Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Книги (30)

Библиотечные издания (16)

Краеведение (1)

Редкие издания (3)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: (<.>K=АРХІВ<.>)

Общее количество найденных документов : 581
Показаны документы с 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Панченко Ю. О., Могілевський С. Ю., Лаврик Н. С., Риков С. О., Шаргородська І. В.
Заглавие : Сучасні вітреоретинальні втручання в лікуванні діабетичної макулопатії: делікатність чи максималізм?
Параллельн. заглавия :Modern vitreoretinal interventions in the treatment of diabetic maculopathy: delicacy or maximalism?
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 57-65 (Шифр АУ44/2021/9/2)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ЖЕЛТОГО ПЯТНА ОТЕК -- MACULAR EDEMA
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ВИТРЕОРЕТИНАЛЬНАЯ ХИРУРГИЯ -- VITREORETINAL SURGERY
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
Аннотация: Діабетична ретинопатія (ДР), одне з основних ускладнень цукрового діабету, займає одне з провідних місць серед відомих причин низького зору та сліпоти. Однією з основних причин зниження центрального зору в пацієнтів із діабетичною ретинопатією і цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) є діабетична макулопатія (ДМП). ДМП з можливим розвитком діабетичного макулярного набряку (ДМН) може відзначатися навіть у пацієнтів із початковими змінами на очному дні. Мета: дослідити профіль безпеки й ефективність різних сучасних вітреоретинальних втручань у лікуванні діабетичної макулопатії. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 313 хворих із ЦД2 (313 очей) з ДМП та початковою (I група; n = 40), помірною або тяжкою непроліферативною діабетичною ретинопатією (НПДР) (II група; n = 92) та проліферативною діабетичною ретинопатією (ПДР) (III група; n = 181). Усім хворим були проведені загальноприйняті офтальмологічні дослідження. 313 пацієнтів (313 очей), яким було проведене хірургічне лікування, становили 4 групи спостереження: 1-ша група — 78 пацієнтів (78 очей), яким виконали трипортову закриту субтотальну вітректомію 25+ (ЗСВ); 2-га група — 85 пацієнтів (85 очей), яким виконано ЗСВ і додатково проведено пілінг внутрішньої пограничної мембрани сітківки (ВПМ); 3-тя група — 81 пацієнт (81 око), яким виконали ЗСВ, пілінг ВПМ та додатково етап панретинальної лазеркоагуляції (ПРЛК); 4-та група — 69 пацієнтів (69 очей), яким виконали ЗСВ, пілінг ВПМ, етап ПРЛК і додатково факоемульсифікацію катаракти. Досліджували характер та частоту операційних і післяопераційних ускладнень та ефективність різних видів вітреоретинальних втручань. Терміни спостереження становили 1, 3, 6 місяців та 1 рік після оперативного лікування. Результати. Ефективність різних видів вітреоретинальних втручань була вивчена через 1, 3 і 6 місяців після оперативного лікування. Встановлено високу ефективність втручання при всіх видах вітректомії. Виконання сучасних вітреоретинальних втручань у лікуванні ДМП і ДМН є ефективним через 1 місяць у 60,7, 82,4, 85,2 та 68,12 %, а через 1 рік — у 76,0, 75,0, 73,1 та 73,5 % відповідно. Частота рецидивів ДМП через 1 рік після вітреоретинальних втручань становила 24,0–27,0 % і не залежала від їх модифікації. Ефективність лікування ДМП залежала від стадії ДР і становила 72,5 % при початковій НПДР, 77,2 % при вираженій і тяжкій НПДР та 66,3 % при ПДР. Рецидиви ДМП були розподілені на три види: ранні перехідні, ранні стійкі та пізні. Найбільш поширеними були ранні стійкі рецидиви, які з урахуванням різних методів лікування становили від 16,1 до 25,6 %. Висновки. Виконання всіх етапів хірургічного втручання повинно бути суворо обґрунтованим. Необхідно завжди враховувати ризики впливу кожного з етапів втручання для отримання оптимальних функціональних результатів, особливо у віддалені терміни спостереження.Diabetic retinopathy, one of the major complications of diabetes, is one of the leading causes of low vision and blindness. One of the main causes of decreased central vision in patients with diabetic retinopathy and type 2 diabetes mellitus is diabetic maculopathy (DMP). DMP with possible development of diabetic maculopathy edema can be detected even in patients with initial changes in the fundus. The purpose was to investigate the safety profile and effectiveness of various modern vitreoretinal interventions in the treatment of diabetic maculopathy. Materials and methods. We observed 313 patients with type 2 diabetes mellitus (313 eyes) with DMP and initial (group I; n = 40), moderate-to-severe non-proliferative (group II; n = 92) and proliferative diabetic retinopathy (group III; n = 181). All patients underwent conventional ophthalmological examinations. Three hundred and thirteen patients (313 eyes) who underwent surgical treatment were divided into 4 observation groups: group 1 — 78 people (78 eyes) who underwent pars plana vitrectomy 25G (PPV); group 2 — 85 individuals (85 eyes) who underwent PPV and internal limiting membrane (ILM) peeling; group 3 — 81 patients (81 eyes) who underwent PPV, ILM peeling and panretinal photocoagulation (PPC); group 4 — 69 people (69 eyes) who underwent PPV, ILM peeling, PPC and phacoemulsification. The nature and frequency of surgical, postoperative complications and the effectiveness of different vitreoretinal interventions were studied. Terms of observation were 1, 3, 6 months and 1 year after surgery. Results. The effectiveness of different vitreoretinal interventions was studied 1, 3 and 6 months after surgery. High efficiency of intervention for all types of vitrectomy is established. Modern vitreoretinal interventions in the treatment of DMP and diabetic maculopathy edema is effective after 1 month in 60.7, 82.4, 85.2 and 68.12 % of cases, and after one year — in 76.0, 75.0, 73.1 and 73.5 %, respectively. The recurrence rate of DMP one year after vitreoretinal interventions was 24.0–27.0 % and did not depend on their modification. The effectiveness of DMP treatment depended on the stage of diabetic retinopathy and was 72.5 % in the initial non-proliferative diabetic retinopathy, 77.2 % with moderate-to-severe non-proliferative diabetic retinopathy and 66.3 % with proliferative diabetic retinopathy. Recurrences of DMP were divided into three types: early transient, early persistent and late. The most frequent were early persistent relapses, which ranged from 16.1 to 25.6 % taking into account different methods of treatment. Conclusions. All stages of surgery must be strictly justified. The risks of each stage of the intervention should always be considered to obtain optimal functional results, especially in the long-term follow-up
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Усенко К. О.
