of functional treatment, taking into account the location of the top of the curvature of the spine. Undoubtedly, no experimental study reflects the full range of anatomical and physiological processes of a living organism. However, in general, the creation of a mathematical model allowed to develop the provisions of differentiated application of kinesitherapy in a particular clinical situation, and the results of the development became part of the clinical and biomechanical rationale for functional treatment of scoliotic pathology. Conclusions. The study using a mathematical model allowed us to study the differentiated effect of kinesitherapy methods on spinal deformity depending on its apex. This study allowed to biomechanically substantiate the indications and contraindications for the use of various physical exercises in the treatment of scoliosis. The study made it possible to improve the methodological approach to the development of therapeutic gymnastics complexes, taking into account the topical features of spinal deformity.
Дод.точки доступу:
Левицький, А. Ф.
Бур’янов, О. А.
Омельченко, Т. М.
Овдій, М. О.
Летуча, Н. П.
Суббота, І. А.
Карпінський, М. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Новітні регенеративні технології в лікуванні остеоартриту великих суглобів [Текст] / О. І. Оліфіренко [та ін.] // Травма. - 2022. - Том 23, N 2. - С. 40-46. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ КОЛЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, KNEE (лекарственная терапия, патофизиология)
МЕДИЦИНА РЕГЕНЕРАТИВНАЯ -- REGENERATIVE MEDICINE (методы)
ТРОМБОЦИТ-НАСЫЩЕННАЯ ПЛАЗМА -- PLATELET-RICH PLASMA
СТРОМАЛЬНЫЕ КЛЕТКИ МЕЗЕНХИМНЫЕ -- MESENCHYMAL STROMAL CELLS
Анотація: У період з 2018 по 2021 рік на лікуванні знаходилось 114 хворих з діагнозом: остеоартрит колінного суглоба 1–3-ї ст. за Kellgren-Lawrence. Діагноз верифікували рентгенологічно, деталізували за даними магнітно-резонансної томографії, інтраопераційно артроскопічно. Пацієнтів було проліковано відповідно до розробленого алгоритму з використанням малоінвазивних регенеративних методик: збагачена тромбоцитами плазма, концентрат червоного кісткового мозку (BMAC) та гіалуронова кислота. Контрольна група не передбачалась через низку етичних та технічних причин. Виходячи з твердження, що остеоартрит — це прогресуюче захворювання, стійкі позитивні зміни в суб’єктивній оцінці колінного суглоба та відсутність ознак прогресування при використанні інструментальних методів обстеження можна вважати за успіх даної методики. Оцінка результатів лікування проводилась через 1, 3, 6, 9 та 12 місяців за допомогою міжнародних опитувальних шкал Knee and Osteoarthritis Outcome Score, Western Ontario McMaster Universities OA Index, International Knee Documentation Committee, даних повторних магнітно-резонансних досліджень та безпосереднього макроскопічного дослідження при повторних артроскопіях. Відповідно до міжнародних суб’єктивних шкал оцінки функції та болю суглоба у пацієнтів після лікування з використанням ін’єкційних регенеративних засобів виявили стійке покращення в терміні спостереження до 12 місяців. Спираючись на ці клінічні результати, можна дійти висновку, що розроблена схема лікування — це сучасна регенеративна терапія, яка допомагає відновити ушкоджені ділянки опорно-рухової системи завдяки впливу збалансованого комплексу мезенхімальних стовбурових клітин, факторів росту, цитокінів. Вироблений алгоритм виготовлення та застосування BMAC є безпечним та раціональним
In 2018–2021, 114 patients with the diagnosis of knee osteoarthritis of grade 1–3 according to the Kellgren and Lawrence classification underwent treatment. The diagnosis was verified radiologically, specified by magnetic resonance imaging, intraoperative arthroscopically. The patients underwent treatment according to the developed algorithm using minimally invasive regenerative techniques: platelet-rich plasma, bone marrow concentrate (BMC) and hyaluronic acid. The control group was not provided for a number of ethical and technical reasons. Based on the assumption that “osteoarthritis is a progressive disease”, stable positive changes in the subjective assessment of the knee joint and the absence of signs of progression during instrumental examination can be considered a success of this technique. Treatment outcomes were assessed in 1, 3, 6, 9 and 12 months using the Knee and Osteoarthritis Outcome Score, Western Ontario McMaster Universities OA Index, International Knee Documentation Committee, data from repeated magnetic resonance imaging and direct macroscopic examination during repeated arthroscopies. According to the international subjective scales for assessing joint function and pain, patients after treatment with injectable regenerative agents showed a steady improvement in follow-up of up to 12 months. Based on the clinical results, it can be concluded that the developed treatment regimen is a mo-dern regenerative therapy that helps to repair damaged areas of the musculoskeletal system due to the effect of a balanced complex of mesenchymal stem cells, growth factors, cytokines. The developed algorithm of obtaining and applying BMC is safe and rational
Дод.точки доступу:
Оліфіренко, О. І.
