Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ШУ1/2021/2<.>

Загальна кількість знайдених документів : 18
Показані документи з 1 по 18

Лікування хворих із донорськими ранами, що тривалий час не загоюються / В. І. Нагайчук [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 5-13

MeSH-головна:
РАНЫ ЗАЖИВЛЕНИЕ -- WOUND HEALING (действие лекарственных препаратов, физиология)
ДОНОРЫ ТКАНЕЙ -- TISSUE DONORS
Анотація: Мета роботи: обґрунтувати ефективність ін’єкційного застосування плазми, збагаченої тромбоцитами при лікуванні ран донорської поверхні, що тривалий час не загоюються у хворих із глибокими термічними опіками. У дослідженні взяли участь 15 пацієнтів з опіками полум’ям ІІб–ІІІ ступеня, площею 10–15 % поверхні тіла. Від початку з (27,3±0,1) доби після отримання травми залежно від обраного місцевого лікування пацієнтів поділили на дві групи. У 5 пацієнтів основної групи перев’язки, окрім обробки ранової поверхні 0,02 % розчином декаметоксину, передбачали щоденне впродовж 6–7 діб ін’єкційне введення автологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, по периферії та безпосередньо в ділянку донорських ран. Залишок препарату аплікаційно наносили на рановий дефект, який покривали двошаровою марлевою серветкою, просякнутою однойменним антисептиком і полівінілхлоридною плівкою з фіксацією лейкопластерними стрічками, марлевою пов’язкою. У 10 пацієнтів групи порівняння місцеве лікування донорських ран обмежувалось перев’язками з використанням цього ж антисептичного розчину. Обстеження хворих передбачало візуальний огляд ушкодженої ділянки, визначення площі ранового дефекту, мікробіологічне та цитологічне дослідження ранового вмісту. Результати дослідження показали позитивний ефект застосування автологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, уже на 3 добу спостереження, що проявлялось зміною кольору, структури грануляційної тканини в кращий бік, активним перебігом процесів епітелізації у вигляді появи острівців на поверхні рани та росту з країв, наближенням цитологічної картини до запальнорегенераторного типу. В подальшому в пацієнтів основної групи визначали стрімке зменшення розмірів ранового дефекту, поява юних клітинних форм із майже повним його загоєнням на (9,3±1,2) добу після початку введення плазми. Лікування хворих групи порівняння традиційним способом завершувалось виконанням автодермопластики.
Цель работы: обосновать эффективность инъекционного применения плазмы, обогащенной тромбоцитами, при лечении ран донорской поверхности, которые длительное время не заживают у больных с глубокими термическими ожогами. В исследовании приняло участие 15 больных с ожогами пламенем IIб–III степени, площадью 10–15 % поверхности тела. Начиная с (27,3 ± 0,1) суток после получения травмы в зависимости от выбранного местного лечения пациенты были разделены на две группы. У 5 пациентов основной группы перевязки, кроме обработки раневой поверхности 0,02 % раствором декаметоксина, предусматривали ежедневное в течение 6–7 суток инъекционное введение аутологичной плазмы, обогащенной тромбоцитами, по периферии и непосредственно в область донорских ран. Остаток препарата аппликационно наносился на раневой дефект, который покрывался двухслойной марлевой салфеткой, пропитанной одноименным антисептиком и поливинилхлоридной пленкой с фиксацией лейкопластерными лентами, марлевой повязкой. У 10 пациентов группы сравнения местное лечение донорских ран ограничивалось перевязками с использованием этого же антисептического раствора. Обследование больных предусматривало визуальный осмотр поврежденного участка, определения площади раневого дефекта, микробиологическое и цитологическое исследование раневого содержимого. Результаты исследования позволили установить положительный эффект от введения аутологичной плазмы, обогащенной тромбоцитами, уже на 3 сутки наблюдения, что проявлялось изменением цвета, структуры грануляционной ткани в лучшую сторону, активным течением процессов эпителизации в виде появления островков на поверхности раны и роста с краев, приближением цитологической картины до воспалительнорегенераторного типа. В дальнейшем у пациентов основной группы определялось стремительное уменьшение размеров раневого дефекта, появление юных клеточных форм с почти полным его заживлением на (9,3 ± 1,2) сутки после начала введения плазмы. Лечение больных группы сравнения традиционным способом завершалось выполнением аутодермопластики.
Дод.точки доступу:
Нагайчук, В. І.
Чорнопищук, Р. М.
Хіміч, С. Д.
Назарчук, О. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Суходоля, А. І.
Результати хірургічного лікування пацієнтів із хронічною венозною недостатністю в стадії C6 та C6r / А. І. Суходоля, О. В. Коломієць // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 14-21

MeSH-головна:
ВЕНОЗНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VENOUS INSUFFICIENCY (хирургия)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Анотація: Мета роботи: покращити результати хірургічного лікування пацієнтів із хронічною венозною недостатністю в стадії С6 та С6r шляхом прискорення загоєння активних трофічних ран. Оцінено результати лікування 97 пацієнтів з хронічною венозною недостатністю з С6 (відкрита трофічна рана) та С6r (рецидив відкритої трофічної рани) класом (CEAP класифікація). Пацієнтів для достовірної оцінки отриманих результатів розділили на дві дослідні групи: ретроспективну – 50 (51,55 %) пацієнтів, яким проводили класичне хірургічне лікування (перев’язування перфорантних вен за Кокет, флебектомія за Наратом) та проспективну – 47 (48,45 %) пацієнтів, яким застосовували класичне хірургічне втручання (кроектомія+флебектомія за Бебкоком та/чи Наратом) у комбінації з розробленим способом лікування трофічних ран. Обов’язковим було проведення картографування патологічно змінених ділянок та маркування для проведення операційного лікування. Післяопераційний моніторинг проводили через 1 місяць та 1 рік після проведеного хірургічного лікування. Результат оцінювали при зіставленні з шкалами VCSS, VDS, VSDS. Середня оцінка клінічної тяжкості до операції (VCSS) в проспективній групі склала – (18,03 ± 1,42) бала, анатомічний рахунок (VSDS – сегментарний рахунок рефлюксу) становив (3,25 ± 0,14) бала, фізичної активності (VDS) – (1,75 ± 0,10) бала. Середня тяжкість захворювання склала (VSS) (23,03 ± 2,06) бала. За показниками середньої тяжкості захворювання (VСSS) впродовж року спостереження встановлено його значне зменшення вже через 1 місяць після проведеного хірургічного лікування за власною методикою. Так, встановлено, що вже через 3 місяці даний показник зменшився в даній групі в 2,62 раза, через півроку – 3,54 раза та через 1 рік після операції – в 5,68 раза (р?0,001). В обох дослідних групах середнє значення “кількість активних ран” до операційного лікування становило (1,89 ± 0,06) бала в проспективній групі та (1,92 ± 0,08) бала в ретроспективній, відповідно, що свідчило про наявність в середньому майже двох активних ран в одного пацієнта. Після проведеного лікування в проспективній групі спостерігали швидку динаміку загоєння ранових поверхонь вже після 1–3 місяці післяопераційного лікування.
Цель работы: улучшить результаты хирургического лечения пациентов с хронической венозной недостаточностью в стадии С6 и С6r путем ускорения заживления активных трофических ран. Оценено результаты лечения 97 пациентов с хронической венозной недостаточностью с С6 (открытая трофическая рана) и С6r (рецидив открытой трофической раны) классом (CEAP классификация). Пациентов для достоверной оценки полученных результатов разделили на две исследовательские группы: ретроспективную – 50 (51,55 %) пациентов, которым проводили классическое хирургическое лечение (перевязка перфорантных вен по Кокет, флебэктомия по Нарат) и проспективную – 47 (48,45 %) пациентов, которым примененяли классическое хирургическое вмешательство (кроэктомия + флебэктомия по Бэбкок и / или Нарат) в сочетании с разработанным способом лечения трофических ран. Обязательным было проведение картографирования патологически измененных участков и маркировки для проведения операционного лечения. Послеоперационный мониторинг проводили через 1 месяц и 1 год после проведенного хирургического лечения. Результат оценивали при сопоставлении со шкалами VCSS, VDS, VSDS. Средняя оценка клинической тяжести до операции (VCSS) равнялась в проспективной группе (18,03 ± 1,42) балла, анатомический счет (VSDS – сегментарный счет рефлюкса) составил (3,25 ± 0,14) балла, физической активности ( VDS) – (1,75 ± 0,10) балла. Средняя тяжесть заболевания составила (VSS) (23,03 ± 2,06) балла. Анализируя показатель средней тяжести заболевания (VСSS) в течение года наблюдения, отмечено его значительное уменьшение уже через один месяц после проведенного хирургического лечения по собственной методике. Так, установлено, что уже через 3 месяца данный показатель уменьшился в этой группе в 2,62 раза, через полгода – 3,54 раза и через один год после операции – в 5,68 раза (р?0,001). В обоих опытных группах среднее значение “количество активных ран” составляло до операционного лечения (1,89 ± 0,06) балла в проспективной группе и (1,92 ± 0,08) балла в ретроспективной, соответственно, что свидетельствовало о наличии в среднем почти двух активных ран у одного пациента. После проведенного лечения в проспективной группе наблюдалась быстрая динамика заживления раневых поверхностей уже после 1–3 месяца послеоперационного лечения.
Дод.точки доступу:
Коломієць, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Антонюк-Кисіль, В. М.
Імплементація програми "fast track surgery" в хірургічному лікуванні первинного хронічного захворювання вен під час вагітності / В. М. Антонюк-Кисіль, І. Я. Дзюбановський, М. І. Герасимюк // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 22-27

MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ -- PREGNANCY COMPLICATIONS, CARDIOVASCULAR (хирургия)
ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН -- VARICOSE VEINS (осложнения, хирургия)
Анотація: Мета роботи: підвищення безпеки та ефективності відкритого мініінвазивного хірургічного лікування первинного, прогресуючого варикозного розширення вен нижніх кінцівок, промежини, пахового каналу та зовнішніх статевих органів та їх поєднаних форм під час вагітності на основі принципів “fast track surgery”. У період із ІІ кварталу 2015 року до І кварталу 2020 року на базі відділення екстрагенітальної патології КНП “Обласний перинатальний центр” Рівненської обласної ради обстежено та хірургічно проліковано 840 вагітних у другому–третьому триместрі з різними формами первинного хронічного захворювання вен нижніх кінцівок, промежини, пахового каналу та зовнішніх статевих органів та їх поєднаних форм. У хірургічному лікуванні використовували метод селективної мініфлебектомії – ASVAL, гемодинамічний метод – CHIVA в різних варіантах та поєднаннях. Оптимізовано мультидисциплінарну програму в периопераційному періоді. Запропонована в периопераційному періоді мультидисциплінарна програма “fast track surgery” дала можливість забезпечити у 89,29 % випадків пологів природним шляхом без кровотеч та зменшити число тромботичних ускладнень у 2 рази.
Цель работы: повышение безопасности и эффективности открытого миниинвазивного хирургического лечения первичного, прогрессирующего варикозного расширения вен нижних конечностей, промежности, пахового канала и наружных половых органов и их сочетанных форм во время беременности на основе принципов “fast track surgery”. В период со ІІ квартала 2015 года по I квартал 2020 года на базе отделения экстрагенитальной патологии КНП “Областной перинатальный центр” Ровенского областного совета обследовано и хирургически пролечено 840 беременных во втором–третьем триместре с различными формами первичного хронического заболевания вен нижних конечностей, промежности, пахового канала и наружных половых органов и их сочетанных форм. В хирургическом лечении использовали метод селективной минифлебэктомии – ASVAL, гемодинамический метод – CHIVA в различных вариантах и сочетаниях. Оптимизирована мультидисциплинарная программа в периоперационном периоде. Предложенная в периоперационном периоде мультидисциплинарная программа “fast track surgery” дала возможность обеспечить в 89,29 % случаев родов естественным путем без кровотечений и уменьшить число тромботических осложнений в 2 раза.
Дод.точки доступу:
Дзюбановський, І. Я.
Герасимюк, М. І.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Рідкісні анатомічні варіанти басейну нижньої брижової артерії на передопераційному та інтраопераційному етапах у пацієнтів, яким виконується Д3 лімфодисекція зі збереженням лівої ободової артерії / І. Я. Дзюбановський [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 28-32

MeSH-головна:
КОЛОРЕКТАЛЬНАЯ ХИРУРГИЯ -- COLORECTAL SURGERY (вредные воздействия, использование, методы)
АНАСТОМОЗА НЕСОСТОЯТЕЛЬНОСТЬ -- ANASTOMOTIC LEAK (хирургия)
Анотація: Мета роботи: провести аналіз рідкісних варіантів анатомії басейну нижньої брижової артерії та вивчити труднощі, які можуть ускладнювати та збільшувати час проведення Д3 лімфодисекції із збереженням лівої ободової артерії. У дослідженні брали участь 103 пацієнти (56 чоловіків та 47 жінок; середній вік (64,2±11,6) року), хворих на рак лівої половини ободової та прямої кишок, яким виконали передопераційну 3ДКТ ангіографію в Тернопільській університетській лікарні в період 2016 – 2021 рр. У даному дослідженні ми ставили наступні завдання: визначити тип нижньої брижової артерії, відстань від гирла нижньої брижової артерії до біфуркації аорти, відстань від нижньої брижової артерії до лівої ободової артерії, відстань від лівої ободової артерії до місця перехресту з нижньою брижовою веною. Всім пацієнтам виконано Д3 лімфодисекцію зі збереженням лівої ободової артерії. У жодного пацієнта не виникла неспроможність швів анастомозу. Середня кількість видалених лімфатичних вузлів становила 21,4 ± 7,1 (12–45). Частота метастатичного ураження апікальної групи лімфатичних вузлів становила 7,5 %. Одними з найрідкісніших варіантів розгалуження нижньої брижової артерії за Зебровським є типи С, D та G. В нашому дослідженні ми встановили, що відстань відходження лівої ободової артерії від нижньої брижової артерії становить (35,29 ± 10,18) мм (11–66 мм). Особливо слід звернути увагу на клінічні випадки, коли відстань відходження лівої ободової артерії від нижньої брижової артерії становила більше 5 см, що також створює труднощі в збільшенні часу операції, необхідної для скелетизації вищезгаданих судин та дотримання всіх онкологічних канонів Д3 лімфодисекції. Ми виявили рідкісні випадки високого відходження нижньої брижової артерії на рівні ниркових артерій. Ще одним орієнтиром, на який слід звертати увагу, є перехрест лівої ободової артерії з нижньою брижовою веною, який згідно з нашим аналізом, становить (20,97 ± 13,59) мм (діапазон 2–65).
Цель работы: провести анализ редких вариантов анатомии бассейна нижней брыжеечной артерии и изучить трудности, которые могут затруднять и увеличивать время проведения Д3 лимфодиссекции с сохранением левой ободочной артерии. В исследование включили 103 пациента (56 мужчин и 47 женщин, средний возраст (64,2 ± 11,6) года), больных раком левой половины ободочной и прямой кишок, которым была проведена предоперационная 3ДКТ ангиография в Тернопольской университетской больнице в период 2016–2021 гг. В данном исследовании мы ставили следующие задачи: определить тип нижней брыжеечной артерии, расстояние от устья нижней брыжеечной артерии к бифуркации аорты, расстояние от нижней брыжеечной артерии к левой ободочной артерии, расстояние от левой ободочной артерии к месту перекреста с нижней брыжеечной веной. Всем пациентам была выполнена Д3 лимфодиссекция с сохранением левой ободочной артерии. Ни у одного пациента не возникла несостоятельность швов анастомоза. Среднее количество удаленных лимфатических узлов составила 21,4 ± 7,1 (12–45). Частота метастатического поражения апикальной группы лимфатических узлов составила 7,5 %. Одними из самых редких вариантов ветвления нижней брыжеечной артерии по Зебровскому являются типы С, D и G. В нашем исследовании мы обнаружили, что расстояние отхождения левой ободочной артерии от нижней брыжеечной артерии составляет (35,29 ± 10,18) мм (11–66 мм). Особо следует обратить внимание на клинические случаи с расстояния отхождения левой ободочной артерии от нижней брыжеечной артерии больше 5 см, что также вносит свои трудности в увеличении времени операции, необходимой для скелетизации вышеупомянутых сосудов и соблюдения всех онкологических канонов Д3 лимфодиссекции. Мы обнаружили редкие случаи высокого отхождения нижней брыжеечной артерии на уровне почечных артерий. Еще одним ориентиром, на который следует обращать внимание, это перекрест левой ободочной артерии с нижней брыжеечной веной, который согласно нашему анализу составляет (20,97 ± 13,59) мм (диапазон 2–65).
Дод.точки доступу:
Дзюбановський, І. Я.
Гриценко, С. Й.
Гриценко, І. Й.
Беденюк, А. Д.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Сікіринська, Д. О.
Особливості ензимної ланки антиоксидантного захисту в ранній період краніоскелетної травми, ускладненої крововтратою, у щурів із різною резистентністю до гіпоксії / Д. О. Сікіринська, А. А. Гудима, К. А. Походун // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 33-40

