Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=НУ45/2017/7/2<.>

Общее количество найденных документов : 13
Показаны документы с 1 по 13

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Levytska S. A.
Заглавие : Pfapa-syndrome in children: should we remove or save the tonsils?
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2017. - Т. 7, № 2. - С. 32-35 (Шифр НУ45/2017/7/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: НЕБНЫЕ МИНДАЛИНЫ -- PALATINE TONSIL
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Етіологія PFAPA-синдрому все ще залишається невідомою і тому досі не існує специфічного лабораторного тесту чи специфічного лікування хвороби. В літературі описані випадки успішного лікування пацієнтів з PFAPA-синдромом шляхом проведення тонзилектомії, проте їх рівень доказовості недостатній для того, щоб PFAPA-синдром можна було вважати показом щодо проведення тонзилектомії. Мaтеріал і методи. Для визначення частоти PFAPA-синдрому серед дітей, скерованих на проведення планової тонзилектомії, а також для визначення ефективності тонзилектомії при лікуванні дітей з PFAPA-синдромом проведений аналіз результатів обстеження і лікування 216 дітей. Для оцінки бактеріальної складової в розвитку тонзиліту проводили визначення ревмопроб та ідентифікацію бета-гемолітичного стрептококу в глотці. PFAPA-синдром діагностували на підставі критеріїв Томас. Для диференціації PFAPA-епізодів та інших випадків захворювань горла створена і апробована спеціальна анкета. Ефективність тонзилектомії визначали за допомогою підрахунку кількості епізодів інфекції верхніх дихальних шляхів, кількості курсів антибактеріальної терапії і кількості днів, протягом котрих дитина не відвідувала школу/садочок через захворювання горла протягом року після тонзилектомії. Результати. Згідно критеріїв Томас PFAPA-синдром діагностований у 6 дітей (3,3%). Середній вік пацієнтів з PFAPA-синдромом - 4 роки. Середній період між фебрильними епізодами - 28 днів. За результатами обстеження сформовано дві групи: в першу групу ввійшли 23 дитини із бактеріальним генезом тонзиліту (наявні гемолітичний стрептокок у ротоглотці і підвищення титру антистрептолізину О); в другу - 6 дітей із симптомами, оціненими як PFAPA-синдром. Апробація розробленої анкети показала, що сума балів у дітей першої групи коливалася від 8 до 20, у дітей з PFAPA-синдромом - від 22 до 32 балів. Через рік після операції чотири і більше епізодів інфекції горла виявлено у 4 дітей (17,4%) першої групи. Середня кількість курсів антибіотикотерапії за рік знизилася з 6,4 до 1,8. Повне зникнення фебрильних епізодів через рік після операції зафіксовано в п’яти випадках PFAPA-синдрому. В однієї дитини збереглися епізоди фебрильної температури, але інтервал між епізодами зріс з 26 до 90 днів. Кількість випадків інфекцій верхніх дихальних шляхів в цій групі зменшилася з 9,5 до 0,7; кількість курсів антибактеріальної терапії - з 10,3 до 1,4; кількість днів, протягом котрих дитина не відвідувала школу/садочок через захворювання горла - з 68,4 до 14,8. Заключення. Частота PFAPA-синдрому серед тонзилектомованих дітей склала 3,3%. Розроблена анкета покращує процес диференційної діагностики епізодів інфекції горла у дітей. Так, загальна сума балів менше 10 може вказувати на бактеріальне походження хронічного тонзиліту, натомість сума балів більше 24 вказує на високу ймовірність PFAPA-синдрому. Тонзилектомія виявилася ефективним методом лікування дітей із PFAPA-синдромом.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Shcherbina N. A., Vygivska L. A.
