Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Книги (9)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: (<.>S=Плечевой сустав<.>)

Общее количество найденных документов : 78
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-40 41-60 61-78

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Корж М. О., Макаров В. Б., Смердов О. А., Танькут О. В., Підгайська О. О., Зданевич С. В.
Заглавие : Аналіз напружено-деформованого стану тривимірної моделі здорового плечового суглоба
Параллельн. заглавия :Analysis of the stress-strain state three-dimensional model of a healthy shoulder joint
Место публикации : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 27-36 (Шифр ОУ4/2021/3)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
ПЛЕЧЕВАЯ КОСТЬ -- HUMERUS
ЛОПАТКА -- SCAPULA
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
Аннотация: Розроблено максимально наближену до нормальної анатомії людини тривимірну скінченно-елементну модель плечового суглоба з урахуванням пружних зв’язків (м’язів) і просторового розташування точок їхнього кріплення, проаналізувати напружено-деформований стан (НДС) елементів проксимального відділу плечової кістки та лопатки. Методи. Побудовано геометричну модель плечової кістки та лопатки. Для тривимірного моделювання плечового суглоба на основі геометричних моделей використано програму SolidWorks із математичним моделюванням методом скінченних елементів й аналізом НДС у пакеті прикладних програм Ansys. Для наближення до реальних умов у модель додані пружні елементи, які імітують м’язи. Модель навантажували силами, які відтворюють зусилля в м’язах, прикладеними до відповідних площин контакту на головці плечової кістки. Розраховано НДС елементів проксимального відділу плечової кістки та лопатки для кутів відведення кінцівки 0°, 30°, 60° і 90° у нейтральній ротації плечової кістки. Результати. Напруження розтягнення в лопатці розподілені в такий спосіб, що за кута 0° відведення кінцівки не перевищували +5,67 МПа в зоні, розташованій нижче суглобової западини. Мінімальні значення напруження стискання досягли 18,5 МПа. Максимальні напруження більші в 1,5–2 разу в зоні суглобового хряща головки плечової кістки порівняно з хрящем гленоїдальної западини лопатки. Установлено, що залежність значень площі контактної зони в діапазоні зміни кута відведення кінцівки (0°... 90°) може бути апроксимована ділянкою кубічної параболи, при цьому зміни площі незначні та дорівнюють +2,26 % ...–7,3 % від значення в нейтральному положенні за кута відведення 0°. Розбіжності з результатами аналогічних досліджень указують на достовірність розробленої математичної моделі. Висновки. Використання запропонованої моделі дозволить коректніше проводити математичне моделювання та порівняльний аналіз НДС за різних методів хірургічного лікування патології плечового суглоба, зокрема ендопротезуванняTo work out as close as possible to normal human anatomy three-dimensional finite element model of the shoulder joint with elastic ligaments as well as with muscles and the spatial location of their attachment points, to analyze the stress-strain state of the element proximal humerus and scapula. Methods. A geometric model of the humerus and scapulae are constructed. The three-dimensional modeling of the shoulder join based on the geometric models was used with software SolidWorks with mathematical modeling method finite elements and the stress-strain state analysis in the application package Ansys software. To approach the real conditions of the model we have added the elastic elements that mimic muscles. Model loaded with forces that reproduce the effort in the muscles, applied to the respective contact planes on the humerus head of the human bone. The stress-strain state of proximal elements is calculated in the humerus and scapula for the angles of the abduction — 0 °, 30°, 60° and 90° in neutral rotation of the humerus. Results. The tensile stresses in the scapula are distributed in such a way that at an angle of 0 ° the limb is not raised +5.67 MPa in the area below the joint depressions. The minimum values of the compressive stress have been reached 18.5 MPa. Maximum stresses are in 1.5–2 times higher area of the articular cartilage of the humerus head compared to the cartilage of the glenoid cavity of the scapula. It is established that the dependence of the values of the area of the contact zone in the range of change limb abduction angle (0° ... 90°) can be approximated section of a cubic parabola, with changes in area insignificant and are equal to +2.26% — 7.3 % of the value in neutral position at an angle of 0°. Minor differences with the results of similar studies indicate that the validity of the developed mathematical model. Conclusions. The proposed model would allow performing more correct mathematical modeling and comparative analysis of the stress-strain state for various methods of surgical treatment of pathology shoulder joint, in particular arthroplasty
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Корж М. О., Макаров В. Б., Боцьва Н. П., Моргун О. В., Підгайська О. О., Танькут О. В.
Заглавие : Морфометрія плечового суглоба й обґрунтування типорозмірів нового модульного реверсивного ендопротеза на основі даних спіральної комп’ютерної томографії
Параллельн. заглавия :Morphometry of the shoulder joint and justification of new modular reverse shoulder endoprosthesis sizes using computed tomography data
Место публикации : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 1. - С. 51-61 (Шифр ОУ4/2021/1)
Примечания : Бібліогр.: в кінці ст.
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
СУСТАВНОЙ ПРОТЕЗ -- JOINT PROSTHESIS
ТОМОГРАФИЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ СПИРАЛЬНАЯ -- TOMOGRAPHY, SPIRAL COMPUTED
Ключевые слова (''Своб.индексиров.''): кореляція пірсона
Аннотация: Реверсивне ендопротезування плечового суглоба є ефективним, оскільки більшість пацієнтів мають позитивні віддалені результати. Проте пошук «ідеального» ендопротеза триває. Мета. Обґрунтувати типорозміри нового модульного реверсивного ендопротеза (МРЕ) плечового суглоба з використанням адитивних технологій на основі даних спіральної комп’ютерної томографії. Методи. Опрацьовано два набори даних здорових плечових суглобів (правого — R, лівого — L) 100 пацієнтів, отриманих на спіральному комп’ютерному томографі AQUILION 128 зрізів (Toshiba, Японія). Кожен набір складався з 11 морфометричних параметрів — лінійних і кутових величин. Для кожного з них за трьома вибірками (об’єднаної, R і L) обчислено: мінімум, максимум, моду, медіану, середнє, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт асиметрії розподілу. Розраховано коефіцієнт кореляції Пірсона, проведено кластерний аналіз. Результати. Доведено, що більшість параметрів вибірок R і L можна вважати однорідними й аналізувати об’єднану вибірку з 200 випадків. Встановлено, що ширина та висота гленоїда є однорідними масивами даних, а значення ендостального діаметра плечової кістки зменшується в дистальному напрямку. Шийково-діафізарний кут у середньому дорівнює 137,4° ± 4,66°. Кореляція між різними параметрами сильніше виражена в межах більшості кластерів, ніж за вибіркою загалом. Висновки. Слід створювати різні типорозміри дистальної частини конічної ніжки, до якої надійно фіксувати широку проксимальну частину, також різних типорозмірів, у вигляді чашки для фіксації вкладиша. Висота проксимальної частини МРЕ має дорівнювати не менш ніж 20 мм, діаметр основи проксимальних частин ніжки МРЕ — 38, 40, 42 мм. Запропоновано застосовувати конічну ніжку ендопротеза з ширшою проксимальною частиною, закласти кут 135° між чашкою проксимальної частини та ніжкою. Визначено три типорозміри базових гленоїдальних пластин діаметром 26, 30, 32 ммReverse shoulder arthroplasty is effective surgery because most of patients have positive long-term results. However, the search for the «perfect» endoprosthesis continues. Objective. To justify the dimensions of a new modular reverse shoulder endoprosthesis using additive technologies based on spiral computed tomography data. Methods. Two data sets of healthy shoulder joints (right — R, left — L) of 100 patients obtained on a spiral computed tomography AQUILION 128 sections (Toshiba, Japan) were processed. Each set consisted of 11 morphometric parameters — linear and angular values. For each of them, three data samples (combined, R and L) are calculated: minimum, maximum, mode, median, mean, standard deviation, distribution asymmetry coefficient. Pearson’s correlation coefficient was calculated, cluster analysis was performed. Results. It is proved that most of the parameters of R and L data sets can be considered homogeneous and can be analyzed as a combined group of 200 cases. It was found that the width and height of the glenoid are more homogeneous data sets, and the value of the endosteal diameter of the humerus decreases in the distal direction. The cervical-diaphyseal angle averages 137.4° ± 4.66°. The correlation between different parameters is more pronounced within most clusters than in the sample as a whole. Conclusions. It is necessary to create different sizes of the distal part of the conical stem, to which securely fix a wide proximal part, as well as in different sizes, in the form of a cup for fixing the liner. The height of the proximal part of the reverse shoulder endoprosthesis should be not less than 20 mm, the diameter of the base of the proximal parts of the stem — 38, 40, 42 mm. It is proposed to use a conical stem of the implant with a wider proximal part, to create the angle 135° between the cup of the proximal part and the stem. Three standard sizes of basic glenoid plates with a diameter of 26, 30, 32 mm are defined
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Страфун О. С., Богдан С. В., Аббасов С. М.
Заглавие : Результати лікування хворих із неповним розривом сухожилка надостьового м’яза
Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - Київ, 2018. - N 3. - С. 42-49 (Шифр ВУ11/2018/3)
Примечания : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
ПЛЕЧА ВРАЩАТЕЛЬНАЯ МАНЖЕТА -- ROTATOR CUFF
СУХОЖИЛИЯ ТРАВМЫ -- TENDON INJURIES
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: Порівняти результати консервативного та оперативного лікування хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового м’яза. Матеріали і методи. Виконано обстеження та лікування 130 хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового м’яза, які мали повний або практично повний об’єм рухів у плечовому суглобі. Консервативне лікування включало: місцеву та загальну (НПЗП) протизапальну терапію, місцеві ін’єкції гомеопатичних протизапальних препаратів № 5 1 раз на 3-4 доби та фізіотерапевтичні методи. Хворі, яким виконувалось оперативн е втручання, були розподілені на три підгрупи: Б1 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічний) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез); Б2 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса та черезсухожильний шов сухожилка надостьового м’яза; Б3 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса та шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення (тобто в тій зоні, де сухожилок був частково ушкоджений, утворювали повношаровий розрив із подальшим його ушиванням). Результати. Після проведеного консервативного лікування (група А) середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score значно покращилися через 6 міс. від початку лікування, однак вже через рік були у незначній мірі вище від початкових (р0,05). Найкращий результат отримано в групі, де виконувався шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення (група Б3). Середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score досягали 45 балів через 6 міс. після операції (р0,05). За шкалою Constant через 6 та 12 міс. після початку лікування відсоток відмінних та хороших результатів був більшим у хворих, яким виконувалось оперативне втручання (групи Б1, Б2, Б3), однак і хворі, які проходили консервативне лікування, мали відмінні та хороші результати. Це ще раз доводить, що метод консервативного лікування має місце в терапії хворих із частковим ушкодженням сухожилка надостьового м’яза. За шкалою Constant у хворих, яким проводилось консервативне лікування (група А), незадовільний результат спостерігався в 2,3% випадків, у хворих, яким виконано дебрідмент, субакроміальну декомпресію, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса (група Б1), – у 3,05% випадків. У хворих, яким виконувався шов сухожилка надостьового м’яза (групи Б2 та Б3), незадовільних результатів виявлено не було, однак при статистичній обробці даних виявили (р˃0,05) (через невелику кількість досліджуваних). Пацієнтам молодого віку ми рекомендуємо оперативне втручання зі швом сухожилка надостьового м’яза після його до вершення (група Б3) або дебрідмент суглоба з субакроміальною декомпресією (група Б1). Віковим хворим рекомендуємо консервативне