Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

у знайденому

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ШУ1/2019/4<.>

Загальна кількість знайдених документів : 22
Показані документи з 1 по 20

1-20 21-22

Русин, В. І.
Доопераційна діагностика синдрому Міріззі / В. І. Русин, К. Є. Румянцев, Ф. М. Павук // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 5-11

MeSH-головна:
МИРИЗЗИ СИНДРОМ -- MIRIZZI SYNDROME (диагностика, хирургия)
Анотація: Проведений аналіз результатів обстеження 8100 пацієнтів із жовчнокам’яною хворобою. Наявність ускладнених клінічних форм у пацієнтів із СМ було підставою до проведення комплексного обстеження за допомогою різних методів доопераційної діагностики. Згідно з отриманими результатами найефективнішим методом доопераційної діагностики синдрому Міріззі І та ІІ типу є магнітно-резонансна холангіопанкреатографія з ефективністю 84 % (СМ І) та 90 % (СМ ІІ–V). На другому місці за ефективністю діагностики є ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія, де ефективність для СМ І типу становить 75,6 %, а для СМ ІІ типу 81 %. Ефективність ультразвукового методу дослідження для пацієнтів із СМ І типу склала 55 % та 68,8 % для хворих із СМ ІІ типу. Встановлено, що найменш ефективним методом доопераційної діагностики СМ є комп?ютерна томографія з ефективністю 30 % та 61 % відповідно.
Проведенный анализ результатов обследования 8100 пациентов с желчнокаменной болезнью. Наличие осложненных клинических форм у пациентов с СМ было основанием для проведения комплексного обследования с помощью различных методов предоперационной диагностики. Согласно полученным результатам эффективным методом предоперационной диагностики синдрома Мириззи I и II типа является магнитно-резонансная холангиопанкреатография с эффективностью 84% (СМ I) и 90% (СМ II-V). На втором месте по эффективности диагностики является эндоскопическая ретроградная холангиопанкреатография, где эффективность для СМ I типа составляет 75,6%, а для СМ II типа 81%. Эффективность ультразвукового метода исследования для пациентов с СМ I типа составила 55% и 68,8% для больных с СМ II типа. Установлено, что наименее эффективным методом предоперационной диагностики СМ является компьютерная томография с эффективностью 30% и 61% соответственно.
Дод.точки доступу:
Румянцев, К. Є.
Павук, Ф. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Панкреатобилиарная монометрия в профилактике постманипуляционного панкреатита после эндоскопической ретроградной холангиопанкреатографии / В. И. Лупальцов [и др.] // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 12-16

MeSH-головна:
ПАНКРЕАТИТ -- PANCREATITIS (этиология)
ХОЛАНГИОПАНКРЕАТОГРАФИЯ ЭНДОСКОПИЧЕСКАЯ РЕТРОГРАДНАЯ -- CHOLANGIOPANCREATOGRAPHY, ENDOSCOPIC RETROGRADE (использование)
Анотація: Запропонований пристрій реєструє тиск у загальній панкреатичній протоці при виконанні ендоскопічної ретроградної холонгіопанкреатографії (ЕРХПГ), який в режимі реального часу, за допомогою графічної кривої, відображає тиск у панкреатичній протоці. Так, при різкому “піковому” підйомі кривої ситуацію розцінювали як підвищення тиску в панкреатичній протоці, що було показанням до введення контрасту з меншою об’ємною швидкістю і проведення протипанкреатичної терапії. Ця методика була використана у 128 пацієнтів з 2013 по 2018 рр.
Предлагаемое устройство регистрирует давление в общей панкреатической проливе при выполнении эндоскопической ретроградной холонгиопанкреатографии (ЭРХПГ), который в режиме реального времени, с помощью графической кривой, отражает давление в панкреатической протоке. Так, при резком "пиковом" подъеме кривой ситуацию расценивали как повышение давления в панкреатической протоке, было показанием к введению контраста с меньшей объемной скоростью и проведения протипанкреатичнои терапии. Эта методика была использована у 128 пациентов с 2013 по 2018 гг.
Дод.точки доступу:
Лупальцов, В. И.
Ягнюк, А. И.
Скалий, Н. Н.
Котовщиков, М. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Шляхи оптимізації лазерної та хімічної абляції вен при варикозній хворобі з коморбідним цукровим діабетом / П. Ф. Гюльмамедов [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 17-23

MeSH-головна:
ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН -- VARICOSE VEINS (терапия, хирургия)
АБЛЯЦИИ МЕТОДЫ -- ABLATION TECHNIQUES (использование)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (патофизиология)
Анотація: Ефективність лазерної абляції залежить від класу венозної недостатності, перенесеного у минулому флеботромбозу, додаткового використання в комплексі лікувальних заходів ривароксабану та низькомолекулярних гепаринів, методики лазерної коагуляції, що проводиться, наявності й тяжкості перебігу коморбідного ЦД, показників вуглеводного обміну в цільовій вені, причому після хірургічного втручання зростають параметри селен- і цинкемії, а число виниклих ускладнень залежить від фази ЦД та рівня хрому в крові з варикозно розширеної вени. Результати склеротерапії у жінок були кращі, а число ускладнень менше, які залежали від рівня венозної недостатності, перенесеного у минулому флеботромбозу і просвіту цільової вени гомілки, параметрів у крові з неї інсуліну, С-пептиду й фруктозаміну. При порівняльній оцінці різних методів хірургічного лікування ВХ, лазерна аблація (коагуляція) відрізнялася більшою тяжкістю перебігу коморбідного ЦД, частішим додатковим використанням ривароксабану і цикло-3-форту, виключенням із розробки хворих із діабетичною енцефалопатією, а склеротерапія не була використана у пацієнтів з нефропатією, при цьому ефективність виконаних заходів в обох групах виявилася приблизно однаковою. У хворих на ВХ розроблено лікувальний алгоритм застосування найбільш оптимальної медичної технології лазерної і хімічної аблації з урахуванням характеру перебігу венозної патології та коморбідного ЦД, системних й локальних змін вуглеводного метаболізму, фонової медикаментозної терапії.
Эффективность лазерной абляции зависит от класса венозной недостаточности, перенесенного в прошлом флеботромбоза, дополнительного использования в комплексе лечебных мероприятий ривароксабана и низкомолекулярных гепаринов, методики лазерной коагуляции, проводимой наличии и тяжести коморбидного СД, показателей углеводного обмена в целевой вене, причем после хирургического вмешательства растут параметры селен- и цинкемии, а число возникших осложнений зависит от фазы СД и уровня хрома в крови из варикозно расширенной вены. Результаты склеротерапии у женщин были лучше, а число осложнений меньше, которые зависели от уровня венозной недостаточности, перенесенного в прошлом флеботромбоза и просвета целевой вены голени, параметров в крови из нее инсулина, С-пептида и фруктозамина. При сравнительной оценке различных методов хирургического лечения ЯБ, лазерная аблация (коагуляция) отличалась большей тяжестью течения коморбидного СД, чаще дополнительным использованием ривароксабана и цикло-3-форт, исключением из разработки больных с диабетической энцефалопатией, а склеротерапия ни была использована у пациентов с нефропатией, при этом эффективность выполненных мероприятий в обеих группах оказалась примерно одинаковой. У больных ЯБ разработан лечебный алгоритм применения наиболее оптимальной медицинской технологии лазерной и химической аблации с учетом характера течения венозной патологии и коморбидной СД, системных и локальных изменений углеводного обмена, фоновой медикаментозной терапии.
Дод.точки доступу:
Гюльмамедов, П. Ф.
Пилипенко, Р. В.
Синяченко, О. В.
Єрмолаєва, М. В.
Верзілов, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Вибір способу біліарної декомпресії у хворих на обтураційну жовтяницю непухлинного генезу / О. Є. Каніковський [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 24-29

