Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ОУ4/2021/3<.>

Общее количество найденных документов : 16
Показаны документы с 1 по 16

Denying total hip arthroplasty in smokers, patients with alcohol abuse or in patients with human immunodeficiency viruses. Why? [] = Відмова в проведенні тотального ендопротезування кульшового суглоба курцям, пацієнтам, що зловживають алкоголем, або з вірусом імунодифіциту. Чому? / S. Ye. Bondarenko [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - P5-9. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-главная:
КУРЕНИЕ -- SMOKING (вредные воздействия)
АЛКОГОЛЯ УПОТРЕБЛЕНИЕ, ЗДОРОВЬЯ РАССТРОЙСТВА -- ALCOHOL-INDUCED DISORDERS
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- HIP JOINT (патология)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (профилактика и контроль)
Аннотация: Nowadays total hip arthroplasty (THA) is one of the most successful surgical procedures in the world and the number of procedures performed is growing every year. However, its success largely depends on the absence of postoperative complications. Among the risk factors affecting the occurrence of postoperative complications are smoking, alcohol abuse, drug abuse, human immunodeficiency viruses (HIV), obesity, anemia, diabetes mellitus, malnutrition, rheumatoid arthritis, cardiovascular diseases, renal failure and dialysis, depression and anxiety. In the presented manuscript, such factors as HIV, smoking and alcohol abuse were considered. In smokers, bone regeneration slows down due to impaired bone metabolism and a slowdown in vascular recovery. Alcohol abuse affects human immunity, inhibiting T-helper cells, and also causing blood coagulation disorders. Alcohol abuse increases the risk of hospital complications, surgery related complications and general medical complications. Smoking can increase the risk of septic complications (lower respiratory tract infection, sepsis, urinary tract infection), myocardial infarction, risk of aseptic loosening of implants. Mortality was also higher in smokers compared to nonsmokers. HIV increases bone fragility, debilitation, rate of cardiovascular diseases and decreases the number of CD4+ cells in the blood, which directly affects the risk of periprosthetic joint infections and revision. All three factors increase the patient’s length of stay in the hospital after THA. Currently, recommendations have been developed for preventive measures that need to be taken to reduce the risk of postoperative complications by performing primary THA. According to the recommendations, quitting smoking and drinking alcohol 4 weeks before THA will significantly reduce the risk of postoperative complications. For HIV-positive patients, antiretroviral therapy and subsequent assessing the viral load are required prior to THA. Preoperative care in this category of patients, undergoing primary THA, can reduce the risk of complications
Тотальне ендопротезування кульшового суглоба (ТЕКС) є однією з найуспішніших хірургічних процедур у світі, їхня кількість зростає кожен рік. Проте успіх ТЕКС багато в чому залежить від відсутності післяопераційних ускладнень. Серед чинників ризику, які впливають на їхнє виникнення, — куріння, зловживання алкоголем, наркоманія, вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), ожиріння, анемія, цукровий діабет, неправильне харчування, ревматоїдний артрит, серцево-судинні захворювання, ниркова недостатність і діаліз, депресія та тривога. Із них у поданій роботі розглянуті ВІЛ, куріння та зловживання алкоголем. Установлено, що в курців регенерація кісток сповільнюється через порушення кісткового метаболізму й уповільнення відновлення судин. Зловживання алкоголем впливає на імунітет людини, пригнічуючи клітини Т-хелпери, також порушується згортання крові. Надмірне вживання алкоголю збільшує ризик госпітальних, загальних медичних і пов’язаних із хірургічним втручанням ускладнень. Куріння може збільшити ризик септичних ускладнень після ТЕКС (інфекція нижніх дихальних шляхів, сепсис, інфекція сечовивідних шляхів), інфаркту міокарда, асептичного розхитування імплантатів. Післяопераційна смертність також вища в курців порівняно з некурцями. За ВІЛ збільшується ламкість кісток, частота серцево-судинних захворювань, зменшується кількість клітин CD4+ у крові, унаслідок чого підвищується ризик перипротезної інфекції та ревізійних втручань. Усі три чинники збільшують тривалість перебування пацієнта в лікарні після ТЕКС. Сьогодні розроблено рекомендації щодо профілактичних заходів для зменшення ризику післяопераційних ускладнень після первинного ТЕКС. Згідно з ними, відмова від куріння та вживання алкоголю за 4 тижні до операції значно знизить ризик післяопераційних ускладнень. ВІЛ-позитивним пацієнтам до ТЕКС слід призначати антиретровірусну терапію та оцінити вірусне навантаження. Передопераційні заходи можуть зменшити ризик ускладнень у разі запланованої операції ТЕКС
Доп.точки доступа:
Bondarenko, S. Ye.
Kjærsgaard-Andersen, P.
Maltseva, V. Е.
Badnaoui, A. A.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Концепція формування постурального патерну у хворих із діафізарними післятравматичними деформаціями довгих кісток нижніх кінцівок [] = The concept of postural pattern formation in patients with posttraumatic diaphyseal deformities of the long bones of lower extremities / К. К. Романенко [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 10-17. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
КОНЕЧНОСТИ НИЖНЕЙ ТРАВМЫ -- LEG INJURIES (терапия)
ДВИЖЕНИЕ -- MOVEMENT (физиология)
Кл.слова (ненормированные):
ортопедичні порушення -- постуральна дійсність
Аннотация: Створена концепція формування нового постурального патерну внаслідок перенесеної важкої травми нижніх кінцівок із розвитком синдрому діафізарних післятравматичних деформацій довгих кісток нижніх кінцівок дає змогу зрозуміти рухову поведінку пацієнта й враховувати її під час визначення тактики лікування
Invented concept of new postural pattern formation in consequence of severe injury of lower extremities associated with the development of «syndrome of posttraumatic diaphyseal deformities of lower extremities» allows to assess and understand a locomotor behavior of patient and take it into consideration in treatment planning
Доп.точки доступа:
Романенко, К. К.
Карпінська, О. Д.
Долуда, Я. А.
Прозоровський, Д. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Математичне моделювання варіантів фіксації трансплантата до передньої поверхні гленоїда в разі виконання операції Латарже [] = Mathematical modeling of graft fixation variants to the anterior margin of the glenoid performing Latarjet procedure / М. Л. Головаха [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 18-26. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA (физиология)
ЛОПАТКИ СУСТАВНАЯ ВПАДИНА -- GLENOID CAVITY (хирургия)
КОСТИ ТРАНСПЛАНТАЦИЯ -- BONE TRANSPLANTATION (тенденции)
Аннотация: Операція за Латарже є загальноприйнятою для лікування передньої та передньонижньої нестабільності плечового суглоба зі значним дефектом гленоїда. Проте вона має певні інтра- та післяопераційні ускладнення, пов’язані в тому числі з помилками розміщення кісткового блока. Ретельне передопераційне планування з розумінням біомеханічного функціонування плечового суглоба з перенесеним кістковим блоком є запорукою запобігання та зменшення частоти можливих ускладнень. Мета. На математичній моделі вивчити зміни напружено-деформованого стану (НДС) моделі плечового суглоба залежно від варіантів фіксації трансплантата та під час виконання операції Латарже. Методи. Розроблено скінченно-елементну модель плеча за допомогою системи автоматизованого проєктування SolidWorks. Відтворено варіанти проведення фіксувальних гвинтів відносно площини суглобової поверхні гленоїда (паралельно площині, під кутом 10° та 20°) та висоти фіксації трансплантата на передньому краю гленоїда (на рівні нижнього краю гленоїда, на 10 і 20 мм вище нього). Вивчено НДС моделей за допомогою програмного комплексу CosmosM. Результати. Найбільший рівень напружень визначено за проведення гвинтів під кутом 10°, найнижчий — паралельно суглобовій поверхні гленоїда. Максимальне зниження висоти фіксації трансплантата привело до наближення величин напружень у контрольних точках на суглобовій поверхні гленоїда до показників моделі в нормі. Висновки. Наявність кісткового трансплантата, фіксованого металевими гвинтами в зоні дефекту на передньому краю гленоїда, призводить до підвищення рівня напружень у кісткових елементах моделі. Зміни в НДС моделі плеча відбуваються залежно від кута проведення гвинтів, які фіксують трансплантат. Напруження на фіксувальних гвинтах незначно підвищувалися зі збільшенням кута їхнього проведення. Найбільш сприятливим з огляду на розподіл напружень на суглобовій поверхні гленоїда та фіксувальних гвинтах виявилося розташування трансплантата в нижній частині переднього краю гленоїда
