Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

в найденном

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=МУ104/2019/6<.>

Общее количество найденных документов : 21
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-21

85-річчя члена-кореспондента НАН і НАМН України Л.В. Усенко // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 6-12

Аннотация: 10 липня виповнилося 85 років видатному вченому, одному із засновників анестезіології та реаніматології в Україні, професору кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», члену-кореспонденту НАН та НАМН України, заслуженому діячу науки України, лауреату Державної премії України у галузі науки і техніки, лауреату Державної премії Уряду Російської Федерації, доктору медичних наук, професору Людмилі Василівні Усенко
Доп.точки доступа:
Усенко, Людмила Васильевна (профессор, анестезиолог-реаниматолог ; 1934-) \о ней\

Свободных экз. нет

Найти похожие

Гликокалис: новая диагностическая и терапевтическая цель при сепсисе / Л. А. Мальцева [и др.] // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 13-22. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
СЕПСИС -- SEPSIS (диагностика, патофизиология, терапия)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ -- BIOLOGICAL MARKERS (анализ)
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ -- FLUID THERAPY (вредные воздействия)
Аннотация: Гликокаликс представляет собой гелеобразный слой, покрывающий поверхность эндотелиальных клеток сосудов. Он состоит из прикрепленных к мембране протеогликанов, гликозаминогликановых цепей, гликопротеинов и адгезивных белков плазмы. Гликокаликс поддерживает гомеостаз сосудистой сети: контролирует проницаемость сосудов и тонус микрососудов, предотвращает микрососудистый тромбоз и регулирует адгезию лейкоцитов. Во время сепсиса гликокаликс разрушается под воздействием воспалительных механизмов, а именно металлопротеиназ, гепараназ и гиалуронидаз. Эти шеддазы активируются активными формами кислорода и провоспалительными цитокинами, такими как фактор некроза опухоли альфа и интерлейкин-1бета. Опосредованное воспалением разрушение гликокаликса приводит к гиперпроницаемости сосудов, нерегулируемой вазодилатации, микрососудистому тромбозу и повышенной адгезии лейкоцитов. Клинические исследования продемонстрировали корреляцию между уровнем компонентов гликокаликса в крови и дисфункцией органов, тяжестью и летальностью при сепсисе. Жидкостная реанимация является неотъемлемой частью лечения сепсиса, но сверхагрессивные методы лечения, приводящие к гиперволемии, могут усиливать разрушение гликокаликса. И наоборот, введение свежезамороженной плазмы и альбумина может ослабить повреждение. Благотворное и пагубное влияние инфузии растворов и плазмы на целостность гликокаликса при сепсисе недостаточно изучено; будут проводиться дальнейшие исследования. В этом обзоре: во-первых, проанализированы основные механизмы разрушения гликокаликса при сепсисе; во-вторых, продемонстрировано, как уровни компонентов гликокаликса в крови и моче связаны с результатами лечения пациентов; в-третьих, показано благотворное и пагубное влияние инфузионной терапии на состояние гликокаликса при сепсисе; в-четвертых, представлена концепция предотвращения разрушения гликокаликса как терапевтической цели при сепсисе
Доп.точки доступа:
Мальцева, Л. А.
Карась, Р. К.
Мосенцев, Н. Ф.
Мосенцев, Н. Н.
Касьянова, А. Ю.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Роль гликокаликса в регуляции проницаемости сосудов: пересмотренный принцип Старлинга / Л. А. Мальцева [и др.] // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 23-29. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
КАПИЛЛЯРОВ ПРОНИЦАЕМОСТЬ -- CAPILLARY PERMEABILITY
ЭНДОТЕЛИАЛЬНЫЕ КЛЕТКИ -- ENDOTHELIAL CELLS
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ -- ENDOTHELIUM, VASCULAR (цитология)
ОБЗОР -- REVIEW
Аннотация: Несмотря на десятилетия интенсивных доклинических и клинических исследований, все еще существует большая неопределенность в отношении эффективности различных инфузионных стратегий при критических состояниях. Новые концепции проницаемости сосудов обещают изменить подход к инфузионным стратегиям и в конечном итоге привести к повышению их эффективности. Центральным элементом новых концепций является эндотелиальный гликокаликс, который выстилает просвет сосудов. Знание эндотелиального гликокаликса позволило пересмотреть классический принцип Старлинга, чтобы лучше объяснить прохождение жидкости через эндотелиальный барьер. Эта модель эндотелиальной проницаемости в значительной степени объясняет разницу в прогнозируемом (1 : 3–1 : 5) в сравнении с наблюдаемым (приблизительно 1 : 1,3–1 : 1,4) соотношении коллоидов и кристаллоидов, необходимых для достижения аналогичных гемодинамических конечных точек в клинической практике. Вышесказанное объясняет, почему инфузия изоонкотических коллоидов не изменяет существующий интерстициальный отек и может в некоторых ситуациях привести к меньшему увеличению объема и большему отеку ткани, чем кристаллоиды, у критических пациентов. Эффекты увеличения объема вводимых растворов также различаются в зависимости от скорости инфузии, степени вазоконстрикции, целостности эндотелиального гликокаликса и волемического статуса. Поэтому эффективность жидкостной реанимации считается контекстно-зависимой. Повреждение эндотелиального гликокаликса, вызванное повышенной проницаемостью, происходит при ряде критических состояний, включая сепсис и тяжелую травму, а степень проницаемости связана с плохими исходами. Вероятно, но еще не доказано, что защита и восстановление эндотелиального гликокаликса в этих условиях улучшают результаты лечения. Несколько фармакологических методов лечения находятся на доклинической стадии разработки, и пока нет достаточных данных, подтверждающих их клиническую эффективность. Тем не менее появляется все больше свидетельств того, что обычно используемые инфузионные растворы защищают и восстанавливают эндотелиальный гликокаликс и модулируют проницаемость эндотелия, но различаются по своей способности делать это эффективно. Поэтому важно, чтобы при выборе жидкостей для ресусцитации при конкретной патологии врачи в дополнение к онкотическим свойствам учитывали их способность защищать и восстанавливать эндотелиальный гликокаликс
Доп.точки доступа:
Мальцева, Л. А.
Мищенко, Е. А.
Мосенцев, Н. Ф.
Мальцев, И. А.
Бондаренко, Н. С.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Выбор инфузионно-трансфузионной среды для защиты эндотелиального гликокаликса / Л. А. Мальцева [и др.] // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 30-36. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
РЕГИДРАТАЦИОННЫЕ РАСТВОРЫ -- REHYDRATION SOLUTIONS
ПЕРЕЛИВАНИЕ КОМПОНЕНТОВ КРОВИ -- BLOOD COMPONENT TRANSFUSION
ЭНДОТЕЛИАЛЬНЫЕ КЛЕТКИ -- ENDOTHELIAL CELLS
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ -- ENDOTHELIUM, VASCULAR
КАПИЛЛЯРОВ ПРОНИЦАЕМОСТЬ -- CAPILLARY PERMEABILITY