MeSH-головна:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (патофизиология)
АНОКСИЯ -- ANOXIA (патофизиология)
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: Мета роботи: встановити активність ензимної ланки антиоксидантного захисту в динаміці раннього періоду краніоскелетної травми, ускладненої крововтратою, у щурів з різною резистентністю до гіпоксії. Експерименти виконано на 148 нелінійних білих щурахсамцях масою 180–200 г, які знаходилися на стандартному раціоні віварію. Попередньо у щурів визначили індивідуальну стійкість до гіпоксії й виділили дві групи: високо і низькостійких (ВС, НС). У тварин моделювали краніоскелетну травму та поєднували її з гострою крововтратою. Через 1, 3 і 7 діб у печінці різностійких до гіпоксії тварин визначали супероксиддисмутазну (СОД) та каталазну активність. Характерною особливістю ВС тварин порівняно з НС тваринами контрольної групи був вищий рівень СОД та каталазної активності печінки. У відповідь на краніоскелетну травму активність досліджуваних ензимів у печінці НС і ВС тварин знижувалася з максимумом через 3 доби й залишалася на такому ж рівні до 7 доби. Проте у ВС тварин після нанесення краніоскелетної травми відмічали менший ступінь зниження досліджуваного показника. За умов моделювання додаткової крововтрати порушення ензимної ланки антиоксидантного захисту в печінці були більшими й зростали з 1 до 7 діб. Однак у ВС тварин порушення СОДактивності у всі терміни посттравматичного періоду було меншим. Каталазна активність у відповідь на модельовані травми у ВС тварин через 3 і 7 діб посттравматичного періоду була меншою як за умов моделювання лише краніоскелетної травми, так і її поєднання з гострою крововтратою. Отримані результати націлюють на необхідність врахування індивідуальної стійкості до гіпоксії у розробці стратегій діагностики та корекції травматичної хвороби за умов політравми та диференційованого застосування речовин з антиоксидантними властивостями, що вимагає свого подальшого поглибленого дослідження.
Цель работы: выяснить активность энзимного звена антиоксидантной защиты в динамике раннего периода краниоскелетной травмы, осложненной кровопотерей, у крыс с разной резистентностью к гипоксии. Эксперименты выполнены на 148 нелинейных белых крысахсамцах массой 180–200 г, которые находились на стандартном рационе вивария. Предварительно у крыс определили индивидуальную устойчивость к гипоксии и выделили две группы: высоко и низкостойких (ВС, НС). У животных моделировали краниоскелетную травму и сочетали ее с острой кровопотерей. Через 1, 3 и 7 суток в печени разностойких к гипоксии животных определяли супероксиддисмутазную (СОД) и каталазную активность. Характерной особенностью ВС животных по сравнению с НС животными контрольной группы был высокий уровень СОД и каталазной активности печени. В ответ на краниоскелетную травму активность исследуемых ферментов в печени НС и ВС животных снижалась с максимумом через 3 суток и оставалась на таком же уровне до 7 суток. Однако в ВС животных после нанесения краниоскелетной травмы отмечали меньшую степень снижения исследуемого показателя. В условиях моделирования дополнительной кровопотери нарушения энзимного звена антиоксидантной защиты в печени были большими и росли с 1 до 7 суток. Однако в ВС животных нарушения СОДактивности во все сроки посттравматического периода было меньше. Каталазная активность в ответ на моделируемые травмы в ВС животных через 3 и 7 суток посттравматического периода была меньше как в условиях моделирования только краниоскелетной травмы, так и ее сочетание с острой кровопотерей. Полученные результаты нацеливают на необходимость учета индивидуальной устойчивости к гипоксии в разработке стратегий диагностики и коррекции травматической болезни в условиях политравмы и дифференциированного применения веществ с антиоксидантными свойствами, что требует своего дальнейшего углубленного исследования.
Дод.точки доступу:
Гудима, А. А.
Походун, К. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Verveha, B. M.
Morphological features of the large intestine in experimental acute generalized peritonitis against the background of streptozotocin-induced diabetes / B. M. Verveha // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - P41-45

MeSH-головна:
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS (патофизиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (патофизиология)
ТОЛСТАЯ КИШКА -- INTESTINE, LARGE (патофизиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Мета роботи: дослідити морфологічні особливості товстої кишки в динаміці розвитку експериментального гострого поширеного перитоніту на тлі стрептозотоциніндукованого цукрового діабету. В експерименті використано 48 білих щурівсамців. Цукровий діабет у дослідних тварин моделювали шляхом одноразового інтраперитонеального введення стрептозотоцину (Sigma) з розрахунку 60 мг/кг, гострий поширений перитоніт – введенням 0,5 мл 10 % профільтрованої калової суспензії в черевну порожнину. Проводили морфологічне дослідження товстої кишки у тварин, виведених із експерименту на першу, третю та сьому доби розвитку гострого запалення очеревини на фоні супутнього цукрового діабету. При морфологічному дослідженні товстої кишки тварин на першу добу експериментального гострого поширеного перитоніту за умов супутнього стрептозотоциніндукованого цукрового діабету виявлено збільшення величини крипт за рахунок набряку строми й лімфогістіоцитарної інфільтрації, незначний периваскулярний набряк у підслизовому шарі. На третю добу верифіковано потовщення слизової оболонки товстої кишки, різке збільшення глибини крипт, нерівномірне кровонаповнення судин у підслизовому шарі із переважанням периваскулярного набряку. На сьому добу візуалізували зменшення товщини слизової оболонки за рахунок розширення крипт. Частина епітеліоцитів перебувала у фазі підвищеної секреторної активності, інша частина була дистрофічно змінена, що стимулювало посилення лімфо та гістіоцитарної інфільтрації. Дані зміни супроводжувались активацією реактивних процесів та гіперплазією лімфоїдних фолікулів вже на першу добу розвитку перитоніту на фоні стрептозотоциніндукованого цукрового діабету, а по мірі наростання важкості запалення – гіпоплазією зі сторони лімфоїдної тканини та зниженням місцевої реактивності (третя та сьома доби розвитку гострого запалення очеревини в умовах поєднаної патології).
Цель работы: изучить морфологические особенности толстой кишки в динамике развития экспериментального острого распространенного перитонита на фоне стрептозотоцининдуцированного сахарного диабета. В эксперименте использовано 48 белых самцов крыс. Сахарный диабет у экспериментальных животных моделировали путем однократной интраперитонеальной инъекции стрептозотоцина (Sigma) в дозе 60 мг/кг, острый распространенный перитонит – введением 0,5 мл 10 % профильтрованной каловой суспензии в брюшную полость. Проводили морфологическое исследование толстой кишки у животных, выведенных из эксперимента на первые, третьи и седьмые сутки развития острого распространенного перитонита при сопутствующем сахарном диабете. При морфологическом исследовании толстой кишки животных на первые сутки экспериментального острого распространенного перитонита на фоне сопутствующего стрептозотоцининдуцированого сахарного диабета были выявлены увеличение величины крипт за счет отека стромы и лимфогистиоцитарной инфильтрации, не-значительный периваскулярный отек в подслизистом слое. На третьи сутки верифицировано утолщение слизистой оболочки толстой кишки, резкое увеличение глубины крипт, неравномерное кровенаполнение сосудов в подслизистом слое с преобладанием периваскулярного отека. На седьмые сутки толщина слизистой оболочки была несколько уменьшена за счет расширения крипт. Часть эпителиоцитов находилась в фазе повышенной секреторной активности, другая часть была дистрофически изменена, что стимулировало усиление лимфо и гистиоцитарной инфильтрации. Данные изменения сопровождались активацией реактивных процессов и гиперплазией лимфоидных фолликулов на первые сутки развития перитонита на фоне стрептозотоцининдуцированого сахарного диабета, а по мере наростания тяжести воспаления – гипоплазией со стороны лимфоидной ткани и снижением местной реактивности (третьи и седьмые сутки экспериментального моделирования острого воспаления брюшины в условиях сочетанной патологии).
The aim of the work: to study the morphological features of the colon in the dynamics of the development of experimental acute peritonitis on the background of streptozotocininduced diabetes mellitus. The experiment used 48 white male rats. Diabetes mellitus in experimental animals was simulated by a single intraperitoneal injection of streptozotocin (Sigma) at a rate of 60 mg/kg, acute disseminated peritonitis – the introduction of 0.5 ml of 10 % filtered fecal suspension into the abdominal cavity. A morphological study of the colon in animals removed from the experiment on the first, third and seventh days of acute peritonitis on the background of concomitant diabetes mellitus was performed. Morphological examination of the colon of animals on the first day of experimental acute peritonitis in condi-tions of concomitant streptozotocininduced diabetes mellitus revealed an increase in the size of the crypts due to stroma edema and lymphohistiocytic infiltration, slight perivascular edema in the subclavian edema. On the third day, thickening of the mucous membrane of the colon, a sharp increase in the depth of the crypts, uneven blood supply to the vessels in the submucosal layer with a predominance of perivascular edema were verified. On the seventh day, a decrease in the thickness of the mucous membrane due to the expansion of the crypts was visualized. Part of the epitheliocytes was in a phase of increased secretory activity, the other part was dystrophically altered, which stimulated increased lymphocytic and histiocytic infiltration.These changes were accompanied by activation of reactive processes and hyperplasia of lymphoid follicles on the first day of peritonitis on the background of streptozotocininduced diabetes mellitus, and as the severity of purulent inflammation – hypoplasia of the lym-phoid tissue and a decrease in local reactivity(the third and seventh days of the development of acute peritoneal burning in conditions of combined pathology).
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Луців, І. І.
Динаміка діурезу і швидкості клубочкової фільтрації у щурів із двобічною оваріоектомією в період пізніх проявів травматичної хвороби та ефективність гормональної замісної терапії / І. І. Луців, Д. В. Попович, О. В. Денефіль // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 46-52

