Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=НУ45/2019/9/3<.>

Общее количество найденных документов : 12
Показаны документы с 1 по 12

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Годованець О. І., Марчук І. С., Муринюк Т. І.
Заглавие : Епуліс як пухлиноподібне утворення. Клінічний випадок
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2019. - Т. 9, № 3. - С. 131-134 (Шифр НУ45/2019/9/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ДЕСЕН БОЛЕЗНИ -- GINGIVAL DISEASES
Аннотация: Епуліс – доброякісна пухлина порожнини рота, що походить із тканин пародонта. Фіброматозний епуліс однаково часто зустрічається в осіб обох статей. Ангіоматозну форму діагностують переважно у дітей. У дитячій стоматології пухлиноподібне утворення найчастіше виявляється в період змінного прикусу. Як наслідок – ретенція постійних зубів, дивергенція коренів. Зафіксовані поодинокі випадки виникнення епуліса у новонароджених. Мета дослідження. Оптимізація хірургічної методики лікування епулісу в дітей. Матеріали та методи дослідження. Оцінка патологічного процесу здійснювалася на основі анамнезу та клінічних даних пацієнтки К., 12 років. Додаткові методи обстеження – прицільна внутрішньоротова рентгенографія ділянки патологічного процесу, гістологічне дослідження. Лікування оперативне, диспансерне спостереження протягом 6 місяців. Результати дослідження. Лікувальна тактика полягала у висіченні епуліса під місцевим знеболенням. Висічений матеріал було відправлено для гістологічного дослідження, результати якого підтвердили діагноз – ангіоматозний епуліс. Дано рекомендації після оперативного втручання. Проведено диспансерне спостереження протягом 6-ти місяців. Висновки. Найефективнішим методом лікування епуліса є хірургічний. Для уточнення діагнозу необхідно проводити рентгенологічне та гістологічне дослідження.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Знаменська Т. К., Воробйова О. В.
Заглавие : Постнатальна адаптація шкіри у новонароджених
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2019. - Т. 9, № 3. - С. 111-119 (Шифр НУ45/2019/9/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ПОСТНАТАЛЬНЫЙ ПЕРИОД, УХОД -- POSTNATAL CARE
КОЖА -- SKIN
НОВОРОЖДЕННЫЙ -- INFANT, NEWBORN
Аннотация: Перші дні після народження – дуже відповідальний період активної функціональної перебудови і фізіологічної адаптації шкіри дитини до позаматкового середовища. Шкіра як зовнішній орган наділена безліччю функцій, таких як захист, секреція, абсорбція і терморегуляція. Народження дитини стимулює дозрівання епідермального бар’єру і підкислення поверхні шкіри, особливо у передчасно народжених дітей. Доношені новонароджені більш морфо-функціонально зріли, у них розвинений роговий шар, що виконує компетентну бар’єрну функцію, на відміну від недоношених. Повне бар’єрне дозрівання у недоношених дітей досягається через 2-4 тижні постнатального життя, у недоношених з гестаційним віком 23-25 тижнів цей процес займає більше часу. Шкіра новонароджених швидко пристосовується до складних умов навколишнього середовища після пологів. Однак деякі функції, наприклад, мікроциркуляція, продовжують розвиватися навіть після періоду новонародженості, тобто аж до віку 14-20 тижнів. Різні чинники навколишнього середовища (наприклад, сухе і холодне повітря, підгузки і процедури косметичного догляду) впливають на постнатальний розвиток функціональних параметрів шкіри, таких як гідратація рогового шару і бар’єр проникності, особливо у недоношених дітей. Мета даної статті є аналіз окремих сучасних знань про фізіологію шкіри у новонароджених і немовлят з практичним підходом і обговоренням можливих клінічних наслідків. Дуже важливим є якісний і повноцінний догляд за шкірою новонародженої дитини для ефективної профілактики подразнень та пелюшкового дерматиту, а батьки потребують підтвердженої інформації щодо заходів якісного догляду за шкірою дитини та алгоритму допомоги дитині. Саме компанія JOHNSON’S® забезпечує повну ланку засобів для догляду за шкірою дитини з доведеними якістю та ефективністю.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Кисельова І. В., Пилипчук О. Р.