Заглавие : Нові фактори ризику виникнення та рецидивування птеригіуму після хірургічного лікування
Параллельн. заглавия :New factors of pterygium occurrence and recurrence after surgical treatmen
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 66-74 (Шифр АУ44/2021/9/2)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ПТЕРИГИУМ -- PTERYGIUM
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
SIMPLEXVIRUS -- SIMPLEXVIRUS
ДНК-ЗОНДЫ, HPV -- DNA PROBES, HPV
МУТАЦИЯ -- MUTATION
ПРОГНОЗИРОВАНИЕ -- FORECASTING
ОФТАЛЬМОЛОГИЧЕСКИЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- OPHTHALMOLOGIC SURGICAL PROCEDURES
Аннотация: Виникнення та рецидивування птеригіуму після хірургічного лікування до сих пір становить актуальну проблему сучасної офтальмології. Мета дослідження — визначення нових факторів, що ведуть до виникнення та рецидивування птеригіуму після хірургічного лікування. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням знаходились 203 пацієнти (232 ока) з птеригіумом. Чоловіків було 108, жінок — 95. Вік пацієнтів становив від 35 до 65 років. Давність захворювання 2,5–2,7 року. Пацієнтам було виконане хірургічне лікування птеригіуму за методом Мак-Рейнольдса з його подальшим заворотом у кон’юнктивальний карман та за методом Арльта з його висіченням, а також за методами Мак-Рейнольдса і Арльта із використанням 0,02% розчину мітоміцину С. Огляд через 3 місяці, 6 місяців та 1 рік після оперативного втручання. Статистичний аналіз результатів клінічних досліджень проводили за допомогою пакета програм SPSS 11.0, MedStat (Лях Ю.Є., Гур’янов В.Г., 2004–2012), MedCalc (MedCalc Software bvba, 1993–2013). Результати. Встановлено, що частота виникнення рецидивів птеригіуму після хірургічного лікування за традиційним методом Мак-Рейнольдса, за методом Мак-Рейнольдса із застосуванням 0,02% розчину мітоміцину С, за традиційним методом Арльта, за методом Арльта із застосуванням 0,02% розчину мітоміцину С становила через 3 місяці 20, 17, 15, 8,7 %; через 6 місяців — 29,5; 27, 27, 26 %; через 1 рік — 26,5; 34,2; 30,6; 37 % відповідно. Частота рецидивів у віддалені терміни спостереження суттєво не відрізнялася (p 0,05). Аналізувалися дані щодо ролі герпесвірусів та вірусу папіломи людини (ВПЛ) у виникненні птеригіуму. Встановлено, що у тканині птеригіуму вірусна інфекція виявлена у 50,9 % випадків, у тому числі герпесвіруси — у 33,6 % та ВПЛ — у 34,0 % випадків. Серед герпесвірусів вірус простого герпесу (ВПГ) був виявлений у 15,1 %, цитомегаловірус (ЦМВ) — у 7,3 % і вірус Епштейна — Барр (ВЕБ) — у 11,2 %. Регресійний аналіз показав зв’язок ВПГ з ІІ і ІІІ стадією птеригіуму (p 0,05). Для ЦМВ та ВЕБ таких залежностей виявлено не було. Встановлено зв’язок ВПЛ з І–ІІІ стадіями птеригіуму (p 0,01). Серед ВПЛ були виявлені 6 (34,2 %), 11 (24,1 %), 16 (21,5 %) та 18-й (20,2 %) типи. Типи 6 і 11 переважно виявлялися при перших стадіях і не виявлялися при IV стадії, типи 16 і 18 не виявлялися при І стадії (р ’Occurrence and recurrence of pterygium after surgical treatment are still urgent problems of modern ophthalmology. The purpose was to determine the main factors leading to the occurrence and recurrence of pterygium after surgical treatment. Materials and methods. We observed 203 patients (232 eyes) with pterygium. There were 108 men and 95 women. The age of patients ranged from 35 to 65 years. The duration of the disease is 2.5–2.7 years. Patients underwent surgical treatment for pterygium by the McReynolds’ method forming a cul-de-sac, by the Artl method with its incision, and the McReynolds and Artl methods using 0.02% solution of mitomycin C. The patients were examined in 3, 6 months, and one year after surgery. The statistical analysis of the results of clinical trials was performed using the software package SPSS 11.0, MedStat (Lyakh Y.E., Guryanov V.G., 2004–2012), MedCalc (MedCalc Software bvba, 1993–2013). Results. The results of clinical studies have found that the frequency of pterygium recurrence after traditional surgical interventions by the McReynolds method, the McReynolds method using 0.02% solution of mitomycin C, by the traditional Arlt method, the Arlt method using 0.02% solution of mitomycin C in 3 months was 20, 17, 15, and 8.7 %, respectively; in 6 months — 29.5, 27, 27, and 26 %, respectively; after 1 year — 26.5, 26.5, 30.6, and 37 %, respectively. Long-term recurrence of pterygium did not differ significantly (p 0.05). Viral infection was found in pterygium tissue in 50.9 % of cases, including herpesviruses (33.6 %) and human papillomavirus (HPV, 34.0 %). Among herpesviruses, herpes simplex virus (HSV) was found in 15.1 % of cases, cytomegalovirus (CMV) in 7.3 %, and Epstein-Barr virus (EBV) in 11.2 % of cases. The regression analysis showed an association of HSV with stage II and stage III pterygium (p 0.05). No such dependencies were found for CMV and EBV. There was a relationship of HPV with the I–III stages of pterygium (p 0.01). There were types 6 (34.2 %), 11 (24.1 %), 16 (21.5 %), and 18 (20.2 %) among HPV. Types 6 and 11 were mainly detected at the first stages and were not detected in stage IV; types 16 and 18 were not detected in stage I (p
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Петренко О. В., Григораш Н. В.
