Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

в найденном

Найдено в других БД:

Книги (564)

Редкие издания (23)

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: (<.>S=Философия<.>)

Общее количество найденных документов : 19
Показаны документы с 1 по 10

1-10 11-19

    Безух, Ю.
    Дмитрій та Мамай [Текст] / Ю. Безух // Новая Медицина Тысячелетия. - 2011. - № 5. - С. 34-38

Рубрики: История

   Философия

Свободных экз. нет

Найти похожие

    Безух, Ю.
    Чари Граалю [Текст] / Ю. Безух // Новая Медицина Тысячелетия. - 2010. - № 5. - С. 33-35

Рубрики: История

   Философия

Свободных экз. нет

Найти похожие

    Безух, Ю.
    Чари Граалю [Текст] / Ю. Безух // Новая Медицина Тысячелетия. - 2011. - № 2. - С. 36-42

Рубрики: История

   Философия

Свободных экз. нет

Найти похожие

    Вардинець, М.
    Крізь історію людського нарцисизму та просвітлення - філософський огляд у контексті психоаналізу [Текст] / М. Вардинець // Вісник наукових досліджень. - 2011. - № 4. - С. 88-89

Рубрики: Психоанализ

   Нарциссизм

   Философия

Свободных экз. нет

Найти похожие

Гаврищак, І. І.
Лінгвофілософська система Вільгельма фон Гумбольдта: історико-біографічний аспект [Текст] = Wilhelm von Humboldt’s linguo-philosophical system: historical and biographical aspect / І. І. Гаврищак, О. Я. Проців // Медична освіта. - 2019. - N 4. - С. 127-133

