Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ФУ18/2017/3<.>

Загальна кількість знайдених документів : 11
Показані документи з 1 по 11

Вринчану, Н. О.
Роль ефлюксних систем у резистентності мікроорганізмів до антибіотиків [Текст] / Н. О. Вринчану // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 3-15. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ У МИКРООРГАНИЗМОВ -- DRUG RESISTANCE, MICROBIAL
Анотація: Огляд літератури узагальнює сучасні дані щодо класифікації, структури та функцій ефлюксних помп, їхньої ролі в життєдіяльності бактерій, зокрема, у розвитку резистентності до антимікробних препаратів. Генетичні детермінанти транспортерів можуть міститися на хромосомах та плазмідах або транспозонах, що зумовлює легкість передачі цих генів, а отже й появу нових стійких штамів патогенів. Слід зазначити, що резистентність, що пов’язана з ефлюксом, натепер виявлена практично для всіх відомих класів антибактеріальних препаратів. Ефлюксні помпи, що присутні в клітинах прокаріот та еукаріот, поділяються на 2 типи: первинні (АТФ-залежні) транспортери та вторинні, які використовують енергію електрохімічного градієнта. Згідно з класифікацією за молекулярною структурою, виділяють 5 родин (надродин) ефлюксних помп – ABC (ATP binding cassette), MFS (major facilitator superfamily), MATE (multidrug and toxic compound extrusion), SMR (small multidrug resistance) та RND (resistance-nodulation-division). Встановлено, що в клінічних штамів грамнегативних бактерій ефлюкс більшою мірою пов’язаний з RNDнадродиною, у грампозитивних – з MFS-надродиною. Сьогодні з’ясовано, що з ефлюксними помпами пов’язаний не лише викид антибіотиків з клітини назовні, але й виділення факторів патогенності, адгезинів, токсинів, сигналів міжклітинної взаємодії, що забезпечує мікроорганізмам існування в певних екологічних нішах, зокрема, в організмі людини, тварин і рослин. Надана інформація свідчить про досить складну систему ефлюксу в прокаріотів, яка забезпечує їм здатність до колонізації макроорганізму та стійкість до антибіотиків. Гіперактивність ефлюксних помп є одним з основних механізмів протидії антимікробним препаратам і створює серйозну проблему в разі лікування пацієнтів з гнійно-запальними процесами, зумовленими резистентними штамами збудників.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ліпосоми: не тільки "ліпо-" [Текст] / Н. В. Добреля [и др.] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 16-31. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛИПОСОМЫ -- LIPOSOMES (терапевтическое применение)
Анотація: Ліпосоми являють собою замкнуті сфери, утворені одним або декількома бішарами ліпідів, у середині яких знаходиться простір, найчастіше заповнений водним розчином. Конвенціональні ліпосоми складаються з фосфоліпідів та холестерину. Для підвищення їхньої хімічної та фізичної стабільності, стандартизації розмірів та збільшення часу знаходження в крові модифікують склад та поверхню ліпосом. У представленій роботі проаналізовано дані літератури щодо модифікацій складу ліпосом та їхньої поверхні, а також можливості застосування різних типів нановезикул у фармакології. Хімічно та фізично стабільні археосоми характеризуються наявністю ліпідів, які мають прості ефірні зв’язки, що були виявлені в клітинних мембранах архей, окремого домену живих організмів. Ніосоми – ліпосоми, побудовані з молекул неіоногенних поверхнево-активних речовин з можливим додаванням холестерину та індукцією заряду на поверхні, хімічно стабільніші за конвенціональні ліпосоми. Етасоми містять спирти (етиловий або ізопропіловий) та використовуються, у першу чергу, для трансдермальної доставки препаратів. Трансферсоми вирізняються підвищеною гнучкістю, що зумовлена наявністю ліпідних супрамолекулярних комплексів з фосфоліпідів та ПАВ та забезпечує неінвазивну доставку препарату в/через глибокі шари шкіри або слизові оболонки до системного кровообігу. Новасоми – ліпосоми, що мають 2–7 бішарів, які складаються з поліоксіетилену моноефіру жирних кислот, холестерину та вільних жирних кислот, що забезпечує підвищену стабільність та можливість включати різні, навіть взаємодіючі між собою, препарати в одну композицію. Віросоми – це комплекси, до складу яких входять ліпіди та фузогенні білки оболонки вірусу. Ліпосоми, які використовуються для перенесення генетичного матеріалу, отримали загальну назву геносоми або ліпоплекси. Створення криптосом або стелс-ліпосом також викликане необхідністю забезпечити високу стабільність доставки лікарських засобів до клітин-мішеней і захисту від фагоцитів і білків плазми за рахунок полоксамерів. Внутрішня частина емульсоми є жировою субстанцією, оточеною одним або кількома подвійними шарами фосфоліпідів. Везисоми – оліговезикулярні ліпосоми, що можуть забезпечити транспорт декількох лікарських засобів та послідовне або паралельне їхнє вивільнення. Фотосоми містять фотосенсибілізатори, що фототригерно активуються та запускають реакції між активними формами кисню та клітинними мішенями. Імуноліпосоми характеризуються наявністю моноклональних антитіл, які забезпечують специфічну взаємодію ліпосом з антигенпозитивними клітинами та вивільнення препарату. Таким чином, завдяки численним модифікаціям, ліпосоми можуть виконувати роль окремого фармакологічного засобу або системи транспорту, забезпечуючи контроль фармакокінетики, задані фармакодинамічні властивості та зниження токсичності за підвищення біодоступності. Сукупність цих властивостей, характерних для ліпосом нових генерацій, дозволяє подолати обмеження традиційної терапії.
Дод.точки доступу:
Добреля, Н. В.
Гула, Н. С.
Богатирьова, О. В.
Хромов, О. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Дудікова, Д. М.
Особливості ультраструктури Staphylococcus aureus за дії 4-(1-адамантил)фенокси-3-(N-бензил, N-метил, N-циклогексил)-2-пропанол хлориду [Текст] / Д. М. Дудікова, С. І. Войчук, Н. О. Вринчану // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 32-36. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
СТАФИЛОКОКК ЗОЛОТИСТЫЙ -- STAPHYLOCOCCUS AUREUS (ультраструктура)
2-ПРОПАНОЛ -- 2-PROPANOL
Анотація: Розповсюдження резистентності до антимікробних препаратів свідчить про нагальну потребу в нових антибіотиках. Одним з багатообіцяючих хімічних класів речовин для їхньої розробки є похідні адамантану. У скринінгових дослідженнях була виділена сполука ЮК-23, яка проявляє виражені антистафілококові властивості. Мета дослідження – встановити зміни ультраструктури Staphylococcus aureus за дії похідного алкоксіаміно-1-адамантанфенолу. У всіх експериментах використовували культуру S. aureus ATCC 25923. Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК) була визначена методом серійних макророзведень у поживному середовищі. Для вивчення впливу сполуки на ультраструктуру клітин, їх інкубували протягом 1 та 24 год у середовищі, що містило сполуку в концентрації 2,0 МІК. Отримані зразки аналізували методом трансмісійної електронної мікроскопії після контрастування ураніл ацетатом та цитратом свинцю. Отримані дані свідчать, що сполука ЮК-23 проявляє виразну антибактеріальну активність відносно S. aureus, МІК становить 0,6 мкг/мл. Інкубація S. aureus зі сполукою ЮК-23 у бактерицидній концентрації призводить до порушення морфології клітин (відшарування цитоплазматичної мембрани, поява зон просвітлення в цитоплазмі) вже через 1 год. При збільшенні часу інкубації до 24 год зміни поглиблювались: спостерігалося відшарування клітинної стінки та її деградація, конденсація вмісту цитоплазми з утворенням зон просвітлення, лізис клітин. Виявлені зміни ультраструктури S. aureus вказують на можливий механізм дії сполуки ЮК-23, пов’язаний з її впливом на цитоплазму та деградацією генетичного апарату.
Дод.точки доступу:
Войчук, С. І.
Вринчану, Н. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Зайченко, Г. В.
