Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ТУ3/2022/23/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 7
Показані документи з 1 по 7

Нехлопочин, О. С.
Травматичні ушкодження грудопоперекового переходу. Класифікація Friedrich P. Magerl та співавт. [Текст] / О. С. Нехлопочин, Є. В. Чешук, М. В. Вороді // Травма. - 2022. - Том 23, N 3. - С. 4-22. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОЗВОНОЧНИКА ТРАВМЫ -- SPINAL INJURIES (диагностика, классификация)
ПОЗВОНОЧНИКА ТРАВМЫ -- SPINAL INJURIES (классификация)
ОРТОПЕДИЧЕСКАЯ МАНИПУЛЯЦИЯ -- MANIPULATION, ORTHOPEDIC
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Грудопоперековий перехід є зоною грудного і поперекового відділів хребта, на яку припадає понад 50 % переломів. Незважаючи на велику частоту ушкодження цієї зони, однозначної уніфікованої тактики терапії потерпілих не розроблено. Одним з найкритичніших чинників, що визначають як загальну стратегію надання допомоги потерпілому, так і тактику хірургічного втручання (за потреби), є патоморфологічна картина остеолігаментозних ушкоджень. При цьому основним інструментом стандартизації та уніфікації тактичних підходів є класифікація ушкоджень. Оскільки грудопоперековий перехід анатомічно належить до грудного та поперекового відділів, ушкодження цієї зони характеризують відповідно до класифікацій, які застосовують для ушкоджень зазначених відділів. Однак низка біомеханічних особливостей грудопоперекового переходу визначає тактику, відмінну від такої при ідентичних типах травматичних змін інших відділів. У цій серії публікацій розглянуто сучасні та найчастіше використовувані класифікації з метою визначення алгоритму, за допомогою якого на підставі запропонованих класифікаційних категорій можна було б обрати оптимальну тактику лікування постраждалих. Розглянуто класифікацію, запропоновану в 1994 р. F. Magerl та співавт., яка протягом тривалого періоду була стандартом при характеристиці травматичних ушкоджень грудного і поперекового відділів хребта. Класифікація ґрунтується на принципі двох опорних колон хребта. Для її розробки автори використали клінічний матеріал 1445 постраждалих. В основі класифікації лежать три основні типи ушкоджень — компресійний, дистракційний і ротаційний. Кожний тип поділяється на групи та підгрупи. Для низки підгруп передбачена деталізація. Окрім детального огляду класифікації, розглянуто основні параметри, що сприяють або запобігають застосуванню аналізованої системи ранжування в клінічній практиці. Велика увага приділена проблемі відтворюваності результатів, а також впливу додаткових чинників на вірогідність визначення характеру ушкодження. Установлено, що класифікація надає вичерпну характеристику для всіх можливих посттравматичних патоморфологічних змін та має доведене біомеханічне підґрунтя. Така деталізація може бути важливим інструментом при визначенні тактики терапії саме грудопоперекового переходу, оскільки високі вимоги до жорсткості фіксації зумовлені значним навантаженням на цю зону та особливостями біомеханіки, що потребує подальшого вивчення, оскільки аналіз літератури не виявив чіткої схеми терапії цих травм
The thoracolumbar junction is an area of the thoracic and lumbar spine, which accounts for more than 50 % of fractures. Despite the high frequency of damage to this area, unambiguous unified treatment of patients has not been developed. One of the most critical factors that determine both the overall strategy of care and surgical management (if necessary) is the pathomorphological characteristic of osteoligamentous injuries. The main tool for standardization and unification of tactical approaches is the classification of injuries. Since the thoracolumbar junction anatomically belongs to the thoracic and lumbar spine, lesions of this area are characterized according to the thoracolumbar injury classifications. However, a number of biomechanical features of the thoracolumbar junction determine tactics different from those for identical types of traumatic changes in other parts of the spine. This series of publications examines the current and most commonly used classifications in order to determine the algorithm with the help of which, based on the proposed classification categories, it would be possible to choose the optimal treatment of victims. The classification was considered that has been proposed in 1994 by F. Magerl et al. and was the standard in the ranking of traumatic injuries of the thoracic and lumbar spine for a long period of time. The classification is based on the principle of two supporting columns of the spine. When developing it, the authors used the clinical material of 1,445 patients. The classification is based on three main types of damage — compression, distraction and rotation. Each type is divided into groups and subgroups. Detailing is provided for a number of subgroups. In addition to a detailed review of the classification, the main parameters that contribute to or prevent the use of the analyzed ran-king system in clinical practice are considered. Much attention is paid to the problem of reproducibility of results, as well as the impact of additional factors on the reliability of determining the nature of the damage. The classification provides a comprehensive description of all possible post-traumatic pathomorphological changes and has a proven biomechanical basis. Such details can be an important tool in determining the treatment of the lumbosacral junction lesion, as high requirements for rigidity of fixation are due to the significant load on this area and the features of biomechanics, which requires further study, since the analysis of the literature did not reveal a clear scheme for the therapy of these injuries
Дод.точки доступу:
Чешук, Є. В.