Герцен, Г. І.
Мовчан, О. С.
Сергієнко, Р. О.
Бурсук, Ю. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Тесленко, С. О.
Особливості анатомії, класифікації травматичних ушкоджень грудного відділу хребта (огляд літератури) [Текст] / С. О. Тесленко // Травма. - 2022. - Том 23, N 2. - С. 47-53. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОЗВОНОЧНИКА ТРАВМЫ -- SPINAL INJURIES (классификация)
МОЗГА СПИННОГО ТРАВМЫ -- SPINAL CORD INJURIES (классификация)
ПЕРЕЛОМЫ КОМПРЕССИОННЫЕ -- FRACTURES, COMPRESSION (классификация)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Перелом хребта — це патологічний стан, що виникає через порушення анатомічної цілісності кісток хребта. Аналіз літератури щодо грудного відділу хребта показав, що цей відділ помітно відрізняється від інших як анатомічно, так і за своїм функціональним призначенням. Хребці грудного відділу анатомічно відрізняються від хребців шийного й поперекового відділів хребта, хоча верхні й нижні хребці мають ознаки суміжних відділів. Основна функція грудного відділу хребта разом з ребрами й грудиною полягає в захисті органів грудної клітки, тому ушкодження складових цього комплексу не можна розглядати окремо одне від одного. Існує декілька класифікацій ушкоджень грудного відділу хребта. На сьогодні найбільш поширеними є: класифікація AO/ASIF (Arbeitsgemeinschaft fur Osteosynthesenfragen/Association for the Study of Internal Fixation); Load-sharing класифікація McCormack et al. і шкала тяжкості травм грудопоперекового відділу хребта (Thoracolumbar Injury Severity Score, TLISS). Кожна з них доповнює і розвиває попередню і залучає в класифікацію все більше ознак ушкоджень грудного відділу хребта, як морфологічних, так і неврологічних. З огляду на особливості ушкоджень грудного відділу хребта і їх анатомію хірургічне лікування вимагає особливого підходу щодо вибору тактики й інструментарію
Spinal fracture is a pathological condition that occurs due to a violation of the anatomical integrity of the spine. An analysis of the literature on the thoracic spine has shown that it differs markedly from other departments both anatomically and functionally. The thoracic vertebrae are anatomically different from the cervical and lumbar vertebrae, although the upper and lower vertebrae are adjacent. The main function of the thoracic spine, along with the ribs and sternum is to protect the chest, so damage to this complex can not be considered separately from each other. There are several classifications of thoracic spine injuries. Today the most common are: AO/ASIF classifications (Arbeitsgemeinschaft fur Osteosynthesenfragen/Association for the Study of Internal Fixation); Load-sharing classification McCormack et al. and the Thoracolumbar Injury Severity Score (TLISS). All of them are additions and developments of the previous one and involve in the classification more and more signs of injuries of the thoracic spine, both morphological and neurological. Given the peculiarities of thoracic spine injuries and their anatomy, surgical treatment requires special care in the choice of tactics and tools
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Комплексний аналіз переломів ключиці в середній третині (огляд літератури) [Текст] / Г. І. Герцен [та ін.] // Травма. - 2022. - Том 23, N 2. - С. 54-59. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КЛЮЧИЦА -- CLAVICLE (анатомия и гистология, повреждения, хирургия)
ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- EPIDEMIOLOGIC STUDIES
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Переломи ключиці — найпоширеніше пошкодження, частота якого досягає понад 5–11 % випадків переломів усіх кісток скелета. Через анатомічні особливості ключиці, локалізацію кріплення до неї сухожильно-зв’язкового апарату в більшості випадків (70–80 %) спостерігаються переломи в ділянці середньої третини кістки. Упродовж останніх десятиліть істотно змінилися історично традиційні принципи лікування переломів ключиці в середній третині, хірургічні методи отримали більш конкретні показання, були ефективно вдосконалені й стали переважаючими. У цій роботі наведені сучасні дані щодо епідеміології, практичної анатомії, обстеження й лікування пацієнтів з переломами ключиці в середній третині
Clavicle fractures are a common injury, reaching over 5–11 % of all skeletal fractures. In most cases (up to 70–80 %), fractures are observed in the region of the middle third of the bone due to the anatomical features of the clavicle and the localization of the attachment of the tendon-ligamentous apparatus to it. Over the past decades, the historically traditional principles of treating clavicle fractures have changed significantly; in the middle third, surgical methods have received more specific indications, have been effectively improved and have become prevalent. This paper presents current data on epidemiology, practical anatomy, examination and treatment of patients with fractures of the clavicle in the middle third
Дод.точки доступу:
Герцен, Г. І.
