Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ХУ6/2017/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 20
Показані документи з 1 по 20

Особенности малоинвазивного лечения варикозной болезни нижних конечностей [Текст] / Д. Ю. Рязанов [и др.] // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 79-83. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-не головна:
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ -- LOWER EXTREMITY (повреждения)
ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН -- VARICOSE VEINS (диагностика, терапия, хирургия)
Анотація: Цель работы — усовершенствовать способ дооперационной диагностики состоятельности перфорантных вен у пациентов с варикозной болезнью нижних конечностей (ВБНК) и разработать малотравматичный способ радикального хирургического лечения. Материалы и методы. В исследование включено 132 больных ВБНК класса С2—С6 по CEAP. Результаты и обсуждение. Разработаны комбинированный способ диагностики, позволяющий выявить особенности функционирования венозной системы перфорантных вен голени при варикозной болезни, и способ радикального хирургического лечения. Объем предложенной операции состоит в выполнении кроссэктомии, короткого стриппинга ствола большой сафеновой вены с удалением перфоранта Бойда, мини-флебэктомией по Muller. Выводы. Установленные особенности функционирования венозной системы при ВБНК позволяют индивидуализировать и стандартизировать объем хирургического вмешательства в зависимости от стадии заболевания. Предложенный способ хирургического лечения является радикальным, обеспечивает наилучшие результаты в ближайший и отдаленный период
Мета роботи — вдосконалити спосіб доопераційної діагностики спроможності перфорантних вен у хворих на варикозну хворобу нижніх кінцівок (ВХНК) і розробити малотравматичний спосіб радикального хірургічного лікування. Матеріали і методи. У дослідження залучено 132 хворих на ВХНК класу С2—С6 за CEAP. Результати та обговорення. Розроблено комбінований спосіб діагностики, який дає змогу виявити особливості функціонування венозної системи перфорантних вен гомілки при варикозній хворобі, та спосіб радикального хірургічного лікування. Обсяг запропонованої операції полягає у виконанні кросектомії, короткого стрипінгу стовбура великої сафенової вени з видаленням перфорантів Бойда, міні-флебектомії за Muller. Висновки. Встановлені особливості функціонування венозної системи при ВХНК дають змогу індивідуалізувати і стандартизувати обсяг хірургічного втручання залежно від стадії захворювання. Запропонований спосіб хірургічного лікування є радикальним, забезпечує найкращі результати в найближчий і віддалений період
Дод.точки доступу:
Рязанов, Д. Ю.
Мамунчак, О. В.
Якунич, А. Н.
Смирнова, Д. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Мунтян, С. О.
Динаміка стану пацієнтів та показників загальноклінічних аналізів при лікуванні післяопераційних ранових ускладнень з використанням магнієвмісних мінералів у хворих похилого віку [Текст] / С. О. Мунтян, В. В. Гетман, А. Ю. Носов // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 84-87 : табл. - Библиогр. в конце ст.

Рубрики: Бишофит

MeSH-головна:
БОЛЬНЫЕ -- PATIENTS (классификация)
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (диагностика)
БРЮШНАЯ СТЕНКА -- ABDOMINAL WALL (патология)
Анотація: Мета роботи — вивчити вплив бішофіту на стан пацієнтів та показники загальноклінічних аналізів при лікуванні геріатричних хворих з рановими ускладненнями після операцій на передній черевній стінці. Матеріали і методи. Відібрано 57 хворих віком понад 60 років з рановими ускладненнями після операцій на черевній порожнині та передній черевній стінці. Лікування ранових ускладнень передбачало застосування як традиційних методик, так і компресів з бішофітом. Результати та обговорення. На третю добу від початку лікування виявлено зменшення інтенсивності болю на 31,7 %, кількості ексудату — на 84,6 %, ширини зони гіперемії — на 32,9 %, лейкоцитозу — на 20,5 %, на 7-му добу — значне зменшення інтенсивності болю в ділянці рани (на 60,8 %) та кількості ексудату (на 72,8 %). Висновки. Використання бішофіту в лікуванні таких післяопераційних ранових ускладнень, як гематома, серома та інфільтрат, сприяє суттєвому зменшенню ексудації в рані, швидкому зменшенню інтенсивності болю, що значно поліпшує самопочуття пацієнтів
Дод.точки доступу:
Гетман, В. В.
Носов, А. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Мішалов, В. Г.
Порівняльна оцінка ефективності ендовенозної лазерної коагуляції великої підшкірної вени із застосуванням торцевого та радіального світловодів [Текст] / В. Г. Мішалов, О. В. Кузьменко, Л. Ю. Маркулан // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 73-77 : табл. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛАЗЕРНАЯ КОАГУЛЯЦИЯ -- LASER COAGULATION (использование)
ОПТИЧЕСКОЕ ВОЛОКНО -- OPTICAL FIBERS (использование)
ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН -- VARICOSE VEINS (терапия)
Анотація: Мета роботи — порівняти ефективність ендовенозної лазерної коагуляції (ЕВЛК) із застосуванням торцевого та радіального світловодів у віддалений післяопераційний період (через рік) залежно від діаметра сафенофеморального співустя (СФС). Матеріали і методи. У проспективне дослідження залучено 192 хворих на варикозну хворобу нижніх кінцівок: 134 (69,8 %) жінки та 58 (30,2 %) чоловіків віком від 20 до 67 років (у середньому — (39,2 ± 0,7) року). Клас хронічного захворювання вен за СЕАР — IІ–VI. Діаметр СФС — від 5 до 21 мм. Середній бал за шкалою тяжкості венозної дисфункції (VSS) — (10,62 ± 0,47) бала. Довжина сегмента великої підшкірної вени, на якому виконано лазерну коагуляцію, становила від 7 до 94 см (медіана — 37 см). Термін спостереження за хворими — 1 рік. ЕВЛК виконано із застосуванням діодного лазера з довжиною хвилі 1470 нм. Пацієнтів розподілили на дві групи. До групи Т було залучено 112 хворих, яким виконували ЕВЛК із використанням торцевого світловода, в групу Р — 80 пацієнтів, котрим виконували ЕВЛК із застосуванням радіального світловода. Групи були репрезентативними за співвідношенням статей, віком, класом СЕАР, діаметром СФС, балом за шкалою VSS, довжиною обробленого сегмента великої підшкірної вени. Результати та обговорення. Через рік після операції кумулятивна частота рецидиву вертикального рефлюксу у хворих групи Т становила 12,5 %, у хворих групи Р — 1,2 % (р = 0,005); середній бал за шкалою VSS — (2,69 ± 0,49) та (0,98 ± 0,16) бала (р = 0,004) відповідно. Між групами Т і Р не виявлено статистично значущої різниці щодо частоти рецидиву рефлюксу (5,9 та 0,0 % відповідно, р = 0,061) та середнього бала за шкалою VSS ((1,26 ± 0,33) і (0,39 ± 0,14) бала, р = 0,161). Висновки. При використанні торцевого і радіального світловодів результати ЕВЛК через рік за шкалою VSS та частота рецидиву вертикального рефлюксу статистично значущо не відрізнялися у хворих із діаметром СФС від 5 до 16 мм. Із збільшенням діаметра СФС (понад 16 мм) результати ЕВЛК статистично значущо кращі у разі використання радіального світловода
Дод.точки доступу:
Кузьменко, О. В.
