Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Книги (5)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: (<.>S=Тиреоидэктомия<.>)

Общее количество найденных документов : 77
Показаны документы с 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Вибір об’єму операції при однобічному вузловому зобі з компресійним синдромом на тлі автоімунного тиреоїдиту [Текст] / О. В. Шідловський [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 6. - С. 25-30. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR (диагностика, патофизиология, хирургия)
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (патофизиология)
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY (использование)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: Проблема вибору об’єму операцій на щитоподібній залозі (ЩЗ) з приводу однобічного вузлового зоба з компресійним синдромом гостро стоїть перед хірургами. У таких випадках хірургічне лікування є абсолютно показаним. При цьому можливими варіантами об’єму операції є тиреоїдектомія і гемітиреоїдектомія. Тиреоїдектомія дозволяє ліквідувати вогнище автоімунної агресії в організмі, але в таких випадках пацієнт приречений пожиттєво вживати препарати тироксину. Мета роботи: визначення показань до вибору об’єму операції у хворих на однобічний вузловий зоб з компресійним синдромом на тлі автоімунного тиреоїдиту (АІТ) і прогнозування віддалених результатів хірургічного лікування. Матеріали та методи. Проаналізовані віддалені результати гемітиреоїдектомії у 101 жінки віком від 23 до 72 років, хворої на однобічний вузловий зоб з компресійним синдромом на фоні АІТ (ВЗАІТ). Провели аналіз, за яких об’єму частки залози, варіанта ехоструктури, рівнів у крові ТТГ, вільних тироксину і трийодтироніну, антитіл до ТПО, показників апоптозу і проліферації до операції відзначалися задовільні і незадовільні результати лікування. Результати. Задовільний результат відзначався у 75 хворих (перша група), у яких, за даними обстеження, через 3 роки після гемітиреоїдектомії не виявлено порушень функціонального стану ЩЗ, а, за даними УЗД, у паренхімі залишеної частки залози наявні до операції ознаки АІТ не прогресували або ж прогресували без розвитку гіпотиреозу і зміни варіанта ехографічної картини. Другу групу (незадовільний результат) становили 26 хворих, у яких через 3 роки після гемітиреоїдектомії, за даними УЗД, встановлено збільшення об’єму залишеної частки ЩЗ та прогресування автоімунного процесу з розвитком гіпотиреозу. На задовільний результат гемітиреоїдектомії у лікуванні хворих на ВЗАІТ із компресійним синдромом можна розраховувати у випадках, коли на момент операції об’єм частки становить не більше 12,7 см3, її ехоструктура відповідає гіпоехогенному і гетерогенному та псевдомікровузловому варіантам, ТТГ не вище за 2,85 мМО/л, рівні вільних тироксину і трийодтироніну відповідно не нижче за 16,7 та 5,3 пмоль/л, показник АТ-ТПО не вище за 137 МО/мл. Висновки. Одним із можливих варіантів хірургічного лікування хворих на ВЗАІТ з компресійним синдромом може бути гемітиреоїдектомія за умов збереженої гормональної функції залози з помірно вираженими процесами проліферації та апоптозу і структурних змін паренхіми на рівні гіпоехогенного і гетерогенного, псевдомікровузлового ехоструктурних варіантів. Вважаємо протипоказаним застосовування гемітиреоїдектомії у випадках псевдовеликовузлового і більших за тяжкістю варіантів ехоструктури паренхіми щитоподібної залози незалежно від показників гормонопродукуючої функції, АТ-ТПО, проліферації та апоптозу
