Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Книги (4)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: (<.>A=Лазарев, І. А.$<.>)

Общее количество найденных документов : 53
Показаны документы с 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-53

Порівняльний аналіз змін напружено-деформованого стану на хрящі головки плечової кістки в умовах різних типів пошкодження суглобової губи лопатки [Текст] / І. А. Лазарев [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 2. - С. 61-69. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (патология, патофизиология, повреждения)
ХРЯЩ СУСТАВНОЙ -- CARTILAGE, ARTICULAR (патофизиология, повреждения)
РАСТЯЖЕНИЯ И ДЕФОРМАЦИИ -- SPRAINS AND STRAINS (патофизиология, этиология)
Аннотация: Пошкодження суглобової губи лопатки є досить поширеною проблемою плечового суглоба. Локалізація в ділянці задньої порції суглобової губи залежно від типу її пошкодження значно збільшує навантаження на суглобовий хрящ, що призводить до розвитку та прогресування дегенеративних змін у плечовому суглобі, прискорення артрозу та реалізації задньої нестабільності плеча. Така ситуація націлює хірурга на визначення тактики оперативного втручання, спрямованої на розвантаження пошкодженої ділянки та усунення біомеханічного дисбалансу. Мета. Вивчення клінічно значущих пошкоджень суглобової губи лопатки залежно від типу її пошкодження на основі біомеханічного аналізу змін напружено-деформованого стану (НДС) хряща головки плечової кістки та обґрунтування тактики лікування цих пошкоджень. Матеріали та методи. Розрахунки НДС елементів плечового суглоба проведені методом скінченних елементів. На основі СКТ-сканів інтактного плечового суглоба за допомогою програмного пакета Mimics відтворена просторова геометрія плечового суглоба. Засобами Solid Works створені імітаційні комп’ютерні 3D-моделі інтактного плечового суглоба та суглоба з трьома типами пошкоджень суглобової губи. Показники НДС реєстрували на структурах плечового суглоба при різних значеннях кута відведення та ротації плечової кістки (нейтральне, відведення верхньої кінцівки на 0–20–40–60°, внутрішня ротація 0–20–40° та комбінація цих рухів). Критеріями оцінки НДС були контактні напруження за Мізисом і максимальні деформації. Результати. Усі типи пошкоджень суглобової губи при різних положеннях кінцівки в плечовому суглобі призводять до значного збільшення показників напружень і деформацій у контактній зоні. У нейтральному положенні кінцівки пошкодження суглобової губи І типу викликає збільшення напружень на головці на 20 %, ІІ типу — на 260 %, ІІІ типу — на 50 % порівняно з інтактною моделлю. У положенні відведення кінцівки до кута 60° та внутрішньої ротації 40° пошкодження суглобової губи І типу викликає збільшення напружень на головці на 23 %, ІІ типу — на 43 %, ІІІ типу — на 7 % порівняно з інтактною моделлю. Максимальні значення НДС на елементах плечового суглоба (суглобова губа, головка плечової кістки) спостерігаються в положенні відведення кінцівки до 60° та внутрішній ротації 40°. В умовах пошкодження суглобової губи ІІ типу відзначається екстремальне зростання показників напружень в усіх положеннях у плечовому суглобі, як на самій суглобовій губі (у 30 разів), так і на головці плечової кістки (у 2,7 раза). Найменше зростання НДС на елементах плечового суглоба спостерігається в умовах пошкодження суглобової губи ІII типу. Висновки. Виявлено, що найбільший дисбаланс стабілізуючих структур плечового суглоба виникає при відшаруванні суглобової губи та стає критичним при його комбінації з розривом, тоді як сам по собі ізольований розрив не призводить до критичних змін показників напружень і деформацій на структурах плечового суглоба. Доцільно проводити фіксацію відшарованої ділянки суглобової губи при виявленні цієї патології під час артроскопічного втручання, що дасть можливість збалансувати навантаження на структури плечового суглоба при здійсненні найбільш типових рухів. Ця процедура допоможе уникнути раннього розвитку артрозу та задньої нестабільності плечового суглоба
Доп.точки доступа:
Лазарев, І. А.
