Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=УУ70/2021/29/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 10
Показані документи з 1 по 10

Контроль спектральних характеристик медичного прискорювача на основі порівняння масових коефіцієнтів ослаблення різних матеріалів [Текст] / І. Ю. Чернявський [та ін.] // Український радіологічний та онкологічний журнал. - 2021. - Т. 29, № 3. - С. 9-21. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СПЕКТРАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ -- SPECTRUM ANALYSIS
ИЗЛУЧЕНИЯ ВОЗДЕЙСТВИЕ -- RADIATION EFFECTS
ЭЛЕМЕНТАРНЫХ ЧАСТИЦ УСКОРИТЕЛИ -- PARTICLE ACCELERATORS
Анотація: Гарантія радіаційного захисту пацієнтів під час лікування із застосуванням лінійних прискорювачів електронів, базується на забезпеченні сталості параметрів обладнання, встановлених під час введення в експлуатацію. Тому вивчення можливості оперативного оцінювання стабільності спектральних характеристик сформованого гальмівного випромінювання є досить актуальною задачею поряд із процедурами контролю стандартних дозиметричних параметрів. Мова перш за все йде про визначення середньої зваженої енергії гальмівного випромінювання, яка дає об’єктивну оцінку сталості всього хвильового тракту прискорювача. Однак, спеціального діагностичного обладнання для визначення цього параметра не існує. У той же час дані літератури свідчать про зростаючий інтерес до застосування СdTe-датчиків для аналізу високоенергетичного випромінювання, в тому числі і у медичних прискорювачах. Мета роботи – розробити та опробувати спеціальну діагностичну апаратуру на основі напівпровідникових СdTe-датчиків, яка б реалізовувала оцінку середньої зваженої енергії гальмівного випромінювання медичного прискорювача 6 МеВ, шляхом порівняння масових коефіцієнтів ослаблення у свинці та алюмінії. Матеріали та методи. У роботі проведена експериментальна оцінка спектральних характеристик медичного прискорювача Varian Clinac 600C (США) відділення радіаційної онкології Державної установи «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медичних наук України» шляхом визначення середньої зваженої енергії гальмівного випромінювання. Визначення серед ньої зваженої енергії гальмівного випромінювання прискорювача здійснювалось на основі порівняння двох масових коефіцієнтів ослаблення випромінювання матеріалами з суттєво різними атомними номерами – Аl та Pb. Оцінка масових коефіцієнтів ослаблення здійснювалась на основі вимірювання середніх амплітуд сигналів СdTe-датчика, який працював у імпульсному режимі сумісно з 16-розрядним аналоговим цифровим перетворювачем (АЦП). Імпульси гальмівного випромінювання від лінійного прискорювача були зареєстровані піковим детектором протягом 10 секунд вимірювання апаратно-програмним комплексом при 400 моніторних одиницях CdTe-датчиком з алюмінієвим та свинцевим поглиначем. Дослідження проводилось на відстані «джерело-поверхня» 100 см з площею поля опромінення 20х20 см. Досліджено спектральний профіль енергії сформованого поля гальмівного випромінювання. Результати та їх обговорення. Проведена апробація розробленої апаратури з СdTe-датчиком, яка була створена з урахуванням як енергетичної чутливості самого датчика, так і зі спектрально-часовими характеристиками імпульсного випромінювання прискорювача. Експериментально підтверджений підхід до оцінки середньої зваженої енергії гальмівного випромінювання лінійного прискорювача електронів, який базується на залежності ослаблення випромінювання шаром поглинача від енергії випромінювання. Отримана теоретична залежність середнього значення зваженої енергії гальмівного випромінювання лінійного прискорювача від відношення масових коефіцієнтів ослаблення свинцю та алюмінію. Енергетичному діапазону від 0,1 до 6 МеВ відповідає відношення масових коефіцієнтів поглинання свинцю до алюмінію, які змінюються нелінійно від 33,8 до 1,639. Середній зваженій енергії лінійного прискорювача у 0,8 МеВ відповідає відношення масових коефіцієнтів близько 1,23 для даних матеріалів. Оцінена абсолютна похибка (від встановленого значення під час введення в експлуатацію лінійного прискорювача) визначеної середньої зваженої енергії гальмівного випромінювання, яка не перевищує 12% (0,72 МеВ), що відповідає відношенню масових коефіцієнтів ослаблення – 1,340. Висновки. Обґрунтована та практично реалізована спеціальна діагностична апаратура реєстрації спектральних характеристик лінійного прискорювача Varian Clinac 600C (США) на основі напівпровідникових СdTe-датчиків, які сумісно з 16-розрядним АЦП дозволяють оцінити середню зважену енергію гальмівного випромінювання, шляхом порівняння масових коефіцієнтів ослаблення у Аl та Pb. Оцінка масових коефіцієнтів ослаблення здійснюється на основі вимірювання середніх амплітуд імпульсів СdTe-датчиків, працюючих у імпульсному режимі.
Дод.точки доступу:
Чернявський, І. Ю.
Старенький, В. П.