Заглавие : State of immunity in pregnant with recurrent forms of urogenital herpes infection
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2017. - Т. 7, № 2. - С. 44-49 (Шифр НУ45/2017/7/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: МОЧЕПОЛОВОЙ СИСТЕМЫ ЖЕНСКОЙ БОЛЕЗНИ И ОСЛОЖНЕНИЯ БЕРЕМЕННОСТИ -- FEMALE UROGENITAL DISEASES AND PREGNANCY COMPLICATIONS
HERPESVIRIDAE ИНФЕКЦИИ -- HERPESVIRIDAE INFECTIONS
Аннотация: Мета. Вивчення характеру змін деяких показників системного імунітету та цитокінового профілю у вагітних з рецидивуючою формою ВПГ-1,2 в ІІ та ІІІ триместрах гестації. Матеріали і методи. Обстежено 50 вагітних з урогенітальною рецидивуючою герпесвірусною інфекцією, які мали УЗ-ознаки внутріутробного інфікування плоду, термін гестації – 28-41 тиждень. 1 група – 28 вагітних з активною стадією інфекції; 2 група - 22 вагітних з латентним перебігом захворювання. Контрольну групу склали 50 здорових вагітних на тому самому терміні гестації при відсутності бактеріальної та вірусної інфекції. У сироватці крові визначали популяційний та субпопуляційний склад циркулюючого пулу лімфоцитів методом проточної цитометрії, визначення системного профілю IL-1?, IL-6, IL-10, TNF-? в сироватці крові і локального рівня TNF-? у вагінальному секреті методом ІФА. Порівняння з групою контролю проводили при допомозі непараметричного критерію Манна-Уітні. Результати. Показано, що в ІІ та ІІІ триместрах гестації у вагітних з рецидивуючим генітальним герпесом незалежно від його форми спостерігається дефіцит циркулюючого пулу лімфоцитів з фенотипом CD4, CD8, підвищення NK-клітин і маркерів ранньої (CD25) і пізньої (HLA-DR) активації. Відмічено перевищення на статистично значущому рівні в порівнянні з показниками при фізіологічній вагітності рівня прозапальних цитокінів IL-1?, TNF-?, IL-6 і зниження протизапального медіатора IL-10. Збільшення циркулюючого пулу прозапальних цитокінів супроводжувалося посиленням локальної продукції TNF-? у вагінальному секреті. Висновки. 1. При рецидивуючому генітальному герпесі в ІІ та ІІІ триместрах гестації незалежно від стадії інфекційного процесу на тлі зниження циркулюючого пулу CD3+-, CD4+-, CD8+-лимфоцитів спостерігається посилення кіллерної активності лімфоїдних клітин з одночасним збільшенням кількості лімфоцитів, що несуть маркери активації клітинної цитотоксичності (CD25, HLA-DR), тобто спостерігається пріоритетність вираженості цитотоксичних реакцій. 2. Рецидивування генітальної герпесвірусної інфекції в ІІ та ІІІ триместрах гестації зв’язане зі зміщенням співвідношення Тh-1/Тh-2 у бік переважання Тh-1, яке виражалося у збільшенні системного рівня IL-1?, TNF-? при зниженні периферичної циркуляції IL-10. 3.Рецидивуючий генітальний герпес в ІІ та ІІІ триместрах гестації супроводжується майже 3-кратним підвищенням локального рівня TNF-?, в порівнянні з фізіологічною вагітністю, більше вираженим при активній формі його перебігу в порівнянні з латентною.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Знаменська Т.К., Нікуліна Л.І., Руденко Н.Г., Воробйова О.В.
Заглавие : Аналіз роботи перинатальних центрів у виходжуванні пердчасно народжених дітей в Україні
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2017. - Т. 7, № 2. - С. 5-11 (Шифр НУ45/2017/7/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: МЛАДЕНЕЦ НЕДОНОШЕННЫЙ -- INFANT, PREMATURE
ПЕРИНАТАЛЬНЫЙ ПЕРИОД, НАБЛЮДЕНИЕ -- PERINATAL CARE
Аннотация: Сучасним лікувальним закладом, що об’єднує всі етапи надання висококваліфікованої допомоги матерям і новонародженим, виступає Перинатальний центр. Створення системи регіональних перинатальних центрів є всесвітньо визнаним шляхом зниження перинатальних втрат, частоти формування хронічної захворюваності та інвалідності в Україні. У статті розглянуто та проаналізовано досвід роботи перинатальних центрів за 2014–2016 роки, основні проблеми та пропозиції щодо підвищення ефективності надання медичної допомоги новонародженим в перинатальних центрах в Україні.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Гарвасюк О. В., Давиденко І. С.