Аннотация: До недавнего времени теоретические преимущества одного типа жидкости для ресусцитации перед другим основывались на устаревшем в настоящее время понимании проницаемости сосудов. Коллоидные жидкости считались превосходящими кристаллоиды из-за их теоретически более высокого удержания во внутрисосудистом пространстве, но данные клинических исследований не подтвердили это и неубедительно продемонстрировали преимущества в отношении смертности пациентов или эффективности одного типа раствора перед другим. Эти наблюдения становятся понятными благодаря пересмотренному уравнению Старлинга, которое объясняет сходные свойства объемного расширения и образования отека из межклеточной жидкости у кристаллоидных и коллоидных растворов, когда повреждается эндотелиальный гликокаликс, а гидростатическое давление у критических пациентов падает. Принимаются во внимание также другие соображения, такие как эффекты накопления коллоидов в интерстициальном пространстве. Будущие исследования в области жидкостной реанимации получат пользу от обновленного понимания детерминант проницаемости сосудов, и, возможно, наиболее многообещающим является определение эндотелиального гликокаликса в качестве возможной терапевтической мишени. Инфузионно-трансфузионные среды различаются по своей способности защищать и восстанавливать эндотелиальный гликокаликс. Хотя свежезамороженная плазма была определена как наиболее эффективная субстанция, необходимы дальнейшие исследования для установления механизмов и определения того, улучшает ли репарация гликокаликса клинические результаты. Стратегия реанимации, которая защищает и восстанавливает эндотелиальный гликокаликс, может оказаться наиболее эффективной
Доп.точки доступа:
Мальцева, Л. А.
Мищенко, Е. А.
Мосенцев, Н. Н.
Мальцев, И. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Дисфагия в отделениии интенсивной терапии: эпидемиология, механизмы и клиническое ведение / Л. А. Мальцева [и др.] // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 37-49. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
КРИТИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ -- CRITICAL ILLNESS
ГЛОТАНИЯ РАССТРОЙСТВА -- DEGLUTITION DISORDERS (диагностика, осложнения, патофизиология, терапия, эпидемиология, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ПРОГНОЗ -- PROGNOSIS
ИНТЕНСИВНОЙ ТЕРАПИИ ОТДЕЛЕНИЕ -- INTENSIVE CARE UNITS
Аннотация: Дисфагия может присутствовать у всех критических пациентов; клинические данные показывают, что постэкстубационная дисфагия (ПЭД) обычно наблюдается у пациентов отделения интенсивной терапии (ОИТ). Последние данные свидетельствуют, что дисфагия в основном сохраняется и что ее наличие независимо связано с неблагоприятными клиническими исходами, ориентированными на пациента. Хотя было предложено несколько факторов риска, возможно, способствующих развитию дисфагии, однако лежащие в основе точные механизмы у пациентов в ОИТ остаются не полностью понятными, и в настоящее время нет единого мнения о том, как наилучшим образом подходить к пациентам ОИТ группы риска (ПЭД). С клинической точки зрения дисфагия связана с повышенным риском аспирации и индуцированной аспирацией пневмонии, отсроченным возобновлением питания/недоеданием, снижением качества жизни, длительным пребыванием в ОИТ, а также с увеличением заболеваемости и смертности. Кроме того, экономическая нагрузка на систему общественного здравоохранения является высокой. В свете высоких показателей смертности, связанных с наличием дисфагии и наблюдением, что дисфагию систематически не диагностируют в большинстве ОИТ, этот обзор описывает эпидемиологию, терминологию и потенциальные механизмы дисфагии в ОИТ. Кроме того, обсуждается влияние дисфагии на отдельных пациентов, систему здравоохранения и общество в дополнение к существующим и будущим потенциальным терапевтическим подходам
Доп.точки доступа:
Мальцева, Л. А.
Мищенко, Е. А.
Мосенцев, Н. Ф.
Мосенцев, Н. Н.
Голуб, А. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Влияние мультимодальной анальгезии в программах "fast-track" на тотальную артропластику тазобедренного сустава: проспективное когортное исследование / C. J. Garrido [et al.] // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 50-55. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (методы)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
БОЛИ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ -- PAIN, POSTOPERATIVE (диагностика, лекарственная терапия)
АНАЛГЕЗИЯ -- ANALGESIA (методы)
АНАЛГЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА -- ANALGESICS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Доп.точки доступа:
Garrido, C. J.
Delourme, I. R.
Garrido, F. J.
Rubio, F. J.
Navas, P. Z.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Дексмедетомидин против мидазолама или пропофола для седации во время длительной механической вентиляции: два рандомизированных контролируемых исследования / S. M. Jakob [et al.] // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 56-68. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
ДЫХАНИЕ ИСКУССТВЕННОЕ -- RESPIRATION, ARTIFICIAL (методы)
ДЕКСМЕДЕТОМИДИН -- DEXMEDETOMIDINE (прием и дозировка, терапевтическое применение)
МИДАЗОЛАМ -- MIDAZOLAM (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ПРОПОФОЛ -- PROPOFOL (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: У пациентов ОИТ, длительно пребывающих на искусственной вентиляции легких, дексмедетомидин не уступал мидазоламу и пропофолу в поддержании легкой и умеренной седации. Дексмедетомидин уменьшал продолжительность искусственной вентиляции легких по сравнению с мидазоламом и улучшал способность пациентов к продуктивному контакту (способности сообщить о боли) по сравнению с мидазоламом и пропофолом. Для применения дексмедетомидина было характерно развитие большего числа побочных эффектов
Доп.точки доступа:
Jakob, S. M.
Ruokonen, E.
Grounds, R. M.
Saraponja, T.
Garratt, C.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Comparison of combined general anestesia with and without epidural morphine on the backgraund of redox therapy in cancer patients with multiorgan resections = Порівняння ефективності комбінованої анестезії з використанням епідурального морфіну та без нього на тлі корекції окисно-відновного метаболізму в онкохворих з мультиорганними оперативними втручаннями / M. V. rasnoselkiy [et al.] // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - P69-75. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОГО ТРАКТА НОВООБРАЗОВАНИЯ -- GASTROINTESTINAL NEOPLASMS (иммунология, лекарственная терапия, хирургия)
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- INTRAOPERATIVE CARE
АНЕСТЕЗИЯ ЭПИДУРАЛЬНАЯ -- ANESTHESIA, EPIDURAL (методы)
МОРФИН -- MORPHINE (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