лікування або оперативне втручання з черезсухожильним швом сухожилка надостьового м’яза (група Б2). Висновки. Найкращий результат отримано в групі Б3, де виконувався шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення. Середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score досягали 45 балів через 6 міс. після оперативного лікування (р0,05)Summary. Objective: to compare the results of conservative and operative treatment of patients with partial damages of the supraspinatus tendon. Materials and Methods. The examination and treatment were performed on 130 patients with partial damages of the supraspinatus tendon, who had a full or almost complete volume of movements in the shoulder joint. Conservative treatment included: local and general anti-inflammatory therapy, local injections of homeopathic anti- inflammatory drugs №5 1 time in 3–4 days and physical methods. The patients who had operative interventions were divided into three subgroups: B1 – debridement of the joint, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps with arthroscopic control or subpectal tenodesis; B2 – debridement of the joint, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps and through the tendon suture of the supraspinatus tendon; B3 – debridement of the joint, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps and suture of the supraspinatus tendon after its completion (that is, in the zone where the tendon was partially damaged, a full thickness rupture was formed and followed by closure). Results. After conservative treatment (Group A), the average Oxford Shoulder Score function indices improved significantly 6 months after the start of treatment, but after a year they were slightly higher than the original ones (p0.05). The best result was obtained in the group where the suture of the supraspinatus tendon was performed after it was completed (group B3). The average index of the shoulder joint function on the Oxford Shoulder Score reached 45 points in 6 months after surgery (p0.05). On the Constant scale 6 and 12 months after the start of treatment, the percentage of excellent and good results was higher in patients who under- went surgical intervention (B1, B2, B3); however, patients who underwent conservative treatment had excellent and good results, which once more proves that conservative treatment takes place in the treatment of patients with partial damages of the supraspinatus tendon. On the Constant scale, in conservative patients (group A), unsatisfactory results were observed in 2.3% of cases; in patients with debridement, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps (B1 group), in 3.05% of cases. In patients who had suture of the supraspinatus tendon (groups B2 and B3), poor results were not detected; however, during statistical processing of data they were found (p˃0.05) (due to the small number of patients). For young patients, we recommend surgical intervention with a suture of the supraspinatus tendon after it is completed (group B3) or debridement of the joint with subacromial decompression (group B1). For the elderly, we recommend conservative treatment or surgical intervention with a tendon suture of the supraspinatus tendon (group B2). Conclusions. The best result was obtained in group B3, where the suture of the supraspinatus tendon was performed after it was completed. The average index of the shoulder joint function on the Oxford Shoulder Score reached 45 points in 6 months after surgery (p0.05)
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Сергієнко Р. О., Страфун С.С., Савосько С. І., Макаренко О. М.
Заглавие : Гістологічна характеристика деструктивних змін плечового суглоба на моделі артрозу
Место публикации : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2018. - N 4. - С. 41-47 (Шифр ОУ4/2018/4)
Примечания : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
СУСТАВОВ БОЛЕЗНИ -- JOINT DISEASES
ХРЯЩ СУСТАВНОЙ -- CARTILAGE, ARTICULAR
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Аннотация: Несвоєчасне лікування артрозу плечового суглоба та недостатня оцінка патогенетичних складових у виникненні та прогресуванні патологічних змін хряща призводять до швидкого розвитку захворювання. Травматичне ушкодження капсульно-зв’язкового апарата суглоба та порушення рухомості вважають одним із головних чинників розвитку цієї патології. Проте значення порушення біомеханіки плечового суглоба як фактора розвитку артрозу залишається до кінця не вивченим. Мета: дослідити в динаміці особливості структурних змін суглобової поверхні головки та западини за умов відтворення на морських свинках моделі порушення біомеханіки та формування контрактури плечового суглоба. Методи: дослідження проведені на морських свинках вагою 380–420 г, віком 5 міс. Відтворювали модель хірургічного обмеження рухомості суглоба, що призводило до формування контрактури. Методами гістології та сканувальної електронної мікроскопії досліджено стан суглобового хряща та субхондральної кістки через 30, 60 і 90 діб після моделювання. Результати: через 30 діб після хірургічного втручання в суглобовому хрящі виявлено дегенеративні зміни, які прогресували з формуванням контрактури суглоба до 90-ї доби спостереження. Деструктивні зміни в суглобовому хрящі через 60 діб проявилися руйнуванням його поверхневої зони, порушеннями структури матриксу та хондроцитів, що призводило до склерозу субхондральної кістки через 60 і 90 діб. Отримані результати підтвердили гіпотезу про те, що порушена біомеханіка й аномальні навантаження є самостійним чинником розвитку артрозу плечового суглоба. Найкритичнішим є термін від 30 до 60 діб. Висновки: перші 30 діб після порушення біомеханіки плечового суглоба можна розглядати як терапевтичне вікно для медикаментозної та функціональної корекції патологічного процесу
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Ломко В.М.
Заглавие : Лікування задньої нестабільності плечового суглоба під артроскопічною асистенцією
Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - Київ, 2018. - N 1. - С. 4-11 (Шифр ВУ11/2018/1)
Примечания : Бібліогр.: с. 9
MeSH-главная: СУСТАВА НЕУСТОЙЧИВОСТЬ -- JOINT INSTABILITY
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
АРТРОСКОПИЯ -- ARTHROSCOPY
Аннотация: Задня нестабільність плечового суглоба спостерігається приблизно у 24% всіх хворих, яким проведена операція з приводу нестабільності плечового суглоба. Точна оцінка захворюваності є складним завданням, оскільки ця патологія зазвичай не діагностується. Діагноз задньої нестабільності плеча не встановлюється приблизно у 60-79% випадків при первинному огляді. Це веде до формування контрактур плечового суглоба та збільшення кісткових дефектів його компонентів. Первинний гострий задній вивих (A2) може переходити в структурну динамічну нестабільність (B2) і у випадку відсутності адекватного лікування перетворюватися на придбану статичну нестабільність (C2) внаслідок повторних вивихів та прогресування дегенеративних змін. Мета дослідження. Аналіз результатів лікування хворих із задньою нестабільністю плеча, яка утворилась внаслідок гострого травматичного заднього вивиху плечової кістки A2, і пацієнтів, які мали задню нестабільність плечового суглоба внаслідок давньої травми чи декількох мікротравматич- них епізодів B2. Лікування пацієнтів проводилось шляхом проведення закритої репозиції та відновлення структур плечового суглоба під артроскопічною асистенцією. Матеріали і методи. Матеріалом для роботи стали результати обстеження та хірургічного лікування 17 пацієнтів із задньою нестабільністю плечового суглоба віком від 16 до 51 року. Залежно від давності патології та кількості пошкоджених структур плечового суглоба виділили 4 типа пошкоджень. Хворим виконувалися наступні оперативні втручання: закрите вправлення, ар- троскопія плечового суглоба: рефіксація заднього відділу суглобової губи (операція зворотного Банкарта), тенодез сухожилка довгої голівки біцепса, реімплесаж сухожилка підлопаткового м’яза в зону дефекту головки плечової кістки та формування кісткового блоку для відновлення площі суглобового відростка лопатки. Результати. Біомеханічні дослідження щодо моделювання механізму виникнення задньої нестабільності плеча засвідчили, що сили, які діють на суглоб, послідовно руйнують структури плечового суглоба в напрямку його задніх відділів, починаючи з суглобової губи лопатки, капсули суглоба, та ведуть до реалізації гострого заднього вивиху плечової кістки. У свою чергу це стає причиною зіткнення задньої частини гленоїдального відростка лопатки з передньомедіальною поверхнею головки плечової кістки. Як наслідок виникає імпресійний перелом останньої та утворюється дефект, відомий як “зворотній Хілл-Сакс”, у результаті чого головка може блокуватися у патологічному положенні заднього вивиху. Окрім того, пошкоджуються зв’язки, які утримують сухожилок довгої головки біцепса, що призводить до болісних відчуттів при активних рухах та веде до механічного пошкодження сухожилків ротаторної манжети. Залежно від інтенсивності діючого фактора та вектора навантаження можуть пошкоджуватися як м’якотканинні структури, так і кісткові без утворення гострого заднього вивиху, але з розвитком задньої нестабільності плеча, яка у разі відсутності лікування призводить до тяжких дегенеративних змін плечового суглоба. Висновки. Задня нестабільність плеча - тяжка патологія плечового суглоба, яка потребує своєчасного виявлення та адекватного лікування з відновленням статичних та динамічних стабілізаторів. Результати лікування пацієнтів залежать від давності та тяжкості ушкоджень та величини кісткових дефектів головки плечової кістки та суглобового відростка лопатки. Відновлення суглобових поверхонь плеча є запорукою відновлення функції. У разі поєднання пошкоджень суглобової губи та суглобової поверхні лопатки, окрім реконструктивної операції на плечовій кістці, слід виконувати відновлення усіх статичних стабілізаторів для утворення “ефективної суглобової арки”. Успішне хірургічне лікування хворих із задньою нестабільністю плеча залежить від чіткого уявлення типу пошкодження стабілізуючих структур плечового суглоба на етапі планування та готовності виконати відновлення у процесі хірургічного лікування.The posterior shoulder instability occurs in about 24% of all patients operated on the instability of the shoulder joint. An accurate assessment of morbidity is a difficult task, since this pathology is usually not diagnosed. The diagnosis of posterior shoulder instability is not set at approximately 60% to 79% of cases during initial examination. This leads to the formation of contracture of the shoulder joint and an increase in the bone defects of the shoulder joint components. The initial acute dislocation (A2) may pass into the structural dynamic instability (B2) and, if not adequately treated, become the acquired static instability (C2) as a result of recurrence and progression of degenerative changes. Objective. To analyze the treatment outcomes in patients with posterior instability of the shoulder resulting from the acute traumatic posterior dislocation of A2 humerus and patients with posterior shoulder instability due to an old injury or several microtrau- matic episodes of B2. Patients were treated with a closed reposition and restoration of the structures of the shoulder joint under the arthroscopic assistance. Materials and Methods. The material for the work was the results of the examination and surgical treatment of 17 patients with posterior shoulder instability in the age from 16 to 51 years. Depending on the history of pathology and the number of damaged structures of the shoulder joint, 4 types of damage were identified. Operative interventions were as follows: closed reposition, arthroscopy of the shoulder joint: reflexion of the posterior part of the articular lobes (reverse Bankart surgery), tenodesis of the long head of the biceps tendon, reimplasion of the subscapularis muscle tendon in the area of the defect of the humerus, and the formation of the bone unit for recovery area of the joint prosthetic blade. Results. Biomechanical studies on the modeling of the mechanism of posterior shoulder instability have shown that the forces acting on the joint consistently destroy the structures of the shoulder joint in the direction of its posterior sections, starting from the articular lobe of the shoulder blade, joint capsules and leading to the implementation of the acute rebound of the humerus, which leads to the collision of the posterior part of the glenodial appendix of the shoulder biade with the anterior-medial surface of the head of the humerus, leading to an impression fracture of the latter and a defect known as “reverse Hill- Sachs”, as a result of which the head may be blocked in the position of rear pathological dislocation. In addition, bundles that hold the tendons of the long head of the biceps are damaged, which leads to painful sensations in active movements and to mechanical damage to the tendons of the rotary cuff. Depending on the intensity of the acting factor and the loading vector, both soft tissue structures and bone can be damaged without acute rebound, but with the development of back instability of the shoulder, which in the absence of treatment leads to severe degenerative changes in the shoulder joint. Conclusions. Posterior shoulder instability is a severe pathology of the shoulder joint requiring timely detection and adequate treatment with the restoration of static and dynamic stabilizers. The results of treatment of patients depend on the prescription and severity of injuries and the magnitude of bone defects of the head of the humerus and the joint of the blade. Restoration of shoulder articular surfaces is a guarantee of function restoration. In the case of a combined damage of the articular lobe and the articular surface of the blade, in addition to reconstructive surgery on the shoulder bone, all static stabilizers should be restored to form an«effective articular arch». Successful surgical treatment of patients with posterior instability of the shoulder depends on a clear idea of the type of damage to the stabilizing structures of the shoulder joint during the planning stage and the willingness to perform restoration during surgical treatment