Заглавие : Імуногістохімічна кількісна оцінка 11-бета-гідроксистероїд-дегідрогенази в синцитіотрофобласті при передчасному дозріванні хоріального дерева плаценти на фоні залізодефіцитної анемії вагітних
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2017. - Т. 7, № 2. - С. 56-60 (Шифр НУ45/2017/7/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: 11-БЕТА-ГИДРОКСИСТЕРОИД-ДЕГИДРОГЕНАЗЫ -- 11-BETA-HYDROXYSTEROID DEHYDROGENASES
АНЕМИЯ ЖЕЛЕЗОДЕФИЦИТНАЯ -- ANEMIA, IRON-DEFICIENCY
ПЛАЦЕНТА -- PLACENTA
Аннотация: Вступ. Оцінка імуногістохімічної концентрації ферменту 11-бета-гідроксистероїд–дегідрогенази (11?-HSD-2) необхідна для уточнення механізмів передчасного дозрівання хоріального дерева плаценти та передчасних пологів і проведено вперше при залізодефіцитній анемії вагітних. Мета. Встановити імуногістохімічну концентрацію 11?-HSD-2 в синцитіотрофобласті в спостереженнях із передчасним дозріванням хоріального дерева при залізодефіцитній анемії вагітних у два різні відрізки гестації – 29-32 та 33-36 тижнів гестації. Матеріали і методи. Досліджено 182 плаценти. Дизайн дослідження передбачав виділення двох основних груп дослідження вище вказаних термінів гестації та по три групи порівняння. Про імуногістохімічну концентрацію 11?-HSD-2 судили на основі величини оптичної густини забарвлення, яку вимірювали методом комп’ютерної мікроденситометрії. Результати дослідження. Імуногістохімічне забарвлення на 11?-HSD-2 визначалося в цитоплазмі синцитіотрофобласта плацент у всіх групах дослідження. Основні результати кількісної оцінки забарвлення віддзеркалені у висновках. Висновки. Для обох вивчених відрізків гестації в групах, коли будова хоріального дерева відповідає терміну вагітності, щодо імуногістохімічної концентрації 11?-HSD-2 в синцитіотрофобласті, спостерігаються показники, які властиві даним термінам вагітності. Імуногістохімічна концентрація 11?-HSD-2 при передчасному дозріванні хоріального дерева без анемії в обох термінах вагітності перевищують концентрацію ферменту при фізіологічній вагітності. Імуногістохімічна концентрація 11?-HSD-2 при передчасних пологах на фоні залізодефіцитної анемії для обох вивчених термінів вагітності близька до концентрації при фізіологічній вагітності. У групах із залізодефіцитною анемією показники імуногістохімічної концентрації ферменту 11?-HSD-2 завжди нижчі ніж у спостереженнях без анемії.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Задніпряна О. І.
Заглавие : Спільність патогенезу безпліддя та акне у жінок репродуктивного віку
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2017. - Т. 7, № 2. - С. 61-67 (Шифр НУ45/2017/7/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: БЕСПЛОДИЕ ЖЕНСКОЕ -- INFERTILITY, FEMALE
АКНЕ ОБЫКНОВЕННЫЕ -- ACNE VULGARIS
РЕПРОДУКТИВНОЕ ЗДОРОВЬЕ -- REPRODUCTIVE HEALTH
Аннотация: Розвиток акне у жінок з безпліддям не таке вже рідкісне явище як це здається на перший погляд. І хоча на сьогодні офіційної статистики немає, проблема існує і значно впливає на якість життя пацієнток. Унікальність цієї патології полягає в одночасному виникненні косметологічного дефекту і порушень репродуктивної системи, що ще більш посилює порушення психологічного статусу і соціального функціонування особистості. Одним з провідних чинників порушення репродуктивної функції у жінок є гіперандрогенія (ГА), яка реєструється у 10-30% жінок і становить 1,3-4% від числа всіх гінекологічних захворювань жінок репродуктивного віку. Окрім цього ГА проявляється "андрогензалежною дермопатією" у вигляді гірсутизму, алопеції, себореї та акне. Саме акне є одним з найбільш частих проявів синдрому ГА, який реєструється у 70-86% цих пацієнток. Гіперандрогенія - патологічний стан, який розвивається внаслідок посилення ефектів андрогенів. Вона може розвинутися за рахунок активації продукції андрогенів, а також при порушенні їх метаболізму. Підвищена кількість андрогенів в організмі жінки є результатом порушень в системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчники-наднирники. Гіперандрогенія може бути викликана збільшенням продукції андрогенів в яєчниках і/або надниркових залозах функціонального або пухлинного генезу; дисбалансом різних фракцій андрогенів, викликаних активізацій або зниженням зв’язування їх білками, і зростанням рівня вільних андрогенів у крові; змінами активності ферментів на різних етапах їх перетворень в організмі: підвищенням активності 5-? редуктази, що перетворює тестостерон у більш активний андроген - дигідротестостерон у шкірі; збільшенням числа андрогенових рецепторів або підвищенням їх чутливості до цих статевих гормонів при нормальній їх концентрації. Надмірна андрогенізація жіночого організму породжує цілий комплекс проблем у різні періоди життя жінки. І перш за все це порушення менструальної і репродуктивної функції (олігоменорея, ановуляція, безпліддя) і розвиток андрогензалежної дермопатії. Зовнішні прояви надлишку андрогенів формують суттєвий косметичний дефект - «дефект зовнішності», викликають у пацієнток глибокі психологічні страждання, знижуючи їх самооцінку, негативно впливаючи на якість життя, соціальний статус, професійну діяльність, особисте життя. Розвиток порушень у психосоціальної сфері ще більше посилюється при поєднанні акне з безпліддям. Таким чином, безпліддя і акне є ланками одного ланцюга, в основі їх розвитку лежить гіперандрогенія, яка викликає порушення репродуктивної функції і косметологічний дефект, провокує формування порушень психологічного статусу особистості, її соціалізації.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Косюк О. О., Ніконова Л. В., Барановська О. В., Трохименко А. О.
