Главная Упрощенный режим Видео-инструкция Описание
Авторизация
Фамилия
Пароль
 

Базы данных


Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Область поиска
в найденном
 Найдено в других БД:Книги (2)
Формат представления найденных документов:
полныйинформационныйкраткий
Отсортировать найденные документы по:
авторузаглавиюгоду изданиятипу документа
Поисковый запрос: (<.>A=Головіна, Я. О.$<.>)
Общее количество найденных документов : 40
Показаны документы с 1 по 10
 1-10    11-20   21-30   31-40  
1.


   
    Комбіноване заміщення дефекту в разі комплексного лікування недиференційованої плеоморфної саркоми дистального відділу великогомілкової кістки [Текст] / О. Є. Вирва [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - N 3. - С. 93-98. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-главная:
КОСТЕЙ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BONE NEOPLASMS (реабилитация, рентгенография, хирургия)
ГИСТИОЦИТОМА ЗЛОКАЧЕСТВЕННАЯ ФИБРОЗНАЯ -- HISTIOCYTOMA, MALIGNANT FIBROUS (реабилитация, рентгенография, хирургия)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Аннотация: Актуальним питанням в онкоортопедії залишається заміщення великих дефектів кісток і м’яких тканин, які утворилися після радикального видалення пухлини. Сьогодні все більшою популярністю користуються комбіновані методи заміщення великих сегментарних дефектів кісток і суглобів: дистракційний остеосинтез у комбінації з кістковою автопластикою, а також алокомпозитне ендопротезування (APC — allograft prosthesis composite). Комбінування методик дає змогу звести до мінімуму недоліки та використовувати переваги кожної. Для заміщення дефектів м’яких тканин розроблено безліч способів первинної м’якотканинної пластики залежно від локалізації та поширення пухлинного процесу. Проблема реконструкції м’яких тканин і відновлення функції суглобів і кінцівки є актуальною.Мета: навести клінічний випадок лікування злоякісної пухлини дистального відділу гомілки з використанням комплексного підходу до відновлення дефектів кісток і м’яких тканин.Методи: описаний клінічний випадок недиференційованої плеоморфної саркоми дистального відділу гомілки T2N0M0, II стадія, II клінічна група. Пацієнтці зроблено заміщення післярезекційоного дефекту дистального відділу великогомілкової кістки алокомпозитним імплантатом і шкірно-фасціальну пластику дефекту м’яких тканин нижньої третини гомілки. Результати: використання методики алокомпозитного ендопротезування дозволяє зменшити ризик розвитку ускладнень, які виникають за умов застосування окремо кісткової алопластики або ендопротезування. Використання масивної комплексної пластики дефектів м’яких тканин дає можливість отримати позитивний результат хірургічного лікування пацієнтів зі злоякісними пухлинами довгих кісток.Висновки: комплексний підхід до заміщення післярезекційних дефектів довгих кісток і м’яких тканин допомагає зберегти кінцівку пацієнта в разі ураження її злоякісною пухлиною
Доп.точки доступа:
Вирва, О. Є.
Головіна, Я. О.
Малик, Р. В.
Бець, І. Г.

Свободных экз. нет

Найти похожие

2.


   
    Рентгенометричне дослідження щільності кісток у разі алокомпозитного ендопротезування (експеримент in vivo) [Текст] / О. Є. Вирва [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - N 4. - С. 18-24. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-главная:
ПРОТЕЗЫ КОНЕЧНОСТЕЙ -- ARTIFICIAL LIMBS
БЕДРЕННАЯ КОСТЬ -- FEMUR (патология, рентгенография)
ОСТЕОТОМИЯ -- OSTEOTOMY
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Аннотация: Функціональні результати лікування хворих на злоякісні пухлини кісток залежать, зокрема, від виду та якості хірургічного втручання. Мета. Визначити найефективнішу методику фіксації сегментарного кісткового алоімплантата в разі алокомпозитного ендопротезування на підставі вивчення рентгенологічної щільності кісткової тканини в експерименті на дослідних тваринах. Методи. Роботу виконано на 28 самцях білих лабораторних щурів (вік 5 міс., маса тіла 350–400 г), яких розподілили на дві групи по 14 особин у кожній. Усім тваринам проведено алокомпозитне ендопротезування стегнової кістки: у 1-й групі після поперечної остеотомії, у 2-й — після ступінчастої. Щурів виводили з експерименту через 3 і 6 міс. після операції. На рентгенологічних знімках препаратів стегнових кісток вимірювали оптичну щільність кісткового регенерату (зону контакту алоімплантата й кістки реципієнта) та коркового шару кістки реципієнта нижче дистального кінця ендопротеза. Результати. Через 3 та 6 міс. після операції показники оптичної щільності кісткового регенерату суттєво відрізнялися від величин кістки реципієнта в обох групах (р 0,05). На кінцевий термін дослідження (6 міс.) не виявлено статистично значущої різниці щільності кісткової тканини реципієнта залежно від виду виконаної остеотомії (p
Доп.точки доступа:
Вирва, О. Є.
Головіна, Я. О.
Малик, Р. В.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.

