Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

в найденном

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=БУ5/2020/24/2<.>

Общее количество найденных документов : 30
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-30

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Бачинський В. Т., Саркісова Ю. В.
Заглавие : Можливості діагностики давності настання смерті шляхом визначення кількості K+ та NA+ у склистому тілі ока людини
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 3-8 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: СМЕРТЬ -- DEATH
СТЕКЛОВИДНОЕ ТЕЛО -- VITREOUS BODY
Аннотация: У даній роботі розглянуто можливості методики визначення кількості електролітів склистого тіла людини для застосування в судово-медичній практиці, зокрема для точного встановлення давності настання смерті. Проведено порівняння отриманих результатів із вже відомими даними наукових праць світових дослідників та із лазерними поляризаційними методиками оцінки зображень препаратів склистого тіла для встановлення посмертного інтервалу. Мета роботи – дослідити діагностичні можливості методу визначення кількості К+ та Na+ склистого тіла людини для точного встановлення давності настання смерті. Матеріал і методи. Об’єкт дослідження – зразки склистого тіла 68 біоманекенів із попередньо відомою давністю настання смерті, померлі внаслідок серцево-судинної патології. Забір проводили при змішаному освітленні, температурі повітря +18-22°С і відносній вологості 60-75 %, у різні проміжки після настання смерті: від 1 до 48 год. Дослідження кількості К+ та Nа+ проводили на аналізаторі електролітів та газів ROCHE COBAS B121. Результати. Під час дослідження спостерігався послідовний підйом рівня К+ у склистому тілі зі збільшенням посмертного періоду. У всіх випадках у середньому в перші 6 год його кількість становила 7,1 ммоль/л, через 6-12 годин – 9,4 ммоль/л, через 12-18 годин – 12,3 ммоль/л, через 18-24 години – 15,8 ммоль/л, через 24-36 годин – 19,6 ммоль/л, через 36-48 годин – 24,7 ммоль/л. Кількість Na+ у середньому коливається між 120 і 200 ммоль/л. Висновки. Встановлено, що метод визначення кількості К+ у склистому тілі людини є чутливий до визначення часу настання смерті. Зокрема, за кількістю К+ можна встановити давність настання смерті з точністю до 4-6 годин на інтервалі до 18 годин та з точністю 8-12 годин у більш пізні терміни давності настання смерті. Графік результатів кількості Na+ наближається до горизонтального, що не передбачає кореляції між його кількістю та давністю настання смерті, та не є статистично значущим.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Булик Р. Є., Йосипенко В. Р.
Заглавие : Морфометрична характеристика вентролатерального преоптичного ядра гіпоталамуса зрілих щурів за модифікації фотоперіоду
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 9-14 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ФОТОПЕРИОД -- PHOTOPERIOD
ПРЕОПТИЧЕСКАЯ ОБЛАСТЬ -- PREOPTIC AREA
Аннотация: Мета роботи - з’ясувати вплив різного світлового режиму та мелатоніну на морфометричну характеристику вентролатерального преоптичного (передньо-бічного передзорового) ядра гіпоталамуса зрілих щурів. Матеріал і методи. Дослідження проведені на 28 білих нелінійних щурах-самцях. Тварини першої серії перебували за умов нормального світлового режиму. Тварини другої серії перебували за умов світлової депривації. Щури третьої серії знаходилися в умовах світлової стимуляції. Четверту серію складали щури, яким на фоні світлової стимуляції внутрішньоочеревинно вводили мелатонін (Sigma, USA) у дозі 0,5 мг/кг маси тіла щура. Морфологічний аналіз нейронів здійснювали за допомогою мікроскопа ЛЮМАМ-8. Результати. Виявлено асиметричне розташування вентролатеральних преоптичних ядер гіпоталамуса в півкулях головного мозку. Ядро на зрізах мало кулясту чи овальну форму, а нейрони були однотипними як у центрі, так і на периферії ядра. Дані морфометричної характеристики вказують, що в досліджуваних показниках (середній об’єм нейроцита, середній об’єм ядер нейроцитів, ядерно-цитоплазматичне співвідношення в нейроцитах та середня кількість нейроцитів на стандартній площині гістологічного зрізу) чітких розбіжностей у середніх тенденціях не виявлено. Висновки. Проведені гістологічні дослідження вказують на те, що досліджувані показники не реагують на умови освітлення та час доби, коли моделювалися відповідні умови експерименту.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Волкогон А. Д., Гарбузова В. Ю., Атаман О. В.
Заглавие : Аналіз зв’язку генетичного поліморфізму довгої некодуючої РНК ANRIL із виживаністю пацієнтів із онкоурологічною патологією
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 15-22 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
МОЧЕВОГО ПУЗЫРЯ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- URINARY BLADDER NEOPLASMS
ПОЧЕК НОВООБРАЗОВАНИЯ -- KIDNEY NEOPLASMS
Аннотация: Мета роботи – вивчення можливого зв’язку виникнення раку нирки та раку сечового міхура із rs4977574-поліморфізмом гена довгої некодуючої РНК ANRIL залежно від віку пацієнтів. Матеріал і методи. Для дослідження використано цільну венозну кров 242 осіб із раком сечостатевої системи (101 пацієнт зі світлоклітинним нирково-клітинним раком та 141 хворий на перехідноклітинний рак сечового міхура). Генотипування за rs4977574-сайтом гена ANRIL здійснювали методом полімеразної ланцюгової реакції в режимі реального часу (Realtime PCR) за наявності TaqMan assay C_31720978_30. Статистично дані опрацьовували за допомогою пакета програм SPSS (версія 17.0). Результати. Встановлено, що в носіїв G-алеля за поліморфним сайтом rs4977574 гена ANRIL злоякісні новоутворення урогенітального тракту виникають приблизно на 5 років раніше, ніж у АА-гомозигот (log rank P = 0,022; Breslow P = 0,006). Результати регресійного аналізу методом Кокса у рамках домінантної моделі успадкування показали, що носії G-алеля мають вищий ризик виникнення раку сечостатевої системи із віком (HR = 1,369; Р = 0,030), порівняно з гомозиготами за основним А-алелем. Достовірність результатів зберігалась і після поправки на стать, індекс маси тіла хворих, наявність у них метастазів, звички палити та вживати алкоголь (HR = 1,348; Р = 0,040). Висновки. Носії G-алеля за rs4977574-поліморфізмом гена довгої некодуючої РНК ANRIL мають вищий ризик виникнення раку сечостатевої системи з віком, порівняно із гомозиготами АА.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Гараздюк М. С.
Заглавие : Цифрова поляризаційна мікроскопія для диференціації крововиливів у головному мозку травматичного і нетравматичного генезів
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 23-28 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: МИКРОСКОПИЯ ПОЛЯРИЗАЦИОННАЯ -- MICROSCOPY, POLARIZATION
МОЗГА ГОЛОВНОГО КРОВОИЗЛИЯНИЯ ТРАВМАТИЧЕСКИЕ -- BRAIN HEMORRHAGE, TRAUMATIC
ВНУТРИЧЕРЕПНЫЕ КРОВОИЗЛИЯНИЯ -- INTRACRANIAL HEMORRHAGES
Аннотация: Мета роботи – розробити судово-медичні критерії диференціації крововиливів травматичного і нетравматичного генезів методом цифрової поляризаційної мікроскопії гістологічних зрізів речовини головного мозку людини (РГМЛ). Матеріал і методи. Нативні гістологічні препарати РГМЛ від 30 трупів із ішемічним інсультом (1-ша група), 35 трупів із крововиливами травматичного генезу (2-га група), 35 трупів із крововиливами в РГМЛ нетравматичного генезу (3-тя група) та 30 трупів, причиною смерті яких була гостра коронарна недостатність (4-та група-контроль). Метод дослідження – цифрова поляриметрія (визначалися координатні розподіли значень орієнтаційного параметра (ОП) мікроскопічних зображень гістологічних зрізів мозку). Результати. Результати досліджень координатної та статистичної структури мап величини ОП у точках цифрових мікроскопічних зображень гістологічних зрізів РГМЛ померлих усіх груп виявили координатно-неоднорідну структуру всіх розподілів величини ОП та достатню статистичну подібність мап ОП - гістограми розподілів величини ОП мікроскопічних зображень гістологічних зрізів мозку померлих з всіх груп близькі за структурою, що можна пов’язати з кратним розсіянням світла в об’ємі навіть геометрично тонких гістологічних зрізів РГМЛ. За рахунок цього відбувається деполяризація світла і прояви оптичної активності протеїнових структур усереднюються до близьких величин ОП у межах всіх груп, незалежно від причини настання смерті. Висновок. Аналіз отриманих даних виявив, що для кожного із статистичних параметрів (статистичні моменти 1–4-го порядків), які характеризують мапи орієнтаційного параметра мікроскопічних зображень гістологічних зрізів мозку померлих з усіх груп, величини чутливості , специфічності та збалансованої точності нижчі на 15% - 25% від задовільного рівня диференціальної діагностики – 80% - 85%.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Григор’єв Є. О., Ситнік П. О., Дьяков А. В., Ситнік О. Г.
Заглавие : Фактори ризику та особливості клінічного перебігу гнійно-запальних захворювань органів малого таза з урахуванням мікробного чинника
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 29-33 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ТАЗОВЫХ ОРГАНОВ ИНФЕКЦИЯ -- PELVIC INFECTION