Заглавие : Нейробластома у новонародженої дитини (клінічний випадок)
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2017. - Т. 7, № 2. - С. 76-80 (Шифр НУ45/2017/7/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: НОВОРОЖДЕННЫЙ, БОЛЕЗНИ -- INFANT, NEWBORN, DISEASES
НЕЙРОБЛАСТОМА -- NEUROBLASTOMA
Аннотация: У статті наведено випадок рідкісного захворювання новонародженої дитини на нейробластому, практичні аспекти діагностики, особливості перебігу, лікування та наслідок у даного пацієнта.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Коржинський Ю.С., Здвижкова В.М., Вайсберг Ю.Р., Лапоног С.П.
Заглавие : Нові горизонти нейропротективної стратегії: краніоцеребральна гіпотермія в комбінації із застосуванням рекомбінантного еритропоетину у новонароджених з неонатальною енцефалопатією
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2017. - Т. 7, № 2. - С. 12-20 (Шифр НУ45/2017/7/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ГИПОТЕРМИЯ -- HYPOTHERMIA
ЭРИТРОПОЭТИН -- ERYTHROPOIETIN
МОЗГА ГОЛОВНОГО ИШЕМИЯ -- BRAIN ISCHEMIA
НОВОРОЖДЕННЫЙ, БОЛЕЗНИ -- INFANT, NEWBORN, DISEASES
Аннотация: Використання терапевтичного охолодження в комбінації з лікарськими нейропротективними засобами має дуже перспективні результати в лікуванні немовлят з важкою неонатальною енцефалопатією. Мета: оцінка ефективності комбінованого лікування гіпоксично-ішемічної енцефалопатії шляхом поєднання краніоцеребральної гіпотермії та терапії рекомбінантним ерітропоетином. Методи: були обстежені немовлята, які народилися у період з 21.06.2008 по 14.05.2015 роки (n = 56). Дослідження проводилось на базі Житомирського обласного перинатального центру, Київського центру реабілітації дітей з органічним ураженням ЦНС з 2008 року по 2016 роки. Клініко-лабораторна характеристика пацієнтів проведено в порівняльному аспекті між двома клінічними групами: група немовлят (n = 36) з тяжкою асфіксією, які отримували краніоцеребральну гіпотермію (група А) та групою немовлят (група В) з тяжкою асфіксією, які отримували краніоцеребральну гіпотермію та рекомбінантний еритропоетин (n = 20). Діагноз та лікування проводили згідно з уніфікованим клінічним протоколом МОЗ України від 28.03.2014 року №225 «Початкова, реанімаційна і післяреанімаційна допомога новонародженим в Україні». Групу катамнестичного спостереження склали 29 дітей, яким в неонатальному періоді проведена краніоцеребральна гіпотермія; та 20 дітей, яким проведено лікування з застосуванням краніоцеребральної гіпотермії та рекомбінатного еритропоетину. Дослідження у режимі реального часу. Результати: Під час нашого дослідження, застосування методу комбінованого лікування: краніоцеребральної гіпотермії та рекомбінантого еритропоетину не супроводжувалось жодними ускладненнями. Не визначено переваг у виживанні, при порівнянні групи гіпотермії та групи комбінованого лікування: гіпотермія + еритропоетин: 93,1% проти 100,0%, [RR] = 0,51, [ДІ]: 0,93 – 1,2, р = 0,33. Встановлено статистичне значуще покращення комбінованого показнику: летальність та тяжкі неврологічні розлади у групі комбінованого лікування (гіпотермія + еритропоетин) проти немовлят групи краніоцеребральної гіпотермії: 5,0% проти 31,0%, р = 0,03; [RR] = 1,37, [ДІ]: 1,06 – 1,8, р = 0,02. Визначено вірогідне збільшення виживання немовлят зі сприятливим неврологічним прогнозом у групі гіпотермія + еритропоетин проти немовлят групи краніоцеребральної гіпотермії: 95,0% проти 68,9 %, р = 0,03; [RR] = 1,40, [ДІ]: 1,06 – 1,8, р = 0,02. Виявлено тенденцію до збільшення кількості дітей без тяжких неврологічних розладів у групі гіпотермія + еритропоетин, проти немовлят групи гіпотермії: 95,0% проти 74,1%, р = 0,11, [RR] = 1,28, [ДІ]: 1,0 – 1,63, р = 0,046. Встановлено клінічно суттєве, проте невірогідне збільшення дітей без затримки психічного розвитку важкого ступеню у новонароджених групи гіпотермія + еритропоетин проти немовлят групи гіпотермії: 95,0% проти 70,4%, р = 0,059, [RR] = 1,35, [ДІ]: 1,04 – 1,76, р = 0,03.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Бендас В. В., Яковичук Н. Д., Мойсюк В. Д., Мойсюк С. В.
