Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=МУ65/2019/15/1<.>

Общее количество найденных документов : 15
Показаны документы с 1 по 15

Инсулиноподобный фактор роста 1 и хроническая болезнь почек у пациентов с сахарным диабетом 2-го типа [Текст] / О. Н. Василькова [и др.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 11-17. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (диагностика, моча, осложнения)
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ -- KIDNEY DISEASES (диагностика, кровь, моча, этиология)
ПОЧЕЧНЫХ КЛУБОЧКОВ ФИЛЬТРАЦИИ СКОРОСТЬ -- GLOMERULAR FILTRATION RATE
ИНСУЛИНОПОДОБНЫЙ ФАКТОР РОСТА I -- INSULIN-LIKE GROWTH FACTOR I (анализ)
Аннотация: Сахарный диабет (СД) и хроническая болезнь почек (ХБП) — две серьезные медицинские и социально-экономические проблемы последних лет, с которыми столкнулось мировое сообщество в раёёмках пандемий хронических болезней. ХБП приводит не только к развитию терминальной почечной недостаточности, требующей назначения гемодиализа и трансплантации почек, но и к комплексным метаболическим и гормональным нарушениям в оси «гормон роста — инсулиноподобный фактор роста — инсулиноподобный фактор роста, связывающий белок». Цель настоящего исследования — оценка связи между уровнем инсулиноподобного фактора роста 1 (ИФР-1) в сыворотке крови и скоростью клубочковой фильтрации (СКФ) у пациентов с СД 2-го типа. Материалы и методы. В исследовании приняли участие 150 пациентов с СД 2-го типа в возрасте от 23 до 86 лет. Контрольную группу составили 57 пациентов без СД, сопоставимых по возрасту и полу с основной группой. В ходе исследования пациенты с СД 2-го типа были классифицированы на три подгруппы в зависимости от стадии альбуминурии: первая подгруппа (стадия нормоальбуминурии) включала 38 человек, во вторую подгруппу (стадия микроальбуминурии) вошли 79 пациентов, третья подгруппа (стадия протеинурии) — 33 пациента. Результаты. Пациенты на стадии нормоальбуминурии не отличались по уровню общего холестерина от пациентов группы контроля, однако пациенты с СД 2-го типа на стадии микроальбуминурии и протеинурии имели более высокие значения общего холестерина. По уровню триглицеридов различия уже были заметны на стадии нормоальбуминурии: пациенты с СД 2-го типа отличались более высоким содержанием триглицеридов по сравнению с группой контроля. Уровень ИФР-1 возрастал с увеличением экскреции белка с мочой. Корреляционный анализ показал достоверную отрицательную связь ИФР-1 и СКФ и положительную — с отношением «альбумин/креатинин». Вероятность иметь СКФ 50 мл/мин/1,73 м2 увеличивалась с повышением уровня ИФР-1. Выводы. Выявлена ассоциация между повышенным уровнем ИФР-1 и сниженным уровнем СКФ у пациентов с СД 2-го типа. Будущие исследования необходимы для того, чтобы прояснить патогенетические механизмы этого взаимодействия
Цукровий діабет (ЦД) і хронічна хвороба нирок (ХХН) — дві серйозні медичні і соціально-економічні проблеми останніх років, із якими зіткнулася світова спільнота в рамках пандемії хронічних хвороб. ХХН призводить не тільки до розвитку термінальної ниркової недостатності, що потребує призначення гемодіалізу та трансплантації нирок, але й до комплексних метаболічних і гормональних порушень в осі «гормон росту — інсуліноподібний фактор росту — інсуліноподібний фактор росту, зв’язуючий білок». Мета дослідження — оцінка зв’язку між рівнем інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) в сироватці крові та швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) у пацієнтів із ЦД 2-го типу. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 150 пацієнтів із ЦД 2-го типу віком від 23 до 86 років. Контрольну групу становили 57 пацієнтів без ЦД, порівнянних за віком і статтю з основною групою. У процесі дослідження пацієнти з ЦД 2-го типу були класифіковані на три підгрупи залежно від стадії альбумінурії: перша підгрупа (стадія нормоальбумінурії) включала 38 осіб, до другої підгрупи (стадія мікроальбумінурії) увійшли 79 пацієнтів, третя підгрупа (стадія протеїнурії) — 33 пацієнти. Результати. Пацієнти на стадії нормоальбумінурії не відрізнялися за рівнем загального холестерину від пацієнтів групи контролю, однак пацієнти з ЦД 2-го типу на стадії мікроальбумінурії та протеїнурії мали більш високі значення загального холестерину. За рівнем тригліцеридів відмінності вже були помітні на стадії нормоальбумінурії: пацієнти з ЦД 2-го типу відрізнялися більш високим вмістом тригліцеридів порівняно з групою контролю. Рівень ІФР-1 зростав із збільшенням екскреції білка з сечею. Кореляційний аналіз показав вірогідний негативний зв’язок ІФР-1 і ШКФ і позитивний — із співвідношенням «альбумін/креатинін». Імовірність мати ШКФ 50 мл/хв/1,73 м2 збільшувалася з підвищенням рівня ІФР-1. Висновки. Виявлена асоціація між підвищеним рівнем ІФР-1 і зниженим рівнем ШКФ у пацієнтів з ЦД 2-го типу. Подальші дослідження необхідні для того, щоб прояснити патогенетичні механізми цієї взаємоді
Diabetes mellitus (DM) and chronic kidney disease (CKD) are two major medical and socio-economic problems of recent years that the world community has faced in the context of a chronic disease pandemic. CKH leads not only to the development of terminal renal failure, which requires the application of hemodialysis and kidney transplantation, but also to complex metabolic and hormonal disorders in the axis of growth hormone (GH) — insulin-like growth factor (IGF), binding protein (IGFBP) (GH — IGF — IFRBP). The purpose of the study was to evaluate the relationship between serum IGF-1 levels and glomerular filtration rate (GFR) in patients with type 2 DM. Materials and methods. The study involved 150 patients with type 2 DM, the age range of 23 to 86 years. The control group consisted of 57 patients without DM, matched by age and sex with the basic group. In the study, patients with type 2 DM were classified into three subgroups, depending on the stage of albuminuria: the first subgroup consisted of 38 persons with normalbuminuria, the second subgroup included 79 patients with microalbuminuria, the third subgroup consisted of 33 patients with proteinuria. Results. The patients with normal albuminuria did not differ in the level of total cholesterol from the patients in the control group, but the patients with type 2 DM with microalbuminuria and proteinuria had higher values of total cholesterol. By the level of triglycerides, the differences were already noticeable at the stage of normalbuminuria: the patients with type 2 DM had higher levels of triglycerides compared with the control group. The IGF-1 level elevated with increased urinary protein excretion. Correlation analysis showed a significant negative correlation between IGF-1 and GFR and positive one with albumin/creatinine levels. The probability of having GFR 50 ml/min/1.73 m2 grew with an increase in IGF-1 levels. Conclusions. The elevated levels of IGF-1 and reduced levels of GFR in patients with type 2 DM were found to be associated. Further research is needed to clarify the pathogenetic mechanisms of this interaction
Доп.точки доступа:
Василькова, О. Н.
Мохорт, Т. В.
Науменко, Е. П.
Коротаева, Л. Е.
Филипцова, Н. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Роль фракталкіну в розвитку діабетичного макулярного набряку у хворих на цукровий діабет 2-го типу [Текст] / М. Л. Кирилюк [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 18-23. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, осложнения)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- DIABETES COMPLICATIONS (кровь)
ЖЕЛТОГО ПЯТНА ОТЕК -- MACULAR EDEMA (кровь, терапия, этиология)
ХЕМОКИН CX3CL1 -- CHEMOKINE CX3CL1 (кровь, терапевтическое применение)