Макієнко, А. С.
Авер’янова, Л. О.
Петриченко, О. О.
Поплавець, С. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Оцінювання впливу спеціального лікування диференційованого раку щитоподібної залози на появу віддалених наслідків з боку сечовидільної системи [Текст] / Л. Я. Васильєв [та ін.] // Український радіологічний та онкологічний журнал. - 2021. - Т. 29, № 3. - С. 22-30. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (терапия)
УРОЛОГИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ -- UROLOGIC DISEASES (диагностика, этиология)
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- FOLLOW-UP STUDIES
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Анотація: Диференційований рак щитоподібної залози (ДРЩЗ) є найбільш поширеною пухлиною ендокринної системи. Його розповсюдженість коливається у межах 1,0 – 2,2% від усіх злоякісних новоутворень. Стандартна тактика спеціального лікування ДРЩЗ складається з послідовного застосування хірургічного втручання, радіонуклідної терапії і гормонотерапії (ГТ). Теоретично кожна ланка лікувального процесу може бути ініціатором появи в майбутньому небажаних соматичних наслідків лікування, вивчення яких може сприяти їх запобіганню та корекції. Мета роботи – оцінити можливі віддалені негативні ефекти лікування ДРЩЗ у вигляді патологій сечовидільної системи (СВС) на підставі катамнестичних даних тривалого спостереження з використанням сучасних інформаційних технологій. Матеріали та методи. Підставою для проведення дослідження були катамнестичні дані 157 фізичних осіб, які проходили комбіноване лікування ДРЩЗ у клініці інституту з 1993 по 2015 роки у повному обсязі та регулярні скринінгові обстеження після його завершення. База даних, сформована для проведення дослідження, містила у максимально доступному обсязі цифровані масиви катамнестичних даних паперових історій хвороби про перебіг та наслідки захворювання пацієнтів із періодом спостереження, що перевищував 1 рік після спеціального лікування. Кількість логічних записів про віддалені наслідки у сформованій базі даних становила 463 одиниці – один запис на один вид віддаленого наслідку кожного з 157 пацієнтів. Статистичну обробку даних проводили за двома напрямками: порівняння частоти зустрічальності патологій СВС до початку лікування та на віддалених термінах після спеціального лікування й виявлення факторів статистично значущого впливу на появу патологій СВС серед характеристик лікування. Для висунення гіпотез та їх перевірки використовували пакети WizWhy (категорія Data Mining) та пакет програм загального призначення STATISTICA. Результати та їх обговорення. Аналіз доступних джерел літератури продемонстрував, що існує лише обмежена кількість робіт, присвячених стану СВС у хворих на ДРЩЗ. Проте комплексний аналіз віддалених наслідків лікування таких пацієнтів виявив суттєве статистично значуще підвищення рівня захворювань органів СВС у період 3,75–4,8 роки після спеціального лікування. Показано, що загальна кількість патологій СВС збільшилася в 2,04 рази по відношенню до захворюваності СВС перед початком спеціального лікування. Вікової залежності ці відмінності не мали: медіана віку пацієнтів до лікування – 51 рік, після нього – 50 років. Додатково було з’ясовано, що особливої уваги з огляду на виникнення сечокам’яної хвороби потребують пацієнти, в яких на фоні гормонотерапії спостерігаються епізоди декомпенсації післяопераційного гіпотиреозу на фоні прийому дози L-тироксину, що не перевищувала 2,5 мкг/кг Отримані залежності є доволі прогнозованими, оскільки, по-перше, відомим є факт, що гормони щитоподібної залози впливають на нирковий розвиток та фізіологію, і, по-друге, значний відсоток 131I протягом радіойодотерапії виводиться із сечею і депонується в сечовому міхурі, що може сприяти появі радіоіндукованих ефектів. Висновки. Спеціальне лікування ДРЩЗ призводить до збільшення патологій СВС більш ніж удвічі. Термін появи післялікувальних патологій становить 2,5 (3,75–4,8) роки. Групою підвищеного ризику визнані пацієнти, в яких під час гормонотерапії мають місце епізоди декомпенсації післяопераційного гіпотиреозу на фоні прийому дози L-тироксину, що не перевищує 2,5 мкг/кг.
Дод.точки доступу:
Васильєв, Л. Я.
Радзішевська, Є. Б.
Савченко, А. С.
Кулініч, Г. В.
Солодовнікова, О. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Черкес, М. Б.
