Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ШУ1/2018/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 18
Показані документи з 1 по 18

Характеристика структурних змін внутрішніх органів при гострому панкреатиті за умови поліморбідності [Текст] / Я. Я. Боднар [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 5-9

MeSH-головна:
ПАНКРЕАТИТ ОСТРЫЙ НЕКРОТИЗИРУЮЩИЙ -- PANCREATITIS, ACUTE NECROTIZING (патофизиология, смертность)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ВНУТРЕННИЕ ОРГАНЫ -- VISCERA (патология, ультраструктура)
Анотація: Мета роботи: з’ясувати закономірності процесів ремоделювання внутрішніх органів померлих від ускладненого панкреатиту за умов поліморбідності. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз163 протоколів розтинів і патогістологічного дослідження некропсій померлих від гострої хірургічної патології. Серед них гострий панкреатит як основне захворювання діагностовано у 30 осіб, що становить 18,5 % від усієї кількості проаналізованих протоколів. Результати досліджень та їх обговорення. За даними розтину діагностовано супутню серцево-судинну патологію, а саме атеросклероз аорти ( 73,3 %), ІХС (60,0 %), артеріальну гіпертензію (60,1 %), а також ХОЗЛ (63,3 %) і ендокринопатії (23,3 %). В цілому індекс поліморбідності становив 4,7. Струтурною складовою поліорганної недостатності при гострому панкреатиті є комплекс структурних змін серця, нирок, легень, печінки і надниркових залоз. Мікроскопічним дослідженням встановлено, що постійною складовою в патогенезі поліорганної недостатності при гострому панкреатиті є наявність різного ступеня виразності розладів кровообігу у всіх внутрішніх органах
Дод.точки доступу:
Боднар, Я. Я.
Дзюбановський, І. Я.
Головата, Т. К.
Боднар, П. Я.
Суслова, Н. О.
Боднар, Л. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

П’ятночка, В. І.
Вплив коморбідності на результати хірургічного лікування хворих із первинними та інцизійними вентральними грижами [Текст] / В. І. П’ятночка // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 10-15

MeSH-головна:
ГРЫЖА ВЕНТРАЛЬНАЯ -- HERNIA, VENTRAL (патофизиология, хирургия)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Мета роботи: дослідити вплив коморбідності на результати хірургічного лікування хворих на первинну та інцизійну вентральну грижу з метою попередження та зменшення кількості ускладнень у ранньому післяопераційному періоді, покращення результатів лікування та попередження розвитку рецидиву. Матеріали і методи. Проаналізовано результати дослідження та хірургічного лікування 653 хворих із первинними та інцизійними вентральними грижами. Для оцінювання ступеня коморбідності у обстежуваних пацієнтів використовували індекс Чарльсона (Charlson Index) та кумулятивну шкалу рейтингу захворювань (Cumulative Illness Rating Scale (CIRS)). Бали нараховували залежно від інформації, отриманої під час обстеження пацієнта, а також з витягів з медичних карт стаціонарного хворого та амбулаторних карт. Усім пацієнтам з індексом коморбідності більше 4-х проводили функціональні проби після вправлення грижі та тугого бандажування. 18 (2,8 %) хворим, у яких під час проведення діагностичних проб фракція викиду лівого шлуночка зменшувалась більш як на 10 % від нижньої межі допустимих величин, або ж значення коефіцієнта Вальсави становило 1,3, відмовлено від проведення планового операційного втручання. Проведено порівняльний аналіз результатів виконаних операційних втручань залежно від типу грижі, ступеня коморбідності та способу виконаного операційного втручання. Результати досліджень та їх обговорення. Середній індекс Чарльсона у обстежуваних склав 4,7. 18 (2,8 %) пацієнтам з високим ризиком кардіальної смерті та виникненням ряду ускладнень в ранньому післяопераційному періоді відмовлено від проведення планового операційного втручання і направлено на госпіталізацію в профільні стаціонари. Проведений аналіз частоти післяопераційних ускладнень у оперованих 635 (97,24 %) хворих показав, що найменшою вона є в групі пацієнтів з індексом коморбідності 2 (3,27 %). При індексі коморбідності 2–3, який спостерігався у 172 (27,08 %) хворих, у 7 (4,06 %) виник ряд післяопераційних ускладнень: абдомінальний компартмент синдром у 2 (1,16 %), післяопераційна пневмонія у 1 (0,58 %). В той же час лише у 1 (0,58 %) з групи хворих, яким проведено безнатяжну герніопластику, розвинулось нагноєння післяопераційної рани. Серед 240 (37,79 %) оперованих з індексом коморбідності 3-4 та закриття грижового дефекту з натягом частка післяопераційних ускладнень склала 10 (4,16 %) та була достовірно вищою, ніж у пацієнтів, оперованих із пластикою без натягу 3 (1,28 %) відповідно. У хворих із виконаною герніопластикою без натягу та індексом коморбідності 5–6 відсоток ускладнень 5 (11,36 %) був вп’ятеро нижчим, ніж у пацієнтів, яким проведено натяжну герніопластику 25 (56,81 %) відповідно. У більшості хворих з індексом коморбідності 6 спостерігали виникнення декількох післяопераційних ускладнень одночасно. За отриманими результатами проведених досліджень слід відмітити найвищу частоту ускладнень з боку серцево-судинної системи – 7 (1,10 %), виникнення абдомінального компартмент-синдрому – 13 (2,04 %), післяопераційної пневмонії – 11 (1,73 %) та рецидивів гриж – 26 (4,09 %) в групі пацієнтів, оперованих натяжними методами герніопластики з індексом коморбідності від 4 до 6 і більше
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Буката, В. В.
Стан системної мікроциркуляції у хворих із спайковою кишковою непрохідністю залежно від виду операційних втручань [Текст] / В. В. Буката, І. М. Дейкало // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 16-22

