Главная Упрощенный режим Видео-инструкция Описание
Авторизация
Фамилия
Пароль
 

Базы данных


Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Область поиска
в найденном
 Найдено в других БД:Книги (9)Высшее образование (2)
Формат представления найденных документов:
полный информационныйкраткий
Отсортировать найденные документы по:
авторузаглавиюгоду изданиятипу документа
Поисковый запрос: (<.>A=Кривецький, В. В.$<.>)
Общее количество найденных документов : 52
Показаны документы с 1 по 20
 1-20    21-40   41-52 
1.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Кривецький В. В., Москаленко Ю. В., Бончев С. Д., Будко Г. Ю.
Заглавие : Методика отримання корозійних препаратів судинного русла сім’яника лабораторних щурів
Место публикации : Український морфологічний альманах. - 2013. - № 1. - С. 112-113 (Шифр УУ35/2013/1)
Найти похожие

2.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Савка І. Г., Кривецький В. В., Козань Н. М.
Заглавие : Сучасні можливості та перспективи дослідження рідин та середовищ організму людини для діагностики часу настання смерті
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 3. - С. 179-184 (Шифр БУ5/2020/24/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: СМЕРТЬ -- DEATH
СУДЕБНАЯ МЕДИЦИНА -- FORENSIC MEDICINE
Аннотация: Питання встановлення часу настання смерті завжди було актуальним серед судових медиків, оскільки визначення точного моменту смерті дозволяє судово-слідчим органам прояснити обставини та виявити осіб, які причетні до скоєння злочину. Мета роботи – провести аналіз методів, що використовуються у практичній роботі в обласних бюро судово-медичної експертизи України та поза її межами з метою виявлення їх ефективності для встановлення давності настання смерті шляхом дослідження біологічних рідин та середовищ організму людини, а також для виявлення їх проблемних моментів для подальшої розробки нових методів чи модернізації існуючих. За останні десятиліття учені в галузі судової медицини розробили значну кількість різноманітних методів для встановлення давності настання смерті. Особливо актуальною є можливість дослідження біологічних рідин та середовищ організму людини, таких як спинномозкова рідина, склисте тіло, синовіальна рідина, оскільки вони є практично ізольованими від зовнішнього середовища та впливу зовнішніх чинників. Для їх дослідження в основному застосовують біохімічні методи. Одним із найбільш вивчених та таких, які застосовують у своїй практичній діяльності лікарі-судово-медичні експерти, є визначення показників вмісту калію у склистому тілі людини. Динаміка зміни його концентрації із збільшенням часу після смерті також характерна і для інших біологічних рідин організму людини. Висновок. Триває активний пошук новітніх методів, які могли б спростити проведення дослідження біологічних рідин та середовищ людини для встановлення часу смерті, а також підвищити їх точність. Такими методами можуть бути лазерна томографія.
Найти похожие

3.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Рябий Ю. М., Нарсія В. І., Кривецький В. В.
Заглавие : Розвиток крижового та куприкового відділів хребта в пренатальному періоді онтогенезу людини
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 3. - С. 96-101 (Шифр БУ5/2020/24/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: КРЕСТЦОВО-КОПЧИКОВАЯ ОБЛАСТЬ -- SACROCOCCYGEAL REGION
ОНТОГЕНЕЗ
ПОЗВОНОЧНИК -- SPINE
Аннотация: Мета роботи – з’ясувати особливості розвитку та формування крижового та куприкового відділів хребтового стовпа в зародковому, передплодовому, плодовому періодах та в новонароджених людини. Матеріал і методи. Матеріалом для дослідження були 75 серій зрізів людських зародків і передплодів від 5,0 до 90,0 мм тім’яно-куприкової довжини (ТКД), а також 70 препаратів плодів та новонароджених. Використані методи гістологічного дослідження із забарвленням препаратів гематоксилін-еозином, пікрофуксином за методом Ван Гізон, морфометрії, пластичного і графічного реконструювання, анатомічного препарування, ін’єкції артеріальних судин рентгенконтрастною речовиною (йоди-ксанол), рентгенографії, статистичної обробки даних. Результати. Вперше за допомогою адекватних морфологічних методів виконане дослідження морфогенезу і динаміки просторовочасових взаємовідношень структур ділянки крижового та куприкового відділів хребтового стовпа людини впродовж пренатального періоду розвитку із точки зору топографоанатомічного підходу до проблем ембріогенезу. Висновки. У роботі за допомогою сучасних методів анатомічного дослідження наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо становлення і топографо-анатомічних взаємовідношень структур крижового та куприкового відділів хребтового стовпа в пренатальному періоді онтогенезу людини, з’ясована динаміка просторово-часових перетворень частин крижового та куприкового відділів хребтового стовпа, синтопічна кореляція із суміжними структурами.
Найти похожие

4.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Мельник В. В., Кривецький В. В., Проняєв Д. В., Волошин В. Л., Колеснік О. В.
Заглавие : Застосування стовбурових клітин у лікуванні трофічних виразок венозного генезу
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2022. - Т. 26, № 2. - С. 91-96 (Шифр БУ5/2022/26/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ВАРИКОЗНАЯ ЯЗВА -- VARICOSE ULCER
СТВОЛОВЫЕ КЛЕТКИ -- STEM CELLS
Аннотация: Літературне дослідження присвячене аналізу джерел літератури щодо практичного застосування стовбурових клітин для лікування трофічних виразок венозного генезу. Найбільш важливим та перспективним джерелом стовбурових клітин є пуповинна кров. Питання лікування трофічних виразок венозної етіології досі залишається дискутабельним. Нині жодна з відомих методик лікування варикозно розширених вен або ліквідації патологічного рефлюкса не є універсальною. Разом з тим гостро стоїть питання паралельного лікування трофічних виразок, причиною яких є варикозно змінені вени. До того ж усунення змінених магістральних вен не завжди призводить до одночасного зникнення виразкових явищ на шкірі. Основним на сьогодні методом лікування даної патології є оперативне втручання, методика якого була впроваджена ще в 19-му сторіччі, і від того часу кардинально не змінювалась: високе перев?язування та стипінг великої та малої пішкірних вен із подальшим їх видаленням. Проте оперативне втручання іноді призводило до рецидивування, оскільки не є етіологічним У даному огляді літератури наводяться як основні історичні віхи у розвитку вчення про прикладне застосування стовбурових клітин, так і найсучасніші дані наукової літератури. Стовбурові клітини вже досить успішно використовуються як основна методика лікування хронічної ішемії нижніх кінцівок. Відзначають, що введення в ішемізовану кінцівку мононуклеарних клітин кісткового мозку сприяло зменшенню больового синдрому, знижувало ризик високих ампутацій на 19 %. Використання фібробластів вирощених in vitro, багатошарового прошарку кератиноцитів, аналога шкіри, є досить успішним та перспективним аналогом аутодермопластики. Використання стовбурових клітин дозволяє досягнути загоєння у 99,1 % пацієнтів через 16,2 дня з рецидивом у 1,25 %. Мезенхімальні стовбурові клітини, введені внутрішньошкірно, для лікування променевих виразок, стимулювали процес загоєння, знижували больові відчуття, запальні явища, що можна було підтвердити зниженням рівня С-реактивного білка в крові. Після введення мезенхімальних стовбурових клітин перифокально й у дно рани, через два тижні більше ніж у 60 % випадків відзначили активний ріст грануляцій та дозрівання грануляційної тканини. Також значно зменшувалась площа ранового дефекту, підвищується ефективність приживання шкірного аутотрансплантата. Проведене нами дослідження джерел наукової літератури, присвячене проблемі дослідження стовбурових клітин в цілому та впровадженню в лікувальну практику терапії трофічних виразок стовбуровими клітинами кордової крові вказує на значну зацікавленість науковців даною тематикою. Про це свідчить значна кількість публікацій, присвячених проблемі дослідження властивостей стовбурових клітин. Проте необхідно зауважити про разючу якісну та кількісну відмінність проаналізованих нами вітчизняних та закордонних джерел наукової літератури на користь опису закордонних досліджень. Вважаємо за доцільне вказати на недостатню кількість описаних якісних наукових досліджень, присвячених лікуванню трофічних виразок вітчизняними науковцями.
Найти похожие