Latarjet procedure is a common standard in the treatment of anterior and anterior-inferior shoulder instability with a significant glenoid defect. However, like any other surgical technique, it has a list of certain intra- and postoperative complications, including mistakes in the positioning of the bone block. A necessary guarantee of prevention and reduction of the frequency of possible complications associated with graft positioning is a well-performed preoperative planning with an understanding of the biomechanical functioning of the shoulder joint with the translated bone block. Objective. According to the mathematical modelling we studied the changes that occur in the stress-strain state of the shoulder joint model depending on the options for graft fixation and may occur during the Latarjet procedure. Methods. To solve this problem, a finite element model of the shoulder was created. The simulations were performed using the SolidWorks computer-aided design system. The following situations were simulated: variants of fixing screws relative to the plane of the articular surface of the glenoid (parallel to the plane, at an angle of 10° and 20°) and variants of graft fixation height at the anterior edge of the glenoid (at the lower edge of the glenoid, 10 mm and 20 mm upper edge). Calculations of the stress-strain state of the models were performed with the CosmosM software package. Results and conclusions. The presence of a bone graft fixed with metal screws at the area of the defect at the anterior edge of the glenoid, leads to an increase in stress levels in the bone elements of the model. Changes in the stress-strain state of the shoulder model also occur, depending on the angle of the screws that secure the graft. The highest stress level was determined when providing the fixing screws at an angle of 10°, the lowest — when providing the screws parallel to the articular surface of the glenoid. The stresses on the locking screws increased slightly with increasing angle of the screws. When studying the height of graft fixation, the most favorable option, in terms of stress distribution on the articular surface of the glenoid and fixing screws, is its location in the lower part of the anterior edge of the glenoid
Доп.точки доступа:
Головаха, М. Л.
Кузнєцов, Б. А.
Карпінський, М. Ю.
Яресько, О. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Аналіз напружено-деформованого стану тривимірної моделі здорового плечового суглоба [] = Analysis of the stress-strain state three-dimensional model of a healthy shoulder joint / М. О. Корж [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 27-36. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (анатомия и гистология)
ПЛЕЧЕВАЯ КОСТЬ -- HUMERUS (анатомия и гистология)
ЛОПАТКА -- SCAPULA (анатомия и гистология)
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION (использование)
Аннотация: Розроблено максимально наближену до нормальної анатомії людини тривимірну скінченно-елементну модель плечового суглоба з урахуванням пружних зв’язків (м’язів) і просторового розташування точок їхнього кріплення, проаналізувати напружено-деформований стан (НДС) елементів проксимального відділу плечової кістки та лопатки. Методи. Побудовано геометричну модель плечової кістки та лопатки. Для тривимірного моделювання плечового суглоба на основі геометричних моделей використано програму SolidWorks із математичним моделюванням методом скінченних елементів й аналізом НДС у пакеті прикладних програм Ansys. Для наближення до реальних умов у модель додані пружні елементи, які імітують м’язи. Модель навантажували силами, які відтворюють зусилля в м’язах, прикладеними до відповідних площин контакту на головці плечової кістки. Розраховано НДС елементів проксимального відділу плечової кістки та лопатки для кутів відведення кінцівки 0°, 30°, 60° і 90° у нейтральній ротації плечової кістки. Результати. Напруження розтягнення в лопатці розподілені в такий спосіб, що за кута 0° відведення кінцівки не перевищували +5,67 МПа в зоні, розташованій нижче суглобової западини. Мінімальні значення напруження стискання досягли 18,5 МПа. Максимальні напруження більші в 1,5–2 разу в зоні суглобового хряща головки плечової кістки порівняно з хрящем гленоїдальної западини лопатки. Установлено, що залежність значень площі контактної зони в діапазоні зміни кута відведення кінцівки (0°... 90°) може бути апроксимована ділянкою кубічної параболи, при цьому зміни площі незначні та дорівнюють +2,26 % ...–7,3 % від значення в нейтральному положенні за кута відведення 0°. Розбіжності з результатами аналогічних досліджень указують на достовірність розробленої математичної моделі. Висновки. Використання запропонованої моделі дозволить коректніше проводити математичне моделювання та порівняльний аналіз НДС за різних методів хірургічного лікування патології плечового суглоба, зокрема ендопротезування
To work out as close as possible to normal human anatomy three-dimensional finite element model of the shoulder joint with elastic ligaments as well as with muscles and the spatial location of their attachment points, to analyze the stress-strain state of the element proximal humerus and scapula. Methods. A geometric model of the humerus and scapulae are constructed. The three-dimensional modeling of the shoulder join based on the geometric models was used with software SolidWorks with mathematical modeling method finite elements and the stress-strain state analysis in the application package Ansys software. To approach the real conditions of the model we have added the elastic elements that mimic muscles. Model loaded with forces that reproduce the effort in the muscles, applied to the respective contact planes on the humerus head of the human bone. The stress-strain state of proximal elements is calculated in the humerus and scapula for the angles of the abduction — 0 °, 30°, 60° and 90° in neutral rotation of the humerus. Results. The tensile stresses in the scapula are distributed in such a way that at an angle of 0 ° the limb is not raised +5.67 MPa in the area below the joint depressions. The minimum values of the compressive stress have been reached 18.5 MPa. Maximum stresses are in 1.5–2 times higher area of the articular cartilage of the humerus head compared to the cartilage of the glenoid cavity of the scapula. It is established that the dependence of the values of the area of the contact zone in the range of change limb abduction angle (0° ... 90°) can be approximated section of a cubic parabola, with changes in area insignificant and are equal to +2.26% — 7.3 % of the value in neutral position at an angle of 0°. Minor differences with the results of similar studies indicate that the validity of the developed mathematical model. Conclusions. The proposed model would allow performing more correct mathematical modeling and comparative analysis of the stress-strain state for various methods of surgical treatment of pathology shoulder joint, in particular arthroplasty
Доп.точки доступа:
Корж, М. О.
Макаров, В. Б.
Смердов, О. А.
Танькут, О. В.
Підгайська, О. О.
Зданевич, С. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Вплив сагітальних поперекових параметрів на напружено-деформований стан хребтових рухових сегментів за умов застосування транспедикулярної фіксації [] = Influence of the sagittal lumbar parameters on the stress-strain state of the spinal motor segments at transpedicular fixation / О. О. Барков [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 37-48. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ПОЗВОНОЧНИК -- SPINE (патология)
МОДЕЛИ АНАТОМИЧЕСКИЕ -- MODELS, ANATOMIC
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION (тенденции)
МОДЕЛИ СТРУКТУРНЫЕ -- MODELS, STRUCTURAL
Кл.слова (ненормированные):
лордоз -- проєктування SolidWorks -- полісегментарна фіксація
Аннотация: Мета. Вивчити напружено-деформований стан елементів поперекового відділу хребта людини за умов застосування транспедикулярної системи з урахуванням різних кутових величин сегментарного і тотального поперекового лордозу. Методи. Для комп’ютерного моделювання напружено-деформованого стану елементів поперекового відділу хребта людини після проведення моно- та полісегментарної фіксації використано продукт Workbench, а для побудови параметричних тривимірних геометричних моделей — систему автоматизованого проєктування SolidWorks. Вивчено 4 групи рішень, які відрізнялись за кутовими величинами сегментарного і тотального поперекового лордозу. У кожній групі розглянуто 11 моделей, що описують поперекові сегменти після проведення моно- та полісегментарної фіксації за умов різних конфігурацій сагітального контуру поперекового відділу хребта. Результати. Виявлено, що максимальні напруження кіркової кістки концентруються в базовому LV хребці за «патологічного» міжхребцевого диска LV–S у групі пацієнтів із гіперлордозом. У випадку полісегментарної фіксації LI –S виникає перерозподіл напружень на кіркову кістку всіх хребців, але максимальних значень вони набувають у тілах LV і S хребців, лише в групі з гіполордозом ці напруження мінімальні. Максимальні напруження завжди припадали на вищерозташований міжхребцевий диск за умов транспедикулярної фіксації. Найбільше зростання напруження на хрящ дуговідросткових суглобів сегмента LIV–LV визначено в разі фіксації сегмента LV–S за гіперлордозу. Максимальні напруження для стрижнів виявлено в групі з гіперлордозом і полісегментарною фіксацією LI –S, для гвинтів — у LV, LIV, LIII хребцях за фіксації у всіх групах, окрім випадку з гіполордозом. Висновки. Збільшення кутових значень (гіперлордоз), які описують сегментарний і тотальний поперековий лордоз, призводить до підвищення напружень в елементах фіксувальної конструкції та структурах хребтових рухових сегментів і, навпаки, зменшення кутових значень (гіполордоз) спричинює зменшення напружень
Objective. To study the stress-strain state of the elements of the human lumbar spine when we use the transpedicular system, taking into account different angular values of segmental and total lumbar lordosis. Methods. For computer modeling of the stress-strain state of the elements of the human lumbar spine after mono- and polysegmental fixation, the Workbench product was used, and for the construction of parametric three-dimensional geometric models — the SolidWorks computer-aided design system was used. 4 groups of decisions were studied, which differed in angular values of segmental and total lumbar lordosis. In each group, 11 models were analyzed that describe the lumbar segments after mono- and polysegmental fixation in various configurations of the sagittal alignment of the lumbar spine. Results. It was found that the maximum stress on the cortical bone is concentrated on the base of the LV in case of the «pathological» intervertebral disc LV–S in the group of patients with hyperlordosis. At polysegmental fixation of the LI – S, there is a redistribution of stress on the cortical bone of all vertebrae, the maximum values of which is present in the bodies of the LV and S vertebrae. And only in the group with hypolordosis this stress is minimal. The maximum stress was always on the overlying intervertebral disc during transpedicular fixation. Significant increasing of cartilage stress in the facet joints of the LIV–LV segment was recorded during fixation of the LV–S segment in case of hyperlordosis. The maximum stress on the rods was identified in the group of patients with hyperlordosis and polysegmental fixation of the LI –S, on screws — on LV, LIV, LIII vertebrae during fixation in all groups, except for hypolordosis. Conclusions. Increasing in angular values (hyperlordosis), which describe segmental and total lumbar lordosis, leads to the stress elevation in the fixing elements and structures of the spinal motor segments, and, conversely, a decreasing in angular values (hypolordosis) causes the stress falling
Доп.точки доступа:
Барков, О. О.
Веретельник, О. В.
Ткачук, М. М.
Ткачук, М. А.
Веретельник, В. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Клініко-ортопедичні прояви уроджених судинних мальформацій нижніх кінцівок [] = Orthopedic manifestations of congenital vascular malformations of the lower extremities / Ю. М. Гук [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 49-53. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
КРОВЕНОСНЫХ СОСУДОВ МАЛЬФОРМАЦИИ -- VASCULAR MALFORMATIONS
КОНЕЧНОСТИ НИЖНЕЙ ДЕФОРМАЦИИ ВРОЖДЕННЫЕ -- LOWER EXTREMITY DEFORMITIES, CONGENITAL
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS
Аннотация: Спектр ортопедичних проявів, які супроводжують уроджені судинні мальформації (УСМ) нижніх кінцівок, залишається недостатньо вивченим. Мета. Проаналізувати результати обстеження пацієнтів з ортопедичними проявами уроджених судинних мальформацій. Методи. Обстежено 24 пацієнти віком від 5 до 39 років із різними формами УСМ нижніх кінцівок, а саме за Гамбургською класифікацією судинних мальформацій: артеріовенозна форма — 14 осіб, венозна — 6 , к апілярна — 2 , к апілярно-венозна — 1, л імфатична — 1. Діагностику ортопедичної патології проводили на підставі клінічного огляду, рентгенологічного, ультразвукового, рентген-денситометричного обстеження. Результати. У всіх пацієнтів із УСМ діагностовано ортопедичну патологію: різницю довжини нижніх кінцівок (75 %), вторинну сколіотичну деформацію хребта (16 %), згинальну контрактуру в колінному суглобі 40° (8 %), плоскостопість (12 %), еквінусну деформацію стопи (8 %), остеопороз кісток (16 %) і деформівний артроз кульшового суглоба II ст. (4 %) ураженої кінцівки, ділянки патологічної перебудови ураженої кістки (літичні ділянки) (4 %). Різниця довжини нижніх кінцівок (0,5–6 см) через подовження ураженої кінцівки була в 16 пацієнтів (67 %), укорочення — у 2 (8 %). Подовження враженої кінцівки до 2 см констатовано у 5 хворих (21 %), понад 2 см — в 11 (46 %); укорочення до 2 см відмічено в 1 пацієнта (4 %), понад 2 см — в 1 (4 %). Серед хворих із різницею довжини нижніх кінцівок у 61 % випадків виявлено поєднання декількох клініко-ортопедичних проявів захворювання. Висновки. У пацієнтів із УСМ визначено широкий спектр ортопедичної патології, серед якої провідною є різниця довжини нижніх кінцівок (75 %). Її найчастіше спостерігали в разі артеріовенозної форми УСМ (67 %). Різниця довжини нижніх кінцівок у 61 % випадків поєднувалася з іншими клініко-ортопедичними проявами захворювання. Розроблення класифікації ураження опорно-рухової системи з урахуванням форм судинної мальформації дозволить покращити діагностику захворювання та удосконалити тактику його ортопедичного лікування
The spectrum of orthopedic manifestations of congenital vascular malformations of lower limbs remains insufficiently studied. Objective. To analyze the results of examination of patients with orthopedic manifestations of congenital vascular malformations. Methods. 24 patients with various forms of congenital vascular malformations of the lower extremities were examined. Distribution of patients according to the Hamburg classification of vascular malformations: arteriovenous type — 14 patients; venous — 6; capillary — 2; capillaryvenous — 1; lymphatic — 1 patient. The diagnosis of orthopedic pathology was performed on the basis of clinical examination, X-ray, ultrasound, X-ray densitometry. Results. All patients with congenital vascular malformations were diagnosed with orthopedic pathology: leg length discrepancy (75 %), secondary scoliotic deformity (16 %), knee flexion contracture 40° (8 %), flatfoot (12 %), equinus deformity of the foot (8 %), osteoporosis of the affected limb (16 %), areas of pathological reconstruction of the affected bone (lytic areas) (4 %), hip osteoarthritis of the affected limb (grade 2) (4 %). Leg length discrepancy was observed due to the elongation of the affected limb — in 16 patients (67 %), shortening — in 2 (8 %). Leg length discrepancy was in the range of 0.5–6 cm. Elongation of the affected limb 2 cm was noted in 5 patients (21 %), 2 cm — in 11 patients (46 %); shortening of the affected limb 2 cm was observed in one patient (4 %), 2 cm — in one patient (4 %). Among the patients with leg length discrepancy, 61 % had combinations of several orthopedic manifestations of the disease. Conclusions. Patients with congenital vascular malformations have a wide range of orthopedic pathology, among them the leading is leg length discrepancy (75 %) due to elongation (67 %) or shortening of the affected limb (8 %). Leg length discrepancy is most often observed in patients with arteriovenous type of vascular malformation (67 %), elongation of the lower limb 2 cm (75 %) significantly predominating in this category. Among patients with a difference in the length of the lower limbs in 61 % of cases, there is a combination with other orthopedic manifestations of the disease. Systematization of orthopedic pathology and development lesions’ classification of the musculoskeletal system taking into account the forms of vascular malformation will improve the diagnosis of the disease and improve the tactics of its orthopedic treatment
Доп.точки доступа:
Гук, Ю. М.
Чернуха, Л. М.
Зима, А. М.
Чеверда, А. І.
Кінча-Поліщук, Т. А.
Видерко, Р. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Філь, А. Ю.
Досвід застосування хірургічних доступів Хардінга та "Bikini" під час операцій тотального ендопротезування кульшового суглоба [] = Our experience in harding and «bikini» approaches at total hip arthroplasty / А. Ю. Філь, М. І. Валігурський, О. В. Дудар // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 54-58. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- HIP JOINT (хирургия)
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ФИКСИРУЮЩИЕ УСТРОЙСТВА -- SURGICAL FIXATION DEVICES (использование)
ПРЕДОПЕРАЦИОННОЕ ВЕДЕНИЕ БОЛЬНОГО -- PREOPERATIVE CARE (методы)
Аннотация: Операції ендопротезування кульшового суглоба широко застосовують у вітчизняній та світовій медичній практиці. При цьому використовують різні хірургічні доступи. Мета. Проаналізувати переваги та недоліки застосування хірургічного доступу «Bikini» порівняно зі стандартним доступом Хардінга в пацієнтів після операцій тотального ендопротезування кульшового суглоба. Методи. Здійснено ретроспективний аналіз результатів лікування 108 пацієнтів: 41 прооперований доступом «Bikini», 67 — Хардінга. Використано тотальні ендопротези кульшового суглоба з керамо-керамічними, поліетилен-керамічними та поліетилен-металевими парами тертя; цементний і безцементний типи фіксацій. Результати оцінювали за шкалою Харріса до операції, на 14-ту добу та через 3 міс. після ендопротезування. Результати. На 14-ту добу за шкалою Харріса середнє значення в разі використання доступу Хардінга дорівнювало 74,87 бала, доступу «Bikini» — 80,55 бала; через 3 міс. — 78,24 та 83,90 бала відповідно. Висновки. Обидва оцінених хірургічних доступи мають певні переваги та недоліки, вимоги до інструментарію та навичок хірурга. Застосування доступів «Bikini» та Хардінга за умов належного виконання забезпечує добрі результати як в ранньому, так і пізньому післяопераційному періоді. Використання доступу «Bikini» вимагає більшого обсягу передопераційної підготовки. Відсутність травматизації широкої фасції стегна та навколосуглобових м’язів у разі застосування доступу «Bikini» дає змогу зменшити необхідність призначення пацієнтові наркотичних засобів й анальгетиків, інтраопераційну крововтрату й тривалість використання допоміжних засобів для ходьби. Косметичний ефект післяопераційного рубця досягається паралельністю розрізу відносно ліній Лангера. У ранньому післяопераційному періоді визначено кращий функціональний результат, а рання реабілітація та менш виражений больовий синдром дозволяють скоротити час перебування пацієнта в стаціонарі. Технічна складність доступу «Bikini» обумовлює постійну клінічну практику хірурга із виконання не менше ніж 30 ендопротезувань щорічно
Total hip arthroplasty is widely spread in all over the world medical practice. Different approaches are used for that procedure. Objective. To analyze the advantages and disadvantages of’ «Bikini» approach and compare them to the Harding approach in patients after total hip arthroplasty. Methods. Тhe results of treatment of 108 patients were retrospectively analyzed: 41 patients were operated with «Bikini» approach, 67 — with Harding approach. Total hip implant with ceramic-on-ceramic, ultra-high molecular weight polyethyleneon-ceramic, and ultra-high molecular weight polyethylene-onmetal movement pair were used, also were used both cemented and cementless types of fixation. Results were evaluated on 14 day and 3 months after the surgery by Harris scale. Results. 14-day of followup the average Harris score value in patients operated with Harding approach were 74.87 points, in patients operated with «Bikini » approach — 80,55 points, on the 3rd month of follow-up period the Harris score was 78.24 and 83.9 respectively. Conclusions. Both evaluated approaches have their own advantages and disadvantages, instruments and surgeon skills requirements. Proper utilization of the «Bikini» and Harding approaches provides good functional results in early and late terms. «Bikini» approach requires a larger volume of preoperative preparation. The absence of fascia lata and periarticular muscles injury due to the «Bikini» approach usage allows reducing of narcotic analgesics prescriptions, intraoperative blood loss and duration of walking with crutches. Good cosmetical scars effects are achieved by the parallelism of skin incision relatively to Langer’s lines. In the early postoperative period the better functional results were marked, early rehabilitation and mild pain syndrome allow to reduce hospital length of stay. The technical complexity of the «Bikini» approach requires operations number more than 30 per year
Доп.точки доступа:
Валігурський, М. І.
Дудар, О. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Результати лікування гігантоклітинної пухлини довгих кісток за використання деносумабу [] = The results of treatment of giant cell tumor of long bones with denosumab / А. Г. Дєдков [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 59-64. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
КОСТЕЙ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BONE NEOPLASMS (хирургия)
КОСТЕЙ НОВООБРАЗОВАНИЯ ГИГАНТОКЛЕТОЧНЫЕ -- GIANT CELL TUMOR OF BONE (терапия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (профилактика и контроль)
Аннотация: Хірургічне втручання дотепер є золотим стандартом лікування гігантоклітинної пухлини (ГКП) довгих кісток. Проте існує значний ризик розвитку рецидивів після екскохлеації та велика кількість ускладнень після радикальних резекцій. Таргетна терапія деносумабом змогла б вирішити проблему на користь екскохлеації, але останні дослідження показали негативні результати використання препарату. Мета. Дослідити результати застосування деносумабу у хворих на ГКП довгих кісток із показаннями до збережних хірургічних втручань. Методи. Проведено порівняльний аналіз результатів лікування двох груп хворих: ретроспективної (контрольної) групи — 57 пацієнтів після хірургічного лікування у вигляді екскохлеації (кюретажу), проспективної (основної) — 42 особи після комбінації екскохлеації з неоад’ювантним і ад’ювантним введенням деносумабу (5 курсів перед операцією, 5 — після неї). Медіана часу спостереження за хворими склала в контрольній групі 189 міс., в основній — 45 міс. Результати. Прогресування захворювання у вигляді локального рецидиву відзначено в контрольній групі у 15 пацієнтів (25,4 %), в основній — у 7 (16,7 %) (p = 0,190). В основній групі час розвитку рецидиву склав у середньому 19,8 (8–34) міс. після втручання, у контрольній — 15,1 (9–28) міс. Суттєвої відмінності показника безрецидивної виживаності між групами пацієнтів не виявлено (p = 0,180). Утім, п’ятирічна безрецидивна виживаність в основній групі була вищою і склала 85 % (95 % ДІ 74–96 %), а в контрольній — 75 % (95 % ДІ 64–86 %). Висновки. Використання деносумабу в режимі до та після екскохлеації зменшує частоту рецидивів — 16,7 % проти 25,4 % без нього. Відсутність суттєвої різниці показника між групами не надає переконливих обґрунтованих аргументів до застосування деносумабу в неоад’ювантному режимі. Разом із тим, післяопераційне введення препарату можна розглядати як чинник профілактики виникнення рецидиву після первинної екскохлеації пухлини, що може бути перспективним для подальшого дослідження й оптимізації показань до його застосування у хворих на ГКП
Surgical intervention remains a gold standard for the treatment of giant cell tumors (GCT) of long bones. The significant risk of recurrence after the curettage and a high complication rate after radical resections is still an unsolved problem. Targeted therapy with denosumab could solve this problem in favor of curettage, but recent studies have shown negative results with denosumab in such situation. Objective. To analyze the results of the denosumab application in patients with long bone GCP with indications for joint salvage surgery. Methods. We compared the treatment results in two groups of patients: 1st retrospective (control) group — 57 patients, who underwent curettage with surgical treatment and the 2nd prospective (main) group — 42 patients with combination of surgery with neoadjuvant and adjuvant denosumab tretment. In the 2nd group of patients received 5 neoadjuvant and 5 adjuvant cycles of denosumab. The median follow-up period was 189 months in the control group, and 45 months in the main group. Results. Disease progression which identified as a local recurrence was revealed in the control group in 15 patients (25.4 %) and in 7 patients (16.7 %) in the main group (p = 0.19). In the main group, the median time to relapse was 19.8 months (8–34 months) from the date of surgery, in the control group — 15.1 months (9–28 months), respectively. The statistically significant difference in relapse-free survival (RFS) between patients in the main group and in the control group (p = 0.18) was not revealed. But the 5-year RFS in the main group was higher and reached to 85 % (95 % CI 74–96 %) versus 75 % (95 % CI 64–86 %) in control group, respectively. There was no evidence of malignant transformation in the main group and one case in retrospective group. Conclusions. The application of denosumab in the regimen before and after curettage is associated with lees number of relapses — 16.7 % vs. 25.4 % without denosumab, respectively. The lack of statistically significant difference between groups does not provide the sufficient reasons for denosumab prescription in neoadjuvant regimen. But adjuvant administration of denosumab can be considered as preventing factor of recurrence after primary tumor curettage, which may be perspective for further study and optimization of indications for its application in patients with GCT
Доп.точки доступа:
Дєдков, А. Г.
Максименко, Б. В.
Бойчук, С. І.
Костюк, В. Ю.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Мосейчук, Вол. І.
Генератор молекулярного водню ГВЧ Life [] = Molecular hydrogen generator GVCH life / Вол. І. Мосейчук, Вл. І. Мосейчук, В. І. Маколінець // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 65-68. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ВОДОРОД -- HYDROGEN (анализ, метаболизм)
ВОДА -- WATER (анализ, метаболизм)
Аннотация: Молекулярний водень є одним з ефективних антиоксидантів, який не лише не порушує нормальний метаболізм в організмі, а ще й активізує його антиоксидантні системи. Вода, насичена воднем, має антиоксидантні, протизапальні, протиалергічні, антиапоптозні властивості, стимулює енергетичний метаболізм та сприяє системному оздоровленню людини. Її використовують як лікувальний чинник для терапії пацієнтів із різною патологією: артеріальною гіпертонією, ішемічною хворобою серця, цукровим діабетом, ожирінням, порушенням обміну речовин, порушеннями опорно-рухової системи. У статті обговорено різні способи одержання молекулярного водню та водневої води (пряма та непряма сатурація). Описано технічні характеристики та особливості генератора водню ГВЧ Life (виробник ТОВ «Хімтест Україна+», м. Харків, Україна), який виробляє молекулярний водень (чистота якого дорівнює 99,99 %, продуктивність — 100 мл/хв) і насичує ним воду (https://chemtest.com.ua/generator_vodorodnoy_vodi_i_dihanie_gvch_life). На відміну від більшості відомих генераторів у приладі ГВЧ Life повністю відсутній контакт електродів із водою, завдяки чому вона не піддається електролізу та не насичується іонами металів. Водень потрапляє до води через розпилювач. Насичена в такий спосіб вода має такі характеристики: окислювально-відновний потенціал 560 mV, концентрація водню 1,0–1,15 ppm (об’єм води 1 л, тривалість насичення 10 хв). Генератор можна використовувати і для насичення воднем води, і для інгаляцій воднем. У разі терапевтичного вживання водневої води для її отримання можна застосовувати будь-яку питну воду (джерельну, підготовлену або негазовану бутильовану), інгаляції воднем. Вдихання чистого газоподібного водню (99,99 %) протягом 30 хв дорівнює вживанню 15 л водневої води (концентрацієя 1,1–1,2 ppm). Висновки. Розроблений генератор молекулярного водню ГВЧ Life є безпечним у користуванні, без особливих вимог під час експлуатації. Він може з успіхом бути застосованим у комплексній терапії пацієнтів із різними захворюваннями, у тому числі опорно-рухової системи
Molecular hydrogen is one of the effective antioxidants, which not only does not disrupt normal metabolism in the body, but also activates its antioxidant systems. Hydrogen-saturated water has antioxidant, anti-inflammatory, anti-allergic, anti-apoptotic properties, stimulates energy metabolism and contributes to the systemic recovery of the body. It is used as a therapeutic factor for the treatment of patients with various pathologies: arterial hypertension, coronary heart disease, diabetes, obesity, metabolic disorders, disorders of the musculoskeletal system. The article discusses the various methods of obtaining molecular hydrogen and hydrogen water (direct and indirect saturation). Technical characteristics are described and features of the hydrogen generator GVCh Life (manufacturer LTD «Chemtest Ukraine+», Kharkiv, Ukraine), which produces molecular hydrogen (purity of which is 99.99 %, productivity — 100 ml/min) and saturates water with it (https://chemtest.com.ua/generator_vodorodnoy_vodi_i_dihanie_gvch_life). In contrast to the problems of most known generators in the device GVChLife is completely no contact of the electrodes with water, so it is not subject to electrolysis and is not saturated with metal ions. Water saturated in this way has the following characteristics: redox potential 560 mV, hydrogen concentration 1.0–1.15 ppm (water volume 1 l, saturation duration 10 min). The generator can be used for both hydrogen saturation and hydrogen inhalation. In the case of therapeutic use of hydrogen water to obtain it, you can use any drinking water (spring, prepared or non-carbonated bottled), hydrogen inhalation using nasal cannulas. Inhalation of pure hydrogen gas (99.99 %) for 30 minutes is equal to the use of 15 liters of hydrogen water (concentration 1.1–1.2 ppm). Conclusions. The developed MoHC Life molecular hydrogen generator is safe to use, without special requirements during operation. It can be successfully used in the complex therapy of patients with various diseases, including musculoskeletal system
Доп.точки доступа:
Мосейчук, Вл. І.
Маколінець, В. І.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Застосування транексамової кислоти в разі ендопротезування великих суглобів (огляд літератури) [] = The use of tranexamic acid in arthoplasty of large joints (literature review) / В. А. Філіпенко [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 69-74. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ТРАНЕКСАМОВАЯ КИСЛОТА -- TRANEXAMIC ACID (анализ, фармакология)
КРОВИ ПОТЕРЯ -- EXSANGUINATION (профилактика и контроль)
ТРОМБОЭМБОЛИЯ -- THROMBOEMBOLISM (профилактика и контроль)
СУСТАВЫ -- JOINTS (хирургия)
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS (профилактика и контроль)
Аннотация: Ендопротезування великих суглобів є ефективним методом щодо відновлення функціональної спроможності кінцівки, підвищення рухомої активності хворих, усунення больового синдрому та відновлення самообслуговування. Проте залишається ризик певних ускладнень, одним з яких є масивна крововтрата. Останнім часом трапляються публікації щодо доцільності застосування транексамової кислоти (ТК) в разі ендопротезування великих суглобів із метою профілактики та зменшення обсягу крововтрати. Мета. Визначити тенденції використання в ортопедії та травматології транексамової кислоти для запобігання крововтраті під час ендопротезування великих суглобів і зменшення ризику виникнення інших ускладнень. Методи. Пошук наукової інформації проведено в системах Google Scholar, PubMed, World Digital Library, ScienceDirect. Результати. Огляд літератури присвячено актуальному питанню сучасної ортопедії — застосуванню ТК для запобігання крововтраті під час ендопротезування великих суглобів. Згідно з дослідженнями застосування ТК значно знижує загальну крововтрату без збільшення ризику ускладнень у вигляді тромбоемболії. Загроза виникнення ускладнень інфекційного генезу та внаслідок проведення гемотрансфузії також зменшується за умов використання ТК. Визначено, що поєднання внутрішньосуглобового та внутрішньовенного введення ТК є ефективнішим порівняно зі застосуванням кожного способу окремо. Проте результати щодо порівняння шляхів введення та режиму дозування досить неоднозначні. Залишається відкритим питання щодо виявлення оптимальної дози препарату, яка б забезпечила максимальну ефективність дії без підвищення ризику виникнення ускладнень. Доцільним є проведення подальших досліджень використання ТК із визначенням ефективності шляху введення препарату, режиму дозування з урахуванням демографічних особливостей пацієнтів, їхнього віку, наявності супутньої патології, часу хірургічного втручання та інших показників
Endoprosthesis of large joints is an efficient method to restore the functional capacity of a limb, to increase the patientʼs motor activity, to eliminate the pain syndrome and to recover self-service. However, there is a risk of certain complications, one of which is massive blood loss. There have been recent publications on the feasibility of the use of tranexamic acid in the arthroplasty of large joints to prevent and reduce blood loss. The objective is to identify the trends in the use of tranexamic acid in orthopedics and traumatology to prevent blood loss in the arthroplasty of large joints without increasing the risk of other complications. Methods. The search for the scientific information was conducted in Google Scholar, PubMed, World Digital Library, ScienceDirect. Results. The literature review is devoted to the topical issue of the present dayʼs orthopedics, which is the use of tranexamic acid to prevent blood loss in arthroplasty of large joints. According to the studies, the use of tranexamic acid significantly reduces the overall blood loss without increasing the risk of complications such as thromboembolism. The risk of complications of infectious genesis and of those due to the blood transfusion is also reduced using tranexamic acid. It is determined that the combined intra-articular and intravenous injection of tranexamic acid is more efficient than the application of either method separately. However, the comparative results of the ways of administration and the dosage regimen are quite ambiguous. The question of the optimum dose of the medication, which would provide maximum efficiency, without increasing the risk of complications is still to establish. It is advisable to conduct further research on the use of tranexamic acid to determine the efficiency of the ways of injection, dosing regimen taking into account the patients’ demographic features, their age, concomitant pathology, time of surgery and other factors
Доп.точки доступа:
Філіпенко, В. А.
Підгайська, О. О.
Поплавська, К. С.
Губський, С. С.

Свободных экз. нет

Найти похожие

11.

Прозоровський, Д. В.
Хірургічне лікування вальгусної деформації I пальця стопи (огляд літератури) [] = Surgical treatment of valgus deformity of great toe (literature review) / Д. В. Прозоровський // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 75-84. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
ПАЛЬЦЫ СТОПЫ -- TOES (хирургия)
ПАЛЬЦА СТОПЫ ФАЛАНГИ -- TOE PHALANGES (хирургия)
ОСТЕОТОМИЯ -- OSTEOTOMY (тенденции)
Кл.слова (ненормированные):
hallux valgus -- metatarsus elevatus
Аннотация: Вальгусна деформація І пальця стопи (hallux valgus) є найчастішим проявом статичної деформації її переднього відділу. Цей симптомокомплекс складається з вальгусного відхилення І пальця, варусної девіації І плеснової кістки та наявності випинання на медіальній поверхні стопи в проєкції головки І плеснової кістки. Мета. На підставі аналізу наукової літератури визначити найбільш застосовувані методики лікування вальгусної деформації І пальця стопи та варусної деформації І плеснової кістки. Методи. Проаналізовано публікації з пошукової системи Google, електронних баз PubMed, Google Scholar, архівів спеціалізованих журналів й інших релевантних джерел науково-медичної інформації. Результати. В історичному аспекті відображено розвиток хірургії переднього відділу стопи, починаючи з XVIII століття до сьогодення. Методики лікування hallux valgus умовно поділяють на три групи хірургічних втручань: на м’яких тканинах, кістках і суглобах, комбіновані. Нині обмежено показання до ізольованого застосування операцій на м’яких тканинах. Повноцінно скорегувати деформацію переднього відділу стопи можна лише за умов використання різних остеотомій першого променя стопи (І плеснова кістка й основна фаланга І пальця стопи). Приділено увагу різновидам коригувальних остеотомій, розвитку ускладнень та їхніх причин після виконання операцій. Висновки. Проблема хірургічної корекції вальгусної деформації І пальця стопи залишається невирішеною. Протягом століть фахівці розробляють і вдосконалюють хірургічні техніки та методи фіксації для корекції hallux valgus. Проте універсальний спосіб хірургічного лікування цієї патології натепер не створено. У подальшому вважаємо доцільним розглядати індивідуальні та диференційовані підходи до вибору певного способу хірургічного втручання (а іноді їхньої комбінації) залежно від виду деформації. Потребує розроблення універсальний алгоритм вибору оптимального способу хірургічної корекції за умов комбінованих деформацій, а також у випадках рецидиву після попередніх втручань
The most common manifestation of static deformity of the forefoot is hallux valgus. This symptom complex consists of valgus deviation of the first toe, varus deviation of the first metatarsal bone, and the presence of osteochondral exostosis along the medial surface of the head of the first metatarsal bone. The objective of the work was to determine the most common methods of treatment of hallux valgus and varus deformities of the first metatarsal bone on the basis of the analyzed published literature. Methods. We analyzed publications from the Google search engine, electronic databases PubMed, Google Scholar, archives of specialized journals and other relevant sources of scientific and medical information. Results. Based on the analysis of literary sources, the development of forefoot surgery from the 18th century to the present day was highlighted in the historical aspect. The greatest attention is paid to the use of various osteotomies of the first metatarsal bone for the correction of hallux valgus. In addition, special attention is paid to the development of various complications at osteotomies. Conclusions. The problem of surgical correction of hallux valgus is multifaceted and extremely interesting, containing a large number of nuances and hidden complexities. For quite a long time, there has been an improvement in various surgical techniques and methods of fixation. Considering the great variability of the clinical manifestations of hallux valgus, for many years no universal method of treating this pathology has been proposed. Therefore, in the future, most likely, individual and differentiated approaches to the choice of one or another method of surgical intervention will be considered, depending on what type of deformity of the forefoot the orthopedisttraumatologist has to meet in his practice
Свободных экз. нет

Найти похожие

12.

Хмизов, С. О.
Сучасний стан проблеми діагностики та лікування уродженого псевдоартрозу кісток гомілки [] = The current state of diagnosis and treatment of the congenital tibia pseudoarthrosis / С. О. Хмизов, Є. С. Кацалап // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 85-91. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
СУСТАВ ЛОЖНЫЙ -- PSEUDARTHROSIS (врожденный, хирургия)
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ФИКСИРУЮЩИЕ УСТРОЙСТВА ВНУТРЕННИЕ -- INTERNAL FIXATORS (использование, тенденции)
НОГА -- LEG (хирургия)
ИЛИЗАРОВА МЕТОД -- ILIZAROV TECHNIQUE (использование, тенденции)
Аннотация: Уроджений псевдоартроз кісток гомілки (УПКГ) — є рідкісним захворюванням, яке виявляють із частотою 1 на 140–250 000 новонароджених. Хвороба характеризується широким спектром клініко-рентгенологічних проявів від прогресованої антекурваційної деформації кісток гомілки до незрощення зі значним дефектом кісткової тканини. Зміни в ділянці УПКГ обумовлені впливом патологічно зміненого окістя, що формує фіброзну гамартому та відповідає за порушення біомеханічних властивостей кісткової тканини. УПКГ може бути сформованим на момент народженя чи розвинутись у перші роки життя спонтанно або внаслідок мінімальної травми. Основним методом лікування УПКГ є хірургічний. На сьогодні розроблено велику кількість хірургічних методик, які активно використовують і вдосконалюють фахівці у світі. Найуживанішими серед них є: метод Ілізарова, застосування інтрамедулярних фіксаторів, методики з використанням васкуляризованого автотрансплантата малогомілкової кістки, методика «індукованої мембрани». Проте досліджень щодо порівняння ефективності різних методик чи металофіксаторів наразі небагато, більшість подано у форматі ретроспективного аналізу серії клінічних випадків. Це пояснюється рідкістю захворювання та відсутністю уніфікованих підходів до вибору методики хірургічного лікування. Основною метою хірургічного лікування УПКГ є досягнення консолідації в зоні псевдоартрозу, що має дозволити відновити опорність кінцівки. Зосереджені на цьому хірурги, зазвичай, нехтують супутніми ортопедичними деформаціями кінцівки. Частка первинної консолідація УПКГ після застосування різних методик оперативного втручання дуже варіює, становлячи від 60 до 100 %. Відсоток ампутацій кісток гомілки за УПКГ у дітей значно знизився за останні 30 років, що, загалом, свідчить про покращення результатів хірургічного лікування зазначеної патології. Проте УПКГ і на сьогодні залишається одним із найскладніших захворювань дитячої ортопедії через велику кількість незадовільних результатів та ускладнень
Congenital pseudarthrosis of the tibia (CPT) is a rare disease that is detected with a frequency of 1 in 140–250,000 newborns. The disease is characterized by a wide range of clinical and radiological signs from progressive antecurvature deformation of the tibia to nonunion with a significant bone defect. Changes in the CPT area are caused by the influence of pathologically altered periosteum, which forms a fibrous hamartoma and is responsible for the deformity of the biomechanical properties of bone tissue. CPT can be formed at the moment of birth or developed spontaneously or as a result of minimal trauma in the early years. The main method of treatment of CPT is a surgery. Nowadays a number of surgical techniques, which are actively used and improved by specialists in the world, has been developed, The most used methods are the Ilizarovʼs method, application of intramedullary fixators, techniques with the use of vascularized tibial autograft, «induced membrane» technique. However, there are a few studies on comparing the effectiveness of different techniques or metal fixatives, most of them are presented in the format of a retrospective analysis of clinical cases series. This is due to the rarity of the disease and the lack of unified approaches on the choice of surgical treatment techniques. The main aim of surgical treatment of CPT is to achieve consolidation in the area of pseudoarthrosis, which may restore the limb resistance. The part of primary consolidation of CPT after using the surgical treatment various techniques varies very much, range from 60 to 100 %. The percentage of children with CPT tibial amputations has decreased significantly over the past 30 years, which generally indicates an improvement of the results of surgical treatment of the mentioned pathology. However, CPT still remains one of the most difficult diseases of pediatric orthopedics due to the large number of unsatisfactory results and complications after surgery
Доп.точки доступа:
Кацалап, Є. С.

Свободных экз. нет

Найти похожие

13.

Вікові аспекти регенерації кістки (огляд літератури) [] = Age-related features of bone regeneration (literature review) / М. О. Корж [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 92-100. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
КОСТНАЯ РЕГЕНЕРАЦИЯ -- BONE REGENERATION (физиология)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
РОСТА РЕГУЛЯТОРЫ -- GROWTH SUBSTANCES (анализ)
Аннотация: Кількість людей похилого віку постійно збільшується у всьому світі. Саме вони найчастіше є пацієнтами, яким виконують ортопедичні операції — ендопротезування, остеосинтез тощо. Відомо, що процес регенерації кістки залежить від віку людини та, імовірно, уповільнюється з його збільшенням. Проте залишаються нез’ясованими певні особливості процесу відновлення кістки залежно від віку, що важливо для розроблення кращих стратегій лікування пацієнтів похилого віку. Мета. Виявити вікові особливості репаративного остеогенезу та встановити можливі шляхи впливу на них для оптимізації регенерації кістки в пацієнтів похилого віку. Методи. Пошук літератури виконано у базі даних PubMed. Критеріями включення були оригінальні експериментальні та клінічні дослідження англійською мовою. Глибина пошуку прийнята 20 років. Результати. Експериментально та клінічно показано, що регенерація кісткової тканини уповільнюється з віком і має більший прояв у жінок. За науковою інформацією, у цьому задіяні два сигнальних шляхи — Notch s Wnt/β-катенін, активність яких пригнічується з віком. Проте регуляція регенерації — це каскад сигнальних шляхів і макромолекул. Експресія факторів росту після перелому змінюється у старшому віці порівняно з молодшим. Зокрема, клінічно виявлено зниження експресії TGFβ-1. Крім того, у пацієнтів старшого віку після перелому зафіксовано підвищення макрофагального колонієстимулювального фактора і VEGF. Експериментально встановлено поєднання уповільнення регенерації кісткової тканини зі зниженням вмісту в кістковому мозолі білків Indian Hedgehog, Sonic Hedgehog, BMP-2, -4, -7 та желатинази MMP-9. Серед шляхів подолання сповільненої регенерації кістки в пацієнтів похилого віку може бути використання сучасних технологій клітинної та генної терапії, інгібіторів макрофагів, біологічно активних чинників на певних стадіях репаративного остеогенезу. Для клітинної терапії важливим є врахування віку донора клітин через високу ймовірність функціональних порушень у клітинах від донорів старшого віку
The number of elderly people is constantly increasing all over the world. They are most often the patients who need orthopedic surgeries like arthroplasty, osteosynthesis and others. It is known that the process of bone regeneration depends on the patient’s age. However, certain characteristics of bone regeneration process depend on the age remain unclear, which is important for developing the best strategies for treatment of elderly patients. Objective. Тo identify age-related features of bone regeneration and to establish possible ways of influencing them in order to optimize the bone regeneration in elderly patients. Methods. Literature search was performed in the PubMed database. Inclusion criteria were original experimental and clinical studies in English. The search depth is accepted for 20 years. Results. It has been experimentally and clinically shown that bone tissue regeneration slows down with age, which is more pronounced in women. According to scientific information, this involves two signaling pathways — Notch and Wnt/β-Catenin, the activity of which is suppressed with age. However, the regulation of regeneration is a cascade of signaling pathways and macromolecules. The expression of growth factors after fracture changes at older age compared to a younger one. In particular, a decrease in the expression of TGFβ-1 was clinically revealed. In addition, in older patients after fracture, an increase in macrophage colony-stimulating factor and VEGF was recorded. It has been experimentally established that a combination of a slowdown in bone tissue regeneration with a decrease in the content of Indian Hedgehog, Sonic Hedgehog, BMP-2, 4, -7 proteins and MMP-9 in bone callus has been established. Among the ways to overcome the delayed bone regeneration in elderly patients can be the use of modern technologies of cell and gene therapy, inhibitors of macrophages, biologically active factors at certain stages of bone regeneration. For cell therapy, it is important to take into account the age of the cell donor because of the high probability of functional disorders in cells from older donors
Доп.точки доступа:
Корж, М. О.
Воронцов, П. М.
Ашукіна, Н. О.
Мальцева, В. Є.

Свободных экз. нет

Найти похожие

14.

Sarcopenia, sarcopenic obesity and osteoarthritis [] = Sarcopenia, sarcopenic obesity and osteoarthritis / N. V. Dedukh [та ін.] // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - P101-106. - Bibliogr. at the end of the art.

MeSH-главная:
САРКОПЕНИЯ -- SARCOPENIA (этиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY
ОСТЕОАРТРИТ КОЛЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, KNEE
Аннотация: Саркопенія — захворювання, пов’язане зі зниженням м’язової маси та сили. Саркопенічне ожиріння проявляється збільшенням вмісту підшкірного або вісцерального жиру, жировим переродженням м’язів і порушенням м’язової функції. Після 40 років визначають втрату м’язової маси в середньому на 8 %, а у 80 років цей показник може досягти 50 %. В огляді розглянуто взаємозв’язок між саркопенією, саркопенічним ожирінням й остеоартрозом (ОА). На розвиток і перебіг ОА впливає безліч екзогенних і ендогенних факторів, на основі дослідження механізмів клітинних і молекулярних профілів, виявлено особливості цих патологій, які часто перебігають у поєднанні. Наведено молекулярні механізми розвитку саркопенічного ожиріння й остеоартрозу. Збільшення жирової маси проявляється підвищенням адіпогенезу, експресією молекул запалення (лептину, адипонектину, інтерлейкіну-1, -1b, -6 і фактора некрозу пухлини α), що сприяє підтримці хронічного низькоградієнтного системного запалення та негативно впливає на якість м’язів і суглобів. Розглянуто зв’язок між підвищеним рівнем міостатину та слабкістю м’язів, а також накопиченням міостатину в синовіальній рідині та важкістю остеоартрозу. Виявлено загальні механізми в розвитку саркопенії й ОА — вплив оксидативного стресу, системне хронічне запалення, порушення сигнального шляху кісткових морфогенетичних білків. На основі аналізу асоціацій між саркопенією, саркопенічним ожирінням та ОА в популяційних дослідженнях встановлено високу поширеність ОА колінного суглоба з підвищеним ризиком серед чоловіків із саркопенічним ожирінням. У жінок із саркопенією та саркопенічним ожирінням ризик ОА колінного суглоба був високим в обох групах. Розглянуто питання профілактики та лікування поєднаної патології, зокрема вплив саркопенії на результати тотального ендопротезування великих суглобів у пацієнтів з ОА. Загалом, саркопенію, саркопенічне ожиріння й ОА можна розглядати як супутні вік-асоційовані захворювання, які спільно впливають на якість і тривалість життя
Саркопенія — захворювання, пов’язане зі зниженням м’язової маси та сили. Саркопенічне ожиріння проявляється збільшенням вмісту підшкірного або вісцерального жиру, жировим переродженням м’язів і порушенням м’язової функції. Після 40 років визначають втрату м’язової маси в середньому на 8 %, а у 80 років цей показник може досягти 50 %. В огляді розглянуто взаємозв’язок між саркопенією, саркопенічним ожирінням й остеоартрозом (ОА). На розвиток і перебіг ОА впливає безліч екзогенних і ендогенних факторів, на основі дослідження механізмів клітинних і молекулярних профілів, виявлено особливості цих патологій, які часто перебігають у поєднанні. Наведено молекулярні механізми розвитку саркопенічного ожиріння й остеоартрозу. Збільшення жирової маси проявляється підвищенням адіпогенезу, експресією молекул запалення (лептину, адипонектину, інтерлейкіну-1, -1b, -6 і фактора некрозу пухлини α), що сприяє підтримці хронічного низькоградієнтного системного запалення та негативно впливає на якість м’язів і суглобів. Розглянуто зв’язок між підвищеним рівнем міостатину та слабкістю м’язів, а також накопиченням міостатину в синовіальній рідині та важкістю остеоартрозу. Виявлено загальні механізми в розвитку саркопенії й ОА — вплив оксидативного стресу, системне хронічне запалення, порушення сигнального шляху кісткових морфогенетичних білків. На основі аналізу асоціацій між саркопенією, саркопенічним ожирінням та ОА в популяційних дослідженнях встановлено високу поширеність ОА колінного суглоба з підвищеним ризиком серед чоловіків із саркопенічним ожирінням. У жінок із саркопенією та саркопенічним ожирінням ризик ОА колінного суглоба був високим в обох групах. Розглянуто питання профілактики та лікування поєднаної патології, зокрема вплив саркопенії на результати тотального ендопротезування великих суглобів у пацієнтів з ОА. Загалом, саркопенію, саркопенічне ожиріння й ОА можна розглядати як супутні вік-асоційовані захворювання, які спільно впливають на якість і тривалість життя
Доп.точки доступа:
Dedukh, N. V.
Zaverukha, N. V.
Bystrytska, M. A.
Yakovenchuk, N. М.

Свободных экз. нет

Найти похожие

15.

Голка, Г. Г.
Анатомо-біомеханічні особливості, патогенез, клініка та діагностика синдрому клубово-поперекової зв’язки (огляд літератури) [] = Anatomical-biomechanical peculiarities, pathogenesis, clinical fedatures and diagnosis of iliolumbar ligament syndrome (literature review) / Г. Г. Голка, