Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Знайдено у інших БД:

Книги (1)

Бібліотечні видання (5)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>S=Тезаурус<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 4
Показані документи з 1 по 4

    Використання оновленого списку міжнародних термінів із гістології людини в морфології та клініці нервових хвороб [Текст] / Ю. Б. Чайковський [та ін.] // Ліки України. - 2012. - № 9. - С. 54-56

Рубрики: Тезаурус

   Нервная система

   Нервная ткань

Дод.точки доступу:
Чайковський, Ю. Б.
Луцик, О. Д.
Дєльцова, О. І.
Геращенко, С. Б.

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Марценковська, І. І.
Дитина з розладом дефіциту уваги та гіперактивністю в українській школі: коротко про головне [Текст] / І. І. Марценковська // НейроNEWS. - 2020. - № 4. - С. 17-19

MeSH-головна:
ВНИМАНИЯ ДЕФИЦИТ С ГИПЕРАКТИВНОСТЬЮ -- ATTENTION DEFICIT DISORDER WITH HYPERACTIVITY (классификация)
БОЛЕЗНЕЙ КЛАССИФИКАЦИЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ -- INTERNATIONAL CLASSIFICATION OF DISEASES (стандарты, тенденции)
ДЕТИ -- CHILD
ТЕЗАУРУС -- VOCABULARY, CONTROLLED
Анотація: Насамперед слід з’ясувати терміни. Абревіатура СДУГ, яка багатьом здається звичною і розшифровується як «синдром дефіциту уваги і гіперактивності», не є професійною дефініцією. Натомість у сучасних міжнародних класифікаціях використовують виключно дефініцію «розлад». Патологія, про яку йтиметься, є розладом, а не синдромом чи захворюванням. У міжнародній класифікації психічних і поведінкових розладів (у межах міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду — МКХ-10) передбачено можливість діагностики двох розладів: «порушення активності та уваги» і «гіперкінетичного розладу поведінки», які включено до діагностичної категорії «гіперкінетичні розлади». Зокрема, у МКХ-11, імплементацію якої у клінічну практику заплановано 2021 р., рубрику «Гіперкінетичні розлади» перейменовано на «Розлад із дефіцитом уваги і гіперактивністю» (РДУГ). Ця дефініція не є новою, нею раніше послуговувалися у діагностичному та статистичному керівництві Американської психіатричної асоціації (DSM-IV), із 2013 р. — у DSM-5. Також у МКХ-11 введено нову діагностичну категорію «Розлади нейророзвитку» (Neurodevelopmental disorders), до якої увійшли розлади інтелектуального розвитку, РАС, розвитку мовлення, рухових навичок, тикозні розлади та РДУГ. Термінологічну плутанину посилює той факт, що в Україні імплементація МКХ-11 затримується і наступного року буде продовжено використання МКХ-10
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Ходош, Е. М.
Саркоїдоз: силуети науково-практичної еволюції [Текст] = Sarcoidosis: the silhouettes of scientific and practical evolution / Е. М. Ходош // Український пульмонологічний журнал. - 2022. - Т. 30, № 4. - С. 69-73. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
САРКОИДОЗ ЛЕГОЧНЫЙ -- SARCOIDOSIS, PULMONARY (история, патофизиология, этиология)
ГЕНЕТИЧЕСКАЯ ПРЕДРАСПОЛОЖЕННОСТЬ К БОЛЕЗНИ -- GENETIC PREDISPOSITION TO DISEASE (этиология)
ЛИМФОПРОЛИФЕРАТИВНЫЕ НАРУШЕНИЯ -- LYMPHOPROLIFERATIVE DISORDERS (патофизиология, этиология)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (тенденции)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
ТЕЗАУРУС -- VOCABULARY, CONTROLLED (история)
Анотація: З часів автора першого опису випадку саркоїдозу Джонатана Хатчінсона це захворювання вважалося дерматологічним, яке поступово переросло в мультисистемну патологію, пов'язану з кістковим кістозом, ураженням органів дихання та інших органів та систем. Згодом, завдяки епідеміології, стало ясно, що саркоїдоз зустрічається у всьому світі, вражаючи людей обох статей і всіх рас. В останні роки досягнення в різних дисциплінах, особливо в біохімії, генетиці, імунології та молекулярній біології, значно поліпшили наше розуміння хвороби. Кожен новий методичний підхід наближає нас до вирішення загадки, яке продовжує вислизати, а саме — до розуміння етіології саркоїдозу. У статті викладено означені автором основні віхи в історії вивчення саркоїдозу
Since the times of Jonathan Hatchinson, the author of first clinical description of sarcoidosis case, this disease was considered as dermatological one, slowly evolving into multisystem condition, associated with bone cyctosis, respiratory and other systems involvement. Later, due to epidemiology advances, it has become appreciated that sarcoidosis was spread globally, affecting people of all sexes and races. In the recent years, an achievements in different fields, especially biochemistry, genetics, immunology and molecular biology, significantly improved our understanding of this ilness. Each new methodological approach makes a solution of the enigma closer, particularly a still slipping away cause of the disease. The article reflects the major milestones of sarcoidosis history, highlighted by author
Вільних прим. немає

