Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ЗУ36/2022/17/6<.>

Общее количество найденных документов : 8
Показаны документы с 1 по 8

    Особливості використання індивідуального безперервного моніторингу глюкози у дітей і підлітків [Текст] / В. І. Величко [та ін.] // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 6. - С. 5-10. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 1 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 1
ГЛЮКОЗЫ ПОСТОЯННОГО УРОВНЯ ПОДДЕРЖКА -- GLUCOSE CLAMP TECHNIQUE (использование)
САХАРА КРОВИ САМОКОНТРОЛЬ -- BLOOD GLUCOSE SELF-MONITORING
ДЕТИ -- CHILD
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
Аннотация: Нещодавні дані Міжнародної діабетичної федерації вказали на те, що щонайменше 500 000 дітей віком від 14 до 18 років у світі мають цукровий діабет 1-го типу (ЦД1). На сьогодні не існує лікування ЦД1, тому метою терапії є досягнення та підтримка оптимального рівня глюкози, зокрема, за допомогою інсулінотерапії, фізичної активності та дієти. Дослідження більше ніж 20 000 дітей з ЦД1 доводять перевагу самоконтролю рівня глюкози в контексті контролю епізодичної глікемії та довгострокового зниження глікованого гемоглобіну (HbA1c). Метою нашого дослідження було вивчити особливості використання індивідуального безперервного моніторингу глюкози у підлітків. Матеріали та методи. За дизайном у дослідження увійшли 22 пацієнти (12 підлітків та 10 дітей) віком від 8 до 16 років, які мали встановлений діагноз ЦД1. Із опитувальників були використані: загальна базова шкала Pediatric Quality of Life Inventory, модуль діабету PedsQL, опитувальник з гіпоглікемії для дорослих II (HFS-II) та опитувальник з оцінки задоволеності лікуванням діабету (DTSQ). Результати. Пацієнти до встановлення системи індивідуального безперервного моніторингу глюкози (ІБМГ) мали середні показники щодо емоційного, соціального та рольового функціонування. Було відмічено, що дані показники вірогідно підвищилися у відповідь на використання ІБМГ (р  0,05; р  0,05; р  0,05 відповідно), тоді як показник фізичного функціонування не набув вірогідних змін у відповідь на використання ІБМГ (р  0,05). Нами не було встановлено суттєвої кореляції між рівнем HbA1c та загальною оцінкою за DTSQ (ρ = 0,13; р  0,05). Це вказує на те, що задоволеність лікуванням не обов’язково пов’язана з контролем глікемії. Було встановлено, що діти, які раніше використовували ІБМГ, були більш комплаєнтні щодо подальшого використання системи ІБМГ (р  0,05). Із найбільш частих недоліків щодо використання системи ІБМГ діти та їхні батьки зазначили: дискомфорт від сенсора (62,19 %), необхідність калібровки, тобто вимірювання рівня глюкози за допомогою портативного глюкометра (58,61 %), стигматизацію дитини, яка носить сенсор, з боку оточуючих (47,83 %). Висновки. На нашу думку, використання ІБМГ є доцільним та може бути рекомендованим пацієнтам як із уперше встановленим діагнозом ЦД1, так і зі стажем захворювання для оптимізації терапії, покращення обізнаності пацієнта щодо контролю захворювання та підвищення комплаєнсу як у спілкуванні із лікарем, так і щодо лікування взагалі
Recent data from the International Diabetes Federation indicated that at least 500,000 children aged 14 to 18 years worldwide have type 1 diabetes mellitus (T1DM). Currently, there is no cure for T1DM, so the goal of therapy is to achieve and maintain optimal glucose levels, in particular, using insulin therapy, physical activity, and diet. Studies of more than 20,000 children with T1DM have shown the benefits of self-monitoring of glucose levels for episodic glycemic control and long-term reduction of glycated hemoglobin (HbA1c). The purpose of our study was to investigate the specifics of using personal continuous glucose monitoring (CGM) in adolescents. Materials and methods. According to the design, the study included 22 patients (12 adolescents and 10 children) aged 8 to 16 years who were diagnosed with T1DM. Questionnaires offered included the Pediatric Quality of Life Inventory, the PedsQL Diabetes Module, the Hypoglycemia Fear Survey-II, and the Diabetes Treatment Satisfaction Questionnaire (DTSQ). Results. Before the installation of personal CGM systems, patients had average indicators of emotional, social and role functioning. It was noted that these indicators significantly increased in response to the use of personal CGM (p  0.05 each), while the parameter of physical functioning did not change significantly (р 0.05). We did not find a significant correlation between the level of HbA1c and the total score on the DTSQ (ρ = 0.13; p 0.05). This indicates that satisfaction with treatment is not necessarily related to glycemic control. It was found that children who previously used personal CGM were more compliant with further use of personal CGM (p  0.05). Among the most frequent drawbacks related to the use of personal CGM, children and their parents mentioned: discomfort from the sensor (62.19 %), the need for calibration, i.e. measuring the glucose level using a portable glucometer (58.61 %), stigmatization of the child who wears the sensor by the surrounding society (47.83 %). Conclusions. In our opinion, the use of personal CGM is appropriate and can be recommended for patients with a newly diagnosed T1DM and with a history of the disease in order to optimize therapy, improve the patient’s awareness of disease control, and increase compliance both in terms of communication with the doctor and general treatment
Доп.точки доступа:
Величко, В. І.
Лагода, Д. О.
Амірова, Г. Ю.
Бажора, Я. І.