MeSH-головна:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (осложнения, терапия)
ОВАРИЭКТОМИЯ -- OVARIECTOMY (вредные воздействия)
ГОРМОНОЗАМЕЩАЮЩАЯ ТЕРАПИЯ -- HORMONE REPLACEMENT THERAPY (использование)
ДИУРЕЗ -- DIURESIS (действие лекарственных препаратов, физиология)
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Анотація: Мета роботи: з’ясувати вплив краніоскелетної травми на динаміку діурезу та швидкості клубочкової фільтрації у щурів із двобічною оваріоектомією в період пізніх проявів травматичної хвороби та оцінити ефективність гормональної замісної терапії. Експерименти виконано на 42 нелінійних білих щурахсамках масою 200–220 г. Модель гіпоестрогенного стану виконували шляхом операційного видалення гонад. Через 1 міс. після видалення гонад у щурів моделювали краніоскелетну травму. З метою корекції в окремій підгрупі щурів із видаленими гонадами та краніоскелетною травмою проводили гормональну замісну терапію. Контрольні групи склали інтактні щури та щури із остеопорозом через 1 міс. після видалення гонад, яких не травмували. У контрольних групах та через 1 і 2 міс. посттравматичного періоду в піддослідних щурів визначали функціональний стан нирок методом водного навантаження і встановлювали діурез та швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ). Через 1 міс. після видалення гонад у щурів виникають порушення функціонального стану нирок, які проявляються зниженням діурезу та значним сповільненням ШКФ. Нанесення краніоскелетної травми через 1 міс. супроводжувалося ще більшим порушенням досліджуваних показників, які переважали у щурів із гонадектомією і не стихали через 2 міс. посттравматичного періоду. У щурів без гонадектомії діурез і ШКФ у відповідь на водне навантаження через 2 міс. після моделювання краніоскелетної травми поверталися до рівня контрольної групи. Застосування гормональної замісної терапії в ході посттравматичного періоду у щурів з гонадектомією зумовлювало суттєве зростання досліджуваних показників, порівняно зі щурами без корекції.
Цель работы: выяснить влияние краниоскелетной травмы на динамику диуреза и скорости клубочковой фильтрации у крыс с двухсторонней овариоэктомией в период поздних проявлений травматической болезни и оценить эффективность гормональной заместительной терапии. Эксперименты выполнены на 42 нелинейных белых крысахсамках массой 200–220 г. Модель гипоэстрогенного состояния выполняли путем оперативного удаления гонад. Через 1 мес. с момента удаления гонад у крыс моделировали краниоскелетную травму. С целью коррекции в отдельной подгруппе крыс с удаленными гонадами и кранио-скелетной травмой проводили гормональную заместительную терапию. Контрольные группы составили интактные крысы и крысы с остеопорозом через 1 мес. после удаления гонад, которых не травмировали. В контрольных группах и через 1 и 2 мес. посттравматического периода у подопытных крыс определяли функциональное состояние почек методом водной нагрузки и устанавливали диурез и скорость клубочковой фильтрации (СКФ). Через 1 мес. после удаления гонад у крыс возникают нарушения функционального состояния почек, проявляющиеся снижением диуреза и значительным замедлением СКФ. Нанесение краниоскелетной травмы через 1 мес. сопровождалось ещё большим нарушением исследуемых показателей, которые преобладали у крыс с гонадэктомией и не стихали через 2 мес. посттравматического периода. У крыс без гонадэктомии диурез и СКФ в ответ на водную нагрузку через 2 мес. после моделирования краниоскелетной травмы возвращались к уровню контрольной группы. Применение гормональной заместительной терапии в ходе посттравматического периода у крыс с гонадэктомией вызвало существенный рост исследуемых показателей, по сравнению с крысами без коррекции.
Дод.точки доступу:
Попович, Д. В.
Денефіль, О. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Стрельбицька, І. В.
Видовий склад та рівень обсіменіння мікроорганізмами перитонеального ексудату за умов гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки / І. В. Стрельбицька, О. В. Покришко, К. А. Походун // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 53-58

MeSH-головна:
ГЕМОРРАГИИ -- HEMORRHAGE (осложнения, патофизиология)
РЕПЕРФУЗИОННОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- REPERFUSION INJURY (микробиология, патофизиология)
АСЦИТИЧЕСКАЯ ЖИДКОСТЬ -- ASCITIC FLUID (микробиология)
ПОВЯЗКИ ЗАЩИТНЫЕ -- OCCLUSIVE DRESSINGS (вредные воздействия, использование, стандарты)
Анотація: Мета роботи: з’ясувати видовий склад та рівень обсіменіння мікроорганізмами перитонеального ексудату за умов гострої крововтрати, ускладненої ішемієюреперфузією кінцівки. Експерименти виконано на 96 нелінійних щурахсамцях масою 180–200 г. Усіх тварин поділили на чотири групи: контрольну та три дослідних. Під тіопенталнатрієвим наркозом у першій дослідній групі моделювали ішеміюреперфузію кінцівки, у другій – гостру крововтрату, у третій – ці ушкодження поєднували. Через 1 і 2 години, а також через 1, 7 і 14 діб в умовах тіопенталнатрієвого наркозу піддослідних тварин виводили з експерименту методом тотального кровопускання з серця. Матеріал (мазок з очеревини) забирали з латеральних частин черевної порожнини одноразовим тампоном фірм Eurotubo (Іспанія). Дослідження наявної мікрофлори проводили загальноприйнятим бактеріологічним методом. При моделюванні ішеміїреперфузії кінцівки, гострої крововтрати та їх поєднання має місце транслокація мікроорганізмів. Вона була найбільшою при моделюванні гострої крововтрати, ускладненої ішемієюре-перфузією кінцівки, найменшою – при моделюванні лише ішеміїреперфузії кінцівки, про що свідчать показники бактеріального обсіменіння перитонеального ексудату, зустрічальності (Pi) та дані щодо постійності виділення культур ентеробактерій у різних групах. Першими й у вищих концентраціях колонізували перитонеальний простір популяції кишкових паличок, про що свідчив найвищий показник зустрічальності Pi для E. сoli в усіх групах дослідних тварин, порівняно з іншими виділеними мікроорганізмами. Показники постійності виділення бактерій були найвищими у тварин із поєднанням ішеміїреперфузії кінцівки та гострої крововтрати. Збільшення проникності кишкової стінки із транслокацією кишкової мікрофлори є чутливим індикатором ішемічнореперфузійного синдрому та гострої крововтрати, що слід враховувати в розробці заходів інтенсивної терапії.
Цель работы: выяснить видовой состав и уровень обсеменения микроорганизмами перитонеального экссудата в условиях острой кровопотери, осложненной ишемиейреперфузией конечности. Эксперименты выполнены на 96 нелинейных крысахсамцах массой 180–200 г. Всех животных разделили на четыре группы: контрольную и три исследовательских. Под тиопенталнатриевым наркозом в первой опытной группе моделировали ишемиюреперфузию конечности, во второй – острую кровопотерю, в третьей – эти повреждения сочетали. Через 1 и 2 часа, а также через 1, 7 и 14 суток в условиях тиопенталнатриевого наркоза подопытных животных выводили из эксперимента методом тотального кровопускания из сердца. Материал (мазок из брюшины) забирали из латеральных частей брюшной полости одноразовым тампоном фирм Eurotubo (Испания). Исследование имеющейся микрофлоры проводили обще-принятым бактериологическим методом. При моделировании ишемииреперфузии конечности, острой кровопотери и их сочетания имеет место транслокация микроорганизмов. Она была наибольшей при моделировании острой кровопотери, осложненной ишемиейреперфузией конечности, наименьшей – при моделировании только ишемииреперфузии конечности, о чем свидетельствуют показатели бактериального обсеменения перитонеального экссудата, встречаемости (Pi) и данные о постоянстве выделения культур энтеробактерий в разных группах. Первыми и в высоких концентрациях колонизировали перитонеальное пространство популяции кишечных палочек, о чем свидетельствовал высокий показатель встречаемости Pi для E. сoli во всех группах подопытных животных, по сравнению с другими выделенными микроорганизмами. Показатели постоянства выделения бактерий были самыми высокими у животных с сочетанием ишемииреперфузии конечности и острой кровопотери. Увеличение проницаемости кишечной стенки с транслокацией кишечной микрофлоры является чувствительным индикатором ишемическиреперфузионного синдрома и острой кровопотери, что следует учитывать при разработке мероприятий интенсивной терапии.
Дод.точки доступу:
Покришко, О. В.
Походун, К. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Мініінвазивні втручання у хворих із післяопераційними абсцесами черевної порожнини / В. В. Бойко [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 59-64