Вороді, М. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Рентгенометричне дослідження оптичної щільності кісток щурів після заповнення дефектів кісткової тканини кістковими цементами на основі трикальційфосфату [Текст] / К. Поплавська [та ін.] // Травма. - 2022. - Том 23, N 3. - С. 23-28. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
КОСТНЫЕ ЦЕМЕНТЫ -- BONE CEMENTS
КОСТЬ И КОСТНЫЕ ТКАНИ -- BONE AND BONES
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Анотація: В сучасній ортопедії існує чимала кількість варіантів заміщення дефектів кісткової тканини. Увагу дослідників привертали кераміки з фосфатів кальцію. Дослідження показали, що кераміка на основі гідроксіапатиту (ГА) — Ca10(PO4)6(OH)2 та трикальційфосфату (ТКФ) — Ca3(PO4)2 має низку переваг перед іншими біоматеріалами. Проте не з’ясовано, яким саме чином армування вплине на швидкість утворення кісткової тканини в зоні імплантації та на її щільність. Мета: в експерименті на лабораторних тваринах дослідити в динаміці зміни щільності кісткової тканини в зоні дефекту, заповненого цементами на основі α′-TКФ. Матеріали та методи. Проведено рентгенометричне дослідження оптичної щільності кісткової тканини лабораторних щурів після заміщення кісткових дефектів цементами на основі ТКФ. Досліджували зміну оптичної щільності кісткової тканини щурів, яким було зроблено заміщення штучно утвореного дефекту метаепіфізарної зони стегнової кістки α-ТКФ (5 тварин) та α-ТКФ, армованим голчастими кристалами ГА (5 тварин). Щурам в терміни 1, 2 та 3 місяці виконувалася цифрова рентгенографія оперованої та інтакт-ної зон. Було виміряно оптичну щільність кортикального шару кістки в зоні імплантації оперованої кістки та кортикального шару інтактної стегнової кістки метаепіфізарної зони на тому ж рівні. Результати. Визначено, що оптична щільність інтактної кістки у тварин в обох групах упродовж експерименту поступово збільшувалася. Різниці в значенні оптичної щільності інтактних кісток не виявлено (р 0,05). Незважаючи на те, що на первинному етапі матеріал заміщення на основі α-ТКФ + ГА має більшу оптичну щільність, у подальшому він деградує і заміщується кістковою тканиною, оптична щільність якої наближається до рівня інтактної кістки. Проведені дослідження показали, що через 1 місяць після заповнення кісткового дефекту більша щільність тканини в зоні дефекту спостерігається у випадку його заповнення кістковим цементом на основі α-ТКФ + ГА, що, скоріше за все, обумовлено більш високою щільністю самого матеріалу порівняно з цементом, у складі якого тільки α-ТКФ. На 2-му місяці після заповнення дефекту спостерігається вирівнювання щільності кісткової тканини в зоні дефекту з щільністю неушкодженої кістки, що дозволяє припустити, що процес заміщення штучно утвореного дефекту метаепіфізарної зони кістковою тканиною відбувся. Висновки. Оптична щільність інтактної кістки у тварин в обох групах упродовж експерименту поступово збільшувалася від 90 ± 8 од. до 98 ± 7 од. в групі з Ca3PO4 + α-ТКФ та від 89 ± 5 од. до 100 ± 12 од. в групі з Ca3PO4 + α-ТКФ + ГА, але статистично значущої різниці щодо оптичної щільності інтактних кісток не виявлено (р 0,05). Через 1 місяць після заміщення дефекту Ca3PO4 + α-ТКФ + ГА відмічали статистично значуще (р = 0,017) більшу оптичну щільність оперованої кістки (113 ± 6 од.), ніж при заміщенні Ca3PO4 + α-ТКФ (101 ± 8 од.). Через 2 місяці після початку експерименту оптична щільність інтактних і оперованих кісток на рівні зони заміщення дефекту в обох групах була статистично однаковою, що підтвердилося й через 3 місяці. Це може свідчити про заміщення запов-нювача кістковою тканиною
In modern orthopedics, there are many options for replacing bone defects. The attention of researchers was drawn to calcium phosphate ceramics. Studies have shown that hydroxyapatite (HA) — Ca10(PO4)6(OH)2 and tricalcium phosphate (TCP) — Ca3(PO4)2 ceramics has a number of advantages over other biomaterials. However, it is not clear how reinforcement will affect the rate of bone formation in the implantation zone and its density. The purpose was to study the dynamics of changes in bone density in the area of a defect filled with α-TCP cements in an experiment on laboratory animals. Materials and methods. X-ray study of the optical density of the bone tissue of laboratory rats after replacing bone defects with TCP cements was carried out. Changes in the optical density of the bone tissue of rats who underwent the replacement of an artificially formed defect in the metaepiphyseal zone of the femur with α-TCP (5 animals) and α-TCP reinforced with needle-like HA crystals (5 animals) were studied. Rats underwent digital radiography of the operated and intact bones in 1, 2, and 3 months. The optical density of the cortical bone was measured in the area of implantation of the operated bone and the cortical layer of the intact femur of the metaepiphyseal zone at the same level. Results. It was found that the optical density of intact bone in animals in both groups gradually increased during the experiment. Differences in the value of the optical density of intact bones were not found (p 0.05). Despite the fact that at the initial stage, the replacement material based on α-TCP + HA has a higher optical density, it subsequently degrades and is replaced by bone tissue the optical density of which approaches the level of intact bone. The studies conducted have shown that one month after the replacement of a bone defect, a higher tissue density in the defect zone is observed if it is filled with α-TCP + HA bone cement that is most likely due to a higher density of the material itself compared to cement containing only α-TCP. Two months after filling a defect, there is an alignment of the bone density in the defect zone with the density of intact bone, which suggests that the process of repla-cing the artificially formed defect in the metaepiphyseal zone with bone tissue has occurred. Conclusions. The optical density of intact bone in animals of both groups during the experiment gradually increased: from 90 ± 8 units to 98 ± 7 units in the group of Ca3PO4 + α-TCP and from 89 ± 5 units to 100 ± 12 units in the group of Ca3PO4 + α-TCP + HA, but there was no statistically significant difference in the value of the optical density of intact bones (p 0.05). One month after the replacement of a defect with Ca3PO4 + α-TCP + GA, a statistically significantly (p = 0.017) higher optical density of the operated bone (113 ± 6 units) was noted compared to the replacement with Ca3PO4 + + α-TCP (101 ± 8 units). Two months after the experiment was started, the optical density of intact and operated bones at the level of defect replacement was statistically equal in both groups, which was confirmed in 3 months as well. This may indicate the replacement of the filler with bone tissue
Дод.точки доступу:
Поплавська, К.
