Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

в найденном

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: (<.>A=Кучинська, І. А.$<.>)

Общее количество найденных документов : 38
Показаны документы с 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-38

Аналіз причин ускладненого перебігу COVID-19 у пацієнтів із цукровим діабетом / О. А. Галушко [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 4. - С. 26-34. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (лекарственная терапия, осложнения, патофизиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (патофизиология)
ГИПЕРГЛИКЕМИЯ -- HYPERGLYCEMIA (лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
УГЛЕВОДНЫЙ ОБМЕН -- CARBOHYDRATE METABOLISM (действие лекарственных препаратов)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Аннотация: Із грудня 2019 року нова коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) впевнено й агресивно крокує по планеті. 11 березня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила коронавірусну хворобу COVID-19 пандемією. Серед основних факторів ризику розвитку і тяжкого перебігу COVID-19 називають похилий вік, артеріальну гіпертензію, цукровий діабет (ЦД), хронічні обструктивні захворювання легень, серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання. Проте останнім часом на підставі отриманих епідеміологічних даних ЦД не вважається фактором ризику зараження SARS-CoV-2, але він пов’язаний із більш тяжким перебігом даного захворювання і погіршенням результатів лікування. У чому ж причина ускладненого перебігу COVID-19 у хворих на ЦД? Необхідність дати відповідь на дане питання зумовила проведення цього дослідження. Мета: встановити причини ускладненого перебігу COVID-19 у хворих на цукровий діабет. Матеріали та методи. Був проведений пошук публікацій за допомогою пошукових систем PubMed та Google Scholar за ключовими словами: COVID-19, цукровий діабет, гіперглікемія, порушення вуглеводного обміну, ускладнення. Результати. В огляді наукової літератури розглянуті основні причини і патогенетичні механізми розвитку ускладнень перебігу COVID-19 у хворих на ЦД. Визначено групи факторів, що погіршують перебіг захворювань, і доведено, що сучасне лікування COVID-19 у хворих на ЦД має враховувати всі наявні фактори ризику і включати багатодисциплінарний командний підхід із залученням фахівців із невідкладної медицини, ендокринології, інфекційних захворювань, респіраторної підтримки, дієтології та реабілітації. Висновки. Основними причинами, що погіршують перебіг COVID-19 у хворих на ЦД, є: 1) особливості власне ЦД і взаємовплив ЦД і COVID-19; 2) вплив окремих груп препаратів, що застосовують при лікуванні обох захворювань; 3) недоліки в організації лікування і догляду за хворими. Головний фактор, що має вирішальне значення у веденні таких пацієнтів, — нормалізація рівня глікемії і вуглеводного балансу, якої потрібно досягати усіма можливими засобами.
Доп.точки доступа:
Галушко, О. А.
Лоскутов, О. А.
Тріщинська, М. А.
Кучинська, І. А.
Болюк, М. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Клінічне значення впливу інфузійної терапії за рестриктивним типом на відновлення моторики шлунково-кишкового тракту після панкреатодуоденальної резекції / В. О. Кузьменко [та ін.] // Медицина неотложных состояний = Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 2. - С. 110-116. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ПАНКРЕАТОДУОДЕНЭКТОМИЯ -- PANCREATICODUODENECTOMY (вредные воздействия, методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (профилактика и контроль)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- PERIOPERATIVE CARE
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY (методы)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНАЯ МОТОРИКА -- GASTROINTESTINAL MOTILITY