MeSH-головна:
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (патофизиология, хирургия)
БРЮШНОЙ ПОЛОСТИ АБСЦЕСС -- ABDOMINAL ABSCESS (хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES (использование, методы)
Анотація: Мета роботи: поліпшити результати лікування хворих із післяопераційними абсцесами черевної порожнини з використанням мініінвазивних втручань. Проаналізовано результати лікування 52 хворих із післяопераційними абсцесами черевної порожнини. Середній вік хворих склав (58 ± 8,4) року, 41 (78,8 %) хворий був віком до 60 років. Черезшкірні пункції під ультразвуковим або комбінованим контролем застосували у 20 (38,5 %) хворих із солітарними післяопераційними абсцесами. Всього таким хворим виконали 34 черезшкірні пункції. У 17 (85 %) хворих доступи виконали під УЗконтролем, без травмування внутрішніх органів, у одного (5 %) хворого пункцію виконали через тканину печінки, у 2 (10 %) – через плевральний синус. Усім хворим, незалежно від розміру абсцесу, його локалізації і тривалості процесу, пункцію вдалося виконати з першої спроби. У 3 (15 %) хворих черезшкірна пункція була неефективна, тому 2 (10 %) хворим виконали черезшкірне дренування, а одному (5 %) – лапаротомію. Ускладнень після виконання черезшкірної пункції не спостерігали. Помер один (5 %) хворий. Причина летального наслідку не пов’язана з ускладненням черезшкірного втручання. Смерть настала в результаті поліорганної недостатності на тлі розлитого перитоніту і сепсису. Тривалість лікування хворих з моменту першої пункції абсцесу до виписування зі стаціонару склала (11,2 ± 1,9) доби. Черезшкірні втручання у хворих із післяопераційними абсцесами черевної порожнини характеризуються високою клінічною ефективністю – 89,8 % при дренуванні і 82,4 % при застосуванні пункційних методик.
Цель работы: улучшить результаты лечения больных с послеоперационными абсцессами брюшной полости с использованием миниинвазивных вмешательств. Проанализированы результаты лечения 52 больных с послеоперационными абсцессами брюшной полости. Средний возраст больных составил (58 ± 8,4) года, 41 (78,8 %) больной был в возрасте до 60 лет. Чрескожные пункции под ультразвуковым или комбинированным контролем применили у 20 (38,5 %) больных с солитарными послеоперационными абсцессами. Всего в этих больных выполнили 34 чрескожных пункции. Доступы в 17 (85 %) больных были под УЗ навигацией, без травмирования внутренних органов, у одного (5 %) больного пункцию выполнили через ткань печени, в двух (10 %) – через плевральный синус. Всем больным независимо от размера абсцесса, его локализации и продолжительности процесса пункцию удалось выполнить с первой попытки. У 3 (15 %) больных чрескожная пункция была неэффективной, в связи с чем 2 (10 %) больным выполнили чрескожное дренирование, а одному (5 %) – лапаротомию. Осложнений после чрескожной пункции не было. Умер 1 (5 %) больной. Причина летального исхода не связана с осложнением чрескожного вмешательства. Смерть наступила в результате полиорганной недостаточности на фоне разлитого перитонита и сепсиса. Продолжительность лечения больных с момента первой пункции абсцесса до выписки из стационара составила (11,2 ± 1,9) сутки. Чрескожные вмешательства у больных с послеоперационными абсцессами брюшной полости характеризуются высокой клинической эффективностью – 89,8 % при дренировании и 82,4 % – при применении пункционных методик.
Дод.точки доступу:
Бойко, В. В.
Лихман, В. М.
Меркулов, А. О.
Шевченко, О. М.
Ткач, С. В.
Мирошниченко, Д. О.
Білодід, Є. О.
Бацман, Н. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

10.

Клініко-статистічні аспекти розвитку і перебігу кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу в пацієнтів із хронічним вірусним гепатитом С / М. В. Трофімов [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 65-70

MeSH-головна:
ГЕМОРРАГИИ -- HEMORRHAGE (патофизиология, этиология)
ПИЩЕВОДА И ЖЕЛУДКА ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН -- ESOPHAGEAL AND GASTRIC VARICES (осложнения, патофизиология)
ГЕПАТИТ ВИРУСНЫЙ ЧЕЛОВЕКА -- HEPATITIS, VIRAL, HUMAN (патофизиология)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
Анотація: Мета роботи: визначити особливості перебігу синдрому портальної гіпертензії ускладненого кровотечею з варикозно розширених вен у пацієнтів із хронічним вірусним гепатитом C. Ми зібрали, обробили і проаналізували результати лікування 46 пацієнтів із кровотечами з варикозно розширених вен стравоходу (ВРВ), госпіталізованих у КНП “Дніпровська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги” ДМР” за 2017 р. Основним етіологічним фактором, що призвів до розвитку портальної гіпертензії у даній групі пацієнтів, встановлено цироз печінки на фоні хронічного вірусного гепатиту С (ХВГС). Ступінь крововтрати у даної категорії хворих розподілився так: мінімальна – в 13 випадках (28,3 %), середня – в 16 (34,8 %), велика і масивна – в 8 (17,4 %) і 9 (19,6 %) відповідно. Усім пацієнтам проведено оцінку функціонального стану печінки з використанням клініколабораторних методів. Встановлено, що рівень вмісту загального білірубіну в сироватці крові у 22 (47,8 %) пацієнтів був у межах референсних показників, перевищення рівня менш ніж у 2 рази встановлено в 14 хворих (30,4 %), в 10 випадках (21,7 %) виявлено підвищення рівня білірубіну більш ніж у 2 рази. Аналіз рівня трансфераз у хворих на ХВГС, що ускладнився кровотечею з ВРВ, встановив показники АЛТ у межах референсних значень у 29 випадках (63,1 %), підвищення показника менш ніж у 2 рази (n2) – у 12 випадках (26,1 %), більш ніж в 2 рази підвищення рівня трансферази встановлено в 5 випадках (10,8 %).Проведено оцінку печінкової недостатності за класифікацією Чайлд–П’ю. Недостатність ступеня А встановлено у 23 пацієнтів (50 %), ступінь В – у 16 (34,8 %), ступінь С – у 7 (15,2 %). У результаті проведеного лікування 36 хворих (78,3 %) виписали з поліпшенням, в 10 епізодах (21,7 %) спостерігали летальний результат.
Цель работы: выявить особенности течения синдрома портальной гипертензии осложненного кровотечением из варикозно расширенных вен (ВРВ) у пациентов с хроническим вирусным гепатитом C. Собраны, обработаны и проанализированы результаты лечения 46 пациентов с кровотечениями из ВРВ, госпитализированных в КНП “Днепровская клиническая больница скорой медицинской помощи” ДГС” за 2017 г. Основным этиологическим фактором, который привел к развитию портальной гипертензии в данной группе пациентов, установлен цирроз печени на фоне хронического вирусного гепатита С (ХВГС). Степень кровопотери данной категории больных распределилась следующим образом: минимальная – в 13 случаях (28,3 %), средняя – в 16 (34,8 %), большая и массивная – в 8 (17,4 %) и 9 (19,6 %) в соответствии. Всем пациентам проведена оценка функционального состояния печени с использованием клиниколабораторных методов. Установлено, что уровень содержания общего билирубина в сыворотке крови у 22 (47,8 %) пациентов находился в пределах референсных показателей, превышение уровня менее чем в 2 раза отмечено у 14 больных (30,4 %), в 10 случаях (21,7 %) выявлено повышение уровня билирубина более чем в 2 раза. Анализ уровня трансфераз у больных ХВГС осложнившимся кровотечением из ВРВ выявил, что показатели АЛТ в пределах референсных значений обнаружены в 29 случаях (63,1 %), повышение показателя меньше чем в 2 раза (n2) отмечено в 12 случаях (26,1 %), более чем в два раза повышение уровня трансфераз установлено в 5 случаях (10,8 %). Проведена оценка печеночной недостаточности по классификации Чайлд–Пью. Установлено, что недостаточность степени А отмечалась у 23 пациентов (50 %), степень В – у 16 (34,8 %), степень С – 7 (15,2 %). В результате проведенного лечения 36 больных (78,3 %) выписаны с улучшением, в 10 эпизодах (21,7 %) наблюдался летальный исход.
Дод.точки доступу:
Трофімов, М. В.
Гузенко, Б. В.
Баранник, С. І.
Громов, В. В.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

11.

Беденюк, А. Д.
Вивчення особливостей бактеріальної транслокації при комплексному післяопераційному лікуванні хворих на гостру декомпенсовану спайкову тонкокишкову непрохідність / А. Д. Беденюк, А. Є. Бурак // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 71-75

MeSH-головна:
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (микробиология, патофизиология)
КИШЕЧНАЯ НЕПРОХОДИМОСТЬ -- INTESTINAL OBSTRUCTION (микробиология, патофизиология)
АДГЕЗИИ ТКАНЕЙ -- TISSUE ADHESIONS (микробиология, патофизиология)
Анотація: Мета роботи: вивчити рівень та динаміку бактеріальної транслокації у хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність, оперованих у стадії декомпенсації. Обстежено та прооперовано 69 хворих на гостру спайкову тонкокишкову непрохідність у стадії деком-пенсації. З метою вивчення рівня бактеріальної транслокації виконували бакпосів виділень із дренажів та назогастроінтестинального (НГІ) зонда в динаміці лікування в післяопераційному періоді. У роботі вивчено кількісний та якісний склад мікрофлори тонкої кишки та перитонеального ексудату під впливом комплексного лікування із застосуванням лаважу кишечника 0,9 % розчином натрію хлориду в поєднанні з оксигенотерапією та ентеральним харчуванням розчином “Пептамен” у хворих на гостру спайкову тонкокишкову непрохідність у стадії декомпенсації. Виявлено меншу колонізацію кишечника та контамінацію черевної порожнини кишковою паличкою, умовнопатогенними мікроорганізмами, та більш швидке відновлення біоценозу тонкої кишки при застосуванні розробленого комплексу заходів дало можливість знизити рівень післяопераційних ускладнень та летальності.
Цель работы: изучить уровень и динамику бактериальной транслокации у больных острой спаечной кишечной непроходимостью, оперированных в стадии декомпенсации. Обследовано и прооперировано 69 больных острой спаечной тонкокишечной непроходимостью в стадии декомпенсации. С целью изучения уровня бактериальной транслокации выполняли бакпосев выделений из дренажей и назогастроинтестинального (НГИ) зонда в динамике лечения в послеоперационном периоде. В работе изучено количественный и качественный состав микрофлоры тонкой кишки и перитонеального экссудата под влиянием комплексного лечения с применением лаважа кишечника 0,9 % раствором натрия хлорида в сочетании с оксигенотерапией и энтеральным питанием раствором «Пептамен» у больных острой спаечной тонкокишечной непроходимостью в стадии декомпенсации. Выявлено меньшую колонизацию кишечника и контаминацию брюшной полости кишечной палочкой, условнопатогенными микроорганизмами, и более быстрое восстановление биоценоза тонкой кишки при применении разработанного комплекса мер позволило снизить уровень послеоперационных осложнений и летальности.
Дод.точки доступу:
Бурак, А. Є.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

12.

Застосування NPWT у лікуванні гнійно-некротичного ураження стопи у хворих на цукровий діабет / С. Є. Подпрятов [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 76-80

MeSH-головна:
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT (патофизиология, терапия)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- DIABETES COMPLICATIONS (патофизиология, терапия)
Анотація: Мета роботи: уточнити показання та ефективність використання NPWT у лікуванні гострого гнійнонекротичного ураження стопи у хворих на цукровий діабет. NPWT була використана в лікуванні 15 хворих на цукровий діабет, ускладнений гнійнонекротичним ураженням стопи. Всі хворі страждали на цукровий діабет 2 типу впродовж 8–23 років, медіана 12 років. Контроль глікемії шляхом приймання таблетованих препаратів здійснювали 6 пацієнтів, шляхом ін’єкцій інсуліну – 9. Для створення вакуумаспірації використовували апарати фірми Acelity (USA). Аспірацію здійснювали інтервальним методом із використанням тиску розрідження 100–120 мм рт. ст. впродовж 8–10 хвилин та тиску 60–70 мм рт. ст. впродовж 2–3 хвилин. Ми не мали підстав до застосування різних режимів проведення NPWT. Можливо, така потреба виникне з накопиченням більшої кількості спостережень з різними характеристиками стану тканин нижньої кін-цівки та загального стану пацієнта. Тяжкі ускладнення при застосуванні NPWT в інших клініках спостерігали в 6 % спостережень. Ми не діагностували ускладнень внаслідок такого лікування. При узагальненому розгляді іншими дослідниками лікування гнійнонекротичного ураження діабетичної стопи з застосуванням NPWT не мало переваг у результатах порівняно з накладанням вологих пов’язок і загальна частота загоєння ран була низькою для обох технологій. Однак наш досвід виокремлює групи хворих, у яких застосування NPWT дало можливість зберегти опороздатну стопу, тоді як використання вологих пов’язок не ефективне або пов’язане з високим ризиком високої ампутації. Накопичення більшої кількості таких спостережень сприятиме точнішому визначенню місця NPWT в лікуванні діабетичної стопи.
Цель работы: уточнить показания и эффективность использования NPWT в лечении острого гнойнонекротического поражения стопы у больных с сахарным диабетом. Материалы и методы. NPWT была использована в лечении 15 больных с сахарным диабетом, осложненным гнойнонекротическим поражением стопы. У всех больных сахарный диабет был в течение 8–23 лет, медиана 12 лет. Контроль гликемии приемом таблетированных препаратов осуществляли 6 пациентов, инъекциями инсулина – 9. Для вакуумаспирации использовали аппараты фирмы Acelity (USA). Аспирацию осуществляли интервальным методом, чередуя отрицательное давление 100–120 мм рт. ст. в течение 8–10 минут и давление 60–70 мм рт. ст в течение 2–3 минут. Мы не имели оснований для применения различных режимов проведения NPWT. Возможно, такая необходимость возникнет при наборе большего количества наблюдений с различными характеристиками состояния тканей нижней конечности и общего состояния пациента. Тяжелые осложнения применения NPWT в других клиниках отмечены в 6 % наблюдений. Мы не наблюдали тяжелые осложнения применения такого лечения. При обобщенной оценке другими исследователями лечение гнойнонекротического поражения диабетической стопы с применением NPWT не имело преимуществ перед применением влажных повязок, а общая частота заживления ран была низкой для обоих технологий. Однако наш опыт выделяет группы больных, у которых применение NPWT позволило сохранить опороспособную культю стопы в ситуациях, когда использование влажных повязок не эффективно и/или связано с высоким риском высокой ампутации. Накопление большего опыта таких наблюдений будет способствовать более точному определению места NPWT в лечении диабетической стопы.
Дод.точки доступу:
Подпрятов, С. Є.
Штаєр, А. А.
Бондар, С. Є.
Лісовець, В. В.
Левицька, О. В.
Подпрятов, С. С.
Сацюк, І. В.
Корбут, С. М.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

13.

Шевченко, Т. О.
Оцінка ефективності стапедопластики в пацієнтів з отосклерозом із використанням різних видів протезів / Т. О. Шевченко, А. Є. Педаченко, І. А. Сребняк // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 81-86

MeSH-головна:
ОТОСКЛЕРОЗ -- OTOSCLEROSIS (хирургия)
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS (использование, стандарты, тенденции)
Анотація: Мета роботи: вивчити функціональні результати стапедопластики з використанням тефлонового і комбінованого титановотефлонового протеза у терміни 3, 6 та 12 місяців після операційного втручання у хворих на отосклероз. Роботу проводили у відділі мікрохірургії вуха та отонейрохірургії. Проведено динамічне обстеження і хірургічне лікування 30 пацієнтів з отосклерозом віком від 28 до 67 років, з них 19 – жінки, 11 – чоловіки. Всім пацієнтам проводили спеціальні методи дослідження: отомікроскопію, тональну порогову аудіометрію, імпедансометрію. Показаннями до хірургічного втручання були скарги на зниження слуху, кондуктивна або змішана приглухуватості з наявністю кістковоповітряного інтервалу в мовному діапазоні частот не менш 20 дБ, нормальний рівень тиску в барабанній порожнині (від 100 до 50 дПа) за даними імпедансометрії, відсутність реєстрації акустичного рефлексу стремінцевого м’яза при впливі звуків надпорогової гучності: 80 – на усіх зареєстрованих частотах, нормальна прохідність слухової труби, відсутність некомпенсованої соматичної і запальної патології. Хірургічне втручання завжди проводили на вусі, яке гірше чує. Проводили оцінку функціональних результатів лікування впродовж 3–12 місяців після операції. Для порівняння ефективності проведеного лікування пацієнтів (n=30) розподілили на групи залежно від матеріалу використаних стапедіальних протезів: 1 група – 22 пацієнти, яким провели поршневу калібрувальну стапедопластику з використанням тефлонового стапедіального протеза; 2 група – 8 пацієнтів, яким провели поршневу стапедопластику комбінованим титановим протезом. Отже, порівнюючи результати стапедопластики з різними видами стапедіальних протезів за показниками кістковоповітряного інтервалу, ми встановили, що ефективнішим у плані функціональних результатів є використання титанових протезів на відміну від тефлонових. Встановлено, що при використанні титановотефлонового протеза при стапедопластиці визначається достовірно виражене зниження порогів слуху на високих частотах (3–8) кГц, що може бути зумовлено меншим діаметром протезу. КПІ після операційного втручання на низьких частотах у пацієнтів, яким був встановлений тефлоновий протез, знаходився в межах 10–20 дБ у всіх пацієнтів. Доведено, що після поршневої стапедо-пластики із використанням тефлонового протеза спостерігається повільне закриття КПІ до 10 дБ через 6 місяців у 78 % хворих після операційного втручання порівняно з раннім післяопераційним періодом. Використання комбінованого тефлонового протеза проявляє кращі результати через 3 місяці після операційного втручання з закриттям КПІ до 10 дб у 96 % пацієнтів зі зменшенням порогів ПП по всьому діапазону частот, але саме у цієї групи хворих результати погіршилися через 12 місяців у 26 % хворих, що ми пов’язуємо із порушенням кровообігу в слизовій оболонці довгого відростка ковадла внаслідок більш щільного контакту металевої частини протеза із лентикулярним паростком.
Цель работы: изучить функциональные результаты стапедопластики с использованием тефлонового и комбинированного титановотефлонового протеза в сроки 3, 6 и 12 месяцев после оперативного вмешательства у больных отосклерозом. Работа проводилась в отделе микрохирургии уха и отонейрохирургии. Было проведено динамическое обследование и хирургическое лечение 30 пациентов с отосклерозом в возрасте от 28 до 67 лет, из них 19 – женщины, 11 – мужчины. Всем пациентам проводили специальные методы исследования: отомикроскопию, тональную пороговую аудиометрию, импедансометрию. Показаниями к хирургическому вмешательству были жалобы на снижение слуха, выявление кондуктивной или смешанной тугоухости с наличием костновоздушного интервала в речевом диапазоне частот не менее 20 дБ, нормальный уровень давления в барабанной полости (от 100 до 50 ГНА) по данным импедансометрии, отсутствие регистрации акустического рефлекса стременной мышцы при воздействии звуков надпороговой громкости:80 – на всех зарегистрированных частотах, нормальная проходимость слуховой трубы, отсутствие некомпенсированной соматической и воспалительной патологии. Хирургическое вмешательство всегда проводили на ухе, которое хуже слышит. Проводилась оценка функциональных результатов лечения в сроки 3–12 месяцев после операции. Для сравнения эффективности проведенного лечения пациенты (n = 30) разделены на группы в зависимости от материала использованных стапедиальних протезов: 1 группа – 22 пациента, которым проведена поршневая калибровочная стапедопластика с использованием тефлонового стапедиального протеза; 2 группа – 8 пациентов, которым проведена поршневая стапедопластика комбинированным титановым протезом. Итак, сравнивая результаты стапедопластики с различными видами стапедиальних протезов по показателям костновоздушного интервала, мы установили, что более эффективным в плане функциональных результатов является использование титановых протезов в отличие от тефлоновых. Установлено, что при использовании титановотефлонового протеза при стапедопластике определяется до-стоверно выраженное снижение порогов слуха на высоких частотах (3–8) кГц, что может быть обусловлено меньшим диаметром протеза. КВИ после оперативного вмешательства на низких частотах у пациентов, которым был установлен тефлоновый протез, находился в пределах 10–20 дБ у всех пациентов. Доказано, что после поршневой стапедопластики с использованием тефлонового протеза наблюдается медленное закрытие КВИ до 10 дБ через 6 месяцев у 78 % больных после оперативного вмешательства по сравнению с ранним послеоперационным периодом. Использование комбинированного тефлонового протеза показывает лучшие результаты через 3 месяца после оперативного вмешательства с закрытием КВИ до 10 дБ у 96 % пациентов с уменьшением порогов ВП по всему диапазону частот, но именно у этой группы больных результаты ухудшились через 12 месяцев у 26 % больных, что мы связываем с нарушением кровообращения в слизистой оболочке длинного отростка наковальни вследствие более плотного контакта металлической части протеза с лентикулярным отростком.
Дод.точки доступу:
Педаченко, А. Є.
Сребняк, І. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

14.

Оригінальний метод лапароскопічного лікування двосторонніх пахових гриж / В. С. Дубченко [та ін.] // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 87-91

MeSH-головна:
ГРЫЖА ПАХОВАЯ -- HERNIA, INGUINAL (хирургия)
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (использование, методы)
Анотація: Мета роботи: дослідити вплив модифікації методики ТАРР на післяопераційне відновлення пацієнтів і можливість за допомогою оригінального методу зменшити кількість ускладнень у пацієнтів із паховими грижами різного генезу. Прооперовано 54 пацієнти з двосторонніми паховими грижами за модифікованою методикою ТАРР1. 61 пацієнта старше 65 років та 44 пацієнти до 45 років було прооперовано за трьома різними методиками. Кожна група пацієнтів була на спостереженні і проходили плановий огляд кожні 3 місяці впродовж 1,5 року. Ускладнення в усіх трьох групах були в середньостатистичних межах. Спостерігали незначне зменшення числа пацієнтів групи 1 із післяопераційним болем порівняно з пацієнтами із групи 2 та 3. Після проведення модифікованої операції ТАРР1 кількість рецидиву грижі з двох сторін склала лише 0,54 %, що значно нижче середніх статистичних значень по країні. Правильне ушивання очеревини та мінімальна фіксація імпланта збільшує прогноз на одужання, а використання великих сіток запобігає появі стегнових гриж. Незалежно від методу лікування пахових гриж, повсякчас є ризик виникнення рецидиву та появи тривалого післяопераційного болю. За допомогою модифікованих оригінальних методів лікування пахових гриж можливо зменшити число пацієнтів із рецидивами та появою післяопераційного болю. Модифікована операція ТАРР1 рекомендована для лікування двосторонніх гриж у людей різного віку та статі. Між кількістю зон кріплення сітки і частотою появи рецидивів закономірностей не встановлено.
Цель работы: исследовать влияние модификации методики ТАРР на послеоперационное восстановление пациентов и возможность с помощью оригинального метода уменьшить количество осложнений у пациентов с паховыми грыжами различного генеза. Прооперировано 54 пациента с двусторонними паховыми грыжами по модифицированной методике ТАРР1. 61 пациента старше 65 лет и 44 пациента до 45 лет прооперировали тремя различными методиками. Каждая группа пациентов находилась на наблюдении и проходили плановый осмотр каждые 3 месяца в течение 1,5 года. Появление осложнений во всех трех группах находилось в среднестатистических пределах. Наблюдали незначительное уменьшение пациентов группы 1 с послеоперационной болью в сравнении с пациентами из группы 2 и 3. После проведения модифицированной операции ТАРР1 количество рецидива грыжи с двух сторон составило всего 0,54 %, что значительно ниже средних статистических значений по стране. Правильное ушивание брюшины и минимальная фиксация импланта способствует повышению прогноза на выздоровление, а использование крупных сеток препятствует появлению бедренных грыж. Независимо от метода лечения паховых грыж, постоянно остается риск возникновения рецидива и появления длительной по-слеоперационной боли. С помощью модифицированных оригинальных методов лечения паховых грыж возможно уменьшить количество пациентов с рецидивами и появлением послеоперационной боли. Модифицированная операция ТАРР1 рекомендована для лечения двусторонних грыж у людей разного возраста и пола. Между количеством зон крепления сетки и частотой появления рецидивов закономерностей не выявлено.
Дод.точки доступу:
Дубченко, В. С.
Кошарний, А. В.
Кудрявцев, А. В.
Мущінін, В. А.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

15.

