Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Книги (2)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: (<.>A=Могілевський, С. Ю.$<.>)

Общее количество найденных документов : 75
Показаны документы с 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Гудзенко К. А., Могілевський С. Ю., Кирилюк М. Л., Зябліцев Д. С.
Заглавие : Чинники ризику виникнення первинної відкритокутової глаукоми у пацієнтів з діабетичною ретинопатією та цукровим діабетом 2 типу
Место публикации : Пробл. ендокринної патології. - Харьков, 2021. - N 3. - С. 37-46 (Шифр ПУ17/2021/3)
MeSH-главная: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ РЕТИНОПАТИЯ -- DIABETIC RETINOPATHY
ГЛАУКОМА ОТКРЫТОУГОЛЬНАЯ -- GLAUCOMA, OPEN-ANGLE
Аннотация: Метою даної роботи було встановлення чинників ризику виникнення первинної відкритокутової глаукоми у пацієнтів з діабетичною ретинопатією та цукровим діабетом 2 типу шляхом проведення регресійного аналізу взаємного впливу цих захворювань. Було обстежено 649 пацієнтів (649 очей), серед яких 301 пацієнт (301 око) мали сполучення діабетичної ретинопатії та глаукоми; 164 пацієнта (164 ока) мали тільки діабетичну ретинопатію; 81 пацієнт (81 око) мали тільки глаукому та 103 пацієнти (103 ока) цих захворювань не мали (контроль). Побудову моделей логістичної регресії здійснювали у модулі GLZ програми Statistica 10 (StatSoft, Inc. USA). Встановлено, що розвиток первинної відкритокутової глаукоми прямо залежав від тривалості діабету та величини внутрішньоочного тиску і зворотно — від гостроти зору (p 0,001). Розвиток діабетичної ретинопатії від наявності глаукоми не за-лежав, але мав пряму залежність від вмісту у крові глюкози та глікованого гемоглобіну. У чоловіків ризик розвитку діабетичної ретинопатії був нижче, ніж у жінок (ВШ
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Риков С. А., Могілевський С. Ю., Пархоменко О. Г., Сук C. А.
Заглавие : Усовершенствованный алгоритм анализа снимков оптической когерентной томографии макулярной области сетчатки при диабетическом макулярном отеке
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2015. - Т. 3, № 1. - С. 40-47 (Шифр АУ44/2015/3/1)
Примечания : Библиогр. в конце ст.
MeSH-главная: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Панченко Ю. О., Могілевський С. Ю., Лаврик Н. С., Риков С. О., Шаргородська І. В.
Заглавие : Сучасні вітреоретинальні втручання в лікуванні діабетичної макулопатії: делікатність чи максималізм?
Параллельн. заглавия :Modern vitreoretinal interventions in the treatment of diabetic maculopathy: delicacy or maximalism?
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 57-65 (Шифр АУ44/2021/9/2)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ЖЕЛТОГО ПЯТНА ОТЕК -- MACULAR EDEMA
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ВИТРЕОРЕТИНАЛЬНАЯ ХИРУРГИЯ -- VITREORETINAL SURGERY
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
Аннотация: Діабетична ретинопатія (ДР), одне з основних ускладнень цукрового діабету, займає одне з провідних місць серед відомих причин низького зору та сліпоти. Однією з основних причин зниження центрального зору в пацієнтів із діабетичною ретинопатією і цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) є діабетична макулопатія (ДМП). ДМП з можливим розвитком діабетичного макулярного набряку (ДМН) може відзначатися навіть у пацієнтів із початковими змінами на очному дні. Мета: дослідити профіль безпеки й ефективність різних сучасних вітреоретинальних втручань у лікуванні діабетичної макулопатії. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 313 хворих із ЦД2 (313 очей) з ДМП та початковою (I група; n = 40), помірною або тяжкою непроліферативною діабетичною ретинопатією (НПДР) (II група; n = 92) та проліферативною діабетичною ретинопатією (ПДР) (III група; n = 181). Усім хворим були проведені загальноприйняті офтальмологічні дослідження. 