Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ХУ6/2019/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 15
Показані документи з 1 по 15

Інтраопераційний перитонеальний гіпертермічний хіміотерапевтичний лаваж з динамічним цитологічним контролем у комплексному лікуванні хворих на рак підшлункової залози / М. С. Загрійчук [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 7-12

MeSH-головна:
ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- PANCREATIC NEOPLASMS (терапия)
ПЕРИТОНЕАЛЬНЫЙ ЛАВАЖ -- PERITONEAL LAVAGE (использование, методы, стандарты, тенденции)
Анотація: Мета роботи — поліпшити віддалені результати лікування пацієнтів з аденокарциномою підшлункової залози на різних стадіях шляхом впровадження в комплексний лікувальний алгоритм інтраопераційного перитонеального лаважу гіпертермічними розчинами з хіміотерапевтичними агентами з динамічним цитологічним контролем методами перитонеальних змивів і відбитків. Матеріали і методи. В дослідження залучено 14 хворих на помірно диференційовану (G2) аденокарциному підшлункової залози І — IІ стадії, пролікованих у період з 2015 до 2018 р. Чоловіків було 9, жінок — 5. Середній вік пацієнтів становив (62,0 ± 2,4) року. Пацієнтів розподілили на дві групи. В основній групі хірургічне лікування доповнювали інтраопераційним гіпертермічним перитонеальним лаважем з додаванням гемцитабіну та фізіологічного розчину, підігрітого до 43 — 45 °С, протягом 40 хв і гемцитабіном як ад’ювантним лікуванням шляхом системного внутрішньовенного введення. В групі порівняння проводили радикальну операцію та неоад’ювантне лікування гемцитабіном за стандартною схемою. Якість перитонеального лаважу контролювали методами перитонеальних відбитків і змивів з цитологічним контролем. В кожній з груп було 5 пацієнтів після панкреатодуоденальної резекції та 2 особи після дистальної субтотальної резекції підшлункової залози зі спленектомією. В групі порівняння середня тривалість панкреатодуоденальної резекції становила (348 ± 34) хв, дистальної резекції підшлункової залози із спленектомією — (168 ± 21) хв, в основній групі — відповідно (408 ± 38) і (228 ± 23) хв. Аналізували статистичну значущість цитологічної оцінки, значення коефіцієнта дисемінації на початку та в кінці операції, до і після проведення перитонеального лаважу, тривалість безрецедивного періоду, медіану виживаності та тривалість періоду від операції до смерті хворого. Результати та обговорення. Проведено дослідження перитонеальної дисемінації в обох групах на початку і в кінці операції. Перитонеальні відбитки брали із 5 зон черевної порожнини. За результатами цитологічного аналізу відбитків розраховували коефіцієнт дисемінації. Із 7 хворих основної групи пухлинні клітини або їх комплекси виявлено в 4 (57,1 %), з них в трьох коефіцієнт дисемінації становив 2, а в одного — 3. В інших випадках вільних пухлинних клітин не верифіковано (коефіцієнт дисемінації — 1). У групі порівняння вільні пухлинні клітини в черевній порожнині виявлено в 3 пацієнтів із 7 (42,9 %), у всіх трьох коефіцієнт дисемінації — 2. Ускладнень у найближчий післяопераційний період, пов’язаних з проведенням інтраопераційної гіпертермії, не відзначили. Частота інших післяопераційних ускладнень в групах становила 15,4 та 16,2 % відповідно. Летальних випадків не було. Середня тривалість післяопераційного періоду в основній групі та групі порівняння становила 12,4 та 11,8 доби відповідно. Середня тривалість безрецидивного періоду в 3 пацієнтів в основній групі та 4 осіб у групі порівняння з коефіцієнтом дисемінації 1 становила відповідно 17,4 та 12,6 міс, у 4 пацієнтів основної групи і 3 осіб групи порівняння з коефіцієнтом дисемінації 2 — 9,2 та 7,4 міс, в 1 пацієнта основної групи з коефіцієнтом дисемінації 3 — 6,0 міс. Чотири пацієнти в основній групі та 5 у групі порівняння на момент написання статті живі, тому оцінити медіану виживаності неможливо. За період з 2015 до 2017 р. прооперовано 3 пацієнтів основної групи, один з яких живий протягом 36 міс після операції, двоє померли через 18 та 23 міс. У групі порівняння 2 пацієнтів, прооперованих за аналогічний період, померли через 12 та 14 міс. Висновки. Гіпертермічний перитонеальний лаваж з хіміотерапевтичними препаратами, виконаний під час оперативного втручання, поліпшує тривалість життя і безрецидивного періоду в хворих на рак підшлункової залози. Динамічний цитологічний контроль методами перитонеальних відбитків та змивів є ефективним, зручним і практичним
The aim — to improve the long‑term treatment results of patients with pancreatic adenocarcinoma at different stages by introducing into the complex therapeutic algorithm of intraoperative and postoperative peritoneal lavage with hyperthermic solutions with chemotherapeutic agents and dynamic cytological control using peritoneal washings and imprints. Materials and methods. The study included 14 patients with moderately differentiated (G2) adenocarcinoma of the pancreas I and II stage treated from 2015 to 2018. The men were 9, women — 5. The average age of patients was 62 ± 2.4 years. In the main group, surgical treatment was supplemented with intraoperative peritoneal lavage with gemcitabine and saline warmed to 43 — 45 ° C for 40 min and gemcitabine as an adjuvant treatment by systemic administration. In the comparison group, radical surgery and adjuvant gemcitabine treatment was performed. The quality of peritoneal lavage was controlled by methods of peritoneal imprints and swabs with cytological control. 5 patients after pancreatic‑duodenal resection and 2 patients after distal subtotal resection of the pancreas with splenectomy were enrolled in each group. The average duration of the Whipple surgery was (348 ± 34) minutes, distal resection of the pancreas with splenectomy — 168 ± 21 minutes in the comparison group, the average duration of the Whipple was 408 ± 38 minutes, distal resection of the pancreas with splenectomy 228 ± 23 minutes in the main group. The reliability of the cytological evaluation, the value of the dissemination coefficient at the beginning and at the end of the operation, before and after the peritoneal lavage, the duration of the recurrent free period, the median survival time and the duration of the period from the moment of surgery to the death of the patient were analyzed. Results and discussion. Peritoneal dissemination studies were conducted in both groups at the beginning and at the end of the operation. Peritoneal imprints were taken from 5 zones of the abdominal cavity, according to the results of cytological analysis of the impressions; the coefficient of dissemination was calculated. Of the 7 patients in the main group, tumor cells or their complexes were detected in 4 cases (57.1 %) of these, in three cases, the coefficient is equal to 2 and in one case, and the coefficient was 3. In three other cases, free tumor cells were not verified, and therefore the coefficient of dissemination was equal to 1. Free tumor cells in the abdominal cavity were detected in 3 patients from 7 (42.9 %), but all three had coefficient 2 in the comparison group. The complications in the immediate postoperative period associated with intraoperative hyperthermia was not noticed. The frequency of other complictions was 15.4 and 16.2 % respectively. The mortality rate was 0. The average duration of the postoperative period was 12.4 and 11.8 days, respectively. The average duration of a non‑recurent period in 3 patients with a dissemination coefficient equal to 1 from the main group was 17.4 months, in 4 patients with a dissemination coefficient in the comparative group. The mean duration of the non‑recurrent period was 12.6 months. In 4 patients in the main group with a coefficient 2, the average duration of the non‑recurrent period was 9.2 months, while in the comparison group in 3 similar patients; this criterion did not exceed 7.4 months. One patient in the main group with a coefficient equal to 3, the duration of the non‑recurrent period was 6 months.4 patients in the main group and 5 patients from the comparison group at the time of writing the article are alive, and therefore, it is not possible to assess the median survival. During the period from 2015 to 2017, 3 patients in the main group were operated, one of whom lived for 36 months after the operation, and two died in 18 and 23 months respectively. In the comparison group, 2 patients operated during the analogical period died at 12 and 14 months respectively. Conclusions. Hypothermic peritoneal lavage with chemotherapeutic drugs, which is performed during surgery, improves the life expectancy and duration of the disease free period in patients with pancreatic cancer. Dynamic cytological monitoring of peritoneal imprints and washes is effective, convenient and practical. Further multicenter research is needed for a more detailed study of the proposed methodology effectiveness
Дод.точки доступу:
Загрійчук, М. С.
Булик, І. І.
Масюк, Ю. І.
Тумасова, К. П.
Романів, Я. В.
Неженцева, Ю. В.
Підопригора, О. О.
Скрипка, Д. М.
Різник, М. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гострий канцероматозний панкреатит у хворих на рак головки підшлункової залози, ускладнений механічною жовтяницею / Б. Г. Безродний [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 13-19