5.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Кривецький В. В., Полянський І. Ю., Лютик М. Д.
Заглавие : Світлої пам’яті В.М.Круцяка до 85-річчя від дня народження провідного вченого - морфолога, професора Володимира Миколайовича Круцяка
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2021. - Т. 25, № 3. - С. 176-179 (Шифр БУ5/2021/25/3)
Найти похожие

6.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Кривецький В. В., Марчук Ф. Д.
Заглавие : Морфогенез шкіри та її похідних в пренатальному періоді онтогенезу людини
Место публикации : Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2015. - Т. 14, № 4. - С. 34 (Шифр КУ26/2015/14/4)
MeSH-главная: КОЖА -- SKIN
МОРФОГЕНЕЗ -- MORPHOGENESIS
ЭМБРИОНАЛЬНОЕ РАЗВИТИЕ -- EMBRYONIC DEVELOPMENT
Найти похожие

7.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Макар Б. Г., Кривецький В. В.
Заглавие : Перспективи та здобутки кафедри анатомії людини імені М.Г. Туркевича Буковинського державного медичного університету
Место публикации : Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2014. - Т. 13, № 1. - С. 105-109 (Шифр КУ26/2014/13/1)
Найти похожие

8.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Рябий Ю. М., Кривецький В. В.
Заглавие : Топографія крижової та куприкової ділянки хребта в плодовому періоді пренатального розвитку людини
Место публикации : Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - Чернівці, 2020. - Т. 19, № 1. - С. 25-31 (Шифр КУ26/2020/19/1)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: КРЕСТЦОВО-КОПЧИКОВАЯ ОБЛАСТЬ -- SACROCOCCYGEAL REGION
Аннотация: Мета роботи - дослідити особливості топографії крижового та куприкового відділу хребтового стовпа в плодовому періоді пренатального розвитку людини. Матеріал і методи. Матеріалом для дослідження були 50 препаратів плодів людини. Використані методи анатомічного препарування, ін’єкції артеріальних судин водяною суспензією свинцевого сурику, рентгенографії, КТ, МРТ, статистичної обробки даних. Результати. Вперше за допомогою адекватних морфологічних методів виконане дослідження морфогенезу і динаміки просторово-часових взаємовідношень структур ділянки крижового та куприкового відділів хребтового стовпа впродовж плодового періоду розвитку людини. Висновки. У роботі за допомогою сучасних методів анатомічного дослідження наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо становлення і топографо-анатомічних взаємовідношень структур хребтового стовпа у плодовому періоді онтогенезу людини, з’ясована динаміка просторовочасових перетворень частин крижового та куприкового відділів хребтового стовпа, синтопічна кореляція із суміжними структурами.
Найти похожие

9.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Кривецький В. В., Герасимюк І. Є., Кривецька І. І.
Заглавие : Морфологічні особливості кісткового мозку щурів при споживанні солей нітратів у підвищених концентраціях
Место публикации : Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - Чернівці, 2019. - Т. 18, № 4. - С. 6-10 (Шифр КУ26/2019/18/4)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: КОСТНЫЙ МОЗГ -- BONE MARROW
НИТРАТЫ -- NITRATES
Аннотация: Дослідження якісного складу води та харчових продуктів виявили перевищення концентрації нітратів, одним з найчутливіших органів для яких може бути кістковий мозок. Тому, метою нашого дослідження стало вивчення морфологічних особливостей кісткового мозку щурів за умов впливу на організм солей нітратів. Дослідження проведено на 48 статевозрілих щурах. У якості ксенобіотика використано нітрат Na (NaNO3). Тварин виводили з експерименту на 10-у, 30-у та 90-у добу. Протягом експерименту виявлено зміни з боку еритрону – зменшення кількості ядервмісних клітин у складі еритроїдних острівців, ознаки їх дисеритропоезу. Зміни з боку гранулоцитопоезу проявлялися порушенням їх стратифікації – наявність різного ступеню зрілості попередників у всіх ділянках кістково-мозкового каналу. Порушення з боку мегакаріоцитів виражалися у вогнищевому їх скупченні у вигляді кластерів та частковій дислокації по відношенню до синусоїдів. Спостереження за тваринами виявило термін-залежний характер змін у кістковому мозку.
Найти похожие