Філіпенко, В.
Карпінська, О.
Карпінський, М.
Арутюнян, З.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Характеристика параметрів серкляжного дроту при реконструкції кілеподібної деформації грудної клітки [Текст] / М. О. Камінська [та ін.] // Травма. - 2022. - Том 23, N 3. - С. 29-35. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГРУДНАЯ КЛЕТКА ВОРОНКООБРАЗНАЯ -- FUNNEL CHEST (хирургия)
ТОРАКОПЛАСТИКА -- THORACOPLASTY (использование)
ОРТОПЕДИЧЕСКАЯ МАНИПУЛЯЦИЯ -- MANIPULATION, ORTHOPEDIC (использование)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES (использование)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПРОВОЛОКА -- BONE WIRES (использование)
Анотація: Одним із провідних методів реконструкції вродженої кілеподібної деформації грудної клітки є нерезекційна торакопластика. Для її здійснення використовується імплантована система, що складається з компресійної та 2 стабілізуючих пластин, які прикріплюються до неї і мають із боків 2 отвори, використовуються для кріплення до ребер дротяними швами, установлюються через невеликі бічні розрізи лише на рівні максимуму деформації. Але часто виникають ускладнення, пов’язані з порушенням стабільного з’єднання коригуючої пластини з ребрами внаслідок розриву ниток, прорізання дротяних швів через ребра. Мета: розрахувати необхідні параметри дроту як кріпильного матеріалу для стабільного з’єднання коригуючої пластини з ребрами при корекції деформації грудини. Матеріали та методи. Проведені розрахунки параметрів серкляжного кріплення для стабільного з’єднання коригуючої пластини з ребрами при корекції деформації грудини. За вхідних даних ми обрали коригуючі навантаження величиною від 150 до 600 Н із кроком 50 Н. Параметри серкляжного дроту обрали за даними фірми Aesculap, що виготовляє дріт діаметром від 0,3 до 1,2 мм. Марка сталі AISI 316L з межею міцності на розтягнення 505 МПа. Результати. Максимальне навантаження в 600 Н витримує петля з дроту, починаючи з діаметра 0,8 мм. Використання серкляжу менших діаметрів потребує його складання вчетверо та більше. Вирішити проблему межі міцності кісткової тканини можна шляхом накладання дроту у вигляді джгута зі щільним укладанням витків один до одного. При ширині джгута 6 мм та більше величини напружень, які виникають у кістковій тканині в місці їх контакту, не перевищують мінімального значення межі міцності кісткової тканини ребер. Оскільки накладання джгута мінімальної ширини 6 мм із максимально товстого дроту діаметром 1,2 мм потребує виконання 5 витків, це може бути дуже незручною процедурою під час оперативного втручання. З точки зору біомеханіки виконання реконструкції кілеподібної деформації грудної клітки супроводжується складною багатовекторною дією різноманітних факторів, а саме величини коригуючої сили, ригідності самої деформації, анатомічних розмірів ребер, щільності кісткової тканини пацієнта — усе це впливає на величину рівнодіючої коригуючої сили та зумовлює ефект корекції. Висновки. Петля з одиночного дроту будь-якого діаметра може витримати максимальне коригуюче навантаження 600 Н тільки при використанні дроту діаметром 0,9 мм і більше. Для забезпечення стабільної фіксації коригуючої пластини, при максимальному коригуючому навантаженні 600 Н і допустимому напруженні ребер 9,81 МПа, необхідно накладати джгут із серкляжного дроту мінімальної ширини 6 мм. У той же час як альтернативу можна використовувати кріпильну стрічку з параметрами ширини і товщини 6 та 0,3 мм відповідно
One of the leading methods for the reconstruction of congenital pectus carinatum is non-resection thoracoplasty. An implanted system is used for it, consisting of a compression plate and 2 stabilizing plates, which are attached to it and have 2 holes on the sides, are used for fastening to the ribs with wire sutures, and is installed through small side incisions only at the level of maximum deformation. But often there are complications related to the violation of the stable connection between the corrective plate and the ribs due to the breakage of the threads, the cutting of the wire seams through the ribs. The purpose was to calculate the necessary parameters of the wire as a fastening material for a stable connection of the corrective plate with the ribs when managing sternum deformity. Materials and methods. Calculations of the parameters of the cerclage wires for the stable connection between the corrective plate and the ribs during the correction of sternum deformity were carried out. According to the input data, we chose corrective loads ranging from 150 to 600 N, with an interval of 50 N. The parameters of the cerclage wire were chosen according to the data of the Aesculap company, which manufactures wire with a diameter of 0.3 to 1.2 mm. AISI 316L steel with a tensile strength of 505 MPa was used. Results. A loop made of wire with a diameter of not less than 0.8 mm can withstand a maximum load of 600 N. The use of a cerclage with smaller