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Сергієнко Р. О., Богдан С. В. , Аббасов С. М.
Заглавие : Лікування деформуючого артрозу ключично-акроміального суглоба у хворих з ушкодженням ротаторної манжети плеча
Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - Київ, 2018. - N 2. - С. 25-31 (Шифр ВУ11/2018/2)
Примечания : Бібліогр.: с. 30
MeSH-главная: ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS
АКРОМИАЛЬНО-КЛЮЧИЧНЫЙ СУСТАВ -- ACROMIOCLAVICULAR JOINT
ПЛЕЧА ВРАЩАТЕЛЬНАЯ МАНЖЕТА -- ROTATOR CUFF
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: Дуже часто ушкодження ротаторної манжети плеча (РМП) супроводжується артрозом ключично-акроміального суглоба. Це пов’язано з порушенням плечелопаткового ритму (навіть при частковому ушкодженні РМП), що в свою чергу веде до хронічного перевантаження ключично-акроміального суглоба і прогресування у ньому артрозу. Мета дослідження. Покращити результати лікування хворих з ушкодженнями сухожилка надостьового м’язу на фоні деформуючого артрозу ключично-акроміального суглоба. Матеріали і методи. Клінічну групу склали 84 хворих з ушкодженням сухожилка надостьового м’язу та деформуючим артрозом ключично-акроміального суглоба 3-4 ст. (за J. Kellgren). Усіх хворих залежно від проведеного лікування було розподілено на дві групи. Група А - консервативне лікування деформуючого артрозу ключично-акроміального суглоба після артроскопічного шва сухожилка надостьового м’язу. Група Б - резекція акроміального кінця ключиці під час артроскопічного шва сухожилка надостьового м’язу. Консервативне лікування включало: місцеву (мазі) та загальну (НПЗП) протизапальну терапію, місцеві ін’єкції гомеопатичних протизапальних препаратів № 5 1 раз на 3-4 доби та фізіотерапевтичні методи. Оперативне лікування включало: резекцію акроміального кінця ключиці до 5 мм. Висновки. Деформуючий артроз ключично-акроміального суглоба може стати причиною контрактури в плечовому суглобі у хворих після шва сухожилка на- достьовогом’язу (28%). Через 6 та 12 місяців після оперативного втручання середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score в групі Б (резекція акроміального кінця ключиці під час шва сухожилка надостьового м’язу) були кращими, ніж у групі А (консервативне лікування деформуючого артрозу ключично-акроміального суглоба) (р0,05), що пов’язано з відсутністю больового синдрому в ключично-акроміальному суглобі. При оцінці хворих за шкалою Oxford Shoulder Score в групі А кількість незадовільних та задовільних результатів через 6 міс. після операції склала 9,54%, через 12 міс. - 11,9%, у хворих групи Б незадовільних та задовільних результатів не було. Через 6 та 12 міс. після оперативного лікування кількість відмінних результатів була значно більша у хворих групи Б - 35,7%, у хворих групи А кількість відмінних результатів була - 21,44% (р0,05).Very often the damage to the rotator cuff of the shoulder is accompanied by arthrosis of the acromioclavicular joint. This is due to violations of the shoulder-patch rhythm, which in turn leads to a chronic overload of the acromioclavicular joint and the progression of arthrosis in this joint. Objective: to improve the results of treatment of patients with injuries of the supraspinatus tendon in the case of deforming arthrosis of the acromioclavicular joint. Materials and Methods. Clinical group consisted of 84 patients with injuries of the supraspinatus tendon and deforming arthrosis of the acromioclavicular joint of 3-4 stage (by J. Kellgren). All patients, depending on the type of treatment, were divided into two groups. Group A - conservative treatment of deforming arthrosis of the acromioclavicular joint after the arthroscopic suture of the predominant muscle tendon. Group B - resection of the acromial end of the collarbone during the arthroscopic suture of the supraspinatus tendon. Conservative treatment included: local (ointment) and general anti-inflammatory therapy, local injections of homeopathic antiinflammatory drugs 1 time per 3-4 days (5 times in total) and also physical methods. Operative treatment included resection of the acromial end of the collarbone to 5 mm. Conclusions. Deforming arthrosis of the acromioclavicular joint can cause contracture in the shoulder joint in patients after the suture of the supraspinatus tendon (28%). Six and 12 months after the surgery, the average Oxford Shoulder Score function in the group B (resection of the acromial end of the collarbone during suture of supraspinatus tendon) was better than in group A (conservative treatment of deforming arthrosis of the acromioclavicular joint, p0.05), which is associated with the absence of pain in the acromioclavicular joint. When assessing patients on the scale Oxford Shoulder Score in group A, the number of unsatisfactory and satisfactory results 6 months after the surgery was 9.54% and 11.9 % after 12 months. Patients of group B had unsatisfactory and satisfactory results. Six and 12 months after surgical treatment, the number of excellent results was significantly higher in patients of group B - 35.7%; in patients of group A it reached 21.44% (p 0.05)
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун О. С., Богдан С. В., Аббасов С. М., Мазевич В. Б.
Заглавие : Магнітно-резонансна томографія в діагностиці часткових ушкоджень ротаторної манжети плеча
Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2019. - № 2. - С. 6-10 (Шифр ВУ11/2019/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
МЫШЦЫ -- MUSCLES
СУХОЖИЛИЯ ТРАВМЫ -- TENDON INJURIES
ТОМОГРАФИЯ -- TOMOGRAPHY
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING
Аннотация: У сучасному технологічному світі магнітно-резонансна томографія (МРТ) є одним із основних методів діагностики. За нашими даними, щорічно лише в місті Києві виконується до 100 000 МРТ-досліджень плечового суглоба. Мета дослідження - вивчити та порівняти чутливість та специфічність МРТ у діагностиці часткових ушкоджень сухожилка надостьо- вого м’яза. Матеріали і методи. МРТ-дослідження було виконано 130 хворим з різноманітною патологією плечового суглоба, в тому числі і частковим ушкодженням сухожилка надостьового м’яза. Усім хворим було проведено оперативне втручання під артроскопічним контролем. З них 75 хворих (група А) з частковим ушкодженням сухожилка надостьового м’яза (що підтверджено під час артроскопії). інші 55 хворих (група Б) мали ушкодження суглобової губи лопатки; зв’язок, що утримують сухожилок довгої голівки біцепса (Pulley) з теносиновіїтом сухожилка довгої голівки біцепса. Стандартну магнітно-резонансну томографію виконували на апаратах ToshibaVantage 1,5 Тесла, Philips Achieva 1,5 Тесла, Siemens та Philips з силою магнітного поля 1 Тсл в сагітальній, коронарній та фронтальній проекціях. Висновки. Показники чутливості та специфічності МРТ з силою магнітного поля 1 Тсл виявилися дуже низькими: чутливість - 29%, специфічність - 42% (р0,05). Враховуючи такі низькі показники інформативності, МРТ з силою магнітного поля 1 Тсл ми не рекомендуємо застосовувати для діагностики часткових ушкоджень ротаторної манжети плеча. МРТ з силою магнітного поля 1,5 Тсл мала дещо кращі результати в порівнянні з МРТ 1 Тсл: чутливість - 62%, специфічність - 58% (р0,01). Порівнюючи отримані дані з результатами клінічних тестів (Neer та Hawkins), можна зробити висновок, що клінічні тести Neer та Hawkins мали значно вищу чутливість та специфічність, ніж чутливість та специфічність МРТ з силою магнітного поля 1,5 Тсл. Незважаючи на універсальність та діагностичну цінність МРТ, правильне проведення та правильна оцінка клінічних тестів мають значно більшу інформативність для діагностики часткових ушкоджень ротаторної манжети і зокрема сухожилка надостьового м’яза
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Назарян В. М., Величко В. І., Храмцов Д. М., Коцупей М. А.
Заглавие : Тактика ведення хворого на плечовий періартрит на етапі надання первинної медичної допомоги
Место публикации : Одеський медичний журнал. - Одеса, 2019. - N 1. - С. 41-50 (Шифр ОУ2/2019/1)
Примечания : Бібліогр.: с. 48-50
MeSH-главная: ПЕРИАРТРИТЫ -- PERIARTHRITIS
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
ТРОМБОЦИТ-НАСЫЩЕННАЯ ПЛАЗМА -- PLATELET-RICH PLASMA
ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА НЕСТЕРОИДНЫЕ -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS, NON-STEROIDAL
РЕАБИЛИТАЦИЯ -- REHABILITATION
Аннотация: Серед усіх захворювань плечового суглоба найчастіше (приблизно в 80% випадків) зустрічається плечовий періартрит (ПП). Захворюваність ПП в загальній популяції становить 3-5%. Зазвичай ця патологія вражає людей працездатного віку і може призводити до їх інвалідизації в разі вибору невірної тактики. Відносно новим і перспективним методом у лікуванні захворювань суглобів, зокрема ПП, є використання аутологічної багатою тромбоцитами плазми (АБоТП). На даний момент нами проводяться дослідження з метою поліпшення прогнозу ПП у пацієнтів на ранніх стадіях. Хворим основної групи поряд з прийомом нестероїдних протизапальних засобів і проведенням фізичної реабілітації (з підгострого періоду) було запропоновано ін’єкційне периартикулярное введення АБоТП. Така терапія дає позитивний результат в короткі терміни і значно подовжує період ремісії
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Яковенко С. М., Котульський І. В., Петрова І. М.
Заглавие : Особливості ультрасонографічних ознак патологічних змін у структурі периартикулярних тканин плечового суглоба у хворих із різними проявами больового синдрому
Место публикации : Ортопедия, травматология и протезирование. - 2019. - N 4. - С. 18-25 (Шифр ОУ4/2019/4)
Примечания : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВЫЕ БОЛИ -- SHOULDER PAIN
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
Аннотация: Найчастішою причиною больового синдрому й обмеження рухової активності в плечолопатковій ділянці вважають тендиніти м’язів, які забезпечують рухи в плечовому суглобі (ПС), остеохондроз шийного або грудного відділів хребта, вторинна вертеброгенна радикулопатія. Мета: дослідити особливості патологічних змін анатомічних структур ПС за умов больового синдрому в ділянці плеча на фоні різних нозологій. Методи: обстежено 206 осіб (18–65 років), яких розділили на три групи: I — контрольна, II — плечолопатковий больовий синдром (ПЛБС) на фоні остеохондрозу, III — ПЛБС неясної етіології. Аналізували дані ультразвукового дослідження (УЗД). Результати: встановлено, що у практично здорових людей із віком змінюються УЗ-характеристики структури сухожиль, зв’язок, м’язів і хрящів ПС, які не призводять до відчуття дискомфорту. Зміни виявлені у 10 % людей у віці 30–40 років, а в старших за 41 рік — у 30–45 %. Товщина капсули, сухожиль, зв’язок і м’язів була практично симетричною на контралатеральних суглобах. Абсолютна різниця товщини м’якотканинних структур не перевищувала 0,2 мм, коефіцієнт асиметрії — 0,96. У II групі змін структури периартикулярних тканин ПС практично не було. Абсолютна різниця товщини анатомічних структур — 0,2 мм, коефіцієнт асиметрії товщини анатомічних структур ураженого й інтактного суглобів більше ніж 0,95. У III групі виявлені найбільші порушення: у понад 90 % хворих ехогенність уражених структур ПС була зниженою, у третини — структура неоднорідною з гіперехогенними включеннями. Абсолютна різниця товщини анатомічних структур на хворий кінцівки склала понад 0,5 мм, ніж на здоровій, коефіцієнт асиметрії — менше ніж 0,95. Висновки: отримані результати дозволяють на первинному обстеженні розділити групу з ПЛБС за наявністю структурних змін у периартикулярних тканинах ПС для подальшого вибору тактики лікування
Найти похожие

