Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ОУ25/2021/1<.>

Общее количество найденных документов : 12
Показаны документы с 1 по 12

Иммунодиагностика, иммунотерапия и иммунопрофилактика в клинике отоларингологии. Сообщение 2. Показатели локального иммунитета в оценке клинико-лабораторного статуса пациентов при воспалительных ЛОР-заболеваниях (Аналитическое обобщение) [Текст] / О. Ф. Мельников [и др.] // Оториноларингологія = Оториноларингология = Otorhinolaryngology. - 2021. - № 1. - С. 4-11

MeSH-главная:
ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ -- OTORHINOLARYNGOLOGIC DISEASES (диагностика, иммунология, терапия)
ИММУНОЛОГИЧЕСКИЕ ТЕСТЫ -- IMMUNOLOGIC TESTS (использование)
ИММУНОТЕРАПИЯ -- IMMUNOTHERAPY (использование)
Аннотация: Авторами проведено узагальнення даних імунологічних досліджень 168 осіб із запальною патологією верхніх дихальних шляхів, з яких 42 хворіли на хронічний тонзиліт (ХТ), 36 – хронічний риніт (ХР – катаральна форма), 40 – хронічний фарингіт (ХФ), 28 – секреторний середній отит (СО), 22 обстежених практично здорових донорів склали контрольну групу (К). Вік обстежуваних – від 14 до 60 років, давність захворювань – від 1 до 5 років, переважали пацієнти жіночої статі (~ 60%). Обстеження проводилось в стадії клінічної ремісії. Матеріалом для досліджень служила змішана слина, яку умовно називали ротоглотковим секретом (РГС), його отримували і обробляли згідно рекомендацій Інституту отоларингології НАМН України та зберігали до початку досліджень при -200С не більше 3 місяців. Переважним методом досліджень був імуноферментний, визначали такі фактори імунітету і запалення в РГС: - секреторну і мономірну форми імуноглобуліну А (“Хема Медика”, РФ); - імуноглобуліни класів G та M (“Хема Медика”, РФ); - інтерлейкіни – 1β; 4; 8; 10 (“Цитокін”, РФ); - інтерферони α та γ (“Цитокін”, РФ); - про- і дефензіни (“Нucalt Bioteknology”, Нідерланди); - макрофагальний запальний протеїн – Mip-1b (“Assauro”, CША); - лізоцим слини (“Diagnostik Nord”, Німеччина). Було показано, що практично всі досліджені компоненти імунного реагування мали відхилення в умовах хронічного запального процесу у верхніх дихальних шляхах і їх можна представити у вигляді “лінійки” за ступенем зниження частоти відхилень: секреторний IgA, IgG, прозапальні цитокіни (ІЛ-1β і ІЛ-8), γ-інтерферон, лізоцим, дефензіни-β, Mip-1b
Доп.точки доступа:
Мельников, О. Ф.
Заболотный, Д. И.
Заболотная, Д. Д.
Бредун, А. Ю.
Рыльская, О. Г.
Пелешенко, Н. А.
Тимченко, М. Д.
Фараон, И. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Заболотный, Д. И.
Клинико-морфологические аспекты ЛФР-ассоциированного рака гортани [Текст] / Д. И. Заболотный, О. Н. Сулаева, Я. В. Кизим // Оториноларингологія = Оториноларингология = Otorhinolaryngology. - 2021. - № 1. - С. 12-19

