Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Книги (2)

Высшее образование (2)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: (<.>A=Проняєв, Д. В.$<.>)

Общее количество найденных документов : 72
Показаны документы с 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Ахтемійчук Ю. Т., Слободян О. М., Проняєв Д. В., Товкач Ю. В., Гораш Є. В.
Заглавие : Історія кафедри анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинського державного медичного університету
Место публикации : Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2014. - Т. 13, № 1. - С. 98-104 (Шифр КУ26/2014/13/1)
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Мельник В. В., Проняєв Д. В., Кривецький В. В., Ємельяненко Н. Р., Кучук О. П., Волошин В. Л.
Заглавие : Історія розвитку вчення про імунну систему
Параллельн. заглавия :History of the development of the science of the immune system
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 3. - С. 115-121 (Шифр БУ5/2023/27/3)
MeSH-главная: ИММУННАЯ СИСТЕМА -- IMMUNE SYSTEM
ИСТОРИЯ МЕДИЦИНЫ -- HISTORY OF MEDICINE
АЛЛЕРГОЛОГИЯ И ИММУНОЛОГИЯ -- ALLERGY AND IMMUNOLOGY
ЛИЧНОСТИ ВЫДАЮЩИЕСЯ -- FAMOUS PERSONS
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS
ВИРУЛЕНТНОСТИ ФАКТОРЫ -- VIRULENCE FACTORS
ВАКЦИНЫ -- VACCINES
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Аннотация: Імунна система — це велика мережа органів, лейкоцитів, білків (антитіл) і хімічних речовин. Ця система працює злагоджено, щоб захистити організм від чужорідних патогенів (бактерій, вірусів, паразитів і грибків), які спричиняють інфекцію, хвороби та захворювання. Імунна система людини наполегливо працює, щоб зберегти здоров’я. Її завдання полягає в тому, щоб запобігати інвазіям патогенів, знищувати їх або обмежувати ступінь їхньої шкоди, якщо вони потраплять. Коли імунна система працює належним чином, вона може розрізняти, які клітини є «своїми», а які речовини є чужорідними для організму. Вона активує, мобілізує, атакує та вбиває чужорідні організми, які можуть завдати шкоди здоров’ю людини. Вважається, що вперше термін «імунітет» використаний ще Фукідідом – визначним давньогрецьким філософом, істориком, політологом та полководцем. Він вперше виявив стійкість одужалої людини до повторного захворювання. З того часу сотні видатних науковців присвятили своє життя вивченню надскладних процесів, що відбуваються в імунній системі людини при інвазії. Значним поштовхом у розвитку імунології, як науки, стало винайдення вакцини. У 1885 році Пастер увів першу вакцину людині, молодому хлопчику, якого неодноразово кусала скажена собака. Імунологія досягла значного прогресу наприкінці ХІХ століття завдяки швидким розробкам у вивченні гуморального імунітету та клітинного імунітету. У 1903 році було відкрито гуморальний компонент, відомий як опсонін, який робить цільові бактерії придатними для фагоцитозу. Особливо важливою була робота Пауля Ерліха, який запропонував теорію бічного ланцюга для пояснення специфічності реакції антиген-антитіло. Його внесок у розуміння гуморального імунітету був визнаний присудженням спільної Нобелівської премії в 1908 році разом із засновником клітинної імунології російським зоологом Іллею Мечніковим, який вперше у 1880 році сформулював фагоцитарну теорію. Сучасні імунологи, використовуючи інструменти молекулярної та клітинної біології, геноміки, протеоміки, зроблять крок у запобіганні семрельним хворобам. Очікується, що світ стане свідком подальшого вибуху знань у галузі імунології в найближчі десятиліття. Потрібні спільні зусилля, спрямовані на такі предмети, як імунологія пухлин, аутоімунітет і вакцинологія, щоб розробити стратегії захисту від багатьох хворобThe immune system is a large network of organs, white blood cells, proteins (antibodies), and chemicals. This system works in concert to protect the body from foreign pathogens (bacteria, viruses, parasites, and fungi) that cause infection, disease, and illness. The human immune system works hard to stay healthy. Its task is to prevent the invasion of pathogens, destroy them or limit the extent of their damage if they enter. When the immune system is working properly, it can distinguish which cells are "own" and which substances are foreign to the body. It activates, mobilizes, attacks and kills foreign organisms that can harm human health. It is believed that the term "immunity" was used for the first time by Thucydides - a prominent ancient Greek philosopher, historian, political scientist and military leader. For the