10.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Страфун О. С., Богдан С. В., Аббасов С. М.
Заглавие : Результати лікування хворих із частковими ушкодженнями сухожилків надостьового та підлопаткового м’язів плеча
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 100-106 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: СУХОЖИЛИЯ ТРАВМЫ -- TENDON INJURIES
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: Мета дослідження: порівняти результати оперативного лікування хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового та підлопаткового м’язів. Матеріали та методи. Виконані обстеження та лікування 40 хворих із частковими ушкодженнями сухожилків надостьового та підлопаткового м’язів, які мали повний або практично повний обсяг рухів у плечовому суглобі. Всі хворі були розподілені на дві групи: група А — виконані артроскопічний шов часткового ушкодження сухожилка надостьового м’яза (ушкодженням сухожилка підлопаткового м’яза знехтували), дебридмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої головки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічно) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез); група Б — виконані артроскопічний шов часткових ушкоджень сухожилків надостьового та підлопаткового м’язів, дебридмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої головки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічно) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез). Результати. Частка відмінних результатів через 6 міс. після оперативного втручання за шкалою Constant Shoulder Score в групі, де виконувався шов частково ушкодженого сухожилка підлопаткового м’яза разом із швом частково ушкодженого сухожилка надостьового м’яза (група Б), та у хворих, у яких не застосовувався шов сухожилка підлопаткового м’яза, а виконувався лише шов частково ушкодженого сухожилка надостьового м’яза (група А), була однаковою — по 25 %. Однак у групі А частка задовільних результатів становила 10 %, тоді як у групі Б спостерігали лише відмінні та добрі результати. Через 12 міс. після оперативного втручання в цих же групах відмінних результатів було найбільше в тих хворих, яким виконувався шов сухожилка підлопаткового м’яза (група Б), — 27,5 %, у групі, де не використовувався шов сухожилка підлопаткового м’яза, а виконувався лише шов частково ушкодженого сухожилка надостьового м’яза (група А), зросла частка задовільних результатів — 12,5 %. Через 6 міс. після оперативного втручання за візуально-аналоговою шкалою середній рівень болю у хворих групи, де виконувався шов часткового ушкодження сухожилка підлопаткового м’яза разом із швом часткового ушкодження сухожилка надостьового м’яза (група Б), став меншим на 0,4 бала, ніж у групі, де виконувався лише шов часткового ушкодження сухожилка надостьового м’яза (група А), а через 12 міс. виявився меншим на 0,6 бала. Висновки. Ушкодження сухожилка підлопаткового м’яза другого типу (за Fox and Romeo) потребує його хірургічного відновлення, що покращує результати лікування (р 0,05)The purpose of the study is to compare the results of surgical treatment of patients with partial tears of the supraspinatus and subscapularis muscles of the shoulder. Materials and methods. The examination and treatment were performed for 40 patients with partial tears of the supraspinatus and subscapularis muscles of the shoulder, who had a full or almost complete volume of movements in the shoulder joint. All patients were divided into two groups: group A — arthroscopic suture for partial tears of the supraspinatus tendon (injuries оf the subscapularis tendon were neglected), debridement of the joint, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps tendon, arthroscopic or subpectoral tenodesis; group B — arthroscopic suture for partial tears of the supraspinatus and subscapularis muscles of the shoulder, debridement of the joint, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps tendon, arthroscopic or subpectoral tenodesis. Results. Excellent results on the Constant Shoulder Score 6 months after the operative intervention were was the same (25 %) both in patients with the arthroscopic suture for partial tears of the supraspinatus and subscapularis muscles of the shoulder (group B) and in persons, in whom we didn’t use the suture of the subscapularis tendon, but only the arthroscopic suture for partial tears of the supraspinatus tendon (group A). However, in group A, the number of satisfactory results was 10 %, while in group B only excellent and good results were observed. Twelve months after surgery, the best results were in group B — 27.5 %, in the group A, the number of satisfactory results has increased to 12.5 %. Six months after the surgical intervention, the average pain level on the visual analogue scale in the group B reduced by 0.4 points as compared to the group A, and after 12 months, it was 0.6 points lower. Conclusions. The second type of subscapularis tendon injury (according to Fox and Romeo) requires surgical repair, which improves the results of treatment (p 0.05)
Найти похожие

