Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=УУ21/2019/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 15
Показані документи з 1 по 15

Біловол, О. М.
Життя триває... (до 100-річчя від дня народження видатного вченого Л. Т. Малої) [Текст] / О. М. Біловол // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 5-6

MeSH-головна:
ТЕРАПИЯ (ДИСЦИПЛИНА) -- INTERNAL MEDICINE
Дод.точки доступу:
Мала, Любов Трохимівна (кардіолог ; 1919-2003) \про неї\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Фадєєнко, Г. Д.
Підвищення ефективності лікування гіпертонічної хвороби та ожиріння шляхом індивідуальної кореції харчової поведінки [Текст] / Г. Д. Фадєєнко, Я. В. Нікіфорова // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 7-13

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диетотерапия, кровь, метаболизм, осложнения, профилактика и контроль)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диетотерапия, кровь, метаболизм, осложнения)
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС -- BODY MASS INDEX
Анотація: Мета роботи — підвищити ефективність лікування та вторинної профілактики гіпертонічної хвороби (ГХ) у хворих із ожирінням шляхом індивідуальної корекції харчової поведінки (ХП) на тлі стандартної терапії. Матеріали та методи. Обстежено 100 хворих на ГХ та з ожирінням згідно чинного наказу МОЗ України з додатковим дослідженням особливостей ХП (за допомогою опитувальника DEBQ), фактичного харчування (фактичне харчування за допомогою спеціально розробленого для цілей цього дослідження опитувальника з вивчення харчового статусу) та нутригенетичних особливостей за допомогою наборів тесту обміну речовин ТОВ НВФ «Літех». Хворих було розподілено на дві реципрокні групи по 50 оcіб у кожній. Усі пацієнти отримували лікування згідно чинного наказу МОЗ України. Перша група додатково отримувала індивідуальну корекцію порушень ХП, а саме: корекцію виявленого типу порушення харчової поведінки, фактичного харчування з урахуванням нутрігенетичних особливостей. Контрольні обстеження проводилися через 6 та 12 міс лікування. Усім хворим проводилося визначення стандартних антропометричних показників, досліджувалася динаміка показників вуглеводного та ліпідного обміну, проводилося УЗД серця на діагностичних ультразвукових приладах LOGIQ 5 (№ 1822SU6, 2003, США) та Vivid3 (зав. № 6009, 2004, США). Для визначення ступеня ГХ проводилося добове моніторування артеріального тиску з використанням портативного апарата АВРМ-04 (зав. № 2007/ 411066, 2007, Meditech, Угорщина). Результати та обговорення. У динаміці лікування у хворих першої групи достовірно покращилися показники індексу маси тіла та ОТ — вони зменшилися у 1,2 разу (р 0,05), достовірно зменшилася частота звернень пацієнтів до лікаря для корекції гіпотензивної терапії (р 0,001), достовірно покращилися показники ліпідного обміну(зменшилися рівні ЗХС та ЛПНЩ у 1,5 та 1,3 разу відповідно (р 0,001), рівні ТГ — у 2,1 разу (р 0,001) та підвищилися ЛПВЩ у 1,4 разу (р 0,001)), вуглеводного обміну(знизилися показники НОМА-ІР у 2,2 разу (р 0,001)) на відміну від незначущої позитивної динаміки відповідних показників хворих другої групи (р 0,05). Висновки. Призначення індивідуальної корекції ХП дозволяє достовірно покращити динаміку основних клініко-біохімічних показників, що впливають на перебіг ГХ, ризики прогресування та розвитку ускладнень.
Objective — to improve the efficiency of treatment and secondary prevention of hypertension (H) and obesity by individual correction of the eating behavior (EB) against the background of standard therapy. Materials and methods. The examination involved 100 patients with H and obesity and were performed in accordance with the acting Ministry of Health (MoH) orders, with additional study on the EB peculiarities (with the DEBQ questionnaire), actual nutrition (AN with the help of questionnaire of the eating status, specifically designed for the purposes of this study), and nutrigenetic features with the use of kits for the metabolism tests («Litech» Ltd.). Patients were divided into two reciprocal groups of 50 patients each. All patients received treatment in accordance with the acting orders of the MoH of Ukraine. The 1st group received additional individual correction of EB violations, including correction of the revealed type of the EB violation, actual nutrition with account of the nutrigenetic peculiarities. The control tests were performed after 6 and 12 months of treatment. All patients underwent the measurement of standard anthropometric indices, investigation of the dynamics of the carbohydrate and lipid exchange indices, ultrasonic heart investigation with the use of diagnostic ultrasonic equipment LOGIQ 5 (N 1822SU6, 2003, USA) and Vivid3 (N 6009, 2004, USA). To establish the H degree, the 24-hours arterial pressure monitoring was performed with the use of portable device АВРМ-04 (N 2007/411066, 2007, Meditech, Hungary). Results and discussion. In the dynamics of treatment, patients of the 1st group demonstrated significant improvement of body mass index and waist circumference: they reduced in 1.2 times (p 0.05). The number of patients’ references to doctors for correction of hypotensive therapy significantly decreased (р 0.001), The lipid and carbohydrate metabolism indices significantly improved: TCl and LDL levels decreased in 1.5 and 1.3 times, respectively (р 0.001), TG levels dropped down in 2.1 times (р 0.001) and HDL levels increased in 1.4 times (р 0.001), the НОМА-ІР indices decreased in 2.2 times (р 0.001) in contrast to the insignificant positive dynamics in the respective indices of the patients of second group (р 0.05). Conclusions. The administration of the individual correction of eating behavior can significantly improve the dynamics of the main clinical and biochemical parameters that affect the hypertension course, the risks of their progression and the development of complications
Дод.точки доступу:
Нікіфорова, Я. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Оценка состояния вентиляционной функции легких при развитии легочной гипертензии у больных бронхиальной астмой во взаимосвязи с нарушениями эндотелийзависимой вазодилатации [Текст] / А. Л. Аляви [и др.] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 14-17