Заглавие : Порівняльна характеристика видового складу порожнини піхви жінок із безпліддям І та ІІ типів
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2017. - Т. 7, № 2. - С. 50-55 (Шифр НУ45/2017/7/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ВЛАГАЛИЩЕ -- VAGINA
БЕСПЛОДИЕ ЖЕНСКОЕ -- INFERTILITY, FEMALE
Аннотация: Вступ. Проблема безпліддя є не тільки медичною, але й соціальною проблемою, яка виходить на перший план за умов економічної кризи, зниження народжуваності та високого рівня загальної смертності. У світі відсоток безплідних пар складає 8-29 %, в Україні - 15-18 %, тобто кожна 4-5 пара не в змозі реалізувати свої плани, щоб мати дітей природним шляхом. Склад мікробіоти вульвовагінального вмісту жінок з непліддям I та II типів залежить від безлічі екзогенних та ендогенних чинників, і в основному етіологічними агентами можуть бути як патогенні, так й умовно-патогенні аеробні (S.aureus, S.epidermidis, N.gonorrhoae, E.coli, C.albicans) та анаеробні мікроорганізми. У роботі проведено порівняння видового складу мікроорганізмів вульвовагінального вмісту жінок з непліддям I та II типів, які можуть приймати участь у формуванні певних дисбіотичних порушень. Матеріали і методи. Усього було обстежено 89 жінок репродуктивного віку з непліддям I типу, середній вік яких становив 27.00 ± 2,37 років. Також проведено бактеріологічне і мікологічне обстеження вульвовагінального вмісту 67 жінок з неплідністю II типу віком від 18 до 34 років (середній вік 26,00 ± 1,12 р.). У всіх жінок для бактеріологічного та мікологічного обстеженя в стерильних умовах забирали вульвовагінальний вміст у стерильні центрифужні пробірки. До матеріалу додавали десятикратний об?єм стерильного фізіологічного розчину натрію хлориду, одержували розведення 1:10 (10-?). На одержаній суміші готовили титраційний ряд від 10-2 до 10-7, із якого робили висів 0,01 мл на сектори оптимальних поживних середовищ до кожного виду рівномірно розподіляючи на поверхні твердих середовищ або в товщі напіврідких середовищ. Факультативні анаеробні та аеробні бактерії вирощували в термостаті (температура 37 ?С, 18-24 години, дріжджоподібні гриби роду Candida - при температурі 30 ?С 48-72 години). Облігатні анаеробні бактерії вирощували в стаціонарному анаеростаті (СО2 incubator T-125 Medicin – Швеція) протягом 5-7 днів, інколи до 14 діб. Ідентифікацію виділених видів проводили за морфологічними, тинкторіальними, культуральними, біохімічними властивостями, за необхідності визначали ознаки патогенності та антигенну структуру. Результати. Нами виявлено, що в жінок з неплідністю I типу S.aureus був виділений у 56 (62,9 %) обстежених, S.epidermidis - в 11(12,3 %) обстежених, N.gonorrhoеae - у 8 (8,9 % ) обстежених, E.coli - у 10 (11,4 %) обстежених, C.albicans - у 66 (74,1 %) обстежених, Lactobacillus - у 28 (31,4 %) обстежених, Вifidobacterium - у 13 (14,6 %) обстежених, Peptostreptococcus - у 23 (25,8 %) обстежених, Propionibacterium - у 3 (3,3 %) обстежених, T.vaginalis - у 52 (58,4 %) обстежених. У вульвовагінальному вмісті жінок з неплідністю ІІ типу переважають умовно патогенні дріжджоподібні гриби роду Candida, золотистий стафілокок, вагінальні трахимонади, пептострептококи та ентеробактерії. Висновки. Однією із причин розвитку неплідності є колонізація вульвовагінального вмісту умовно-патогенними мікроорганізмами роду Candida, бактеріями роду Staphylococcus, вагінальними трихомонадами, пептострептококами, ентеробактеріями, гонококом, бактероїдами та іншими мікроорганізмами, а також їхня асоціація. У жінок з неплідністю I та II типів відбувається колонізація представниками патогенних та умовно-патогенних аеробних та анаеробних мікроорганізмів як у монокультурі, так і в асоціаціях з двома, трьома і більше видами. У вульвовагінальному вмісті жінок із безпліддям I типу автохтонні облігатні анаеробні бактерії родів Lactobacillus і Bifidobacterium виділяються у 45 % , а в жінок з неплідністю II типу тільки у 28,2 % жінок (Р 0,05), що обумовлює зменшенню контамінації і колонізації біотопу у 2,87 рази ентеробактеріями (E. coli, K. pneumoniae), у жінок з первинною неплідністю. У цих жінок підвищується колонізація вульвовагінального вмісту дріжджоподібними грибами роду Candida (на 10,43 %), і найпростішими (Т. vaginalis) на 26,41 % і бактеріями роду Peptostreptococcus – на 91,96 %. Різниця у виявленні інших умовно-патогенних бактерій (S. aureus, N. gonorrheae, та інш.) незначна (Р 0,05).