diameters requires folding it four time or more. It is possible to solve the problem of stress limit of bone tissue by applying a wire in the form of a tourniquet with a dense laying of loops to each other. When the width of the tourniquet is 6 mm or more, the amount of stress that occurs in the bone tissue at the point of their contact does not exceed the minimum value of the stress limit of the bone tissue of the ribs. Since applying a tourniquet with a minimum width of 6 mm that is made of a maximally thick wire with a diame-ter of 1.2 mm requires 5 loops, this can be a very uncomfortable procedure during surgery. From the point of view of biomechanics, the reconstruction of pectus carinatum is accompanied by a complex multi-vector effect of various factors, namely the magnitude of the corrective force, the rigidity of the deformation itself, the anatomical dimensions of the ribs, the density of the patient’s bone tissue — all this influences the magnitude of the resultant corrective force and determines the effect of the correction. Conclusions. A single wire loop of any diameter can withstand a maximum corrective load of 600 N, only when using a wire with a diameter of 0.9 mm or more. To ensure stable fixation of the corrective plate, with a maximum corrective load of 600 N and a permissible stress of the ribs of 9.81 MPa, it is necessary to apply a tourniquet made of a cerclage wire with a minimum width of 6 mm. At the same time, as an alternative, you can use a fastening tape with width and thickness parameters of 6 and 0.3 mm, respectively
Дод.точки доступу:
Камінська, М. О.
Дігтяр, В. А.
Карпінський, М. Ю.
Шульга, Д. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Головіна, Я. О.
Східцеподібна остеотомія в разі алопластичного заміщення післярезекційних дефектів довгих кісток із застосуванням універсального інструмента [Текст] / Я. О. Головіна, Р. В. Малик, О. Є. Вирва // Травма. - 2022. - Том 23, N 3. - С. 36-42. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОСТЕЙ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BONE NEOPLASMS (хирургия)
ОСТЕОТОМИЯ -- OSTEOTOMY (использование)
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS (использование)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ -- RECONSTRUCTIVE SURGICAL PROCEDURES (использование)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Біореконструкція довгих кісток займає важливе місце серед усіх хірургічних методик, що спрямовані на заміщення післярезекційних дефектів довгих кісток у разі їх пухлинного ураження. Поєднання сегментарної кісткової алопластики та металевих конструкцій, що фіксують імплантат, дозволяє застосовувати пацієнтові ранню реабілітацію та швидке відновлення функції ураженої кінцівки. Для отримання стабільної фіксації, що забезпечує умови ефективної остеорепарації, між алотрансплантатом і кісткою реципієнта застосовуються різні види остеотомій. Найбільш поширена поперечна остеотомія, але в разі її використання спостерігаються такі ускладнення, як порушення процесів остеорепарації в зоні контакту алоімплантата та кістки реципієнта. Східцеподібна остеотомія має низку переваг перед іншими видами, але вона складна в застосуванні. Мета дослідження — розробити універсальний інструмент для виконання східцеподібної остеотомії в разі алопластики сегментарних дефектів довгих кісток. Матеріали та методи. Розроблено інструмент — універсальний шаблон для виконання східцеподібної остеотомії, застосування якого дозволяє робити ідентичні «сходинки» в кістці реципієнта та кістковому сегментарному алоімплантаті та найбільш щільно їх зіставити між собою. Проведена апробація застосування розробленого інструмента. Результати. Дані методики застосовували в 17 пацієнтів із пухлинами кісток. Медіана термінів спостереження за пацієнтами після закінчення лікування становила 16,2 [9,2; 50,7] міс. Середній показник шкали MSTS для усіх пацієнтів (n = 17) становив 22,3 ± 2,8 (19–27) бала. Статевий розподіл незначно впливав на функціональний результат лікування: у чоловіків (n = 7) MSTS — 23,1 ± 2,3 бала, у жінок (n = 10) MSTS — 21,7 ± 3,1 бала. У пацієнтів з остеосаркомою (n = 7) функціональні результати становили 21,6 ± 2,8 бала (від 19 до 27). Розроблений універсальний інструмент можна застосовувати в різних ситуаціях (різного розміру довгі кістки, різного розміру «сходинки» для східцеподібної остеотомії). На наш погляд, це має більш виражений економічний ефект. Наведені клінічні приклади застосування сегментарних кісткових алоімплантатів у разі післярезекційних дефектів довгих кісток. Висновки. Успіх застосування сегментарної кісткової алопластики кісток залежить від багатьох факторів, а головне — від правильно обраних показань до цього методу лікування. Східцеподібна остеотомія кісток дозволяє отримати стабільну та щільну фіксацію між кістками та отримати найкращі умови для остеорепарації в разі кісткової алопластики. Розробка та застосування універсального інструмента для східцеподібної остеотомії дозволяють виконати найбільш точну резекцію кісток та зменшити час проведення оперативного втручання, що може впливати на покращення результатів хірургічного лікування онкологічних пацієнтів