first time, he discovered the resistance of a recovered person to a recurrence of the disease. Since that time, hundreds of outstanding scientists have devoted their lives to the study of extremely complex processes that occur in the human immune system during invasion. The invention of the vaccine became a significant impetus in the development of immunology as a science. In 1885, Pasteur administered the first vaccine to a human, a young boy who had been repeatedly bitten by a rabid dog. Immunology made significant progress in the late 19th century due to rapid developments in the study of humoral immunity and cellular immunity. In 1903, a humoral component known as an opsonin was discovered that makes target bacteria suitable for phagocytosis. Particularly important was the work of Paul Ehrlich, who proposed the side chain theory to explain the specificity of the antigen-antibody reaction. His contribution to the understanding of humoral immunity was recognized by awarding a joint Nobel Prize in 1908 together with the founder of cellular immunology, the Russian zoologist Ilya Mechnikov, who first formulated the phagocytic theory in 1880. Modern immunologists, using the tools of molecular and cellular biology, genomics, and proteomics, will take a step towards preventing fatal diseases. The world is expected to witness a further explosion of knowledge in the field of immunology in the coming decades. Collaborative efforts across subjects such as tumor immunology, autoimmunity, and vaccinology are needed to develop strategies to protect against multiple diseases
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Проняєв Д. В., Кривецький В. В., Мельник В. В., Процак Т. В., Ємєльяненко Н. Р., Волошин В. Л.
Заглавие : Історія розвитку вчення про лімфатичну систему (частина друга)
Параллельн. заглавия :History of the development of the lymphatic system (part two)
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - 2022. - Т. 26, № 4. - С. 89-98 (Шифр БУ5/2022/26/4)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ЛИМФАТИЧЕСКАЯ СИСТЕМА -- LYMPHATIC SYSTEM
ИССЛЕДОВАНИЙ ОСУЩЕСТВИМОСТЬ -- FEASIBILITY STUDIES
ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ДАННЫХ -- DATA MINING
НАУЧНЫЕ РАБОТНИКИ -- RESEARCH PERSONNEL
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Аннотация: Вісімнадцяте століття можна вважати часом найвизначніших винаходів у дослідженні лімфатичної системи. Швейцарець Йоган Конрад Пеєр (1653–1712) у своїй «Exercitatio anatomico-medica de glandulis intestinorum earumque usu et affectionibus» (1677) описав наявність організованих лімфатичних судин у слизовій оболонці тонкої кишки, які названі на його честь Пейєровими бляшками. Олександр Монро з Медичної школи Единбурзького університету був першим, хто детально описав функцію лімфатичної системи. У 1701 році голландський ботанік і анатом Фредерік Рюйш (1638-1731), учень Ван Хорна, описав морфологію і функцію лімфатичних клапанів. Інший голландський анатом, Антон Нюк (1650-1692), застосував техніку ін’єкції ртуті для демонстрації лімфатичної системи. Французький анатом Раймонд В’юссенс (1641-1715), піонер в анатомії серця та анатомії нервової системи, у 1706 році опублікував свою новаторську роботу в «Nouvelles Découvertes sur le Coeur» (1706), детально описуючи лімфатичну систему серця. Італійський гістолог і мікроскопіст Марчелло Мальпігі (1628-1689) дав великий поштовх розвитку мікроанатомії своїм піонерським мікроскопом. Новий прогрес у пізнанні лімфатичної системи забезпечили англійці брати Хантери. Вільям Хантер (1718-1783) чітко припустив, що лімфатичні та молочні судини володіють двома різними властивостями, які сприяють формуванню однієї мережі судин, наділених абсорбуючою функцією. Антоніо Лепротті в 1731 році опублікував дисертацію про коріння лімфатичних шляхів людини. Італійський анатом Паоло Масканьї (1755-1815) розробив спеціальний інструмент зі скляними трубками для повільного введення ртуті в лімфатичні судини. У тому ж 1787 році Паоло Ассаліні опублікував есе про лімфатичну систему, де автор намагався продемонструвати існування «повітропровідних» судин. Подібно до Нюка та Масканьї, Вінценз Фоман (1794-1837) використовував ртуть для ін’єкції найменших лімфатичних судин. Іншим внеском у розуміння анатомії лімфатичної системи був французький анатом Марі Філіберт Констан Саппей (1810-1896), який зміг порахувати клапани в лімфатичних судинах. Польський патолог Альфред Бесядецький (1839-1889) здійснив великий внесок у вивчення