Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Книги (1)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: (<.>A=Страфун, О. С.$<.>)

Общее количество найденных документов : 59
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-40 41-59

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун О. С., Богдан С. В., Аббасов С. М., Мазевич В. Б.
Заглавие : Магнітно-резонансна томографія в діагностиці часткових ушкоджень ротаторної манжети плеча
Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 2. - С. 6-10 (Шифр ВУ11/2019/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
МЫШЦЫ -- MUSCLES
СУХОЖИЛИЯ ТРАВМЫ -- TENDON INJURIES
ТОМОГРАФИЯ -- TOMOGRAPHY
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING
Аннотация: У сучасному технологічному світі магнітно-резонансна томографія (МРТ) є одним із основних методів діагностики. За нашими даними, щорічно лише в місті Києві виконується до 100 000 МРТ-досліджень плечового суглоба. Мета дослідження - вивчити та порівняти чутливість та специфічність МРТ у діагностиці часткових ушкоджень сухожилка надостьо- вого м’яза. Матеріали і методи. МРТ-дослідження було виконано 130 хворим з різноманітною патологією плечового суглоба, в тому числі і частковим ушкодженням сухожилка надостьового м’яза. Усім хворим було проведено оперативне втручання під артроскопічним контролем. З них 75 хворих (група А) з частковим ушкодженням сухожилка надостьового м’яза (що підтверджено під час артроскопії). інші 55 хворих (група Б) мали ушкодження суглобової губи лопатки; зв’язок, що утримують сухожилок довгої голівки біцепса (Pulley) з теносиновіїтом сухожилка довгої голівки біцепса. Стандартну магнітно-резонансну томографію виконували на апаратах ToshibaVantage 1,5 Тесла, Philips Achieva 1,5 Тесла, Siemens та Philips з силою магнітного поля 1 Тсл в сагітальній, коронарній та фронтальній проекціях. Висновки. Показники чутливості та специфічності МРТ з силою магнітного поля 1 Тсл виявилися дуже низькими: чутливість - 29%, специфічність - 42% (р0,05). Враховуючи такі низькі показники інформативності, МРТ з силою магнітного поля 1 Тсл ми не рекомендуємо застосовувати для діагностики часткових ушкоджень ротаторної манжети плеча. МРТ з силою магнітного поля 1,5 Тсл мала дещо кращі результати в порівнянні з МРТ 1 Тсл: чутливість - 62%, специфічність - 58% (р0,01). Порівнюючи отримані дані з результатами клінічних тестів (Neer та Hawkins), можна зробити висновок, що клінічні тести Neer та Hawkins мали значно вищу чутливість та специфічність, ніж чутливість та специфічність МРТ з силою магнітного поля 1,5 Тсл. Незважаючи на універсальність та діагностичну цінність МРТ, правильне проведення та правильна оцінка клінічних тестів мають значно більшу інформативність для діагностики часткових ушкоджень ротаторної манжети і зокрема сухожилка надостьового м’яза
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Лазарев І. А., Курінний І. М., Страфун О. С., Скибан М. В.
Заглавие : Біомеханічне визначення стабільності ліктьового суглоба при переломах головки променевої кістки, комбінованих із пошкодженням колатеральних зв’язок
Место публикации : Травма. - Донецк, 2017. - Том 18, N 5. - С. 25-43 (Шифр ТУ3/2017/18/5)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ЛУЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- RADIUS FRACTURES
КОЛЛАТЕРАЛЬНЫЕ СВЯЗКИ -- COLLATERAL LIGAMENTS
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун О. С.
Заглавие : Порівняння ряду міжнародних оціночних шкал функції ліктьового суглоба
Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 4. - С. 41-45 (Шифр ВУ11/2019/4)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ ОЦЕНКА -- OUTCOME ASSESSMENT (HEALTH CARE)
Аннотация: Визначення найбільш оптимальних методів оцінювання результатів лікування травм області ліктьового суглоба є вкрай актуальним питанням. Мета роботи. Провести порівняння ефективності оцінки функції ліктя за кількома міжнародними шкалами. Матеріали і методи. Для аналізу ефективності систем оцінювання було відібрано 10 пацієнтів із наслідками травм ліктьового суглоба різного ступеня тяжкості. Пацієнти заповнювали відповіді на запитання 5 відібраних шкал оцінки та обстежувались до оперативного втручання і надалі в динаміці не менше ніж через 1 рік після проведеного оперативного втручання. Результати та їх обговорення. Проводячи аналіз 10 пацієнтів із наслідками травм ліктьового суглоба за 5 системами оцінки функції ліктьового суглоба, виявили, що різноманітні системи оцінки по-різному реагують на тяжкість травми та характер ушкодження. Висновки. Система оцінки MEPS є найбільш коректною, поміркованою і простою, містить не лише кількісні характеристики, але й якісні критерії оцінки результатів лікування, що дозволяє нам пропонувати цю систему як базисну для оцінки результатів лікування хворих із наслідками травм області ліктьового суглоба
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Курінний І. М., Страфун О. С., Долгополов О. В., Герасименко А. С.
Заглавие : Рухова реабілітація хворих після операції з приводу післятравматичної контрактури ліктьового суглоба
Место публикации : Клінічна хірургія. - Київ, 2017. - N 11. - С. 65-69 (Шифр КУ5/2017/11)
Примечания : Бібліогр.: с. 68-69
MeSH-главная: ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ -- FRACTURE FIXATION
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION
Аннотация: Перелом в ділянці ліктьового суглоба (ЛС) становить 5 - 6% в структурі всіх ушкоджень скелета, проте, частота незадовільних результатів лікування та утворення контрактури цієї зони сягає 20 - 25%. Матеріали і методи. Порівнювали ефективність розробки рухів під час реабілітації хворих, оперованих з приводу післятравматичної контрактури ЛС. Ретроспективний аналіз проведений у 69 пацієнтів з згинально-розгинальною контрактурою ЛС, яким виконували операцію артролізу. У пацієнтів 1-ї групи застосовували активну реабілітаційну програму без використання фіксуючих пристроїв; 2-ї групи – під час розробки рухів застосовували дві гіпсові шини у положенні максимального згинання та розгинання мобілізованого ЛС. Результати. Після оперативного втручання та рухової реабілітації кінцевий обсяг згинально-розгинальних рухів у пацієнтів 1-ї групи збільшився на 59,58º, 2-ї групи - на 70,7º. За шкалою Mayo Elbow Performance Score (MEPS), через 6 міс після операції стан пацієнтів 1-ї групи оцінений у середньому (75 ± 7,3) бала, 2-ї групи (84,6 ± 10,5) бала. Висновок. Лікування післятравматичної контрактури ЛС є вкрай складною, актуальною проблемою, потребує індивідуального підходу. При порівнянні ефективності реабілітації пацієнтів відзначене достовірне збільшення обсягу рухів та кращий функціональний результат за MEPS при використанні двох змінних гіпсових шин
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Лазарев І. А., Страфун О. С., Скибан М. В.
Заглавие : Біомеханічний розрахунок навантаження на структури ліктьового суглоба при його одномоментній мануальній редресації
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 5. - С. 41-50 (Шифр ТУ3/2018/19/5)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
КОНЕЧНЫЙ ЭЛЕМЕНТНЫЙ АНАЛИЗ -- FINITE ELEMENT ANALYSIS