Лейкоцитарна реакція в білих щурів за умов моделювання хронічної анальної тріщини та лікування ректальним кремом комбінованого складу [Текст] / Г. В. Зайченко, М. О. Стахорська, О. В. Файзуллін // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 37-41. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АНУСА ТРЕЩИНА -- FISSURE IN ANO (терапия)
ВВЕДЕНИЕ ЛЕКАРСТВ РЕКТАЛЬНОЕ -- ADMINISTRATION, RECTAL
Анотація: На моделі хронічної анальної тріщини в щурів було проведено порівняльне вивчення впливу ректального крему комбінованого складу, розробки НДІ монокристалів НАН України, та препарату «Проктозан» на показники лейкоцитарної відповіді. Встановлено, що на фоні хронічної анальної тріщини в піддослідних тварин розвивається помірний лейкоцитоз, обумовлений підвищенням абсолютної кількості всіх типів клітин, і, у першу чергу, нейтрофілів. Рівень ендогенної інтоксикації в піддослідних тварин на фоні хронічної анальної тріщини також можна охарактеризувати як помірний. Застосування ректального крему комбінованого складу на фоні хронічної анальної тріщини супроводжується регресією лейкографічних критеріїв запалення та проявів ендогенної інтоксикації. Встановлено також, що за впливом на виразність запальної реакції та ендогенної інтоксикації досліджуваний крем виявляв очевидну перевагу перед препаратом порівняння «Проктозан».
Дод.точки доступу:
Стахорська, М. О.
Файзуллін, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Залыгина, Е. В.
Исследование противоязвенной активности густого экстракта из незрелых плодов ореха грецкого на модели индометацин-индуцированной язвы желудка у крыс [Текст] / Е. В. Залыгина, Е. А. Подплетняя // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 42-49. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ЖЕЛУДКА ЯЗВА -- STOMACH ULCER (лекарственная терапия)
ОРЕХИ -- NUTS
Анотація: З даних літератури відомо, що до складу плодів горіха волоського входять таніни, похідні елагової кислоти, катехіни, похідні декарбоксильованих кислот, нуклеїнові кислоти, амінокислоти, які незалежно один від одного виявляють антиоксидантний, гіпоглікемічний, антипроліферативний, протимікробний, протизапальний і багато інших корисних ефектів в організмі людини. Однак відсутні експериментальні дані щодо впливу екстракту густого водно-спиртового з незрілих плодів горіха волоського (ЕГВС) на виразки шлунка в щурів, викликані введенням індометацину. Мета дослідження – вивчення гастропротекторної дії ЕГВС на моделі індометацин-індукованої виразки шлунка в щурів. Фармакологічне дослідження противиразкової активності ЕГВС проводили на моделі індометацин-індукованої виразки шлунка. Біохімічні дослідження сироватки крові проводили з використанням стандартних тест наборів НВП «Філісіт-Діагностика» (Україна) відповідно до загальноприйнятих методик. Результати дослідження обробляли із застосуванням статистичного пакета програми «STATISTICA® for Windows 7.0» (StatSoft Inc.). За результатами вивчення гастропротекторної дії ЕГВС у дозі 25 мг/кг встановлено наявність виразок шлунка в даній групі тварин, достовірно менших за розміром порівняно з групою модельної патології (р 0,05). У групі тварин, яких лікували ЕГВС у дозі 25 мг/кг, показник противиразкової активності склав 86,1 %. Застосування досліджуваного екстракту має виражений нормалізуючий вплив на біохімічні показники сироватки крові щурів порівняно з групою модельної патології. Уведення в лікувально-профілактичному режимі досліджуваного ЕГВС у дозі 25 мг/кг забезпечує противиразковий ефект на моделі гострої виразки шлунка в щурів, викликаної індометацином. Крім цього, активність досліджуваного ЕГВС у дозі 25 мг/кг не поступається препарату порівняння – Альтану.