Взаємозв’язок форм верхньощелепних пазух на контакти з коренями зубів за даними комп’ютерної томографії [Текст] / М. Б. Черкес // Український радіологічний та онкологічний журнал. - 2021. - Т. 29, № 3. - С. 31-50. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СИНУСИТ -- SINUSITIS
ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНАЯ ПАЗУХА -- MAXILLARY SINUS
ТОМОГРАФИЯ РЕНТГЕНОВСКАЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ -- TOMOGRAPHY, X-RAY COMPUTED (использование)
АНТРОПОМЕТРИЯ -- ANTHROPOMETRY (методы)
Анотація: Синусити, як верхньощелепні, так і інших пазух, є мультидисциплінарною проблемою, з якою постійно стикаються лікарі-отоларингологи, стоматологи, неврологи, офтальмологи. Існує неабияка діагностична цінність антропометричних показників верхньощелепних пазух осіб різної статі і зрілого віку за допомогою КТ-сканування. Мета роботи – встановити взаємозв’язок між формою верхньощелепних пазух та можливими контактами коренів зубів верхньощелепного зубного ряду (ВЩЗР) у здорових чоловіків та жінок зрілого віку. Матеріали та методи. Дослідження виконано за результатами опрацювання 102 конусно-променевих комп’ютерних томограм з варіантами норми верхньощеплених пазух (ВЩП) у осіб зрілого віку у фронтальній та сагітальній проекції на конуснопроменевому томографі Point 3D Combi 500. Дослідження належить до категорії «опис серії випадків» – вид дослідження, що визнається доказовою медициною і не претендує на статистичну значущість результатів. Результати та їх обговорення. При розгляді комп’ютерних томограм чоловіків та жінок досліджуваної групи було з’ясовано вплив форми верхньощелепних пазух на контакт коренів зубів із кортикальною пластинкою та слизовою оболонкою верхньощелепних пазух. Визначено шість основних форм ВЩП: трапецієвидна, квадратна, кругла, овальна, прямокутна та трикутна. У фронтальній проекції КПКТ найчастіший контакт з кортикальною пластинкою ВЩП спостерігаємо при трикутній та прямокутній формі ВЩП, а саме: при прямокутній формі ВЩП контактує з 15, 25-м коренем зуба у 13 осіб (56,5% випадків) та при трикутній формі ВЩП контактує з 15, 25-м коренем зуба у 17 осіб (56,5% випадків). У сагітальній проекції найчастіший контакт з кортикальною пластинкою лівої ВЩП спостерігаємо при трикутній формі ВЩП, а саме – пазуха контактує з 25-м коренем зуба у 38 осіб (59,4% випадків). Найрідше у сагітальній проекції КПКТ спостерігався контакт із коренями зубів при квадратній та круглій формі ВЩП. При квадратній формі ВЩП 13-й та 14-й корені зубів взагалі не контактують з її кортикальною пластинкою, а зі слизовою оболонкою відсутній контакт усіх коренів зубів крім 16-го, при чому лише у 1-ї особи. Висновки. Результати проведених нами досліджень дозволили простежити низку закономірностей впливу форми верхньощелепної пазухи на контактування коренів зубів із нею. Контакт кортикальної пластинки ВЩП найчастіше спостерігається з 16-м та 26-м коренями зубів, а слизової оболонки ВЩП – з 17-м та 27-м коренями зубів верхньощелепного зубного ряду. Встановлено, що при будь-якій формі пазухи у фронтальній проекції не було виявлено жодного контакту коренів 13-го, 23-го і 24-го зубів ВЩЗР зі слизовою оболонкою верхньощелепної пазухи. У фронтальній проекції КПКТ було виявлено, що найчастіший контакт з кортикальною пластинкою ВЩП спостерігаємо при трикутній, трапецієвидній та прямокутній формі ВЩП, а найрідший – при овальній, квадратній та круглій формі ВЩП. Вдалось встановити, що у сагітальній проекції КПКТ найчастіший контакт з кортикальною пластинкою ВЩП спостерігаємо при трикутній формі ВЩП, а найрідший – при круглій.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вплив γ-випромінювання та післяопераційного введення цисплатину на інкорпорацію кісткових алоімплантатів у щурів [Текст] / О. Є. Вирва [та ін.] // Український радіологічний та онкологічний журнал. - 2021. - Т. 29, № 3. - С. 51-62. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АЛЛОТРАНСПЛАНТАТЫ -- ALLOGRAFTS
СТЕРИЛИЗАЦИЯ -- STERILIZATION (использование, методы)
ГАММА ЛУЧИ -- GAMMA RAYS
ЦИСПЛАТИН -- CISPLATIN