313 пацієнтів (313 очей), яким було проведене хірургічне лікування, становили 4 групи спостереження: 1-ша група — 78 пацієнтів (78 очей), яким виконали трипортову закриту субтотальну вітректомію 25+ (ЗСВ); 2-га група — 85 пацієнтів (85 очей), яким виконано ЗСВ і додатково проведено пілінг внутрішньої пограничної мембрани сітківки (ВПМ); 3-тя група — 81 пацієнт (81 око), яким виконали ЗСВ, пілінг ВПМ та додатково етап панретинальної лазеркоагуляції (ПРЛК); 4-та група — 69 пацієнтів (69 очей), яким виконали ЗСВ, пілінг ВПМ, етап ПРЛК і додатково факоемульсифікацію катаракти. Досліджували характер та частоту операційних і післяопераційних ускладнень та ефективність різних видів вітреоретинальних втручань. Терміни спостереження становили 1, 3, 6 місяців та 1 рік після оперативного лікування. Результати. Ефективність різних видів вітреоретинальних втручань була вивчена через 1, 3 і 6 місяців після оперативного лікування. Встановлено високу ефективність втручання при всіх видах вітректомії. Виконання сучасних вітреоретинальних втручань у лікуванні ДМП і ДМН є ефективним через 1 місяць у 60,7, 82,4, 85,2 та 68,12 %, а через 1 рік — у 76,0, 75,0, 73,1 та 73,5 % відповідно. Частота рецидивів ДМП через 1 рік після вітреоретинальних втручань становила 24,0–27,0 % і не залежала від їх модифікації. Ефективність лікування ДМП залежала від стадії ДР і становила 72,5 % при початковій НПДР, 77,2 % при вираженій і тяжкій НПДР та 66,3 % при ПДР. Рецидиви ДМП були розподілені на три види: ранні перехідні, ранні стійкі та пізні. Найбільш поширеними були ранні стійкі рецидиви, які з урахуванням різних методів лікування становили від 16,1 до 25,6 %. Висновки. Виконання всіх етапів хірургічного втручання повинно бути суворо обґрунтованим. Необхідно завжди враховувати ризики впливу кожного з етапів втручання для отримання оптимальних функціональних результатів, особливо у віддалені терміни спостереження.Diabetic retinopathy, one of the major complications of diabetes, is one of the leading causes of low vision and blindness. One of the main causes of decreased central vision in patients with diabetic retinopathy and type 2 diabetes mellitus is diabetic maculopathy (DMP). DMP with possible development of diabetic maculopathy edema can be detected even in patients with initial changes in the fundus. The purpose was to investigate the safety profile and effectiveness of various modern vitreoretinal interventions in the treatment of diabetic maculopathy. Materials and methods. We observed 313 patients with type 2 diabetes mellitus (313 eyes) with DMP and initial (group I; n = 40), moderate-to-severe non-proliferative (group II; n = 92) and proliferative diabetic retinopathy (group III; n = 181). All patients underwent conventional ophthalmological examinations. Three hundred and thirteen patients (313 eyes) who underwent surgical treatment were divided into 4 observation groups: group 1 — 78 people (78 eyes) who underwent pars plana vitrectomy 25G (PPV); group 2 — 85 individuals (85 eyes) who underwent PPV and internal limiting membrane (ILM) peeling; group 3 — 81 patients (81 eyes) who underwent PPV, ILM peeling and panretinal photocoagulation (PPC); group 4 — 69 people (69 eyes) who underwent PPV, ILM peeling, PPC and phacoemulsification. The nature and frequency of surgical, postoperative complications and the effectiveness of different vitreoretinal interventions were studied. Terms of observation were 1, 3, 6 months and 1 year after surgery. Results. The effectiveness of different vitreoretinal interventions was studied 1, 3 and 6 months after surgery. High efficiency of intervention for all types of vitrectomy is established. Modern vitreoretinal interventions in the treatment of DMP and diabetic maculopathy edema is effective after 1 month in 60.7, 82.4, 85.2 and 68.12 % of cases, and after one year — in 76.0, 75.0, 73.1 and 73.5 %, respectively. The recurrence rate of DMP one year after vitreoretinal interventions was 24.0–27.0 % and did not depend on their modification. The effectiveness of DMP treatment depended on the stage of diabetic retinopathy and was 72.5 % in the initial non-proliferative diabetic retinopathy, 77.2 % with moderate-to-severe non-proliferative diabetic retinopathy and 66.3 % with proliferative diabetic retinopathy. Recurrences of DMP were divided into three types: early transient, early persistent and late. The most frequent were early persistent relapses, which ranged from 16.1 to 25.6 % taking into account different methods of treatment. Conclusions. All stages of surgery must be strictly justified. The risks of each stage of the intervention should always be considered to obtain optimal functional results, especially in the long-term follow-up
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Кирилюк М. Л., Сук С. А., Риков С. О., Могілевський С. Ю.
Заглавие : Роль фракталкіну в розвитку діабетичного макулярного набряку у хворих на цукровий діабет 2-го типу
Место публикации : Міжнародний ендокринологічний журнал. - Київ, 2019. - Том 15, N 1. - С. 18-23 (Шифр МУ65/2019/15/1)
Примечания : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-главная: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- DIABETES COMPLICATIONS
ЖЕЛТОГО ПЯТНА ОТЕК -- MACULAR EDEMA
ХЕМОКИН CX3CL1 -- CHEMOKINE CX3CL1
Аннотация: Діабетичний макулярний набряк (ДМН) — серйозне ускладнення цукрового діабету (ЦД) і провідна причина втрати зору у працездатного населення більшості розвинених країн. Мета дослідження: вивчити особливості вмісту фракталкіну в сироватці крові та провести аналіз зв’язку фракталкіну із товщиною шарів макули при різних формах ДМН у хворих на ЦД 2-го типу. Матеріали та методи. Дослідження проведені у 82 хворих на ЦД 2-го типу (145 очей), розділених на 4 групи відповідно до форми ДМН. Результати отримані за допомогою однофакторного дисперсійного і регресійного аналізу, методикою побудови логістичних моделей регресії. Результати. Фракталкін крові не асоціюється як із ризиком ненизького значення (значення більші QI) товщини шару нервових волокон, шару гангліонарних клітин, внутрішнього граничного шару, центральної товщини сітківки, об’єму макули та центральної ямки, так і з загальним високим ризиком погіршення стану макули. Висновки. Фракталкін являє собою новий перспективний терапeвтичний засіб лікування діабетичних захворювань сітківкиDiabetic macular edema (DME) is a severe complication of type 2 diabetes mellitus (DM) and a leading cause of vision loss in the working age population of most developed countries. The gold standard for DME treatment should be based on a good control of glycemia along with control of lipids and renal function. However, despite the systemic metabolic control values being essential for patients with diabetic retinopathy, it has proven to be insufficient for DME if it appears. In these patients, additional measures are needed in order to avoid the subsequent loss of vision. The aim of the work was to assess the content of blood fractalkine in patients with type 2 DM and DME in conjunction with the indicators of the thickness of the macula layers. Materials and methods. The study involved 82 patients with type 2 DM (145 eyes), divided into 4 groups in accordance with the DME form. The average age of patients was 65.25 ± 10.85 years, the average duration of DM — 14.00 ± 7.05 years, the average level of HbA1c — 8.40 ± 1.58 %. Results. Using analysis of variance and regression analysis, methods for constructing logistic regression models, we have shown that fractalkine is not associated with the risk of not low values ( QI) of nerve fiber layer, ganglion cell layer, inner plexiform layer, central sector of macula, thickness of fovea. Conclusions. Fractalkine may be a promising new therapeutic method for the treatment of diabetic retinal diseases. DME tends to be a chronic disease, although spontaneous recovery is not uncommon. It is important to recognize that 35 % of patients with macular edema had spontaneous resolution after 6 months if untreated
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Кирилюк М. Л., Сук С. А., Риков C. O., Могілевський С. Ю.
