Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ЗУ36/2022/17/5<.>

Общее количество найденных документов : 7
Показаны документы с 1 по 7

Pankiv, V. I.
Vitamin D status among adolescent females with polycystic ovary syndrome [Text] / V. I. Pankiv, T. Yu. Yuzvenko, I. V. Pankiv // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 5. - P5-8. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ -- POLYCYSTIC OVARY SYNDROME (патофизиология)
ВИТАМИН D -- VITAMIN D (анализ)
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
Аннотация: Polycystic ovary syndrome (PCOS) is a complex disorder affecting the hypothalamic-pituitary-ovarian axis and leading to menstrual irregularities and hyperandrogenism. Studies have suggested that low vitamin D levels may play a role in the pathogenesis of PCOS. There is currently insufficient data regarding association of serum vitamin D levels and PCOS in adolescent females. The purpose of the study was to compare 25-hydroxyvitamin D levels in adolescent females with and without PCOS. Materials and methods. Participants were categorized as having PCOS or as controls based on National Institutes of Health PCOS diagnostic criteria. Exact logistic regression analysis was done to compare normal (≥ 30 ng/mL) versus low ( 30 ng/mL) serum 25(OH)D levels in the PCOS and control groups. Data regarding the participant’s age, body mass index (BMI) percentile, serum 25(OH)D levels, and the season the blood was drawn were recorded in the database. Results. Eighty-two participants (32 were in the PCOS group and 50 were in the control group) met the inclusion criteria and were categorized as either PCOS or control. All participants in PCOS group had BMI greater than the 85th percentile. Therefore, participants with BMI percentile of less than 85th in the control group were excluded from analysis. The mean age of participants was 17.3 years. Vitamin D deficiency and insufficiency were frequently diagnosed in our study population. Sufficient 25(OH)D levels were found in only 7 of 82 participants (8.5 %). The majority of participants with BMI greater than 95th percentile were vitamin D deficient with statistical difference in mean 25(OH)D levels based on each category of BMI percentile. Vitamin D deficiency was noted among 65.6 % of participants with PCOS versus 38.0 % in the control group. The mean serum 25(OH)D level was 16.02 ng/ml in the PCOS group and 22.80 ng/ml in the control group. The difference in 25(OH)D levels between the groups was statistically significant (P
Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) — розлад, який вражає гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникову вісь і призводить до порушень менструального циклу й гіперандрогенії. Дослідження показали, що низький рівень вітаміну D може відігравати певну роль у патогенезі СПКЯ. На сьогодні недостатньо даних щодо зв’язку рівнів вітаміну D у сироватці крові та СПКЯ у дівчат-підлітків. Метою дослідження було порівняння рівнів 25-гідроксивітаміну D у дівчаток-підлітків із СПКЯ і без нього. Матеріали та методи. Учасники були класифіковані як такі, що мають СПКЯ, або як контрольні на основі діагностичних критеріїв National Institutes of Health. Був проведений логістичний регресійний аналіз для порівняння нормального (≥ 30 нг/мл) і низького ( 30 нг/мл) рівнів 25(OH)D у сироватці крові в групі із СПКЯ і контрольній. Дані щодо віку учасниць, процентиля індексу маси тіла (ІМТ), рівня 25(OH)D у сироватці крові й сезону, коли була взята кров, були внесені в базу даних. Результати. 82 учасниці (32 — у групі СПКЯ і 50 — у контрольній) відповідали критеріям включення і були класифіковані за наявністю СПКЯ. Усі учасниці групи із СПКЯ мали показник ІМТ вище від 85-го процентиля. Тому учасники з процентилем ІМТ менше за 85-й у контрольній групі були виключені з аналізу. Середній вік учасників становив 17,3 року. У досліджуваній популяції вірогідне частіше діагностували дефіцит і недостатність вітаміну D. Достатні рівні 25(OH)D були виявлені лише в 7 із 82 учасників (8,5 %). Більшість учасників з ІМТ вище від 95-го процентиля мали дефіцит вітаміну D зі статистичною різницею середніх рівнів 25(OH)D на основі кожної категорії процентиля ІМТ. Дефіцит вітаміну D було відзначено в 65,6 % учасниць із СПКЯ проти 38,0 % учасниць контрольної групи. Середній рівень 25(OH)D у сироватці крові становив 16,02 нг/мл у групі СПКЯ і 22,80 нг/мл у контрольній групі. Різниця в рівнях 25(OH)D між групами була статистично значущою (P
Доп.точки доступа:
Yuzvenko, T. Yu.
Pankiv, I. V.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Снісарь, В. І.