Заглавие : Комплексне застосування компонентів адаптованої програми прискоренного відновлення після хірургічних втручань у дітей в хірургії ортопедичного профілю
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2019. - Т. 9, № 3. - С. 95-100 (Шифр НУ45/2019/9/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Сучасна концепція прискореного відновлення після хірургічних втручань знайшла широке застосування у дорослих пацієнтів, але недостатньо вивчена у дітей. Мета. Визначити ефективність комплексного застосування програми прискореного відновлення після хірургічних втручань у дітей в хірургії ортопедичного профілю. Матеріали і методи. До проспективного рандомізованого дослідження увійшло 47 пацієнтів віком від 1 до 17 років. У дослідній групі 22 пацієнтам застосовували програму прискореного відновлення після хірургічних втручань, яка складалась з наступних компонентів: інформування пацієнтів та їх батьків, відмова від рутинної підготовки кишечника перед операцією, повноцінне харчування увечорі напередодні втручання, прийом прозорого вуглеводного напою за 2 години до операції, мінімізація хірургічного втручання, використання технік реґіонарної анестезії, профілактика післяопераційної нудоти і блювання та уникання зайвого введення опіоїдів як під час втручання так і в післяопераційному періоді, еуволемічна інфузійна стратегія, нормотермія, ранній початок харчування, рання вертикалізація та мобілізація в першу добу після операції, уникання дренажів та катетерів, визначення критеріїв безпечної виписки зі стаціонару. У контрольній групі 25 пацієнтам весь комплекс вищевказаних заходів цілеспрямовано не застосовувався, але дотримувались сучасних рекомендацій щодо періопераційного голодування, інтраопераційної інфузійної терапії, профілактики післяопераційної нудоти та блювання, і також застосовувалась хірургічна тактика меншої інвазивності. Порівнювали тривалість перебування пацієнта в стаціонарі після операції до досягнення критеріїв виписки – як основний результат, і як вторинні результати – толерантність до вертикалізації і мобілізації в першу добу післяопераційного періоду та загальне самопочуття пацієнтів на ранок наступного після операції дня. Результати. Час до досягнення критеріїв виписки менше у дослідній групі (5,6 ± 3,4 проти 8,9 ± 3,5, р=0,002). Всі пацієнти (100%) дослідної групи та 19 (76%) пацієнтів контрольної групи успішно могли знаходитись у вертикальному положенні в першу добу післяопераційного періоду (р=0,02). Самопочуття пацієнтів на ранок наступного після операції дня оцінено за 10-бальною шкалою як 7,86 ± 1,61 балів у дослідній групі та 6,52 ± 1,81 балів у контрольній групі (р=0,01). Висновки. Результати дослідження показують, що комплексне застосування програми прискореного відновлення після хірургічних втручань позитивно впливає на самопочуття і активність в ранньому післяопераційному періоді та знижує тривалість лікування в стаціонарі у педіатричних пацієнтів ортопедичного профілю.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Галаган В. О., Циганкова М. А., Радзіховська О. В., Кульбалаєва Ш. А., Куракова В. В., Оліфір О. Р.