Заглавие : Сучасний погляд на діагностику та лікування посттравматичних рубцевих деформацій періорбітальної ділянки
Параллельн. заглавия :Modern approach to diagnosis and treatment of post-traumatic periorbital scarring
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 75-80 (Шифр АУ44/2021/9/2)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ОФТАЛЬМОЛОГИЧЕСКИЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- OPHTHALMOLOGIC SURGICAL PROCEDURES
ХИРУРГИЯ ПЛАСТИЧЕСКАЯ -- SURGERY, PLASTIC
РАСТЯЖЕНИЯ И ДЕФОРМАЦИИ -- SPRAINS AND STRAINS
РУБЕЦ -- CICATRIX
ВЕКИ -- EYELIDS
ГЛАЗНИЦА -- ORBIT
ДИАГНОСТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ ОФТАЛЬМОЛОГИЧЕСКИЕ -- DIAGNOSTIC TECHNIQUES, OPHTHALMOLOGICAL
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Аннотация: Лікування рубцевих деформацій періорбітальної ділянки є однією із найбільш складних проблем офтальмопластики. Від правильної оцінки типу рубцювання залежить вибір тактики лікування, що в подальшому визначає його ефективність. На основі аналізу літературних джерел визначено причини виникнення рубців періорбітальної ділянки, наведено сучасні методи їх клінічної оцінки та лікування. Метою роботи був аналіз сучасного стану питань патогенезу, класифікації, діагностики та лікування посттравматичних рубцевих деформацій періорбітальної ділянки. Матеріали та методи. Дослідження проведено з використанням пошуково-інформаційних систем PubMed, eLibrary, Google Scolar та бібліотечних баз даних за період 2012–2020 рр. Результати. Встановлено, що утворення та тип рубців залежать від багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів. За найбільш поширеною класифікацією рубці поділяються на нормотрофічні, атрофічні, гіпотрофічні, які відносяться до поверхневих рубців, а також глибокі — гіпертрофічні, келоїдні та змішані. Визначення етапів формування рубцевої тканини є важливим для вибору методу лікування хворого та отримання максимально можливого позитивного результату. Наведено різні думки щодо етапів та термінів процесу загоєння рани та формування рубців. Визначено основні сучасні методи оцінювання та діагностики рубців, проаналізовано їх переваги та недоліки. Проаналізовано сучасні підходи до лікування рубців, зважаючи на їх тип. Висновки. На основі проведеного аналізу сучасних літературних джерел можна зазначити, що питання етіології і патогенезу патологічних рубців дотепер остаточно не вирішено. Не існує єдиного підходу до діагностики та лікування рубців, оптимальних термінів початку лікування. Особливу проблему становить лікування рубцевих деформацій періорбітальної ділянки, що зумовлено її анатомо-функціональною складністю. Все це робить актуальним вивчення особливостей перебігу формування рубців саме цієї ділянки та розроблення індивідуалізованих алгоритмів їх лікуванняThe treatment of cicatricial deformities of the periorbital region is one of the most difficult problems of ophthalmoplasty. The choice of treatment tactics depends on the correct assessment of the type of periorbital scarring, which further determines its effectiveness. Based on the analysis of literature sources, the causes of periorbital scarring are determined, and modern methods of their clinical assessment and treatment are presented. The purpose: to analyze the current state of the issues of pathogenesis, classification, diagnosis, and treatment of post-traumatic cicatricial deformities of the periorbital region. Materials and methods. The research was carried out using the search and information systems PubMed, eLibrary, Google Scholar, and library databases for the period 2012–2020. Results. It was found that the formation and type of scars depend on many internal and external factors. The most common classification divides the scars into normotrophic, atrophic, hypotrophic, which refer to superficial scars, as well as deep — hypertrophic, keloid, and mixed. Determining the stages of scar tissue formation is important for choosing a method of treating a patient and obtaining the most positive result. Various thoughts are given regarding the stages and timing of the wound healing and scar formation process. The main modern methods of assessing and diagnosing scars have been determined, their advantages and disadvantages have been analyzed. The modern approaches to the treatment of scars based on their type were analyzed. Conclusions. The results of the analysis of modern literary sources showed that the issue of the etiology and pathogenesis of pathological scars has not yet been finally resolved. There is no single approach to diagnosis and treatment of scars, the optimal timing of treatment initiation. A particular problem is the treatment of cicatricial deformities of the periorbital region, which is predetermined by its anatomical and functional complexity. All this makes the task of studying the features of the course of scar formation of this particular area and the development of individualized algorithms for their treatment urgent
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Чистик Т.