10.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Прокопчук Н. М., Антонюк О. П., Кривецький В. В., Ємєльяненко Н. Р., Процак Т. В., Банул Б. Ю.
Заглавие : Діагностика венозної протоки у плодів раннього періоду онтогенезу людини
Параллельн. заглавия :Diagnosis of the venous duct in fetuses of the early period of human ontogeny
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 3. - С. 105-114 (Шифр БУ5/2023/27/3)
MeSH-главная: ОНТОГЕНЕЗ
ЧЕЛОВЕК -- HUMANS
ПЛОД -- FETUS
КРОВЕНОСНЫЕ СОСУДЫ -- BLOOD VESSELS
АНГИОГРАФИЯ -- ANGIOGRAPHY
ОБЗОР -- REVIEW
ПРЕНАТАЛЬНАЯ ДИАГНОСТИКА -- PRENATAL DIAGNOSIS
Аннотация: Здійснити аналіз даних світової літератури стосовно ролі доплерографічної оцінки кровоплину у венозній протоці плода при хромосомних аномаліях у першому триместрі вагітності, як маркер використовується спектральна форма хвильового кровоплину і його пульсації, що генерується змінами тиску і кількості потоку крові до серця. Пренатальна діагностика венозного кровоплину дає можливість оцінити стан серцево-судинної системи плода. Кровоплин у венозній протоці є інтегративним показником, що відображає формування кровообігу як матково-плацентарного, так і плацентарно-плодового компонентів гестаційної гемодинаміки під час фізіологічної та ускладненої вагітності. Результативність цього тесту становить 63%, а в поєднанні з оцінкою товщини ключиці – 89,1%. При виявленні зворотних показників кровотоку у венозній протоці у фазі скорочення передсердя та розширення цервікального простору необхідно провести каріотипування для виключення хромосомних аномалій. Доплерографія дозволяє об'єктивно оцінити функціональний стан плода під час фізіологічної та ускладненої вагітності на основі дослідження стану кровотоку в судинах плаценти, у середній мозковій артерії, грудній аорті, ниркових артеріях, нижній порожнистій вені та протоці venosus. Спектр венозного кровотоку відображає зміни об'єму і тиску в передсердях протягом серцевого циклу. При нормальному розвитку плода кровотік у венозній протоці має пульсуючий характер у вигляді однонаправленої трифазної кривої, що відповідає різним періодам серцевого циклу. Спектр нормального кровотоку у венозній протоці у здорового новонародженого має двофазну криву з напрямком від портального синуса до нижньої порожнистої вени. За три тижні регулярних оглядів у більшості малюків відбувається облітерація ductus venosus, протока перетворюється на венозне сполучення. Двомірна ехокардіограма, кольорова та імпульсна доплерографія дозволяють реєструвати хвилі кровотоку в декількох структурах серця. Доплерографічне дослідження кровотоку у венозній протоці важливо проводити у плодів І триместру, оскільки підвищує чутливість комбінованого тесту в оцінці ризику хромосомних аномалій. Оцінка кровотоку у венозній протоці дає змогу зрозуміти фізіологічні та патологічні процеси в організмі плода та ідентифікувати плоди, які схильні до захворювання або мають ризик захворюванняTo carry out an analysis of data from the world literature regarding the role of Doppler assessment of blood flow in the venous duct of the fetus in chromosomal abnormalities in the first trimester of pregnancy, as a marker – the spectral form of wave blood flow and its pulsation, which is generated by changes in the pressure and volume of blood to the heart of the fetus. Prenatal diagnosis of venous blood flow makes it possible to assess the state of the fetal cardiovascular system. Blood flow in the ductus venosus is an integrative indicator that reflects the formation of blood circulation of both the uteroplacental and placental-fetal components of gestational hemodynamics during physiological and complicated pregnancy. The performance of this test is 63%, and in combination with the assessment of the thickness of the clavicle – 89.1%. When reverse values of blood flow in the ductus venosus are detected in the phase of contraction of the atrium and dilated cervical space, it is necessary to carry out karyotyping to rule out chromosomal abnormalities. Dopplerography allows us to objectively assess the functioning state of the fetus during physiological and complicated pregnancy based on the study of the state of blood flow in the vessels of the placenta, in the middle cerebral artery, thoracic aorta, renal arteries, inferior vena cava and venous duct. The spectrum of venous blood flow reflects changes in volume and pressure in the atria during the cardiac cycle. With normal fetal development, blood flow in the venous duct has a pulsating character in the form of a unidirectional three-phase curve that corresponds to different periods of the cardiac cycle. The spectrum of normal blood flow in the venous duct in a healthy newborn has a biphasic curve, with the direction from the portal sinus to the inferior vena cava. During three weeks of regular examinations in most babies, obliteration of the venous duct occurs, and the ductus turns into a venous connection. Two-dimensional echocardiogram, color and pulsed dopplerography allow recording the waveforms of blood flow in several structures of the heart. Doppler analysis of blood flow in the venous duct is important to perform in fetuses of the first trimester, as it increases the sensitivity of the combined test in assessing the risk of chromosomal disorders. Assessment of blood flow in the ductus venosus provides an understanding of physiological and pathological processes in the fetal body and identifies fetuses that are prone to or at risk of disease
Найти похожие

11.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Кривецький В. В., Кузьмак О. О., Проняєв Д. В., Кавун М. П.
Заглавие : Антоніо Скарпа. Внесок ученого в історію медичного мистецтва
Параллельн. заглавия :Antonio Scarpa. Scientist's contribution to the history of medical art
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 2. - С. 71-75 (Шифр БУ5/2023/27/2)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ЛИЧНОСТИ ВЫДАЮЩИЕСЯ -- FAMOUS PERSONS
УХО ВНУТРЕННЕЕ -- EAR, INNER
ВЕСТИБУЛЯРНЫЙ АППАРАТ ЛАБИРИНТА -- VESTIBULE, LABYRINTH
ГАНГЛИИ -- GANGLIA
АТЛАСЫ -- ATLASES
Аннотация: Внесок італійців у медичну галузь неможливо заперечити, проте багато з італійських учених і досі залишаються забутими чи маловідомими для звичайного медика чи студента, не кажучи вже про людей, не пов’язаних із медициною, незважаючи на їхнє відкриття та видатну працю з її результатами та впливом. Італійський учений Антоніо Скарпа здійснив значний внесок у розвиток медицини, проте його внесок залишається забутим багатьма лікарями та вченими, а про існування такого науковця і його працю знають лиш одиниці. Першим відкриттям Скарпи, що зробило його відомим, був далеко не стегновий трикутник. Антоніо Скарпа - перший, хто у своїх дослідженнях описав мембранний лабіринт вуха та вестибулярний ганглій. Він опублікував свою першу роботу «Анатомічні спостереження за будовою круглого вікна вуха, або вторинної барабанної перетинки». Скарпа розпочав дослідження нервової системи та опублікував свої спостереження за анатомією гангліїв і сплетень у 1779 році, що стало передвісником його найважливішої роботи – неврологічного атласу, опублікованого в 1794 році. Окрім всіх умінь, Антоніо Скарпа був і талановитим художником. Усі малюнки в його роботах виконані ним особисто. Пізніше він передав це вміння, а з ним і частину роботи, своєму учню Фаустіно Андерлоні. Відкриття Скарпи проілюстровані ним особисто та його учнем, а в анатомії існує безліч епонімів, пов’язаних з ім’ям Антоніо Скарпи: трикутник Скарпи, фасція Скарпи, рідина Скарпи, нерв Скарпи та оболонка Скарпи. Переоцінити вклад Антоніо Скарпи в медицину просто неможливо, як неможливо й оцінити масштабність сліду постаті науковця на сторінках історії. Скарпові відкриття стали відправною точкою для сотень інших досліджень та праць, а його роботи стали навчальними посібниками для майбутніх медиків та науковців ще на десятки років після їх публікації і навіть після смерті СкарпиThe contribution of Italians to the medical field cannot be denied, yet, despite their discoveries and outstanding work with their results and impact, many Italian scientists still need to be remembered or known by the average physician or student and the non-medical person. The Italian scientist Antonio Scarpa significantly contributed to the development of medicine. Still, his contribution remains forgotten by many doctors and scientists, but until now, his contribution remains overlooked by many doctors and scientists, and only a few people know about the existence of such a scientist and his works. Scarpa's first discovery that made him famous was far from the femoral triangle. In his studies, Antonio Scarpa was the first to describe the membranous labyrinth of the ear and the vestibular ganglion. He published his first work "Anatomical observations on the structure of the round window of the ear, or the secondary tympanic membrane." Scarpa began researching the nervous system and published his observations on the anatomy of the ganglia and plexuses in 1779, a forerunner of his most important work, a neurological atlas published in 1794. In addition to all his skills, Antonio Scarpa was also a talented artist. All the drawings in his works were made by him personally. He later passed on this skill, and this part of the work, to his student Faustino Anderloni. All of Scarpa's discoveries were illustrated by him and his student, and in anatomy there are many eponyms associated with the name of Antonio Scarpa: Scarpa's triangle, Scarpa's fascia, Scarpa's fluid, Scarpa's nerve and Scarpa's sheath. It is simply impossible to overestimate Antonio Scarpa's contribution to medicine, just as it is impossible to estimate the scale of the scientist's mark on the pages of history. Scarpa's discoveries became the starting point for hundreds of other studies and works, and his works became educational aids for future doctors and scientists decades after their publication and even after Scarpa's death
Найти похожие