Свободных экз. нет

Найти похожие

3.


   
    Удосконалення методики алокомпозитного ендопротезування [Текст] / О. Є. Вирва [та ін.] // Клінічна онкологія. - 2021. - Том 11, N 1/2. - С. 41-49. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-главная:
КОСТЕЙ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BONE NEOPLASMS (диагностика, хирургия)
КОНЕЧНОСТИ НИЖНЕЙ КОСТИ -- BONES OF LOWER EXTREMITY (патология, хирургия)
ПРОТЕЗЫ КОНЕЧНОСТЕЙ -- ARTIFICIAL LIMBS
ПРОТЕЗА ИМПЛАНТАЦИЯ -- PROSTHESIS IMPLANTATION (методы)
Аннотация: Мета. Вивчення біореконструкції довгої кістки, що уражена пухлиною, зниження відсотка ускладнень у разі алокомпозитного ендопротезування. Матеріал та методи. Удосконалено три методики сегментарної кісткової алопластики післярезекційних дефектів довгих кісток, проведена апробація розроблених методик. Перша методика — заміщення післярезекційного дефекту нижньої третини великогомілкової кістки артикулюючим алоімплантатом, друга — алокомпозитне ендопротезування верхньої третини стегнової кістки після видалення пухлини, третя методика — заміщення післярезекційного дефекту діафізарної частини довгої кістки сегментарним алоімплантатом. Результати. Дані методики були використані у 7 хворих (5 чоловіків та 2 жінок) на злоякісні пухлини довгих кісток. У результаті спостереження за пацієнтами відзначалися наступні ускладнення: ішемічний некроз м’яких тканин — 1 випадок; рецидив пухлини, що призвів до ампутації кінцівки — 1 хворий. У всіх випадках відзначалося зрощення алоімплантата та кістки реципієнта в термін спостереження від 6 до 12 міс. Середній термін спостережень за пацієнтами на момент підготовки даної публікації становив від 1 міс до 1 року. Загальна кількість ускладнень становила 2 випадки (28,5%) (за E. R. Henderson). Серед них механічних (переломи конструкцій, алоімплантатів) — 0, інфекційних — 0, рецидив пухлини — 1 пацієнт (14%), ішемічний некроз м’яких тканин у зоні оперативного втручання — 1 хвора (14%). Функціональні результати в середньому згідно зі шкалою MSTS були наступними: 71±14% (min — 45%, max — 76%), шкалою TESS — 73±16% (min — 48%, max — 80%). Висновки. Біореконструкція сегментарних післярезекційних дефектів довгих кісток сприяє відновленню кісткової тканини та оточуючих м’яких тканин. Розробка та удосконалення методик хірургічного лікування хворих на злоякісні пухлини кісток дозволяє застосовувати у практиці найбільш ефективні види лікування та підвищити якість життя даної категорії хворих
Доп.точки доступа:
Вирва, О. Є.
Головіна, Я. О.
Малик, Р. В.
Головіна, О. О.

Свободных экз. нет

Найти похожие

4.


   
    Адамантинома – рідкісна кісткова пухлина (клінічний випадок) [Текст] / О. Є. Вирва [та ін.] // Патологія. - 2019. - Том 16, N 2. - С. 299-304


MeSH-главная:
АДАМАНТИНОМА -- ADAMANTINOMA (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
БОЛЬШЕБЕРЦОВАЯ КОСТЬ -- TIBIA (патология, рентгенография)
НОВООБРАЗОВАНИЯ ПО ГИСТОЛОГИЧЕСКОМУ ТИПУ (ВНЕШ) -- NEOPLASMS BY HISTOLOGIC TYPE (NON MESH)
Аннотация: Adamantinoma is one of the rare bone tumors. It demonstrates a large variety of morphological patterns and specific radiological data. The complexity of the diagnosis and the rare frequency of this disease are the main reasons for difficult diagnostic verification and patients treatment. The profile of the adamantinoma of the distal tibia, T2N0M0, II stage, the 2nd clinical group has been described. Conclusions. Right and on time adamantinoma diagnosic procedure is the main success for correct treatment. En bloc resection has become a more effective treatment choice. Only radical tumor resection is the permission for positive treatment results.
Доп.точки доступа:
Вирва, О. Є.
Головіна, Я. О.
Малик, Р. В.
Ашукіна, Н. О.
Данищук, З. М.