MeSH-головна:
КИШЕЧНАЯ НЕПРОХОДИМОСТЬ -- INTESTINAL OBSTRUCTION (патофизиология, хирургия, этиология)
АДГЕЗИИ ТКАНЕЙ -- TISSUE ADHESIONS (осложнения)
МИКРОЦИРКУЛЯЦИЯ -- MICROCIRCULATION
Анотація: Мета роботи: оцінка стану системної мікроциркуляції після різних видів хірургічних втручань при гострій спайковій кишковій непрохідності. Матеріали і методи. Отримано результати лікування 57 хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність. Для аналізу стану мікроциркуляторного каналу та механізмів регуляції використовували лазерну доплерівську флоуметрію у хворих залежно від виду операційного втручання. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що незалежно від типу хірургічного втручання в післяопераційному періоді проявляються зміни кровотоку в периферичних тканинах, а також порушення взаємозв'язку між основними регуляторними механізмами, які можуть впливати на системну перфузію. Найбільш глибокі зміни виявлено при зростанні тяжкості захворювання. Ці зміни можуть впливати на розвиток ускладнень у післяопераційному періоді, ускладнюючи перебіг захворювання. Враховуючи отримані дані, необхідно включити в комплексне лікування хворих із гострою спайковою кишковою непрохідністю препарати, які здатні нормалізувати зміни в мікроциркуляторному руслі
Дод.точки доступу:
Дейкало, І. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Банадига, А. І.
Клініко-лабораторні, прогностичні критерії моніторингу перебігу гострого панкреатиту [Текст] / А. І. Банадига // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 23-28

MeSH-головна:
ПАНКРЕАТИТ ОСТРЫЙ НЕКРОТИЗИРУЮЩИЙ -- PANCREATITIS, ACUTE NECROTIZING (диагностика, патофизиология)
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Анотація: Мета роботи: розробити прогностичні критерії моніторингу перебігу гострого панкреатиту. Матеріали і методи. Дослідження тривали із 2014 до 2018 р. ; за ступенем тяжкості ГП 167 пацієнтів були розділені на дві групи відповідно до Міжнародної консультації (2012 р.). Проведено комплекс клінічних, загальних лабораторних обстежень та спеціальних, зокрема визначення рівня прокальцитоніну імунохроматографічним методом, інструментальні методи обстеження: комп’ютерна томографія (КТ), ультразвукова діагностика (УЗД), магнітно-резонансна панкреатохолангіографія. Проведено програмний аналіз отриманих даних в програмі StatisticaSoft 13.0., використано метод побудови нейронних мереж. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що рівень амілази понад 185 ОД / л і рівень АЛТ 34 – це показник, який вказує на ризик розвитку в пацієнта тяжкого або критичного панкреатиту. Прокальцитонін слід використовувати як маркер інфікованого гострого некротичного панкреатиту в комплексі з іншими параметрами запалення, що дозволяє вибирати правильне хірургічне лікування
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Стець, М. М.
Діагностичні резерви деталізації гострого апендициту у вагітних [Текст] / М. М. Стець, В. М. Черненко // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 29-34

MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS (диагностика, патофизиология)
АППЕНДИЦИТ -- APPENDICITIS (диагностика, патофизиология, хирургия)
Анотація: В період із 2004 до 2012 р. у хірургічне відділення міської клінічної лікарні № 1, № 3 м. Києва було госпіталізовано 864 вагітні жінки, які були розділені на досліджувану (n=473) та контрольну (n=391) групи. Найчастіше зустрічався ГА – 258 (29,8 %) від усіх випадків госпіталізації. В процесі обстеження поряд із загальноприйнятими дослідженнями вивчалися гематологічні, цитологічні та імунологічні показники у вагітних із діагнозом гострий апендицит. Для оцінки патогенетичних механізмів формування запальної реакції у вагітних досліджуваної групи, а також для можливості проведення диференційної діагностики та проведення раннього прогнозування ускладнень проводили дослідження активності функціонування неспецифічної резистентності та імунологічної реактивності: НСТ-тест, визначення рівнів Ig M, Ig G, Ig E, Ig A, ПРК (прокальцитоніну), Il β-1, ФНП (фактор некрозу пухлини). Результати досліджень та їх обговорення. При проведенні біохімічних досліджень для встановлення типових додаткових маркерів ГА у вагітних ми встановили, що у пацієнтів спостерігаються ознаки розвитку ендотоксикозу, пов’язані з накопиченням токсинів мікробного походження (ТЗН), декомпенсацією функціональної активності фагоцитуючих клітин – нейтрофільних гранулоцитів (індекс стимуляції) та токсинозв’язуючої та біосентизуючої здатності печінки, коефіцієнт де Рітіса, наявність кріоглобулінів. При цьому встановлено, що у пацієнтів другої клінічною групи дані тенденції були більш виразні. Визначено, що у пацієнтів обох клінічних груп проявляють такі ознаки запальної відповіді, як підвищення концентрації основних запальних медіаторів – Іл-1 та ФНП відносно значень здорових осіб. Встановлено, що в другій основній клінічній групі данні зміни були більш виразні, що свідчить про значну активність запальних реакцій. При цьому компенсуюча дія протизапальних медіаторів була знижена, що може бути причиною декомпенсованої реакції та причиною розвитку ризику системної запальної відповіді
Дод.точки доступу:
Черненко, В. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Шульгай, А. Г.
Морфометричний аналіз особливостей ремоделювання структур клубової кишки при резекціях різних об’ємів паренхіми печінки [Текст] / А. Г. Шульгай, Л. В. Татарчук, М. С. Гнатюк // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 35-39

MeSH-головна:
ПЕЧЕНЬ -- LIVER (хирургия)
ПОДВЗДОШНАЯ КИШКА -- ILEUM (ультраструктура)
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: За допомогою морфологічних методів вивчити особливості ремоделювання структур клубової кишки при резекції різних об’ємів паренхіми печінки. Матеріали і методи. Комплексом морфологічних методів досліджено клубову кишку 45 статевозрілих білих щурів-самців, які були розділені на 3-ри групи. 1-ша група нараховувала 15 інтактних тварин, 2-га – 15 щурів, у яких було видалено 31,5 % паренхіми печінки, 3-тя – 15 тварин після резекції 58,1 % паренхіми печінки. Евтаназію щурів здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через один місяць від початку експерименту. Із клубової кишки виготовляли гістологічні мікропрепарати. Вимірювали товщини слизової, м’язової, серозної оболонок, підслизового прошарку, довжину та ширину ворсинок, глибину, ширину крипт, висоту покривних епітеліоцитів, діаметр їх ядер, визначали ядерно-цитоплазматичні відношення в епітеліоцитах, відносний об’єм ушкоджених епітеліоцитів, підслизово-слизовий та підслизово-м’язовий індекси, стромально-міоцитарні відношення у м’язовій оболонці органа. Кількісні показники обробляли статистично. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що при резекції 31,5 % паренхіми печінки досліджувані морфометричні показники змінювалися незначно. Найбільш зміненими виявилися морфометричні параметри структур клубової кишки через місяць після резекції 58,1 % паренхіми печінки. При цьому товщина слизової оболонки досліджуваного органа з високим ступенем достовірності (р 0,001) зменшилася на 15,0 %, м'язової – на 6,1 %, а товщина підслизового прошарку зросла на 7,4 %, серозної оболонки – на 6,6 %. Підслизово-слизовий індекс збільшився на 27,2 %, а підслизово-м'язовий – на 14,4 %, порівняно з контрольними морфометричними показниками. Довжина ворсинок та глибина крипт клубової кишки, висота епітеліоцитів статистично достовірно (р0,001) зменшилися, відповідно, на 15,7 %, 15,4 % та 14,7 %, а ширина ворсинок і крипт збільшилися на 13,3 % і 14,2 %. Ядерно-цитоплазматичні відношення у епітеліоцитах слизової оболонки клубової кишки виявилися зміненими на 38,5 %, що свідчило про виражене порушення структурного клітинного гомеостазу. Відносний об’єм ушкоджених епітеліоцитів зріс у 28 разів, а стромально-міоцитарні відношення у м’язовій оболонці збільшилися на 22,6 %, вказуючи на виражене зростання строми у м’язовій оболонці органа. Результати проведеного дослідження стверджують, що видалення великих об’ємів паренхіми печінки призводять до вираженої морфологічної перебудови (ремоделювання) структур клубової кишки, що характеризується нерівномірними диспропорційними змінами просторових характеристик структур органа, порушенням відношень між ними, судинними розладами, набряком, дистрофічними, некробіотичними змінами епітеліоцитів, ендотеліоцитів, стромальних елементів, інфільтративними та склеротичними процесами
Дод.точки доступу:
Татарчук, Л. В.
Гнатюк, М. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Мельник, О. І.
Вплив величини внутрішньочеревного тиску на динаміку ішемічно-реперфузійних порушень в експерименті [Текст] / О. І. Мельник // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 40-47

