Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=УУ21/2019/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 14
Показані документи з 1 по 14

Слово про вчителя. До 100-річчя доктора медичних наук, професора Української медичної стоматологічної академії Максима Андрійовича Дудченка [Текст] / І. М. Скрипник [та ін.] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 5-8

MeSH-головна:
ТЕРАПИЯ (ДИСЦИПЛИНА) -- INTERNAL MEDICINE
Дод.точки доступу:
Скрипник, І. М.
Маслова, Г. С.
Гопко, О. Ф.
Шевченко, Т. І.
Сорокіна, С. І.
Шапошник, О. А.
Дудченко, Масксим Андрійович (1919-) \о нем\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Петюніна, О. В.
Порушення емоційного стану та несприятливі події після інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST : дослідження "випадок - контроль" [Текст] / О. В. Петюніна, М. П. Копиця, О. В. Скринник // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 9-15

MeSH-головна:
ИНФАРКТ МИОКАРДА -- MYOCARDIAL INFARCTION (осложнения, психология)
ТРЕВОГИ СОСТОЯНИЕ -- ANXIETY (осложнения)
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL (осложнения)
Анотація: Існує велика кількість робіт про вплив тривожності та депресії на виникнення та погіршення перебігу серцево-судинних захворювань, але більшість з них була присвячена захворюванням клінічного ступеня та потребувала наявності у дослідницькій команді лікаря-психіатра. Природа взаємозв’язку психічного та соматичного стану залишається недостатньо вивченою, але набуває актуальності. Мета роботи — вивчення асоціацій тривоги, депресії та стресу субклінічного рівня з несприятливими подіями через 6 міс спостереження після STEMI. Матеріали та методи. У дослідження «випадок—контроль» увійшло 144 пацієнти, з яких 72 — у групі «випадок» (наявність у хворих на STEMI порушень емоційного стану субклінічного рівня) та 72 — у групі «контроль» (хворі на STEMI, співставні за віком, статтю та факторами серцево-судинного ризику). Емоційний стан пацієнтів та його зв’язок зі стресом оцінювали за допомогою опитувальника «Depression, Anxiety and Stress-21». Про наявність тривоги говорили при загальному рівні однойменної шкали 9 балів та вище, про зниження настрою — при показниках шкали депресії більше за 11 балів, а стресу — більше за 13 балів за відповідною шкалою. Здійснювали спостереження за хворими протягом 6-місячного періоду. Оцінювали комбіновану кінцеву точку: виникнення серцевої недостатності згідно діючих рекомендацій [18], післяінфарктної стенокардії, серцево-судинної смерті, госпіталізації з серцево-судинних причин. Результати та обговорення. Шанс кумуляції кінцевої серцевої точки до 6 міс спостереження після STEMI у групі з порушеннями емоційного стану у 2,5 разу вище, ніж без порушень, 95 % ДІ 1,12—5,33; р = 0,034; вагомий внесок у розвиток кінцевої точки вносить розвиток серцевої недостатності, відношення шансів 3,75; 95 % ДІ 1,12—10,61; р = 0,039. Висновки. Опитувальник DASS-21 може бути доступним важилем для діагностування порушень емоційного стану та можливого передбачення наступних серцево-судинних поді
A large volume of papers gives considerations of the effects of anxiety and depression on the onset and exacerbation of the course of cardiovascular diseases, however the majority of them was devoted to the conditions at their clinical stage and required the involvement of a psychiatrists in the investigational team. The nature of association of psychical and somatic state remains insufficiently studied, but it becomes increasingly actual. Objective — to investigate the association of the subclinical level of anxiety, depression and stress with the unfavorable events after 6 month observation after STEMI. Materials and methods. The «casecontrol» study involved 144 patients, from them 72 patients were included in the «case» group (STEMI patients with subclinical emotional disturbances) and 72 subjected referred to the «control» group, STEMI patients comparable with age, sex and cardiovascular risk factors. Emotional disturbances were assessed with DASS 21 questionnaire. The observations lasted for 6 months. The combined endpoint was assessed: the onset of heart failure in accordance with current recommendations [18], post-infarctional angina, cardiovascular death, hospitalization due to cardiovascular reasons. Results and discussion. The chance of cardiac end point cumulation before 6 months after STEMI was in 2.5 times higher in the group with emotional disturbances compared to the group without disorders, 95 % CI 1.12—5.33, р = 0.034. The development of heart failure significantly contributed to the cardiac end point development, OR 3.75, 95 % CI 1.12—10.61; р = 0.039. Conclusions. DASS 21 questionnaire can be sued as a reliable tool for diagnosing of emotional disturbances and possible prediction of the cardiovascular events
Дод.точки доступу:
Копиця, М. П.
Скринник, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Пасієшвілі, Т. М.
Оцінка особливостей змін та діагностичної інформативності цитокінового профілю в осіб молодого віку з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, що протікає на тлі автоімунного запалення [Текст] / Т. М. Пасієшвілі // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 16-21