The problem of choosing the extent of surgeries on the thyroid gland for unilateral nodular goiter with compression syndrome is of concern for surgeons. In such cases, surgical treatment is absolutely indicated, and the possible variants of the extent of the operation are thyroidectomy and hemithyroidectomy. Thyroidectomy allows eliminating the focus of autoimmune aggression in the body, but in such cases, a patient should use thyroxine drugs for life. The purpose was to determine the indications for the choice of the extent of surgery in patients with unilateral nodular goiter and compression syndrome against the background of autoimmune thyroiditis (AIT) and to predict long-term results of surgical treatment. Materials and methods. The long-term outcomes of hemithyroidectomy were analyzed in 101 women aged 23 to 72 years with unilateral nodular goiter on the background of AIT and compression syndrome. We have analyzed the volume of the gland, echostructure variant, blood levels of thyroid-stimulating hormone (TSH), free thyroxine and triiodothyronine, thyroid peroxidase (TPO) antibodies, apoptosis and proliferation indicators before surgery in which treatment results were satisfactory and unsatisfactory. Results. Satisfactory result was revealed is 75 patients (group 1). According to the survey, they had no violations of the thyroid functional state 3 years after hemithyroidectomy, and, according to the ultrasound, in the parenchyma of the remaining lobe of the gland, the signs of AIT present before the surgery did not progress or progressed without hypothyroidism and changed ultrasound picture. The second group (unsatisfactory result) consisted of 26 patients who 3 years after hemithyroidectomy had an increase in the volume of the remaining thyroid gland and the progression of autoimmune process with the development of hypothyroidism on ultrasound. A satisfactory result of hemithyroidectomy in patients with unilateral nodular goiter on the background of AIT with compression syndrome can be expected in cases where at the time of surgery, the volume of the lobe is not more than 12.7 cm3, the echostructure is hypoechoic, heterogeneous and pseudomicronodular, TSH is not more than 2.85 mIU/l, levels of free thyroxine and triiodothyronine are not lower than 16.7 and 5.3 pmol/l, respectively, TPO antibodies are not higher than 137 IU/ml. Conclusions. One of the possible options for surgical treatment of patients with unilateral nodular goiter on the background of AIT with compression syndrome may be hemithyroidectomy in conditions of preserved hormonal function of the gland with moderate processes of proliferation and apoptosis, structural changes in the parenchyma at the level of hypoechoic and heterogeneous, pseudomicronodular echostructural variants. We consider it contraindicated to use hemithyroidectomy in cases of pseudomacronodular and more severe variants of the echostructure of the thyroid parenchyma, regardless of the indicators of hormone-producing function, TPO antibodies, proliferation and apoptosis
Доп.точки доступа:
Шідловський, О. В.
Шідловський, В. О.
Шеремет, М. І.
Лазарук, О. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Сучасні підходи до лікування загрудинного зоба [Текст] / В. В. Грубнік [та ін.] // Клінічна хірургія. - 2021. - Том 88, N 1/2. - С. 45-49. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ЗОБ ЗАГРУДИННЫЙ -- GOITER, SUBSTERNAL (диагностика, классификация, кровь, рентгенография, ультрасонография, хирургия)
РИСКА СТЕПЕНИ ОЦЕНКА -- RISK ADJUSTMENT
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY (методы)
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- INTRAOPERATIVE COMPLICATIONS
КРОВОПОТЕРЯ ХИРУРГИЧЕСКАЯ -- BLOOD LOSS, SURGICAL (профилактика и контроль)
ГЕМОСТАТИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- HEMOSTATIC TECHNIQUES
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
Аннотация: Використання шийного доступу з відеоендоскопічною підтримкою при оперативних втручаннях з приводу загруднинного зоба дозволяє уникнути виконання стернотомії, зменшити крововтрату і травматичність операції, поліпшити ідентифікацію нервових структур і прищитоподібних залоз, скоротити тривалість операції. Використання сучасних методів електрокоагуляції значно розширює можливості ендоскопічної техніки
Доп.точки доступа:
Грубнік, В. В.
Парфентьєв, Р. С.
Косован, В. М.
Парфентьєва, Н. Д.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Черній, В. І.
Принципи використання есмололу в практиці анестезіолога та лікаря-інтенсивіста [Текст] = Principles of using esmolol in the practice of anesthesiologists and intensive care physicians / В. І. Черній // Періопераційна медицина. - 2021. - Том 4, N 1. - С. 22-28. - Бібліогр.: в кінці ст.