Ломко, В. М.
Страфун, С. С.
Скибан, М. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Біомеханічний аналіз умов функціонування ендопротеза колінного суглоба при варусних деформаціях кінцівки у хворих на ревматоїдний артрит [Текст] / І. А. Лазарев [та ін.] // Травма. - 2017. - Том 18, N 6. - С. 107-120. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
КОЛЕННОГО СУСТАВА ПРОТЕЗ -- KNEE PROSTHESIS (использование)
ВАРУСНАЯ ДЕФОРМАЦИЯ КОЛЕННЫХ СУСТАВОВ -- GENU VARUM (диагностика, хирургия, этиология)
АРТРИТ РЕВМАТОИДНЫЙ -- ARTHRITIS, RHEUMATOID (осложнения, патофизиология)
КОНЕЧНЫЙ ЭЛЕМЕНТНЫЙ АНАЛИЗ -- FINITE ELEMENT ANALYSIS (использование)
Аннотация: Ураження колінного суглоба (КС) при ревматоїдному артриті (РА) супроводжується формуванням контрактур і розвитком дискордантних деформацій нижніх кінцівок, які, в свою чергу, призводять до часткової або повної втрати функції кінцівки. Аналіз даних вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить, що питанню пато- і механогенеза фронтальних деформацій КС у хворих на РА приділяється недостатня увага, умови функціонування ендопротеза КС за наявності вальгусних і варусних деформацій кінцівки у хворих на РА мало вивчені. Мета роботи. Вивчення можливостей функціонування ендопротеза КС при компенсації дефектів виростків великогомілкової кістки за допомогою кісткових трансплантатів або металевих аугментів за різних величин варусної деформації у хворих на РА. Завдання дослідження — вивчити поведінку біомеханічної моделі «кістка — ендопротез» при компенсації дефекту внутрішнього виростка великогомілкової кістки кістковим автотрансплантатом або металевим аугментом 5, 10 та 15 мм та на підставі отриманих даних визначити можливість розвитку ранньої нестабільності тибіального компонента ендопротеза. Матеріали та методи. На основі КТ-сканів створені імітаційні комп’ютерні моделі КС, що налічували елементи з різними механічними властивостями — стегнова кістка, феморальний компонент ендопротеза, поліетиленова вставка, тибіальний компонент ендопротеза та великогомілкова кістка. За допомогою програмного пакета SolidWorks побудовано імітаційні моделі КС в умовах його варусної деформації з наявністю трансплантата виростка великогомілкової кістки 5, 10 та 15 мм з кісткової тканини та металу (аугмент). Подальші розрахунки напружено-деформованого стану моделі здійснювали методом скінченних елементів у програмному пакеті ANSYS (чисельний метод). Результати. Наявність кісткового трансплантата 5 мм та збільшення його розміру до 15 мм призводили до значного зростання показників напружень на плато великогомілкової кістки на 51 % — при 5 мм та майже у 2,3 раза — при 10 та 15 мм. Ці значення напружень перевищують межі міцності спонгіозної кісткової тканини у цій ділянці, що може супроводжуватись її руйнуванням вже при статичному навантаженні 1 масою тіла при застосуванні кісткового трансплантата 10 мм та 15 мм. Застосування металевого аугмента 5 мм і збільшення його розміру до 10 та 15 мм призводило до розвантаження цієї ділянки, що проявлялося зниженням показників напружень на 21 % — при 5 мм, на 8 % та 5 % — при 10 та 15 мм. Висновки. Застосування кісткового трансплантата 10 мм та 15 мм є фактором можливого руйнування кісткової тканини у ділянці ложа тибіального компонента ендопротеза з розвитком явищ його нестабільності. Розвантаження цієї ділянки, при заміщенні великих дефектів 10 та 15 мм, досягається використанням металевого аугмента
Доп.точки доступа:
Лазарев, І. А.
Автомєєнко, Є. М.