Інгаляційна анестезія та стресс у дітей з онкологічними захворюваннями [Текст] / В. І. Снісарь, Д. В. Миронов // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 5. - С. 9-17. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Севофлюран

MeSH-главная:
АНЕСТЕЗИЯ ИНГАЛЯЦИОННАЯ -- ANESTHESIA, INHALATION (использование)
АНЕСТЕЗИЯ ВНУТРИВЕННАЯ -- ANESTHESIA, INTRAVENOUS (использование)
ПРОПОФОЛ -- PROPOFOL (терапевтическое применение)
СТРЕСС ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ -- STRESS, PSYCHOLOGICAL (патофизиология, этиология)
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Діти, хворі на рак, піддаються безлічі операцій та процедур, що вимагають анестезії під час гострої фази хвороби або в період ремісії. Невід’ємним елементом безпечного плану анестезії є врахування прямих пухлинних ефектів. Локалізація пухлинного процесу, особливості організму дитини, яка страждає від раку, його реакція на стресову ситуацію вимагають від анестезіолога уважного підходу до вибору анестетика та врахування всіх можливих ускладнень під час проведення анестезії. Багато дослідників порівнювали ефекти різних анальгетиків та анестетиків, особливо севофлюрану та пропофолу, а саме вплив на біль, здатність запобігти інтраопераційному стресу або зменшити його, а також післяопераційне відновлення та профіль побічних ускладнень після різних оперативних втручань. Однак не було проведено порівняльного вивчення севофлюрану та пропофолу при хірургічному лікуванні онкологічних захворювань у дітей. Мета дослідження — порівняння знеболювальних та антистресових ефектів інгаляційної та внутрішньовенної анестезії в дітей з онкологічною патологією шляхом вивчення в них реакції гемодинаміки, рівня кортизолу, прозапальних цитокінів та показників варіабельності серцевого ритму. Матеріали та методи. Обстежені 49 дітей з онкологічною патологією (перша група), яким оперативним шляхом проводилось лікування. Пацієнти були розподілені на дві підгрупи залежно від варіанта анестезіологічної допомоги — севофлюран/фентаніл (у 26 дітей) та пропофол/фентаніл (у 23 дітей). У структурі оперативного втручання переважала лапаротомія (36 дітей) із видаленням пухлинного процесу. Торакальні операції проводились у 13 онкологічних випадках. Для порівняння оцінки особливостей севофлюрану та пропофолу в дітей із раком в обстеження були включені 49 дітей (друга група), яких оперують із приводу різної травматологічної патології. Оцінювалися показники гемодинаміки (частота серцевих скорочень (ЧСС), систолічний, діастолічний, середній артеріальний тиск (АТ сер.) та пульсовий АТ), кількість циркулюючих клітин крові, включаючи нейтрофіли, лімфоцити, тромбоцити, рівень С-реактивного білка та інтерлейкіну-6 (IL-6), фактор некрозу пухлини, рівень кортизолу в плазмі. Активність вегетативної нервової системи вимірювали за допомогою показників варіабельності серцевого ритму. Результати. Під час анестезії при інгаляційній та внутрішньовенній анестезії ЧСС і АТ сер. мали однакову спрямованість і зменшувалися у всіх пацієнтів, що перебували під наглядом, але у дітей із раком АТ сер. при використанні севофлюрану знижувався більше. Показник рівня випробуваного стресу при онкологічних операціях та застосуванні інгаляційної анестезії був меншим порівняно з внутрішньовенною анестезією. На тлі пропофолу в цих пацієнтів рівень кортизолу підвищувався до 286,80 нмоль/л (ІКР 244,90–374,50), а при інгаляційній анестезії — до 303,20 нмоль/л (ІКР 299,90–398,60; p = 0,0494). Аналогічна динаміка спостерігалася і в рівні IL-6, різниця приросту якого становила 7 %. Показники варіабельності серцевого ритму свідчили, що ні севофлюран, ні пропофол не змінювали потужності низькочастотної складової спектра LF. Тільки в групі онкологічних хворих значення «дуже» низькочастотної амплітуди (VLF) спектра вказували на підвищення актвності симпатичного відділу вегетативної нервової системи після внутрішньовенної анестезії (p 0,05). Висновки. Сказати переконливо про якусь перевагу між інгаляційною та внутрішньовенною анестезією в зниженні рівня інтраопераційного стресу при онкологічних захворюваннях поки що неможливо. Вид пухлинного процесу, його давність, ступінь потенційно великих фізіологічних розладів повинні визначати план анестезії та вибір відповідного анестетика