MeSH-головна:
ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- PANCREATIC NEOPLASMS (осложнения)
ПАНКРЕАТИТ ОСТРЫЙ НЕКРОТИЗИРУЮЩИЙ -- PANCREATITIS, ACUTE NECROTIZING (патофизиология)
ЖЕЛТУХА МЕХАНИЧЕСКАЯ -- JAUNDICE, OBSTRUCTIVE (патофизиология, этиология)
Анотація: Мета роботи — поліпшити діагностику та результати паліативного хірургічного лікування хворих на нерезектабельний рак головки підшлункової залози, ускладнений механічною жовтяницею, у разі розвитку канцероматозного панкреатиту. Матеріали і методи. Проведено порівняльний аналіз результатів застосування різних хірургічних технологій, спрямованих на корекцію синдрому обструкції жовчних проток шляхом біліодигестивного шунтування, при паліативному хірургічному лікуванні хворих на нерезектабельний рак головки підшлункової залози, ускладнений механічною жовтяницею. Першим етапом проведено аналіз архівного матеріалу (1‑ша група хворих, n = 159). Установлено, що хоча рак головки підшлункової залози спричиняє обструкцію як загальної жовчної протоки, так і головної панкреатичної, однак механічна жовтяниця виникла в усіх пацієнтів, а обструктивний канцероматозний панкреатит — лише у 8,8 % хворих. Легкі форми такого панкреатиту ефективно усували відомі методи інтенсивної терапії. Однак у разі розвитку панкреатиту середнього ступеня тяжкості (за класифікацією Атланта‑92, третій перегляд) стан здоров’я пацієнтів прогресивно погіршувався, оскільки на тлі механічної жовтяниці розвивалася поліорганна дисфункція життєзабезпечуючих систем організму, а виконання біліодигестивного шунтування не в усіх випадках було достатньо для запобігання низці післяопераційних ускладнень та незадовільним результатам. Зроблено висновок, що модернізації підлягає як тактика, так і техніка хірургічного лікування таких пацієнтів. Тому було сплановано та проведено власне дослідження для апробації сформульованої технології лікування хворих. З цією метою до відкритого, проспективного, рандомізованого дослідження було залучено 112 хворих на рак головки підшлункової залози, ускладнений механічною жовтяницею (2‑га група), котрим проведено паліативне хірургічне лікування у клініці кафедри хірургії № 2 Національного медичного університету імені О. О. Богомольця та хірургічній клініці Національного військово‑медичного клінічного центру «ГВКГ» МО України в 2007 — 2018 рр. Виконано апробацію розробленого алгоритму верифікації канцероматозного панкреатиту; оцінку ефективності запропонованої тактики і техніки хірургічного лікування хворих, зокрема поєднаного біліо‑ та панкреатодигестивного шунтування. Результати та обговорення. Установлено безпечність і тривалу ефективність одномоментного з біліодигестивним панкреатодигестивного шунтування у хворих на місцевопоширений рак головки підшлункової залози, ускладнений механічною жовтяницею та канцероматозним панкреатитом. Описано тактику двохетапного хірургічного лікування хворих, яка передбачає в осіб з ознаками печінкової недостатності або канцероматозний панкреатит спочатку виконання зовнішньої холангіостомії малоінвазивними методиками або ендоскопічного транспапілярного стентування, а потім — основного етапу хірургічного втручання. Висновки. Запропонована тактика хірургічного лікування хворих на нерезектабельний рак головки підшлункової залози, ускладнений механічною жовтяницею і канцероматозним панкреатитом, з проведенням малоінвазивних операцій на першому етапі лікування та одномоментного поєднаного біліо‑ і панкреатодигестивного шунтування — на другому сприяє зменшенню кількості післяопераційних ускладнень, летальності та поліпшує якість життя хворих
The aim — to improve the diagnostic and surgical palliative treatment results in patients with unresectable pancreatic head cancer, complicated by obstructive jaundice with the canceromatous pancreatitis. Materials and methods. A comparative analysis of the various surgical techniques aimed on the bile duct obstruction syndrome correction by biliodigestive shunting in the palliative surgical treatment of patients with unresectable pancreatic head cancer and mechanical jaundice was done. The analysis of the archival material (1st group, n = 155) was performed at the first stage. It was established that although the pancreatic tumour causes obstruction of both the common bile duct and the main pancreatic duct, however, mechanical jaundice was developed in all patients, and obstructive canceromatous pancreatitis only in 8.8 % of patients. The mild forms of pancreatitis were effectively eliminated by routine methods of intensive care. However, in cases of moderate severe pancreatitis (according to the Atlanta‑92 classification, third revision), the state of patients’ health progressively deteriorated, as the mechanical jaundice background developed a life‑threatening multiorgan failure and the biliodigestive bypassing was not sufficient to avoid a postoperative complications and unsatisfactory results in all cases. Based on the obtained results analysis it was concluded that modernization is need to both surgical tactics and techniques in such patients. Therefore, it was planned and carried out original trial with the optimized treating technology approbation for such patients. To this end, 112 patients with pancreatic head cancer, complicated by mechanical jaundice (Group 2), treated in the surgical department for the period of 2007 — 2018 were included in an open, prospective, randomized study.An approbation of the original algorithm for the carcinomatous pancreatitis verification was performed; the effectiveness evaluation of the proposed tactics and the technique of surgical treatment, including the developed method of combined bilio‑ and pancreaticodigestive bypass surgery was done. Results and discussion. The safety and clinical efficacy of simultaneous with biliodigestive pancreatodigestive bypass was established in patients with locally advanced pancreatic head cancer complicated by obstructive jaundice and carcinomatous pancreatitis. The tactics of a two‑stage surgical treatment was described, which involves first performing external cholangiostomy with minimally invasive techniques or endoscopic transpapillary stenting in patients with signs of liver failure or carcinomatosis pancreatitis, and then the main stage of surgical intervention. Conclusions. The proposed tactics of two‑stage surgical treatment in patients with nonresectable pancreatic head cancer complicated by mechanical jaundice and pancreatic cancer, which includes a two stage technology of surgical interventions with the use of minimally invasive operations in the first stage of treatment and one‑step combined bilio‑ and pancreaticodigestive bypass surgery on the second one, contributes to the reduction of postoperative complications, mortality and improves the patients’ life quality
Дод.точки доступу:
Безродний, Б. Г.
Колосович, І. В.
Слободяник, В. П.
Петренко, О. М.
Філатов, М. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