лімфатичної системи шкіри. Завдяки своїм дослідженням він спростував панівну гіпотезу, що кровоносні капіляри в шкірі розташовані всередині лімфатичних судин. Вперше в історії він описав суміжне з’єднання між лімфатичними та кровоносними судинами. У 1858 році Карл Фрідріх Вільгельм Людвіг (1816-1895) висунув гіпотезу про те, що лімфа – це фільтрат крові, який виділяється зі стінки капіляра під впливом внутрішньокапілярного тиску. Після цього британський лікар Вільям Хендлі здійснив значний внесок у розвиток хірургії лімфатичних розладів. У 1908 році він представив свою техніку «лімфангіопластики». Однією з ключових фігур цієї лімфатичної революції та «відродження», безсумнівно, є фінський дослідник Карі Кустаа Алітало (1952-сьогодні), який разом зі своєю групою та у співпраці з іншими міжнародними групами здійснив найважливіші відкриття щодо фактору росту/рецепторна система, яка контролює розвиток лімфатичних судин і лімфатичні метастази пухлинThe eighteenth century can rightly be considered the time of the most remarkable inventions in studying the lymphatic system. The Swiss Johann Conrad Peyer (1653–1712), in his "Exercitatio anatomico-medica de glandulis intestinorum earumque usu et affectionibus" (1677) described the presence of organized lymphatic vessels in the mucous membrane of the small intestine, which are named Peyer's plaques in his honor. Alexander Monro from the University of Edinburgh Medical School was the first to describe the function of the lymphatic system in detail. In 1701, Dutch botanist and anatomist Frederick Ruysch (1638-1731), a student of Van Horn, described the morphology and function of lymphatic valves. Another Dutch anatomist, Anton Nyuck (1650-1692), used the mercury injection technique to demonstrate the lymphatic system. The French anatomist Raymond Vuyssens (1641-1715), a pioneer in cardiac and nervous system anatomy, published his groundbreaking work in Nouvelles Découvertes sur le Coeur (1706) detailing the lymphatic system of the heart. The Italian histologist and microscopist Marcello Malpighi (1628–1689) gave a great impetus to the development of microanatomy with his pioneering microscope. New progress in the knowledge of the lymphatic system was provided by the English Hunter brothers. William Hunter (1718-1783) clearly suggested that lymphatic and milk vessels have two different properties that contribute to the formation of a single network of vessels endowed with an absorbing function. In 1731, Antonio Leprotti published a dissertation on the roots of the human lymphatic system. The Italian anatomist Paolo Mascagni (1755-1815) developed a special instrument with glass tubes for slowly introducing mercury into the lymphatic vessels. In the same year, 1787, Paolo Assalini published an essay on the lymphatic system, where the author tried to demonstrate the existence of "air-conducting" vessels. Like Nyuck and Mascagna, Vincenzo Foman (1794-1837) used mercury to inject the smallest lymphatic vessels. Another contribution to understanding the anatomy of the lymphatic system made the French anatomist Marie Philibert Constant Sappey (1810-1896), who was able to count the valves in the lymphatic vessels. The Polish pathologist Alfred Besiadecki (1839-1889) made a great contribution to the study of the lymphatic system of the skin. Thanks to his research, he refuted the prevailing hypothesis that the blood capillaries in the skin are located inside the lymphatic vessels. For the first time in history, he described the contiguous connection between lymphatic and blood vessels. In 1858, Carl Friedrich Wilhelm Ludwig (1816-1895) proposed the hypothesis that lymph is a filtrate of blood that is released from the capillary wall under the influence of intracapillary pressure. After that, the British doctor William Handley significantly contributed to the development of surgery for lymphatic disorders. In 1908, he introduced his technique of "lymphangioplasty". One of the key figures of this lymphatic revolution and "renaissance" is undoubtedly the Finnish researcher Kari Kustaa Alitalo (1952-present), who, together with his group and in collaboration with other international groups, made the most important discoveries regarding the growth factor/receptor system that controls the development of lymphatic vessels and lymphatic metastases of tumors
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Кривецький В. В., Проняєв Д. В., Процак Т. В., Банул Б. Ю., Ємєльяненко Н. Р., Волошин В. Л.