11.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Страфун О. С., Богдан С. В., Аббасов С. М.
Заглавие : Клінічна діагностика часткових уражень ротаторної манжети плеча
Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - Київ, 2018. - N 4. - С. 11-18 (Шифр ВУ11/2018/4)
Примечания : Бібліогр. наприкінці ст.
MeSH-главная: ПЛЕЧА ВРАЩАТЕЛЬНАЯ МАНЖЕТА -- ROTATOR CUFF
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
ДИАГНОСТИЧЕСКОЕ ИЗОБРАЖЕНИЕ -- DIAGNOSTIC IMAGING
ДИАГНОСТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ И ПРОЦЕДУРЫ -- DIAGNOSTIC TECHNIQUES AND PROCEDURES
Аннотация: Часткові ушкодження сухожилка надостьового м’яза (PA STA – Partial Articular surface Supraspinatus Tendon Avulsion) є доволі частою патологією плечового суглоба, проте у великій кількості випадків такий діагноз не встановлюється. Мета дослідження – вивчити та порівняти чутливість і специфічність спеціальних клінічних тестів та результатів ультрасонографії в діагностиці часткових ушкоджень сухожилка надостьового м’яза. Матеріали і методи. Виконано обстеження та оперативне лікування 123 хворих із патологією плечового суглоба, які мали повний або практично повний об’єм рухів у плечовому суглобі. З них 65 хворих (група А) з ізольованим частковим ушкодженням сухожилка надостьового м’яза. Вивчення специфічності тестів та результатів ультрасонографічного дослідження проводили серед групи з 58 хворих з ушкодженнями суглобової губи лопатки типу SLAP (група Б). Усі хворі були обстеженими за єдиним стандартом: клінічно, рентгенологічно, ультрасонографічно, п’ятдесятьом із них було виконано МРТ обстеження. Клінічне обстеження проводилось у стандартний спосіб із проведенням спеціальних тестів: тест Neer, тест Hawkins (додатково виконували тест Neer та тест Hawkins із введенням у субакроміальний простір 10 мл 1% розчину лідокаїну), O’Brian slap тест, тест Jobe. Висновки. На 100% чутливого та специфічного клінічного тесту для діагностики часткових ушкоджень ротаторної манжети плеча ми не виявили. Високу чутливість мали тести Neer та Hawkins – 70% та 79% відповідно (р£0,05), і їхня чутливість збільшувалась після введення лідокаїну в субакроміальний простір. Однак специфічність цих тестів була невисокою – 75% та 62% відповідно. Тест Jobe та O’Brian slap тест при частковому ушкодженні сухожилка надостьвого м’яза мали ще меншу чутливість та специфічність, ніж тест Neer та тест Hawkins. Оцінюючи чутливість та специфічність непрямих ультрасонографічних ознак часткового ушкодження сухожилка надостьового м’яза, встановили, що вони склали 40% та 50% відповідно, тобто менше, ніж чутливість та специфічність клінічних тестівPartial damage to the supraspinatus tendon (PA STA - Partial Articular Supraspinatus Tendon Avulsion) is a fairly common pathology of the shoulder joint, but in a large number of cases such a diagnosis is not established. Objective: to study and compare the sensitivity and specificity of special clinical tests and ultrasonography in the diagnosis of partial damage of the supraspinatus tendon. Materials and Methods. The examination and operative treatment of 123 patients with the shoulder joint pathology, who had a full or almost complete volume of movements in the shoulder joint, was performed. Out of them, 65 patients (group A) had isolated partial damage to the tibia of the abdominal muscle. The study of the specificity of the tests and the ultrasonographic study was performed in a group of 58 patients with damage to the joint blade of the blade type SLAP (Group B). We examined all patients according to a single standard: clinically, radiologically, ultrasonographically; fifty patients underwent MRI examination. The clinical examination was carried out in a standard manner with special tests: Neer test, Hawkins test (additionally, Neer test and Hawkins test with injection of 10 ml 1% lidocaine solution in subacromial space), O’Brian slap test and Jobe test. Conclusions. We did not detect a 100% sensitive and specific clinical test for the diagnosis of partial damage to the rotator cuff of the shoulder. Neer and Hawkins tests (70% and 79%, respectively (p£0.05)), had a high sensitivity, and their sensitivity increased after the introduction of lidocain into subacromial space. However, the specificity of these tests was low (75% and 62%, respectively). Jobe test and O’Brien slap test with partial damage to the supraspinatus tendon had even less sensitivity and specificity than the Neer test and the Hawkins test. Assessing the sensitivity and specificity of indirect ultrasonographic signs of partial damage to the supraspinatus tendon, it was found that they were 40% and 50%, respectively, wich was less than the sensitivity and specificity of clinical tests
Найти похожие