Анотація: Реконструкція післярезекційних дефектів довгих кісток у разі їхнього ураження пухлинами є актуальною проблемою, що потребує постійного вивчення. Кісткові алоімплантати часто використовують для цієї мети. Проте, на жаль, під час виготовлення вони частково втрачають міцність та остеоіндуктивні властивості, а їхня виживаність в онкологічних пацієнтів становить 40% через 10 років. Тому становить інтерес пошук більш досконалих методів обробки кісткових алоімплантатів, а також вивчення їхньої перебудови й інкорпорації в онкологічних хворих, стан організму яких змінений внаслідок променевої або хіміотерапії. Мета роботи – дослідити структуру кісткової тканини після імплантації в дистальний метафіз стегнової кістки щурів алогенного кісткового матеріалу, стерилізованого за допомогою γ-випромінювання або шляхом просочування антибіотиком, та післяопераційного внутрішньоочеревинного введення цисплатину. Матеріали та методи. Експеримент виконано на 20 самцях білих щурів (вік на початок експерименту 5–6 міс., маса тіла – 365,8 ± 6,4 г). Усім щурам виконали дірчастий дефект у дистальному метафізі стегнової кістки та заповнили його алогенним кістковим матеріалом, стерилізованим за допомогою γ-випромінювання (Контроль-1 та Дослід-1) або насиченням антибіотика (Контроль-2 та Дослід-2). Щурам контрольних груп через 14 днів після операції внутрішньоочеревинно вводили 2,0–2,4 мл розчину 0,9 % NaCl, дослідних – 2,5 мг/кг цисплатину. Гістологічний аналіз із гістоморфометрією виконано через 30 днів після операції. Результати та їх обговорення. Через 30 діб після операції найменша кількість кісткової тканини (11,79%) утворилася в дефектах щурів групи Дослід-1, яким встановлено стерилізований за допомогою радіаційного γ-випромінювання алоімплантат на фоні внутрішньоочеревинного введення цисплатину. Дещо кращий показник виявився в групі Дослід-2 (стерилізація антибіотиком + цисплатин) – 31,64%. У контрольних групах (внутрішньоочеревинне введення 0,9% натрію хлориду) відносний обсяг кісткової тканини становив 16,7% (Контроль-1, радіаційне γ-випромінювання) і 58,09% (Контроль-2, антибіотик). Вміст сполучної тканини був найбільшим у групі Дослід-1 – 31,55%, а найменшим – у групі Контроль-2 – 12,79%. Висновки. Визначено, що за умов використання для пластики метафізарних дефектів стегнової кістки щурів кісткових алоімплантатів відбувається їхня перебудова з утворенням кісткової та сполучної тканини. Проте відносний вміст цих тканин залежить від способу стерилізації алоімплантату і використання цитостатика. Зокрема, найбільший вміст кісткової тканини (58,09%) виявлено у разі застосування стерилізованого антибіотиком алоімплантату без уведення цитостатика, а найменший – у випадку заміщення дефекту алоімплантатом, стерилізованим за допомогою радіаційного γ-випромінювання, на фоні введення цитостатичного препарату
Дод.точки доступу:
Вирва, О. Є.
Головіна, Я. О.
Ашукіна, Н. О.
Малик, Р. В.
Данищук, З. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Лукашова, О. П.
Структурно-функціональний стан карциноми Герена після локального фракційного ікс-опромінення та сумісного застосування опромінення та мелоксикаму [Текст] / О. П. Лукашова // Український радіологічний та онкологічний журнал. - 2021. - Т. 29, № 3. - С. 63-75. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Мелоксикам

MeSH-головна:
КАРЦИНОМА -- CARCINOMA (терапия)
ИЗЛУЧЕНИЯ ВОЗДЕЙСТВИЕ -- RADIATION EFFECTS
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS, NON-STEROIDAL (терапевтическое применение)
ИЗЛУЧЕНИЯ ДОЗА -- RADIATION DOSAGE
Анотація: Однією з важливіших проблем онкології є переборення терапевтичної резистентності пухлин, яка виникає зокрема внаслідок підвишення рівня ферменту циклооксигенази 2 (ЦОГ-2). Відомо, що зростання рівня ЦОГ-2 та продукту її діяльності, простагландину-Е2 при онкологічних захворюваннях, сприяє таким процесам в організмі, як ріст пухлин, стимуляція в них проліферації, індукція ракових стовбурових клітин, гальмування апоптозу, активація ангіогенезу, інвазія, метастазування та розвиток хіміо- та радіорезистентності. Застосування інгібіторів ЦОГ-2, якими є нестроїдні протизапальні препарати (НСПЗП), значно обмежує ці процеси та поліпшує показники виживаності та смертності у хворих на рак, а у сполученні з хіміопрепаратами відмінює викликану ними резистентність. Мета роботи – вивчення структурно-функціонального стану клітин карциноми Герена після комбінованого застосування нестероїдного протизапального мелоксикаму і локального ікс-опромінення пухлини у сумарних дозах 1,0 та 10 Гр. Матеріали та методи. На 33 щурах-самицях з перещепленою карциномою Герена за допомогою стандартних методів електронної мікроскопії досліджена ультраструктура пухлинних клітин (ПК) через 24 години після сумісного застосування мелоксикаму у дозі 0,2 мг на 1 кг маси тіла за добу до першого та за 2 години до другого сеансу фракційного локального ікс-опромінення пухлини у сумарних дозах 1,0 та 10 Гр (двічі щоденно по 0,5 Гр та 5 Гр відповідно). Підраховували мітотичній індекс (кількість мітозів на 100 ПК), індекс апоптозу (кількість клітин у стані апоптичної