Маркулан, Л. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Козлов, В. В.
Антибіотикотерапія пацієнтів з ускладненими інфекціями сечових шляхів [Текст] / В. В. Козлов // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 61-65 : табл. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МОЧЕВЫХ ПУТЕЙ ИНФЕКЦИИ -- URINARY TRACT INFECTIONS (диагностика, лекарственная терапия, терапия)
ЛЕВОФЛОКСАЦИН -- LEVOFLOXACIN (терапевтическое применение)
Анотація: Мета роботи — проаналізувати видовий спектр мікроорганізмів, виділених із сечі, й визначити бактеріологічну та клінічну ефективність, безпечність і переносність левофлоксацину при антибактеріальній терапії хворих з ускладненими інфекціями сечових шляхів. Матеріали і методи. Проаналізовано результати ретроспективного аналізу лікування 54 хворих з ускладненими інфекціями сечових шляхів. Урологічне обстеження хворих передбачало з’ясування скарг та анамнестичних даних, загальний огляд з пальцевим обстеженням передміхурової залози (у чоловіків), загальний аналіз крові та сечі, визначення рівня креатиніну в крові. Проводили ультразвукове дослідження нирок, сечового міхура з визначенням об’єму передміхурової залози (у чоловіків) та кількості залишкової сечі. Посів сечі здійснювали до початку прийому препарату та на 7-му добу від початку лікування. Результати та обговорення. До початку антибіотикотерапії культуральним методом виявлено 64 збудники. В 11 (20,4 %) пацієнтів установлено два збудники. Добру клінічну ефективність левофлоксацину відзначили 47 хворих, відсутність ефекту — 3 (у них виділено штами, не чутливі до левофлоксацину; антибіотик замінено відповідно до антибіотикограми). Частковий ефект від лікування отримано у 4 пацієнтів. Побічні ефекти лікування з боку травного тракту у вигляді нудоти зафіксовано у 5 (9,3 %) хворих, у вигляді металевого присмаку в роті — у 2 (3,7 %), послаблення випорожнення — у 4 (7,4 %). Висновки. Встановлено високу клінічну та бактеріологічну ефективність, добру переносність та безпечність левофлоксацину в пацієнтів з ускладненими інфекціями сечових шляхів. Доступність препарату дає підставу рекомендувати його як антибактеріальний препарат першої лінії для емпіричної антибіотикотерапії у цієї категорії хворих
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Інноваційна методика лікування хімічних опіків стравоходу в дітей [Текст] / Б. О. Кравчук [и др.] // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 66-69 : табл. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Унибиол

MeSH-головна:
ПИЩЕВОД -- ESOPHAGUS (повреждения)
ОЖОГИ -- BURNS (терапия)
ДЕТИ -- CHILD
Анотація: Мета роботи — вивчити дію та ефективність функціонального харчового продукту «Унібіол» при місцевому лікуванні хімічних опіків стравоходу в дітей та опрацювати рекомендації щодо його застосування при цій патології. Матеріали і методи. У період з 1990 до 2010 р. в умовах Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні проліковано 76 хворих з хімічними опіками стравоходу. Хворих розподілили на дві групи. До контрольної групи залучено 42 (55,3 %) пацієнтів, яких лікували у 1990 — 2000 рр. за класичною методикою з використанням профілактичного бужування, до основної — 34 (44,7 %) хворих, котрих у 2000 — 2010 рр. лікували за запропонованою нами інноваційною методикою місцевого лікування хімічних опіків стравоходу в дітей: з першої доби гострого періоду призначали по 3,0 г (пів чайної ложки) засобу «Унібіол» per os при опіку І та ІІ ступеня кожні дві години, при опіку ІІІ ступеня — щогодини. В обох групах первинне ендоскопічне дослідження (фіброезофагогастроскопію) проводили при госпіталізації та через 7 — 10 днів. Результати та обговорення. В основній групі найчастіше траплялися опіки стравоходу лужними розчинами — 10 (29,4 %) випадків (переважно ІІ — ІІІ ступеня), заковтування кислотних агентів — 4 (11,8 %) (опіки І — ІІІ ступеня), дія неорганічних ушкоджувальних агентів та інших речовин — відповідно у 6 (17,6 %) та 13 (38,2 %) (опіки І — ІІ ступеня), опік ІІ ступеня, спричинений випитим окропом, — 1 (2,9 %). За результатами первинного та подальших ендоскопічних оглядів хімічний опік стравоходу І ступеня виявлено у 13 (38,3 %) пацієнтів з основної групи та 17 (40,5 %) — з контрольної, опік ІІ ступеня — відповідно у 10 (29,4 %) та 13 (31,0 %) хворих, опік ІІІ ступеня — в 11 (32,3 %) та 12 (28,6 %). Через тяжкий стан у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології перебували 19 (43,2 %) дітей з основної групи та 25 (56,8 %) — з контрольної. Впродовж перших 5 днів у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології проліковано відповідно 18 (94,7 %) та 15 (60,0 %) дітей. Один (2,9 %) пацієнт з основної групи та 10 (40,0 %) з контрольної перебували у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології 6 діб і більше. Прийом рідини та рідкої їжі в перші 2 доби розпочали 22 (64,7 %) хворих з основної групи та 12 (28,6 %) — з контрольної. Перевагою інноваційної методики лікування було зменшення кількості хворих, які потребували проведення підтримувальних бужувань (23 (54,8 %) у контрольній групі та 2 (5,9 %) в основній), а також періоду перебування хворих у стаціонарі (при опіку І ступеня — 2 доби, ІІ ступеня — 4 доби, ІІІ ступеня — 9 діб). Висновки. Використання інноваційної методики клінічно довело позитивний вплив функціонального харчового продукту «Унібіол» на перебіг та наслідок лікування хімічних опіків стравоходу в дітей. В основній групі 97,1 % пацієнтів виписано у задовільному стані без ускладнень, в контрольній групі — 52,4 %. При хімічних опіках стравоходу І та ІІ ступеня вдалося запобігти розвитку рубцевих змін стравоходу в усіх пацієнтів та, як наслідок, забезпечити відповідну якість життя. При хімічному опіку стравоходу ІІІ ступеня зменшено кількість хворих, які потребували проведення тривалих профілактичних бужувань
Дод.точки доступу:
Кравчук, Б. О.