Бабко, А. М.
Скибан, М. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Лазарев, І. А.
Біомеханічний розрахунок навантаження на структури ліктьового суглоба при його одномоментній мануальній редресації [Текст] / І. А. Лазарев, О. С. Страфун, М. В. Скибан // Травма. - 2018. - Том 19, N 5. - С. 41-50. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT (патофизиология)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA (физиология)
КОНЕЧНЫЙ ЭЛЕМЕНТНЫЙ АНАЛИЗ -- FINITE ELEMENT ANALYSIS
Аннотация: Критичні навантаження на структури ліктьового суглоба (ЛС) під час одномоментної мануальної редресації згинально-розгинальної контрактури обумовлюють актуальність досліджень у цьому напрямку з метою запобігання розвитку ускладнень та виникнення рецидиву контрактур. Для розрахунків напружено-деформованого стану структур ліктьового суглоба застосовували аналітичний метод (АМ) і метод скінченних елементів (МСЕ). Застосовували модифіковану комп’ютерну 3D-модель компанії Zygote Media Group, Inc. Розрахунки робили в умовах додаткового навантаження на ліктьовий суглоб зовнішньою силою 40 Н, необхідною для здійснення пасивного руху у напрямку розгинання у діапазоні від 30º до 20º до моменту блокування руху патологічно зміненою капсулою та для здійснення пасивного руху у напрямку згинання у діапазоні від 98º до 110º до моменту блокування руху патологічно зміненою капсулою. АМ: отримано максимальні значення напружень на суглобовій поверхні ліктьової кістки при згинанні — 4,09 МРа, при розгинанні — 5,1 МРа. МСЕ: при пасивному розгинанні максимальні показники напружень цілої моделі — σmax = 16,03 МРа, локалізовані позасуглобово у проксимальному відділі плечової кістки. Максимальні значення деформацій — εmax = 0,08 мм, локалізовані інтраартикулярно на хрящі суглобової поверхні ліктьової кістки. При пасивному згинанні максимальні показники напружень цілої моделі — σmax = 16 МРа, локалізовані позасуглобово у проксимальному відділі плечової кістки. Максимальні значення деформацій — εmax = 0,19 мм, локалізовані інтраартикулярно на хрящі суглобової поверхні ліктьової кістки. Виявлено високу збіжність в показниках розрахунків МСЕ та результатів АМ, що може свідчити про їх достатню точність. Спроба здолання обмеження рухів у ЛС при пасивному русі спричиняє зростання значень напружень, які можуть перевищувати границю міцності тканин у цій ділянці, особливо у хворих на регіонарний чи системний остеопороз. Збільшення прикладеного зусилля при спробі здолання обмеження рухів у ЛС під загальним знеболюванням дозволяє одномоментно усунути згинально-розгинальну контрактуру ЛС, але й збільшує навантаження на суглобові поверхні, зв’язковий апарат і патологічно змінену капсулу з можливим їх подальшим пошкодженням, прогресуванням контрактури та розвитком явищ остеоартрозу. Плечова кістка під час маніпуляції також приймає на себе значні навантаження на згинання, що може призводити до виникнення залишкових напружень на ній з появою дистрофічних розладів. Для запобігання виникненню додаткового пошкодження структур ліктьового суглоба оптимально процедуру редресації проводити під дією мінімальних навантажень, але збільшити їх час. Доцільно застосовувати систему дозованої статичної рухової реабілітації, яка дозволяє уникати перевантажень. При тяжких застарілих контрактурах із залученням в рубцевий процес великого обсягу сполучнотканинних структур (сухожилків, м’язів, бокових зв’язок і капсули суглоба) не слід вдаватися до одномоментної насильницької редресації на операційному столі, а розпочати лікування з хірургічної мобілізації
Доп.точки доступа:
Страфун, О. С.