загибелі на 100 ПК) та частоту ПК з дрібними ядрами (%). Результати та їх обговорення. Встановлено, що опромінення пухлини Герена у сумарній дозі 10 Гр викликає порушення ультраструктури ПК, пов’язані з ураженням ядерного апарату клітин. Спостерігається плейоморфізм ядер, поява двоядерних ПК та мікроядер, достовірне падіння митотичної активності, деяке підвищення індексу апоптозу. Відзначається також стимуляція функціональної діяльності макрофагів. При опроміненні у сумарній дозі 1,0 Гр подібні ефекти виражені менше, або зовсім відсутні, як, наприклад, процеси фагоцитозу. Показник частоти ПК з малими ядрами однаково вірогідно підвищений при обох дозах опромінення. Уведення мелоксикаму сприяє достовірному зниженню мітотичної активності та зростанню частоти малих клітин, тоді як ультраструктурна картина пухлини майже не змінюється. При сумісній дії радіації в обох дозах та мелоксикаму порушення тонкої будови ПК ідентичні тим, що виявляються при одному тільки опроміненні. Поряд з тим, мітотичний індекс у групі з комбінованою дією препарату та радіації у дозі 10 Гр вірогідно нижчий, ніж при одному опроміненні. Крім того, при обох дозах достовірно зростає частота малих форм ПК у порівнянні з показниками як у групі інтактного контролю, так і у відповідних групах опромінення. Тільки у поєднанні з радіацією мелоксикам значно стимулює апоптоз, тоді як в інших серіях його індекс залишається на рівні контрольних значень. Була підтверджена залежність, яка постійно виявлялася в усіх експериментальних групах, між зниженням рівня мітотичного індексу у карциномі Герена і зростанням частки ПК з малими ядрами. Між цими показниками виявлено зворотний кореляційний зв’язок (r = 0,80, Р = 0,05). Висновки. При сумісній дії мелоксикаму та опромінення значно підвищується ефективність обох терапевтичних факторів внаслідок властивості мелоксикаму достовірно гальмувати проліферативну активність та сприяти пострадіаційному розвитку апоптозу у пухлинній тканині. Наявність кореляційної залежності між мітотичним індексом та частотою клітин з дрібними ядрами у пухлині Герена, свідчить про взаємозв’язок процесів клітинного росту і ділення
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Цитоморфологічні особливості папілярного раку щитоподібної залози з розвитком радіойодорезистентності [Текст] / Г. В. Зелінська [та ін.] // Український радіологічний та онкологічний журнал. - 2021. - Т. 29, № 3. - С. 76-88. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АДЕНОКАРЦИНОМА ПАПИЛЛЯРНАЯ -- ADENOCARCINOMA, PAPILLARY (диагностика, терапия)
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (диагностика, терапия)
РАДИОТОЛЕРАНТНОСТЬ -- RADIATION TOLERANCE
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Анотація: Проблемою діагностики та лікування папілярного раку (ПР) щитоподібної залози (ЩЗ) є радіойодорезистентні метастази (РЙРМ), для яких радіойодотерапія (РЙТ) неефективна. Актуальним питанням є можливість раннього прогнозування та вчасної діагностики РЙРМ на основі виявлення цитоморфологічних особливостей ПР ЩЗ та його метастазів, які корелюють із розвитком радіойодорезистентності. Мета роботи – виявлення цитоморфологічних особливостей первинного ПР ЩЗ та його метастазів у пацієнтів, які згодом показали стійкість до терапії 131I, порівняно з контрольною групою пацієнтів, які досягли позитивного ефекту терапії 131I. Матеріали та методи. Проведено порівняльний аналіз морфологічних ознак в гістологічних висновках та дослідження цитологічних характеристик в матеріалі тонкоголкових аспіраційних пункційних біопсій (ТАПБ) первинних ПР ЩЗ та їх первинних метастазів, а також РЙРМ дослідної та контрольної груп пацієнтів. Дослідну групу склав 152 пацієнти, де всі показали резистентність до РЙТ; контрольну – 161пацієнт, які досягли позитивного ефекту РЙТ. Статистично опрацьовували в Statistica 12. езультати та їх обговорення. Показано, що частота фолікулярних структур у матеріалі первинних ПР ЩЗ пацієнтів з позитивним ефектом РЙТ вірогідно вище, а некротичних змін – вірогідно нижче, ніж у пацієнтів з розвитком РЙРМ (р0,05 за критерієм χ2). Частота фолікулярних структур у гістологічному та пункційному матеріалі первинних метастазів пацієнтів з позитивним ефектом РЙТ вірогідно вище, а оксифільних змін вірогідно нижче, ніж у пацієнтів з розвитком РЙРМ (р0,05 за критерієм χ2). Оксифільні зміни відзначено вірогідно частіше у групі РЙРМ в порівнянні з первинними метастазами контрольної групи (р
Дод.точки доступу:
Зелінська, Г. В.
Коваленко, А. Є.
Остафійчук, М. В.
Кваченюк, А. М.
Устименко, Г. Я.
Кулініченко, Г. М.
Гулеватий, С. В.