Знайти схожі

Кочарян, Г. С.
Ослаблене лібідо, його прояви і визначення гіпоактивного розладу статевого потягу [Текст] = Diminished Libido, Its Manifestations and Definitions of Hypoactive Sexual Desire Disorder / Г. С. Кочарян // Здоров’я чоловіка. - 2021. - N 4. - С. 90-97. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-головна:
ЛИБИДО -- LIBIDO (физиология)
СЕКСУАЛЬНЫЙ ИНФАНТИЛИЗМ -- SEXUAL INFANTILISM (патофизиология, этиология)
ПОЛОВАЯ ИДЕНТИЧНОСТЬ -- GENDER IDENTITY
ОБЗОР -- REVIEW
БОЛЕЗНЕЙ КЛАССИФИКАЦИЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ -- INTERNATIONAL CLASSIFICATION OF DISEASES (тенденции)
ТЕЗАУРУС -- VOCABULARY, CONTROLLED
ДАННЫХ КУРИРОВАНИЕ -- DATA CURATION (тенденции)
Анотація: У статті наводяться клінічні прояви ослабленого лібідо, а також визначення гіпоактивного розладу статевого потягу в Міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10), Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів четвертого і п’ятого перегляду (DSM-4 і DSM-5) (США). У МКХ-10 йому відповідає шифр F52.0 («Відсутність або втрата статевого потягу»), який є спільним як для чоловіків, так і для жінок. У DSM-4 є шифр 302.71 («Гіпоактивний розлад сексуального потягу»), який також є загальним для осіб обох статей. Слід звернути увагу, що одним з індикаторів для визначення цього розладу в зазначеній класифікації називають наявність через гіпосексуальність дистресу або труднощів в міжособистісному спілкуванні. У DSM-5 використовується діагноз «Гіпоактивний розлад статевого потягу у чоловіків» (шифр 302.71), а для визначення цього розладу у жінок вже застосовується загальний діагноз «Гіпоактивний розлад сексуального інтересу/збудження» (шифр 302.72), позаяк на думку, що відображена в цьому посібнику, у жінок існує складність диференціації і часта коморбідність розладів сексуального інтересу і сексуального збудження. Також звертає на себе увагу заміна терміна «сексуальний потяг» на термін «сексуальний інтерес», що надає певний психологічний відтінок першій частині діагнозу і зменшує його біологічність. В обох шифрах (для чоловіків і для жінок) також передбачено діагностичний критерій, згідно з яким гіпоактивні сексуальні прояви викликають клінічно значущий дистрес
Автор повідомляє про існування автономної класифікації жіночих сексуальних дисфункцій двох міжнародних груп експертів у галузі медичної сексології («Номенклатурного комітету Міжнародного товариства з вивчення сексуального здоров’я у жінок» і «Міжнародного комітету з питань сексуальної медицини»), які вважають обґрунтованим збереження окремого діагнозу гіпоактивного розладу статевого потягу у жінок. Повідомляється, що в МКХ-11 буде використовуватися діагноз «Гіпоактивна дисфункція сексуального потягу» не тільки для чоловіків, але і для жінок. Наводяться дані, що свідчать про наукову обґрунтованість такого рішення. Привертає увагу той факт, що в цій класифікації відбулася повна абсолютизація суб’єктивного сприйняття гіпосексуальності. Так, повідомляється, що зазначений діагностичний посібник націлює на те, що не існує ніяких нормативів сексуальної активності. «Задовільною» сексуальною активністю пропонується вважати таку, що задовольняє цю конкретну людину. Якщо індивід задоволений своєю сексуальною активністю, то можливість встановлення діагнозу сексуальної дисфункції відразу виключається. Обговорюється правомірність такого підходу. Також в статті, крім описаних гіпоактивних сексуальних проявів, називаються пов’язані з ними і супутні їм клінічні явища
Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)