MeSH-головна:
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX (диагностика, кровь, осложнения, этиология)
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (диагностика, кровь, осложнения)
ИНТЕРЛЕЙКИН-1-БЕТА -- INTERLEUKIN-1BETA (кровь)
ИНТЕРЛЕЙКИН-18 -- INTERLEUKIN-18 (кровь)
Анотація: Мета роботи — визначення загального тренду змін показників системного запалення — інтерлейкіну-1β (ІЛ-1β) та інтерлейкіну- 18 (ІЛ-18) у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), що протікає на тлі автоімунного тиреоїдиту (АІТ) в осіб молодого віку. Матеріали та методи. У 83 пацієнтів молодого віку (студенти від 18 до 25 років) з поєднаним перебігом ГЕРХ і АІТ проведено дослідження вмісту і ролі ІЛ‑1β та ІЛ‑18. Групу порівняння склали 30 пацієнтів з ізольованою ГЕРХ аналогічного віку, статі і форми захворювання. Результати та обговорення. Показано, що перебіг ГЕРХ супроводжується достовірним збільшенням вмісту ІЛ‑1β. При приєднанні АІТ даний показник збільшується в 1,7 разу. Встановлено, що величина ІЛ‑1β залежала від форми ураження слизової оболонки стравоходу — була більш вираженою при наявності ерозій, але не корелювала з їх кількістю. При дослідженні вмісту ІЛ‑18 в осіб з поєднаним перебігом ГЕРХ та АІТ було встановлено його підвищення до 1761,5 (1451,7; 2876,9) пг/мл, що перевищувало означений показник у хворих на ізольовану ГЕРХ — 614,6 (521,9; 721,8) пг/мл та контрольні значення (р 0,05). Висновки. При коморбідності ГЕРХ і АІТ спостерігалося підвищення вмісту ІЛ‑18, що пов’язано із запальним процесом в обох органах і автоімунним процесом у щитовидній залозі. Подальше прогресування захворювань може відбуватися за рахунок збереження автоімунного компонента. Перебіг ГЕРХ, особливо при її поєднанні з АІТ, в осіб молодого віку супроводжується збільшенням рівня ІЛ‑1β у периферичній крові, що свідчить про наявність активного запального процесу
Objective — to determine the general trend of changes in the indicators of systemic inflammation, interleukin 1β (IL 1β) and interleukin 18 (IL 18) in patients with gastroesophageal reflux disease and autoimmune thyroiditis in young people. Materials and methods. The study of the role and levels of IL 1β and IL 18 involved 83 young patients (students from 18 to 25 years) with gastroesophageal reflux disease (GERD) and autoimmune thyroiditis (AIT). The comparison group consisted of 30 patients with isolated GERD of the matched age, gender, and form of the disease. Results and discussion. It has shown that the GERD was accompanied by a significant increase of IL 1β levels, in association with AIT this indicator increased in 1.7 times. It was established that the value of IL 1β depended on the form of the esophageal mucosa lesions, it was more pronounced in the presence of erosion, but did not correlate with their number. In patients with GERD and AIT, the IL 18 levels were increased up to 1761.5 (1451.7; 2876.9) pg/ml, which exceeded this values for patients with isolated GERD: 614.6 (521.9; 721.8) pg/ml and control values (p 0.05). Conclusions. The increased IL 18 levels have been reveled in patients with GERD and AIT, due to the inflammatory process in both organs and an autoimmune process in the thyroid gland. Further disease progression may occur due to the preservation of the autoimmune component. The GERD course, especially at it combination with AIT in young people, was accompanied by increased IL 1β levels in peripheral blood, thus indicating the presence of an active inflammatory process
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Пивовар, С. М.
Модель несприятливого перебігу серцевої недостатності з урахуванням тиреоїдного статусу хворих [Текст] / С. М. Пивовар // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 22-27

MeSH-головна:
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (диагностика, кровь, осложнения)
ТИРОКСИН -- THYROXINE (кровь)
Кл.слова (ненормовані):
Трийодтиронин
Анотація: Мета роботи — визначити предиктори несприятливого перебігу серцевої недостатності (СН) з урахуванням тиреоїдного статусу хворих. Матеріали та методи. Обстежено 157 пацієнтів із СН (з перенесеним інфарктом міокарда). При госпіталізації була проведена стандартизована оцінка стану, визначені параметри внутрішньосерцевої гемодинаміки, клінічного та біохімічного аналізів крові, рівні гормонів щитоподібної залози. Результати та обговорення. Встановлено, що ризик повторної госпіталізації хворих із СН з приводу декомпенсації захворювання зростає під час перевищення оптимальної точки поділу для сироваткового рівня вільного трийодтироніну (Т3в) ≤ 2,07 пмоль/л (чутливість 67,77 % та специфічність 71,05 %; р = 0,0017). Відносний ризик повторної госпіталізації хворих із СН протягом 2 років при рівні Т3в ≤ 2,07 пмоль/л становить 2,224 [1,363—3,630] (p < 0,05). За допомогою автоматичного регресійного аналізу була побудована модель повторної госпіталізації пацієнтів із СН у зв’язку з декомпенсацією захворювання протягом 2 років. До неї увійшли: маса тіла (a = 0,009; р = 0,0001), рівень Т3в (a = –0,122; р = 0,0001), наявність нетоксичного зоба (a = 0,340; р = 0,001), рівень холестерину ліпідів низької щільноcті (ЛПНЩ) (a = 0,116; р = 0,002), рівень загального холестерину (a = –0,072; р = 0,002), відносний вміст гранулоцитів у крові (a = –0,007; р = 0,017), концентрація вільного тироксину (a = 0,013; р = 0,026). Ризик розвитку повторної госпіталізації хворих із СН у зв’язку з декомпенсацією захворювання, згідно з даними ROC-аналізу, зростає при перевищенні оптимальної точки поділу для значення рівняння регресійної моделі ≥ 1,321 у. о. (чутливість 93,78 % і специфічність 40,45 %; р = 0,0001). Висновки. З урахуванням отриманих даних про вплив зниження сироваткового рівня трийодтироніну на перебіг СН можна припустити, що як предиктор несприятливого перебігу захворювання доцільно використовувати його значення ≤ 2,07 пмоль/л. У регресійну модель повторної госпіталізації пацієнтів із СН входять: маса тіла, концентрації тироксину і трийодтироніну, наявність нетоксичного зоба, зріст, рівні загального холестерину та холестерину ЛПНЩ, вміст гранулоцитів у крові. Ризик розвитку повторної госпіталізації хворих із СН у зв’язку з декомпенсацією захворювання зростає при перевищенні значення рівняння регресійної моделі ≥ 1,321 у. о.
Objective — to determine the predictors of adverse course of heart failure (HF) with account of the thyroid status of patients. Materials and methods. The study involved 157 patients with HF (and previous myocardial infarction). On admission, the standard physical examinations were carried out, the parameters of intracardiac hemodynamics, clinical and biochemical blood tests, and levels of thyroid hormones were evaluated. Results and discussion. It has been established that the risk of rehospitalization due to decompensation of the HF increased when the optimal cut-off serum level for the free triiodothyronine (T3f) ≤ 2.07 pmol/l was exceeded (sensitivity 67.77 % and specificity 71.05 %, p = 0.0017). The relative risk of rehospitalization of patients with HF during 2 years, with a level of T3f ≤ 2.07 pmol/l, is 2.224 [1.363—3.630] (p < 0.05). By means of automatic regression analysis, a model of the rehospitalization of patients with HF due to decompensation of the disease within 2 years was built. It included: body mass (a = 0.009, p = 0.0001), T3f level (a = –0.122, p = 0.0001), presence of nontoxic goiter (a = 0.340, p = 0.001), LDL cholesterol (a = 0.116, p = 0.002) and total cholesterol (a = –0.072, p = 0.002) levels, the relative content of granulocytes in blood (a = –0.007, p = 0.017), free thyroxine T4f levels (a = 0.013, p = 0.026). According to ROC-analysis, the risk of rehospitalization of patients increased when the optimal cut-off point for the regression model equation exceeded ≥ 1,321 conventional units (sensitivity 93.78 % and specificity 40.45 %, p = 0.0001). Conclusions. Taking into account the obtained data on the effect of the decreased serum T3 levels on the HF course, it can be assumed that its value ≤ 2.07 pmol/l can be used as a predictor for an unfavourable disease course. The regression model of the rehospitalization of patients with HF includes: body mass, concentrations of thyroxin and triiodthyronin, the presence of nontoxic goiter, height, levels of total and LDL cholesterol, relative granulocytes’ level in blood. The risk of rehospitalization of patients with HF due to the disease decompensation increases, when the regression equation of the model ≥ 1.321 conventional units is exceeded
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Буряковская, А. А.
Связь между уровнем пролактина, нарушениями сна и эффективностью коррекции гликемии у пациентов с сочетанным течением гипертонической болезни и сахарного диабета 2 типа [Текст] / А. А. Буряковская, А. С. Исаева // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 28-33