Шаповалов, О. О.
Шпак, О. А.
Сідор, О. М.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Сучасні моделі харчової поведінки у дітей [Текст] / Т. В. Стоєва [та ін.] // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 6. - С. 11-17. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ПИЩЕВОЕ ПОВЕДЕНИЕ -- FEEDING BEHAVIOR
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Проблемі харчування як ключовому фактору у впливі на стан здоров’я та розвиток дитини останніми роками приділяється все більше уваги. Порушення формування харчової поведінки можуть виявлятися вже у ранньому дитячому віці, починаючи із періоду новонародженості. Мета: вивчення сучасних моделей харчової поведінки у дітей з урахуванням вікового аспекту. Матеріали та методи. Методом анкетування обстежено 138 дітей віком від 6 місяців до 12 років. Обстеження було анонімним та передбачало використання оригінальної анкети для батьків, у яку увійшло 70 питань. Результати. Під час дослідження оцінено особливості харчової поведінки у дітей різного віку. У періоді новонародженості проаналізовано 5 основних типів харчової поведінки, які відрізнялися за характером смоктання, та простежений зв’язок із подальшим розвитком функціональних розладів травної системи. У дітей раннього віку встановлено 3 основні типи порушення харчової поведінки — режимні порушення, функціональні гастроінтестинальні розлади, раннє припинення грудного вигодовування. Особливості харчування у перші 1000 днів характеризувалися наявністю у третини дітей капризів, використанням розваг під час їжі, відмовою від їжі у належний час. У дітей старшого віку неабиякий вплив на становлення харчової поведінки справляли загальні характеристики раціону, родинні харчові пріоритети та звичаї, а також соціокультурний та освітній рівень сім’ї. Висновки. Виділення сучасних моделей харчування з урахуванням вікового аспекту та сукупності факторів, що впливають на становлення, розвиток та виникнення відхилень харчової поведінки, дозволяє своєчасно запобігти розвитку патологічних станів та визначати подальшу тактику лікаря у формуванні здорових харчових звичок
Nowadays, increasingly greater attention is paid to the problem of nutrition as a key factor in influencing a child’s health and development. Eating disorders can be observed already in early childhood, from the newborn period. Purpose: to study the modern patterns of eating behavior in children taking into account the age aspect. Material and methods. One hundred and thirty-eight children aged 6 months to 12 years were examined. The examination was anonymous and involved the use of the original questionnaire for parents, which consisted of 70 questions. Results. During the study, the peculiarities of eating behavior in children of different age were evaluated. In the newborn period, 5 main types of eating behavior were analyzed, which differed by the breastfeeding act, and there was a connection with the further development of functional digestive disorders. In infants, 3 main groups of eating disorders have been detected: regime disorders, functional gastrointestinal disorders, early termination of breastfeeding. Eating habits within the first 1,000 days were characterized by naughtiness in a third of children, the use of entertainment during meals, refusal to eat at the proper time. In older children, the general characteristics of the diet, family food habits and taste preferences, as well as the family’s cultural and educational level had a considerable influence on the formation of eating behavior. Conclusions. The identification of modern nutritional patterns, taking into account the age aspect and the set of factors affecting the formation, development and occurrence of eating behavior deviations, allows timely preventing the development of pathological conditions and determining the further approaches to the formation of healthy eating habits
Доп.точки доступа:
Стоєва, Т. В.
Джагіашвілі, О. В.
Прохорова, С. В.
Годлевська, Т. Л.
Ларіонов, О. П.
Стуканова, С. Г.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Дитятковський, В. О.
Варіанти однонуклеотидних поліморфізмів тимічного стромального лімфопоетину та орсомукоїд-1-подібного білка 3 як предиктори розвитку моно- або поліорганних клінічних фенотипів атопічних хвороб у дітей [Текст] / В. О. Дитятковський // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 6. - С. 18-23. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
ДЕРМАТИТ АТОПИЧЕСКИЙ -- DERMATITIS, ATOPIC (генетика)
ФЕНОТИП -- PHENOTYPE
