Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Книги (73)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: (<.>S=РЕЦИДИВ<.>)

Общее количество найденных документов : 508
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-120

Маліборська, С. В.
Аналіз факторів ризику рецидиву та продовження хвороби у хворих на колоректальний рак [Текст] = Risk factors for recurrence in patients with colorectal cancer / С. В. Маліборська, В. В. Голотюк. - Електрон. текст. дані // Art of Medicine. - 2023. - N 2. - С. 81-86. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
КОЛОРЕКТАЛЬНЫЕ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- COLORECTAL NEOPLASMS (осложнения, патофизиология, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Аннотация: Колоректальний рак (КРР) в Україні впевнено посідає 4-5 місце в структурі загальної онкологічної захворюваності впродовж багатьох років. Попри постійний прогрес та вдосконалення методів діагностики та лікування хворих на КРР, безрецидивна виживаність залишається низькою. Нами було проаналізовано результати обстеження та лікування 188 хворих на КРР ІІ-Ш стадій (T2-3N0-2M0), у яких виник рецидив або продовження хвороби в КНП «Прикарпатський клінічний онкологічний центр Івано-Франківської обласної ради» у період 2012-2020 роки. Аналізували такі прогностичні фактори: стадія, стать, вік пацієнта, локалізація пухлини, кількість уражених лімфовузлів, інвазію пухлини до серозної оболонки, некроз пухлини та наявність периопераційного хіміопроменевого лікування. Під час визначення прогностичних факторів було встановлено достовірний прямий непараметричний зв'язок між наявністю післяопераційних ускладнень та безрецидивною виживаністю хворих, а також отриманням цими хворими курсів ад'ювантної хімієтерапії (p 0,01). При аналізі локалізації пухлини не виявлено достовірного зв'язку з безрецидивною виживаністю хворих (p 0,05). Встановлено, що кількість уражених лімфатичних вузлів не впливає на безрецидивну та загальну виживаність хворих (p = 0,35075; p = 0,08584), але факт ураження лімфатичних вузлів має прямий вплив на безрецидивну та загальну виживаність хворих (p = 0,01869; p = 0,00919). Встановлено прямий кореляційний зв'язок у хворих з раком прямої кишки між дозою телегамматерапії та протяжністю пухлини (r = 0,37; p 0,05). Для індивідуалізації та покращення ефективності лікування хворих на КРР слід продовжувати пошуки факторів ризику, що можуть сприяти рецидиву захворювання та зменшувати тривалість життя пацієнта
Colorectal cancer (CRC) in Ukraine consistently ranks 4th or 5th in the overall structure of on-cological diseases for many years. Over the past 30 years, the incidence has increased more than 4 times, with an an-nual growth rate of almost 4% [1]. In the United States, in 2020, there were 104,270 new cases of colorectal cancer (52,590 males and 51,680 females) and 45,230 new cases of rectal cancer (26,930 males and 18,300 females). From 2013 to 2017, the incidence rate of CRC decreased by 1% annually. Overall, the survival rate for CRC is 65%, but the rates vary depending on the stage of the disease: the 5-year survival rate for patients in the first stage is 90%. If the tumors are locally spread, the survival rate decreases to 72%, and in the presence of distant metastasis, it does not exceed 14%. The data from the National Cancer Reg-istry of Ukraine are not encouraging, as in 2020, 45.5% of rectal cancer cases were detected at advanced (III-IV) stages, significantly worsening the prognosis for the sur-vival of this group of patients (the one-year survival rate was only 24.6%). To determine and select a group of pa-tients who experienced recurrence or disease progression, the results of observations on 1176 patients with stage II-III colorectal cancer (T2-3N0-2M0) at the Ivano-Frank-ivsk Regional Council Oncology Center were systemati-cally reviewed and analyzed from 2012 to 2020 were ana-lyzed. Among them, 509 (43.28%) patients had rectal can-cer (RC) and 667 (56.72%) patients had colon cancer (CC). Recurrence or disease progression occurred in 188 (15.99%) patients with colorectal cancer out of the total number of patients. This group of patients was retrospec-tively studied and analyzed to identify a combination of risk factors that could lead to recurrence or disease pro-gression. Prognostic factors such as age at diagnosis, gen-der, tumor location, presence and number of affected lymph nodes, postoperative complications, perioperative chemoradiotherapy, the effect of gamma therapy on the tu-mor, and the nature of disease recurrence were analyzed. All participants were classified according to the TNM can-cer staging system and recurrence status. Data were statis-tically analyzed using variation statistics methods with the Statistica 8.0 program. The likelihood of differences be-tween indicators was evaluated using the Student's t-test. Patient survival was analyzed using the Kaplan-Meier method. Differences were considered significant at p 0.05. Significant direct non-parametric correlations were found between the presence of postoperative complica-tions and disease-free survival, as well as between patients who received adjuvant chemotherapy and disease-free sur-vival (p 0.01). No significant correlation was found be-tween disease location and disease-free survival (p 0.05). The number of affected lymph nodes did not affect dis-ease-free or overall survival (p = 0.35075, p = 0.08584), but lymph node involvement had a direct impact on dis-ease-free and overall survival (p = 0.01869, p = 0.00919). There was a direct correlation between the dose of remote gamma therapy and tumor length in patients with rectal cancer (r = 0.37, p 0.05). Despite the constant progress and improvement of methods, personalized treatment of patients with colorectal cancer is still necessary. The re-sults of this study provide valuable information for predict-ing the outcomes of treatment, determining the optimal therapy, and improving the overall effectiveness of treat-ment
Доп.точки доступа:
Голотюк, В. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Полякова, Д. С.
Терапія гострого та рецидивуючого циститу зі зменшенням навантаження антибіотиками та збереженням мікробіоти [Текст] = Therapy of acute and recurrent cystitis with reduction of antibiotic load and preservation of microbiota / Д. С. Полякова // Український медичний часопис. - 2023. - № 1. - С. 59-62. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ЦИСТИТ -- CYSTITIS (диагностика, иммунология, лекарственная терапия)
ОСТРАЯ БОЛЕЗНЬ -- ACUTE DISEASE (терапия)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS (иммунология, терапевтическое применение)
МИКРОБИОТА -- MICROBIOTA (действие лекарственных препаратов, иммунология)
Аннотация: Міжнародний день нирки цього року проводився 9 березня під гаслом «Здоров’я нирок для всіх: готуючись до несподіваного, підтримуючи вразливих!» (Kidney Health for All: Preparing for the unexpected, supporting the vulnerable!) задля подолання перешкод у доступі до діагностики, терапії та догляду для всіх нефрологічних пацієнтів. Зокрема, інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) є одними з найбільш поширених інфекційних захворювань — близько 37% протягом життя [1]. Вважається, що ризик ІСШ серед жінок у 14 разів вищий, ніж чоловіків [2], у близько 1/3 жінок відмічають принаймні один епізод циститу до 24-річного віку [3]. У більшості випадків ІСШ — це гострий неускладнений цистит, хоча пієлонефрит в якості ускладнення може виникати у 0,3–0,5% випадків ІСШ. Тому ефективне лікування та попередження ускладнень при цьому захворюванні стосуються буквально кожного особисто чи найближчого оточення
Свободных экз. нет