Аннотация: Критичні навантаження на структури ліктьового суглоба (ЛС) під час одномоментної мануальної редресації згинально-розгинальної контрактури обумовлюють актуальність досліджень у цьому напрямку з метою запобігання розвитку ускладнень та виникнення рецидиву контрактур. Для розрахунків напружено-деформованого стану структур ліктьового суглоба застосовували аналітичний метод (АМ) і метод скінченних елементів (МСЕ). Застосовували модифіковану комп’ютерну 3D-модель компанії Zygote Media Group, Inc. Розрахунки робили в умовах додаткового навантаження на ліктьовий суглоб зовнішньою силою 40 Н, необхідною для здійснення пасивного руху у напрямку розгинання у діапазоні від 30º до 20º до моменту блокування руху патологічно зміненою капсулою та для здійснення пасивного руху у напрямку згинання у діапазоні від 98º до 110º до моменту блокування руху патологічно зміненою капсулою. АМ: отримано максимальні значення напружень на суглобовій поверхні ліктьової кістки при згинанні — 4,09 МРа, при розгинанні — 5,1 МРа. МСЕ: при пасивному розгинанні максимальні показники напружень цілої моделі — σmax = 16,03 МРа, локалізовані позасуглобово у проксимальному відділі плечової кістки. Максимальні значення деформацій — εmax = 0,08 мм, локалізовані інтраартикулярно на хрящі суглобової поверхні ліктьової кістки. При пасивному згинанні максимальні показники напружень цілої моделі — σmax = 16 МРа, локалізовані позасуглобово у проксимальному відділі плечової кістки. Максимальні значення деформацій — εmax = 0,19 мм, локалізовані інтраартикулярно на хрящі суглобової поверхні ліктьової кістки. Виявлено високу збіжність в показниках розрахунків МСЕ та результатів АМ, що може свідчити про їх достатню точність. Спроба здолання обмеження рухів у ЛС при пасивному русі спричиняє зростання значень напружень, які можуть перевищувати границю міцності тканин у цій ділянці, особливо у хворих на регіонарний чи системний остеопороз. Збільшення прикладеного зусилля при спробі здолання обмеження рухів у ЛС під загальним знеболюванням дозволяє одномоментно усунути згинально-розгинальну контрактуру ЛС, але й збільшує навантаження на суглобові поверхні, зв’язковий апарат і патологічно змінену капсулу з можливим їх подальшим пошкодженням, прогресуванням контрактури та розвитком явищ остеоартрозу. Плечова кістка під час маніпуляції також приймає на себе значні навантаження на згинання, що може призводити до виникнення залишкових напружень на ній з появою дистрофічних розладів. Для запобігання виникненню додаткового пошкодження структур ліктьового суглоба оптимально процедуру редресації проводити під дією мінімальних навантажень, але збільшити їх час. Доцільно застосовувати систему дозованої статичної рухової реабілітації, яка дозволяє уникати перевантажень. При тяжких застарілих контрактурах із залученням в рубцевий процес великого обсягу сполучнотканинних структур (сухожилків, м’язів, бокових зв’язок і капсули суглоба) не слід вдаватися до одномоментної насильницької редресації на операційному столі, а розпочати лікування з хірургічної мобілізації
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Долгополов О. В., Страфун О. С., Боєр В. А.
Заглавие : Оцінка результатів ультразвукового дослідження стану ішемізованих м’язів кінцівок у хворих з наслідками компартмент синдрому
Место публикации : Клінічна хірургія. - Київ, 2017. - N 8. - С. 38-41 (Шифр КУ5/2017/8)
Примечания : Бібліогр.: с. 41
MeSH-главная: ИШЕМИЧЕСКАЯ КОНТРАКТУРА -- ISCHEMIC CONTRACTURE
КОНЕЧНОСТИ -- EXTREMITIES
МЫШЦА СКЕЛЕТНАЯ -- MUSCLE, SKELETAL
ЭНТРОПИЯ -- ENTROPY
АВТОМАТИЗИРОВАННАЯ ОБРАБОТКА ИНФОРМАЦИИ -- AUTOMATIC DATA PROCESSING
Аннотация: Проаналізовані результати ультразвукового дослідження (УЗД) 653 м’язів кінцівок у 69 хворих за ішемічної контрактури (ІК) в реактивно–відновному періоді. Для кількісної оцінки стану м’язів розроблені спеціальні комп’ютерні програми визначення їх некрозу та δ–ентропії. Встановлене збільшення частки некрозу в ішемізованих м’язах у міру збільшення тяжкості ІК. Показники вертикальної δ–ентропії ішемізованих м’язів вірогідно менші, ніж інтактних м’язів за ІК тяжкої та середньої тяжкості; показники горизонтальної δ–ентропії ішемізованих м’язів, навпаки, вірогідно більші, ніж в інтактних м’язах, за ІК тяжкої (достовірно) і середньої тяжкості. Встановлений вірогідний позитивний зв’язок між тяжкістю ІК та часткою некрозу м’язів. За допомогою регресійного аналізу встановлений обернений кореляційний зв’язок між часткою некрозу і показниками δ–ентропії, особливо ішемізованих м’язів. Низькі показники δ–ентропії (вертикальної і горизонтальної) свідчать про значний некроз ішемізованих м’язів, що має суттєве діагностичне значення
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Лакша А. М., Шипунов В. Г., Борзих Н. О., Страфун О. С.
Заглавие : Підгострий компартмент-синдром за умов вогнепальних ушкоджень кінцівок
Место публикации : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - N 1. - С. 15-19 (Шифр ОУ4/2020/1)
Примечания : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-главная: РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT
КОНЕЧНОСТИ НИЖНЕЙ ТРАВМЫ -- LEG INJURIES
СДАВЛЕНИЯ СИНДРОМЫ -- COMPARTMENT SYNDROMES
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Аннотация: Серйозним ускладненням вогнепальних ушкоджень кінцівок (ВУК) є місцевий гіпертензивний ішемічний синдром (МГІС) або компартмент-синдром (КС), який зазвичай вважають гострим процесом. Проте ми неодноразово спостерігали пацієнтів із його підгострим перебігом
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Лазарев І. А., Страфун О. С., Крищук М. Г., Скибан М. В., Максимішин О. М.
Заглавие : Математичне визначення механічних властивостей капсули ліктьового суглоба при його згинально-розгинальній контрактурі
Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - Київ, 2018. - N 1. - С. 26-34 (Шифр ВУ11/2018/1)
Примечания : Бібліогр.: с. 32-33
MeSH-главная: ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE
Аннотация: Резюме. Актуальність. Травма є поширеною причиною формування кинтрактур ліктьивиси суглоба з частотою виникнення від 3 ди 20%. Найбільш складним моментом реабілітації таких хворих є відновлення рухів у пистіммибілізаційниму та пистипе- раційниму періодах. Мета дослідження. Математичні розрахунки модуля пружності патологічно зміненої капсули ліктьивиси суглоба в умовах йиги згинальни-ризги- нальниї контрактури. Матеріали і методи. Вимірювання за допомогою мануального м’язового тестера (ММТ) та кутоміру показників резистентності посттравматичної артригенниї контрактури ліктьового суглоба у окремо взятого пацієнта з визначенням кута пасивних рухів (згинання та розгинання) під дією дозованого зусилля 4 кг. Антропометричні дані передньої та задньої стінок капсули ліктьового суглоба визначені за фактичними мирфиметричними даними, отриманими з анатомічної моделі ліктьового суглоба. Отримано значення кута пасивного руху у напрямку згинання - Аа = 98-110°, у напрямку розгинання - Аа = 30-20°. За правилом важеля рівноваги відносно тички опори ліктьової кістки визначали зусилля на передній та задній поверхні суглобової капсули. Для визначення показників напружень передньої та задньої стінок суглобової капсули використовували співвідношення σ = F2i/S2i. Аналітичним методом за формулами визначали величини абсолютних та відносних деформацій задньої та передньої стінки суглобової капсули при згинанні та розгинанні суглоба, відповідно з характерним її розміром довжини (висоти). Результати. Отримано значення модуля пружності (модуль Юнга) для обох випадків силового навантаження: при згинанні - 46 МРа, при розгинанні - 40 МРа. Розроблено алгоритм індивідуального визначення модуля пружності передньої та задньої стінок суглобової капсули ліктьового суглоба в умовах контрактури, на основі вимірювання індивідуальних показників контрактури ліктьового суглоба та антропометричних даних для кожного клінічного випадку. Висновки. Отримані показники модуля Юнга патологічно змінених тканин капсули ліктьового суглоба можуть бути застосовані для наступних розрахунків контактних напружень на суглобових поверхнях ліктьового суглоба в умовах його згинально-розгинальної контрактури методом скінченно-елементного моделюваннярезистентностіTrauma is a common cause of the elbow contractures with an incidence rate of 3-20%. The most difficulty of such patients’ rehabilitation is the restoring of motions in the postimmobilization and postoperative periods. Objective: mathematical calculations of the elasticity modulus of the pathologically altered elbow capsule under its flexion-extensor contracture. Materials and Methods. The manual muscle tester (MMT) and protractor were used for measurement of the resistance of posttraumatic arthrogenic elbow contracture (range of passive flexion-extension movements under action of 4 kg (40 N) force) in a single patient. The anthropometric data of the anterior and posterior elbow capsule walls were determined by the actual morphometric data obtained from the