Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ЦУ1/2020/54/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 8
Показані документи з 1 по 8

Оцінка генетичного та репродуктивного стану інвазивних популяцій ULMUS PUMILA та U. SUBEROSA у степовому Придніпров’ї за умов зміни клімату / О. А. Кравець [та ін.] // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 1. - С. 3-15

MeSH-головна:
КЛИМАТА ИЗМЕНЕНИЕ -- CLIMATE CHANGE
ГЕНЕТИКА ПОПУЛЯЦИОННАЯ -- GENETICS, POPULATION (тенденции)
Анотація: Проаналізовано ступінь внутрішньовидового генетичного поліморфізму та гетерозиготності, ембріональну загибель та життєздатність насіння, а також цитогенетичний стан вегетативних меристем Ulmus pumila та U. suberosа з метою з’ясування механізмів інвазивності їхніх популяцій в степовому Придніпров’ї за умов змін клімату. Досліджені популяції U. pumila відрізнялися за показниками ембріональної загибелі, життєздатності насіння, насіннєвої продуктивності. Популяції, що зростають у більш екологічно сприятливих умовах, відзначаються кращим репродуктивним, фізіологічним та генетичним станом. За більшістю використаних мікросателітних локусів досліджені популяції характеризувались відносно низьким рівнем генетичної мінливості, надлишком гомозиготних генотипів та дефіцитом гетерозигот, що вказує на певний рівень інбредності аналізованих рослин. Найбільший дефіцит гетерозигот встановлений у популяції U. pumila з високою щільністю деревостану та значними показниками ембріональної загибелі насіння; менший дефіцит – у популяцій з відносно великою площею та низькою щільністю деревостану і, відповідно, низькими показниками ембріональної загибелі. Низькій індекс хромосомних перебудов у вегетативних меристемах також підтверджує незначний рівень генетичної мінливості, ймовірну відсутність гібридизації та генетичний гомеостаз у U. pumila. Популяція U. suberosa характеризувалась підвищеними індексами ембріональної загибелі, пошкодження насіння та низькою насіннєвою продуктивністю, що корелювало з надлишком гомозиготних генотипів. Всі досліджені екземпляри U. suberosa за мікросателітними локусами були мономорфними. В цілому, за генетичними та репродуктивними показниками, насіннєве відтворення та поширення U. pumila у степовому Придніпров’ї в умовах кліматичних змін суттєво не лімітується. В той же час, насіннєве відтворення U. suberosa може обмежуватися
Дод.точки доступу:
Кравець, О. А.
Пірко, Я. В.
Калафат, Л. О.
Рабоконь, А. М.
Постовойтова, А. С.
Білоножко, Ю. О.
Приваліхін, С. М.
Лихолат, Ю. В.
Блюм, Я. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Генетическое разнообразие Казахстанского коллекционного фонда инбредных линий подсолнечника по белковым и SSR маркерам / К. М. Булатова [и др.] // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 1. - С. 16-26

MeSH-головна:
ПОДСОЛНЕЧНИК -- HELIANTHUS (генетика)
Анотація: В статье представлены результаты изучения генетического разнообразия 126 инбредных линий подсолнечника из коллекционного фонда «Опытное хозяйст-во масличных культур» Казахстана по белковым и SSR маркерам. Полиморфность коллекций по составу гелиантинина – запасного белка семян была не высокой, в зоне быстро-подвижных белков выявлено три варианта компонентов, характерных для всех типов инбредных линий. Вместе с тем, установлены компоненты, специфичные для линий с rf и Rf генами. ПЦР анализ ДНК инбредных линий с использованием 16 SSR маркеров показал отсутствие вариаций в продуктах амплификации локуса ORS 428, низкую полиморфность локуса ORS 785 (PIC ≤ 0,2). Высокую полиморфность (PIC 0,8) в изучаемых коллекциях проявили маркеры: ORS316, ORS381, ORS 437, ORS456, ORS505, ORS, ORS630, ORS761, ORS925. На основе молекулярного маркирования проведена регистрация инбредных линий коллекционного фонда Казахстана, для оценки уровня гибридности семян F1 коммерческих гибридов подсолнуха подобраны SSR маркеры, способные дифференцировать генетический материал исходных родительских линий в ДНК гибрида
У статті представлені результати вивчення генетичної різноманітності 126 інбредних ліній соняшнику з колекційного фонду «Дослідне господарство олійних культур» Казахстану за білковими і SSR маркерами. Поліморфність колекцій за складом геліантініну – запасного білка насіння була не високою, в зоні швидко-рухомих білків виявлено три варіанти компонентів, характерних для всіх типів інбредних ліній. Разом з тим, встановлено компоненти, специфічні для ліній з rf і Rf генами. ПЛР аналіз ДНК інбредних ліній з використанням 16 SSR маркерів показав відсутність варіацій в продуктах ампліфікації локусу ORS 428 низьку поліморфність локусу ORS 785 (PIC ≤ 0.2). Високу поліморфність (PIC 0,8) в досліджуваних колекціях проявили маркери: ORS316, ORS381, ORS437, ORS456, ORS505, ORS, ORS630, ORS761, ORS925. На основі молекулярного маркування проведено реєстрацію інбредних ліній колекційного фонду Казахстану, для оцінки рівня гібридності насіння F1 комерційних гібридів соняшнику підібрані SSR маркери, здатні диференціювати генетичний матеріал вихідних батьківських ліній у ДНК гібрида
Дод.точки доступу:
Булатова, К. М.
Мазкират, Ш.
Гаврилова, О. А.
Юсаева, Д. А.
Бабисекова, Д. И.
Альчимбаева, П. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Глинкина, Т. В.
Корреляция между нуклеотидными заменами в гене глицерол-3-фосфат оксидазы, уровнем продукции пероксида водорода и цитотоксичностью MYCOPLASMA PNEUMONIAE / Т. В. Глинкина, С. А. Костюк // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 1. - С. 27-32