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Атопічні хвороби (АХ), зокрема атопічний дерматит (АД), мають складне генетичне підґрунтя. Існують вірогідні свідчення асоціацій поліморфізмів генів тимічного стромального лімфопоетину (rs_11466749 TSLP) і орсомукоїд-1-подібного білка 3 (rs_7216389 ORMDL3) з ризиком розвитку моно- і поліорганних фенотипів АХ у дітей. Мета: визначити асоціації між SNP rs_11466749 TSLP і rs_7216389 ORMDL3 і моноорганним фенотипом АД, визначити ризики його виникнення при різних варіантах даних SNP відносно поліорганних фенотипів АХ. Матеріали та методи. У дослідження були залучені 293 дитини основної і 105 дітей контрольної групи віком від 3 до 18 років. Пацієнти основної групи мали встановлені діагнози АД, алергічного риніту/ринокон’юнктивіту (АР/АРК) і бронхіальної астми (БА) як у моноорганних, так і в поліорганних фенотипах, а контрольної групи — не мали АХ і хворіли на патологію шлунково-кишкового тракту. Усім хворим був зроблений букальний зскрібок для генотипування за варіантами A/A, A/G і G/G rs_11466749 TSLP, C/T, C/C і T/T rs_7216389 ORMDL3 з використанням стандартних наборів методом полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі з рестриктивною довжиною фрагмента поліморфізму (qPCR). Для досягнення цілей дослідження були використані критерій χ2 Пірсона, точний критерій Фішера, коефіцієнт контингенції Бравайса — Пірсона (rb) і показник співвідношення шансів (СШ) з 95% довірчим інтервалом (95% ДІ). Рівень статистичної вірогідності був прийнятий за р 0,05; тенденцію визначали при р 0,1. Результати. Найчастішими генотипами з досліджених при моноорганному фенотипі АД є A/A і A/G rs_11466749 TSLP і C/T rs_7216389 ORMDL3. Генотип Т/Т rs_7216389 ORMDL3 має вірогідну негативну слабку асоціацію, а генотип A/G rs_11466749 TSLP — вірогідну пряму асоціацію середньої сили з моноорганним фенотипом АД відносно поліорганних АД + АР/АРК і АД + АР/АРК + БА відповідно. Існує вірогідно знижений ризик розвитку моноорганного фенотипу АД відносно поліорганного фенотипу АД + АР/АРК при генотипі Т/Т rs_7216389 ORMDL3 — 0,36 (95% ДІ 0,15–0,88). Відносно повного поліорганного фенотипу АД + АР/АРК + БА при генотипі A/G rs_11466749 TSLP ризик розвитку фенотипу АД вірогідно збільшений у 5,81 раза (95% ДІ 1,57–21,5). Висновки. Носії генотипів A/A rs_11466749 TSLP, C/T і Т/Т rs_7216389 ORMDL3 мають більший ризик розвитку моноорганного фенотипу АД, ніж захворювань травної системи. Носійство генотипу A/G rs_11466749 TSLP вірогідно підвищує ризик розвитку моноорганного фенотипу АД відносно повного поліорганного фенотипу АД + АР/АРК + БА, а варіант T/T rs_7216389 ORMDL3 має протективний ефект щодо розвитку АД відносно поліорганного фенотипу АД + АР/АРК
Atopic disorders (AtD), in particular atopic dermatitis (AD), have a complex genetic basis. There is reliable evidence for associations of thymic stromal lymphopoietin (rs_11466749 TSLP) and orsomucoid-1-like protein 3 (rs_7216389 ORMDL3) gene polymorphisms with the risk of developing mono- and polyorganic phenotypes of AtD in children. The aim of study: to determine associations between SNPs rs_11466749 TSLP and rs_7216389 ORMDL3 and the mono-organic phenotype of AD, to determine the risks of its occurrence with different variants of SNP data related to polyorganic phenotypes of AtD. Materials and methods. Two hundred and ninety-three children of the main group and 105 controls aged 3 to 18 years were recruited in the study. Patients of the main group had established diagnoses of AD, allergic rhinitis/conjunctivitis (AR/AC) and bronchial asthma (BA) in both mono- and multiorganic phenotypes, and the control group did not have AtD and suffered from the gastrointestinal diseases. All patients underwent buccal swab for genotyping the variants A/A, A/G and G/G rs_11466749 TSLP, C/T, C/C and T/T rs_7216389 ORMDL3 using standardized kits by the means of real-time polymerase chain reaction with restriction fragment length polymorphism (qPCR). Pearson’s χ2 test, Fisher’s exact test, Bravais-Pearson correlation coefficient (rb) and odds ratio with 95% confidence interval (CI) were used to achieve the stated study aim. The level of statistical significance was taken at p 0.05, the trend was determined at p 0.1. Results. The most frequent genotypes among those investigated within the mono-organic phenotype of AD are A/A and A/G rs_11466749 TSLP and C/T rs_7216389 ORMDL3. Genotype T/T rs_7216389 ORMDL3 has a significantly negative low association, and genotype A/G rs_11466749 TSLP — significantly direct medium association with mono-organic AD phenotype relative to polyorganic AD + AR/AC and AD + AR/AC + BA, respectively. There is a significantly reduced risk of developing mono-organic phenotype of AD compared to polyorganic phenotype of AD + AR/AC with the T/T rs_7216389 ORMDL3 genotype — 0.36 (95% CI 0.15–0.88). Related to the full polyorganic phenotype of AD + AR/AC + BA with the A/G rs_11466749 TSLP genotype, the risk of developing the AD phenotype is significantly increased to 5.81 times (95%CI 1.57–21.5). Conclusions. Carriers of A/A rs_11466749 TSLP, C/T and T/T rs_7216389 ORMDL3 genotypes have a higher risk of developing mono-organic AD phenotype than digestive disorders. Carriership of the A/G rs_11466749 TSLP genotype significantly increases the risk of the developing the mono-organic AD phenotype compared to the full polyorganic phenotype AD + AR/АC + BA, and of the T/T rs_7216389 ORMDL3 variant has a protective effect for the development of AD compared to the polyorganic phenotype AD + AR/AC
Свободных экз. нет

Найти похожие

Білих, В. М.