Заглавие : Історія розвитку вчення про лімфатичну систему (частина перша)
Параллельн. заглавия :History of the development of the lymphatic system (part one)
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - 2022. - Т. 26, № 3. - С. 73-80 (Шифр БУ5/2022/26/3)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ЛИМФАТИЧЕСКАЯ СИСТЕМА -- LYMPHATIC SYSTEM
ИСТОРИОГРАФИЯ -- HISTORIOGRAPHY
ЛИЧНОСТИ ВЫДАЮЩИЕСЯ -- FAMOUS PERSONS
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Аннотация: Історія дослідження лімфатичної системи сягає корінням у стародавні часи. Імовірно, лімфатичні вузли були вперше згадані в ієрогліфах стародавнього Єгипту. Гіппократ (V ст. до н. е.) був одним із перших, хто згадав про лімфатичну систему. Один із перших описів того, що можна віднести до лімфатичних судин, можна знайти в Аристотеля. Візантійський лікар Павло Егінський - відомий хірург, який проілюстрував мигдалики та виконав першу тонзилектомію, яка дозволила йому виявити та описати інфіковані шийні лімфатичні вузли. Індійська та ісламська медицина, особливо Авіценна, дали цікаві описи лімфедеми (слонова хвороба) через часті паразитарні інфекції, які частіше трапляються в східних регіонах. Руф Ефеський, римський лікар, виявив пахвові, пахвинні та мезентеріальні лімфатичні вузли, а також тимус у І-ІІ ст. н. е. Перша згадка про лімфатичні судини була у ІІІ ст. до н. е. Герофілом, грецьким анатомом, який жив в Олександрії. Олександрійська школа здійснила великий внесок у вивчення лімфатичної системи, що випливає з праць Галена, хоча питання про те, чи були описані структури насправді лімфатичними судинами, все ще дискутується. Еразістрат, під час розтину молочного ягнятка показав, що черевні артерії заповнюються молоком. Можливо, це перше неправильно витлумачене дослідження мезентеріальних лімфатичних судин. На основі перших спостережень, здійснених середньовічним арабським анатомом ібн-Аль-Нафісом, іспанським вченим і теологом Мігелем Серветом та італійським анатомом Реальдо Коломбо, які описали легеневий кровообіг, і Андреа Чезальпіно, який вперше ввів термін «циркуляція» щодо серцево-судинної системи, встановлено базові закономірності будови лімфатичної системи. У середині ХVІ ст. Габріеле Фалоппіо (досліджувач маткових труб) описав лімфатичні судини. На основі всіх цих відкриттів італійський хірург і анатом Джованні Гульєльмо Ріва був першим, хто представив графічне зображення лімфатичної системи на двох із своїх чотирьох картин маслом, які нині зберігаються в Академії історії «Arte Sanitaria» в РиміThe history of lymphatic system research goes back to ancient times. Lymph nodes were likely first mentioned in the hieroglyphs of ancient Egypt. Hippocrates (5th century BC) in the 5th century BC was one of the first to mention the lymphatic system. One of the first descriptions of what can be attributed to lymphatic vessels can be found in Aristotle. The Byzantine physician Pavlo Aeginsky was a famous surgeon who illustrated the tonsils and performed the first tonsillectomy, which allowed him to identify and describe infected cervical lymph nodes. Indian and Islamic medicine, especially Avicenna, gave interesting descriptions of lymphedema (elephant disease) due to frequent parasitic infections which are more common in eastern regions. Rufus of Ephesus, a Roman physician, discovered the axillary, inguinal, and mesenteric lymph nodes, as well as the thymus, in the 1st-2nd century AD. The first mention of lymphatic vessels was in the 3rd century BC by Herophilus, a Greek anatomist who lived in Alexandria. The Alexandrian school made significant contributions to the study of the lymphatic system stemming from the works of Galen. However, whether the structures described were lymphatic vessels is still debated. Erasistratus, during the dissection of a dairy lamb, showed that the abdominal arteries are filled with milk. Very likely, this is the first misinterpreted study of mesenteric lymphatic vessels. Based on the first observations made by the medieval Arab anatomist ibn Al-Nafis, the Spanish scientist and theologian Miguel Servetus, and the Italian anatomist Realdo Colombo, who described pulmonary circulation, and Andrea Cesalpino, who first introduced the term "circulation" in relation to the cardiovascular system, it was established basic regularities of the structure of the lymphatic system. In the middle of the 16th century, Gabriele Fallopio (researcher of fallopian tubes) described the vessels now known as "mammary glands". Based on all these discoveries, the Italian surgeon and anatomist Giovanni Guglielmo Riva was the first to present a graphic representation of the lymphatic system in two of his four oil paintings, which are now kept in the Academy of History "Arte Sanitaria" in Rome
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Процак Т. В., Кривецький В. В., Проняєв Д. В., Ясінський М. М., Забродська О. С.