Рубрики: Небиволол

MeSH-головна:
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ -- ASTHMA (диагностика, лекарственная терапия, осложнения)
ГИПЕРТЕНЗИЯ ЛЕГОЧНАЯ -- HYPERTENSION, PULMONARY (диагностика, лекарственная терапия, осложнения)
ЛЕГКИХ ВЕНТИЛЯЦИЯ -- PULMONARY VENTILATION
ДЫХАТЕЛЬНО-ПЕРФУЗИОННЫЙ КОЭФФИЦИЕНТ -- VENTILATION-PERFUSION RATIO
Анотація: Цель работы — оценка состояния вентиляционной функции легких при развитии легочной гипертензией (ЛГ) у больных бронхиальной астмой (БА) во взаимосвязи с нарушениями эндотелий-зависимой вазодилатации при комплексном лечении, включающем небиволол. Материалы и методы. В исследование включены 56 больных с диагнозом БА. Контрольную группу составили 30 здоровых волонтеров без признаков кардиореспираторной патологии. В зависимости от степени тяжести больных разделили на 2 группы: 1-я группа — больные БА 2—3 степени тяжести и 2-я — БА 4 степени. В зависимости от примененного метода лечения, пациентов разделили так: 27 больных БА (15 — 1-й группы и 12 — 2-й) получали базисную терапию (по GINA 2016); 29 больных БА (16 — 1-й группы и 13 — 2-й) на фоне базисной терапии получали β-блокатор небиволол в дозе 2,5—5 мг/сут. Результаты и обсуждение. Нарушения периферических механизмов регуляции сосудистого тонуса раньше и значительнее развиваются у больных с ЛГ при БА 4 степени по сравнению с БА 2—3 степени. В нашем исследовании у больных 2-й группы применение небиволола на фоне базисной терапии приводило не только к снижению среднего легочного артериального давления, но и сопровождалось положительным сдвигом на 10,5 % (р 0,01) вентиляционно-перфузионной способности легких функции внешнего дыхания. Среднее легочное артериальное давление после лечения во 2-й группе уменьшилось на 15,7 % (достоверность различия с показателями до лечения р 0,05). Выводы. Комплексное лечение больных БА и ЛГ, включающее небиволол, уменьшает тонус легочных сосудов и параллельно улучшает эндотелийзависимую вазодилатацию периферических сосудов
Objective — to assess the state of pulmonary ventilation function in the development of pulmonary hypertension (PH) in patients with bronchial asthma (BA) in conjunction with the impaired endothelium-dependent vasodilation at the dynamics of complex nebivolol treatment. Materials and methods. The investigation involved 56 patients with BA diagnosis. The control group included 30 healthy volunteers without signs of the cardiopulmonary pathology. The patients were divided into two groups depending on the disease severity: 1st group included subjects with BA of 2—3 degree of severity, and 2nd group consisted of patients with BA of 4 degree. The patients were also divided depending on the used method of treatment: 27 BA patients (15 subjects from 1st group and 12 from the 2nd) received basic therapy (in accordance with GINA 2016); and 29 BA patients (16 subjects from 1st group and 13 from the 2nd) were administered nebivolol in a dose of 2.5—5 mg a day against the background of basic therapy. Results and discussion. The impairment of the peripheral mechanisms of regulation of the vascular tone developed earlier in a greater degree in patients with PH at the BA of 4 degree of severity in acomparison with the BA of 2—3 degree. The nebivolol use against the basis therapy of patients with BA and PH resulted in our study not only to the reduction of the mean pulmonary arterial pressure, but also was accompanied with the positive dynamics in the ventilation and perfusion pulmonary capacity of the external respiratory function in the 2nd group of patients by 10.5 % (р 0.01). The mean pulmonary arterial pressure after the treatment in the 2nd group decreased by 15.7 % (the significance of the difference with the indices before treatment р 0.05). Conclusions. Complex treatment of patients with BA and PH with nebivolol inclusion resulted in the reduction of the pulmonary vascular tone and at the same time improved the peripheral endotheliumdependent vasodilation of peripheral vessels
Дод.точки доступу:
Аляви, А. Л.
Рахимова, Д. А.
Тиллаева, Ш. Ш.
Сабиржанова, З. Т.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Особливості впливу нікотинової кислоти на стан фосфорно-кальцієвого обміну у хворих на діабетичну нефропатію [Текст] / І. І. Топчій [та ін.] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 18-24

MeSH-головна:
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕФРОПАТИИ -- DIABETIC NEPHROPATHIES (кровь, лекарственная терапия, метаболизм)
ФИБРОБЛАСТОВ ФАКТОРЫ РОСТА -- FIBROBLAST GROWTH FACTORS (кровь)
КАЛЬЦИЙ -- CALCIUM (кровь, метаболизм)
ФОСФОР -- PHOSPHORUS (кровь, метаболизм)
НИКОТИНОВЫЕ КИСЛОТЫ -- NICOTINIC ACIDS (терапевтическое применение)
Анотація: Мета роботи — вивчення впливу терапії зі застосуванням нікотинової кислоти на клініко-лабораторні показники та рівні FGF23, кальцію і фосфору в сироватці крові хворих на діабетичну нефропатію (ДН). Матеріали та методи. У динаміці лікування було обстежено 54 хворих на цукровий діабет 2 типу з вираженими клінічними проявами нефропатії — протеїнурією та зниженням швидкості клубочкової фільтрації у віці від 46 до 78 років. Усі хворі приймали стандартну базову цукрознижувальну та нефропротекторну терапію. Пацієнти з порушеннями фосфорно-кальцієвого обміну були розподілені на наступні групи: хворі, які отримували базову терапію, та ті, яким додатково до базової терапії призначали нікотинову кислоту. Вміст FGF23 у сироватці крові визначали імуноферментним методом. Концентрація кальцію та фосфору в сироватці крові вивчалась із використанням набору реагентів фірми Cormay (Польща). Результати та обговорення. Встановлено, що у хворих на ДН порушення фосфорно-кальцієвого обміну характеризуються збільшенням вмісту FGF23 у сироватці крові та гіперфосфатемією. Комплексна терапія із застосуванням нікотинової кислоти, як і базова терапія, сприяла достовірному зменшенню вмісту FGF23 у сироватці крові хворих. Додаткове призначення нікотинової кислоти, на відміну від базової терапії, призводило до суттєвого зниження рівнів фосфору — на 30 % (р 0,05). У динаміці лікування хворих на ДН з використанням базової терапії було виявлено достовірне зниження загального холестерину на 25,1 %, тригліцеридів — на 42,7 %. У групі хворих, які додатково отримували нікотинову кислоту, було виявлено більш суттєве зниження цих показників, рівень загального холестерину знизився на 32,3 %, тригліцеридів — на 51,4 %. Висновки. Отримані дані свідчать про безпосередній вплив нефропротекторної терапії на вміст циркулюючого FGF23 та рівень фосфору в сироватці крові, а також про доцільність використання нікотинової кислоти для вдосконалення кардіонефропротекторної стратегії при лікуванні хворих на ДН
Objective — to study the effects of therapy with the use of nicotinic acid on the clinical and laboratory parameters and the levels of FGF23, calcium and phosphorus in the serum of patients with diabetic nephropathy (DN). Materials and methods. In the dynamics of treatment, the examinations have been performed on 54 patients with type 2 diabetes mellitus, aged 46 to 78 years, with clinically significant nephropathy — proteinuria and decrease of the glomerular filtration rate. All patients received standard basic hypoglycemic and nephroprotective therapy. Patients with impaired calciumphosphorus metabolism were divided into the following groups: patients who received basic therapy and patients who were prescribed nicotinic acid in addition to basic therapy. The FGF23 levels in serum were determined by ELISA. Calcium and phosphorus serum concentrations were studied using a reagent kit from Cormay (Poland). Results and discussion. In patients with DN, impaired phosphoruscalcium metabolism is characterized by an increase in serum FGF23 and hyperphosphatemia. Combined therapy using nicotinic acid, as well as basic therapy, contributed to a significant decrease in the serum FGF23 content in patients. The additional administration of nicotinic acid, in contrast to the basic therapy, led to a significant decrease in phosphorus levels by 30 % (p 0.05). Patients with DN which use basic therapy, a significant decrease in total cholesterol by 25.1 %, triglycerides by 42.7 % was found, in the group of patients, nicotinic acid was additionally obtained, a more significant decrease in these indicators was found, the level of total cholesterol decreased by 32.3 %, triglycerides by 51.4 %. Conclusions. Our findings suggest that direct effect of nephroprotective therapy on the content of circulating FGF23 and phosphorus levels in the blood serum and on the feasibility of using nicotinic acid to improve the cardionephroprotective strategy in the treatment of patients with DN
Дод.точки доступу:
Топчій, І. І.
Якименко, Ю. С.
Гальчинська, В. Ю.
Семенових, П. С.
Тумка, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Хронічні неінфекційні захворювання : акцент на мультиморбідні патологічні стани та кардіоваскулярний ризик [Текст] / А. О. Несен [та ін.] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 25-32