elbow anatomical model. The range of passive motions was 98-110° in the direction of flexion and 30-20° in the direction of extension. According to the equilibrium leverage rule relative to the point of the ulna support, the forces at the anterior and posterior surface of the joint capsule were determined. The ratio σ = F2i/S2i, was used to determine the stresses at the anterior and posterior walls of the joint capsule. According to the formulas, the absolute and relative strain of the posterior and anterior walls of the joint capsule during flexion and extension were calculated, with its length (height) input data. Results. The value of the elasticity modulus (Young’s modulus) is obtained for both cases of 40 N loading: 46 MPa in flexion and 40 MPa in extension. An algorithm for the individual determination of the elasticity modulus of the anterior and posterior walls of the contractured elbow capsule was developed based on the measurements of the elbow contracture resistance and anthropometric data for each clinical case. Conclusions. The obtained Young’s modulus parameters of the pathologically altered tissues of the elbow capsule can be used for the subsequent calculations of contact stresses at the elbow articular surfaces in the case of the elbow flexion-extension contracture using finite element modeling
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Страфун О. С., Богдан С. В., Аббасов С. М.
Заглавие : Результати лікування хворих із неповним розривом сухожилка надостьового м’яза
Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - Київ, 2018. - N 3. - С. 42-49 (Шифр ВУ11/2018/3)
Примечания : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
ПЛЕЧА ВРАЩАТЕЛЬНАЯ МАНЖЕТА -- ROTATOR CUFF
СУХОЖИЛИЯ ТРАВМЫ -- TENDON INJURIES
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: Порівняти результати консервативного та оперативного лікування хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового м’яза. Матеріали і методи. Виконано обстеження та лікування 130 хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового м’яза, які мали повний або практично повний об’єм рухів у плечовому суглобі. Консервативне лікування включало: місцеву та загальну (НПЗП) протизапальну терапію, місцеві ін’єкції гомеопатичних протизапальних препаратів № 5 1 раз на 3-4 доби та фізіотерапевтичні методи. Хворі, яким виконувалось оперативн е втручання, були розподілені на три підгрупи: Б1 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічний) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез); Б2 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса та черезсухожильний шов сухожилка надостьового м’яза; Б3 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса та шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення (тобто в тій зоні, де сухожилок був частково ушкоджений, утворювали повношаровий розрив із подальшим його ушиванням). Результати. Після проведеного консервативного лікування (група А) середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score значно покращилися через 6 міс. від початку лікування, однак вже через рік були у незначній мірі вище від початкових (р0,05). Найкращий результат отримано в групі, де виконувався шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення (група Б3). Середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score досягали 45 балів через 6 міс. після операції (р0,05). За шкалою Constant через 6 та 12 міс. після початку лікування відсоток відмінних та хороших результатів був більшим у хворих, яким виконувалось оперативне втручання (групи Б1, Б2, Б3), однак і хворі, які проходили консервативне лікування, мали відмінні та хороші результати. Це ще раз доводить, що метод консервативного лікування має місце в терапії хворих із частковим ушкодженням сухожилка надостьового м’яза. За шкалою Constant у хворих, яким проводилось консервативне лікування (група А), незадовільний результат спостерігався в 2,3% випадків, у хворих, яким виконано дебрідмент, субакроміальну декомпресію, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса (група Б1), – у 3,05% випадків. У хворих, яким виконувався шов сухожилка надостьового м’яза (групи Б2 та Б3), незадовільних результатів виявлено не було, однак при статистичній обробці даних виявили (р˃0,05) (через невелику кількість досліджуваних). Пацієнтам молодого віку ми рекомендуємо оперативне втручання зі швом сухожилка надостьового м’яза після його до вершення (група Б3) або дебрідмент суглоба з субакроміальною декомпресією (група Б1). Віковим хворим рекомендуємо консервативне лікування або оперативне втручання з черезсухожильним швом сухожилка надостьового м’яза (група Б2). Висновки. Найкращий результат отримано в групі Б3, де виконувався шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення. Середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score досягали 45 балів через 6 міс. після оперативного лікування (р0,05)Summary. Objective: to compare the results of conservative and operative treatment of patients with partial damages of the supraspinatus tendon. Materials and Methods. The examination and treatment were performed on 130 patients with partial damages of the supraspinatus tendon, who had a full or almost complete volume of movements in the shoulder joint. Conservative treatment included: local and general anti-inflammatory therapy, local injections of homeopathic anti- inflammatory drugs №5 1 time in 3–4 days and physical methods. The patients who had operative interventions were divided into three subgroups: B1 – debridement of the joint, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps with arthroscopic control or subpectal tenodesis; B2 – debridement of the joint, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps and through the tendon suture of the supraspinatus tendon; B3 – debridement of the joint, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps and suture of the supraspinatus tendon after its completion (that is, in the zone where the tendon was partially damaged, a full thickness rupture was formed and followed by closure). Results. After conservative treatment (Group A), the average Oxford Shoulder Score function indices improved significantly 6 months after the start of treatment, but after a year they were slightly higher than the original ones (p0.05). The best result was obtained in the group where the suture of the supraspinatus tendon was performed after it was completed (group B3). The average index of the shoulder joint function on the Oxford Shoulder Score reached 45 points in 6 months after surgery (p0.05). On the Constant scale 6 and 12 months after the start of treatment, the percentage of excellent and good results was higher in patients who under- went surgical intervention (B1, B2, B3); however, patients who underwent conservative treatment had excellent and good results, which once more proves that conservative treatment takes place in the treatment of patients with partial damages of the supraspinatus tendon. On the Constant scale, in conservative patients (group A), unsatisfactory results were observed in 2.3% of cases; in patients with debridement, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps (B1 group), in 3.05% of cases. In patients who had suture of the supraspinatus tendon (groups B2 and B3), poor results were not detected; however, during statistical processing of data they were found (p˃0.05) (due to the small number of patients). For young patients, we recommend surgical intervention with a suture of the supraspinatus tendon after it is completed (group B3) or debridement of the joint with subacromial decompression (group B1). For the elderly, we recommend conservative treatment or surgical intervention with a tendon suture of the supraspinatus tendon (group B2). Conclusions. The best result was obtained in group B3, where the suture of the supraspinatus tendon was performed after it was completed. The average index of the shoulder joint function on the Oxford Shoulder Score reached 45 points in 6 months after surgery (p0.05)
Найти похожие