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Воробйова О. В., Шунько Є. Є., Сюрха Ю. П., Бакаєва О. М.
Заглавие : Порушення ритму серця у новонароджених. Клінічний випадок суправентрикулярної пароксизмальної тахікардії у новонародженого
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2017. - Т. 7, № 2. - С. 68-75 (Шифр НУ45/2017/7/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: НОВОРОЖДЕННЫЙ, БОЛЕЗНИ -- INFANT, NEWBORN, DISEASES
СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ ЧАСТОТА -- HEART RATE
ТАХИКАРДИЯ ПАРОКСИЗМАЛЬНАЯ -- TACHYCARDIA, PAROXYSMAL
НОВОРОЖДЕННЫЙ, БОЛЕЗНИ -- INFANT, NEWBORN, DISEASES
Аннотация: Аритмії у плодів і новонароджених потребують поглибленого вивчення, оскільки часто можуть варіювати від легких до загрозливих для життя станів. Неонатальні аритмії є досить поширеним явищем: до 90% новонароджених і від 1% до 3% вагітностей. Вони можуть розпочинатися ще у пренатальному періоді та відзначаються під час планового моніторингу або можуть бути неспецифічними проявами багатьох патологічних станів. В 1 на 250-1000 дітей в неонатальному періоді діагностується надшлуночкова (суправентрикулярна) тахікардія (СВТ). У даній статті наводяться стислий літературний огляд і клінічний випадок суправентрикулярної пароксизмальної тахікардії у новонародженого, яка призвела до розвитку серцевої.
Найти похожие

10.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Редько І. І., Чакмазова О. М., Поздняков Р. В.
Заглавие : Особливості ураження центральної нервової системи у новонароджених при внутрішньоутробних вірусних інфекціях
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2017. - Т. 7, № 2. - С. 21-25 (Шифр НУ45/2017/7/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ВНУТРИУТРОБНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- FETAL INFECTION
НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ ЦЕНТРАЛЬНОЙ ИНФЕКЦИИ -- CENTRAL NERVOUS SYSTEM INFECTIONS
НОВОРОЖДЕННЫЙ, БОЛЕЗНИ -- INFANT, NEWBORN, DISEASES
Аннотация: Вступ. Внутрішньоутробні інфекції з ураженням центральної нервової системи залишаються актуальною проблемою сучасної перинатології, неонатології та педіатрії і відносяться до групи захворювань, діагностика яких пов’язана з певними труднощами. Кількість збудників внутрішньоутробних інфекцій при анте-, інтра- та перинатальному інфікуванні практично не обмежено. Проте, одне з перших місць належить збудникам вірусних інфекцій, розповсюдженість яких не уточнена у зв’язку з труднощами діагностики. Мета дослідження: визначити особливості ураження центральної нервової системі у новонароджених при внутрішньоутробних інфекціях на підставі результатів верифікації етіологічних чинників, оцінки факторів ризику перинатального анамнезу та особливостей клінічного перебігу внутрішньоутробних інфекцій. Матеріали та методи. Проведено клініко-лабораторне обстеження 834 матерів та їх хворих новонароджених з підозрою на внутрішньоутробні інфекції в перші 3 доби життя. Предметом дослідження стала група з 224 хворих новонароджених з вродженими вірусними інфекціями. Контрольну групу склали 30 умовно здорових новонароджених. Використовували методи загальноклінічні та спеціального дослідження (люмінісцентна мікроскопія, культуральний метод, полімеразна ланцюгова реакція, серодіагностика). Матеріалом для обстеження у дітей та матерів були кров із пуповинної та периферійної вен, фекалії. Статистична обробка проводилася з обчисленням параметричних та непараметричних критеріїв. Результати досліджень. Серед загальної кількості обстежених новонароджених з підозрою на вроджену інфекцію, вроджені вірусні інфекції верифіковані у 224 (31,6 %). Серед них доношених - 132 (58,9 %), недоношених – 92 (41,1 %). Серед 224 дітей верифіковано: у 77 (34,4 %) – мікст-вірусні інфекції, у 62 (27,7 %) – вірусно-бактеріальні інфекції, у 53 (23,6 %) – мікст-вірусно-TORCH-інфекції та моновірусні інфекції - у 32 (14,3 %). Доведено, що всі діти мали різні клінічні варіанти неврологічних порушень. .Найчастішими факторами перинатального ризику є гострі респіраторні інфекції у вагітних, загроза переривання вагітності, анемії вагітних, дострокове родорозрішення, плацентарна дисфункція, прееклампсія, асфіксія при народженні. При верифікації етіологічного збудника вірус грипу А визначений у 15,6 %, парагрипу – у 20,5 %, аденовірус – у 40,6 %, РС-вірус – у 27,2 % та ентеровіруси – у 48,2 %, цитомегаловірус – у 56,6%, вірус простого герпесу – у 22,6%. Доведено, що поряд із тяжкими ураженнями центральної нервової системи у вигляді набряку мозку, внутрішньочерепних крововиливів, менінгоенцефалітів можлива наявність гіпоксично-ішемічних уражень з синдромом пригнічення, гіпертензійно-гідроцефального синдрому або з нечітко вираженою неврологічною симптоматикою при народженні та у перші доби життя у вигляді м’язової дистонії, помірного тремора. Характерними ознаками на нейросонограмі при моновірусних інфекціях були переважно гіпоксично-ішемічні структурні зміни, при мікст-формах вірусних інфекцій переважали ознаки внутрішньошлуночкові крововиливи І або ІІ ступеня, субепендимальні кисти та ознаки вентрикуліту. Висновки. Висока частота (31,6%) виділення вірусів у хворих новонароджених з групи ризику по внутрішньоутробній інфекції та їх матерів, особливості клінічного перебігу внутрішньоутробних вірусних інфекцій з ураженням центральноi нервовоi системи мотивує проведення ранньої клінічної та лабораторної діагностики.