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (профилактика и контроль, эпидемиология)
ХРОНИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ -- CHRONIC DISEASE
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Анотація: Мета роботи — оцінити структуру мультиморбідності серед поширених хронічних неінфекційних захворювань (НІЗ) Харківського регіону. Матеріали та методи. Здійснено скринінг хворих (n = 1428) підвищеного кардіоваскулярного ризику (КВР) з урахуванням мультиморбідності; середній вік хворих становив (58,41 ± 8,12) року; чоловіків було 512 (35,85 %), жінок — 916 (64,15 %). Розрахунок ступеня КВР проведено згідно останніх рекомендацій (2013, 2018 рр.) щодо профілактики і лікування серцево-судинних захворювань; розрахунок індексу коморбідності здійснено за сучасними електронними модифікаціями (2012—2017 рр.) методики (M.E. Charlson та співавт., 1987). Проведено ретроспективне дослідження даних пацієнтів (n = 191) для уточнення складових кардіометаболічного ризику за участю 82 (42,9 %) жінок і 109 (57,1 %) чоловіків; середній вік хворих становив (59,17 + 1,81) року. У процесі дослідження застосовувалися клініко-біохімічні, імуноферментні та статистичні методи. Результати та обговорення. На сьогодні серцево-судинні захворювання займають провідне місце (68 %) у структурі летальності у Харківському регіоні, і мультиморбідність виступає тут обтяжуючим та визначальним фактором. При дослідженні показників мультиморбідності хворих підвищеного КВР (n = 1428) встановлено, що пацієнти з надмірною масою тіла становлять більшість (середній індекс маси тіла (30,64 ± 0,18) кг/м2). Комбіновані стани і вікові оцінки — (5,98 ± 0,16) бала; індекс коморбідності Чарлсона — (4,87 ± 0,18) бала; показник десятирічної виживаності —(24,94 ± 1,07) %. Зростання рівнів показників «комбіновані стани/вікові оцінки» та індексу коморбідності Чарлсона корелює з погіршенням показників якості життя (р 0,001). При проведенні ретроспективного дослідження (n
Objective — to assess the structure of multimorbidity among common chronic noncommunicable diseases (NCD) in Kharkiv region. Materials and methods. The screening has been performed among patients (n = 1428) with increased cardiovascular risk (CVR) with multimorbidity; the mean age of patients (58.41 ± 8.12) years; from them 512 (35.85 %) men and 916 (64.15 %) women. The calculation of CVR degree of was carried out according to the latest recommendations (2013, 2018) for the prevention and treatment of cardiovascular diseases (CVD); calculation of the comorbidity index was carried out according to the modern electronic modifications (2012—2017), (M.E. Charlson et al., 1987). To rectify the components of cardiometabolic risk, a retrospective study of the data (n = 191) of patients, that included 82 (42.9 %) women and 109 (57.1 %) men; the mean age (59.17 ± 1.81) years. The laboratory biochemical, clinicalinstrumental and statistical methods were used during the study. Results and discussion. At present time, CVD occupies the leading place (68 %) in the structure of mortality in the Kharkiv region, and multimorbidity is an aggravating determining factor. In the study of indicators of multimorbidity of patients with elevated CVR (n = 1428) it has been established that patients with overweight consisted the majority of this category: the mean body mass index was (30.64 ± 0.18) kg/m2. The combined condition and agerelated score was (5.98 ± 0.16) points; Charlson index of comorbidity (4.87 ± 0.18) points; tenyear survival rate was (24.94 ± 1.07) %. The increased indices correlated with the worsening of the quality of life (р 0.001). The retrospective study (n
Дод.точки доступу:
Несен, А. О.
Чернишов, В. А.
Шкапо, В. Л.
Валентинова, І. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кардіопротекторний та антиатерогенний вік-залежний фактор диференціації росту-11 у хворих на артеріальну гіпертензію в поєднанні з ожирінням [Текст] / С. М. Коваль [та ін.] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 33-39

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (кровь, осложнения)
ОЖИРЕНИЕ АБДОМИНАЛЬНОЕ -- OBESITY, ABDOMINAL (кровь, осложнения)
РОСТА ДИФФЕРЕНЦИРОВОЧНЫЕ ФАКТОРЫ -- GROWTH DIFFERENTIATION FACTORS (кровь)
Анотація: Цель работы — изучение особенностей изменения уровней фактора дифференциации роста‑11 (ФДР‑11) в крови у больных с артериальной гипертензией (АГ) с абдоминальным ожирением (АО) в сравнении с уровнями данного фактора у практически здоровых лиц и больных с АГ без ожирения, а также установление взаимосвязей между уровнями ФДР‑11 в крови с основными факторами риска и асимптомными поражениями органов-мишеней. Материалы и методы. Проведено обследование 51 больного АГ II стадии, 2—3 степени, с АО I—II степени в возрасте от 45—69 лет, которые вошли в основную группу. Группу сравнения составили 17 больных с АГ II стадии, 2—3 степени без ожирения в возрасте от 46 до 65 лет. Контрольную группу составили 20 практически здоровых лиц (12 мужчин (60%) и 8 женщин (40%) в возрасте от 35 до 49 лет. Всем больным проводили общепринятое клиническое, лабораторное и инструментальное обследование. Уровни ФДР‑11 в крови определяли иммуноферментным методом с помощью коммерческих наборов Cloude-Clone Corp, Houston, США. Статистическую обработку полученных результатов проводили с помощью пакетов программ Ехсеl. Результаты и обсуждение. Выявлено, что у больных с АГ и АО уровни ФДР‑11 были достоверно ниже, чем у практически здоровых лиц и у больных с АГ без ожирения. При этом уровни ФДР‑11 у больных с АГ без ожирения достоверно не отличались от уровней этого фактора у практически здоровых лиц. Установлено, что уровни ФДР‑11 у больных с АО с более тяжелой степенью АГ (3 стадии) были достоверно ниже, чем у больных этой группы с менее тяжелой степенью АГ (2 стадии). В отличие от больных с АГ и АО, у больных с АГ без ожирения достоверной разницы в уровнях ФДР‑11 в зависимости от степени тяжести АГ не выявлено. Выявлена зависимость уровней ФДР‑11 от наличия или отсутствия гипертензивного сердца (ГС) у больных с АГ и АО. Установлено, что уровни ФДР‑11 у больных с АГ и АО, у которых сформировалось ГС, были статистически достоверно ниже, чем у больных этой группы без признаков данного поражения сердца. Аналогичной закономерности в изменениях уровней ФДР‑11 среди больных с АГ без ожирения не выявлено. Выводы. У больных с АГ при ее сочетании с АО установлено достоверное снижение уровня мощного кардиопротекторного и антиатерогенного возраст-зависимого фактора ФДР‑11 в сравнении с практически здоровыми лицами. Кроме того, у этой категории больных выявлено дальнейшее снижение уровня в крови данного фактора при прогрессировании АГ и развитии такого специфического гипертензивного поражения сердца, как ГС
Objective — to study the features of changes in the levels of growth differentiation factor 11 (FDR 11) in the blood of patients with arterial hypertension (AH) with abdominal obesity (AO) in comparison with the levels of this factor in practically healthy individuals and in patients with AH without obesity, and to establish the relationships between blood FDR 11 levels with the major risk factors and asymptomatic target organ damage. Materials and methods. The examinations were performed on 51 patients (29 men and 22 women) with AH stage II, 2—3 degrees in combination with AO І—ІІ degrees aged 45 to 69 years and 17 patients (10 men and 7 women) with AH without obesity aged 45 to 69 years. The control group consisted of 20 practically healthy individuals (12 men and 8 women) aged 35 to 49 years. All patients underwent routine clinical, laboratory and instrumental examination. The blood FDR 11 levels were determined by ELISA using commercial Cloude-Clone Corp, Houston, USA. Statistical processing of the obtained results was carried out using the Ехсеl software packages. Results and discussion. It has been revealed that in patients with AH and AO the blood FDR 11 levels were significantly lower than in practically healthy individuals and in patients with AH without obesity. At the same time, blood FDR 11 levels in patients with AH without obesity did not significantly differ from the levels of this factor in practically healthy individuals. It has been established that blood FDR 11 levels in patients with AO with more severe AH (3 degree) were significantly lower than in patients of this group with less severe AH (2 degree). In contrast to the patients with AH and AO, no significant difference in FDR 11 levels depending on the AH severity was defined for the patients with AH without obesity. The dependence of blood FDR 11 levels on the presence or absence of hypertensive heart (HH) in patients with AH and AO was revealed. It has been established that blood FDR 11 levels in patients with AH and AO, who developed HH, were significantly lower than in patients of this group without signs of this heart damage. There was no similar pattern in the changes in blood levels of FDR 11 among patients with AH without obesity. Conclusions. In patients with AH, combined with AO, a significant decrease in the level of powerful cardioprotective and antiatherogenic age-dependent factor-FDR 11 was established in comparison with healthy individuals. In addition, in this category of patients, further decrease in the blood level of this factor was revealed with the progression of AH and with the development of such specific hypertensive heart damage as hypertensive heart
Дод.точки доступу:
Коваль, С. М.
Снігурська, І. О.
Милославський, Д. К.
Пенькова, М. Ю.
Гальчинська, В. Ю.
Щенявська, О. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ткачишин, О. В.
Особливості показників добового моніторування артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу, ускладнену геморагічним інсультом, після раннього відновного періоду [Текст] / О. В. Ткачишин // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 40-49