MeSH-головна:
ОСТРЫЙ ЖИВОТ -- ABDOMEN, ACUTE (хирургия)
ВНУТРИБРЮШНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- INTRA-ABDOMINAL PRESSURE
МУЛЬТИОРГАННАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- MULTIPLE ORGAN FAILURE (патофизиология, этиология)
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: Мета роботи: з’ясувати вплив ішемічно-реперфузійних порушень на інтенсивність процесів ліпідної пероксидації сироватки крові, печінки та стінки тонкої кишки залежно від величини внутрішньочеревного тиску в експерименті. Матеріали і методи. В експерименті використано 78 статевозрілих білих щурів-самців лінії Wistar масою 200–250 г, які знаходилися на стандартному раціоні віварію. Усіх піддослідних тварин наркотизували (тіопентал-натрію 40 мг·кг-1 внутрішньоочеревинно) та в порожнину живота вводили катетер розміром 20 G. У першій дослідній групі (24 тварини) ручним інсуфлятором нагнітали атмосферне повітря до величини внутрішньочеревного тиску 10 мм рт.ст., у другій дослідній групі (24 тварини) – 20 мм рт. ст., у третій дослідній групі (24 тварини) – 30 мм рт. ст. У контрольній групі (6 тварин) повітря не нагнітали. Час експозиції становив 90 хв, після чого контрольних тварин та по 6 тварин кожної дослідної групи відразу виводили з експерименту шляхом тотального кровопускання з серця. Інших тварин кожної дослідної групи (по 6 особин) в умовах анестезії (тіопентал натрію 40 мг·кг-1 внутрішньоочеревинно) виводили з експерименту через 1, 3 і 7 діб після періоду підвищеного внутрішньочеревного тиску. У сироватці крові, печінці та стінці тонкої кишки піддослідних тварин визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів), які належать до індикаторних показників інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що на висоті підвищеного внутрішньочеревного тиску – через 90 хв має місце суттєве зростання інтенсивності процесів ліпідної пероксидації у сироватці крові, печінці та стінці тонкої кишки, яке найбільше виражено при величині внутрішньочеревного тиску 20 і 30 мм рт. ст. Виявлені процеси значно посилюються після зниження внутрішньочеревного тиску до норми. Наші дослідження виявили розвиток ішемічно-реперфузійного синдрому, який супроводжується значним зростанням вмісту ТБК-активних продуктів, інтенсивність якого зростає із збільшенням рівня вихідного внутрішньочеревного тиску. Найбільше зростання вмісту ТБК- активних продуктів ПОЛ спостерігали через 3 доби після реперфузії у печінці піддослідних тварин (більш ніж у 5 разів при ВЧТ 30 мм рт. ст.), порівняно з кишкою (у 2,7 раза) та сироваткою крові (у 2,1 раза), що пов’язано з посиленням метаболічної, детоксикаційної та імунної функції органа внаслідок надходження токсинів кишкового походження. Все це сприяє активації ПОЛ, є свідченням вторинного ураження органа за типом реактивного гепатиту і вимагає розробки засобів профілактики
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Козаков, К. Г.
Вплив модифікованої плікації шлунка та рукавної резекції шлунка у щурів із глутамат-індукованим ожирінням та стрептозотоцин-індукованим діабетом на динаміку зниження маси тіла та вуглеводний обмін [Текст] / К. Г. Козаков // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 48-55