MeSH-головна:
ЖЕЛТУХА МЕХАНИЧЕСКАЯ -- JAUNDICE, OBSTRUCTIVE (хирургия)
ЖЕЛЧНЫХ ПУТЕЙ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- BILIARY TRACT SURGICAL PROCEDURES (методы)
ДЕКОМПРЕССИЯ ХИРУРГИЧЕСКАЯ -- DECOMPRESSION, SURGICAL (методы)
Анотація: Проаналізовано результати хірургічного лікування 200 хворих на обтураційну жовтяницю доброякісного генезу. Хворі були розподілені на три групи: І група (n = 95) – застосовували ендоскопічні способи біліарної декомпресії, ІІ група (n = 48) – сформовано біліодигестивні анастомози, ІІІ група (n = 57) – проводили зовнішнє дренування жовчних проток. У І групі хворих спостерігалось поступове зниження рівня білірубіну та лужної фосфатази і досягнення нормального рівня на 7 добу. У ІІ групі нормалізацію білірубіну і лужної фосфатази відмічено на 14 добу. У ІІІ групі було швидке зниження рівня білірубіну та лужної фосфатази та їхньої нормалізації на 28 добу. Рівень трансаміназ досягав норми раніше у кожній групі хворих.
Проанализированы результаты хирургического лечения 200 больных обтурационной желтухой доброкачественного генеза. Больные были разделены на три группы: I группа (n = 95) - применяли эндоскопические способы билиарной декомпрессии, II группа (n = 48) - сформированы билиодигестивные анастомозы, III группа (n = 57) - проводили наружное дренирование желчных протоков. В первой группе больных наблюдалось постепенное снижение уровня билирубина и щелочной фосфатазы и достижения нормального уровня на 7 сутки. Во второй группе нормализацию билирубина и щелочной фосфатазы отмечено на 14 сутки. В третьем группе было быстрое снижение уровня билирубина и щелочной фосфатазы и их нормализации на 28 сутки. Уровень трансаминаз достигал нормы ранее в каждой группе больных.
Дод.точки доступу:
Каніковський, О. Є.
Карий, Я. В.
Бондарчук, О. І.
Андросов, С. І.
Аль-Мутасем Біллах Аль Ктавнех

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Балицький, В. В.
Застосування сучасних хірургічних технологій у лікуванні поєднаної патології анального каналу і прямої кишки / В. В. Балицький, М. П. Захараш, О. Г. Курик // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 30-36

MeSH-головна:
АНУС -- ANAL CANAL (патология, хирургия)
ПРЯМОЙ КИШКИ БОЛЕЗНИ -- RECTAL DISEASES (хирургия)
Анотація: Проаналізовані результати лікування 586 пацієнтів із поєднаною патологією анального каналу і прямої кишки. З використанням апарата радіохвильової хірургії “Surgitron” було прооперовано 245 (41,8 %) хворих, апарата високочастотної електрохірургії “ERBE ICC 200” – 169 (28,8 %) хворих, апарата високочастотної електрохірургії “ЭФА” – 114 (19,4 %) хворих, апарата високочастотної електрохірургії “KLS Martin” – 58 (9,9 %) хворих. При застосуванні апарата радіохвильової хірургії “Surgitron” тривалість операції становила в середньому (15±5) хв, при застосуванні апаратів високочастотної електрохірургії “ERBE ICC 200” – (20±5) хв, “ЭФА” – (25±5) хв, “KLS Martin” – (15±5) хв. Об’єм крововтрати в досліджуваній групі при використанні апарата радіохвильової хірургії “Surgitron”становив (20±10) мл, при застосуванні апаратів високочастотної електрохірургії “ERBE ICC 200” – (15±5) мл, “ЭФА” – (20±5) мл, “KLS Martin” – (20±10) мл. В післяопераційному періоді в досліджуваних групах при використанні апарата радіохвильової хірургії “Surgitron”, а також високочастотних електрохірургічних апаратів “ERBE ICC 200” і “KLS Martin” пацієнти потребували для знеболення всього (2±1) мл наркотичних засобів. Лише при застосуванні апарата високочастотної електрохірургії “ЭФА” потреба в наркотичних засобах для знеболення склала (3±1) мл. Період лікування у стаціонарі в досліджуваній групі становив (4±1) день при використанні апарата радіохвильової хірургії “Surgitron” та високочастотного електрохірургічного апарата “KLS Martin”, при застосуванні апарата високочастотної електрохірургії “ERBE ICC 200” він склав (5±1) день, апарата “ЭФА” – (6±1) день.
Проанализированы результаты лечения 586 пациентов с сочетанной патологией анального канала и прямой кишки. С использованием аппарата радиоволновой хирургии "Surgitron" были прооперированы 245 (41,8%) больных, аппарата высокочастотной электрохирургии "ERBE ICC 200" - 169 (28,8%) больных, аппарата высокочастотной электрохирургии "ЭФА" - 114 (19,4% ) больных, аппарата высокочастотной электрохирургии "KLS Martin" - 58 (9,9%) больных. При применении аппарата радиоволновой хирургии "Surgitron" продолжительность операции составила в среднем (15 ± 5) мин, при применении аппаратов высокочастотной электрохирургии "ERBE ICC 200" - (20 ± 5) мин, "ЭФА" - (25 ± 5) мин, "KLS Martin"- (15 ± 5) мин. Объем кровопотери в исследуемой группе при использовании аппарата радиоволновой хирургии "Surgitron" составил (20 ± 10) мл, при применении аппаратов высокочастотной электрохирургии "ERBE ICC 200" - (15 ± 5) мл, "ЭФА" - (20 ± 5) мл, "KLS Martin" - (20 ± 10) мл. В послеоперационном периоде в исследуемых группах при использовании аппарата радиоволновой хирургии "Surgitron", а также высокочастотных электрохирургических аппаратов "ERBE ICC 200" и "KLS Martin" пациенты нуждались для обезболивания всего (2 ± 1) мл наркотических средств. Только при применении аппарата высокочастотной электрохирургии "ЭФА" потребность в наркотических средствах для обезболивания составила (3 ± 1) мл. Период лечения в стационаре в исследуемой группе составил (4 ± 1) день при использовании аппарата радиоволновой хирургии "Surgitron" и высокочастотного электрохирургического аппарата "KLS Martin", при применении аппарата высокочастотной электрохирургии "ERBE ICC 200" он составил (5 ± 1) день, аппарата "ЭФА" - (6 ± 1) день.
Дод.точки доступу:
Захараш, М. П.
Курик, О. Г.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гнатюк, М. С.
Особливості ремоделювання судин гемомікроциркуляторного русла яєчок при пострезекційній портальній гіпертензії / М. С. Гнатюк, С. О. Коноваленко, Л. В. Татарчук // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 37-41