Заглавие : Актуальність використання штучного інтелекту в сучасних умовах освітнього процесу
Параллельн. заглавия :Relevance of the use of artificial intelligence in modern conditions of the educational process
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 4. - С. 112-116 (Шифр БУ5/2023/27/4)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ИСКУССТВЕННЫЙ ИНТЕЛЛЕКТ -- ARTIFICIAL INTELLIGENCE
ИНФОРМАТИКА МЕДИЦИНСКАЯ -- MEDICAL INFORMATICS
ОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕ ПОДГОТОВИТЕЛЬНОЕ -- EDUCATION, PREMEDICAL
ДИАГНОСТИКА КОМПЬЮТЕРНАЯ -- DIAGNOSIS, COMPUTER-ASSISTED
РЕШЕНИЙ ПРИНЯТИЕ АВТОМАТИЗИРОВАННОЕ -- DECISION MAKING, COMPUTER-ASSISTED
ЗДРАВООХРАНЕНИЯ ИННОВАЦИИ И УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ -- HEALTH CARE REFORM
Аннотация: У представленій статті розглянуто значущість та впровадження штучного інтелекту в освіті та зокрема в медицині та його вплив на навчальний процес та майбутніх медиків. Автори аналізують, як штучний інтелект трансформує навчання та допомагає майбутнім медичним фахівцям набувати нові навички та знання. Стаття розпочинається оглядом сучасних викликів у медичній освіті та необхідності актуалізувати навчальні плани та методики. Окреслюються різні аспекти використання штучного інтелекту, включаючи віртуальні лабораторії, симуляційні моделі та персоналізоване навчання, які допомагають студентам медичних факультетів отримувати практичні навички та досліджувати клінічні сценарії. Основна увага приділяється також перевагам штучного інтелекту в медичній освіті, таким як зменшення ризику помилок, покращення діагностики та прогнозування, а також підвищення доступності навчальних ресурсів. Автори розглядають можливості взаємодії між системами штучного інтелекту та викладачами медичного профілю для досягнення найкращих результатів. Завершуючи статтю, автори підкреслюють важливість інтеграції штучного інтелекту в медичну освіту, як засіб підготовки компетентних медичних фахівців майбутнього, здатних ефективно працювати в швидкозмінюючому медичному ландшафті та надавати високоякісну медичну допомогу пацієнтамThe implementation of artificial intelligence in education, especially within the field of medicine, is of paramount significance, and this article explores the transformative impact of artificial intelligence on the educational process and the future of medical professionals. This analysis delves into how artificial intelligence technology is revolutionizing learning methods and aiding aspiring doctors in acquiring new skills and knowledge. The article commences with an overview of the current challenges facing medical education, highlighting the pressing need for curriculum updates and innovative teaching methods. These challenges include keeping pace with the rapid advancements in the medical field, ensuring students are adequately prepared for real-world clinical scenarios, and providing access to a diverse range of educational resources. One of the key areas where artificial intelligence plays a crucial role is in providing virtual laboratories and simulation models. These technologies offer a safe and controlled environment for medical students to practice procedures and explore complex clinical situations. Through artificial intelligence-driven simulations, students can refine their diagnostic and problem-solving skills, all while minimizing risks associated with live patient interactions. Personalized learning is another vital component of artificial intelligence in medical education. artificial intelligence algorithms analyze the progress and learning preferences of each student, tailoring the educational content to their individual needs. Moreover, the authors discuss the potential for collaboration between artificial intelligence systems and human medical educators. This partnership can leverage the strengths of both artificial intelligence-driven technologies and the expertise of experienced teachers. In this way, students can benefit from the best of both worlds, ensuring a well-rounded education that combines the efficiency of artificial intelligence with the wisdom and guidance of skilled instructors
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Ахтемійчук Ю.Т., Слободян О.М., Проняєв Д.В., Товкач Ю. В.