Свободных экз. нет

Найти похожие

5.


   
    Біомеханічне експериментальне обгрунтування методики фіксації кісткового алоімплантата і кістки реципієнта [Текст] / О. Є. Вирва [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - N 1. - С. 40-45. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-главная:
КОСТИ ТРАНСПЛАНТАЦИЯ -- BONE TRANSPLANTATION
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ЖИВОТНЫЕ -- ANIMALS
Аннотация: Методику, яка поєднує кісткову алопластику й ендопротезування — алокомпозитне ендопротезування (АЕ), широко використовують в онкоортопедії. Проте залишається високим ризик розвитку ускладнень цього хірургічного втручання — незрощення алоімплантата з кісткою реципієнта, його лізис, інфекція
Висновки: використання ступінчастої остеотомії з подальшою фіксацією кісткового алоімплантата до кістки реципієнта дозволяє поліпшити умови для репаративного остеогенезу в зоні їхнього контакту і зменшити ризик ускладнень АЕ. Використання біореконструктивних хірургічних втручань для заміщення післярезекційних дефектів довгих кісток у хворих із пухлинними ураженнями дозволяє поліпшити ортопедичні, функціональні й онкологічні результати лікування
Доп.точки доступа:
Вирва, О. Є.
Головіна, Я. О.
Карпінська, О. Д.
Карпінський, М. Ю.

Свободных экз. нет

Найти похожие

6.


   
    Системний огляд і метааналіз результатів модульного й алокомпозитного ендопротезування за умов кістково-суглобових дефектів після резекції пухлин [Текст] / О. Є. Вирва [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - N 2. - С. 5-15. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-главная:
КОСТЕЙ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BONE NEOPLASMS (хирургия)
КОНЕЧНОСТИ -- EXTREMITIES (патология, хирургия)
ПРОТЕЗЫ КОНЕЧНОСТЕЙ -- ARTIFICIAL LIMBS
КОСТИ ТРАНСПЛАНТАЦИЯ -- BONE TRANSPLANTATION (методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
МЕТА-АНАЛИЗ -- META-ANALYSIS
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: Для заміщення великих післярезекційних дефектів довгих кісток використовують модульні ендопротези, сегментарні кісткові алотрансплантати й алокомпозитне ендопротезування (АЕ) — методику, яка об’єднує обидва способи
За умов використання АЕ для заміщення проксимального відділу плечової кістки отримані кращі функціональні результати та визначено зменшення кількості інфекційних ускладнень, ніж у разі виконання лише МЕ. У разі заміщення методом АЕ післярезекційних дефектів проксимального відділу стегнової кістки відмічено відсутність вивихів головки ендопротеза та значне зниження інфекційних ускладнень. У результаті проведеного метааналізу встановлено, що метод АЕ має перевагу над МЕ відповідно до функціональних результатів за шкалою MSTS у разі лікування пухлин проксимального відділу стегнової кістки
Доп.точки доступа:
Вирва, О. Є.
Головіна, Я. О.
Малик, Р. В.
Головіна, О. О.

Свободных экз. нет

Найти похожие

7.


   
    Дослідження біохімічних маркерів остеогенезу в разі інкорпорації кісткових алоімплантатів у щурів із післяопераційним введенням цисплатину за різних умов стерилізації алоімплантата [Текст] / О. Є. Вирва [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование = Ортопедія, травматологія та протезування. - 2021. - N 4. - С. 42-48. - Бібліогр. наприкінці ст.