12.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Лазарев І. А., Страфун С. С., Ломко В. М., Скибан М. В.
Заглавие : Аналіз змін напружено-деформованого стану в суглобовій губі лопатки в умовах різних типів її пошкодження
Место публикации : Травма. - Донецк, 2017. - Том 18, N 3. - С. 27-37 (Шифр ТУ3/2017/18/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
РАСТЯЖЕНИЯ И ДЕФОРМАЦИИ -- SPRAINS AND STRAINS
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
Найти похожие

13.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Богдан С. В., Кушнір С. П.
Заглавие : Лікування ушкоджень зв’язок, що утримують сухожилок довгої головки біцепса на рівні міжгорбкової борозни плеча (Pulley Lesion)
Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - Київ, 2017. - N 2. - С. 25-33 (Шифр ВУ11/2017/2)
Примечания : Бібліогр.: с. 31
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
СВЯЗКИ СУСТАВНЫЕ -- LIGAMENTS, ARTICULAR
КОНЕЧНОСТИ ВЕРХНЕЙ ТРАВМЫ -- ARM INJURIES
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: Дослідили 104 хворих з ізольованими ушкодженнями зв’язок, що утримують сухожилок довгої голівки біцепса (Pulley Lesion), 1-4 типу за Хабермеєром. Пацієнти з 2009 по 2015 рік знаходились на амбулаторному та стаціонарному лікуванні у відділі реконструктивно-відновної хірургії верхньої кінцівки Державної установи “Інститут травматології та ортопедії НАМН України” (м. Київ) та Чернігівській міській лікарні № 2. Мета дослідження. Визначити та порівняти результати консервативного та оперативного лікування різних типів ізольованих ушкоджень зв’язок, що утримують сухожилок довгої голівки біцепса (Pulley Lesion). Матеріали і методи. Вік пацієнтів складав від 20 до 60 років (середній вік – 29,6±15,1 років), чоловіків було 65 (62,5%), жінок – 39 (37,5%). Середній термін від травми до початку лікування – 89±37,8 діб. Усіх хворих залежно від проведеного лікування було розділено на дві групи (А – консервативне лікування та Б – оперативне лікування). Також усі хворі груп А та Б були розділені на 4 підгрупи залежно від типу Pulley Lesion ушкодження згідно з класифікацією Хабермеєра. Результати та їх обговорення. Через 6±1,2 міс. після закінчення консервативного лікування за шкалою Oxford Shoulder Score найкращі середні результати лікування (39±7,5 балів) та найбільший середній приріст функції плечового суглоба (8,2±3,5 балів) відмічалися у хворих із 1-м типом Pulley Lesion ушкодження. Найгірші середні результати (28,3±2,5 балів) і найменший середній приріст функції плечового суглоба (2,1±1,5 бали) відмічалися у хворих із 4-м типом Pulley Lesion ушкодження. За шкалою Constant Shoulder Score найкращі середні результати лікування – 11,1±4,5 балів (найменша різниця балів між хворим та здоровим плечовими суглобами) та найбільший середній приріст функції плечового суглоба – 22,3±3,5 бали також відмічалися у хворих із 1-м типом Pulley Lesion ушкодження. Найгірші середні результати (30,1±6,5 балів) і найменший середній приріст функції плечового суглоба (5,3±3,5 балів) відмічалися у хворих із 4-м типом Pulley Lesion ушкодження. Висновки. При оперативному лікуванні через 6±1,2 міс. найкращі середні результати отримано у хворих із 1-м типом Pulley Lesion ушкодження за шкалою Oxford Shoulder Score (42±7,1 бали), за шкалою Constant Shoulder Score (10±4,5 балів), найгірші середні результати отримано у хворих із 4-м типом Pulley Lesion ушкодження (38±9,6 балів) за шкалою Oxford Shoulder Score та (14±8,1 балів) за шкалою Constant Shoulder Score.
Найти похожие