Заглавие : Клініко-лабораторна діагностика синдрому Фелан-МакДерміда у дітей
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2019. - Т. 9, № 3. - С. 106-110 (Шифр НУ45/2019/9/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ХРОМОСОМНЫЕ АБЕРРАЦИИ -- CHROMOSOME ABERRATIONS
ГЕНЕТИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ ВРОЖДЕННЫЕ -- GENETIC DISEASES, INBORN
Аннотация: У роботі представлено аналіз клініко-лабораторних даних однієї з рідкісних хромосомних патологій – синдрому Фелан-МакДерміда. В основі синдрому полягає наявність мікроделеції довгого плеча хромосоми 22 (del(22)(q13)), а також кільцева хромосома 22. Медико-генетичне консультування проводилось на базі СМГЦ НДСЛ «ОХМАТДИТ» МЗ України у трьох дітей у віці 1,5 міс., 7,5 міс., 1рік 6 міс, з діагнозом при надходженні затримка психо-речового розвитку. Використані генетичні (клініко-генеалогічний, цитологічний, у т.ч. молекулярно-цитогенетичний (FISH), біохімічний і інструментальні методи обстеження. У статті представлено алгоритм роботи лікаря-генетика і лаборанта-генетика під час синдромологічної діагностики. Клінічні прояви синдрому не є специфічними і можуть бути виражені у вигляді м’язевої гіпотонії (починаючи з неонатального періоду), затримки стато-кінетичного і психо-речового розвитку, а також лицьовими дизморфіями. Дані ознаки служать показанням для медико-генетичного консультування і цитогенетичного обстеження з використанням FISH-методу (визначення мікроделеції довгого плеча хромосоми 22, локусу ARSA). При відсутності синдрому необхідно застосовувати диференційну діагностику з іншою незбалансованою хромосомною патологією (синдром Прадера-Віллі, Ангельмана, Сміта-Магеніса, велокардіофасциальний синдром), а також з синдромами генного характеру (Мартін-Белл, Опіца-Каведжі тощо).
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Безрук В. В., Безрук Т. О., Годованець О. С., Юрнюк С. В., Веля М. І., Сенюк Б. П.
Заглавие : Клініко-лабораторна характеристика, вікові, гендерні та адміністративно-територіальні відмінності інфекцій сечових шляхів у дитячого населення та вибір раціональної антибактеріальної терапії
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2019. - Т. 9, № 3. - С. 81-85 (Шифр НУ45/2019/9/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: МОЧЕВЫХ ПУТЕЙ ИНФЕКЦИИ -- URINARY TRACT INFECTIONS
АНТИБАКТЕРИАЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-BACTERIAL AGENTS
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Інфекція сечових шляхів (ІСШ) зберігає свою актуальність в клінічній медичній практиці через поширеність патології як серед дорослого населення, так і у дітей. Емпіричний вибір антибактеріальної терапії стає дедалі складним, а сам факт призначення антибактеріального препарату не завжди є клінічно виправданим. Мета дослідження. Вивчити регіональні особливості уропатогенів – збудників ІСШ серед дитячого населення Чернівецької області. Матеріали та методи дослідження. Вивчено сучасну етіологічну структуру уропатогенів – збудників інфекцій сечових шляхів серед дитячого населення Чернівецької області – впродовж 2009-2016 рр. Проведено бактеріологічне дослідження зразків сечі 3089 дітей (0-18 р. включно) Чернівецької області; визначено регіональний спектр чутливості до антибактеріальних препаратів серед основних груп збудників інфекцій сечових шляхів у дітей; проаналізовано вікові, гендерні та адміністративно-територіальні відмінності у дитячого населення регіону. Результати дослідження. Виявлені вікові, гендерні та адміністративно-територіальні особливості етіологічної структури збудників інфекцій сечової системи та їхньої антибіотикорезистентності (зниження до препаратів патогенетичної терапії лікування інфекцій сечових шляхів, а саме, до напівсинтетичних пеніцилінів – амоксицилін / клавуланат – c2=7,694,р0,01; цефалоспоринів II-III покоління: цефуроксим – c2
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Никифор Л. В., Рак Л. М., Косевич М. І., Арійчук І. К.
