Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=УУ18/2020/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 11
Показані документи з 1 по 11

Особливості проатерогенних порушень у пацієнтів із системними ревматичними захворюваннями [Текст] = Features of proatherogenic disorders in patients with systemic rheumatic diseases / В. М. Коваленко [та ін.] // Український ревматологічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 4-12. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
РЕВМАТИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ -- RHEUMATIC DISEASES (метаболизм)
АТЕРОСКЛЕРОЗ -- ATHEROSCLEROSIS (метаболизм)
ЛИПИДНЫЙ ОБМЕН -- LIPID METABOLISM
Анотація: Мета дослідження — визначення метаболічних особливостей патогенезу атеросклерозу у 98 пацієнтів із системними ревматичними захворюваннями. Матеріали і методи. У всіх пацієнтів визначали рівень С-реактивного протеїну, вміст малонового діальдегіду у циркулюючих моноцитах та плазмі крові, а також активність каталази. Наявність і вираженість проатерогенного статусу визначали за вмістом у крові модифікованих ліпопротеїнів (ЛП) низької та дуже низької щільності, який визначали методом біотестування з використанням перитонеальних мишачих макрофагів. Визначали імуногенність модифікованих ЛП за вмістом у циркулюючих імунних комплексах холестерину і тригліцеридів. Детально оцінювали спектр ліпідів і ЛП у крові з додатковим визначенням рівня апоВ і апоА-1 у плазмі крові, порушень вуглеводного обміну за вмістом у крові глюкози і HbA1c. Результати. Отримані дані свідчать про наявність у хворих вираженого системного запалення в поєднанні з вираженим проатерогенним метаболічним статусом у вигляді модифікації ЛП і появою у них аутоантигенних властивостей. Ці зміни поєднувалися з помірними змінами обміну глюкози і виникали, незважаючи на відсутність достовірних традиційних факторів атерогенезу. Результати парного кореляційного аналізу свідчать про наявність сильної прямої залежності між показниками інтенсивності запалення, проатерогенною та імуногенною модифікацією ЛП. Висновки. Отримані дані свідчать, що практично всіх пацієнтів із системними ревматичними захворюваннями слід розглядати як осіб високого кардіоваскулярного ризику, незалежно від стадії основного процесу, характеру змін обміну ліпідів і ЛП
The aim of the work which was carried out was the determination of the proatherogenic metabolic peculiarities in 98 patients with the systemic rheumatoid diseases. Materials and methods. In all patients, the level of CRP, the content of MDA in circulating monocytes, in blood plasma and catalase activity were determined. The presence and severity of pro-atherogenic status was judged by the content of modified LDL and VLDL in the blood, which was determined by the bioassay method using peritoneal mouse macrophages. The blood content of the CIC was determined; the immunogenicity of modified Lp was determined by the content in the CIC of cholesterol and triglycerides. The spectrum of lipids and lipoproteins in the blood was evaluated in detail with an additional determination of the plasma level of apoB and apoA-1, carbohydrate metabolism disorders by the content of glucose and HbA1c in the blood were determined. Results. The obtained results show the existence in the examined patients of significant systemic inflammation in conjunction with the distinct proatherogenic metabolic state which was revealed by lipoprotein modification with the appearance in them auto-antigenic properties. These changes coincided with the moderate changes of glucose metabolism and appeared in spite of the absence of significant traditional atherogenic risk factors. The results of paired correlative analysis showed the existence of strong dependence between indexes of systemic inflammation, proatherogenic and immunogenic lipoprotein modification. Conclusions. The obtained data point that virtually all the patients with systemic rheumatoid diseases must be regarded as the persons of high cardiovascular risk independently of the stage of the main process, the character of the lipid and lipoprotein metabolism disturbances
Дод.точки доступу:
Коваленко, В. М.
Гарміш, О. О.
Талаєва, Т. В.
Третяк, І. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Рекалов, Д. Г.