Рубрики: Эсмолол--тер прим

MeSH-главная:
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
АНЕСТЕЗИОЛОГИЯ -- ANESTHESIOLOGY (методы, тенденции)
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY
ВЫСОКОТЕХНОЛОГИЧНЫЙ СКРИНИНГОВЫЙ АНАЛИЗ -- HIGH-THROUGHPUT SCREENING ASSAYS (тенденции)
ОБЗОР -- REVIEW
Аннотация: В анестезіології та інтенсивній терапії важливим питанням залишається запобігання та зниження кардіального ризику. Накопичено успішний клінічний досвід застосування есмололу для корекції гемодинамічних та ішемічних порушень при гострому коронарному синдромі, в періопераційному періоді при надмірній активації симпатоадреналової системи. Велика кількість робіт присвячена використанню есмололу як препарату, що запобігає гемодинамічним змінам внаслідок інтубації трахеї. Метою дослідження була оцінка використання есмололу, а також дексмедетомідину як внутрішньовенних ад’ювантів для загального знеболювання при тиреоїдектомії у хворих з проявами тиреотоксикозу. Використання есмололу (Біблок) і дексмедетомідину в схемі наркозу під час тиреоїдектомії пригнічує гемодинамічну відповідь, викликану хірургічним стресом, обидва ад’юванти стабілізують споживання кисню і підтримують стабільний рівень метаболізму. Обидва препарати досить ефективні як внутрішньовенні ад’юванти у загальному знеболюванні при тиреоїдектомії у хворих з проявами тиреотоксикозу, є препаратами вибору і можуть бути рекомендовані в практичній анестезіології
Prevention and reduction of cardiac risk remains an important issue in anesthesiology and intensive care. There is a successful clinical experience in the use of esmolol for the correction of hemodynamic and ischemic disorders in acute coronary syndrome, in the perioperative period with excessive activation of the sympathoadrenal system. A large number of works are devoted to the use of esmolol as a drug that prevents hemodynamic changes due to tracheal intubation. The aim of the study was to evaluate the use of esmolol and dexmedetomidine as intravenous adjuvants in general analgesia during thyroidectomy in patients with thyrotoxicosis. The use of esmolol (Biblock) and dexmedetomidine in anesthesia for thyroidectomy, suppresses the hemodynamic response caused by surgical stress. Both adjuvants stabilize oxygen consumption and maintain a stable metabolism. Both drugs are quite effective as intravenous adjuvants in general analgesia for thyroidectomy in patients with thyrotoxicosis. They are the drugs of choice and can be recommended in practical anesthesiology
Свободных экз. нет

Найти похожие

Особливості оперативного лікування зоба на фоні аутоімунного тиреоїдиту [Текст] / О. П. Ковальов [та ін.] // Клінічна хірургія. - 2020. - Том 87, N 1/2. - С. 43-46. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR (диагностика, осложнения, хирургия)
ТИРЕОИДИТ АУТОИММУННЫЙ -- THYROIDITIS, AUTOIMMUNE (осложнения)
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY (методы)
Аннотация: Запропоновані деякі технічні заходи для мінімізації ризику ушкоджень анатомічних утворень: нижнього гортанного нерва, паращитоподібних залоз, трахеї, судин шиї. Висновки. Екстрафасціальна методика забезпечує візуальний контроль у зонах ризику та радикальність операції, мінімізує частоту специфічних ускладнень
Доп.точки доступа:
Ковальов, О. П.
Люлька, О. М.
Ляховський, В. І.
Нємченко, І. І.
Сидоренко, А. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Черній, В. І.
Використання дексмедетомідину в анестезіологічному забезпеченні оперативних втручань у хворих із тиреотоксикозом / В. І. Черній, А. І. Денисенко // Медицина невідкладних станів. - 2020. - Т. 16, № 3. - С. 142

MeSH-главная:
ТИРЕОТОКСИКОЗ -- THYROTOXICOSIS (хирургия)
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL
ДЕКСМЕДЕТОМИДИН -- DEXMEDETOMIDINE
Аннотация: Неадекватне знеболювання оперативних втручань у хворих із тиреотоксикозом може призвести до тиреотоксичного кризу зі швидкою декомпенсацією органів і систем пацієнта. Мета: оцінити використання дексмедетомідину як внутрішньовенного ад’юванту при загальному знеболюванні під час тиреоїдектомії у хворих із проявами тиреотоксикозу
Доп.точки доступа:
Денисенко, А. І.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Результати хірургічного лікування хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією [] = The results of surgical treatment of patients with diffuse toxic goiter and autoimmune ophthalmopathy / Ю. В. Булдигіна [та ін.] // Ендокринологія. - 2020. - Т. 25, № 1. - С. 5-10. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ГРЕЙВСА ОФТАЛЬМОПАТИЯ -- GRAVES OPHTHALMOPATHY (иммунология, кровь, метаболизм, патофизиология)