Дод.точки доступу:
Подплетняя, Е. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Протимікробна активність продуктів метаболізму Saccharomyces boulardii відносно тест-культур стафілококів і коринебактерій [Текст] / О. Ю. Ісаєнко [и др.] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 50-55. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
САХАРОМИЦЕТЫ -- SACCHAROMYCES (метаболизм)
СТАФИЛОКОККИ -- STAPHYLOCOCCUS
КОРИНЕБАКТЕРИИ -- CORYNEBACTERIUM
Анотація: Основні ефекти пробіотичних препаратів досягаються завдяки продуктам життєдіяльності мікроорганізмів – екзометаболітам. Розробка нових вітчизняних засобів боротьби з дисбіозами та інфекційними захворюваннями на основі екзометаболітів пробіотиків сьогодні є актуальною. Мета дослідження – оцінити перспективність застосування продуктів метаболізму Saccharomyces boulardii при розробці протистафілококових та протидифтерійних засобів. У дослідженні вивчено протимікробну дію фільтратів бульйонних культур сахароміцетів на тест-культури: циркулюючий штам Staphylococcus epidermidis № 558, Staphylococcus aureus AТСС 25923, Corynebacterium xerosis № 41, Corynebacterium diphtheriae gravis tox+ № 11. Продукти метаболізму бульйонної культури сахароміцетів показали виражені протимікробні властивості відносно коринебактерій та стафілококів. Коринебактерії виявилися більш чутливими до метаболітів Saccharomyces boulardii, ніж стафілококи. Протимікробна активність фільтратів залежить від посівної дози грибів і часу експозиції тест-штаму в зразках фільтратів, що містять метаболіти. Важливим чинником, що впливає на вираженість протимікробної дії фільтратів, є тривалість культивування продуцента. Отримані дані свідчать про перспективність розробки протидифтерійних та протистафілококових засобів на основі екзометаболітів пробіотичного штаму Saccharomyces boulardii.
Дод.точки доступу:
Ісаєнко, О. Ю.
Книш, О. В.
Бабич, Є. М.
Зачепило, С. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Калапко, О. М.
Порівняльне дослідження ефективності N,N’-(етан-1,2-диїл)біс(хінолін-2-карбоксаміду), діакамфу гідрохлориду та метформіну на моделі інсулінорезистентності [Текст] / О. М. Калапко, С. Ю. Штриголь, С. І. Мерзлікін // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 56-63. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (лекарственная терапия)
МЕТФОРМИН -- METFORMIN (терапевтическое применение)
Анотація: Мета дослідження – визначити вплив N,N’-(етан-1,2-диїл)біс(хінолін-2-карбоксаміду) (N,N’-ЕБХК) на інсулінорезистентність (ІР), толерантність до глюкози, показники ліпідного обміну порівняно з діакамфу гідрохлоридом (ДГ) та метформіном, а також можливу роль I1- і I2-імідазолінових рецепторів у механізмі дії N,N’-ЕБХК на моделі ІР. Моделювали ІР шляхом утримання щурів на 30 % розчині сахарози замість питної води протягом 1 міс. N,N’-ЕБХК уводили в ЕД50 за цукрознижувальним ефектом – 11,64 мг/кг внутрішньошлунково (в/ш). Як референс-препарати використано ДГ у дозі 25 мг/кг внутрішньоочеревинно (в/о) та метформін (100 мг/кг в/о). Стан вуглеводневого обміну оцінювали за коротким інсуліновим тестом та оральним тестом толерантності до глюкози (ОТТГ), ліпідного – за вмістом загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів високої щільності в крові та індексом атерогенності. Для визначення можливого впливу N,N’-ЕБХК на іміадазолінові рецептори різних типів як ланки механізму дії використано ефароксан – блокатор І1-рецепторів (5 мг/кг в/о) та 2-(4,5-дигідроімідазол-2-іл) хінолін гідрохлорид – блокатор І2-рецепторів (1,5 мг/кг в/о). У тварин групи контрольної патології зниження рівня глюкози крові через 30 хв після введення інсуліну було в 3 рази менше, ніж в інтактних щурів, що доводить розвиток ІР. Під впливом N,N’-ЕБХК, ДГ та метформіну цей показник не відрізнявся від інтактного контролю. За результатами ОТТГ у групі контрольної патології глікемія та площа під глікемічною кривою значуще зростали. На тлі N,N’-ЕБХК та обох препаратів порівняння ці показники нормалізувалися. Модельна патологія призвела до атерогенної дисліпідемії, яку N,N’-ЕБХК, ДГ та метформін усували. Блокатори імідазолінових рецепторів І1 та І2 усунули гіпоглікемічний ефект N,N’-ЕБХК, що говорить про участь їх стимуляції в механізмі цукрознижувальної дії та відрізняє цю сполуку від відомих протидіабетичних засобів. Результати експериментально обґрунтовують доцільність розробки оригінального протидіабетичного препарату на основі N,N’-ЕБХК.