MeSH-головна:
ПНЕВМОНИЯ МИКОПЛАЗМЕННАЯ -- PNEUMONIA, MYCOPLASMA (генетика)
Анотація: Пероксид водорода, один из основных факторов патогенности Mycoplasma pneumoniae, выделяется в реакции, катализируемой ферментом глицерол-3-фосфат (Г3Ф) оксидазой (EC 1.1.3.21). В ходе исследования выявлены нуклеотидные замены в гене глицерол-3-фосфат оксидазы клинических изолятов Mycoplasma pneumoniae, наличие которых сопровождалось различными уровнями продукции пероксида водорода и цитотоксичностью изолятов Mycoplasma pneumoniae в отношении клеток респираторного эпителия
Mycoplasma pneumoniae є етіологічним фактором різних форм респіраторної патології людини: синусит, фарингіт, ларингіт, бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма. Один з основних факторів патогенності Mycoplasma pneumoniae, пероксид водню, виділяється в ході ферментативної реакції, що каталізується гліцерин-3-фосфат (Г3Ф) оксидазой. У гені Г3Ф оксидази клінічних ізолятів Mycoplasma pneumoniae, отриманих з біологічного матеріалу пацієнтів з бронхітами і пневмоніями мікоплазмової етіології, виявлено заміни А152Т (His51Leu) і G163C (Asp55His), наявність яких супроводжувалася варіабельністю активності ферменту. Ізоляти Mycoplasma pneumoniae, що несуть заміну А152Т (His51Leu), продукували пероксид водню значно нижче (5 мг/л) рівня продукування референсним штамом (10 мг/л) і проявляли знижену цитотоксичність по відношенню до клітин респіраторного епітелію, тоді як ізоляти Mycoplasma pneumoniae, що несуть заміну G163C (Asp55His), характеризувалися підвищенням патогенної властивості, що проявлялося в підвищенні продукування пероксиду водню (25 мг/л) і більш вираженою цитотоксичністю по відношенню до клітин респіраторного епітелію
Дод.точки доступу:
Костюк, С. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ендогенні фітогормони гаметофітів папороті POLYSTICHUM ACULEATUM (L.) ROTH на різних етапах морфогенезу в культурі in vitro / І. В. Косаківська [та ін.] // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 1. - С. 33-41

MeSH-головна:
ПАПОРОТНИКИ -- FERNS (генетика, метаболизм, микробиология, рост и развитие)
Анотація: Методом високоефективної рідинної хроматографії визначено вміст індоліл-3-оцтової (ІОК), гіберелової (ГК3), абсцизової (АБК) кислот і цитокінінів – зеатину (З), зеатинглюкозиду (ЗГ), зеатинрибозиду (ЗР), ізопентеніладеніну (іП) та ізопентеніладенозину (іПА) в гаметофітах папороті Polystichum aculeatum на різних етапах морфогенезу в культурі in vitro. На етапі розвитку лопаткоподібного проталія гаметофіти містили значні кількості ГК3 та ІОК, тоді як вміст АБК та цитокінінів був низьким. Серед цитокінінів домінувала неактивна форма – ЗГ та активний іП. На етапі утворення серцеподібного талому рівень ГК3 збільшився в 1,6, ІОК – у 2,4, АБК – в 1,7 рази. Вміст неактивного іПА збільшився вдвічі, значно зросла кількість активних ЗР та іП. На етапі розвитку спорофіта на поверхні талому відбулося зменшення рівнів ІОК, АБК та ГК3. Зафіксовано накопичення неактивного ЗГ і зменшення вмісту активних зеатину і зеатинрибозиду. На всіх етапах морфогенезу гаметофітів переважала ГК3, найбільший вміст якої виявлено у період розвитку архегоніїв та антеридіїв. Характер акумуляції гіберелової кислоти і зеатинрибозиду засвідчили ключову роль цих гормонів у регуляції ростових процесів та розвиткові репродуктивних структур гаметофіта P. aculeatum
Дод.точки доступу:
Косаківська, І. В.
Васюк, В. А.
Войтенко, Л. В.
Щербатюк, М. М.
Романенко, К. О.
Бабенко, Л. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Курта, Х. М.
Порівняльний аналіз генетичної структури популяцій веслоноса (POLYODON SPATHULA)за мікросателітними ДНК-маркерами / Х. М. Курта, О. О. Малишева, В. Г. Спиридонов // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 1. - С. 42-49

MeSH-головна:
РЫБЫ -- FISHES (генетика)
Анотація: Проведено порівняльну характеристику генетичної структури штучних українських та польських популяцій з природними популяціями веслоноса зі США за трьома мікросателітними ДНК-маркерами: Psp21, Psp26 та Psp28. Середнє значення Na було на рівні 6,1 та 5,5, для українських і польських популяцій, відповідно. Для природних популяцій показник Na був майже вдвічі вищим і в середньому становив – 11,1 алеля. Зафіксовано переважання середніх значень фактичної (Но) гетерозиготності над теоретичною (Не) як для українських (0,709 0,616), так і для польських (0,809 0,699) популяцій. Для природних популяцій середні значення Но та Не знаходилися в межах генетичної рівноваги згідно рівняння Харді-Вайнберга і були на рівні 0,817 та 0,813, відповідно. Згідно із зіставленими даними, встановлено зменшення загальної кількості алельних варіантів для штучних популяцій, порівняно з природними популяціями. Отримані значення рівня гетерозиготності та від’ємні показники індексу фіксації Fis для штучних популяцій вказують на відсутність інбридингу на даному етапі культивування веслоноса, що є підтвердженням достатньої кількості плідників з гетерозиготними генотипами для відтворення в умовах аквакультури
Дод.точки доступу:
Малишева, О. О.
Спиридонов, В. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Зміни стану запалення білої жирової тканини щурів за умов розвитку ожиріння при різних режимах введення мелатоніну / О. О. Калмикова [та ін.] // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 1. - С. 50-61

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (лекарственная терапия, патофизиология)
ВОСПАЛЕНИЕ -- INFLAMMATION (лекарственная терапия)
МЕЛАТОНИН -- MELATONIN (фармакокинетика)
Анотація: Досліджено впливи різних режимів (ранкового та вечірнього) введення мелатоніну (30 мг/кг/добу впродовж 7 тижнів) на перебіг запального процесу в вісцеральній білій жировій тканині (наявність макрофагів, що утворюють структури подібні до «корони» навколо адипоцитів; рівень фіброзу та кількість тучних клітин в білій жировій тканині; вміст прозапальних (ІЛ-1β, ІЛ-8, фактор некрозу пухлин α, інтерферон γ) та протизапальних (ІЛ-4, ІЛ-10) цитокінів в сироватці крові) за умов розвитку висококалорійного ожиріння у щурів. Після застосування мелатоніну спостерігали зменшення кількості макрофагів та тучних клітин в білій жировій тканині у щурів з ожирінням, а також було показано зниження вмісту колагенових волокон (фіброзу) та площі адипоцитів. Вечірні введення мелатоніну (за годину до вимкнення світла) продемонстрували більшу ефективність в порівнянні з ранковими (за годину після ввімкнення світла). Крім того, в сироватці щурів з ожирінням при введенні мелатоніну зростав рівень протизапальних цитокінів, в той час як прозапальних – навпаки знижувався. Це вказує на прояв протизапальних властивостей мелатоніну за умов розвитку ожиріння та є теоретичною передумовою для подальшого розгляду на можливість його використання в терапії ожиріння
Дод.точки доступу:
Калмикова, О. О.
Юрченко, А. В.
Савчук, О. М.
Дзержинський, М. Е.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Антоненко, С. В.
Взаємодія онкобілка BCR-ABL з білком GLG 1 у клітинах К562: роль у патогенезі хронічної мієлоїдної лейкемії / С. В. Антоненко, І. В. Кравчук, Г. Д. Телегєєв // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 1. - С. 62-70