MeSH-главная:
ГОРТАНИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- LARYNGEAL NEOPLASMS (патофизиология)
Аннотация: Плоскоклітинні карциноми голови та шиї, включаючи рак гортані, за даними світової статистики посідають шосте місце за поширеністю в розвинутих країнах. Роль ларингофарингеального рефлюксу як одного з факторів ризику розвитку раку гортані залишається спірним і потребує подальшого вивчення. Мета дослідження: аналіз і співставлення клінічних проявів і морфологічних даних у хворих на рак гортані T1-2N0M0 на фоні ЛФР. Матеріали і методи: 87 хворих на рак гортані I-II стадії T1-2N0M0 . З метою скринінг-діагностики ЛФР використовувались модифіковані візуально-аналогові шкали RSI і RFS, проводилась добова pH-метрія. Для проведення патогістологічного дослідження були відібрані зразки операційного матеріалу 8 хворих на рак гортані I-II стадії T1-2N0M0 на фоні ЛФР; 8 хворих на рак гортані – без ЛФР і 8 пацієнтів з доброякісними новоутвореннями гортані на фоні ЛФР. Результати: В результаті аналізу даних обстеження було встановлено, що індекс RSI перевищував “9” у 39 (44,8%) хворих. За даними добового pH-моніторування ЛФР був діагностований у 32 (36,8%) обстежених хворих з морфологічно верифікованим плоскоклітинним раком гортані, які і склали групу дослідження. У 6 (75,0%) хворих з групи порівняння в межах слизової оболонки визначались ділянки, покриті багатошаровим плоским епітелієм, у 5 (62,5%) пацієнтів були визначені зони переходу, що містили як багатошаровий плоский, так і одношаровий багаторядний війчастий епітелій. Характер і інтенсивність лімфогістіоцитарної інфільтрації були більш вираженими у пацієнтів із супутнім ЛФР. Висновки: ЛФР супроводжується розвитком хронічного запалення в слизовій оболонці гортані, що призводить до гіперпластичних змін епітелію
Доп.точки доступа:
Сулаева, О. Н.
Кизим, Я. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Мінаєв, О. О.
Порівняльний аналіз лікування хворих з хронічним дакріоциститом у ранньому та пізньому післяопераційному періоді [Текст] / О. О. Мінаєв // Оториноларингологія = Оториноларингология = Otorhinolaryngology. - 2021. - № 1. - С. 20-32

MeSH-главная:
ДАКРИОЦИСТИТ -- DACRYOCYSTITIS (хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
Аннотация: Хронічний дакріоцистит (ХД) є частою патологією сльозовідвідних шляхів. Пошук оптимального способу ендоназальної ендоскопічної дакріоцисториностомії (ЕЕДЦРС), який давав би швидкий, якісний та стійкий ефект, а також менший відсоток рецидивів захворювання, залишається актуальним. Мета: проаналізувати ефективність лікування хворих з хронічним дакріоциститом у ранньому та пізньому післяопераційних періодах при застосуванні різних модифікацій проведення ЕЕДЦРС. Матеріали та методи: Досліджувану групу (1-а група) склали 45 пацієнтів з ХД, яким ЕЕДЦРС була здійснена за розробленою методикою, у групу порівняння (2-а група) було включено 36 хворих, яким після виконання розробленої ЕЕДЦРС в зону дакріориностоми встановлювали провідник з полівінілхлориду (ПВХ). У контрольну групу (3-я група) увійшли 28 пацієнтів, яким ЕЕДЦРС виконували за традиційною методикою: зі збереженням і пластичним укладанням слизових клаптів та з установленням ПВХ-провідника. Пацієнти 1-ї та 2-ї груп були розподілені на 2 підгрупи: до 1А і 2А увійшли пацієнти, яким у передопераційному періоді проводили комп’ютерну томографію (КТ) сльозовідвідних шляхів за розробленою нами методикою, а хворим підгруп 1В і 2В – за традиційним алгоритмом. У післяопераційному періоді оцінювали вираженість сльозотечі за шкалою Munk, ступінь візуалізації дакріориностоми, функцію сльозовідведення за вдосконаленою кольоровою сльозоносовою пробою Веста під ендоскопічним контролем. Підсумкову ефективність лікування оцінювали через 1 рік після хірургічного втручання. Результати: Кращі результати при тестуванні за шкалою Munk в ранньому післяопераційному періоді та через 1 міс. після операції були зафіксовані у підгрупах 1А і 1В в порівнянні з підгрупами 2А, 2В та 3-ю групою (різниця достовірна, p0,05). Через 3; 6 та 12 міс. після хірургічного втручання, тобто після видалення імплантата із сльозовідвідних шляхів, відмічалося покращення результатів у пацієнтів підгруп 2А, 2В і 3-ї групи, а відмінність від підгруп 1А та 1В була статистично не значущою (p0,05). В ранньому післяопераційному періоді в усіх пацієнтів візуалізація дакріориностоми була доброю. В пізньому післяопераційному періоді кращі результати були у підгрупі 1А, гірші – у 3-й групі, але без статистично значущої різниці через малу вибірку пацієнтів (p0,05). Достовірно кращі результати функції сльозовідведення отримані в підгрупах 1А і 1В вже з 3-ї доби після хірургічного втручання, а також у подальші строки раннього післяопераційного періоду і через 1 міс. після операції (p0,05). У подальші терміни спостереження пізнього післяопераційного періоду цей показник погіршувався у всіх клінічних групах, кращі результати були у підгрупі 1А, гірші – у 3-й групі, але через невелику вибірку пацієнтів статистично значущої відмінності не було (p0,05). Максимальні темпи погіршення візуалізації дакріориностоми та функції сльозовідведення спостерігались з 3-го по 6-й місяці після операції. Частка позитивних підсумків лікування у 1-й групі склала 97,8%, у 2-й групі – 94,4 %, а у 3-й групі – 85,7 %, при цьому відмінність між 1-ї і 3-ї групами була статистично значущою (p0,05). Висновок: Розроблена методика ендоназальної ендоскопічної дакріоцисториностомії дозволяє досягнути стійкої ремісії у 97,8 % пацієнтів з хронічним дакріоциститом, а застосування КТ сльозовідвідних шляхів за розробленою методикою дозволяє покращити результати хірургічного лікування
Свободных экз. нет