Бєлоусова, Н. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Візуальні та довізуальні МРТ-критерії ранньої діагностики церебральної хвороби малих судин у пацієнтів середнього віку: клініко-нейровізуалізаційні кореляції [Текст] / О. В. Семьонова [та ін.] // Український радіологічний та онкологічний журнал. - 2021. - Т. 29, № 3. - С. 89-100. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЦЕРЕБРАЛЬНЫХ МИКРОСОСУДОВ БОЛЕЗНИ -- CEREBRAL SMALL VESSEL DISEASES (диагностика)
НЕЙРОВИЗУАЛИЗАЦИЯ -- NEUROIMAGING (использование)
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING (использование)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
Анотація: Актуальність проблеми церебральної хвороби малих судин (ЦХМС) у сучасній неврології розглядається, головним чином, з точки зору розвитку судинної деменції та ранньої діагностики хвороби Альцгеймера. Мінімальні зміни МРТзображень й невиразні когнітивні розлади при ЦХМС типу спорадичної неамілоїдної мікроангіопатії (СНАМА) тривають довгий час, аж доки не маніфестують гострим порушенням мозкового кровообігу та/або значним ментальним дефіцитом. Утім, досі не сформульовано клініко-нейровізуалізаційних критеріїв ранньої діагностики хвороби та не з’ясовано характер кореляційних зв’язків між показниками нейропсихологічних і мультипараметричних МРТ-досліджень. Мета роботи – розробити критерії ранньої діагностики церебральної хвороби малих судин типу СНАМА у пацієнтів середнього віку із застосуванням високопільної мультипараметричної МРТ і нейропсихологічних досліджень. Матеріали та методи. Обстежено 34 пацієнти середнього віку (52,5±10,8 р.) з артеріальною гіпертензією (АГ) 1–2 ст., І–ІІ ст. і ЦХМС (жінок – 11 (32,4%), чоловіків – 23 (67,6%)). Контрольна група (19 практично здорових осіб) ідентична за віком, гендерною належністю і загальною тривалістю освіти. МРТ (3Т) виконано в режимах: T1-2WI, DWI, 3D Brain FLAIR SHC, 3D tra, VEN BOLD, DTI medium iso SENSE. Нейропсихологічні дослідження проводили із застосуванням опитувальника МоСА з оцінкою доменів EIS, VIS, AIS, LIS, MIS, OIS. Результати та їх обговорення. Розроблено та впроваджено до клінічної практики модифіковану бальну систему визначення тягаря ранньої хвороби малих судин (ТЦХМСр). Серед ранніх візуальних МРТ маркерів домінувало розширення периваскулярних просторів – 27 (79,4%) спостережень. Незначне збільшення ΣТЦХМСр до 6–7 балів виявлено у 10 (29,4%) пацієнтів. Віковій нормі (0–4 бали) відповідали показники ΣТЦХМСр 23 із 34 (67,6%) досліджуваних основної групи. Додаткові докази про наявність хвороби отримано при DTI МРТ. Найсуттєвіше зменшення FA зафіксовано у волокнах поясів (Δ: до – 31,4%) і семіовальних центрах (Δ: до – 33,6%), найбільше зростання MD − у гачкуватих пучках (Δ: до 24,4%);правих префронтальних, орбітофронтальних і тім’яних ділянках (Δ: до 28,0%). За шкалою МоСА помірні когнітивні порушення виявлено у 29 з 34 (85,3%) хворих із достовірним зменшенням суми балів у доменах ЕIS, VIS, LIS i AIS (р 0,001). Встановлено, що виразність ранніх клінічних проявів ЦХМС (неамнестичні полідоменні помірні порушення уваги, мовлення, візуально-просторової та виконавчої когнітивних функцій) перебувають у помірному/помітному кореляційному зв’язку із показниками ТХМСр, коефіцієнта MD (позитивний) і FA (негативний).Висновки. Визначено ранні візуальні ознаки асоційованої з артеріальною гіпертензією ЦХМС: розширені периваскулярні простори, гіперінтенсивність перивентрикулярної глибокої білої речовини головного мозку, зменшення на 9–33,6% коефіцієнта FA та зростання на 20,8% – 28,0% MD. Доведено наявність помірних кореляційних зв’язків між показниками нейропсихологічних і нейровізуалізаційних досліджень
Дод.точки доступу:
Семьонова, О. В.
Мироняк, Л. А.
Глазовська, І. І.
Іванова, М. Ф.