Клінічна та нефропротективна активність препаратів базисної терапії у хворих на ранній ревматоїдний артрит [Текст] = Clinical and nephroprotective activity of basic therapy drugs in patients with early rheumatoid arthritis / Д. Г. Рекалов, Р. Л. Кулинич, Г. В. Приткова // Український ревматологічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 13-21. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
АРТРИТ РЕВМАТОИДНЫЙ -- ARTHRITIS, RHEUMATOID (лекарственная терапия)
ГЛЮКОКОРТИКОИДЫ -- GLUCOCORTICOIDS (терапевтическое применение)
Анотація: Ревматоїдний артрит (РА) — аутоімунне ревматичне захворювання невідомої етіології, яке характеризується хронічним ерозивним артритом і системним ураженням внутрішніх органів, в тому числі і нирок. Даних про ренопротективні властивості базисних препаратів мало, отримані результати неоднозначні. Мета дослідження: вивчення ренопротективного потенціалу препаратів базисної терапії у хворих на ранній ревматоїдний артрит (рРА). Матеріал і методи дослідження. Випадковим методом сформована когорта із 35 пацієнтів із рРА, які шляхом рандомізації були розділені на дві підгрупи: підгрупа 1 отримувала метотрексат (23 людини, 7,5–10 мг/тиж) та підгрупа 2 — тоцилізумаб та метотрексат (12 осіб). Результати дослідження. На тлі проведеної терапії тоцилізумабом позитивний клінічний ефект спостерігався у всіх пацієнтів. Він проявлявся вираженою редукцією суглобового синдрому. Пацієнти відзначали зменшення часу ранкової скутості, інтенсивності больового синдрому, знменшення кількості болючих і припухлих суглобів, а також збільшення обсягу рухів в них (що підтверджено також при об’єктивному огляді). Індекс активності захворювання за DAS-28 однонаправлено зменшувався як при застосуванні метотрексату, так і при терапії пацієнтів із рРА тоцилізумабом. Вивчення параметрів, які характеризують інтенсивність больового синдрому (за ВАШ) та функціональну недостатність (за опитувальником HAQ) в обстежених осіб із рРА на тлі різних протоколів лікування свідчить про хорошу позитивну динаміку в обох когортах пацієнтів зі статистично достовірним превалюванням щодо ефективності тоцилізумабу порівняно із групою метотрексату. Також проведене лікування суттєво статистично достовірно (р0,05) підвищило функціональний нирковий резерв пацієнтів — на 45,11 та 175,76% у групах метотрексату і тоцилізумабу відповідно, що свідчить про значне покращення ниркового резерву фільтрації в ході терапії цієї патології суглобів. Збереження функціонального ниркового резерву спостерігається через 3 міс терапії пацієнтів із рРА тоцилізумабом — на 78,03% вище, ніж у підгрупі 1, де застосовували метотрексат. Висновки. Терапія тоцилізумабом, крім достовірного клінічного ефекту, характеризувалася високою нефропротективною активністю. Так, зменшення екскреції мікропротеїну з сечею становило 84,80 і 70,83% для мікроальбуміну і β2-мікроглобуліну відповідно (р0,05 в усіх випадках). При цьому спостерігалося статистично значуще підвищення резервної фільтраційної функції нирок (приріст фільтраційного ниркового резерву становив 175,76%; р0,01) без зниження вихідного рівня гломерулярної фільтрації за кліренсом ендогенного креатиніну
Rheumatoid arthritis (RA) is an autoimmune rheumatic disease of unknown etiology, which is characterized by chronic erosive arthritis (synovitis) and systemic damage of internal organs, including the kidney. There are few data regarding the renoprotective properties of basic drugs, and the results are ambiguous. Objective: to study the nephroprotective potential of basic therapy drugs in patients with early rheumatoid arthritis (eRA). Material and research methods. A cohort of 35 patients with eRA was randomly formed and divided into 2 subgroups: 1-st subgroup received methotrexate (23 people, 7.5–10 mg/week) and 2-nd subgroup — tocilizumab and methotrexate (12 people). The results of the study. Against the background of the ongoing tocilizumab therapy, a positive clinical effect was observed in all patients. It was manifested by a pronounced reduction of the articular syndrome. Patients noted a decrease in the time of morning stiffness, the intensity of the pain syndrome, a decrease in the number of painful and swollen joints, and an increase in the range of motion in them (which was also confirmed by an objective examination). The DAS-28 disease activity index decreased unidirectionally with both methotrexate and tocilizumab treatment patients with eRA. The study of parameters characterizing the intensity of the pain syndrome (according to visual analogue scale (VAS)) and functional insufficiency (according to the HAQ questionnaire) in the examined patients with eRA against the background of various treatment protocols indicates good positive dynamics in both cohorts of patients with a statistically significant predominance of the efficacy of tocilizumab compared with the group methotrexate. Also, the treatment significantly statistically (p0.05) increased the functional renal reserve of patients — by 45.11 and 175.76% in the methotrexate and tocilizumab groups, respectively, which indicates a significant improvement in the renal filtration reserve during treatment of this joint pathology. Preservation of functional renal reserve is observed after 3 months of the treatment of patients with eRA by tocilizumab is 78.03% higher than in the first subgroup receiving methotrexate. Conclusions. The therapy with tocilizumab, in addition to a reliable clinical effect, was characterized by high nephroprotective activity. Thus, the decrease in urinary microtein excretion were 84.80% and 70.83% for microalbumin and β2-microglubulin, respectively (p0.05). At the same time, there was a statistically significant increase in the reserve filtration function of the kidneys (increase in the filtration renal reserve was 175.76%, p0.01) without a decrease in the initial level of glomerular filtration according to the clearance of endogenous creatinine
Дод.точки доступу:
Кулинич, Р. Л.
Приткова, Г. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Головач, И. Ю.