Найти похожие

Шидловська, Т. А.
Найбільш інформативні показники отоакустичної емісії для прогнозування перебігу та вирішення експертних питань при бойовій акутравмі в учасників ООС [Текст] / T. А. Шидловська, О. Є. Кононов, Л. Г. Петрук // Оториноларингологія = Оториноларингология = Otorhinolaryngology. - 2021. - № 1. - С. 33-39

MeSH-главная:
СЛУХА ПОТЕРЯ, ВЫЗВАННАЯ ШУМОМ -- HEARING LOSS, NOISE-INDUCED (этиология)
ЛОКАЛЬНЫЕ ВОЙНЫ И КОНФЛИКТЫ -- LOCAL WARS AND CONFLICTS
Аннотация: Реєстрація отоакустичної емісії є загальним об`єктивним методом у діагностиці уражень рецепторного відділу слухового аналізатора, насамперед зовнішніх волоскових клітин Кортієвого органу. При акутравмі страждає рецепторний відділ слухової системи. Мета роботи: визначення можливих прогностичних критеріїв прогресування перцептивних порушень слуху за даними отоакустичної емісії на частоті продуктів спотворення (DРОАЕ) у військовослужбовців, які отримали акутравму в реальних бойових умовах. Матеріали і методи: В даній роботі досліджено показники отоакустичної емісії на частоті продуктів спотворення (DРОАЕ) у військовослужбовців, які отримали акутравму в зоні проведення операції об`єднаних сил (ООС). Було обстежено 2 групи по 30 осіб: до 1-ї групи були віднесені хворі, у яких при повторному обстеженні відмічалось покращення слухової функції та загального стану після лікування; до 2-ї групи – пацієнти, у яких спостерігалось прогресування захворювання, не було позитивної динаміки після проведеного курсу лікування. Реєстрація отоакустичної емісії (ОАЕ) проводилась за допомогою аналізуючої системи “Eclipse” фірми “Interacoustics” (Данія). Для реєстрації ОАЕ використовувався зонд об’єктивного аудіометра “Eclipse” (Данія). Реєстрація проводилась в смузі частот 1-6 кГц. Результати та їх обговорення: Повну адекватну відповідь отоакустичної емісії по всьому частотному спектру зареєстровано лише у одного пацієнта з 1-ї групи. У більшості досліджуваних пацієнтів, у яких ОАЕ реєструвалась, був отриманий частково позитивний тест. Рішення про частково позитивний тест приймається тоді, коли лише на одній або кількох з вищевказаних досліджуваних частотних смуг відзначається адекватна відповідь. Позитивна відповідь була зареєстрована у 42,6 % бійців 1-ї групи та 31,25 % - 2-ї групи. У 57,4 % хворих 1-ї групи ОАЕ на частоті продуктів спотворення не реєструвалась на жодній з частот, в 2-й групі таких випадків було 68,75%. При цьому в 1-й групі позитивний, в т.ч. частково, тест ОАЕ на частоті продуктів спотворення (DРОАЕ) реєструвався на одній частоті в 16,7% випадків, на двох частотах – в 18,5%, на трьох частотах – в 7,4% і на 4 частотах – в 1,8%; в 2-й групі позитивний тест реєструвався на одній частоті в 16,7% випадків, на двох частотах – в 4,2% на трьох частотах – в 6,2%. На 4 частотах позитивний тест (повна відповідь) не реєструвався у жодного пацієнта 2-ї групи. Нами було проаналізовано, на яких саме частотах частіше реєструвалась відповідь при частково позитивних результатах DРОАЕ у досліджуваних хворих. Відповідні відсотки вираховувалися від загального числа отриманих відповідей. При цьому, у пацієнтів 1-ї групи часткова відповідь DРОАЕ реєструвалась частіше ніж в 2-й групі. В 1-й групі DРОАЕ реєструвалась на частотах 1 кГц у 52,2% випадків, 2 кГц – в 34,8%, 4 кГц – в 78,3 %, 6 кГц – в 21,7%. У обстежених 2-ї групи з прогресуючим перебігом СНП відповідь DРОАЕ спостерігалась на частоті 1 кГц – в 38,5 %, 2 кГц – в 46,1 %, 4 кГц – в 53,8 %, 6 кГц – в 23,1 % випадках. Отже, як в 1-й, так і в 2-й групі найчастіше відповідь DРОАЕ реєструвалась на частоті 4 кГц: 78,3 % та 53,8 %, відповідно. Слідом за нею за частотою реєстрації в 1-й групі іде частота 1кГц (52,2%), а в 2-й групі – 2 кГц (46,1 %). Таким чином, реєстрація ОАЕ на частоті продуктів спотворення сприє об`єктивізації прогнозування перебігу СНП при бойовій акутравмі. Висновки: Проведені дослідження свідчать про важливість визначення ОАЕ на частоті продуктів спотворення у пацієнтів з бойовою акутравмою, що сприяє своєчасному та об`єктивному виявленню уражень рецепторних структур слухового аналізатора у таких хворих. Результати реєстрації DРОАЕ можуть бути використані для прогнозування перебігу СНП і оцінки несприятливих факторів при бойовій акутравмі. Повна відсутність реєстрації DРОАЕ у військовослужбовців з бойовою акутравмою може слугувати об`єктивною ознакою прогностично несприятливого перебігу СНП у таких хворих
Доп.точки доступа:
Кононов, О. Є.
Петрук, Л. Г.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Варианты гистологической структуры шиловидных отростков височной кости [Текст] / С. М. Пухлик [и др.] // Оториноларингологія = Оториноларингология = Otorhinolaryngology. - 2021. - № 1. - С. 40-45