10.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Курінний І. М., Страфун О. С.
Заглавие : Результати ендопротезування головки променевої кістки
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 3. - С. 71-76 (Шифр ТУ3/2018/19/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ЛОКТЕВОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, ELBOW
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: Відновлення функції ліктьового суглоба після ушкоджень головки променевої кістки залишається вкрай актуальною проблемою. Матеріали та методи. У нашому дослідженні було 18 пацієнтів із травмою в ділянці ліктьового суглоба, яким з приводу перелому головки променевої кістки було виконано ендопротезування. У 4 пацієнтів (22,2 %) ендопротезування було виконано в терміни до 10–12 днів після травми, у 14 хворих (77,8 %) ендопротезування виконувалося в середньому через 2 місяці після травми. У переважній більшості випадків (16 хворих) операція виконувалася на фоні інших ушкоджень ділянки ліктьового суглоба. Ізольований перелом головки променевої кістки був лише у 2 хворих. Серед прооперованих чоловіків і жінок було порівну — по 9 осіб, середній вік хворих становив 44,6 ± 9,9 року. Результати. Результати лікування оцінені нами в 14 хворих у період від 4 місяців до 4 років після операції (у середньому 2,19 ± 1,63 року після операції ) за шкалою Mayo Elbow Performance Score. Відмінні результати лікування були отримані в 6 випадках (42,8 %), добрі — у 4 пацієнтів (28,6 %), задовільні — у 4 випадках (28,6 %). Прибавка в секторі рухів ліктьового суглоба коливалася від 30 до 70 градусів по дузі, проте в кожному випадку була індивідуальною. Висновки. Ендопротезування головки променевої кістки є ефективним хірургічним засобом відновлення функції ліктьового суглоба при тяжких необоротних ушкодженнях самої головки й поєднаних переломах ділянки ліктьового суглоба іншої локалізації
Найти похожие