Найти похожие

Survival after stereotactic radiosurgery of recurrent glioblastomas in patients with radical resection of primary tumor [Text] = Виживаність після радіохірургічного лікування рецидивних гліобластом у хворих із радикальною резекцією первинної пухлини / A. Griazov [та ін.] // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2022. - № 1. - P57-73. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-главная:
РАДИОХИРУРГИЯ -- RADIOSURGERY (использование, методы)
ГЛИОБЛАСТОМА -- GLIOBLASTOMA (диагностика, радиотерапия, ультраструктура)
ГЛИОМА -- GLIOMA (диагностика, радиотерапия, ультраструктура)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
ВЫЖИВАЕМОСТИ АНАЛИЗ -- SURVIVAL ANALYSIS
Аннотация: Glioblastoma (GBM) is an aggressive tumor with high rate of recurrence and estimated survival of 15-18 months after diagnosis. Factors associated with longer survival of GBM patients are age 50 years, high performance status and radical resection of the primary tumor. The optimal treatment for recurrence/ progression of GBM has not yet been determined and remains a challenging issue. Stereotactic radiosurgery (SRS) is considered today as a therapeutic option for effective treatment of recurrent malignant gliomas. The aim of this retrospective study was to analyze the survival after SRS of the recurrent GBM in a cohort of 59 patients, which had a radical resection of the primary tumor. The cohort consisted of 59 patients (28 / 47.5% of women and 31 / 52.5% of men); the average age was 51 years (interval 24 - 81). SRS was performed by means of linear accelerator "Trilogy" (USA) (6 MeV) from 2014 to 2020 at the State Institution "Romodanov Neurosurgery Institute". In all cases, the diagnosis of grade 4 GBM according to the WHO classification was confirmed after neurosurgical procedures of the primary tumor. All 59 patients underwent the maximal safe removal of the primary tumor: in the vast majority of cases (54 / 91.5%) - in the perifocal area; in 5 / 8.5% of cases - subtotal. In all 59 cases, patients received adjuvant radiation therapy (total dose 60 Gy in 30 fractions); in 33 / 55.9% of cases radiotherapy was combined with concomitant alkylating chemotherapy (CHT) (Temozolomide 75 mg / m2). In 31 / 52.5% of patients, maintenance alkylating CHT was continued (Temozolomide 150-200 mg / m2). In most cases (51 / 86.4%) recurrent GBM (RGBM) was diagnosed by clinical and radiological signs; in 8 / 13.6% of patients - after repeated surgery. Overall survival (OS), recurrence/progression free survival (RFS) and survival after recurrence (SAR) represented the end-points of the study. The effect of the following quantitative and categorical factors (covariates) on the survival was studied: sex, age, performance status, combination of adjuvant RT with alkylating chemotherapy, neurosurgical procedures of RGBM, type of GBM recurrence, total dose of irradiation (BED11) and SRS dose (BED11), number of SRS fractions, volume of target in SRS, duration of RFS. The effect of RFS was studied in three independent groups: group I – RFS 10 months; group II – RFS from 10 to 20 months; group III – RFS 20 months. The survival was analyzed by Kaplan-Meier (KM) method. Log-rank test was used for analysis of the survival according to the binary predictors. The effect of several categorical factors on survival was analyzed by Pearson Chi-square test. The effect of the quantitative covariates on survival was studied by regression analysis in Cox proportional risk model. Hazard ratio was calculated with 95 % confidential intervals (CI). The analysis revealed the following. Median OS following SRS RGBM was 26.3 months (95 % CІ 17 – 45.5), median RFS was 12.9 months (95 % CІ 8.4 – 25.6), median SAR – 9.8 months (95 % CІ 6.7 – 24.4). Two-year OS in our study was 56 %. 6-month survival after SRS –77 %; one-year survival after SRS – 39 %, and two-year survival after SRS – 28 %. The significant impact of performance status (p = 0.00159), duration of recurrence-free period (p = 0.02711) and surgical resection of RGBM (р = 0.009391) on the OS was demonstrated. The best OS was shown for the patients with Karnofsky score 90, recurrence occurring after more than 20 months and previous surgical resection of RGBM. The effects of other factors on OS were not demonstrated. Such factors as age, sex, performance status, adjuvant RT with сoncomitant alkylating CHT, surgical resection of RGBM, type of recurrence, number of SRS fractions, BED11 in SRS RGBM, BED11 for overall courses of irradiation, SRS target volume demonstrated no effect on SAR. SRS is non-invasive method for RGBM treatment that allows for improving the survival without significant radiation toxicity. Primary biological properties of the tumor seem to be of priority in determining the survival of RGBM patients. Although irradiation of GBM is advantageous regarding the improvement of the survival, one could also speculate that re-irradiation of the recurrent malignant glioma triggers some changes in its biology neutralizing the potential effect of the survival factors that had predictive value before re-irradiation
Гліобластома (ГБ) – це агресивна пухлина, що характеризується високим рівнем рецидивування та призводить до смерті більшості хворих через 15–18 місяців після встановлення діагнозу. Факторами, що асоціюються з більш тривалою виживаністю хворих на ГБ, є вік до 50 років, кращий функціональний статус та радикальна резекція первинної пухлини. Оптимальне лікування при рецидиві або прогресуванні ГБ до цього часу не визначено та залишається складною проблемою. Стереотаксична радіохірургія (СРХ) є методом прецизійного високотехнологічного опромінення, що розглядається сьогодні як терапевтична опція ефективного впливу на рецидивні злоякісні гліоми. Метою даного ретроспективного дослідження був аналіз виживаності після СРХ рецидивної ГБ в когорті 59 хворих, яким було проведено радикальну резекцію первинної пухлини. Досліджувана когорта складалась з 59 хворих (28 / 47,5% жінок та 31 / 52,5% чоловіків); середній вік в загальній групі склав 51 рік (інтервал 24 – 81). СРХ проводилось на лінійному прискорювачі «Trilogy» (США) (6 MeV) в період з 2014 р. по 2020 р. в Державній установі «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України». В усіх випадках діагноз ГБ 4 ступеню за класифікацією ВООЗ був підтверджений патоморфологічно після резекції первинної пухлини. Всім 59 хворим було проведено максимальне безпечне видалення первинної пухлини в радикальному об’ємі: в переважній кількості спостережень (54 / 91,5%) – по перифокальній зоні; в 5 / 8,5% випадках – субтотально. В усіх 59 випадках хворим було проведено ад’ювантне променеве лікування після видалення первинної пухлини (сумарна вогнищева доза (СВД) 60 Гр, 30 фракцій), яке в 33 випадках було поєднане з алкілюючою ХТ (темозоломід 75 мг/м2). У 31 / 52,5 % хворого після завершення конкомітантної ХТ продовжилось ХТ лікування (темозоломід 150-200 мг/ м2). У більшості спостережень (51 / 86,4 %) РГБ було діагностовано за сукупністю клініко-радіологічних ознак; у 8 / 13,6 % хворих – патоморфологічно, після повторного хірургічного втручання. Кінцевими точками дослідження були загальна виживаність (ЗВ), безрецидивна (безпрогресивна) виживаність (БРВ) та виживаність після настання рецидиву (ВПР). Вивчався вплив на виживаність наступних кількісних та категоріальних факторів: стать, вік, функціональний статус, поєднання ад’ювантної ПТ з алкілюючою ХТ, хірургічне видалення РГБ, тип рецидивування ГБ, дозове навантаження за всі курси опромінення сумарно (за біологічно-ефективною дозою (BED11)) та при СРХ, кількість фракцій СРХ, об’єм мішені СРХ, термін безрецидивного періоду/виживаності (БРВ). Вплив на виживаність такого фактору як БРВ досліджувався шляхом розподілення когорти на три незалежні групи в залежності від тривалості безрецидивного періоду: група I – БРВ 10 місяців; група II – БРВ від 10 до 20 місяців; група III – БРВ 20 місяців. Виживаність хворих була проаналізована методом Каплана-Майера (КМ). Логарифмічний ранговий тест (для порівняння КМ кривих виживаності для різних досліджуваних груп) використовували для дослідження виживаності за бінарними предикторами. Порівняння впливу декількох категоріальних факторів на виживаність здійснювалось за допомогою χ2-тесту (Pearson Chi-square test). Для дослідження впливу на виживаність кількісних