Крижевський, В. В.
Гапон, О. М.
Мовчан, О. С.
Дибкалюк, С. В.
Процик, А. І.
Білоножкін, Г. Г.
Остапчук, Р. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Фіщенко, В. О.
Тваринні моделі іммобілізаційних контрактур. Огляд методів та тенденцій [Текст] / В. О. Фіщенко, Айхам Хасавнех // Травма. - 2022. - Том 23, N 2. - С. 60-67. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование, методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (профилактика и контроль)
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Кл.слова (ненормовані):
КРАЄЗНАВСТВО
Анотація: Контрактури — це хронічна втрата рухливості суглобів, викликана структурними змінами в кісткових тканинах, включаючи м’язи, зв’язки та сухожилля. Вони розвиваються, коли ці зазвичай еластичні тканини заміщуються нееластичними тканинами. Найчастішою причиною контрактур є іммобілізація. Контрактура є складною клінічною проблемою, оскільки характер травми часто не корелює зі ступенем функціонального порушення, що ускладнює прогнозування ризику розвитку патології. Вивчення причинних факторів контрактури на пацієнтах не може бути поширеною клінічною практикою з певних причин, пов’язаних як з етичною стороною проблеми, так і з відсутністю часового фактора спостереження. Моделі на тваринах дозволяють вивчати патогенез захворювання та оцінювати стратегії лікування. Тим не менш, не було розроблено жодної тваринної моделі для оцінки ліктьового суглоба, що необхідно для повного вивчення та розуміння клінічних проблем, характерних для цього складного суглоба. У роботі наведені основні методи моделювання іммобілізаційних контрактур на тваринах. Існує 2 основні підходи до моделювання контрактур суглобів — травматичний та нетравматичний. Травматичні, тобто хірургічні методи фіксації за допомогою спиць, крючків, пластинок тощо, дають надійну фіксацію, але часто супроводжуються ускладненнями у вигляді набряків, запалення, інфікування зони втручання, а також заважають чистоті експерименту, коли необхідно виключити ушкодження тканин навколо суглоба. Нетравматичнї методи моделювання контрактур, тобто за допомогою виключно зовнішніх засобів фіксації, виключають деякі негативні впливи хірургічних методів, але супроводжуються недостатньою надійністю впродовж тривалого часу. Також зовнішня фіксація може викликати набряки, подразнення шкіри, інші негативні прояви. Обидва методи моделювання конт-рактур потребують постійного контролю в процесі проведення експерименту для нівелювання можливих ускладнень та запобігання їм
Contractures are chronic loss of joint mobility caused by structural changes in bone tissue, including muscles, ligaments and tendons. They develop when these normally elastic tissues are replaced by inelastic tissues. The most common cause of contractures is immobilization. Contracture is a complex clinical problem because the nature of the injury often does not correlate with the degree of functional impairment, which makes it difficult to predict the risk of pathology. The study of the causative factors of contracture in patients may not be a common clinical practice for certain reasons, both related to the ethical side of the problem and the lack of time factor of observation. Animal models allow to study the pathogenesis of the disease and allow to evaluate treatment strategies. However, no animal model has been developed to assess the elbow joint, which is necessary to fully study and understand the clinical problems associated with this complex joint. The paper presents the main methods of modeling immobilization contractures in animals. There are 2 main approaches to modeling joint contractures — traumatic and non-traumatic. Traumatic, is surgical methods of fixation with needles, hooks, plates, etc. give a reliable fixation, but are often accompanied by complications such as edema, inflammation, infection of the area of intervention, as well as interfere with the purity of the experiment, when it is necessary to exclude tissue damage around the joint. Non-traumatic methods of modeling contractures, is with the help of exclusively external means of fixation exclude some of the negative effects of surgical methods, but are accompanied by insufficient reliability for a long time. Also, external fixation can cause swelling, skin irritation and other negative manifestations. Both methods of modeling contractures require constant monitoring during the experiment to level and prevent possible complications
Дод.точки доступу:
Хасавнех, Айхам

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Нехлопочин, О. С.