Bioreconstruction of long bones occupies an important place among all surgical techniques aimed at replacing post-resection defects of long bones in case of a tumor. The combination of segmental bone alloplasty and metal structures fixing the implant allows for the early rehabilitation of a patient and restoring the function of the affected limb. Various types of osteotomies are used to obtain stable fixation that provides conditions for effective osteoreparation between the allograft and the recipient’s bone. Transverse osteotomy is the most common, but its use causes complications such as disruption of osteoreparation processes in the area of contact between the alloimplant and the recipient’s bone. The step-cut osteotomy has a number of advantages over other types, but it is difficult to use. The purpose of the study is to develop a universal tool for performing step-cut osteotomy in case of alloplasty of segmental defects of long bones. Materials and methods. A tool has been developed — a universal template for performing step-cut osteotomy the use of which allows you to make identical “steps” in the bone of the recipient and the bone segmental alloimplant and to compare them most closely. Approbation of the developed tool was carried out. Results. These methods were used in 17 patients with bone tumors. The median period of follow-up was 16.2 [9.2; 50.7] months. The average score on the Musculoske-letal Tumor Society (MSTS) system for all patients (n = 17) was 22.3 ± 2.8 (19–27) points. The gender distribution slightly influenced the functional outcome of treatment: in men (n = 7), MSTS score was 23.1 ± 2.3 points, in women (n = 10) — 21.7 ± 3.1 points. In patients with osteosarcoma (n = 7), the functional results were assessed as 21.6 ± 2.8 points (from 19 to 27). The developed universal tool can be used in different situations (long bones of different sizes, “steps” of different size for step-cut osteotomy). In our opinion, this has a more pronounced economic effect. Clinical examples of using segmental bone alloimplants in case of post-resection defects of long bones are presented. Conclusions. The success of using segmental bone alloplasty depends on many factors, mainly on correctly selected indications for the use of this treatment method. The step-cut osteotomy allows to obtain a stable and dense fixation between the bones and the best conditions for osteoreparation in case of bone alloplasty. The development and application of a universal tool for step-cut osteotomy allows performing the most accurate bone resection and reduce the time of surgical intervention, which can affect the improvement of treatment outcomes in cancer patients
Дод.точки доступу:
Малик, Р. В.
Вирва, О. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Експериментальне дослідження пружних властивостей хребетного стовпа за наявності вибухового перелому хребця Тh6 [Текст] / К. О. Попсуйшапка [та ін.] // Травма. - 2022. - Том 23, N 3. - С. 43-49. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПОЗВОНОЧНИКА ТРАВМЫ -- SPINAL INJURIES (патофизиология)
РЕБРА ПЕРЕЛОМЫ -- RIB FRACTURES (патофизиология)
ЭЛАСТИЧНОСТЬ -- ELASTICITY
МОДЕЛИ АНАТОМИЧЕСКИЕ -- MODELS, ANATOMIC
Анотація: Травматичні переломи грудного відділу хребта хоч і становлять невелику кількість серед усіх переломів, можуть призводити до тривалого лікування, втрати працездатності та інвалідності. У роботі ми спробували вивчити основні принципи розвитку деформацій залежно від навантажень, що прикладаються, і ступеня пошкоджень хребетних сегментів. Мета: вивчити основні принципи розвитку деформацій грудного відділу хребта залежно від прикладених навантажень і ступеня пошкоджень хребетних сегментів. Матеріали та методи. Проведено експериментальне дослідження пружних властивостей хребетного стовпа за наявності вибухового перелому хребця Тh6. Досліджено 5 анатомічних препаратів хребтів свиней з грудною кліткою та повністю збереженими дисками та зв’язковими структурами. На кожному препараті моделювали вибухові переломи хребця Тh6 шляхом послідовного руйнування структур хребетно-рухового сегмента (ХРС). Результати. У результаті проведених експериментальних досліджень було отримано дані про величини деформації стискання та залишкової деформації препаратів хребетного стовпа при моделюванні вибухових переломів хребця Th6 різного ступеня. Показано, що незруйнований препарат хребта при знятті навантаження відновлює свою довжину практично в повному обсязі. У разі збільшення руйнувань структур ХРС збільшується як величина стискання зразків, так і залишкова деформація. Руйнування ребер призвело до втрати стабільності хребта в зоні зруйнованого сегмента під дією тяжкості грудної клітки, що унеможливило