MeSH-головна:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE (методы)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ -- DIABETES MELLITUS, EXPERIMENTAL (патофизиология)
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: Мета роботи: порівняти вплив модифікованої плікації шлунка та рукавної резекції шлунка у щурів із глутамат-індукованим ожирінням та стрептозотоцин-індукованим діабетом на динаміку зниження маси тіла та вуглеводний обмін. Матеріали і методи. Дослідження проводили на 45 білих безпородних щурах-самках з вихідною масою тіла 150–180 грам. На тваринах було змодельовано глутамат-індуковане ожиріння та стрептозотоцин-індукований діабет 2-го типу. Тварини було розділено на групи по 15 тварин: контрольну та дві експериментальні. В першій експериментальній групі було виконано рукавну резекцію шлунка, другій експериментальній групі було виконано плікацію шлунка по великій кривині з формуванням 3-ох складок і першому ряді швів та другим рядом неприривних швів. Після чого визначали масу тварин та глюкоза натще на 14-ту, 28-му, 42-гу та 60-ту доби. Результати досліджень та їх обговорення. Рівень глюкози натще в контрольній групі на 60-ту післяопераційну добу становив (18,405±1,2) ммоль/л, в першій групі, де було виконано рукавну резекція шлунка, він склав (9,539±1,14) ммоль/л, в другій групі, де виконано модифіковану плікацію шлунка, він склав (10,39±1,49) ммоль/л. Визначення глюкози в сироватці крові на 60-ту – післяопераційну добу встановило високо достовірне зниження показників глюкози сироватки крові між контрольною та першою експериментальною групою, де було виконано рукавну резекцію (p0,01) та високо достовірне зниження глюкози сироватки крові між контрольною групою та другою експериментальною групою, де було виконано модифіковану методику плікації шлунка (p0.01). Проте статистичнозначимої різниці між першою та другою експериментальними групами не виявлено (p0.05). Маса тіла тварин контрольної групи на 60-ту добу становила (335±17,32) г, в першої експериментальної групи на 60-ту добу склала (260±12,96) г та в другій експериментальній групі – (258,33±11,44) г. Визначення маси тіла щурів встановило статистично достовірне зниження маси тіла на 60-ту післяопераційну добу в щурів, яким було виконано рукавну резекцію шлунка, порівняно з контрольною групою (p0,01) та статистично достовірне зниження маси тіла в щурів на 60-ту післяопераційну добу після модифікованої плікації шлунка порівняно з контрольною групою (p0,01). Проте статистично значущої різниці між масою тіла у щурів першої та другої експериментальних груп на 60-ту післяопераційну добу не виявлено (p0.05)
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Думанський, Ю. В.
Безпосередні результати лікування некрозу низведеної кишки після сфінктерозберігаючих операцій у хворих на рак прямої кишки [Текст] / Ю. В. Думанський, С. П. Волошин // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 56-60

MeSH-головна:
ПРЯМОЙ КИШКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- RECTAL NEOPLASMS (хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE (методы)
ОБОДОЧНАЯ КИШКА -- COLON (патофизиология)
НЕКРОЗ -- NECROSIS (патофизиология, хирургия)
НЕКРОЗ -- NECROSIS (хирургия)
Анотація: Мета роботи: підвищення ефективності лікування хворих на рак прямої кишки. Матеріали та методи. Матеріалом для роботи слугували дані 271 пацієнта з некрозом низведеної кишки. Усіх хворих з даним ускладненням розділили на дві групи: контрольну (176 пацієнтів) та досліджувану (95 пацієнтів). Результати досліджень та їх обговорення. Для лікування хворих контрольної групи застосовували колостомію, для лікування пацієнтів досліджуваної групи – оптимізовано тактику лікування некрозу низведеної кишки залежно від часу її виникнення і рівня некрозу: у пацієнтів з раннім високим некрозом низведеної кишки показана ампутація низведеної кишки, у пацієнтів з раннім низьким некрозом низведеної кишки показане донизведення низведеної кишки зі сторони промежини; у пацієнтів з пізнім некрозом низведеної кишки показане відключення лівої половини товстої кишки шляхом формування петельної трансверзостоми на правій половині товстої кишки з одночасним тампонуванням тазової порожнини та армуванням анального каналу для запобігання його стенозу. Інтраопераційні ускладнення спостерігали у (10,3±1,8) %, в контрольній групі – у (13,1±2,5) %. Застосування розробленої тактики дозволило знизити (p0,05) ризик післяопераційних ускладнень у цієї категорії пацієнтів, ВР
Дод.точки доступу:
Волошин, С. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Результати хірургічного лікування хворих на післяопераційний перитоніт [Текст] / І. М. Шевчук [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 61-66