Аннотация: Діабетичний макулярний набряк (ДМН) — серйозне ускладнення цукрового діабету (ЦД) і провідна причина втрати зору у працездатного населення більшості розвинених країн. Мета дослідження: вивчити особливості вмісту фракталкіну в сироватці крові та провести аналіз зв’язку фракталкіну із товщиною шарів макули при різних формах ДМН у хворих на ЦД 2-го типу. Матеріали та методи. Дослідження проведені у 82 хворих на ЦД 2-го типу (145 очей), розділених на 4 групи відповідно до форми ДМН. Результати отримані за допомогою однофакторного дисперсійного і регресійного аналізу, методикою побудови логістичних моделей регресії. Результати. Фракталкін крові не асоціюється як із ризиком ненизького значення (значення більші QI) товщини шару нервових волокон, шару гангліонарних клітин, внутрішнього граничного шару, центральної товщини сітківки, об’єму макули та центральної ямки, так і з загальним високим ризиком погіршення стану макули. Висновки. Фракталкін являє собою новий перспективний терапeвтичний засіб лікування діабетичних захворювань сітківки
Diabetic macular edema (DME) is a severe complication of type 2 diabetes mellitus (DM) and a leading cause of vision loss in the working age population of most developed countries. The gold standard for DME treatment should be based on a good control of glycemia along with control of lipids and renal function. However, despite the systemic metabolic control values being essential for patients with diabetic retinopathy, it has proven to be insufficient for DME if it appears. In these patients, additional measures are needed in order to avoid the subsequent loss of vision. The aim of the work was to assess the content of blood fractalkine in patients with type 2 DM and DME in conjunction with the indicators of the thickness of the macula layers. Materials and methods. The study involved 82 patients with type 2 DM (145 eyes), divided into 4 groups in accordance with the DME form. The average age of patients was 65.25 ± 10.85 years, the average duration of DM — 14.00 ± 7.05 years, the average level of HbA1c — 8.40 ± 1.58 %. Results. Using analysis of variance and regression analysis, methods for constructing logistic regression models, we have shown that fractalkine is not associated with the risk of not low values ( QI) of nerve fiber layer, ganglion cell layer, inner plexiform layer, central sector of macula, thickness of fovea. Conclusions. Fractalkine may be a promising new therapeutic method for the treatment of diabetic retinal diseases. DME tends to be a chronic disease, although spontaneous recovery is not uncommon. It is important to recognize that 35 % of patients with macular edema had spontaneous resolution after 6 months if untreated
Доп.точки доступа:
Кирилюк, М. Л.
Сук, С. А.
Риков, С. О.
Могілевський, С. Ю.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Зябліцев, С. В.
Поліморфізм rs1800629 гена TNF-α при цукровому діабеті 2-го типу. Зв’язок із розвитком нефропатії [Текст] / С. В. Зябліцев, О. П. Чернобривцев, Д. С. Зябліцев // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 24-30. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (генетика, осложнения)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕФРОПАТИИ -- DIABETIC NEPHROPATHIES (генетика, этиология)
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ -- ENDOTHELIUM, VASCULAR (патофизиология)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
НОВООБРАЗОВАНИЙ НЕКРОЗА ФАКТОР-АЛЬФА -- TUMOR NECROSIS FACTOR-ALPHA (генетика)
Аннотация: При цукровому діабеті (ЦД) формується ендотеліальна дисфункція (ЕДФ), що визначає швидкість і тяжкість ускладнень захворювання. Серед інших чинників її розвитку сприяє наявність генетичного поліморфізму, що може відрізнятися в різних етнічних популяціях. Мета дослідження: визначити зв’язок поліморфізму rs1800629 гена TNF-α з ЦД 2-го типу в українських хворих, а також зв’язок із розвитком ускладнень і чинниками ЕДФ. Матеріали та методи. До дослідження залучено дані 152 українських хворих із ЦД 2-го типу віком від 34 до 80 років (53,9 ± 8,4 року) та 95 практично здорових осіб (контроль). За результатами клініко-лабораторних обстежень визначали наявність ретинопатії, нефропатії за рівнями мікроальбумінурії та швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), сенсорної полінейропатії, ангіопатії нижніх кінцівок та артеріальної гіпертензії. Поліморфізм rs1800629 визначали методом полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (ампліфікатор Gene Amp® PCR System 7500 Applied Biosystems, США) за допомогою тест-систем TaqMan Mutation Detection Assays Life-Technology (США). Для статистичної обробки даних використовували програму Statistica 10 (StatSoft, Inc., США). Результати. В українській когорті хворих на ЦД 2-го типу з розвитком захворювання був пов’язаний розподіл алелей (χ2 = 5,91; р = 0,015) але не генотипів (χ2 = 5,65; p = 0,059) rs1800629 гена TNF-α. Мінорна алель А збільшувала шанси розвитку ЦД 2-го типу (ВШ = 1,71; 95% ДІ 1,11–2,65). Наявність алелі А сприяла зменшенню ШКФ, що пояснювало зв’язок rs1800629 із розвитком нефропатії (χ2 = 6,38; р = 0,041) та було обумовлено розвитком ЕДФ із високими рівнями в крові TNF-α (р 0,001), ендотеліну-1 (р
In diabetes mellitus (DM), endothelial dysfunction (EDF) is formed that determines the rate and severity of the disease complications. Among other factors, there is the presence of genetic polymorphism, which can be different in different ethnic populations. The purpose was to determine the relationship between rs1800629 polymorphism of the TNFα gene and type 2 DM in Ukrainian patients, as well as the association with the development of complications and EDF factors. Materials and methods. The study involved data from 152 Ukrainian patients with type 2 DM aged 34–80 years (53.9 ± 8.4 years) and 95 apparently healthy persons (controls). According to the results of clinical and laboratory examinations, the presence of retinopathy, nephropathy was determined by levels of microalbuminuria and glomerular filtration rate, sensory polyneuropathy, angiopathy of the lower extremities, and hypertension. The rs1800629 polymorphism was determined by real time polymerase chain reaction (Gene Amp® PCR System 7500 Applied Biosystems, USA) using the TaqMan Mutation Detection Assays Life-Technology (USA) test systems. Statistical data processing was performed by Statistica 10 (StatSoft Inc., USA). Results. The distribution of alleles (χ2 = 5.91; p = 0.015), but not genotypes (χ2 = 5.65; p = 0.059) rs1800629 of the TNFα gene was associated with the disease development in the Ukrainian cohort of patients with type 2 DM. Minor allele A increased the risk of type 2 DM (odds ratio = 1.71; 95% confidence interval 1.11–2.65). The presence of allele A led to the reduction of glomerular filtration rate that explained the association of rs1800629 with nephropathy (χ2 = 6.38; p = 0.041) and was due to the development of EDF with high levels of TNFα (p 0.001), endothelin-1 (p
Доп.точки доступа:
Чернобривцев, О. П.
Зябліцев, Д. С.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Association of 5’AMP-activated protein kinase activity with disease duration and HbA1c content in diabetic patients [Text] = Ассоциация активности 5’АМФ-активированной протеинкиназы с длительностью заболевания и содержанием HbA1c в лейкоцитах пациентов с сахарным диабетом / L. K. Sokolova [et al.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - P31-34. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (кровь, лекарственная терапия)
ГЕМОГЛОБИН A ГЛИКОЗИЛИРОВАННЫЙ -- HEMOGLOBIN A, GLYCOSYLATED (анализ)
АМФ-АКТИВИРУЕМЫЕ ПРОТЕИНКИНАЗЫ -- AMP-ACTIVATED PROTEIN KINASES (кровь)