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, кровь, осложнения)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, кровь, лекарственная терапия, осложнения)
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (кровь)
СНА РАССТРОЙСТВА -- SLEEP DISORDERS (кровь, осложнения)
МЕТФОРМИН -- METFORMIN (прием и дозировка, терапевтическое применение)
Анотація: Цель работы — изучить нарушения сна у больных гипертонической болезнью и сахарным диабетом 2 типа и установить роль пролактина в формировании этих изменений. Материалы и методы. В исследование включили 63 пациентов с сочетанным течением сахарного диабета 2 типа и гипертонической болезни. Всем пациентам проводилась оценка нарушений сна при помощи шкалы дневной сонливости Эпворта и Шкалы Международной классификации нарушений сна (Международная Академия нарушений сна, выпуск 3, 2014). Всем участникам исследования определяли липидный спектр, уровень глюкозы и гликозилированного гемоглобина. Также оценивались антропометрические показатели: индекс массы тела и соотношение доли жировой и мышечной ткани. Пролактин определяли с помощью иммуносорбентного анализа с применением фиксированных ферментов (принцип, конъюгированный пероксидазой ИФА) на анализаторе Immunochem‑2100. Результаты и обсуждение. Пациенты были распределены на четыре группы в зависимости от уровня пролактина соответственно его квартилям. Так, 1-я группа включала 14 пациентов с уровнем пролактина от 97,1 до 211,5; 2-я группа включала 18 пациентов с уровнем пролактина от 221,6 до 271,2; в состав 3-й группы вошли 19 пациентов с уровнем пролактина от 271,3 до 422,8; 4-я группа состояла из 11 пациентов с уровнем пролактина 422,9—563,5. Выявлено, что у пациентов с более низким уровнем пролактина (1-я и 2-я группы) чаще отмечаются ранние пробуждения в сравнении с пациентами с более высоким уровнем пролактина (3-я и 4-я группы). Также выявлено, что низкий балл по шкале Эпворта ассоциирован с низким уровнем пролактина. В то же время установлена обратная корреляция между уровнем пролактина и дозой метформина у пациентов с сахарным диабетом: коэффициент корреляции Пирсона –0,427; р = 0,001. Выводы. У пациентов с сахарным диабетом 2 типа и гипертонической болезнью, имеющих нарушения сна (высокий балл по шкале Эпворта и ранние пробуждения), уровень пролактина достоверно ниже по сравнению с пациентами без нарушений сна
Objective — to assess sleep disorders in patients with hypertension and type 2 diabetes mellitus and to establish the role of prolactin in the formation of these changes. Materials and methods. The study included 63 patients with hypertension and type 2 diabetes mellitus. All patients were evaluated for sleep disorders using the Epworth Daytime Sleepiness Scale and the International Classification of Sleep Disorders Scale (International Academy of Sleep Disorders, Issue 3, 2014). The levels of plasma lipids, blood glucose level, glycosylated hemoglobin as well as anthropometric parameters were measured in all patients. Prolactin was determined using immunosorbent analysis using fixed enzymes (principle conjugated by ELISA peroxidase) on an Immunochem-2100 analyzer. Results and discussion. Patients were divided into four groups depending on the prolactin level according to quartiles. Group 1 included 14 patients, with prolactin levels from 97.1 to 211.5; group 2 included 18 patients with prolactin levels from 221.6 to 271.2; group 3 included 19 patients with prolactin levels from 271.3 to 422.8, and group 4 consisted of 11 patients with prolactin levels of 422.9—563.5. It has been established that patients with low prolactin level (groups I—II) were more likely to experience early awakenings in comparison with patients with high level of prolactin (groups III—IV). Patients with low prolactin level had significantly higher Epworth score. The strong inverse correlation has been found between prolactin levels and metformin dose (Pearson correlation coefficient –0.427, p = 0.001). Conclusions. Patients with type 2 diabetes mellitus, hypertension, and sleep disorders (high score on the Epworth scale and early awakenings) had significantly lower prolactin levels than patients without sleep disorders
Дод.точки доступу:
Исаева, А. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Метаболічні порушення у хворих на артеріальну гіпертензію із супутнім ожирінням [Текст] / В. О. Соболь [та ін.] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 34-40

MeSH-головна:
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, метаболизм, осложнения)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, метаболизм, осложнения)
ДОФАМИН -- DOPAMINE
Анотація: Мета роботи — подальше вивчення патогенетичних тригерів артеріальної гіпертензії (АГ) із супутнім ожирінням. Матеріали та методи. Обстежено 111 хворих на АГ із супутнім ожирінням (основна група) та 18 хворих на АГ без ожиріння (група порівняння). Вік пацієнтів основної групи становив від 41 до 67 років, у середньому (53,6 ± 7,35) року. Контрольну групу склали 24 практично здорові особи, репрезентативні за віком, який у середньому становив (53,5 ± 7,7) року. Групу порівняння склали 18 хворих на АГ 1—2 ступеня та І—ІІ стадії, середнього віку (52,25 ± 6,41) року без ожиріння. Вміст дофаміну (ДА) визначали за даними добової екскреції дофаміну із сечею флюорометричним методом. Безпосереднє визначення ангіотензину ІІ (АТІІ) та альдостерону (АЛД) проводили за допомогою імуноферментного аналізу. Концентрацію ліпідів визначали за допомогою ферментативного колориметричного методу. Результати та обговорення. У хворих на АГ порушення дофамінового обміну встановлено у 88,8 % осіб із супутнім ожирінням та 69,2 % осіб без ожиріння, що проявляється зниженням екскреції ДА із сечею в 2,3 разу (p 0,001) та 2,0 разу (p 0,001), порівняно з групою контролю. Наявність супутнього ожиріння призводить до більш глибокого порушення в дофамінергічній системі, проявом якого є зниження рівня ДА в добовій сечі на 14,6 % порівняно з хворими на ізольовану АГ (р 0,001). Гіперактивація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) більш виражена у хворих на АГ із супутнім ожирінням, що супроводжується високим вмістом АТІІ та АЛД: (47,45 ± 18,8) пг/мл та (220,17 ± 108,8) проти (42,1 ± 5,2) пг/мл та (172,1 ± 18,9) пг/мл (р 0,05; р 0,001), (15,28 ± 2,9) та (119,78 ± 31,6) пг/мл (р 0,001) у групі хворих на ізольовану АГ та контролю відповідно. Пороговим діапазоном ДА є значення 875—1060 ммоль/л, при перевищенні якого частота патологічних рівнів АЛД та АТІІ суттєво зменшується (р 0,05). При супутньому ожирінні та порушенні дофамінового обміну у хворих на АГ виявлено більш виражений атерогенний ліпідний профіль порівняно з хворими на АГ без ожиріння. Висновки. Встановлено глибокі порушення дофамінового обміну у хворих на АГ та із супутнім ожирінням, які проявляються пригніченням дофамінергічної системи та підтверджують патогенетичну роль ДА в розвитку ожиріння на тлі гіперактивації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
Objective — further investigation of the pathogenetic triggers of arterial hypertension with concomitant obesity. Materials and methods. Examinations involved 111 patients with arterial hypertension (AH) with concomitant obesity (main group) and 18 patients with AH without obesity (comparison group). The age of the patients in the main group ranged from 41 to 67 years, on average (53.6 ± 7.35) years. The control group consisted of 24 practically healthy persons of representative age, which on average was (53.5 ± 7.7) years. The comparison group consisted of 18 patients with 1—2 degree arterial hypertension of the Ist and IInd stages, with an average age of (52.25 ± 6.41) years without obesity. Dopamine (DA) level was determined from the data from the daily excretion of dopamine with urine using a fluorometric method. The direct determination of angiotensin II (ATII) and aldosterone (ALD) was performed using an immune-enzymatic analysis. The concentration of lipids was determined using an enzymatic colorimetric method. Results and discussion. In patients with AH, a violation of the dopamine metabolism was detected in 88.8 % of patients with concomitant obesity and 69.2 % of patients without obesity, manifested by a decrease in the DA excretion with urine in 2.3 times (p 0.001) and 2.0 times (p 0.001), respectively, in comparison with the control group. The presence of concomitant obesity resulted in more profound disorder in the dopaminergic system, that manifested is the decreased DA levels in the daily urine by 14.6 % compared to patients with isolated AH (p 0,001). Hyperactivation of renin-angiotensin-aldosterone system (RAAS) was more pronounced in patients with AH with concomitant obesity, accompanied by high levels of ATII and ALD: (47.45 ± 18.8) and (220.17 ± 108.8) versus (42.1 ± 5.2) pg/ml and (172.1 ± 18.9) pg/ml (p 00.05; p 0.001), (15.28 ± 2.9) and (119.78 ± 31.6) pg/ml (p 0.001) in the group of patients with isolated AH and control respectively. The threshold DA range was 875—1060 mmol/l, with an excess of which the frequency of pathological levels of ALD and ATII significantly decreased (p 0.05). Patients with AH, concomitant obesity and disturbances of dopamine metabolism has more pronounced atherogenic lipid profile, than patients with hypertension without obesity. Conclusions. As a result of the study, several violations of dopamine metabolism in patients with AH and associated obesity have been established. They manifested in the inhibition of the dopaminergic system, that confirmed the pathogenetic role of DA in the development of obesity against the background of hyperactivation of the renin-angiotensin-aldosterone system
Дод.точки доступу:
Соболь, В. О.
Лизогуб, В. Г.
Пузанова, О. Г.
Мошковська, Ю. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вплив пролактину на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів у хворих на стабільну стенокардію напруги та гастроезофагеальну рефлюксну хворобу [Текст] / О. С. Хухліна [та ін.] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 41-46

