Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ЦУ1/2021/55/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 8
Показані документи з 1 по 8

Джерела хромосомного поліморфізму мікроспороцитів у видів Lilium L. та Allium L.: цитоміксис, екстра-хромосоми, димінуції хроматину [Текст] / О. А. Кравець [та ін.] // Цитологія і генетика = Cytology and genetics. - 2021. - Т. 55, № 2. - С. 3-14

MeSH-головна:
ЛИЛИЯ -- LILIUM (генетика, цитология)
ЛУК -- ALLIUM (генетика, цитология)
Анотація: Проведено цитологічне дослідження цитоміксису і хромосомного поліморфізму мікроспороцитів в мікроспорогенезі у Lilium croceum Chaix., Аllium fistulosum L. та A. cepa L. Встановлено, що основні цитоміктичні події притаманні ранній профазі мейозу і є облігатними (конститутивними) для мікроспорогенезу досліджених видів. У метафазних мікроспороцитів виявлені так звані екстра-хромосоми, ймовірно цитоміктичного походження. Вони характеризуються послабленням синапсису та/або розпадом гомологів та зв’язком з бівалентами основного складу з утворенням вторин-них асоціацій хромосом. Екстра-хромосоми присутні не тільки в гіперхромосомних, але в еу- та, навіть, гіпохромосомних мікроспороцитах. У більшості випадків екстра-хромосоми складають «генетичний баласт» для клітини, від якого вона поступово по-збавляється, використовуючи широкий клітинний інструментарій, зокрема хромосомні перебудови, димінуції хроматину, асиметричність веретена поділу і фрагмопласту, цитоміксис та програмовану клітинну загибель. Проте цілком імовірно, що частина екстра-хромосом може брати участь у перебудові каріотипу мікроспороцитів та мікроспор
Дод.точки доступу:
Кравець, О. А.
Плоховська, С. Г.
Горюнова, І. І.
Ємець, А. І.
Блюм, Я. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Реалізація впливу поліамінів на стан продихів гороху із залученням кальцію та компонентів ліпідного сигналінгу [Текст] / О. І. Кокорев [та ін.] // Цитологія і генетика = Cytology and genetics. - 2021. - Т. 55, № 2. - С. 15-23

MeSH-головна:
ПОЛИАМИНЫ -- POLYAMINES (анализ)
ГОРОХ -- PEAS (действие лекарственных препаратов)
Анотація: Поліаміни – метаболіти з широким спектром фізіологічної дії. Їх вплив на функціонування продихового апарату рослин залишається маловивченим. Метою роботи було дослідити з використанням інгібіторного аналізу можливу участь різних пулів кальцію та компонентів ліпідного сигналінгу в реалізації дії путресцину і сперміну на величину апертури продихів листків гороху (Pisum sativum L.). Показано, що інкубація епідермісу в присутності обох поліамінів в концентраціях діапазону 0,25–5 мМ спричиняла зменшення величини продихової апертури. Такий ефект відзначався вже через 1 год від початку інкубації, а найбільш вираженим був через 2,5 год експозиції в середовищі, що містило 1 мМ путресцин або спермін. У присутності блокатора кальцієвих каналів LaCl3 вплив поліамінів на стан продихів виявлявся слабо. Їх ефекти частково нівелювалися хелатором позаклітинного кальцію ЕГТА, проте повністю усувалися інгібітором фосфоліпази C неоміцином. Вплив путресцину і сперміну на величину апертури продихів не виявлявся у присутності н-бутанолу – інгібітору залежного від фосфоліпази D утворення фосфатидної кислоти, але не його неактивного ізомеру бутанолу-2. Отримані результати вказують на можливу роль надходження кальцію в цитозоль з внутрішньоклітинних компартментів та значення сигнальних інтермедіатів, що утворюються за участю фосфоліпаз C і D, в реалізації продихових ефектів поліамінів
Дод.точки доступу:
Кокорев, О. І.
Колупаєв, Ю. Є.
Ястреб, Т. О.
Горєлова, О. І.