Скибан, М. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Математичне визначення механічних властивостей капсули ліктьового суглоба при його згинально-розгинальній контрактурі [Текст] / І. А. Лазарев [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2018. - N 1. - С. 26-34. - Бібліогр.: с. 32-33

MeSH-главная:
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT (патология)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (диагностика, этиология)
Аннотация: Резюме. Актуальність. Травма є поширеною причиною формування кинтрактур ліктьивиси суглоба з частотою виникнення від 3 ди 20%. Найбільш складним моментом реабілітації таких хворих є відновлення рухів у пистіммибілізаційниму та пистипе- раційниму періодах. Мета дослідження. Математичні розрахунки модуля пружності патологічно зміненої капсули ліктьивиси суглоба в умовах йиги згинальни-ризги- нальниї контрактури. Матеріали і методи. Вимірювання за допомогою мануального м’язового тестера (ММТ) та кутоміру показників резистентності посттравматичної артригенниї контрактури ліктьового суглоба у окремо взятого пацієнта з визначенням кута пасивних рухів (згинання та розгинання) під дією дозованого зусилля 4 кг. Антропометричні дані передньої та задньої стінок капсули ліктьового суглоба визначені за фактичними мирфиметричними даними, отриманими з анатомічної моделі ліктьового суглоба. Отримано значення кута пасивного руху у напрямку згинання - Аа = 98-110°, у напрямку розгинання - Аа = 30-20°. За правилом важеля рівноваги відносно тички опори ліктьової кістки визначали зусилля на передній та задній поверхні суглобової капсули. Для визначення показників напружень передньої та задньої стінок суглобової капсули використовували співвідношення σ = F2i/S2i. Аналітичним методом за формулами визначали величини абсолютних та відносних деформацій задньої та передньої стінки суглобової капсули при згинанні та розгинанні суглоба, відповідно з характерним її розміром довжини (висоти). Результати. Отримано значення модуля пружності (модуль Юнга) для обох випадків силового навантаження: при згинанні - 46 МРа, при розгинанні - 40 МРа. Розроблено алгоритм індивідуального визначення модуля пружності передньої та задньої стінок суглобової капсули ліктьового суглоба в умовах контрактури, на основі вимірювання індивідуальних показників контрактури ліктьового суглоба та антропометричних даних для кожного клінічного випадку. Висновки. Отримані показники модуля Юнга патологічно змінених тканин капсули ліктьового суглоба можуть бути застосовані для наступних розрахунків контактних напружень на суглобових поверхнях ліктьового суглоба в умовах його згинально-розгинальної контрактури методом скінченно-елементного моделюваннярезистентності
Trauma is a common cause of the elbow contractures with an incidence rate of 3-20%. The most difficulty of such patients’ rehabilitation is the restoring of motions in the postimmobilization and postoperative periods. Objective: mathematical calculations of the elasticity modulus of the pathologically altered elbow capsule under its flexion-extensor contracture. Materials and Methods. The manual muscle tester (MMT) and protractor were used for measurement of the resistance of posttraumatic arthrogenic elbow contracture (range of passive flexion-extension movements under action of 4 kg (40 N) force) in a single patient. The anthropometric data of the anterior and posterior elbow capsule walls were determined by the actual morphometric data obtained from the elbow anatomical model. The range of passive motions was 98-110° in the direction of flexion and 30-20° in the direction of extension. According to the equilibrium leverage rule relative to the point of the ulna support, the forces at the anterior and posterior surface of the joint capsule were determined. The ratio σ = F2i/S2i, was used to determine the stresses at the anterior and posterior walls of the joint capsule. According to the formulas, the absolute and relative strain of the posterior and anterior walls of the joint capsule during flexion and extension were calculated, with its length (height) input data. Results. The value of the elasticity modulus (Young’s modulus) is obtained for both cases of 40 N loading: 46 MPa in flexion and 40 MPa in extension. An algorithm for the individual determination of the elasticity modulus of the anterior and posterior walls of the contractured elbow capsule was developed based on the measurements of the elbow contracture resistance and anthropometric data for each clinical case. Conclusions. The obtained Young’s modulus parameters of the pathologically altered tissues of the elbow capsule can be used for the subsequent calculations of contact stresses at the elbow articular surfaces in the case of the elbow flexion-extension contracture using finite element modeling
Доп.точки доступа:
Лазарев, І. А.