АНТИОКСИДАНТЫ -- ANTIOXIDANTS (терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: There are insufficient data on postoperative epidural anesthesia using morphine and conducting redox therapy in cancer patients with multiorgan resections with the assessment of immunological parameters. This work studies the intraoperative use of epidural morphine as compared with combined general epidural anesthesia, as well as the redox therapy in cancer patients with multiorgan resections with an evaluation of the indicators of immunity to provide anesthesia with advanced therapy of possible complications and obtain a more comfortable condition of patients. Materials and methods. The study examined 117 cancer patients with locally advanced tumor process of the gastrointestinal tract with multiorgan surgical interventions for health reasons (67.6 ± 3.7 years old). All patients were divided into four groups according to the type of anesthesia and type of antioxidant therapy. The groups with intraoperative epidural morphine use and without it were distinguished. L-ornithine L-aspartate with quercetin complex with povidone was used as an antioxidant therapy. The overall health-related quality of life was evaluated using the standard Short Health Status Assessment Questionnaire SF-36, using the evidence-based methodology. Results. The results suggest that in the group using epidural morphine, the degree of anesthesia effectiveness was sufficient, but there were registered the complications, including in the form of apnea while using morphine and a slight deterioration in immunity parameters. When applying the redox therapy, we have achieved improvement both in quality of life and more significantly in immunity. Conclusions. Thus, combined epidural anesthesia without morphine against the background of correction of redox metabolism in cancer patients with multiorgan resections is more comfortable for patients, less dangerous due to the lack of development of apnea, psychoemotional and economically justified, which indicates its priority using
Доп.точки доступа:
rasnoselkiy, M. V.
Krutko, Ye. M.
Protcenko, E. S.
Shulga, Ye. V.
Shulga, M. V.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Терів, П. С.
Обгрунтування та клінічна ефективність корекції гомеостазу цинку в інтенсивній терапії гострої церебральної недостатності / П. С. Терів, Д. А. Шкурупій // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 76-81. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
МОЗГА ГОЛОВНОГО БОЛЕЗНИ -- BRAIN DISEASES (кровь, лекарственная терапия, этиология)
ЦИНК -- ZINC (дефицит, кровь)
СУПЕРОКСИДДИСМУТАЗА -- SUPEROXIDE DISMUTASE (кровь)
ЕНОЛАЗА -- PHOSPHOPYRUVATE HYDRATASE (кровь)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: У хворих у критичному стані з гострою церебральною недостатністю наявні метаболічні особливості, у тому числі і порушення гомеостазу цинку. Мета дослідження — обґрунтування й оцінка клінічної ефективності корекції гомеостазу цинку в інтенсивній терапії пацієнтів із гострою церебральною недостатністю. Матеріали та методи. Проведене клінічне когортне рандомізоване дослідження за участю 94 дорослих пацієнтів із гострою церебральною недостатністю і гіпоцинкемією в умовах інтенсивної терапії. До основної групи (n = 47) увійшли пацієнти, яким додатково призначали сульфат цинку моногідрат та ацетилцистеїн терміном до 7 діб, до групи порівняння (n = 47) — пацієнти з традиційною лікувальною тактикою. Оцінювали вміст цинку, нейронспецифічної єнолази, активність супероксиддисмутази в крові, іх зв’язок із показниками летальності і тривалості госпіталізації. Результати. На початку спостереження констатовані зниження активності супероксиддисмутази до 0,02 (0,01; 0,03) Од/мл і підвищення нейронспецифічної єнолази до 30 (18,3; 44,9) мкг/л. Наприкінці спостереження в основній групі на відміну від групи порівняння констатовані значимі підвищення цинку до 12,4 (11,2; 15) мкмоль/л, активності супероксиддисмутази до 0,04 (0,03; 0,05) Од/мл, зменшення нейронспецифічної єнолази до 22,2 (16,5; 30,7) мкг/л. Серед пацієнтів, які вижили, був наявний зв’язок тривалості лікування, зокрема і в інтенсивній терапії, з оптимізованою тактикою лікування (R = –0,39; р = 0,008 та R = –0,34; р = 0,022 відповідно). Установлені зв’язки між зменшенням летальності, вмістом цинку (R = –0,29; р = 0,021), активністю супероксиддисмутази (R = –0,326; р = 0,013), вмістом нейронспецифічної єнолази крові (R = 0,74; р 0,001); між зменшенням тривалості госпіталізації і рівнем цинку крові (R
Доп.точки доступа:
Шкурупій, Д. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Холод, Д. А.
Цитоенергетична і пробіотична оптимізація інтенсивної терапії синдрому гастроінтестинальної недостатності у новонароджених: оцінка клінічної ефективності / Д. А. Холод, Д. А. Шкурупій // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 82-87. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
НОВОРОЖДЕННЫЙ, БОЛЕЗНИ -- INFANT, NEWBORN, DISEASES
ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНЫЕ БОЛЕЗНИ -- GASTROINTESTINAL DISEASES (лекарственная терапия, терапия, этиология)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ НОВОРОЖДЕННЫХ -- INTENSIVE CARE, NEONATAL (методы)
СУКЦИНАТЫ -- SUCCINATES (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ПРОБИОТИКИ -- PROBIOTICS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: Патогенез гастроінтестинальної недостатності у новонароджених у критичних станах на тлі анатомо-функціональних особливостей обґрунтовує включення в терапію ергодинамічних сполук і пробіотиків. Мета дослідження: оцінка клінічної ефективності цитоенергетичної і пробіотичної оптимізації інтенсивної терапії синдрому гастроінтестинальної недостатності у новонароджених. Матеріали та методи. До групи дослідження ввійшли 146 новонароджених із гастроінтестинальною недостатністю в умовах інтенсивної терапії. До основної групи (n = 82) увійшли пацієнти, яким додатково призначали препарат меглюміну натрію сукцинату і пробіотик, що містить Lactobacillus acidophilus (spр. L.gasseri), Bifidobacterium infantis, Enterococcus faecium, у групу порівняння (n = 64) — пацієнти з традиційною лікувальної тактикою. Оцінювали клінічні прояви гастроінтестинальної недостатності, системної запальної відповіді, частоту використання прокінетиків, тяжкість стану, виживаність. Результати. На відміну від групи порівняння в основній групі в 1,42 раза частіше спостерігалося зменшення вираженості гастроінтестинальної недостатності, яка була зареєстрована у 71 % новонароджених (χ2 = 6,53; р = 0,011). Зменшилась потреба в призначенні прокінетиків у 2,2 раза, що було необхідним у 9 % пацієнтів (χ2 = 4,22; р = 0,04). Знизилася оцінка тяжкості стану в 1,06 раза, що спостерігалося у 88 % пацієнтів, хоча статистично значущої різниці з групою порівняння за цим параметром відзначено не було (χ2 = 0,73; р = 0,394). Збільшилась виживаність в 1,11 раза, що становило 99 % (χ2 = 6,51; р = 0,011). Також відзначені значимі зв’язки вираженості системної запальної відповіді (R = –0,21; р = 0,013), оцінки тяжкості стану (R = –0,18; p = 0,026), частоти призначення прокінетиків (R = –0,17; р = 0,04), виживаності (R = 0,21; p = 0,01) з оптимізованою тактикою лікування. Висновки. У новонароджених додаткове призначення меглюміну натрію сукцинату і пробіотика в комплексі інтенсивної терапії дозволяє зменшити прояви синдрому гастроінтестинальної недостатності, знизити потребу в прокінетиках, вплинути на вираженість системної запальної відповіді, тяжкість стану і збільшити виживаність
Доп.точки доступа:
Шкурупій, Д. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