12.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Процак Т. В., Кривецький В. В., Проняєв Д. В., Ясінський М. М., Забродська О. С.
Заглавие : Актуальність використання штучного інтелекту в сучасних умовах освітнього процесу
Параллельн. заглавия :Relevance of the use of artificial intelligence in modern conditions of the educational process
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 4. - С. 112-116 (Шифр БУ5/2023/27/4)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ИСКУССТВЕННЫЙ ИНТЕЛЛЕКТ -- ARTIFICIAL INTELLIGENCE
ИНФОРМАТИКА МЕДИЦИНСКАЯ -- MEDICAL INFORMATICS
ОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕ ПОДГОТОВИТЕЛЬНОЕ -- EDUCATION, PREMEDICAL
ДИАГНОСТИКА КОМПЬЮТЕРНАЯ -- DIAGNOSIS, COMPUTER-ASSISTED
РЕШЕНИЙ ПРИНЯТИЕ АВТОМАТИЗИРОВАННОЕ -- DECISION MAKING, COMPUTER-ASSISTED
ЗДРАВООХРАНЕНИЯ ИННОВАЦИИ И УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ -- HEALTH CARE REFORM
Аннотация: У представленій статті розглянуто значущість та впровадження штучного інтелекту в освіті та зокрема в медицині та його вплив на навчальний процес та майбутніх медиків. Автори аналізують, як штучний інтелект трансформує навчання та допомагає майбутнім медичним фахівцям набувати нові навички та знання. Стаття розпочинається оглядом сучасних викликів у медичній освіті та необхідності актуалізувати навчальні плани та методики. Окреслюються різні аспекти використання штучного інтелекту, включаючи віртуальні лабораторії, симуляційні моделі та персоналізоване навчання, які допомагають студентам медичних факультетів отримувати практичні навички та досліджувати клінічні сценарії. Основна увага приділяється також перевагам штучного інтелекту в медичній освіті, таким як зменшення ризику помилок, покращення діагностики та прогнозування, а також підвищення доступності навчальних ресурсів. Автори розглядають можливості взаємодії між системами штучного інтелекту та викладачами медичного профілю для досягнення найкращих результатів. Завершуючи статтю, автори підкреслюють важливість інтеграції штучного інтелекту в медичну освіту, як засіб підготовки компетентних медичних фахівців майбутнього, здатних ефективно працювати в швидкозмінюючому медичному ландшафті та надавати високоякісну медичну допомогу пацієнтамThe implementation of artificial intelligence in education, especially within the field of medicine, is of paramount significance, and this article explores the transformative impact of artificial intelligence on the educational process and the future of medical professionals. This analysis delves into how artificial intelligence technology is revolutionizing learning methods and aiding aspiring doctors in acquiring new skills and knowledge. The article commences with an overview of the current challenges facing medical education, highlighting the pressing need for curriculum updates and innovative teaching methods. These challenges include keeping pace with the rapid advancements in the medical field, ensuring students are adequately prepared for real-world clinical scenarios, and providing access to a diverse range of educational resources. One of the key areas where artificial intelligence plays a crucial role is in providing virtual laboratories and simulation models. These technologies offer a safe and controlled environment for medical students to practice procedures and explore complex clinical situations. Through artificial intelligence-driven simulations, students can refine their diagnostic and problem-solving skills, all while minimizing risks associated with live patient interactions. Personalized learning is another vital component of artificial intelligence in medical education. artificial intelligence algorithms analyze the progress and learning preferences of each student, tailoring the educational content to their individual needs. Moreover, the authors discuss the potential for collaboration between artificial intelligence systems and human medical educators. This partnership can leverage the strengths of both artificial intelligence-driven technologies and the expertise of experienced teachers. In this way, students can benefit from the best of both worlds, ensuring a well-rounded education that combines the efficiency of artificial intelligence with the wisdom and guidance of skilled instructors
Найти похожие