    Оптимізація лікувальної тактики при гострому панкреатиті / В. І. Робак [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 20-25

Рубрики: Этилметилгидроксипиридина сукцинат

   ЛОДИКСЕМ

   ПЕНТОКСИФИЛЛИН

   РИНГЕР-ЛАКТАТ

   ЛАТРЕН

MeSH-головна:
ПАНКРЕАТИТ ОСТРЫЙ НЕКРОТИЗИРУЮЩИЙ -- PANCREATITIS, ACUTE NECROTIZING (лекарственная терапия)
Анотація: Мета роботи — провести аналіз ефективності етилметилгідроксипіридину сукцинату («Лодиксем») та комбінації етилметилгідроксипіридину сукцинату і пентоксифіліну в розчині Рингера лактату («Лодиксем» + «Латрен») у терапії хворих із гострим панкреатитом. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 120 хворих із гострим панкреатитом. Чоловіків було 67 (55,8 %), жінок — 53 (44,2 %). Вік хворих — від 19 до 82 років (середній вік — (44,23 ± 2,51) року). Пацієнтів, які отримували стандартну терапію, розділили на дві групи: група 1А — 30 хворих, які додатково до стандартної терапії отримували етилметилгідроксипіридину сукцинат, група 1Б — 30 хворих, котрі додатково до стандартної терапії отримували етилметилгідроксипіридину сукцинат та пентоксифілін у розчині Рингера лактату. Ретроспективно проаналізовано результати лікування 60 хворих із гострим панкреатитом, котрі перебували на лікуванні в хірургічному відділенні міської багатопрофільної лікарні № 18 м. Харкова в період з 2016 до 2018 р. (контрольна група). Критерієм залучення до дослідження була наявність гострого панкреатиту (Атланта, 2013), рання стадія захворювання, критеріями вилучення — виражена гостра печінкова або ниркова недостатність, підвищена індивідуальна чутливість до «Латрену» або «Лодиксему» в анамнезі, дитячий вік, вагітність, період годування груддю. Для визначення діагностичних критеріїв перебігу гострого панкреатиту при госпіталізації до стаціонару (0 доба) та на 1‑шу, 3‑тю і 5‑ту добу лікування оцінено такі клініко‑лабораторні показники: реакція периферичної крові, основні біохімічні показники, електроліти в крові, загальний стан за інтегральними шкалами. Результати та обговорення. Відзначено статистично значуще зниження рівня лейкоцитів, лейкоцитарного індексу інтоксикації, показника інтоксикації та вмісту С‑реактивного білка в усіх групах, однак темп зниження був більш виражений у групах 1А та 1Б. Оцінка тяжкості стану хворих за шкалами Ranson, Simplified Acute Physiology Score II, Acute Sepsis Severity Evaluation Scale виявила статистично значуще зниження балів у групах хворих, які отримували терапію етилметилгідроксипіридином сукцинатом та комбінацією останнього з пентоксифіліном у розчині Рингера лактату. Висновки. У терапії хворих із гострим панкреатитом застосування етилметилгідроксипіридину сукцинату в комбінації з пентоксифіліном у розчині Рингера лактату дає змогу зменшити вияви інтоксикації та стимулювати репаративні процеси. На 5‑ту добу відзначено статистично значуще зниження показників за шкалою ASSES (до (6,11 ± 0,37) бала) і за шкалою Ranson (до (1,8 ± 0,9) бала) у хворих, котрих лікували за запропонованою схемою терапії. Розроблена схема лікування може бути рекомендована до включення у протоколи лікування хворих із запальними процесами в підшлунковій залозі
The aim — to analyze the efficacy of ethyl methylhydroxypyridine succinate (Lodixem) and the combination of ethylmethylhydroxypyridine succinate and pentoxifylline in a Ringer Lactate solution (Lodixem + Latren) in the treatment of patients with acute pancreatitis. Materials and methods. The treatment results analysis in 120 patients with acute pancreatitis was performed. Men were 67 (55.8 %), women — 53 (44.2 %). The patients’ age was from 19 to 82 years (average age — 44.23 ± 2.51 years). Patients receiving standard therapy were divided into two groups: group 1A — 30 patients who received ethylmethylhydroxypyridine succinate in addition to standard therapy, group 1B — 30 patients who received ethylmethylhydroxypyridine succinate and pentoxyphylline in Ringer’s lactate solution in addition to standard therapy. The treatment results of 60 patients with acute pancreatitis treated in the surgical department in the period from 2016 to 2018 (the control group) were retrospectively analyzed. The criterion for inclusion in the study was the presence of acute pancreatitis (Atlanta, 2013), the early stage of the disease, the exclusion criteria — severe acute hepatic or renal failure, hypersensitivity to Latren or Lodiksem in anamnesis, childhood, pregnancy, breastfeeding period. The following clinical and laboratory indicators were evaluated: peripheral blood reaction, basic biochemical parameters, electrolytes in the blood, general state on integral scales to determine the diagnostic criteria for the course of acute pancreatitis on admission to hospital (day 0) and on the 1st, 3rd and 5th day of treatment. Results and discussion. A statistically significant decrease in leukocyte levels, leukocyte intoxication index, intoxication index and C‑reactive protein content was noted in all groups, however, the rate of decline was more pronounced in groups 1A and 1B. Ranson, Simplified Acute Physiology Score II, Acute Sepsis Severity Evaluation Scale score of patients was assessed by a statistically significant reduction in patient groups treated with ethylmethylhydroxypyridine succinate and a combination of the latter with pentoxyphylline in Ringer’s lactate solution. Conclusions. The ethyl methylhydroxypyridine succinate in combination with pentoxifylline in a Ringer’s solution of lactate reduces the appearance of intoxication and stimulates reparative processes in the acute pancreatitis treatment. At the 5th day there was a significant decrease in the ASSES scale marks (up to 6.11 ± 0.37) and on the Ranson scale ones (up to 1.8 ± 0.9 points) in patients with the proposed treatment regimen. This treatment scheme can be recommended for inclusion into the treatment protocols for patients with pancreatic inflammation