Children with cancer undergo many operations and procedures that require anesthesia in the acute phase of the disease or during remission. An integral element of a safe anesthesia plan is the consideration of direct tumor effects. The localization of the tumor process, the features of the body of a child suffering from cancer, his reaction to a stressful situation force an anesthesiologist to select an anesthetic carefully and consider all possible complications during anesthesia. Many researchers have compared the effects of different analgesics and anesthetics, especially sevoflurane and propofol, namely their effect on pain, ability to prevent or reduce intraoperative stress, as well as the postoperative recovery and adverse complications after various surgical interventions. However, a comparative study of sevoflurane and propofol in the surgical treatment of cancers in children has not been conducted. The aim of the study: to сompare the analgesic and anti-stress effects of inhalation and intravenous anesthesia in children with cancer by studying their hemodynamic response, level of cortisol, proinflammatory cytokines, and heart rate variability indicators. Materials and methods. We have examined forty-nine children with cancer (the first group) who were treated surgically. They were divided into two subgroups depending on the type of anesthetic care — sevoflurane/fentanyl (n = 26) and propofol/fentanyl (n = 23). In the structure of surgical interventions, laparotomy with removal of the tumor prevailed (36 children). Thoracic operations were performed in 13 oncological cases. To compare the characteristics of sevoflurane and propofol in patients with cancer, 49 children (the second group) operated for various traumatological pathologies were included in the examination. Hemodynamic indicators (heart rate, systolic, diastolic blood pressure, mean arterial pressure, pulse pressure), the number of circulating blood cells, including neutrophils, lymphocytes, platelets, the level of C-reactive protein and interleukin-6, tumor necrosis factor, plasma cortisol were evaluated. The activity of the autonomic nervous system was measured using indicators of heart rate variability. Results. During inhalation and intravenous anesthesia, heart rate and mean arterial pressure had the same direction and decreased in all observed patients, but in children with cancer, mean arterial pressure decreased more with sevoflurane. The level of stress during oncological operations and the use of inhalation anesthesia was lower compared to intravenous anesthesia. Against the background of propofol, the cortisol level in these patients increased to 286.80 nmol/l (interquartile range 244.90–374.50), and during inhalation anesthesia — to 303.20 nmol/l (interquartile range 299.90–398.60; p = 0.0494). Similar dynamics was observed for the level of interleukin-6, the difference in its increase was 7 %. Heart rate variability indicators showed that neither sevoflurane nor propofol changed the power of the low-frequency component of the spectrum. Only in the group of cancer patients, the value of the “very” low-frequency component of the spectrum indicated an increase in the activity of the sympathetic division of the autonomic nervous system after intravenous anesthesia (p 0.05). Conclusions. It is still not possible to say convincingly about any advantage between inhalation and intravenous anesthesia in reducing the level of intraoperative stress in cancer. The type of the tumor process, its duration, the degree of potentially large physiological disorders should determine the plan of anesthesia and the choice of an appropriate anesthetic
Доп.точки доступа:
Миронов, Д. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

    Сорокман, Т. В.
    Ефективність модифікованої схеми лікування Н.pylori-асоційованої виразки дванадцятипалої кишки в дітей [Текст] / Т. В. Сорокман, П. М. Молдован // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 5. - С. 18-23. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ПЕПТИЧЕСКАЯ ЯЗВА -- PEPTIC ULCER (лекарственная терапия, этиология)
HELICOBACTER ИНФЕКЦИИ -- HELICOBACTER INFECTIONS (лекарственная терапия)
ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНОЙ КИШКИ ЯЗВА -- DUODENAL ULCER (лекарственная терапия, этиология)
БАКТЕРИЙ ВЫВЕДЕНИЕ ИЗ ОРГАНИЗМА -- BACTERIAL SHEDDING (действие лекарственных препаратов)
ПРОБИОТИКИ -- PROBIOTICS (терапевтическое применение)
Аннотация: Жодна відома схема лікування Н.pylori-асоційованої пептичної виразки дванадцятипалої кишки (ПВДПК) не має 100% ефективності. Мета: оцінити ефективність модифікованої комплексної терапії Н.pylori-асоційованої пептичної виразки дванадцятипалої кишки в дітей. Матеріали та методи. У дослідження включені 66 дітей віком від 7 до 18 років, хворих на Н.pylori-асоційовану ПВДПК у стадії загострення. Рівні вітаміну D в сироватці крові вимірювали за допомогою електрохемілюмінесцентного методу (Roche Diagnostics GmBH, Мангейм, Німеччина). Використовувався класичний метод посіву фекалій. Дітей розподілено на три групи: I — 20 дітей, які отримували протокольну ерадикаційну терапію, II — 23 дитини, які отримували модифіковану комплексну терапію із включенням препарату вітаміну D3, III — 23 дитини, які отримували модифіковану комплексну терапію із включенням препарату вітаміну D3 та синбіотик. Результати. Середня тривалість перебування у стаціонарі хворих, які отримували модифіковану терапію із додаванням препарату вітаміну D3, скоротилась на 18,8 %, а у хворих, які отримували додатково ще і синбіотик, — на 23,8% порівняно з особами І групи. При ендоскопічному дослідженні, проведеному через 1 місяць, вірогідно частіше в дітей I групи спостерігали наявність на місці виразкового дефекту витягнутого рубця червоного кольору (65,5 %), ніж у дітей II (47,8 %) та III групи (39,1 %), χ2 = 3,87, р 0,05; через 1 рік у 33,3 % осіб I групи, у 17,3 % осіб II групи та у 8,7 % осіб III групи (р 0,01) встановлено рецидив захворювання. Визначення основних показників оцінки ефективності лікування ПВДПК із застосуванням модифікованої схеми показало, що відносний ризик розвитку рецидивів захворювання знизиться в 0,42 раза (χ2
None of the known regimens for the treatment of H.pylori-associated peptic ulcer of the duodenum (PUD) is 100 % effective. The purpose was to evaluate the effectiveness of the modified comprehensive therapy for Н.pylori-associated peptic ulcer of the duodenum in children. Materials and methods. The study included 66 patients aged 7 to 18 years with Н.pylori-associated PUD in the acute stage. Serum vitamin D levels were measured using the electrochemiluminescence method (Roche Diagnostics GmbH, Mannheim, Germany). The classical method of stool culture was used. The children were divided into three groups: the first — 20 patients who received protocol eradication therapy, the second — 23 children who received modified comprehensive therapy with the inclusion of vitamin D3, the third — 23 patients who received modified comprehensive therapy with the inclusion of vitamin D3 and a synbiotic. Results. The average length of stay in the hospital for patients who received modified therapy with the inclusion of vitamin D3 was reduced by 18.8 %, and in those who received synbiotic additionally — by 23.8 % compared to the first group. During the endoscopic examination conducted after 1 month, the presence of an elongated red scar at the site of the ulcer defect was observed significantly more often in group I (65.5 %) than in groups II (47.8 %) and III (39.1 %), χ2 = 3.87, p  0.05; after 1 year, 33.3 % of children in group I, 17.3 % in group II, and 8.7 % in group III (p 0.01) had a recurrence of the disease. The determination of the main indicators for the effectiveness of PUD treatment using a modified scheme showed that the relative risk of disease recurrence will decrease by 0.42 times (χ2
Доп.точки доступа:
Молдован, П. М.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Реактивність бронхів на інгаляційні сольові гіпертонічні розчини у дітей з муковісцидозом [Текст] / С. І. Ільченко [та ін.] // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 5. - С. 24-31. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
КИСТОЗНЫЙ ФИБРОЗ -- CYSTIC FIBROSIS (лекарственная терапия)
СОЛЕВОЙ РАСТВОР ГИПЕРТОНИЧЕСКИЙ -- SALINE SOLUTION, HYPERTONIC (терапевтическое применение)
БРОНХОВ БОЛЕЗНИ -- BRONCHIAL DISEASES (лекарственная терапия)
ВВЕДЕНИЕ ЛЕКАРСТВ ИНГАЛЯЦИОННОЕ -- ADMINISTRATION, INHALATION
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
Аннотация: Інгаляційні сольові гіпертонічні розчини (ІСГР) входять у перелік обов’язкових призначень у лікуванні хворих на муковісцидоз (МВ). Проте у частини хворих на МВ можливий розвиток синдрому гіперреактивності бронхів (ГРБ), що може бути причиною порушення протоколу лікування. Мета дослідження: вивчити стан реактивності бронхів на ІСГР та її залежність від клінічних, функціональних та мікробіологічних особливостей перебігу МВ у дітей. Матеріали та методи. Обстежено 40 дітей з МВ. Усім хворим було проведене загальноклінічне, молекулярно-генетичне, лабораторне та мікробіологічне дослідження. Інструментальні методи дослідження включали спірометрію, вимірювання концентрації монооксиду азоту в конденсаті повітря, що видихається (FeNO), рентгенографію та комп’ютерну томографію органів грудної порожнини. Для визначення індивідуальної переносимості інгаляцій гіпертонічного розчину хлориду натрію (ГРХН) використовували протокол дослідження, запропонований E.P. Dellon et al. Результати. За результатами протоколу дослідження ГРБ до ГРХН мали 17 (42,5 %) хворих на МВ. Найбільша частота ГРБ виявлялася у хворих з тяжким перебігом МВ. Не виявлено залежності ГРБ у хворих на МВ з алергологічною патологією та обтяженим алергологічним анамнезом. Оцінка переносимості ГРХН перед призначенням базисної терапії є важливою. Ранніми функціональними ознаками ГРБ, що можуть потребувати превентивного призначення β2-агоністів короткої дії на період лікування ГРХН у дітей з МВ, є: зниження ОФВ1 на 7 % та МОШ 25 на 6 % при тестуванні 3% розчину NaCl. Висновки. Наявність ГРБ у хворих на МВ може заважати адекватному проведенню базисної терапії інгаляційним методом. Призначення ІСГР хворим на МВ має бути персоніфікованим, із визначенням індивідуальної чутливості пацієнта для прогнозування позитивного терапевтичного ефекту
Inhaled hypertonic saline solutions (IHSS) are included in the list of mandatory prescriptions in the treatment of cystic fibrosis (CF). However, some patients with CF may develop bronchial hyperreactivity (BHR), which may be the cause of violation of the treatment protocol. The purpose is to study the state of bronchial reactivity to IHSS and its dependence on the clinical, functional and microbiological features of CF course in children. Materials and methods. Forty children with CF were examined. All of them underwent general clinical, molecular genetic, laboratory and microbiological examination. Instrumental methods included spirometry, measurement of fractional exhaled nitric oxide, X-ray and computer tomography of the chest. To determine the individual tolerance of inhalations of hypertonic sodium chloride solution (HSCS), the research protocol proposed by E.P. Dellon et al. was used. Results. According to the results of the research protocol, 17 (42.5 %) patients with CF had BHR to HSCS. The highest frequency of BHR was found in children with a severe CF course. There was no dependence of BHR in CF patients on allergic pathology and a burdened allergic history. Assessment of the tolerance of HSCS before prescribing basic therapy is important. Early functional signs of BHR, which may require the preventive administration of short-acting β2-agonists when using HSCS in children with CF, are as follows: reduction in forced expiratory volume in 1 second by 7 % and maximal expiratory flow at 25 % by 6 % when using 3% HSCS. Conclusions. The presence of BHR in patients with CF may interfere with adequate basic therapy by inhalation. The prescription of IHSS to patients with CF should be personalized with the determination of individual sensitivity of a person to predict a positive therapeutic effect
Доп.точки доступа:
Ільченко, С. І.
Фіалковська, А. О.
Скрябіна, К. В.
Іванусь, С. Г.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Сорокман, Т. В.
Вплив ендогенного кортизолу на перебіг Н.pylori-залежних захворювань гастродуоденальної ділянки в підлітків [Текст] / Т. В. Сорокман, М. Г. Гінгуляк // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 5. - С. 32-36. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
HELICOBACTER ИНФЕКЦИИ -- HELICOBACTER INFECTIONS (диагностика)
ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНОЙ КИШКИ БОЛЕЗНИ -- DUODENAL DISEASES (диагностика, этиология)
ГИДРОКОРТИЗОН -- HYDROCORTISONE (анализ)
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
Аннотация: Клінічна картина і перебіг Н.pylori-залежних захворювань гастродуоденальної ділянки в підлітків мають свої особливості, які створюють труднощі в діагностиці й лікуванні. Мета: дослідити рівень кортизолу в плазмі крові підлітків із Н.pylori-залежними захворюваннями гастродуоденальної ділянки. Матеріали та методи. Сформовано групу із 96 дітей підліткового віку (15–18 років), яка була розподілена на підгрупи залежно від нозологічної форми (хронічний гастродуоденіт, хронічний ерозивний гастродуоденіт, дуоденальна виразка) й статі, і групу порівняння з осіб відповідного віку. Використовували фіброезофагогастродуоденоскопію з визначенням ендоскопічних критеріїв Helicobacter pylori (HР) і проведення щіткової біопсії слизової оболонки шлунка (антрум і тіло шлунка) і дванадцятипалої кишки. Інфікування HР підтверджували імуноферментним тестом шляхом якісного й кількісного визначення IgG-антитіл до HР у сироватці крові (UBI MAYIWELL™, США). Визначення рівня кортизолу в плазмі крові проводили за допомогою стандартної тест-системи (Immunotech, Чехія). Результати. Загальна частота виявлення НР становила 54,2 %. Варто зауважити, що серед підлітків, хворих на Н.pylori-асоційовані хронічні гастродуоденіти, тільки в 33,3 % встановлені токсичні CagA-штами мікроорганізму, тоді як серед пацієнтів із Н.pylori-асоційованими хронічними ерозивними гастродуоденітами (ХЕГД) такі штами були встановлені в 70,8 % випадків. Найбільша частка виявлення штамів НР у біоптатах слизової оболонки була в підлітків, хворих на дуоденальну виразку, — 83,3 %. Рівень кортизолу в плазмі крові підлітків із патологією верхніх відділів шлунково-кишкового тракту був вірогідно вищий за такий у підлітків групи порівняння (906,33 ± 43,56 нмоль/мл і 666,21 ± 33,42 нмоль/мл відповідно, p 0,05). Найвищий рівень кортизолу в плазмі крові зареєстрований у підлітків із дуоденальною виразкою з переважанням більш високих показників серед хлопців. Вірогідно вищі рівні кортизолу в плазмі крові встановлено в стадії загострення захворювання і при високому ступені активності запального процесу. Висновки. У підлітковому віці запальні й деструктивні зміни в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки потенціюються високим рівнем кортизолу в плазмі крові, рівень якого вищий у хлопців, при високому ступені активності запалення й асоціації з інфекцією Helicobacter pylori
The clinical picture and course of Н.pylori-dependent gastroduodenal diseases in adolescents have some characteristics, which complicate the diagnosis and treatment. The purpose was to investigate the level of cortisol in the blood of adolescents with Н.pylori-dependent gastroduodenal diseases. Materials and methods. A group of 96 patients (15–18 years old) was formed and divided into subgroups depending on the nosology (chronic gastroduodenitis, chronic erosive gastroduodenitis, duodenal ulcer) and gender. A comparison group included children of the same age. Fibroesophagogastroduodenoscopy was used to determine the endoscopic criteria for Helicobacter pylori (HP) and to perform a shield biopsy of the gastric mucosa (antrum and body of the stomach) and duodenum. HP infection was confirmed by enzyme immunoassay with qualitative and quantitative determination of IgG antibodies to HP in blood serum (UBI MAYIWELL™, USA). Evaluating the level of cortisol in the blood was carried out using a standard test system (Immunotech, Czech Republic). Results. The total frequency of HP detection was 54.2 %. It is worth noting that only 33.3 % of adolescents with H.pylori-associated gastroduodenal diseases have toxic CagA strains, while among patients with H.pylori-associated chronic erosive gastroduodenitis, such strains were detected in 70.8 % of cases. Children with duodenal ulcer are characterized by the highest number of HP strains in biopsies of the mucous membrane — 83.3 %. The level of cortisol in the blood of adolescents with pathology of the upper gastrointestinal tract was significantly higher than that in the comparison group (906.33 ± 43.56 nmol/ml and 666.21 ± 33.42 nmol/ml, respectively; p 0.05). The highest cortisol content in the blood was registered in patients with duodenal ulcer, with a predominance of higher indicators among adolescent boys. Significantly higher blood levels of cortisol were found in the stage of exacerbation and with a high degree of activity of the inflammatory process. Conclusions. In adolescence, inflammatory and destructive changes in the duodenal mucosa are potentiated by a high level of cortisol in the blood, it is higher in adolescent boys, with a high degree of inflammatory activity and in association with Helicobacter pylori infection
Доп.точки доступа:
Гінгуляк, М. Г.

Свободных экз. нет

Найти похожие

    Functional and biochemical characteristics of the muscle system in children with type I diabetes [Text] / G. Lezhenko [et al.] // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 5. - P37-43. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1 (патофизиология)
КОСТНО-МЫШЕЧНОЙ СИСТЕМЫ БОЛЕЗНИ -- MUSCULOSKELETAL DISEASES (диагностика)
МЫШЦ БОЛЕЗНИ -- MUSCULAR DISEASES (диагностика)
ДЕТИ -- CHILD
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Аннотация: The purpose of the study was to determine possible markers of skeletal muscle damage in children with type 1 diabetes mellitus (T1DM) and their relationship with the features of disease course. Materials and methods. The observation group consisted of 98 children with type 1 diabetes mellitus: the first group included 22 people without disorders of the muscular system; the second — 42 patients with dynapenia; the third — 34 children with diabetic myopathy. Control group — 30 relatively healthy children. Assessment of the static endurance of skeletal muscles, determination of the level of creatine kinase, aspartate aminotransferase, alkaline phosphatase, lactate dehydrogenase, periostin and cardiotrophin-1 in blood serum were performed in all patients. Results. The conducted studies demonstrate that children with diabetes, regardless of the structural and functional state of their muscular system, have signs of skeletal muscle damage, which were most expressed in diabetic myopathy and progressed with maximal deterioration of glycemic control. It was found that the highest content of alkaline phosphatase was characteristic of children from group 1, while in patients with diabetic myopathy its serum content was not statistically different from that of controls. These disorders occurred against the background of changes in alkaline phosphatase activity, the level of which was highest in children from group 1, while in patients with diabetic myopathy, its serum content was not statistically different from that of controls. At the same time, during the course of diabetic myopathy in children with T1DM, there was an increase in lactate dehydrogenase activity by 1.2 times (p 0.01) and cardiotrophin-1 by 300 times (p 0.01) compared to the corresponding indicator of the control group. Serum periostin level was increased in all patients with T1DM. Its maximum values were determined in group 1, whose periostin concentration exceeded control indicators by 103 times (p 0.01). With deterioration of skeletal muscle state, there was a gradual decrease in periostin serum level, but in patients with dynapenia, it was 35.5 times higher than in the control group (p 0.05) and 19.2 times higher in those with diabetic myopathy (p 0.05). Conclusions. The course of type 1 diabetes in children is accompanied by skeletal muscle damage, the first clinical sign of which is a decrease in the static muscle endurance against the background of worsening disease course. Alkaline phosphatase, lactate dehydrogenase, periostin, and cardiotrophin-1 are biochemical markers of skeletal muscle damage in children with type 1 diabetes. A common feature of the changes in the specified indicators is their increase; however, each clinical condition of the skeletal muscles corresponds to its own configuration of changes in the abovementioned markers
Мета: визначити можливі маркери ураження скелетних м’язів у дітей, хворих на цукровий діабет 1-го типу (ЦД1), та їх зв’язок з особливостями перебігу захворювання. Матеріали та методи. Групу спостереження становили 98 дітей із цукровим діабетом 1-го типу: 1-ша група включала 22 дитини без порушень з боку м’язової системи; 2-га — 42 пацієнти з динапенією; 3-тя — 34 дитини з діабетичною міопатією. Контрольна група — 30 умовно здорових дітей. Усім пацієнтам було проведено дослідження статичної витривалості скелетних м’язів, визначення рівня креатинкінази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, періостину та кардіотрофіну-1 у сироватці крові. Результати. Проведене дослідження показало, що в дітей, хворих на ЦД1, незалежно від структурно-функціонального стану м’язової системи, спостерігаються ознаки пошкодження скелетних м’язів, що були максимально вираженими при діабетичній міопатії та прогресували при погіршенні глікемічного контролю. Указані порушення відбувалися на тлі змін активності лужної фосфатази, найбільші показники якої спостерігалися в 1-й групі, у той же час у пацієнтів 3-ї групи її вміст у сироватці крові відповідав значенням контрольної групи. Одночасно при розвитку діабетичної міопатії в дітей, хворих на ЦД1, активність лактатдегідрогенази зростала в 1,2 раза (p  0,01) та кардіотрофіну-1 — у 300 разів (p 0,01) порівняно з аналогічними показниками контрольної групи. Уміст періостину був підвищеним у всіх групах пацієнтів, хворих на ЦД1. Його значення були максимальними в 1-й групі пацієнтів, перевищуючи показники контрольної групи в 103 рази (p 0,01). При погіршенні стану скелетної мускулатури рівень періостину в сироватці крові поступово знижувався, але при динапенії залишався вищим за його значення в групі контролю в 35,5 раза (p 0,05), а при діабетичній міопатії — у 19,2 раза (p 0,05). Висновки. Перебіг ЦД1 у дітей супроводжується ураженням скелетних м’язів, першою клінічною ознакою якого є зниження статичної витривалості скелетних м’язів, що відбувається на тлі погіршення перебігу захворювання. Біохімічними маркерами ураження скелетних м’язів у дітей, хворих на ЦД1, є лужна фосфатаза, лактатдегідрогеназа, періостін та кардіотрофін-1. Загальною рисою змін означених показників є їх зростання, однак кожному клінічному стану скелетної мускулатури відповідає своя конфігурація змін вказаних маркерів
Доп.точки доступа:
Lezhenko, G.
Pashkova, O.
Samoylyk, K.
Brutman, A.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Абатуров, О. Є.
Механізми дії цитоплазматичних мікроРНК. Частина 4. Рекрутинг декепінгового комплексу DCP1-DCP2. Механізми остаточної деградації мРНК [Текст] / О. Є. Абатуров, В. Л. Бабич // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 5. - С. 44-49. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
МИКРО-РНК -- MICRORNAS (генетика)
РНК ПОСТТРАНСКРИПЦИОННЫЙ ПРОЦЕССИНГ -- RNA PROCESSING, POST-TRANSCRIPTIONAL (генетика)
Аннотация: У науковому огляді наведено механізми дії цитоплазматичних мікроРНК, а саме посттранскрипційний сайленсинг: рекрутинг декепінгового комплексу DCP1-DCP2 і порушення взаємодії мРНК з рибосомами. Для написання статті здійснювався пошук інформації з використанням баз даних Scopus, Web of Science, MedLine, PubMed, Google Scholar, EMBASE, Global Health, The Cochrane Library, CyberLeninka. Автори показують, що ключовим процесом, який визначає як стабільність мРНК, так і ефективність експресії, є видалення 5’-кінцевого кепа. Декепінг мРНК контролюється кількома прямими й непрямими регуляторами. Комплекс DCP1-DCP2 може рекрутувати безпосередньо на мРНК і опосередковано за допомогою декількох енхансерів декепінгу: PAT1, що безпосередньо взаємодіє з DCP1 і стимулятором декепування; EDC, DDX6. Відомо, що протеїн DCP2 (Nudt20) — це представник консервативної субродини гідролаз Nudix, які каталізують гідроліз невеликих нуклеотидних субстратів. Показано, що протеїн DCP1 — це невелика молекула, яка містить домен EVH1 (enabled/vasodilator-stimulated phosphoprotein homology 1), який зазвичай виконує роль модуля протеїн-протеїнових взаємодій, і C-термінальний домен тримерізації. Відомо, що комплекс DCP1-DCP2 існує у відкритій і закритій конформації, причому закрита конформація має каталітичну активність. Протеїн DCP2 і його енхансерні й кофакторні партнери накопичуються в P-тільцях. Автори показують, що в P-тільцях 5’-монофосфорильована мРНК остаточно розщеплюється під дією 5’-3’-екзорибонуклеази XRN1. Екзорибонуклеази XRN є життєво необхідними ферментами, делеція генів яких супроводжується внутрішньоембріональним летальним кінцем на тлі різних аномалій розвитку органів і систем. Отже, рекрутинг декепінгового комплексу DCP1-DCP2 і порушення взаємодії мРНК з рибосомами в цитоплазмі клітини є механізмами посттранскрипційного сайленсингу. Стабільність мРНК і ефективність експресії визначає видалення 5’-кінцевого кепа. Припинення трансляції обумовлює мРНК. МікроРНК-опосередкована деградація цієї мРНК може здійснюватися як у 3’-5’-, так і в 5’-3’-напрямках молекули
This scientific review deals with the mechanisms of action of cytoplasmic microRNAs, namely post-transcriptional silencing: recruitment of the DCP1-DCP2 decapping complex and disruption of the interaction of mRNA with ribosomes. To write the article, information was searched using Scopus, Web of Science, MedLine, PubMed, Google Scholar, EMBASE, Global Health, The Cochrane Library, CyberLeninka databases. The authors indicate that the key process that determines both mRNA stability and expression efficiency is the removal of the 5’-terminal cap. Decapping of mRNA is controlled by several direct and indirect regulators. The DCP1-DCP2 complex can be recruited directly to mRNA and indirectly with the help of several decapping enhancers: PAT1 directly interacts with DCP1 and the decapping stimulator; EDC, DDX6. It is known that the protein DCP2 (Nudt20) is a representative of the conserved subfamily of Nudix hydrolases, which catalyze the hydrolysis of small nucleotide substrates. It is presented that the DCP1 protein is a small molecule that contains the EVH1 (enabled/vasodilator-stimulated phosphoprotein homology 1) domain, which usually acts as a protein-protein interaction module, and a C-terminal trimerization domain. It is known that the DCP1-DCP2 complex exists in an open and closed conformation, with the closed conformation having catalytic activity. DCP2 protein and its enhancer and cofactor partners accumulate in P-bodies. The authors indicate that in P-bodies, 5’-monophosphorylated mRNA is finally cleaved under the action of 5’-3’-exoribonuclease XRN1. XRN exoribonucleases are vital enzymes whose gene deletion is accompanied by intraembryonic lethality against the background of various abnormalities in the development of organs and systems. Thus, recruitment of the DCP1-DCP2 decapping complex and disruption of the interaction of mRNA with ribosomes in the cytoplasm of the cell are mechanisms of post-transcriptional silencing. The stability of the mRNA and the efficiency of expression determines the removal of the 5’ end cap. Termination of translation is caused by mRNA. MicroRNA-mediated degradation of this mRNA can be carried out both in the 3’-5’ and 5’-3’ directions of the molecule
Доп.точки доступа:
Бабич, В. Л.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)