Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Книги (2)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: (<.>S=Тиреотропин<.>)

Общее количество найденных документов : 67
Показаны документы с 1 по 10

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Chernenko, O.
Papillary thyroid cancer and thyroid stimulating hormone: does sex matter? [Text] / O. Chernenko, O. Sulaieva // Фізіологічний журнал. - 2019. - Том 65, N 6. - P81-87

MeSH-главная:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (патофизиология)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (кровь)
ТИРОКСИН -- THYROXINE (кровь)
ТРИИОДТИРОНИН -- TRIIODOTHYRONINE (кровь)
ПОЛОВЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ -- SEX CHARACTERISTICS
Аннотация: Проаналізовано взаємозв’язок патогістологічних характеристик папілярного раку щитоподібної залози (ПРЩЗ) і показників функціональної активності цього органа у пацієнтів різної статі (468 жінок і 108 чоловіків). Досліджували вміст тиреотропного гормону (ТТГ), вільного трийодтироніну і тироксину (fT3 і fТ4) у сироватці крові. Оцінювали стадію, частоту екстратиреоїдного поширення (ЕТП) та лімфоваскулярної інвазії (ЛВІ), частоту метастазування у лімфатичні вузли (МЛУ). Крім того, при аналізі статевих відмінностей враховували вік, гістологічний тип ПРЩЗ і наявність аутоімунного тиреоїдиту (АІТ). Не було виявлено статистично значущих відмін стадії ПРЩЖ у пацієнтів різної статі. У жінок були зареєстровані менший розмір пухлини і більш висока частота мікрокарцином, в той час як у чоловіків - більш високу частоту МЛУ. Супутній АІТ був виявлений у 33,3% пацієнтів, його частота була значно вищою у жінок, що супроводжувалося зростанням вмісту ТТГ, хоча при цьому зв’язку між АІТ і концентрацією тиреоїдних гормонів не було виявлено. Супутній АІТ значно знижував ризик екстратиреоїдного поширення (OR = 0,67; 95% ДІ 0,44-1,00; Р = 0,05) і МЛУ (OR = 0,59; 95% ДІ 0,37-0,94; Р = 0,028) у пацієнтів чоловічої статі, проте не впливав на показники інвазивності у жінок. Таким чином, виявлено статеві відмінності сироваткового вмісту ТТГ і частоти мікрокарцином, які були асоційовані з високою частотою супутнього АІТ у жінок. Супутній АІТ у чоловіків з ПРЩЖ був асоційований зі зниженням ризику екстратиреоїдного поширення і МЛУ, що може відображати захисну роль АІТ в прогресуванні захворювання.
Доп.точки доступа:
Sulaieva, O.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Chmyr, N.
Dynamics of endocrine and metabolic changes among patients with coronary artery disease, type 2 diabetes mellitus and metabolic syndrome while treating with telmisartan [Текст] / N. Chmyr // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 1. - С. 36-41. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Телмісартан