Аннотация: 5’AMP-activated protein kinase (AMPK) is an enzyme that controls the cell energy balance. With energetic stress in the cell and an increase in the AMP concentration, ATP is replaced by AMP in the exchange centers, resulting in the allosteric activation of AMPK by phosphorylation of 172 threonine within alpha subunit of LKB1 complex in response to changes in cell energy or CAMKKβ, which activates intracellular Ca2+. The purpose was to study the activity of the main energy sensor of cells — AMPK in leukocytes in patients taking insulin preparations, metformin, and other hypoglycemic drugs in association with disease duration and glycated hemoglobin content. Materials and methods. The diabetic patients receiving single-drug or combined therapy with insulin and its analogues, metformin, dapagliflozin and sulfonylureas were randomized into 5 groups: the first group — with an HbA1c level close to the norm — 6.9–7.6 %; the second group — 7.6–9.0 %; the third group — 9 %; the fourth group 10 %; the fifth group — 11 %. To determine the amount of phospho-AMPK (p-Thr172), ELISA kits were used. To get the calibration curve for the AMPK determination, a kidney cell culture HEK293T of the human embryonic kidney was used, which is recommended by manufacturer as a positive control. Results. It was shown that with increase of blood HbA1c, the level of AMPK activity in leukocytes gradually decreased. With increase of blood HbA1c, the level of AMPK activity in leukocytes gradually decreased. The activity of AMPK in leukocytes of patients with HbA1c 11 % was more than 3.5-fold lower compared to the group with 6.9–7.6 % of HbA1c; AMPK activity in leukocytes in patients with disease duration of 20 years was 3-fold lower. Thus, the AMPK activity in leukocytes may be an indicator of diabetic compensation in diabetic patients. Conclusions. With increase of blood HbA1c, the level of p-AMPK in leukocytes gradually decreased. AMPK activity in leukocytes in diabetes patients with disease duration of 20 years was 3-fold lower than in patients with 10-year experience
5’АМФ-активована протеїнкіназа (АМФК) — фермент, який керує енергетичним балансом клітини. При енергетичному напруженні в клітині й збільшенні концентрації АМФ ATФ замінюється в обмінних центрах АМФ, що призводить до алостеричної активації АМФК фосфорилюванням треоніну-172 α-субодиницею LKB1-комплексу у відповідь на зміни в клітинній енергії або CAMKKβ, який активізує внутрішньоклітинний Ca2+. Мета дослідження — вивчити діяльність головного сенсора енергії клітини — АМФК у лейкоцитах пацієнтів, які отримують препарати інсуліну, метформін чи інші цукрознижувальні лікарські засоби залежно від тривалості хвороби й концентрації глікованого гемоглобіну (HbA1c). Матеріали та методи. Пацієнти з цукровим діабетом, які отримували моно- або комбіновану терапію інсуліном і його аналогами, метформіном, дапагліфлозином і похідними сульфонілсечовини, були розділені на 5 груп: перша — із рівнем HbA1c, близьким до норми, 6,9–7,6 %; друга — 7,6–9,0 %; третя — 9 %; четверта — 10 %; п’ята — 11 %. Для визначення кількості фосфо-АМФК використали ІФА-набори. Результати. Встановлено, що зі збільшенням умісту HbA1c в крові рівень активностi АМФК у лейкоцитах поступово знижується. Активність АМФК у лейкоцитах пацієнтів із тривалістю захворювання ~ 20 років була втричі нижчою, ніж у хворих із 10-річним стажем. Збільшення цитозолей у відновленій формі відіграє центральну роль в управлінні аденозинмонофосфат-активованою протеїнкіназою. Високі умови харчування, такі як діабетичне середовище, збільшують співвідношення відновлених форм до окислених через каскади, включаючи поліольний шлях. Ця зміна окислювально-відновного потенціалу пов’язана з резистентністю до інсуліну й розвитком діабетичних ускладнень. Висновки. Таким чином, активність АМФК у лейкоцитах може бути індикатором діабетичної компенсації в пацієнтів із цукровим діабетом
Доп.точки доступа:
Sokolova, L. K.
Pushkarev, V. M.
Belchina, Yu. B.
Pushkaev, V. V.
Vatseba, T. S.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Лучицький, В. Є.
Рівень прозапальних лімфокінів і гормонів у чоловіків, хворих на цукровий діабет 2-го типу [Текст] / В. Є. Лучицький // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 35-39. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (иммунология, кровь, осложнения)
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (иммунология, кровь, осложнения)
ГОРМОНЫ -- HORMONES (кровь)
ЛИМФОКИНЫ -- LYMPHOKINES (кровь)
МУЖЧИНЫ -- MEN
Аннотация: Відомо, що розвиток інсулінорезистентності (ІР), основного чинника метаболічного синдрому (МС), супроводжується дисбалансом у системі цитокінів: підвищенням рівня інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), фактора некрозу пухлини α (ФНП-α) та зниженням ІЛ-10, ІЛ-4. Однією з причин інсулінорезистентності у чоловіків може бути зменшення продукції тестостерону, оскільки його достатня кількість посилює чутливість до інсуліну. Мета дослідження: визначити рівні прозапальних лімфокінів і гормонів у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу з МС та андрогенним дефіцитом. Матеріали та методи. Обстежені 76 чоловіків віком від 35 до 68 років (29 — з МС та 47 — хворих на ЦД 2-го типу). Рівні прозапальних лімфокінів, естрадіолу, тестостерону вільного та загального визначали у сироватці крові радіоімунним методом, рівні ФНП-α, ІЛ-6, лептину — імуноферментними методами. ІР визначали за індексом НОМА. Діагноз МС встановлювали на підставі критеріїв АТР III — NCEP. У контрольну групу (n = 21) ввійшли умовно здорові люди. Результати. У хворих на ЦД 2-го типу з МС та у групі з МС без ЦД були підвищені рівні ФНП-α й ІЛ-6, кортизолу, альдостерону, адренокортикотропного гормону (АКТГ) та інсуліну. Проведені дослідження показали наявність андрогенного дефіциту в усіх групах пацієнтів. Більш виражені ознаки андрогенного дефіциту спостерігали в обстежених чоловіків із МС та ЦД 2-го типу. Рівень інсуліну й АКТГ прямо пропорційно залежить від індексу маси тіла. У пацієнтів із МС без ЦД спостерігалася лише тенденція до підвищення рівня лептину. Встановлена тенденція підвищення рівня естрадіолу у чоловіків з ЦД 2-го типу та МС. Висновки. Отримані результати відповідають гіпотезі щодо визначальної ролі прозапальних цитокінів імунної системи у генезі ЦД 2-го типу. У даному випадку причиною розвитку ЦД є дисфункція не жирової тканини, а неспецифічної ланки імунітету
It is well known that the development of insulin resistance as the main factor of metabolic syndrome (MS) is accompanied by an imbalance in the cytokine system: an increase in the level of interleukin-6 (ІЛ-6), tumor necrosis factor-α (TNF-α) and a decrease in ІЛ-10, ІЛ-4. One of the causes of insulin resistance in men may be a decrease in testosterone production, since its sufficient amount increases the sensitivity to insulin. The purpose of the study: to evaluate the level of proinflammatory lymphokines and hormones in patients with type 2 diabetes mellitus (DM), MS and androgen deficiency. Materials and methods. We examined 76 men aged 35 to 68 years (29 — with MS and 47 — with type 2 DM). The level of proinflammatory lymphokines, estradiol, free and total testosterone was determined in the blood serum using radioimmune method, the content of TNF-α, ІЛ-6, leptin — by immune-enzyme methods. Insulin resistance was determined by the HOMA index. Diagnosis of MS was established based on the АТР III — NCEP criteria. The control group included 21 apparently healthy men. Results. Patients with type 2 DM and metabolic syndrome and those without MS had elevated levels of TNF-α and ІЛ-6, cortisol, aldosterone, adrenocorticotropic hormone (ACTH) and insulin. The conducted studies showed the presence of androgen deficiency in all groups of patients. More significant signs of androgen deficiency were observed in the examined men with MS and type 2 DM. The level of insulin and adrenocorticotropic hormone are directly proportional to the body mass index. In patients with MS and without MS, we observed only a tendency to increase in leptin level. There is a tendency to increase in the level of estradiol in men with type 2 DM and MS. Conclusions. Results of the study correspond to the hypothesis about the leading role of proinflammatory lymphokines of the immune system in the origin of type 2 DM. In this case, the cause of DM is dysfunction of not fatty tissue, bur heterospecific link of immunity
Свободных экз. нет