Цмокалюк, Л. І.
Вишпінський, І. М.
Смірнова, І. В.
Заремба, В. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Лисюк, Ю. С.
До питання створення вітчизняних протоколів надання медичної допомоги хворим з гострою хірургічною патологією на засадах доказової медицини [Текст] / Ю. С. Лисюк, Я. О. Савчак, О. І. Пилипович // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 108-115 : табл. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ДОКАЗАТЕЛЬНАЯ МЕДИЦИНА -- EVIDENCE-BASED MEDICINE
МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ ОКАЗАНИЕ -- DELIVERY OF HEALTH CARE (использование)
АППЕНДИЦИТ -- APPENDICITIS (диагностика)
Анотація: Висвітлено принципи розробки клінічних настанов на засадах доказової медицини. На підставі аналізу літератури оцінено інформативність клінічних симптомів та додаткових методів обстеження в діагностиці гострого апендициту. Проаналізовано відповідність вітчизняного клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим на гострий апендицит (2010) рекомендаціям провідних хірургічних асоціацій
Дод.точки доступу:
Савчак, Я. О.
Пилипович, О. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Одарченко, С. П.
Діагностична та лікувальна тактика при перфораціях шлункових виразок [Текст] / С. П. Одарченко, Л. В. Одарченко // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 116-123. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЖЕЛУДКА ЯЗВА -- STOMACH ULCER (диагностика, терапия)
Анотація: Представлено сучасні діагностичні та лікувально-тактичні підходи при перфораціях шлункових виразок. Визначено порядок виконання та інформативність різних методів інструментальної діагностики. Висвітлено відмінності в підході до лікування пацієнтів із зазначеною патологією у вітчизняних та зарубіжних клініках. Досі не визначено метод оперативного лікування, який давав би найкращі післяопераційні результати. Резекція шлунка і різні варіанти ваготомії — травматичні операції, котрі супроводжуються розвитком специфічних ускладнень у віддалений післяопераційний період. Ушивання перфорації, будучи технічно простим і малотравматичним втручанням, має суперечливі віддалені результати. Питання оперативного лікування перфоративної виразки залишаються актуальними і потребують подальшого вивчення
Дод.точки доступу:
Одарченко, Л. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Випадок успішного лікуавння пацієнтки із сімейним дифузним поліпозом товстої кишки [Текст] / В. Г. Мішалов [и др.] // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 104-107 : рис. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
КИШЕЧНИКА ПОЛИПОЗ -- INTESTINAL POLYPOSIS (терапия)
ТОЛСТАЯ КИШКА -- INTESTINE, LARGE (патология)
КОЛЭКТОМИЯ -- COLECTOMY (использование)
АДЕНОМАТОЗНЫЕ ПОЛИПЫ -- ADENOMATOUS POLYPS (терапия)
Анотація: Представлено випадок успішного лікування пацієнтки з дифузним поліпозом товстої кишки. Пацієнтка віком 18 років з діагнозом: сімейний аденоматоз товстої кишки, тотальне ураження товстої кишки, класична форма. Перебувала на лікуванні в хірургічному відділенні Олександрівської клінічної лікарні м. Києва з 02.12.2016 р. до 24.12.2016 р. За результатами обстеження протипоказань до проведення оперативного втручання не виявлено. Враховуючи молодий вік пацієнтки, було виконано тотальну колектомію з відновленням безперервності шлунково-кишкового тракту ілео-ректоанастомозом за типом кінець у кінець, санацію та дренування черевної порожнини. Від тотальної колопроктектомії хвора категорично відмовилася. Пряма кишка містить множинні поліпи, залишена інтактною. При проведенні генетичного дослідження виявлено мутацію гена АРС алелі 5q21, кодон 1256. Гістологічне дослідження: аденоматозні поліпи, злоякісного переродження не виявлено. Хвору оглянуто через місяць і скеровано на ендоскопічне видалення поліпів прямої кишки. На нашу думку, в лікуванні сімейного аденоматозу товстої кишки метод тотальної колектомії з відновленням безперервності шлунково-кишкового тракту ілеоректоанастомозом за типом кінець у кінець є оптимальним у молодих пацієнтів за відсутності злоякісного переродження поліпів, що дає їм змогу вести нормальний спосіб життя без фізіологічних обмежень. Доступом, який має добрий косметичний ефект, вважаємо доступ за Пфаненштилем. Він дає змогу виконати оперативне втручання в повному обсязі за наявності сучасного матеріально-технічного забезпечення
Дод.точки доступу:
Мішалов, В. Г.
Криворчук, І. Г.
Лещишин, І. М.
Бик, П. Л.
Огороднік, Т. О.
Панчук, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Некротична інфекція м’яких тканин - діагностика, лікувальна тактика [Текст] / І. Р. Трутяк [и др.] // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 91-95 : рис. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
МЯГКИХ ТКАНЕЙ ИНФЕКЦИИ -- SOFT TISSUE INFECTIONS (терапия, хирургия)
ФАСЦИТ НЕКРОТИЧЕСКИЙ -- FASCIITIS, NECROTIZING (терапия)
МИОЗИТ -- MYOSITIS (терапия)
Анотація: Мета роботи — підвищити ефективність хірургічного лікування некротичної інфекції м’яких тканин у травмованих та поранених. Матеріали і методи. Проаналізовано діагностику і лікувальну тактику у 8 пацієнтів з некротичною інфекцією м’яких тканин різної локалізації. Результати та обговорення. Залежно від глибини ураження морфологічного субстрату виділено некротичну форму бешихи, некротичний целюліт, некротичний фасціїт і некротичний міозит. На початку захворювання клінічні вияви некротичної інфекції незначні та не відрізняються від звичайного запального процесу, а площа шкірних змін значно менша за ураження нижче розташованих тканин. Відсутність клінічного ефекту від консервативної терапії протягом 12 год та інтоксикація організму, яка прогресує, мають спонукати хірурга до активної хірургічної тактики — висічення всіх некротичних тканин і розкриття запливів ексудату. Висновки. Програмовані повторні некректомії і хірургічний туалет рани в комплексі з інтенсивною терапією, гіпербаричною оксигенацією, VAC-терапією та пластичним закриттям ран після ліквідації гострого процесу є необхідними компонентами лікування цієї категорії пацієнтів
Дод.точки доступу:
Трутяк, І. Р.