MeSH-главная:
КОСТИ ТРАНСПЛАНТАЦИЯ -- BONE TRANSPLANTATION
КОСТИ ПЕРЕСТРОЙКА СТРУКТУРНАЯ -- BONE REMODELING
ЦИСПЛАТИН -- CISPLATIN
ОСТЕОГЕНЕЗ -- OSTEOGENESIS
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Аннотация: Кісткова алопластика — часто вживана методика хірургічного лікування онкологічних пацієнтів. Проте ускладнення в разі її використання (порушення зрощення алоімплантата та кістки реципієнта, його лізис і переломи, інфекція) обумовлюють проведення досліджень у цьому напряму. Мета. Дослідити зміни біохімічних маркерів остеогенезу за умов дії цитостатиків на процес інкорпорації кісткових алоімплантатів. Методи. Роботу виконано на 20 самцях білих щурів (вік на початок експерименту 5–6 міс.). Усім тваринам дірчастий дефект у дистальному метафізі стегнової кістки заповнили алогенним кістковим матеріалом (діаметр 2 мм, висота 3 мм), стерилізованим за допомогою γ-випромінювання (Контроль-1 і Дослід-1) або насиченням антибіотика (Контроль-2 та Дослід-2). У групах «Контроль» через 14 днів після імплантації внутрішньоочеревинно вводили 2,0–2,4 мл розчину 0,9 % натрію хлориду, у групах «Дослід» — цисплатин у дозі 2,5 мг/кг одноразово
Через 30 днів після операції в крові оцінювали глікопротеїни, загальний білок, Са, хондроїтинсульфати, активність кислої та лужної фосфатаз. Проаналізовано індекс мінералізації (співвідношення лужної до кислої фосфатаз), ступінь мінералізованості (співвідношення вмісту кальцію до білка). Результати. У дослідних групах порівняно з контрольними визначено суттєве зниження загального білка, значень загального кальцію, що свідчить про пригнічення процесів мінералізації під час ремоделювання кісткової тканини реципієнта й алоімплантата. Найбільші показники активності кислої фосфатази зафіксовано в групах Дослід-1 і Дослід-2, що відображує переважання резорбції над кісткоутворенням. Ступінь мінералізованості в дослідних групах був вищим, ніж у контрольних, а індекс мінералізації — суттєво меншим. Висновки. Виявлені зміни значень біохімічних маркерів кісткового метаболізму відображують негативний вплив цисплатину на остеогенез за умов імплантації алоімплантатів, що призводить до відсутності їхнього зрощення з кісткою реціпієнта
Доп.точки доступа:
Вирва, О. Є.
Головіна, Я. О.
Леонтьєва, Ф. С.
Малик, Р. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

8.