Найти похожие

Подаваленко, А. П.
Епідеміологічний аналіз поширеності гіпотиреозу в Харківській області [Текст] / А. П. Подаваленко, О. А. Гончарова, Л. С. Пащенко // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 41-46. - Бібліогр. наприкінці ст.

Рубрики:
MeSH-главная:
ГИПОТИРЕОЗ -- HYPOTHYROIDISM (эпидемиология)Харьковская область
Аннотация: Гіпотиреоз може бути причиною розладів будь-яких органів та систем організму. Метою роботи стали епідеміологічний аналіз гіпотиреозу та визначення провідних факторів ризику його поширення в Харківській області. Матеріали та методи. Аналіз захворюваності та поширеності ендокринних хвороб, у тому числі гіпотиреозу, серед вікових і соціальних груп за 2004–2017 рр. проведено за офіційними даними Харківського обласного інформаційно-аналітичного центру медичної статистики МОЗ України. Авторами розроблено анкети можливих причин розвитку гіпотиреозу для встановлення провідних факторів ризику, що розподілили за трьома групами: чинники середовища життєдіяльності (перша група), спосіб життя та фізіологічний стан (друга група) і патологічний стан (третя група). Результати анкетування оцінювали за допомогою методу Delphi. Статистичну обробку матеріалу проводили за допомогою параметричних методів з використанням комп’ютерної програми ОреnOffice. Результати. В області спостерігається зростання рівня поширеності ендокринних хвороб. Встановлено сильні прямі кореляційні зв’язки між показниками захворюваності на ендокринні хвороби, в тому числі пов’язані з щитоподібною залозою (ЩЗ), та показниками захворюваності на хвороби системи кровообігу. Виявлено тенденцію до зростання захворюваності та поширеності гіпотиреозу з вираженим темпом приросту (+8,5 %). Серед дорослих, хворих на гіпотиреоз, більша частка припадала на працездатне населення (56,1 %). Найбільш значимими причинами розвитку гіпотиреозу ендокринологи вважають спадковість та автоімунний тиреоїдит. Крім цього, провідними чинниками ризику в першій групі також можна вважати йодний дефіцит, дефіцит селену та використання препаратів і речовин з антитиреоїдними властивостями; у другій групі — вагітність та спадковість; у третій — захворювання, пов’язані з ЩЗ. Висновки. Виражена тенденція до зростання поширеності гіпотиреозу та встановлені провідні фактори ризику, що є проблемою для Харківської області (у 96,8 % жінок виявлено дефіцит селену), свідчать про ускладнення ситуації. Своєчасне виявлення захворювань, пов’язаних з патологією ЩЗ, їх лікування та проведення профілактичних заходів сприятимуть зниженню захворюваності на гіпотиреоз, що позитивно впливатиме на рівень поширеності інших неінфекційних захворювань, в тому числі хвороб серцево-судинної системи, та смертності від них
Hypothyroidism can be the cause of disorders of any organs and systems of the body. Therefore, the epidemiological analysis of hypothyroidism and the identification of the leading risk factors for its spread in Kharkiv region were the purpose of the work. Materials and methods. The incidence and prevalence of endocrine diseases, including hypothyroidism among the age and social groups, for 2004–2017 were analyzed on the basis of official data of the Kharkiv Regional Information and Analytical Center for Medical Statistics of the Ministry of Health of Ukraine. The authors developed questionnaires for possible causes of hypothyroidism, which were divided into three groups: factors of the environment of life (group 1), lifestyle and physiological status (group 2), and pathological condition (group 3). The results of the questionnaire were evaluated using the Delphi method. Statistical processing of the material was carried out using parametric methods using the computer program OpenOffice. Results. There is an increase in the prevalence of endocrine diseases in the region. There is a strong direct correlation between the incidence rates of endocrine diseases, including related to thyroid gland, and indicators of the incidence of diseases of the circulatory system. The tendency to increase of the morbidity and prevalence of hypothyroidism with a pronounced growth rate (+8.5 %) was revealed. Among adults with hypothyroidism, the largest share was in the able-bodied population (56.1 %). Endocrinologists consider heredity and autoimmune thyroiditis to be the most significant causes of hypothyroidism. In addition, iodine deficiency, selenium deficiency, and drugs and substances with anti-thyroid effects can be considered as leading risk factors in group 1; in group 2 — pregnancy and heredity; in group 3 — a number of diseases associated with thyroid gland. Conclusions. A pronounced tendency to increase of the prevalence of hypothyroidism and identified the leading risk factors that are a problem in Kharkiv region (96.8 % of women appeared to have selenium deficiency) indicates a complication of the situation. Timely detection of diseases associated with the thyroid gland pathology, their treatment and preventive measures will reduce the incidence of hypothyroidism, which will positively impact the prevalence of other non-communicable diseases, including cardiovascular diseases and deaths from them
Доп.точки доступа:
Гончарова, О. А.
Пащенко, Л. С.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Паньків, В. І.
Взаємозв’язок між прийомом метформіну й дефіцитом вітаміну В12 у хворих на цукровий діабет 2-го типу [Текст] / В. І. Паньків // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 47-52. - Бібліогр. наприкінці ст.