MeSH-главная:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (лекарственная терапия)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (лекарственная терапия)
ПРОЛАКТИН -- PROLACTIN (анализ)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (анализ)
Аннотация: The correlation between renin-angiotensin system and hypothalamic-pituitary system is a pathogenetic link leading to many comorbid diseases, particularly type 2 diabetes mellitus (DM) and coronary artery disease (CAD). Several studies have been dedicated to the hormones of the pituitary gland, hypothalamus as well as peripheral organs of the endocrine system. The presence of common links between pathogenesis and regulating factors forces us to search for new methods of treatment which should have an overall effect on comorbid diseases. The use of telmisartan, which is a blocker of angiotensin II receptors, is among various treatment options. Nevertheless, the changes in hormonal status and lipid spectrum, which are characteristic of the patient’s condition in the course of treatment, remain to be insufficiently researched. This is the reason that justifies the expediency of our research. The study is aimed at scrutinizing the dynamics of endocrine and metabolic changes in patients suffering from coronary artery disease, type 2 diabetes mellitus caused by metabolic syndrome (MS) while treating with telmisartan. Materials and methods. Fifty-one patients (26 female and 25 male patients) suffering from coronary artery disease and type 2 diabetes mellitus triggered by metabolic syndrome were examined in Lviv Regional State Clinical Medical Treatment and Diagnostic Endocrinology Center and CNE “City Clinical Hospital 5 in Lviv”. The patients were divided into two groups: experimental group and comparison group depending on the treatment prescribed. The experimental group consisted of patients (n = 27) suffering from CAD, type 2 DM and MS (women — 14, men — 13) who were prescribed with telmisartan 80 mg/day and standard therapy. The comparison group consisted of 24 patients with CAD and type 2 DM caused by MS (women — 12, men — 12) who were prescribed with standard therapy. The control group consisted of 40 healthy individuals (men — 17 (42.5 %), women — 23 (57.5 %)). The first examination was conducted on admission to an inpatient department and the second one was performed in a month after the beginning of treatment. Patients’ levels of prolactin, cortisol, free thyroxine, and thyroid-stimulating hormone as well as lipid spectrum parameters were defined. Results. The dynamics of the changes of prolactin, cortisol, free thyroxine, and thyroid-stimulating hormone levels in patients suffering from CAD, type 2 DM caused by MS was studied before and a month after the start of treatment with telmisartan. The results of the study demonstrated the changes in hormonal spectrum and lipid metabolism after the beginning of treatment with telmisartan. The cortisol level in the experimental group was not significantly different from the control values on admission to the inpatient department. Within a month of treatment, the cortisol level exhibited a tendency to decrease in comparison with its initial level. The cortisol level in the comparison group also tended to reduce in standard therapy if compared to its initial level. Therefore, both treatment with Telmisartan and standard therapy contributed to the reduction of the cortisol level. Before the start of treatment in the inpatient department, the prolactin level in women of the experimental group was not significantly different from the control values and kept increasing substantially within a month of treatment, whereas the prolactin level in females of the comparison group exhibited only a growing tendency within the course of treatment. At the beginning of observation, the prolactin level in men of the experimental group was significantly higher than the control values. While treating with telmisartan, the level of prolactin in males of the experimental group increased significantly, whereas in the comparison group, it did not change dramatically. Therefore, a considerable increase of prolactin levels in males and females was observed in telmisartan treatment. The level of thyroid-stimulating hormone in patients of the experimental group was significantly higher if compared with the control values before the beginning of treatment. The level of the above-mentioned hormone kept decreasing considerably within the course of treatment unlike the thyroid-stimulating hormone level in patients of the comparison group which tended to increase at the beginning of observation and did not change dramatically in the course of treatment. The major increase in free thyroxine level was typical for the patients in the experimental group within the course of treatment, while the level of free thyroxine in the patients of the comparison group did not change significantly in the course of treatment. A dramatic increase in levels of triglycerides as well as very-low density lipoprotein cholesterol and a significant decrease in high-density lipoprotein cholesterol were typical for the lipid spectrum in patients of both experimental and comparison groups. The use of telmisartan as a part of standard therapy was accompanied by a significant decrease in total cholesterol (within the reference values), triglycerides, low density lipoprotein cholesterol and very-low density lipoprotein cholesterol. Conclusions. The use of telmisartan as a part of combined therapy facilitates the reduction of the cortisol level (p 0.05) and leads to a significant rise in male and female prolactin levels (within the range of reference values). It triggers an apparent increase in free thyroxine and decrease in thyroid-stimulating hormone. These findings reveal the impact of telmisartan on the correction of metabolic disorders, particularly the effect on the manifestations of subclinical hypothyroidism. Telmisartan has a beneficial effect on the lipid spectrum of blood. It greatly reduces the levels of total cholesterol, triglycerides, low density lipoprotein cholesterol as well as very-low density lipoprotein cholesterol
Свободных экз. нет

Найти похожие

Compliance to levothyroxine treatment of the patients with hypothyroidism during SARS-CoV-2 pandemic era [Text] = Комплаєнс до лікування левотироксином хворих на гіпотиреоз під час пандемічної ери SARS-CoV-2 / S. Bilgin [et al.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2021. - Т. 17, № 2. - P13-17. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (лекарственная терапия, патофизиология)
ТИРОКСИН -- THYROXINE (терапевтическое применение)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (терапевтическое применение)
БОЛЬНОЙ, СЛЕДОВАНИЕ РЕКОМЕНДАЦИЯМ ВРАЧА -- PATIENT COMPLIANCE
Аннотация: Hypothyroidism requires treatment with levothyroxine (L-T4) to keep patients euthyroid. The rate of hospital admissions for chronic conditions decreased during COVID-19 era. We aimed to observe whether hospital admissions of the patients with hypothyroidism decreased during COVID-19 compared to the same time period in 2019. We also aimed to find out the rate of treatment compliance in subjects with hypothyroidism during pandemic era. Materials and methods. This cross-sectional study was performed on patients who applied to Internal Medicine Department of Abant Izzet Baysal University Hospital, and who received L-T4 replacement therapy due to hypothyroidism. 108 hypothyroidism patients were included in the study with their consent forms. The patients were divided into 2 groups according to the treatment compliance; either as compliant or incompliant patients. Results. The last TSH level of compliant group was significantly lower than incompliant group (p 0.001). The last fT4 level of the compliant group was significantly higher than that of the incompliant group (p
Гіпотиреоз потребує замісної терапії левотироксином (L-T4), щоб підтримувати в пацієнтів стан еутиреозу. Кількість госпіталізацій з приводу хронічних захворювань зменшилась протягом ери COVID-19. Мета дослідження — встановити частоту госпіталізацій пацієнтів з гіпотиреозом під час пандемії COVID-19 порівняно з аналогічним періодом часу в 2019 році. Матеріали та методи. Дослідження було проведене серед пацієнтів, які звернулись у відділення внутрішньої медицини університетської лікарні Abant Izzet Baysal та отримували замісну терапію L-T4 внаслідок гіпотиреозу. 108 пацієнтів з гіпотиреозом були включені в дослідження, підписавши інформаційну згоду. Пацієнти були розділені на дві групи відповідно до прихильності до лікування: хворі, які відповідали вимогам лікування, і хворі, які не дотримувались режиму лікування. Результати. Рівень тиреотропного гормона (ТТГ) перед включенням у дослідження у групі осіб, які відповідали вимогам лікування, був вірогідно нижчим, ніж у групі хворих, які не дотримувались режиму лікування (p 0,001). При цьому рівень вільного тироксину (вТ4) серед пацієнтів першої групи був вірогідно вищим, ніж в осіб другої групи (p
Доп.точки доступа:
Bilgin, S.
Burcin, Meryem Atak Tel
Tuba, Taslamacioglu Duman
Ozge, Kurtkulagi
Gizem, Bakir Kahveci
Tugrul Sagdic, Gulali Aktas