13.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Мельник В. В., Проняєв Д. В., Кривецький В. В., Ємельяненко Н. Р., Кучук О. П., Волошин В. Л.
Заглавие : Історія розвитку вчення про імунну систему
Параллельн. заглавия :History of the development of the science of the immune system
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 3. - С. 115-121 (Шифр БУ5/2023/27/3)
MeSH-главная: ИММУННАЯ СИСТЕМА -- IMMUNE SYSTEM
ИСТОРИЯ МЕДИЦИНЫ -- HISTORY OF MEDICINE
АЛЛЕРГОЛОГИЯ И ИММУНОЛОГИЯ -- ALLERGY AND IMMUNOLOGY
ЛИЧНОСТИ ВЫДАЮЩИЕСЯ -- FAMOUS PERSONS
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS
ВИРУЛЕНТНОСТИ ФАКТОРЫ -- VIRULENCE FACTORS
ВАКЦИНЫ -- VACCINES
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Аннотация: Імунна система — це велика мережа органів, лейкоцитів, білків (антитіл) і хімічних речовин. Ця система працює злагоджено, щоб захистити організм від чужорідних патогенів (бактерій, вірусів, паразитів і грибків), які спричиняють інфекцію, хвороби та захворювання. Імунна система людини наполегливо працює, щоб зберегти здоров’я. Її завдання полягає в тому, щоб запобігати інвазіям патогенів, знищувати їх або обмежувати ступінь їхньої шкоди, якщо вони потраплять. Коли імунна система працює належним чином, вона може розрізняти, які клітини є «своїми», а які речовини є чужорідними для організму. Вона активує, мобілізує, атакує та вбиває чужорідні організми, які можуть завдати шкоди здоров’ю людини. Вважається, що вперше термін «імунітет» використаний ще Фукідідом – визначним давньогрецьким філософом, істориком, політологом та полководцем. Він вперше виявив стійкість одужалої людини до повторного захворювання. З того часу сотні видатних науковців присвятили своє життя вивченню надскладних процесів, що відбуваються в імунній системі людини при інвазії. Значним поштовхом у розвитку імунології, як науки, стало винайдення вакцини. У 1885 році Пастер увів першу вакцину людині, молодому хлопчику, якого неодноразово кусала скажена собака. Імунологія досягла значного прогресу наприкінці ХІХ століття завдяки швидким розробкам у вивченні гуморального імунітету та клітинного імунітету. У 1903 році було відкрито гуморальний компонент, відомий як опсонін, який робить цільові бактерії придатними для фагоцитозу. Особливо важливою була робота Пауля Ерліха, який запропонував теорію бічного ланцюга для пояснення специфічності реакції антиген-антитіло. Його внесок у розуміння гуморального імунітету був визнаний присудженням спільної Нобелівської премії в 1908 році разом із засновником клітинної імунології російським зоологом Іллею Мечніковим, який вперше у 1880 році сформулював фагоцитарну теорію. Сучасні імунологи, використовуючи інструменти молекулярної та клітинної біології, геноміки, протеоміки, зроблять крок у запобіганні семрельним хворобам. Очікується, що світ стане свідком подальшого вибуху знань у галузі імунології в найближчі десятиліття. Потрібні спільні зусилля, спрямовані на такі предмети, як імунологія пухлин, аутоімунітет і вакцинологія, щоб розробити стратегії захисту від багатьох хворобThe immune system is a large network of organs, white blood cells, proteins (antibodies), and chemicals. This system works in concert to protect the body from foreign pathogens (bacteria, viruses, parasites, and fungi) that cause infection, disease, and illness. The human immune system works hard to stay healthy. Its task is to prevent the invasion of pathogens, destroy them or limit the extent of their damage if they enter. When the immune system is working properly, it can distinguish which cells are "own" and which substances are foreign to the body. It activates, mobilizes, attacks and kills foreign organisms that can harm human health. It is believed that the term "immunity" was used for the first time by Thucydides - a prominent ancient Greek philosopher, historian, political scientist and military leader. For the first time, he discovered the resistance of a recovered person to a recurrence of the disease. Since that time, hundreds of outstanding scientists have devoted their lives to the study of extremely complex processes that occur in the human immune system during invasion. The invention of the vaccine became a significant impetus in the development of immunology as a science. In 1885, Pasteur administered the first vaccine to a human, a young boy who had been repeatedly bitten by a rabid dog. Immunology made significant progress in the late 19th century due to rapid developments in the study of humoral immunity and cellular immunity. In 1903, a humoral component known as an opsonin was discovered that makes target bacteria suitable for phagocytosis. Particularly important was the work of Paul Ehrlich, who proposed the side chain theory to explain the specificity of the antigen-antibody reaction. His contribution to the understanding of humoral immunity was recognized by awarding a joint Nobel Prize in 1908 together with the founder of cellular immunology, the Russian zoologist Ilya Mechnikov, who first formulated the phagocytic theory in 1880. Modern immunologists, using the tools of molecular and cellular biology, genomics, and proteomics, will take a step towards preventing fatal diseases. The world is expected to witness a further explosion of knowledge in the field of immunology in the coming decades. Collaborative efforts across subjects such as tumor immunology, autoimmunity, and vaccinology are needed to develop strategies to protect against multiple diseases
Найти похожие

14.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Проняєв Д. В., Кривецький В. В., Бойчук О. М.
Заглавие : Навчально-методичні основи викладання питань диференціації статі на морфологічних кафедрах медичного університету
Параллельн. заглавия :Educational and methodological fundamentals of teaching issues of gender differentiation in the departments of morphology at medical university
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 1. - С. 79-84 (Шифр БУ5/2023/27/1)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: МОДЕЛИ ОБУЧЕНИЯ -- MODELS, EDUCATIONAL
МЕДИЦИНСКИЕ ИНСТИТУТЫ -- SCHOOLS, MEDICAL
БИОМЕДИЦИНСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- BIOMEDICAL RESEARCH
ПОЛОВАЯ ДИФФЕРЕНЦИАЦИЯ -- SEX DIFFERENTIATION
МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ И МИКРОСКОПИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ -- MORPHOLOGICAL AND MICROSCOPIC FINDINGS
Аннотация: Основною проблемою викладання процесів диференціації статі під час практичних занять є те, що усі біохімічні та генетично-детерміновані процеси диференціації статі освітлюються недостатньо або відірвані від супутніх морфологічних перетворень. Часто навчальні програми складаються лише з тем, в яких висвітлюються морфологічні процеси розвитку певної статі, уникаючи основного питання – біохімічні причини виникнення морфологічних перетворень. Мета дослідження – з’ясувати сучасний стан вивчення проблеми викладання теми «Диференціація статі» на медичних та біологічних факультетах вищих навчальних закладів України. Висвітлити власний досвід викладання теми «Диференціація статі» в Буковинському державному медичному університеті. Матеріал і методи. Навчально-методична праця базується на дослідженні 19 джерел зарубіжної наукової літератури з електронної бази “PubMed”. Використовували методи порівняльного контент-аналізу та інформаційно-аналітичного аналізу. Результати дослідження та їх обговорення. Диференціація статі у людей та тваринах пов'язана з багатьма біохімічними процесами, які відбуваються на рівні генів та білків. Ось кілька біохімічних аспектів диференціації статі: гормони – є ключовими факторами, які впливають на диференціацію статі. У хлопчиків гонади виробляють тестостерон, а у дівчаток – естроген. Ці гормони сприяють розвитку різних органів та систем, включаючи репродуктивну систему. Генетичні механізми: у кожного організму є дві статеві хромосоми – X та Y. В осіб чоловічої статі - XY, а в осіб жіночої статі – XX. Гени, які знаходяться на цих хромосомах, впливають на розвиток різних аспектів статевої диференціації. Білки, які виробляються генами, відіграють важливу роль у диференціації статі. Наприклад, білок SRY відповідає за розвиток яєчок у хлопчиків, тоді як білок FOXL2 відповідає за розвиток яєчників у дівчаток. Висновок. Морфологічні процеси, які супроводжують диференціацію статі, безумовно є лише відображенням складних біохімічних перетворень, що забезпечують даний процес. На нашу думку, вивчення морфологічних перетворень не буде мати ефекту, якщо розглядати їх без прив’язки до біохімічних та генетичних процесів на молекулярному рівніThe main problem in teaching the processes of gender differentiation during practical classes is that all biochemical and genetically determined processes of gender differentiation are insufficiently covered or detached from the accompanying morphological transformations. Often, educational programs consist only of topics that highlight the morphological processes of the development of a certain sex, avoiding the main questions - the biochemical causes of morphological transformations. The purpose of the research is to find out the current state of studying the problem of teaching the topic "Gender differentiation" at the medical and biological faculties of higher educational institutions of Ukraine and highlight our own experience in teaching the topic "Sex differentiation" at Bukovinian State Medical University. Material and methods. Educational and methodological practice is based on researched 19 sources of foreign scientific literature from the electronic database "PubMed". The methods of comparative content analysis and information-analytical analysis were used. Research results and their discussion. Sex differentiation in humans and other animals is associated with many biochemical processes that occur at the level of genes and proteins. Here are some biochemical aspects of sex differentiation: Hormones are key factors that influence sex differentiation. In boys, the gonads produce testosterone, and in girls, estrogen. These hormones promote the development of various organs and systems, including the reproductive system. Genetic mechanisms: every organism has two sex chromosomes – X and Y. Males have XY, and females have XX. Genes on these chromosomes affect the development of various aspects of sexual differentiation. Proteins produced by genes play an important role in sex differentiation. For example, the SRY protein is responsible for the development of the testicles in boys, while the FOXL2 protein is responsible for the development of the ovaries in girls. Conclusion. The morphological processes that accompany sex differentiation are certainly only a reflection of the complex biochemical transformations that ensure this process. In our opinion, the study of morphological transformations will not have an effect if we consider them without reference to biochemical and genetic processes at the molecular level
Найти похожие