Аннотация: Сучасні досягнення в хірургічних та анестезіологічних технологіях дозволили знизити рівень летальності після панкреатодуоденальної резекції (ПДР) до 3 %, але післяопераційні ускладнення при даній патології досягають 29,5–70 %. Тому питання пошуку й уникнення факторів, що спричиняють виникнення ускладнень після ПДР, є одним із найважливіших у розвитку сучасної хірургічної панкреатології. Матеріали та методи. Для оцінки ефективності схем періопераційного лікування було проведено проспективно-ретроспективне дослідження результатів ПДР 78 хворих з доброякісною та злоякісною патологією біліопанкреатодуоденальної зони за період з 2003 по 2017 р. З 2015 року при виконанні операції розпочато застосування програми прискореного відновлення (ППВ). З метою порівняльного аналізу хворих було розподілено на дві групи: у I групу (основна) включено 39 пацієнтів за період із січня 2015 по грудень 2017 р., періопераційне ведення яких проводили відповідно до ППВ, у II групу (група порівняння) ретроспективно відібрано 39 пацієнтів за період із січня 2003 по жовтень 2014 р., періопераційне лікування яких проводилося за традиційним методом. Вивчали об’єм інтраопераційної інфузійної терапії, терміни відновлення моторики шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та частоту розвитку гастростазу. Результати. Об’єм застосованих розчинів при інтраопераційній інфузійній терапії був значно нижчим в І групі (2100 мл, 95% CI: [1988; 2300] проти 3300 мл, 95% CI: [3100; 3500]; p 0,001). Пацієнти І групи повернулися до звичайної дієти швидше, ніж пацієнти у ІІ групі (1,00, 95% CI: [1,00; 1,00] проти 6,00, 95% CI: [6,00; 7,00]; p 0,001). При статистичному аналізі за даними ROC-кривої було виявлено взаємозв’язок між об’ємом інтраопераційної інфузійної терапії та терміном видалення назогастрального зонда й відновленням перорального харчування в післяопераційному періоді. Висновки. Застосування рестриктивного типу інфузійної терапії в концепції ППВ вірогідно скорочує термін відновлення моторики шлунково-кишкового тракту, зменшуючи частоту гастростазу у пацієнтів після ПДР. Виявилося, що статистично вірогідним фактором впливу на можливість проведення раннього перорального харчування є об’єм інтраопераційної інфузії у пацієнтів після ПДР
Modern advances in surgical and anesthetic technologies have reduced mortality rates after pancreaticoduodenectomy (PDE) to 3 %; however, postoperative complications reach 29.5–70 % in this pathology. Therefore, the issue of finding and avoiding the factors that cause complications after PDE is one of the most important ones in modern surgical pancreatology. Materials and methods. To evaluate the efficacy of perioperative treatment regimens, a prospective and retrospective study of PDE outcomes was carried out in 78 patients with benign and malignant pathology of the biliary and pancreatoduodenal zone in 2003–2017. From 2015, we started the use of enhanced recovery program (ERP) in our clinic for patients undergoing PDE. For the purpose of comparative ana-lysis, the patients were divided into two groups: group I included 39 patients who were treated from January 2015 to December 2017 according to ERP; group II consisted of 39 patients who were retrospectively selected for the period from January 2003 to October 2014, their treatment was carried out according to the traditional method. The volume of intraoperative fluid therapy, the реriod of recovery of gastrointestinal motility and the rate of delayed gastric emptying were studied. Results. Intraoperative fluid therapy, in terms of the volume of solutions applied, was significantly lower in group I compared to group II — 2100 ml (95% (confidence interval) CI: 1988–2300) vs 3300 ml (95% CI: 3100–3500), p 0.001. Patients in group I returned to normal diet faster than patients in group II — 1.00 (95% CI: 1.00–1.00) vs 6.00 (95% CI: 6.00–7.00), p 0.001. During the statistical analysis, according to the ROC curve, the correlation was revealed between the volume of intraoperative fluid therapy, time of nasogastric tube removal and restoration of oral nutrition in the postoperative period. Conclusions. The use of the restrictive fluid therapy in the concept of ERP significantly reduces the реriod of gastrointestinal motility recovery, the rate of delayed gastric emptying in patients after PDE. The statistically significant factor influencing the possibility of early oral nutrition was the volume of intraoperative fluid in patients after PDE
Доп.точки доступа:
Кузьменко, В. О.
Скумс, А. В.
Мазур, А. П.
Кучинська, І. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Кучинська, І. А.
Вплив іонізуючого випромінювання на травмованих пацієнтів при виконанні комп’ютерної томографіі / І. А. Кучинська, К. Д. Базика // Біль, знеболювання та інтенсив. терапія = Pain, anaesthesia & intensive care. - 2017. - N 3. - С. 99