Страфун, О. С.
Крищук, М. Г.
Скибан, М. В.
Максимішин, О. М.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Біомеханічний аналіз умов функціонування ендопротеза колінного суглоба при вальгусних деформаціях кінцівки у хворих на ревматоїдний артрит [Текст] / І. А. Лазарев [та ін.] // Травма. - 2018. - Том 19, N 1. - С. 89-103. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
АРТРИТ РЕВМАТОИДНЫЙ -- ARTHRITIS, RHEUMATOID (патофизиология)
КОЛЕННОГО СУСТАВА ПРОТЕЗ -- KNEE PROSTHESIS (использование)
Аннотация: Ураження колінного суглоба (КС) при ревматоїдному артриті (РА) супроводжується формуванням контрактур і розвитком дискордантних деформацій нижніх кінцівок, що, зі свого боку, призводять до часткової або повної втрати функції кінцівки. Аналіз даних вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить про те, що питанню пато- і механогенезу фронтальних деформацій колінних суглобів у хворих на РА приділяється недостатня увага, умови функціонування ендопротеза КС з наявністю вальгусних та варусних деформацій кінцівки у хворих на РА мало вивчені. Мета роботи: вивчити можливості функціонування ендопротеза КС при компенсації дефектів виростків великогомілкової кістки за допомогою кісткових трансплантатів чи металевих аугментів при різних величинах вальгусної деформації у хворих на РА; вивчити поведінку та стабільність біомеханічної моделі «кістка — ендопротез» при компенсації дефекту зовнішнього виростка великогомілкової кістки кістковим автотрансплантатом чи металевим аугментом 5, 10 та 15 мм. Матеріали та методи. На основі КТ-сканів створені імітаційні комп’ютерні моделі КС, що налічували елементи з різними механічними властивостями — стегнова кістка, феморальний компонент ендопротеза, поліетиленова вставка, тибіальний компонент ендопротеза та великогомілкова кістка. За допомогою програмного пакета SolidWorks побудовано імітаційні моделі КС за умов його вальгусної деформації за наявності трансплантата виростка великогомілкової кістки 5, 10 та 15 мм із кісткової тканини та металу (аугмент). Подальші розрахунки напружено-деформованого стану моделі здійснювали методом скінченних елементів у програмному пакеті ANSYS (чисельний метод). Результати. Під дією навантаження наявність кісткового трансплантата 5, 10 та 15 мм призводила до збільшення на близько 20 % значень напружень на стегновій кістці з локалізацією по контуру контакту з феморальним компонентом ендопротеза. На тибіальному компоненті ендопротеза показники напружень зросли на 77 % за наявності кісткового трансплантата 5 мм та поступово зменшувались до 66 % при збільшенні його розміру до 15 мм. Наявність кісткового трансплантата 5, 10 та 15 мм призводила до збільшення значень напружень на великогомілковій кістці майже у 2 рази з локалізацією в метадіафізарній зоні кортикальної кістки. Основне збільшення показників напружень відбувалося на плато великогомілкової кістки з локалізацією по контуру тибіального компонента ендопротеза, де наявність кісткового трансплантата призводила до збільшення значень від 65 % при його розмірах 5 мм майже в 3 рази — до 15 мм. Під дією навантаження наявність металевого аугмента для заміщення дефекту латерального виростка великогомілкової кістки розміром 5 та 10 мм призводила до зростання значень напружень на стегновій кістці на 20 % із наступним їх зниженням до 5 % при розмірі 15 мм. За наявності металевого аугмента 5, 10 та 15 мм значення напружень зменшувались на феморальному компоненті ендопротеза на 37–40 %. Наявність металевого аугмента 5, 10 та 15 мм обумовила значне підвищення показників напружень на тибіальному компоненті ендопротеза — у 9, 10 та 12 разів відповідно. Наявність металевого аугмента 5 та 10 мм призводила до збільшення значень напружень на великогомілковій кістці на 95–97 %, а при збільшенні розміру трансплантата до 15 мм — на 69 %. Наявність металевого аугмента 5 мм та збільшення його розміру до 10 та 15 мм призводили до підвищення показників напружень на плато великогомілкової кістки на 38, 10 та 8 % відповідно. Висновки. Збльшення показників напружень на ділянці плато великогомілкової кістки з перевищенням гранично допустимих значень при застосуванні кісткового трансплантата розміром 10 та 15 мм є фактором розвитку явищ нестабільності тибіального компонента ендопротеза. Для заміщення дефекту зовнішнього виростка великогомілкової кістки до 6,1 мм доцільно застосування кісткового трансплантата. Дефекти більшого розміру потребують застосування металевого аугмента
Доп.точки доступа:
Лазарев, І. А.