коваріат використовували регресійний аналіз за моделлю пропорційних ризиків Кокса. Співвідношення ризиків (hazard ratio, HR) розраховано з 95% довірчими інтервалами (ДІ). В результаті проведеного аналізу було виявлено наступне. Медіана ЗВ після СРХ РГБ склала 26,3 місяців (95% ДІ 17 – 45,5), медіана БРВ – 12,9 місяців (95% ДІ 8,4 – 25,6) , медіана ВПР – 9,8 місяців (95% ДІ 6,7 – 24,4). Дворічна ЗВ була досягнута більшою половиною (56%) хворих. Після СРХ 6-місячна виживаність склала 77%. Один рік після СРХ РГБ прожили 39% хворих, два роки після СРХ – 28% хворих. Такі фактори як функціональний статус за індексом Карновського (ІК) при СРХ РГБ (p = 0,00159), тривалість безрецидивного періоду (p = 0,02711) та проведення хірургічного видалення РГБ (р = 0,009391) продемонстрували статистично значущий вплив на ЗВ. Найкращу ЗВ у вибірці мали хворі із 90 балами за ІК; за умови настання рецидиву ГБ після 20 місяців і при виконанні резекції РГБ. Інші досліджені фактори не показали значущого впливу на ЗВ. Не було зафіксовано статистично значущого впливу на ВПР жодного із наступних досліджуваних факторів: стать, вік, функціональний статус за ІК, проведення ад’ювантної ПТ з алкілюючою ХТ, хірургічне видалення РГБ, тип рецидивування ГБ, дозове навантаження за всі курси опромінення сумарно (BED11) та при СРХ (BED11; ПД; СВД), кількість фракцій СРХ, об’єм мішені СРХ, БРВ. Хоча й хворі з РГБ відносяться до однієї з найменш обнадійливих щодо прогнозу категорій в нейроонкології, отримані нами дані підтверджують доцільність застосування СРХ з метою подовження виживаності таких пацієнтів та свідчать про відсутність асоційованої тяжкої променевої токсичності. Первинні біологічні властивості пухлини ймовірно відіграють пріоритетну роль щодо впливу на виживаність хворих із РГБ. Опромінення РГБ призводить до збільшення ВПР. Проте не можна виключити, що зміни, які відбуваються у біології рецидивної злоякісної гліоми після повторного опромінення, можуть нівелювати потенційний вплив на виживаність тих факторів, що мали предиктивну цінність до повторного опромінення
Доп.точки доступа:
Griazov, A.
Glavatskyi, O.
Zemskova, O.
Gryazov, A.
Chuvashova, O.
Khmelnytskyi, H.
Shuba, I.
Kruchok, I.
Shevelov, M.
Stuley, V.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Причини рецедиву пахвинних гриж при операції Ліхтенштейна [Текст] = Causes of inguinal hernias recurrence during the Liechtenstein operation / М. Г. Гончар [та ін.]. - Електрон. текст. дані // Art of Medicine. - 2022. - N 4. - С. 170-175. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ГРЫЖА ПАХОВАЯ -- HERNIA, INGUINAL (осложнения, патофизиология, хирургия, этиология)
ГЕРНИОПЛАСТИКА -- HERNIOPLASTY (методы, тенденции)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ -- GUIDELINE
Аннотация: Зміна концепції підходу до лікування пахвинних гриж має бути скерована на мінімізацію травматизму і враховувати патогенетичні особливості розвитку гриж. На підставі власного клінічного досвіду, а також обробки великої кількості літературних джерел, ми пропонуємо модифікований вид операції Ліхтенштейна в наступній інтерпретації: типовий розріз шкіри і підшкірної клітковини з розкриттям апоневрозу зовнішнього косого м’яза живота; мобілізація сім’яного канатика; мобілізація грижового мішка, його розкриття, прошивання біля основи і видалення. При прямій пахвинній грижі, якщо мішок невеликих розмірів, видаляти його немає необхідності. Ревізія внутрішнього пахового кільця при косій грижі і при необхідності його ушивання до необхідних розмірів (між канатиком і кільцем має проходити кінчик мізинця). Ревізія медіального глибокого кільця при прямій пахвинній грижі і його ушивання «наглухо» над грижовим випинанням. Приготувати сітчастий імплантат, щоб його розміри закривали обидва глибокі отвори, розсікти його за запропонованим нами способом. Зафіксувати сітку описаним методом до глибокого кільця. Нижню частину сітки підшити з заходом на 1-1,5 см до лонної кістки, латеральний край імплантату зафіксувати до здухвинної зв’язки обвивним швом або вузлуватими поодинокими швами. Вище сім’яного канатика ніжки розсіченого імплантату зшити в дотик і знизу підшити їх до апоневрозу зовнішнього косого м’яза живота. Медіальний край сітки підшиваємо до внутрішнього косого м’яза і до апоневрозу зовнішнього косого м’яза описаним вище способом. Середню частину сітки окремими поодинокими вузлуватими швами фіксуємо до ушитого медіального глибокого пахвинного кільця і до середини пахвинного каналу. На сітку укладаємо сім’яний канатик, над яким в дотик ушиваємо апоневроз зовнішнього косого м’яза живота, підшкірну клітковину і шкіру. На наш погляд, запропонований нами метод операції при прямій і косій пахвинних грижах є найбільш оптимальним, малотравматичним, який найбільше відповідає сучасним вимогам патогенезу захворювання
Numerous methods of plastic surgery of inguinal hernias with own tissues, which were developed by surgeons, gave relapses up to 35%. A large number of relapses in the treatment of inguinal hernias with tension methods forced surgeons to look for new ways to solve this problem. Without pathological changes in the deep inguinal ring, a hernia cannot occur, and this leads to the conclusion that all existing methods, which are aimed at strengthening only the front wall of the inguinal canal, are pathogenetically unfounded and often a recurrence of the hernia can be expected
The middle part of the mesh is fixed to the sewn medial deep inguinal ring and to the middle of the inguinal canal with separate knotted stitches. We lay the spermatic cord on the mesh, over which we sew the aponeurosis of the external oblique muscle of the abdomen, subcutaneous tissue and skin. In our opinion, the method of surgery proposed by us for direct and oblique inguinal hernias is the most optimal, minimally traumatic, which best meets the modern requirements of the pathogenesis of the disease. But even this method of plastic inguinal hernias is not ideal and needs constant improvement
Доп.точки доступа:
Гончар, М. Г.
Кучірка, Я. М.
Мельник, І. В.
Чурпій, І. К.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Толстанова, Г. О.
Диференційований підхід до лікування зовнішнього генітального ендометріозу як профілактика рецидивів [Текст] = Differentiated approach to the treatment of external genital endometriosis as prevention of recurrence / Г. О. Толстанова // Репродуктивне здоров’я жінки. - 2022. - N 2. - С. 66-72. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ЭНДОМЕТРИОЗ -- ENDOMETRIOSIS (патофизиология, терапия, этиология)
ВУЛЬВА -- VULVA (патофизиология, хирургия)
КОМПЛЕКСНЫЕ РЕГИОНАРНЫЕ БОЛЕВЫЕ СИНДРОМЫ -- COMPLEX REGIONAL PAIN SYNDROMES (патофизиология, терапия, этиология)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (использование, методы, психология, тенденции)
Аннотация: Мета дослідження: оцінювання ефективності диференційованого підходу у післяоперативному веденні пацієнток із зовнішнім генітальним ендометріозом (ЗГЕ) для визначення регресу клінічної симптоматики і зменшення кількості рецидивів захворювання
Застосування оптимізованого підходу до ведення пацієнток з тяжким та середнього ступеня тяжкості зовнішнім генітальним ендометріозом (більш радикальне оперативне втручання, призначення одразу у післяопераційний період гормональної терапії та нестероїдних протизапальних препаратів, більш часте спостереження після операції) порівняно з традиційним підходом дозволяє зменшити вираженість больового синдрому на 3,26 бала за шкалою Biberoglu and Behrman і на 1,94 бала за шкалою Numerical Rating Scale та знизити частоту рецидивів захворювання на 45,4 %
The objective: to evaluate the effectiveness of a differentiated approach in the postoperative management of patients with external genital endometriosis (EGE) to determine the regression of clinical symptoms and reduce the number of recurrences
The applying an optimized approach in the management of patients with severe and moderate external genital endometriosis (more radical surgery, the prescription at once in the postoperative period the hormonal therapy and nonsteroid anti-inflammatory drugs, more frequent observation after surgery) compared with traditional treatment lead to decrease the pain severity on 3.26 points on the Biberoglu and Behrman scale and 1.94 points – the Numerical Rating Scale, and reduce the recurrence rate by 45.4%
Свободных экз. нет