Аннотация: Комп’ютерна томографія (КТ) як вид діагностики широко використовується у сучасній медицині, особливо при травматичних ураженнях. При визначенні тактики лікування травмованих пацієнтів із враженням паренхіматозних органів КТ входить в алгоритм обов’язкових обстежень, окрім того КТ є незамінним дослідженням у пацієнтів із черепно-мозковою травмою. Хоча діагностичне значення КТ-сканування не піддається сумніву, але різке збільшення його використання, наприклад, у США, з 3 мільйонів досліджень (1980-ті роки) до 70 мільйонів досліджень (2009 рік), піднімає питання про побічні ефекти для пацієнтів, які піддаються високому впливу іонізуючого навантаження. Одне з них нерегулярність, або взагалі відсутність контролю отриманої дози іонізуючого навантаження при проходженні КТ. Типові дози опромінення при виконанні КТ наведені у таблиці 1. Для прикладу, допустимими дозами опромінення для жителів України, що працюють на території Чорнобильської зони (категорія А), відповідно є: зовнішнє опромінення - 13 мЗв/рік, внутрішнє - 1 мЗв/рік [Норми радіаційної безпеки України доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення (НРБУ-97/Д-2000)]. Багаторазовий вплив малих доз може призвести до виникнення клітинних мутацій та спровокувати розвиток онкопатології [Smith-Bindman R, 2009]. Застосування у медичних діагностичних цілях радіаційного навантаження (КТ) пов’язані із віддаленими канцерогенними ризиками, зокрема, розвитком лейкозу, раком щитоподібної залози, катаракти, безпліддя, вроджених вад [Ron E, 2000]. Медичні працівники, які залучені до процесу первинної ресусцитації травмованих та під час транспортування пацієнтів на дослідження, теж піддаються радіаційному впливу. [Tan GA, 2005]. Проведене дослідження ще у 1994 році Ciraulo DL et al. показало, що медичні сестри, інтерни та лікарі-стажисти отримують вищу дозу іонізуючого випромінювання, ніж штатні лікарі. У 1990 році Національна академія Наук із вивчення Біологічних ефектів іонізуючого випромінювання (BEIR) надала показники, які свідчать про те, що у США 0,8 % травмованих пацієнтів під час серій КТ-обстеження отримують дозу опромінення близько 100 мЗв. Дані дослідження BEIR VII демонстрували прояви лейкемії або первинного раку паренхіматозних органів у кожного сотого пацієнта, який отримав навантаження 100 мЗв
Доп.точки доступа:
Базика, К. Д.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Аспекти інвазивної вентиляції легень у пацієнтів з ГРДС, що викликаний інфекцією COVID-19 [Текст] = Aspects of invasive mechanical ventilation in patients with ARDS caused by COVID-19 / О. А. Лоскутов [та ін.] // Біль, знеболювання і інтенс. терапія. - 2021. - N 2. - С. 9-19. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
РЕСПИРАТОРНЫЙ ДИСТРЕСС-СИНДРОМ ВЗРОСЛЫХ -- RESPIRATORY DISTRESS SYNDROME, ADULT
ПНЕВМОНИЯ -- PNEUMONIA
ПАНДЕМИИ -- PANDEMICS
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS
ЛЕГКИХ ВЕНТИЛЯЦИЯ -- PULMONARY VENTILATION
Аннотация: Летальність серед пацієнтів з тяжкою полісегментарною пневмонією та/чи із гострим респіраторним дистрес синдромом (ГРДС), викликаними інфекцією COVID-19, яким проводили штучну вентиляцію легень (ШВЛ), характеризується досить високою частотою. Однак, незважаючи на велику кількість пацієнтів, які отримували відповідне лікування, питання вибору оптимальних параметрів вентиляції залишається недостатньо вивченим. У своїй роботі ми провели огляд наявних даних літератури щодо показів переводу пацієнтів на ШВЛ, параметрів інвазивної вентиляції легень, необхідності пронпозиціонування пацієнтів із ГРДС, викликаним інфекцією COVID-19, у відділеннях інтенсивної терапії, та виявити прогалини в знаннях