Бабко, А. М.
Автомєєнко, Є. М.
Скибан, М. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Порівняльний аналіз надійності фіксації черезвертлюгових переломів стегнової кістки із застосуванням звичайного та подовженого проксимального стегнового стрижня [Текст] / І. А. Лазарев [и др.] // Травма. - 2017. - Том 18, N 4. - С. 35-47. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL FRACTURES (патофизиология, хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL (использование, методы)
ОРТОПЕДИЧЕСКАЯ МАНИПУЛЯЦИЯ -- MANIPULATION, ORTHOPEDIC (использование, методы)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ИНТРАМЕДУЛЛЯРНАЯ -- FRACTURE FIXATION, INTRAMEDULLARY (использование, методы)
Доп.точки доступа:
Лазарев, І. А.
Калашніков, А. В.
Малик, В. Д.
Скибан, М. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Аналіз змін напружено-деформованого стану в суглобовій губі лопатки в умовах різних типів її пошкодження [Текст] / І. А. Лазарев [и др.] // Травма. - 2017. - Том 18, N 3. - С. 27-37. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (патофизиология, повреждения)
РАСТЯЖЕНИЯ И ДЕФОРМАЦИИ -- SPRAINS AND STRAINS (патофизиология)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
Доп.точки доступа:
Лазарев, І. А.
Страфун, С. С.
Ломко, В. М.
Скибан, М. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Біомеханічне визначення стабільності ліктьового суглоба при переломах головки променевої кістки, комбінованих із пошкодженням колатеральних зв’язок [Текст] / І. А. Лазарев [и др.] // Травма. - 2017. - Том 18, N 5. - С. 25-43. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ЛУЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- RADIUS FRACTURES (патофизиология)
КОЛЛАТЕРАЛЬНЫЕ СВЯЗКИ -- COLLATERAL LIGAMENTS (повреждения, физиология)
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT (повреждения, физиология)
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA (физиология)
Доп.точки доступа:
Лазарев, І. А.
Курінний, І. М.
Страфун, О. С.
Скибан, М. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Функціональний дефіцит кисті при акроформі хвороби Ольє [Текст] / І. А. Лазарев [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2017. - N 3. - С. 25-30. - Бібліогр.: с. 30

MeSH-главная:
ЭКЗОСТОЗЫ МНОЖЕСТВЕННЫЕ НАСЛЕДСТВЕННЫЕ -- EXOSTOSES, MULTIPLE HEREDITARY (диагностика, осложнения)
КИСТИ ДЕФОРМАЦИИ ВРОЖДЕННЫЕ -- HAND DEFORMITIES, CONGENITAL (диагностика)
КИСТЬ -- HAND (патология, патофизиология)
МАТЕМАТИКА ВЫЧИСЛИТЕЛЬНАЯ -- MATHEMATICAL COMPUTING
Аннотация: Порушення хондрогенезу при хворобі Ольє призводить до появи патологічних хрящових осередків, які при локалізації в кістках кистей та стоп (цей варіант клінічного перебігу називається акроформою) обумовлюють їх деформацію і, відповідно, порушення функції. Мета. Шляхом математичних розрахунків провести визначення показників функціонального дефіциту кисті при акроформі дисхондроплазії залежно від ступеня потовщення патологічно змінених тканин. Результати. Дослідження базується на даних визначення аналітичним математичним методом відсоткового співвідношення зменшення сили флексії кисті при стандартній дії сил на згинальний апарат пальців, уражених акроформою дисхондроплазії, залежно від ступеня потовщення патологічно змінених тканин. Висновки. Виявлено залежність збільшення сили, що необхідна для стискування пальців у кулак, від збільшення діаметру кістки та м’яких тканин пальців. Через виникнення значного функціонального дефіциту кисті при її стисканні у кулак у пацієнтів з акроформою дисхондроплазії при хворобі Ольє існує необхідність проведення оперативних втручань на етапі появи деформацій уражених кісток кистей, не чекаючи їх прогресування
Доп.точки доступа:
Лазарев, І. А.