Борзих, О. В.
Лось, Д. В.
Медзин, В. І.
Трюнквальтер, В. М.
Трутяк, Ю. І.
Борхих, Н. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Обгрунтування використання декскетопрофену для знеболювання в ранній післяопераційний період в онкохірургії [Текст] / Д. В. Дмитрієв [и др.] // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 97-102 : табл. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Декскетопрофен

MeSH-головна:
БРЮШНОЙ ПОЛОСТИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ABDOMINAL NEOPLASMS (лекарственная терапия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
АНЕСТЕЗИЯ -- ANESTHESIA (использование)
Анотація: Мета роботи — порівняти ефективність та безпечність застосування декскетопрофену для знеболювання в ранній післяопераційний період у пацієнтів, прооперованих з приводу пухлин черевної порожнини. Матеріали і методи. У дослідження залучили 64 пацієнтів, прооперованих з приводу пухлин заочеревинного простору (44 (69 %)), пухлин яєчника (20 (31 %)). Дизайн передбачав рандомізацію пацієнтів на дві групи: 1-шу (34 (53 %)) — в якій знеболювання проводили морфіном у дозі 10 мг у стандартному виконанні, і 2-гу (30 (47 %)) — в якій знеболювання проводили декскетопрофеном («Кейвер»). Добова доза лікарського засобу не перевищувала 150 мг. Вивчали показники внутрішньочеревного тиску методом Крона та абдомінальний перфузійний тиск. Проводили допплерометрію мезентеріального кровотоку у верхній мезентеріальній, нирковій та селезінковій артеріях. Визначали кількісні параметри кровотоку в артеріальних судинах: пікову систолічну та кінцеву діастолічну швидкість кровотоку, індекс периферичного опору. Результати та обговорення. Дослідження артеріального кровообігу у верхній брижовій та нирковій артеріях виявило вище значення індексу резистентності у 1-й групі, ніж у 2-й, що свідчило про блокаду мікроциркуляторного русла і, як наслідок, про неефективне знеболювання в 1-й групі. У 1-й групі додаткові болюси морфіну (10 мг) введено 4 (11,7 %) пацієнтам. У 2-й групі необхідність у додатковому введенні морфіну не виникла. Використання декскетопрофену («Кейвер») для післяопераційного знеболювання сприяло зменшенню виявів синдрому інтраабдомінальної гіпертензії (р 0,05) та поліпшувало кровотік у магістральних судинах черевної порожнини. Висновки. Комплексне вивчення реакцій больової поведінки, фізіологічних показників і лабораторних стресових тестів показало, що використання декскетопрофену для післяопераційного знеболювання сприяло ефективній анальгезії після травматичних операцій, давало змогу значно знизити потребу в опіоїдах
Дод.точки доступу:
Дмитрієв, Д. В.
Дмитрієва, К. Ю.
Залецький, Б. В.
Залецька, О. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Етапні малоінвазивні втручання та відкрита панкреатонекректомія в хірургічному лікуванні хворих на гострий некротичний панкреатит [Текст] / І. В. Хомяк [и др.] // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 25-29 : табл. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-не головна:
ПАНКРЕАТИТ ОСТРЫЙ НЕКРОТИЗИРУЮЩИЙ -- PANCREATITIS, ACUTE NECROTIZING (терапия, хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES
Анотація: Мета роботи — вивчити ефективність індивідуалізованого етапного (step-up) застосування малоінвазивних втручань у хірургічному лікуванні гострого некротичного панкреатиту порівняно з первинно відкритими (лапаротомними) оперативними втручаннями. Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 226 хворих на гострий некротичний панкреатит. До основної групи залучено 116 пацієнтів, в яких послідовно застосовували діапевтичні методи, ендоскопічну та люмботомічну відеоконтрольовану панкреатонекрсеквестректомію, міні-лапаротомію та міні-люмботомію, за їх неефективності — відкриті втручання на підшлунковій залозі. У 110 осіб контрольної групи використано традиційну хірургічну тактику із застосуванням лапаротомних оперативних втручань. Результати та обговорення. Послідовне виконання малоінвазивних втручань дало змогу зменшити кількість відкритих широких операцій у 3,4 разу і відтермінувати їх виконання (85 % операцій в основній групі та 33 % у контрольній проведено через 4 тиж від початку захворювання (p 0,05)). Порівняно з контрольною групою частота вперше виявленої органної недостатності після хірургічних втручань була значно меншою (12,5 % проти 28,2 %), кількість осіб, котрі потребували тривалої інтенсивної терапії у післяопераційний період, була значно меншою (17,5 % проти 38,2 %). Померло 4 хворих в основній групі та 26 — у контрольній. Висновки. Використання етапної індивідуалізованої тактики хірургічного лікування гострого некротичного панкреатиту сприяє зменшенню кількості лапаротомних некрсеквестректомій і дає змогу відстрочити їх виконання (через 4 тиж від початку захворювання), що зумовлює зменшення частоти розвитку післяопераційної органної недостатності та летальності
Дод.точки доступу:
Хомяк, І. В.
Ротар, О. В.
Терешкевич, І. С.
Ротар, В. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Фелештинський, Я. П.
Діагностична цінність капсульної ендоскопії при тонкокишкових кровотечах [Текст] / Я. П. Фелештинський, У. І. Гречана, В. Ю. Пироговський // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 30-34 : рис. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ТОНКАЯ КИШКА -- INTESTINE, SMALL (патология)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОЕ КРОВОТЕЧЕНИЕ -- GASTROINTESTINAL HEMORRHAGE (диагностика, классификация, терапия)
ЭНДОСКОПИЯ -- ENDOSCOPY (классификация)
Анотація: Мета роботи — поліпшити результати діагностики та лікування у хворих з тонкокишковими кровотечами. Матеріали і методи. Вивчено результати діагностики і лікування 167 пацієнтів з тонкокишковими кровотечами в хірургічному та проктологічному стаціонарах КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня». Пацієнтів було розподілено на дві групи. До основної групи залучено 98 хворих, яким у період з травня 2013 р. до грудня 2015 р. проводили діагностику та лікування за розробленим нами діагностично-лікувальним алгоритмом, до групи порівняння — 69 хворих, котрим у період з квітня 2000 р. до грудня 2013 р. здійснювали діагностику та лікування за традиційною схемою, яка передбачала проведення езофагогастродуоденоскопії, відеоколоноскопії, контрастної рентгенографії тонкої кишки, гемостатичної та інфузійної терапії. Результати та обговорення. В основній групі за допомогою капсульної ендоскопії (КЕ) джерело кровотечі виявлено у 91 пацієнта. Встановити остаточний діагноз та визначитися з лікувальною тактикою на етапі виконання КЕ вдалося у 43 (43,9 %) хворих. У групі порівняння джерело кровотечі на доопераційному етапі виявлено за допомогою традиційного алгоритму лише у 10 (14,5 %) хворих. В основній групі виконано 14 (14,3 %) оперативних втручань, у групі порівняння — 53 (76,8 %). Висновки. Чутливість КЕ у виявленні джерела тонкокишкової кровотечі становила 92,9 %. Щодо встановлення остаточного діагнозу КЕ виявилася на 29,4 % ефективнішою за традиційний алгоритм обстеження на доопераційному етапі у хворих з тонкокишковими кровотечами. Застосування КЕ при тонкокишкових кровотечах дало змогу зменшити частоту діагностичних лапаротомій на 62,5 %
Дод.точки доступу:
Гречана, У. І.