Новое в понимании патофизиологии, клинических особенностей и лечении системных васкулитов: обзор литературы за 2018–2019гг. [Текст] = New in understanding of the pathophysiology, clinical features and treatment of systemic vasculitis: a literature review 2018–2019 / И. Ю. Головач, Е. Д. Егудина, С. Х. Тер-Вартаньян // Український ревматологічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 22-39. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
СИСТЕМНЫЙ ВАСКУЛИТ -- SYSTEMIC VASCULITIS (патофизиология, терапия)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Системные васкулиты являются системными аутоиммунными заболеваниями. Эта патология характеризуется широким спектром клинических проявлений и осложнений, с потенциальным вовлечением в патологический процесс любого органа и системы, приводящих к инвалидизации пациентов. Цель исследования: выяснить, могут ли имеющиеся данные литературы за последние два года открыть новые возможности в прецизионной и индивидуализированной терапии системных васкулитов. Материал и методы. В данной работе представлен обзор литературы, посвященной патофизиологии, клиническим особенностям и лечению системных васкулитов сосудов мелкого и крупного калибра, криоглобулинемического васкулита, исходя из проведенного поиска англоязычных статей в базах Medline и PubMed, опубликованных с января 2018 г. по июнь 2019 г. Результаты и обсуждения. Фундаментальные исследования последних 12 мес подтверждают предыдущие доказательства того, что антинейтрофильные цитоплазматические антитела (AНЦA), вызывающие избыточное образование внеклеточной нейтрофильной ловушки и активацию комплемента, играют ведущую роль в патогенезе АНЦА-ассоциированных васкулитов. Подчеркнута ключевая роль CD4+ T-клеток в развитии гранулематозного воспаления и повреждения тканей при васкулитах. Данные новых исследований, посвященных патогенезу васкулитов, способствовали появлению новых вариантов терапевтических стратегий, направленных на улучшение долгосрочных результатов лечения пациентов. Тоцилизумаб все чаще применяют для лечения пациентов с васкулитами крупного калибра, и растущие данные подтверждают его эффективность в обычной клинической практике. Получены многообещающие данные о применении лефлуномида в качестве стероидсберегающего агента при гигантоклеточном артериите и устекинумаба у пациентов с рефрактерным типом этого васкулита. Мофетила микофенолат не уступал циклофосфамиду в индукции ремиссии. Выводы. За предыдущий год были достигнуты огромные успехи в области понимания патофизиологии васкулитов, разработке и апробации новых терапевтических агентов. Этот обзор литературы показал, что знание патогенеза и клинических фенотипов васкулитов является предпосылкой для перехода к прецизионной и индивидуализированной медицине при васкулитах
Systemic vasculitis is a systemic autoimmune disease. This pathology is characterized by a wide range of clinical manifestations and complications, with the potential involvement of any organ and system in the pathological process and leading to disability of patients. The purpose of the study: to find out whether the available literature data over the past two years can open up new possibilities in the precision and individualized treatment of systemic vasculitis. Material and methods. This work provides a review of the literature on pathophysiology, clinical features and treatment of systemic vasculitis of small and large caliber vessels, cryoglobulinemic vasculitis, based on a search of English-language articles in the Medline and PubMed databases published from January 2018 to June 2019. Results and discussions. Fundamental studies of the last 12 months confirm previous evidence that anti-neutrophilic cytoplasmic antibodies (ANCA), causing excessive formation of an extracellular neutrophilic trap and activation of complement, play a leading role in the pathogenesis of ANCA-associated vasculitis. The key role of CD4+ T cells in the development of granulomatous inflammation and tissue damage in vasculitis is emphasized. Data from new studies on the pathogenesis of vasculitis have contributed to the emergence of new options for therapeutic strategies aimed at improving the long-term results of treatment of patients. Tocilizumab is increasingly being used to treat large caliber vasculitis, and growing evidence confirms its effectiveness in routine clinical practice. Promising data have been obtained on the use of leflunomide as a steroid-saving steroid agent for giant cell arteritis and ustekinum in patients with refractory type of this vasculitis. Micophenolate mofetil was not inferior to cyclophosphamide in the induction of remission. Conclusions. Over the previous year, tremendous progress has been made in understanding the pathophysiology of vasculitis, developing and testing new therapeutic agents. This review of the literature showed that knowledge of the pathogenesis and clinical phenotypes of vasculitis is a prerequisite for the transition to precision and individualized medicine for vasculitis
Дод.точки доступу:
Егудина, Е. Д.
Тер-Вартаньян, С. Х.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Коли безсимптомна гіперурикемія потребує лікування? [Текст] = When does asymptomatic hyperuricemia need treatment? // Український ревматологічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 40-46. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA (терапия)
Анотація: Визначення поняття та питання менеджменту безсимптомної гіперурикемії вже багато десятиліть є предметом дискусій. Дебати тривають щодо переваг лікування різних випадків безсимптомної гіперурикемії, у тому числі при різних супутніх захворюваннях. Мета дослідження: проаналізувати і підсумувати існуючу інформацію про підходи щодо менеджменту безсимптомної гіперурикемії. Матеріал і методи. Виконано огляд сучасної літератури, присвяченої безсимптомній гіперурикемії. Результати та обговорення. Гіперурикемія може бути причиною чи наслідком цих супутніх захворювань. У той час як епідеміологічні дослідження дозволяють припустити, що гіперурикемія може бути пов’язана із серцево-судинними, метаболічними та нирковими супутніми захворюваннями, дослідження менделівської рандомізації не підтвердили, що ці зв’язки є причинними. Нестача даних про переваги застосування уратзнижувальної терапії не дає можливості розробити чіткі рекомендації щодо лікування різних груп пацієнтів із безсимптомною гіперурикемією. При прийнятті рішення щодо доцільності уратзнижувальної терапії необхідно враховувати, що ризик розвитку подагри за безсимптомної гіперурикемії оцінюється на рівні 50%, з іншого боку для уратзнижувальних препаратів — інгібіторів ксантиноксидази — характерний ряд побічних ефектів, у тому числі з боку шкіри та серцево-судинної системи. Висновки. Накопичено чимало даних щодо переваг уратзнижувальної терапії (зокрема фебуксостату) безсимптомної гіперурикемії, асоційованої із хронічною хворобою нирок. Необхідність оптимального управління супутнім захворюванням загальновизнана. Препарати для терапії супутніх захворювань, що підвищують рівень уратів, доцільно відмінити або замінити препаратами, що не мають такого впливу
The definition and management of asymptomatic hyperuricemia has been an area of controversy for many decades. Debate persists regarding the benefit of treating different cases of asymptomatic hyperuricemia. The aim of the study was to analyze existing information on management of asymptomatic hyperuricemia. Material and methods. It were held an overview of modern literature on management of the asymptomatic hyperuricemia. Results and discussion. Hyperuricemia may be a cause or a consequence of a comorbidity. Whereas epidemiological studies suggest that hyperuricemia may be linked to cardiovascular, metabolic, and renal comorbidities, Mendelian randomization studies have not provided proof that these links are causal. The lack of data on the potential benefits of urate-lowering therapy preclude the development of recommendations for asymptomatic hyperuricemia in comorbidities. Selection of urate-lowering therapy must be based on data on risk of gout development, that estimated at 50%, and on the other hand — risk of cutaneous and cardiovascular side effects of urate-lowering medicines — xanthine oxidase inhibitors. Conclusion. There is wide variety of data on the benefits of urate-lowering therapy (febuxostat) in asymptomatic hyperuricemia associated with chronic kidney disease. The need for optimal comorbidity management, in contrast, is universally accepted. Medications for comorbidities that elevate urate levels should be discontinued and replaced with medications that haven’t such effect
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Заічко, К. О.
