Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=КУ26/2019/18/2<.>

Общее количество найденных документов : 3
Показаны документы с 1 по 3

Профілактика та лікування абдомінального спайкоутворення [Текст] / М. І. Покидько [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 2. - С. 96-99. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
БРЮШИНЫ БОЛЕЗНИ -- PERITONEAL DISEASES (профилактика и контроль, терапия)
КИШЕЧНАЯ НЕПРОХОДИМОСТЬ -- INTESTINAL OBSTRUCTION (профилактика и контроль, терапия)
АДГЕЗИИ ТКАНЕЙ -- TISSUE ADHESIONS (профилактика и контроль, терапия)
Аннотация: Представлені результати лікування спайкової кишкової непрохідності за допомогою лапароскопічного адгезіолізису та кишкової симпатектомії, що базується на концепції вродженої або набутої схильності до патологічного спайкоутворення, зумовлену індивідуальною судинною реактивністю, яка створює тривалу ішемію очеревини й, як результат, хронізацію запальної відповіді на альтерацію очеревини. Метою дослідження було вивчення ефективності застосування лапароскопічного адгезіолізису в поєднанні з виконанням лівобічної кишкової симпатектомії для профілактики та лікування патологічного спайкоутворення. Для аналізу результатів було використано клінічні методи дослідження, а саме: терміни відновлення перистальтики та стулу, вираженність больового синдрому, тривалість госпіталізації. Метод апробовано в клінічних умовах на 58 хворих після експериментального вивчення. В якості контролю проаналізовано результати лікування 10 пацієнтів лапаротомічним доступом без виконання кишкової симпатектомії. Отримані результати свідчать про ефективність запропонованого методу профілактики та лікування патологічного спайкоутворення лапароскопічним методом
Доп.точки доступа:
Покидько, М. І.
Ярмак, О. А.
Богачук, М. Г.
Голубка, М. І.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Шапринський, В. О.
Внутрішньоочеревинна гіпертензія як причина розвитку евентрації у хворих похилого та старечого віку [Текст] / В. О. Шапринський, О. О. Воровський, Я. М. Пашинський // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 2. - С. 126-131. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ВНУТРИБРЮШНАЯ ГИПЕРТЕНЗИЯ -- INTRA-ABDOMINAL HYPERTENSION (осложнения)
ДИАФРАГМАЛЬНАЯ ЭВЕНТРАЦИЯ -- DIAPHRAGMATIC EVENTRATION (патофизиология, этиология)
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
Аннотация: Проаналізовані результати хірургічного лікування післяопераційної евентрації у 63 хворих похилого та старечого віку. У 56 (88,9 %) випадках спостерігали підшкірну евентрацію (неповна евентрація) та у 7 (11,1 %) – евісцерацію. Усі хворі були старшими за 60 років, де 34 (54,0 %) особи з евентрацією та всі 7 (11,1 %) з евісцерацією були старшими за 78 років. Встановлено, що основним фактором їх розвитку була внутрішньочеревна гіпертензія. У всіх хворих спостерігалась поєднана супутня патологія, де поєднання таких захворювань, як хронічні обструктивні захворювання легень (77,7 %), аденома передміхурової залози (14,3 %), що безпосередньо пов’язані зі сприянням підвищенням внутрішньочеревного тиску. Ці дефекти черевної порожнини у 59 (93,6 %) хворих розвинулися на тлі розповсюдженого перитоніту, у 2-х (3,17 %) – нагноєння післяопераційної рани, у 2-х (3,17 %) пацієнтів була часткова евентрація при відсутності вищевказаних гнійно-запальних процесів. 9 (14,3 %) пацієнтам з гнійним розповсюдженим перитонітом накладено лапаростому, 40 (63,5 %) пацієнтам проведені програмовані релапаротомії, які виконували від 3 до 6 разів. При етапному лікуванні перитоніту для тимчасового закриття черевної порожнини застосовували ксеношкіру (патент на винахід України “Спосіб лікування евентрації при гнійному перитоніті у хворих похилого віку № 105333”), для остаточного закриття черевної стінки після регресії гнійних процесів та перитоніту застосовувати алопластичні методи (деклараційний патент на корисну модель “Спосіб алопластики післяопераційних гриж у хворих № 8249”), які не зменшують об’єм черевної порожнини (inlay), що дало змогу знизити післяопераційну летальність до 11,1%. Показники ВЧТ більш достовірні при визначенні їх в ретромаскулярному преперітонеальному просторі прямих м’язів живота за допомогою спеціального шприца StrykerIntra-Compartmental Pressure Monitor System
Доп.точки доступа:
Воровський, О. О.
Пашинський, Я. М.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Абсцеси печінки: діагностика та підходи до лікування [Текст] / В. О. Шапринський [та ін.] // Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2019. - Т. 18, № 2. - С. 6-12. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ПЕЧЕНИ АБСЦЕСС -- LIVER ABSCESS (диагностика, хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES (использование, методы, тенденции)
ДРЕНАЖ -- DRAINAGE (использование, методы)
Аннотация: Вивчені результати лікування 134 хворих з абсцесами печінки (АП). Пацієнти розподілені на групу порівняння – 64 особи (47,7%), проліковані традиційними методиками, та основну групу – 70 пацієнтів (52,3%), для лікування яких перевага надавалася мініінвазивним хірургічним втручанням. Холангіогенні абсцеси траплялися у 30,6%, криптогенні – у 25,4%, гематогенні – у 21,6%, контактні – у 11,2%, посттравматичні – у 9,0% і АП в результаті нагноєння метастазів пухлин – 2,2%. Поодинокі нагноєння в печінці виявлялися частіше – 87,3% випадків, численні – 12,7%. Насамперед, вражалися 3, 6 і 7 сегменти печінки – 12,9 %, 26,1 %, 32,0 % відповідно. У групі порівняння переважали операції дренування АП, виконані шляхом лапаротомії – 56 втручань (87,5% від 64 пацієнтів) проти 22 (31,4% від 70 пацієнтів) в основній групі. Черезшкірне дренування гнійників – 8 (12,5%) і 42 (60%) відповідно. Лапароскопічні операції проведені тільки в основній групі, і містили зовнішнє санаційне дренування АП у 3 випадках, фенестрацію – у 2, пункційно-аспіраційну санацію – в 1, що склало загалом 6 втручань або 8,6%. Отже, в основній групі мініінвазивні хірургічні підходи до дренування АП застосовані у більшої частини – 48 (68,6%) пацієнтів проти 8 (12,5%) досліджених у групі порівняння. Використання мініінвазивних хірургічних дренуючих методик АП дало змогу достовірно (р0,05) знизити кількість післяопераційних ускладнень з 48,3% у контрольній до 13,5% в основній групі, скоротити тривалість перебування хворого в стаціонарі з 14,6±1,4 до 5,2±0,8 доби та знизити післяопераційну летальність з 7,8% до 2,8% відповідно
Доп.точки доступа:
Шапринський, В. О.
Макаров, В. М.
Камінський, О. А.
Сулейманова, В. Г.
Білощицький, В. Ф.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)