11.

Галушко, О. А.
Гострий інсульт у жінок: особливості виявлення та корекції вуглеводних порушень / О. А. Галушко, М. А. Тріщинська // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 88-92. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ИНСУЛЬТ -- STROKE (кровь, этиология)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (кровь)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ЖЕНЩИНЫ -- WOMEN
Аннотация: Гострий інсульт (ГІ) залишається однією з головних проблем зі здоров’ям для жінок у всьому світі. Серед факторів ризику ГІ у жінок виділяють вік, расу, куріння, знижену фізичну активність, цукровий діабет (ЦД) та інші порушення вуглеводного обміну. Мета: проаналізувати особливості виникнення порушень вуглеводного обміну у жінок, хворих на ГІ, та вдосконалити схему діагностики цих порушень. Матеріали та методи. Було проаналізовано 416 історій хвороби пацієнтів, які перенесли ГІ, шляхом вивчення паспортних і анамнестичних даних, об’єктивного обстеження, лабораторних та інструментальних методів дослідження. За результатами цього аналізу було створено схему виявлення ЦД та інших форм порушень вуглеводного обміну у хворих на ГІ. На другому етапі було обстежено 346 пацієнтів, розподілених на три групи: 1-ша — основна група — хворі на ГІ на тлі ЦД; 2-га — хворі зі станами предіабету (гіперглікемія натще, постпрандіальна гіперглікемія, транзиторна (стресова) гіперглікемія); 3-тя — хворі без ЦД. Хворі представлених груп не відрізнялися між собою за основними антропометричними та клініко-інструментальними характеристиками. Результати. Різні форми порушень вуглеводного обміну у пацієнтів із ГІ зустрічалися у 227 хворих серед 346, які увійшли до груп дослідження (65,6 % випадків). У жінок порушення вуглеводного обміну зустрічалися дещо частіше — 118 хворих із 171 (69,01 %), проте ця різниця з чоловіками (109 пацієнтів, 62,28 %) не досягла рівня статистичної вірогідності (p 0,05). У 29 (6,97 %) хворих діагноз ЦД, незважаючи на наявність клінічної картини і змін глікемії натще, не був встановлений, а гіперглікемія у цих пацієнтів трактувалася як транзиторна і не була своєчасно відкоригована. Висновки. Рутинне визначення глікемії натще є недостатнім для виявлення ЦД та інших порушень вуглеводного обміну у жінок на фоні ГІ. Рівень глікозильованого гемоглобіну не дає повної картини про наявність захворювання, але корисний для оцінки ступеня компенсації ЦД. Проведення орального глюкозотолерантного тесту дозволяє підвищити якість діагностики й оптимізувати тактику лікування ГІ. Завдяки проведенню цього тесту було виявлено 16 нових випадків ЦД (серед яких було 8 жінок) та 28 хворих (15 жінок) з іншими порушеннями вуглеводного обміну
Доп.точки доступа:
Тріщинська, М. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

12.

Бодулєв, О. Ю.
Частота і фактори розвитку післяопераційної інсомнії / О. Ю. Бодулєв, Д. А. Шкурупій // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 93-97. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
АНЕСТЕЗИЯ -- ANESTHESIA (методы)
БЕССОННИЦА -- SLEEP INITIATION AND MAINTENANCE DISORDERS (диагностика, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
Аннотация: Щорічне зростання кількості хірургічних втручань та широта фізіологічних впливів порушення сну в післяопераційному періоді роблять проблему інсомнії актуальною для сучасної анестезіології. Мета дослідження: аналіз поширеності післяопераційної інсомнії та факторів ризику її розвитку, пов’язаних із методом анестезіологічного забезпечення. Матеріали та методи. Двісті пацієнтів, які перенесли ортопедичне чи хірургічне втручання, були розподілені на групи залежно від виду анестезії. Проводилась оцінка якості сну, рівня болю, тривоги, депресії, потреби в анальгетиках. Результати. Загальна частота розвитку післяопераційних порушень сну становила 72,08 %, серед яких легка інсомнія дорівнювала 42,64 %, інсомнія середньої тяжкості — 18,78 % і тяжка інсомнія — 10,66 %. Розподіл по групах становив: у групі загальної анестезії (ЗА) легкої інсомнії — 44,44 %, інсомнії середньої тяжкості — 19,75 % і тяжкої інсомнії — 12,35 %; у групі спинномозкової анестезії (СМА) легкої інсомнії — 40,34 %, інсомнії середньої тяжкості — 17,65 % і тяжкої інсомнії — 11,76 %. Різниця між групами не досягла рівня статистичної вірогідності. В обох групах виявлено зв’язок інсомнії з вираженістю післяопераційного болю. У групі ЗА — r = 0,437; у групі СМА — r = 0,513. Також в обох групах спостерігалась позитивна кореляція рівня тривожності (rЗА = 0,341; rСМА = 0,312) та депресії (rЗА = 0,342; rСМА = 0,301). У групі CМА виявлялась негативна кореляція розвитку інсомнії з післяопераційним використанням наркотичних анальгетиків (r = –0,218), у групі ЗА сила зв’язку не досягла статистично значимого показника (r = –0,165). Висновки. Інсомнія є частим післяопераційним ускладненням. Основними факторами, що провокують її розвиток, є високий рівень болю, тривожності та депресії у післяопераційному періоді, використання опіоїдних анальгетиків у схемі післяопераційного знеболювання. Регіональні соціокультурні особливості не мають суттєвого впливу на фактори ризику та є тотожними для інших досліджених популяцій
Доп.точки доступа:
Шкурупій, Д. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

13.