MeSH-головна:
БРЮШНАЯ ПОЛОСТЬ -- ABDOMINAL CAVITY (хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (патофизиология)
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS (хирургия)
Анотація: Мета роботи: покращити результати хірургічного лікування хворих на післяопераційний перитоніт, ускладнений абдомінальним сепсисом, шляхом покращення своєчасної діагностики та впровадження оптимальної хірургічної тактики. Матеріали і методи. За 2010–2017 рр. внутрішньоочеревинні ускладнення діагностовано у 209 (2,4 %) із 8762 хворих, прооперованих у клініці із приводу гострих і хронічних захворювань органів черевної порожнини. Результати досліджень та їх обговорення. Абсцеси черевної порожнини спостерігали у 142 (67,9 %) хворих, розповсюджений перитоніт – 67 (42,1 %) хворих. Міні-інвазивні технології (лапароскопічні втручання, дренування гнійника під контролем УЗД) були ефективними у 129 (61,7 %) хворих. Релапаротомію (РЛ) виконали у 80 (38,3 %) хворих, з них при розповсюдженому перитоніті – у 61 (91 %) із 67 хворих, при абсцесах черевної порожнини – у 19 (13,4 %) із 142 хворих. Перші прояви інтраабдомінальних ускладнень мали характер гострої дихальної недостатності – у 95 (45,5 %), серцево-судинної недостатності – у 68 (32,5 %), печінково-ниркової дисфункції – у 46 (22 %) хворих за відсутності чітких місцевих ознак захворювання. Серед 80 хворих, яким виконали РЛ за шкалою Marshall J.C., 9–12 балів встановлено у 34 (42,5 %). Одну РЛ виконано у 46 (57,5 %) хворих. По дві РЛ виконано у 26 (32,5 %), по три РЛ – у 8 (10 %) хворих. Виникнення потреби у проведенні повторних РЛ у 34 (42,5 %) супроводжувалося значним зростанням рівня летальності. Так, після першої РЛ померли 7 (15,2 %) із 46 хворих, після другої РЛ – 12 (63,2 %) із 19, після третьої РЛ 6 (75 %) із 8 хворих. Застосування прецизійної техніки, лаважу черевної порожнини розчинами антисептиків (8–12 л) до чистих промивних вод, інтраабдомінальне застосування “Екстранілу”, назоінтестинальної інтубації тонкої кишки, поряд з іншими методами лікування, сприяли більш швидкій ліквідації ознак абдомінального сепсису, зниженню числа повторних РЛ, зменшенню післяопераційної летальності з 47,7 до 11,1 %
Дод.точки доступу:
Шевчук, І. М.
Дроняк, М. М.
Попадюк, О. Я.
Федорків, М. Б.
Дроняк, В. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Дзюбановський, І. Я.
Бактеріальний "пейзаж" гнійного осередку та принципи антибактеріальної терапії у хворих із синдромом діабетичної стопи [Текст] / І. Я. Дзюбановський, Р. Я. Антощук // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 67-72

MeSH-головна:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT (лекарственная терапия, микробиология, патофизиология)
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS (терапевтическое применение)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ У БАКТЕРИЙ -- DRUG RESISTANCE, BACTERIAL
Анотація: Мета роботи: оцінка бактеріального спектра та ефективності призначення антибактеріальної терапії у хворих з синдромом діабетичної стопи. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 269 хворих (148 (55,01%) чоловіків і 121 (44,09%) жінок), які перебували на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з остеомієлітним центром на базі Волинського обласного госпіталю ветеранів війни з приводу гнійно-некротичних ускладнень СДС. Всі обстежені пацієнти попередньо проходили лікування в хірургічних стаціонарах області з приводу гнійно-некротичних процесів СДС, яким проводили емпіричну антибіотикотерапію тривалістю до 10 днів. Нейропатичну форму СДС встановлено у 84 (31,2 %) пацієнтів, змішану – 148 (55,01 %), ішемічну – 37 (13,7 %). Поширеність гнійно-некротичного процесу у хворих з СДС, відповідно до класифікації Wagner: I ступінь – 20 (7,4 %), II ступінь – 92 (34,2 %), III ступінь – 70 (26 %), IV ступінь – 65 (24,2 %), V ступінь – 22 (8,2 %). Комплекс бактеріологічних досліджень полягав у дослідженні ранового ексудату з ідентифікацією мікрофлори гнійно- некротичного вогнища й оцінкою її чутливості до антибіотиків та цитологічному дослідженні мазків-відбитків з ранової поверхні. Ідентифікацію збудників інфекційного процесу здійснювали методом посівів на відповідні живильні середовища, а чутливість до антибіотиків визначали диско-дифузійним методом. Результати досліджень та їх обговорення. Мікробний пейзаж гнійно-некротичних вогнищ у хворих із ЦД мав переважно полівалентний характер у 54,6 % випадків, а монокультуру у 45,4% пацієнтів. Найбільшу кількість мікробних асоціацій, що висівалися з первинного гнійного осередку, склали аеробні асоціації – 54,6 %. Аеробно-анаеробні асоціації висівалися в поодиноких випадках, а висівання анаеробних асоціацій не спостерігали. Основним представником змішаної аеробної інфекції був Staphylococcus aureus. Найчастіше Staphylococcus aureus висівався разом з грампозитивними паличками – Enterococcus faecalis, Corynebacterium xerosis та Staphilococcus epidermidis. Найбільше клінічне значення з групи неферментуючих мікроорганізмів у складі аеробних асоціацій має Pseudomonas aeruginosa. Результати дослідження чутливості мікроорганізмів при госпіталізації свідчать про високу стійкість мікрофлори до антибіотиків I–II поколінь групи пеніцилінів, цефалоспоринів. Антибіотиками резерву залишаються препарати групи карбапенемів, оксазолідінонів, глікопептидів
Дод.точки доступу:
Антощук, Р. Я.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Малиновский, A. B.
Первый опыт лапароскопической эхинококкэктомии при рецидивной эхинококковой кисте селезенки [Текст] / A. B. Малиновский, М. Н. Майоренко, А. С. Сергеева // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 73-77