MeSH-главная:
ВИСОЧНАЯ КОСТЬ -- TEMPORAL BONE (патология)
ГИСТОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- HISTOLOGICAL TECHNIQUES (использование)
Аннотация: Шилопід’язиковий синдром – захворювання, причиною якого є подразнення нервових, судинних і м’язових структур, які оточують шило подібний відросток скроневої кістки. Синдром проявляється хронічним болем в глибокому відділі бічної області обличчя, який іррадіює в корінь язика, глотку і вухо, дисфагією, симптомами порушень кровообігу головного мозку. Симптоми шилопід’язичного синдрому зустрічаються при різних отоларингологічних, стоматологічних, неврологічних захворюваннях. Мета дослідження: визначити і оцінити найбільш значущі гістологічні ознаки гіпертрофованих шилоподібних відростків скроневої кістки; виявити відмінності у варіантах їх зростання, відповідно гістологічним відмінностям; оцінити вплив консервативної терапії, що передує операції, на гістологічну структуру шиловидних відростків. Матеріали і методи дослідження: в процесі проведеної роботи по діагностиці і лікуванню шілопід’язикового синдрому нами було проведено 32 операції з приводу резекції шилоподібного відростка скроневої кістки, зважаючи на неефективність консервативного лікування. Всі фрагменти видалених шилоподібних відростків скроневої кістки відправлялись на гістологічне дослідження. Проведені гістологічні дослідження дозволяють на даний момент умовно, враховуючи невелику кількість обстежених хворих, провести розподіл шилоподібних відростків скроневої кістки на дві категорії з умовними назвами: “осифікація” – власне розростання шиловидного відростка і “кальцифікація” – дистрофічні зміни в зв’язку з відкладенням солей кальцію. Відповідно до цього нами розробляються підходи до консервативного або хірургічного лікування даної патології
Доп.точки доступа:
Пухлик, С. М.
Щелкунов, А. П.
Щелкунов, А. А.
Савенко, Т. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Шкорботун, Я. В.
Особливості хімічного складу грибкових тіл навколоносових синусів [Текст] / Я. В. Шкорботун, М. А. Скорик // Оториноларингологія = Оториноларингология = Otorhinolaryngology. - 2021. - № 1. - С. 46-55