Пироговський, В. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Результаты лечения больных с новообразованиями надпочечниковых желез с использованием лапароскопической адреналэктомии [Текст] / М. А. Каштальян [и др.] // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 20-23. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-не головна:
НАДПОЧЕЧНИКИ -- ADRENAL GLANDS
НОВООБРАЗОВАНИЯ -- NEOPLASMS (терапия, хирургия)
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (использование)
АДРЕНАЛЭКТОМИЯ -- ADRENALECTOMY (использование)
Анотація: Цель работы — оценить результаты выполнения лапароскопической и открытой адреналэктомии у пациентов с новообразованиями надпочечников. Материалы и методы. Изучены результаты лечения 148 (100 (67,6 %) женщин и 48 (32,4 %) мужчин) пациентов с новообразованием надпочечников, которым проведена адреналэктомия в период с 2001 по 2016 г. Средний возраст пациентов составил (42,7 ± 5,8) года. Открытая адреналэктомия выполнена у 58 пациентов (слева — у 20 (34,5 %), справа — у 38 (65,5 %)), лапароскопическая адреналэктомия — 90 (правосторонняя — у 62 (68,9 %), левосторонняя — у 28 (31,1 %)). У 120 (81,1 %) пациентов диагностировано новообразование коркового вещества надпочечников, у 16 (10,8 %) — опухоль мозгового вещества, у 12 (8,1 %) — киста надпочечника. Результаты и обсуждение. Продолжительность открытой адреналэктомии в среднем составила (88,6 ± 19,8) мин, лапароскопической — (62,3 ± 14,3) мин (T = 1,1; p = 0,28). В 7 (7,8 %) случаях лапароскопическая адреналэктомия закончилась конверсией. Средняя длительность госпитализации после лапароскопической адреналэктомии составила (4,1 ± 1,1) койко-дня, после открытой операции — (8,3 ± 1,4) койко-дня (T = 2,4; p = 0,02). В ранний послеоперационный период у 2 (2,2 %) пациентов после лапароскопической и у 2 (3,4 %) — после открытой левосторонней адреналэктомии развился послеоперационный панкреатит, купированный консервативным лечением. В 2 (3,4 %) случаях после открытой правосторонней адреналэктомии имело место кровотечение из культи центральной вены надпочечника. Из 84 (56,8 %) пациентов с отслеженными отдаленными результатами 3 (3,6 %) больных, прооперированных открытым способом по поводу злокачественной кортикостеромы, умерли в течение 1 года после операции вследствие прогрессирования основного заболевания. Выводы. Выполнение лапароскопической адреналэктомии позволяет в два раза сократить сроки послеоперационного стационарного лечения по сравнению с открытой адреналэктомией. Лапароскопическая адреналэктомия по длительности оперативного вмешательства и частоте ранних послеоперационных осложнений сопоставима с открытой операцией
Мета роботи — оцінити результати виконання лапароскопічної та відкритої адреналектомії у пацієнтів з новоутвореннями надниркових залоз. Матеріали і методи. Вивчено результати лікування 148 (100 (67,6 %) жінок та 48 (32,4 %) чоловіків) пацієнтів з новоутвореннями надниркових залоз, яким проводили адреналектомію в період з 2001 до 2016 р. Середній вік пацієнтів становив (42,7 ± 5,8) року. Відкриту адреналектомію виконано у 58 пацієнтів (зліва — у 20 (34,5 %), справа — у 38 (65,5 %)), лапароскопічну адреналектомію — у 90 (правобічну — у 62 (68,9 %), лівобічну — у 28 (31,1 %)). У 120 (81,1 %) пацієнтів діагностовано новоутворення коркової речовини надниркових залоз, у 16 (10,8 %) — пухлину мозкової речовини, у 12 (8,1 %) — кісту надниркової залози. Результати та обговорення. Тривалість відкритої адреналектомії у середньому становила (88,6 ± 19,8) хв, лапароскопічної — (62,3 ± 14,3) хв (T = 1,1; p = 0,28). У 7 (7,8 %) випадках лапароскопічна адреналектомія завершилася конверсією. Середня тривалість госпіталізації після лапароскопічної адреналектомії становила (4,1 ± 1,1) ліжко-дня, після відкритої операції — (8,3 ± 1,4) ліжко-дня (T = 2,4; p = 0,02). У ранній післяопераційний період у 2 (2,2 %) пацієнтів після лапароскопічної та у 2 (3,4 %) після відкритої лівобічної адреналектомії виник післяопераційний панкреатит, який було усунуто консервативним лікуванням. У 2 (3,4 %) випадках після відкритої правобічної адреналектомії виникла кровотеча з кукси центральної вени надниркової залози. З 84 (56,8 %) пацієнтів, в яких простежено віддалені результати лікування, 3 (3,6 %) хворих, прооперованих відкритим способом з приводу злоякісної кортикостероми, померли протягом 1 року після операції внаслідок прогресування основного захворювання. Висновки. Виконання лапароскопічної адреналектомії дає змогу вдвічі скоротити термін післяопераційного стаціонарного лікування порівняно з відкритою адреналектомією. Лапароскопічна адреналектомія за тривалістю оперативного втручання та частотою ранніх післяопераційних ускладнень є порівнянною з відкритою операцією
Дод.точки доступу:
Каштальян, М. А.
Шаповалов, В. Ю.
Богачик, Ф. Н.