11.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун О. С.
Заглавие : Віддалені результати артропластики та ендопротезування ліктьового суглоба у хворих з наслідками травм
Место публикации : Шпит. хірургія. - Тернопіль, 2019. - N 1. - С. 56-61 (Шифр ШУ1/2019/1)
MeSH-главная: ЛОКТЕВОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, ELBOW
Аннотация: Аналіз віддалених результатів підтвердив, що інтерпозиційна та резекційномоделююча артропластика є ефективним способом відновлення рухів в ліктьовому суглобі, однак з часом функціональні результати мають тенденцію до погіршення за рахунок збільшення больового синдрому та нестабільності. Ендопротезування ліктьового суглоба є найбільш дієвим засобом в лікуванні тяжких післятравматичних деформацій та анкілозів ліктьового суглоба. Анализ отдаленных результатов подтвердил, что интерпозиционная и резекционно-моделирующая артропластика являются эффективными способами восстановления движений в локтевом суставе, однако со временем функциональные результаты имеют тенденцию к ухудшению за счет увеличения болевого синдрома и нестабильности локтевого сустава. Эндопротезирование локтевого сустава является наиболее действенным средством в лечении тяжелых посттравматических деформаций и анкилозов локтевого сустава.
Найти похожие

12.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Борзих Н. О., Страфун О. С., Власенко М. О.
Заглавие : Хірургічне лікування поранених із вогнепальними проникними ушкодженнями ліктьового суглоба
Место публикации : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 1. - С. 29-33 (Шифр ОУ4/2018/1)
Примечания : Бібліогр.: с. 33
MeSH-главная: РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT
КОНЕЧНОСТИ ВЕРХНЕЙ ТРАВМЫ -- ARM INJURIES
ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Аннотация: Лікування пацієнтів із вогнепальними ушкодженнями ліктьового суглоба — складна проблема. У разі поєднання ураження кісткових і м’якотканинних структур цієї ділянки зростає небезпека розвитку ускладнень, що призводить до негативних результатів. Мета: оптимізувати основні елементи хірургічного лікування пацієнтів із вогнепальними проникними поліструктурними ушкодженнями ліктьового суглоба для забезпечення прийнятного анатомо-функціонального результату. Методи: проаналізовано показники лікування 31 пораненого з поліструктурними вогнепальними проникними ушкодженнями ліктьового суглоба з використанням системи ASES. Протягом тижня після травми госпіталізовано 24 людини (1-ша група), через 1–6 міс. — 7 (2-га група). Результати: у 24,4 % пацієнтів виявлено поліструктурні проникні поранення ліктьового суглоба, із них у 67,7 % — III–IV ступенів тяжкості. У постраждалих 1-ї групи реконструктивно-відновлювальні втручання виконані в ранні терміни (у середньому через (21,0 ± 3,2) доби). При цьому одночасно проводили операції з приводу важких внутрішньосуглобових переломів, ушкоджених структур і дефектів м’яких тканин. Отримано відмінні (3 людини), хороші (11) і задовільні (10) результати. У поранених 2-ї групи виявлено інфекційні ускладнення, свищі, грубі рубці після застосування неваскуляризованих видів пластики шкіри в ділянці ліктьового суглоба, обмеження або відсутність рухів. Відновно-пластичні операції в цих пацієнтів проведені через (73,0 ± 6,5) доби після травми. Отримано хороші (1 хворий), задовільні (4) і незадовільні (2) результати. Висновки: ключовим моментом лікування пацієнтів із поліструктурними проникними травмами ліктьового суглоба III–IV ступенів тяжкості є відновлення дефектів м’яких тканин. Доцільно поєднувати етапи реконструктивно-відновного лікування
Найти похожие

13.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун О. С.
Заглавие : Артроскопічний реліз ліктьового суглоба
Место публикации : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2019. - N 2. - С. 61-66 (Шифр ОУ4/2019/2)
Примечания : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-главная: ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE
АРТРОСКОПИЯ -- ARTHROSCOPY
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: Контрактура ліктьового суглоба — найпоширеніше ускладнення після травм цієї анатомічної локалізаціїВисновки: артроскопічна мобілізація ліктьового суглоба є технічно складною й ефективною методикою лікування контрактур ліктьового суглоба, яка дозволяє збільшити обсяг згинально-розгинальних рухів у ліктьовому суглобі й отримати відмінні та добрі результати лікування за MEPS через (32,25 ± 24,32) міс. після операціїThe contracture of the elbow joint is a common complication after the injuries of this anatomical localizationConclusions: arthroscopic mobilization of the elbow is a technically complex and effective method of elbow joint contractions treatment, it allows to increase the volume of flexion-extension movements in the elbow joint and obtain excellent and good results of treatment according to MEPS after (32.25 ± 24.32) months after surgery
Найти похожие