MeSH-головна:
СЕЛЕЗЕНКИ БОЛЕЗНИ -- SPLENIC DISEASES (патофизиология, хирургия)
ЭХИНОКОККОЗ -- ECHINOCOCCOSIS (хирургия)
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (использование, методы)
Анотація: Цель работы: оценка результатов лапароскопической эхинококкэктомии у пациентки с локализацией рецидивной кисты в селезенке. Материалы и методы. Лапароскопическая эхинококкэктомия (полузакрытый вариант) выполнена пациентке 37-ми лет с рецидивной эхинококковой кистой диаметром 6 см, локализованной в верхнем полюсе селезенки и частично интра-паренхиматозно. Для выполнения операции использовалось 4 троакара: два 10 мм и два 5 мм. После аспирации хитиновых оболочек с помощью 10 мм тубуса отсоса (с высоким разрежением) полость дренирована двумя полихлорвиниловыми трубками с герметизацией отверстия фиброзной капсулы прошиванием.Результаты исследований и их обсуждение. Операция длилась 100 минут, пациентка была выписана из стационара на 4-й день послеоперационного периода с хорошо взаимно функционирующими дренажами. В дальнейшем пациентке проводилось промывание остаточной полости раствором бетадина 1:100 в амбулаторном порядке ежедневно. Послеоперационных осложнений не было
Дод.точки доступу:
Майоренко, М. Н.
Сергеева, А. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Аскаров, П. А.
"Свежие" повреждения внепеченочных желчных протоков [Текст] / П. А. Аскаров // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 78-86

MeSH-головна:
ЖЕЛЧНЫЕ ПРОТОКИ ВНЕПЕЧЕНОЧНЫЕ -- BILE DUCTS, EXTRAHEPATIC (повреждения, хирургия)
ЯТРОГЕННЫЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ -- IATROGENIC DISEASE
Анотація: В статье проведен анализ клинических наблюдений (отечественных и зарубежных) с начала 1990 года относительно причин, благоприятных обстоятельств, факторов риска, профилактики и лечения ятрогенных повреждений внепеченочных желчных протоков, в том числе так называемых "свежих". Приведены разные классификации, факторы риска этого осложнения. Обобщены возможности инструментальных методов диагностики (черезкожная черезпеченочная холангиография, эндоскопическая ретроградная панкреатохолангиография, магнитно-резонансная томография, компьютерная томография, ультразвуковое исследование) и методов профилактики, особенности их применения. Также приведены способы и методы лечения интраоперационных повреждений желчных протоков. Как свидетельствуют полученные данные, ни длительность заболевания, ни характер операционного вмешательства (плановое или ургентное), ни диаметр протока, ни профессиональный стаж хирурга не влияют на вероятность повреждения желчных протоков. Указанные обстоятельства указывают на необходимость дальнейшего усовершенствования системного рассмотрения данной проблемы
Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Halei, M. M.
Simultaneous surgical interventions [Text] = Симультанні хірургічні втручання / M. M. Halei // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - P87-92