Дод.точки доступу:
Робак, В. І.
Євтушенко, Д. В.
Петюнін, О. Г.
Драна, Л. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Малиновский, А. В.
Первый опыт использования трехмерной визуализации в лапароскопической герниологии / А. В. Малиновский, С. Ю. Бадион, И. И. Горбачук // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 26-29

MeSH-головна:
ГРЫЖА ВЕНТРАЛЬНАЯ -- HERNIA, VENTRAL (хирургия)
ГРЫЖА ПАХОВАЯ -- HERNIA, INGUINAL (хирургия)
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (использование, методы, стандарты, тенденции)
ИЗОБРАЖЕНИЯ ТРЕХМЕРНОГО ПОЛУЧЕНИЕ -- IMAGING, THREE-DIMENSIONAL (использование, методы, стандарты)
Анотація: Цель работы — изучить непосредственные результаты первого опыта применения трехмерной видеосистемы при лапароскопических пластиках грыж пищеводного отверстия диафрагмы, вентральных и паховых грыж. Материалы и методы. Трехмерная лапароскопия использована нами при 16 операциях: 4 трансабдоминальных преперитонеальных пластиках паховых грыж (2 двусторонние и 2 односторонние), 2 интраперитонеальных аллопластиках пупочных грыж, 10 аллопластиках грыж пищеводного отверстия диафрагмы и фундопликациях. Изучали возможности трехмерной лапароскопии при накладывании интракорпоральных швов в неудобных анатомических зонах. Во всех случаях использована самозатягивающаяся нить V‑loс (Covidien, США). Результаты и обсуждение. При выполнении трансабдоминальных преперитонеальных пластик паховых грыж трехмерная лапароскопия облегчила и ускорила ушивание париетальной брюшины. В случае интраперитонеальных аллопластик пупочных грыж аналогичные преимущества получены при ушивании грыжевого дефекта. При пластике грыж пищеводного отверстия диафрагмы и фундопликации дополнительным преимуществом было удобство манипуляций в сложной анатомической зоне при выполнении крурорафии. У всех прооперированных с применением трехмерной лапароскопии пациентов послеоперационных осложнений не было. За период наблюдения (3 мес) рецидивов не наблюдали. Выводы. Трехмерная лапароскопия позволяет выполнять сложные манипуляции в неудобных анатомических зонах с высокой скоростью и точностью. Необходимо провести дополнительные исследования, в частности сравнить с традиционной лапароскопией с использованием объективных параметров, изучить преимущества и недостатки селективного применения трехмерной визуализации, например, при выполнении наиболее сложных этапов операций
The aim — to estimate immediate results of the first experience of three‑dimensional laparoscopy for mesh repair of hiatal, ventral and inguinal hernias. Materials and methods. Three‑dimensional laparoscopy was used in 16 procedures: 4 transabdominal preperitoneal repairs of inguinal hernias (2 bilateral and 2 unilateral), 2 intraperitoneal onlay mesh repairs of umbilical hernia, 10 mesh repair of hiatal hernia and fundoplications. The facilities of three‑dimensional laparoscopy when applying intracorporal sutures in uncomfortable anatomical zones were studied. Self‑locking, non‑absorbable thread V‑loc (Covidien, USA) was used in all cases. Results and discussion. In transabdominal preperitoneal repairs of inguinal hernias, three‑dimensional laparoscopy decreased the duration of procedure and improved performance while suturing the peritoneum. The same advantages were obtained in suturing the hernia defect while intraperitoneal onlay mesh repairs of umbilical hernia procedures. In hiatal hernia repair and fundoplication, the additional advantages were obtained while manipulations in anatomically complex area, namely during posterior crural repair. There were no postoperative complications. There were no recurrences during the observation period of 3 months. Conclusions. Three‑dimensional laparoscopy allows performing complex manipulations in inconvenient anatomical areas with high speed and accuracy. More cases collection is needed to compare with two‑dimensional laparoscopy by objective parameters. Further study of advantages and disadvantages of selective use of three‑dimensional visualization is needed, for example, performing the most difficult stages of procedures
Дод.точки доступу:
Бадион, С. Ю.
Горбачук, И. И.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Фелештинський, Я. П.
Оптимізація трансабдомінальної преперитонеальної алопластики при рецидивних пахвинних грижах після операції Ліхтенштейна / Я. П. Фелештинський, А. А. Штаєр, М. О. Йосипенко // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 30-33