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, осложнения)
ИНСУЛЬТ -- STROKE (осложнения)
КРОВЯНОГО ДАВЛЕНИЯ МОНИТОРИНГ АМБУЛАТОРНЫЙ -- BLOOD PRESSURE MONITORING, AMBULATORY
Анотація: Мета роботи — визначити й оцінити показники добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ), ускладнену геморагічним інсультом (ГІ), після раннього відновного періоду. Матеріали та методи. Було сформовано дві групи осіб: до основної групи залучили 94 хворих (50 жінок та 44 чоловіків, середній вік (54,4 ± 8,8) року), які перенесли ГІ як ускладнення ГХ понад 6 міс тому й не мали спонтанної нормалізації артеріального тиску (АТ) протягом цього періоду; до групи порівняння — 104 особи (54 жінки та 50 чоловіків, середній вік (53,7 ± 8,9) року) з ГХ без перенесеного ГІ. Групи пацієнтів були порівнянні за основними показниками. Усім зазначеним особам було проведено ДМАТ. Результати та обговорення. Показники ДМАТ в основній групі та групі порівняння (М ± σ) відповідно: середній (сер.) систолічний артеріальний тиск (САТ) удень (109,6 ± 15,8) та (121,1 ± 11,3) мм рт. ст., уночі (101,9 ± 17,0) та (108,3 ± 14,1) мм рт. ст., протягом 24 год (109,6 ± 15,5) та (118,1 ± 9,7) мм рт. ст.; зазначені показники були меншими в основній групі, на відміну від групи порівняння (p 0,05). При цьому мінімальний (мін.) САТ удень в основній групі ((74,4 ± 19,5) мм рт. ст.), на відміну від групи порівняння ((82,3 ± 12,5) мм рт. ст.), був меншим, а максимальний (макс.) САТ удень ((168,2 ± 18,1) мм рт. ст.) був більшим в основній групі, ніж у групі порівняння ((161,9 ± 17,7) мм рт. ст.) (p 0,05). При цьому показник стандартного відхилення StD САТ удень — (17,9 ± 5,9) був більшим в основній групі (p 0,05). Показник гіпербаричного навантаження САТ удень був більшим в основній групі і становив (403,6 ± 250,9) проти (231,7 ± 123,0) у групі порівняння (p 0,05). За добовим ритмом АТ в основній групі було статистично значуще менше осіб з профілем over-dipper (6,4 проти 20,2 %) і більше з non-dipper (40,4 проти 26 %). Висновки. У хворих на ГХ, які перенесли ГІ понад 6 міс тому, не мали спонтанної нормалізації АТ протягом цього періоду та відновилися до 50—100 балів за шкалою Бартела, у порівнянні з хворими на ГХ ІІ стадії, мають місце більші діапазони коливань АТ при нижчому рівні сер. САТ. На це вказують статистично значуще більші денні макс. САТ, ΔСАТ, StD. Показник гіпербаричного навантаження САТ удень більший в осіб з перенесеним ГІ, що відображає збільшене навантаження на серцево-судинну систему, хоча сер. САТ у цих хворих є нижчим, ніж у хворих на ГХ без ускладнень. У хворих із перенесеним ГІ перевищення макс. САТ над сер. САТ за 24-годинний проміжок часу становить 54 %, на відміну від 39 % у групі порівняння (p 0,05)
Objective — to determine and evaluate indices of 24-hour ambulatory blood pressure monitoring (24-ABPM) in patients with essential hypertension (EH), complicated with hemorrhagic stroke (HS), after an early recovery period. Materials and methods. The investigation involved 2 groups: the main group included 94 patients (50 women and 44 men, mean age (54.4 ± 8.8) years old), after previous HS as a complication of EH, that took place 6 months or earlier, and who had no spontaneous normalization of blood pressure (BP) over this period. The comparison group consisted of 104 subjects (54 women and 50 men, mean age (53.7 ± 8.9) years old) with EH. The groups matched according to key indices. All investigated subjects underwent 24-ABPM. Results and discussion. The following indices of 24-ABPM in the main group and comparison group (M ± σ) have been established, respectively: mean daytime systolic blood pressure (SBP) was (109.6 ± 15.8) and (121.1 ± 11.3) mm Hg; mean nighttime SBP was (101.9 ± 17.0) and (108.3 ± 14.1) mm Hg; mean 24-hours SBP was (109.6 ± 15.5) and (118.1 ± 9.7) mm Hg. These indices were lower in the main group in contrast to the comparison group (p 0.05). At the same time, the minimal daytime SBP in the main group ((74.4 ± 19.5) mm Hg), unlike the one of the comparison group ((82.3 ± 12.5) mm Hg), was smaller, and the maximal daytime SBP ((168.2 ± 18.1) mm Hg) was greater in the main group than in the comparison group ((161.9 ± 17.7) mm Hg) (p 0.05). At the same time, the daytime standard deviation of SBP (17.9 ± 5.9) was bigger in the main group (p 0.05). The daytime index of hyperbaric impact of SBP was bigger in the main group than in the comparison group — (403.6 ± 250.9) vs. (231.7 ± 123.0), respectively (p 0.05). By the 24-hour profile of BP in the main group there was a statistically significant smaller percentage of persons, relative to the comparison group, with over-dipper profile (6.4 vs. 20.2 %, respectively) and greater percentage with non-dipper profile (40.4 vs. 26 %, respectively). Conclusions. The results of the study showed the wider ranges of BP fluctuations in patients with hypertension who underwent HS more than 6 months ago, did not have a spontaneous normalization of blood pressure during this period and recovered to 50-100 points on the Barthel scale, when compared to the patients with stage II EH. It was defined based on the significantly higher daytime maximal SBP, ΔSBP and StD. The higher hyperbaric impact index of daytime SBP in the main group reflects the increased load on the cardiovascular system, although mean SBP in these patients is lower than in patients with EH without complications. Based on the 24-hour BP profile, the portion of non-dippers is higher among patients after previous HS. In this group of patients, the exceedance of maximal 24-hour SBP over the mean 24-hour SBP was 54 %, vs 39 % in patients without HS (p 0.05)
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Петюніна, О. В.
Зв’язок макрофагінгібуючого фактора з клініко-анамнестичними показниками хворих на інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST [Текст] / О. В. Петюніна, М. П. Копиця, А. В. Кобець // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 50-56

MeSH-головна:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (диагностика, кровь)
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (кровь)
Анотація: Мета роботи — дослідити асоціацію між рівнем макрофагінгібуючого фактора (МІФ) та клініко-анамнестичними даними у хворих на інфаркт міокарда (ІМ) з елевацією сегмента ST (STEMI), визначити фактори, що впливають на цей зв’язок. Матеріали та методи. До дослідження включили 73 осіб з підтвердженим ІМ з елевацією сегмента ST та успішним відновленням кровотоку (TIMI-III), у середньому віці (58,37 ± 10,34) року. Вивчали клініко-анамнестичні, біохімічні показники. Рівень МІФ досліджували за допомогою імуноферментного метода (RayBio® Human MIF ELISA KIT, США). Загальну групу пацієнтів розподілили за медіанним рівнем МІФ: першу групу склали хворі з низьким або помірним МІФ (≤ 2582,80 нг/мл), n = 36; другу — з високим рівнем цитокіну ( 2582,80 нг/мл), n = 37. Проводили юні- та мультиваріативний логістичний регресійний аналіз для виявлення факторів, які найбільше впливають на рівень МІФ. Результати та обговорення. При порівнянні медіанних значень рівня МІФ у пацієнтів із STEMI спостерігали статистично значуще підвищення концентрації МІФ відносно контролю (2582,80 [1308,40—4122,20] та (573,75 [397,80—1016,75] нг/мл відповідно; p 0,001), що свідчить про активацію утворення МІФ внаслідок індексної події. Виявлено позитивну кореляцію між МІФ та рівнем тропоніну І (r
Objective — to investigate the association between levels of the macrophage migration inhibitory factor (MIF) and the clinical and anamnestic parameters in patients with ST segment elevation myocardial infarction (STEMI) and to determine the factors, affecting this relationship. Materials and methods. The study involved 73 patients with previous confirmed STEMI and successful recovery of blood flow (TIMI-III). The mean patients’ age was (58.37 ± 10.34) years. Clinical, anamnestic and biochemical indicators were determined. The level of MIF was studied using the enzyme linked immunoassay method (RayBio® Human MIF ELISA KIT, USA). The general group of patients was divided by the median MIF level: the first group consisted of patients with low or moderate MIF (≤ 2582.80 ng/ml), n = 36, the second group consisted pf patients with high levels of this cytokine ( 2582.80 ng/ml), n = 37. Mono- and multivariate regression analysis was carried out to identify factors, that mostly significantly affected the MIF levels. Results and discussion. The comparison of median values of the MIF levels in STEMI patients revealed the significant increase in MIF levels vs the control group (2582.80 [1308.40—4122.20] and (573.75 [397.80—1016.75] ng/ml, p 0.001), that confirmed activation of the MIF formation because of the index event. Positive correlation was determined between the MIF levels, levels of troponin I (r
Дод.точки доступу:
Копиця, М. П.
Кобець, А. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Маслова, Г. С.
Біохімічні особливості уражень печінки у хворих на гостру лімфобластну лейкемію групи стандартного ризику [Текст] / Г. С. Маслова, І. М. Скрипник // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 57-62