   
    Порівняльний аналіз даних напружено-деформованого стану математичних моделей індивідуального ендопротеза й алокомпозитного ендопротеза у разі заміщення дефектів довгих кісток [Текст] = Comparative analysis of stress-strain state of mathematical models for an individual endoprosthesis and allocomposite endoprosthesis in case of replacement of long bone defects / О. Є. Вирва [та ін.] // Травма. - 2021. - Т. 22, № 4. - С. 41-49. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-главная:
ПАРНЫЙ СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ -- MATCHED-PAIR ANALYSIS
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION (использование)
МОДЕЛИ СТРУКТУРНЫЕ -- MODELS, STRUCTURAL
КОНЕЧНОСТИ НИЖНЕЙ КОСТИ -- BONES OF LOWER EXTREMITY (повреждения, ультрасонография, хирургия)
ЭНДОСКОПИЯ -- ENDOSCOPY (использование, методы)
ОСТЕОТОМИЯ -- OSTEOTOMY (использование, методы)
ДВИГАТЕЛЬНАЯ НАГРУЗКА, МЕТОДЫ ИССЛЕДОВАНИЯ -- EXERCISE MOVEMENT TECHNIQUES (использование)
ФИЗИЧЕСКОЕ НАПРЯЖЕНИЕ -- PHYSICAL EXERTION (физиология)
Кл.слова (ненормированные):
ТРУБЧАТЫЕ КОСТИ
Аннотация: Заміщення післярезекційних дефектів довгих кісток у разі їх ураження пухлинним процесом завжди є актуальною проблемою ортопедії. Серед багатого різноманіття матеріалів і методик реконструкції післярезекційних дефектів довгих кісток найбільшої поширеності набули індивідуальне, модульне ендопротезування та біореконструктивні втручання. Для вивчення механічних властивостей обраних нами конструкцій проведено моделювання різних видів заміщення післярезекційних дефектів стегнової кістки за допомогою методу кінцевих елементів. Мета дослідження — порівняти дані напружено-деформованих станів у математичних моделях «алокомпозитний ендопротез» та «індивідуальний ендопротез» проксимального відділу стегнової кістки. Матеріали та методи. Створено математичні моделі стегнової кістки з формуванням післярезекційного дефекту її проксимального відділу, що заміщений сегментарним кістковим алотрансплантатом у комбінації з індивідуальним ендопротезом. Модель наведена у двох варіантах — з формуванням поперечної остеотомії та з формуванням східцеподібної остеотомії. Кожна модель досліджувалася окремо з цементним і безцементним прошарком у зоні ніжки ендопротеза. Для порівняння обрана модель з повною заміною проксимального кінця стегнової кістки індивідуальним ендопротезом без кісткової пластики. Результати. Виконання остеотомії стегнової кістки у вигляді сходинки дозволяє значно знизити рівень напружень саме в зоні остеотомії. Це відбувається завдяки тому, що виконання східцеподібної остеотомії дозволяє кістковим фрагментам надавати спротив зсувним переміщенням. Використання кісткового цементу дозволяє значно знизити рівень напружень навколо ніжки ендопротеза при обох варіантах виконання остеотомії стегнової кістки (поперечна та східцеподібна). Це відбувається за рахунок того, що кістковий цемент, маючі модуль пружності за проміжною величиною між титаном і кістковою тканиною, утворює між ними прошарок, який виконує демпферну функцію, чим згладжує різницю величин деформації металу та кісткової тканини, тим самим знижуючи рівень напружень в них. Ендопротезування без виконання кісткової пластики призводить до виникнення підвищених напружень у кістковій тканині завдяки наявності жорсткої опори ендопротеза на кортикальну кістку в діафізі по лінії її резекції. Висновки. Виконання остеотомії стегнової кістки у вигляді сходинки дозволяє вдвічі знизити рівень механічних напружень саме в зоні остеотомії порівняно з моделями з поперечною остеотомією, що має особливе значення на ранніх післяопераційних етапах. Використання кісткового цементу для фіксації ніжки ендопротеза також дозволяє значно знизити рівень напружень у всіх варіантах досліджених моделей за рахунок утворення демпферного прошарку між металом і кістковою тканиною. Рівень напружень в моделях ендопротезування без кісткової пластики не залежить від використання кісткового цементу, а визначається наявністю жорсткої опори ендопротеза на кортикальну кістку по лінії її резекції
Replacement of post-resection defects of long bones in case of a tumor process is always an urgent problem of orthopedics. Among the wide variety of materials and methods for reconstruction of post-resection defects of long bones, the most common are individual, modular arthroplasty and bioreconstructive interventions. To study the mechanical properties of the structures we have chosen, various types of post-resection femoral bone defect replacement were simulated using the finite element method. The purpose was to compare the data on stress-strain states in mathematical models “allocomposite endoprosthesis” and “individual endoprosthesis” of the proximal femur. Material and methods. Mathematical models of the femur with the formation of a post-resection proximal defect replaced by a segmental bone allograft in combination with an individual endoprosthesis have been created. The model is presented in two versions, with the formation of transverse and step-cut osteotomy. Each model was examined separately with cement and cementless attachment in the area of the endoprosthesis stem. For comparison, we chose a model with complete replacement of the proximal end of the femur with an individual endoprosthesis without bone grafting. Results. Femur step-cut osteotomy can significantly reduce the level of stress in the osteotomy area. This is due to the fact that performing the step-cut osteotomy allows the bone fragments to provide resistance to shearing movement. The use of bone cement can significantly reduce the level of stress around the stem of the endoprosthesis in both variants of femoral osteotomy (transverse and step-cut). This is due to the fact that bone cement, which has an elastic modulus at an intermediate value between titanium and bone tissue, forms a layer between them, performs a damper function, that smoothes the difference in deformation values of the metal and bone tissue, thereby reducing the level of stress in them. Arthroplasty without performing bone grafting leads to increased stresses in the bone tissue due to the presence of a rigid support on the cortical bone endoprosthesis in the diaphysis along the line of its resection. Conclusions. Performing step-cut osteotomy of the femur reduces the level of mechanical stresses in the osteotomy area by half compared to models with transverse osteotomy, which is of particular importance in the early postoperative stages. The use of bone cement for fixing the stem of the endoprosthesis can also significantly reduce the level of stress in all variants of the studied models, due to the formation of a damping layer between the metal and the bone tissue. The level of stress in models without bone grafting does not depend on the use of bone cement, but is determined by the presence of a rigid support of the endoprosthesis on the cortical bone along the line of its resection
Доп.точки доступа:
Вирва, О. Є.
Головіна, Я. О.
Малик, Р. В.
Карпінський, М. Ю.
Яресько, О. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

9.


   
    Дослідження рентгенологічної кісткової щільності у пацієнтів з кістковими пухлинами у разі застосування сегментарних кісткових алоімплантатів [Текст] / Я. О. Головіна [та ін.] // Травма. - 2022. - Том 23, N 1. - С. 43-50. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-главная:
КОСТЕЙ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BONE NEOPLASMS (хирургия)
ОСТЕОТОМИЯ -- OSTEOTOMY (использование, методы)
АЛЛОТРАНСПЛАНТАТЫ -- ALLOGRAFTS
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
Аннотация: Одними з ускладнень алопластики є порушення процесів консолідації кістки реципієнта та алоімплантата. На це ускладнення впливає низка факторів: якість алоімплантата, спосіб його стерилізації, методика фіксації у кістці реципієнта та алгоритм поліхіміотерапії після втручання. Мета: дослідити зміни щільності кісткової тканини у разі застосування сегментарної кісткової алопластики за різних умов у пацієнтів з пухлинами довгих кісток. Матеріали та методи. Проаналізовано рентгенограми 13 пацієнтів після алопластики дефектів довгих кісток з фіксацією пластинами або блокуючими інтрамедулярними стрижнями із застосуванням кісткових автотрансплантатів. Дослідження проводили: одразу після операції (І), через 1 міс. (ІІ) та через 1 рік (ІІІ). Досліджували оптичну щільність кортикального шару у 4 точках: 1 — кістка реципієнта на 10 см від зони остеотомії, 2 — кістка реципієнта на 2 см від зони остеотомії, 3 — зона контакту кісткового алоімплантата та кістки реципієнта, 4 — кортикальний шар алоімплантата. Результати. На І терміні виявлено, що у хворих з відсутністю зрощення оптична щільність зони контакту була значущо (р = 0,044) меншою, ніж у хворих з нормальною консолідацією. На ІІ та ІІІ термінах оптична щільність зони 3 у хворих із зрощенням залишалася практично незмінною, при незрощенні ця зона поступово набирає щільність від 99 ± 18 од. до 172 ± 7 од. Оптична щільність кортикального шару кістки у точці 1 у пацієнтів з відсутністю консолідації зони контакту зменшується з 171 ± 11 од. до 163 ± 14 од. (р = 0,042). У пацієнтів із нормальним зрощенням щільність у цій зоні залишається однаковою — у межах 200 од. Оптична щільність кісткової тканини алоімплантата у пацієнтів обох підгруп з часом зростає, але у пацієнтів із зрощенням цей процес відбувається більш стрімкими темпами. На І термін у пацієнтів, яким виконували фіксацію алоімплантата стрижнем, оптична щільність кортикального шару кістки у точці 1 (164 ± 15 од.) та у точці 4 (148 ± 23 од.) була меншою, ніж у тих, кому виконували фіксацію пластиною (250 ± 67 од. та 176 ± 17 од. відповідно). У хворих, яким застосовувалася фіксація алоімплантата пластиною, на ІІ та ІІІ термінах спостерігали зменшення щільності кортикального шару кістки у точці 1 до 202 ± 40 од. та збільшення оптичної щільності у точці 4 до 205 ± 59 од. Під час дослідження в точці 2 оптична щільність кісткової тканини при фіксації пластиною з часом збільшується з 184 ± 19 од. до 211 ± 48 од., у пацієнтів з фіксацією стрижнем оптична щільність у точці 2 за весь час спостереження залишається без змін. Оптична щільність у точці 3 після операції з фіксацією пластиною була меншою (98 ± 46 од.), ніж при фіксації стрижнем (121 ± 44 од.). Оптична щільність у точці 3 при фіксації пластиною через рік збільшилась удвічі, а при фіксації стрижнем збільшення було менш значним. Висновки. Відсутність консолідації алоімплантата та кістки реципієнта спостерігалася виключно при застосуванні методики фіксації пластинами. Знижену оптичну щільність у зоні контакту можна пояснити нещільним контактом між кісткою та алоімплантатом; хоча з часом зона контакту зміцнюється, міцність новоутвореного кісткового регенерату не забезпечує достатню стабільність у даній групі пацієнтів. При застосуванні інтрамедулярного блокуючого стрижня ознак порушення процесу консолідації не було відмічено, а кісткова тканина у цілому набувала більшої щільності