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE (осложнения, хирургия)
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY (использование)
Аннотация: Лікування дифузного токсичного зоба з автоімунною офтальмопатією є однією з проблем сучасної ендокринології через складний механізм патогенезу захворювання та його тяжкий перебіг, що в деяких випадках призводить до інвалідизації пацієнтів. Одним із методів лікування цієї патології є хірургічне втручання, а саме тиреоїдектомія, яка забезпечує швидку ліквідацію не лише тиреотоксикозу, а й «мішені» для антитиреоїдних антитіл (АТ рТТГ). У подальшому для лікування автоімунної офтальмопатії застосовують пульс-терапію глюкокортикоїдами згідно з рекомендаціями EUGOGO 2016 року. Але вибір оптимального часу для початку пульс-терапії після тиреоїдектомії остаточно не з’ясовано. Метою дослідження було вивчення концентрації АТ рТТГ та перебігу автоімунної офтальмопатії у хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією в різні терміни після тиреоїдектомії. Матеріал і методи. Виконано проспективне дослідження, до якого було включено 70 пацієнтів (60 жінок і 10 чоловіків; середній вік 46,0±3,4 року), хворих на дифузний токсичний зоб з автоімунною офтальмопатією. Досліджували стан очей і клінічний перебіг автоімунної офтальмопатії (огляд офтальмолога, екзофтальмометрія, ультразвукове дослідження орбіт), а також концентрації АТ рТТГ перед операційним втручанням і через 6, 12, 24 і 36 місяців після нього. Результати. Отримані результати дослідження дозволяють стверджувати, що після тиреоїдектомії поступово зменшується активність автоімунного процесу, підтвердженням чого є зменшення концентрації АТ рТТГ. Рівень АТ рТТГ вірогідно (р0,05) зменшувався вже через 6 місяців після тиреоїдектомії, далі ця тенденція зберігалася протягом 36 місяців. Паралельно зі зниженням рівня АТ рТТГ протягом року після тиреоїдектомії значно зменшувалися клінічні прояви офтальмопатії в 14,3% випадків. У цілому по групі також зменшилась активність офтальмопатії (за САS), але вірогідних змін розмірів екзофтальму, товщини хоріоретинального комплексу та ретробульбарної клітковини не виявлено. Висновки. Після хірургічного втручання (в обсязі тиреоїдектомії) з приводу дифузного токсичного зоба з автоімунною офтальмопатією рівень АТ рТТГ вірогідно зменшується вже через 6 місяців, а мінімального рівня досягає через 36 місяців. У 14,3% випадків значно зменшилися клінічні прояви офтальмопатії — зникли спонтанний ретробульбарний біль, періорбітальний набряк, гіперемія кон’юнктиви та хемоз. Доцільно починати пульс-терапію глюкокортикоїдами через 6 місяців після тиреоїдектомії, коли досягнуто стану еутиреозу на тлі замісної терапії левотироксином і вірогідного зменшення концентрації АТ рТТГ
Treatment of diffuse toxic goiter with autoimmune ophthalmopathy is one of the problems of modern endocrinology, because of the complex mechanism of the pathogenesis of disease and its severe course, which in some cases leads to disability of patients. One of methods for treating this pathology is surgery, namely thyroidectomy, which provides the rapid elimination not only thyrotoxicosis but also a «target» for anti-thyroid antibodies. Subsequently, glucocorticoid pulse therapy is used to treat autoimmune ophthalmopathy, as was recommended by EUGOGO 2016. However, the choice of the optimal time to start pulse therapy after thyroidectomy is not noted a significant improvement in the clinical course of ophthalmopathy in 14.3% patients. In the whole group, the activity of ophthalmopathy (by CAS) also decreased, and no significant changes in the size of the exophthalmos, thickness of the chorioretinal complex and retrobulbar fiber were revealed. Conclusions. After surgery (in the volume of thyroidectomy) for diffuse toxic goiter with autoimmune ophthalmopathy, the concentration level of TSHR-Abs was significantly decreased after 6 months and its minimum level was reached after 36 months. The clinical course of ophthalmopathy, which is manifested in the disappearance of spontaneous retrobulbar pain, periorbital edema, conjunctival hyperemia and hemosis, was significantly improved in 14.3% patients. It is advisable to start pulse therapy with glucocorticoids in 6 months after thyroidectomy, when the state of euthyroidism is reached on the background of levothyroxine replacement therapy and there is a probable decrease in TSHR-Abs
Доп.точки доступа:
Булдигіна, Ю. В.