Заглавие : Актуальність гармонізації "формальних" та "неформальних" методів навчання
Место публикации : Медична освіта. - 2012. - № 3. - С. 13-15 (Шифр МУ7/2012/3)
Предметные рубрики: Образование
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Проняєв Д. В., Кучук О. П., Рябий С. І., Волошин В. Л., Яковець К. І.
Заглавие : Анатомія м’язів повік
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2021. - Т. 25, № 2. - С. 141-147 (Шифр БУ5/2021/25/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ВЕКИ -- EYELIDS
Аннотация: Мета роботи – дослідити сучасні відомості наукової літератури щодо анатомічних особливостей м’язів повік та їх підтримуючого та фіксуючого апарату. Захворювання очей набувають широкого розповсюдження в наші дні. Стрімкий розвиток комп’ютерних технологій та погіршення екологічної ситуації – чи не найголовніші чинники погіршення стану здоров’я органа зору. Вікові фізіологічні зміни ока та тканин, що його оточують, також значно погіршують якість життя людини. Проте більшість змін є такими, що піддаються корекції. Сучасна офтальмологія володіє масивом ефективних хірургічних технік, а розвиток косметологічних методик та фармакологічних засобів забезпечують пацієнтам бажане відтермінування старіння та зниження функцій органа зору. Беззаперечно, усі названі фактори не стали б надбанням медицини без досконалого знання анатомії органа зору та його допоміжного апарату. Із м’язами повік пов’язано чимало захворювань, найвідоміші з них – це ектропіон та птоз нижньої або верхньої повік. Гіпертрофія верхньої частини колового м’яза ока призводить до ектропіону (виворіт) верхньої повіки. Відрив верхнього тарзального м’яза від тарзальної пластинки призводить до розвитку апоневротичного птозу. Розтягнення нижньої фіксуючої зв’язки, перегородки очної ямки та капсуло-пальпебральної зв’язки призводить до ектропіону нижньої повіки. У даному дослідженні літератури зібрано сучасну інформацію про будову м’язів повік, їх суміжних та допоміжних структур, описано їх функція та можливі патологічні розлади. Висновок. Проведений аналіз джерел наукової літератури, присвячених анатомічному дослідженню м’язів повік та основних структур, що їх оточують, свідчить про чималу зацікавленість учених даною проблемою, проте, наше дослідження виявило певну несистематизованість та фрагментарність наявних у літературі даних. Створення відповідного посібника, присвяченого напрацьованій базі відомостей щодо анатомії повік, на нашу думку, значно покращить якість виконання багатьох хірургічних операцій у косметології та офтальмології.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Кривецький В. В., Кузьмак О. О., Проняєв Д. В., Кавун М. П.