MeSH-головна:
ЖЕЛЧНОКАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ -- CHOLELITHIASIS (хирургия)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Gallstone disease is a very common surgical pathology and is often combined with other surgical diseases. The treatment tactic in the case of combined pathology depends on many circumstances, but the most appropriate is one-step treatment. The use of endovideosurgery is a priority. An overview of various sources allows a meta-analysis to be done. Conclusions are unambiguous – simultaneous surgical interventions do not carry additional risks, increase the effectiveness of treatment, reduce the risk of postoperative internal hospital complications
Жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ) є дуже поширеною хірургічною патологією та часто комбінується з іншими захворюваннями хірургічного профілю. Тактика лікування у випадку комбінованої чи поєднаної патології залежить від багатьох обставин, але найбільш доцільно провести одноетапне лікування. Пріоритетним є використання техніки ендовідеохірургії. Огляд різних джерел дозволяє провести мета-аналіз. Висновки однозначні – симультанні операційні втручання не несуть додаткових ризиків, збільшують ефективність лікування, зменшують ризик післяопераційних внутрішньогоспітальних ускладнень
Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Индиаминов, С. И.
Морфология колото-резаных ран сердца, нанесенных национальными узбекскими ножами [Текст] / С. И. Индиаминов, Ф. Х. Бойманов // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 93-96

MeSH-головна:
СЕРДЦА ТРАВМЫ -- HEART INJURIES (патофизиология)
РАНЫ И ТРАВМЫ -- WOUNDS AND INJURIES (диагностика, патофизиология)
СУДЕБНАЯ АНТРОПОЛОГИЯ -- FORENSIC ANTHROPOLOGY
Анотація: Мета роботи: вивчення особливостей морфології колото-різаних ран серця, завданих національними узбецькими ножами. Матеріали і методи. Досліджено матеріал, представлений 30 спостереженнями загиблих в результаті заподіяння проникаючих колото-різаних поранень з пошкодженням серця, завданих національними узбецькими ножами. Таким чином, колото-різані рани зустрічалися частіше у чоловіків, рани в основному були в ділянці шлуночків і рідше в ділянці передсердь. Колото-різані рани, завдані узбецькими національними ножами, мають кутоподібну, овальну, лінійну форми. Обушкові кінці мають П-, Г-, Т- подібну форми, лезові кінці гострі. Результати досліджень та їх обговорення. Виявлено, що стінки серця, порівняно зі шкірними ранами, мають вищу морфологічну ідентифікаційну значимість. Серце після відновлення в розчині Ратнівського деформувалося менше, ніж шкірні рани, і довжина колото-різаних ран серця більш точно відповідає ширині клинка колото-ріжучої зброї. Це може бути пов’язано з особливостями структури епікарда і міокарда, які менш схильні до процесу ретракції. На тканинах серця досить повно визначаються конструктивні особливості обуха і леза клинків ножів, тому їх можна використовувати для групової ідентифікації травмуючого знаряддя
Дод.точки доступу:
Бойманов, Ф. Х.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Випадок казуїстичного перебігу гострого деструктивного холециститу в поєднанні з холедохолітіазом [Текст] / І. М. Дейкало [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 97-99

MeSH-головна:
ХОЛЕЦИСТИТ -- CHOLECYSTITIS (осложнения, хирургия)
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
Анотація: Мета роботи: вказати на казуїстичний перебіг гострого деструктивного холециститу в поєднанні з холедохолітіазом. Відобразити високу ефективність сучасних малоінвазивних технологій в лікуванні ускладнених випадків жовчнокам’яної хвороби
Дод.точки доступу:
Дейкало, І. М.
Осадчук, Д. В.
Карел, О. І.
Ліпський, В. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

До 100-річчя від дня народження О. О. Шалімова [Текст] // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 100-101

MeSH-головна:
ОБЩАЯ ХИРУРГИЯ -- GENERAL SURGERY (история, кадры)
Анотація: Олександр Олексійович Шалімов народився 20 січня 1918 р. у селянській багатодітній родині в селі Введенка Липецької області (Росія)
Дод.точки доступу:
Шалімов, Олександр Олексійович (академік НАН та АМН України, почесний директор Ін-ту клін. та експерим. хірургії, лауреат Державних премій СРСР та України ; 20.01.1918-28.02.2006) \о нем\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Пам’яті хірурга, науковця, колеги [Текст] // Шпит. хірургія. - 2018. - N 1. - С. 102

MeSH-головна:
ОБЩАЯ ХИРУРГИЯ -- GENERAL SURGERY (история, кадры)
Анотація: Максимлюк Володимир Іванович народився 13 вересня 1952 р. в м. Тернополі
Дод.точки доступу:
Максимлюк, Володимир Іванович (доктор медичних наук, професор ; 13.09.1952-09.01.2017) \о нем\

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)