Заглавие : Латанопростен бунод 0,024% краплі очні (Візулта™) — нові можливості в лікуванні первинної відкритокутової глаукоми
Параллельн. заглавия :Латанопростен бунод 0,024% краплі очні (Візулта™) — нові можливості в лікуванні первинної відкритокутової глаукоми
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 38-43 (Шифр АУ44/2021/9/2)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
Предметные рубрики: Визулта-- тер прим-- прием
Латанопростен бунод-- фарм
MeSH-главная: ГЛАУКОМА ОТКРЫТОУГОЛЬНАЯ -- GLAUCOMA, OPEN-ANGLE
ГЛАЗНЫЕ КАПЛИ -- OPHTHALMIC SOLUTIONS
ВНУТРИГЛАЗНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- INTRAOCULAR PRESSURE
РЕЦЕПТОРЫ ПРОСТАГЛАНДИНА -- RECEPTORS, PROSTAGLANDIN
Аннотация: Поширеною формою глаукоми є первинна відкритокутова глаукома, що трапляється в 72–80 % випадків. У її виникненні й прогресуванні основна роль відводиться підвищенню внутрішньоочного тиску (ВОТ), що пов’язано з порушенням відтоку внутрішньоочної рідини (ВОР), що на 80 % здійснюється через трабекулярну мережу і на 20 % — через увеосклеральний шлях. Новим лікарським засобом для зниження ВОТ є Візулта™ (латанопростен бунод 0,024% краплі очні). Завдяки унікальному складу препарат ефективніше знижує ВОТ, що забезпечується впливом на два шляхи відтоку ВОР. Латанопрост покращує відтік ВОР увеосклеральним шляхом унаслідок впливу на простагландинові рецептори, розташовані в циліарному м’язі. Бутандіолу мононітрат (за рахунок вивільнення оксиду азоту) — через трабекулярну мережу й шлеммів канал. Також розглянуті результати клінічних досліджень, що підтверджують високу ефективність і безпеку латанопростену буноду 0,024%. З 2017 року він схвалений Управлінням із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA)A common form of glaucoma is primary open-angle glaucoma, which occurs in 72–80 % of cases. In its occurrence and progression, the main role is assigned to an increase in intraocular pressure (IOP), which is associated with a violation of the outflow of intraocular fluid (IOF), which is 80 % carried out through the trabecular reticulum and 20 % through the uveoscleral outflow. A new drug for reducing IOP is Visulta™ (latanoprosten bunod 0.024% eye drops). Due to its unique composition, the drug effectively reduces IOP, which is provided by the effect on two ways of outflow of IOF. Latanoprost improves the outflow of IOF along the uveoscleral pathway due to the effect on prostaglandin receptors located in the ciliary muscle. Butanediol mononitrate acts through the release of nitric oxide — through the trabecular reticulum and the canal of Schlemm. The results of clinical studies confirming the high efficacy and safety of latanoprosten bunoda 0.024% are also considered. Since 2017, it has been approved by the US Food and Drug Administration (FDA)
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Риков С. О., Туманова О. В., Петренко О. В., Косуба С. І.
Заглавие : Форми удосконалення якості післядипломної освіти інтернів-офтальмологів
Параллельн. заглавия :Forms to improve the quality of postgraduate training of ophthalmologists
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 45-47 (Шифр АУ44/2021/9/2)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕ, ПОВЫШЕНИЕ КВАЛИФИКАЦИИ -- EDUCATION, MEDICAL, CONTINUING
ИНТЕРНАТУРА И РЕЗИДЕНТУРА -- INTERNSHIP AND RESIDENCY
ОФТАЛЬМОЛОГИЯ -- OPHTHALMOLOGY
ОБРАЗОВАНИЕ ДИСТАНЦИОННОЕ -- EDUCATION, DISTANCE
Аннотация: Основним напрямком вдосконалення процесу підвищення кваліфікації лікарів на етапі післядипломної освіти є поступове впровадження сучасних форм навчання. Інтернатура — перший крок до самостійної роботи лікаря, тому важливо саме з цього етапу направляти зусилля молодого фахівця до самовдосконалення. Традиційні методи навчання лікарів-інтернів у першу чергу спрямовані на отримання і поглиблення знань шляхом передачі інформації з подальшим втіленням у конкретних професійних діях з визнаними алгоритмами. Проте така методика навчання не сприяє розвитку самостійної пізнавальної діяльності молодих колег, хоча саме на цьому постулаті базується концепція дистанційного навчання як нової форми післядипломної освіти. У статті характеризується сучасна система підготовки інтернів-офтальмологів. Обґрунтовується використання в навчальному процесі дистанційної форми навчання, клінічних розборів хворих, етапного тестового контролю, ситуаційних задач. Висловлюється побажання з поліпшення організації проведення інтернатури з офтальмологіїThe main direction of improving the process of professional development of doctors at the stage of postgraduate training is the gradual introduction of modern forms of education. Internship is the first step to independent work of a doctor, so it is important from this stage to direct the efforts of a young specialist to self-improvement. Traditional methods of training interns are primarily aimed at obtaining and deepening knowledge through the transfer of information with subsequent implementation in specific professional activities with recognized algorithms. However, this method of teaching does not contribute to the development of independent cognitive activity of young colleagues, although it is on this postulate the concept of distance learning is based as a new form of postgraduate education. The article characterizes the modern system of training of interns-ophthalmologists. The use of distance learning, clinical analysis of patients’ data, stage test control, situational tasks in the educational process is substantiated. Wishes are expressed to improve the organization of the internship in ophthalmology
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Денисюк О. Ю.