Свободных экз. нет

Найти похожие

Efendioglu, E. M.
Зв’язок між ожирінням та рівнем тиреотропного гормона в дорослих [Текст] / E. M. Efendioglu, D. Kavuncuoglu // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2020. - Т. 16, № 6. - С. 56-60. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (диагностика, патофизиология, этиология)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (биосинтез)
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС -- BODY MASS INDEX
Аннотация: Ожиріння — найважливіша соціальна епідемія XXI століття. Особливо заслуговує на увагу часте поєднання патології щитоподібної залози (ЩЗ) та ожиріння. Ожиріння пов’язане з численними ендокринними патологіями, включаючи порушення функції ЩЗ та центральне ожиріння. Однак не встановлено, чи є розлад функції ЩЗ в осіб з ожирінням причиною цього стану чи його наслідком. Метою дослідження було з’ясувати взаємозв’язок між ожирінням та рівнем тиреотропного гормона (ТТГ) у плазмі крові. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 73 пацієнти з ожирінням (індекс маси тіла (ІМТ) ≥ 30 кг/м2) віком 18–65 років та 27 осіб, які не страждають від ожиріння, з нормальним ІМТ. Реєстрували вік, стать, антропометричні вимірювання, рівень ТТГ, глюкози в плазмі натще (ГПН), інсуліну, загального холестерину, тригліцеридів та холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ). Для аналізу даних використовували t-тест, U-тест Манна — Уїтні, критерій хі-квадрат та кореляційні тести Пірсона та Спірмена. Значення р 0,05 вважали статистично значущим. Результати. У дослідження були включені 73 пацієнти з ІМТ ≥ 30 кг/м2 та 27 осіб, які не страждають від ожиріння. З числа обстежених було 59 жінок і 41 чоловік, середній вік яких становив 36,4 ± 10,4 року. Суттєві відмінності спостерігались у показниках ІМТ, ГПН, інсуліну, HbA1c, ХС ЛПВЩ та ТТГ між групами (р 0,05). ТТГ вірогідно позитивно корелював із показниками ТТГ та ІМТ, HbA1c, інсуліну та ГПН у контрольній групі (p 0,001, r
Доп.точки доступа:
Kavuncuoglu, D.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Okan, Kasim.
The relationship between thyroid hormone levels, insulin resistance and body mass index, in patients with subclinical hypothyroidism and euthyroid patients [Текст] / Kasim Okan, Mehmet Sencan, Gulhan Duman // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 1. - С. 47-54. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (патофизиология)
ИНСУЛИНОРЕЗИСТЕНТНОСТЬ -- INSULIN RESISTANCE
ТЕЛА МАССЫ ИНДЕКС -- BODY MASS INDEX
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN
Аннотация: Hypothyroidism is a common thyroid disorder with female predominance. In general population its prevalance is 2–5 % while 10 times higher in female than in men. Insulin resistance, one of the most discussed issues recently, is an inadequate response to insulin in peripheral tissues despite the normal secretory function of pancreatic islet cells. In this study, we analyzed relationship between thyroid hormone levels, body mass index and insulin resistance calculated with Homeostatic Model Assessment for Insulin Resistance (HOMA-IR), Quantitative Insulin Sensitivity Check Index (QUICKI) and Atherogenic Index of Plasma (AIP) in SCH and euthyroid patients under levothyroxine treatment. Materials and methods. The clinical and laboratory data of approximately 14 000 patients between the ages of 18–60 were retrospectively evaluated. After these exclusion criteria were applied, 371 eligible individuals were included in the study. All 371 individuals divided into three groups according to TSH levels. Group 1 is eutyhroid patients under levothyroxine treatment with TSH levels between 0.27–4.2 μIU/mL. Group 2 is subclinical hypothyroid patients with TSH levels between 4.2–10 μIU/mL. Group 3 is healthy control group with TSH levels between 0.27–4.2 μIU/mL. Results. The euthyroid patient group has the highest (25.66 ± 3.36 kg/m2) mean BMI. On the other hand the mean BMI was higher in SCH (24.0400 ± 3.8436 kg/m2) group than in control group (22.48 ± 