MeSH-главная:
СИНУСИТ -- SINUSITIS (этиология)
МИКОЗЫ -- MYCOSES (микробиология)
Аннотация: Значення грибкової мікрофлори в розвитку хронічних риносинуситів має тенденцію до зростання. Мета дослідження: Для визначення зв’язку грибкових синуситів із попереднім ендодонтичним лікуванням нами проведено вивчення хімічного складу ділянок грибкових тіл одонтогенного та неодонтогенного походження. Методи і матеріали: Досліджено методом електронної мікроскопії та масспектрометрії 7 видів найбільш поширених стоматологічних ендодонтичних матеріалів та 32 грибкових тіл, видалених із навколоносових синусів у пацієнтів: 22 були з верхньощелепного синусу у осіб з імовірною одонтогенною причиною захворювання (1-а група), та 10 – з виключенням одонтогенного фактору (5 – із верхньощелепного синусу (2-а група) та 5 – зі сфеноїдального (3-я група). Отримані результати та їх обговорення: У грибкових тілах у ділянках з підвищеної променевою щільністю її рівень у 1-й групі склав 1173,6±257,9 HU, у 2-й та 3-й групах – 283,2±21,8HU та 262,6±3HU, відповідно, а фоновий рівень у всіх групах не відрізнявся і складав від 50,1 до 55,0 HU. Встановлено, що у всіх досліджених стоматологічних матеріалах відмічався вміст Zn із масовою часткою від 0,71±0,42% до 85,51±0,05% в залежності від виду матеріалу. При аналізі структури фрагментів грибкових тіл із ділянок з фоновим рівнем променевої щільності у пацієнтів всіх трьох груп відмічалась її гомогенність та відсутність кристалічних включень. На відміну від них, у фрагментах грибкових тіл із ділянок підвищеною променевою щільністю відмічалась значна кількість кристалів у осіб із встановленим одонтогенним фактором (1-а група) і їх відсутність у матеріалі з 2-ї та 3-ї груп. В складі зразків грибкових тіл із ділянок з підвищеною променевою щільністю встановлено, що у 1-й групі у 10 зразках (45,45%) виявлявся значимий вміст цинку (усереднена масова частка – 23,71±4,45%), а кальцій виявлений у 40,9% зразків на рівні 3,8±1,33%. Хімічний склад ділянок грибкових тіл з підвищеною променевою щільністю у осіб із виключеним одонтогенним фактором (2-а та 3-я групи) був схожим і характеризувався наявністю кальцію із ділянок з підвищеним рівнем променевої щільності 24,38±6,22%, та 22,04±5,72%, в той час, як фоновий рівень складав: 2-а група – 1,26±0,33%; 3-я група –0,90±0,34%. Цинк та хімічні елементи – маркери стоматологічних матеріалів – у 2-й та 3-й групах не виявлялись. Висновки: Всі обстежені нами стоматологічні матеріали містили у своєму складі Zn та хімічні елементи, не характерні для тканин біологічного походження (Ba, Zr, W, Co) або ж Ti, Al у кількостях, що суттєво перевищують такі у біологічних тканинах, вміст яких може зумовлювати підвищену рентгенологічну щільність тканини грибкового тіла. Підвищений вміст Zn та Сa виявлявся у 45,45% та 40,9% зразків грибкових тіл одонтогенного походження, а у практично всіх зразках грибкових тіл неодонтогенного походження не залежно від локалізації синусу (верхньощелеповий чи сфеноїдальний) виявлявся Сa, що дозволяє передбачити абсорбцію вказаних хімічних елементів із оточуючих грибкове тіло тканин, як основний механізм їх накопичення у концентраціях, що спричиняють формування ділянок підвищеної променевої щільності
Доп.точки доступа:
Скорик, М. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Гогунська, І. В.
Назафорт в лікуванні хворих на сезонний алергічний риніт з сенсибілізацією до пилку бур’янів [Текст] / І. В. Гогунська, Д. Д. Заболотна, І. С. Зарицька // Оториноларингологія = Оториноларингология = Otorhinolaryngology. - 2021. - № 1. - С. 56-67