Рубрики: Диакобал

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (кровь, лекарственная терапия)
МЕТФОРМИН -- METFORMIN (вредные воздействия, терапевтическое применение)
ВИТАМИНА B12 НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN B 12 DEFICIENCY (лекарственная терапия, осложнения, профилактика и контроль, химически вызванный)
ВИТАМИН B12 -- VITAMIN B 12 (прием и дозировка, терапевтическое применение)
Аннотация: Метформін — один з найпоширеніших антигіперглікемізуючих препаратів. До небажаних побічних ефектів його використання належить порушення обміну вітаміну В12, що асоціюється зі зниженням рівнів В12 у сироватці крові. Гіповітаміноз B12 у більшості випадків супроводжується периферичною полінейропатією й при тривалому прийомі метформіну може призводити до анемії, підвищення ризику депресії, цереброваскулярних і нейродегенеративних захворювань. Клінічні дослідження й метааналізи підтверджують взаємозв’язок прийому метформіну і гіповітамінозу В12. Встановлено, що підвищення рівня B12 на кожні 25 пмоль/л асоціюється зі зниженням ризику нейропатії на 6 %. Додаткове призначення препаратів вітаміну В12 сприяє компенсації спричинених метформіном порушень обміну цього вітаміну
Metformin is one of the most widely used oral antihyperglycemic agents. Adverse effect of metformin is disturbance in vitamin B12 metabolism associated with low serum vitamin B12 level. Vitamin B12 hypovitaminosis is accompanied by peripheral neuropathy. The long-term use can cause anemia and increase the risk of depression, cerebrovascular and neurodegenerative diseases. Clinical studies and meta-analyses have constantly confirmed the association between metformin use and vitamin B12 hypovitaminosis. It was shown that every 25 pmol/l increase in B12 level was associated with a 6% reduction in the risk of neuropathy. The application of B12 would help compensate the disturbances in vitamin B12 metabolism caused by metformin
Свободных экз. нет

Найти похожие

Рыкова, О. В.
Мужской фактор бесплодия: алгоритм лабораторной диагностики причин [Текст] / О. В. Рыкова // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 55-60. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
БЕСПЛОДИЕ МУЖСКОЕ -- INFERTILITY, MALE (диагностика, кровь, этиология)
ТЕСТОСТЕРОН -- TESTOSTERONE (кровь)
Аннотация: Своевременная диагностика причин бесплодия является залогом эффективности лечения. Учитывая, что в структуре причин данного состояния половина приходится на мужской фактор, важно провести комплексное обследование для выявления этиологии и проведения соответствующего лечения, включая выбор метода вспомогательных репродуктивных технологий. В статье изложены алгоритмы лабораторных методов диагностики. Особый акцент сделан на правилах направления мужчин на данное обследование с учетом факторов, которые могут повлиять на результаты, оптимальных комплексах лабораторных тестов и алгоритмах интерпретации результатов. Рекомендации сформированы на основе опубликованного в 2018 году руководства «Testosterone Therapy in Men With Hypogonadism: An Endocrine Society. Clinical Practice Guideline»
Своєчасна діагностика причин безпліддя є запорукою ефективності лікування. З огляду на те, що в структурі причин даного стану половина припадає на чоловічий фактор, важливо провести комплексне обстеження для виявлення етіології та проведення відповідного лікування, включно з вибором методу допоміжних репродуктивних технологій. У статті наведені алгоритми лабораторних методів діагностики. Особливий акцент зроблений на правилах направлення чоловіків на дане обстеження з урахуванням факторів, що можуть вплинути на результати, оптимальних комплексах лабораторних тестів і алгоритмах інтерпретації результатів. Рекомендації сформовані на основі опублікованого в 2018 році керівництва «Testosterone Therapy in Men With Hypogonadism: An Endocrine Society. Clinical Practice Guideline»
Timely diagnosis of the causes of infertility is the key to the effectiveness of treatment. Given that half of the causes of this condition accounts for male factor, it is important to conduct a comprehensive study to identify the etiology and appropriate treatment, including in vitro fertilization method selection. The article describes the algorithms of laboratory diagnostic methods. Particular emphasis is placed on the rules for referring men to this survey, taking into account factors that might influence the results, optimal sets of laboratory tests and algorithms for interpreting the results. Recommendations are based on the guidelines published in 2018 — “Testosterone Therapy in Men with Hypogonadism: An Endocrine Society. Clinical Practice Guideline”
Свободных экз. нет

Найти похожие

Діабетична ентероколопатія в пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу [Текст] / А. Е. Дорофєєв [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 61-65. - Бібліогр. наприкінці ст.