MeSH-головна:
ЛЕЙКОЗ-ЛИМФОМА ПРЕ-T-КЛЕТОЧНЫЙ ЛИМФОБЛАСТНЫЙ -- PRECURSOR T-CELL LYMPHOBLASTIC LEUKEMIA-LYMPHOMA (диагностика, кровь, лекарственная терапия, осложнения)
ПЕЧЕНИ БОЛЕЗНИ -- LIVER DISEASES (диагностика, кровь, осложнения)
АСПАРАГИНАЗА -- ASPARAGINASE (терапевтическое применение, токсичность)
Анотація: Проведення специфічної хіміотерапії (ХТ) у хворих на гостру лімфобластну лейкемію (ГЛЛ) супроводжується ризиком порушення функціонального стану печінки. Проте, залишається значна кількість недостатньо з’ясованих питань щодо гепатотоксичності препаратів цитостатичного ряду, оскільки порушення печінкових тестів розвиваються не в усіх пацієнтів. Мета роботи — визначити характер змін біохімічних печінкових тестів у хворих на ГЛЛ групи стандартного ризику в динаміці індукції ремісії. Матеріали та методи. Обстежено 22 пацієнтів із уперше встановленою ГЛЛ, з яких 8 (36,4 %) жінок і 14 (63,6 %) чоловіків. Середній вік склав (27,8 ± 14,8) року. Пацієнти належали до групи стандартного ризику, що досягли клініко-гематологічної ремісії на 28-й день лікування. Обстежували пацієнтів перед початком ХТ і на 28-й день лікування, визначали показники біохімічної панелі. Тяжкість гепатотоксичних реакцій оцінювали відповідно до критеріїв Common Terminology Criteria for Adverse Events (CTCAE), Version 4.02. Результати та обговорення. Дебют ГЛЛ у хворих стандартної групи ризику у 81,8 % випадків супроводжується порушеннями функціонального стану печінки, які характеризуються цитолітичним, холестатичним та змішаним типами та не перевищують І ступінь за CTCAE. Досягнення клініко-гематологічної ремісії супроводжується зменшенням кількості пацієнтів з порушеннями печінкових тестів. Зростання активності аланінової амінотрансферази (АЛТ), аспарагінової амінотрансферази (АСТ), лужної фосфатази (ЛФ), g-глутамілтранспептидази (ГГТП), лактатдегідрогенази (ЛДГ) та збільшення концентрації білірубіну та його фракцій у сироватці крові на 28-й день терапії виявлено у 14 (63,8 %) пацієнтів. У хворих на ГЛЛ групи стандартного ризику без порушення біохімічних печінкових тестів перед початком ХТ на тлі індукції ремісії не зареєстровано зростання активності АЛТ, АСТ, ЛФ, ГГТП, ЛДГ та збільшення концентрації білірубіну в сироватці крові. Введення L-аспарагінази хворим на ГЛЛ групи стандартного ризику в динаміці індукції ремісії супроводжується зменшенням концентрації загального білка в сироватці крові у 1,3 разу порівняно з первинним обстеженням (р 0,05). Висновки. Проведення індукції ремісії хворим на ГЛЛ стандартної групи ризику характеризується зниженням рівня загального білка сироватки крові, яке не залежить від активності трансаміназ, пов’язано із введенням L-аспарагінази та потребує врахування під час визначення терапії супроводу
The specific chemotherapy (CT) in patients with acute lymphoblastic leukemia (ALL) is accompanied by a risk of the liver functional state violation. However, there are still many unsolved questions regarding the hepatotoxicity of cytostatic drugs, since hepatic tests’ impairment develops not in all patients. Objective — to determine the nature of changes in biochemical liver tests in patients of standard risk in the dynamics of remission induction chemotherapy. Materials and methods. The examinations involved 22 patients with newly diagnosed ALL, from them 8 (36.4 %) women and 14 (63.6 %) men; mean age was (27.8 ± 14.8) years. Patients complied with criteria of the standard risk group, who achieved clinical and hematological remission on the 28th day of treatment. Patients were examined at baseline before the CT and on the 28th day of treatment, the panel biochemical parameters were determined. The severity of hepatotoxic reactions was evaluated according to the criteria of Common Terminology Criteria for Adverse Events (CTCAE), Version 4.02. Results and discussion. The ALL debut in patients of standard risk in 81.8 % of cases was accompanied by violations of the functional liver state characterized by cytolytic, cholestatic and mixed types and did not exceed the 1st grade of CTCAE. The achievement of clinical-hematologic remission was accompanied by a decrease in the number of patients with liver test abnormalities. Increasing activity of ALT, AST, ALP, GGTP, LDH and the concentration of bilirubin and its fractions in the blood serum on the 28th day of therapy was revealed in 14 (63.8 %) patients. In patients with ALL of standard risk without violations of functional liver tests at baseline, during the CT induction, no increase in the activity of ALT, AST, LF, GGTP, LDH, and serum levels of bilirubin and its fractions was observed. The L-asparaginase administration to the patients with ALL of standard risk in the dynamics of remission induction was accompanied by a decrease in the blood serum levels of total protein in 1.3 times compared to the baseline examination (р 0.05). Conclusions. The conduction of the remission induction to the ALL patients of the standard risk group was characterized by the lowering the serum total protein level, wich did not depend on the transaminases’ activity and was associated with the L-asparaginase treatment; this should be taken into account when choosing the supportive therapy
Дод.точки доступу:
Скрипник, І. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Пивовар, С. М.
Реверсивний трийодтиронін та серцева недостатність [Текст] / С. М. Пивовар, Ю. С. Рудик, О. Б. Кротова // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 63-69

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (диагностика, кровь)
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (диагностика, кровь)
ТРИИОДТИРОНИН -- TRIIODOTHYRONINE (кровь)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (кровь)
ТИРОКСИН -- THYROXINE (кровь)
Анотація: Мета роботи — дослідити вплив високої концентрації реверсивного трийодтироніну (T3r) на перебіг серцевої недостатності (СН). Матеріали та методи. Обстежили 221 хворого на СН на тлі післяінфарктного кардіосклерозу. Визначали сироваткові рівні тиреотропного гормону (ТТГ), вільних трийодтироніну (T3 (T3в)) та тироксину (T4 (T4в)), T3r, проводили ехокардіоскопію, вивчали перебіг СН. Результати та обговорення. Хворих на СН було розділено на дві групи за наступним критерієм: до першої групи увійшли 175 (79,19 %) пацієнтів, що мали нормальний сироватковий рівень T3r ( 350 пг/мл). До другої групи увійшли 46 (20,81 %) хворих, що мали підвищений рівень T3r ≥ 350 пг/мл. У хворих на СН з високим рівнем T3r II функціональний клас (ФК) за NYHA зустрічався на 30 % частіше порівняно з пацієнтами з нормальним рівнем гормону (c2
Objective — to investigate the effects of high levels of reversible triiodothyronine (T3r) on the course of heart failure (HF). Materials and methods. The examinations involved 221 patients with HF against the background of postinfarction cardiosclerosis. The investigations included determinations of the serum levels of thyroid stimulating hormone (TSH), free (T3 (T3fr)) and thyroxin (T4 (T4fr)), reversible T3 (T3r), echocardioscopy and study of the HF course. Results and discussions. The HF patients were divided into 2 groups according to the following criterion: the first group included 175 (79.19 %) patients with normal serum T3r ( 350 pg/ml). The second group included 46 (20.81 %) patients with a high level of this hormone ≥ 350 pg/ml. In patients with HF and with a high level of T3r II functional class (FC) by NYHA HF was 30 % more often compared to frequency in patients with normal level of the hormone (c2
Дод.точки доступу:
Рудик, Ю. С.
Кротова, О. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Ємельянова, Н. Ю.
Корекція показників ротової рідини у хворих з бронхокардіальною патологією [Текст] / Н. Ю. Ємельянова // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 70-74

MeSH-головна:
КСЕРОСТОМИЯ -- XEROSTOMIA (диагностика, осложнения, профилактика и контроль)
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE (осложнения)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (осложнения)
Анотація: Лікування патології порожнини рота на тлі соматичних захворювань є важливою проблемою сучасної стоматології. Відомо, що негативні медикаментозні ефекти базової терапії соматичного захворювання мають різноманітні клінічні прояви в порожнині рота та залежать від шляху введення препаратів, їх дози, тривалості застосування. Несприятливі системні ефекти лікарських засобів достатньо різноманітні, проте деякі з них зустрічаються набагато частіше за інших, проявляють себе впливом на слину та слинні залози, слизову оболонку порожнини рота та тверді тканини зубів. Тому застосування місцевих заходів у порожнині рота є необхідним для корекції зазначених змін. Мета роботи — покращення властивостей ротової рідини у пацієнтів з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) у поєднанні з ішемічною хворобою серця (ІХС) при застосуванні місцевих лікувальних заходів у порожнині рота. Матеріали та методи. Проведено клінічне стоматологічне дослідження 25 хворих основної групи та 24 хворих групи спостереження, що застосовують базисну терапію з приводу ХОЗЛ у поєднанні з ІХС. Досліджувалися фізичні властивості ротової рідини (швидкості салівації, в’язкості та водневого показника) у перший візит та через 6 міс після призначення місцевих лікувальних заходів для порожнини рота. Результати та обговорення. Порівняння скарг та фізичних параметрів ротової рідини на початку дослідження та через 6 міс показало зменшення частоти стоматологічних скарг, достовірне збільшення салівації та зниження в’язкості ротової рідини у хворих, яким проводились запропоновані заходи, що демонструє високу ефективність місцевої лікувальної програми в порожнині рота. Висновки. Значущим фактором у виникненні змін у ротовій рідині в досліджуваних хворих є медикаментозний патоморфоз, викликаний одночасним застосуванням великої кількості препаратів, що мають ксерогенні властивості
The oral pathology treatment against the background of somatic diseases is important problem of modern dentistry. It is known that negative drug effects of somatic diseases basic therapy have different clinical manifestations in the oral cavity and depend on the route of administration, dose, duration of use. Adverse systemic drugs effects are quite various, however some of them are more prevalent than others, and manifest themselves as influence on saliva and salivary glands, oral mucosa and hard dental tissues. Therefore, the use of local treatment in the oral cavity is important for correction of these changes. Objective — to improve the properties of oral fluid in patients with chronic obstructive pulmonary disease (COPD) comorbid with coronary heart disease (CHD) with the usage of local therapy in the oral cavity. Materials and methods. The clinical dental study has been performed with involvement of 25 patients in the main group and 24 patients of the observation group, administered the basic therapy for COPD comorbid with CHD. The examinations have been performed for the physical properties of oral fluid (salivation rate, viscosity and pH) at the first visit and 6 months after beginning of local oral therapy. Results and discussion. The comparison of complaints and physical parameters of oral fluid in the beginning of the study and 6 months later demonstrated the decrease of dental complaints frequency, significant increase of salivation, and decrease of oral fluid viscosity in patients who adhered the prescribed therapy. These results demonstrate the high efficacy of local treatment program for the oral cavity. Conclusions. The medicines-induced pathomorphosis, caused by the simultaneous use of several drugs with xerogenic effects, proved to be a very significant factor of changes in the oral fluid of the examined patients
Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Гіпоурикемічна ефективність синбіотика в комплексному лікуванні хворих на подагру [Текст] / В. Є. Кондратюк [та ін.] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 75-84