Терехова, Г. М.
Шляхтич, С. Л.
Федько, Т. В.
Клочкова, В. М.
Страфун, Л. С.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Кваченюк, Д. А.
Тактика ведення хворих після гемітиреоїдектомії з приводу доброякісного однобічного еутиреоїдного зоба [] = Management tactics of patients after hemithyroidectomy for benign unilateral euthyroid goiter / Д. А. Кваченюк, А. М. Кваченюк // Ендокринологія. - 2020. - Т. 25, № 1. - С. 89-94. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (патофизиология, хирургия)
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR (осложнения, хирургия)
ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND (патология, ультраструктура, хирургия)
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY (методы)
ГОРМОНОЗАМЕЩАЮЩАЯ ТЕРАПИЯ -- HORMONE REPLACEMENT THERAPY (использование)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (терапия, уход, хирургия)
ЛЕЧЕБНО-ДИАГНОСТИЧЕСКАЯ ТАКТИКА -- CRITICAL PATHWAYS (использование, тенденции)
Аннотация: Мета даного аналізу — оцінити на підставі результатів світових досліджень ризик розвитку поопераційного гіпотиреозу (як субклінічного, так і маніфестного), час виникнення гіпотиреозу після гемітиреоїдектомії та частоту рецидивів вузлоутворення в частці ЩЗ, що залишилася. Матеріал і методи. Для пошуку відповідних досліджень використовували електронні бази PubMed. Результати. Для аналізу характеристик поопераційного гіпотиреозу відібрано 13 досліджень, із них у 8 представлено кількісні дані щодо структури гіпотиреозу, який розділили на два підтипи: субклінічний і маніфестний. В огляді представлено дані про найбільш поширене ускладнення після гемітиреоїдектомії — гіпотиреоз, його структуру, частоту розвитку, час настання після операції та чинники, що впливають на розвиток поопераційного гіпотиреозу. Серед основних розглянуто передопераційний рівень ТТГ, вік пацієнта та наявність антитиреоїдних антитіл. Також описано ризики вузлоутворення в залишеній частці щитоподібної залози після гемітиреоїдектомії. У цілому в короткостроковій перспективі не відзначалося розвитку вузликів у частці, що залишилася. Висновки. Основним ускладненням у віддалений період після гемітиреоїдектомії з приводу однобічного доброякісного еутиреоїдного захворювання ЩЗ є гіпотиреоз, який розвивається в 10,9-48,8% випадків. Частота розвитку поопераційного гіпотиреозу та перехід його з транзиторної в перманентну форму залежить насамперед від передопераційних показників тиреотропного гормону та рівнів антитиреоїдних антитіл. Поопераційну замісну терапію тиреоїдними гормонами не слід призначати рутинно, а лише у випадках переходу гіпотиреозу із субклінічної в маніфестну форму (ТТГ понад 10 мОд/мл)
The purpose of this analysis is to assess, based on the results of world studies, the risk of developing surgical hypothyroidism (both subclinical and manifest), the time of occurrence of hypothyroidism after hemithyroidectomy, and the frequency of relapses in the part of the thyroid gland that remains. Material and methods. PubMed electronic databases were used to search for relevant studies. Results. There 13 studies were selected to analyze the characteristics of surgical hypothyroidism, in 8 of them is quantitative data on the structure of hypothyroidism, which was divided into two subtypes: subclinical and manifest. The review presents data on the most common complication after hemithyroidectomy — hypothyroidism, its structure, frequency of development, time of onset after surgery and factors that affect the development of surgical hypothyroidism. Among the main ones, the preoperative TSH level, the patient’s age, and the presence of antithyroid antibodies were considered. Also the risks of nodule formation in the left part of the thyroid gland after hemithyroidectomy were described. In general, in the short term, there was no development of nodules in the part that remained. Conclusions. The main complication in the long term after hemithyroidectomy due to unilateral benign euthyroid thyroid disease is hypothyroidism, which develops in 10.9-48.8% of cases. The incidence of postoperative hypothyroidism and its transition from transient to permanent form depends primarily on preoperative indicators of thyroid-stimulating hormone and levels of antithyroid antibodies. Surgical thyroid hormone replacement therapy should not be prescribed routinely, but only in cases where hypothyroidism changes from subclinical to manifest form (TSH above 10 mOd / ml)
Доп.точки доступа:
Кваченюк, А. М.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Хірургічне лікування хворих із зобом з компресійним синдромом [Текст] / О. П. Ковальов [та ін.] // Клінічна хірургія. - 2020. - Том 87, N 11/12. - С. 67-70. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR (диагностика, осложнения, хирургия)
СДАВЛЕНИЯ СИНДРОМЫ -- COMPARTMENT SYNDROMES (диагностика, хирургия, этиология)
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY (методы)
Аннотация: Відображено характер оперативних втручань та особливості оперативної техніки у хворих із зобом великих розмірів і шляхи оптимального вирішення проблеми запобігання ушкодженням гортанних нервів, прищитоподібних залоз та інших важливих суміжних органів і структур. Описана оригінальна методика субопераційного визначення наявності трахеомаляції і створення зовнішнього каркаса трахеї. Висновки. Запропоновані засоби і методики при операціях з приводу зобу великих розмірів дозволять зменшити ризики операційних ускладнень
Доп.точки доступа:
Ковальов, О. П.