Красюк, О. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Неімунний набряк плода: антенатальні ультразвукові моніторинги та результати вагітності у серії з 14 клінічних випадків [Текст] / І. М. Сафонова [та ін.] // Український радіологічний та онкологічний журнал. - 2021. - Т. 29, № 3. - С. 101-115. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ВОДЯНКА ПЛОДА -- HYDROPS FETALIS (диагностика, патофизиология, ультрасонография)
ПЛОДА МОНИТОРИНГ -- FETAL MONITORING (использование, методы)
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY (использование)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Набряк плода – це скупчення позаклітинної рідини у двох і більше його порожнинах, часто в поєднанні з підшкірним набряком. Ізольоване скупчення рідини тільки в черевній, плевральній або перикардіальній порожнинах описують як асцит, плевральний випіт (гідроторакс), перикардіальний випіт (гідроперикард). До особливостей патогенезу неімунного набряку плода (НІНП) відносяться: висока гідрофільність тканин плода, обструкція лімфатичних судин, порушення відтоку лімфи, застійна серцева недостатність, обструкція венозного відтоку, зміни венозного тиску плода. Усі перелічені фактори сприяють виходу рідини з клітин та тканин у «треті» простори – черевну, грудну, перикардіальну порожнини, а також у підшкірний простір. Всі ланки патогенезу синдрому набряку плода при різних етіологічних факторах вивчені не до кінця. Рівень захворюваності на НІНП невідомий, оскільки зібрати відповідні дані досить важко; багато випадків захворювання не діагностуються до внутрішньоутробної смерті плода або можуть спонтанно регресувати протягом пренатального періоду. На сьогодні до 90% всіх випадків набряку плода відносять до НІНП. Мета роботи – ознайомлення медичної спільноти з принципами діагностичних алгоритмів та акушерської і перинатальної тактики при неімунному набряку плода, а також провести аналіз клінічних ознак, ультразвукового моніторингу та результатів вагітності у 14 випадках неімунного набряку плода, що виникав у другій половині вагітності. Матеріали та методи. Матеріалом для дослідження стали публікації, знайдені в базах даних Scopus, Web of Science Core Collection та PubMed за період 2009–2020 рр., та аналітичний звіт власної серії з 14 випадків НІНП різного походження. Протягом 2005–2020 рр. у відділенні ультразвукової діагностики Харківської обласної лікарні з обласним перинатальним центром НІНП був діагностований у 14 вагітних жінок у другій половині вагітності. Описані клінічні особливості, надані зображення УЗД та допплерографічного моніторингу, вивчені перинатальні/постнатальні наслідки. Результати та їх обговорення. Проведено аналіз клінічних ознак, ультразвукового моніторингу та результатів вагітності у 14 випадках неімунного набряку плода, що в иникли у другій половині вагітності. 6 з 14 плодів мали структурно-анатомічні дефекти (легенева секвестрація, вроджена діафрагмальна грижа, міастенія гравіс, мегацист та гідронефроз, бульозний епідермоліз, меконієвий перитоніт, атрезія кишківника). Рівень смертності (включаючи перинатальні втрати та смерть немовлят) досяг 9/14 випадків (64,2%): 3 антенатальні, 4 неонатальні, 2 випадки малюкових втрат). Хірургічне лікування проведено двом новонародженим. П’ять новонародже- 102 них мали очевидно сприятливий клінічний постнатальний результат. У двох випадках спостерігали спонтанну резолюция проявів захворювання з повною регресією гідропсу (парвовірус-В19 та ідіопатичний НІНП). Повне відновлення плода (спонтанна регресія набряку без погіршення та патологічних наслідків) спостерігалося в одному випадку. Висновки. Антенатальний ультразвуковий моніторинг плода з НІНП ґрунтується на оцінці пікової систолічної швидкості (ПСШ) у середній мозковій артерії (СМА), венозної протоки, вени пуповини, атріовентрикулярного потоку. За результатами дослідження було виявлено, що серцево-судинний профіль плода з НІНП порушується раніше, а профіль плаценти та артеріальна допплерографія – пізніше. Звичайна допплерографія артерії пуповини не виключає можливості несприятливого результату, включаючи внутрішньоутробну загибель плода. Розширений моніторинг допплерографії необхідний у випадках НІНП. Усі новонароджені з НІНП у дородовому анамнезі потребують постнатального спостереження
Дод.точки доступу:
Сафонова, І. М.
Шармазанова, О. П.
Бортний, М. О.