Цема, Е. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Чинники ураження та причини ампутацій кінцівок у постраждалих під час воєнного конфлікту на сході України [Текст] / Є. В. Цема [и др.] // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 7-12 : табл. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
АМПУТАЦИЯ -- AMPUTATION
КОНЕЧНОСТИ -- EXTREMITIES (повреждения, хирургия)
АМПУТАЦИЯ ТРАВМАТИЧЕСКАЯ -- AMPUTATION, TRAUMATIC
РАНЫ И ТРАВМЫ -- WOUNDS AND INJURIES (терапия)
ЛОКАЛЬНЫЕ ВОЙНЫ И КОНФЛИКТЫ -- LOCAL WARS AND CONFLICTS
ВОЙНА -- WAR
УКРАИНА -- UKRAINE
Анотація: Мета роботи — вивчити основні чинники ураження та причини виконання ампутацій кінцівок у поранених під час воєнного конфлікту на сході України. Матеріали і методи. Проаналізовано 191 випадок виконання ампутацій кінцівок у 159 постраждалих (158 (99,4 %) чоловіків та 1 (0,6 %) жінка) під час бойових дій на сході України в період з 01.06.2014 до 30.06.2016 р. Середній вік пацієнтів на момент поранення становив (33,04 ± 1,15) року (від 18,9 до 60,3 року), середній термін військової служби постраждалого на момент отримання поранення — (1,97 ± 0,41) року (від 11 днів до 25,2 року). Результати та обговорення. У 130 (81,8 %) поранених виконано ампутацію сегмента однієї кінцівки, у 27 (17,0 %) — двох кінцівок, у 2 (1,2 %) — трьох та чотирьох. Загалом на верхній кінцівці проведено 18 (29,0 %) ампутацій плечового сегмента, 25 (40,3 %) — сегмента передпліччя та 19 (30,6 %) — кистьового сегмента. На нижній кінцівці проведено 55 (42,6 %) ампутацій стегнового сегмента, 53 (41,1 %) — гомілкового сегмента та 21 (16,3 %) — сегмента стопи. У 140 (73,3 %) випадках причиною ампутації кінцівки було мінно-вибухове поранення, яке спричинило травматичний відрив кінцівки (66,4 %), масивні зони первинного некрозу тканин кінцівки (14,3 %), пошкодження магістральної судини з розвитком незворотної ішемії кінцівки (11,4 %), травматичне розтрощення кінцівки (3,6 %). У 16 (8,4 %) спостереженнях основною причиною втрати кінцівки були множинні осколкові поранення, які призвели до ушкодження магістральної судини або масивних ділянок травматичного ушкодження м’яких тканин. У 15 (7,9 %) випадках ампутацію кінцівки проведено з приводу її холодової травми (відмороження), в 11 (5,8 %) — з приводу кульового вогнепального поранення; у 4 (2,1 %) — з приводу вибухового заброньованого ушкодження; у 3 (1,6 %) — з приводу наїзду потяга з травматичним відчленуванням кінцівки, у 2 (1,0 %) — з приводу травмування кінцівки при обвалі бетонних конструкцій. Висновки. В умовах гібридної війни на сході України основним видом ушкодження, який призводив до втрати сегмента кінцівки, були мінно-вибухові (74,8 %), осколкові (9,4 %), кульові вогнепальні (6,9 %) поранення та холодова травма (4,4 %). Зазначені фізичні чинники призводили до змін, які були показаннями до виконання ампутації кінцівки: травматичне відчленування кінцівки (51,8 %), незворотна ішемія м’яких тканин (18,8 %), масивні ділянки первинного (14,7 %) і вторинного (1,6 %) некрозу, травматичне розтрощення (2,6 %) та відмороження (6,8 %) кінцівки
Дод.точки доступу:
Цема, Є. В.
Хоменко, І. П.
Беспаленко, А. А.
Дінець, А. В.
Заводовський, Є. С.
Коваль, Б. М.
Мішалов, В. Г.
Бур’янов, О. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Сучасні технології етапного лікування поранених з вогнепальною скелетною травмою [Текст] / Ю. О. Ярмолюк [и др.] // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 14-19 : рис. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT (терапия)
КОНЕЧНОСТИ -- EXTREMITIES (повреждения, хирургия)
ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE (терапия)
Анотація: Мета роботи — оцінити ефективність сучасних методів лікування вогнепальних переломів кісток кінцівок. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 237 пацієнтів з вогнепальними переломами довгих кісток, які перебували на лікуванні у травматологічних відділеннях НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» у період з 01.03.2014 р. до 01.03.2016 р. Описано тактики хірургічної допомоги при вогнепальних переломах за допомогою VAC-терапії та ультразвукового дебридменту ран (UAW). Пацієнтів було розподілено на дві групи: основну (n = 119) та порівняння (n = 118); пацієнтам основної групи застосовували хірургічні обробки за стандартним протоколом завжди разом з терапією негативним тиском (VAC-терапію) або ультразвуковим дебрідментом (як єдиним методом, так і в комбінації з терапією негативним тиском), пацієнтам групи порівняння застосовували хірургічні обробки за стандартним протоколом та в ряді випадків з терапією негативним тиском. Вік хворих — від 21 до 43 років. Усі пацієнти — чоловіки. Результати та обговорення. Через 1—1,5 року після лікування у пацієнтів обох груп відзначено такі ускладнення, як хронічний остеомієліт, псевдоартроз, контрактури великих суглобів. У пацієнтів основної групи відзначено зменшення частки таких ускладнень, як псевдоартроз (на 2,6 %), хронічний остеомієліт (на 4,2 %), контрактури (на 12,0 %), порівняно з пацієнтами групи порівняння. Висновки. Обґрунтована і своєчасна заміна методу фіксації вогнепальних переломів довгих кісток кінцівок дає змогу реалізувати індивідуальну програму медичної реабілітації, яка забезпечить оптимальний функціональний результат. Лікування вогнепальних переломів довгих кісток слід проводити з диференційованим підходом до вибору хірургічної тактики залежно від характеру і місця пошкодження
Дод.точки доступу:
Ярмолюк, Ю. О.
Бур’янов, О. А.
Борзих, Н. О.
Беспаленко, А. А.