Галей, М. М.
Порівняльна оцінка візуалізації при виконанні симультанного лапароскопічного лікування жовчнокам’яної хвороби та грижі стравохідного отвору діафрагми / М. М. Галей, О. І. Дзюбановський, М. О. Ониськів // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 92-99

MeSH-головна:
ЖЕЛЧНОКАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ -- CHOLELITHIASIS (хирургия)
ГРЫЖА ПИЩЕВОДНОГО ОТВЕРСТИЯ -- HERNIA, HIATAL (хирургия)
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (использование, методы)
Анотація: Мета роботи: визначити та оцінити візуалізацію при виконанні звичайних лапароскопічних операцій та симультанних лапароскопічних операцій при лікуванні жовчнокам’яної хвороби (ЖКХ) та грижі стравохідного отвору (ГСОД). Визначити переваги і недоліки методик. Оцінити вплив вибору техніки лапароскопічних операцій на ергономіку під час виконання операційного прийому. На базі ВОКЛ ВІМДЛ у період з 2013 до 2019 р. 156 пацієнтів пройшли лікування, яким виконували лапароскопічну крурорафію з фундоплікацією за Тупе та симультанну лапароскопічну холецистектомію з використанням власної розробленої техніки. Порівняння з результатами лікування ЖКХ “французьким” методом. Використано методику з нульовою гіпотезою, аналіз за Пірсоном, Тьюкі, Манна–Уїтні. Різниця відстані між портами для астенічного та гіперстенічного типу статури склали 4,4 см і 3,0 см, зона візуалізації (12,44±4,01) та (9,54±2,27) см2 (що статистично значуще (р=0,715)), кут між інструментами (62,31±7,35)° та (57,29±6,764)° , відстань наближення лапароскопа до об’єкта операції складає (3,54±0,47) см та (3,41±0,478) см для дослідної та контрольної груп відповідно. Виконання симультанного лапароскопічного втручання не призводить до погіршення візуалізації та збільшує комфорт під час симультанної операції порівняно із холецистектомією “французьким” методом. Використання власної симультанної техніки не призводить до погіршення післяопераційних наслідків. Розроблена на базі ВІМДЛ ВОКЛ методика є достатньо ефективною і придатною до запровадження.
Цель работы: определить и оценить визуализацию при выполнении обычных лапароскопических операций и симультанных лапароскопических операций при лечении желчнокаменной болезни (ЖКБ) и грыжи пищеварительного диафрагмального от-верстия (ГПОД). Определить преимущества и недостатки методик. Оценить влияние выбора техники лапароскопических операций на эргономику при выполнении операционного приема. На базе ВОКБ ОИМДЛ в период с 2013 по 2019 г. 156 пациентов прошли лечение, которым выполнялась лапароскопическая крурорафия с фундопликацией по Тупэ и симультанная лапароскопическая холецистэктомия с использованием собственной разработанной техники. Сравнение с результатами лечения ЖКБ “французским” методом. Использовано методику с нулевой гипотезой, анализ по Пирсону, Тюки, Манна–Уитни. Разница расстояния между портами для астенического и гиперстенического типа телосложения составила 4,4 см и 3,0 см, зона визуализации (12,44 ± 4,01) и (9,54 ± 2,27) см2 (что статистически значимо (р = 0,715)), угол между инструментами (62,31 ± 7,35)° и (57,29 ± 6,764)°, расстояние приближения лапароскопа к объекту операции составляет (3,54 ± 0,47) см и (3,41 ± 0,478) см для исследуемой и контрольной групп соответственно. Выполнение си-мультанного лапароскопического вмешательства не ведет к ухудшению визуализации и увеличивает комфорт при симультанной операции по сравнению с холецистэктомией “французским” методом. Использование собственной симультанной техники не ведет к ухудшению послеоперационных последствий. Разработанная на базе ВОКБ ОИМДЛ методика является достаточно эффективной и пригодной к использованию.
Дод.точки доступу:
Дзюбановський, О. І.
Ониськів, М. О.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

16.

Бенедикт, В. В.
Безнатяжна модифікація герніопластики Десарда / В. В. Бенедикт, В. Р. Лісовський // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 100-102

MeSH-головна:
ГЕРНИОПЛАСТИКА -- HERNIOPLASTY (использование, методы, стандарты)
Анотація: У статті наведено приклад розробленого та клінічно імплементованого способу хірургічного лікування пахових гриж, що заснований на концепції “tensionfree”. В основу даної модифікації ліг відомий спосіб герніопластики за Десардом як один з найбільш фізіологічних та адаптованих до анатомії пахової ділянки. Дана модифікація дає можливість формувати укріплену задню стінку пахового каналу без натягу тканин, а також передбачає додаткову фіксацію сітчастого імплантату до задньої стінки, що ще більше знижує ризик розвитку рецидиву. Таким чином, її можна застосовувати в пацієнтів різних вікових груп.
В статье приведен пример разработанного и клинически имплементированного способа хирургического лечения паховых грыж, основанный на концепции “tensionfree”. В основу данной модификации лег известный способ герниопластики по Десарду как один из более физиологических и адаптированных к анатомии пахового участка. Данная модификация позволяет формировать укрепленную заднюю стенку пахового канала без натяжения тканей, а также предусматривает дополнительную фиксацию сетчастого имплантанта к задней стенке, что еще больше снижает риск развития рецидива. Таким образом, ее можно применять у пациентов разных возрастных групп.
Дод.точки доступу:
Лісовський, В. Р.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

17.

Горолюк, А. Ю.
Серозно-фібринозний перитоніт як казуїстичний клінічний прояв нової коронавірусної хвороби SARS-CoV-2 COVID-19 / А. Ю. Горолюк // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 103-106

MeSH-головна:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (осложнения)
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS (патофизиология, этиология)
Анотація: Мета роботи: розглянути рідкісний випадок розвитку перитоніту як казуїстичний прояв нової коронавірусної хвороби SARSCoV2 COVID19. За результатами клінічного випадку можна зробити такі висновки: 1. Перитоніт не зумовлений гострою запаль-нодеструктивною патологією органів черевної порожнини. 2. Перитоніт розвинувся на тлі вкрай тяжкого перебігу нової коронавірусної хвороби SARSCoV2 COVID19 у термінальній її стадії та є безпосереднім її наслідком. 3. Механізм абдомінального синдрому в конкретному випадку COVID19 є як легеневим за походженням (за даними патологоанатомічного дослідження у хворої діагностовано двобічну геморагічну тотальну пневмонію), так і позалегеневим. 4. Позалегеневий механізм розвитку даного COVID19 – асоційованого перитоніту, імовірно зумовлений тромботичними причинами, які можна пов’язати із прямою вірусною інвазією рецепторів АПФ в ендотелій судин, безпосередньою вірусною інвазією кровоносних судин та оклюзією в результаті утворення мікротромбів (за даними патогістологічного дослідження: тромби в дрібних судинах легенів, інфаркти селезінки, некротичний нефроз). Даний випадок не типовий та унікальний варіант перебігу нової коронавірусної хвороби SARSCoV2 COVID19.
Цель работы: указать на редкий случай развития перитонита как казуистического проявления новой коронавирусной болезни SARSCoV2 COVID19. По результатам клинического случая можно сделать следующие выводы: 1. Перитонит не обусловлен острой воспалительно-деструктивной патологией органов брюшной полости. 2. Перитонит развился на фоне крайне тяжелого течения новой коронавирусной болезни SARSCoV2 COVID-19 в терминальной ее стадии и является непосредственным ее следствием. 3. Механизм абдоминального синдрома в конкретном случае COVID-19 является как легочным по происхождению (по данным патологоанатомического исследования у больной диагностирована двусторонняя геморрагическая тотальная пневмония), так и внелегочным. 4. Внелегочный механизм развития данного COVID-19 – ассоциированного перитонита, вероятно обусловлен тромботическими причинами, которые можно связать с прямой вирусной инвазией рецепторов АПФ в эндотелий сосудов, непосредственной вирусной инвазией кровеносных сосудов и окклюзией в результате образования микротромбов (по данным патогистологического исследования: тромбы в мелких сосудах легких, инфаркты селезенки, некротический нефроз). Данный случай не типичный и уникальный вариант протекания новой коронавирусной болезни SARSCoV2 COVID19.
Вільних прим. немає

Знайти схожі

18.

До 50-річчя від Дня народження професора Слободяна Олександра Миколайовича // Шпит. хірургія. - 2021. - N 2. - С. 107-108

MeSH-головна:
ХИРУРГИ -- SURGEONS (история)
Дод.точки доступу:
Слободян, Олександр Миколайович (30.05.1971)

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)