вимірювання величини деформації як під навантаженням, так і після його зняття. Висновки. Руйнування ХРС призводить до втрати пружних властивостей ХРС і всього хребта. При порівняно незначних руйнуваннях (50 % тіла хребця і диск) очікується часткове збереження пружних якостей, тому що залишкова деформація становить 4,3 % від величини деформації під навантаженням. Подальше руйнування ХРС призводить до повної втрати не тільки пружності, але й здатності до опору навантаженню та подальшого відновлення, про що свідчить збільшення величини залишкової деформації до 48,2 % вже при руйнуванні дуг та зв’язок, а також припинення приросту енергетичних витрат на рівні 11 Дж за відновлення початкової довжини препарату. Руйнування ребер призводить до втрати стабільності хребта лише на рівні пошкодженого сегмента
Traumatic fractures of the thoracic spine, although they represent a small number among all fractures, can lead to long-term treatment, and disability. In this work, we tried to study the basic principles of the development of deformities depending on the applied loads and the degree of damage to the vertebral segments. The purpose was to study the basic principles of the development of deformities of the thoracic spine depending on the applied loads and the degree of damage to the vertebral segments. Materials and methods. An experimental study of the elastic properties of the spinal column in the presence of a burst fracture of the Th6 vertebra was carried out. Five anatomical specimen of pig spines with thorax and completely preserved discs and connected structures were stu-died. On each of the preparations, burst fractures of the Th6 vertebra were simulated by sequential destruction of the structures of the spinal motion segment (SMS). Results. As a result of the experimental studies, data were obtained on the magnitude of compression deformation and residual deformation of the spinal column specimen when modeling burst fractures of the Th6 vertebra of various degrees. It was shown that the intact specimen of the spine, when the load is removed, restore its length almost fully. With an increase in the destruction of the SMS structures, both the magnitude of the compression of the samples and the residual deformation increase. The destruction of the ribs led to the loss of stability of the spine in the area of the affected segment under the influence of the chest weight, which made it impossible to measure the magnitude of the deformation, both under load and after its removal. Conclusions. The destruction of the SMS leads to the loss of the elastic properties of the SMS and the entire spine. With relatively minor damage (50 % of the vertebral body and disc), partial preservation of elastic properties can be expected, since residual deformation is 4.3 % of the value of deformation under load. Further destruction of the SMS leads to a complete loss of not only elasticity, but also the ability to resist load and further recovery, as evidenced by an increase in the value of residual deformation up to 48.2 % already with the destruction of arcs and ligaments, as well as the termination of an increase in energy costs at the level of 11 J, restoration of the original length of the specimen. The destruction of the ribs leads to a loss of stability of the spine at the level of the damaged segment
Дод.точки доступу:
Попсуйшапка, К. О.
Тесленко, С. О.
Попов, А. І.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Аналіз результатів вібраційної терапії іммобілізаційних контрактур у пацієнтів після позасуглобових переломів верхньої кінцівки [Текст] / О. А. Тяжелов [та ін.] // Травма. - 2022. - Том 23, N 3. - С. 50-57. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ВНУТРИСУСТАВНЫЕ ПЕРЕЛОМЫ -- INTRA-ARTICULAR FRACTURES (терапия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ -- FRACTURE FIXATION (использование)
ВИБРАЦИЯ -- VIBRATION (терапевтическое применение)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (терапия)
Кл.слова (ненормовані):
КРАЄЗНАВСТВО
Анотація: Стабільність і конгруентність є важливими передумовами ефективного функціонування ліктьового суглоба. Ліктьовий суглоб є одним з найбільш рухливих суглобів тіла і відіграє велику роль у точному позиціонуванні верхньої кінцівки у просторі й забезпеченні координованих рухів кисті. Ліктьовий суглоб дуже вразливий і схильний до посттравматичного й післяопераційного обмеження рухів. Показання до лікування контрактур або обмеження рухів у ліктьовому суглобі відносні й залежать від оцінки пацієнтами функціонального дефіциту. Будь-яке задане обмеження рухливості може мати різні наслідки для різних людей залежно від дискомфорту й бажаного рівня активності. У роботі розглянуто вплив низькочастотної вібрації і постізометричної релаксації на контрактуру ліктьового суглоба, що виникла внаслідок тривалої іммобілізації після хірургічного втручання, пов’язаного з позасуглобовими переломами