Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=УУ11/2019/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 7
Показані документи з 1 по 7

Біологічні маркери та їх застосування при серцевій недостатності. Консенсус Всеукраїнської асоціації кардіологів України, Всеукраїнської асоціації фахівців із серцевої недостатності та Української асоціації фахівців з невідкладної кардіології [Текст] / Л. Г. Воронков [та ін.] // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 2. - С. 11-22

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (диагностика)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS
Анотація: Наведений консенсус присвячений обговоренню місця і ролі різних підходів до діагностики, стратифікації ризику та індивідуалізованої терапії пацієнтів із серцевою недостатністю (СН), які засновані на визначенні концентрацій біологічних маркерів, що відображають різні патофізіологічні стадії розвитку СН. Практичні рекомендації з використання біологічних маркерів при СН, що є актуальними, були введені з урахуванням категорій доказовості (табл. 1) та сили рекомендацій (табл. 2) після погодженого рішення експертів нашої країни (категорія доказів С), прийнятого на підставі ретельного аналізу даних досліджень у цій галузі. З цією метою опрацьовано дані, опубліковані за останні 5 років у вітчизняній та зарубіжній літературі, а також рекомендації зарубіжних консенсусів з діагностики, прогнозування та лікування гострої і хронічної серцевої недостатності Європейського товариства кардіологів (European Cardiology Society, 2016), Американської колегії кардіологів / Американської серцевої асоціації та Американської асоціації із серцевої недостатності (American College of Cardiology / American Heart Association Task Force on Clinical Practice Guidelines and the Heart Failure Society of America, 2017)
Дод.точки доступу:
Воронков, Л. Г.
Березін, О. Є.
Жарінова, В. Ю.
Жебель, В. М.
Коваль, О. А.
Рудик, Ю. С.
Пархоменко, О. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Березуцкий, В. И.
Сонификация сердечных аритмий в музыке Бетховена, или "The heartfelt music of Ludwig van Beethoven"–2 [Текст] / В. И. Березуцкий, М. С. Березуцкая // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 2. - С. 63-75

MeSH-головна:
АРИТМИИ СЕРДЕЧНЫЕ -- ARRHYTHMIAS, CARDIAC
МУЗЫКА -- MUSIC
Анотація: Статья посвящена проверке гипотезы исследователей S. Vaisrub, 1980; B. Luderitz 1995; T.O. Cheng, 1997; Z.D. Goldberger и соавт., 2014, которым сходство ритмической фигурации фрагмента фортепианной сонаты Людвига ван Бетховена op. 81a «Les adieux» с аускультативной и электрокардиографической картиной желудочковой экстрасистолии дало основание предположить, что композитор выразил в музыке нарушение ритма собственного сердца. Гипотеза весьма актуальна, поскольку сонификация (озвучивание) биологических сигналов имеет давнюю историю и активно развивается как в музыке, так и в медицине. Анализ многочисленных музыковедческих исследований показал, что разнообразные ритмические фигурации, сходные с электрокардиографическими признаками всех известных нарушений ритма сердца, встречаются во многих произведениях Бетховена на протяжении 1799-1826 гг. Установлено, что каждый из выявленных музыкальных эквивалентов сердечных аритмий является определенным средством музыкальной выразительности (музыкального языка), значение и происхождение которого известно. Патографический анализ показал отсутствие хронологической связи «аритмической» музыки с возникновением и прогрессированием заболеваний композитора. Не удалось обнаружить и каких-либо указаний на наличие патологии сердца у Бетховена. Такие результаты позволяют связывать музыку Бетховена с его сердцем только в переносном смысле
Researchers S. Vaisrub, B. Luderitz, T.O. Cheng, Z.D. Goldberger et al. in different years (1980-2014) discovered the similarity of the rhythmic figure of the fragment of Ludwig van Beethoven’s piano sonata op. 81a «Les adieux» with an auscultative and electrocardiographic picture of ventricular premature beats. This allowed them to assume that the composer expressed in music his own irregular heartbeat. The hypothesis is very relevant, since sonification (the use of nonspeech audio to convey information) of biological signals has a long history and is actively developing both in music and in medicine. This article is devoted to testing the hypothesis of sonification of cardiac arrhythmias in Beethoven’s music. An analysis of numerous musicological studies has shown that a variety of rhythmic figures, similar to the electrocardiographic signs of all known disorders of the cardiac rhythm, are found in many Beethoven’s works throughout 1799-1826. It is established that each of the revealed musical equivalents of cardiac arrhythmias is a certain means of musical expressiveness (musical language), the meaning and origin of which is known. Pathographic analysis showed the absence of a chronological link between «arrhythmic» music and the diseases of the composer. Any indication of the cardiac disease in Beethoven has not been found. Such results allow us to connect the music of Beethoven with his heart only in a some romantic sense
Дод.точки доступу:
Березуцкая, М. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Воронков, Л. Г.