MeSH-головна:
СТЕНОКАРДИЯ СТАБИЛЬНАЯ -- ANGINA, STABLE (диагностика, кровь, осложнения)
ЖЕЛУДОЧНО-ПИЩЕВОДНЫЙ РЕФЛЮКС -- GASTROESOPHAGEAL REFLUX (диагностика, кровь, осложнения)
ТРОМБОЦИТОВ АГРЕГАЦИЯ -- PLATELET AGGREGATION
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (кровь)
Анотація: Тромбоцитарна ланка гомеостазу займає одне з ключових місць у розвитку та прогресуванні атеросклерозу. Тромбоцити першими реагують як на дефекти цілісності та дисфункцію ендотелію, так і на ушкодження слизової оболонки стравоходу. У практиці лікаря будь-якої спеціальності частим поєднанням є перебіг стабільної стенокардії напруги (ССН) та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Мета роботи — вивчити вплив рівня пролактину на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів у хворих на ССН та ГЕРХ. Матеріали та методи. У дослідження включено 148 хворих на ССН І—ІІ функцонального класу та ГЕРХ А, В, С (за Лос-Анджелеською класифікацією) віком від 48 до 79 років. З них 30 — ізольованою ССН (1-ша група), 30 хворих — ізольованою ГЕРХ (2-га група) та 88 хворих на ССН із коморбідною ГЕРХ (3-тя група). Окрему групу склали 20 практично здорових осіб (ПЗО). Усім пацієнтам, включеним у дослідження, було проведено визначення сироваткового рівня пролактину та ступеня, швидкості й часу АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів. Результати та обговорення. Ступінь, швидкість, час АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, як і рівень пролактину, хворих на ССН із коморбідною ГЕРХ, був статистично достовірно вищим за аналогічні результати групи ПЗО, хворих на ізольовану ССН та ізольовану ГЕРХ. Встановлено високий прямий кореляційний зв’язок між ступенем, швидкістю АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів сироватки крові хворих на ССН із коморбідною ГЕРХ та рівнем пролактину сироватки крові (r = 0,710; r = 0,696). Висновки. Отже, у хворих на ССН із коморбідною ГЕРХ було встановлено рівень пролактину, який перевищує показник груп з ізольованою ССН, ізольованою ГЕРХ та групи ПЗО. При цьому ступінь та швидкість АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів зростають пропорційно рівню пролактину
The combination of stable angina of effort (SEA) and gastroesophageal reflux disease (GERD) is frequently observed in the clinic of internal diseases. Thrombocytic link of homeostasis is one of the main factors in the development and progression of atherosclerosis. The long-term increase of circulation prolactin levels can result in the development of pathological changes caused by hyperprolactinemia. Objective — to investigate the effect of prolactin levels on the ADP-induced platelet aggregation in patients with SEA and GERD. Materials and methods. The study included 148 persons: 30 patients with isolated SEA (1st group), 30 patients with isolated GERD (2nd group), and 88 patients with combination of SEA and GERD (3rd group). A separate group consisted of 20 practically healthy persons (PHPs). The serum levels of prolactin and the degree, rate, and time of ADP-induced platelet aggregation were investigated in all patients, included in the study. Results and discussion. The degree, rate, time of ADPinduced platelet aggregation, as well as prolactin levels, were significantly higher in patients with SEA and comorbidity of GERD than the similar results of the PHPs group, patients with isolated SEA and isolated GERD. A high direct correlation relationship was established between the degree of ADP-induced aggregation of blood platelets in patients with SEA with comorbid GERD and serum prolactin levels (r = 0.710; r = 0.696). Conclusions. It has been established that in patients with SEA with comorbid GERD, the prolactin levels were higher than in groups with isolated SEA, isolated SEA and PHPs group and increaseв proportionally to the degree and rate of ADP-induced platelet aggregation
Дод.точки доступу:
Хухліна, О. С.
Дрозд, В. Ю.
Антонів, А. А.
Рощук, О. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

В’юн, Т. І.
Кореляційні зв’язки між клініко-анамнестичними характеристиками та біохімічними показниками метаболізму кісткової тканини з коморбідністю хронічного панкреатиту та артеріальної гіпертензії [Текст] / Т. І. В’юн // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 47-52

MeSH-головна:
ПАНКРЕАТИТ ХРОНИЧЕСКИЙ -- PANCREATITIS, CHRONIC (диагностика, кровь, метаболизм, осложнения)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, кровь, метаболизм, осложнения)
КОСТЬ И КОСТНЫЕ ТКАНИ -- BONE AND BONES (метаболизм)
Анотація: Мета роботи — встановити наявність кореляційних зв’язків між клініко-анамнестичними характеристиками хворих та біохімічними показниками метаболізму кісткової тканини, а також наявністю переломів у хворих з коморбідністю хронічного панкреатиту (ХП) й артеріальної гіпертензії (АГ). Матеріали та методи. Обстежено 110 пацієнтів з ХП, серед яких у 70 випадках він протікав на тлі АГ, а у 40 мав ізольований перебіг. Діагностичний пошук передбачав дослідження кореляційних зв’язків між клініко-анамнестичними характеристиками хворих (стать, вік, тривалість захворювання, рівень панкреатичної еластази‑1) та біохімічними показниками метаболізму кісткової тканини (остеокальцин, загальна кисла фосфатаза (ЗКФ) та тартратрезистентна кисла фосфатаза (ТРКФ), а також наявністю переломів з визначенням наявності кореляційних зв’язків між цими показниками у хворих на ХП і АГ та формування ускладнень. До групи контролю увійшли 78 практично здорових осіб аналогічного віку та статі. Результати та обговорення. Визначення зв’язків між клініко-анамнестичними характеристиками хворих та біохімічними показниками метаболізму кісткової тканини дало змогу побачити, що в групі з ізольованим ХП виявлено високу (R = 0,60) статистично значущу (p 0,01) кореляцію між рівнем остеокальцину та рівнем панкреатичної еластази‑1. Виявлено також від’ємну статистично значущу (p 0,01) кореляцію середньої сили (R
Objective — to establish the presence of correlations between the clinical and anamnestic characteristics of patients and biochemical indicators of bone tissue metabolism, as well as the presence of fractures in patients with a combined course of chronic pancreatitis (CP) and arterial hypertension (AH). Materials and methods. The examinations involved 110 patients with CP, among them 40 patients had an isolated CP course, and 70 subjects had concomitant AH. The diagnostic search included clinical and anamnestic characteristics of patients (gender, age, disease duration, level of pancreatic elastase 1) and biochemical parameters of bone tissue metabolism (osteocalcin, total acid phosphatase (TAP) and tartrate-resistant acid phosphatase (TRAP)), as well as fractures with the determination of correlations between these indicators in patients with CP and AH and the formation of complications. The control group consisted of 78 gender- and age-matching healthy individuals. Results and discussion. Determining the links between the clinical and anamnestic characteristics of patients and the biochemical parameters of bone tissue metabolism allowed to reveal the high (R = 0.60) significant (p 0.01) correlation between the osteocalcin levels and the level of pancreatic elastase in the group with isolated CP. Moreover, the negative significant (p 0.01) correlation of the average strength (R
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Філіпюк, А. Л.
Тромбоцитарно-коагуляційний гемостаз за умов поєднаного ураження серця та жовчного міхура [Текст] / А. Л. Філіпюк, Л. М. Стрільчук // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 53-58