Рубрики: Берлитион

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения)
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- DIABETES COMPLICATIONS
КИШЕЧНЫЕ БОЛЕЗНИ -- INTESTINAL DISEASES (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ТИОКТОВАЯ КИСЛОТА -- THIOCTIC ACID (прием и дозировка, терапевтическое применение)
Аннотация: Незважаючи на безсумнівний успіх у вивченні патогенезу та лікуванні цукрового діабету (ЦД), це захворювання залишається на піку проблем сучасної медицини, оскільки це найпоширеніша ендокринна патологія серед осіб працездатного віку. У структурі захворюваності на діабет 90–95 % становлять хворі з цукровим діабетом 2-го типу. Останніми роками описана достатньо нова патологія кишечника в пацієнтів із цукровим діабетом — діабетична ентероколопатія (ЕКП). Незважаючи на інтерес до цієї патології, чіткі критерії діагностики відсутні, тому діагноз установити складно, це потребує значного диференціального пошуку. Ступінь вираженості ЕКП залежить від інтенсивності проявів ангіопатії та нейропатії. Метою цієї роботи було вивчення частоти та клінічних особливостей ентероколопатії в різних груп хворих на цукровий діабет. Матеріали та методи. Обстежені 120 хворих із ЦД 2-го типу. Вік пацієнтів — від 39 до 67 років (середній вік — 53 ± 5 років), жінок було 74 (62 %), чоловіків — 46 (38 %). Жінки переважали в усіх вікових категоріях. Тривалість перебігу цукрового діабету в обстежуваних пацієнтів становила 1–18 років. Результати. Ураження кишечника були виявлені у 81 (67,5 %) хворого на ЦД, але після ретельного диференціально-діагностичного дослідження у 28 (23,3 %) хворих був установлений синдром подразненого кишечника, а в 15 (12,5 %) — дивертикульоз товстої кишки. Серед обстежених хворих ентероколопатія виявлялась у 38 (31,7 %), у той же час у різних підгрупах частота ЕКП дещо відрізнялася. Якщо в групі до 55 років ЕКП зустрічалася рідше, ніж в усіх обстежених хворих, то в пацієнтів віком понад 55 років ЕКП виявлялася вірогідно частіше (р 0,05). Аналогічні тенденції спостерігалися при аналізі тривалості цукрового діабету. Висновки. Таким чином, ураження кишечника були виявлені в 67,5 % хворих на ЦД, із них ентероколопатію діагностовано в 31,7 % пацієнтів. Частота ЕКП залежить від віку хворих та тривалості перебігу ЦД, а інтенсивність симптомів — від тяжкості діабету. ЕКП у хворих із ЦД має складний патогенез, ланками якого є нейропатія, ангіопатичні зміни судин та капілярного русла з ендотеліальною дисфункцією, порушення кишкового бар’єра із змінами слизоутворення. Застосування тіоктової кислоти є етіопатогенетичним та клінічно ефективним
Despite undoubted success in the study of pathogenesis and treatment, diabetes mellitus (DM) remains at the peak of the problems of modern medicine, since this is the most common endocrine pathology among persons of working age. In the structure of diabetes, patients with type 2 diabetes mellitus account for 90–95 %. In recent years, a fairly new pathology of the intestine — diabetic enterocolopathy has been described in patients with diabetes mellitus. Despite the interest in this disease, there are no clear diagnostic criteria, so it is difficult to diagnose it, and this requires a significant differential search. The degree of enterocolopathy severity depends on the intensity of angiopathy and neuropathy manifestations. The objective was to study the frequency and clinical features of enterocolopathy in different groups of patients with diabetes mellitus. Materials and methods. One hundred twenty persons with type 2 DM were examined. The age of the patients was 39 to 67 years (mean age 53 ± 5 years), there were 74 women (62 %) and 46 men (38 %). Women prevailed in all age categories. The duration of diabetes mellitus ranged from 1 to 18 years. Results. Eighty one (67.5 %) patients with diabetes had intestinal lesions, but after careful investigation, 28 patients (23.3 %) were diagnosed with irritable bowel syndrome, and 15 (12.5 %) — with diverticulosis of the large intestine. Among the patients examined, enterocolopathy was detected in 38 (31.7 %) persons, while in different subgroups, the frequency of enterocolopathy was somewhat different. If in the group under 55 years enterocolopathy was less common than in all examined patients, then in persons older than 55 years enterocolopathy was detected significantly more frequent (p 0.05). Similar trends were observed when analyzing the duration of diabetes mellitus. Conclusions. Thus, 67.5 % of patients with diabetes had intestinal lesions, of them 31.7 % were diagnosed with enterocolopathy. The frequency of enterocolopathy depends on the age of patients and duration of DM, and the severity of enterocolopathy symptoms — on the severity of diabetes. Enterocolopathy in patients with diabetes has a complex pathogenesis, the links of which are neuropathy, angiopathy of the capillary bed with endothelial dysfunction, violation of the intestinal barrier with changes in mucus production. The use of thioctic acid is pathogenetic and clinically effective
Доп.точки доступа:
Дорофєєв, А. Е.
Швець, Н. І.
Пархоменко, Т. А.
Диня, Ю. З.
Чичула, Ю. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Цубанова, Н. А.
Инновационные технологии в фармакокоррекции железодефицитных состояний [Текст] / Н. А. Цубанова, Э. С. Чернявски // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 66-75. - Библиогр. в конце ст.

Рубрики: Сантеферра

MeSH-главная:
АНЕМИЯ ЖЕЛЕЗОДЕФИЦИТНАЯ -- ANEMIA, IRON-DEFICIENCY (диагностика, кровь, лекарственная терапия, осложнения, профилактика и контроль, этиология)
ЖЕЛЕЗА СОЕДИНЕНИЯ -- IRON COMPOUNDS (вредные воздействия, прием и дозировка, терапевтическое применение)
ЛЕКАРСТВ НОСИТЕЛИ -- DRUG CARRIERS
ЛИПОСОМЫ -- LIPOSOMES
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: У статті узагальнені маркерні ознаки, характерні для станів підвищеної фізіологічної потреби організму людини в залізі. Недолік заліза може виникати при недостатньому його надходженні в організм або при недостатній його засвоюваності організмом, що може призводити до латентного дефіциту заліза, який не завжди виявляється клінічно. Латентний дефіцит заліза без своєчасної корекції переходить у форму клінічно вираженої залізодефіцитної анемії. У статті проаналізовано різні лікарські форми залізовмісних засобів. Обґрунтовано переваги застосування інноваційних форм на основі ліпосомного заліза. На підставі існуючої клінічної бази даних показані переваги комплексного продукту, що містить залізо і вітаміни-антиоксиданти. Обґрунтовано, що комплекс Сантеферра має потенціал для ефективного насичення організму залізом при комплексній корекції залізодефіцитних станів
В статье обобщены маркерные признаки, характерные для состояний повышенной физиологической потребности организма человека в железе. Дефицит железа может возникать при недостаточном его поступлении в организм либо при недостаточной его усвояемости организмом, что может приводить к латентному дефициту железа, который не всегда проявляется клинически. Латентный дефицит железа без своевременной коррекции переходит в форму клинически выраженной железодефицитной анемии. В статье проанализированы различные лекарственные формы железосодержащих средств. Обоснованы преимущества применения инновационных форм на основе липосомного железа. На основании существующей клинической базы данных показаны преимущества комплексного продукта, содержащего железо и витамины-антиоксиданты. Обосновано, что комплекс Сантеферра имеет потенциал для эффективного насыщения организма железом при комплексной коррекции железодефицитных состояний
The article summarizes the marker signs characteristic of conditions with increased body’s physiological need in iron. Iron deficiency can occur in its inadequate intake or poor digestion by the body that may lead to latent iron deficiency, which is not always clinically manifested. Latent iron deficiency without timely correction turns into a form of clinically severe iron deficiency anemia. The article analyzed various dosage forms of iron-containing agents. The advantages of using innovative forms based on liposomal iron are substantiated. Given the existing clinical database, the advantages of a combination product containing iron and antioxidant vitamins are shown. It is substantiated that Santeferra has the potential to effectively saturate the body with iron during the comprehensive correction of iron-deficient states
Доп.точки доступа:
Чернявски, Э. С.