Клініко–інструментальна характеристика пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка залежно від втрати маси тіла за останні 6 місяців [Текст] / Л. Г. Воронков, К. В. Войцеховська, Л. П. Паращенюк // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 2. - С. 48-56

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE
ВЕСА ТЕЛА ПОТЕРЯ -- WEIGHT LOSS
КАХЕКСИЯ -- CACHEXIA
Анотація: Мета роботи - порівняти клініко-інструментальні показники в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка залежно від втрати маси тіла за останні 6 місяців. Матеріали і методи. Обстежено 100 хворих віком 32-75 років із ХСН II—IV функціонального класу (ФК) за NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка 35 %. Критерієм розподілу пацієнтів за групами була втрата маси тіла 6 % від загальної маси за останні 6 місяців згідно з Європейськими рекомендаціями з діагностики і лікування ХСН. Відомості щодо динаміки втрати маси тіла за останні 6 місяців отримували з анамнестичних даних та даних медичної документації пацієнтів. Пацієнтів залучали в дослідження в стані клінічної компенсації. Результати та обговорення. Втрату маси тіла 6 % за останні 6 міс зареєстровано у 47 (47,0 %) обстежених. Не виявлено статистично значущої залежності втрати маси тіла 6 % від статі, основних клінічних та гемодинамічних показників, показників функції та ремоделювання лівого шлуночка, структури попереднього лікування, основних показників загального та біохімічного аналізів крові, стану азотовидільної функції нирок. Водночас група пацієнтів із втратою маси тіла 6 % за останні 6 міс характеризувалася статистично значуще більшою часткою осіб, що мали ІІІ-IV ФК за NYHA (р=0,001). Пацієнти із втратою маси тіла 6 % були статистично значуще старшими за віком (р=0,044), мали гіршу якість життя за опитувальником MLHFQ (р=0,001) та нижчий індекс побутової фізичної активності (р=0,001), більшу кількість балів за шкалою депресії Бека (р=0,005) та за анкетою DEFS (р=0,002), більші розмір правого шлуночка (р=0,024) та рівень систолічного тиску в легеневій артерії (р=0,008), вищий рівень С-реактивного протеїну - С-РП (р=0,002), гіршу потокозалежну вазодилатацію - ПЗВД (р=0,002) порівняно з пацієнтами без такої ознаки. Кількість втрачених кілограмів за останні 6 міс прямо корелювала зі ступенем погіршання якості життя (r=0,450; p=0,001), кількістю балів за шкалою втомлюваності від фізичних навантажень (r=0,302, р=0,002), розміром правого шлуночка (r=0,269; p=0,009), рівнями С-РП (r=0,261; p=0,009), калію крові (r=0,235; p=0,019) та систолічного тиску в легеневій артерії (r=0,230; p=0,027), кількістю балів за шкалою депресії Бека (r=0,227, р=0,023), і обернено - з рівнем ПЗВД (r=-0,345; p=0,001), величиною екскурсії трикуспідального кільця (r=-0,337, р=0,017), рівнем натрію крові (r=-0,245; p=0,014), кількістю балів за анкетою університету Дюка (r=-0,240; p=0,016) та рівнем холестерину крові (r=—0,192; p=0,036). Висновки. Пацієнти із ХСН та втратою маси тіла 6 % були статистично значуще старшими за віком, у них частіше реєстрували ІІІ-IV ФК за NYHA, вони мали гіршу якість життя, нижчі фізичну активність та розрахунковий показник максимального споживання кисню, більшу кількість балів за шкалою депресії Бека та за анкетою втомлюваності від фізичних навантажень, менший рівень холестерину та тригліцеридів плазми крові, більші розмір правого шлуночка та рівень систолічного тиску в легеневій артерії та менший показник величини екскурсії трикуспідального кільця порівняно з пацієнтами без такої ознаки. Втрата маси тіла 6 % асоціюється з вищим рівнем С-РП, а також гіршою ПЗВД