Добова варіабельність рівня ендотеліальної NО-синтази (NOS3) в сироватці крові у жінок, хворих на ревматоїдний артрит: зв’язок із перебігом захворювання [Текст] = Daily variability in serum endothelial NO-synthase (NOS3) levels in women with rheumatoid arthritis: association with disease course / К . О. Заічко, М. А. Станіславчук // Український ревматологічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 47-52. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КРОВИ СЫВОРОТКА -- SERUM
АРТРИТ РЕВМАТОИДНЫЙ -- ARTHRITIS, RHEUMATOID (кровь)
Анотація: Ревматоїдний артрит (РА) належить до найбільш вагомих причин погіршення здоров’я та стійкої втрати працездатності населення різних країн. Провідною патогенетичною ланкою деструктивних змін у суглобах при РА вважають ангіогенез, одним із модуляторів якого виступає ендотеліальна NO-синтаза (NOS3). Встановлення зв’язку циркадних ритмів продукції NOS3 з перебігом захворювання дозволить персоніфікувати діагностично-лікувальні заходи у хворих на РА. Мета: вивчити добову варіабельність рівня NOS3 в сироватці крові у жінок, хворих на РА, та оцінити зв’язок із перебігом захворювання. Матеріали та методи. Обстежено 173 хворих на РА (100% жінки) віком 43,7±7,35 року та 34 жінки групи контролю віком 42,4±10,5 року. Діагноз РА встановлювали за критеріями ACR/EULAR 2010. Рівень NOS3 в сироватці крові визначали о 08:00 та 20:00 за набором фірми Cloud-Clone Corp. Дослідження проведено із дотриманням біоетичних норм. Статистичну обробку результатів проводили у пакеті прикладних програм SPSS22. Результати. У хворих на РА реєструються нижчі рівні NOS3 в сироватці крові о 08:00 та 20:00, ніж у практично здорових осіб. Зниження ранкової та вечірньої продукції NOS3 у пацієнтів з РА асоціюється з підвищенням рентгенологічної стадії захворювання та функціональних порушень і не залежить від серологічного варіанта захворювання; встановлений зв’язок між рівнем NOS3 в сироватці крові, рентгенологічною стадією та показниками активності захворювання і функціональною здатністю хворих (DAS28, CDAI, RAID, HAQ). Висновки. У жінок, хворих на РА, нижчі рівні NOS3 в сироватці крові в ранкові та вечірні години, ніж у здорових осіб. Зниження ранкової продукції NOS3 у пацієнтів із РА є предиктором тяжкості перебігу захворювання
Rheumatoid arthritis (RA) is one of the most important causes of poor health and persistent disability in different countries. The leading pathogenetic link of destructive changes in the joints in RA is angiogenesis, one of the modulators of which is endothelial NO-synthase (NOS3). Linking the circadian rhythms of NOS3 products with the course of the disease will allow the personification of diagnostic and treatment measures in RA patients. Aim: to study the daily variability of serum NOS3 levels in women with RA and to evaluate the association with the course of the disease. Materials and methods. 173 patients with RA (100% female) aged 43.7±7.35 years and 34 female of the control groups aged 42.4±10.5 years were enrolled in the study. The diagnosis of RA was established by ACR/EULAR criteria 2010. Serum NOS3 level was determined at 08:00 and 20:00 by Cloud-Clone Corp. The study was conducted in compliance with bioethical standards. Statistical processing of the results was performed in the SPSS22 application package. Results. In patients with RA, in comparison to the healthy subjects, serum NOS3 levels were lower at 08:00 and 20:00. The decrease in morning and evening NOS3 production in RA patients is associated with an increase in the radiological stage of the disease and functional disorders; a relationship was established between the level of NOS3 in serum, the X-ray stage and indicators of disease activity and functional ability of patients (DAS28, CDAI, RAID, HAQ). Conclusions. In patients with RA, lower serum NOS3 levels were found in the morning and evening than in healthy subjects. The decrease in NOS3 morning production in RA patients is a predictor of the severity of the disease
Дод.точки доступу:
Станіславчук, М. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Костогриз, Ю. О.