Заглавие : Роль кластерину у розвитку діабетичного макулярного набряку у хворих на цукровий діабет 2 типу
Место публикации : Пробл. ендокринної патології. - Харьков, 2019. - N 3. - С. 22-28 (Шифр ПУ17/2019/3)
MeSH-главная: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ЖЕЛТОГО ПЯТНА ОТЕК -- MACULAR EDEMA
КЛАСТЕРИН -- CLUSTERIN
Аннотация: Актуальність. Однією з головних причин порушення зору у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу (ЦД) є діабетичний макулярний набряк (ДМН). Ускладнення що пов’язані з ДМН, включають мікрогліальну активацію, дисфункцію нейронів, дистрофію та апоптоз. Мета. Вивчити особливості вмісту антиапоптотичного фактору кластерину в сироватці крові та провести аналіз зв’язку кластерину із станом макули при різних формах ДМН у хворих на ЦД 2 типу. Матеріал та методи дослідження. Обстежено 82 пацієнта із ЦД 2 типу (145 очей), розділених на 4 групи відповідно до форми ДМН. Середній вік пацієнтів склав 65,25 ± 10,85 років, середня тривалість діабету — 14,0 ± 7,05 років (±SD). Критеріями включення у відкрите дослідження була добровільна інформована згода, вік понад 18 років, наявність ЦД 2 типу. Критеріями невключення були наявність ендокринних захворювань, що можуть привести до ЦД за типом 2, ЦД 1 типу, гострі інфекційні захворювання, онкологічні захворювання, декомпенсація коморбідної патології, психічні розлади, прийом нейролептиків, антидепресантів, нейродегенеративні захворювання ЦНС, наявність протеїнурії, пошкодження зорового нерву, глаукоми і зрілої катаракти. Для дослідження були використані наступні інструментальні показники: товщина шару нервових волокон (nerve fibre layer — NFL), шару гангліонарних клітин (ganglion cell layer — GCL), внутрішнього граничного шару (inner posterior layer — IPL), центральна товщина сітківки (central sector), об’єм макули (volume macula) та центральної ямки (volume fovea), мінімальна товщина центральної ямки (minimum in fovea), середня товщина сітківки в макулі (area thickness). Отримані результати. Методами медичної статистики розраховано, що у пацієнтів із ЦД 2 типу та ДМН вірогідно збільшуються шанси виникнення не низької товщини (значення QI) NFL + GCL + IPL ( 115 мкн) та NFL ( 31 мкн) із зростанням рівня кластерину крові на кожен 1 мкг/мл (ВШ = 1,04 (95 % ДІ 1,01–1,08) та ВШ = 1,04 (95 % ДІ 1,01–1,08) відповідно). Показано, що оптимальним пороговим значенням кластерину сироватки крові є 77,0 мкг/мл. При обраному порозі вмісту кластерину для товщини NFL + GCL + IPL 115 мкн чутливість тесту становить 59,6 %, специфічність — 75 %, а для товщини NFL 31 мкн — 56,7 % та 76,2 % відповідно. Висновок. Підвищення концентрації кластерину в плазмі крові за визначений нами оптимальний поріг може бути індикатором активного запального процесу та набряку сітківки ока
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Риков С. О., Усенко К. О., Могілевський С. Ю., Зябліцев С. В.