The aim — to compare the clinical and instrumental parameters of patients with chronic heart failure (CHF) and reduced left ventricular ejection fraction (LVEF) depending on weight loss within the previous 6 months. Materials and methods. A total of 100 patients aged 32—75 years with CHF, II—IV functional classes (FC) by NYHA with LVEF 35 % were examined. The criterion for the distribution of patients into groups was a weight loss 6 % of the total weight over the past 6 months in accordance with the European guidelines for the diagnosis and treatment of CHF. Data on body weight loss dynamics over the past 6 months were obtained from anamnestic data and medical records of patients. Patients in the state of clinical compensation were included in the study. Results and discussion. Weight loss 6 % within the previous 6 months was observed in 47 (47.0 %) patients. There was no statistically significant dependence of body weight loss 6 % on sex, the main clinical and hemodynamic parameters, function indicators and left ventricular remodeling, the structure of the previous treatment, the basic indices of general and biochemical blood tests, and the state of the renal nitrogen function. At the same time, the group of patients with a weight loss 6 % over the past 6 months was characterized by a statistically significantly higher proportion of persons who had III—IV FC by NYHA (p=0.001). Patients with body weight loss 6 % were statistically significantly older by age (p=0.044), had lower quality of life according to MLHFQ questionnaire (p=0.001) and lower index of household physical activity (p=0.001), higher score on the Beck Depression Inventory (p=0.005) and DEFS questionnaire (p=0.002), larger right ventricle (p=0.024) and systolic pulmonary pressure (p=0.008), higher level of C-reactive protein - C-RP (p=0.002), worse flow-dependent vasodilation (FDVD) (p=0.002) compared to patients without such a sign. The number of lost kilograms in the last 6 months directly correlated with the degree of deterioration in the quality of life (r=0.450; p=0.001), the number of points on the scale of tiredness from physical activity (r=0.302, p=0.002), the size of the right ventricle (r=0.269; p=0.009), the levels of C-RP (r=0.261; p=0.009), blood potassium (r=0.235; p=0.019) and systolic pressure in the pulmonary artery (r=0.230; p=0.027), the number of scores on the Beck Depression Inventory (r=0.227, p=0.023), and inversely related with the level of FDVD (r=-0.345; p=0.001), the magnitude of the excursion of the tricuspid ring (r=-0.337, p=0.017), the level of sodium of blood (r=-0.245; p=0.014), the number of points in Duke university questionnaire (r=-0.240; p=0.016) and blood cholesterol (r=—0.192; p=0.036). Conclusions. Patients with CHF and body weight loss 6 % were statistically significantly older by age, they were more likely to register NYHA III—IV FC, they had poorer quality of life, lower physical activity, and estimated maximum oxygen consumption, higher scores by the Beck Depression Inventory and the questionnaire on fatigue from physical activity, lower levels of cholesterol and plasma triglycerides, larger right ventricle and pulmonary artery systolic pressure, and a lower TAPSE score than patients without such a sign. Body mass loss 6 % is associated with a higher level of C-RP, as well as worse FDVD
Дод.точки доступу:
Войцеховська, К. В.
Паращенюк, Л. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вплив блокаторів рецепторів ангіотензину II на зміни артеріального тиску при добовому моніторуванні залежно від ранкового або вечірнього прийому [Текст] / О. Л. Рековець [та ін.] // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 2. - С. 32-47

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (лекарственная терапия)
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE (действие лекарственных препаратов)
ХРОНОТЕРАПИЯ -- CHRONOTHERAPY
ЦИРКАДНЫЙ РИТМ -- CIRCADIAN RHYTHM
Анотація: Мета роботи - оцінити вплив блокаторів рецепторів ангіотензину II олмесартану, азилсартану та телмісартану при прийомі їх у ранкові або вечірні години на показники артеріального тиску (АТ) при добовому моніторуванні у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ). Матеріали і методи. У дослідження залучили 126 пацієнтів із м’якою та помірною АГ. Хворих розділили на шість груп: 20 пацієнтів, що приймали олмесартан у дозі 20-40 мг у ранкові години; 20 пацієнтів, що приймали олмесартан у дозі 20-40 мг у вечірні години; 21 пацієнт, що приймав азилсартан у дозі 40-80 мг у ранкові години; 20 пацієнтів, що приймали азилсартан у дозі 40-80 мг у вечірні години; 22 пацієнти, що приймали телмісартан у дозі 40-80 мг у ранкові години; 23 пацієнти, що приймали телмісартан у дозі 40-80 мг у вечірні години. Пацієнти проходили первинне обстеження та повторне - через 3 міс терапії. Результати та обговорення. Вечірній прийом олмесартану порівняно з ранковим приводив до більш вираженого зниження добового систолічного АТ - відповідно (11,09±2,30) та (4,06±2,25) мм рт. ст. (р0,01). Зміни добового діа- столічного АТ були статистично незначущими, хоча зниження при прийомі у вечірні години було більш значним порівняно з ранковим прийомом ((8,38±2,58) проти (3,38±2,31) мм рт. ст.). Зміни добового АТ на тлі прийому азилсартану у вечірні або ранкові години були статистично значущими, але не відрізнялися між собою ((13,06±2,65)/(9,76±1,73) проти (12,71±1,62)/(7,00±1,50) мм рт. ст.). Зниження добового АТ на тлі прийому телмісартану було статистично значуще більш виражене при ранковому прийомі порівняно з вечірнім прийомом ((16,48±2,86)/(12,56±2,80) проти (4,93±1,53)/(5,40±1,89) мм рт. ст.; р0,01). Таким чином, ранковий прийом більш виражено знижував середньодобовий АТ на тлі прийому телмісартану, а вечірній прийом - на тлі прийому олмесартану. Азилсартан однаково знижував АТ як при прийомі у вечірні години, так і в ранкові. Частота досягнення цільового АТ при добовому моніторуванні на тлі прийому олмесартану, азилсартану та телмісартану становила відповідно 71,80; 71,0 та 75,61 %. Висновки. Прийом телмісартану більш виражено знижував середньодобовий АТ при прийомі в ранкові години порівняно з вечірнім прийомом, олмесартан краще знижував середньодобовий АТ при прийомі у вечірні години, а прийом азилсартану однаково впливав на зниження АТ незалежно від часу прийому препарату
The aim - to evaluate the effect of angiotensin II receptor blockers olmesartan, azilsartan and telmisartan when administered in the morning or evening hours on blood pressure (BP) indices during daily monitoring in patients with arterial hypertension (AH). Materials and methods. The study involved 126 patients with mild to moderate hypertension who were selected to compare the effect of angiotensin II receptor blockers - olmesartan, azilsartan and telmisartan - in the morning and evening hours. They were divided into 6 groups: 20 patients taking olmesartan at a dose of 20-40 mg in the morning, 20 patients taking olmesartan at a dose of 20-40 mg in the evening, 21 patients taking azilsartan at a dose of 40-80 mg in the morning, 20 patients taking azilsartan at a dose of 40-80 mg in the evening, 22 patients taking telmisartan at a dose of 40-80 mg in the morning, 23 patients taking telmisartan at a dose of 40-80 mg in the evening. Patients underwent primary examination and repeated one - after 3 months of therapy. Results and discussion. Evening reception of olmesartan, compared with morning one, led to a more pronounced decrease in diurnal systolic blood pressure (SBT) - (11.09±2.30) vs (4.06±2.25) mm Hg (p0.01). Changes in diurnal diastolic blood pressure (DBP) were statistically insignificant, although its decrease during evening reception was more significant compared to decrease during morning reception ((8.38±2.58) mm Hg versus (3.38±2.31) mm Hg). Changes in daily blood pressure against reception of azilsartan in the evening and morning hours were statistically significant, but did not differ from each other ((13.06±2.65)/(9.76±1.73) vs. (12.71±1.62)/(7.00±1.50) mm Hg). Reduction of diurnal blood pressure at the background of telmisartan administration was statistically significantly more pronounced in the morning than in the evening intake ((16.48±2.86)/(12.56±2.80) vs. (4.93±1.53)/(5.40±1.89) mm Hg, p0.01). Thus, morning reception more significantly lowered the average daily blood pressure against the background of taking telmisartan, and the evening reception - against the background of taking olmesartan. Azilsartan equally reduced the blood pressure both at evening and morning admission. The rate of achievement of target BP at daily monitoring against the background of the administration of olmesartan, azilsartan and telmisartan was 71.80; 71.0 and 75.61 %, respectively. Conclusions. Admission of telmisartan more significantly reduced the average daily blood pressure in morning hours compared to evening hours, olmesartan better lowered the average daily blood pressure when taken in the evening, and the use of azilsartan equally affected the decrease in blood pressure regardless of the time of taking the drug
Дод.точки доступу:
Рековець, О. Л.