плечової, променевої і ліктьової кісток, а також виростка плечової кістки. При всіх травмах не було ушкоджень тканин суглоба. Матеріали та методи. Проаналізовано результати вібротерапії двох груп пацієнтів. І група пацієнтів — термін обмеження рухливості суглоба від 21 до 45 діб. ІІ група пацієнтів — термін обмеження рухливості ліктьового суглоба від 90 до 180 діб. Пацієнтам проводили курс вібротерапії тривалістю 14–15 сеансів по 10 хв. Вимірювання обсягу рухів (розгинання/згинання) проводили до і після кожної процедури. Частота вібраційного впливу становила 20 Гц. Результати. Для розробки іммобілізаційних контрактур ліктьового суглоба поєднали метод низькочастотного локального вібраційного впливу з вправами з елементами постізометричної релаксації. Проведений аналіз даних вібротерапії показав, що пацієнти, у яких контрактури сформувалися після короткої (до 1,5 місяця) іммобілізації, краще відповідають на вібраційну розробку, приріст розгинання становить близько 50 % від початкового рівня, обсяг згинальних рухів збільшується до 30 %. У пацієнтів з контрактурами після тривалої іммобілізації понад 3 місяці розробка йде дуже повільно, досягнуті обсяги рухів дуже далекі від нормальних. Приріст згинання/розгинання в ліктьовому суглобі не перевищує 20 %. Висновки. Низькочастотна локальна вібраційна розробка рухів у ліктьовому суглобі й розтягувальні вправи з елементами постізометричної релаксації є прогресивним методом розробки іммобілізаційних контрактур, у тому числі застарілих. Дані процедури в більшості випадків не приводять до нормалізації обсягу рухів, але дають поштовх до подальшого відновлення класичними методами механо- і фізіотерапії. Низькочастотна вібрація є тим механізмом, який запускає процеси відновлення, тому доцільно починати її якнайшвидше після припинення лікувальної іммобілізації. Дана робота є першою в комплексному дослідженні впливу вібрації низької частоти на відновлення іммобілізаційних контрактур
Stability and congruence are important prerequisites for the effective functioning of the elbow joint. The elbow joint is one of the most mobile joints in the body and plays a major role in accurate positioning of the upper limb in space and ensuring coordinated movements of the hand. The elbow joint is very vulnerable and prone to post-traumatic and postoperative limitation of movements. Indications for the treatment of contractures or limitation of movements in the elbow joint are relative and depend on the patient’s assessment of functional deficits. Any given mobility limitation can have different effects on different people depending on discomfort and desired activity level. The paper examines the effect of low-frequency vibration and postisometric relaxation on elbow contracture, which occurred due to long-term immobilization after surgical intervention for extra-articular fractures of the humerus, radius and ulna, as well as the humerus condyle. In all injuries, there was no damage to the joint tissues. Materials and methods. The results of vibrotherapy in 2 groups of patients were analyzed: in the first group, the term of limitation of joint mobility was 21 to 45 days, in the second one — 90 to 180 days. The patients underwent a course of vibrotherapy lasting 14–15 sessions of 10 minutes each. The range of motion (extension/flexion) was measured before and after each procedure. The frequency of vibration was 20 Hz. Results. To eliminate immobilization contractures of the elbow joint, the method of low-frequency local vibration influence was combined with exercises with elements of postisometric relaxation. The analysis of vibrotherapy data showed that patients whose contractures were formed after a short (up to 1.5 months) immobilization better responded to vibration, an increase in extension was about 50 % from baseline, the volume of flexion movements increased to 30 %. In patients with contractures after long-term immobilization for more than 3 months, the progress is very slow, the achieved range of motion is very far from normal. An increase in elbow flexion/extension does not exceed 20 %. Conclusions. Low-frequency local vibration to develop movements in the elbow joint and stretching exercises with elements of post-isometric relaxation are a progressive method for eliminating immobilization contractures, including old ones. These procedures, in most cases, do not lead to the normalization in the range of motions, but give a positive impetus to further recovery by classical methods of mechanical and physical therapy. Low-frequency vibration is the mechanism that starts the recovery process, so it is advisable to begin it as soon as possible after the termination of therapeutic immobilization. This work is the first in a comprehensive approach to the study of the influence of low-frequency vibration on the recovery after immobilization contractures
Дод.точки доступу:
Тяжелов, О. А.
Фіщенко, В. О.
Карпінська, О. Д.
Карпінський, М. Ю.