На сьогоднішній день, не дивлячись на велику кількість публікацій стосовно респіраторної підтримки у пацієнтів із тяжким перебігом коронавірусної інфекції, у літературі присутні лише загальні твердження стосовно показів до переводу на інвазивну ШВЛ. Більшість авторів виокремлювали наступні клінічні ситуації: прогресування гіпоксемії та/чи дихальної недостатності на фоні проведення постійної кисневої підтримки із нарощуванням відсотку кисню в дихальній суміші, використання високопотокових канюль чи проведення неінвазивної вентиляції протягом 1 години без покращення; персистуюча гіперкапнія, поліорганна недостатність, кома, високий ризик аспірації, гемодинамічна нестабільність
За даними більшості проаналізованих досліджень, основні складові стратегії ШВЛ повинні базуватися на принципах легенево-протективної вентиляції та включати використання низьких дихальних об’ємів (Vt= 4-8 мл/кг ідеальної маси тіла) та вентиляції з тиском плато Pplat 30 см H2О (тиск плато – тиск, виміряний у дихальних шляхах після інспіраторної паузи 0,5 с). В той же час, багато авторів ставить під сумнів необхідність використання положення на животі та високих рівнів позитивного тиску в кінці видиху (ПТКВ) в порівнянні з низькими у пацієнтів з ГРДС на тлі COVID-19. Підхід до інвазивної вентиляції легень при ГРДС, спричиненому SARS-CoV-2 все ще потребує подальших досліджень та пошуку відповідей на ряд запитань.
Доп.точки доступа:
Лоскутов, О. А.
Кучинська, І. А.
Недашківський, С. М.
Демченко, О. С.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Кузьменко, В. О.
Статистичний аналіз впливу інфузійної терапії рестриктивного типу на відновлення моторики шлунково-кишкового тракту після панкреатодуоденальної резекції [Текст] / В. О. Кузьменко, А. П. Мазур, І. А. Кучинська // Біль, знеболювання і інтенс. терапія. - 2019. - N 1. - С. 72-79. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
ПАНКРЕАТОДУОДЕНЭКТОМИЯ -- PANCREATICODUODENECTOMY
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНЫЙ ТРАКТ -- GASTROINTESTINAL TRACT
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PERIOPERATIVE PERIOD
ВОССТАНОВЛЕНИЕ ФУНКЦИЙ -- RECOVERY OF FUNCTION
Аннотация: Вступ. Останнім часом спостерігається перегляд підходів до традиційних схем інфузійної терапії в бік обмеження обсягів інфузії в періопераційному періоді та дотримання тактики персоніфікованого лікування із акцентом на мінімізацію застосування внутрішньовенних розчинів для обмеження негативного впливу гіперволемії у післяопераційному періоді. Підставою для цього виступили дослідження, які продемонстрували, що надлишок введення кристалоїдних розчинів викликає депонування рідини в інтерстиції, порушуючи тканинну перфузію і оксигенацію в хірургічно травмованих тканинах, що в свою чергу впливає на розвиток післяопераційних ускладнень, зокрема гастростазу. Матеріали і методи. Для оцінки ефективності схем періопераційної тактики інфузійної стратегії було проведено проспективно-ретроспективне дослідження результатів лікування 78 хворих із доброякісною та злоякісною патологією біліопанкреатодуоденальної зони, яким були виконані оперативні втручання – панкреато-дуоденальна резекція (ПДР), за період з 2003 по 2017 рр. З 2015 року розпочато застосування програми прискореного відновлення (ERAS – Enhanced recovery after surgery). З метою порівняльного аналізу пацієнти були розподілені на дві групи: у I групу (основна) включено 39 пацієнтів за період із січня 2015 по грудень 2017 рр., періопераційне ведення яких проводили відповідно програми ERAS, у II групу (група порівняння) ретроспективно відібрано 39 пацієнтів, періопераційне лікування яких проводили за традиційним методом. Серед факторів дослідження вивчали об’єм інтраопераційної інфузійної терапії, серцевий індекс (СІ), артеріальний тиск, рівень лактату, рівень альбуміну, термін відновлення моторики шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та частоту розвитку гастростазу. Результати. Інтраопераційна інфузійна терапія за об’ємом застосованих розчинів була значно нижчою в І групі (2100 мл 95% ДI: [2100; 2300] проти 3300 мл 95% ДI: [3100; 3500]; p0,001). У пацієнтів І групи після застосування інтраопераційної терапії за рестриктивним типом медіана показників СІ за формулою Фіка склала 3,6 л/хв/м2, лактату – 1,2 ммоль/л, систолічного АТ– 126 мм.рт.ст., діастолічного АТ– 75 мм.рт.ст та рівня альбуміну на першу післяопераційну добу – 33 г/л. Пацієнти І групи повернулися до звичайної дієти швидше, ніж пацієнти у ІІ групі (1 доба 95% ДI: [1; 1] проти 6 доби 95% CI: [6; 7]; p0,001). Рестрикція інтраопераційної інфузії, видалення назогастрального зонда (НГЗ) з початком перорального харчування з першої доби суттєво вплинули на достовірне зменшення частоти явищ гастростазу у хворих І групи в порівнянні з ІІ групою (14 (35,9%) проти 6 (15,4%) (за тестом Кокса-Фішера p
Introduction. Recently, a paradigm shift appears in concepts of perioperative infusion management towards limited infusion volume. The basis for this was research that showed that an excess in volumes of crystalloid solutions intercauses fluid deposition in the intestitinum, disrupting tissue perfusion and oxygenation, which subsequently induces postoperative complications, primarily delayed gastric emptying (DGE). Materials and methods. To evaluate the efficacy of the perioperative treatment regimens, a prospective retrospective study was conducted. The results of pancreaticoduodenectomy (PD) in 78 patients with benign and malignant lesions of the biliopancreatoduodenal zone from 2003 to 2017 were analyzed. From 2015, an enhanced recovery program (ERAS) was started in our clinic for patients undergoing PD. For the purpose of comparative analysis, the patients were divided into two groups: in I group 39 patients were included treated in accordance with the ERAS. In II group, 39 patients were retrospectively selected the treatment of which was carried out according to the traditional method. The volume of intraoperative infusion therapy, cardiac index, lactate, blood pressure, albumin level, time to recovery of gastrointestinal motility (GIM) and the frequency of DGE were studied. Results. Intraoperative infusion therapy by volume of applied solutions was significantly lower in I group (2100 ml 95% CI: [2100; 2300] vs 3300 ml 95% CI: [3100; 3500]; p 0.001). In patients of I group after the use of intraoperative infusion therapy of restrictive type, the medians index of cardiac index according to the Fik‘s formula was 3.6 l / min / m2, lactate – 1.2 mmol / l, systolic blood pressure – 126 mmHg, diastolic blood pressure / 75 mmHg and albumin level in the first postoperative day – 33 g / l. Patients in I group returned to normal diet faster than patients in the group II (1 day 95% CI: [1; 1] vs 6 days 95% CI: [6; 7] p 0.001). The restriction of intraoperative infusion, removal of nasogastric tube (NGT) with the onset of oral nutrition from the first day significantly affected the significant decrease in the frequency of DGE in I group compared to II (14 (35.9%) versus 6 (15.4%) (by Cox test -Fishera p
Доп.точки доступа:
Мазур, А. П.
Кучинська, І. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Кучинська, І. А.
Практичні аспекти тромбопрофілактики в пацієнтів після великих хірургічних втручань на гепатопанкреатодуоденальній зоні / І. А. Кучинська, О. І. Дронов, І. В. Сотнік // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 8. - С. 149