Найти похожие

Бігун, Р. В.
Ендометріоїдна хвороба яєчників: фактори ризику прогресування процесу та рецидивів [Текст] = Ovarian endometriosis: risk factors of the process progression and recurrence / Р. В. Бігун, Н. І. Геник. - Електрон. текст. дані // Art of Medicine. - 2022. - N 2. - С. 11-16. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ЭНДОМЕТРИОЗ -- ENDOMETRIOSIS (осложнения, патофизиология, этиология)
ЯИЧНИКОВ КИСТЫ -- OVARIAN CYSTS (патофизиология, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
ДИДРОГЕСТЕРОН -- DYDROGESTERONE (анализ, терапевтическое применение)
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Аннотация: Ендометріоз яєчників - одна з основних форм зовнішнього генітального ендометріозу, вражає до 55 % жінок репродуктивного віку і є однією із основних причин непліддя
Відміна гормональної терапії обумовлює рецидивування процесу незалежно від виду використаних терапевтичних опцій, що вимагає пошуку нових шляхів лікувальної програми до моменту прийняття рішення про планування вагітності. Доказана перевага використання оптимізованої протизапальної програми та гестагенів у післяопераційному періоді для планування вагітності. Відтермінування рецидиву ЕКЯ чітко пов’язано із застосуванням дієногесту
Ovarian endometriosis is one of the dominant forms in the structure of the external genital endometriosis and affects up to 55% of reproductive age women being one of the main causes of infertility
Canceling hormonal therapy leads to the recurrence of endometriosis regardless of the type of treatment, which requires searching for the new methods of the prolonged treatment program until the decision on pregnancy planning is made. The longest remission was noted in the case of dydrogesterone use, as well as the greatest number of spontaneous pregnancies. There is an advantage of an optimized anti-inflammation program with gestagens during the postsurgical period for the women planning for pregnancy. The recurrence of endometriomas is clearly associated with dienogest use
Доп.точки доступа:
Геник, Н. І.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Хіміопроменева терапія в лікуванні місцево поширеного раку прямої кишки [Текст] = Chemoradiation therapy in the treatment of locally advanced rectal cancer / С. М. Чобей [та ін.] // Вісник Вінницького нац. мед. ун-ту. - 2022. - Т. 26, № 3. - С. 512-518. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ПРЯМОЙ КИШКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- RECTAL NEOPLASMS (диагностика, радиотерапия, ультраструктура)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
ЛУЧЕВАЯ ТЕРАПИЯ -- RADIOTHERAPY (использование, методы)
НЕОАДЪЮВАНТНАЯ ТЕРАПИЯ -- NEOADJUVANT THERAPY (использование, методы)
Аннотация: Тотальна неоад’ювантна терапія – це новий підхід до місцево-поширеного раку прямої кишки, який намагаються провести як системну хіміотерапію, так і неоад’ювантну хіміопроменеву терапію до операції. Однак її ефективність і безпека залишаються суперечливими в рандомізованих контрольованих дослідженнях. Метою даної статті є аналіз підходів до хіміопроменевої терапії при комплексному лікуванні місцево поширеного раку прямої кишки. Здійснено науковий пошук за період з 2006 по 2022 рр. за первинною пошуковою стратегією “хіміопроменева терапія раку прямої кишки” (chemoradiotherapy of rectal cancer), “місцево поширений рак прямої кишки” (locally advanced rectal cancer), та комбінацією AND/OR у наукометричних базах MEDLINE (PubMed), Scopus, Web of Science. Незважаючи на те, що ад’ювантна хіміотерапія після неоад’ювантної хіміопроменевої терапії та хірургічного втручання не продемонструвала суттєвої користі в рандомізованих дослідженнях, негайний короткий курс індукційної хіміотерапії може запобігти або викорінити раннє (окультне) мікрометастатичне ураження та може краще переноситися, ніж післяопераційна терапія. Очікувана більша можливість для проведення повної дози хіміотерапії в передопераційних умовах теоретично може покращити місцевий і системний контроль захворювання, і таким чином підвищити резектабельність раку
Total neoadjuvant therapy is a new approach to locally advanced rectal cancer that attempts to deliver both systemic chemotherapy and neoadjuvant chemoradiotherapy before surgery. However, its efficacy and safety remain controversial in randomized controlled trials. The purpose of this article is to analyze approaches to chemoradiation therapy in the complex treatment of locally advanced rectal cancer. A scientific search was carried out for the period from 2006 to 2022. according to the primary search strategy “chemoradiotherapy of rectal cancer”, “locally advanced rectal cancer”, and the AND/OR combination in the scientific databases MEDLINE (PubMed), Scopus, Web of Science. Although adjuvant chemotherapy after neoadjuvant chemoradiotherapy and surgery has not demonstrated significant benefit in randomized trials, immediate short-course induction chemotherapy may prevent or eradicate early (occult) micrometastatic disease and may be better tolerated than postoperative therapy expected greater ability to deliver full-dose chemotherapy preoperatively could theoretically improve local and systemic disease control, and thus increase cancer resectability
Доп.точки доступа:
Чобей, С. М.
Куценко, А. Ю.
Язиков, О. С.
Бедей, Н. В.
Павук, Ф. М.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Орловська, Р. М.
Діагностична цінність мультипа- раметричного ультразвукового дослідження у хворих з рекурентним тонзилітом [Текст] = Diagnostic value of multiparametric ultrasound examination in patients with recurrent tonsilitis / Р. М. Орловська, П. Ф. Дудій. - Електрон. текст. дані // Art of Medicine. - 2022. - N 2. - С. 80-85. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ТОНЗИЛЛИТ -- TONSILLITIS (диагностика, осложнения, патофизиология, ультрасонография, этиология)
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING (тенденции)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL
Аннотация: Актуальність проблеми рецидивуючих тонзилітів у світі й надалі залишається високою. Мета. Визначити інформативну цінність еластографії методом зсувної хвилі як додаткового об’єктивного методу діагностики рекурентного тонзиліту. Матеріали і методи. У групу дослідження увійшли 24 людей. У пацієнтів було ретельно зібрано анамнез, проведено огляд ЛОР-органів, еластометрію, еластографію піднебінних мигдаликів та навколомигдалико- вого проторів за допомогою методу зсувної хвилі. Результати. Після проведеного збору анамнезу в обстежуваних, основний спільний показник для пацієнтів - від 4 до 6 епізодів тонзиліту на рік за останні 2 роки, а при ЛОР-огляді - наявність симптому «невивиху- ваності» мигдаликів. При проведенні еластометрії та еластографії структур паратонзилярного простору визначено інші важливі об’єктивні ознаки рекурентного тонзиліту - показник швидкості розповсюдження хвиль (жорсткість паратонзилярного простору) більше 2,0 м/сек та картування останнього в кольори червоного та бордового відтінків. Висновки. Можна виділити об’єктивні ознаки рекурентного тонзиліту: наявність симптому «невивиху- ваності» піднебінних мигдаликів, підвищення швидкості розповсюдження хвилі (показник жорсткості) в парато- нзилярному просторі під час проведення еластометрії, більше 2 м/сек, картування структур паратонзилярного простору під час еластографії від мозаїчно-зеленого до червоно-бордового, збільшення розмірів защелепних лімфатичних вузлів. Таким чином, можемо відмітити високу інформативну цінність ультразвукового дослідження з використанням еластометрії та еластографії методом зсувної хвилі як додаткового об’єктивного методу візуалізації рекурентного тонзиліту
The problem of recurrent tonsillitis in the world is still highly relevant. A clear algorithm for the diagnosis and treatment of patients with this pathology is still being developed and improved. Thanks to the latest technologies, modernization of equipment and improvement of knowledge of medical workers, it is possible to diagnose this disease better and, consequently, to decide on further treatment
According to the result of the research, the following signs of recurrent tonsillitis were identified: fixation of the palatine tonsils, increased shear wave velocity (stiffness index) in the peritonsillar space on elastometry (higher than 2 m/sec), that hypothetically, can be considered as indicating fibrosis of the peritonsillar space, mapping of peritonsillar space structures with colors from green and blue to red with areas of burgundy (in normal tissues green, blue, sometimes yellow colors are seen), enlarged maxillary lymph nodes, as regional for the palatine tonsils. Thus, we can confirm the high informative value of shear wave elastometry and elastography as an additional objective method of visualization in patients with recurrent tonsillitis
Доп.точки доступа:
Дудій, П. Ф.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Вплив ампліфікації ERBB2 на відсоток рецидивування набрякової форми раку грудної залози після комбінованого лікування [Текст] = The influence of amplification of ERBB2 is on the percent of relapse of inflammatory breast cancer after the combined treatment / І. І. Смоланка [та ін.] // Клінічна онкологія. - 2022. - Том 12, N 1/2. - С. 24-27. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BREAST NEOPLASMS (лекарственная терапия)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ -- DRUG THERAPY (тенденции)
Аннотация: Молекулярні механізми, пов’язані із запаленням, вважаються важливими компонентами розвитку раку молочної залози, який є провідною причиною смерті серед жінок. Рецидив залишається однією з найсерйозніших проблем для пацієнтів з набряковими формами раку грудної залози після комбінованого лікування. Стійкість до протипухлинних препаратів розвивається на рівні тканини у зв’язку з особливостями запального мікрооточення при раковій інфільтрації. Було оброблено матеріали історій хвороби 60 пацієнтів за період 2018–2020 рр. До 1-ї групи (30 осіб) було включено пацієнток з набряковим раком грудної залози з підтвердженою мутацією гена Her-2/neu (ампліфікація ERBB2 (3+)), після проведеного комбінованого лікування (операція з неоад’ювантним курсом хіміотерапії). 2-гу групу становили пацієнтки з набряковим раком грудної залози (30 осіб), після проведеного комбінованого лікування (операція з неоад’ювантним курсом хіміотерапії) у яких ампліфікацію ERBB2 (3+) не спостерігали. Ампліфікація ERBB2 у пацієнтів з набряковою формою раку грудної залози пов’язана з поганим прогнозом щодо розвитку рецидивування захворювання. Інвазивна активність пухлинних клітин з ампліфікацією ERBB2 для набрякової форми раку грудної залози є вищою, ніж за відсутності ампліфікації ERBB2, що доведено показниками середнього балу експресії CD68, стабілін-1, YKL-39, SI-CLP у культурі тканин пухлини. Виявлено більш високу щільність CD3+ (у 10 разів), CD19+ (у 4 рази) лімфоцитів та нижчу щільність CD3+, CD8+ (у 1,5 раза) і CD16/56+ (у 2 рази) лімфоцитів з ампліфікацією ERBB2 у порівнянні з показниками у пацієнтів без ампліфікації ERBB2 (р 0,05). Рецидив пухлини відмічали протягом перших двох років після лікування у 60±8,9% пацієнток 1-ї групи та у 6,7±8,1% 2-ї групи
We consider the molecular mechanisms related to inflammation critical a component in advancement of inflammatory breast cancer, that’s driving reason for passing among women. A relapse remains one of the foremost serious issues for patients with inflammatory breast cancer after the combined treatment. Immovability to antitumoral arrangements takes put at the level of texture through the highlights of the utilized for setting microenvironment amid cancer penetration. 60 patients for period from 2018 for 2020 inspected — a 1 group (30 patients): with the confirmed mutation of Her2/neu gene (amplification of ERBB2 (3+)), with inflammatory breast cancer after the conducted combined treatment (surgery with neoadjuvant chemotherapy). There were no amplification of ERBB2 (3+) in 30 patients with inflammatory breast cancer (2 group). Patients have amplification of ERBB2 with the inflammatory carcinoma, with a nasty prognosis in relation to development of relapse of disease. Invasion activity of tumor cells with amplification of ERBB2 for the inflammatory carcinoma are higher, than without amplification of ERBB2, that it’s well-proven the indexes of middle mark of expression of CD68, Stabilin-1, YKL-39, SI-CLP within the tumor cell culture. There are discovered the upper closeness of CD3+ (10 time), CD19 + (4 times) lymphocytes and lower closeness CD3+, CD8+ (1.5 times) and CD16/56+ (2 times) lymphocytes with amplification of ERBB2 in comparing to the indexes for patients without amplification of ERBB2 (р 0,05). Relapse of disease amid first two years after treatment was identified in (60± 8,9)% patients of 1 group and in 26.7±8.1% patients of 2 group
Доп.точки доступа:
Смоланка, І. І.
Мовчан, О. Д.
Ляшенко, А. О.
Іванкова, О. М.
Багмут, І. Ю.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Рудюк, Т. О.
Лікування пацієнтів з лімфомою Ходжкіна після прогресії: хіміонечутливість, трансплантація та таргетні препарати [Текст] = Treatment of patients with Hodgkin’s lymphoma after progression: chemosensitivity, transplantation and targeted drugs / Т. О. Рудюк, О. І. Новосад, І. А. Крячок // Клінічна онкологія. - 2022. - Том 12, N 1/2. - С. 49-52. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ЛИМФОМА НЕ-ХОДЖКИНА -- LYMPHOMA, NON-HODGKIN (лекарственная терапия)
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ -- DRUG THERAPY (тенденции)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
Кл.слова (ненормированные):
таргентна терапія
Аннотация: Лімфома Ходжкіна (ЛХ) дотепер у світі вважається виліковним захворюванням, оскільки до 90% пацієнтів на ранній стадії та 70–80% пацієнтів на пізніх стадіях досягають тривалої ремісії після першої лінії терапії. У близько 15–25% хворих на ЛХ відмічають первинну рефрактерну хворобу або рецидив після досягнення відповіді на першу лінію терапії та близько у половини з них діагностують хіміонечутливість та/або рецидив після трансплантації. Високодозова хіміотерапія та трансплантація аутологічних гемопоетичних стовбурових клітин є високоефективними у пацієнтів з рефрактерною хворобою або рецидивом та сприяють довготривалій виживаності у значної кількості хворих. Пацієнти, яких було проліковано завчасно за наявності захворювання високої групи ризику, недостатньої відповіді на стандартну терапію першої лінії або хіміочутливого рецидиву, мають сприятливий прогноз. Однак хворим із первинним хіміорезистентним захворюванням і пацієнтам з рецидивом захворювання, що не мають хіміочутливості, високодозова хіміотерапія та трансплантація аутологічних гемопоетичних стовбурових клітин не приносить користі. Для цієї групи осіб можливим є проведення алогенної трансплантації гемопоетичних клітин та/або таргетної імунотерапії
Hodgkin’s lymphoma is still considered a curable disease in the world, with up to 90% of patients in the early stages and 70% to 80% of patients in the late stages achieving long-term remission after first-line therapy. After responding to first line therapy about 15–25% of Hodgkin’s lymphoma patients have primary refractory disease or relapse, and about half are diagnosed with chemosensitivity and/or relapse after transplantation. High-dose chemotherapy and autologous hematopoietic stem cell transplantation are highly effective therapies in patients with refractory disease or relapse, leading to long-term survival in a significant number of patients. Patients who are treated prematurely in the presence of high-risk disease, insufficient response to standard first-line therapy, or chemosensitive relapse have a good prognosis. However, in patients with primary chemoresistant disease and in patients with relapse who do not have chemosensitivity, high-dose chemotherapy and autologous hematopoietic stem cell transplantation are not beneficial. Allogeneic hematopoietic stem cell transplantation and/or targeted immunotherapy are performed for this group of patients
Доп.точки доступа:
Новосад, О. І.
Крячок, І. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