Заглавие : Роль герпесвірусів і вірусу папіломи людини у виникненні птеригіуму
Параллельн. заглавия :The role of herpesvirus and human papillomavirus in the onset of pterygium
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2018. - Т. 6, № 3. - С. 43-47 (Шифр АУ44/2018/6/3)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ПТЕРИГИУМ -- PTERYGIUM
SIMPLEXVIRUS -- SIMPLEXVIRUS
ПАПИЛЛОМАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- PAPILLOMAVIRUS INFECTIONS
МУТАЦИЯ -- MUTATION
Аннотация: На сьогодні лікування птеригіуму залишається однією із невирішених проблем сучасної офтальмології, так само як і його рецидивування після хірургічного лікування. Основним способом лікування птеригіуму залишається хірургічний, а основним післяопераційним ускладненням — рецидив, відсоток якого залишається досить високим незалежно від вибору методу хірургічного лікування. Загальновідомі етіологічні фактори його виникнення, зокрема вплив ультрафіолетового випромінювання, давно відомі географічні райони ендемічного поширення, але останнім часом науковці почали вивчати проблему виникнення й рецидивування птеригіуму більш детально. Усім відомо про дослідження взаємозв’язку птеригіуму з генними мутаціями. Крім того, у виникненні птеригіуму велике значення надається герпесвірусам і вірусам папіломи людини. Однак їх роль до кінця не з’ясована, дані щодо їх поширеності в різних етнічних популяціях хворих відрізняються. У роботі вперше наведені дані про зв’язок наявності у пацієнтів вірусу простого герпесу, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна — Барр і вірусу папіломи людини з виникненням і рецидивуванням птеригіуму у хворих з української популяції (м. Київ). Виявлення цих вірусів у операційному матеріалі пацієнтів досліджуваної групи переконливо вказувало на важливу роль вірусів у етіології й патогенезі птеригіумуNowadays, the treatment of pterygium remains one of the unresolved problems of modern ophthalmology, as well as its recurrence after the surgical treatment. The main method of pterygium treatment is surgical, and the main postoperative complication is a relapse, the percentage of which remains rather high regardless of the method of surgical treatment. Etiological factors of its occurrence, in particular ultraviolet, are well known, as well as geographical areas of endemic spread, but recently, scientists have begun more detailed study of the problem of pterygium occurrence and recurrence. It’s already known about the study of the relationship of pterygium with gene mutations. In addition, herpes viruses and human papillomavirus (HPV) have great significance in the onset of pterygium. However, their role is not fully understood, data on their prevalence in various ethnic populations of patients are different. The purpose of the study was to investigate the role ofher- pesviruses: herpes simplex virus (HSV), cytomegalovirus (CMV), Epstein-Barr virus (EVB) and HPV in the onset of pterygium in patients from the Ukrainian population (Kyiv). Materials and methods. A total of 203 patients (232 eyes) with pterygium and 25 patients with conjunctivitis (control group) were examined. The verification of viruses was carried out by the real time polymerase chain reaction using DNA-technology reagents (Russia). The amplification was carried out in the automatic amplifier DT-lite (DNA-technology, Russia). Results. Viral infection in the pterygium tissue was detected in 50.9 % of cases, including herpesviruses — 33.6 % and HPV — %. Among herpesviruses, HSV was found in 15.1 % of cases, CMV — 7.3 % and EBV — 11.2 %. Among HPV, types 6 (34.2 %), 11 (24.1 %), 16 (21.5 %) and 18 (20.2 %) were detected. Types 6 and 11 were predominantly found at the early stages and were not detected at stage IV, while types 16 and 18, on the contrary, were not detected at stage I and peaked at stage IV (p = 7.95E-4). In % of patients, a double mixed infection was detected. The most frequent combination was the presence of HSV and HPV (30.6 % of all mixed infections). Three viruses were detected in 3 cases (2.5 %) in the following combinations: HSV + CMV + HPV (2) and HSV + EBV + HPV (1). Conclusions. Thus, viruses were detected in half of the eyes with pterygium, and in half of such cases, herpes viruses were detected (most often — HSV), and in the second half — HPV. These data convincingly pointed to the important role of viruses in the etiology and pathogenesis of pterygium
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Риков С. О., Бурдей А. В., Зябліцев С. В., Могілевський С. Ю.
Заглавие : Розподіл поліморфних генотипів гену глутатіон-S-трансферази (GSTP1, GSTM1 і GSTT1) та їх асоціативний зв’язок з первинною відкритокутовою глаукомою
Место публикации : Офтальмол. журнал. - Одеса, 2018. - N 3. - С. 32-40 (Шифр ОУ6/2018/3)
MeSH-главная: ГЛАУКОМА ОТКРЫТОУГОЛЬНАЯ -- GLAUCOMA, OPEN-ANGLE
Аннотация: Поліморфні генотипи генів глутатіон-S-трансферази (GSTP1, GSTM1 і GSTT1), які призводять до зниження антиоксидантної активності, відіграють суттєву роль як у виникненні, так і у прогресуванні первинної відкритокутової глаукоми. При цьому, патологічне значення мало поєднання двох мутантних «нульових» алелей (GSTM1-null та GSTT1-null). Cполучення предкового генотипу GSTP1(Ile/Ile) з обома або хоча б з одним повноцінним варіантом (GSTM1+ або GSTT1+) мало протективний ефект. Полиморфные генотипы генов глутатион-S-трансферазы (GSTP1, GSTM1 и GSTT1), которые приводят к снижению антиоксидантной активности, играют существенную роль как в возникновении, так и в прогрессировании первичной открытоугольной глаукомы. При этом, патологическое значение имело сочетание двух мутантных «нулевых» аллелей (GSTM1-null и GSTT1-null). Cоединение предкового генотипа GSTP1 (Ile/Ile) с обоими или хотя бы с одним полноценным вариантом (GSTM1 + или GSTT1 +) имело протективный эффект.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Риков С. О., Коробов К. В., Могілевський С. Ю.
Заглавие : Ураження парних очей на початкових стадіях непроліферативної діабетичної ретинопатії у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу
Параллельн. заглавия :Lesions of paired eyes at the initial stages of non-proliferative diabetic retinopathy in patients with type 2 diabetes mellitus
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 1. - С. 23-29 (Шифр АУ44/2021/9/1)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ РЕТИНОПАТИЯ -- DIABETIC RETINOPATHY
ГИПЕРГЛИКЕМИЯ -- HYPERGLYCEMIA
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ АНГИОПАТИИ -- DIABETIC ANGIOPATHIES
Аннотация: Одним із ранніх мікросудинних ускладнень цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) є діабетична ретинопатія (ДР). Основна її причина — тривала гіперглікемія, яка запускає розвиток мікроангіопатії. У цьому плані не до кінця з’ясованим є питання щодо пошкодження парних очей і поширеність ДР на початкових стадіях. Мета: дослідити особливості ураження парних очей на початкових стадіях непроліферативної діабетичної ретинопатії у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу. Матеріали та методи. Був обстежений 91 пацієнт з ЦД2 (182 ока), у яких, за класифікацією Міжнародної клінічної шкали тяжкості ДР Американської академії офтальмології (2002), ретинопатії не було. Парні очі розподілили на три групи: у 1-шу групу включили 132 парних ока (66 пацієнтів) із рівнем балів за шкалою ETDRS 10; у 2-гу групу ввійшло 25 очей з рівнем балів за шкалою ETDRS 10, а у 3-тю — 25 парних до них очей зі змінами судин сітківки (рівні балів за шкалою ETDRS — 14, 15). Повторно пацієнтів обстежували через 1 рік. Відповідно до шкали балів ETDRS системи клінічних ознак Airlie House визначали мікроаневризми, мікрогеморагії, інтраретинальні зміни мікросудин, ретинальні венозні зміни та неперфузію сітківки. Результати. Більшість (58,3 %) парних очей без початкових змін (1-ша група) протягом 1 року не мали прогресії ДР, у 12,9 % була відмічена поява змін судин сітківки (рівень балів за шкалою ETDRS — 14, 15), у 13,6 % розвивалася початкова, а у 15,2 % — помірна непроліферативна ДР. Найбільший рівень прогресії ДР (88,0 % очей) був притаманний очам без діабетичних судинних змін, які були парними до очей з такими змінами (2-га група), що у 2,1 раза (p 0,001) перевищувало показник парних очей без діабетичних змін (1-ша група; 41,7 %). Початкові судинні зміни в більшості очей (3-тя група), через 1 рік прогресували до помірної непроліферативної ДР, що було у 4 рази частіше, ніж в очей, які початкових змін не мали (60,0 проти 15,2 %; p 0,001). ДР на очах 3-ї групи з прогресією мала рівень за EDTRS 43, 