MeSH-головна:
ЯИЧКИ -- TESTIS (кровоснабжение, хирургия)
ГИПЕРТЕНЗИЯ ПОРТАЛЬНАЯ -- HYPERTENSION, PORTAL (этиология)
МИКРОЦИРКУЛЯЦИЯ -- MICROCIRCULATION
СОСУДИСТОЕ РЕМОДЕЛИРОВАНИЕ -- VASCULAR REMODELING
Анотація: Встановлено, що резекція 58,1 % паренхіми печінки призводить до розвитку пострезекційної портальної гіпертензії. Виявлено, що тривала пострезекційна портальна гіпертензія ускладнюється вираженим звуженням приносної (артеріол, прекапілярних артеріол), обмінної (гемокапілярів) ланок мікрогемоциркуляторного русла та розширенням закапілярних венул і венул, венозного повнокрів’я, гіпоксії, дистрофії, некробіозу клітин і тканин. Структурна перебудова мікросудин залежала від об’єму видаленої печінки.
Установлено, что резекция 58,1% паренхимы печени приводит к развитию пострезекционных портальной гипертензии. Выявлено, что длительная пострезекционная портальная гипертензия осложняется выраженным сужением приносящих (артериол, прекапиллярных артериол), обменной (гемокапилляров) звеньев микрогемоциркуляторного русла и расширением закапилярних венул и венул, венозного полнокровие, гипоксии, дистрофии, некробиоза клеток и тканей. Структурная перестройка микрососудов зависела от объема удаленной печени.
Дод.точки доступу:
Коноваленко, С. О.
Татарчук, Л. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Гаріян, С. В.
Стан системи антиоксидантного захисту в піддослідних тварин внаслідок модельованої поєднаної абдоміно-скелетної травми та ішемії-реперфузії нижніх кінцівок / С. В. Гаріян // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 42-49

MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ -- LOWER EXTREMITY (патология, повреждения)
ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA (патофизиология)
РЕПЕРФУЗИЯ -- REPERFUSION
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: Отримані результати дають змогу стверджувати, що реперфузія кінцівки зумовлює розвиток тривалого оксидативного стресу, у відповідь на який зростає рівень каталази. Найбільш виражені зміни зафіксовано у групі піддослідних тварин, де поряд з поєднаною абдоміно-скелетною травмою була наявна ішемія реперфузія нижніх кінцівок. Саме вона була причиною розвитку тривалих системних змін та відповідно дисбалансу адаптаційно-компенсаторних механізмів, спрямованих на ліквідацію патологічних чинників. Поєднання абдоміно-скелетної травми та ішемії-реперфузії нижніх кінцівок викликає спричиняє оксидативний стрес та виснаження антиоксидантних систем, про що свідчить зниження рівня АПІ, який через 21 добу був статистично менше контрольних показників (р0,05) на 13,3 %.
Полученные результаты позволяют утверждать, что реперфузия конечности обусловливает развитие длительного оксидативного стресса, в ответ на растущий уровень каталазы. Наиболее выраженные изменения зафиксированы в группе подопытных животных, где наряду с сочетанной абдомино-скелетной травмой присутствовала ишемия реперфузия нижних конечностей. Именно она была причиной развития длительных системных изменений и соответственно дисбаланса адаптационно-компенсаторных механизмов, направленных на ликвидацию патологических факторов. Сочетание абдомино-мышечной травмы и ишемии-реперфузии нижних конечностей вызывает вызывает оксидативный стресс и истощение антиоксидантных систем, о чем свидетельствует снижение уровня API, который через 21 день был статистически меньше контрольных показателей (р 0,05) на 13,3%.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Шацький, В. В.
Вплив експериментальної гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, на діурез і швидкість клубочкової фільтрації / В. В. Шацький, А. А. Гудима, Р. В. Близнюк // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 50-58