Сіренко, Ю. М.
Торбас, О. О.
Кушнір, С. М.
Примак, Г. Ф.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Жадан, А. В.
Сердечная недостаточность, требующая госпитализации, у пациентов, перенесших кардиохирургическое вмешательство по поводу клапанной патологии сердца [Текст] / А. В. Жадан // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 2. - С. 57-62

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE
ГОСПИТАЛИЗАЦИЯ -- HOSPITALIZATION
СЕРДЦА КЛАПАНЫ -- HEART VALVES (патология, хирургия)
Анотація: Цель работы - определить факторы, связанные с частотой госпитализаций по поводу декомпенсации сердечной недостаточности (СН) после кардиохирургического вмешательства, у пациентов с клапанными пороками сердца. Материалы и методы. Обследовано 235 пациентов, перенесших кардиохирургическое вмешательство по поводу клапанной патологии сердца. За период с 2014 по 2017 год 129 пациентов не имели госпитализаций, в то время как 106 лиц находились на стационарном лечении от 1 до 10 раз, в среднем 2,78±1,95. Из 106 больных, проходивших стационарное лечение, в исследование включили только 16 лиц, госпитализированных по поводу декомпенсации СН. В комплекс обследования больных наряду с физикальным обследованием включали электрокардиографию, эхокардиографию. Результаты и обсуждение. При динамическом наблюдении на протяжении 2 лет в группе без госпитализаций отмечено прогрессивное статистически значимое уменьшение размеров левого предсердия и левого желудочка, а также увеличение сократимости левого желудочка, в то время как в группе больных, перенесших госпитализацию, подобных изменений не наблюдалось. Размеры камер сердца на протяжении 2 лет оставались практически без изменений. Таким образом, можно сделать вывод о том, что более тяжелое течение СН после протезирования клапанов сердца сопровождается отсутствием обратного ремоделирования камер сердца. Выявлена связь между госпитализацией по поводу СН и наличием сахарного диабета, артериальной гипертензии и постоянной формы фибрилляции предсердий. Выводы. На вероятность прогрессирования СН у пациентов, перенесших кардиохирургическое вмешательство по поводу клапанной патологии сердца, не влияют пол, возраст, тип поражения клапана, этиология поражения клапана, показатели эхокардиографии. Предикторами госпитализации по поводу СН в отдаленный постоперационный период являются наличие сахарного диабета, фибрилляции предсердий и артериальной гипертензии. Более тяжелое течение СН после протезирования клапанов сердца сопровождается отсутствием обратного ремоделирования камер сердца
The aim - to determine the factors associated with the frequency of hospitalizations for decompensation of heart failure (HF) after cardiac surgery in patients with valvular heart disease. Materials and methods. 235 patients who underwent cardiac surgery for valvular heart disease were examined. During the period from 2014 to 2017, a part of patients (129 people) had no hospitalizations, while 106 people were on inpatient treatment from 1 to 10 times, on average 2.78±1.95. The complex of examination of patients along with physical examination included electrocardiography, echocardiography. Results and discussion. During dynamic observation for 2 years in the group of patients without hospitalization, a progressive statistically significant decrease in the size of the left atrium (LA) and left ventricle (LV) as well as an increase in LV contractility were noted, while in the group of patients after hospitalization such changes were not observed. The dimensions of the chambers of the heart remained practically unchanged for 2 years. Thus, it can be concluded that the more severe course of heart failure after prosthetics of heart valves is accompanied by the absence of reverse remodeling of the heart chambers. Predictors of hospitalizations for HF are the presence of diabetes mellitus, hypertension and permanent form of atrial fibrillation. Conclusions. The probability of progression of heart failure in patients after cardiosurgical intervention for valvular heart pathology is not affected by sex, age, type of lesion of the valve, etiology of valve damage, indicators of echocardiography. Predictors of hospitalizations for heart faiure in the long-term postoperative period are the presence of diabetes, AF, and AH. The more severe course of heart failure after prosthetics of heart valves is accompanied by the absence of reverse remodeling of the heart chambers
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Соловьян, А. Н.