47; гострота зору цих очей як до, так і через 1 рік спостереження була суттєво нижчою, ніж у інших групах, а рівень у крові глікованого гемоглобіну у пацієнтів з такими очами був суттєво більшим. Висновки. Проведене дослідження встановило особливості прогресії ранніх стадій ДР у хворих з ЦД2 та значущість початкових змін судин сітківки, за наявністю яких прогресія ДР відбувалася швидшеOne of the early microvascular complications of type 2 diabetes mellitus (T2DM) is diabetic retinopathy (DR). Its main cause is prolonged hyperglycemia, which triggers the development of microangiopathy. In this regard, the issue of damage to paired eyes and the spread of DR in the initial stages has not been fully clarified. The purpose: to study the peculiarities of lesions of paired eyes at the initial stages of non-proliferative diabetic retinopathy in patients with type 2 diabetes mellitus. Materials and methods. We examined 91 patients with T2DM (182 eyes), who did not have retinopathy according to the International Diabetic Retinopathy Severity Scale of the American Academy of Ophthalmology (2002). Paired eyes were divided into three groups: group 1 included 132 paired eyes (66 patients) with 10 points according to the Early Treatment Diabetic Retinopathy Group Study (ETDRS); group 2 consisted of 25 eyes with 10 points on ETDRS, and group 3 — 25 paired eyes with retinal vascular anomalies (14–15 points on ETDRS). The patients were examined again after 1 year. According to the ETDRS, Airlie House classification, microaneurysms, microhemorrhages, intraretinal microvascular abnormalities, retinal vascular abnormalities, and retinal nonperfusion were detected. Results. The majority (58.3 %) of paired eyes without initial changes (group 1) had no progression of DR within 1 year, 12.9 % had vascular anomalies (14–15 points on ETDRS), 13.6 % developed mild, and 15.2 % — moderate non-proliferative DR. The highest progression of DR (88.0 % of eyes) was observed in eyes without diabetic vascular changes, which were paired to eyes with such changes (group 2) that was 2.1 times (p 0.001) higher than the indicator of paired eyes without diabetic changes (group 1; 41.7 %). Most eyes that had mild vascular changes (group 3) progressed to moderate non-proliferative DR after 1 year, which was four times more often than in eyes that had no initial changes (60.0 versus 15.2 %; p 0.001). DR in the eyes of group 3 with progression accounted for 43–47 points on EDTRS; the visual acuity of these eyes, both before and after 1 year, was significantly lower than in other groups, and the level of glycated hemoglobin in the blood of patients with such eyes was significantly higher. Conclusions. This study established the features of the progression of early stages of DR in patients with T2DM, and the significance of primary retinal vascular anomalies in the presence of which the progression of DR was faster
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Риков С. О., Коробов К. В., Могілевський С. Ю.
Заглавие : Прогресування початкової діабетичної ретинопатії: зв’язок зі станом вуглеводного обміну
Параллельн. заглавия :Progression of initial diabetic angiopathy: association with carbohydrate disorders
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2020. - Т. 8, № 3. - С. 6-14 (Шифр АУ44/2020/8/3)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ДИАБЕТИЧЕСКАЯ РЕТИНОПАТИЯ -- DIABETIC RETINOPATHY
ПРОГНОЗИРОВАНИЕ -- FORECASTING
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
СЕТЧАТКА -- RETINA
УГЛЕВОДНЫЙ ОБМЕН -- CARBOHYDRATE METABOLISM