MeSH-главная:
ПИЩЕВАРИТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- DIGESTIVE SYSTEM NEOPLASMS (хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ВЕНОЗНАЯ ТРОМБОЭМБОЛИЯ -- VENOUS THROMBOEMBOLISM (профилактика и контроль, этиология)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
Аннотация: Пацієнти, що були прооперовані з приводу злоякісних новоутворень гепатопанкреатодуоденальної зони (ГПД), схильні до венозних тромбоемболій (ВТЕ), і сучасні чинні вказівки рекомендують продовжити хіміотромбопрофілактику ВТЕ до 28 діб [1]. Серед 6600 пацієнтів, які перенесли операції, пов’язані зі злоякісними новоутвореннями ГПД, у базі даних NSQIP було відмічено рівень ВТЕ 3,6 % після операції, з них 32,5 % — після виписки. Незважаючи на діагноз «рак», лише 14 % хірургів виписують додому пацієнтів із рекомендаціями щодо фармакологічної профілактики ВТЕ [2]. Абдомінальні хірургічні втручання є незалежним фактором ризику ВТЕ, і вважається, що власне операція провокує стан гіперкоагуляції, який може тривати принаймні 14 днів. Визначення рівня фібрину й фібрин-D-димерів у плазмі пацієнтів у перед-, інтра- і післяопераційному періоді показали, що всі пацієнти мали підвищений їх рівень протягом 14 днів після операції [5]. Крім того, злоякісні клітини самостійно вивільняють прокоагулянти (наприклад, тканинний фактор), генерують прозапальну реакцію, руйнують природні інгібітори, такі як білки C і S, і можуть безпосередньо викликати механічну емболію судин [3]. Ретроспективний аналіз понад мільйона хворих на рак показав рівень ВТЕ 8,1 % для госпіталізованих хворих на рак підшлункової залози (ПЗ). Проте після резекції ПЗ такі ускладнення, як кровотечі або виділення соку ПЗ після формування фістули, можуть призвести до загибелі пацієнтів. Кілька досліджень продемонстрували, що формування свища в післяопераційному періоді є фактором ризику порушення кровотоку, імовірно, через формування абсцесу і впливу на навколишні тканини й судини, тим самим підвищується ризик кровотечі [4]. Відомо, що частота формування панкреатичних фістул сягає 28 %. Отже, якщо в пацієнта є ознаки або передумови виникнення ВТЕ і йому необхідно призначити терапевтичні дози антикоагулянтів, зростає ризик виникнення кровотеч. У ранньому післяопераційному періоді після резекції печінки рутинний аналіз крові зазвичай виявляє збільшення протромбінового часу й міжнародного нормалізованого співвідношення і зниження кількості тромбоцитів, що говорить про перехідний гіпокоагуляційний стан. Однак останні дані свідчать про збільшення ризику виникнення ВТЕ після великої резекції печінки, незважаючи на ці біохімічні й гематологічні відхилення. Ризик кровотечі після резекції печінки найвищий у ранньому періопераційному періоді. Оскільки ступінь ризику знижується з часом, призначення тромбопрофілактики повинно бути якнайшвидшим. Отже, саме ризик розвитку можливої кровотечі в післяопераційному періоді і є тим стримуючим фактором щодо призначення повноцінної тромбопрофілактики пацієнтам, прооперованим з приводу пухлин ГПД
Доп.точки доступа:
Дронов, О. І.
Сотнік, І. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