Кишкові розлади після перенесеної гострої діареї у дітей раннього віку та копрологічні предиктори їх виникнення [Текст] / В. М. Білих, О. Г. Іванько // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 6. - С. 24-30. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ДИАРЕЯ ДЕТСКАЯ -- DIARRHEA, INFANTILE
КИШЕЧНЫЕ БОЛЕЗНИ -- INTESTINAL DISEASES (этиология)
МОЛОЧНАЯ КИСЛОТА -- LACTIC ACID (анализ)
ЖИРНЫЕ КИСЛОТЫ -- FATTY ACIDS (анализ)
Аннотация: Після гострих діарей у дітей раннього віку можуть виникати порушення з боку кишечника і навіть хронічні функціональні захворювання кишечника. На сьогодні ще не знайдено патогенетично обґрунтованих критеріїв, які б вказували на ймовірність хронічних кишкових розладів, так само як і не з’ясовані повністю механізми їх виникнення після гострої діареї. Мета роботи. Оцінити частоту та характер порушень з боку кишечника у дітей молодшої вікової групи протягом 6 місяців після перебування в лікувально-діагностичному стаціонарі з приводу гострої діареї та встановити їх зв’язки із копрологічними показниками — фекальним кальпротектином (ФКП), умістом вуглеводів (редукуючих субстанцій, РС), молочної кислоти (МК) та коротколанцюгових жирних кислот (КЛЖК) — оцтової (ОК), пропіонової (ПК) та масляної (бутирової, БК). Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 47 дітей віком 6–24 місяці, які знаходилися на стаціонарному лікуванні з приводу гострої діареї. Гострий ентероколіт (І група) був діагностований у 18 хворих і був викликаний Kampilobacter jejuni у 12 дітей, Escherichia coli О-18 та Escherichia coli О-44 — у 3, Salmonella enteritidis — у 2 та Yersinia enterocolitica — в 1 пацієнта. Ротавірусний гастроентерит (ІІ група) був діагностований в 11 хворих. Ще в 11 дітей гостра симптоматична («парентеральна») діарея (ІІІ група) виникла на тлі позакишкової інфекції — гострого отиту, пневмонії, пієлонефриту. Нарешті, у 7 дітей діарея була кваліфікована як «функціональні порушення травлення» (IV група). Загальні клінічні тести доповнювали дослідження калу на наявність кишкових паразитів, токсинів А/В Clostridium difficile, аденовірусів, гемоглобіну людини, РС, ФКП, КЛЖК та МК. Результати. Зібраний протягом 6 місяців катамнез дав змогу встановити, що 14 з 18 дітей І групи мали постійні або тимчасові рідкі випорожнення. Ці скарги у 13 поєднувались із нападами абдомінального болю на кшталт кишкових кольок. Ці ж самі скарги були значно рідшими у дітей ІІ групи (відповідно у 6 та 3 із 11), ІІІ групи (4 та 2 із 11) та IV групи (лише у 2 із 7 дітей). Ранговий кореляційний аналіз зв’язків інтенсивності та тривалості скарг з ФКП, РС, МК та КЛЖК не виявив суттєвих зв’язків у хворих І та ІІ груп на відміну від хворих ІІІ групи, у якій знайдено множинні кореляції скарг з ФКП, РС, МК та КЛЖК. У ІV групі виявлені суттєві асоціації скарг на тривалі рідкі випорожнення з високими показниками МК та ОК. Висновки. За даними 6-місячного катамнезу, у 57 % дітей раннього віку, які перенесли гостру діарею, після виписки зі стаціонару спостерігали скарги на рідкі випорожнення та/або рецидивуючий абдомінальний біль. Найчастіше кишкові розлади були у дітей, які перенесли гострий бактеріальний ентероколіт. Не виявлено зв’язків інтенсивності постінфекційних (бактеріальних або вірусних) розладів з ФКП, РС, МК та КЛЖК під час госпіталізації. Натомість такі зв’язки були численними у дітей із симптоматичною («парентеральною») та функціональною діареєю. Висловлена думка, що вивчені копрологічні показники можна використовувати для прогнозу стану кишечника після гострої діареї
After acute diarrhea in young children, intestinal disturbances and even chronic functional intestinal diseases may occur. To date, no pathogenetically based criteria have been found that would indicate the probability of chronic intestinal disorders, just as the mechanisms of their occurrence after acute diarrhea have not been fully elucidated. The objective: to evaluate the frequency and nature of bowel disorders in children of the younger age group within 6 months after a stay in hospital for acute diarrhea and to establish their relationship with coprological indicators — fecal calprotectin (FCР), the content of carbohydrates (reducing substances, RS), lactic acid (LA) and short-chain fatty acids (SCFA) — acetic, propionic and fatty (butyric). Materials and methods. The study involved 47 children aged 6–24 months who were hospitalized for acute diarrhea. Acute enterocolitis (group I) was diagnosed in 18 patients and was caused by Campylobacter jejuni in 12 cases, Escherichia coli O-18 and Escherichia coli O-44 in 3, Salmonella enteritidis in 2 and Yersinia enterocolitica in one case. Rotaviral gastroenteritis (group II) was diagnosed in 11 patients. Another 11 children had acute symptomatic (parenteral) diarrhea (group III) against the background of intestinal infection — acute otitis, pneumonia, pyelonephritis. In 7 children, diarrhea was classified as functional digestive disorder (group IV). Routine clinical tests were supplemented with an examination of feces for the presence of intestinal parasites, Clostridium difficile A/B toxins, adenoviruses, human hemoglobin, RS, FCP, SCFA and LA. Results. Six-month follow-up established that 14 of 18 children in group I had permanent or temporary loose stools. These complaints in 13 cases were combined with episodes of abdominal pain similar to intestinal colic. The same complaints were much less frequent in children of group II (6 and 3 of 11, respectively), group III (4 and 2 of 11) and group IV (only in 2 of 7 children). The rank correlation analysis did not reveal any significant relationships between the intensity and duration of complaints and FCP, RS, LA, and SCFA in patients of groups I and II. On the contrary, in group III, there were multiple correlations of complaints with FCP, RS, LA, and SCFA. In group IV, the association of loose stools with an increase in LA and acetic acid has been found. Conclusions. According to the 6-month follow-up, 57 % of young children with acute diarrhea complained of loose stools and/or recurrent abdominal pain after discharge from the hospital. Most often, intestinal disorders were detected in children who had acute bacterial enterocolitis. There were no correlations between the intensity of post-infectious (bacterial or viral) disorders with FCP, RS, LA and SCFA during hospitalization. In contrast, such associations were numerous in children with symptomatic (parenteral) and functional diarrhea. It was suggested that the studied coprological parameters can be used to predict the state of the intestine after acute diarrhea
Доп.точки доступа:
Іванько, О. Г.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Гончарова, О. А.