11.

Шляхи оптимізації лікування пацієнтів з варикозно-розширеними гастродуоденальними венами та портальною гіпертезією печінкового типу - 5-ти річний досвід роботи спеціалізованого центру [Текст] / Н. О. Лещинська, О. С. Козлов, М. А. Камаралі // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 2022. - № 3 спецвип. - С. 139

MeSH-главная:
ПЕЧЕНИ БОЛЕЗНИ -- LIVER DISEASES (патофизиология)
ЭНДОСКОПИЯ -- ENDOSCOPY (использование)
ЭМБОЛИЗАЦИЯ ТЕРАПЕВТИЧЕСКАЯ -- EMBOLIZATION, THERAPEUTIC (использование)
ПИЩЕВОДА И ЖЕЛУДКА ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН -- ESOPHAGEAL AND GASTRIC VARICES (хирургия)
ГЕМОРРАГИИ -- HEMORRHAGE (осложнения)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
Аннотация: Лікування пацієнтів з варикозними кровотечами (ВК) при портальній гіпертензії (ПГ) супроводжуються високою летальністю як при хірургічному, так і при ендоскопічному та терапевтичному (медикаментозному) методах лікування. Летальність, навіть в умовах спеціалізованого центру, сягає 32-33%, а фактична виживаність, з урахуванням повторних госпіталізацій та летальних випадків (в пацієнтів попередньо шпиталізованих до Центру невідкладної допомоги при шлунково-кишкових кровотечах, в подальшому- «Центр») в інших лікувальних закладах - не перевищує 50% впродовж року. Незадовільні результати лікування, що зумовлені, передусім, складністю патології, визначають оптимізацію лікування цієї категорії пацієнтів як актуальне наукове завдання, яке має високе практичне та соціальне значення
Доп.точки доступа:
Лещинська, Н. О.
Козлов, О. С.
Камаралі, М. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

12.

Бактеріальний лізат Lantigen В зменшує кількість загострень у пацієнтів з рецидивними інфекціями дихальних шляхів: результати подвійного сліпого плацебо-контрольованого багатоцентрового клінічного дослідження [Текст] // Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. - 2021. - N 6. - С. 24

Рубрики: Лантиген--прием--тер прим

MeSH-главная:
РЕСПИРАТОРНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- RESPIRATORY TRACT INFECTIONS (диагностика, иммунология, лекарственная терапия)
ИММУНОМОДУЛЯЦИЯ -- IMMUNOMODULATION (действие лекарственных препаратов, иммунология)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
ДВОЙНОЙ СЛЕПОЙ МЕТОД -- DOUBLE-BLIND METHOD
Аннотация: Рецидивні інфекції дихальних шляхів (РІДШ) зустрічаються в дорослих рідше, ніж у дітей, але загалом є досить поширеною патологією. Лікування полягає в протизапальній і антибіотикотерапії, і лише в рідкісних випадках проводиться профілактика інфекцій. Бактеріальні лізати – це родина біологічних препаратів, які зумовлюють специфічну імунну відповідь проти бактеріальних антигенів. У цьому подвійному сліпому рандомізованому клінічному дослідженні було оцінено ефективність LantigenB щодо зменшення кількості інфекційних епізодів серед пацієнтів з РІДШ. Необхідність проведення такого дослідження була зумовлена не лише потребою підтвердити попередні результати з використанням нової методології, а й появою нових препаратів (таких як антигістамінні препарати ІІІ покоління, топічні кортикостероїди і сучасні бронходилататори), які нещодавно продемонстрували вплив на ведення пацієнтів з алергією, що становлять значну частку пацієнтів із РІДШ
Свободных экз. нет

Найти похожие

13.