2.74 kg/m2) (p 0.05). Fasting plasma glucose (FPG), serum triglyserid, low density lipoprotein (LDL), anti-thyroid peroxidase (TPO) and insulin levels were significantly higher in euthyroid patient and SCH groups (p 0.05). Notably, total cholesterol, LDL and TPO levels were higher in euthyroid patient group (p 0.05). On the other hand, there were no difference between euthyroid patients and SCH group. Conclusions. This study found significantly elevated insulin resistance and cholesterol levels in SCH patients, so we hypothesized that SCH is also a risk factor for insulin resistance disorders such as cardiovascular diseases and metabolic syndrome. As a consequence, lipid metabolism defects and insulin resistance should be screened and treated in SCH patients. Thanks to the strong and significant correlation between HOMA and QUICKI in our study, we suggest the combined use of HOMA and QUICKI in these patients. Further and large-scale studies are needed to evaluate the relationship of HOMA, QUICKI, AIP, and BMI in detecting insulin resistance in SCH patients
Актуальність і мета дослідження. Гіпотиреоз — поширене захворювання щитоподібної залози, із домінуванням серед жінок. У загальній популяції його поширеність становить 2–5 %, тоді як у жінок цей показник у 10 разів вищий, ніж у чоловіків. Інсулінорезистентність, одна з найбільш обговорюваних проблем, розглядається як неадекватна відповідь на дію інсуліну в периферичних тканинах, незважаючи на нормальну секреторну функцію клітин острівців підшлункової залози. У цьому дослідженні ми проаналізували взаємозв’язок між рівнями гормонів щитоподібної залози, індексом маси тіла та інсулінорезистентністю, розрахованою за допомогою гомеостатичної моделі оцінки інсулінорезистентності (HOMA-IR), кількісного індексу перевірки чутливості до інсуліну (QUICKI) та індексу атерогенності плазми в осіб із субклінічним гіпотиреозом на тлі замісної терапії левотироксином. Матеріали та методи. Клінічні та лабораторні дані приблизно 14 000 пацієнтів віком від 18 до 60 років були ретроспективно оцінені. Після застосування критеріїв виключення до дослідження було включено 371 відповідну особу. Усі особи розділені на три групи за рівнем тиреотропного гормону (ТТГ). Група 1 — це еутиреоїдні пацієнти із рівнем ТТГ 0,27–4,2 мкМО/мл, які отримують лікування левотироксином. Група 2 — пацієнти із субклінічним гіпотиреозом із рівнем ТТГ від 4,2 до 10 мкМО/мл. Група 3 — здорова контрольна група з рівнем ТТГ 0,27–4,2 мкМО/мл. Результати. Група пацієнтів у стані еутиреозу мала найвищий ІМТ (25,66 ± 3,36 кг/м2). З іншого боку, ІМТ був вищим у групі осіб із субклінічним гіпотиреозом (24,0400 ± 3,8436 кг/м2), ніж у контрольній групі (22,48 ± 2,74 кг/м2) (p 0,05). Рівні глюкози плазми натще, тригліцеридів сироватки, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), антитіл до тиреоїдної пероксидази (АТ-ТПО) та інсуліну були значно вищими в групах пацієнтів у стані еутиреозу та з субклінічним гіпотиреозом (p 0,05). Примітно, що рівні загального холестерину, ЛПНЩ і АТ-ТПО були вищими в групі пацієнтів із гіпотиреозом у стані компенсації (р 0,05). З іншого боку, не було різниці між цими пацієнтами та особами із субклінічним гіпотиреозом. Висновки. У дослідженні встановлено вірогідно підвищений рівень резистентності до інсуліну та рівень холестерину в пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом. Тому ми припустили, що субклінічний гіпотиреоз також є фактором ризику розвитку інсулінорезистентності, серцево-судинних захворювань та метаболічного синдрому. Тому показники ліпідограми та інсулінорезистентність слід враховувати при лікуванні осіб із субклінічним гіпотиреозом. Враховуючи встановлену в дослідженні вагому кореляцію між HOMA та QUICKI, ми пропонуємо комбіноване використання індексів HOMA та QUICKI в цих пацієнтів. Потрібні подальші широкомасштабні дослідження для оцінки взаємозв’язку HOMA, QUICKI та ІМТ у виявленні резистентності до інсуліну в пацієнтів із субклінічним гіпотиреозом
Доп.точки доступа:
Sencan, Mehmet
Duman, Gulhan