One of the complications of alloplasty is a violation of the processes of consolidation of the bone of the recipient and the aloimplant. This complication is affected by a number of factors: the quality of the aloimplant, the method of its sterilization, the methods of fixation in the bone of the recipient, and the algorithm of polychemotherapy after the intervention. The purpose was to study changes in bone density when using segmental bone alloplasty under different conditions in patients with tumors of long bones. Materials and methods. The radiographs of 13 patients after alloplasty of long bone defects with fixation with plates or blocking intramedullary rods using bone autografts were analyzed. The study was carried out immediately after the operation (I), after 1 month (II) and after 1 year (III). The optical density of the cortical layer was studied at 4 points: 1 — the recipient’s bone at 10 cm from the osteotomy zone, 2 — the recipient’s bone at 2 cm from the osteotomy zone, 3 — the contact zone of the bone aloimplant and the recipient’s bone, 4 — cortical. Results. At the І term, it was found that in patients with no fusion, the optical density of the contact zone was significantly (p = 0.044) less than in patients with normal consolidation. At the ІІ and ІІІ terms, the optical density of zone 3 in patients with fusion remained practically unchanged; with nonunion, this zone gradually gains density from 99 ± 18 units up to 172 ± 7 units. The optical density of the cortical layer of the bone at point 1 in patients with no consolidation of the contact zone decreases from 171 ± 11 units up to 163 ± 14 units (p = 0.042). In patients with normal union, the density in this zone remains the same within 200 units. The change in the optical density of the allograft bone tissue in patients of both subgroups increases with time, but in patients with fusion, this process occurs more rapidly. At term I, in patients who underwent fixation of the aloimplant with a rod, the optical density of the cortical layer of the bone at point 1 (164 ± 15 units) and at point 4 (148 ± 23 units) was less than in those who underwent fixation with a plate 250 ± 67 units and 176 ± 17 units, respectively. In patients who used fixation of the aloimplant with a plate at terms II and III, there was a decrease in the density of the cortical bone layer at 1 point to 202 ± 40 units, and an increase in optical density at point 4 to 205 ± 59 units. When examining at point 2, the optical density of bone tissue during fixation with a plate increases with time — from 184 ± 19 units up to 211 ± 48 units, in patients with rod fixation, the optical density at point 2 remains unchanged throughout the observation period. The optical density at point 3 after the operation during fixation with a plate was less (98 ± 46 units) than during fixation with a rod (121 ± 44 units). The optical density at point 3, when fixed with a plate, doubled in a year, and when fixed with a rod, the increase was much less. Conclusions. The absence of consolidation of the aloimplant and the bone of the recipient was observed only when using the plate fixation technique. The reduced optical density in the contact zone can be explained by the non-tight contact between the bone and the aloimplant, although the contact zone strengthens over time, the strength of the newly formed bone regenerate does not provide sufficient stability in this group of patients. With the use of an intramedullary locking nail, there were no signs of violation of the consolidation process, and the entire bone tissue acquired a greater densit
Доп.точки доступа:
Головіна, Я. О.
Малик, Р. В.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.