Заглавие : Факоемульсифікація катаракти і прогресування вікової макулярної дегенерації
Параллельн. заглавия :The relation of phacoemulsification and progression of age-related macular degeneration
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 48-55 (Шифр АУ44/2021/9/2)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ФАКОЭМУЛЬСИФИКАЦИЯ -- PHACOEMULSIFICATION
КАТАРАКТЫ ЭКСТРАКЦИЯ -- CATARACT EXTRACTION
ЖЕЛТОГО ПЯТНА ДИСТРОФИЯ -- MACULAR DEGENERATION
БОЛЕЗНИ ПРОГРЕССИРОВАНИЕ -- DISEASE PROGRESSION
Аннотация: На даний час неможливо зробити остаточних висновків щодо того, чи є факоемульсифікація катаракти (ФЕК) безпечною для людей з віковою макулярною дегенерацією (ВМД). Мета — проаналізувати можливий зв’язок ФЕК із виникненням та прогресуванням ВМД у ранньому та віддаленому післяопераційному періоді. Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилися 86 пацієнтів (93 ока), 37 чоловіків і 49 жінок віком від 60 до 82 років, які були прооперовані з приводу ФЕК (імплантація м’якої інтраокулярної лінзи на апараті Infiniti фірми Alcon, США). ВМД оцінювали за класифікацією Американської академії офтальмологів (AREDS, 2001). Пацієнтів обстежували через 1, 3, 6, 12 і 18 місяців після операції. Для статистичної обробки отриманих даних використовували програми Statistica 10 (StatSoft, Inc., США) та MedCalc Statistical Software 18 (MedCalc Software bvba, Бельгія). Результати. У 69,9 % очей із катарактою була наявна ВМД: рання і проміжна стадії (категорія 2 і 3 AREDS) були виявлені у 16,1 % випадків, пізня стадія (категорія 4.1 AREDS) — у 25,8 % і ексудативна форма (категорія 4.2 AREDS) — у 28,0 %. Гострота зору до ФЕК відповідала стадії ВМД — була гіршою при категорії 4 AREDS. Для оцінки прогресування ВМД був розроблений індекс прогресування (ІПВМД), який характеризує середню швидкість змін клінічних проявів ВМД. Установлено, що у 12,9 % пацієнтів після ФЕК вперше встановлений діагноз ВМД; усього розвиток та прогресування ВМД після втручання відмічені у 33,3 % випадків (ІПВМД 0). Пацієнти без прогресування ВМД були на 6 років молодшими за тих, які мали прогресування (р = 0,001). При ІПВМД = 0,100 ум.од. прогресування ВМД відбувалося на ранніх термінах (3 місяці), при ІПВМД = 0,033 ум.од. — на пізніх (12 і 18 місяців). Після операції ФЕК гострота зору вірогідно збільшувалася, що залежало від початкової стадії ВМД (гострота зору була гіршою при пізній стадії та при вологій ВМД — категорія 4 AREDS) та прогресування ВМД (гострота зору була гіршою при ІПВМД 0, а у випадках прогресування — при ІПВМД = 0,033, тобто при пізньому прогресуванні). Висновки. Надана характеристика стадій ВМД та динамика гостроти зору після ФЕК дозволяє припустити наявність позитивного впливу ФЕК на прогресування ВМДIt is currently impossible to draw definitive conclusions whether phacoemulsification (PhE) is safe for people with age-related macular degeneration (ARMD). It is not clear if PhE causes the progression of ARMD and affects visual acuity (VA). The purpose was to analyze the possible association of PhE with ARMD progression in the early and late (up to 18 months after surgery) period. Materials and methods. The study included 86 patients (93 eyes), 37 men and 49 women aged 60 to 82 years, who were operated for PhE (implantation of soft intraocular lens on the camera Infiniti, “Alcon”, USA). ARMD was assessed based on the classification of the American Academy of Ophthalmologists (AREDS, 2001). Patients were examined 1, 3, 6, 12 and 18 months after surgery. For statistical processing of obtained data, Statistica 10 (StatSoft, Inc., USA) and MedCalc Statistical Software 18 (MedCalc Software bvba, Belgium) were used. Results. In 69.9 % of eyes with cataract, ARMD was registered: early and midstage (AREDS 2 and 3) was diagnosed in 16.1 % of cases, late stage (AREDS 4.1) — in 25.8 %, and exudative (AREDS 4.2) — in 28.0 %. VA before surgery was consistent with the stage of ARMD and was worse in AREDS 4. To evaluate the progression of ARMD, the index of progression (IP) was developed characterizing the average rate of ARMD clinical manifestations change. The progression of ARMD within 18 months (IP 0) after the PhE was observed in 33.3 % of cases, including 12.9 % of first determined ARMD. Patients without ARMD progression were 6 years younger than those that had progression (p = 0.001). When IP = 0.100, the disorder progressed at the early stages (3 months); when IP = 0.033, in the later period (12 and 18 months). After surgery, VA was significantly increased, which depended on the initial stage of ARMD (VA was worse at the late stage and in AREDS 4) and ARMD progression (VA was worse when IP 0, and in the cases of progression when IP = 0.033, that is, with the later ARMD progression). Conclusions. The characteristics of the stages of ARMD and VA dynamics after PhE suggest a positive impact of PhE on the ARMDS progression
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Малачкова Н. В., Мохаммад Машхур Мохаммад Маса’дех, Осама Мохаммад Мітеб Аль-Ажаррах, Людкевич Г. П., Сухань А. С.