Заглавие : Клінічний випадок "німої" перфорації матки після встановлення внутрішньоматкового контрацептиву в анамнезі
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2019. - Т. 9, № 3. - С. 135-137 (Шифр НУ45/2019/9/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: МАТКИ ПРОБОДЕНИЕ -- UTERINE PERFORATION
ВНУТРИМАТОЧНОГО КОНТРАЦЕПТИВА МИГРАЦИЯ -- INTRAUTERINE DEVICE MIGRATION
Аннотация: Найбільш небезпечне ускладнення при застосуванні внутрішньоматкових протизаплідних засобів - це перфорація матки. За даними експертної групи ВООЗ, перфорація матки у носіїв контрацептиву зустрічається зі значними коливаннями частоти (один випадок на 1509000 введень). Частота перфорацій залежить від виду контрацептиву, матеріалу, з якого він виготовлений, а також, від анатомічних особливостей матки (ретрофлексія матки, рубцеве звуження і деформація цервікального каналу, деформація зовнішнього вічка після діатермокоагуляції шийки матки та ін.). Перфорація матки, зазвичай, відбувається в трьох місцях: в дні матки, в куті між шийкою і тілом матки і в самій стінці шийки матки (дані ВООЗ, 2005). Клінічний випадок “німої перфорації матки” опубліковано з метою уникнення або зменшення частоти ускладнень при введенні та використанні внутрішньоматкових контрацептивів. У статті наведено клінічний випадок діагностики перфорації матки внутрішньоматковим контрацептивом, яка перебігала безсимптомно впродовж 10 років та була діагностована під час оперативного втручання з приводу міоми матки великих розмірів. Наведено дані анамнезу, опис клінічної картини та особливості перебігу оперативного втручання; обговорено шляхи профілактики даного ускладнення. Аналізуючи клінічний випадок, автори дійшли висновку, що з метою попередження вище зазначених ускладнень необхідно обов’язково верифікувати за допомогою УЗД локалізацію внутрішньоматкового контрацептиву після його введення. У випадку виникнення труднощів при вилученні внутрішньоматкового контрацептиву, дана процедура може бути здійснена під контролем гістероскопа.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Анікін І. О., Спахі О. В., Міренкова Н. А., Самара Ю. К., Голдобіна Ю. С., Клєвакіна О. Ю., Ващенко О. М.
Заглавие : Клінічний випадок: вроджений хілоторакс та хілоперітонеум у недоношеного новонародженого
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2019. - Т. 9, № 3. - С. 120-125 (Шифр НУ45/2019/9/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ХИЛОТОРАКС -- CHYLOTHORAX
ХИЛЕЗНЫЙ АСЦИТ -- CHYLOUS ASCITES
МЛАДЕНЕЦ НЕДОНОШЕННЫЙ, БОЛЕЗНИ -- INFANT, PREMATURE, DISEASES
Аннотация: Вроджені вади серця та магістральних судин зустрічаються в 1% (1 на 100 новонароджених) серед новонароджених, що по частоті на другому місці після вроджених вад нервової системи. Одним з таких видів вад є вроджені аномалії розвитку грудної лімфатичної протоки. На відміну від інших вад великих судин вони є достатньо рідкими та спостерігаються з частотою 1:15000 новонароджених. Слідством такої розповсюдженості спонтанного хілотораксу у новонароджених є маловивченість проблеми в неонатології. Хілоторакс є найбільш типовим клінічним проявом патології з боку грудної лімфатичної протоки, яка асоціюється не тільки з вродженими вадами розвитку. Все ж таки етіологія і патогенез виникнення спонтанного хільозного випоту у новонароджених є нез’ясованими. Найчастіше хілоторакс або хілоперитонеум зустрічаються у недоношених дітей. Наразі у світі існують консервативні та хірургічні шляхи лікування хілотораксу. У минулому протягом тривалого часу летальність від хілотораксу становила 50-100%. У теперішній час, із впровадженням в практику сучасних методів інтенсивної терапії, летальність від хілотораксу у новонароджених, за літературними даними, знизилась до 30-50%, але залишається досить високою, що пояснює значимість цієї патології. Також проблема викликає клінічний інтерес через малу кількість спостережень та відсутність загальновизнаного протоколу ведення новонароджених з хілотораксом, особливо в поєднанні з хілоперітонеумом та лімфедемою. Представлений випадок цікавий тим, що, незважаючи на песимістичний прогноз, вдалося досягти повного одужання дитини. Тяжкість стану дитини потребувала госпіталізації у відділення інтенсивної терапії новонароджених та проведення заходів по підтримці вітальних функцій, дренування плевральної порожнини, інфузії октреотиду протягом 17 діб, проведення хімічного плевродезу розчином повідону-йоду 10%. Аналізуючи даний випадок, ми зазначили низьку ефективність застосування лише окремих напрямків терапії в лікуванні хілотораксу та швидкий регрес симптомів після проведення комплексного лікування, яке вимушено доповнили інвазивною процедурою - плевродезом - у поєднанні з постійним введенням норадреналіну, що відрізняє даний випадок від стандартних рекомендацій.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Кончаковська Т. В., Хілобок О. В., Залевський В. П.