14.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун О. С., Григоровський В. В.
Заглавие : Реакції тканин ліктьового суглоба на комплексну дію травматичних та регенеративних факторів у експерименті
Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - Київ, 2018. - N 2. - С. 38-46 (Шифр ВУ11/2018/2)
Примечания : Бібліогр.: с. 45
MeSH-главная: ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT
ТКАНИ РЕГЕНЕРАЦИЯ УПРАВЛЯЕМАЯ -- GUIDED TISSUE REGENERATION
ТРОМБОЦИТ-НАСЫЩЕННАЯ ПЛАЗМА -- PLATELET-RICH PLASMA
КОСТНОГО МОЗГА ТРАНСПЛАНТАЦИЯ -- BONE MARROW TRANSPLANTATION
ОССИФИКАЦИЯ ГЕТЕРОТОПИЧЕСКАЯ -- OSSIFICATION, HETEROTOPIC
ЭКЗОСТОЗЫ -- EXOSTOSES
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ЖИВОТНЫЕ -- ANIMALS
Аннотация: Аспекти морфогенезу реакції тканин ліктьового суглоба на дію травматичних факторів давно вивчають в експерименті на тваринах. Проте результати досліджень на моделях не завжди можуть бути прийнятними щодо уявлень про їхній морфогенез та патогенез. Мета дослідження. Визначити в експерименті можливості моделювання реакцій тканин ліктьового суглоба на комплексну дію травматичних та регенеративних факторів та ступінь подібності патологічних змін до тих, які трапляються у людини. Матеріали і методи. У 15 кролів просвердлювали кістки ліктьового суглоба спицею діаметром 1 мм. Уводили фактори стимуляції регенерації: І група - плазму крові, збагачену тромбоцитами (PRP), ІІ - аспірат аутогенного кісткового мозку (BMA), ІІІ - PRP + BMA. Строки 7 та 9 тижнів. Виконували КТ-реконструкції та патогістологічне дослідження. Результати. Патогістологічні зміни у тканинах, що утворюють ліктьовий суглоб, та у параартикулярнихм’яких тканинах відзначалися якісною та топографічною різноманітністю. У деяких ділянках на поверхні кісток виявлено новоутворення кісткової тканини, які виглядали як поширені, сплощені, періостальні кісткові регенерати, що піддавалися компактизації. У двох випадках у м’яких тканинах було виявлено кісткові або кістково-хрящові гетеротопічні осифікати. В одному - кістково-хрящовий острівець містився у товщі суглобової капсули по передній поверхні суглоба поблизу блока плечової кістки, в іншому - у м’язах, розташованих по передній поверхні блока, в осередку фіброзної тканини, виявлено губчастий органотипово перебудований осифікат, що містив жовтий кістковий мозок. Висновки. Роздільне уведення факторів стимуляції регенерації після травмування тканин ліктьового суглоба в експерименті приблизно з однаковою частотою зумовлює розвиток екзостозів, регенератів та гетеротопічних осифікатів. Поєднане застосування стимуляторів регенераціїPRP та BMA після травми сприяє суттєвому збільшенню сумарної частоти розвитку зазначених патологічних змінAspects of the morphogenesis of the reaction by the elbow joint tissues to the influence of traumatic factors have long been studied in experiments on animals. However, the results of studies on models can not always be acceptable with respect to the concepts of their morphogenesis and pathogenesis. Objective: to determine in the experiment the possibilities of modeling the reactions of the elbow joint tissues to the complex influence of traumatic and regenerative factors and the degree of similarity of pathological changes with those that occur in humans. Materials and Methods. In 15 rabbits, the bones of the elbow joint were drilled with a 1 mm diameter pin. The following factors of stimulation of regeneration were introduced: group I - platelet rich plasma (PRP), II - autogenous bone marrow aspirate (BMA), III - PRP+BMA. Terms were 7 and 9 weeks. CT reconstruction and pathohistological study were performed. Results. Pathohistological changes in the tissues that form the elbow joint and in paraarticular soft tissues were marked by qualitative and topographic diversity. In some areas on the surface of the bones, new bone formation appeared, which looked like extensive, flattened, periosteal bone regenerates undergoing compaction. In two cases, osseous or osteochondral heterotopic ossification was detected in soft tissues. In one of them osteochondral islet was contained deep in the articular capsule on an anterior joint surface near the block of a humeral bone, in another - in the muscles located on an anterior surface of the block; a spongy organotypical reconstructed ossificate containing yellow marrow was found in an islet of a fibrous tissue. Conclusions. The separate introduction of regeneration stimulation factors after the elbow joint tissue in an experiment approximately at the same frequency determines the development of exostoses, regenerates and heterotopic ossification. The combined use of PRP and BMA regeneration stimulators after trauma contributes to a significant increase in the overall incidence of these pathological changes
Найти похожие

15.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Гайко О. Г., Страфун О. С.
Заглавие : Ушкодження ліктьового нерва у хворих із наслідками травм в ділянці ліктьового суглоба
Место публикации : Травма. - Донецк, 2019. - Том 20, N 6. - С. 21-26 (Шифр ТУ3/2019/20/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ЛОКТЕВОЙ СУСТАВ -- ELBOW JOINT
ЛОКТЕВОЙ НЕРВ -- ULNAR NERVE
ЭЛЕКТРОМИОГРАФИЯ -- ELECTROMYOGRAPHY
Аннотация: Ушкодження ліктьового нерва при травмах верхньої кінцівки посідають перше місце у структурі ушкоджень нервів і, за даними вітчизняних авторів, становлять 39,5 % від загальної кількості травмованих нервів, а в 52,8 % випадків ліктьовий нерв травмується з сусідніми анатомічними структурами. Мета роботи: на основі аналізу клініко-електроміографічних даних вивчити структуру післятравматичних ушкоджень ліктьового нерва на рівні ліктьового суглоба та визначити тактику лікування пацієнтів з даною патологією. Матеріали та методи. Клініко-електроміографічне обстеження проведено 55 хворим з наслідками травм в ділянці ліктьового суглоба та клінічними ознаками невропатії ліктьового нерва різного ступеня вираженості. Терміни після травми широко коливалися — від 1 місяця до 13 років, більшість хворих (35 (64 %)) обстежені до 12 місяців після травми. Серед хворих переважали чоловіки — 32 (58 %). Середній вік становив 42,1 ± 16,5 року. Результати. Серед обстежених хворих переважали пацієнти з тяжким ступенем ураження ліктьового нерва та значним сенсорно-моторним дефіцитом. Було встановлено пряму залежність між клінічним та електроміографічним ступенем тяжкості ушкодження нерва (r = 0,84; p 0,05), тобто зі збільшенням тяжкості сенсорно-моторного дефіциту збільшувалася вираженість електроміографічних змін. Також на основі аналізу клініко-електроміографічних даних було вивчено структуру післятравматичних ушкоджень ліктьового нерва на рівні ліктьового суглоба та визначено тактику лікування пацієнтів з даною патологією. Висновки. При більш легких ступенях ураження (1-ша — 3-тя стадія за ЕМГ-класифікацією) пацієнтам рекомендується інтенсивне відновне та реабілітаційне лікування та клініко-інструментальний моніторинг. При тяжкому ступені ушкодження ліктьового нерва (сенсорно-моторний дефіцит, 4–5-та стадія за ЕМГ-класифікацією) єдиним ефективним способом відновлення функції ліктьового нерва є оперативне втручанняDamage to the elbow nerve ranks first in the structure of nerve injuries of the upper limb (39.5 % according to literature). In 52.8 % of cases, the ulnar nerve is injured with adjacent anatomical structures. Objective: to study the structure of post-traumatic injuries of the ulnar nerve at the level of the elbow joint on the basis of the analysis of clinical and electromyographic (EMG) data and to determine treatment approaches in patients with this pathology. Materials and methods. Clinical and electromyographic examination was performed in 55 patients with sequelae of elbow joint injuries and with clinical signs of the ulnar nerve neuropathy. The terms after the trauma varied widely — from 1 month to 13 years, the majority of patients 35 (64 %) were examined within 12 months after the trauma. Among the patients, men predominated — 32 (58 %) cases. The average age was 42.1 ± ± 16.5 years. Results. The majority of observed patients had a severe degree of nerve injury and significant sensory motor deficit. A direct correlation was established between the clinical and electromyographic severity of nerve injury (r = 0.84; p 0.05), i.e., with increasing severity of sensory motor deficit, the severity of electromyographic changes increased. Also, on the basis of the analysis of clinical and electromyographic data, the structure of post-traumatic injuries of the ulnar nerve at the level of the elbow joint was studied, and treatment approaches in patients with this pathology were determined. Conclusions. In cases of mild-moderate nerve injury (stage 1–3 according to the EMG classification), patients undergo intensive conservative and rehabilitation treatment with clinical and instrumental monitoring. In severe degree of damage to the ulnar nerve (sensory motor deficit, stage 4–5 according to the EMG classification), the only effective way to restore the function of the ulnar nerve is surgery
Найти похожие