Патогенетичне значення оксидантного стресу у формуванні післяопераційних когнітивних порушень в отоларингологічних хворих після загальної анестезії з використанням керованої гіпотензії / О. І. Дацюк [та ін.] // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 98-103. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГИЧЕСКИЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- OTORHINOLARYNGOLOGIC SURGICAL PROCEDURES (методы)
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL (вредные воздействия, методы)
ГИПОТЕНЗИЯ КОНТРОЛИРУЕМАЯ -- HYPOTENSION, CONTROLLED (вредные воздействия, методы)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- PERIOPERATIVE CARE
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
КОГНИТИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- COGNITION DISORDERS (диагностика, кровь, этиология)
ОКСИДАТИВНЫЙ СТРЕСС -- OXIDATIVE STRESS
Аннотация: Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених проблемі постопераційних когнітивних розладів у пацієнтів, які перенесли загальну анестезію, питання патогенетично обґрунтованого вибору методів корекції когнітивних порушень у доопераційному періоді залишається суперечливим. Метою дослідження було вивчення особливостей вільнорадикальних процесів в отоларингологічних пацієнтів, яким проводились оперативні втручання під загальною анестезією з використанням керованої гіпотензії, та аналіз їх значення в патогенезі післяопераційних когнітивних порушень. Матеріали та методи. Проспективне дослідження за участю 33 хворих (19 чоловіків, 14 жінок), яким були проведені отоларингологічні втручання під загальною анестезією із контрольованою гіпотензією. Середній вік становив 45,24 ± 15,46 року. Клінічне дослідження проводили з використанням низки нейрофізіологічних тестів (тест П’єрона — Рузера, коректурна проба Бурдона, тест Лурія, тест Равена). Динаміку окислювального процесу оцінювали за сироватковими рівнями протеїнів карбонільних груп, дієнових кон’югат, малондіальдегіду, протеїнів SH-групи, даними активності супероксиддисмутази. Рівень інтерлейкіну-18 і вміст нейронспецифічної єнолази в сироватці визначали імуноферментним методом. Статистичний аналіз було проведено з використанням статистичного пакета SPSS 20 (SPSS Inc.). Результати. Загальна анестезія в поєднанні з фармакологічно контрольованою гіпотензією сприяє розвитку постопераційних когнітивних розладів, що проявляються зниженою концентрацією й увагою (за даними тесту П’єрона — Рузера та коректурної проби), зменшенням рівня й обсягу короткої пам’яті за даними тесту Лурія в ранній постопераційний період, а також суттєвим збільшенням сироваткового рівня нейронспецифічної єнолази після операції (p 0,05). Отримані дані вказують, що в пацієнтів після загальної анестезії в умовах керованої гіпотензії має місце порушення оксидантної рівноваги, що характеризується збільшенням синтезу вільних радикалів із вірогідним зростанням рівнів карбонільних груп протеїнів, дієнових кон’югат і малонового діальдегіду в крові (р 0,001), а також порушеннями антиоксидантного потенціалу зі зниженням активності супероксиддисмутази та рівнів SH-груп протеїнів. У пацієнтів із постопераційними когнітивними розладами відзначені найбільш несприятливі відмінності в оксидантному статусі: рівні карбонільних груп протеїнів, дієнових кон’югат і малонового діальдегіду в крові були більшими на 20,7; 16,2 і 30,2 % відповідно, у той же час рівень антиоксидантного захисту знизився на 33,2 %, а вміст протеїнів SH-групи на 6,7 % порівняно з пацієнтами без ознак постопераційних когнітивних розладів. Висновки. Зміни в оксидантному статусі являють собою одну з патогенетичних ланок розвитку постопераційних когнітивних розладів у хворих отоларингологічного профілю, яким була проведена загальна анестезія з контрольованою гіпотензією
Доп.точки доступа:
Дацюк, О. І.
Бондар, Р. А.
Костюченко, А. В.
Титаренко, Н. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

14.

Туркевич, О. М.
Неінвазивна респіраторна СРАР-підготовка пацієнтів з ожирінням перед лапароскопічними операціями / О. М. Туркевич // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 104-107. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (осложнения)
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ -- CHOLECYSTECTOMY, LAPAROSCOPIC
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL (методы)
ПРЕДОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- PREOPERATIVE CARE
ДЫХАНИЕ ИСКУССТВЕННОЕ ПОД ПОЛОЖИТЕЛЬНЫМ ДАВЛЕНИЕМ -- POSITIVE-PRESSURE RESPIRATION (методы)
Аннотация: У даній статті на основі проведеного клінічного дослідження описано можливість застосування нетривалої неінвазивної передопераційної CPAP-підготовки пацієнтів з ожирінням перед індукцією в загальну анестезію. В дослідження були включені 16 пацієнтів із II ступенем ожиріння (індекс маси тіла — 35,0–39,9 кг/м2), які були розподілені на 2 групи (контрольну й основну). Дослідження було розділено на 3 основні етапи: респіраторної підготовки, визначення основних показників респіраторної системи та визначення часу безпечного апное (ЧБА). У контрольній групі пацієнтів респіраторна підготовка проводилась за допомогою традиційної лицевої маски та без використання позитивного тиску кінця видиху (PEEP) протягом 5–10 хв. В основній групі до початку індукції пацієнтам здійснювалась неінвазивна CPAP-підготовка (PEEP = 6–8 см H2O) із використанням орофаціальної маски протягом такого ж часу. Важливим етапом дослідження було визначення часу безпечного апное у пацієнтів та впливу різних видів респіраторної підготовки на цей важливий показник. Крім того, були проаналізовані основні показники респіраторних властивостей легень (статичний тораколегеневий комплаєнс (CRS) та загальний опір дихальних шляхів (RAW)) при початку інвазивної штучної вентиляції легень. Отримані результати свідчать про перевагу використання нетривалої неінвазивної CPAP-підготовки пацієнтів. В основній групі респіраторні показники були кращими, а ЧБА — тривалішим (контрольна група: ЧБА — 213 ± 16 с, CRS — 47 мл/мм H2O, RAW — 16,75 см H2O/л в 1 с; основна група: ЧБА — 252 ± 15 с, CRS — 56 мл/мм H2O, RAW — 16,5 см H2O/л в 1 с). Анестезіологу необхідно використовувати можливості сучасних апаратів штучної вентиляції легень не тільки в умовах палати інтенсивної терапії, але й на всіх етапах періопераційного маршруту пацієнта. Це може вберегти від небажаних труднощів та ускладнень
Свободных экз. нет

Найти похожие

15.