Аннотация: Мета роботи – визначення факторів ризику та особливості клінічного перебігу гнійно-запальних захворювань органів малого таза, враховуючи мікробний чинник. Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз медичної документації 47 хворих, які перенесли ургентне хірургічне лікування, з приводу гнійно-запальних захворювань органів малого таза в гінекологічному відділенні міської клінічної лікарні №1 міста Одеси за 2014-2019 роки. Результати. Середній вік пацієнтів склав (38,3±1,5) років. Хворі перебували в стаціонарі в середньому 10,5±0,5 доби. З’ясовано, що початок статевого життя у пацієнток склав (14,6±1,66) років. Післяопераційні гнійно-септичні ускладнення (ГСУ) спостерігалися у 18 жінок (38,3%), з яких 13 жінок мали штучне переривання вагітності в анамнезі, тобто 72,2% (RR = 1,22). Із 30 випадків (63,8%) позитивного інтраопераційного бактеріального засіву 22 жінки (73,3%) мали в анамнезі штучне переривання вагітності (OR = 1,93). Монокультура визначалася у 24 пацієнток (80,0%), а мікробні асоціації –у шести жінок (20,0%). Виявлено залежність між наявністю мікробної асоціації і наявністю в анамнезі жінки штучних абортів (RR = 1,67). При зборі анамнезу захворювання, яке передавалося статевим шляхом, відзначали 19 жінок, що становило 40,4%. З них післяопераційні ГСУ спостерігалися у 12 пацієнток (RR = 2,94). Висновки. 1. При оцінці відносного ризику встановлено, що найбільше значення для розвитку гнійно-запальних захворювань органів малого таза мають раніше перенесені інфекції статевим шляхом передачі, артифіціальні аборти, ранній дебют статевого життя, низький рівень контрацепційної культури і проміскуїтет. 2. Показано, що наявність в анамнезі жінки штучних абортів підвищує ризики виникнення гнійно-запального процесу. Так, з 18 хворих, в яких спостерігався розвиток післяопераційних гнійно-септичних ускладнень, 13 жінок в анамнезі мали штучне переривання вагітності, тобто 72,2% (RR = 1,22). 3. Частота гнійно-септичних ускладнень залежить від тяжкості стану хворого і ознак загальної інтоксикації. У хворих, які перенесли позалікарняний аборт, частота розвитку гнійно-септичних ускладнень становила 100%, а середня кількість лейкоцитів - 22,0±3,0 (RR = 3,3, p 0,05).
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Дудченко Є. С., Ткач Г. Ф.
Заглавие : Структурні особливості регенерації довгих кісток у щурів із експериментальною хронічною гіперглікемією
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 34-40 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: КОСТНАЯ РЕГЕНЕРАЦИЯ -- BONE REGENERATION
ГИПЕРГЛИКЕМИЯ -- HYPERGLYCEMIA
Аннотация: Мета роботи – з’ясувати гістологічні, ультрамікроскопічні та гістоморфометричні особливості регенераторного процесу довгих кісток у щурів із експериментальною хронічною гіперглікемією (ХГ). Матеріал і методи. Дослідження проведено на 60 білих лабораторних щурах-самцях, яких розподілили на такі групи: І – контрольна група (20 щурів); ІІ – група для оцінювання стану глюкозного гомеостазу і підтвердження змодельованої ХГ (10 щурів); ІІІ – група для порівняння з групою ІІ (10 щурів); ІV – тварини з ХГ та посттравматичним дефектом кісток (20 щурів). У тварин ІІ та ІV груп ХГ моделювали шляхом двотижневого навантаження 10 % водним розчином фруктози із подальшим одноразовим уведенням стрептозотоцину (40 мг/кг) та нікотинової кислоти (1 мг/кг). Тварин І та ІV груп виводили з експерименту на 21-шу добу після нанесення травми. Cвітлову мікроскопію виконували з використанням мікроскопа Olympus BH-2; растрову мікроскопію – за допомогою електронного мікроскопа РЕМ 102. Результати. На 21-шу добу після відтворення травми у щурів контрольної групи більша частина ділянки дефекту була заповнена сформованими кістковими балками. У групі з ХГ у цей термін лише тільки відбувалось початкове формування тонких дрібнопетлястих кісткових трабекул. У товщі балок розташовувались поодинокі групи хондрогенних клітин. Крім того, у регенераті спостерігались жирові клітини та лімфоцитарно-лейкоцитарна інфільтрація. Площа грубоволокнистої кісткової тканини в контрольній групі була на 29,26 % більшою, а площа сполучної тканини – на 10,87 % меншою, ніж у тварин із ХГ. Також у групі з ХГ регенерат містив грануляційну та хрящову тканини. Висновок. Хронічна гіперглікемія призводить до порушення проліферації та диференціації остеобластичного диферону в бік формування фіброзно-хрящового регенерату.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Зубач О. О., Васюнець Л. С., Дяків Я. М., Горбаль І. М., Куліш І. М., Семенишин О. Б.
Заглавие : Результати сероепідеміологічних досліджень населення Львівської області та професійної групи ризику щодо лептоспірозу
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 41-45 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ЛЕПТОСПИРОЗ -- LEPTOSPIROSIS
СЕРОЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- SEROEPIDEMIOLOGIC STUDIES
Аннотация: Мета роботи – вивчити результати сероепідеміологічних досліджень із визначенням протилептоспірозних антитіл IgG серед населення та професійної групи ризику. Матеріал і методи. За допомогою імуноферментного аналізу (ІФА) проводилось визначення антитіл IgG до лептоспір у крові здорових донорів обласного центру служби крові та робітників Львівводоканалу. Статистичний аналіз проводився за допомогою програмного забезпечення Epitools. Результати. Обстежено зразки крові 124 осіб, з яких 90 були донорами Львівського обласного центру служби крові і 34 – працівниками різних підрозділів Львівводоканалу. Серед донорів крові 70 (77,8%) осіб були мешканцями районів області і 20 (22,2%) проживали у місті Львові. Серед мешканців Львівської області (без врахування м. Львова) частка серопозитивних осіб становила 8,57%. Найвищий відсоток серопозитивних осіб виявлений у Старосамбірському районі (20%) і зовсім не виявлено серопозитивних у Жовківському і Радехівському районах. Попри наші очікування, у жодного працівника Львівводоканалу IgG до лептоспір не виявлені. Також жодного позитивного результату щодо наявності антитіл IgG до лептоспір не виявлено у мешканців Львова. Висновок. Частка осіб із позитивним рівнем IgG до лептоспір у Львівській області становить 8,57% (за винятком м. Львова), що є свідченням інфікування лептоспірами в минулому. Потребує подальшого вивчення інформативність імуноферментного аналізу тест-систем для визначення протилептоспірозних IgG із метою використання в сероепідеміологічних дослідженнях.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Клітинська О. В., Стішковський А. В., Гасюк Н. В.
Заглавие : Аналіз впливу рівня стресу у дітей 6-7 років, які постійно проживають в умовах біогеохімічного дефіциту фтору та йоду на показники захворюваності на карієс
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 46-51 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: КАРИЕС ЗУБОВ -- DENTAL CARIES
ФТОР -- FLUORINE
ИОД -- IODINE
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Висока поширеність карієсу постійних зубів у дітей в Україні висуває проблему профілактики як основну в дитячій стоматології. Зважаючи на те, що зуби після прорізування найбільш вразливі для ураження карієсом, набуває особливої актуальності пошук нових підходів до створення програм профілактики карієсу постійних зубів, особливо на етапі незрілої емалі. Мета – встановити кореляцію між рівнем стресу у дітей перших класів з різним стоматологічним статусом та станом загального здоров’я, які постійно проживають на території біогеохімічного дефіциту фтору і йоду. Матеріал і методи. Протестовані 73 школярі перших класів загальноосвітніх шкіл міста Ужгорода з різним станом загального здоров’я. Контрольну групу порівняння склали 26 здорових дітей аналогічного віку. Визначені показники стресу залежно від стоматологічного статусу і обтяженістю загальносоматичною патологією та проведені порівняння з показниками контрольної групи. Результати. При аналізі рівня тривожності в обстежених дітей встановлено достовірно гірші показники індексу тривожності у дітей клінічних груп порівняно зі здоровими дітьми з превалюванням низького рівня у першій клінічній групі (64,86±1,76; р0,05), середнього рівня ? у другій групі (45,65±1,02; р0,05), та високого рівня ? у третій групі (84,20±2,34; р0,001). Висновки. У дітей молодшого шкільного віку Закарпатської області встановлено пряму залежність між показниками поширеності та інтенсивності карієсу, рівнем стресу та показниками загальносоматичної захворюваності; усі показники достовірно відрізнялися від аналогічних порівняно з контрольною групою здорових дітей (p0,01).
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Ковчун В. Ю., Сікора В. З., Линдін М. С., Сікора В. В.
Заглавие : Гістоморфометрична оцінка змін паренхіми підшлункової залози за умов впливу гіперосмолярної дегідратації
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 52-56 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ОБЕЗВОЖИВАНИЕ -- DEHYDRATION
ПОДЖЕЛУДОЧНАЯ ЖЕЛЕЗА -- PANCREAS
Аннотация: Мета роботи – вивчити особливості гістоморфометричних змін підшлункової залози щурів за умов гіперосмолярної дегідратацї. Матеріал і методи. Експеримент проведений на 40 білих щурах-самцях зрілого віку. Контрольну серію тварин склали 10 щурів, експериментальна серія розділена залежно від ступеня зневоднення на три групи по 10 щурів у кожній. Результати. За умов клітинної дегідратації нами виявлено такі статистично значущі зміни. Збільшення площі ацинусів при легкому ступені зневоднення на 39,9%; площі острівців Лангерганса – при середньому та тяжкому ступені на 51,6 % та 45,9%; площа екзокринних панкреатоцитів зменшується при середньому та тяжкому ступені на 29,6 % та 35,9%, з одночасним збільшенням площі їх ядер на 46,2%, за умов вираженої дегідратації. Висновки. Зміни паренхіми підшлункової залози та мікроциркуляторного русла прогресують прямо пропорційно зростанню тяжкості дегідратації.
Найти похожие