MeSH-главная:
РИНИТ АЛЛЕРГИЧЕСКИЙ СЕЗОННЫЙ -- RHINITIS, ALLERGIC, SEASONAL (лекарственная терапия)
ПЫЛЬЦА -- POLLEN (вредные воздействия)
ДЕСЕНСИБИЛИЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА -- ANTI-ALLERGIC AGENTS (терапевтическое применение)
Аннотация: В статті наведено результати дослідження по застосуванню назального спрею “Назафорт захист від алергії” в лікуванні хворих на сезонний алергічний риніт. В групі пацієнтів, які використовували “Назафорт” у комбінації з левоцетиризином, спостерігався більш виражений та швидкий регрес об’єктивних та суб’єктивних клінічних проявів захворювання у порівнянні з групою хворих, які отримували тільки левоцетиризин. Отримані результати можна розглядати як непряме підтвердження відомих даних про бар'єрну властивість “Назафорту” при його інсуфляції в порожнині носа, що перешкоджає контакту алергену з шоковим органом
Доп.точки доступа:
Заболотна, Д. Д.
Зарицька, І. С.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Гарюк, Г. І.
Застосування рослинного засобу "Синудафен" в комплексному лікуванні гострих риносинуситів [Текст] / Г. І. Гарюк, О. Г. Гарюк // Оториноларингологія = Оториноларингология = Otorhinolaryngology. - 2021. - № 1. - С. 68-73

MeSH-главная:
РИНИТ -- RHINITIS (лекарственная терапия)
СИНУСИТ -- SINUSITIS (лекарственная терапия)
РАСТИТЕЛЬНЫЕ ПРЕПАРАТЫ -- PLANT PREPARATIONS (терапевтическое применение)
Аннотация: Актуальність проблеми лікування гострого вірусного риносинуситу витікає з частоти захворюваності цією патологією та застосуванням різноманітних засобів лікування, серед яких найбільше занепокоєння визиває необґрунтоване призначення антибактеріальної терапії. Комбінація екстрактів лікарських рослин “Синудафен” дозволяє нормалізувати секрецію та в’язкість слизу за рахунок стимуляції секреторних клітин слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, зменшувати набряк в області співусть навколоносових пазух та відновлювати дренаж, виявляти протизапальні, імуностимулюючі, противірусні ефекти та сприяє нормалізації мукоциліарного кліренсу. Мета дослідження – вивчення ефективності лікування гострих риносинуситов із застосуванням рослинного засобу “Синудафен”. Результати та обговорення: У дослідженні брали участь 94 пацієнта з гострими риносинуситом. Деяким пацієнтам з відповідною симптоматикою довелося призначати антибактеріальну терапію. Таким чином, за результатами призначення антибактеріальної терапії ми отримали розподіл, при розрахунку статистичної значущості результатів такого розподілу P=0,043 (0,05). Тобто, зменшення кількості призначень антибактеріальної терапії у пацієнтів, де в комплексному лікуванні застосовувався “Синудафен”, було статистично значущою. Об’єктивна оцінка ступеню порушення функції носового дихання здійснювалася за допомогою передньої активної риноманометрії (ПАРМ). Оцінка суб’єктивних відчуттів була виконана із застосуванням візуально-аналогової шкали за чотирма основними симптомами захворювання: закладеність носа, ринорея, лицевий біль, втрата нюху. Висновки: Застосування “Синудафену” в комплексному лікуванні гострого риносинуситу прискорює динаміку зникнення таких його симптомів як ринорея та лицьова біль. Застосування “Синудафену” при лікуванні гострих риносинуситів достовірно знижує частоту призначення антибактеріальної терапії
Доп.точки доступа:
Гарюк, О. Г.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Особливості клінічного перебігу гострого риносинуситу при COVID-19. Погляд оториноларинголога [Текст] / О. М. Науменко [та ін.] // Оториноларингологія = Оториноларингология = Otorhinolaryngology. - 2021. - № 1. - С. 74-80