MeSH-головна:
ГЕМОРРАГИИ -- HEMORRHAGE
РЕПЕРФУЗИОННОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- REPERFUSION INJURY
ДИУРЕЗ -- DIURESIS
ПОЧЕЧНЫХ КЛУБОЧКОВ ФИЛЬТРАЦИИ СКОРОСТЬ -- GLOMERULAR FILTRATION RATE
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: Встановлено, що реперфузія після двогодинної ішемії супроводжується істотним порушенням функціонального стану нирок, що виявляється зниженням діурезу та ШКФ, величина яких до першої доби досягає мінімального рівня, проте до 14 доби – нормалізується. На тлі гострої крововтрати досліджувані показники знижувалися ще більше. У всі терміни спостереження діурез і ШКФ були статистично вірогідно меншими, ніж у тварин з ішемією-реперфузією кінцівки. За умов моделювання гострої крововтрати та ішемії-реперфузії кінцівки у всі терміни реперфузійного періоду величина діурезу виявилася істотно меншою, ніж за умов самої крововтрати. У свою чергу, ШКФ за цих умов статистично вірогідно знижувалася через 4 год і 7 діб реперфузійного періоду. Дослідження впливу карбацетаму показало, що його застосування в реперфузійному періоді вже через 7 діб привело до статистично значущого зростання діурезу та ШКФ у тварин з гострою крововтратою, ускладненою ішемією-реперфузією кінцівки. Ефект ставав ще більшим через 14 діб. Отже, карбацетам нівелює патогенні прояви гострої крововтрати та ішемії-реперфузії кінцівки і знижує прояви ниркової дисфункції, що свідчить про його перспективність як засобу системної корекції.
Установлено, что реперфузия после двухчасовой ишемии сопровождается существенным нарушением функционального состояния почек, что проявляется снижением диуреза и СКФ, величина которых в течении первых суток достигает минимального уровня, однако до 14 суток - нормализуется. На фоне острой кровопотери исследуемые показатели снижались еще больше. Во все сроки наблюдения диурез и СКФ были статистически достоверно меньше, чем у животных с ишемией-реперфузией конечности. В условиях моделирования острой кровопотери и ишемии-реперфузии конечности во все сроки реперфузионного периода величина диуреза оказалась существенно меньше, чем при самой кровопотери. В свою очередь, СКФ при этих условиях статистически достоверно снижалась через 4 часа и 7 дней реперфузионного периода. Исследование влияния карбацетама показало, что его применение в реперфузионном периоде уже через 7 суток привело к статистически значимому росту диуреза и СКФ у животных с острой кровопотерей, осложненной ишемией-реперфузией конечности. Эффект становился еще больше через 14 дней. Итак, карбацетам нивелирует патогенные проявления острой кровопотери и ишемии-реперфузии конечности и снижает проявления почечной дисфункции, свидетельствует о его перспективности как средства системной коррекции.
Дод.точки доступу:
Гудима, А. А.
Близнюк, Р. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Структурні зміни мікроциркуляторного русла дванадцятипалої кишки при обтураційному холестазі / С. О. Грабчак [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 59-62

MeSH-головна:
ХОЛЕСТАЗ -- CHOLESTASIS (патофизиология)
ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНАЯ КИШКА -- DUODENUM (кровоснабжение)
МИКРОЦИРКУЛЯЦИЯ -- MICROCIRCULATION
ЖЕЛТУХА МЕХАНИЧЕСКАЯ -- JAUNDICE, OBSTRUCTIVE
Анотація: Проведеними дослідженнями встановлено, що обтураційний холестаз призводить до вираженого ремоделювання мікроциркуляторного русла дванадцятипалої кишки. На ранніх стадіях змодельованої патології виникає спазм приносних судин гемомікроциркуляторного русла та розширення закапілярних венул та венул, збільшення їх щільності. На 14 та 28 доби обтураційний холестаз ускладнюється розширенням лімфатичних та венозних судин мікроциркуляторного русла, зменшенням кількості гемокапілярів, гіпоксією, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у стінці дванадцятипалої кишки.
Проведенными исследованиями установлено, что обтурационный холестаз приводит к выраженному ремоделированию микроциркуляторного русла двенадцатиперстной кишки. На ранних стадиях смоделированной патологии возникает спазм приносящих сосудов гемомикроциркуляторного русла и расширения закапилярних венул и венул, увеличение их плотности. На 14 и 28 сутки обтурационный холестаз осложняется расширением лимфатических и венозных сосудов микроциркуляторного русла, уменьшением количества гемокапилляров, гипоксией, дистрофическими, некробиотическими, инфильтративными и склеротическими процессами в стенке двенадцатиперстной кишки.
Дод.точки доступу:
Грабчак, С. О.
Ясіновський, О. Б.
Кріцак, М. Ю.
Гаргула, Т. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Деякі аспекти діагностики та лікування синдрому діабетичної стопи / В. С. Заремба [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 63-66

MeSH-головна:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT (диагностика, терапия)
Анотація: Проведено аналіз діагностики та лікування 142 пацієнтів з ускладненнями цукрового діабету, лікованих у хірургічних відділеннях клініки хірургії та ендоскопії ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького у 2017–2018 рр. Виконано 156 операційних втручань з приводу хірургічного ускладнення діабету – синдрому діабетичної стопи. Середній вік пацієнтів – (56,2 ± 11,5) року (61,2 % чоловіки). У всіх хворих верифіковано тяжкий ступінь цукрового діабету. Тривалість захворювання склала (12,1 ± 4,4) року. Всі пацієнти мали глибокі ураження стопи (III-IV стадії за Вагнером). Ішемічна форма діабетичної стопи становила 25,1 %, змішана – у 33,4 % та нейропатична – у 41,5 %. З метою покращення тактики та результатів операційного лікування гнійно-некротичних уражень стопи ми враховували показники кісточково-плечового індексу та ендотелійзалежної вазодилатації плечової артерії як основні діагностично-прогностичні маркери стенотично-оклюзійних уражень судин нижніх кінцівок.
Проведен анализ диагностики и лечения 142 пациентов с осложнениями сахарного диабета, которые получали лечение в хирургических отделениях клиники хирургии и эндоскопии ФПДО Львовского национального медицинского университета имени Даниила Галицкого в 2017-2018 гг. Выполнено 156 оперативных вмешательств по поводу хирургического осложнения диабета - синдрома диабетической стопы. Средний возраст пациентов - (56,2 ± 11,5) года (61,2% мужчины). У всех больных верифицированы тяжелая степень сахарного диабета. Длительность заболевания составила (12,1 ± 4,4) года. Все пациенты имели глубокие поражения стопы (III-IV стадии по Вагнером). Ишемическая форма диабетической стопы составляла 25,1%, смешанная - в 33,4% и нейропатическая - в 41,5%. С целью улучшения тактики и результатов операционного лечения гнойно-некротических поражений стопы мы учитывали показатели косточково-плечевого индекса и эндотелий вазодилатации плечевой артерии как основные лечебно-прогностические маркеры стенотических-окклюзионных поражений сосудов нижних конечностей.
Дод.точки доступу:
Заремба, В. С.
Федчишин, Н. Р.
Бохонко, Р. Л.
Герич, Г. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Застосування фізичної радіомодифікації в неоад’ювантному лікуванні раку прямої кишки / В. В. Керничний [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 674-72