Свободных экз. нет

Найти похожие

Pankiv, I. V.
Use of thyroid stimulating hormone receptor antibodies test in an outpatient endocrinology clinic for differential diagnosis of hyperthyroidism [Text] / I. V. Pankiv // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2022. - Т. 18, № 7. - P60-63. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ГИПЕРТИРЕОЗ -- HYPERTHYROIDISM (диагностика, кровь)
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE (диагностика, кровь)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (анализ, кровь)
АНТИТЕЛА -- ANTIBODIES (анализ)
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Аннотация: Antibodies (Abs) to the thyroid stimulating hormone receptor (TSHR) play an important role in the pathogenesis of autoimmune thyroid disease (AITD). We define the complex terminology that has arisen to describe TSHR-Abs, and discuss significant advances that have been made in the development of clinically useful TSHR-Abs assays. Methods. Literature review and discussion. Results. TSHR-Abs may mimic or block the action of TSH or be functionally neutral. Stimulating TSHR-Abs are specific biomarkers for Graves’ disease and responsible for many of its clinical manifestations. TSHR-Abs may also be found in patients with Hashimoto thyroiditis in whom they may contribute to the hypothyroidism. Measurement of TSHR-Abs in general, and functional Abs in particular is recommended for the rapid diagnosis of Graves’ disease, differential diagnosis and management of patients with AITD, especially during pregnancy, and in AITD patients with extrathyroidal manifestations such as orbitopathy. Measurement of TSHR-Abs can be done with either immunoassays that detect specific binding of Abs to the TSHR or cell-based bioassays, which also provide information on their functional activity and potency. Application of molecular cloning techniques has led to significant advances in methodology that have enabled the development of clinically useful bioassays. When ordering TSHR-Abs, clinicians should be aware of the different tests available and how to interpret results based on which assay is performed. The availability of an international standard and continued improvement in bioassays will help promote their routine performance by clinical laboratories and provide the most clinically useful TSHR-Abs results. Conclusion. Measurement of TSHR-Abs in general, and functional (especially stimulating) Abs in particular is recommended for the rapid diagnosis, differential diagnosis, and management of patients with Graves hyperthyroidism, related thyroid eye disease, during pregnancy, as well as in Hashimoto thyroiditis patients with extrathyroidal manifestations and/or thyroid-binding inhibiting immunoglobulin positivity
Антитіла (AТ) до рецептора тиреотропного гормона (ТТГ) (рТТГ) відіграють важливу роль у патогенезі автоімунних захворювань щитоподібної залози. В огляді наводиться термінологія для опису антитіл до рТТГ (АТ-рТТГ), обговорюються методика і показання до використання тесту на АТ-рТТГ в амбулаторній практиці. Методи. Огляд літератури та обговорення. Результати. АТ-рТТГ можуть імітувати або блокувати дію ТТГ чи бути функціонально нейтральними. Стимулюючі АТ-рТТГ є специфічними біомаркерами хвороби Грейвса (ХГ) і відповідають за її клінічні прояви. АТ-рТТГ також можуть бути виявлені у пацієнтів з тиреоїдитом Хашимото, у яких вони можуть сприяти виникненню в подальшому гіпотиреозу. Визначення АТ-рТТГ можна проводити за допомогою імунологічних аналізів, які виявляють специфічне зв’язування АТ з рТТГ, або аналізів, які також надають інформацію про їх функціональну активність і ефективність. Застосування методів молекулярного клонування призвело до значного прогресу в методології, що дозволило розробити клінічно корисні біологічні аналізи. Рецептори до ТТГ внаслідок взаємодії з тиреостимулювальними антитілами при ХГ або з надлишком ТТГ при первинному гіпотиреозі відіграють роль автоантигена, ініціюючи автоімунний процес. Існують свідчення, які вказують на пряму кореляцію рівнів АТ-рТТГ із клінічною активністю автоімунного процесу, що визначає тяжкість та прогноз захворювання. Рецептор ТТГ містить домен і для стимулюючих, і для блокуючих антитіл. При ХГ стимулюючі імуноглобуліни, зв’язуючись із рТТГ, імітують стимуляцію щитоподібної залози за допомогою ТТГ, що призводить до гіпертиреоїдизму. Частка стимулюючих антитіл становить близько 60–80 %, проте при сумарному визначенні антитіл поєднання ефекту стимулюючих та блокуючих антитіл може призводити до розбіжностей клініко-лабораторних даних у пацієнта. Висновок. Вимірювання АТ-рТТГ (особливо стимулюючих) рекомендується для швидкої діагностики, диференційної діагностики та лікування пацієнтів із ХГ, ендокринною орбітопатією
Свободных экз. нет