MeSH-головна:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (диагностика, кровь, осложнения)
ЖЕЛЧНОГО ПУЗЫРЯ БОЛЕЗНИ -- GALLBLADDER DISEASES (диагностика, кровь, осложнения, патофизиология)
ТРОМБОЦИТЫ -- BLOOD PLATELETS
ФИБРИНОГЕН -- FIBRINOGEN
Анотація: Зміни роботи серця внаслідок уражень жовчного міхура (ЖМ) відомі як холецистокардіальний синдром. Складність його патогенезу полягає у поєднанні декількох механізмів (рефлекторні впливи аферентної патологічної імпульсації від ЖМ; зміни метаболізму серцевого м’яза внаслідок інфекційно-токсичних впливів та порушень функцій ЖМ; гіперліпідемія; активація системної запальної відповіді; розвиток вегетативної дисфункції; пригнічення активності системи інтерферону; оксидативний стрес; генетичні аномалії тощо. Мета роботи — вивчення особливостей перебігу стабільних форм ІХС, стану серця, гемостазу, прогнозу за умов різного стану ЖМ. Матеріали та методи. Обстежено 73 хворих (54 чоловіки і 19 жінок), медіана віку 60 років, в яких додатково визначені кількість тромбоцитів крові та їх агрегаційна активність з АДФ, вміст фібриногену, розчинних фібрин-мономерних комплексів (РФМК), D-димерів та протромбіновий індекс. За сонографічно визначеним станом ЖМ пацієнти поділені на групи: інтактний (n = 40), змінений (сладж, ознаки холециститу, деформації, холелітіаз, видалений ЖМ) (n = 33). Результати та обговорення. Встановлено, що за умов змін ЖМ ІХС істотно частіше супроводжувалась хронічною недостатністю кровообігу ІІ—ІІІ функціональних класів (82 % проти 45 %; р = 0,001), нижчими значеннями гемоглобіну та еритроцитів та вищими – креатиніну та сечовини. Висновки. ІХС зі сладжем, ознаками холециститу та деформаціями ЖМ супроводжувалась гіперкоагуляцією з перевагою різних ланок, а холелітіаз – тенденцією до гіпокоагуляції, що вимагає діагностики усіх ланок коагуляційного гемостазу з акцентом на D-димерах, РФМК та загальному фібриногені. Пацієнтам з ІХС та змінами ЖМ притаманна частіша та більш виражена дилатація лівих відділів серця, діастолічна і систолічна дисфункції. За 3-річним аналізом виживання за методом Каплана–Майєра, зміни ЖМ є прогностичним фактором високого ризику кардіоваскулярних ускладнень у хворих на стабільні форми ІХС
The changes in cardiac function resulting from the gallbladder (GB) disorders are known as a cholecystocardial syndrome. The complexity of its pathogenesis can be explained by simultaneous effects of several mechanisms (pathologic afferent impulses from GB, changes of myocardial metabolism as a result of infective and toxic influences and GB functional disorders, hyperlipidemia, activation of systemic inflammatory response, autonomic nervous system dysfunction, inhibition of interferon system activity, oxidative stress, genetic abnormalities etc). Objective — to study the peculiarities of the course of stable coronary heart disease (CHD), state of the heart, hemostasis and prognosis in conditions of various GB state. Materials and methods. The investigation involved 73 patients (54 males and 19 females; men age 60 y. o.), to whom the following additional measurements were performed: platelet count and determination of their aggregation activity with adenosine diphosphate, fibrinogen levels, soluble fibrin-monomer complexes (SFMC), D-dimer and prothrombin index. Participants were divided into 2 groups depending on the GB ultrasound results: intact GB (n = 40), GB disorders (sludge, signs of cholecystitis, deformations, cholelithiasis, removed GB) (n = 33). Results and discussion. It has been established, that in case of GB alterations, the CHD was significantly more often accompanied by congestive heart failure of ІІ—ІІІ functional classes (82 % vs 45 %, р = 0.001), lower levels of hemoglobin and erythrocytes, higher concentrations of creatinine and urea. CHD with sludge, signs of cholecystitis and GB deformations was accompanied by hypercoagulation with predominance of different elements, and cholelithiasis — by tendency to hypocoagulation, which underlines the importance of control of coagulation hemostasis (D-dimers, SFMC, total fibrinogen). Conclusions. Patients with CHD and GB changes were characterized by more often and more prominent dilatation of left heart chambers, diastolic and systolic dysfunction. The results of 3-year survival analysis after Kaplan-Meier showed that GB disorders are the prognostic factor of high risk of cardiovascular complications in patients with stable CHD forms
Дод.точки доступу:
Стрільчук, Л. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Пильов, Д. І.
Взаємозв’язок васпіна, TNF-α та показників вуглеводного обміну у хворих на цукровий діабет 2 типу [Текст] / Д. І. Пильов // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 59-63

MeSH-головна:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, кровь)
АДИПОКИНЫ -- ADIPOKINES (кровь)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
Анотація: Мета роботи — оцінити рівень васпіну та TNF-α у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД-2) залежно від показників вуглеводного обміну. Матеріали та методи. Обстежено 31 пацієнта середнього віку 54,8 року, що перебував на лікуванні в ендокринологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня», з діагнозом ЦД-2. Контрольну групу склали 20 практично здорових волонтерів. Індекс маси тіла (ІМТ) визначали за формулою: ІМТ = вага (кг)/зріст (м2). Пацієнти отримували цукрознижувальні препарати класу сульфонілсечовини або/та бігуаніди. Оцінювалась глюкоза натщесерце (ГНТ), імунореактивний інсулін (ІРІ), глікозильований гемоглобін (HbA1c), розраховувався показник інсулінорезистентності HOMA-IR. Адипоцитокін — васпін, TNF-α та рівень інсуліну визначались у сироватці крові. Статистична обробка проводилась за допомогою пакета Statistica Basic Academic 13 for Windows En. Результати та обговорення. В обстежених пацієнтів середня тривалість захворюваності на ЦД 2 типу складала (9,02 [3—13]) року. Визначено статистично значущі відхилення вуглеводного обміну (ГНТ 8,18 [6,4—9,7] ммоль/л, HbA1c 7,23 % [6,5—7,89]). Рівень досліджуваних адипоцитокінів був статистично значуще підвищеним у пацієнтів з ЦД 2 типу (васпін — 3,47 пг/мл; TNF-α — 6,87 пг/мл) порівняно з групою контролю. Відзначено тісні кореляційні зв’язки між параметрами вуглеводного обміну та досліджуваними показниками. А саме васпіну з ГНТ (r = 0,62; p 0,01), HOMA-IR (r
Objective — to assess the vaspin and TNF-α levels in patients with type 2 diabetes mellitus (DM-2), depending on the parameters of carbohydrate metabolism. Materials and methods. Examinations involved 31 patients with DM-2, the mean age 54.8 years, who were treated at the Endocrinology Department of the Municipal non-profit enterprise of the Kharkiv Regional Council «Regional Clinical Hospital». The control group consisted of 20 healthy volunteers. All patients received antihyperglycemic agent of sulfonylurea and/or biguanides types. The body mass index (BMI) was determined by the formula: BMI = weight (kg)/height (m). The fasting glucose, glycated haemoglobin was determined and the insulin resistance index HOMA-IR was calculated. The adipokines levels, vaspin and TNF-α, and level of immunoreactive insulin were evaluated in serum. statistical processing was performed using the Statistica Basic Academic 13 for Windows En package. Results and discussion. The average DM-2 duration of the investigated patients was 9.02 [3—13] years. All parameters of carbohydrate metabolism had significant deviations (FGL 8.18 [6.4—9.7]) mmol/l, HbA1c 7.23 % [6.5—7.89]) compared with the control group. The adipocytokines’ levels were significantly higher in patients with DM-2 (vaspin 3.47 pg/ml, TNF-α 6.87 pg/ml) compared with the control group. The correlation has been established between carbohydrate metabolism and the studied parameters. Vaspin and FGL (r = 0.62; p 0.01), HOMA-IR (r
Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Синдром хронічної втоми : клініко-патофізіологічні, діагностичні та диференційно-діагностичні аспекти (огляд літератури та дані власних спостережень) [Текст] / О. І. Волошин [та ін.] // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 64-71