Роль магнітно-резонансної томографії в диференційній діагностиці пігментного вілонодулярного синовіту (теносиновіальної гігантоклітинної пухлини) та деяких інших синовітів колінного суглоба [Текст] = The role of magnetic resonance imaging in the differential diagnosis of pigmented villonodular synovitis (tenosynovial giant cell tumor) and some other knee joint synovitis / Ю. О. Костогриз, О. А. Костогриз, Ю. М. Літинська // Український ревматологічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 53-59. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING (использование, методы)
СИНОВИТ ПИГМЕНТНЫЙ ВИЛЛЕЗОНОДУЛЯРНЫЙ -- SYNOVITIS, PIGMENTED VILLONODULAR (диагностика)
НОВООБРАЗОВАНИЯ ГИГАНТОКЛЕТОЧНЫЕ -- GIANT CELL TUMORS (диагностика)
КОЛЕННЫЙ СУСТАВ -- KNEE JOINT (патология)
Анотація: Часто пацієнти звертаються за медичною допомогою у спеціалізовані заклади з попереднім діагнозом «синовіт колінного суглоба». Діагностика та диференційна діагностика починається із клінічного огляду, продовжується оцінкою даних різних інструментальних неінвазивних методів досліджень, візуальною оцінкою інтраопераційно та закінчується лише патогістологічною оцінкою отриманого біологічного матеріалу. Пігментний вілонодулярний синовіт (ПВНС) (трапляється також в літературі як теносиновіальна гігантоклітинна пухлина) є досить рідкісним захворюванням, яке не має патогномонічних симптомів, тому і складне у діагностуванні. У цій публікації розглядається роль та особливості магнітно-резонансної томографії (МРТ) у диференційній діагностиці ПВНС (теносиновіальної гігантоклітинної пухлини) колінного суглоба з іншими синовітами колінного суглоба. Мета дослідження — вивчити та проаналізувати можливості та роль МРТ для диференційної діагностики ПВНС (теносиновіальної гігантоклітинної пухлини) колінного суглоба з іншими синовітами колінного суглоба, використовуючи паралелі інвазивного (артроскопічного) та неінвазивного (МРТ) методів дослідження. Об’єкти та методи. В основу дослідження покладено аналіз лікування 52 хворих із патогістологічно верифікованим діагнозом ПВНС (теносиновіальна гігантоклітинна пухлина) колінного суглоба (1-ша група), 24 хворих із первинним (ідіопатичним) синовіальним хондроматозом колінного суглоба (2-га група), 76 хворих на ревматоїдний артрит із синовітом колінного суглоба (3-тя група) та 33 хворих із хронічним синовітом колінного суглоба (4-та група), які лікувались у 2010–2019 рр. на базі Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України», Київ. Результати та їх обговорення. Провівши аналіз МРТ 185 пацієнтів із синовітом колінного суглоба, можна зробити висновок, що точність, чутливість та специфічність даних МРТ вища у хворих із ПВНС та синовіальним хондроматозом, ніж у пацієнтів із хронічним синовітом та синовітом внаслідок ревматоїдного артриту. Висновки. Маючи високі показники чутливості (91%), специфічності (79%) і точності (87%), метод МРТ є досить ефективним і відіграє провідну роль як у діагностиці ПВНС колінного суглоба до операції, так і в моніторингу якості його лікування в післяопераційний період
Often, patients seek medical attention at specialized institutions with a preliminary diagnosis of «synovitis of the knee joint». Diagnosis and differential diagnosis begin with a clinical examination, continue with evaluation of various non-invasive instrumental research methods, visual evaluation intraoperatively, and end only with a pathohistological evaluation of the biological material obtained. Pigmented villonodular synovitis (PVNS) (also found in the literature as a tenosynovial giant cell tumor) is a rare disease that has no pathognomonic symptoms, and therefore has difficulty in diagnosis. This paper examines the role and features of magnetic resonance imaging (MRI) in the differential diagnosis of the PVNS (tenosynovial giant cell tumor) of the knee joint with other knee joint synovitis. The purpose of this study was to study and analyze the possibilities and role of MRI for differential diagnosis of PVNS (tenosynovial giant cell tumor) of the knee joint with other knee joints (invasive and invasive). Materials and methods. The study is based on the analysis of the treatment of 52 patients with a pathohistologically verified diagnosis of PVNS (tenosynovial giant cell tumor) of the knee joint (group 1), 24 patients with primary (idiopathic) synovial chondromatosis of the knee (group 2), 76 patients with rheumatoid arthritis with knee joint synovitis (group 3) and 33 patients with chronic synovitis of the knee joint (group 4), who were treated between 2010 and 2019 at the State Institution «Institute of Traumatology and Orthopedics of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv. Results and discussion. By analyzing the MRI of 185 patients with knee synovitis, it can be concluded that the accuracy, sensitivity and specificity of MRI data are higher in patients with PVNS and synovial chondromatosis than in patients with chronic synovitis and rheumatoid arthritis. Conclusion. Having high rates of sensitivity (91%), specificity (79%) and accuracy (87%), the MRI method is quite effective and plays a leading role both in the diagnosis of PVNS of the knee joint before surgery and in monitoring the quality of treatment in the postoperative period
Дод.точки доступу:
Костогриз, О. А.