16.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Страфун О. С., Богдан С. В., Юрійчук Л. М.
Заглавие : Оптимальні терміни хірургічного лікування адгезивного капсуліту (Ретроспективне дослідження)
Параллельн. заглавия :Optimal Terms of Surgical Treatment of Adhesive Capsulitis (Retrospective Study)
Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2022. - N 1. - С. 10-17 (Шифр ВУ11/2022/1)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
Ключевые слова (''Своб.индексиров.''): капсулотомія--тенотомія
Аннотация: Хірургічне лікування адгезивного капсуліту проводиться нечасто, оскільки лікар впевнений, що ця патологія має стадійний перебіг і “стадія розморожування” настане через 12-24 міс. На жаль, так буває не завжди. Мета дослідження. Визначити оптимальні терміни для хірургічного лікування адгезивного капсуліту. Матеріали і методи. З 2015 по 2019 рік нами виконано 175 артроскопічних операцій у хворих з адгезивним капсулітом плечового суглоба, з них у 59 (33,7%) пацієнтів було виявлено цукровий діабет 2-го типу. Вік пацієнтів складав від 40 до 70 років. Середній вік – 55,9±17,2 року. Усіх хворих було розподілено на 2 групи (група 1 – АК та цукровий діабет в анамнезі, група 2 – АК). У своєму дослідженні ми проводили ретроспективну оцінку функції плечового суглоба за шкалами Constant Shoulder Score та ВАШ до оперативного втручання та через 12 міс. після операції. Результати. Оперативне втручання, виконане в терміни до 100 діб, у хворих на адгезивний капсуліт та цукровий діабет (група 1) при оцінці за шкалою Constant Shoulder Score дає гірші результати, ніж оперативне втручання, виконане в більш пізні терміни (r=0,6; р0,05), при оцінці за шкалою ВАШ отримано аналогічні результати (rSurgical treatment of adhesive capsulitis is carried out infrequently, since the doctor is sure that this pathology has a staged course and the "defrosting stage" will occur in 12-24 months. Unfortunately, this is not always the case. The purpose of the study. Determine the optimal time for surgical treatment of adhesive capsulitis. Materials and methods. From 2015 to 2019, we performed 175 arthroscopic operations on patients with shoulder joint adhesive capsulitis, of which 59 (33.7%) patients were diagnosed with type 2 diabetes. The age of patients ranged from 40 to 70 years. The median age was 55.9±17.2 years. All patients were divided into 2 groups (group 1 – AK and diabetes mellitus in history, group 2 – AK). In our study, we conducted a retrospective assessment of shoulder joint function on the Constant Shoulder Score and VASH scales before surgery and after 12 months. after surgery. Results. Surgical intervention performed within 100 days in patients with adhesive capsulitis and diabetes mellitus (group 1) when evaluated on the Constant Shoulder Score scale gives worse results than surgery performed at a later date (r = 0.6; p0.05), when evaluating on the VASH scale, similar results were obtained (r
Найти похожие

17.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Страфун О. С., Гомонай І. В.
Заглавие : Порівняння ефективності відкритої та артроскопічної методик банкарта при хірургічному лікуванні пацієнтів зі звичним вивихом плеча
Место публикации : Науковий вісник Ужгородського університету. - 2014. - № 1. - С. 171-176 (Шифр НУ7/2014/1)
Найти похожие

18.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Гаврисюк В. К., Биченко О. В., Страфун О. С., Мусієнко Н. М., Ліскіна І. В.
Заглавие : Карциноматоз легень: особливості клінічної та радіологічної семіотики
Параллельн. заглавия :lung carcinomatosis: clinical features and radiological semiotics
Место публикации : Український пульмонологічний журнал. - 2023. - № 1. - С. 34-41 (Шифр УУ16/2023/1)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: КАРЦИНОМА -- CARCINOMA
ЛЕГКИХ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- LUNG NEOPLASMS
НОВООБРАЗОВАНИЙ МЕТАСТАЗЫ -- NEOPLASM METASTASIS
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
ТОМОГРАФИЯ РЕНТГЕНОВСКАЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ -- TOMOGRAPHY, X-RAY COMPUTED
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Аннотация: Термін «Карциноматоз» характеризує множинні метастази в серозних оболонках або паренхімі органів, викликані наявністю в організмі хворого на злоякісне новоутворення. Незважаючи на те, що назва цього вторинного неопластичного процесу утворена від імені злоякісної пухлини, що розвивається з епітеліальної тканини — «карциноми», термін «карциноматоз» використовується для характеристики багатьох поширених метастазів будь-якого виду злоякісної пухлини незалежно від її походження Основним шляхом метастазування у легені є гематогенний, рідше — лімфогенний, ще рідше — аерогенний і через діафрагму. За даними аутопсій, метастази в легенях найчастіше виявляють при хоріонепітеліомі, остеогенній саркомі, раку нирок та яєчка, молочної залози, передміхурової залозиThe term “carcinomatosis” characterizes multiple metastases to serous membranes or organ parenchyma, caused by malignant tumor in patient’s body. Even though the name of this secondary neoplasia is derived from the name of malignant tumor originated from epithelial tissue — “carcinoma”, the term “carcinomatosis” is used to define a wide range of advanced metastases of malignant neoplasm of any origin The main route of metastatic spread is hematogenous, less often — lymphatic, rare — aerogenous of through the diaphragm. According to autopsy data lung metastases are frequently found in chorionepithelioma, osteogenic sarcoma, kidney, testis, breast, and prostate cancer
Найти похожие

19.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Сергієнко Р. О., Страфун О. С., Богдан С. В.
Заглавие : Прогнозування результатів лікування хворих з передньомедіальною нестабільністю колінного суглоба
Место публикации : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2012. - № 2. - С. 64-67 (Шифр ОУ4/2012/2)
Предметные рубрики: Коленный сустав-- поврежд
Крестообразная связка передняя-- поврежд
Найти похожие