Дод.точки доступу:
Штриголь, С. Ю.
Мерзлікін, С. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Дослідження впливу капсул "Равісол" на розвиток гіперліпідемії в щурів, викликаної Твіном-80 [Текст] / О. Ю. Кошова [и др.] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 64-68. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПЕРЛИПИДЕМИИ -- HYPERLIPIDEMIAS (этиология)
ПОЛИСОРБАТЫ -- POLYSORBATES (токсичность)
Анотація: Широка розповсюдженість серцево-судинних захворювань, пов’язаних з розвитком атеросклерозу, стимулює пошук нових підходів до лікування та створення нових безпечних та ефективних лікарських засобів. Мета дослідження – вивчення гіполіпідемічної активності двох зразків капсул «Равісол®»: «Равісол®-1» з умістом густого екстракту та «Равісол®-2» з умістом подрібненої суміші лікарської рослинної сировини. У дослідженні була використана модель гіперліпідемії, яка викликана внутрішньоочеревинним введенням твіну-80 у дозі 200 мг/100 г маси тіла. Для оцінки виразності гіполіпідемічної дії досліджуваних тест-зразків у сироватці крові визначали вміст загального холестерину (ХС), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) та тригліцеридів (ТГ) за допомогою діагностичних наборів фірми СпайнЛаб, Україна. Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою пакета програм «Statictica 6». У роботі наведені результати дослідження впливу нового рослинного лікарського засобу капсул «Равісол®» на розвиток гіперхолестеринемії в щурів. Показано виразну ефективність досліджуваного зразка. Обґрунтовано оптимальний склад та визначено ефективну дозу препарату «Равісол®» за внутрішньошлункового введення лабораторним тваринам. Визначено, що капсули «Равісол®-1» з умістом густого екстракту переважно впливають на рівень ТГ та ЛПВЩ, а капсули «Равісол®-2» з умістом подрібнених лікарських рослин знижують гіперхолестеринемію. Отримані дані обґрунтовують перспективність подальших фармакологічних досліджень.
Дод.точки доступу:
Кошова, О. Ю.
Гращенкова, С. А.
Штриголь, С. Ю.
Щербініна, В. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Маркина, А. Ю.
Скрининговые исследования новых производных 2-оксоиндолина [Текст] / А. Ю. Маркина, О. Я. Мищенко // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 69-73. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
ДИУРЕТИКИ -- DIURETICS (терапевтическое применение)
Анотація: Серед похідних 2-оксоіндоліну досліджено та впроваджено в медичну практику низку лікарських засобів з різними видами активності. Більша частина субстанцій даної хімічної групи знаходиться на стадії доклінічних досліджень. Натепер номенклатура похідних оксіндолу з діуретичною дією досить обмежена. Мета дослідження – вивчення діуретичної дії 12 нових похідних 2-оксоіндоліну та встановлення зв’язку між структурою молекули та фармакологічною активністю речовин. Дослідження діуретичної дії проведені на білих нелінійних щурах з використанням моделі Є. Б. Берхіна. Як препарати порівняння використано діуретики фуросемід та гідрохлортіазид. У результаті експерименту встановлено, що з 12 нових сполук 5 виявляють діуретичну активність. Аналіз результатів показав, що найвираженішу діуретичну дію виявляє сполука під шифром 6.3–пропіловий естер N-[(2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіацетил]-валіну, застосування якого збільшує діурез у щурів на 198 % відносно групи інтактного контролю, що в 1,2 разу перевищує активність гідрохлортіазиду. Встановлено залежність діуретичної активності нових похідних 2-оксоіндоліну від наявності в їхній молекулі різних функціональних груп – найбільшу діуретичну активність мають сполуки, що містять у своїй структурі залишок одноосновної моноамінокислоти валіну.