Аннотация: Розпізнавання ранніх стадій діабетичної ретинопатії (ДР) у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) та прогнозування їх прогресії має окреме значення та є актуальною задачею сучасної офтальмології. Мета дослідження — вивчити особливості виникнення та прогресування початкових стадій ДР і встановити зв’язок зі ступенем порушення вуглеводного обміну у пацієнтів із ЦД2. Матеріали та методи. Був обстежений 91 пацієнт (182 ока) із ЦД2. Відповідно до ETDRS системи клінічних ознак Airlie House визначали мікроаневризми (МА), мікрогеморагії (МГ), інтраретинальні мікросудинні аномалії (ІРМА), ретинальні венозні аномалії, неперфузію сітківки та зв’язок їх розвитку зі ступенем порушення вуглеводного обміну у хворих на ЦД2. Результати. У більшості пацієнтів (72,5 %) на початку дослідження ДР не було (рівень ETDRS становив 0–10 на обох очах). У решти пацієнтів (27,5 %) на одному оці рівень ETDRS був 10, а на іншому оці відмічені одиничні зміни калібру судин, розширення та звивистість вен, ІРМА або МГ, що відповідало рівню ETDRS 14/15. У цих пацієнтів давність ЦД2 була більшою (в середньому на 3 роки), а порушення вуглеводного обміну були більш вираженими. Протягом 1 року спостереження очні зміни прогресували неоднаково: за відсутності очних змін на початку дослідження прогресія була відмічена у 50 %, тоді як за їх наявності — у 92 %. Пацієнти з прогресією мали більший стаж діабету та гірші показники вуглеводного обміну. Висновки. Встановлено, що діабетичні зміни сітківки починаються з поодиноких судинних змін, за наявності яких протягом 1 року ДР розвивається у більшості випадківRecognizing the early stages of diabetic retinopathy (DR) in patients with type 2 diabetes mellitus (T2DM) and predicting their progression is important and is an urgent challenge of modern ophthalmology. The study aimed at investigating the peculiarities of occurrence and progression of DR initial studies and establishing its relationship with the severity of carbohydrate metabolism disorders in patients with T2DM. Materials and methods. We examined 91 patients (182 eyes) with T2DM. Based on the ETDRS system of clinical signs Airlie House, there were determined the microaneurysms (MA), microhemorrhages (MH), intraretinal microvascular anomalies (IRMA), retinal venous anomalies, retina nonperfusion, and their relationship with the severity of carbohydrate dysmetabolism in T2DM patients. Results. Most patients (72.5 %) had no retinopathy at the start of the study (ETDRS level was 0–10 in both eyes). The rest (27.5 %) had the ETDRS level 10 in one eye, while the other showed single changes in the caliber of blood vessels, dilatation, and tortuosity of the veins, IRMA or MH, which corresponded to the ETDRS level 14/15. In these patients, the duration of T2DM was longer (on average by 3 years), and the carbohydrate disorders were more pronounced. During one year of observation, eye changes progressed in different ways: in the absence of DR at the beginning of the study, progression was noted in 50.0 % of cases, while in their presence — in 92.0 %. The patients with progression had a longer history of diabetes and worse indicators of carbohydrate metabolism. Conclusions. It has been established that diabetic changes in the retina begin from a single vascular injury. With its presence within one year, DR develops in most cases
Найти похожие

10.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Риков С. О., Могілевський С. Ю., Зябліцев С. В.
Заглавие : Ангіопоетини та прогнозування гемофтальму після вітректомій у пацієнтів з діабетичною ретинопатією та цукровим діабетом 2 типу
Место публикации : Офтальмол. журнал. - Одеса, 2022. - N 1. - С. 3-10 (Шифр ОУ6/2022/1)
MeSH-главная: ДИАБЕТИЧЕСКАЯ РЕТИНОПАТИЯ -- DIABETIC RETINOPATHY
ВИТРЭКТОМИЯ -- VITRECTOMY
ГЛАЗА ГЕМОРРАГИЯ -- EYE HEMORRHAGE
Аннотация: Для лікування важких форм діабетичної ретинопатії (ДР) використовуються різні види вітреоретинальних втручань. Одним з частих післяопераційних ускладнень є гемофтальм. Порушення функціонування системи ангіопоетинів при діабетичній ретинопатії та цукровому діабеті 2 типу (ЦД2) має значення для пошкодження судин сітківки та може визначати формування гемофтальму, у тому числі, після вітректоміїОтримані результати встановили негативний вплив накопичення в СТ Ang-2, що збільшило ризик післяопераційного гемофтальму та мало високу прогностичну значущість
Найти похожие

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)