Свободных экз. нет

Найти похожие

11.

Практичне значення діагностики депресії у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу [Текст] / М. В. Шевчук [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 76-80. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения, психология)
ДЕПРЕССИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА -- DEPRESSIVE DISORDER (диагностика, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
РИСКА ОЦЕНКА -- RISK ASSESSMENT
Аннотация: Цукровий діабет (ЦД) і депресія сьогодні є поширеними та соціально значущими захворюваннями. Незважаючи на величезну кількість робіт і досліджень, присвячених вивченню причин цих станів, сучасний погляд на етіологію як ЦД, так і депресії залишає безліч нез’ясованих питань. Мета. Продемонструвати практичне застосування шкал діагностики депресії у пацієнтів із ЦД 2-го типу. Матеріали та методи. У дослідження було рандомізовано 190 пацієнтів. Для діагностики депресії використовувалися адаптовані шкали PHQ-9, PAID, WHO, MINI-6, шкала Гамільтона; опрацьовано дані з амбулаторних карт пацієнта за останні 15 років; проведено збір анамнезу, загальний огляд, вимірювання рівня глікованого гемоглобіну та ліпідограми, а також обов’язкову консультацію психіатра, ендокринолога, подолога. Згідно з аналізом зібраних даних і отриманих результатів, пацієнтам призначалися за необхідності седативні препарати, антидепресанти, анксіолітики та психотерапія. Результати. Із загальної кількості пацієнтів (n = 230) після скринінгу було рандомізовано 190 осіб. Стан депресії, виявлений під час інтерв’ю, розцінювався як поточний (протягом двох тижнів) діагноз великого депресивного розладу (Major Depressive Disorder) за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду. Якщо в амбулаторній картці пацієнта епізоди депресії були зафіксовані та задокументовані, то встановлювався діагноз «рекурентна депресія». Обов’язковою також була інформація про стан тривоги та суїцидальні наміри (чи їх спроба в минулому). Після отриманих результатів психіатром приймалося рішення про необхідність прийому седативних препаратів, антидепресантів, анксіолітиків і проведення психотерапії. Висновки. Синергічний ефект тривоги та депресії на стан ЦД підвищує ризик розвитку мікро- та макросудинних ускладнень, спричинює гіперглікемію у пацієнтів та зумовлює пошук нових методів вирішення цієї проблеми
Nowadays diabetes mellitus (DM) and depression are widespread and socially significant diseases. A lot of studies and works are dedicated to this diseases, although modern view on the etiology of DM and depression remain unspecified. Depression occurrence is two to three times higher in people with diabetes mellitus, the majority of the cases remain underdiagnosed. Purpose of the study was to demonstrate practical use of the scales for depression diagnosing in Ukrainian patients with type 2 DM and to show the links between depression and DM, point out the importance of identifying depression in diabetic patients and to determine the possible ways to manage both diseases. Possible common pathophysiological mechanisms as stress and inflammation were explained, while screening for depression in diabetic patients was emphasized. Materials and methods. One-hundred and ninety patients with type 2 DM were randomized. The depression was diagnosed using adapted scales PHQ-9, PAID, WHO, MINI-6, Hamilton Scale, processed data from patients Medical History for the last 15 years, anamnesis, physical examination, glycated hemoglobin (HbA1c) and lipid profile measuring, and obligatory advice of psychiatrist, endocrinologist and surgery of diabetic foot care. All collected data and results were analyzed and if necessary, sedative pills, antidepressants, anxiolytics and psychotherapy were prescribed. Results. Out of all screened patients (n = 230), 190 persons were randomized. Depression revealed during the interview was assessed as a current (within 2 weeks) diagnosis MDD in accordance with the criteria given in the International Classification of Diseases (ICD) 10. If previous MDD, lifetime episodes of depression were detected and documented in medical history, the diagnosis of recurrent depression was established. The information about anxiety, suicidality (current or previously) was obligatory as well. Psychiatrist decided about treatment with sedative pills, antidepressants, anxiolytics and psychotherapy. Conclusions. The synergistic effect of anxiety and depression on the state of diabetes mellitus increases the risk of developing micro- and macrovascular complications, causing hyperglycemia in patients, and predetermines the search for new methods for solving this problem
Доп.точки доступа:
Шевчук, М. В.
Циганенко, О. О.
Тараненко, О. В.
Крижевський, В. В.
Маньковський, Б. М.

Свободных экз. нет

Найти похожие

12.