MeSH-головна:
ПРЯМОЙ КИШКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- RECTAL NEOPLASMS (терапия)
НЕОАДЪЮВАНТНАЯ ТЕРАПИЯ -- NEOADJUVANT THERAPY (использование)
ЛУЧЕВАЯ ТЕРАПИЯ -- RADIOTHERAPY (использование)
Анотація: У дослідження включено 52 пацієнти віком 41–80 років (62,8±8,6 року): 27 (51,9 %) чоловіків і 25 (48,1 %) жінок. Дизайн дослідження передбачав проведення дослідження проліферативної активності (Кі-67) в аденокарциномах прямої кишки, подальшу неоад’ювантну променеву терапію (НПТ) сумарною вогнищевою дозою (СВД) 20–25 Гр (4–5 сеансів по 5 Гр) із застосуванням фізичного радіомодифікатора (локального низькочастотного магнітного поля), після завершення якої повторно досліджували проліферативну активність (Кі-67) в аденокарциномах та проводили оперативне лікування відповідно.
В исследование включено 52 пациента в возрасте 41-80 лет (62,8 ± 8,6 года): 27 (51,9%) мужчин и 25 (48,1%) женщин. Дизайн исследования предусматривал проведение исследования пролиферативной активности (Ки-67) в аденокарциномах прямой кишки, дальнейшую неоадъювантная лучевую терапию (НПТ) суммарной очаговой дозой (СВД) 20-25 Гр (4-5 сеансов по 5 Гр) с применением физического радиомодификаторов (локального низкочастотного магнитного поля), после завершения которой повторно исследовали пролиферативную активность (Ки-67) в аденокарциномах и проводили оперативное лечение соответственно.
Дод.точки доступу:
Керничний, В. В.
Суходоля, А. І.
Підмурняк, О. О.
Суходоля, С. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Ничитайло, М. Ю.
Обгрунтування термінів виконання лапароскопічної холецистектомії на основі темпу декомпресії жовчних шляхів при обтураційній жовтяниці, зумовленій холецистохоледохолітіазом / М. Ю. Ничитайло, О. І. Дзюбановський // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 73-77

MeSH-головна:
ЖЕЛТУХА МЕХАНИЧЕСКАЯ -- JAUNDICE, OBSTRUCTIVE (хирургия)
ХОЛЕДОХОЛИТИАЗ -- CHOLEDOCHOLITHIASIS (хирургия)
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ -- CHOLECYSTECTOMY (методы)
Анотація: У 59 (33,34 %) пацієнтів апробовано двохетапну методику (трансбіліарне ендоскопічне дренування+ лапароскопічна холецистектомія) з визначенням оптимальних термінів виконання радикальної операції на основі динаміки білірубіну та темпу декомпресії після ендоскопічного втручання. Темп відповіді жовтяниці при проведенні транспапілярної біліарної декомпресії при легкому ступені жовтяниці на 1–3 добу після операції був помірним (В=14,3). Тоді як на 4–6 добу темп відповіді відповідав затяжному (В=9,62). Дослідження у групі хворих із середнім ступенем тяжкості жовтяниці показало, що темп відповіді жовтяниці на транспапілярну декомпресію у пацієнтів на 1–3 добу становив (B=19,8), що відповідає швидкому темпу, а на 4–6 добу після декомпресії відмічено трансформацію швидкого темпу в помірний (B=11,14). У пацієнтів з тяжким ступенем жовтяниці спостерігали на 1–3 добу після операції затяжний темп (B=9,66), тоді як на 4–6 добу після декомпресії темп відповіді жовтяниці трансформувався в швидкий (B=20,66). У хворих із легким ступенем жовтяниці при помірно-затяжному темпі декомпресії другий етап операції доцільно виконувати в перші три доби після декомпресійного періоду; при середньому ступені і при помірному темпі декомпресії – на 4–6 доби після попередньої операції; при тяжкому ступені і при швидкому темпі на 4–6 добу після декомпресії – з 14 доби після декомпресійного періоду або лікування завершується першим етапом.
У 59 (33,34%) пациентов апробировали двухэтапную методику (трансбилиарное эндоскопическое дренирование + лапароскопическая холецистэктомия) с определением оптимальных сроков выполнения радикальной операции на основе динамики билирубина и темпа декомпрессии после эндоскопического вмешательства. Темп ответа желтухи при проведении транспапилярнои билиарной декомпрессии при легкой степени желтухи на 1-3 сутки после операции был умеренным (В = 14,3). Тогда как на 4-6 сутки темп ответа соответствовал затяжному (В = 9,62). Исследования в группе больных со средней степенью тяжести желтухи показало, что темп ответа желтухи на транспапилярную декомпрессию у пациентов на 1-3 сутки составил (B = 19,8), что соответствует быстрому темпу, а на 4-6 сутки после декомпрессии отмечено трансформацию быстрого темпа в умеренный (B = 11,14). У пациентов с тяжелой степенью желтухи наблюдали на 1-3 сутки после операции затяжной темп (B = 9,66), тогда как на 4-6 сутки после декомпрессии темп ответа желтухи трансформировался в быстрый (B = 20,66). У больных с легкой степенью желтухи при умеренно затяжном темпе декомпрессии второй этап операции целесообразно выполнять в первые трое суток после декомпрессионного периода; при средней степени и при умеренном темпе декомпрессии - на 4-6 суток после предыдущей операции; при тяжелой степени и при быстром темпе на 4-6 сутки после декомпрессии - с 14 суток после декомпрессионного периода или лечения завершается первым этапом.
Дод.точки доступу:
Дзюбановський, О. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Повторна реваскуляризація рецидиву хронічної артеріальної недостатності після реконструкції аорто/клубово-стегнового сегмента / І. К. Венгер [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 78-84