    Бєлих, О. В.
    Актуальність визначення глибини анестезії за допомогою індексу стану пацієнта при лапароскопічній холецистектомії у пацієнтів похилого та старечого віку / О. В. Бєлих, М. А. Георгіянц // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 108-112. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ -- CHOLECYSTECTOMY, LAPAROSCOPIC
АНЕСТЕЗИЯ ОБЩАЯ -- ANESTHESIA, GENERAL (методы)
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЙ МОНИТОРИНГ -- MONITORING, INTRAOPERATIVE
ЭЛЕКТРОЭНЦЕФАЛОГРАФИЯ -- ELECTROENCEPHALOGRAPHY (методы)
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
Аннотация: Сучасна концепція анестезіологічного забезпечення має на меті не тільки адекватне знеболювання, але й управління життєво важливими функціями організму пацієнта впродовж операції. Тому одним із найбільш значущих завдань сучасної анестезіології є об’єктивізація контролю адекватності загального знеболювання, що передбачає контроль функцій та процесів, виявлення їх небезпечних відхилень для запобігання ускладненням під час анестезії. Мета: оцінити ефективність і значущість використання індексу стану пацієнта (Patient State Index — PSI) при введенні різних комбінацій анестетиків упродовж загальної анестезії у пацієнтів похилого та старечого віку під час лапароскопічної холецистектомії. Матеріали та методи. У дослідження залучені 60 пацієнтів, середній вік яких становив 70,6 ± 7,1 року, прооперованих з приводу жовчнокам’яної хвороби. Середня тривалість операції — 56,1 ± 9,8 хв. Пацієнтів розподілено за двома групами залежно від виду анестезії: 1-ша група (n = 30) — інгаляційна анестезія на основі севофлурану (2–3 об. %) зі штучною вентиляцією легень (ШВЛ); 2-га група (n = 30) — тотальна внутрішньовенна анестезія на основі пропофолу (2 мг/кг/год) із ШВЛ. Проводився моніторинг показників гемодинаміки (пульс, артеріальний тиск, середній артеріальний тиск, серцевий викид) та SpO2 за допомогою монітора Vismo (Nihon-Kohden, Японія). Моніторинг глибини анестезії проводився за допомогою платформи Masimo Root із визначенням PSI. Результати. За показниками гемодинаміки хворі між групами не відрізнялися. Показники PSI, за даними моніторингу, на різних етапах анестезії між групами суттєво не відрізнялися: до премедикації — 99,0 ± 0,6 vs 99,0 ± 0,5 (p  0,05), після премедикації — 79,1 ± 2,4 vs 79,5 ± 3,5 (p  0,05), при інтубації — 39,5 ± 4,0 vs 39,0 ± 5,1 (p  0,05), на початок операції — 33,5 ± 4,5 vs 33,6 ± 4,1 (p  0,05), при екстубації — 87,1 ± 3,0 vs 89,0 ± 3,1 (p  0,05). Відрізнялися показники при накладанні карбоксиперитонеуму — 48,2 ± 2,0 vs 39,2 ± 4,1 (p  0,05) та на етапі закінчення операції — 41,1 ± 3,1 vs 48,1 ± 2,6 (p  0,05). Середній час пробудження в 2-й групі був дещо коротшим — 9,8 ± 1,7 vs 7,5 ± 1,2 хв. Висновки. Використання показника PSI дає змогу здійснювати безперервний неінвазивний моніторинг глибини наркозу, допомагає уникнути недостатньої або надмірної седації, створює можливість більш м’якого виходу з наркозу, що підвищує безпеку анестезії при проведенні лапароскопічної холецистектомії у хворих похилого та старечого віку
Доп.точки доступа:
Георгіянц, М. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

16.

Сорокіна, О. Ю.
Аналіз впливу нутритивної підтримки у хворих з тяжким панкреатитом на тлі використання комбінації раннього ентерального й парентерального харчування / О. Ю. Сорокіна, Л. С. Бєлих // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 113-119. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ПАНКРЕАТИТ -- PANCREATITIS (терапия)
ИНТЕНСИВНАЯ ТЕРАПИЯ -- INTENSIVE CARE (методы)
ПИТАТЕЛЬНАЯ ПОДДЕРЖКА -- NUTRITIONAL SUPPORT (методы)
ПИТАНИЕ ЭНТЕРАЛЬНОЕ -- ENTERAL NUTRITION (методы)
ПИТАНИЕ ПАРЕНТЕРАЛЬНОЕ -- PARENTERAL NUTRITION (методы)
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: До групи дослідження ввійшли пацієнти (n = 45) з тяжким гострим панкреатитом (ГП), в яких з 2-ї доби в комплексі інтенсивної терапії (ІТ) починали проведення раннього ентерального харчування (ЕХ) через назогастроєюнальний зонд зі швидкістю 20 мл/год з поступовим збільшенням об’єму введення на фоні відновлення функції шлунково-кишкового тракту та комбінацією з парентеральним харчуванням (ПХ). Залежно від виду суміші для ПХ, що застосовували як нутритивну підтримку, хворі були розподілені на підгрупи. Підгрупа 1 (n = 11) — хворі, яким проводилось комбіноване раннє ЕХ і ПХ з використанням спеціальних трикамерних мішків з сумішами амінокислот, ліпідів і вуглеводів. Підгрупа 2 (n = 14) — пацієнтам проводилось комбіноване раннє ЕХ і ПХ з використанням трикамерних мішків з підвищеним вмістом ɷ-3 жирних кислот (ЖК). Підгрупа 3 (контрольна) — хворі (n = 20), яким проводилось комбіноване раннє ЕХ і ПХ з використанням окремих модулів з вуглеводів, амінокислот і ліпідів. Проведення комбінації ЕХ і ПХ сумішами в трикамерних мішках у хворих 1-ї і 2-ї підгруп сприяло більш швидкому відновленню загального білка й альбуміну крові (на 14-ту і 7-му добу відповідно). Додавання ɷ-3 ЖК в складі ПХ трикамерними мішками забезпечувало білковозберігаючий ефект у пацієнтів 2-ї підгрупи. На тлі проведення нутритивної підтримки комбінацією ЕХ та ПХ з використанням трикамерних мішків, збагачених ɷ-3 ЖК, реєстрували більш виражене зниження рівня С-реактивного білка на 5-ту добу ІТ (р1, 2 = 0,001 і р2, 3 = 0,001) за рахунок зниження лейкоцитозу та вірогідного збільшення рівня лімфоцитів крові у пацієнтів 2-ї підгрупи. У хворих 1-ї підгрупи, яким починали ЕХ з ПХ трикамерними мішками, реєстрували нормалізацію рівня лімфоцитів крові протягом 14–21 доби ІТ тяжкого ГП. До 5-ї доби перебігу ГП у хворих 1-ї і 2-ї підгруп комбінація ЕХ і ПХ трикамерними мішками, збалансованими за макронутрієнтами, забезпечила калораж 24,5 і 26,1 ккал/кг, що дозволило досягнути 100% цільового калоражу на 5-ту добу ІТ. На тлі використання модульного ПХ у пацієнтів 3-ї підгрупи загальний калораж становив 19,7 ккал/кг. У хворих 2-ї підгрупи на тлі використання трикамерних мішків, збагачених ɷ-3 ЖК, в комплексі ІТ вірогідно зменшився загальний ліжко-день у стаціонарі до 20,5 ± 1,8 дня порівняно з пацієнтами з тяжким ГП у 1-й і 3-й підгрупах (27,6 ± 4,5 дня і 30,5 ± 2,9 дня відповідно)
Доп.точки доступа:
Бєлих, Л. С.