Усенко, К. О.
Нові фактори ризику виникнення та рецидивування птеригіуму після хірургічного лікування [Текст] = New factors of pterygium occurrence and recurrence after surgical treatmen / К. О. Усенко // Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 66-74. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ПТЕРИГИУМ -- PTERYGIUM (диагностика, патофизиология, профилактика и контроль, хирургия, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
SIMPLEXVIRUS -- SIMPLEXVIRUS (действие лекарственных препаратов, патогенность)
ДНК-ЗОНДЫ, HPV -- DNA PROBES, HPV (генетика, действие лекарственных препаратов, иммунология)
МУТАЦИЯ -- MUTATION (генетика, действие лекарственных препаратов, иммунология)
ПРОГНОЗИРОВАНИЕ -- FORECASTING (методы)
ОФТАЛЬМОЛОГИЧЕСКИЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- OPHTHALMOLOGIC SURGICAL PROCEDURES (использование)
Аннотация: Виникнення та рецидивування птеригіуму після хірургічного лікування до сих пір становить актуальну проблему сучасної офтальмології. Мета дослідження — визначення нових факторів, що ведуть до виникнення та рецидивування птеригіуму після хірургічного лікування. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням знаходились 203 пацієнти (232 ока) з птеригіумом. Чоловіків було 108, жінок — 95. Вік пацієнтів становив від 35 до 65 років. Давність захворювання 2,5–2,7 року. Пацієнтам було виконане хірургічне лікування птеригіуму за методом Мак-Рейнольдса з його подальшим заворотом у кон’юнктивальний карман та за методом Арльта з його висіченням, а також за методами Мак-Рейнольдса і Арльта із використанням 0,02% розчину мітоміцину С. Огляд через 3 місяці, 6 місяців та 1 рік після оперативного втручання. Статистичний аналіз результатів клінічних досліджень проводили за допомогою пакета програм SPSS 11.0, MedStat (Лях Ю.Є., Гур’янов В.Г., 2004–2012), MedCalc (MedCalc Software bvba, 1993–2013). Результати. Встановлено, що частота виникнення рецидивів птеригіуму після хірургічного лікування за традиційним методом Мак-Рейнольдса, за методом Мак-Рейнольдса із застосуванням 0,02% розчину мітоміцину С, за традиційним методом Арльта, за методом Арльта із застосуванням 0,02% розчину мітоміцину С становила через 3 місяці 20, 17, 15, 8,7 %; через 6 місяців — 29,5; 27, 27, 26 %; через 1 рік — 26,5; 34,2; 30,6; 37 % відповідно. Частота рецидивів у віддалені терміни спостереження суттєво не відрізнялася (p 0,05). Аналізувалися дані щодо ролі герпесвірусів та вірусу папіломи людини (ВПЛ) у виникненні птеригіуму. Встановлено, що у тканині птеригіуму вірусна інфекція виявлена у 50,9 % випадків, у тому числі герпесвіруси — у 33,6 % та ВПЛ — у 34,0 % випадків. Серед герпесвірусів вірус простого герпесу (ВПГ) був виявлений у 15,1 %, цитомегаловірус (ЦМВ) — у 7,3 % і вірус Епштейна — Барр (ВЕБ) — у 11,2 %. Регресійний аналіз показав зв’язок ВПГ з ІІ і ІІІ стадією птеригіуму (p 0,05). Для ЦМВ та ВЕБ таких залежностей виявлено не було. Встановлено зв’язок ВПЛ з І–ІІІ стадіями птеригіуму (p 0,01). Серед ВПЛ були виявлені 6 (34,2 %), 11 (24,1 %), 16 (21,5 %) та 18-й (20,2 %) типи. Типи 6 і 11 переважно виявлялися при перших стадіях і не виявлялися при IV стадії, типи 16 і 18 не виявлялися при І стадії (р ’
Occurrence and recurrence of pterygium after surgical treatment are still urgent problems of modern ophthalmology. The purpose was to determine the main factors leading to the occurrence and recurrence of pterygium after surgical treatment. Materials and methods. We observed 203 patients (232 eyes) with pterygium. There were 108 men and 95 women. The age of patients ranged from 35 to 65 years. The duration of the disease is 2.5–2.7 years. Patients underwent surgical treatment for pterygium by the McReynolds’ method forming a cul-de-sac, by the Artl method with its incision, and the McReynolds and Artl methods using 0.02% solution of mitomycin C. The patients were examined in 3, 6 months, and one year after surgery. The statistical analysis of the results of clinical trials was performed using the software package SPSS 11.0, MedStat (Lyakh Y.E., Guryanov V.G., 2004–2012), MedCalc (MedCalc Software bvba, 1993–2013). Results. The results of clinical studies have found that the frequency of pterygium recurrence after traditional surgical interventions by the McReynolds method, the McReynolds method using 0.02% solution of mitomycin C, by the traditional Arlt method, the Arlt method using 0.02% solution of mitomycin C in 3 months was 20, 17, 15, and 8.7 %, respectively; in 6 months — 29.5, 27, 27, and 26 %, respectively; after 1 year — 26.5, 26.5, 30.6, and 37 %, respectively. Long-term recurrence of pterygium did not differ significantly (p 0.05). Viral infection was found in pterygium tissue in 50.9 % of cases, including herpesviruses (33.6 %) and human papillomavirus (HPV, 34.0 %). Among herpesviruses, herpes simplex virus (HSV) was found in 15.1 % of cases, cytomegalovirus (CMV) in 7.3 %, and Epstein-Barr virus (EBV) in 11.2 % of cases. The regression analysis showed an association of HSV with stage II and stage III pterygium (p 0.05). No such dependencies were found for CMV and EBV. There was a relationship of HPV with the I–III stages of pterygium (p 0.01). There were types 6 (34.2 %), 11 (24.1 %), 16 (21.5 %), and 18 (20.2 %) among HPV. Types 6 and 11 were mainly detected at the first stages and were not detected in stage IV; types 16 and 18 were not detected in stage I (p
Свободных экз. нет

Найти похожие

14.

Ситуація із захворюваністю та виявленням рецидивів у хворих на туберкульоз легень [Текст] / В. Г. Матусевич [та ін.] // Туберкульоз, Легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція : український науково-практичний журнал. - 2021. - N 4. - С. 97

MeSH-главная:
ТУБЕРКУЛЕЗ ЛЕГКИХ -- TUBERCULOSIS, PULMONARY (осложнения, патофизиология, смертность, эпидемиология, этиология)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЙ МОНИТОРИНГ -- EPIDEMIOLOGICAL MONITORING
Аннотация: У сучасних епідемічних умовах розвитку туберкульозної інфекції проблема рецидивів туберкульозу легень (РТБ) залишається актуальною. Саме в цієї когорти хворих на рецидив тримаються високі показники захворюваності на туберкульоз легень (ТБ) і смертності від нього. У 2020 р. нові випадки ТБ легень разом з рецидивами складали в Європі 54,0 %, в Америці — 45,0 %, у країнах Східного Середземномор’я — 22,0 %, в Африці — 47,0 %. За період 2012—2019 рр. в Україні захворюваність на всі форми вперше зареєстрованого ТБ (нові випадки + рецидиви) зменшилася із 72,1 до 60,1 на 100 тис. населення, смертність — із 15,1 до 8,8 на 100 тис. населення
Характеристика РТБ є своєрідним дзеркалом, яке відображає слабкі ланки в проведенні протитуберкульозних заходів, тому істинні РТБ нерідко реєструються як хворі на вперше діагностований ТБ. Досі немає чіткого, систематизованого погляду на причини РТБ (в літературі зустрічаються суто клінічні дослідження щодо РТБ, спрямовані на діагностику і розробку схем лікування хворих на РТБ) і, відповідно, немає стрункої, систематичної системи їх попередження, пропонуються одинокі заходи для виявлення РТБ та лікування хворих. Цій проблемі приділяється недостатньо уваги у протитуберкульозних закладах України
Доп.точки доступа:
Матусевич, В. Г.
Недоспасова, О. П.
Веселовський, Л. В.
Тарасенко, О. Р.
Новожилова, І. О.
Бушура, І. В.
Приходько, А. М.

Свободных экз. нет

Найти похожие

15.