Люлька, О. М.
Ляховський, В. І.
Нємченко, І. І.
Сидоренко, А. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Макар, Р. Д.
Тиреотоксичний криз: сучасні уявлення, підходи до діагностики та лікування [Текст] / Р. Д. Макар, І. М. Павловський, О. Р. Макар // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, N 3. - С. 112-120

MeSH-главная:
ТИРЕОТОКСИЧЕСКИЙ КРИЗ -- THYROID CRISIS (диагностика, лекарственная терапия, профилактика и контроль, смертность, этиология)
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY (использование, методы)
Аннотация: Огляд присвячений одному з найтяжчих критичних станів у практиці ендокринолога — тиреотоксичному кризу (ТК). Наведені сучасні уявлення про етіологію та патогенез цього ускладнення, проаналізовані особливості клінічного перебігу. ТК — це загрозливий для життя стан, що може розвинутися у хворого з некомпенсованим тиреотоксикозом, характеризується різким загостренням його клінічних проявів і прогресуючими розладами гомеостазу; за відсутності адекватного лікування, як правило, завершується летально. Слід узяти за правило: у разі раптового погіршання стану пацієнта з тиреотоксикозом завжди необхідно пам’ятати про можливість розвитку ТК; при цьому на перший план можуть виступати симптоми хвороби, що його спровокувала. Більшість фахівців вважає, що в сумнівних випадках краще помилитися щодо припущення про наявність ТК у даний момент або загрозу його розвитку і все-таки розпочати інтенсивну терапію, аніж проґавити діагноз. Завдяки створенню і впровадженню в широку клінічну практику антитиреоїдних лікарських засобів, β-адреноблокаторів, нейролептиків та інших лікувальних заходів летальність при ТК кардинально знизилась і становить близько 10 %. Вірогідними предикторами песимістичного прогнозу служать прогресуючі гіпертермія, тахіаритмія та порушення діяльності ЦНС, а також приєднання жовтяниці. Смерть може настати внаслідок серцевої та/або дихальної недостатності, шоку, поліорганної недостатності, гіпертермії, дисемінованої внутрішньосудинної коагуляції, сепсису або інших ускладнень. Зрештою, якщо пацієнти виживають, у частини з них спостерігаються необоротні розлади, як-от: постгіпоксична енцефалопатія, цереброваскулярна патологія, атрофія м’язів, психози або ниркова недостатність. З урахуванням офіційних міжнародних рекомендацій розглянуті принципи діагностики, лікування та профілактики даного критичного стану. Світовий досвід засвідчує, що невідкладна мультимодальна терапія тиреотоксичного кризу здатна знизити летальність до 10–20 %
Доп.точки доступа:
Павловський, І. М.
Макар, О. Р.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Підгірний, Я. М.