    Бондар, М. В.
    Раціональна антибіотикотерапія провідних мікробних патогенів відділень інтенсивної терапії / М. В. Бондар, М. М. Пилипенко, І. А. Кучинська // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 3. - С. 32-38. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Коломицин

   Торбамицин

   Амикацин

MeSH-главная:
ИНТЕНСИВНОЙ ТЕРАПИИ ОТДЕЛЕНИЕ -- INTENSIVE CARE UNITS
ИНФЕКЦИЯ ВНУТРИБОЛЬНИЧНАЯ -- CROSS INFECTION (лекарственная терапия, микробиология)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ УСТОЙЧИВОСТЬ У МИКРООРГАНИЗМОВ -- DRUG RESISTANCE, MICROBIAL (действие лекарственных препаратов)
ФОСФОМИЦИН -- FOSFOMYCIN (терапевтическое применение)
ГЕНТАМИЦИНЫ -- GENTAMICINS (терапевтическое применение)
ЦЕФАЛОСПОРИНЫ -- CEPHALOSPORINS (терапевтическое применение)
ГЛИКОПЕПТИДЫ -- GLYCOPEPTIDES (терапевтическое применение)
Аннотация: У статті наведені результати дослідження десятирічної еволюції мікробного пейзажу у відділеннях інтенсивної терапії (ВІТ) загального профілю м. Києва. Встановлено, що основною причиною селекції патогенної мікрофлори ВІТ є формування у провідних мікробних патогенів антибіотикорезистентності в результаті широкого застосування антибіотикотерапії. На сьогодні провідними мікробними патогенами ВІТ загального профілю є Klebsiella pneumoniae, Acinetobacter baumannii, Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium i Pseudomonas aeruginosa. Описані морфологічні особливості вищеперерахованих мікроорганізмів і механізми їх патогенної дії на організм людини. Подані результати власних досліджень чутливості цих мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів із визначенням оптимальних програм антибіотикотерапії. На основі аналізу світової літератури розглянуте питання доцільності застосування проти мультирезистентних провідних мікробних патогенів ВІТ комбінованої антибактеріальної терапії з використанням найбільш ефективних до вищевказаних мікробних патогенів антибіотиків
Доп.точки доступа:
Пилипенко, М. М.
Кучинська, І. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Кучинська, І. А.
Періопераційний температурний менеджмент у пацієнтів під час загальної анестезії / І. А. Кучинська, О. І. Чебишева // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 3. - С. 109. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЙ МОНИТОРИНГ -- MONITORING, INTRAOPERATIVE
ТЕМПЕРАТУРА ТЕЛА -- BODY TEMPERATURE
ГИПОТЕРМИЯ -- HYPOTHERMIA (диагностика, профилактика и контроль)
Аннотация: Важливими умовами проведення загальної анестезії є необхідність постійного моніторингу життєво важливих параметрів, включаючи температуру тіла пацієнтів, оскільки ненавмисна періопераційна гіпотермія може мати негативні наслідки для пацієнтів (збільшення інтраопераційної кровоточивості, триваліший вихід з наркозу, подовження часу респіраторної підтримки у післяопераційному періоді, зростання частоти інфекційних ускладнень тощо)
Доп.точки доступа:
Чебишева, О. І.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Синдром поліорганної недостатності в пацієнтів із тяжким перебігом коронавірусної хвороби (COVID-19) / І. А. Кучинська [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 30-38. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (лекарственная терапия, осложнения, патофизиология)
МУЛЬТИОРГАННАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- MULTIPLE ORGAN FAILURE (диагностика, лекарственная терапия, патофизиология, этиология)
ЦИТОКИНЫ -- CYTOKINES (анализ)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (использование, методы)
Кл.слова (ненормированные):
СОVID-19
Аннотация: У статті аналізуються механізми розвитку та клінічні прояви поліорганної дисфункції та синдрому поліорганної недостатності, що часто супроводжують тяжкий перебіг коронавірусного захворювання. Більше того, оскільки порушення роботи декількох органів під час тяжкого перебігу COVID-19 може бути спричинене «цитокіновим штормом», підвищенням рівня медіаторів запалення, дисфункцією ендотелію, порушенням згортання крові й інфільтрацією запальних клітин, необхідні подальші дослідження для виявлення точних механізмів патогенезу. Оскільки залучення кількох органів до патологічного процесу захворювання під час коронавірусної інфекції є важливою і надскладною медичною, розумовою, тактичною, фізичною, емоційною та економічною задачею як для клініцистів, так і для пацієнтів та їх родини, розширення знань про патологічний процес може допомогти поліпшити результати та зменшити рівень захворюваності та смертності. Наведено окремі результати власного досвіду лікування тяжких випадків коронавірусної хвороби
Доп.точки доступа:
Кучинська, І. А.
Савченко, Б. О.
Андрюхов, А. Г.
Іванченко, А. М.
Асташкіна, Н. В.
Гулеватий, Є. О.
Кащій, У. Л.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Особливості інтенсивної терапії у хворих на діабетичний кетоацидоз у період пандемії COVID-19 / О. А. Галушко [та ін.] // Медицина невідкладних станів. - 2021. - Т. 17, № 2. - С. 144-150. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Ксилитол

MeSH-главная:
ДИАБЕТИЧЕСКИЙ КЕТОАЦИДОЗ -- DIABETIC KETOACIDOSIS (лекарственная терапия, патофизиология)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY (использование)
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (патофизиология)
Аннотация: У статті аналізуються механізми розвитку та клінічні прояви діабетичного кетоацидозу (ДКА), надано програму інтенсивної терапії, обговорюються перспективи застосування інфузійних засобів на основі ксилітолу в лікуванні ДКА. Автори надали власний досвід застосування розчину з 5% вмістом ксилітолу. Було показано, що застосування ксилітолу дозволяє позитивно впливати на різні ланки патологічного процесу — від усунення дегідратації до корекції порушень кислотно-лужного стану. Автори також обговорюють причини виникнення тяжкого кетоацидозу у хворих на COVID-19 та наводять власний досвід лікування 14 пацієнтів із ДКА на фоні COVID-19
Доп.точки доступа:
Галушко, О. А.
Кучинська, І. А.
Бабак, С. І.
Юрків, В. В.
Антонюк, Л. В.
Кушнір, М. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

1-10 11-20 21-30 31-38

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)