MeSH-головна:
ЛЕЙКОЗ МИЕЛОИДНЫЙ -- LEUKEMIA, MYELOID (генетика, метаболизм, патофизиология)
Анотація: Хронічна мієлоїдна лейкемія (ХМЛ) – це клональне мієлопроліферативне захворювання, яке характеризується появою гібридного онкобілка Bcr-Abl у результаті реципрокної транслокації між 9 та 22 хромосомою. Шляхом масс спектрометричного аналізу білок GLG1 був визначений як потенційний партнер на взаємодію із РН доменом онкобілка Bcr-Abl. Білок GLG1 це трансмембранний білок, відомий також як MG-160, ESL-1, CFR-1. Порушення у функціонуванні білка GLG1 впливають на адгезію, рухливість, міграцію клітин. У своїй роботі ми вперше показали взаємодію білка GLG1 із онкобілком Bcr-Abl. За допомогою імунофлюорисцентного аналізу та конфокальної мікроскопії ми детектували колокалізацію білка GLG1 та Bcr-Abl онкобілка у комплесі Гольджі. Також ми виявили фосфорильовану за сайтом тирозину форму білка GLG1 у клітинах К562 спрогнозували Tyr сайти фосфорильовання для ізоформ GLG1 білка. Ми вважаємо, що під час взаємодії білків GLG1 і Bcr-Abl у комплексі Гольджі, онкобілок за рахунок своєї Abl частини фосфорилює білок GLG1, таким чином впливаючи на його активність та порушуючи низхідні сигнальні шляхи, що може бути критичним для розвитку і прогресії захворювання
Дод.точки доступу:
Кравчук, І. В.
Телегєєв, Г. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Межжерин, С. В.
Поликлоновая структура поселений однополого европейского карася (CARASSIUS GIBELIO (BLOCH, 1782) в Северной Украине: сравнительный анализ аллозимных маркеров и числа хромосом / С. В. Межжерин, П. П. Пухтаевич, С. В. Кокодий // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 1. - С. 71-79

MeSH-головна:
КАРПЫ -- CARPS (генетика, рост и развитие)
Анотація: Анализ аллозимных наборов пяти полиморфных локусов гиногенетического карася C. gibelio в водоемах Северной Украины позволил идентифицировать 29 генетических форм клоновой и рекомбинантной природы, которые могут быть разделены на две категории. Первая представлена клоновым биотипом C. gibelio-1 с модальным значением 156 хромосом и рядом уникальных аллелей, четко отличающих его от особей диплоидного карася китайского C. auratus. Вторую категорию представляет группа из 28 биотипов, обозначенных как C. gibelio-2 клоновой и рекомбинантной природы. Особи этой группы не имеют аллозимов, диагностирующих их от C. auratus. В ее составе выявлены 158 и 160 модальные хромосомные группы, каждая из которых имеет специфические генотипические сочетания по локусу Aat-1. Очевидно серии биотипов, отличающиеся по модальному числу хромосом, возникли независимо в результате гибридизации разных пар родительских видов еще в Восточной Азии. Тогда как появление рекомбинантных особей с уникальными сочетаниями генотипов пяти белковых локусов в пределах C. gibelio-2 и зачастую своим числом хромосом является событием вторичным и связано с реализацией механизма наследования, сочетающего в себе клонирование и менделирование. Есть основания считать, что этот механизм реализуется при псевдогамных скрещиваниях самок C. gibelio-2 генетически близких с самцами C. auratus, тогда как при скрещиваниях самок C. gibelio-2 с более отдаленными самцами C. сarassius происходит клонирование
Аналіз алозимних наборів п’яти поліморфних локусів гіногенетичних карасів C. gibelio Північної України дозволив ідентифікувати в межах цього виду 29 генетичних форм клонової та рекомбінантної природи, які можуть бути розділені на дві категорії. Перша представлена клоновим біотипом C. gibelio-1 з модальним значенням 156 хромосом і рядом унікальних алелів, які чітко відрізняють його від особин C. auratus. Другу категорію представляє група з 28 біотипів, позначених як C. gibelio-2 клонової та рекомбінантної природи. Особини цієї групи не мають алозимів, діагностуючих їх від C. auratus. В складі цієї категорії виявлені 158 і 160 модальні хромосомні групи, кожна з яких має специфічні генотипові поєднання по локусу Aat-1. Очевидно серії біотипів, що відрізняються за модальним числом хромосом, виникли незалежно в результаті гібридизації різних пар батьківських видів ще в Східній Азії. Тоді як поява рекомбінантних особин з унікальними поєднаннями генотипів по п’яти білковим локусам і по числу хромосом в межах клону C. gibelio-2 є подією вторинною і пов’язана з реалізацією механізму спадкування, що поєднує в собі клонування і менделювання. Є підстави вважати, що цей механізм реалізується при псевдогамних схрещуваннях генетично близьких самок C. gibelio-2 з самцями C. auratus, тоді як в результаті схрещуванні самок C. gibelio-2 з самцями C. сarassius відбувається клонування
Дод.точки доступу:
Пухтаевич, П. П.
Кокодий, С. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)