14.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Сергієнко Р., Вовченко А.
Заглавие : Адгезивний капсуліт
Место публикации : Діабет. Ожиріння. Метаболічний синдром. - К., 2017. - N 2. - С. 53-56 (Шифр ДУ25/2017/2)
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
СУСТАВА КАПСУЛА -- JOINT CAPSULE
Найти похожие

15.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун О. С.
Заглавие : Лікування кальцифікуючого тендиніту сухожилків ротаторної манжети плечового суглоба
Место публикации : Травма. - Донецк, 2017. - Том 18, N 1. - С. 19-26 (Шифр ТУ3/2017/18/1)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ТЕНДИНОПАТИЯ -- TENDINOPATHY
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
ПЛЕЧА ВРАЩАТЕЛЬНАЯ МАНЖЕТА -- ROTATOR CUFF
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES
СУХОЖИЛИЯ ТРАВМЫ -- TENDON INJURIES
Найти похожие

16.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Яковенко С. М., Котульський І. В.
Заглавие : Ультрасонографічна діагностика патології кістково-м’язових та хрящових структур у ділянці плечового суглоба
Место публикации : Міжнародний медичний журнал. - Харків, 2017. - Том 23, N 4. - С. 87-91 (Шифр МУ86/2017/23/4)
Примечания : Бібліогр.: с. 91
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВЫЕ БОЛИ -- SHOULDER PAIN
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
Аннотация: Представлены данные ультрасонографического исследования плечевого сустава при плечелопаточном болевом синдроме. Описаны характерные ультразвуковые особенности структурно−функциональных нарушений артикулярных и параартикулярных тканей плечевого сустава при различных нозологических формах данного синдрома
Найти похожие

17.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Сергієнко Р.О., Страфун С.С., Савосько С.І., Макаренко О. М.
Заглавие : Топографія і динаміка розвитку деформуючого остеоартрозу плечового суглоба за результатами ультраструктурного дослідження
Место публикации : Вісник ортопедії, травматології та протезування. - Київ, 2016. - N 4. - С. 4-11 (Шифр ВУ11/2016/4)
Примечания : Бібліогр.: с. 11
MeSH-главная: ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
ХРЯЩ СУСТАВНОЙ -- CARTILAGE, ARTICULAR
ГИСТОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- HISTOLOGICAL TECHNIQUES
МИКРОСКОПИЯ ЭЛЕКТРОННАЯ СКАНИРУЮЩАЯ -- MICROSCOPY, ELECTRON, SCANNING
ЖИВОТНЫЕ -- ANIMALS
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
Найти похожие