Заглавие : Антоніо Скарпа. Внесок ученого в історію медичного мистецтва
Параллельн. заглавия :Antonio Scarpa. Scientist's contribution to the history of medical art
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - 2023. - Т. 27, № 2. - С. 71-75 (Шифр БУ5/2023/27/2)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ЛИЧНОСТИ ВЫДАЮЩИЕСЯ -- FAMOUS PERSONS
УХО ВНУТРЕННЕЕ -- EAR, INNER
ВЕСТИБУЛЯРНЫЙ АППАРАТ ЛАБИРИНТА -- VESTIBULE, LABYRINTH
ГАНГЛИИ -- GANGLIA
АТЛАСЫ -- ATLASES
Аннотация: Внесок італійців у медичну галузь неможливо заперечити, проте багато з італійських учених і досі залишаються забутими чи маловідомими для звичайного медика чи студента, не кажучи вже про людей, не пов’язаних із медициною, незважаючи на їхнє відкриття та видатну працю з її результатами та впливом. Італійський учений Антоніо Скарпа здійснив значний внесок у розвиток медицини, проте його внесок залишається забутим багатьма лікарями та вченими, а про існування такого науковця і його працю знають лиш одиниці. Першим відкриттям Скарпи, що зробило його відомим, був далеко не стегновий трикутник. Антоніо Скарпа - перший, хто у своїх дослідженнях описав мембранний лабіринт вуха та вестибулярний ганглій. Він опублікував свою першу роботу «Анатомічні спостереження за будовою круглого вікна вуха, або вторинної барабанної перетинки». Скарпа розпочав дослідження нервової системи та опублікував свої спостереження за анатомією гангліїв і сплетень у 1779 році, що стало передвісником його найважливішої роботи – неврологічного атласу, опублікованого в 1794 році. Окрім всіх умінь, Антоніо Скарпа був і талановитим художником. Усі малюнки в його роботах виконані ним особисто. Пізніше він передав це вміння, а з ним і частину роботи, своєму учню Фаустіно Андерлоні. Відкриття Скарпи проілюстровані ним особисто та його учнем, а в анатомії існує безліч епонімів, пов’язаних з ім’ям Антоніо Скарпи: трикутник Скарпи, фасція Скарпи, рідина Скарпи, нерв Скарпи та оболонка Скарпи. Переоцінити вклад Антоніо Скарпи в медицину просто неможливо, як неможливо й оцінити масштабність сліду постаті науковця на сторінках історії. Скарпові відкриття стали відправною точкою для сотень інших досліджень та праць, а його роботи стали навчальними посібниками для майбутніх медиків та науковців ще на десятки років після їх публікації і навіть після смерті СкарпиThe contribution of Italians to the medical field cannot be denied, yet, despite their discoveries and outstanding work with their results and impact, many Italian scientists still need to be remembered or known by the average physician or student and the non-medical person. The Italian scientist Antonio Scarpa significantly contributed to the development of medicine. Still, his contribution remains forgotten by many doctors and scientists, but until now, his contribution remains overlooked by many doctors and scientists, and only a few people know about the existence of such a scientist and his works. Scarpa's first discovery that made him famous was far from the femoral triangle. In his studies, Antonio Scarpa was the first to describe the membranous labyrinth of the ear and the vestibular ganglion. He published his first work "Anatomical observations on the structure of the round window of the ear, or the secondary tympanic membrane." Scarpa began researching the nervous system and published his observations on the anatomy of the ganglia and plexuses in 1779, a forerunner of his most important work, a neurological atlas published in 1794. In addition to all his skills, Antonio Scarpa was also a talented artist. All the drawings in his works were made by him personally. He later passed on this skill, and this part of the work, to his student Faustino Anderloni. All of Scarpa's discoveries were illustrated by him and his student, and in anatomy there are many eponyms associated with the name of Antonio Scarpa: Scarpa's triangle, Scarpa's fascia, Scarpa's fluid, Scarpa's nerve and Scarpa's sheath. It is simply impossible to overestimate Antonio Scarpa's contribution to medicine, just as it is impossible to estimate the scale of the scientist's mark on the pages of history. Scarpa's discoveries became the starting point for hundreds of other studies and works, and his works became educational aids for future doctors and scientists decades after their publication and even after Scarpa's death
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Ахтемійчук Ю. Т., Проняєв Д. В.
Заглавие : Анатомічні особливості клубово-сліпокишкового переходу людини
Место публикации : Український морфологічний альманах. - Луганськ, 2006. - № 3. - С. 8-13 (Шифр УУ35/2006/3)
Предметные рубрики: Подвздошная кишка-- анатом
Илео-цекальный клапан-- анатом
Слепая кишка-- анатом
Найти похожие

10.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Ахтемійчук Ю. Т., Слободян О. М., Проняєв Д. В.
Заглавие : Закономірності органометричних параметрів складових панкреатодуоденального органокомплексу в перинатальному періоді онтогенезу людини
Место публикации : Вісник проблем біології і медицини. - 2011. - № 2 (т.2). - С. 24-27 (Шифр ВУ12/2011/2 (т.2))
Найти похожие

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)