Рубрики: Ротабиотик

MeSH-головна:
ПОДАГРА -- GOUT (кровь, лекарственная терапия, микробиология)
ГИПЕРУРИКЕМИЯ -- HYPERURICEMIA (кровь, лекарственная терапия, микробиология)
КИШЕЧНИК -- INTESTINES (микробиология)
СИНБИОТИКИ -- SYNBIOTICS (использование)
АЛЛОПУРИНОЛ -- ALLOPURINOL (прием и дозировка, терапевтическое применение)
МУЖЧИНЫ -- MEN
Анотація: Мета роботи — оцінити гіпоурикемічну ефективність комбінації синбіотика та алопуринолу в порівнянні з монотерапією алопуринолом у хворих на подагру. Матеріали та методи. Обстежено 130 осіб (середній вік (55,5 ± 9,4) року) чоловічої статі, хворих на подагру (середня тривалість (7,7 ± 7,1) року). Діагноз подагри встановлювався на основі критеріїв ACR (2016). Контрольну групу склали 25 практично здорових чоловіків відповідного віку. Хворих на подагру, які після 6-тижневої терапії алопуринолом не досягли цільового рівня урикемії, було включено до груп лікування. Основну групу (n = 68) склали пацієнти, які продовжили приймати алопуринол у дозі 300 мг на добу з титрацією дози в бік підвищення на 100 мг щомісячно та додатково приймали синбіотик по 1 капсулі тричі на добу. До групи порівняння (n = 62) увійшли хворі, які отримували монотерапію алопуринолом. Тривалість лікування становила 3 міс. Якісні та кількісні параметри мікробіоти кишечнику аналізували на підставі даних бакпосіву калу. Ефективність терапії оцінювали за рівнями урикемії, С-реактивного білка (С-РБ), ступенем дисбіозу кишечнику. Результати та обговорення. Після лікування хворих основної групи із застосуванням синбіотика спостерігалась нормалізація показників за рахунок зменшення концентрації умовно-патогенних мікроорганізмів групи Firmicutes, облігатних анаеробів групи Bacteroides spp., грибів роду Candida та відновлення захисної мікрофлори — лактобацил і біфідобактерій. У хворих на подагру через 3 міс комплексного лікування з додаванням синбіотика спостерігається трансформація структури кишкової мікробіоти в бік нормалізації якісного (превалювання легкого ступеня порушень мікробіоти у 50 % осіб) та кількісного складу, виявляється більш виражений уратзнижувальний ефект відносно групи порівняння (цільовий рівень урикемії досягнуто вдвічі частіше — у 40,3 і 21 % випадків відповідно). Додаткове включення синбіотика демонструє посилення уратзнижувального ефекту алопуринолу (зниження рівня сечової кислоти на 18,7 проти 13,3 %; р 0,01), що асоціюється з більш вираженим протизапальним ефектом (зниження рівня С-РБ на 75 проти 26,3 %; р 0,01). Висновки. Хворим на подагру притаманне виражене порушення мікробіоти кишечнику, що характеризується поєднанням дефіциту захисної мікрофлори і підвищенням рівня облігатних анаеробів, грампозитивних коків та грибів роду Candida. У хворих на подагру через 3 міс комплексного лікування з додаванням синбіотика, на тлі нормалізації якісного та кількісного складу кишкової мікробіоти, відзначається більш виражений уратзнижувальний ефект — цільовий рівень урикемії досягнуто вдвічі частіше, що поєднується з більш вираженим протизапальним ефектом
Objective — to evaluate the hypouricemic effects of the combination of synbiotic and allopurinol versus monotherapy with allopurinol in gout patients. Materials and methods. The examinations involved 130 patients (mean age (55.5 ± 9.4) years old) with gout (mean duration (7.7 ± 7.1) years). The gout diagnosis was based on the ACR criteria (2016). The control group consisted of 25 practically healthy men of the corresponding age. Patients with gout who have not reached the target uricemia level after 6 weeks of treatment with allopurinol were included in the treatment groups. The main group (n = 68) included patients who continued to take allopurinol in a dose of 300 mg per day with up-titration of 100 mg per month, and additionally took the synbiotic 1 capsule three times a day. The comparison group (n = 62) consisted of patients receiving allopurinol monotherapy. The treatment duration was 3 months. Qualitative and quantitative parameters of intestinal microbiote were analysed based on the data of bacteriological inoculation of faeces. The effectiveness of therapy was assessed by the levels of uricemia, C-RP, and the degree of dysbiotic changes in the intestinal microbiocenosis. Results and discussion. After treatment of patients in the main group with synbiotic using, the normalization of the indicators was observed due to the reduction of the concentration of opportunistic microorganisms of the Firmicutes group, obligate anaerobes, Bacteroides spp., Candida and the restoration of protective microflora — lacto- and bifidobacteria. In patients with gout after 3 months of complex treatment with the addition of a synbiotic, the transformation of the structure of the intestinal microbiota in the direction of normalization of qualitative (prevalence of mild degree of violations of microbiota in 50 % of subjects) and quantitative composition, revealed a more pronounced hypouricemic effect relative to the comparison group — the target level of uricemia is achieved twice as often — in 40.3 and 21 % of cases respectively. The additional inclusion of the synbiotic demonstrated an increase in the hypouricemic effect of allopurinol (a decrease in uric acid levels by 18.7 versus 13.3 %, p 0.01), which was associated with more pronounced anti-inflammatory effect (a decrease in C-RP by 75 versus 26.3 %, p 0.01). Conclusions. For patients with gout there is a pronounced violation of intestinal microbiota characterized by a combination of deficiency of protective microflora and an increase in obligate anaerobes, gram-positive cocci and fungi of the genus Candida. In patients with gout after 3 months of complex treatment with the addition of a synbiotic, against the background of the normalization of the qualitative and quantitative composition of intestinal microbiota, there is a more pronounced hypouricemic effect — the target level of uricemia is achieved twice as often, which is combined with more pronounced anti-inflammatory effect
Дод.точки доступу:
Кондратюк, В. Є.
Тарасенко, О. М.
Натрус, Л. В.
Пономарьова, І. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Бенца, Т. М.
Новые возможности патогенетической терапии остеоартроза [Текст] / Т. М. Бенца // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 87-92