Дмитрієв, О. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Розвиток пухлинно-індукованого ефекту свідка та радіочутливості в лімфоцитах периферичної крові хворих на гліобластому з різним статусом метилування гена MGMT в клітинах пухлини [Текст] / О. В. Земскова [та ін.] // Цитологія і генетика = Cytology and genetics. - 2021. - Т. 55, № 2. - С. 24-31

MeSH-головна:
ГЛИОБЛАСТОМА -- GLIOBLASTOMA (генетика, кровь, патофизиология)
Анотація: Досліджено вплив метилування гена MGMT у клітинах гліобластоми на розвиток пухлино-індукованого ефекту свідка та зміну чутливості нетрансформованих клітин-свідків (лімфоцитів периферичної крові) до дії іонізуючого випромінювання. Отримані результати вказують на розвиток індукованого гліобластомой ефекту свідка. Встановлено відсутність зв’язку маніфестації пухлино-індукованого ефекту свідка в неопромінених лімфоцитах периферичної крові зі статусом метилування промоторної ділянки гена MGMT в клітинах пухлини. Після радіаційного навантаження були зафіксовані статистично значущі (р 0,01) відмінності у апоптичній активності та радіочутливості лімфоцитів периферічної крові хворих на гліобластому, що мають різний статус метилування гена MGMT в клітинах пухлини
Дод.точки доступу:
Земскова, О. В.
Курінний, Д. А.
Рушковський, С. Р.
Демченко, О. М.
Романенко, М. Г.
Главацький, О. Я.
Клименко, С. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Морфологічні та молекулярно-цитогенетичні характеристики гігантських ооцитів людини [Текст] / М. П. Петрушко [та ін.] // Цитологія і генетика = Cytology and genetics. - 2021. - Т. 55, № 2. - С. 32-39

MeSH-головна:
ОВОЦИТЫ -- OOCYTES (цитология)
Анотація: Питання доцільності використання ооцитів з морфологічним дизморфізмом у програмах допоміжних репродуктивних технологій є дискусійним. Метою роботи була оцінка морфологічних та молекулярно-цитогенетичних характеристик збільшених за розмірами ооцитів та прогнозування їх подальшого використання для запліднення. Із 774 ооцитів, вилучених у 80 пацієнток, 83 (11 %) – мали збільшений розмір. За даними морфометричного аналізу діаметр ооплазми становив (176,67 ± 1,76) мкм, з урахуванням ZP – (200,8 ± 4,24) мкм. На стадії метафаза ІІ знаходилися 47 (56,6 %) гіганських ооцитів, метафаза І – 26 (31,3 %), профаза – 10 (12,1 %). Вилучені гігант-ські ооцити характеризувалися дизморфізмом ендота екзоцитоплазматичних структур. На стадії метафаза ІІ знаходилися 47 клітин, з них 40 (85,1 %) ооцитів мали 2 полярних тіла, 3 (6,4 %) – 1 полярне тіло, а в 4-х (8,5 %) клітинах полярне тіло було фрагментоване. Методом поляризаційної мікроскопії у 39-ти (83 %) ооцитах візуалізували 2 веретена поділу, в 3-х (6,4 %) – 1, в 5-ти (10,6 %) ооцитах – не візуалізували, хоча полярні тіла були присутні. Після запліднення 47 ооцитів на стадії метафаза ІІ пронуклеуси було виявлено у 42-х (89,4 %) клітинах, з них в 9-ти (21,4 %) ооцитах візуалізували 2 пронуклеуси, в 27-х (63,3 %) – 3, в 6-х (15,3 %) – 4. Методом молекулярно-цитогенетичного аналізу було доведено, що ембріони, отримані після запліднення гігантських ооцитів, мають поліплоїдний набір хромосом. Таким чином, результати нашого дослідження доводять недоцільність використання збільшених за розмірами ооцитів для подальшого їх запліднення
Дод.точки доступу:
Петрушко, М. П.
Будерацька, Н. О.
Гонтар, Ю. В.