MeSH-головна:
АРТЕРИОСКЛЕРОЗ ОБЛИТЕРИРУЮЩИЙ -- ARTERIOSCLEROSIS OBLITERANS (хирургия)
СОСУДИСТЫЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- VASCULAR SURGICAL PROCEDURES (использование, методы)
Анотація: В роботу включено 522 пацієнти з атеросклеротичним ураженням аорто-стегно-підколінного сегмента. У 231 пацієнта діагностовано ХАН ІІІА ст., у 191 – ХКІНК ІІІБ-ІV ст., у 100 – ХАН ІІБ ст. Виділено три групи хворих. І група – 22 спостереження (28,2 %) – первинна операція – реконструкція аорто/клубово-стегнової зони за відсутності гемодинамічно значущого атеросклеротичного процесу стегно-дистального сегмента; ІІ група – 43 спостереження (55,1 %) – первинна операція – реконструкція аорто/клубово-стегнового сегмента за наявності стенотично-оклюзивного процесу стегно-підколінної зони; ІІІ група – 13 спостережень (16,7 %) – первинна операція – реконструкція аорто/клубово-стегнової зони доповнена автовенозним стегно-дистальним шунтуванням.
В работу включены 522 пациента с атеросклеротическим поражением аорто-бедро-подколенного сегмента. У 231 пациента диагностирована ХАН ІІІА в., у 191 - ХКИНК IIIБ-IV вв., у 100 - ХАН IIБ ст. Выделены три группы больных. I группа - 22 наблюдения (28,2%) - первичная операция - реконструкция аорто / подвздошно-бедренной зоны при отсутствии гемодинамически значимого атеросклеротического процесса бедро-дистального сегмента; II группа - 43 наблюдения (55,1%) - первичная операция - реконструкция аорто / подвздошно-бедренного сегмента при наличии стенотических-окклюзионного процесса бедро-подколенной зоны; III группы - 13 наблюдений (16,7%) - первичная операция - реконструкция аорто / подвздошно-бедренной зоны дополнена автовенозним бедро-дистальным шунтированием.
Дод.точки доступу:
Венгер, І. К.
Гусак, М. О.
Ковальський, Д. В.
Костів, С. Я.
Вайда, А. Р.
Герасимюк, Н. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Ендоваскулярні оперативні втручання для корекції критичної ішемії нижніх кінцівок при синдромі стопи діабетика / В. П. Польовий [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 85-88

MeSH-головна:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT (хирургия)
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ -- LOWER EXTREMITY (патология)
ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA (хирургия)
ЭНДОВАСКУЛЯРНЫЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ENDOVASCULAR PROCEDURES (использование)
Анотація: Застосування ендоваскулярних втручань при стенотично-оклюзійних ураженнях артерій гомілки призводить до відновлення прохідності артерій і безпосереднього клінічного успіху в 94,3 % спостережень. Несприятливими чинниками, що впливають на клінічний результат операції, є комбіноване ураження артерій гомілки та протяжність ураження артерій більше 5 см. Показання до виконання балонної ангіопластики можуть бути розширені при багаторівневих оклюзіях артерій у хворих з ішемічною формою стопи діабетика у випадках неможливості виконання відкритої реконструкції через тяжку супутню патологію, відсутність пластичного матеріалу або поширених трофічних змінах ураженої кінцівки.
Применение эндоваскулярных вмешательств при стенотическо-окклюзионных поражениях артерий голени приводит к восстановлению проходимости артерий и непосредственного клинического успеха в 94,3% наблюдений. Неблагоприятными факторами, влияющими на клинический исход операции, является комбинированное поражение артерий голени и протяженность поражения артерий более 5 см. Показания к выполнению баллонной ангиопластики могут быть расширены при многоуровневых окклюзиях артерий у больных с ишемической формой стопы диабетика в случаях невозможности выполнения открытой реконструкции из-за тяжелой сопутствующей патологии, отсутствия пластического материала или распространенных трофических изменений пораженной конечности.
Дод.точки доступу:
Польовий, В. П.
Білел Кхоршані
Хомко, О. Й.
Сидорчук, Р. І.
Волянюк, П. М.
Білик, І. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Віддалені результати хірургічного лікування синдрому аорто-мезентеріальної компресії / І. І. Кобза [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 89-94

MeSH-головна:
ПОЧЕЧНЫЕ ВЕНЫ -- RENAL VEINS (патология)
БРЫЖЕЙКА -- MESENTERY (патология)
РЕПЛАНТАЦИЯ -- REPLANTATION (методы)
ПОЧЕЧНОЙ ВЕНЫ УЩЕМЛЕНИЯ СИНДРОМ -- RENAL NUTCRACKER SYNDROME (хирургия)
Анотація: З 1999 по 2019 рр. обстежено 146 пацієнтів віком від 14 до 34 років з підозрою на “синдром лускунчика”. В дослідження увійшли пацієнти з явищами гематурії, протеїнурії, лівобічного варикоцеле, лівобічного пудендального варикозу та болем в лівій половині живота нез’ясованої етіології. Всім хворим проведено ультразвукову кольорову доплерографію нирок, ниркових та гонадних вен. У 81 пацієнта за даними УЗД діагностовано різний ступінь аорто-мезентеріальної компресії (55,4 %). 11-ти пацієнтам із критичним стенозом лівої ниркової вени проведено реімплантацію лівої ниркової вени. Віддалені результати вивчені в строки від 6 до 20 років після операції. На огляд з?явились 8 пацієнтів. Всі опитані пацієнти вказували на зникнення болю в лівій половині живота, гематурії (лише один пацієнт вказував на рецидив гематурії, що з’явилась через 5 років після оперативного лікування), у всіх пацієнтів відсутній рецидив варикоцеле. При проведенні УЗД-контролю місця реконструкції у 4-х пацієнтів стенозу місця реконструкції не виявлено, у 4-х пацієнтів виявлено некритичний стеноз місця реконструкції (до 50 %).
С 1999 по 2019 обследовано 146 пациентов в возрасте от 14 до 34 лет с подозрением на "синдром щелкунчика". В исследование вошли пациенты с явлениями гематурии, протеинурии, левостороннего варикоцеле, левостороннего пудендального варикоза и болью в левой половине живота невыясненной этиологии. Всем больным проведена ультразвуковая цветная допплерография почек, почечных и гонадных вен. У 81 пациента по данным УЗИ диагностирована разная степень аорто-мезентериальной компрессии (55,4%). 11-ти пациентам с критическим стенозом левой почечной вены проведения реимплантацию левой почечной вены. Отдаленные результаты изучены в сроки от 6 до 20 лет после операции. На осмотр явились 8 пациентов. Все опрошенные пациенты указывали на исчезновение боли в левой половине живота, гематурии (один пациент указывал на рецидив гематурии, что появился через 5 лет после оперативного лечения), у всех пациентов отсутствует рецидив варикоцеле. При проведении УЗИ-контроля места реконструкции у 4-х пациентов стеноза места реконструкции не обнаружено, у 4-х пациентов выявлено некритичный стеноз места реконструкции (до 50%).
Дод.точки доступу:
Кобза, І. І.
Нестеренко, І. Р.
Нестеренко, В. Л.
Кіхтяк, А. Т.
Гречух, Л. Ю.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Шапринський, Є. В.
Сучасні методи реконструкції стравоходу при його резекції та екстирпації / Є. В. Шапринський // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 95-99