15.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Кривецький В. В., Проняєв Д. В., Процак Т. В., Банул Б. Ю., Ємєльяненко Н. Р., Волошин В. Л.
Заглавие : Історія розвитку вчення про лімфатичну систему (частина перша)
Параллельн. заглавия :History of the development of the lymphatic system (part one)
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - 2022. - Т. 26, № 3. - С. 73-80 (Шифр БУ5/2022/26/3)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ЛИМФАТИЧЕСКАЯ СИСТЕМА -- LYMPHATIC SYSTEM
ИСТОРИОГРАФИЯ -- HISTORIOGRAPHY
ЛИЧНОСТИ ВЫДАЮЩИЕСЯ -- FAMOUS PERSONS
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Аннотация: Історія дослідження лімфатичної системи сягає корінням у стародавні часи. Імовірно, лімфатичні вузли були вперше згадані в ієрогліфах стародавнього Єгипту. Гіппократ (V ст. до н. е.) був одним із перших, хто згадав про лімфатичну систему. Один із перших описів того, що можна віднести до лімфатичних судин, можна знайти в Аристотеля. Візантійський лікар Павло Егінський - відомий хірург, який проілюстрував мигдалики та виконав першу тонзилектомію, яка дозволила йому виявити та описати інфіковані шийні лімфатичні вузли. Індійська та ісламська медицина, особливо Авіценна, дали цікаві описи лімфедеми (слонова хвороба) через часті паразитарні інфекції, які частіше трапляються в східних регіонах. Руф Ефеський, римський лікар, виявив пахвові, пахвинні та мезентеріальні лімфатичні вузли, а також тимус у І-ІІ ст. н. е. Перша згадка про лімфатичні судини була у ІІІ ст. до н. е. Герофілом, грецьким анатомом, який жив в Олександрії. Олександрійська школа здійснила великий внесок у вивчення лімфатичної системи, що випливає з праць Галена, хоча питання про те, чи були описані структури насправді лімфатичними судинами, все ще дискутується. Еразістрат, під час розтину молочного ягнятка показав, що черевні артерії заповнюються молоком. Можливо, це перше неправильно витлумачене дослідження мезентеріальних лімфатичних судин. На основі перших спостережень, здійснених середньовічним арабським анатомом ібн-Аль-Нафісом, іспанським вченим і теологом Мігелем Серветом та італійським анатомом Реальдо Коломбо, які описали легеневий кровообіг, і Андреа Чезальпіно, який вперше ввів термін «циркуляція» щодо серцево-судинної системи, встановлено базові закономірності будови лімфатичної системи. У середині ХVІ ст. Габріеле Фалоппіо (досліджувач маткових труб) описав лімфатичні судини. На основі всіх цих відкриттів італійський хірург і анатом Джованні Гульєльмо Ріва був першим, хто представив графічне зображення лімфатичної системи на двох із своїх чотирьох картин маслом, які нині зберігаються в Академії історії «Arte Sanitaria» в РиміThe history of lymphatic system research goes back to ancient times. Lymph nodes were likely first mentioned in the hieroglyphs of ancient Egypt. Hippocrates (5th century BC) in the 5th century BC was one of the first to mention the lymphatic system. One of the first descriptions of what can be attributed to lymphatic vessels can be found in Aristotle. The Byzantine physician Pavlo Aeginsky was a famous surgeon who illustrated the tonsils and performed the first tonsillectomy, which allowed him to identify and describe infected cervical lymph nodes. Indian and Islamic medicine, especially Avicenna, gave interesting descriptions of lymphedema (elephant disease) due to frequent parasitic infections which are more common in eastern regions. Rufus of Ephesus, a Roman physician, discovered the axillary, inguinal, and mesenteric lymph nodes, as well as the thymus, in the 1st-2nd century AD. The first mention of lymphatic vessels was in the 3rd century BC by Herophilus, a Greek anatomist who lived in Alexandria. The Alexandrian school made significant contributions to the study of the lymphatic system stemming from the works of Galen. However, whether the structures described were lymphatic vessels is still debated. Erasistratus, during the dissection of a dairy lamb, showed that the abdominal arteries are filled with milk. Very likely, this is the first misinterpreted study of mesenteric lymphatic vessels. Based on the first observations made by the medieval Arab anatomist ibn Al-Nafis, the Spanish scientist and theologian Miguel Servetus, and the Italian anatomist Realdo Colombo, who described pulmonary circulation, and Andrea Cesalpino, who first introduced the term "circulation" in relation to the cardiovascular system, it was established basic regularities of the structure of the lymphatic system. In the middle of the 16th century, Gabriele Fallopio (researcher of fallopian tubes) described the vessels now known as "mammary glands". Based on all these discoveries, the Italian surgeon and anatomist Giovanni Guglielmo Riva was the first to present a graphic representation of the lymphatic system in two of his four oil paintings, which are now kept in the Academy of History "Arte Sanitaria" in Rome
Найти похожие