    Головіна, Я. О.
    Східцеподібна остеотомія в разі алопластичного заміщення післярезекційних дефектів довгих кісток із застосуванням універсального інструмента [Текст] / Я. О. Головіна, Р. В. Малик, О. Є. Вирва // Травма. - 2022. - Том 23, N 3. - С. 36-42. - Бібліогр. в кінці ст.


MeSH-главная:
КОСТЕЙ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BONE NEOPLASMS (хирургия)
ОСТЕОТОМИЯ -- OSTEOTOMY (использование)
ПРОТЕЗЫ И ИМПЛАНТАТЫ -- PROSTHESES AND IMPLANTS (использование)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ -- RECONSTRUCTIVE SURGICAL PROCEDURES (использование)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Аннотация: Біореконструкція довгих кісток займає важливе місце серед усіх хірургічних методик, що спрямовані на заміщення післярезекційних дефектів довгих кісток у разі їх пухлинного ураження. Поєднання сегментарної кісткової алопластики та металевих конструкцій, що фіксують імплантат, дозволяє застосовувати пацієнтові ранню реабілітацію та швидке відновлення функції ураженої кінцівки. Для отримання стабільної фіксації, що забезпечує умови ефективної остеорепарації, між алотрансплантатом і кісткою реципієнта застосовуються різні види остеотомій. Найбільш поширена поперечна остеотомія, але в разі її використання спостерігаються такі ускладнення, як порушення процесів остеорепарації в зоні контакту алоімплантата та кістки реципієнта. Східцеподібна остеотомія має низку переваг перед іншими видами, але вона складна в застосуванні. Мета дослідження — розробити універсальний інструмент для виконання східцеподібної остеотомії в разі алопластики сегментарних дефектів довгих кісток. Матеріали та методи. Розроблено інструмент — універсальний шаблон для виконання східцеподібної остеотомії, застосування якого дозволяє робити ідентичні «сходинки» в кістці реципієнта та кістковому сегментарному алоімплантаті та найбільш щільно їх зіставити між собою. Проведена апробація застосування розробленого інструмента. Результати. Дані методики застосовували в 17 пацієнтів із пухлинами кісток. Медіана термінів спостереження за пацієнтами після закінчення лікування становила 16,2 [9,2; 50,7] міс. Середній показник шкали MSTS для усіх пацієнтів (n = 17) становив 22,3 ± 2,8 (19–27) бала. Статевий розподіл незначно впливав на функціональний результат лікування: у чоловіків (n = 7) MSTS — 23,1 ± 2,3 бала, у жінок (n = 10) MSTS — 21,7 ± 3,1 бала. У пацієнтів з остеосаркомою (n = 7) функціональні результати становили 21,6 ± 2,8 бала (від 19 до 27). Розроблений універсальний інструмент можна застосовувати в різних ситуаціях (різного розміру довгі кістки, різного розміру «сходинки» для східцеподібної остеотомії). На наш погляд, це має більш виражений економічний ефект. Наведені клінічні приклади застосування сегментарних кісткових алоімплантатів у разі післярезекційних дефектів довгих кісток. Висновки. Успіх застосування сегментарної кісткової алопластики кісток залежить від багатьох факторів, а головне — від правильно обраних показань до цього методу лікування. Східцеподібна остеотомія кісток дозволяє отримати стабільну та щільну фіксацію між кістками та отримати найкращі умови для остеорепарації в разі кісткової алопластики. Розробка та застосування універсального інструмента для східцеподібної остеотомії дозволяють виконати найбільш точну резекцію кісток та зменшити час проведення оперативного втручання, що може впливати на покращення результатів хірургічного лікування онкологічних пацієнтів
Bioreconstruction of long bones occupies an important place among all surgical techniques aimed at replacing post-resection defects of long bones in case of a tumor. The combination of segmental bone alloplasty and metal structures fixing the implant allows for the early rehabilitation of a patient and restoring the function of the affected limb. Various types of osteotomies are used to obtain stable fixation that provides conditions for effective osteoreparation between the allograft and the recipient’s bone. Transverse osteotomy is the most common, but its use causes complications such as disruption of osteoreparation processes in the area of contact between the alloimplant and the recipient’s bone. The step-cut osteotomy has a number of advantages over other types, but it is difficult to use. The purpose of the study is to develop a universal tool for performing step-cut osteotomy in case of alloplasty of segmental defects of long bones. Materials and methods. A tool has been developed — a universal template for performing step-cut osteotomy the use of which allows you to make identical “steps” in the bone of the recipient and the bone segmental alloimplant and to compare them most closely. Approbation of the developed tool was carried out. Results. These methods were used in 17 patients with bone tumors. The median period of follow-up was 16.2 [9.2; 50.7] months. The average score on the Musculoske-letal Tumor Society (MSTS) system for all patients (n = 17) was 22.3 ± 2.8 (19–27) points. The gender distribution slightly influenced the functional outcome of treatment: in men (n = 7), MSTS score was 23.1 ± 2.3 points, in women (n = 10) — 21.7 ± 3.1 points. In patients with osteosarcoma (n = 7), the functional results were assessed as 21.6 ± 2.8 points (from 19 to 27). The developed universal tool can be used in different situations (long bones of different sizes, “steps” of different size for step-cut osteotomy). In our opinion, this has a more pronounced economic effect. Clinical examples of using segmental bone alloimplants in case of post-resection defects of long bones are presented. Conclusions. The success of using segmental bone alloplasty depends on many factors, mainly on correctly selected indications for the use of this treatment method. The step-cut osteotomy allows to obtain a stable and dense fixation between the bones and the best conditions for osteoreparation in case of bone alloplasty. The development and application of a universal tool for step-cut osteotomy allows performing the most accurate bone resection and reduce the time of surgical intervention, which can affect the improvement of treatment outcomes in cancer patients
Доп.точки доступа:
Малик, Р. В.
Вирва, О. Є.

Свободных экз. нет

Найти похожие

 1-10    11-20   21-30   31-40  
 
© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)