Заглавие : Клінічний випадок тріпотіння передсердь у новонародженого
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2019. - Т. 9, № 3. - С. 126-130 (Шифр НУ45/2019/9/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ПРЕДСЕРДИЙ ТРЕПЕТАНИЕ -- ATRIAL FLUTTER
НОВОРОЖДЕННЫЙ, БОЛЕЗНИ -- INFANT, NEWBORN, DISEASES
Аннотация: Тріпотіння передсердь плода (ТП) – друга за поширеністю тахіаритмія, що виявляється менше ніж у 1% вагітностей і становить до 30% всіх тахіаритмій, що зустрічаються в плодовому періоді. ТП характеризується регулярним скороченням передсердь з частотою 300-600 уд./хв., що супроводжується такою ж або меншою частотою скорочень шлуночків внаслідок різного ступеню атріо-вентрикулярної блокади, і у 80% плодів виявляють блокаду 2:1. В якості основного механізму, що призводить до ТП, вважають коло повторного входу, що спричинене передчасною активацією передсердь. Клінічна симптоматика, зумовлена ТП, визначається частотою скорочення шлуночків: від повної відсутності симптомів до застійної серцевої недостатності і смерті. Діагноз ТП підтверджується з допомогою ЕКГ, холтерного дослідження, введення аденозину. ТП у плода і новонародженого може припинитися спонтанно. Лікування ТП включає електричну або медикаментозну кардіоверсію або надчасту стимуляцію передсердь. Наведені принципи лікування плодів і новонароджених з ТП. У статті описаний клінічний випадок діагностики і лікування тріпотіння передсердь у новонародженого.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Громова А. М., Ляховська Т. Ю., Кетова О. М., Мітюніна Н. І.
Заглавие : Морфофункціональні особливості плаценти при антенатальній загибелі плода
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2019. - Т. 9, № 3. - С. 101-105 (Шифр НУ45/2019/9/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ПЛАЦЕНТА -- PLACENTA
ПЛОДА СМЕРТЬ -- FETAL DEATH
Аннотация: Частота плацентарної недостатності у вагітних з вірусною або бактеріальною інфекцією досягає 50-60%. У разі антенатальної загибелі плоду послід стає одним з основних джерел діагностики інфекції та визначення причин його смерті. Мета дослідження. Вивчення особливостей морфологічної будови плаценти при антенатальній загибелі плода. Матеріал і методи дослідження. Нами було проведено аналіз морфологічних характеристик і мікробіологічних висновків 30 послідів жінок з антенатальною загибеллю плода (основна група) і 25 послідів жінок, які народили живих дітей (контрольна група). Результати дослідження. У жінок основної групи товщина плацент була на 15,1%, обсяг – на 22,5%, а площа – на 19,6% більше, ніж у осіб контрольної групи (р0,05). Плацентарно-плодовий індекс при внутрішньоутробній загибелі плоду перевищував показники в контрольній групі (нормативні значення) у 1,7 разів (р0,05). При вивченні морфологічної будови плацент жінок обстежених груп компенсаторно-пристосувальні реакції були вираженими у 18 (72%) плацентах жінок контрольної і в 1-ій плаценті (3,3%) у жінки основної групи (р 0,05), інволютивно-дистрофічні зміни були виявлені по 3 випадки в основній і контрольній групах, що склало 10% і 12%, відповідно (р 0,05), інфекційно-запальні зміни при мікроскопічному дослідженні посліду виявлені в 26 (86,7%) випадках у жінок основної та у 4 (16%) осіб контрольної груп(р 0,05). Висновки. Запальні зміни в плаценті можуть стати причиною формування плацентарної недостатності і приводити до антенатальної загибелі плоду.