Динаміка відновлення сили м’язів стоп у дітей із рецидивами вродженої еквіноварусної клишоногості після хірургічного лікування за методикою Понсеті [Текст] / С. О. Хмизов [та ін.] // Травма. - 2021. - Том 22, N 1. - С. 31-36. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
КОСОЛАПОСТЬ -- CLUBFOOT (патофизиология, хирургия)
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ORTHOPEDIC PROCEDURES (использование, методы)
ДИНАМОМЕТР ДЛЯ ИЗМЕРЕНИЯ СИЛЫ МЫШЦ -- MUSCLE STRENGTH DYNAMOMETER (использование)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: У разі рецидивів уродженої еквіноварусної клишоногості (УЕВК) у дітей віком 3–10 років підходи до лікування значно відрізняються. Так, лікування рецидивів УЕВК у дітей віком 3–10 років після первинного консервативного лікування за методом Понсеті проводиться із виконанням транспозиції сухожилка переднього великогомілкового м’яза на ІІІ клиноподібну кістку. Лікування рецидивів УЕВК у дітей віком 3–10 років після традиційних методик лікування є більш складним і менш ефективним. Мета: визначити особливості відновлення сили груп м’язів стопи у дітей із рецидивами УЕВК до та після хірургічного лікування за методом Понсеті та після традиційних методик лікування. Матеріали та методи. Були проведені динамометричні дослідження 65 дітей із рецидивами УЕВК. Пацієнтів було розподілено на 2 групи: група І (33 дитини) — традиційні методики, які передбачали початкове хірургічне втручання для повного виправлення всіх компонентів деформації; група ІІ (32 особи) — метод Понсеті. Усім хворим проводили динамометрію груп м’язів тильних згиначів і підошовних розгиначів стопи. Дослідження проводили до лікування, через 6 місяців після операції та через 1 рік. Результати. Результати проведеного дослідження показали, що у хворих, яких лікували за методом Понсеті (група ІІ), сила груп м’язів тильних згиначів стопи статистично значимо (p = 0,002) збільшувалась вже до 6-го місяця після оперативного втручання. У хворих, яких лікували традиційними методами, статистично значущі зміни сили тильних згиначів стопи спостерігали тільки до 12-го місяця після оперативного втручання. У хворих І групи статистично значущі збільшення (на рівні р 0,05) сили груп м’язів підошовних розгиначів стопи спостерігали на всіх етапах дослідження. У хворих, яких лікували за методом Понсеті, статистично значуще (p
Доп.точки доступа:
Хмизов, С. О.
Кикош, Г. В.
Карпінська, О. Д.
Карпинський, М. Ю.

Свободных экз. нет

Найти похожие

16.

Hooch, А. О.
Anatomic-hemodynamical types of recurrence of the lower extremities varicose disease [Text] = Анатомо-гемодинамічні типи рецидиву варикозної хвороби нижніх кінцівок / А. О. Hooch, А. О. Bobrova // Клінічна хірургія. - 2021. - Том 88, N 5/6. - P23-27. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ВАРИКОЗНОЕ РАСШИРЕНИЕ ВЕН -- VARICOSE VEINS (ультрасонография, хирургия)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
КОНЕЧНОСТЬ НИЖНЯЯ -- LOWER EXTREMITY (кровоснабжение, ультрасонография, хирургия)
Аннотация: The main causes of the recurrence development in varicose disease of the lower extremities are tactical and technical mistakes of surgeons during performance of primary surgical interventions in patients, suffering varicose disease of the lower extremities. Studying of peculiarities in development of recurrence of varicose disease of the lower extremities permits to elaborate the practical anatomic-hemodynamical classification, which systematizes the main causes of the varicose disease recurrence and constitutes the base for the reoperations tactics elaboration
Основними причинами розвитку рецидиву варикозної хвороби нижніх кінцівок є тактичні та технічні помилки хірургів під час виконання первинних хірургічних втручань у хворих з варикозною хворобою нижніх кінцівок. Вивчення особливостей розвитку рецидиву варикозної хвороби нижніх кінцівок дозволило розробити практичну анатомо-гемодинамічну класифікацію, яка систематизує основні причини рецидиву варикозної хвороби і є основою для формування тактики повторних операцій
Доп.точки доступа:
Боброва, А. О.

Свободных экз. нет

Найти похожие

17.

Досвід у лікуванні та профілактиці рецидивних респіраторних захворювань у дітей із застосуванням фітотерапевтичного комплексу "Альпікол": feedback лікарів України [Текст] / О. К. Колоскова [та ін.] // Сучасна педіатрія. Україна. - 2021. - N 5. - С. 12-22. - Бібліогр. наприкінці ст.

Рубрики: Альпикол

MeSH-главная:
РЕСПИРАТОРНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- RESPIRATORY TRACT INFECTIONS (лекарственная терапия, профилактика и контроль)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
РАСТИТЕЛЬНЫЕ ПРЕПАРАТЫ -- PLANT PREPARATIONS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Інфекційно;запальні хвороби органів дихання в дітей є «лідерами» серед усієї патології дитячого віку. Актуальним завданням сучасної педіатрії та отоларингології залишаються оптимізація лікувально;профілактичних підходів при інфекційно;запальній патології респіраторної системи шляхом зменшення частоти необґрунтованої антибіотикотерапії та усунення поліпрагмазії. Згідно з рекомендаціями ВООЗ, сучасні стандартизовані рослинні препарати за ефективністю не поступаються синтетичним
Доп.точки доступа:
Колоскова, О. К.
Косаковський, А. Л.
Білоус, Т. М.
Горбатюк, І. Б.
Романчук, Л. І.

Свободных экз. нет

Найти похожие

18.

Турчина, Н. С.
Ризик розвитку рецидиву ішемічного інсульту протягом трьох років на тлі підтвердженої маніфестної вірусної інфекції [Текст] = The risk of stroke recurrent for three years against the background of the development of an overt viral infection / Н. С. Турчина, Т. М. Черенько // Журнал неврології ім. Б.М. Маньковського. - 2021. - N 4. - С. 5-11. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ИНСУЛЬТ -- STROKE (вирусология, патофизиология, профилактика и контроль)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
SIMPLEXVIRUS -- SIMPLEXVIRUS (иммунология, патогенность)
ORTHOMYXOVIRIDAE -- ORTHOMYXOVIRIDAE (иммунология, патогенность)
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
Аннотация: Повторний інсульт викликає важчу інвалідизацію та вищу смертність, ніж перший, що зумовлює продовження пошуку й поліпшення вторинної профілактики. Перенесена інфекція є тимчасовим незалежним тригером ішемічного інсульту (ІІ) та потребує оцінки як фактор ризику (ФР) розвитку рецидиву. Мета роботи — оцінити ризик впливу маніфестної вірусної інфекції на розвиток повторного інсульту протягом трьох років та визначити його незалежні предиктори. Матеріали та методи. За 5 років, у період від 2015 по 2020 рік, у неврологічному та відділенні ЦВП Олександрівської клінічної лікарні м. Києва обстежено 70 хворих на ІІ з маніфестацією вірусної інфекції протягом 2 тижнів до госпіталізації з її підтвердженням за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), які становили основну групу (ОГ) та за тяжкістю інсульту, середнім віком, гендерними показниками збігалися із групою порівняння (ГП), яку становили 220 хворих без ознак вірусної маніфестації за 2 тижні до інсульту. Тяжкість неврологічного дефіциту оцінювали за шкалою оцінки тяжкості інсульту Національного інституту здоров’я NIHSS(National Institute of Health Stroke Scale). Визначали патогенетичний підтип інсульту, користуючись TOAST-критеріями [2]. Результати. Кумулятивна частота рецидиву інсульту протягом трьох років була більшою у хворих ОГ: 17,4% (безрецидивне виживання, 82,6±4,58%) відносно ГП — 12,1% (безрецидивне виживання, 87,9±2,2%), р=0,240. У разі наявності в крові щонайменше двох типів вірусів, частота рецидиву зростала до 22,8% (імовірність безрецидивного виживання, 77,2±6,05%), у ГП — 12,1% (імовірність безрецидивного виживання, 87,9±2,2%), р=0,0470. За наявності HSV1 ризик розвитку рецидиву інсульту в ОГ відносно ГП підвищувався у 2,16 раза: ВР=2,16; 95% ДІ: 1,15-4,04 (р=0,0154); HSV2 — в 1,69 раза: ВР=1,69; 95% ДІ: 0,76-3,77 (р=0,1983); HНV6 — у 2,49 раза: ВР=2,49; 95% ДІ: 1,05-4,56 (р=0,0356); CMV — у 2,82 раза: ВР=2,82; 95% ДІ: 1,34-5,95 (р=0,0065); EBV — у 2,67 раза: ВР=2,67; 95% ДІ: 1,26-5,68 (р=0,0106); вірусу грипу (VFlu) — у 2,64 раза: ВР=2,64; 95% ДІ: 1,17-5,95 (р=0,0188). Незалежними прогностичними чинниками ризику розвитку рецидиву інсульту протягом трьох років у хворих із вірусною маніфестацією виявились HSV1 (В-коефіцієнт = 4,52), CMV (В-коефіцієнт = 3,63), VFlu (В-коефіцієнт = 4,11) та товщина комплексу інтима-медіа (ТКІМ) (В-коефіцієнт = 10,77), константа –20,57. Була створена математична модель із використанням покрокової мультиваріантної бінарної логістичної регресії. Прогностична цінність моделі висока з площею фігури під кривою ROC=0,971, 95% ДІ: 0,900-0,966, із чутливістю моделі 100,0%, 95% ДІ: 71,5-100,0% та специфічністю 83,1% (95% ДІ: 71,0-91,6%). Висновки. Ризик розвитку рецидиву інсульту з вірусною маніфестацією за наявності герпесвірусів та вірусу грипу достовірно підвищувався протягом трьох років в 1,89 раза та становив 22,8% відносно ГП 12,1%. Незалежними прогностичними чинниками ризику розвитку рецидиву інсуль- ту протягом трьох років у хворих із вірусною маніфестацією згідно з розробленою математичною моделлю з використанням покрокової мультиваріантної бінарної логістичної регресії була наявність у хворого ДНК HSV1, CMV, РНК VFlu та ТКІМ
Доп.точки доступа:
Черенько, Т. М.