Юрчук, Т. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Поліщук, Л. В.
Загальні тенденції організації та локалізації CRT-кластерів у геномах стрептоміцетів [Текст] / Л. В. Поліщук, В. В. Лук’янчук // Цитологія і генетика = Cytology and genetics. - 2021. - Т. 55, № 2. - С. 40-47

MeSH-головна:
СТРЕПТОМИЦЕТЫ -- STREPTOMYCES (генетика, цитология)
Анотація: Мета роботи – виявити існування спільних принципів в організації crt-кластерів стрептоміцетів та локалізації їх в геномах, довести подібність організації crt-кластерів у філогенетично споріднених штамів. Нуклеотидні послідовності crt-кластерів 100 штамів стрептоміцетів аналізували за допомогою програм BLASTN. Визначено ряд схем організації crt-кластерів стрептоміцетів. Сформульовано низку основних тенденцій локалізації та організації стрептоміцетних crt-кластерів. Показано подібність організації crt-кластерів в геномах мікроорганізмів, що належать до різних штамів одного і того ж виду стрептоміцетів. Доведено можливість застосовувати інформацію про організацію crt-кластерів Streptomyces (на додаток до генетичних та фенотипових характеристик, які традиційно використовуються) при класифікації мікроорганізмів у межах таксонів нижчого порядку (клад, видів, підвидів)
Дод.точки доступу:
Лук’янчук, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Філогенетичний аналіз штаму Bacillus subtilis IFBG MK-2 та продукування рибофлавіну його індукованими клонами [Текст] / М. М. Радченко [та ін.] // Цитологія і генетика = Cytology and genetics. - 2021. - Т. 55, № 2. - С. 48-55

MeSH-головна:
БАЦИЛЛЫ -- BACILLUS (генетика, цитология)
РИБОФЛАВИН -- RIBOFLAVIN (выделение и очистка, химия)
Анотація: Метою роботи було дослідження філогенетичних взаємозв’язків нового штаму-продуценту Bacillus subtilis IFBG МК-2 з вже існуючими штамами і підвищення біосинтетичної активності цього продуценту шляхом мутагенезу. В результаті сиквенування 16S рРНК штаму IFBG МК-2 отримано фрагменти цього гена, сумарною довжиною 1305 нуклеотидів. Проведено філогенетичний аналіз і побудовано дендрограму на основі нуклеотидних послідовностей гена 16S рРНК з використанням методу зв’язування найближчих сусідів і двопараметричної моделі Кімури. Виявлено, що відсоток подібності між сумарним сиквенованим фрагментом гена 16S рРНК штаму IFBG МК-2 і депонованою у GenBank послідовністю цього гена типового штаму B. subtilis ІАМ 12118 становить 99 %. За результатами філогенетичного аналізу штам IFBG MK-2 ідентифіковано як B. subtilis. Шляхом індукованого мутагенезу з використанням УФ-опромінення і послідовною ступінчатою селекцією одержано мутантний клон B. subtilis IFBG МК-1А з підвищеною на 50 % продукцією рибофлавіну у порівнянні з вихідним штамом
Дод.точки доступу:
Радченко, М. М.
Тігунова, О. О.
Зелена, Л. Б.
Бейко, Н. Є.
Андріяш, Г. С.
Шульга, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гур’янов, Д. С.