Найти похожие

10.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Рибальченко В. Ф., Демиденко Ю. Г.
Заглавие : Термометрична панель передньої черевної стінки та прогностичний аксилярно-абдомінальний коефіцієнт
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2019. - Т. 9, № 3. - С. 86-94 (Шифр НУ45/2019/9/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: БРЮШНАЯ СТЕНКА -- ABDOMINAL WALL
АППЕНДИЦИТ -- APPENDICITIS
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Ускладнення гострого апендициту в дітей – інфільтрати, абсцеси та перитоніт – лишаються актуальними у дитячій хірургії, оскільки їх важко діагностувати та вони мають особливості клінічного перебігу. Врешті вони складають до 75% хворих хірургічних відділень, котрим проводяться ургентні оперативні втручання. На апендикулярний перитоніт припадає до 28% дітей із пізнім зверненням по медичну допомогу. Крім того, незважаючи на новітні технології, у 20% пацієнтів гострий апендицит не встановлюється вчасно і, як наслідок, - розвиток ускладнень. Апендикулярний інфільтрат діагностується від 0,2% до 14,6% випадків. Периапендикулярний абсцес фіксують у хворих від 1,5% до 12,6%. Гнійне запалення великого сальника при деструктивній формі апендициту діагностується у 30% хворих у віці до 7 років і у 70% пацієнтів старших за 7 років. На післяопераційні інфільтрати й абсцеси черевної порожнини припадає від 1,1% до 10,5% пацієнтів від загальної кількості з обмеженими формами перитоніту та до 40,3% хворих із загальним перитонітом, як ускладнення післяопераційний інфільтративний оментит виникає у пацієнтів від 0,02% до 4,52%. У діагностиці важливе значення відводиться локалізації, причинам розвитку інфільтратів, абсцесів черевної порожнини у дітей. Описуване в керівництвах з хірургії першої половини ХХ століття «розм’якшення» пухлиноподібного утворення на сьогодні практично не зустрічається. Обмацування щільного малорухливого інфільтрату навіть під час операції не дозволяє точно судити про органно-тканинний склад та наявність абсцедування. Традиційні лабораторні дані не є специфічними для діагностики внутрішньочеревних інфільтратів та абсцесів. Вони характеризують наявність запального процесу і деякою мірою інтенсивність запалення. В останні роки серед систем медичної візуалізації гнійно-септичних вогнищ та контролю перебігу післяопераційного періоду займає своє місце дистанційна інфрачервона термометрія. Всупереч застосуванню сучасних методів діагностики та лікування спостерігаються стабільні показники летальності – від 0,2 до 0,4%, а при апендикулярному перитоніті на них припадає від 0,7 до 23%. Таким чином, із наведених вище відомостей випливає, що на сучасному етапі на ранніх стадіях формування інфільтратів та абсцесів черевної порожнини у дітей достовірна верифікація утруднена. Мета дослідження: удосконалення діагностики та лікування інфільтратів, абсцесів черевної порожнини у дітей. Матеріали та методи дослідження. В основу роботи покладено аналіз результатів термометрії передньої черевної стінки 33 пацієнтів з інфільтратами та абсцесами черевної порожнини, в яких застосовувалась дистанційна інфрачервона термометрія. До групи порівняння увійшло 70 дітей, які були шпиталізовані в хірургічне відділення з підозрою на гострий апендицит. Вік пацієнтів складав від 5 до 17 років (10,21±0,37 років). При визначенні температури передньої черевної стінки пацієнти перебували в горизонтальному положенні на ліжку з відкритою черевною стінкою. Після адаптації шкіри до навколишнього мікроклімату протягом 10 хвилин, при температурі навколишнього середовища 19–22°С, натщесерце та зі спорожненим сечовим міхуром. За даними наукової літератури, температура передньої черевної стінки, за відсутності осередку запалення, становить 34,2–34,6°С. Локальну температуру передньої черевної стінки вимірювали в 26 точках, розташовані на площині, утворюючі панель передньої черевної стінки, в місцях перетину під прямим кутом 5 вертикальних та 6 горизонтальних ліній, починаючи з верхніх відділів справа на