Найти похожие

11.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Заглавие : Рекомендації для впровадження в практичну неонатологію. Уніфікований клінічний протокол вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Ентеральне харчування недоношених немовлят (2017)
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2017. - Т. 7, № 2. - С. 81-127 (Шифр НУ45/2017/7/2)
MeSH-главная: НЕОНАТОЛОГИЯ -- NEONATOLOGY
МЛАДЕНЕЦ НЕДОНОШЕННЫЙ -- INFANT, PREMATURE
ПИТАНИЕ ЭНТЕРАЛЬНОЕ -- ENTERAL NUTRITION
МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ ТРЕТИЧНАЯ -- TERTIARY HEALTHCARE
Найти похожие

12.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Романюк О. М.
Заглавие : Сучасні підходи до хірургічного лікування аортальних вад у новонароджених та немовлят (літературні дані та власний досвід)
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2017. - Т. 7, № 2. - С. 26-31 (Шифр НУ45/2017/7/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: АОРТАЛЬНЫЙ КЛАПАН -- AORTIC VALVE
ВРОЖДЕННЫЕ, НАСЛЕДСТВЕННЫЕ И НОВОРОЖДЕННЫХ БОЛЕЗНИ И АНОМАЛИИ -- CONGENITAL, HEREDITARY, AND NEONATAL DISEASES AND ABNORMALITIES
Аннотация: Аортальні вади серця у пацієнтів віком до 1 року становлять важку клінічну та хірургічну проблему. Рання клінічна маніфестація вади, комплексність ураження визначають високий безпосередній ризик хірургічних втручань, а широкий анатомічний спектр патології та відсутність оптимальних методів хірургічної корекції вимагають розробки оптимальної тактики та нових хірургічних підходів. За період 2006-2016 рр в ДУ НПМЦДКК МОЗ України хірургічну корекцію аортальних вад отримали 104 пацієнтів віком до 1 року. В цій групі пацієнтів були використані два напрямки допомоги немовлятами та новонародженим з патологією аортального клапана (AV) – створення одношлуночкової фізіології (операції Norwood чи DKS) та двошлуночковий шлях («відкрита» аортальна вальвулотомія та операція легеневого аутографта). Вибір хірургічної тактики залежав від оцінки анатомічної сформованості лівого шлуночка, ступеня його гіпоплазії, гіпоплазії кореня аорти та мітрального клапана, ризик кожного з методів визначався розрахунком показників Rhodes-score, Colan-score та UVR-SA-score. Одношлуночковий шлях був обраний у 18 хворих, їм була виконана процедура DKS. Двошлуночкова корекція була проведена у 86 хворих, у 70 з них була проведена відкрита аортальна вальвулотомія, у 16 – операція легеневого аутографта та операція Ross-Konno. Госпітальна та загальна летальність при операції DKS cклала 0% та 5,5%, при відкритій вальвулотомії – 0% та 1,4%, при операції легеневого аутографта – 18,8% та 43,8% відповідно. Власний досвід продемонстрував, що хірургічне лікування патології AV у хворих віком до 1 року може проходити з добрими результатами. Найвищий ризик мала операція легеневого аутографта/Ross-Konno, що пояснюється технічною складністю операції та важким клінічним станом більшості оперованих. Не дивлячись на те, що власне дослідження показало високий ризик її застосування, вона була процедурою вибору в випадках складної багаторівневої обструкції вихідного тракту лівого шлуночка.
Найти похожие

13.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Талько М. О.