Літинська, Ю. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Теноксикам: особливості застосування у клінічній практиці [Текст] = Tenoxicam: features of clinical practice // Український ревматологічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 60-64. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
РЕВМАТИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ -- RHEUMATIC DISEASES (лекарственная терапия)
ЛЕКАРСТВЕННЫХ СРЕДСТВ ОЦЕНКА -- DRUG EVALUATION (методы)
ФАРМАЦЕВТИЧЕСКИЕ ПРЕПАРАТЫ -- PHARMACEUTICAL PREPARATIONS (анализ)
Анотація: У статті розглянуто особливості фармакокінетики та фармакодинаміки препарату теноксикам. Наведено результати досліджень щодо ефективності та профілю безпеки (у тому числі в умовах рутинної клінічної практики) теноксикаму при лікуванні пацієнтів із різними ревматологічними патологіями, зокрема остеоартритом, ревматоїдним артритом та анкілозивним спондилітом. Крім того, продемонстровано, переваги застосування теноксикаму при гострому больовому синдромі, наприклад, при нирковій та біліарній коліках. Детально розглянуто особливості профілю безпеки препарату
There are data on tenoxicam pharmacokinetics and pharmacodynamics in the article. The efficacy and safety of tenoxicam was established in the numerous randomized and observational clinical trials in patients with osteoarthritis, rheumatoid arthritis, ankylosing spondylitis. Tenoxicam can be used for relief of acute pain, for example, in patients with renal and biliary colic. There are wide variety data on the tenoxicam safety profile in the article
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Яцишин, Р. І.
Експериментальне моделювання системної склеродермії — досягнення та виклики: огляд літератури [Текст] = Experimental modeling of systemic sclerosis — achievements and challenges: literature review / Р. І. Яцишин, Л. М. Заяць, Б. В. Доскалюк // Український ревматологічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 65-69. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
СКЛЕРОДЕРМИЯ СИСТЕМНАЯ -- SCLERODERMA, SYSTEMIC (этиология)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
АУТОИММУННЫЕ БОЛЕЗНИ -- AUTOIMMUNE DISEASES (этиология)
Анотація: Мета: проведення систематичного огляду літератури для здійснення аналізу доступної наукової інформації щодо методик моделювання захворювання автоімунного генезу, а саме системної склеродермії (ССД), в експериментальних умовах. Матеріали і методи: відбір наукових джерел виконувався згідно з усталеними вимогами до всебічного пошуку літератури, в ході якого використано можливості таких наукометричних баз даних: MEDLINE/PubMed, Cochrane Library, Google Scholar та HINARI. Критеріями включення публікацій до огляду були належне їх оформлення у вигляді оригінальних статей чи оглядів літератури та відповідність використаним пошуковим запитам: «моделювання», «системна склеродермія», «тваринні моделі», «автоімунна патологія»; наукові публікації у формі тез чи клінічних досліджень за участю пацієнтів із ССД були виключені з огляду. Результати. У цій статті наведено результати проведеного аналізу джерел літератури, що відповідали заданій тематиці. Представлено опис п’яти визнаних методик індукції ССД у лабораторних тварин та проаналізовано їхні патогенетичні концепти. У статті висвітлені сильні сторони та недоліки кожної з моделей, а також окреслено потребу їх удосконалення для забезпечення всебічного відтворення патогенетичних механізмів розвитку ССД. Висновки. Експериментальні методики не здатні повною мірою відтворити складні патогенетичні процеси, що лежать в основі ССД. Жодна з моделей не позбавлена певних недоліків, проте лише завдяки лабораторним методам дослідження науковці володіють ексклюзивною можливістю ґрунтовного аналізу цілого ряду вітальних показників на різних стадіях розвитку захворювання та здійснення безпечного пошуку нових потенційно ефективних агентів у боротьбі з ССД
Objective: to conduct a systematic literature review for analysis of available scientific information about the methods of experimental modeling of the diseases of autoimmune origin, particularly systemic sclerosis (SSc). Materials and methods. The selection of scientific sources was performed in accordance with established requirements for a comprehensive literature search, which utilized the following scientific databases: MEDLINE/PubMed, Cochrane Library, Google Scholar and HINARI. The inclusion criteria for the articles were their proper design in the form of original articles or literature reviews and compliance with the used search keywords: «modeling», «systemic sclerosis», «animal models», «autoimmune pathology»; scientific publications in the form of abstracts or clinical studies involving patients with SSc were excluded from the review. Results. This article presents the results of the analysis of literature sources that correspond to the given topic. A description of five well established techniques for induction of SSc in laboratory animals was presented and their pathogenetic concepts were analyzed. The article highlights the strengths and limitations each of the models, and outlines the need for their improving to ensure a comprehensive reproduction of the pathogenetic mechanisms of SSc development. Conclusion. Experimental techniques are not able to fully reproduce the complex pathogenetic processes underlying the SSc. None of the models are without disadvantages, but only through laboratory methods of research, scientists have the exclusive ability to thoroughly analyze a number of vital indicators at various stages of the disease development and to provide a safe search for new potentially effective agents for SSc management
Дод.точки доступу:
Заяць, Л. М.
Доскалюк, Б. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ураження органа зору як коморбідний стан при ювенільному ідіопатичному артриті [Текст] = Eye damage as a comorbid condition in juvenile idiopathic arthritis / Н. С. Шевченко [та ін.] // Український ревматологічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 70-75. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
АРТРИТ ЮВЕНИЛЬНЫЙ -- ARTHRITIS, JUVENILE
ЗРЕНИЯ РАССТРОЙСТВА -- VISION DISORDERS (этиология)
УВЕИТ -- UVEITIS (этиология)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Загальновідомо, що ураження органа зору при ювенільному ідіопатичному артриті (ЮІА) є складним захворюванням внаслідок невідпрацьованих питань діагностики, лікування і контролю, тяжкого прогресуючого перебігу, достовірного розвитку віддалених ускладнень і ризику сліпоти. Мета дослідження: визначення особливостей проявів ЮІА у дітей, який супроводжується ураженням очей. Об’єкт дослідження: проаналізовано результати динамічного спостереження 121 дитини віком 7–18 років, хворої на ЮІА, з полі- (82 (67,77%) особи) та олігоартикулярним (18 (14,88%) осіб) варіантом, а також з увеїтасоційованим артритом (21 (17,36%) пацієнт у загальній групі хворих на ЮІА дітей), яким проводилося відповідно до протоколу комплексне обстеження та лікування. У дітей відзначено клінічні та сонографічні прояви артриту. Тривалість хвороби становила більше 1 року. Методи дослідження: до аналізу увійшли результати клінічного обстеження пацієнтів, визначення ступеня активності захворювання (показники активності запального процесу, наявність імунологічних маркерів автоімунного процесу), рентгенологічного та ультразвукового обстеження суглобів, огляду офтальмолога з періодичністю 1 раз на 3 міс, в тому числі у спеціалізованому офтальмологічному відділенні за наявності увеїту. Всім хворим проводили дослідження функціонального стану серцево-судинної системи, нирок, легень, ліпідного спектра та системи коагуляції крові. Основні результати: встановлено, що для увеїтасоційованого варіанта ЮІА є характерним дебют захворювання в більш ранньому віці (середній вік — 2,89 року), переважання жіночої статі (71,42%), олігоартикулярний варіант захворювання (52,4%) з переважним ураженням колінних суглобів (90,5%), наявність активності патологічного процесу за шкалою JADAS27 (в середньому — 12,5 бала). Увеїт при ЮІА відрізняється безсимптомним перебігом патологічних змін органа зору, що є передумовою пізньої діагностики і невідповідного лікування. У дітей з увеїт-асоційованим артритом відзначається формування коморбідних станів, виявлені зміни з боку серцево-судинної системи (80,9%), функціонального стану нирок (33,3%) та функції зовнішнього дихання легень (60,0%), а також дисліпопротеїдемія (61,5%) і гіперкоагуляція крові (27,3%). Висновки. Ураження органа зору при ЮІА не може розглядатися лише як позасуглобова ознака захворювання. Увеїтасоційований варіант ЮІА має вірогідні відмінності у розвитку клінічних проявів. Увеїт у дітей з ЮІА відрізняється безсимптомним перебігом патологічних змін у очах, що є причиною пізньої діагностики і невідповідного лікування. Наявність увеїту при ЮІА слід розглядати як несприятливий фактор формування коморбідних станів щодо внутрішніх органів і систем, розвитку дисліпопротеїдемії та гіперкоагуляції
It is well known that damage to the organ of vision in juvenile idiopathic arthritis (JIA) is a complex condition due to unresolved issues of diagnosis, treatment and control, severe progressive course, the reliable development of long-term complications and the risk of blindness. The aim of the study was to determine the features of manifestations of JIA in children, which is accompanied by eye damage. Object of study: the results of dynamic examination of 121 children aged 7–18 years, with JIA, a polyarthritis (82 people, 67.77%) and oligoarthritis (18 people, 14.88%) and uveitis-associated arthritis (21 patients, 17.36% of the total group of children with JIA), who underwent, according to the protocol, a comprehensive examination and treatment. The children had clinical and sonographic signs of arthritis. The duration of the disease was more than a year. Research methods: the analysis includes the results of a clinical examination of patients, the degree of activity of the disease (indicators of the activity of the inflammatory process, the presence of immunological markers of the autoimmune process) determining, Х-ray and ultrasound examinations of the joints, an ophthalmologist’s examination once every 3 months, incl. in a specialized ophthalmological department in the presence of uveitis. All patients underwent a study of the functional state of the cardiovascular system, kidneys, lungs, lipid spectrum and blood coagulation system. Main results: it was found that the uveitis-associated variant of JIA is characterized by a disease onset at an earlier age (average age 2.89 years), female predominance (71.42%), oligoarthritis of the disease (52.4%) with a primary lesion knee joints (90.5%), the presence of activity of the pathological process according to the JADAS27 scale (average 12.5 points). Uveitis in JIA is characterized by an asymptomatic course of pathological changes in the organ of vision, which is a prerequisite for late diagnosis and improper treatment. In children with uveitis-associated arthritis, the formation of comorbid conditions is noted, changes in the cardiovascular system (80.9%), functional state of the kidneys (33.3%) and the function of external respiration of the lungs (60.0%), as well as dyslipoproteinemia (61.5%) and blood hypercoagulation (27.3%). Conclusions: eye damage at JIA cannot be considered only as an extra articular manifestation. Uveitis-associated variant of JIA has significant differences in the development of clinical manifestation. Uveitis in children with JIA is characterized by an asymptomatic course of pathological changes in the eyes, which is the cause of late diagnosis and improper treatment. The presence of uveitis in JIA should be considered as an unfavorable factor in the formation of comorbid conditions on the part of internal organs as well as dyslipoproteinemia and hypercoagulation
Дод.точки доступу:
Шевченко, Н. С.
Богмат, Л. Ф.
Дем’яненко, М. В.
Панченко, М. В.
Сокол, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Шевчук, С. В.