Вакулич, М. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Патогенетичне лікування анальної тріщини [Текст] / В. С. Андрієць [и др.] // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 50-52. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Детралекс

MeSH-головна:
АНУСА ТРЕЩИНА -- FISSURE IN ANO (диагностика, лекарственная терапия, терапия)
Анотація: Мета роботи — поліпшити результати лікування пацієнтів з анальною тріщиною шляхом використання комплексного лікування. Матеріали і методи. У період з 2008 до 2016 р. на базі Клінічної лікарні № 15 м. Києва обстежено та проліковано 425 хворих, з них 248 увійшли в основну групу, решта — у контрольну. В основній групі, окрім фісуректомії, застосовували комплексне лікування з використанням системних венотоніків («Детралекс»). Результати та обговорення. В основній групі тривалість лікування в середньому становила (23,8 ± 0,6) доби. Працездатність відновилася в середньому на (17,3 ± 0,8) доби. Підвищення якості життя відзначено на (14,0 ± 0,2) доби. Частота рецидивів становила лише 2,8 %. У контрольній групі повного загоєння досягнуто в середньому на (28,0 ± 1,2) доби. Тривалість лікування була більшою, ніж в основній групі, — (28,0 ± 1,2) доби. Працездатність відновилася в середньому на (21,3 ± 1,4) доби. Підвищення якості життя відзначено на (20,0 ± 1,1) доби. Висновки. Терапія хворих з анальною тріщиною з використанням комплексного підходу дала змогу знизити ймовірність розвитку рецидивів на 15,2 %, прискорити відновлення працездатності на (4,0 ± 0,6) доби. Використання системних венотоніків («Детралекс») у комплексній терапії прискорило загоєння анальних тріщин на (4,2 ± 0,3) доби. Отримані результати дають підставу для рекомендації використовувати комплексну терапію як стандартний метод при лікуванні анальної тріщини
Дод.точки доступу:
Андрієць, В. С.
Смовженко, В. І.
Бацюн, А. С.
Симоненко, С. О.
Хмеляр, І. В.
Лук’янчук, І. П.
Унгурян, І. С.
Ігнатюк, В. В.
Андрієць, Ю. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Кобірніченко, А. А.
Клінічне обстеження та критерії відбору хворих для виконання селективної артеріальної емболізації передміхурової залози [Текст] / А. А. Кобірніченко // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 55-59. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ПРЕДСТАТЕЛЬНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ГИПЕРПЛАЗИЯ -- PROSTATIC HYPERPLASIA (диагностика, терапия)
ЭМБОЛИЗАЦИЯ ТЕРАПЕВТИЧЕСКАЯ -- EMBOLIZATION, THERAPEUTIC
Анотація: Мета роботи — оцінити значення клінічного обстеження та відбору хворих для поліпшення технічних і клінічних результатів селективної артеріальної емболізації (САЕ). Матеріали і методи. Критерії залучення у дослідження: чоловіча стать, вік понад 50 років, високий операційно-анестезіологічний ризик (показник шкали Американського товариства анестезіологів (ASA) ІІІ — IV), об’єм передміхурової залози понад 40 см3, діагноз «доброякісна гіперплазія передміхурової залози» з помірно вираженими або тяжкими симптомами з боку нижніх сечових шляхів (оцінка за IPSS 18 балів та/або за шкалою оцінки якості життя QoL 3 балів), неефективність медикаментозного лікування протягом 6 міс. Критерії вилучення: злоякісне новоутворення (діагностоване за допомогою пальцевого ректального та трансректального ультразвукового дослідження з визначенням рівня простат-специфічного антигена в сироватці крові та при біопсії), дивертикули сечового міхура, конкременти сечового міхура великого розміру, хронічна ниркова недостатність, звивистість або виражений атеросклероз артерій малого таза за результатами комп’ютерної томографії та ангіографії, гострий запальний процес сечовивідних шляхів, декомпенсована коагулопатія. Результати та обговорення. Близько 40 % хворих, яких ми консультували, відповідали критеріям для проведення САЕ. Група хворих з прогностично сприятливими результатами лікування — це хворі з вираженими симптомами з боку нижніх сечових шляхів (оцінка за IPSS 18 балів), низькою максимальною швидкістю сечовипускання ( 10 мл/с) та підтвердженою інфравезикальною обструкцією. Висновки. Попередня клінічна оцінка та відбір хворих мають важливе значення для поліпшення технічних і клінічних результатів САЕ
Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Результаты лечения больных с птозом передней брюшной стенки, которыми выполнены симультанные операции с помощью традиционной и лапароскопической технологий [Текст] / В. Г. Мишалов [и др.] // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 45-49 : табл. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-головна:
БРЮШНАЯ СТЕНКА -- ABDOMINAL WALL (патология, хирургия)
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (использование)
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ -- CHOLECYSTECTOMY (использование)
АДГЕЗИИ ТКАНЕЙ -- TISSUE ADHESIONS (терапия)
Анотація: Цель работы — сравнить непосредственные результаты лечения больных с птозом передней брюшной стенки, которым, помимо липодермэктомии, выполнены симультанные операции на органах брюшной полости традиционным и лапароскопическим способами и абдоминопластика. Материалы и методы. Проведен анализ результатов лечения 124 больных с птозом передней брюшной стенки, эстетической деформацией передней брюшной стенки и заболеваниями органов брюшной полости, которым выполнена липодермэктомия и симультанные операции традиционным (холецистэктомия (n = 70) и адгезиолизис (n = 4); 1-я группа) и лапароскопическим (холецистэктомия (n = 45) и адгезиолизис (n = 5); 2-я группа) способами. Средний возраст больных составил (51,42 ± 0,74) года. Среди пациентов преобладали женщины (119 (96 %)). Оперативные вмешательства по поводу вентральной грыжи и/или диастаза прямых мышц живота (25 (20,2 %)) в обеих группах выполняли традиционным способом. Результаты и обсуждение. Выраженность боли (средний балл) во все контрольные сроки после операции в 1-й группе была статистически значимо большей по сравнению со 2-й группой (все р 0,01). В обеих группах у больных с ишемической болезнью сердца регистрировали нарушения ритма сердца (в 1-й группе — 17,6 % случаев, во 2-й группе — 4,0 %). Отмечено снижение частоты послеоперационных раневых осложнений с 12,2 до 8 %, внутрибрюшных — с 6,8 до 0 % и отдаленных послеоперационных осложнений — с 9,5 до 0 %. Выводы. В группе больных, которым проводили лапароскопические симультанные операции по разработанной нами методике, периоперационных осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы у больных с сопутствующей ишемической болезнью сердца (4 % — во 2-й группе и 17,6 % — в 1-й группе), раневых (8,0 и 12,2 %), воспалительных внутрибрюшных (0 и 6,8 %) и отдаленных послеоперационных (0 и 9,5 %) осложнений было статистически значимо меньше, чем у пациентов, которым симультанные операции выполнены традиционным способом