Рубрики: Глюквамин

MeSH-головна:
ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS (лекарственная терапия)
ГЛЮКОЗАМИН -- GLUCOSAMINE (прием и дозировка, терапевтическое применение, фармакокинетика, фармакология)
КВЕРЦЕТИН -- QUERCETIN (прием и дозировка, терапевтическое применение, фармакокинетика, фармакология)
Анотація: Остеоартроз (ОА) представляет серъезную медицинскую и социально-экономическую проблему, поскольку является одной из основных причин нарушения функции опорно-двигательного аппарата и стойкой потери трудоспособности. Для лечения пациентов с ОА используются симптоматические медленно действующие препараты (SYSADOA), такие как глюкозамин, хондроитин, гиалуроновая кислота, которые являются природными соединениями, состоящими из повторяющихся дисахаридов. Существуют доказательства, подтверждающие воздействие этих препаратов на симптомы ОА и эффекты, модифицирующие болезнь в долгосрочной перспективе
Osteoarthrosis (OA) comprises a serious medical, social and economical problem as it is one of the main causes of musculoskeletal dysfunction and disability. The Symptomatic Slow Acting Drugs for Osteoarthritis (SYSADOA), such as glucosamine, chondroitin, hyaluronic acid, which are natural compounds, composed of repeating disaccharides, are currently used for the treatment of OA patients. The evidence exist, supporting the impact of these drugs on OA symptoms and disease-modifying effects in the long term. Glucosamine is one of the most widely used dietary supplements for the OA management. This dietary supplement belongs to the natural components of cartilage intercellular substance. Based on the results of plenty studies, glucosamine exert the pronounced structure-modifying effects and moderate effect on the joint pain syndrome and functional mobility in OA. The glucosamine efficacy is associated with the stimulation of cartilage matrix synthesis and with their anti-inflammatory properties. N-аcetyl-D-glucosamine has been proven to possess greater in vitro chondroprotective activity compared with the glucosamine. Oral administration of N-acetyl-D-glucosamine alleviates the symptoms of OA. Quercetin is a bioactive flavonoid with anti-inflammatory, antioxidant and protective properties. In the context of treatment of OA there have been characterized the use of dietary supplement Glukvamin, the benefits of which are multidirectional pharmacodynamics, including chondroprotective, anti-inflammatory, analgesic, antioxidant types of action. The use of Glukvamin is safe and characterized by minimal side effects
Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Запровальна, О. Є.
Здорове старіння : медико-біологічні та соціально-економічні аспекти [Текст] / О. Є. Запровальна, О. В. Колеснікова // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 93-102

MeSH-головна:
СТАРЕНИЕ -- AGING
ЖИЗНИ ОЖИДАЕМАЯ ПРОДОЛЖИТЕЛЬНОСТЬ -- LIFE EXPECTANCY
НАСЕЛЕНИЯ ДИНАМИКА -- POPULATION DYNAMICS
Анотація: Огляд присвячено обговоренню популяційних, медико-біологічних та соціально-економічних аспектів старіння. Наведено дані про демографічну ситуацію в світі, що обумовлена швидким зростанням темпів старіння в XXI сторіччі та питання, які постають у зв’язку з цим перед організаціями охорони здоров’я та суспільством в цілому. Наведено результати дискусії про відношення до старіння як до хвороби. Розглянуто дефініції «здорового» та «активного» старіння. Обговорено проблеми вивчення біології процесів старіння та розробки інновацій. Розглянуто першочергові завдання для прогнозування та запобігання вік-асоційованих захворювань, а саме: визначення генетичних, молекулярних і клітинних факторів, що зумовлюють швидкість процесів старіння, сприяють зниженню функціональних можливостей літніх людей та збільшенню ризику розвитку захворювань; визначення генетичних та епігенетичних основ старіння, вікових захворювань, визначення впливу метаболічного та імунного статусу при здоровому старінні та ролі стовбурових клітин при старінні як можливий напрямок профілактики і лікування вік-асоційованих захворювань. Акцентовано, що проблеми старіння, пов’язані не лише з біологічним процесами, а й ще зі значною зміною соціального статусу, що призводить до розвитку психосоціальних проблем. Обговорено підходи до управління старінням населенням на системному, інституційному та індивідуальному рівнях, що потребує тісної співпраці між організаціями і країнами. Наведено концепцію, що була прийнята Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) щодо покращення якості життя людей старшого покоління, збільшення «здорового періоду» життя. Наведено глобальну стратегію та завдання, що прийняті ВООЗ для сприяння здоровому старінню
The review is devoted to the discussion of population, biomedical and socioeconomic aspects of aging. The data have been presented on the demographic situation in the world, due to the rapid growth of aging in the XXI century and the questions that arise in this connection, to health care organizations and society as a whole. The results of the discussion on the attitude towards aging as a disease are given. The definitions of «healthy» and «active» aging have been considered, and problems of studying the biology of aging and the development of innovations have been discussed. The primary tasks for prediction and prevention of ageassociated diseases were considered, namely: the definition of genetic, molecular and cellular factors that determine the rate of aging processes, reduce the functionality of the elderly and increase the risk of disease; definition of genetic and epigenetic foundations of aging, agerelated diseases, determination of the influence of metabolic and immune status in healthy aging and the role of stem cells in aging as a possible direction of prevention and treatment of ageassociated diseases. It has been emphasized that the problems of aging are connected not only with biological processes, but also with a significant change in social status, which leads to the development of psychosocial problems. The approaches to managing the aging populations at the systemic, institutional and individual levels, which require close cooperation between organizations and countries, was discussed. The concept adopted by the World Health Organization (WHO) for improving the quality of life of older people, increasing the «healthy period» of life, as well as the global strategy and objectives adopted by WHO to promote healthy aging has been presented
Дод.точки доступу:
Колеснікова, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Лісовий, В. М.
Життя і доля творця вітчизняного інсуліну В. М. Когана-Ясного (до 130-річчя з дня народження) [Текст] / В. М. Лісовий, М. П. Бойчак, Ж. М. Перцева // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 1. - С. 103-114

MeSH-головна:
ТЕРАПИЯ (ДИСЦИПЛИНА) -- INTERNAL MEDICINE
ИНСУЛИН -- INSULIN (история)
Анотація: В історії вітчизняної медицини є чимало значних імен чудових учених, лікарів-практиків, які зробили вагомий внесок в її розвиток, стояли біля витоків важливих відкриттів, що склали її славу. Серед цих імен почесне місце займає видатний ендокринолог першої половини ХХ ст., заслужений діяч науки УРСР, професор Віктор Мойсейович Коган—Ясний, доля якого так само трагічна, як і визначна. Його ім’я у певний період радянської історії замовчувалось, проте внесок ученого в розвиток вітчизняної науки величезний і, на наш погляд, недостатньо оцінений сучасниками
Дод.точки доступу:
Бойчак, М. П.
Перцева, Ж. М.
Коган-Ясний, Віктор Мойсейович (лікар-терапевт ; 16(28).07.1889-20.07.1958) \о нем\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)