Заглавие : Застосування лімфотропної протимікробної терапії у лікуванні гострих лімфаденітів у дітей
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2017. - Т. 7, № 2. - С. 36-43 (Шифр НУ45/2017/7/2)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS
ЛИМФАДЕНИТ -- LYMPHADENITIS
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Мета дослідження – вивчити ефективність застосування лімфотропної протимікробної терапії гострих лімфаденітів у дітей. Матеріали та методи. Для вирішення поставленої задачі на базі хірургічного відділення №2 ДМКЛ№1 було відібрано 60 пацієнтів віком від 3 років з гострими ЛА інфекційної етіології різної локалізації. За методом терапії останніх розділено на дві групи по 30 чол.: в першій (порівняльна) застосовувався лімфотропний, а в другій (контрольна)—внутрішьовенний шляхи введення препарату. В кожній із них виділено по дві підгрупи в залежності від стадії запального процесу: ексудативно-інфільтраційних змін та абсцедування. Розподіл пацієнтів в даних групах згідно віку, локалізації процесу був однаковий. Регіонарне лімфотропне введення антибіотика здійснювалося підшкірно на глибину 1,5-2см. у проміжок між І-шим і ІІ-гим пальцями руки, ноги або ділянку сосковидного відростку, по загальновідомій методиці із використанням 0,25% новокаїну. Лімфотропно застосовували гентаміцин із розрахунку 1мг/кг/добу з інтервалом 24 год. в перші дві доби, надалі через добу, внутрішьовенно - гентаміцин у дозі 2 мг/кг/добу із 8 год. проміжком. Місцеве лікування при серозному лімфаденіті здійснювалося шляхом накладання повязок із 25% розчином димексиду та УВЧ терапією, при абсцедуванні – оперативне втручання. Для оцінки результатів використовували динаміку температурної реакції, лабораторних показників (рівень лейкоцитів та лейкоцитарна формула; ШОЕ), УЗ картини та локальні прояви. Критерієм відміни протимікробної терапії були нормалізація температури тіла, позитивна динаміка локальних та УЗ проявів, нормалізація лабораторних показників. Результати дослідження. При проведенні даного дослідження отримано слідуючі показники. На момент госпіталізації порушення загального стану відмічалося у 53% дітей переважно молодшого віку із ЛА шийно-щелепно-лицевої ділянки. Підвищення температури тіла відмічалося у 86.6% (52), однак гектичних значень вона досягала лише у 13,3% (8). При гнійних ЛА після оперативного втручання її нормалізація протягом першої доби в групі порівняння відмічалася у 61,1% дітей (11), та до кінця другої доби - у 94,4% (17), на відміну від контрольної, в якій тільки на третю добу у 88,8% (16) пацієнтів даний показник був у межах норми. При серозних ЛА на фоні лімфотропної терапії на третю добу нормальна температурна реакція відмічалася у 83,3% (10), в контрольній же групі становила у 66,7% (8). На момент госпіталізації лабораторні дані в обох групах вказували на наявність запального процесу: лейкоцитоз із сувом лейкоцитарної формули вліво у 80% (48), зростання ШОЕ у 60% (36). При застосуванні лімфотропної антибактеріальної терапії (порівняльна група) відмічалася прискорена нормалізація лабораторних показників: вже на третю добу вміст лейкоцитів та лейкоцитарна формула були в межах вікової норми у 93,3% пацієнтів, на відміну від контрольної групи, де даний результат спостерігався лише на пяту добу. Рівень ШОЕ був помірно підвищеним в обох групах та характеризувався більш сповільненими темпами відновлення. Протікання ранньового процесу та загоєння післяопераційної рани в обох групах відбувалося симультанно, на відміну від гострих серозних ЛА, де в групі порівняння спостерігалися прискорені темпи нормалізації, насамперед, зменшення ЛВ та локальної болючості. Середня кількькість ін’єкцій при лімфотропному введенні АБ склала 4, а при внутрішньовенному шляху – 15. Середній ліжко день у групі порівняння при гострих гнійних ЛА склав 7,0, а при серозних – 8,3, тоді як у контрольній – 9,5 відповідно. Висновки. 1. Застосування лімфотропної терапії при гострих лімфаденітах у дітей є патогенетично обгрунтованим. 2. При застосуванні антибактеріальної ЛТ у лікуванні бактеріальних лімфаденітів, як в стадії серозного запалення так і абсцедування, відмічалися прискорені нормалізація температурної реакції організму, лабораторних показників та локальних проявів. 3. Використання ЛТ у двох дітей на початковій стадії деструкції ЛВ (за даними УЗД) дозволило уникнути нагноєння та досягти одужання консервативним шляхом. 4. Застосування лімфотропного регіонарного введення АБ при даній патології дає можливості вводити препарат 1раз кожні 24-48 год. і скоротити, таким чином, як загальну дозу препарату в 2-3рази, так і кількість ін’єкцій. Це істотно не тільки з економічних позицій, а й з огляду на зниження алергізації і токсичного впливу антибіотикотерапії.
Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)