Колокалізація білка BCR з клатрином, актином та кортактином свідчить про його можливу роль в регуляції розгалуження актину та клатрин-опосередкованому ендоцитозі [Текст] / Д. С. Гур’янов, С. В. Антоненко, Г. Д. Телегеєв // Цитологія і генетика = Cytology and genetics. - 2021. - Т. 55, № 2. - С. 56-67

MeSH-головна:
ХРОМОСОМА ФИЛАДЕЛЬФИЙСКАЯ -- PHILADELPHIA CHROMOSOME
МИЕЛОПРОЛИФЕРАТИВНЫЕ НАРУШЕНИЯ -- MYELOPROLIFERATIVE DISORDERS (генетика, этиология)
КОРТАКТИН -- CORTACTIN (метаболизм)
КЛАТРИН -- CLATHRIN (метаболизм)
АКТИНЫ -- ACTINS (метаболизм)
ЭНДОЦИТОЗ -- ENDOCYTOSIS (физиология)
Анотація: Філадельфійська хромосома є результатом взаємної транслокації між 9 і 22 хромосомами і є чітким маркером декількох типів мієлопроліферативних розладів. Така транслокація породжує різні типи злиття генів bcr та abl. Ці злиття відрізняються наявністю або відсутністю певних типів доменів BCR та молекулярною масою відповідних химерних білків. BCR-ABLp230 асоціюється з хронічним нейтрофільним лейкозом, BCR-ABLp210 – з хронічним мієлолейкозом. BCR-ABLp190 – з гострим лімфобластним лейкозом. Домен гомології плекстрину BCR присутній у p210 і відсутній у p190 типу злитого білка. У цій роботі ми показали, що білок BCR колокалізується з актином та кортактином на периферії клітин клітин K562. Цей білок також утворював скупчення колокалізації з клатрином та контактином і знаходився в точках розгалуження актину. Це було підтверджено мікроскопією STED із надвисокою роздільною здатністю та звичайною конфокальною мікроскопією живих клітин HEK 293T. Конфокальна мікроскопія в реальному часі також виявила відносно велику структуру в цитоплазмі, де спостерігалося динамічне сполучення BCR, клатрину та актину. Це сильно нагадує комплекс Гольджі, оскільки мережа транс-Гольджі є типовим місцем сортування та збирання пухирців, покритих клатрином. Отримані нами дані вказують на те, що BCR в тандемі з кортактином може відігравати важливу роль у динамічних перебудовах актину та мембрани, які впливають на опосередкований клатрином ендоцитоз та везикулярний транспорт Гольджі. Порушення його функції через аномальну активність тирозинкінази ABL може сприяти фенотипу раку
Дод.точки доступу:
Антоненко, С. В.
Телегеєв, Г. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Реферати статей, опублікованих в "Cytology and genetics", №2, 2021 р. [Текст] // Цитологія і генетика = Cytology and genetics. - 2021. - Т. 55, № 2. - С. 68-82

MeSH-головна:
АПОПТОЗ -- APOPTOSIS (физиология)
МАГНИТНЫЕ ПОЛЯ -- MAGNETIC FIELDS
МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BREAST NEOPLASMS (генетика, эпидемиология)
ТУРЦИЯ -- TURKEY (эпидемиология)
Анотація: Ген RAD51 кодує білки, які є важливими для репарації дволанцюгових розривів ДНК шляхом рекомбінації. Таким чином, генетична мінливість гену може сприяти виникненню і прогресуванню карциноми молочної залози. Нами було досліджено зв’язок між поліморфізмами в генах репарації ДНК RAD51 135G/C та ризиком виникнення раку молочної залози. Генотипи визначали у 55 жінок з раком молочної залози і 80 здорових осіб контрольної групи такого ж віку за допомогою ПЛРПДРФ. У всіх пацієнток та здорових осіб контрольної групи взяли зразки крові та виділили ДНК. Область дослідження ампліфікували за допомогою ПЛР. Після ампліфікації ми використали рестрикційний фермент (RAD51; MvaI) та обробили продукт ПЛР. Згодом ці фрагменти ДНК були розділені за розмірами під час електрофорезу у гелі. Нами були ідентифіковані зміни в нуклеотидах саме у цих областях і підтверджено генотипування шляхом сиквенування вибірки продуктів ПЛР з використанням Applied Biosystems Automated Sequencer. Було встановлено значні відмінності між групою пацієнток з раком молочної залози і здоровою контрольною групою