Свободных экз. нет

Найти похожие

17.

Адамчук, Н. М.
Нейропатичний біль на ранніх етапах хіміотерапії у дітей з гострими лейкозами. Ефективність знеболювання і ступінь астенізації / Н. М. Адамчук, О. Ю. Сорокіна // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 120-124. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ГЕМАТОЛОГИЧЕСКИЕ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- HEMATOLOGIC NEOPLASMS (лекарственная терапия, осложнения)
БОЛИ -- PAIN (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
АНАЛГЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА -- ANALGESICS (прием и дозировка, терапевтическое применение)
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Проблема нейропатичного болю у дітей набуває все більшої актуальності внаслідок зростання поширеності патології та труднощів у досягненні терапевтичного ефекту. Нейропатичний біль у дитячій онкології може виникнути внаслідок різноманітних ушкоджень соматосенсорної системи. В Україні на сьогодні немає проведених досліджень наявності нейропатичного болю у дітей з гемобластозами на ранніх етапах лікування. Саме тому наше дослідження спрямоване на вирішення питання щодо ранньої реалізації нейропатій і покращення знеболювальної терапії. Мета дослідження: проведення аналізу больового синдрому у дітей з гемобластозами на першому етапі хіміотерапії та порівняння ефективності різних методів знеболювання, визначення взаємозв’язку методів знеболювання і ступеня астенізації. Матеріали та методи. Проведене когортне проспективне дослідження, до якого увійшли 60 дітей із вперше діагностованими гемобластозами віком від 6 до 18 років. Всі діти були поділені на три групи залежно від ступеня вираженості больового синдрому. І група (n = 20) — діти, в яких інтенсивність болю за ВАШ становила ≥ 7 балів і яким з метою знеболювання вводився морфін. ІІ група (n = 20) — діти з інтенсивністю болю ≥ 7 балів, яким з метою знеболювання вводився морфін у комбінації з габапентином. ІІІ група (n = 20) — діти з інтенсивністю болю ≤ 6 балів, яким з метою знеболювання вводився парацетамол у комбінації з габапентином. В 40 дітей проведене дослідження венозної крові на активність супероксиддисмутази (СОД) і каталази, вміст сіалових кислот (СК) і малонового діальдегіду (МДА). Проводилось визначення інтенсивності болю, наявності нейропатії та астенії на 1-шу добу надходження до відділення інтенсивної терапії, далі — на 30-ту, 64-ту і 78-му добу хіміотерапії. Результати. При визначенні нейропатії на 1-шу добу маніфестації болю у 8 дітей (13 %) результат був негативний, у 48 дітей (80 %) — сумнівний та у 4 дітей (7 %) — позитивний. На 30-ту добу хіміотерапії у 2 дітей (3 %) дані за нейропатичний біль були негативні, у 56 дітей (91 %) — сумнівні та у 4 дітей (6 %) — позитивні. На 64-ту та 78-му добу хіміотерапії дані за нейропатичний компонент були однакові й у 53 дітей (88 %) були сумнівними, а у 7 (12 %) — позитивними. Результати біохімічного дослідження крові виявили ознаки оксидативного стресу: активність СОД нижча за норму у 35,4 раза, кількість МДА та СК перебільшує норму у 7,5 та 1,8 раза відповідно. Інтенсивність болю за ВАШ на 30-ту добу становила у І групі ≤ 5 балів, у ІІ групі — ≤ 4 бали та у ІІІ групі — ≤ 3 бали. На 78-му добу інтенсивність болю у І групі становила ≤ 5 балів, у ІІ та ІІІ групах — ≤ 3 бали. Виражена астенія відзначалась у 6 дітей (10 %), помірна астенія — у 45 дітей (75 %) та реакція стомлення — у 9 дітей (25 %). Висновки. Формування нейропатичного компонента болю починається вже на 1-му етапі хіміотерапії, отже, застосування габапентину в комплексній терапії болю є доцільним. Ретельний моніторинг болю дозволяє вчасно виявити наявність больового синдрому та більш точно корегувати знеболювальну терапію для досягнення позитивного ефекту
Доп.точки доступа:
Сорокіна, О. Ю.

Свободных экз. нет

Найти похожие

18.