MeSH-головна:
ПИЩЕВОДА СТЕНОЗ -- ESOPHAGEAL STENOSIS (хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ -- RECONSTRUCTIVE SURGICAL PROCEDURES (использование, методы)
Анотація: Розроблений алгоритм вибору методу реконструкції стравоходу полягав у тому, що при протяжності стриктури менш ніж 3,0 см виконували пластику власними тканинами. При протяжності стриктури більш ніж 3,0 см та наявності раку стравоходу проводили езофагопластику автотрансплантатом залежно від її локалізації. При високій стриктурі виконували езофагопластику товстою кишкою за розробленою методикою клініки, а також у випадку неможливості використання шлунка. При серединній і низькій стриктурі стравоходу проводили езофагопластику шлунковою трубкою з запропонованим способом її подовження, при неможливості її виконання виконували езофагопластику товстою кишкою. При неможливості використання як трансплантата шлунка та товстої кишки була розроблена езофагопластика ілеоцекальним сегментом. Застосування запропонованого алгоритму вибору методу реконструкції стравоходу дозволило достовірно знизити рівень ускладнень із боку стравохідно-органних анастомозів, скоротити тривалість перебування хворих у стаціонарі, тривалість післяопераційного періоду та знизити післяопераційну летальність з 6,0 до 2,6 %.
Разработанный алгоритм выбора метода реконструкции пищевода заключался в том, что при протяженности стриктуры менее 3,0 см выполняли пластику собственными тканями. При протяженности стриктуры более чем 3,0 см и наличии рака пищевода проводили эзофагопластику автотрансплантатом в зависимости от ее локализации. При высокой стриктуре выполняли эзофагопластику толстой кишкой по разработанной методике клиники, а также в случае невозможности использования желудка. При срединной и низкой стриктуре пищевода проводили эзофагопластику желудочной трубкой с предложенным способом ее удлинения, при невозможности ее выполнения выполняли эзофагопластику толстой кишкой. При невозможности использования в качестве трансплантата желудка и толстой кишки была разработана эзофагопластика илеоцекальным сегментом. Применение предложенного алгоритма выбора метода реконструкции пищевода позволило достоверно снизить уровень осложнений со стороны пищеводно-органных анастомозов, сократить длительность пребывания больных в стационаре, продолжительность послеоперационного периода и снизить послеоперационную летальность с 6,0 до 2,6%.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Лутковський, Р. А.
Операція Ліхтенштейна з використанням модифікованої сітки у хворих на пахові грижі / Р. А. Лутковський // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 100-104

MeSH-головна:
ГРЫЖА ПАХОВАЯ -- HERNIA, INGUINAL (хирургия)
ПОЛИПРОПИЛЕНЫ -- POLYPROPYLENES
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE (методы)
Анотація: Проведено аналіз оперативного лікування 144 хворих із ПГЖ. Залежно від виду використаного під час виконання оперативного лікування сітчастого імплантату хворих розділили на дві групи. У 72 (50 %) хворих групи I використано під час оперативного лікування модифікований поліпропіленовий сітчастий імплантат, в групі II у 72 (50 %) хворих використано класичну поліпропіленову сітку.
Проведен анализ оперативного лечения 144 больных с ПГЖ. В зависимости от вида использованного при выполнении оперативного лечения сетчатого имплантата больных разделили на две группы. У 72 (50%) больных группы I использовали при оперативном лечении модифицированный полипропиленовый сетчатый имплантат, в группе II у 72 (50%) больных использовано классическую полипропиленовую сетку.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

Оцінка доцільності симультанних лапароскопічних втручань при лікуванні жовчнокам’яної хвороби з хірургічною коморбідністю органів черевної порожнини / М. М. Галей [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 105-113

MeSH-головна:
ЖЕЛЧНОКАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ -- CHOLELITHIASIS (хирургия)
БРЮШНАЯ ПОЛОСТЬ -- ABDOMINAL CAVITY (патология)
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (использование, методы)
Анотація: На базі ВОКЛ ВІМДЛ проліковано 410 пацієнтів з поєднаною патологією, одна з яких хронічний калькульозний холецистит і 681 хворий з прооперованою лише однією хірургічною патологією органів черевної порожнини. Використано методику з нульовою гіпотезою, аналіз за Пірсоном, Тюкі, Манна–Уїтні. Симультанне хірургічне лікування більш доцільне і краще відповідає сучасним стандартам надання медичної допомоги. Стан пацієнтів після операцій значуще не відрізнявся в обох групах. Не було клінічно значущої різниці у термінах видужання. Рівень післяопераційних ускладнень у обох групах не відрізнявся. Морбідність у обох групах дорівнювала нулю. Симультанні операції не показали підвищення стресовості для організму пацієнта. Глікемія чи інші об’єктивні показники (лабораторні дані чи показники шкал для оцінки стану пацієнта) у хворих обох груп не мала значущих відхилень. Тривалість операцій і наркозу зросли, але це не спричинило збільшення анестезіологічних ризиків. Також тривалість госпіталізації значуще не зросла, а різниця не перевищила одного ліжко-дня. Якщо порівнювати з двома госпіталізаціями для двох операційних втручань, то перевага очевидна. Методика ефективна і показує свої переваги над конвенційними методами.
На базе ВОКЛ ВИМДЛ пролечено 410 пациентов с сочетанной патологией, одна из которых хронический калькулезный холецистит и 681 больной с прооперированной только одной хирургической патологией органов брюшной полости. Использована методика с нулевой гипотезой, анализ по Пирсону, Тюки, Манна-Уитни.Симультанное хирургическое лечение более целесообразно и лучше соответствует современным стандартам оказания медицинской помощи. Состояние пациентов после операций значимо не отличалося в обеих группах. Не было клинически значимой разницы в сроках выздоровления. Уровень послеоперационных осложнений в обеих группах не отличался. Морбидность в обеих группах была равна нулю. Симультанные операции не показали повышение стрессовости для организма пациента. Гликемия или другие объективные показатели (лабораторные данные или показатели шкал для оценки состояния пациента) у больных обеих групп не имела значимых отклонений. Продолжительность операций и наркоза выросли, но это не привело к увеличению анестезиологических рисков. Также продолжительность госпитализации значимо не возросла, а разница не превысила одного койко-дня. Если сравнивать с двумя госпитализациями для двух операционных вмешательств, то преимущество очевидно. Методика эффективна и показывает свои преимущества над конвенционными методами.
Дод.точки доступу:
Галей, М. М.
Дзюбановський, І. Я.
Марчук, І. П.
Гащишин, П. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

19.

Хірургічна тактика у пацієнтів з поліпами жовчного міхура / С. М. Василюк [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 114-118

MeSH-головна:
ЖЕЛЧНОГО ПУЗЫРЯ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- GALLBLADDER NEOPLASMS (хирургия)
ПОЛИПЫ -- POLYPS (хирургия)
Анотація: Поширення поліпів жовчного міхура складає від 1 до 9,5 % у загальній популяції, ймовірність діагностики аденом достовірно зростає, якщо діаметр поліпа сягає понад 10 мм. Частота захворюваності на поліпи жовчного міхура різна залежно від географічного регіону (вища в Азії) чи етнічної належності, але однакова серед чоловіків і жінок. Виділяють псевдопухлинні поліпи та пухлинні поліпи. Найбільш доступним методом діагностики поліпів жовчного міхура є моніторинг за допомогою ультразвуку. На доопераційному етапі складно визначитися з ймовірністю карциноми жовчного міхура, яка виникла з поліпа, тому виділяють фактори ризику: діаметр поліпа понад 10 мм, вік пацієнта понад 50 років, поліп на широкій основі, локальне потовщення стінки жовчного міхура понад 4 мм, склерозувальний холангіт, етнічна належність до Індії, поодинокий поліп, холелітіаз та поліпи в інших зонах шлунково-кишкового тракту. При асимптомних поліпах жовчного міхура розмірами від 10 мм однозначно рекомендується планова холецистектомія. Якщо у пацієнта є фактори ризику малігнізації, цю величину слід знизити до 6 мм. Холецистектомію рекомендують при поліпах жовчного міхура незалежно від їхніх розмірів, якщо наявні специфічні клінічні симптоми, пов’язані з жовчовивідною системою, або поліпи асоційовані з первинним склерозувальним холангітом. При аналізі клінічної симптоматики та первинного ультразвукового обстеження віддиференціювати псевдопухлинні і пухлинні поліпи вкрай складно. Пухлинні поліпи мають високий ризик малігнізації, що потребує ультразвукового моніторингу впродовж тривалого часу. Показання до операційного втручання при поліпах жовчного міхура є чітко регламентовані, однак при підозрі на карциному жовчного міхура слід дотримуватися активної хірургічної тактики.
Распространение полипов желчного пузыря составляет от 1 до 9,5 % в общей популяции, вероятность диагностики аденом достоверно возрастает, если диаметр полипа составляет более 10 мм. Частота заболеваемости полипы желчного пузыря различна в зависимости от географического региона (выше в Азии) или этнической принадлежности, но одинакова среди мужчин и женщин. Выделяют псевдоопухолевые полипы и опухолевые полипы. Наиболее доступным методом диагностики полипов желчного пузыря является мониторинг с помощью ультразвука. На дооперационном этапе сложно определиться с вероятностью карциномы желчного пузыря, которая возникла из полипа, поэтому выделяют факторы риска: диаметр полипа более 10 мм, возраст пациента более 50 лет, полип на широком основании, локальное утолщение стенки желчного пузыря более 4 мм, склерозувальний холангит, этническая принадлежность к Индии, единичный полип, холелитиаз и полипы в других зонах желудочно-кишечного тракта. При асимптомних полипах желчного пузыря размерами от 10 мм однозначно рекомендуется плановая холецистэктомия. Если у пациента есть факторы риска малигнизации, эту величину следует снизить до 6 мм. Холецистэктомию рекомендуют при полипах желчного пузыря независимо от их размеров, если имеющиеся специфические клинические симптомы, связанные с жовчовиводящей системой, или полипы, ассоциированные с первичным склерозирующим холангитом. При анализе клинической симптоматики и первичного ультразвукового обследования отдифференцировать псевдоопухолевые и опухолевые полипы крайне сложно. Опухолевые полипы имеют высокий риск малигнизации, что требует ультразвукового мониторинга в течение длительного времени. Показания к операционному вмешательству при полипах желчного пузыря являются четко регламентироваными, однако при подозрении на карциному желчного пузыря следует придерживаться активной хирургической тактики.
Дод.точки доступу:
Василюк, С. М.
Федорченко, В. М.
Осадець, В. С.
Лаб’як, І. Р.
Василюк, А. С.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

20.

Хірургічне лікування пацієнта з критичною ішемією нижніх кінцівок на фоні цукрового діабету: клінічний випадок / А. Д. Беденюк [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2019. - N 4. - С. 119-122

MeSH-головна:
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ -- LOWER EXTREMITY (патология)
ИШЕМИЯ -- ISCHEMIA (хирургия)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS
Анотація: У роботі наведено клінічний випадок хірургічного лікування пацієнта з критичною ішемією нижніх кінцівок на фоні цукрового діабету. Критична ішемія нижніх кінцівок залишається головним показанням до реконструкції артеріального русла, тому що відновлення магістрального кровотоку попередить ампутацію та покращить якість життя пацієнта.
В работе приведен клинический случай хирургического лечения пациента с критической ишемией нижних конечностей на фоне сахарного диабета. Критическая ишемия нижних конечностей остается главным показанием к реконструкции артериального русла, так как восстановление магистрального кровотока предупредит ампутацию и улучшит качество жизни пациента.
Дод.точки доступу:
Беденюк, А. Д.
Боднар, П. Я.
Боднар, Т. В.
Футуйма, Ю. М.
Боднар, Л. П.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

1-20 21-22

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)