MeSH-головна:
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (хирургия)
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS (использование, стандарты)
Анотація: Мета роботи — підвищити ефективність хірургічного лікування рецидивних пахвинних гриж після операції Ліхтенштейна шляхом оптимізації трансабдомінальної преперитонеальної алопластики. Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів хірургічного лікування з використанням трансабдомінальної преперитонеальної алопластики у клініці кафедри хірургії і проктології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика у 2012 — 2018 рр. 65 пацієнтів з рецидивними пахвинними грижами після операції Ліхтенштейна. Вік пацієнтів становив від 19 до 74 років (середній вік — (51,6 ± 1,2) року). Всі пацієнти були чоловіками. Супутню патологію виявлено у 27 (41,5 %) пацієнтів. Рецидиви після операції Ліхтенштейна виникли через 3 міс у 18 (27,7 %) осіб, через 6 міс — у 38 (58,4 %), через 12 міс — у 9 (13,9 %). Відповідно до класифікації G. Campanelli (2006) пацієнти були розподілені на три групи: перша (R1) — 18 (27,7 %) пацієнтів, друга (R2) — 33 (50,7 %), третя (R3) — 14 (21,5 %). Залежно від методики трансабдомінальної преперитонеальної алопластики пацієнтів розділили на дві групи. В першій (n = 32) виконували класичну методику трансабдомінальної преперитонеальної алопластики, у другій (n = 33) — удосконалену нами. Спосіб відрізнявся від класичного додатковою мобілізацією верхнього клаптя очеревини вверх на 3 — 4 см. У черевну порожнину вводили сітку, ширшу на 3 — 4 см (12 ´ 15 см). Сітку фіксували за стандартною методикою з додатковою клейовою фіксацією по нижньому краю. Результати та обговорення. В групі І у ранній післяопераційний період у 3 (9,3 %) пацієнтів виникли сероми на боці операції, у 4 (12,1 %) — підшкірні гематоми. У віддалений післяопераційний період у 2 (6,2 %) пацієнтів мав місце хронічний пахвинний біль. Повторний рецидив діагностовано у 3 (9,3 %) осіб. У групі ІІ сероми виникли у 4 (12,1 %) випадках, підшкірні гематоми — у 4 (12,1 %). У віддалений період у 1 (3,1 %) пацієнта відзначено хронічний пахвинний біль. Повторних рецидивів не було. Висновки. Використання вдосконаленої трансабдомінальної преперитонеальної алопластики при лікуванні рецидивних пахвинних гриж після операції Ліхтенштейна за рахунок ширшого перекриття пахвинної ділянки сітчастим імплантатом має переваги над класичною трансабдомінальною преперитонеальною алопластикою, а саме значно знижує ймовірність повторних рецидивів пахвинної грижі (9,3 % — у групі І та відсутність рецидивів у групі ІІ)
The aim — to improve the surgical treatment effectiveness for recurrent inguinal hernias after the Liechtenstein surgery by transabdominal preperitoneal alloplasty optimizing. Materials and methods. The surgical treatment results of 65 patients with transabdominal preperitoneal alloplasty for relapses after the Liechtenstein surgery in the Department of Surgery, for the period of 2012 — 2018 has been analysed. The patient’s age ranged from 19 to 74 years (mean age was 51.6 ± 1.2 years). All patients were men. Concomitant pathology was noted in 27 patients (41.5 %). Relapses after the Liechtenstein surgey has been developed after 3 months in 18 patients (27.7 %), after 6 months in 38 (58.4 %), after 12 months 9 (13.9 %). According to the Campanelli G. classification (2006) patients were devided into 3 groups: the first group (R1) included 18 (27.7 %), the second (R2) — 33 (50.7 %) and in the third (R3) ‑14 patients (21.5 %). Depending on the transabdominal preperitoneal alloplasty method, patients were divided into 2 groups. The first group 32 patients were operated by the classical transabdominal preperitoneal alloplasty, in the second are 33 patients was performed by improved transabdominal preperitoneal alloplasty. This method differed from the classical one by additional mobilization of the upper peritoneal flape upward by 3 — 4 cm. The mesh was introduced into the abdominal cavity by 3 — 4 cm wider (12 ´ 15 cm). The mesh was fixed by standard method, with an additional glue fixation on the lower edge. Results and discussion. In group I, in the early postoperative period, 3 (9.3 %) patients had serum cysts on the side of the operation, subcutaneous hematomas occurred in 4 (12.1 %). In the late postoperative period, 2 (6.2 %) patients experienced chronic inguinal pain. Recurrence was diagnosed in 3 (9.3 %). In group II, in patients undergoing advanced transabdominal preperitoneal alloplasty the serum cysts was in 4 (12.1 %) cases, subcutaneous hematomas were reported in 4 (12.1 %) patients. In the distant period, chronic inguinal pain was diagnosed in 1 (3.1 %) patient, no recurrence was observed. Conclusions. The use of advanced transabdominal preperitoneal alloplasty in the treatment of recurrent inguinal hernias after the Liechtenstein surgery, due to the wider coverage of the inguinal region with the mesh implant, has advantages over the classic transabdominal preperitoneal alloplasty and reduces the inguinal hernia recurrence rate from 9.3 % in the 1st group, to no relapse in the 2hd group
Дод.точки доступу:
Штаєр, А. А.
Йосипенко, М. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Мішалов, В. Г.
Корекція об’ємної асиметрії молочних залоз при аугментаційній мамопластиці / В. Г. Мішалов, М. І. Слюсарєв, Л. Ю. Маркулан // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 34-40