16.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Адамович О. О., Сафонов А. С., Кривецький В. В., Кордіяк О. Й., Согуйко Р. Р., Пальтов Є. В., Коцаренко М. В.
Заглавие : Порівняльний аналіз змін щільності та мінерального складу кісткової тканини на тлі експериментального цукрового діабету та тривалого опіоїдного впливу
Место публикации : Український радіологічний та онкологічний журнал. - Харків, 2021. - Т. 29, № 4. - С. 39-47 (Шифр УУ70/2021/29/4)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ -- DIABETES MELLITUS, EXPERIMENTAL
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
НАРКОТИКИ -- NARCOTICS
СПЕКТРАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ -- SPECTRUM ANALYSIS
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Аннотация: Дослідження кісткової тканини включає два напрямки – вивчення закономірностей структурної перебудови та з’ясування динаміки мінерального складу. Кісткова тканина по різному реагує на вплив екзогенних та ендогенних чинників, проте завжди спостерігається порушення мікроархітектури кістки, її щільності та мінерального складу. Мета роботи – дослідження і порівняння змін щільності та мінерального складу кісткової тканини на тлі експериментального цукрового діабету та при тривалому опіоїдному впливі. Матеріали та методи. Дослідження виконане на 25 білих статевозрілих нелінійних щурах-самцях, вагою 160–270 г, віком 5–7 місяців. Тривалість експерименту – 6 тижнів. Інсулінозалежну форму цукрового діабету І типу моделювали введенням стрептозотоцину. Моделювання тривалого впливу опіоїду на організм здійснювали шляхом введення препарату «Налбуфін» (Русан Фарма ЛТД, Індія). Щільність кістки визначали на апараті для дентальної радіовізіографії. Одиниця виміру – умовна одиниця сірості. Мінеральний склад досліджували шляхом проведення атомно-абсорбційного спектрального аналізу фрагментів кістки на атомно-абсорбційному спектрофотометрі із використанням полум’я пропан-бутан-повітря. Досліджували вміст кальцію,фосфору та магнію. Концентрацію елементів вказували у мг/г. Результати та їх обговорення. Дані радіовізіографічного дослідження показали, що при експериментальному цукровому діабеті щільність кісткової тканини тіла нижньої щелепи знижується, а при тривалому вживанні опіоїду – підвищується. Зниження щільності свідчить про розвиток остеопенії, внаслідок зниження вмісту кальцію та показника Са/Р при зростанні показників вмісту фосфору і магнію та показника Mg/Ca. Підвищення щільності зумовлене збільшенням абсолютного вмісту в кістковій тканині Са, Р та Mg, та показника Са/Р, що підтверджує підвищену мінералізацію кістки, прискорення метаболічних процесів якої стимулює підвищення вмісту Mg. Серед усіх досліджуваних елементів лише співвідношення абсолютних показників вмісту Са співпадає із співвідношенням його питомих часток та показників щільності кістки. Подібне співвідношення встановлено для показника Са/Р. Висновки. Зниження щільності кісткової тканини тіла нижньої щелепи на тлі експериментального цукрового діабету вірогідно настає внаслідок зниження вмісту кальцію та показника Са/Р при зростанні показників вмісту фосфору і магнію та показника Mg/Ca, а підвищення щільності кісткової тканини на тлі тривалого вживання препарату опіоїдної дії зумовлене збільшенням вмісту в ній Са, Р та Mg, а також показника Са/Р
Найти похожие

17.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Мельник В. В., Кривецький В. В., Проняєв Д. В., Антонюк О. П.
Заглавие : Особливості морфології матки ранніх плодів
Параллельн. заглавия :The features of the morphology of the uterus of early fetuses
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 1. - С. 20-22 (Шифр БУ5/2023/27/1)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ И МИКРОСКОПИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ -- MORPHOLOGICAL AND MICROSCOPIC FINDINGS
МАТКА -- UTERUS
МОДЕЛИ БИОЛОГИЧЕСКИЕ -- MODELS, BIOLOGICAL
ПЕРИНАТАЛЬНЫЙ ПЕРИОД, НАБЛЮДЕНИЕ -- PERINATAL CARE
Ключевые слова (''Своб.индексиров.''): дно матки
Аннотация: Простежено перинатальні зміни форми матки, а також визначено певну форму її дна на кожному з місяців перинатального періоду розвитку. Матеріал і методи. Особливості типової та варіантної анатомії матки, піхви, яєчників і маткових труб вивчено на 160 препаратах плодів і новонароджених з використанням комплексу методів морфологічного дослідження: макроскопічний, звичайне і тонке препарування. Результати дослідження. Доведено, що найбільшою варіабельністю форми відрізняється рельєф дна матки, який може бути жолобчастим, горбкуватим, плоским і опуклим. Простежено фізіологічне зникнення жолоба на матці, що підтверджується встановленими достовірними кореляційними зворотними зв’язками середньої сили між шириною дна матки, показники якої коливаються від 6,0±0,21 мм до 6,4±1,60 мм та тім’яно-п’ятковою довжиною (ТПД) плода. Висновки. У результаті проведених морфологічних досліджень встановлено такі форми дна матки: жолобчаста, горбкувата, плоска та опукла. На нашу думку, саме такою (у вказаній послідовності) є закономірна стадійність перетворення форми дна матки впродовж перинатального періодуPerinatal changes in the shape of the uterus were traced, and a certain shape of its bottom was determined in each of the months of the perinatal period of development. Material and methods. Features of the typical and variant anatomy of the uterus, vagina, ovaries and fallopian tubes were studied on 160 preparations of fetuses and newborns using a complex of morphological research methods: macroscopic, ordinary and thin dissection. Research results. It has been proven that the topography of the bottom of the uterus is characterized by the greatest variability of shape, which can be grooved, bumpy, flat and convex. The physiological disappearance of the groove on the uterus was observed, which is confirmed by established reliable correlations of average strength between the width of the uterine fundus, the indicators of which vary from 6.0±0.21 mm to 6.4±1.60 mm and the parietal-p fetal length (TPD) of the fetus. Conclusions. As a result of morphological studies, the following forms of the uterine fundus were established: grooved, tuberous, flat and convex. In our opinion, this (in the specified sequence) is the natural phase of the transformation of the shape of the bottom of the uterus during the perinatal period
Найти похожие