Свободных экз. нет

Найти похожие

19.

Сучасні вітреоретинальні втручання в лікуванні діабетичної макулопатії: делікатність чи максималізм? [Текст] = Modern vitreoretinal interventions in the treatment of diabetic maculopathy: delicacy or maximalism? / Ю. О. Панченко [та ін.] // Архів офтальмології України. - 2021. - Т. 9, № 2. - С. 57-65. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ЖЕЛТОГО ПЯТНА ОТЕК -- MACULAR EDEMA (патофизиология, терапия, хирургия, этиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения, патофизиология)
ВИТРЕОРЕТИНАЛЬНАЯ ХИРУРГИЯ -- VITREORETINAL SURGERY (использование, методы)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
Аннотация: Діабетична ретинопатія (ДР), одне з основних ускладнень цукрового діабету, займає одне з провідних місць серед відомих причин низького зору та сліпоти. Однією з основних причин зниження центрального зору в пацієнтів із діабетичною ретинопатією і цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) є діабетична макулопатія (ДМП). ДМП з можливим розвитком діабетичного макулярного набряку (ДМН) може відзначатися навіть у пацієнтів із початковими змінами на очному дні. Мета: дослідити профіль безпеки й ефективність різних сучасних вітреоретинальних втручань у лікуванні діабетичної макулопатії. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебувало 313 хворих із ЦД2 (313 очей) з ДМП та початковою (I група; n = 40), помірною або тяжкою непроліферативною діабетичною ретинопатією (НПДР) (II група; n = 92) та проліферативною діабетичною ретинопатією (ПДР) (III група; n = 181). Усім хворим були проведені загальноприйняті офтальмологічні дослідження. 313 пацієнтів (313 очей), яким було проведене хірургічне лікування, становили 4 групи спостереження: 1-ша група — 78 пацієнтів (78 очей), яким виконали трипортову закриту субтотальну вітректомію 25+ (ЗСВ); 2-га група — 85 пацієнтів (85 очей), яким виконано ЗСВ і додатково проведено пілінг внутрішньої пограничної мембрани сітківки (ВПМ); 3-тя група — 81 пацієнт (81 око), яким виконали ЗСВ, пілінг ВПМ та додатково етап панретинальної лазеркоагуляції (ПРЛК); 4-та група — 69 пацієнтів (69 очей), яким виконали ЗСВ, пілінг ВПМ, етап ПРЛК і додатково факоемульсифікацію катаракти. Досліджували характер та частоту операційних і післяопераційних ускладнень та ефективність різних видів вітреоретинальних втручань. Терміни спостереження становили 1, 3, 6 місяців та 1 рік після оперативного лікування. Результати. Ефективність різних видів вітреоретинальних втручань була вивчена через 1, 3 і 6 місяців після оперативного лікування. Встановлено високу ефективність втручання при всіх видах вітректомії. Виконання сучасних вітреоретинальних втручань у лікуванні ДМП і ДМН є ефективним через 1 місяць у 60,7, 82,4, 85,2 та 68,12 %, а через 1 рік — у 76,0, 75,0, 73,1 та 73,5 % відповідно. Частота рецидивів ДМП через 1 рік після вітреоретинальних втручань становила 24,0–27,0 % і не залежала від їх модифікації. Ефективність лікування ДМП залежала від стадії ДР і становила 72,5 % при початковій НПДР, 77,2 % при вираженій і тяжкій НПДР та 66,3 % при ПДР. Рецидиви ДМП були розподілені на три види: ранні перехідні, ранні стійкі та пізні. Найбільш поширеними були ранні стійкі рецидиви, які з урахуванням різних методів лікування становили від 16,1 до 25,6 %. Висновки. Виконання всіх етапів хірургічного втручання повинно бути суворо обґрунтованим. Необхідно завжди враховувати ризики впливу кожного з етапів втручання для отримання оптимальних функціональних результатів, особливо у віддалені терміни спостереження.
Diabetic retinopathy, one of the major complications of diabetes, is one of the leading causes of low vision and blindness. One of the main causes of decreased central vision in patients with diabetic retinopathy and type 2 diabetes mellitus is diabetic maculopathy (DMP). DMP with possible development of diabetic maculopathy edema can be detected even in patients with initial changes in the fundus. The purpose was to investigate the safety profile and effectiveness of various modern vitreoretinal interventions in the treatment of diabetic maculopathy. Materials and methods. We observed 313 patients with type 2 diabetes mellitus (313 eyes) with DMP and initial (group I; n = 40), moderate-to-severe non-proliferative (group II; n = 92) and proliferative diabetic retinopathy (group III; n = 181). All patients underwent conventional ophthalmological examinations. Three hundred and thirteen patients (313 eyes) who underwent surgical treatment were divided into 4 observation groups: group 1 — 78 people (78 eyes) who underwent pars plana vitrectomy 25G (PPV); group 2 — 85 individuals (85 eyes) who underwent PPV and internal limiting membrane (ILM) peeling; group 3 — 81 patients (81 eyes) who underwent PPV, ILM peeling and panretinal photocoagulation (PPC); group 4 — 69 people (69 eyes) who underwent PPV, ILM peeling, PPC and phacoemulsification. The nature and frequency of surgical, postoperative complications and the effectiveness of different vitreoretinal interventions were studied. Terms of observation were 1, 3, 6 months and 1 year after surgery. Results. The effectiveness of different vitreoretinal interventions was studied 1, 3 and 6 months after surgery. High efficiency of intervention for all types of vitrectomy is established. Modern vitreoretinal interventions in the treatment of DMP and diabetic maculopathy edema is effective after 1 month in 60.7, 82.4, 85.2 and 68.12 % of cases, and after one year — in 76.0, 75.0, 73.1 and 73.5 %, respectively. The recurrence rate of DMP one year after vitreoretinal interventions was 24.0–27.0 % and did not depend on their modification. The effectiveness of DMP treatment depended on the stage of diabetic retinopathy and was 72.5 % in the initial non-proliferative diabetic retinopathy, 77.2 % with moderate-to-severe non-proliferative diabetic retinopathy and 66.3 % with proliferative diabetic retinopathy. Recurrences of DMP were divided into three types: early transient, early persistent and late. The most frequent were early persistent relapses, which ranged from 16.1 to 25.6 % taking into account different methods of treatment. Conclusions. All stages of surgery must be strictly justified. The risks of each stage of the intervention should always be considered to obtain optimal functional results, especially in the long-term follow-up
Доп.точки доступа:
Панченко, Ю. О.
Могілевський, С. Ю.
Лаврик, Н. С.
Риков, С. О.
Шаргородська, І. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

20.

Богданів, Н.
Герпес: попереджений – значить озброєний [Текст] / Н. Богданів // Фармацевт практик. - 2021. - № 3. - С. 27

MeSH-главная:
ГЕРПЕС ГУБ -- HERPES LABIALIS (вирусология, патофизиология, профилактика и контроль, эпидемиология)
РЕЦИДИВ -- RECURRENCE
HERPESVIRIDAE -- HERPESVIRIDAE (действие лекарственных препаратов, иммунология, патогенность)
Аннотация: Що об’єднує вітряну віспу, оперізувальний лишай, інфекційний мононуклеоз, деякі лімфоми і карциноми із застудою на губах? Усіх їх спричиняють представники родини Herpesviridae. Але найчастіше людину вражає вірус простого герпесу, який локалізується на губах. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, його носіями є понад 90% людей
Свободных экз. нет

Найти похожие

1-20 21-40 41-60 61-80 81-100 101-120

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)