10.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Косілова С. Є.
Заглавие : Вплив окиснювального стресу на стан плода і новонародженного у вагітних із вузловим зобом
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 57-62 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ЗОБ УЗЛОВОЙ -- GOITER, NODULAR
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS
ПЛОД -- FETUS
НОВОРОЖДЕННЫЙ -- INFANT, NEWBORN
Аннотация: Мета роботи – вивчити стан процесів пероксидації ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантної системи (АОС) у новонароджених від матерів із вузловим зобом, вплив окисного стресу на стан плода і новонародженого. Матеріал і методи. Проведено аналіз стану 20 плодів від здорових жінок (контрольна група) і 54 плодів від жінок із вузловим зобом (основна група). З них 30 плодів від жінок із вузловим зобом І ступеня (І група) і 24 – від жінок із вузловим зобом ІІ ступеня (ІІ група). Про стан внутрішньоутробного плода судили за даними кардіотокографії (КТГ), біофізичного профілю плода (БПП), результатів доплерометрії. Для оцінки стрес-реалізуючих і стрес-лімітувальних систем організму вивчали деякі показники ПОЛ і АОС. Вміст продуктів ПОЛ оцінювали за рівнем гідроперекисів ліпідів і малонового альдегіду. Стан АОС вивчали за вмістом глутатіону в еритроцитах і активності ферменту глутатіон-пероксидази. Забір крові у плодів проводили з вени пуповини після народження. Результати. З’ясовано, що в новонароджених І групи у відповідь на накопичення продуктів ПОЛ значно зростав вміст глутатіону (35,5±1,0 мкмоль/мл ер. проти 31,5±1,1 мкмоль/мл ер. у новонароджених контрольної групи, р0,05) і активність глутатіон – пероксидази (28,5±1,1 мкмоль/мл ер. проти 24,4±1,2 мкмоль/мл ер., р0,05), що свідчить про напруження компенсаторно-пристосувальних механізмів. У новонароджених ІІ групи надлишкове накопичення малонового альдегіду не супроводжувалось підвищенням рівня глутатіону (35,5±1,0 мкмоль/мл ер. проти 36,7±1,2 мкмоль/мл ер., р0,05), що свідчить про антиоксидантну недостатність і порушення компенсаторно-пристосувальних механізмів. Дані КТГ, БПП і доплерометрії свідчать про погіршення стану плода у жінок із вузловим зобом. З’ясовано, що чим більше виражена ступінь прояву вузлового зоба, тим нижча бальна оцінка плода (р0,05). Висновки. У новонароджених від матерів із вузловим зобом І ступеня має місце активація антиоксидантної системи у відповідь на інтенсифікацію процесів пероксидації ліпідів. У новонароджених від матерів із вузловим зобом ІІ ступеня має місце антиоксидантна недостатність, що свідчить про напруження компенсаторно-пристосувальних механізмів організму. Наявність вузлового зоба у матері є фактором ризику розвитку плацентарної дисфункції. Стан плода та новонародженого знаходиться в прямій залежності від ступеня прояву вузлового зоба і стану антистресорних механізмів захисту.
Найти похожие

11.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Маслова Г. С., Скрипник І. М.
Заглавие : Роль змін активності аргінази і орнітин-декарбоксилази у патогенезі уражень печінки у хворих на гострі лейкемії із супутнім ожирінням
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 63-69 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: АРГИНАЗА -- ARGINASE
ОРНИТИНДЕКАРБОКСИЛАЗА -- ORNITHINE DECARBOXYLASE
ПЕЧЕНЬ -- LIVER
ЛЕЙКОЗЫ -- LEUKEMIA
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
Аннотация: Стаття є фрагментом НДР кафедри внутрішньої медицини №1 Української медичної стоматологічної академії «Розробка методів профілактики та лікування медикаментозно-індукованих уражень внутрішніх органів». Шифр та номер держреєстрації теми 0115U001087. Мета – дослідити роль активності аргінази, орнітиндекарбоксилази (ОДК) у патогенезі уражень печінки у хворих на гостру мієлобластну (ГМЛ) і гостру лімфобластну (ГЛЛ) лейкемію із супутнім ожирінням. Матеріал і методи. Обстежено 40 хворих із вперше встановленим діагнозом гострої лейкемії, із них 20 пацієнтів із ГМЛ (10 (50%) чоловіків / 10 (50%) жінок) і 20 пацієнтів із ГЛЛ (12 (60%) чоловіків / 8 (40%) жінок), віком 16-77 років. Аналізували показники загального та біохімічного аналізів крові. У сироватці крові досліджували активність аргінази та ОДК. Результати дослідження. Ураження печінки на фоні ГМЛ і ГЛЛ характеризувались формуванням цитолітичного і холестатичного синдромів. Активність аргінази у хворих на ГМЛ зростала у 3,9 раза, а в пацієнтів із ГЛЛ – в 1,8 раза порівняно з нормою (р0,05). Активність ОДК у хворих на ГМЛ та ГЛЛ підвищувалась у 1,9 раза порівняно з нормальними значеннями (р0,05). Висновки. Маніфест гострої мієлобластної лейкемії і гострої лімфобластної лейкемії супроводжується підвищенням активності аргінази і орнітиндекарбоксилази, що асоціюється із порушенням біохімічних печінкових тестів.
Найти похожие

12.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Молодцов В. Є.
Заглавие : Особливості клініко-лабораторних показників при алкогольній хворобі печінки у поєднанні з артеріальною гіпертензією залежно від поліморфізму Т786С гена ендотеліальної NO-синтази
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 70-78 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ПЕЧЕНИ БОЛЕЗНИ АЛКОГОЛЬНЫЕ -- LIVER DISEASES, ALCOHOLIC
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
Аннотация: Мета роботи. Оцінити взаємозв’язок між генотипами гена eNOS (T786C) та деякими клініко-лабораторними показниками у хворих на алкогольну хворобу печінки (АХП) у поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ). Матеріал і методи. Обстежено 97 пацієнтів із встановленим діагнозом АХП: 62 хворих на АХП з АГ (група А) та 35 пацієнтів на АХП (група Б). Визначали вміст у сироватці крові С-реактивного білка, фактора некрозу пухлин-? (ФНП?), трансформуючого фактора росту-?1 (ТФР?1), інтерлейкіну-10 (ІЛ-10), 8-ізопростану, Д-димеру - за допомогою імуноферментного аналізу. Функціональний стан ендотелію оцінювали за вмістом у крові стабільних метаболітів монооксиду нітрогену (нітритів/ нітратів), ендотеліну-1 (ЕТ-1), молекул міжклітинної адгезії-1 (ICAM1). Загальний коагуляційний потенціал крові (час рекальцифікації плазми (ЧРП), протромбіновий час (ПЧ), тромбіновий час (ТЧ), активований парціальний тромбопластиновий час (АПТЧ)), рівень фібриногену в плазмі крові, активність антитромбіну ІІІ (АТІІІ), активність фактора ХІІІ (Ф ХІІІ) визначали за традиційними методиками. Досліджували також спонтанну агрегацію тромбоцитів. Для визначення мутації eNOS (T786C), rs2070744 використовували протокол з олігонуклеотидними праймерами із застосуванням методу алельспецифічної ПЛР. Результати. При вивченні частоти генотипів за поліморфним варіантом гена eNOS (T786C) встановлено, що частота ТТ генотипу серед хворих на АХП із АГ становила – 46,8%, СТ - 57,1% та СС – 17,2%. Серед хворих на АХП виявлений такий розподіл генотипів: ТТ – 25,7%, СТ – 57,1% та СС – 17,2%. Нами виявлена достовірна різниця між групою хворих на АХП з АГ та ізольованою групою АХП за генотипом ТТ. Встановлено, що рівень EТ-1 та молекула міжклітинної адгезії ICAM-1 були істотно вищими у хворих на АХП з АГ за ТТ генотипу порівняно з ізольованим перебігом АХП. Проте рівень загального оксиду азоту за поєднаного перебігу АХП з АГ був нижчим, ніж у хворих на АХП без АГ при наявності даного генотипу. Водночас за поєднаного перебігу АХП та АГ рівень системного запалення та оксидативного стресу асоціюється із ТТ генотипом гена eNOS (T786C). При вивченні стану гемостазу за поєднаного перебігу АХП та АГ виявлено, що АЧТВ за генотипу ТТ на 17,7% була вищою, ніж у групі Б. Даний показник мав різницю також і в середині групи між генотипами ТТ і СТ (на 13,1%) та ТТ і СС (на 28,3%). Рівень Д-димеру між групою А та Б мав також достовірну різницю за ТТ генотипу (вищий на 14,7% за поєднання АХП та АГ). Спонтанна агрегація тромбоцитів була достовірно вищою на 7,7% у хворих на АХП з АГ за генотипу ТТ. В останній групі пацієнтів XIII фактор виявився достовірно нижчим на 12,6% порівняно з групою хворих на АХП. Такі показники, як час рекальцифікації плазми, протромбіновий індекс та час, тромбіновий час достовірно не відрізнялися між групами пацієнтів. Висновок. Розвиток артеріальної гіпертензії у хворих на алкогольну хворобу печінки асоційований із наявністю гомозиготного генотипу ТТ заполіморфним варіантом гена eNOS (T786C). Встановлено, що у хворих на алкогольну хворобу печінки з артеріальною гіпертензією за ТТ генотипу спостерігаються вищий рівень ЕТ-1 та молекули міжклітинної адгезії ICAM-I при нижчому рівні загального оксиду азоту порівняно із хворими на алкогольну хворобу печінки. Максимально вірогідні відмінності показників системного запалення (ІЛ-10, СРБ, ТФР?1) та маркеру оксидативного стресу (8-ізопростан) характерні для ТТ генотипу за поліморфним варіантом гена eNOS (T-786C) у хворих на алкогольну хворобу печінки з артеріальною гіпертензією порівняно із ізольованим перебігом алкогольної хвороби печінки. Такі показники системи гемостазу як АЧТВ, антитромбін ІІІ, Д-димер, спонтанна агрегація тромбоцитів та фактор XIII були асоційовані із ТТ генотипом у хворих на алкогольну хворобу печінки з артеріальною гіпертензією за поліморфним варіантом гена eNOS (T-786C).
Найти похожие

13.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Морар І. К.
Заглавие : Роль внутрішньочеревної гіпертензії у розвитку післяопераційної евентрації в онкохворих
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 79-85 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ВНУТРИБРЮШНАЯ ГИПЕРТЕНЗИЯ -- INTRA-ABDOMINAL HYPERTENSION
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
БРЮШНОЙ ПОЛОСТИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ABDOMINAL NEOPLASMS
Аннотация: Незважаючи на розвиток сучасної хірургії, післяопераційна евентрація продовжує залишатися одним із найбільш небезпечних ускладнень, особливо у хворих на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини, де мають місце явища вторинного імунодефіциту, кахексії, анемії тощо. Одним із багатьох чинників, який безпосередньо призводить до виникнення післяопераційної евентрації, є гостре підвищення рівня внутрішньочеревного тиску, що досить часто має місце в онкологічних пацієнтів у ранньому післяопераційному періоді. Вивчення частоти розвитку післяопераційної евентрації, залежно від рівня внутрішньочеревного та абдомінального перфузійного тисків у хворих на онкологічну патологію органів черевної порожнини, дасть змогу визначити роль останніх у розвитку даного післяопераційного ускладнення. Мета дослідження – вивчити частоту розвитку післяопераційної евентрації у хворих на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини, залежно від рівня внутрішньочеревного та абдомінального перфузійного тисків. Матеріал і методи. Обстежено 122 прооперованих хворих на злоякісні новоутворення органів черевної порожнини, яким виконано серединну лапаротомію. Залежно від середнього рівня ВЧТ пацієнтів розподілено на три групи. До першої групи увійшли 57 (46,7%) осіб, у яких середній рівень ВЧТ становив нижче 12 mmHg. До другої групи - 40 (32,8%) осіб із середнім рівнем ВЧТ – 12 - 17 mmHg. До третьої групи - 25 (20,5%) осіб, у яких середній рівень ВЧТ становив понад 18 mmHg. Залежно від середнього рівня АПТ першу групу склали 48 (39,3%) осіб, у яких середній рівень АПТ становив понад 90 mmHg. Другу групу склали 43 (35,3%) особи із середнім рівнем АПТ – 89 - 56 mmHg. Третю групу склали 31 (25,4%), у яких середній рівень АПТ становив менше 55 mmHg. Результати. Отримані результати дослідження вказують на вірогідну різницю частоти розвитку післяопераційної евентрації у групах пацієнтів з вищим рівнем ВЧТ та відповідно нижчим рівнем АПТ (2-га та 3-тя дослідні групи). Це доводить певну залежність між рівнями ВЧТ, АПТ та частотою розвитку післяопераційної евентрації. Висновок. Частота розвитку післяопераційної евентрації безпосередньо залежить від рівнів внутрішньочеревного та абдомінального перфузійного тисків у ранньому післяопераційному періоді, що дозволяє вважати останні одними із чинників розвитку даного ускладнення та маркерами його прогнозування.
Найти похожие

14.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Покровська Н. К., Бочар О. М., Склярова О. Є.
Заглавие : Клінічний перебіг артеріальної гіпертензії у пацієнтів з хронічним обструктивним захворюванням легень на тлі ожиріння
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 86-90 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
Аннотация: Мета роботи – вивчити клінічні особливості коморбідного перебігу артеріальної гіпертензії (АГ) та хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) із супутнім ожирінням. Матеріал і методи. Обстежено 45 осіб та розподілено їх на дві групи. До першої групи увійшли – 20 хворих на АГ (І-ІІ стадії, 1-3-го ступеня), ХОЗЛ (за класифікацією згідно з глобальною ініціативою для ХОЗЛ (GOLD 1-3)) у фазі нестійкої ремісії та ожиріння. До другої групи – 25 пацієнтів з АГ (І-ІІ стадії, 1-3-го ступеня) та ожирінням. Усім пацієнтам проводили повне клінічне та інструментальне обстеження: спірометрію, ехокардіографію (ЕхоКГ), електрокардіографію (ЕКГ), ліпідний спектр крові. Результати. Хворі на АГ, ХОЗЛ та ожиріння порівняно з пацієнтами з АГ та ожирінням мали достовірне зниження показників функції зовнішнього дихання (об’єму форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1) (р 0,01), функціональної життєвої ємності легень (ФЖЄЛ) (р 0,01)), збільшення розмірів правого шлуночка (ПШ) (р 0,05), лівого шлуночка (ЛШ) (р 0,01), товщини міжшлуночкової перегородки (МШП) (р 0,05) та гіпертригліцеридемію (р 0,01), тоді як у пацієнтів з АГ та ожирінням були нормальні показники функції зовнішнього дихання, менш виражені зміни з боку ЕхоКГ; підвищення рівня загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ). У пацієнтів обох груп виявили збільшення розмірів лівого передсердя (ЛП) на тлі збереженої фракції викиду (ФВ). Висновки. Існують особливості клінічної картини коморбідного перебігу артеріальної гіпертензії, хронічного обструктивного захворювання легень та ожиріння, які характеризуються відповідними змінами в спірометрії, ехокардіографії та ліпідному спектрі крові, що свідчить про більш несприятливий перебіг даної патології, порівняно з перебігом артеріальної гіпертензії на тлі ожиріння.
Найти похожие

15.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Распутіна Л. В., Мостовой Ю. М., Данілевич Т. Д., Діденко Д. В., Белінський А. В., Соломончук А. В.
Заглавие : Аналіз даних анкетування лікарів медичних закладів Вінницької області щодо основ проведення серцево-легеневої реанімації
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 91-101 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: КАРДИОПУЛЬМОНАЛЬНАЯ РЕАНИМАЦИЯ -- CARDIOPULMONARY RESUSCITATION
ВРАЧИ -- PHYSICIANS
Аннотация: Мета роботи. Оцінити рівень знань лікарів медичних закладів Вінницької області щодо основ проведення серцево-легеневої реанімації (СЛР); визначити ключові питання, що потребують більш детального відпрацювання під час проведення тренінгів із СЛР. Матеріал і методи. Кафедрою пропедевтики внутрішньої медицини Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова спільно з лікарями Вінницького регіонального центру серцево-судинної патології ініційовано проведення семінарів-тренінгів для лікарів лікувально-профілактичних закладів Вінницької області на тему «Гострий коронарний синдром: тактика ведення пацієнтів. Серцево-легенева реанімація». Вінницької області. В анонімному анкетуванні за оригінальним опитувальником ,що включав 10 питань щодо основ проведення СЛР, взяли участь 165 лікарів з 11 районів. Результати. Переважна більшість лікарів вірно відповіли на запитання щодо рекомендованої частоти компресій грудної клітки ? 120 (72,7%), глибини компресій грудної клітки ? 147 (89,1%), співвідношення частоти компресій та частоти дихання без протекції дихальних шляхів ? 123 (74,5%), початкової дози адреналіну ? 138 (83,6%), недоцільності введення аміодарону у випадку асистолії ? 121 (73,3%). Близько половини проанкетованих лікарів вірно відповіли на запитання щодо допустимих пауз ? 84 (51%), рекомендованої частоти вентиляції легень у випадку проведення СЛР інтубованого пацієнта ? 86 (52,1%), початкової дози аміодарону ? 79 (47,8%), періодичності оцінки ритму та пульсу під час СЛР ? 73 (44,3%). Менше третини лікарів ? 38 (23%) вірно відповіли на запитання щодо рекомендованої етапності введення адреналіну у випадку фібриляції шлуночків/шлуночковій тахікардії без пульсу. Результати аналізу свідчили, що частка лікарів, які невірно відповіли на 40% та більше запитань, була вищою у групах лікарів молодше 35 років i старше 60 років (р = 0,006), та у групах лікарів зі стажем роботи за спеціальністю менше 5 років, (р = 0,001). Висновки 1. Установлено, що переважна більшість лікарів медичних закладів Вінницької області володіють достатнім рівнем знань щодо основ проведення серцево-легеневої реанімації. 2. Серед лікарів, які допустили значну кількість помилок під час анкетування (4-6), найбільша частка спостерігалася у групах старшого віку, молодше 35 років та стажем роботи за спеціальністю менше 5 років. 3. Найбільші труднощі виникають у лікарів при виборі відповіді щодо медикаментозного супроводу серцево-легеневої реанімації, тактики ведення пацієнта залежно від ритму та респіраторної підтримки. Такі дані свідчать про необхідність проведення розширених циклів серцево-легеневої реанімації для медичних працівників.
Найти похожие

16.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Рековець О. Л., Сіренко Ю. М., Торбас О. О., Кушнір С. М., Примак Г. Ф.
Заглавие : Використання фіксованих і потрійних комбінацій у досягненні цільового рівня артеріального тиску при добовому моніторуванні у пацієнтів з артеріальною гіпертензією
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 102-112 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE
Аннотация: Мета роботи - оцінити терапевтичну ефективність фіксованої потрійної комбінації валсартан/амлодипін/гідрохлортіазид порівняно з подвійною фіксованою комбінацією валсартан/амлодипін у лікуванні пацієнтів із артеріальною гіпертензією ІІ-ІІІ ступеня. Матеріал і методи. У дослідження увійшли 50 пацієнтів із АГ 2-3-го ступеня. Проводили офісне вимірювання АТ, ДМАТ, біохімічне дослідження крові. Оцінку проводили на початку та через три місяці терапії. У дослідження включались пацієнти з помірною та тяжкою артеріальною гіпертензією без цукрового діабету. Пацієнтів розподілили на дві групи. Пацієнтам першої групи (n=25) призначена фіксована потрійна комбінація 160 мг валсартану/5 мг амлодипіну/12,5 мг гідрохлортіазиду один раз на добу, вранці, протягом одного місяця. Пацієнти другої групи (n=25) отримували за аналогічною схемою подвійну фіксовану комбінацію 160 мг валсартану/ 5 мг амлодипіну один раз на добу, вранці, протягом одного місяця. За необхідності, якщо не досягнено цільового рівня офісного АТ менше 140/90 мм рт. ст., доза титрувалась до добової дози 320/10/12,5 мг (валсартан/ амлодипін/гідрохлортіазид) на фіксованій потрійній комбінації та до 320/10 мг (валсартан/амлодипін) на фіксованій подвійній комбінації. Через три місяці лікування відбувався контроль терапії. Результати. Середній вік хворих склав [54,9 ± 1,8 (25-75)] років. Середній ІМТ – 31,2 ± 0,7 кг/м2. Середні цифри офісного САТ та ДАТ на початку дослідження становили 161,7 ± 1,8 мм рт.ст. та 98,5 ± 1,4 мм рт.ст. відповідно. Середня офісна ЧСС — 70,7 ± 1,4 уд/хв. Середні рівні АТ при амбулаторному моніторуванні становили для САТ 143,8±1,1 мм рт.ст., для ДАТ — 92,4±1,2 мм рт.ст. Середня добова ЧСС — 71,5±1,5 уд/хв. Зниження середньодобового АТ склало 18,0/16,1 мм рт. ст. (р0,05) на подвійній (вал/амл) та 23,8/20,7 мм рт.ст. (р0,05) на потрійній (вал/амл/ГХТ) комбінації. Зниження середньоденного АТ склало 19,4/17,8 мм рт. ст. (р0,05) на подвійній (вал/амл) та 17,8/22,6 мм рт.ст. (р0,05) на потрійній (вал/амл/ГХТ) комбінації. Зниження середньонічного АТ склало 17,0/12,1 мм рт. ст. (р0,05) на подвійній (вал/амл) та 20,5/18,2 мм рт.ст. (р0,05) на потрійній (вал/амл/ГХТ) комбінації. Досягнення цільового АТ при добовому моніторуванні становило 77,3% - у подвійній комбінації та 95,2%- у потрійній комбінації. Висновки. Потрійна комбінація валсартан/амлодипін/гідрохлортіазид була більш ефективною в зниженні артеріального тиску при добовому моніторуванні порівняно з подвійною комбінацією валсартан/ амлодипін, що не супроводжувалось збільшенням побічних ефектів.
Найти похожие

17.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Рябоконь О. В., Білокобила С. О., Рябоконь Ю. Ю., Оніщенко Н. В.
Заглавие : Сучасні клініко-лабораторні особливості кору у дорослих залежно від тяжкості перебігу
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 113-120 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: КОРЬ -- MEASLES
Аннотация: Мета роботи – визначити клініко-лабораторні особливості перебігу кору у дорослих залежно від тяжкості перебігу в сучасних умовах. Матеріал і методи. Під спостереженням було 210 хворих на кір віком від 18 до 58 років, які лікувалися в Комунальній установі «Обласна інфекційна клінічна лікарня Запорізької обласної ради» протягом 2017-2019 років. Підтвердження діагнозу кір здійснювали згідно з критеріями ВООЗ (2013). Пацієнтам проводилися традиційні клінічні лабораторні та інструментальні дослідження. Хворі на кір залежно від тяжкості перебігу захворювання були розподілені на групи: 178 осіб ? із середньотяжким перебігом; 32 пацієнти – із тяжким перебігом. Статистичну обробку даних здійснювали в програмі «STATISTICA for Windows 6.0» (StatSoft Inc., № AXXR712D833214FAN5). Результати дослідження. За результатами проведених досліджень встановлено, що клінічні прояви кору у дорослих у сучасних умовах зберігають типові ознаки, проте при тяжкому перебігу частіше, ніж при середньотяжкому реєструються склерокон’юнктивіт із різями в очах (100 % проти 66,3 %, р0,004), осиплість голосу (78,1 % проти 29,2 %, р0,0001), геморагічні прояви (12,5 % проти 1,1 %, р0,001), нудота (37,5 % проти 7,9 %, р0,001); блювання (31,3 % проти 5,1 %, р0,001), більш тривалим є період гарячки (р0,01). У 70,5 % дорослих пацієнтів перебіг кору має ускладнений характер. Найчастіше реєструються ускладнення з боку дихальної системи (61,4 %) та шлунково-кишкового тракту (43,8 %), частота та спектр яких залежить від тяжкості перебігу захворювання. Ускладнення з боку нервової системи та органів зору розвиваються в поодиноких випадках при тяжкому перебігу кору. Лабораторні зміни у дорослих хворих на кір характеризуються лейкопенією (56,2 %), при цьому паличкоядерний зсув (93,8 % проти 54,5 %, р0,05), тромбоцитопенія (71,9 % проти 15,2 %, р0,05), мононуклеарна реакція (21,9 % проти 8,4 %, р0,05) є характерними для тяжкого перебігу. У пацієнтів із розвитком гепатиту цитолітичний синдром характеризується помірним підвищенням активності АлАТ (62,9 %) з вищою активністю цього ферменту (р0,05) та активності ГГТ (р0,05) у хворих з тяжким перебігом кору. Висновки. Кір у дорослих у сучасних умовах зберігає типові ознаки, при тяжкому перебігу частіше, ніж при середньотяжкому, реєструються склерокон’юнктивіт, осиплість голосу, геморагічні прояви, нудота, блювання, більш тривалим є період гарячки. У 70,5 % дорослих хворих на кір формуються ускладнення переважно з боку дихальної системи (61,4 %) та шлунково-кишкового тракту (43,8 %), частота та спектр яких залежить від тяжкості перебігу захворювання. Лабораторні зміни у дорослих хворих на кір характеризуються лейкопенією, а паличкоядерний зсув, тромбоцитопенія, мононуклеарна реакція є характерними для тяжкого перебігу. При розвитку гепатиту активність АлАТ та ГГТ вище у хворих з тяжким перебігом кору.
Найти похожие

18.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Сороченко Г. В., Хоменко Л. О., Остапко О. І., Голубєва І. М.
Заглавие : Клінічна ефективність первинної профілактики карієсу постійних зубів у дітей 5-9-річного віку
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 121-126 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: КАРИЕС ЗУБОВ -- DENTAL CARIES
ДЕТСКАЯ СТОМАТОЛОГИЯ -- PEDIATRIC DENTISTRY
Аннотация: Мета роботи. Оцінити ефективність розробленої схеми екзогенної профілактики карієсу постійних зубів у дітей віком 5-9 років, що враховує ступінь мінералізації емалі. Матеріал і методи. Клініко-лабораторне обстеження 246 дітей віком від 5 до 9 років. Результати. Результати вивчення впродовж двох років клінічної ефективності запропонованої схеми первинної профілактики карієсу постійних зубів у дітей віком 5-9 років свідчать про достовірно нижчий приріст інтенсивності карієсу постійних зубів в основній групі (0,47±0,08), високі показники редукції приросту інтенсивності карієсу постійних зубів (64,2 %), низький приріст інтенсивності гострого початкового карієсу постійних зубів (0,05-0,14) і достовірне підвищення карієсрезистентності емалі постійних зубів (3,57±0,37; р0,05) у дітей. Висновки. Доведено ефективність розробленої схеми первинної профілактики карієсу постійних зубів у дітей віком 5-9 років.
Найти похожие

19.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Фуштей І. М., Ніколаєва К. Л., Сідь Є. В.
Заглавие : Динаміка маркерів ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з легеневою гіпертензією на фоні хронічного обструктивного захворювання легень під впливом лікування
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 127-135 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ЛЕГКИХ БОЛЕЗНЬ ХРОНИЧЕСКАЯ ОБСТРУКТИВНАЯ -- PULMONARY DISEASE, CHRONIC OBSTRUCTIVE
ЭНДОТЕЛИН-1 -- ENDOTHELIN-1
ГИПЕРТЕНЗИЯ ЛЕГОЧНАЯ -- HYPERTENSION, PULMONARY
Аннотация: Мета роботи – визначити динаміку маркерів ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з легеневою гіпертензією на фоні хронічного обструктивного захворювання легень під впливом лікування. Матеріал і методи. Результати дослідження ґрунтуються на даних комплексного обстеження 170 хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) віком від 40 до 65 років, з яких 123 пацієнти мали легеневу гіпертензію та 47 осіб були без неї. В амбулаторних умовах обстежено 31 практично здорову особу. Пацієнти з легеневою гіпертензією на фоні ХОЗЛ були розподілені на дві підгрупи спостереження залежно від лікування. Перша підгрупа застосовувала базисну терапію, а друга підгрупа - базисну терапію з додаванням рофлуміласту. Маркери ендотеліальної функції визначені при скринінгу та через 12 місяців спостереження. Результати. Медіана рівня ендотелину-1 у групі пацієнтів з легеневою гіпертензією на фоні ХОЗЛ склала 3,17 [2,19 ; 4,14] фмоль/мл і була достовірно вищою, як проти значення 1,78 [1,25 ; 2,18] фмоль/мл у групі хворих на ХОЗЛ без легеневої гіпертензії (р 0,05), так і високодостовірно перевищувала в 10,2 раза рівень 0,31 [0,19 ; 0,36] фмоль/мл у групі здорових осіб (р0,05). Сума метаболітів оксиду азоту (NO2+ NO3) достовірно була нижче (на 15,8 %) у групі осіб з легеневою гіпертензією на фоні ХОЗЛ проти значення 22,00 [21,00 ; 23,00] мкмоль/л у групі хворих на ХОЗЛ без легеневої гіпертензії, і високодостовірно нижче на 37 % порівняно з групою здорових осіб, де рівень цього показника склав 26,00 [25,00 ; 28,00] мкмоль/л (р0,05). Далі проводили кореляційний аналіз. Визначені достовірні взаємозв’язки між наступними показниками: тривалістю ХОЗЛ і рівнем NO3 (R 0,05). Через 12 місяців виявлено статистично значуще зниження на ?1% = -57,53 % ендотеліну-1 до 1,87 [1,44 ; 2,36] фмоль/мл у першій підгрупі і на ?2% = -82,34 % до 1,62 [1,37 ; 1,92] фмоль/мл у другій підгрупі. Через 12 місяців терапії в обох підгрупах рівень суми метаболітів оксидів азоту в плазмі крові достовірно збільшився на ?1% = 10,00 % до 21,00 [18,00 ; 23,00] мкмоль/л у підгрупі базисної терапії, і на ?2% = 19,05 % до 24,00 [22,00 ; 26,00] мкмоль/л у підгрупі рофлуміласту, (p0,05). Визначалось статистично значуще розходження рівнів ендотеліну-1 та суми метаболітів оксиду азоту між підгрупами через 12 місяців лікування. Висновки. У пацієнтів з хронічним обструктивним захворюванням легень виникає ендотеліальна дисфункція, що характеризується збільшенням концентрації ендотеліну-1 та зменшенням метаболітів оксиду азоту в плазмі крові. Збільшення рівня ендотеліну-1 у плазмі крові має прямий кореляційний зв’язок зі значенням середнього тиску в легеневій артерії. Базисна терапія в пацієнтів із легеневою гіпертензією на фоні хронічного обструктивного захворювання легень покращує стан ендотеліальної функції, за збільшенням кінцевих метаболітів оксиду азоту у плазмі крові. При додаванні до базисної терапії рофлуміласту достовірно визначається більш виражене зменшення концентрації ендотеліну-1 в плазмі крові.
Найти похожие

20.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Хільчевська В. С., Шевчук Н. М.
Заглавие : Клінічно-анамнестичні особливості перебігу ацетонемічних станів у дітей з патологією системи травлення
Место публикации : Буковинський медичний вісник. - Чернівці, 2020. - Т. 24, № 2. - С. 136-139 (Шифр БУ5/2020/24/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: АЦЕТОН -- ACETONE
ПИЩЕВАРИТЕЛЬНОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ -- DIGESTIVE SYSTEM DISEASES
Аннотация: Мета роботи – аналіз клінічно-анамнестичних показників тяжкості перебігу ацетонемічного синдрому у дітей на тлі загострення гастроентерологічної патології. Матеріал і методи. У гастроентерологічному відділенні обласної дитячої клінічної лікарні міста Чернівці спостерігалися 38 дітей віком від 2 до 15 років з приводу проявів ацетонемічного синдрому. Сформовано дві клінічні групи спостереження: І групу склали 25 дітей із помірним кетозом (кетонурія «++»), ІІ групу - 13 дітей із тяжким кетозом (кетонурія «++++»). Тяжкість кетозу при госпіталізації оцінювали напівкількісним методом визначення ацетону в сечі із застосуванням індикаторних тест-смужок. Результати. Пацієнтам із менш виразними ознаками ацетонемічного синдрому притаманні більша частота ацетонемій на рік, довший період грудного вигодовування, більш часта обтяженість індивідуального алергологічного анамнезу. Пацієнти з тяжким перебігом ацетонемічного синдрому відрізнялися вищим інфекційним індексом, тенденцією до більших показників маси тіла, зв’язком із загостренням гастодуоденальної патології. Висновки. Окремі клінічно-анамнестичні дані, зокрема, наявність у дитини гастродуоденальної патології, цитолітичного синдрому, вищий інфекційний індекс, раннє переведення на штучне вигодовування є вагомими факторами ризику для виразнішого та тяжчого ацетонемічного синдрому у дітей із патологією органів травлення.
Найти похожие

1-20 21-30

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)