18.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Тяжелов А. А., Гончарова Л. Д., Паздников Р. В.
Заглавие : Критерии оценки эффективности артроскопического доступа при лечении передней травматической нестабильности плечевого сустава
Место публикации : Ортопедия, травматология и протезирование. - Х., 2016. - № 3. - С. 61-65 (Шифр ОУ4/2016/3)
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ИНСТРУМЕНТЫ -- SURGICAL INSTRUMENTS
АРТРОСКОПИЯ -- ARTHROSCOPY
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ ОЦЕНКА -- OUTCOME ASSESSMENT (HEALTH CARE)
Аннотация: Для об’єктивного оцінювання ефективності хірургічного доступу відомі топографо-анатомічні критерії, до яких належать: вісь операційної дії, глибина рани, кути операційної дії та нахилу осі операційної дії, зона доступності. Із використанням артроскопічної техніки в лікуванні передньої нестабільності плечового суглоба виникла необхідність адаптації запропонованих у відкритій хірургії понять. Мета: оцінити критерії ефективності артрос-копічного доступу в лікуванні передньої травматичної нестабільності плечового суглоба. Методи: використано запропоновану Созон-Ярошевичем методику та критерії оцінювання ефективності хірургічного доступу, адаптовані для ендоскопії. Результати: автори дещо змінили деякі поняття, які використовують для оцінювання операційної рани в порожнинній ендоскопічній хірургії. Зокрема, кут операційної дії, вершиною якого є точка встановлення ендоскопічного порту, а променями — напрямки інструмента, визначає можливість переміщення в рані інструментів та досягнення крайніх точок зони доступності. Важливим для артроскопічної хірургії є поняття амплітуди руху інструмента (крайні можливі його положення в межах порту), ефективного кута операційної дії (між: крайніми положеннями інструмента, за яких можливе виконання необхідних маніпуляцій), зони доступності (ділянки дна рани, яку можна відкрити для огляду та маніпуляцій). Запропоновані поняття: оптимального кута атаки, утвореного лінією нахилу інструментів та краєм гленоїда, коли зручно виконувати маніпуляції для підготування каналу і введення анкера в суглобовий край лопатки; зони ефективної доступності (ділянка дна рани, де маніпуляції виконують без обмежень). Наведено схему розрахунку показників операційного доступу. Висновки: артроскопічна методика операцій має певні стандарти виконання. Клінічні особливості патології зумовлюють використання різних підходів до лікування і вдосконалення артроскопічної техніки.
Найти похожие

19.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Сергієнко Р. О., Богдан С. В., Юрійчук Л. М.
Заглавие : Результати протезування плечового суглоба
Место публикации : Травма. - Донецк, 2017. - Том 18, N 5. - С. 8-12 (Шифр ТУ3/2017/18/5)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
СУСТАВНОЙ ПРОТЕЗ -- JOINT PROSTHESIS
АРТРИТ -- ARTHRITIS
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Найти похожие

20.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Лазарев І. А., Ломко В. М., Страфун С. С., Скибан М. В.
Заглавие : Порівняльний аналіз змін напружено-деформованого стану на хрящі головки плечової кістки в умовах різних типів пошкодження суглобової губи лопатки
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 2. - С. 61-69 (Шифр ТУ3/2018/19/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
ХРЯЩ СУСТАВНОЙ -- CARTILAGE, ARTICULAR
РАСТЯЖЕНИЯ И ДЕФОРМАЦИИ -- SPRAINS AND STRAINS
Аннотация: Пошкодження суглобової губи лопатки є досить поширеною проблемою плечового суглоба. Локалізація в ділянці задньої порції суглобової губи залежно від типу її пошкодження значно збільшує навантаження на суглобовий хрящ, що призводить до розвитку та прогресування дегенеративних змін у плечовому суглобі, прискорення артрозу та реалізації задньої нестабільності плеча. Така ситуація націлює хірурга на визначення тактики оперативного втручання, спрямованої на розвантаження пошкодженої ділянки та усунення біомеханічного дисбалансу. Мета. Вивчення клінічно значущих пошкоджень суглобової губи лопатки залежно від типу її пошкодження на основі біомеханічного аналізу змін напружено-деформованого стану (НДС) хряща головки плечової кістки та обґрунтування тактики лікування цих пошкоджень. Матеріали та методи. Розрахунки НДС елементів плечового суглоба проведені методом скінченних елементів. На основі СКТ-сканів інтактного плечового суглоба за допомогою програмного пакета Mimics відтворена просторова геометрія плечового суглоба. Засобами Solid Works створені імітаційні комп’ютерні 3D-моделі інтактного плечового суглоба та суглоба з трьома типами пошкоджень суглобової губи. Показники НДС реєстрували на структурах плечового суглоба при різних значеннях кута відведення та ротації плечової кістки (нейтральне, відведення верхньої кінцівки на 0–20–40–60°, внутрішня ротація 0–20–40° та комбінація цих рухів). Критеріями оцінки НДС були контактні напруження за Мізисом і максимальні деформації. Результати. Усі типи пошкоджень суглобової губи при різних положеннях кінцівки в плечовому суглобі призводять до значного збільшення показників напружень і деформацій у контактній зоні. У нейтральному положенні кінцівки пошкодження суглобової губи І типу викликає збільшення напружень на головці на 20 %, ІІ типу — на 260 %, ІІІ типу — на 50 % порівняно з інтактною моделлю. У положенні відведення кінцівки до кута 60° та внутрішньої ротації 40° пошкодження суглобової губи І типу викликає збільшення напружень на головці на 23 %, ІІ типу — на 43 %, ІІІ типу — на 7 % порівняно з інтактною моделлю. Максимальні значення НДС на елементах плечового суглоба (суглобова губа, головка плечової кістки) спостерігаються в положенні відведення кінцівки до 60° та внутрішній ротації 40°. В умовах пошкодження суглобової губи ІІ типу відзначається екстремальне зростання показників напружень в усіх положеннях у плечовому суглобі, як на самій суглобовій губі (у 30 разів), так і на головці плечової кістки (у 2,7 раза). Найменше зростання НДС на елементах плечового суглоба спостерігається в умовах пошкодження суглобової губи ІII типу. Висновки. Виявлено, що найбільший дисбаланс стабілізуючих структур плечового суглоба виникає при відшаруванні суглобової губи та стає критичним при його комбінації з розривом, тоді як сам по собі ізольований розрив не призводить до критичних змін показників напружень і деформацій на структурах плечового суглоба. Доцільно проводити фіксацію відшарованої ділянки суглобової губи при виявленні цієї патології під час артроскопічного втручання, що дасть можливість збалансувати навантаження на структури плечового суглоба при здійсненні найбільш типових рухів. Ця процедура допоможе уникнути раннього розвитку артрозу та задньої нестабільності плечового суглоба
Найти похожие

1-20 21-40 41-60 61-78

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)