Можливості AOSpine Thoracolumbar Spine Injury Classification System у визначенні тактики лікування травматичних ушкоджень грудопоперекового переходу (огляд літератури) [Текст] / О. С. Нехлопочин, М. В. Вороді, Є. В. Чешук // Травма. - 2022. - Том 23, N 2. - С. 68-78. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГРУДНОЙ КЛЕТКИ ТРАВМЫ -- THORACIC INJURIES (хирургия)
ПОЯСНИЧНО-КРЕСТЦОВАЯ ОБЛАСТЬ -- LUMBOSACRAL REGION (повреждения, хирургия)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Анатомічні особливості грудопоперекового переходу визначають значну схильність цієї зони до травматичних ушкоджень. Тактика лікування ушкоджень грудопоперекового переходу досить суперечлива. Запропоновано велику кількість методів, які демонструють ефективність при тих чи інших видах ушкоджень. Однак єдиної концепції, що визначає конкретний метод лікування для певного комплексу патоморфологічних змін, не сформовано. Тенденцією останніх десятиріч є розробка і активне впровадження у клінічну практику тактикоорієнтованих класифікацій травматичних ушкоджень певного відділу хребта, які враховують низку різнорідних чинників та надають клініцисту більш-менш чітку схему лікувальних заходів. Щодо грудопоперекового переходу такою класифікацією є AOSpine Thoracolumbar Spine Injury Classification System. Схему розроблено для характеристики ушкодження грудного та поперекового відділів хребта, але особливості грудопоперекового переходу, як і в раніше запропонованих класифікаціях, не взяті до уваги. Класифікація ґрунтується на оцінці трьох базових критеріїв (морфологічна характеристика перелому, неврологічний статус постраждалого та уточнюючі клінічні модифікатори). Ієрархія розподілу типів травматичних ушкоджень відповідає зростанню ступеня тяжкості. Виділяють три основні типи ушкодження: компресійні травми, неспроможність заднього чи переднього зв’язкового комплексу, ушкодження, що супроводжується зміщенням у будь-якій площині. В огляді наведено детальну характеристику всіх варіантів ушкоджень. Автори AOSpine Thoracolumbar Spine Injury Classification System намагалися створити досить просту, універсальну і добре відтворювану класифікацію для відображення основних хірургічних переваг та визначення найраціональнішого підходу до лікування. Установлено, що, незважаючи на високу відтворюваність результатів, аналізована класифікація фактично є описовим інструментом без визначення будь-якої тактики для конкретного випадку. Як інструмент кількісної оцінки ступеня тяжкості травми розглянуто шкалу тяжкості ушкоджень грудопоперекового відділу хребта, що ґрунтується на класифікації AO. Шкала на підставі суми балів, що характеризує певне ушкодження, дає змогу зробити вибір на користь хірургічного або консервативного лікування. Як найдетальніший алгоритм терапії ушкоджень грудопоперекового відділу хребта розглянуто схему, запропоновану спінальною секцією Німецького товариства з ортопедії і травми. Алгоритм ґрунтується на AOSpine Thoracolumbar Spine Injury Classification System, але використано також низку морфологічних модифікаторів, що дало змогу адекватно визначити найоптимальніший метод лікування певного типу ушкодження
The anatomical features of the thoracolumbar junction determine the significant predisposition of this area to traumatic injuries. The treatment tactics thoracolumbar junction lesion is quite controversial. A large number of methods have been proposed to demonstrate their effectiveness in various types of da-mage. However, a single concept that defines a specific method of treatment for a certain set of pathomorphological changes has not yet been formed. The trend of the last ten years is the development and active introduction into clinical practice of tactically oriented clinical classifications of traumatic injuries of sertain part of the spine. These classifications consider a number of heterogeneous factors and providе а clinician with a more or less clear scheme of therapeutic measures. As to the thoracolumbar junction, such a classification is AOSpine Thoracolumbar Spine Injury Classification System. The scheme was developed in order to characterize injuries of the entire thoracic and lumbar spine, while the features of the thoracolumbar junction, as in the previously proposed classifications, are practically not taken into account. The classification is based on the assessment of 3 basic criteria: the morphological characteristics of the fracture, the neurological status of the patient, and clarifying clinical modifiers. The hierarchy of the distribution of types of traumatic injuries corresponds to an increase in the severity degree. There are 3 main types: compression injuries; failure of the posterior or anterior ligamentous complex; damage accompanied by displacement in any plane. When developed the prurpose was the creation of a fairly simple, universal and well-reproducible classification in order to reflect global surgical preferences and determine the most rational approach to treatment. This review provides a detailed description of all damage options. It has been established that despite the high reproducibility of the results, the classification actually remains a descriptive tool, without assuming the definition of any tactics for each specific classified case. The thoracolumbar spine injury severity scale, which is based on the AO classification, is considered as a tool for quantitative assessment of the severity of injury. The scale, based on the sum of points characterizing a certain damage, allows you to make a choice in favor of either surgical or conservative treatment. The scheme proposed by the Spine Section of the German Society for Orthopaedics and Trauma is considered as the most detailed algorithm for the treatment of injuries to the thoracolumbar spine. The algorithm is based on the AOSpine Thoracolumbar Spine Injury Classification System, but uses a number of additional morphological modifiers, which made it possible to more adequately determine the most rational treatment method for a particular type of injury
Дод.точки доступу:
Вороді, М. В.
Чешук, Є. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)