Антиаритмические препараты: механизмы действия, клинические эффекты, показания к применению [Текст] / А. Н. Соловьян, Т. В. Михалева // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 2. - С. 76-90

MeSH-головна:
АРИТМИИ СЕРДЕЧНЫЕ -- ARRHYTHMIAS, CARDIAC (лекарственная терапия)
ИОННЫЕ КАНАЛЫ -- ION CHANNELS
ФАРМАЦЕВТИЧЕСКИЕ ПРЕПАРАТЫ -- PHARMACEUTICAL PREPARATIONS (анализ)
ЛЕКАРСТВ ФИЗИОЛОГИЧЕСКОЕ ДЕЙСТВИЕ -- PHYSIOLOGICAL EFFECTS OF DRUGS
Анотація: Лекция посвящена одному из наиболее сложных вопросов современной кардиологии - применению антиарит- мической терапии в клинической практике. В краткой форме рассмотрены основные механизмы аритмий, аспекты их возникновения, поддержания и прекращения. Обобщены современные данные об электрофизиологических механизмах сердечных аритмий, таких как циркуляция возбуждения (риэнтри) и аномалии генерации возбуждения (автоматии), а также эктопические возбуждения в форме триггерной активности. Приведены сведения о ремоделировании свойств ионных каналов. Рассмотрен Сицилианский гамбит, в котором механизмы аритмий сопоставлены с механизмами антиаритмического действия препаратов. Представлена классификация антиаритмических препаратов, описаны механизмы их действия, показания и противопоказания к применению, побочные эффекты, а также особенности взаимодействия
The lecture is devoted to one of the most difficult problems of modern cardiology - the use of antiarrhythmic therapy in clinical practice. The basic mechanisms of arrhythmias, aspects of their onset, maintenance and termination are briefly described. The current evidence on the electrophysiological mechanisms of cardiac arrhythmias - re-entry, abnormal impulse formation, and trigger activity - is presented. The article contains information about the remodeling of ion channels properties. The Sicilian gambit is analyzed, in which the mechanisms of arrhythmias are compared to the mechanisms of anti-arrhythmic action of drugs. Classification of anti-arrhythmic drugs, their mechanisms of action, indications and contraindications, side effects, and interaction with other drugs are presented
Дод.точки доступу:
Михалева, Т. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Целуйко, В. Й.