MeSH-главная:
ЛИНГВИСТИКА -- LINGUISTICS
ФИЛОСОФИЯ -- PHILOSOPHY
ИСТОРИЯ -- HISTORY
Аннотация: У статті на основі аналізу біографічних даних і сфер наукової та суспільної діяльності німецького мислителя, лінгвіста, представника німецького філологічного неогуманізму, державного і політичного діяча, реформатора європейської університетської освіти Вільгельма фон Гумбольдта розглянуто формування лінгвофілософської системи, що визначила магістральні напрямки розвитку європейського і світового мовознавства ХХ–ХХІ століття
З’ясовано, що доповідь «Про порівняльне вивчення мов різних епох їхнього розвитку», прочитана в Берлінській академії наук у 1820 р., стала етапним фактом наукової біографії Гумбольдта, результатом особистого екзистенційного досвіду, свідомого цілеспрямованого накопичення фактів проявів національного духу різних європейських народів, включаючи повноцінні мови й діалекти, міфологічний національний пласт, традиції, культурні артефакти, фольклорні й авторські тексти різних епох. Доведено, що основоположні ідеї лінгвофілософської системи Гумбольдта сформульовані й оприлюднені в праці «Про відмінність статей і її вплив на органічну природу» (1794). Проголошена ним формула «прекрасної єдності» речей і явищ трактувалася як результат діяльності енергії тілесного світу, тому всі його прояви, включаючи людину, її діяння, а також мову (праця «Про Германа і Доротею» Гете», 1798), мають бути враховані, осмислені й систематизовані, як результати функціонування людського духу. Мандрівки Францією, Іспанією та Італією не лише забезпечили Гумбольдта новими естетичними враженнями, але остаточно визначили мовознавчий вектор його досліджень, що завершився оригінальною лінгвофілософською концепцією, в якій ідеальна складова не суперечить матеріальній, а доповнює її: мова є дух, і духом народу є його мова («Про відмінність будови людських мов і її вплив на духовний розвиток людства»)
Доп.точки доступа:
Проців, О. Я.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Губергріц, Н. Б.
Ранні уявлення про харчування, травлення, захворювання шлунково-кишкового тракту та їхнє лікування: від Парацельса до Гельмонта і Декарта [Текст] = Early concepts of nutrition, digestion, diseases of the gastrointestinal tract and their treatment: from Paracelsus to Helmont and Descartes / Н. Б. Губергріц, Н. В. Бєляєва, К. Ю. Ліневська // Сучасна гастроентерологія. - 2022. - № 1/2. - С. 73-76. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ИСТОРИЯ АНТИЧНАЯ -- HISTORY, ANCIENT
ПИЩЕВАРИТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ -- DIGESTIVE SYSTEM DISEASES (история, терапия)
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНЫЙ ТРАКТ -- GASTROINTESTINAL TRACT
АЛХИМИЯ -- ALCHEMY
ФИЛОСОФИЯ -- PHILOSOPHY (история)
Аннотация: Парацельс взяв на себе відповідальність за інтелектуальну реконструкцію західної медицини XVI ст. Як лікар‑алхімік він став затятим прихильником хімічної фармакології та терапії і таким самим противником медичної доктрини свого часу. Його праці були численними. Одна з них — «Prognostication» поклала початок відмежуванню хімії як науки від алхімії. Його дослідження також указують на глибокі знання у галузі науки та принципів магнетизму. Будучи членом культу герметизму, він рішуче підтримував «три принципи» арабських алхіміків, які ґрунтуються на застосуванні ртуті (характеризується плинністю, тяжкістю та «металевістю»), сірки (має здатність до горіння) та солі (спостерігається міцність і відносна хімічна інертність). Парацельс вважав, що головною позитивною метою алхімії є відкриття ліків для лікування захворювань, і таким чином він став лідером у застосуванні наукових принципів у медицині. У цьому відношенні його зусилля щодо комбінування ятрохімії і алхімії зрештою увінчалися створенням основ для розвитку сучасної фармакології. Фактично не є несподіваним, що він відомий як попередник хімічної фармакології та терапії, а також як найоригінальніший мислитель у галузі медицини XVI ст.
У XVII ст., будучи учнем Парацельса, ван Гельмонт вважав, що кожен матеріальний процес тіла забезпечується спеціальним життєвим принципом. За винятком кількох екзотичних богословських поглядів, ван Гельмонт позиціонувався як хімік та першокласний вчений. Його міркування про те, що всі фізіологічні процеси є ферментативними реакціями і в шлунку міститься спеціальна травна речовина (кислота), були пророчими, але знадобилося цілих три століття, щоб їх науково обґрунтувати
Paracelsus took over the responsibility for the intellectual reconstruction of Western medicine of the 16th century. As an alchemist physician, he supported chemical pharmacology and therapy and opposed medical doctrine of that time. His writings were numerous and included Prognostication, which separated chemistry as a science from alchemy. His research reflected a deep knowledge of science and principles of magnetism. Being a member of the Hermetic cult, he strongly supported the «three principles» of Arab alchemists, based on the use of mercury (characterized by fluidity, heaviness and «metallicity»), sulfur (ability to burn) and salt (power and relative chemical inertness). Paracelsus believed that the main positive aim of alchemy was the discovery of drugs for the treatment of diseases; thus he became a leader in applying the scientific principles to medicine. In this respect, his efforts to combine iatrochemistry and alchemy ultimately culminated in the creation of the foundations for the development of modern pharmacology. In fact, it is not surprising that he is known as the forerunner of chemical pharmacology and therapy, as well as the most original thinker in the field of medicine in the 16th century
In the 17th century, as a student of Paracelsus, van Helmont believed that every material process of the body is determined by a special life principle. With the exception of a few exotic theological views, van Helmont was known as a chemist and a first-class scientist. Thus, his ideas that all physiological processes are enzymatic reactions, and there is a special digestive substance (acid) in the stomach, turned out to be prophetic, but it took three centuries to substantiate them from the scientific point of view
Доп.точки доступа:
Бєляєва, Н. В.
Ліневська, К. Ю.
Парацельс, Филипп Ауреол Теофрастус Бомбаст фон Гогенгайм (врач и естествоиспытатель, один из основателей ятрохимии ; 1493-1541 ) \про нього\
Гельмонт, Жан Баптист ван Гельмонт (1577-1644) \про нього\
Декарт, Рене (1596-1650) \про нього\

Свободных экз. нет

Найти похожие

Декарт, Р.
Начала философии. Письмо автора к французскому переводчику «Начал философии». Уместное здесь как предисловие / Р. Декарт // Асклепий. - 2013. - Т. 16, № 1. - С. 3-10

MeSH-главная:
ФИЛОСОФИЯ -- PHILOSOPHY (история)
Доп.точки доступа:
Декарт, Рене (философ) \о нем\

Свободных экз. нет

Найти похожие

Каладзе, Н. М.
Аристотель (лекция) [Текст] / Н. М. Каладзе // Асклепий. - 2009. - Т. 12, № 1. - С. 79-82

MeSH-главная:
ФИЛОСОФИЯ -- PHILOSOPHY (история)
ЛИЧНОСТИ ВЫДАЮЩИЕСЯ -- FAMOUS PERSONS
Доп.точки доступа:
Аристотель (384-322 до н. э.) \о нем\

Свободных экз. нет

Найти похожие

Компетентнісний підхід до підготовки докторів філософії у державному вищому навчальному закладі "Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України" [Текст] = The competent approach to doctors’ of philosophy training in I. Horbachevsky ternopil state medical university / І. М. Кліщ [та ін.] // Медична освіта. - 2019. - N 1. - С. 74-78

MeSH-главная:
ФИЛОСОФИЯ -- PHILOSOPHY
ОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕ, ПОВЫШЕНИЕ КВАЛИФИКАЦИИ -- EDUCATION, MEDICAL, CONTINUING
Аннотация: Мета роботи ‒ провести аналіз реалізації компетентнісного підходу до підготовки докторів філософії за освітньо-науковими програмами в Тернопільському державному медичному університеті і встановити відповідність його вимогам чинного законодавства України. Основна частина. У ДВНЗ “Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України” проводиться підготовка докторів філософії за ліцензованими спеціальностями галузі знань 22 “Охорона здоров’я”: 222 “Медицина”, 228 “Педіатрія”, 221 “Стоматологія”, 226 “Фармація” та за спеціальністю 091 “Біологія” галузі знань 09 “Біологія”. Підготовка фахівців третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти здійснюється на засадах компетентнісної парадигми за ліцензованими освітньо-науковими програмами та навчальними планами, затвердженими вченою радою університету. В освітньо-наукових програмах чітко окреслені визначення програмних компетентностей, які повинні здобуватися у процесі навчання докторами філософії (інтегральної, загальних та спеціальних). Освітньо-наукові програми підготовки докторів філософії включають у себе наукову та освітню складові і передбачають набуття чотирьох основних компетентностей відповідно до Національної рамки кваліфікацій: оволодіння загальнонауковими (філософськими) компетентностями; набуття універсальних навичок дослідника; здобуття мовних компетентностей; здобуття глибинних знань зі спеціальності, за якою аспірант проводить дослідження. Висновки. У Тернопільському державному медичному університеті підготовка докторів філософії здійснюється відповідно до чинного законодавства України відповідно до розроблених освітньо-наукових програм у межах ліцензованих спеціальностей на засадах компетентнісного підходу до організації навчального процесу. Це сприяє цілеспрямованому формуванню необхідних компетенцій випускника, готовності їх до майбутньої успішної професійної діяльності, забезпечує цілісне бачення ними досліджуваної проблеми на основі її структурного аналізу
Доп.точки доступа:
Кліщ, І. М.
Потіха, Н. Я.
Сатурська, Г. С.
Ковали, О. С.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Лисенко, В. Й.
Самоменеджмент як платформа пізнання основних медичних та філософських доктрин у процесі формування світогляду та кругозору майбутніх вчених [Текст] / В. Й. Лисенко, С. В. Лисенко // Проблеми безперервної медичної освіти та науки. - 2020. - N 1. - С. 74-78

MeSH-главная:
ПОЗНАНИЯ ТЕОРИЯ -- KNOWLEDGE
ФИЛОСОФИЯ -- PHILOSOPHY
Аннотация: Висвітлено роль самоменеджменту в підготовці доктора філософії на основі стандартів МОН України, які спрямовані на формування системного наукового світогляду та загального культурного кругозору в майбутніх вчених. Розглянуто необхідність вміти оперувати медичними та філософськими доктринами, опановувати мистецтвом мислення. Послуговуючись самоменеджментом, вчені здатні ознайомитися зі східними та західними вченнями, не ідеалізуючи одні вчення і демонізуючи інші. Приділено увагу різниці західного (європейського) та східного (китайського, індійського) способу мислення, що зумовило своєрідність культурних парадигм греко-християнського та буддійського світу. Західне мислення схильне до дихотомії, статики, членування, лінійності та ін. Східне мислення — це цілісний підхід, не членування цілого, не протиставлення, в основі якого лежить закон самоорганізації цілого, єдність різного, одинично-єдиного, перервно-неперервного. Ціле володіє якостями, які не притаманні частинам. Представлені на Сході уявлення про два види знань: всезнання — цілісне, недиференційоване (континуальне мислення) та умовне знакове знання, яке припускає розділення на суб’єкт і об’єкт (дискретне мислення). Істина доступна лише цілісному мисленню, а знакове — тренування розуму. Стисло розглядаються фундаментальні поняття «дао», «істина», «мудрість», закон Середини чи рухливої рівноваги у викладенні китайських мудреців, а також причини різного відношення до понять істини, слова та мовчання, хаосу та Небесного порядку західного та східного світів. Приділяється увага системному підходу в медичній науці. Рекомендовані конкретні напрями для включення до особистих програм самоменеджменту (та коучингу), які можуть розширити можливості будь-якого науковця
Доп.точки доступа:
Лисенко, С. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

1-10 11-19

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)