MeSH-головна:
ХИРУРГИЯ ПЛАСТИЧЕСКАЯ -- SURGERY, PLASTIC (использование, методы, стандарты, тенденции)
МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ ПЛАСТИКА -- MAMMAPLASTY (использование, методы, стандарты, тенденции)
Анотація: Мета роботи — оцінити віддалені результати субмускулярної аугментаційної мамопластики у жінок з відносною об’ємною асиметрією молочних залоз з використанням однакових та різних за об’ємом імплантатів. Матеріали і методи. В дослідження було залучено 102 жінки з відносною об’ємною асиметрією молочних залоз, яким виконано субмускулярну аугментаційну мамопластику в період з 2012 до 2017 р. на базі ТОВ «Клініка пластичної косметичної хірургії» (Полтава). У групі порівняння (n = 49) встановлювали імплантати молочних залоз різного об’єму, в основній групі (n = 53) — однакового об’єму, розрахованого з використанням розробленої номограми та формули. В усіх випадках встановлювали анатомічні імплантати. Жінки обох груп були репрезентативні за віком, частотою вагітності, годування грудьми, величиною абсолютної об’ємної асиметрії молочних залоз (у групі порівняння — (133,8 ± 3,9) мл (від 78 до 244 мл), в основній групі — (134,8 ± 4,2) мл (від 79 до 206 мл), р = 0,907) і відносною об’ємною асиметрією молочних залоз (відповідно (32,2 ± 0,6) % (від 21,0 до 47,7 %) та (31,9 ± 0,7) % (від 21,4 до 44,1 %), р = 0,925). Оцінку величини відносної об’ємної асиметрії молочних залоз проводили через 12 — 15 міс. Згідно з отриманими раніше даними, значення відносної об’ємної асиметрії молочних залоз від 1,1 до 25,4 % можна вважати популяційною нормою, від 19,3 до 25,4 % — верхньою межею норми. У цей же період визначали наявність таких ускладнень, як каудальна міграція протеза, птоз молочних залоз, зокрема асиметричний птоз, контурування протеза. Аналіз отриманих даних виконували з використанням дискриптивної статистики, порівняння середніх значень змінних — за допомогою U‑критерія Манна — Уїтні, порівняння часток змінних — за допомогою χ2‑критерію Пірсона. Результати та обговорення. Після виконання субмускулярної аугментаційної мамопластики середні значення абсолютної та відносної об’ємної асиметрії молочних залоз у групі порівняння статистично значущо зменшилися порівняно з доопераційними значеннями і становили (76,7 ± 2,5) мл та (10,9 ± 0,3) %, всі р 0,01. Величина абсолютної об’ємної асиметрії молочних залоз в основній групі статистично значущо не змінилася ((130,8 ± 3,5) мл, р 0,05), тоді як значення відносної об’ємної асиметрії молочних залоз значно зменшилося ((15,5 ± 0,3) %, р 0,01) і було в межах популяційної норми. За середніми значеннями показники абсолютної і відносної об’ємної асиметрії молочних залоз в основній групі були статистично значущо більшими порівняно з такими в групі порівняння (p 0,05). Через 12 — 15 міс після субмускулярної аугментаційної мамопластики естетичні ускладнення виникли у 33 (32,4 %) жінок: у 17 (34,7 %) у групі порівняння та у 16 (30,2 %) в основній групі: одне ускладнення — в 11 (22,4 %) жінок у групі порівняння та у 12 (22,6 %) в основній групі, два ускладнення — відповідно у 5 (10,2 %) та 4 (7,5 %), три ускладнення — в 1 (2,0 %) жінки у групі порівняння (р
The aim — to evaluate the submuscular augmentation mammoplasty long‑term results in women with relative breast volume asymmetry with identical and different size implants. Materials and methods. The study included 102 women with breast volume asymmetry, in whom the submuscular augmentation mammoplasty was performed in the period from 2012 to 2017 in the Clinic of Plastic Cosmetic Surgery. In the comparison group (n = 49), breast implants of different volume were installed, in the main group (n = 53) — the same volume calculated with developed nomogram and formula. In all cases, anatomical implants were installed. Women in both groups were representative by age, pregnancy rate, breastfeeding, absolute volumetric asymmetry of the breast (in the comparison group — 133.8 ± 3.9 ml (from 78 to 244 ml), in the main group — 134.8 ± 4.2 ml (from 79 to 206 ml), p = 0.907) and relative volumetric asymmetry of the breast (relative breast volume asymmetry) (32.2 ± 0.6 % (from 21.0 to 47.7 %) and (31.9 ± 0.7 % (from 21.4 % to 44.1 %), respectively, p = 0.925). Evaluation of the relative breast volume asymmetry was carried out in 12 — 15 months. According to previously obtained data, the value of relative breast volume asymmetry from 1.1 to 25.4 % can be considered the population norm, from 19.3 to 25.4 % — the upper limit of the norm. In the same period, the presence of such complications as caudal prosthesis migration, breast fluid ptosis, in particular asymmetric ptosis, contouring of the prosthesis were determined. The analysis of the obtained data was performed using descriptive statistics, the comparison of the mean values of the variables was carried out with the Mann — Whitney U‑test, the comparison of the shares of the variables was performed with the χ2‑Pearson test. Results and discussion. The average values of absolute breast volume asymmetry and relative breast volume asymmetry in the comparison group decreased significantly compared with the preoperative values and amounted to 76.7 ± 2.5 ml and 10.9 ± 0.3 %, all p 0.01 after the submuscular augmentation mammoplasty. The absolute breast volume asymmetry in the main group was not statistically significantly changed (130.8 ± 3.5 ml, p 0.05), while the value of relative breast volume asymmetry has significantly decreased (15.5 ± 0.3 %, p 0, 01) and was within the population norm. By mean values, the indices of absolute and relative breast volume asymmetry in the main group were statistically significantly higher compared with those in the comparison group (p 0.05). Aesthetic complications occurred in 33 (32.4 %) women: in 17 (34.7 %) in the control group and in 16 (30.2 %) in the main group: one complication in 11 (22.4 %) women in the comparison group and 12 (22.6 %) in the main group, two complications respectively in 5 (10.2 %) and 4 (7.5 %), three complications in 1 (2, 0 %) women in the comparison group (p
Дод.точки доступу:
Слюсарєв, М. І.
Маркулан, Л. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Хірургічне лікування тотальних та субтотальних контрактур шиї з використанням попередньо розтягнутих задніх шийно-грудних, шийно-плечових та білялопаткових клаптів / О. А. Жернов [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 41-50