Заглавие : Сучасний погляд на етіопатогенез вікової макулярної дегенерації та роль молекулярно-генетичних детермінант у ньому
Параллельн. заглавия :Modern view on the etiopathogenesis of age-related macular degeneration and the role of molecular genetic determinants in it
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 3. - С. 22-29 (Шифр АУ44/2021/9/3)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ЖЕЛТОГО ПЯТНА ДИСТРОФИЯ -- MACULAR DEGENERATION
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
ПРЕСТАРЕЛЫХ ЗДОРОВЬЯ ПОКАЗАТЕЛИ -- GERIATRIC ASSESSMENT
ГЕНЕТИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- GENETIC MARKERS
Аннотация: Вікова дегенерація жовтої плями (вікова макулярна дегенерація) вражає переважно людей літнього віку і являє собою одну з найпоширеніших причин втрати зору, що швидко прогресує. Більш ніж за 150 років досліджень наукова спільнота пройшла шлях від розуміння макроскопічної картини ураження (ідентифікації друз як основного морфологічного прояву нозології) до детальних класифікацій і визначення ролі генетичних детермінант в етіопатогенезі захворювання — саме рання діагностика методом генетичного аналізу потребує найбільшої уваги спеціалізованих дослідницьких груп через високу специфічність, можливість превентивного аналізу та багато нез’ясованого у галузі генетичної діагностики очних хвороб. Метою оглядової статті була систематизація інформації про можливі ланки патогенезу вікової макулярної дегенерації та виявлення потенційних поліморфізмів, що здатні ініціювати та модулювати активність цих ланок. Під час нашої роботи вдалось з’ясувати п’ять основних механізмів ураження власне судинної оболонки ока, на які впливають однонуклеотидні поліморфізми. Найбільшу спорідненість проявляли генетичні варіанти окремих ділянок CFH (rs1061170), HTRA1 (rs11200638), TNF (rs1800629), VEGF-A (rs2010963). Літературні дані, отримані з іноземних і вітчизняних джерел, що індексуються базами даних Scopus, Web of Science, зокрема за останні 5 років, приділяють виняткову увагу саме цим ділянкам як потенційним предикторам або модифікаторам патологічних процесів, що залучені в процес макулярної дегенерації. Попри велику кількість досліджень, що вивчають схильність, патогенез, діагностику та лікування вікової макулярної дегенерації і мають на меті зупинити поширення спровокованої нею втрати зору, лише декілька питань є досконало з’ясованими. Беручи до уваги успішні кейси застосування біологічної та генної терапії для лікування подібних пацієнтів, ми вбачаємо нові горизонти саме у детальному вивченні молекулярних взаємодій, що знаходяться в основі патології. Огляд знаходить підтвердження активної ролі поліморфізмів в одному з найактуальніших патологічних процесів людського окаAge-related macular degeneration mainly affects the elderly and is one of the most common causes of rapidly progressive vision loss. Over more than 150 years of research, the scientific community has gone from understanding the macroscopic picture of the lesion, presumable identification of drusen as the main morphological manifestation of nosology, to detailed classifications and determine the role of genetic determinants in the etiopathogenesis of the disease — high specificity, the possibility of preventive analysis, and much unclear in the field of genetic diagnosis of eye diseases determine the accurate attention of specialized research groups to the early diagnosis using genetic analysis. The review article was aimed to systematize the information about possible links in the pathogenesis of age-related macular degeneration and identify potential polymorphisms that can initiate and modulate the activity of these links. During the study, we could find out five main mechanisms of damage to the vascular membrane of the eye itself, which are affected by single nucleotide polymorphisms. The highest affinity was shown by genetic variants of separate sites of CFH (rs1061170), HTRA1 (rs11200638), TNF (rs1800629), VEGFA (rs2010963). Literature data obtained from foreign and national sources indexed by Scopus, Web of Science databases, in particular for the last 5 years, pay special attention to these areas as potential predictors or modifiers of pathological processes involved in the process of macular degeneration. Despite the large number of studies examining the predisposition, pathogenesis, diagnosis, and treatment of age-related macular degeneration to stop the spread of vision loss, only a few issues are understood thoroughly. Considering the successful cases of application of biological and gene therapy for the management of such patients, we see new horizons in the detailed study of molecular interactions that underlie the pathology. The review confirms the active role of polymorphisms in one of the most relevant pathological processes of the human eye
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Могілевський С. Ю., Гудзь А. С., Панченко Ю. О., Бушуева О. В., Захаревич Г. Е.
Заглавие : Нові, генетично детерміновані, фактори ризику діабетичної ретинопатії при цукровому діабеті 2-го типу: заключне повідомлення
Параллельн. заглавия :New genetically determined risk factors of diabetic retinopathy in type 2 diabetes mellitus: final report
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 3. - С. 29-34 (Шифр АУ44/2021/9/3)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2
ДИАБЕТИЧЕСКАЯ РЕТИНОПАТИЯ -- DIABETIC RETINOPATHY
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
ГЕНОТИП -- GENOTYPE
АЛЛЕЛИ -- ALLELES
Аннотация: За прогнозами Міжнародної федерації діабету (IDF), до 2030 року кількість хворих на цукровий діабет (ЦД) зросте з 366 до 552 мільйонів. В Україні зареєстровано понад 1,5 мільйона хворих на цукровий діабет, із яких 84–95 % — хворі на діабет 2-го типу (ЦД2). Одним із важливих ускладнень цукрового діабету є діабетична ретинопатія (ДР), що залишається однією з причин сліпоти і слабкозорості, в тому числі в осіб працездатного віку. В патогенезі ДР важлива роль належить метаболічним порушенням, в тому числі активації поліолового шляху утилізації глюкози, ключову роль у чому відіграє альдозоредуктаза, активність якої пов’язують з поліморфізмом її гена — AKR1B1. Вивчення нових метаболічних і генетичних механізмів розвитку і прогресування ДР при ЦД2 у пацієнтів української популяції є актуальним завданням сучасної офтальмології. Мета: дослідити та узагальнити нові дані про генетично детерміновані фактори ризику діабетичної ретинопатії при цукровому діабеті 2-го типу. Матеріали та методи. У