Якість життя у пацієнтів з анкілозивним спондилітом, зв’язок із перебігом захворювання та наявністю анемічного синдрому [Текст] = Quality of life in patients with ankylosing spondylitis, relationship to the course of the disease and the existing of anemic syndrome / С. В. Шевчук, О. В. Звягіна // Український ревматологічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 76-82. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
СПОНДИЛИТ АНКИЛОЗИРУЮЩИЙ -- SPONDYLITIS, ANKYLOSING
АНЕМИЯ -- ANEMIA (патофизиология)
Анотація: Мета: оцінити якість життя (ЯЖ) у пацієнтів з анкілозивним спондилітом (АС) з наявним анемічним синдромом та вплив перебігу захворювання, вікових і статевих чинників у формуванні ЯЖ. Об’єкт і методи. Обстежено 118 хворих на АС, серед яких анемічний синдром виявлено у 28,8% випадків. Діагноз АС встановлено відповідно до Модифікованих критеріїв Нью-Йорка 1984 р. (Linden S.V.D. et al., 1984). Середній вік обстежених пацієнтів становив 43,67±0,97 року. Діагноз анемії встановлювали відповідно до рекомендацій ВООЗ при зниженні концентрації гемоглобіну нижче 120 г/л. Група контролю включала 26 практично здорових осіб, репрезентативних за віком і статтю. Для оцінки ЯЖ використано опитувальники SF-36 та HAQ. Результати. ЯЖ у хворих на АС на 52,2% нижча порівняно з групою контролю. За даними аналізу фізичного (31,06±1,06 бала) та психічного (53,34±1,31 бала) компонентів здоров’я у хворих на АС виявлено істотне зниження саме фізичного компонента. Хворі на АС з наявним анемічним синдромом мали достовірно нижчі показники ЯЖ за даними SF-36 та HAQ, а саме: на 41,7% вищі показники за даними HAQ, на 25,9% — нижчі SF-36 PSH та на 14,9% — SF-36 MSH. ЯЖ за результатами SF-36 не має зв’язку з віком, тривалістю захворювання та формою АС, однак асоціюється з активністю запального процесу BASDAI та ASDAS. Анемія хронічного захворювання (АХЗ) та АХЗ з дефіцитом заліза характеризуються нижчими показники ЯЖ, ніж залізодефіцитна анемія (ЗДА). Так, у пацієнтів з АХЗ відзначали найвищі середні показники за даними HAQ (1,59±0,16 бала), з АХЗ з дефіцитом заліза — проміжні (1,50±0,18 бала), у хворих із ЗДА — найнижчі (1,44±0,16 бала). Обговорення. Аналіз отриманих нами результатів та порівняння їх із результатами інших науковців (Yılmaz Ö. et al., 2013; Yang X. et al., 2016; Huang J.C. et al., 2017) свідчить, що ЯЖ у хворих на АС нижча, ніж в цілому у популяції. Наявність анемічного синдрому обтяжує перебіг основного захворювання та знижує показники ЯЖ (Özdemir O., 2011; Huang J.C. et al., 2017; Щербакова Г.И., 2017; 2018). Висновки. Анемія суттєво погіршує показники ЯЖ у хворих на АС
Аim: to evaluate the quality of life (QOL) in patients with ankylosing spondylitis (AS) with existing anemic syndrome and the influence of disease course, age and sex factors in QOL formation. Object and methods. 118 patients with AS were examined, among whom anemic syndrome was detected in 28.8% of cases. The diagnosis of AS was established according to the New York Modified Criteria of 1984 (Linden S.V.D. et al., 1984). The mean age of the examined patients was within 43.67±0.97 years. The diagnosis of anemia was made in accordance with WHO recommendations with a decrease in hemoglobin concentration of less than 120 g/l. The control group consisted of 26 healthy individuals, representative by age and gender. SF-36 and HAQ questionnaires were used to evaluate QOL. Results. QOL in patients with AS is 52.2% lower compared to the control group. Analysis of the physical (31.06±1.06 points) and mental (53.34±1.31 points) components of health in patients with AS revealed a significant decrease in the physical component itself. Patients with AS with anemic syndrome had significantly lower rates of QOL according to SF-36 and HAQ. Namely, 41.7% higher figures according to HAQ, 25.9% lower SF-36 PSH and 14.9% SF-36 MSH. The SF-36 results are not related to age, disease duration, and form of AS, but are associated with BASDAI and ASDAS inflammatory activity. ACD and ACD with iron deficiency are characterized by lower rates of QOL than patients with IDA. Thus, the group of patients with ACD had the highest average values according to HAQ (1.59±0.16 points), ACD with iron deficiency — intermediate (1.50±0.18 points), patients with IDA the lowest (1.44±0.16 points). Discussion. The analysis of our results and their comparison with the results of other scientists (Yılmaz Ö. et al., 2013; Yang X. et al., 2016; Huang J.C. et al., 2017) showed that QOL in patients with AS is lower than in the general population. The presence of anemic syndrome complicates both the course of the underlying disease and reduces the rates of QOL (Özdemir O., 2011; Huang J.C. et al., 2017; Щербакова Г.И., 2017; 2018). Conclusions. Anemia significantly worsens QOL indices in patients with AS
Дод.точки доступу:
Звягіна, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Анатолій Станіславович Свінціцький (1948–2020) [Текст] // Український ревматологічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 83-84

Анотація: 29 січня 2020 р. на 72-му році пішов із життя відомий в Україні та за її межами вчений у низці галузей внутрішньої медицини (ревматології, гастроентерології, пульмонології) та педагогіки вищої медичної освіти, почесний член Польської академії медицини, дійсний член Всесвітньої академії медицини імені Альберта Швейцера та Академії наук вищої школи України, доктор медичних наук, професор Анатолій Станіславович Свінціцький
Дод.точки доступу:
Свінціцький, А. С. \про нього\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)