ліво. Результати. Результати термометрії показали варіабельність температури передньої черевної стінки у дітей – різні показники як при первинних, так і вторинних інфільтратах, абсцесах черевної порожнини. Середня температура передньої черевної стінки у дітей без хірургічної патології, згідно з даними вимірювання в точках термометричної панелі, становила 34,25±0,05°С. Середня аксилярна температура складала 36,65±0,01°С. Прогностичний аксилярно-абдомінальний коефіцієнт (ПААК) у даній групі пацієнтів був на рівні 2,43±0,07°С. У пацієнтів з інфільтратами та абсцесами черевної порожнини ПААК мав значення 1,16±0,06°С0°С – зсув вліво, у максимальній точці гіпертермії (39,16±0,14°С) на термометричній панелі передньої черевної стінки. При первинних інфільтратах черевної порожнини – -0,82±0,08°С0°С та 38,9±0,47°С, ПАЧП – -1,25±0,05°С0°С та 39,28±0,14°С. У пацієнтів при розвитку ВІЧП – -0,5°С0°С та 37,9°С (одне спостереження), а за умов розвитку ВАЧП – -1,57±0,21°С0°С та 39,45±0,28°С. Даний показник вказує на осередок запалення та визначає межі поширення запального процесу в черевній порожнині. Висновки. У післяопераційному періоді визначення ПААК надало можливість у 33,3% пацієнтів своєчасно коригувати лікування та запобігти розвитку післяопераційних інфільтратів та абсцесів, при відсутності УЗД ознак осередку запалення.
Найти похожие

11.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Сороколат Ю. В., Клименко Т. М., Карапетян О. Ю.
Заглавие : Способи прогнозу перебігу бронхолегеневої дисплазії залежно від стану артеріальної протоки у дітей раннього віку
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2019. - Т. 9, № 3. - С. 74-80 (Шифр НУ45/2019/9/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: БРОНХОЛЕГОЧНАЯ ДИСПЛАЗИЯ -- BRONCHOPULMONARY DYSPLASIA
АРТЕРИАЛЬНЫЙ ПРОТОК -- DUCTUS ARTERIOSUS
МЛАДЕНЕЦ -- INFANT
Аннотация: Впровадження сучасних технологій виходжування передчасно народжених дітей привели до поліпшення виживання недоношених новонароджених і, разом з тим, до збільшення частоти бронхолегеневої дисплазії (БЛД). Своєчасна діагностика і прогнозування перебігу БЛД дозволяє поліпшити якість життя пацієнта і його сім’ї. Мета роботи – визначити ефективність прогнозування сценаріїв перебігу БЛД на основі результатів вивчення факторів, що детермінують характер її перебігу у залежності від ремоделювання гемодинаміки, пов’язаної зі станом артеріальної протоки у передчасно народжених дітей з перинатальною патологією протягом перших 3-х років життя. Матеріали та методи. Проаналізовані спостереження за 146 дітьми з БЛД з періоду новонародженості до 3-х річного віку. Вивчався характер впливу постнатальних факторів, у тому числі, і стан артеріальної протоки, на динаміку перебігу БЛД у віці 6 місяців, 1-го і 3-х років. Обговорення. За допомогою непараметричного кореляційного аналізу Спірмана виявлено прямий кореляційний зв’язок між тяжкістю перебігу БЛД у віці 6 місяців життя і необхідністю хірургічного закриття ВАП в періоді новонародженості (k = 0,19; p = 0,022), а також, між тяжкістю перебігу БЛД у віці 3 років життя і наявністю гемодинамічно незначущої ВАП пізніше періоду новонародженості (k = 0,18; p = 0,031). За допомогою неоднорідної послідовної процедури Вальда-Генкіна були визначені предиктори повікового перебігу та результатів БЛД та складені алгоритми прогнозування тяжкості перебігу БЛД у віці 6 місяців, 1-го року і 3-х років. Апробація надійності алгоритмів показала, що в кожній з вікових груп правильні діагнози склали 94,3, 91,5 и 90,3 %, невизначені – 4,3, 6,7 и 7,4 %, а помилкові – 1,4, 1,8 и 2,3 % випадків відповідно. при 95 % рівні надійності усіх трьох алгоритмів. Висновки. На повіковий перебіг та результат БЛД істотно впливає цілий комплекс постнатальних факторів. Алгоритми для визначення перебігу та результату БЛД дозволяють зробити розробку прогностичних сценаріїв, що включають індивідуальні особливості кожної конкретної дитини у різні вікові періоди, що сприяє індивідуалізації катамнестичного спостереження передчасно народжених дітей.
