Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Головна

Спрощенний режим

Відео-інструкція

Опис

Бази даних

Періодичні видання- результати пошуку

Вид пошуку

Періодичні видання

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: (<.>A=Duman, Gulhan$<.>)

Загальна кількість знайдених документів : 3
Показані документи з 1 по 3

Duman, Gulhan.
Serum WNT-induced secreted protein 1 level as a potential biomarker for thyroid nodules [Текст] / Gulhan Duman, Baris Sariakcali // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 3. - С. 42-49. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ УЗЕЛ -- THYROID NODULE (диагностика)
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY (использование)
БИОПСИЯ ТОНКОЙ ИГЛОЙ -- BIOPSY, FINE-NEEDLE (использование)
WNT БЕЛКИ -- WNT PROTEINS (анализ)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
Анотація: Thyroid nodule (TN) is a common thyroid disease worldwide, and it has increased significantly last decades. Most TNs are usually incidental findings of asymptomatic, benign lesions discovered by imaging modalities performed for reasons unrelated to thyroid diseases. The purpose of this study was to investigate the value of serum WNT-induced secreted protein 1 (WISP1) level as a supporting biomarker to perform differential diagnosis of benign and non-benign thyroid nodules. Materials and methods. The study was completed with the 89 patients undergone fine needle aspiration biopsy and 43 controls. The patients were composed of 96 (72.7 %) females and 36 (27.3 %) males. And they were divided into 2 group according to the Bethesda cytological evaluation as Benign (Bethesda 2) and Non-Benign (Bethesda 3–6) groups. Their serum WISP1 levels were measured by an ELISA method. Results. There were 58 (43.9 %) patients in Benign (Bethesda 2) and 31 (23.5 %) in non-Benign (Bethesda 3–6) groups. In the contrary nodule size was bigger in the Non-benign group than that benign group (p = 0.006). The serum WISP1 level in the Benign (Bethesda 2) group was significantly higher than that in the and Non-Benign (Bethesda 3–6) group, and controls (p 0). The difference between benign and non-benign group accordingly to their echogenicitiy was significant (p 0.05). In benign group there was 76.9 % mixed echoic nodules, 76.7 % isoechoic nodules 68.4 % isohypoechoic nodules and 35.7 % hypoechoic nodules. In the non-benign group, the highest hypoechoic echo (64.3 %), the least mixed echo (23.1 %), while in the benign group, the most mixed echo (76.9 %), the least hypoechoic echo (35.7 %) was present. There was no relation between WISP1 levels and echogenicity with Kruskal-Wallis H test. Conclusions. According to the preliminary results of current study, addition of serum WISP1 measurement to the differential diagnostic work-up of thyroid nodules patients may provide supportive information. In thyroid nodules patients with Benign (Bethesda 2) category of cytological evaluation, a higher level of serum WISP1 may support cytological diagnosis
Вузли щитоподібної залози — поширені тиреоїдні захворювання у всьому світі, та їх частота значно зросла за останні десятиліття. Більшість тиреоїдних вузлів зазвичай випадково діагностуються як безсимптомні доброякісні утворення, виявлені методами візуалізації, проведеними з причин, не пов’язаних із захворюваннями щитоподібної залози. Метою даного дослідження було встановити значення рівня WNT-індукованого протеїну 1 (WISP1) у сироватці крові як допоміжного біомаркера для проведення диференціальної діагностики доброякісних та недоброякісних вузлів щитоподібної залози. Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 89 пацієнтів, яким проведено тонкоголкову аспіраційну біопсію, та 43 особи контрольної групи. Серед обстежених жінки становили 72,7 % та 27,3 % — чоловіки. Вони були розподілені на дві групи відповідно до цитологічної оцінки Bethesda: доброякісні (Bethesda 2) та недоброякісні (Bethesda 3–6) утворення. Рівень WISP1 у сироватці крові вимірювали методом імуноферментного аналізу. Результати. У групі з доброякісними вузлами (Bethesda 2) були 58 (43,9 %) пацієнтів, та 31 (23,5 %) — у групі з недоброякісними (Bethesda 3–6) вузлами. Установлено, що розмір утворень був більшим у групі з недоброякісними вузлами, ніж у групі з доброякісними (p = 0,006). Рівень WISP1 у сироватці крові в групі хворих із доброякісними вузлами (Bethesda 2) був вірогідно вищим, ніж у групі з недоброякісними утвореннями (Bethesda 3–6) та осіб контрольної групи (p 0). Різниця між хворими з доброякісними та недоброякісними вузлами відповідно до їх ехогенності була значущою (р 0,05). У групі з доброякісними вузлами 76,9 % утворень мали змішану ехогенність, 76,7 % — були ізоехогенними, 68,4 % — ізогіпоехогенними та 35,7 % — гіпоехогенними. У хворих із доброякісними вузлами відзначалися найвища гіпоехогенність (64,3 %) і найменша змішана ехогенність (23,1 %). Не встановлено зв’язку між рівнями WISP1 та ехогенністю за допомогою критерію Kruskal-Wallis. Висновки. Згідно з результатами проведеного дослідження, вимірювання WISP1 у сироватці крові дозволяє отримати додаткову інформацію при диференціально-діагностичному аналізі пацієнтів із вузлами щитоподібної залози. Більш високий рівень сироваткового WISP1 дозволяє підтвердити цитологічний діагноз у хворих з доброякісними вузлами щитоподібної залози (Bethesda 2)
Дод.точки доступу:
Sariakcali, Baris

Вільних прим. немає

Знайти схожі

Шифр: МУ65/2022/18/1
Журнал

Міжнародний ендокринологічний журнал . - Виходить щомісячно
2022р. т.18 N 1

Зміст:
Паламарчук, В. О. Аналіз значущості деяких прогностичних факторів метастазування медулярного раку щитоподібної залози / В. О. Паламарчук [та ін.]. - С.10-17
Інші автори: Смоляр В. А., Товкай О. А., Куц В. В.
Kumar, Sanjay. Association of QT interval indices with cardiac autonomic neuropathy in diabetic patients / Sanjay Kumar, Satyanath Reddy Kodidala, Srinivasa Jayachandra. - С.18-22
Semenyna, H. B. Effectiveness of vitex agnus castus extract in the treatment of primary dysmenorrheal / H. B. Semenyna, O. O. Korytko. - С.23-27
Чмир, Н. В. Динаміка ендокринних та обмінних зрушень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, цукровим діабетом 2-го типу і метаболічним синдромом при лікуванні телмісартаном / Н. В. Чмир. - С.28-34
Chmyr, N. Dynamics of endocrine and metabolic changes among patients with coronary artery disease, type 2 diabetes mellitus and metabolic syndrome while treating with telmisartan / N. Chmyr. - С.36-41
Сорокман, Т. В. Стан тиреоїдного гомеостазу в дітей із ожирінням / Т. В. Сорокман, Н. О. Попелюк. - С.42-46
Okan, Kasim. The relationship between thyroid hormone levels, insulin resistance and body mass index, in patients with subclinical hypothyroidism and euthyroid patients / Kasim Okan, Mehmet Sencan, Gulhan Duman. - С.47-54
Сергієнко, В. О. Цукровий діабет і хронічна серцева недостатність / В. О. Сергієнко, О. О. Сергієнко. - С.63-75
Шідловський, О. В. Патогенетичні механізми, клінічні ознаки і наслідки впливу автоімунного тиреоїдиту на системи організму (огляд літератури) / О. В. Шідловський [та ін.]. - С.76-83
Інші автори: Шідловський В. О., Шеремет М. І., Паньків І. В., Кравців В. В., Лазарук О. В., Головатий В. З.
Урбанович, А. М. Вітамін D та цукровий діабет / А. М. Урбанович, М. І. Шикула. - С.84-89
Є примірники у відділах: всього 1
Вільні: 1