дослідження було залучено 409 осіб, які були розподілені на чотири групи: 1-ша — пацієнти когорти порівняння (98 осіб без ЦД2); 2-га — 76 пацієнтів (I стадія ДР, без змін на очному дні); 3-тя — 64 пацієнти (непроліферативна ДР (НПДР)); 4-та — 64 пацієнти (проліферативна ДР); контрольну групу для генетичних досліджень становили 107 офтальмологічно здорових обстежених пацієнтів. Всім пацієнтам виконували забір крові для молекулярно-генетичних досліджень шляхом пункції ліктьової вени і забору 2,5 мл крові через одноразовий шприц (Hemoplast, Etalon+, Україна) об’ємом 5,0 мл із голкою діаметром 23G з подальшим випусканням до контейнера (Vacuette K3E K3EDTA, Greiner bio-one, Австрія) об’ємом 3,0 мл. Досліджували розподіл поліморфних алелей і генотипів rs759853 та rs9640883 гена AKR1B1 у пацієнтів з НПДР та ПДР і ЦД2 та в контрольній групі та їх асоціацію з захворюванням і впливом на виникнення, механізми розвитку і прогресування ДР. На підставі проведених досліджень було розроблено модель прогнозування розвитку ДР шляхом побудови множинної регресії з достатньою надійністю ступеня впливу незалежних змінних на розрахунковий показник. Результати. В результаті проведених нами досліджень були встановлені нові, генетично детерміновані, фактори ризику розвитку та прогресування різних стадій ДР у пацієнтів із ЦД2, а саме роль поліморфних алелей і генотипів rs759853 та rs9640883 гена AKR1B1. Розроблені логістичні моделі регресії встановили, що ризик розвитку ДР у п’ять разів менший у носіїв генотипів G/G і G/A порівняно з носіями генотипу A/A поліморфізму rs759853 (p 0,001). Встановлено, що ризик у два рази більший (p According to the International Diabetes Federation, the number of people with diabetes mellitus is going to increase from 366 to 552 million by 2030. More than 1.5 million patients with diabetes are registered in Ukraine, of which 84–95 % have type 2 diabetes. Diabetic retinopathy (DR) is one of the common diabetes complications, being one of the leading causes of blindness and low vision, in particular in people of occupational age. Metabolic disorders, including activation of the polyol pathway of glucose utilization, play an important role in the pathogenesis of DR, with aldose reductase playing a key role, the activity of which is associated with the polymorphism of its gene, AKR1B1. The study of new metabolic and genetic mechanisms for the development and progression of DR in type 2 diabetes mellitus in patients from the Ukrainian population is an actual task of modern ophthalmology. Purpose: to investigate and generalize new genetically determined risk factors for diabetic retinopathy in type 2 diabetes mellitus. Materials and methods. The study involved 409 participants, who were divided into four groups: 1 — comparison cohort (98 people without diabetes mellitus type 2); 2 — 76 patients (stage I DR, without fundus changes); 3 — 64 individuals with non-proliferative DR; 4 — 64 patients with proliferative DR; control group for genetic researches included 107 ophthalmologically healthy individuals. All patients underwent blood sampling for molecular genetic research by puncture of the ulnar vein and aspiration of 2.5 ml of blood through a 23G 5.0 ml disposable syringe (Hemoplast, Etalon+, Ukraine), followed by a release into a 3.0 ml container (Vacuette K3E K3EDTA, Greiner Bio-One, Austria). Distribution of polymorphic alleles and genotypes of rs759853 and rs9640883 aldose reductase gene (AKR1B1) in patients with non-proliferative DR, proliferative DR and in the control group and their association with disease and effects on the occurrence, mechanisms of development and progression of DR were studied. Based on the conducted researches, a model of DR development prognosis was developed by construction of multiple regression with sufficient reliability of degree of influence of independent variables on a calculated indicator. Results. As a result of our research, we identified new genetically determined risk factors for the development and progression of the different stages of DR in patients with diabetes mellitus type 2, namely the role of polymorphic alleles and genotypes rs759853 and rs9640883 of the AKR1B1 gene. The developed logistic regression models found that the risk of DR incidence is five times lower in carriers of the G/G and G/A genotypes compared to carriers of the A/A genotype rs759853 polymorphism (p 0.001). It was found that the risk is twice as high (p
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Панченко М. В., Бездітко П. А.
Заглавие : Хвороба сухого ока у студентів з міопією під час пандемії COVІD-19
Параллельн. заглавия :Dry eye disease in students with myopia during COVID-19 pandemic
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 3. - С. 35-38 (Шифр АУ44/2021/9/3)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ГЛАЗА СУХОГО СИНДРОМЫ -- DRY EYE SYNDROMES
МИОПИЯ -- MYOPIA
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS
СТУДЕНТЫ -- STUDENTS
Ключевые слова (''Своб.индексиров.''): кератотопография
Аннотация: На сьогодні актуальною проблемою є пандемія коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19) в усьому світі. Вжито заходів безпеки, зокрема використання масок, дистанційне навчання. Однак офтальмологи, як і населення в цілому, повинні знати, що маска для обличчя разом із тривалим використанням цифрових пристроїв призводить до збільшення кількості повідомлень про сухість очей у великої кількості пацієнтів. Мета дослідження: вивчити частоту виникнення хвороби сухого ока у студентів з міопією. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 96 студентів медичного університету, які спостерігались у офтальмолога з діагнозом «міопія», обраних методом випадкової вибірки. Всім пацієнтам, крім стандартного офтальмологічного обстеження, проводилась оцінка стабільності прерогової слізної плівки (CП) за допомогою кератотопографії рогівок, та проба Норна (час розриву слізної плівки (ЧРСП)). Також використовувався стандартний опитувальник, призначений для оцінки вираженості симптомів хвороби сухого ока, «Індекс ураження очної поверхні» (Ocular Surface Disease Index). Результати. Під час проведення кератотопографії в 47 пацієнтів ЧРСП не був знижений. У середньому за часом стабільність концентричних кілець зберігалась тривалий час, 20,2 ± 3 с. Але у 49 пацієнтів спостерігались ознаки нестабільності СП за часом порівняно з 47 пацієнтами без порушення ЧРСП. У 47 пацієнтів без порушень при дослідженні на корнеотопографі даний показник при пробі Норна варіював від 25 до 18 с, тобто також не виходив за рамки вікової норми (у середньому 21,5 ± 3,5 с). У 3 пацієнтів з мінімальним показником ЧРСП за кератотопографією його значення за пробою Норна становило 9 с. У 36 пацієнтів з укороченням ЧРСП, відповідно до обох методів, відзначався слабкий ступінь сухого ока, у 10 — помірний, у 3 — виражений. Найбільш частими скаргами були: відчуття піску в очах, зоровий дискомфорт при роботі за комп’ютером і в вітряну погоду та при тривалому користуванні захисною маскою. Висновки. Серед студентів, які перебували на дистанційному навчанні, в 51,04 % випадків відзначається підтверджена об’єктивними методами хвороба сухого ока. Більш виражений ступінь сухого ока відзначається в користувачів контактних лінз, тому в обов’язковому порядку офтальмологам слід призначати їм зволожуючі крапліToday, the urgent problem is coronavirus disease 2019 pandemic in the whole world. Safety measures such as the use of masks, distance learning have been implemented. However, ophthalmologists, as well as the general population, should know that a face mask together with prolonged use of digital devices leads to an increase in the number of dry eye cases in many patients. The purpose was to study the frequency of dry eye disease in students with myopia. Materials and methods. The study involved 96 medical students diagnosed with myopia taken by random sampling, who were examined by an ophthalmologist. Apart from the standard ophthalmologic examination, all patients underwent the evaluation of the stability of the precorneal tear film by means of corneal topography, and Norn test (tear break-up time (TBUT)). There was also used a standard questionnaire designed to assess the severity of dry eye disease symptoms (Ocular Surface Disease Index). Results. The corneal topography of the 47 patients did not demonstrate any reduction in TBUT. The average time of the concentric ring remained stable for 20.2 ± 3.0 seconds. But 49 individuals exhibited signs of tear film instability over time compared to 47 patients without TBUT impairment. In 47 people without impairments, corneal topography demonstrated that this indicator in Norn test varied from 25 to 18 seconds, i.e. was within the age norm (21.5 ± 3.5 seconds on average). In 3 patients with a minimum TBUT on keratotopography, its value during the Norn test was 9 seconds. In 36 patients with reduced TBUT according to both methods, there was a weak degree of dry eyes, in 10 — moderate, in 3 — severe. The most common complaints were a sandy, gritty sensation in the eyes, visual discomfort when working at a computer and in windy weather, and with prolonged use of a protective mask. Conclusions. Among students who were on distance learning, 51.04 % of individuals have objectively confirmed dry eye disease. People wearing contact lenses have a more pronounced degree of dry eye, so it is mandatory for ophthalmologists to prescribe lubricating eye drops
Найти похожие

10.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Бездітко П. А.
Заглавие : Знову про інгібітори карбоангідрази: сучасні аспекти їх застосування в офтальмології
Параллельн. заглавия :Again about carbonic anhydrase inhibitors: modern aspects of the use of ICA in ophthalmology
Место публикации : Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 81-88 (Шифр АУ44/2021/9/2)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: КАРБОАНГИДРАЗЫ ИНГИБИТОРЫ -- CARBONIC ANHYDRASE INHIBITORS
ДИУРЕТИКИ -- DIURETICS
ГЛАУКОМА -- GLAUCOMA
ВНУТРИГЛАЗНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- INTRAOCULAR PRESSURE
ЖЕЛТОГО ПЯТНА ОТЕК -- MACULAR EDEMA
РОГОВИЦЫ ЭПИТЕЛИЙ -- EPITHELIUM, CORNEAL
АНТИОКСИДАНТНОЙ РЕАКЦИИ ЭЛЕМЕНТЫ -- ANTIOXIDANT RESPONSE ELEMENTS
Аннотация: Понад 70 років у лікуванні глаукоми застосовуються інгібітори карбоангідрази (ІКА). З 1995 року серед антиглаукомних препаратів з’явилися топічні форми ІКА — дорзоламід, а з 1999 року — бринзоламід. Гіпотензивна ефективність і безпека топічних ІКА стали підставою для широкого застосування цих препаратів у лікуванні різних форм глаукоми. Особливості механізму дії дали змогу створити на їх основі ефективні фіксовані комбінації, що дозволяють до 40 % знизити внутрішньоочний тиск у хворих на глаукому. Привабливість препаратів на основі ІКА розширилася завдяки їх впливу на різні тканини органа зору. Так, ІКА ефективно покращують гемодинаміку ока й зорового нерва. Антиоксидантна активність препаратів дозволяє розширити показання до їх застосування у хворих із судинною патологією сітківки й зорового нерва. Біохімічні характеристики препаратів на основі ІКА дозволили ефективно й безпечно застосовувати їх в комплексному лікуванні макулярного набряку різної етіології. Ад’ювантне використання топічних ІКА розширює можливості анти-VEGF-терапії в лікуванні макулярного набряку різної етіології. Особливості дії ІКА на ендотеліальну помпову функцію рогової оболонки дозволили сформулювати правила застосування топічних ІКА у хворих з недостатньою функцією ендотелію рогівкиFor more than 70 years, the inhibitors of carbonic anhydrase (ICA) have been used in the treatment of glaucoma. Since 1995, topical forms of ICA have appeared among antiglaucoma drugs — dorzolamide, and since 1999 — brinzolamide. The hypotensive efficacy and safety of topical ICA gave rise to the widespread use of these drugs in the treatment of various forms of glaucoma. The peculiarities of the mechanism of action made it possible to create on their basis effective fixed combinations, which allow reducing the intraocular pressure by up to 40 % in patients with glaucoma. The attractiveness of the drug has expanded due to the effect of ICA on various tissues of the organ of vision. Thus, ICAs effectively improve the hemodynamics of the eye and optic nerve. The antioxidant activity of the drug makes it possible to expand the indications for its use in patients with vascular pathology of the retina and optic nerve. The biomechanical characteristics of the drug allowed its effective and safe use in the complex treatment of macular edema of various etiologies. The adjuvant use of topical ICAs expands the possibilities of anti-VEGF therapy in the treatment of macular edema of various etiologies. Features of the action of ICA on the endothelial pump function of the cornea made it possible to formulate the rules for the use of topical ICA in patients with an insufficient function of the corneal endothelium
Найти похожие

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)