і в частотах алелів, і частотах генотипів. Частота варіантного алеля, C, підвищилась до 0,25 у групі пацієнток з раком молочної залози порівняно з частотою 0,125 у контрольній групі. Також генотипи, що несуть варіантний алель C (CC+GC), мали підвищений рівень частоти і вище співвідношення шансів серед групи пацієнток з раком молочної залози. Отримані результати вказують на те, що поліморфізм генів RAD51 може бути пов’язаний з виникненням раку молочної залози у населення cхідного Середземномор’я. Ми висунули гіпотезу, що звичайні поліморфізми в генах репарації ДНК і генахрегуляторах клітинного циклу змінюють механізми репарації ДНК, що сприяє схильності до раку молочної залози
Ендотеліальна синтаза оксиду азоту (eNOS) є надзвичайно важливим чинником при хронічному запаленні та канцерогенезі. Зв’язок між варіантами фактору росту ендотелію судин (VEGF) і декількома видами раку все ще недостатньо вивчений. Ми вивчали можливу наявність зв’язку між варіантами eNOS/VEGF і ризиком раку підшлункової залози (РПЗ). До цього проспективного дослідження типу «випадокконтроль» було залучено 76 пацієнтів з раком підшлункової залози (РПЗ) (28 жінок і 48 чоловіків) і 100 здорових осіб для контролю. Зразки крові від усіх учасників дослідження генотипували на наявність тандемних повторів зі змінною кількістю ланок (VNTR) eNOS та варіантів VEGF з включенням/делецією (В/Д) за допомогою ПЛР. Було виявлено суттєву відмінність між групами щодо розподілу генотипів VNTR 4 інтрона eNOS (p = 0,01). Генотипи eNOS 4a/4b і 4b/4b були вищими у пацієнтів з РПЗ порівняно з контрольною групою, в той час як генотип eNOS 4a/4b був превалюючим для контрольної групи порівняно з пацієнтами, що мали РПЗ. Між групами щодо варіанту VEGF з включенням/делецією і частотами алеля (p ˂ 0,00 і p 0,00) спостерігали значні відмінності. Варіант VEGF з включенням/включенням і алель I мали підвищений рівень у групі пацієнтів порівняно з контрольною. Під час порівняння пацієнтів з РПЗ та контрольної групи було виявлено статистично значимий зв’язок щодо делеції/делеції + делеції/включення порівняно з делецією/делецією (p 0,00, співвідношення шансів: 0,094, 95 % довірчий інтервал: 0,03–0,22). Ми отримали докази того, що варіанти eNOS VNTR і VEGF В/Д можуть мати вплив на розвиток РПЗ
Meconopsis punicea Maxim. (Papaveraceae) – це альпійська багаторічна рослина, ендемічна для ЦинхайТібетського нагір’я у південнозахідному Китаї. У цьому дослідженні нами було виділено послідовність і проаналізовано повний геном хлоропласту цієї рослини за допомогою Illumina HiSeq platform. Таким чином, було представлено другий повний геном хлоропласту для виду Meconopsis після нещодавньої публікації першого (M. racemosa) у 2018 р. Наші результати демонструють, що довжина геному хлоропласту M. punicea складає 153 260 п.н.; він має досить високий вміст A + T (61,5 %) та стандартну чотиристоронню структуру з великою (LSC, 84 122 п.н.) і малою (SSC, 17 730 п.н.) однокопійною областями, розділеними двома копіями інвертованого повтору (IRs, по 25 704 п.н.). Загалом геном хлоропласту кодує 110 генів, включаючи 78 білоккодуючих генів,29 тРНК генів і три рРНК гени. Більшість (94) генів зустрічаються в межах однокопійних областей. Порівняння цих результатів з попередньо опублікованими даними щодо геному хлоропласту M. racemosa показало, що обидва види мають однакові тип та кількість генів і вміст G + C. Крім того, філогенетичний аналіз максимальної вірогідності на основі 33 геномів хлоропластів дає підстави для припущення, що M. punicea є базальним у кладі Meconopsis сімейства Papaveraceae