Показники коронарографії у хворих із гострим коронарним синдромом та фібриляцією передсердь [Текст] / В. Й. Целуйко, Салем Ф. Бен, Н. А. Лопіна // Український кардіологічний журнал. - 2019. - № 2. - С. 23-31

MeSH-головна:
КОРОНАРНЫЙ СИНДРОМ ОСТРЫЙ -- ACUTE CORONARY SYNDROME
ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ -- ATRIAL FIBRILLATION
КОРОНАРНЫХ АРТЕРИЙ БОЛЕЗНЬ -- CORONARY ARTERY DISEASE
НАТРИЙУРЕТИЧЕСКИЙ ПЕПТИД МОЗГОВОЙ -- NATRIURETIC PEPTIDE, BRAIN
КОРОНАРНАЯ АНГИОГРАФИЯ -- CORONARY ANGIOGRAPHY
Анотація: Мета роботи - вивчити особливості ураження коронарних артерій (КА), за результатами селективної коронарної ангіографії, у хворих із гострим коронарним синдромом (ГКС) та фібриляцією передсердь (ФП). Матеріали і методи. Обстежено 125 пацієнтів з ГКС, госпіталізованих у центр проведення перкутанних коронарних втручань протягом чотирьох років у період 2015-2018 рр., серед яких у 65 була ФП. Критерієм залучення в дослідження була наявність ГКС; критеріями вилучення були наявність тяжких супутніх захворювань (активні онкологічні процеси, хронічна ниркова недостатність IV ступеня тощо), вади серця, відмова пацієнта від участі в дослідженні. Хворих розділили на групи відповідно до наявності у них ФП. У групу 1 було об’єднано хворих з ФП, причому хворі, у яких протягом госпіталізації з приводу ГКС вперше виникла ФП, становили підгрупу 1а (n=41); хворі, у яких ФП спостерігалася до розвитку ГКС, становили підгрупу 1б (n=24). До групи 2 увійшли хворі без ФП за даними анамнезу та протягом госпіталізації (n=60). Результати та обговорення. Наявність ФП до розвитку ГКС пов’язана з поширенішим атеросклеротичним пошкодженням КА, багатосудинним ураженням, статистично значущо більшою середньою кількістю бляшок на пацієнта (2,87+0,46 проти 2,31±0,34; p=0,00001), більшою середньою кількістю уражених сегментів на пацієнта (2,78±0,42 проти 2,43±0,37; p=0,0015), більшою середньою кількістю гемодинамічно значущих стенозів КА (2,22+0,33 проти 1,60±0,24; p=0,00001) та пошкодженням проксимальних ділянок КА (р=0,0001). Висновки. Ускладнення перебігу ГСК розвитком першого епізоду ФП частіше спостерігається у хворих з ангіо- графічно інтактними коронарними судинами, за умови односудинного атеросклеротичного ураження КА та при залученні в атеросклеротичний процес стовбура лівої КА. У хворих з ГКС та ФП, що виникла вперше, рівень NT-proBNP вищий порівняно з групою хворих без ФП та з групою хворих з ФП, що передувала розвитку ГКС, особливо у хворих із односудинним пошкодженням КА (р=0,001)
The aim - to study the features of coronary artery (CA) deficiency (according to the results of selective coronary angiography) in patients with acute coronary syndrome (ACS) and atrial fibrillation (AF). Materials and methods. 125 patients who were hospitalized with ACS at the center of percutaneous coronary interventions during four years (2015-2018) were examined. 65 of them had AF. The criterion for inclusion in the study was the presence of ACS; exclusion criteria were the presence of severe concomitant diseases (active oncological processes, chronic renal failure grade IV, etc.), heart disease, refusal of the patient to participate in the study. The patients were divided into groups according to the presence of AF. Group 1 included patients with AF. Those of them who had the first AF onset during the hospitalization with ACS constituted subgroup 1a (n=41). Patients in whom AF was observed prior to the development of ACS composed subgroups 1b (n=24). Group 2 included patients without AF in anamnesis and during hospitalization (n=60). Results and discussion. The presence of AF in the development of ACS is associated with widespread atherosclerotic damage to CA, a multicentric lesion, statistically significantly greater than the average number of plaques per patient (2.87+0.46 vs. 2.31 ±0.34; p=0.00001), greater average number of affected segments per patient (2.78±0.42 vs. 2.43±0.37; p=0.0015), higher average number of hemodynamically significant stenoses of CA (2.22+0.33 vs. 1.60+0.24; p=0.00001) and damage to the proximal parts of CA (p=0.0001). Conclusions. The complication of the course of ACS by the development of the first episode of atrial fibrillation is more common in patients with angiographically intact coronary vessels, under condition of single-vessel atherosclerotic lesions of CA and involvement of the left CA in the atherosclerotic process. In patients with ACS and AF emerging for the first time, the level of NT-proBNP is higher compared to the group of patients without AF and to the group of patients with AF preceding the development of ACS, especially in patients with single-vessel CA damage.
Дод.точки доступу:
Бен, Салем Ф.
Лопіна, Н. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)