Оцінка забезпечення селеном у підлітків, які проживають у сільській місцевості [Текст] / О. А. Гончарова, В. І. Паньків, І. В. Паньків // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 6. - С. 31-35. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ БОЛЕЗНИ -- THYROID DISEASES (этиология)
СЕЛЕН -- SELENIUM (анализ)
СЕЛЬСКОГО НАСЕЛЕНИЯ ЗДОРОВЬЕ -- RURAL HEALTH
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
Аннотация: Установлено, що дефіцит селену є одним із чинників ризику розвитку тиреоїдної патології, у тому числі автоімунної. Доказова база цього твердження містить дані стосовно поєднання низького рівня селену в організмі зі збільшенням об’єму щитоподібної залози (ЩЗ), гетерогенністю та наявністю гіпоехогенності, які є ультрасонографічними ознаками тиреоїдної лімфоїдної інфільтрації. З огляду на те, що мешканці сільської місцевості вживають переважно овочі та фрукти місцевого походження та воду з місцевих джерел, рівні селену в них значною мірою відображають забезпеченість цим мікроелементом на конкретних територіях. Мета. Визначити ступінь забезпеченості селеном дівчаток-підлітків сільської місцевості Запорізької та Харківської областей України. Матеріали та методи. Досліджено рівень селену у волоссі дівчаток-підлітків віком 13–15 років. Вимірювання проведено за допомогою атомно-абсорбційного спектрометра ICE 3500 (Thermo Fisher Scientific, США). За нормальні показники приймали вміст селену понад 0,8 мкг/г. Результати. Встановлено, що вміст селену у волоссі обстежених дівчаток був нижчий від референтних значень у 15 із 16 мешканок Запорізької області (93,6 %), у 16 із 18 — Балаклійського району (88,9 %) та в усіх обстежених дівчаток із Чугуївського району Харківської області (100,0 %). При цьому рівні медіани і мінімальних значень забезпеченості селеном в усіх групах обстежених були меншими від нижчого порогу референтних норм щодо забезпеченості селеном. У 12 з 16 обстежених І групи (75,0 %), 9 з 12 обстежених ІІ групи (75,0 %) та 14 з 18 обстежених ІІІ групи (77,77 %) розміри ЩЗ перевищували вікову норму. Висновки. Результати проведеного дослідження свідчать, що в дівчаток-підлітків, які мешкають на сільських територіях Запорізької і Харківської областей, спостерігається висока частота дефіциту селену, на тлі якого у більшості з обстеженого контингенту відзначається збільшення об’єму ЩЗ. Такі дані потребують забезпечення регулярного контролю за станом здоров’я підлітків вказаних місцевостей із обов’язковою участю ендокринологів. Крім того, є потреба в розробці особливих організаційних заходів, які б забезпечили своєчасне виявлення дітей із дефіцитом селену з раціональним графіком їх подальшого обстеження
It has been found that selenium deficiency is one of the risk factors for the development of thyroid pathology, in particular autoimmune one. The evidence base for this statement includes the association of low selenium levels with enlarged thyroid gland, heterogeneity, and the presence of hypoechogenicity, which are ultrasonographic signs of thyroid lymphoid infiltration. Given that the inhabitants of rural areas consume mainly vegetables and fruits of local origin and water from local sources, the levels of selenium in them largely reflect the supply of this trace element in specific territories. Aim: to determine the degree of selenium availability of adolescent girls in rural areas of Zaporizhzhia and Kharkiv regions of Ukraine. Materials and methods. The level of selenium was studied in the hair of adolescent girls aged 13–15 years. Measurements were made using an atomic absorption spectrometer ICE 3500 (Thermo Fisher Scientific, USA). Selenium content of more than 0.8 μg/g was considered normal. Results. It was found that selenium level in the hair was lower than the reference values in 15 of 16 residents of Zaporizhzhia region (93.6 %), in 16 of 18 residents of the Balakliia district (88.9 %) and in all the examined girls from Chuhuiiv district of Kharkiv region (100.0 %). At the same time, the median and minimum levels of selenium supply in all groups of patients were lower than the lower threshold of reference norms. In 12 of 16 examinees in group I (75.0 %), 9 of 12 in group II (75.0 %) and 14 of 18 in group III (77.77 %), thyroid sizes exceeded the age norm. Conclusions. The results of the research show that adolescent girls living in rural areas of Zaporizhzhia and Kharkiv regions have a high frequency of selenium deficiency against the background of which the majority of the examined patients has increased thyroid volume. Such data require regular monitoring of the health of adolescents in the specified areas with the mandatory participation of endocrinologists. In addition, there is a need to develop special organizational measures that would ensure timely detection of children with selenium deficiency with a rational schedule for their further examination
Доп.точки доступа:
Паньків, В. І.
Паньків, І. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Фізіологічна роль та діагностичне значення антимюллерового гормона в педіатрії [Текст] / Т. В. Сорокман [та ін.] // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 6. - С. 36-45. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
АНТИ-МЮЛЛЕРОВ ГОРМОН -- ANTI-MULLERIAN HORMONE (анализ)
ПОДРОСТКИ -- ADOLESCENT
ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ КАК ТЕМА -- REVIEW LITERATURE AS TOPIC
Аннотация: Антимюллерів гормон (АМГ) сьогодні набув популярності як маркер оваріального резерву. Важливим є визначення місця і ролі АМГ у дітей. Мета роботи: провести аналіз даних наукової літератури щодо ролі АМГ у педіатричній практиці. Матеріали та методи. Автори провели огляд літератури в PubMed, обмежившись статтями англійською мовою та оновленням пошуку в лютому 2022 року. Пошуковим терміном був «антимюллерів гормон». Загалом було виявлено 437 рукописів, включаючи 37 оглядових статей. Поступово звузили пошук із фільтрами клінічних досліджень та систематичних оглядів до 75 статей. Потім списки літератури оригінальних та оглядових статей були перевірені для забезпечення повноти огляду. АМГ відповідає за диференціювання гонад, провокує регресію мюллерових проток у плода чоловічої статі, корелює з каріотипом, статевим розвитком, рівнем лютеїнізуючого гормона, фолікулостимулюючого гормона (ФСГ), а його рівні в сироватці відображають резерв яєчників навіть у дитинстві. Рівень АМГ у сироватці крові високий від внутрішньоутробного періоду до статевого дозрівання. У постнатальному періоді секреція АМГ яєчками стимулюється ФСГ і сильно пригнічується андрогенами. АМГ має клінічну цінність як маркер тестикулярної тканини в чоловіків iз відмінностями в статевому розвитку та крипторхізмом, а також при оцінці персистуючого синдрому мюллерової протоки. Визначення АМГ є корисним для оцінки функції статевих залоз без необхідності проведення стимуляційних тестів й орієнтує лікаря при встановленні етіологічного діагнозу дитячого чоловічого гіпогонадизму. У жінок АМГ використовується як прогностичний маркер оваріального резерву та фертильності. Використання критеріїв, розроблених для дорослих жінок, є проблематичним для дівчат-підлітків, оскільки клінічні ознаки, пов’язані із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ), є нормальними явищами статевого дозрівання. АМГ може бути використаним як додатковий критерій у діагностиці СПКЯ у підлітків. Однак відсутність міжнародного стандарту для АМГ обмежує порівняння між аналізами АМГ. Висновки. АМГ має широку клінічну діагностичну корисність у педіатрії, але інтерпретація часто є складною та має здійснюватися в контексті не лише віку та статі, а й стадії розвитку та статевого дозрівання дитини. Визнання ролі АМГ за межами розвитку та дозрівання статевих залоз може започаткувати нові діагностичні та терапевтичні застосування, які ще більше розширять його використання в педіатричній практиці
Anti-Mullerian hormone (AMH) has now gained popularity as a marker of ovarian reserve. It is important to determine the place and role of AMH in children. The purpose of this work was to analyze the data of the scientific literature on the role of AMH in pediatric practice. Materials and methods. A review of the literature in PubMed was conducted, limiting itself to articles in English and updating the search in February 2022. The search term was “anti-Mullerian hormone”. A total of 437 manuscripts were found, including 37 review articles. The search was gradually narrowed with filters of clinical trials and systematic reviews to 75 articles. The references of the original and review articles were then checked to ensure a complete review. AMH is responsible for the differentiation of the gonads, provokes the regression of Mullerian ducts in the male fetus, correlates with karyotype, sexual development, levels of luteinizing hormone, follicle-stimulating hormone, and its serum levels reflect the ovarian reserve in women, even in childhood. Serum AMH is high from prenatal life to puberty. In postnatal period, the secretion of AMH by the testes is stimulated by follicle-stimulating hormone and strongly inhibited by androgens. AMH is of clinical value as a marker of testicular tissue in men with differences in sexual development and cryptorchidism, as well as in the assessment of persistent Mullerian duct syndrome. Determination of AMH is useful for assessing the function of the gonads without the need for stimulation tests and guides the etiological diagnosis of childhood male hypogonadism. In women, AMH is used as a prognostic marker of ovarian reserve and fertility. The use of criteria developed for adult women is problematic for adolescent girls, as clinical signs associated with polycystic ovary syndrome are normal phenomena of puberty. AMH can be used as an additional criterion in the diagnosis of polycystic ovary syndrome in adolescents. However, the lack of an international standard for AMH limits comparisons between AMH analyzes. Conclusions. AMH has broad clinical diagnostic utility in pediatrics, but interpretation is often complex and should be made in the context of not only the age and sex, but also the stage of development and puberty of the child. Recognition of the role of AMH beyond the development and maturation of the gonads may lead to new diagnostic and therapeutic applications that will further expand its use in pediatric practice
Доп.точки доступа:
Сорокман, Т. В.
Хлуновська, Л. Ю.
Колєснік, Д. І.