Близько 80 % пацієнтів, які страждають від шизофренії, мають порушення сну, що впливає на фізичне та психічне здоров’я, а також погіршує якість життя. Деякі поліморфізми тандемних повторів (VNTRs) у гені Period 3 (Per3) пов’язують з успадкованими змінними показниками сну і циркадного ритму. Мета цього дослідження полягала у вивченні зв’язку між VNTR варіантом гену PER3 і генетичною схильністю до шизофренії у населення Туреччини. Зразки крові взяли у 100 пацієнтів з шизофренією і у 100 здорових осіб контрольної групи, які мали подібні стать і вік. PER3 генотипування проводили на ДНК за допомогою полімеразноланцюгової реакції (ПЛР) за використання специфічних праймерів. Ми не знайшли суттєвих відмінностей між групами пацієнтів з шизофренією і здорових осіб у розподілі генотипу і частоті алелів щодо VNTR поліморфізму гену PER3. Не було зафіксовано жодного зв’язку між клінічними і демографічними характеристиками пацієнтів з шизофренією і розподілом генотипу PER3 VNTR. Це перше дослідження можливого зв’язку між поліморфізмом PER3 VNTR та шизофренією у населення Туреччини. Результати цого дослідження не підтвердили наявність зв’язку між поліморфізмом PER3 VNTR та ризиком виникнення шизофренії у населення Туреччини
Гібридизація Cenchrus purpureum (Schumach.) (пенісетум пурпуровий) і Cenchrus americanus (L.) Morrone (пенісетум сизий) призводить до отримання триплоїдних і стерильних гібридів. Подвоєння хромосом, застосоване для відновлення фертильності триплоїдних гібридів, дозволяє отримати гексаплоїдний матеріал, який є міксоплоїдним, однак має бажані кормові характеристики. Навіть зворотне схрещування призводить до отримання тетраплоїдного і пентаплоїдного міксоплоїдного матеріалу. Мета цього дослідження полягала у порівнянні частоти хромосомних аномалій у соматичних клітинах гібридів, отриманих шляхом зворотного схрещування, зі знайденими у синтетичних гексаплоїдних гібридах для визначення найбільш стабільного матеріалу. Геномну гібридизацію in situ використали для визначення аномалій. Аналіз клітинного циклу встановив подібні частоти і типи змін як в гексаплоїдах, так і в гібридах, отриманих у результаті зворотного схрещування. У всіх типах гібридів зафіксували елімінацію хромосом. Мікроядра, неорієнтовані хромосоми у метафазі, втрачені хромосоми в анафазі/телофазі і мости в анафазі, які стосувалися хромосом з пенісетума пурпурового і пенісетума сизого у всіх гібридах, проаналізовано незалежно від рівня плоїдності
Мета цього дослідження полягала у перевірці взаємодії наночастинок Ag-SiO2 зі структурою «ядро/оболонка» (CSNs) з клітинами C2C12. У цій статті ми повідомляємо про синтез та класифікацію нових CSNs. Було приділено увагу підготовці CSNs з метою перевірки їхньої біосумісності/цитотоксичного впливу на клітини м’язів C2C12, та перевірено ризики для здоров’я людини, пов’язані з CSNs. Використовувані CSNs синтезували за допомогою ефективного зольгель методу з використанням нітрату срібла і тетраетоксисилану в якості основних компонентів. Фізикохімічне дослідження CSNs проводили за допомогою рентгеноструктурного аналізу, оптичної спектроскопії та трансмісійної електронної мікроскопії. З метою дослідження біосумісності/цитотоксичності in vitro клітини C2C12 вирощували у середовищі in vitro, а потім піддавали впливу різних концентрацій CSNs. Аналіз життєздатності клітин C2C12 проводили з використанням Kit-8. Аутентифікацію результатів проводили за допомогою конфокальної мікроскопії, морфологію клітин C2C12 вивчали з використанням фазовоконтрастної мікроскопії. In vitro дослідження біологічного впливу CSNs виявило, що життєздатність клітин у культурі залежить від режиму дозування (0–20 мкг/мл). Загалом результати дослідження продемонстрували, що синтетичні CSNs здійснюють вплив на функціонування клітин C2C12 в залежності від часу та режиму, що залежить від абсорбції
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)