20.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Безуглий А. А., Тимошенко С. В., Страфун О. С., Богдан С. В., Гайович І. В., Лисак А. С., Юрійчук Л. М.
Заглавие : Аналіз структури контрактур суглобів верхньої кінцівки
Параллельн. заглавия :Analysis of the Structure of Contractures of the Upper Limb Joints
Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2021. - N 3. - С. 4-12 (Шифр ВУ11/2021/3)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: КОНЕЧНОСТЬ ВЕРХНЯЯ -- UPPER EXTREMITY
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE
СУСТАВА ДВИЖЕНИЯ АМПЛИТУДА -- RANGE OF MOTION, ARTICULAR
Аннотация: Аналіз обмежень амплітуди рухів у суглобах традиційно розглядається з позицій окремих нозологій, що їх спричинюють, проте системні результати зворотного синдромологічного підходу до вивчення контрактур публікуються лише епізодично. Мета. Визначити структуру, причини виникнення, характер та тяжкість контрактур суглобів верхньої кінцівки. Матеріали і методи. На великому масиві (16710 пацієнтів) проаналізовано структуру контрактур суглобів верхньої кінцівки внаслідок травм та захворювань. Оцінювався розподіл за локалізацією, етіологією, ступенем тяжкості контрактури, статевою та віковою приналежністю, а також взаємозв’язок між типом та локалізацією контрактури. Простежена динаміка розвитку контрактур та кількість необхідних хірургічних втручань. Результати. Обмеження рухів у суглобах верхньої кінцівки було зареєстроване у 5450 випадках з 16710 (32,6%), із них у пацієнтів чоловічої статі – 3485 (63,9%), жіночої – 1965 (36,1%). У процесі реконструктивно-відновного лікування хворим було виконано 7892 операцій. Найчастіше це були контрактури суглобів пальців кисті (42,5%), плечового (26,9%), ліктьового (13,4%), кистьового суглобів (13,3%), рідше – радіоульнарні контрактури (3,9%). Так, контрактуру ліктьового, радіоульнарного і кистьового суглобів найчастіше спричиняє кістково-хрящове ураження, суглобів пальців – поліетіологічний компонент, плечового – рівномірний розподіл поміж десмогенним, міогенним та кістково-хрящовим ураженням. Більшість контрактур була середньої тяжкості. Хірургічне лікування контрактур було багатоетапним для пальців кисті (1,91±1,35 операції) і, в основному, одномоментним для плечового суглоба (1,34±0,81 операції). Найбільш поліструктурними були бойові ураження, ішемічні та контрактури пальців (2,53±1,22; 2,52±1,34 та 2,5±1,24 структури, відповідно), а найменш – радіоульнарні контрактури (1,59±1,34 структури). Радіоульнарні контрактури в 37,3% випадків супроводжуються контрактурами пальців, проте зворотний зв’язок наявний лише в 1,2%. Відмічено, що контрактури радіоульнарних суглобів нерідко супроводжуються обмеженням рухів у ліктьовому та кистьовому суглобах – в 34,9 та 56,6% випадків, відповідно. Водночас зворотна залежність поєднання контрактур у кистьовому та ліктьовому суглобах із радіоульнарними не дуже висока – 4,2% та 6% випадків, відповідно. Висновки. У хворих, які госпіталізовані для високоспеціалізованого хірургічного лікування патології верхньої кінцівки, контрактури суглобів останньої характеризуються поліетіологічністю, середнім та тяжким ступенем, викликані здебільшого порушенням кістково-хрящових структур та їх поєднанням із десмогенними, теногенними та міогенними ураженнями, простежуються специфічні взаємозв’язки за локалізацією та взаємообтяженням, швидкістю прогресування. Як правило, контрактури верхньої кінцівки мають застарілий характер і потребують багатоетапного хірургічного лікуванняAnalysis of the restrictions in the amplitude of movements in the joints is traditionally considered from the standpoint of individual nosologies that cause them, but the systemic results of the inverse syndromological approach to the study of contractures are published only sporadically. Objective: to determine the structure, causes, nature, and severity of contractures of the upper extremity joints. Materials and Methods. The structure of contractures of the upper extremity joints as the consequences of injuries and diseases was analyzed on a large array of patients (16,710 patients). Distribution by location, etiology, severity of contracture, gender and age, and relationships between type and localization of contracture were assessed. The dynamics of the development of contractures and the number of necessary surgical interventions was traced. Results. Restriction of movements in the upper extremity joints was registered in 5,450 out of 16,710 (32.6%) patients; among them there were 3,485 male (63.9%) and 1,965 (36.1%) female patients. During reconstructive treatment, 7,892 surgeries were performed. Most often these were contractures of the finger joints (42.5%), then shoulder (26.9%), elbow (13.4%), carpal joint (13.3%), less often – radioulnar contractures (3.9%). The elbow, radioulnar and carpal joint contractures most often are caused by osteo-cartilaginous lesions; a polyetiological component is typical for the finger joints. The shoulder joint contractures may be caused evenly by desmogenic, myogenic, or osteo-cartilaginous lesions. Most of the joint contractures are of moderate severity. Contractures of the fingers require multi-stage surgical treatment (1.91±1.35 surgeries); one-stage treatment is used for contractures of the shoulder joint (1.34±0.81 surgeries). The most polystructural lesions were combat wounds, ischemic, and finger contractures (2.53±1.22; 2.52±1.34 and 2.5±1.24 structures, respectively), and the least – radioulnar contractures (1.59±1.34 structures). Radioulnar contractures in 37.3% of cases are accompanied by contractures of the fingers, but vice versa only in 1.2%. It was noted that contractures of the radioulnar joints are often accompanied by restriction of movements in the elbow and wrist joints – in 34.9 and 56.6% of cases, respectively. At the same time, the inverse dependence of the combination of contractures in the wrist and elbow joints with radioulnar joints is not very high – 4.2% and 6% of cases, respectively. Conclusions. In patients who are hospitalized for highly specialized surgical treatment of pathology of the upper extremity, contractures of its joints are moderate and severe, characterized by polyetiology, and, in most cases, caused by disorders of osteo-cartilaginous structures and their combination with desmogenic, tenogenic, and myogenic lesions. Specific relationships are traced in localization and mutual burden of contractures, rapidity of their progression. As a rule, upper limb contractures are chronic ones and require multi-stage surgical treatment
Найти похожие

1-20 21-40 41-59

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)