18.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Проняєв Д. В., Кривецький В. В., Мельник В. В., Процак Т. В., Ємєльяненко Н. Р., Волошин В. Л.
Заглавие : Історія розвитку вчення про лімфатичну систему (частина друга)
Параллельн. заглавия :History of the development of the lymphatic system (part two)
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - 2022. - Т. 26, № 4. - С. 89-98 (Шифр БУ5/2022/26/4)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ЛИМФАТИЧЕСКАЯ СИСТЕМА -- LYMPHATIC SYSTEM
ИССЛЕДОВАНИЙ ОСУЩЕСТВИМОСТЬ -- FEASIBILITY STUDIES
ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ДАННЫХ -- DATA MINING
НАУЧНЫЕ РАБОТНИКИ -- RESEARCH PERSONNEL
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Аннотация: Вісімнадцяте століття можна вважати часом найвизначніших винаходів у дослідженні лімфатичної системи. Швейцарець Йоган Конрад Пеєр (1653–1712) у своїй «Exercitatio anatomico-medica de glandulis intestinorum earumque usu et affectionibus» (1677) описав наявність організованих лімфатичних судин у слизовій оболонці тонкої кишки, які названі на його честь Пейєровими бляшками. Олександр Монро з Медичної школи Единбурзького університету був першим, хто детально описав функцію лімфатичної системи. У 1701 році голландський ботанік і анатом Фредерік Рюйш (1638-1731), учень Ван Хорна, описав морфологію і функцію лімфатичних клапанів. Інший голландський анатом, Антон Нюк (1650-1692), застосував техніку ін’єкції ртуті для демонстрації лімфатичної системи. Французький анатом Раймонд В’юссенс (1641-1715), піонер в анатомії серця та анатомії нервової системи, у 1706 році опублікував свою новаторську роботу в «Nouvelles Découvertes sur le Coeur» (1706), детально описуючи лімфатичну систему серця. Італійський гістолог і мікроскопіст Марчелло Мальпігі (1628-1689) дав великий поштовх розвитку мікроанатомії своїм піонерським мікроскопом. Новий прогрес у пізнанні лімфатичної системи забезпечили англійці брати Хантери. Вільям Хантер (1718-1783) чітко припустив, що лімфатичні та молочні судини володіють двома різними властивостями, які сприяють формуванню однієї мережі судин, наділених абсорбуючою функцією. Антоніо Лепротті в 1731 році опублікував дисертацію про коріння лімфатичних шляхів людини. Італійський анатом Паоло Масканьї (1755-1815) розробив спеціальний інструмент зі скляними трубками для повільного введення ртуті в лімфатичні судини. У тому ж 1787 році Паоло Ассаліні опублікував есе про лімфатичну систему, де автор намагався продемонструвати існування «повітропровідних» судин. Подібно до Нюка та Масканьї, Вінценз Фоман (1794-1837) використовував ртуть для ін’єкції найменших лімфатичних судин. Іншим внеском у розуміння анатомії лімфатичної системи був французький анатом Марі Філіберт Констан Саппей (1810-1896), який зміг порахувати клапани в лімфатичних судинах. Польський патолог Альфред Бесядецький (1839-1889) здійснив великий внесок у вивчення лімфатичної системи шкіри. Завдяки своїм дослідженням він спростував панівну гіпотезу, що кровоносні капіляри в шкірі розташовані всередині лімфатичних судин. Вперше в історії він описав суміжне з’єднання між лімфатичними та кровоносними судинами. У 1858 році Карл Фрідріх Вільгельм Людвіг (1816-1895) висунув гіпотезу про те, що лімфа – це фільтрат крові, який виділяється зі стінки капіляра під впливом внутрішньокапілярного тиску. Після цього британський лікар Вільям Хендлі здійснив значний внесок у розвиток хірургії лімфатичних розладів. У 1908 році він представив свою техніку «лімфангіопластики». Однією з ключових фігур цієї лімфатичної революції та «відродження», безсумнівно, є фінський дослідник Карі Кустаа Алітало (1952-сьогодні), який разом зі своєю групою та у співпраці з іншими міжнародними групами здійснив найважливіші відкриття щодо фактору росту/рецепторна система, яка контролює розвиток лімфатичних судин і лімфатичні метастази пухлинThe eighteenth century can rightly be considered the time of the most remarkable inventions in studying the lymphatic system. The Swiss Johann Conrad Peyer (1653–1712), in his "Exercitatio anatomico-medica de glandulis intestinorum earumque usu et affectionibus" (1677) described the presence of organized lymphatic vessels in the mucous membrane of the small intestine, which are named Peyer's plaques in his honor. Alexander Monro from the University of Edinburgh Medical School was the first to describe the function of the lymphatic system in detail. In 1701, Dutch botanist and anatomist Frederick Ruysch (1638-1731), a student of Van Horn, described the morphology and function of lymphatic valves. Another Dutch anatomist, Anton Nyuck (1650-1692), used the mercury injection technique to demonstrate the lymphatic system. The French anatomist Raymond Vuyssens (1641-1715), a pioneer in cardiac and nervous system anatomy, published his groundbreaking work in Nouvelles Découvertes sur le Coeur (1706) detailing the lymphatic system of the heart. The Italian histologist and microscopist Marcello Malpighi (1628–1689) gave a great impetus to the development of microanatomy with his pioneering microscope. New progress in the knowledge of the lymphatic system was provided by the English Hunter brothers. William Hunter (1718-1783) clearly suggested that lymphatic and milk vessels have two different properties that contribute to the formation of a single network of vessels endowed with an absorbing function. In 1731, Antonio Leprotti published a dissertation on the roots of the human lymphatic system. The Italian anatomist Paolo Mascagni (1755-1815) developed a special instrument with glass tubes for slowly introducing mercury into the lymphatic vessels. In the same year, 1787, Paolo Assalini published an essay on the lymphatic system, where the author tried to demonstrate the existence of "air-conducting" vessels. Like Nyuck and Mascagna, Vincenzo Foman (1794-1837) used mercury to inject the smallest lymphatic vessels. Another contribution to understanding the anatomy of the lymphatic system made the French anatomist Marie Philibert Constant Sappey (1810-1896), who was able to count the valves in the lymphatic vessels. The Polish pathologist Alfred Besiadecki (1839-1889) made a great contribution to the study of the lymphatic system of the skin. Thanks to his research, he refuted the prevailing hypothesis that the blood capillaries in the skin are located inside the lymphatic vessels. For the first time in history, he described the contiguous connection between lymphatic and blood vessels. In 1858, Carl Friedrich Wilhelm Ludwig (1816-1895) proposed the hypothesis that lymph is a filtrate of blood that is released from the capillary wall under the influence of intracapillary pressure. After that, the British doctor William Handley significantly contributed to the development of surgery for lymphatic disorders. In 1908, he introduced his technique of "lymphangioplasty". One of the key figures of this lymphatic revolution and "renaissance" is undoubtedly the Finnish researcher Kari Kustaa Alitalo (1952-present), who, together with his group and in collaboration with other international groups, made the most important discoveries regarding the growth factor/receptor system that controls the development of lymphatic vessels and lymphatic metastases of tumors
Найти похожие

19.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Антонюк О. П., Кавун М. П., Кривецький В. В.
Заглавие : Фізіологічна атрезія в ембріогенезі жовчних проток
Место публикации : Вісник проблем біології і медицини. - 2011. - № 2 (т.2). - С. 17-20 (Шифр ВУ12/2011/2 (т.2))
Найти похожие

20.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Кривецький В. В., Яким’юк Д. І.
Заглавие : Розвиток кульшового суглоба в зародковому та передплодовому періодах онтогенезу людини
Место публикации : Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2011. - Т. 10, № 1. - С. 58-60 (Шифр КУ26/2011/10/1)
MeSH-главная: ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- HIP JOINT
АНАТОМИЯ ТОПОГРАФИЧЕСКАЯ -- ANATOMY, REGIONAL
МОРФОГЕНЕЗ -- MORPHOGENESIS
Найти похожие

 1-20    21-40   41-52 
 
© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)