Знайти схожі
Перейти до описів статей

Okan, Kasim.
The relationship between thyroid hormone levels, insulin resistance and body mass index, in patients with subclinical hypothyroidism and euthyroid patients [Текст] / Kasim Okan, Mehmet Sencan, Gulhan Duman // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 1. - С. 47-54. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-головна:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (патофизиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС -- BODY MASS INDEX
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN
Анотація: Hypothyroidism is a common thyroid disorder with female predominance. In general population its prevalance is 2–5 % while 10 times higher in female than in men. Insulin resistance, one of the most discussed issues recently, is an inadequate response to insulin in peripheral tissues despite the normal secretory function of pancreatic islet cells. In this study, we analyzed relationship between thyroid hormone levels, body mass index and insulin resistance calculated with Homeostatic Model Assessment for Insulin Resistance (HOMA-IR), Quantitative Insulin Sensitivity Check Index (QUICKI) and Atherogenic Index of Plasma (AIP) in SCH and euthyroid patients under levothyroxine treatment. Materials and methods. The clinical and laboratory data of approximately 14 000 patients between the ages of 18–60 were retrospectively evaluated. After these exclusion criteria were applied, 371 eligible individuals were included in the study. All 371 individuals divided into three groups according to TSH levels. Group 1 is eutyhroid patients under levothyroxine treatment with TSH levels between 0.27–4.2 μIU/mL. Group 2 is subclinical hypothyroid patients with TSH levels between 4.2–10 μIU/mL. Group 3 is healthy control group with TSH levels between 0.27–4.2 μIU/mL. Results. The euthyroid patient group has the highest (25.66 ± 3.36 kg/m2) mean BMI. On the other hand the mean BMI was higher in SCH (24.0400 ± 3.8436 kg/m2) group than in control group (22.48 ± 2.74 kg/m2) (p 0.05). Fasting plasma glucose (FPG), serum triglyserid, low density lipoprotein (LDL), anti-thyroid peroxidase (TPO) and insulin levels were significantly higher in euthyroid patient and SCH groups (p 0.05). Notably, total cholesterol, LDL and TPO levels were higher in euthyroid patient group (p 0.05). On the other hand, there were no difference between euthyroid patients and SCH group. Conclusions. This study found significantly elevated insulin resistance and cholesterol levels in SCH patients, so we hypothesized that SCH is also a risk factor for insulin resistance disorders such as cardiovascular diseases and metabolic syndrome. As a consequence, lipid metabolism defects and insulin resistance should be screened and treated in SCH patients. Thanks to the strong and significant correlation between HOMA and QUICKI in our study, we suggest the combined use of HOMA and QUICKI in these patients. Further and large-scale studies are needed to evaluate the relationship of HOMA, QUICKI, AIP, and BMI in detecting insulin resistance in SCH patients
Актуальність і мета дослідження. Гіпотиреоз — поширене захворювання щитоподібної залози, із домінуванням серед жінок. У загальній популяції його поширеність становить 2–5 %, тоді як у жінок цей показник у 10 разів вищий, ніж у чоловіків. Інсулінорезистентність, одна з найбільш обговорюваних проблем, розглядається як неадекватна відповідь на дію інсуліну в периферичних тканинах, незважаючи на нормальну секреторну функцію клітин острівців підшлункової залози. У цьому дослідженні ми проаналізували взаємозв’язок між рівнями гормонів щитоподібної залози, індексом маси тіла та інсулінорезистентністю, розрахованою за допомогою гомеостатичної моделі оцінки інсулінорезистентності (HOMA-IR), кількісного індексу перевірки чутливості до інсуліну (QUICKI) та індексу атерогенності плазми в осіб із субклінічним гіпотиреозом на тлі замісної терапії левотироксином. Матеріали та методи. Клінічні та лабораторні дані приблизно 14 000 пацієнтів віком від 18 до 60 років були ретроспективно оцінені. Після застосування критеріїв виключення до дослідження було включено 371 відповідну особу. Усі особи розділені на три групи за рівнем тиреотропного гормону (ТТГ). Група 1 — це еутиреоїдні пацієнти із рівнем ТТГ 0,27–4,2 мкМО/мл, які отримують лікування левотироксином. Група 2 — пацієнти із субклінічним гіпотиреозом із рівнем ТТГ від 4,2 до 10 мкМО/мл. Група 3 — здорова контрольна група з рівнем ТТГ 0,27–4,2 мкМО/мл. Результати. Група пацієнтів у стані еутиреозу мала найвищий ІМТ (25,66 ± 3,36 кг/м2). З іншого боку, ІМТ був вищим у групі осіб із субклінічним гіпотиреозом (24,0400 ± 3,8436 кг/м2), ніж у контрольній групі (22,48 ± 2,74 кг/м2) (p 0,05). Рівні глюкози плазми натще, тригліцеридів сироватки, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), антитіл до тиреоїдної пероксидази (АТ-ТПО) та інсуліну були значно вищими в групах пацієнтів у стані еутиреозу та з субклінічним гіпотиреозом (p 0,05). Примітно, що рівні загального холестерину, ЛПНЩ і АТ-ТПО були вищими в групі пацієнтів із гіпотиреозом у стані компенсації (р 0,05). З іншого боку, не було різниці між цими пацієнтами та особами із субклінічним гіпотиреозом. Висновки. У дослідженні встановлено вірогідно підвищений рівень резистентності до інсуліну та рівень холестерину в пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом. Тому ми припустили, що субклінічний гіпотиреоз також є фактором ризику розвитку інсулінорезистентності, серцево-судинних захворювань та метаболічного синдрому. Тому показники ліпідограми та інсулінорезистентність слід враховувати при лікуванні осіб із субклінічним гіпотиреозом. Враховуючи встановлену в дослідженні вагому кореляцію між HOMA та QUICKI, ми пропонуємо комбіноване використання індексів HOMA та QUICKI в цих пацієнтів. Потрібні подальші широкомасштабні дослідження для оцінки взаємозв’язку HOMA, QUICKI та ІМТ у виявленні резистентності до інсуліну в пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом
Дод.точки доступу:
Sencan, Mehmet
Duman, Gulhan

Вільних прим. немає

Знайти схожі

© Міжнародна Асоціація користувачів і розробників електронних бібліотек і нових інформаційних технологій
(Асоціація ЕБНІТ)