MeSH-головна:
УТОМЛЕНИЯ СИНДРОМ ХРОНИЧЕСКИЙ -- FATIGUE SYNDROME, CHRONIC (лекарственная терапия, реабилитация, терапия)
Анотація: Синдром хронічної втоми (СХВ) — патологічний стан, частота ураження яких у світі невпинно зростає, але надійних лікувально-профілактичних програм реабілітації донині не розроблено. У статті висвітлено дані вітчизняних та зарубіжних джерел літератури щодо наявних методів профілактики, лікування та реабілітації хворих на СХВ та спроба окреслити ймовірні перспективи у цьому напрямі. Констатується, що лікування й реабілітація хворих на СХВ повинна базуватися на застосуванні немедикаментозного (мінімізація факторів ризику, дозовані фізичні навантаження, когнітивна поведінкова терапія, оздоровче харчування) та медикаментозних (болевтамувальних, антидепресантів, активаторів метаболізму, імунокорегуючих та засобів альтернативної медицини) комплексів. Наведені загальні принципи лікування хворих на СХВ згідно міжнародної практики. Основний етап лікування складає 12 тиж із застосуванням полікомпонентних фармакосумісних засобів різнонаправленої метаболітотропної, імунокорегуючої дії як базових чинників на тлі вищенаведених немедикаментозних і медикаментозних підходів. Подальші етапи реабілітації плануються персоніфіковано з урахуванням факторів ризику, засобів соціальної підтримки, навчання та мотивації хворих до активної участі у лікувальному процесі. Подальші етапи реабілітації можуть тривати місяці, роки. Повне виздоровлення спостерігається нечасто, тривалі ремісії – часті, рецидиви СХВ залежать від правильно побудованих програм лікування та ступеня їх виконання хворими. Відображено вдосконалення зазначених методів за останні 10 років та окреслено можливі перспективи в аспекті реабілітації таких хворих. Вбачається зміна парадигми лікування цієї недуги з нинішньої, симптоматичної терапії до, в майбутньому, патогенетичної. Синдром хронічної втоми — складний патологічний стан, що важко піддається лікуванню, а існуючі лікувально-профілактичні методи підлягають удосконаленню
The chronic fatigue syndrome (CFS) is a pathological condition, the incidence of which is constantly increasing worldwide, but reliable therapeutic and prophylactic rehab programs have not been developed yet. The paper elucidates the literature data from domestic and foreign sources concerning current methods of prevention, treatment and rehabilitation of CFS patients, as well as attempts to outline possible perspectives in this direction. It is stated that the treatment and rehabilitation of CFS patients should be based on the use of nonmedicated complexes (minimizing risk factors, controlled physical activity, cognitive behavioral therapy, wellness nutrition), and medications (analgesics, antidepressants, activators of metabolism, immunoregulators and alternative medicine). The general treatment principles of patients with CFS according to the international practice have been presented. The main stage of treatment lasts for 12 weeks with the use of multicomponent pharmacologic agents of multidirectional metabolitotropic, immune-corrective action as the basic factors against the background of the abovementioned nondrug and drug approaches. Further stages of rehabilitation are planned in a personalized way, with account of risk factors, social support measures, training and motivation of patients to actively participate in the treatment process. Further stages of rehabilitation can take months and years. The complete recovery is observed not very often, but the longterm remissions are frequent, and CFS recurrence depends on the properly designed treatment programs and the degree of their implementation by the patients. The ways to improve the above methods for over the past 10 years have been shown, and possible prospects in the aspect of rehabilitation of such patients have been outlined. The anticipated changes can be predicted for the treatment paradigm of this disorder from symptomatic therapy to the pathogenetic approach. The syndrome of chronic fatigue is a complex pathological state that is difficult to be treated, and the existing treatment and prophylactic methods require further improvement
Дод.точки доступу:
Волошин, О. І.
Сенюк, Б. П.
Волошина, Л. О.
Присяжнюк, В. П.
Доголіч, О. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Головач, І. Ю.
Ідіопатичні запальні міопатії : складнощі діагностики (огляд) [Текст] / І. Ю. Головач, Є. Д. Єгудіна // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 72-86

MeSH-головна:
МЫШЦ БОЛЕЗНИ -- MUSCULAR DISEASES (диагностика, классификация, кровь)
ДЕРМАТОМИОЗИТ -- DERMATOMYOSITIS (диагностика, кровь)
ПОЛИМИОЗИТ -- POLYMYOSITIS (диагностика, кровь)
БИОПСИЯ -- BIOPSY (методы)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
Анотація: Стрімкий розвиток фундаментальних досліджень медицини в останнє десятиліття дозволяє по-новому розглянути етіопатогенез низки хвороб, до яких, зокрема, належать запальні міопатії. Ідіопатичні запальні міопатії (ІЗM) — це група хронічних автоімунних станів, при яких у патологічний процес залучаються насамперед проксимальні групи м’язів. Найбільш поширені типи ІЗМ: дерматоміозит, поліміозит, некротична автоімунна міопатія і спорадичний міозит із включеннями. Даний клінічний огляд присвячений диференційній діагностиці зазначених клінічних форм ІЗМ, що вкрай важливо, оскільки кожен підтип характеризується індивідуальною картиною перебігу і відповіддю на терапію. Маніфестуючими ознаками ІЗМ є підгострий або хронічний початок проксимальної м’язової слабкості, що проявляється труднощами при вставанні зі стільця, підйомі сходами, підійманні предметів і розчісуванні волосся. Крім того, для ІЗМ характерні позам’язові прояви (інтерстиціальне захворювання легень, біль у суглобах, феномен Рейно, ураження серця (аритмії, шлуночкова дисфункція, міокардит), дисфагія). Лабораторні дослідження, які визначають підвищений рівень сироваткової креатинфосфокінази і наявність міозит-специфічних антитіл, можуть допомогти в диференціації клінічного фенотипу і підтвердженні діагнозу. Наявні досить специфічні ознаки міопатії на електроміографії, однак саме біопсія м’язів залишається золотим стандартом у діагностиці ІЗМ. Удосконалення класифікаційних критеріїв, нові можливості патогістологічного дослідження і візуалізація м’язів дозволили поліпшити діагностику підтипів даного захворювання, що вкрай важливо, бо рання діагностика й рання ініціація терапії залишаються наріжним каменем для оптимального прогнозу
The rapid development of basic researches in medicine in the last decade allowed a new approach to the etiopathogenesis of a number of diseases, which, in particular, include inflammatory myopathies. Idiopathic inflammatory myopathies (IIM) consist a group of chronic autoimmune conditions in which proximal muscle groups are primarily involved in the pathological process. The dermatomyositis, polymyositis, necrotic autoimmune myopathy and sporadic inclusions body myositis refer to the most prevalent types. This clinical review is devoted to the differential diagnosis of these clinical forms of IIMs, which is extremely important, since each subtype is characterized by an individual clinical course pattern and response to therapy. The manifesting signs of IIMs are subacute or chronic onset of muscle proximal weakness, manifested by the difficulty of lifting from a chair, climbing stairs, lifting objects and combing hair. In addition, extramuscular manifestations (interstitial lung disease, joint pain, Raynaud’s phenomenon, heart disease (arrhythmias, ventricular dysfunction, myocarditis), dysphagia) are characteristic of IIM. Laboratory studies, including elevated serum creatine phosphokinase levels and the presence of myositisspecific antibodies, can help to differentiate the clinical phenotype and confirm the diagnosis. There are quite specific signs of myopathy on electromyography, however, it is precisely muscle biopsy that remains the gold standard for IIM diagnosing. Improvement of the classification criteria, new possibilities of histopathological examination and visualization of muscles made it possible to improve the diagnosis of disease subtypes, which is extremely important, since early diagnosis and early initiation of therapy remain the cornerstone for optimal prognosis
Дод.точки доступу:
Єгудіна, Є. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

    Черновол, А. С.
    Лабиальный герпес : взгляд на проблему, варианты оптимизации наружной терапии [Текст] / А. С. Черновол // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 87-91

Рубрики: Пенцикловир

   Метилурацил

MeSH-головна:
HERPESVIRIDAE ИНФЕКЦИИ -- HERPESVIRIDAE INFECTIONS (лекарственная терапия)
ГЕРПЕС ГУБ -- HERPES LABIALIS (лекарственная терапия)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
ПРОТИВОВИРУСНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIVIRAL AGENTS (терапевтическое применение, фармакокинетика, фармакология)
Анотація: Особливе місце в структурі вірусних захворювань займає герпесвірусна інфекція, що обумовлено її широким розповсюдженням в популяції, різноманіттям клінічних форм, а також неухильно зростаючою кількістю інфікованих. Лабіальний герпес є однією з найбільш поширених клінічних форм герпесвірусної інфекції. Згідно зі статистичними даними, захворювання хоча б одноразово реєструється у 18 % населення світу, а щорічний приріст захворюваності становить 15—17 %. Серопозитивність до даних збудників в ряді регіонів досягає 90—100 %. Лабіальний герпес є соціально значущим захворюванням, тому що при рецидивуючому перебігу значно впливає на якість життя хворого і його соціальну адаптацію. Незважаючи на достатню освітленість проблеми місцевого лікування лабіального герпесу, питання оптимізації топічної терапії, підвищення її ефективності, а також поліпшення якості життя хворих залишаються відкритими. Висвітлено особливості перебігу, а також підходи до етіотропної та симптоматичної топічної терапії рецидивів лабіального герпесу на сучасному етапі. Показано переваги топічних препаратів, що містять в якості основної діючої речовини пенцикловир. Обгрунтовано застосування метилурацилу в лікуванні рецидивів лабіального герпесу, з метою підвищення ефективності лікування і зменшення термінів реабілітації, за рахунок активації клітинної проліферації в епідермісі і дермі, і стимулювання процесів епітелізації. Обговорюються перспективи подальших досліджень, які полягають в оцінці можливості одночасного застосування зовнішніх препаратів на основі пенцикловіру та метилурацилу в якості ефективної терапії лабіального герпесу, що дозволяє скоротити терміни реабілітації
Herpes virus infection holds a special place in the structure of viral diseases due to its high prevalence in the population, a variety of clinical forms, as well as the steadily growing number of infected people. Labial herpes is one of the most common clinical form of herpes virus infection. According to statistics, the disease at least once recorded in 18 % of the worldwide population, and the annual growth rate of its incidence is 15—17 %. Seropositivity to these pathogens reaches up to 90—100 % in some regions. Labial herpes is a socially significant disease, due to the recurrent course, it significant affect the quality of life of patients and their social adaptation. Despite the sufficient coverage of the problems of local treatment of labial herpes, issues of optimizing topical therapy, increasing its effectiveness, and improving the quality of life of patients remain open. The paper highlighted the peculiarities of the labial herpes course, current approaches to the etiotropic and symptomatic topical treatment of its relapses. The advantages of topical preparations containing penciclovir as the main active ingredient have been demonstrated. The use of methyluracil in the treatment of labial herpes relapses has been substantiated, its action is aimed on the raising of treatment efficacy, reduction of the rehabilitation duration by activating cells’ proliferation in the epidermis and dermis and stimulating the processes of epithelization. The prospects for further research have been discussed, which include assessing the possibility of the combined use of external drugs based on penciclovir and methyluracil as an effective treatment for labial herpes, which reduces the rehabilitation time
Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Чернишов, В. А.
Звіт про роботу Експертної проблемноїї комісії "Терапія" МОЗ та НАМН України за перше півріччя 2019 року [Текст] / В. А. Чернишов // Український терапевтичний журнал. - 2019. - № 3. - С. 92

MeSH-головна:
ТЕРАПИЯ (ДИСЦИПЛИНА) -- INTERNAL MEDICINE
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)