Мета роботи — порівняти безпосередні результати лікування хворих з птозом передньої черевної стінки, яким, окрім ліподермектомії, виконано симультанні операції на органах черевної порожнини традиційним і лапароскопічним способами та абдомінопластику. Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів лікування 124 хворих з птозом передньої черевної стінки, естетичною деформацією передньої черевної стінки, захворюваннями органів черевної порожнини, яким виконано ліподермектомію і симультанні операції традиційним (холецистектомія (n = 70) і адгезіолізис (n = 4); 1-ша група) і лапароскопічним (холецистектомія (n = 45) і адгезіолізис (n = 5); 2-га група) способом. Середній вік хворих становив (51,42 ± 0,74) року. Серед пацієнтів переважали жінки (119 (96 %)). Оперативні втручання з приводу вентральної грижі та/або діастазу прямих м’язів живота (25 (20,2 %)) в обох групах виконували традиційним способом. Результати та обговорення. Інтенсивність болю (середній бал) в усі контрольні терміни після операції в 1-й групі була статистично знауще більшою порівняно з 2-ю групою (усе р 0,01). В обох групах у пацієнтів з ішемічною хворобою серця реєстрували порушення ритму серця (в 1-й групі — 17,6 % випадків, у 2-й групі — 4,0 %). Частота післяопераційних внутрішньочеревних ускладнень у 1-й групі становила 6,8 %, віддалених післяопераційних ускладнень — 9,5 %. У 2-й групі ускладнень не зафіксували. Висновки. У групі хворих, яким проводили лапароскопічні симультанні операції за розробленою нами методикою, післяопераційних ускладнень з боку серцево-судинної системи у пацієнтів із ішемічною хворобою серця (4 % — в 2-й групі та 17,6 % — в 1-й групі), ранових (8,0 і 12,2 %), запальних внутрішньочеревних (0 і 6,8 %) і віддалених післяопераційних (0 і 9,5 %) ускладнень було статистично значуще менше, ніж у пацієнтів, яким симультанні операції виконували традиційним способом
Дод.точки доступу:
Мишалов, В.Г.
Бондарев, Р. В.
Кондакова, Е. Ю.
Маркулан, Л. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Діагностика захворювань товстої кишки: оптимальний алгоритм підготовки [Текст] / В. О. Сипливий [и др.] // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 35-38 : рис. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Диагностин

MeSH-головна:
ТОЛСТАЯ КИШКА -- INTESTINE, LARGE (рентгенография, хирургия)
КОЛОНОСКОПИЯ -- COLONOSCOPY (использование)
ПОЛИЭТИЛЕНГЛИКОЛИ -- POLYETHYLENE GLYCOLS (терапевтическое применение, фармакокинетика)
Анотація: Мета роботи — визначити оптимальний алгоритм підготовки пацієнта до ендоскопічного або рентгенологічного дослідження товстої кишки. Матеріали і методи. Проведено аналіз методик підготовки товстої кишки до ендоскопічного або рентгенологічного обстеження у 120 пацієнтів з підозрою на хронічне захворювання товстої кишки. Ендоскопічне дослідження було призначене 75 пацієнтам, рентгенологічне — 45. За методом підготовки товстої кишки пацієнти були розподілені на три групи (по 25 пацієнтів, яким призначено ендоскопічне обстеження, та по 15 пацієнтів, котрим призначено рентгенологічне дослідження). У першій групі підготовка передбачала застосування лише очисних клізм, у другій — використання макроголу 4000, у третій — макроголу 3350 («Діагностин», ТОВ «Фармацевтична компанія „Здоров’я“»). Результати та обговорення. Під час дослідження чисту кишку виявлено у 4 (16 %) пацієнтів першої групи, 20 (80 %) — другої та 23 (92 %) — третьої. Суб’єктивний дискомфорт відзначили 87,5 % пацієнтів першої групи, 30,0 % — другої і 17,5 % — третьої. Застосування макроголу 3350 («Діагностину») забезпечує на 12 % ефективніше очищення кишкової трубки порівняно з іншими методами, робить процедуру максимально комфортною для пацієнта і може бути рекомендоване як оптимальний метод для підготовки товстої кишки до ендоскопічного та рентгенологічного дослідження. Висновки. Правильний підхід до підготовки пацієнта для дослідження товстої кишки дає змогу знизити ризик можливих ускладнень за рахунок кращої візуалізації та зменшення тривалості діагностичної процедури, а також знизити вартість процедури
Дод.точки доступу:
Сипливий, В. О.
Робак, В. І.
Євтушенко, Д. В.
Драна, Л. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Доманський, А. М.
Тактика ведення пацієнтів з тяжкими травмами кісток (Damage control orthopedics) у хірургічному лікуванні вогнепальних поранень кінцівок [Текст] / А. М. Доманський, С. О. Король // Хірургія України. - 2017. - N 2. - С. 39-41. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT (терапия)
РАНЫ И ТРАВМЫ -- WOUNDS AND INJURIES (терапия, хирургия)
КОНЕЧНОСТИ -- EXTREMITIES (повреждения, хирургия)
Анотація: Мета роботи — вивчити особливості використання тактики ведення пацієнтів з тяжкими травмами кісток (damage control orthopedics, DCO) при хірургічному лікуванні вогнепальних поранень кінцівок. Матеріали і методи. Загальний масив дослідження становив 1809 поранених, які були доставлені із зони антитерористичної операції в приймальне відділення Обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова (м. Дніпро) у період з 2014 до 2016 р. У тяжкому і вкрай тяжкому стані за шкалою FTS доставлено 9,20 % поранених, у нетяжкому — 90,80 %. У 978 (54,06 %) постраждалих були вогнепальні поранення кінцівок. Результати та обговорення. В першій фазі тактики DCO проводять протишокові заходи, які передбачають зупинку кровотечі, знеболювання, накладання асептичної пов’язки та іммобілізацію кінцівки. В другій фазі тактики DCO важливим заходом лікування є повторні та вторинні хірургічні обробки з проведенням фасціотомій, використанням вакуум-терапії та ультразвукової кавітації. В третій фазі тактики DCO застосовують реконструктивно-відновні операційні втручання, при вогнепальних переломах довгих кісток кінцівок — заміну стрижневого апарата зовнішньої фіксації на пластину або інтрамедулярний блокований цвях. Висновки. Диференційована тактика DCO при хірургічному лікуванні поранених у тяжкому та вкрай тяжкому стані (4 — 9 балів за шкалою FTS) є необхідною для врятування життя військовослужбовців у перший період травматичної хвороби та запобігання ускладненням другого і третього періодів
Дод.точки доступу:
Король, С. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)