MeSH-головна:
ОЖОГИ -- BURNS (осложнения)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (хирургия)
ШЕЯ -- NECK (хирургия)
Анотація: Відновлення адекватного шкірного покриття, рухів та естетичних контурів шиї при ураженні передніх відділів грудної клітки, як основних донорських ділянок, є однією з важливих проблем реконструктивної хірургії. Мета роботи — покращення результатів хірургічного лікування хворих з післяопіковими тотальними та субтотальними рубцевими деформаціями шиї шляхом використання попередньо розтягнутих задніх шийно‑грудних, шийно‑плечових клаптів на основі поверхневої артерії шиї та лопаткових клаптів на артерії, що огинає лопатку. Матеріали і методи. Дослідження включало 12 пацієнтів віком від 6 до 48 років. Проведена реконструкція контрактур шиї з використанням попередньо розтягнутих задніх шийно‑грудних, шийно‑плечових клаптів на основі поверхневої артерії шиї та лопаткових клаптів на артерії, що огинає лопатку. Для збільшення розмірів клаптів включали ділянки тканин на основі прилеглих перфорантних судин. Результати та обговорення. Показана доцільність та ефективність використання попередньо розтягнутих задніх шийно‑грудних, шийно‑плечових клаптів на основі поверхневої артерії шиї та лопаткових клаптів на артерії, що огинає лопатку при рубцевих тотальних та субтотальних деформаціях шиї з ураженням передньої поверхні грудної клітки. Добрий результат при повному приживленні клаптів відмічали у 13 (76,5 %) випадках. Не повне видалення рубців у 3 (17,6 %) хворих оцінили як задовільний результат. У 1 (5,9 %) хворої у післяопераційний період виник частковий крайовий некроз І типу клаптя і результат також оцінили як задовільний. Висновки. Правильне передопераційне планування та ретельне виконання оперативного втручання забезпечують досягнення добрих результатів у 76,5 % та задовільних — у 23,5 % випадків у найближчий період та добрих результатів у всіх хворих — у віддалений період
Restoration of adequate skin coverage, movements and aesthetic neck contours for the anterior chest lesion, as the main donor sites, is one of the important problems of reconstructive surgery. The aim — to improve the surgical treatment results in patients with postoperative total and subtotal cervical neck deformities with pre‑expanded cervicodorsal and cervicoshoulder flaps based on the superficial cervical artery and parascapular flaps based on the circumflex scapular artery. Materials and methods. The study included 12 patients aged from 6 to 48 years. Reconstruction of neck contracture with pre‑expanded cervicodorsal and cervicoshoulder flaps based on the superficial cervical artery and parascapular flaps based on the circumflex scapular artery was done. The tissue areas were based on the surrounding perforated vessels to increase the flaps size. Results and discussion. The practicability and effectiveness of pre‑expanded cervicodorsal and cervicoshoulder flaps feed by superficial cervical artery and parascapular flaps feed by the circumflex scapular artery in total and subtotal scar neck deformities with lesion of the anterior chest wall were shown. A good result with full survival of the flaps was achieved in 13 (76.5 %) cases. The incomplete removal of scars in 3 (17.6 %) patients was rated as a satisfactory result. In 1 (5.9 %) patient, in the postoperative period, a partial necrosis of type 1 flap appeared and the result was assessed as satisfactory. Conclusions. Proper preoperative planning and thorough implementation of surgical intervention ensure good results in 76.5 % and satisfactory — in 23.5 % of cases in the immediate period and good results in all patients — in the remote period
Дод.точки доступу:
Жернов, О. А.
Козинець, Г. П.
Трач, Р. Я.
Гузь, О. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Пітик, О. І.
Порівняльна оцінка ефективності ендоваскулярної і хірургічної реваскуляризації при гострій ішемії нижніх кінцівок / О. І. Пітик, В. О. Прасол, А. Б. Бабинкін // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 51-55