Ліпакова, К. Ю.
Особливості змін структурно-функціонального стану серця при різних варіантах несприятливого перебігу серцевої недостатності у хворих на ішемічну хворобу серця у поєднанні із цукровим діабетом 2-го типу / К. Ю. Ліпакова // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 125-131. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (кровь, лекарственная терапия, осложнения, ультрасонография)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- CARDIAC OUTPUT, LOW (кровь, лекарственная терапия, ультрасонография, этиология)
БОЛЕЗНИ ПРОГРЕССИРОВАНИЕ -- DISEASE PROGRESSION
Аннотация: На сьогодні є перспективним пошук доступних показників для якомога більш раннього визначення несприятливих ознак прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН), які з високою чутливістю і специфічністю дозволять виділити хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу з високим ризиком несприятливого перебігу ХСН, що дозволить вибрати адекватне і своєчасне лікування, а також планувати організацію медичного і соціального обслуговування цієї категорії хворих. Мета: вивчення особливостей зміни структурно-функціонального стану серця при різних варіантах несприятливого перебігу серцевої недостатності у хворих на ІХС у поєднанні з ЦД 2-го типу. Матеріали та методи. Після курсу стаціонарної терапії обстежені 34 чоловіки з ХСН ішемічного генезу на тлі поєднаного перебігу ІХС і ЦД 2-го типу з несприятливим перебігом ХСН. Хворі розділені на три групи залежно від ступеня прогресування ХСН: I (n = 7) — померлі протягом року спостереження, II (n = 13) — зі зниженням LV EF, III (n = 14) — з порушенням стану діастолічної функції серця. Проводився аналіз скарг, кардіологічного анамнезу, об’єктивного дослідження, виконувалася трансторакальна ехокардіографія, досліджували ендотелійзалежну вазодилатацию плечових артерій. Для визначення відмінностей між незалежними вибірками використовували U-критерій Манна — Уїтні. Частоту ознак у групах порівнювали за допомогою критерію χ2. Результати. Тривалість спостереження становила 12 місяців. Усі хворі отримували стандартне лікування. Несприятливий перебіг ХСН у хворих на ішемічну хворобу серця і СД 2-го типу, яка прогресувала і закінчилася летальним результатом, асоціювався з вірогідно старшим віком чоловіків, з більш тривалим анамнезом за ІХС та ЦД 2-го типу, зниженою фізичною активністю, високим рівнем артеріальної гіпертензії (АГ), яка доказово є потенційною причиною розвитку ХСН. I ступінь діастолічної дисфункції, незважаючи на те, що розміри лівого передсердя не виходили за межі нормальних, відзначався у всіх пацієнтів, але середні розміри були вірогідно більшими у померлих. Вірогідно меншим у цих пацієнтів був LV EDV, що свідчить про більше порушення процесів діастолічного наповнення LV. У всіх пацієнтів відзначалася ендотеліальна дисфункція, проте у померлих вона була більш вираженою, що свідчить про значні процеси ремоделювання судин. Висновки. Тяжкість перебігу ХСН у хворих на ІХС і ЦД 2-го типу із збереженою LV EF при летальному результаті асоціюється з тривалістю ІХС та ЦД 2-го типу, більш високим рівнем АГ; ранніми ультразвуковими маркерами несприятливого перебігу ХСН є: збільшення LALD навіть у межах нормальних значень і зниження LV EDV
Свободных экз. нет

Найти похожие

19.

    Семененко, С. І.
    Вплив амантадину сульфату на стан церебральної та центральної гемодинаміки при експериментальній черепно-мозковій травмі / С. І. Семененко, А. І. Семененко, І. Ф. Семененко // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - С. 132-136. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ЧЕРЕПНО-МОЗГОВЫЕ ТРАВМЫ -- CRANIOCEREBRAL TRAUMA
АМАНТАДИН -- AMANTADINE
ГЕМОДИНАМИКА -- HEMODYNAMICS (действие лекарственных препаратов)
МОЗГА ГОЛОВНОГО КРОВООБРАЩЕНИЕ -- CEREBROVASCULAR CIRCULATION (действие лекарственных препаратов)
БОЛЕЗНЬ, МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ -- DISEASE MODELS, ANIMAL
ЖИВОТНЫЕ -- ANIMALS
Аннотация: Серед провідних механізмів захисної дії деяких лікарських засобів (ЛЗ), що використовуються для лікування черепно-мозкової травми (ЧМТ), провідне місце посідає здатність ЛЗ покращувати мозковий кровообіг, не пригнічуючи регіонарну та центральну гемодинаміку. Мета: охарактеризувати вплив амантадину сульфату та 0,9% розчину NaCl на стан церебральної й центральної гемодинаміки у щурів із гострою черепно-мозковою травмою. Матеріали та методи. Досліди проведено на щурах-самцях. Експериментальну модель тяжкої ЧМТ створювали з використанням пневматичного пістолета. Терапевтичну дію амантадину сульфату при ЧМТ оцінювали в дозі 5 мг/кг внутрішньовенно з інтервалом 2 рази/добу протягом 8 діб. Як ЛЗ для контрольної групи застосовували 0,9% NаСl у дозі 2 мл/кг. Для визначення ефективності досліджуваних препаратів при ЧМТ використовували показник об’ємної швидкості мозкового кровообігу (ОШМК), артеріальний тиск (АТ) та показник центрального венозного тиску (ЦВТ). Результати. Порівняльний аналіз ефективності амантадину сульфату на 4-ту та 8-му добу спостереження показав вірогідно кращу динаміку відновлення ОШМК у групі амантадину сульфату порівняно з контролем відповідно на 62,7 та 30,6 % (р  0,05). У групі щурів з амантадином сульфатом спостерігалося відносно стабільне зниження рівня АТ протягом усього терміну спостереження з 1-ї по 8-му добу. Цей показник був зниженим на 21–25 % щодо вихідного рівня, але при цьому був вірогідно вищим, ніж у групі контролю (р  0,05). Група амантадину сульфату мала вірогідно кращі показники рівня ЦВТ порівняно з групою контролю, але при цьому ж рівень досліджуваного показника був вірогідно нижчим щодо групи псевдооперованих тварин у всі терміни спостереження (р  0,05). Висновки. Одним із патогенетичних механізмів захисної дії на головний мозок при ЧМТ є здатність амантадину сульфату підтримувати достатній рівень кровопостачання головного мозку за рахунок нівелювання проявів системної гіпотензії при тяжкій церебральній травмі
Доп.точки доступа:
Семененко, А. І.
Семененко, І. Ф.

Свободных экз. нет

Найти похожие

20.

Mazurenko, O. P.
Experience of personalized treatment of pediatric patients with implanted left ventricular assist devices in the postoperative period = Досвід персоналізації лікування в педіатричних пацієнтів з імплантованими пристроями механічної підтримки лівого шлуночка в ранньому післяопераційному періоді / O. P. Mazurenko // Медицина невідкладних станів = Медицина неотложных состояний. - 2019. - N 6. - P137-141. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE (терапия, хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- POSTOPERATIVE CARE
СЕРДЦЕ, АППАРАТЫ ДЛЯ ПОДДЕРЖКИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ -- HEART-ASSIST DEVICES
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: In adult patients, continuous-flow mechanical circulatory support devices completely prevail over pulsatile ones, representing more than 90 %. With the constant miniaturization of devices, the number of proposals of pediatric cardiologists regarding the use of continuous-flow ventricular assist devices (VAD) in children is growing. According to the first PediMACS report, approximately half (54 %; 109 of 200) of registered long-term devices are continuous-flow devices. This article describes the current state of the children’s continuous-flow system for mechanical circulatory support and evaluates the prospects for its future use. The strategy of the Silesian Center for Heart Diseases in the early postoperative period was very similar to that used in patients after Fontan procedure, including special tactics of respiratory support, adding nitric oxide or leaving the chest open after the start of circulation support. Despite aggressive management, a certain part of the patients had right ventricular failure, which required temporary mechanical support to restore blood flow in the pulmonary circulation and increase left ventricular preload. Early biventricular support correlates with better survival compared to its delayed use. Thus, a thorough preoperative risk assessment of right ventricular failure is required for implantation of biventricular assist device or for heart transplantation
Свободных экз. нет

Найти похожие

1-20 21-21

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)