Шаповалова, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Мультимодальна візуалізація і клінічне значення ізольованої вродженої відсутности перикарда [Текст] / Р. Р. Коморовський [та ін.] // Український радіологічний та онкологічний журнал. - 2021. - Т. 29, № 3. - С. 116-124. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АНОМАЛИИ ВРОЖДЕННЫЕ -- CONGENITAL ABNORMALITIES (диагностика)
ПЕРИКАРД -- PERICARDIUM (аномалии)
МУЛЬТИМОДАЛЬНОЕ ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MULTIMODAL IMAGING (использование)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Анотація: Вроджена відсутність перикарда є рідкісною аномалією з варіабельними та неспецифічними клінічними проявами. Поширеність цієї патології у популяції приблизно 0,0001 – 0,044% і майже втричі частіше спостерігається серед чоловіків. Справжня поширеність, з урахуванням безсимптомних і недіагностованих випадків, проте, може бути більшою. Мета роботи – висвітлення ехокардіографічних та томографічних ознак ізольованої вродженої відсутности перикарда. Матеріали та методи. Пацієнтка М., вік 42 роки. При ехокардіоґрафії виявилось неможливим отримати стандартні ехо-зображення із типових ехокардіографічних підходів через відсутність ехо-вікна. Магнітно-резонансна томографія та комп’ютерна томографія серця виявили виражену ліворотацію серця та підтвердили найчастіший варіант вродженої відсутності перикарда – повну лівобічну відсутність перикарда. Результати та їх обговорення. Наведений випадок ілюструє неспецифічність клінічної симптоматики у пацієнтів із вродженою відсутністю перикарда. Електрокардіограма виявила відхилення осі серця вправо, блокаду правої ніжки пучка Гіса, недостатнє наростання зубця R у прекардіальних відведеннях. На рентгенограмі органів грудної клітки у передньо-задній проекції виявляють виражене зміщення силуету серця вліво без девіяції трахеї, видовжений рівний лівий контур серця та неможливість окреслення правого контуру, що свідчить про ліворотацію серця. Ехокардіоґрафія виявляє незвичайну орієнтацію серця в грудній клітці, а саме, зміщення серця (особливо, апікальних сегментів) вліво і дозаду. При правобічній і двобічній відсутності перикарда праві камери дійсно можуть бути розширеними, іноді спостерігається парадоксальний рух міжшлуночкової перегородки, виражена недостатність тристулкового клапана, а також гойдання верхівки серця. Магнітнорезонансна томографія та комп’ютерна томографія серця дозволяє виявити зміщення серця у ліву половину грудної клітки зі спрямуванням верхівки серця дозаду, інтерпозицію легеневої тканини між висхідною аортою та стовбуром легеневої артерії. Висновки. Вроджена відсутність перикарда є рідкісною патологією, у зв’язку із чим вона може бути проблемною для діагностики, а іноді залишається і недіагностованою. Поєднання ехокардіографії з магнітно-резонансною томографією та/або комп’ютерною томографією дозволяє точно діагностувати вроджену відсутність перикарда та оцінити пов’язані із нею ризики. Більшість пацієнтів із повними однобічними або двобічними варіантами вродженої відсутности перикарда мають сприятливий прогноз і не потребують лікування
Дод.точки доступу:
Коморовський, Р. Р.
Паламарчук, Ю. О.
Лубкович, О. І.
Паламар, Т. О.
Гладких, Ф. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Функціональна візуалізація при захворюваннях суглобів: сучасний стан та перспективи розвитку (клінічна лекція) [Текст] / М. В. Сатир [та ін.] // Український радіологічний та онкологічний журнал. - 2021. - Т. 29, № 3. - С. 125-142

MeSH-головна:
КОСТНО-МЫШЕЧНОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ -- MUSCULOSKELETAL DISEASES (диагностика)
СУСТАВОВ БОЛЕЗНИ -- JOINT DISEASES (диагностика)
РАДИОНУКЛИДНОЕ ИЗОБРАЖЕНИЕ -- RADIONUCLIDE IMAGING (использование)
Анотація: Захворювання кістково-м’язової системи, зокрема суглобів, є головним фактором зниження працездатності населення в усьому світі, тому рання їх діагностика і лікування – це пріоритетний напрямок розвитку клінічної медицини. Сучасні методи ядерної медицини дозволяють значно підвищити можливості диференційної діагностики, оптимізувати лікування та покращити прогноз захворювань опорно-рухового апарату (ОРА). Мета роботи – дослідити та узагальнити світовий досвід застосування сучасних методів остеосцинтиграфії (ОСГ) для діагностики захворювань суглобів, визначити можливості і перспективи застосування різних сцинтиграфічних режимів для ведення пацієнтів з патологією ОРА. Матеріали і методи. Повнотекстові публікації, розміщені у базах даних Scopus, Web of Science Core Collection, PubMed (переважно 2015–2021 рр.), міжнародні стандартні настанови для діагностики патології ОРА і монографії, присвячені радіонуклідним методам обстеження та гібридним технологіям візуалізації в онкології, ортопедії і травматології. Результати та їх обговорення. У роботі розглянуто основні підходи до променевої діагностики патологічних змін суглобів та місце у ній остеосцинтиграфії. Визначено основні принципи, проаналізовано можливості та переваги різних протоколів її проведення: конвенційного планарного дослідження всього тіла, трифазової ОСГ, однофотонно-емісійної комп’ютерної томографії (ОФЕКТ) та суміщеної технології з рентгенівською комп’ютерною томографією (ОФЕКТ/КТ). Визначено показання до застосування ОСГ при різних патологічних змінах ОРА. Розглянуто аспекти променевої візуалізації відповідно до патогенезу різних патологічних процесів – системних артритах, захворюваннях суглобів хребта, верхніх та нижніх кінцівок. Проаналізовано і порівняно можливості різних променевих методів діагностики та застосування різних режимів ОСГ залежно від патогенезу і локалізації уражень. Висновки. Виконання ОСГ в трифазовому і томографічних (ОФЕКТ, ОФЕКТ/КТ) режимах значно підвищує ефективність методу для діагностики, визначення активності, стадії і поширеності патології суглобів, а також для моніторингу результатів їх лікування. Метод виявляє активні метаболічні процеси на ранній стадії у судинну, м’якотканинну та кісткову фази та визначає стан суглобів усього тіла без додаткового променевого навантаження
Дод.точки доступу:
Сатир, М. В.
Солодянникова, О. І.
Новерко, І. В.
Гальченко, О. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)