Хасавнех, Айхам Адлі Мохаммад

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Експериментальне дослідження динаміки біодеградації матеріалу на основі полілактиду й трикальційфосфату після заповнення ним кісткових дефектів [Текст] / О. М. Хвисюк [та ін.] // Травма. - 2022. - Том 23, N 3. - С. 58-62. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY (действие лекарственных препаратов)
РЕНТГЕНОГРАФИЯ -- RADIOGRAPHY (использование)
ОСТЕОГЕНЕЗ -- OSTEOGENESIS (действие лекарственных препаратов)
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Анотація: Лікування порушень репаративного остеогенезу є актуальною проблемою сучасності. Завдяки розвитку 3D-технологій дослідження регенеративного потенціалу кісткової тканини можливе якісне розв’язання питання пластики кісткових дефектів. Мета: в експерименті на тваринах вивчити динаміку заміщення кістковою тканиною біодеградуючого матеріалу на основі пористого полілактиду з трикальційфосфотом після заповнення кісткового дефекту. Матеріали та методи. Роботу виконано на 15 лабораторних білих щурах-самцях — 3 групи по 5 тварин. Усім тваринам за допомогою стоматоло-гічного бура виконували порожнинний дефект у дистальному відділі стегнової кістки. Дефект заповнювали біодеградуючим матеріалом на основі полілактиду з додаванням 45% трикальційфосфату і розміром пор 300 мкм. Тварин виводили з експерименту групами через 15, 30 і 90 діб після операції. На рентгенограмах вимірювали показники оптичної щільності в зоні кісткового дефекту оперованої кістки й аналогічній зоні контралатеральної кістки (контрольна група). Результати. Щільність кісткової тканини щурів зростала протягом експерименту, про що свідчать показники щільності інтактних кісток від 15-ї до 90-ї доби, коли щільність змінювалась від 148 ± 31 опт.од. до 183 ± 2 опт.од., що виявилось статистично значущим на рівні р = 0,045. Статистично значуще (р = 0,015) зростання щільності спостерігали і в період між 30-ю і 90-ю добою — від 156 ± 15 опт.од. до 183 ± 2 опт.од. На етапі між 15-ю і 30-ю добою статистичної значущості зміни оптичної щільності інтактної кісткової тканини не спостерігали (р = 0,658). У зоні дефекту стегнової кістки статистично значущих змін оптичної щільності не виявлено в жодному періоді експерименту. Це пов’язане у першу чергу з різною спрямованістю динаміки процесу. Так, у період з 15-ї до 30-ї доби спостерігали зниження оптичної щільності в зоні дефекту від 185 ± 29 опт.од. до 163 ± 24 опт.од. (р = 0,342), що свідчить про запуск процесу біодеградації матеріалу, яким заповнювали дефект. У період з 30-ї по 90-ту добу, навпаки, визначається зростання оптичної щільності до 182 ± 3 опт.од, що може буди наслідком процесу кісткоутворення і заміщення заповнювача кістковою тканиною, але статистичної значущості змін також не визначено (р = 0,126). Висновки. Протягом експерименту щільність інтактної кісткової тканини щурів статистично значуще (р = 0,045) зростала, що пов’язано з віком тварин. У зоні дефекту стегнової кістки в період з 15-ї по 30-ту добу спостерігали зниження оптичної щільності від 185 ± 29 опт.од. до 163 ± 24 опт.од., що може свідчити про запуск процесу біодеградації матеріалу, яким був заповнений дефект. У строк від 30-ї до 90-ї доби в зоні дефекту спостерігали зростання оптичної щільності до 182 ± 3 опт.од, що наблизилося до рівня інтактної кістки — 183 ± 2 опт.од., про що свідчить відсутність статистичної значущості між цими показниками (р = 0,642). Це може буди наслідком процесу кісткоутворення й заміщення заповнювача кістковою тканиною
Treatment of impaired reparative osteogenesis is an urgent problem of our time. Thanks to the development of 3D technologies for the study of the regenerative potential of bone tissue, a qualitative solution to the problem of plasticity of bone defects is possible. In an animal experiment, the dynamics of bone tissue replacement with a biodegradable material based on porous polylactide and tricalcium phosphate after filling a bone defect was studied. Materials and methods. The work was performed on 15 laboratory white male rats, 3 groups of 5 animals each. A cavity defect in the distal femur was performed in all animals with the help of a dental drill. The defect was filled with a biodegradable material based on polylactide with the addition of 45% tricalcium phosphate and a pore size of 300 μm. Animals were sacrificed 15, 30 and 90 days after the surgery. On radiographs, optical density indicators were measured in the area of defect in the operated bone and in the similar area of the contralateral bone (control group). Results. The density of the bone tissue of rats increased during the experiment, as evidenced by the density of intact bones from days 15 to 90, when it varied from 148 ± 31 HU to 183 ± 2 HU, which turned out to be statistically significant at the level of p = 0.045. A statistically significant (p = 0.015) increase in density was also observed between days 30 and 90, from 156 ± 15 HU to 183 ± 2 HU. Between days 15 and 30, no statistically significant changes in the optical density of intact bone tissue were observed (p = 0.658). No statistically significant changes in optical density were found in the femoral defect zone in any period of the experiment. This is connected, first of all, with the shear direction of the dynamics of the process. Thus, in the period from days 15 to 30, a decrease in optical density in the defect zone was observed, from 185 ± 29 HU to 163 ± 24 HU (р = 0.342), which indicates the start of the biodegradation of the material used to fill the defect. Between days 30 and 90, on the contrary, the optical density increased to 182 ± ± 3 HU, which may be a consequence of the bone formation process and the replacement of the filler with bone tissue, but the statistical significance of the changes was not also determined (р = 0.126). Conclusions. During the experiment, the density of intact bone tissue of rats increased statistically significantly (p = 0.045), which is related to the age of the animals. In the area of femoral defect, a decrease in optical density on days 15–30 was observed, from 185 ± 29 HU to 163 ± 24 HU, which may indicate the start of the biodegradation of the material that filled the defect. In the period from days 30 to 90, an increase in optical density in the defect zone was observed — up to 182 ± 3 HU that approached the level of intact bone (183 ± 2 HU), which is evidenced by the lack of statistical significance between these indicators (р = 0.642). This may be a consequence of the process of bone formation, and replacement of the filler with bone tissue
Дод.точки доступу:
Хвисюк, О. М.
Гонтар, Н. М.
Пастух, В. В.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)