Дод.точки доступу:
Мищенко, О. Я.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Аналгетична дія субстанції зирилону на моделі болю з переважно центральним механізмом ноцицепції та її модуляція адренотропними препаратами [Текст] / С. І. Трутаєв [и др.] // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 74-79. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
НОЦИЦЕПТИВНЫЕ БОЛИ -- NOCICEPTIVE PAIN (лекарственная терапия)
КЛОФЕЛИН -- CLONIDINE
Анотація: Зирилон (2,4-дихлорбензойної кислоти калієва сіль) є високоактивним аналгетичним та протизапальним засобом з високим рівнем безпечності. З метою розширення уявлень про фармакодинаміку зирилону досліджено його аналгетичну дію на моделі болю з переважно центральним механізмом ноцицепції (тест «гаряча пластина» у мишей) за введення в режимі монотерапії (у дозі 5 мг/кг) та за поєднаного введення з пропранололу гідрохлоридом (4 мг/кг) або клонідину гідрохлоридом (10 мкг/кг). Підтверджено високу аналгетичну активність зирилону per se (препарат порівняння натрію метамізол виявляв виразнішу дію, однак у десятиразово вищій дозі – 50 мг/кг), яка не змінюється в комбінації з клонідину гідрохлоридом та достовірно посилюється за поєднаного введення з пропранололу гідрохлоридом. Таким чином, зирилон не блокує ?-адренергічні механізми знеболення, але й не виявляє синергізму з центральним агоністом ?2-адренорецепторів на відміну від блокатора ?-адренорецепторів. Створення препаратів аналгетичної дії на основі зирилону є перспективним.
Дод.точки доступу:
Трутаєв, С. І.
Штриголь, С. Ю.
Гращенкова, С. А.
Лебединець, І. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Хмиль, Д. А.
Эффективность сочетанного применения L-аргинина и ингибитора ядерного фактора кВ для коррекции последствий окислительно-нитрозирующего стресса в коже крыс при избыточном поступлении в организм нитрата натрия [Текст] / Д. А. Хмиль, В. А. Костенко // Фармакологія та лікарська токсикологія. - 2017. - № 3. - С. 80-88. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
АРГИНИН -- ARGININE (прием и дозировка)
НИТРАТЫ -- NITRATES (токсичность)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS (действие лекарственных препаратов)
Анотація: Мета дослідження – вивчити вплив поєднаної дії L-аргініну та інгібітора NF-?B – амонію піролідиндитіокарбамату (PDTC) на маркери окисно-нітрозуючого стресу в шкірі за надмірного надходження в організм нітрату натрію. Дослідження були проведені на 35 білих щурах лінії Вістар. Оцінювали активність NO-синтази (NOS), аргінази, орнітиндекарбоксилази (ОДК), продукцію пероксинітриту, супероксидного аніонрадикала (САР), утворення вторинних продуктів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ), активність антиоксидантних ферментів (супероксиддисмутази та каталази). Виявлено, що 30-денне введення нітрату натрію (200 мг/кг/доба) супроводжується в тканинах шкіри неадекватною реакцією NO-синтазної компоненти циклу оксиду азоту (зростання сумарної активності NOS), проявами окисно-нітрозуючого стресу (збільшення вироблення САР і пероксинітриту, активація ПОЛ на тлі зниження антиоксидантного потенціалу, активності супероксиддисмутази та каталази). Поєднане введення L-аргініну і PDTC у дозі 500 і 76 мг/кг відповідно (3 рази на тиждень, починаючи з 15 дня нітратної інтоксикації) у більшій мірі порівняно зі застосуванням речовин окремо обмежує продукцію САР НАДH- і НАДФH-залежними електронно-транспортними ланцюгами, утворення пероксинітриту, знижує ПОЛ, підвищує активність аргінази і ОДК. Таким чином, поєднана дія L-аргініну та селективного інгібітора NF-?B PDTC за умов нітратної інтоксикації більш ефективно, ніж кожна з речовин окремо обмежує прояви окисно-нітрозуючого стресу в шкірі.
Дод.точки доступу:
Костенко, В. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)