MeSH-главная:
РИНИТ -- RHINITIS (патофизиология)
СИНУСИТ -- SINUSITIS (патофизиология)
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- CORONAVIRUS INFECTIONS
Аннотация: Коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19), викликана вірусом SARS-CoV-2, вперше зафіксована у грудні 2019 р. в місті Ухань, Китай, швидко поширилась по всьому світу [1, 2]. Станом на 20 жовтня 2020 р. Всесвітня Організація Охорони Здоров’я характеризувала дане захворювання як пандемію і глобальну надзвичайну ситуацію. До провідних клінічних проявів COVID-19 відносяться: лихоманка, сухий кашель та задишка. У деяких інфікованих захворювання супроводжується також іншими симптомами, такими як головний біль, міалгія, світлобоязнь, біль в горлі та інші [2-4]. Носова порожнина, з огляду на те, що вона є вхідними воротами інфекції, грає важливу роль в розвитку захворювання. Слизова оболонка носової порожнини здійснює перший контакт з вірусом, саме тому від її стану залежить вираженість симптомів та навіть подальший перебіг захворювання
Доп.точки доступа:
Науменко, О. М.
Заболотний, Д. І.
Дєєва, Ю. В.
Заболотна, Д. Д.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Оріщак, Д. Т.
Ефективність назального спрея "Спарклін" в лікуванні гострого бактеріального риносинуситу [Текст] / Д. Т. Оріщак // Оториноларингологія = Оториноларингология = Otorhinolaryngology. - 2021. - № 1. - С. 81-85

MeSH-главная:
РИНИТ -- RHINITIS (лекарственная терапия)
СИНУСИТ -- SINUSITIS (лекарственная терапия)
НАЗАЛЬНЫЕ СПРЕИ -- NASAL SPRAYS
Аннотация: За даними літератури, в Україні на гострий риносинусит хворіє до 10% населення. Серед хворих, які перебувають у ЛОР-стаціонарах, до 42% становлять пацієнти з синуситами [5, 6]. Провідною ланкою патогенезу гострого бактеріального риносинуситу (ГБР) є набряк слизової оболонки порожнини носа, зокрема, остіомеатального комплексу та навколоносових пазух. Наростаючий запальний набряк слизової оболонки посилює функціональну недостатність співусть навколоносових пазух і призводить до їх повної блокади. На тлі застою та накопичен- ня в пазухах секрету і практично повного паралічу мукоциліарного транспорту фор- мується ключова ланка ГБР – патогенізація сапрофітної флори. Провідну роль відіграють Streptococcus pneumonia (42% випадків), Haemophilus influenza (29-47% випадків), Moraxella catarralis (22% випадків), асоціація Staphylococcus aureus + ентеробактерії (10% випадків)
Свободных экз. нет

Найти похожие

11.

К 80-летию со дня рождения академика Р. К. Тулебаева [Текст] // Оториноларингологія = Оториноларингология = Otorhinolaryngology. - 2021. - № 1. - С. 89-90

MeSH-главная:
ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГИЯ -- OTOLARYNGOLOGY (история)
Аннотация: К своему юбилею Академик Райс Кажкенович Тулебаев подошёл в расцвете творческих сил, достигнув вершин “Олимпа оториноларингологии”
Доп.точки доступа:
Тулебаев, Райс Кажкенович (15.01.1941)

Свободных экз. нет

Найти похожие

12.

85 років! Лайко Андрій Афанасійович. Професор кафедри дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, докт. мед. наук, професор, Заслужений лікар України [Текст] // Оториноларингологія = Оториноларингология = Otorhinolaryngology. - 2021. - № 1. - С. 91-93

MeSH-главная:
ОТОРИНОЛАРИНГОЛОГИЯ -- OTOLARYNGOLOGY (история)
Аннотация: Андрій Афанасійович Лайко користується заслуженим авторитетом серед колег, лікарів-інтернів та лікарів-слухачів циклів тематичного удосконалення та співробітників Національної дитячої спеціалізованої лікарні “Охматдит”. Він є мудрим клініцистом-оториноларингологом, досвідченим педагогом, має високу теоретичну та практичну підготовку, яскрава особистість
Доп.точки доступа:
Лайко, Андрій Афанасійович (оториноларинголог ; 1936-) \про нього\

Свободных экз. нет

Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)