Остапчук, В. Г.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Respiratory symptoms of COVID-19 in an adolescent patient with WHIM syndrome: a clinical case [Текст] / R. V. Tkachuk [et al.] // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 6. - С. 46-50. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS (осложнения)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
НЕЙТРОПЕНИЯ -- NEUTROPENIA
ИММУНОСУПРЕССИЯ -- IMMUNOSUPPRESSION
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Аннотация: У разі виникнення коронавірусної хвороби (COVID-19) у дітей, які страждають на первинний імунодефіцит, останній може бути обтяжуючим чи пом’якшуючим фактором перебігу інфекції, що була спричинена коронавірусом тяжкого гострого респіраторного синдрому-2 (SARS-CoV-2). Синдром WHIM (бородавки, гіпогаммаглобулінемія, інфекції та мієлокатексис) зазвичай класифікують як тяжку вроджену нейтропенію, але більшість пацієнтів мають множинні дефіцити лейкоцитів, навіть панлейкопенію, і тому він також може бути класифікований як тяжкий комбінований імунодефіцит. B-лімфопенія особливо тяжка, і це, ймовірно, частково пояснює гіпогаммаглобулінемію. Це рідкісне захворювання, спричинене автосомно-домінантними мутаціями, є комбінованим варіантом імунодефіциту, що включає мієлокатексис, сприйнятливість до інфекцій та гіпогаммаглобулінемію. Мієлокатексис є унікальною формою ациклічної тяжкої вродженої нейтропенії, спричиненої накопиченням зрілих і дегенеративних нейтрофілів у кістковому мозку. Виникають також моноцитопенія та лімфопенія, особливо В-лімфопенія. У деяких хворих спостерігаються вади розвитку серцево-судинної, сечостатевої та нервової систем, що в цілому може призводити до надзвичайно тяжкого перебігу інфекційного запального процесу, зокрема внаслідок SARS-CoV-2. Мета: проаналізувати клініко-лабораторні особливості перебігу коронавірусної хвороби, спричиненої SARS-CoV-2, у пацієнтів з імуносупресією на прикладі клінічного випадку COVID-19 у дитини з раніше діагностованим синдромом WHIM. Матеріали та методи. У статті представлено власні спостереження перебігу коронавірусної хвороби в дівчинки-підлітка з попередньо верифікованим первинним імунодефіцитом (синдром WHIM) у період після хірургічної рутинної корекції відкритої артеріальної протоки. На 2-гу добу раптового початку захворювання дитина була госпіталізована в стані середньої тяжкості з ознаками запалення дихальних шляхів у вигляді ринофарингіту й обструктивного бронхіту. Результати. За результатами лабораторних досліджень встановлено лейкопенію, абсолютну нейтропенію, підвищення рівня прокальцитоніну, С-реактивного білка, D-димеру в сироватці крові та скорочення активованого часткового тромбопластинового часу. Лікування включало гідробалансну терапію перорально та інфузійно, системну та місцеву інгаляційну терапію коротким курсом стероїдів, антибактеріальну терапію цефалоспоринами IV покоління, внутрішньовенне введення гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора й симптоматичне лікування. Стан дівчинки поступово покращувався, на 7-му добу вона була виписана зі стаціонару для продовження лікування в амбулаторних умовах. Висновки. Тяжкість респіраторної патології та прогноз COVID-19 залежать від типу імунодефіциту й ураженої ланки імунної системи, а також від гетерогенності нових штамів SARS-CoV-2. Обтяжуюча/захисна роль первинного імунодефіциту, зокрема синдрому WHIM, у визначенні тяжкості COVID-19 наразі обмежена через невелику кількість спостережень і потребує подальшого збору даних. У представленому клінічному випадку описується класична середньотяжка коронавірусна інфекція дихальних шляхів у підлітка з первинним імунодефіцитом
In case of coronavirus disease 2019 (COVID-19) in children suffering from primary immunodeficiency, the last one can be an aggravating or a mitigating factor of the course of severe acute respiratory syndrome coronavirus 2 (SARS-CoV-2) infection. WHIM (warts, hypogammaglobulinemia, infections, and myelokathexis) syndrome is usually classified as severe congenital neutropenia, but most patients have multiple leukocyte deficits, even panleukopenia, and therefore it can also be classified as severe combined immunodeficiency. B-lymphopenia is especially severe, and this probably partly explains the hypogammaglobulinemia. This rare disease, caused by autosomal dominant mutations, is a combined variant of immunodeficiency, which includes myelokathexis, susceptibility to infections, and hypogammaglobulinemia. Myelokathexis is a unique form of acyclic severe congenital neutropenia caused by the accumulation of mature and degenerative neutrophils in the bone marrow. Monocytopenia and lymphopenia, especially B-lymphopenia, also occur. In some patients, there are defects in the development of the cardiovascular, genitourinary and nervous systems, which in general can contribute to the extremely severe course of infectious inflammatory process, in particular due to the SARS-CoV-2. Objective: to analyze the clinical and laboratory peculiarities of coronavirus disease caused by SARS-CoV-2 in immunosuppressed patients on the example of a clinical case of COVID-19 in a child with previously diagnosed WHIM syndrome. Materials and methods. The article presents our own observation of coronavirus disease in a female adolescent suffering from previously verified primary immunodeficiency (WHIM syndrome) in the period after surgical routine correction of patent ductus arteriosus. On the 2nd day of sudden disease onset, the child was hospitalized in moderate condition with signs of airway inflammation as rhinopharyngitis and obstructive bronchitis. Results. Laboratory tests showed leukopenia, absolute neutropenia, increased levels of procalcitonin, C-reactive protein, D-dimer in serum and a reduction of activated partial thromboplastin time. The treatment included hydrobalance protection per os and by infusion, systemic and topical inhalation therapy with a short steroids course, antibacterial therapy as fourth generation cephalosporins, intravenous granulocyte colony stimulating factor, and symptomatic treatment. The girl’s condition became progressively better, she was discharged from the hospital on the 7th day to continue treatment at the outpatient settings. Conclusions. The severity of respiratory pathology and the prognosis of COVID-19 depend on the immunodeficiency type and compromised part of immune system, as well as the heterogeneity of new SARS-CoV-2 strains. The aggravating/protective role of primary immunodeficiency, in particular WHIM syndrome, in determining COVID-19 severity is currently limited because of small number of observations and requires further data collection. The presented clinical case describes the classic moderate coronavirus disease as airway infection in an adolescent suffering from primary immunodeficiency
Доп.точки доступа:
Tkachuk, R. V.