Мультимодальне анестезіологічне забезпечення операції струмектомії / Я. М. Підгірний, Ж. О. Ушневич, А. В. Іванів // Медицина невідкладних станів. - 2019. - N 4. - С. 139-142. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ТИРЕОИДЭКТОМИЯ -- THYROIDECTOMY (методы)
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL (методы)
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЙ МОНИТОРИНГ -- MONITORING, INTRAOPERATIVE
Аннотация: Причиною тиреотоксикозу є посилена продукція та підвищений вихід у кров йодованих тиреоїдних гормонів (тироксин, трийодтиронін). Це призводить до гіперметаболізму, дизоксії та порушує функцію життєво важливих органів (насамперед серцево-судинну систему). Матеріали та методи. У 2016–2018 рр. у Львівській обласній клінічній лікарні прооперовано 2135 хворих із патологією щитоподібної залози. 1400 хворим була виконана тиреоїдектомія, 531 хворому — гемітиреоїдектомія, та 204 хворим проведена тиреоїдектомія з лімфаденектомією. Всі хворі були розподілені на 2 групи, які не відрізнялися між собою за статтю, віком та тяжкістю стану. В контрольній групі хворих (1422 пацієнти) анестезіологічне забезпечення операційного втручання проводили за технологією TVA (ввідний наркоз: тіопентал натрію — 7–9 мг/кг МТ або пропофол — 2–2,5 мг/кг, фентаніл — ~ 1,5 мкг/кг МТ, атракуріум — 0,6 мг/кг МТ, дитилін — ~ 200 мг). Здійснювали інтубацію трахеї — штучну вентиляцію легень (технологія Volume Control Ventilation). Основний наркоз: пропофол 150 ± 25 мкг/кг/хв + фентаніл 100 мкг кожні 15–20 хв операційного втручання. Основній групі пацієнтів (n = 713) ввечері, напередодні операції призначали препарати валеріани. Перед операцією хворим вводили ондансетрон (4 мг), дексаметазон (8 мг), декскетопрофен (50 мг), парацетамол (1000 мг). Індукцію в наркоз проводили пропофолом (2–2,5 мг/кг) або тіопенталом натрію (5 мг/кг), фентанілом 1,5 мкг/кг, кетаміном (0,5 мг/кг), лідокаїном (0,15 мг/кг). Інтубацію трахеї проводили після введення атракуріуму — 0,4–0,6 мг/кг МТ. Базис-наркоз здійснювали пропофолом (8–6 мг/кг/год) або севофлюраном (flow anestesia) + фентанілом 1,5 мкг/кг (один раз при тривалості операційного втручання до 70 хв). Результати. Тривалість операційного втручання у хворих основної та контрольної групи становила відповідно 70 ± 10 хв і 75 ± 5 хв і вірогідно не відрізнялася. Тривалість наркозу (з моменту інтубації трахеї до екстубації) була меншою у хворих основної групи — 78 ± 4 хв. Цей показник у хворих контрольної групи становив 92 ± 8 хв (р 0,05). Під час операції у хворих обох груп проводили моніторинг біоспектрального індексу (BIS), який відповідно у хворих контрольної та основної групи становив 46 ± 2 та 48 ± 2 і вірогідно не відрізнявся. Гемодинамічні показники хворих обох груп під час операційного втручання вірогідно не відрізнялися між собою. Інтенсивність болю через 30 і 60 хв після операції за ВАШ теж була вірогідно менш вираженою у хворих основної групи і становила 26 ± 4 мм і 34 ± 4 мм. У хворих контрольної групи вираженість болю за ВАШ через 30 і 60 хв післяопераційного періоду становила відповідно 44 ± 4 мм і 48 ± 6 мм та була вірогідно вищою, ніж у хворих основної групи (р 0,05). У хворих основної групи вірогідно зменшилися дози фентанілу, який використовували під час операційного втручання (58,9 ± 4,8 нг/кг/хв операційного втручання). У хворих основної групи доза фентанілу становила 98,8 ± 5,2 нг/кг/хв. Ми вважаємо, що це зумовило більш швидкий вихід хворого з наркозу та менш виражені нудоту та блювання в післяопераційному періоді. Наші дані порівнянні з даними інших дослідників. 60–70 % хворих контрольної групи в післяопераційному періоді жалілися на головні болі. Причиною цьому, на нашу думку, є положення хворого на операційному столі із відкинутою головою під час операційного втручання. Як не дивно, жоден хворий основної групи не мав подібних скарг у післяопераційному періоді. Висновки. Здійснення анестезіологічного забезпечення операційного втручання з приводу патології щитоподібної залози за технологією мультимодальної анестезії забезпечує стабільність гемодинамічних показників під час операції та суттєво зменшує час анестезії та негативні її прояви в післяопераційному періоді
Доп.точки доступа:
Ушневич, Ж. О.
Іванів, А. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)