Сорокман, Т. В.
Синдром Мак-Кьюна-Олбрайта-Брайцева (огляд літератури та клінічний випадок) [Текст] / Т. В. Сорокман, О. В. Макарова, Н. О. Попелюк // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 81-88. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ДИСПЛАЗИЯ ФИБРОЗНАЯ ПОЛИОССАЛЬНАЯ -- FIBROUS DYSPLASIA, POLYOSTOTIC (генетика, диагностика, история, этиология)
ДЕТИ -- CHILD
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
ОБЗОР -- REVIEW
Аннотация: У статті наведені результати огляду літератури щодо синдрому Мак-Кьюна — Олбрайта — Брайцева й описаний клінічний випадок даного синдрому. Синдром Мак-Кьюна — Олбрайта — Брайцева (МОБ) — генетично зумовлене захворювання, що характеризується тріадою симптомів: наявністю специфічних плям кольору кави з молоком, фіброзною дисплазією кісток і різноманітними ендокринопатіями, найчастішою з яких є передчасний статевий розвиток. Частота зустрічальності захворювання у світі перебуває в межах від 1 випадку на 100 тисяч до 1 випадку на мільйон у загальній популяції. Синдром Мак-Кьюна — Олбрайта — Брайцева викликається мутацією в гені, відомому як GNAS1. Даний ген кодує альфа-субодиницю гуанідинтрифосфатзв’язуючого білка (G-білка), що стимулює утворення циклічного аденозинмонофосфату. Мутантний білок постійно активує аденілатциклазу, що призводить до мимовільного «включення» секреції гормонів. GNAS1 знаходиться на довгому плечі 20-ї хромосоми. Дана клітинна мутація відбувається на ранніх стадіях ембріогенезу. Описаний клінічний випадок викликає безперечний інтерес із точки зору дещо запізнілої діагностики синдрому, хоча патологічні переломи є класичними ознаками хвороби. Успіх лікування цього захворювання безпосередньо залежить від ранньої діагностики та своєчасного направлення дитини до відповідної ендокринологічної установи
The paper presents the results of literature review on McCune-Albright-Braytsev syndrome and describes the clinical case of this syndrome. McCune-Albright-Braytsev syndrome is a genetically determined disease, usually characterized by a triad of symptoms: the presence of specific cafe-au-lait spots, fibrous dysplasia of the bones and various endocrinopathies, the most frequent of which is premature sexual development. The incidence of this disease in the world varies from 1 case per 100,000 to 1 case per million in the general population. McCune-Albright-Braytsev syndrome is caused by a mutation in GNAS1 gene. This gene encodes the alpha subunit of guanosine triphosphate binding protein (G protein), which stimulates the formation of cyclic adenosine monophosphate (cAMP) that, among other things, regulates the work of many endocrine glands in the body. The mutant protein constantly activates adenylate cyclase, the intracellular level of cAMP increases, which leads to spontaneous “inclusion” of hormone secretion. GNAS1 is on the long shoulder of chromosome 20. This cell mutation occurs in the early stages of embryogenesis. The described clinical case is of unquestionable interest in terms of somewhat delayed diagnosis of the syndrome, although pathological fractures are the classic signs of the disease. The success of the treatment of this disease directly depends on the early diagnosis and timely referral of the child to the appropriate endocrinological institution
Доп.точки доступа:
Макарова, О. В.
Попелюк, Н. О.

Свободных экз. нет

Найти похожие

13.

Ляшук, П. М.
Основні синдроми гіперандрогенії в жінок: патогенез, диференціальна діагностика (огляд літератури та власні спостереження) [Текст] / П. М. Ляшук, Р. П. Ляшук // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 89-92. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ГИПЕРАНДРОГЕНИЗМ -- HYPERANDROGENISM (эпидемиология, этиология)
АДРЕНОГЕНИТАЛЬНЫЙ СИНДРОМ -- ADRENOGENITAL SYNDROME (генетика, диагностика, этиология)
ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ -- POLYCYSTIC OVARY SYNDROME (диагностика, этиология)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL
Аннотация: Синдром гіперандрогенії — патологічний стан, зумовлений надмірною продукцією андрогенів яєчниками і/або наднирковими залозами чи підвищеною локальною тканинною чутливістю до циркулюючих андрогенів. Це найбільш часта ендокринопатія в жінок. Важливість своєчасної діагностики гіперандрогенних станів зумовлена їх наслідками: андрогензалежною дермопатією, порушеннями менструального циклу, ендокринною безплідністю, підвищеним ризиком невиношування вагітності, передчасними пологами, гестаційним діабетом. Поширеність та можливі наслідки гіперандрогенії в жінок репродуктивного віку зумовлюють важливість своєчасної диференціальної діагностики основних синдромів гіперандрогенних станів — адреногенітального синдрому та синдрому полікістозних яєчників. Оскільки в симптоматиці цих синдромів є багато спільного, то на підставі даних огляду літератури і власних спостережень доповнена диференціальна діагностика і подана у вигляді оригінальної таблиці, що певною мірою допоможе ендокринологам і гінекологам розмежовувати ці патологічні стани
Hyperandrogenic syndrome is a pathological condition caused by an excessive production of androgens by ovaries and/or adrenal glands or increased local tissue sensitivity to circulating androgens. This is the most common endocrinopathy in women. The importance of timely diagnosis of hyperandrogenic states is due to their consequences: androgen-dependent dermopathy, menstrual disorders, endocrine infertility, increased risk of non-pregnancy, preterm labor, gestational diabetes. The prevalence and possible consequences of hyperandrogenism in women of reproductive age predetermine the importance of timely differential diagnosis of the major syndromes of hyperandrogenic states — adrenogenital syndrome and polycystic ovary syndrome. Since the symptoms of these syndromes have much in common, based on the data of literature review and own observations, a differential diagnosis is supplemented and presented in the form of an original table that to some extent will help endocrinologists and gynecologists to distinguish between these pathological conditions
Доп.точки доступа:
Ляшук, Р. П.

Свободных экз. нет

Найти похожие

14.

Йосип Іванович Пічкар [Текст] : (до 70-річчя від дня народження вченого-ендокринолога, доцента Ужгородського національного університету) // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 93

Доп.точки доступа:
Пічкар, Йосип Іванович (доцент, ендокринолог ; 1949-) \о нем\

Свободных экз. нет

Найти похожие

15.

Використання інтерактивного методу навчання "Case-study" у підготовці майбутніх лікарів [Текст] / І. В. Чернявська [та ін.] // Міжнародний ендокринологічний журнал. - 2019. - Том 15, N 1. - С. 96-97. - Бібліогр. наприкінці ст.

MeSH-главная:
ОБРАЗОВАНИЕ МЕДИЦИНСКОЕ -- EDUCATION, MEDICAL
ОБРАЗОВАНИЯ ТЕХНОЛОГИЯ -- EDUCATIONAL TECHNOLOGY
ИНТЕРАКТИВНЫЕ ОБУЧАЮЩИЕ СИСТЕМЫ -- INTERACTIVE TUTORIAL
Аннотация: Останнє десятиріччя характеризується стрімким використанням великої кількості віртуальних технологій у різних сферах діяльності людини. Упровадження інноваційних технологій у навчальні процеси в системі вищої освіти є актуальною проблемою її модернізації й оптимізації на шляху реформаційних змін у процесі європейської інтеграції. У статті розглянуто питання щодо навчання студентів із використання інформаційної технології «Віртуальний пацієнт». Описано розгляд клінічного завдання з теми «Ведення пацієнтів із захворюваннями щитоподібної залози» для студентів шостого курсу медичного факультету з використанням інтерактивного методу ”Case-study”. Використання інформаційних технологій під час навчання студентів сприяє підвищенню оптимальності й ефективності навчання, формуванню професійної компетентності майбутніх лікарів
Last decade is characterized by rapid use of a large number of virtual technologies in the different spheres of human activity. Introduction of innovative technologies into education processes in the system of higher education is an actual problem of its modernization and optimization on the way of reformational changes in the process of European integration. The article deals with the training of students using “Virtual Patient” information technology. Consideration of the clinical task on the topic “Managing patients with thyroid diseases” for sixth-year students of the medical faculty using the interactive “Case Study” method is described. Application of information technology in teaching students contributes to the optimality and effectiveness of training and the formation of professional competence of future doctors
Доп.точки доступа:
Чернявська, І. В.
Скрипник, Н. В.
Дідушко, О. М.
Паньків, І. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)