MeSH-головна:
ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA (хирургия)
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ -- LOWER EXTREMITY (хирургия)
Анотація: Мета роботи — порівняти ефективність ендоваскулярної і хірургічної реваскуляризації у хворих з гострою ішемією нижніх кінцівок, спричиненою гострими тромбозами та емболіями артерій нижніх кінцівок. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 215 пацієнтів з гострою ішемією нижніх кінцівок, зумовленою гострими емболіями і тромбозами артерій нижніх кінцівок або шунтів. До основної групи залучено 108 пацієнтів, яким для реваскуляризації виконано ендоваскулярні втручання (у 72 % — інтраартеріальний катетер‑керований тромболізис, у 28 % — ендоваскулярну тромбектомію), до групи порівняння — 107 пацієнтів, котрим для реваскуляризації проведено хірургічні операції тромбемболектомії або шунтування. Результати та обговорення. Для визначення того, яким чином ступінь ішемії впливає на технічну успішність ендоваскулярних і хірургічних втручань у хворих з гострою ішемією нижніх кінцівок, пацієнтів стратифікували за ступенем тяжкості ішемії. Технічна успішність реваскуляризації у пацієнтів з І та ІІА ступенем ішемії статистично значущо не відрізнялася. У пацієнтів хірургічної групи з ішемією ІІБ ступеня технічна успішність реваскуляризації була значно вище порівняно з ендоваскулярною групою (83,6 % проти 71,9 %, p 0,05). Кількість ампутацій в ендоваскулярній і хірургічній групах статистично значущо не відрізнялася (16,7 і 18,7 %, p 0,05). Висновки. Тяжкість ішемії кінцівки є основним чинником, який визначає результати лікування гострої ішемії нижніх кінцівок за допомогою як ендоваскулярних, так і хірургічних методів реваскуляризації. Пацієнти з тяжкою ішемією (ІІБ ступеня) потребують швидкого відновлення кровообігу в ішемізованій кінцівці. Найефективнішими методами лікування є відкриті хірургічні операції. У пацієнтів з помірною ішемією (І та ІІА ступеня) можна використовувати як хірургічні, так і ендоваскулярні методи реваскуляризації
The aim — to do comparative evaluation of the endovascular and surgical revascularization effectiveness in patients with acute limb ischemia, caused by thrombosis and embolism of lower limb arteries. Materials and methods. The study was performed based on a retrospective analysis of the results of treatment of 215 patients with acute limb ischemia caused by acute emboli and thrombosis of lower limb arteries or bypases. The main group included 108 patients who underwent endovascular interventions (intra‑arterial catheter‑directeded thrombolysis was performed in 72 % of patients, and endovascular thrombectomy was performed in 28 % of patients), the comparison group included 107 patients were performed surgical operations of thromboembolectomy or bypases for the purpose of revascularization. Results and discussion. In order to determine how the degree of ischemia affects technical success of endovascular and surgical interventions in patients with acute limb ischemia, patients were stratified according to severity of ischemia. The technical success of revascularization in patients with 1 or 2A degrees of ischemia was not significantly different between groups. In patients of the surgical group with ischemia 2B, the technical success rate of revascularization was significantly higher compared with endovascular, 83.6 % versus 71.9 % (p 0.05). The number of amputations in endovascular and surgical groups was not significantly different, 16.7 %, and 18.7 % (p 0.05). Conclusions. The severity of limb ischemia is the main factor that determines the results of treatment of acute limb ischemia, both with endovascular and surgical methods of revascularization. Patients with severe grade 2B ischemia require emergency restoration of blood circulation in the ischemic limb and surgical methods are the most appropriate treatment. In patients with moderately severe 1 and 2A ischemia, both surgical and endovascular revascularization methods can be effectively used
Дод.точки доступу:
Прасол, В. О.
Бабинкін, А. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Оцінка якості життя хворих на цукровий діабет із синдромом дібетичної стопи до лікування та у віддалений період / О. В. Марченко [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 56-60

MeSH-головна:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT (терапия)
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ -- QUALITY OF LIFE
Дод.точки доступу:
Марченко, О. В.
Горобейко, М. Б.
Юзвенко, Т. Ю.
Крушинська, З. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Актуальність ендоскопічних методів первинної діагностики при встановленні виду системних захворювань сполучної тканини з маніфестуючим ураженням органів дихання / М. С. Опанасенко [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 61-68

MeSH-головна:
СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ БОЛЕЗНИ -- CONNECTIVE TISSUE DISEASES (осложнения)
ДЫХАТЕЛЬНЫХ ПУТЕЙ БОЛЕЗНИ -- RESPIRATORY TRACT DISEASES (диагностика, патофизиология, профилактика и контроль, хирургия, этиология)
Дод.точки доступу:
Опанасенко, М. С.
Леванда, Л. І.
Терешкович, О. В.
Конік, Б. М.
Бичковський, В. Б.
Ліскіна, І. В.
Загаба, Л. М.
Калениченко, М. І.
Шалагай, С. М.
Шамрай, М. Ю.
Лисенко, В. І.
Обремська, О. К.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Сочетанное осколочное ранение нижней полой вены, вызвавшее пулевую эмболию легочной артерии (клиническое наблюдение и обзор литературы) / И. П. Хоменко [и др.] // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 69-80

MeSH-головна:
ПОЛАЯ ВЕНА, НИЖНЯЯ -- VENA CAVA, INFERIOR (повреждения)
ЛЕГОЧНАЯ ЭМБОЛИЯ -- PULMONARY EMBOLISM (патофизиология, этиология)
ОБЗОР -- REVIEW
Дод.точки доступу:
Хоменко, И. П.
Цема, Е. В.
Коваль, Б. М.
Гангал, И. И.
Динец, А. В.
Мишалов, В. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Випадок успішного лікування хворого з міхурно-апендикулярною норицею (клінічне спостереження) / Ю. О. Міхеєв [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 81-85

MeSH-головна:
ЖЕЛЧНОКАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ -- CHOLELITHIASIS (осложнения)
СВИЩ -- FISTULA (диагностика, хирургия)
Дод.точки доступу:
Міхеєв, Ю. О.
Шабанов, М. О.
Канакі, А. В.
Барська, К. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Комп’ютерна томографія у хворих на рак ободової кишки (клінічні випадки та огляд літератури) / І. Й. Галайчук [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 86-91

MeSH-головна:
ОБОДОЧНОЙ КИШКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- COLONIC NEOPLASMS (диагностика, патофизиология)
ОБЗОР -- REVIEW
Дод.точки доступу:
Галайчук, І. Й.
Білянський, Л. С.
Дереш, Н. В.
Домбрович, М. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Колесник, А. П.
Влияние несостоятельности анастомоза на результаты хирургического лечения колоректального рака (обзор литературы) / А. П. Колесник, И. П. Колесник, В. В. Кечеджиев // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 92-99

MeSH-головна:
КОЛОРЕКТАЛЬНЫЕ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- COLORECTAL NEOPLASMS (хирургия)
ОБЗОР -- REVIEW
Дод.точки доступу:
Колесник, И. П.
Кечеджиев, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Фелештинський, Я. П.
Хірургічне лікування доброякісних новоутворень прямої кишки з використанням трансанальної ендоскопічної мікрохірургії / Я. П. Фелештинський, С. П. Задорожній, В. Ю. Пироговський // Хірургія України. - 2019. - N 2. - С. 100-107

MeSH-головна:
ПРЯМОЙ КИШКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- RECTAL NEOPLASMS (хирургия)
МИКРОХИРУРГИЯ -- MICROSURGERY (использование, методы)
Дод.точки доступу:
Задорожній, С. П.
Пироговський, В. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)