Гук, Ю. М.
Молнар, І. О.
Скибан, М. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Біомеханічний аналіз надійності фіксації кісткових відламків при остеосинтезі переломів проксимального відділу великогомілкової кістки LCP-пластиною та інтрамедулярним блокованим стрижнем [Текст] / І. А. Лазарев [та ін.] // Травма. - 2020. - Том 21, N 3. - С. 43-51. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE (хирургия)
БОЛЬШЕБЕРЦОВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- TIBIAL FRACTURES (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES
ОСТЕОСИНТЕЗ, ГВОЗДИ -- BONE NAILS
ВЕСОВАЯ НАГРУЗКА НА ОПОРНО-ДВИГАТЕЛЬНЫЙ АППАРАТ -- WEIGHT-BEARING
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
Аннотация: Переломи проксимального відділу великогомілкової кістки (ППВВК) становлять до 5 % серед усіх переломів кісток скелета та часто супроводжуються пошкодженням важливих м’якотканних структур і компресією кісткової тканини з боку суглобової поверхні. Актуальність даної проблеми визначається тим, що для ППВВК характерна висока частота несприятливих функціональних результатів: нерідко у віддаленому періоді після травми розвиваються деформуючий остеоартроз, контрактури, нестабільність колінного суглоба. За даними низки авторів, перелічені вище ускладнення зустрічаються в 5,8–28 % випадків, при цьому вихід на інвалідність досягає 5,9–9,1 %. Усе це обумовлює велику медико-соціальну значимість даної проблеми, а визначення найбільш ефективного методу лікування цієї патології є нагальним питанням сучасної травматології. Матеріали та методи. На початковому етапі за даними анатомічних моделей та КТ-сканів засобами SolidWorks створено твердотільну 3D-модель гомілки, яка налічувала такі елементи, як великогомілкова та малогомілкова кістки, міжкісткова мембрана, зв’язки проксимального та дистального міжгомілкового зчленування (перелом проксимального відділу великогомілкової кістки). Далі розроблено чотири варіанти фіксації кісткових відламків із застосуванням пластин LCP та інтрамедулярного блокуючого остеосинтезу металевим стрижнем. На наступному етапі задані граничні умови закріплення та навантаження моделі масою тіла в середньому 75 кг (750 Н) та створена кінцево-елементна модель, яка налічувала 381 787 вузлів та 206 583 елементи. Результати. Більш рівномірний розподіл напружень на всіх елементах моделі відбувається при застосуванні інтрамедулярного блокуючого стрижня, навантаження на металеві частини, кістку та зв’язки менше, ніж навантаження в моделях 1 та 2. Показники деформацій та загальних переміщень моделі при цьому також незначні, що говорить про достатню стабільність відламків та способу остеосинтезу в цілому. Подібна ситуація спостерігається й при використанні пластин LCP при їх білатеральному застосуванні (модель 3). Висновки. Результати дослідження в подальшому можуть служити основою для розробки алгоритму хірургічного лікування та реабілітації пацієнтів із ППВВК
Доп.точки доступа:
Лазарев, І. А.
Чіп, Є. Е.
Калашніков, А. В.
Скибан, М. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-53

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)