Koloskova, O. K.
Garas, M. N.
Bilous, T. M.
Romanchuk, L. I.
Sichkar, I. B.
Kushnir, B. I.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Абатуров, О. Є.
Механізми дії цитоплазматичних мікроРНК. Частина 5. МікроРНК-опосередкований сайленсинг, що викликається в періоді ініціації і постініціації трансляції [Текст] / О. Є. Абатуров, В. Л. Бабич // Здоров'я дитини. - 2022. - Т. 17, № 6. - С. 51-55. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
МИКРО-РНК -- MICRORNAS (генетика)
БЕЛКА БИОСИНТЕЗ -- PROTEIN BIOSYNTHESIS
ЭУКАРИОТНОЙ ИНИЦИАЦИИ ФАКТОРЫ -- EUKARYOTIC INITIATION FACTORS
Аннотация: У науковому огляді подано механізми дії цитоплазматичних мікроРНК, а саме мікроРНК-опосередкований сайленсинг, що викликається в періоді ініціації і постініціації трансляції. Для написання статті здійснювався пошук інформації з використанням баз даних Scopus, Web of Science, MedLine, PubMed, Google Scholar, EMBASE, Global Health, The Cochrane Library, CyberLeninka. Відомо, що мікроРНК-опосередкований сайленсинг, що викликається в періоді ініціації трансляції, відбувається за рахунок протеїнів Argonaute, які конкурують з кеп-зв’язуючими протеїнами й еукаріотичним фактором ініціації трансляції eIF4E під час взаємодії з 5’кеп-структурою мРНК. У кеп-залежній трансляції еукаріотичний фактор ініціації eIF4E розпізнає 5’кеп і сприяє рекрутингу інших факторів ініціації, зокрема eIF4G, для складання комплексу ініціації трансляції. Також фактор eIF4G взаємодіє з деякими протеїнами PABP, що призводить до утворення замкнутої петлі мРНК, обумовлюючи рекрутинг рибосоми. Наведено, що в періоді постініціації трансляції мікроРНК можуть: 1) викликати припинення трансляції, перешкоджаючи приєднанню або сприяючи дисоціації субодиниць рибосоми; 2) індукувати деградацію мРНК у періоді елонгації або 3) активувати деградацію і секвестрацію протеїнів. Автори показують, що мікроРНК можуть прямо або опосередковано пригнічувати функціонування рибосом, порушуючи формування компетентної 80S рибосоми, або перешкоджаючи приєднанню субодиниць рибосоми до мРНК або її просуванню по мРНК, або сприяючи дисоціації субодиниць рибосоми. Провідну роль у розвитку сайленсингу, обумовленого порушенням асоціації рибосомних субодиниць, відіграє протеїн AGO2. Автори показали, що комплекс «мікроРНК — мРНК-мішень» мігрує на більш легкі полісоми, ніж мРНК, яка не пов’язана з мікроРНК. Комплекс miRISC із мРНК і рибосомами може рекрутувати протеолітичні ферменти, які деградують виникаючий поліпептидний ланцюг. Отже, мікроРНК-опосередкований сайленсинг може викликатися в періодах ініціації і постініціації трансляції
The scientific review considers the mechanisms of action of cytoplasmic microRNAs, namely miRNA-mediated silencing, which is caused during the initiation and post-initiation period of translation. To write the article, information was searched using Scopus, Web of Science, MedLine, PubMed, Google Scholar, EMBASE, Global Health, The Cochrane Library, CyberLeninka databases. It is known that miRNA-mediated silencing caused during translation initiation occurs due to Argonaute proteins, which compete with cap-binding proteins and the eukaryotic translation initiation factor eIF4E during interaction with the 5’cap structure of mRNA. In cap-dependent translation, the eukaryotic initiation factor eIF4E recognizes the 5’cap and promotes the recruitment of other initiation factors, in particular eIF4G, to assemble the translation initiation complex. Also, the eIF4G factor interacts with some PABP proteins, which leads to the formation of a closed loop of mRNA, determining the recruitment of the ribosome. It is stated that in the post-initiation period of translation, microRNAs can: 1) terminate translation, preventing the attachment or promoting the dissociation of ribosome subunits; 2) induce mRNA degradation during the elongation period or 3) activate protein degradation and sequestration. The authors state that microRNAs can directly or indirectly inhibit the functioning of ribosomes, disrupting the formation of a competent 80S ribosome, or preventing the attachment of ribosome subunits to mRNA, or its promotion along the mRNA, or promoting the dissociation of ribosome subunits. AGO2 protein plays a leading role in the development of silencing caused by disruption of the association of ribosomal subunits. The authors showed that the miRNA-mRNA-target complex migrates to lighter polysomes than mRNA that is not associated with miRNA. The miRISC complex with mRNA and ribosomes can recruit proteolytic enzymes that degrade the nascent polypeptide chain. Thus, miRNA-mediated silencing can be induced during the initiation and post-initiation periods of translation
Доп.точки доступа:
Бабич, В. Л.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)