Найти похожие

Бєлих, Н. А.
Прогнозування ризику формування гіпофізарно-тиреоїдної дизадаптації у новонароджених в регіоні помірного йодного дефіциту [Текст] / Н. А. Бєлих // Современная педиатрия. - 2014. - № 4. - С. 50-54

MeSH-главная:
ИОД -- IODINE (дефицит)
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ -- PREGNANCY COMPLICATIONS (метаболизм)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (кровь)
ПРОГНОЗИРОВАНИЕ -- FORECASTING
БЕРЕМЕННОСТЬ -- PREGNANCY
НОВОРОЖДЕННЫЙ -- INFANT, NEWBORN
Свободных экз. нет

Найти похожие

Бєлих, Н. А.
Функціонування гіпофізарно-тиреоїдної системи у дітей грудного віку в умовах дефіциту мікронутрієнтів [Текст] / Н. А. Бєлих // Современная педиатрия. - 2013. - № 8. - С. 119-122

Рубрики: Дети

MeSH-главная:
ГИПОТИРЕОЗ ВРОЖДЕННЫЙ -- CONGENITAL HYPOTHYROIDISM (диагноз)
АНЕМИЯ ЖЕЛЕЗОДЕФИЦИТНАЯ -- ANEMIA, IRON-DEFICIENCY (диагноз, метаболизм)
ПИЩЕВЫЕ МИКРОЭЛЕМЕНТЫ -- MICRONUTRIENTS (дефицит)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (кровь)
МЛАДЕНЕЦ -- INFANT
Кл.слова (ненормированные):
гипофизарно-тиреоидная система
Свободных экз. нет

Найти похожие

Багель, И. М.
Влияние мерказолила и тиреопаратиреоидэктомии на свойства Са2+ -АТФазы саркоплазматического ретикулума скелетной мышцы [Текст] / И. М. Багель // Проблемы эндокринологии. - 1999. - Т. 45, № 3. - С. 38-42

Рубрики: Мерказолил

MeSH-главная:
МЫШЦА СКЕЛЕТНАЯ -- MUSCLE, SKELETAL (действие лекарственных препаратов)
ЩИТОВИДНАЯ ЖЕЛЕЗА -- THYROID GLAND (патология, хирургия)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (терапевтическое применение)
Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Белых, Н. А.
Прогнозирование риска формирования гипофизарно-тиреоидной дезадаптации в регионе умеренного йодного дефицита [Текст] / Н. А. Белых // Міжнародний журнал педіатрії, акушерства та гінекології. - 2017. - Т. 11, № 2. - С. 28-35. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
ИОД -- IODINE (дефицит, метаболизм)
ГИПОФИЗА ГОРМОНЫ -- PITUITARY HORMONES (дефицит, метаболизм)
ТИРЕОТРОПИН -- THYROTROPIN (дефицит, метаболизм)
НОВОРОЖДЕННЫЙ -- INFANT, NEWBORN (рост и развитие)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
Аннотация: Цель: определить прогностически значимые факторы риска формирования гипофизарно-тиреоидной дезадаптации у новорожденных в условиях умеренного йодного дефицита. Материалы и методы. В рамках эпидемиологического исследования распространенности анте- и постнатального дефицита йода и железа у детей было проведено анкетирование беременных с определением йодурии, объема щитовидной железы (n=1052), оценкой функционирования гипофизарно-тиреоидной системы (n=252), результатов неонатального скрининга на врожденный гипотиреоз (n=948). Результаты. Установлено, что наиболее весомыми прогностическими факторами формирования гипертиреотропинемии как основного признака гипофизарно-тиреоидной дезадаптации у новорожденных, является наличие у матери во время беременности субклинического гипотиреоза, относительной гестационной гипотироксинемии, отсутствие антенатальной йодной профилактики. Протекторными прогностическими факторами являются оптимальное функционирование щитовидной железы беременной, применение адекватной йодной профилактики во время беременности. Заключение. Применение индивидуальной йодной профилактики во время беременности предотвращает формирование гипофизарно-тиреоидной дезадаптации у новорожденного
Свободных экз. нет

Найти похожие

1-10 11-20 21-30 31-40 41-50 51-60

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)