Найти похожие

12.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Знаменська Т. К., Воробйова О. В., Антіпкін Ю. Г., Кузнецов І. Е., Голота Т. В., Кривошеєва В. В., Кремезна А. В.
Заглавие : Сучасні підходи до діагностики та лікування гострих метаболічних декомпенсованих станів у новонароджених зі спадковими хворобами обміну
Место публикации : Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - Київ, 2019. - Т. 9, № 3. - С. 64-73 (Шифр НУ45/2019/9/3)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ВРОЖДЕННЫЕ, НАСЛЕДСТВЕННЫЕ И НОВОРОЖДЕННЫХ БОЛЕЗНИ И АНОМАЛИИ -- CONGENITAL, HEREDITARY, AND NEONATAL DISEASES AND ABNORMALITIES
ОБМЕНА ВЕЩЕСТВ ВРОЖДЕННЫЕ НАРУШЕНИЯ -- METABOLISM, INBORN ERRORS
Аннотация: Спадкові хвороби обміну речовин (СХОР) - група захворювань, які пов’язані з порушенням метаболізму амінокислот, вуглеводів, органічних і жирних кислот та інших речовин, пригніченням енергетичного обміну у мітохондріях. Більшість СХОР маніфестують у неонатальному періоді, мають катастрофічний, швидко прогресуючий прогредієнтний характер, часто залишаються нерозпізнаними або підтверджуються після смерті дитини. Дуже важливо діагностувати такі порушення до появи метаболічної декоменсації. З цією метою в країнах західної Європи вже біля 20 років проводиться розширений неонатальний скринінг (РНС). РНС - масове обстеження новонароджених на наявність в їх крові біохімічних маркерів спадкових порушень метаболізму. Практичний досвід країн, в яких проводиться РНК, свідчить, що своєчасно розпочаті профілактичні заходи дозволяють попередити розвиток гострої метаболічної декомпенсації. Успіхи цих країн у зниженні дитячої смертності та інвалідності в значній мірі досягнуті завдяки системі оперативних дій у ранньому неонатальному періоді. Гостра метаболічна декомпенсація, що обумовлена СХОР, є певною проблемою для неонатологів та лікарів відділень інтенсивної терапії новонароджених. Практика свідчить про високий ризик того, що вже перший епізод метаболічної декомпенсації при СХОР може стати фатальним. Для запобігання розвитку станів, які загрожують життю дитини, дуже важливо, з моменту отримання позитивних результатів РНС із суттєвим відхиленням певних показників від норми, негайно розпочати підтримуючу терапію паралельно з проведенням уточнюючої діагностики. Епізоди гострої метаболічної декомпенсації можуть провокувати навантаження білком або вуглеводами, голодування, низька калорійність раціону, інтеркурентні респіраторні або шлунково-кишкові захворювання, вакцинація, фізичне або психоемоційне навантаження. Ранні ознаки метаболічної декомпенсації включають млявість та гіпотонію, зниження апетиту, дихальні та неврологічні розлади, психомоторні порушення. Пізнє виявлення СХОР, з одного боку, пов’язане зі складністю діагностичного процесу, його широким нозологічним спектром та неспецифічною симптоматикою, а з іншого - з низькою інформованістю та настороженістю лікарів щодо СХОР.
Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)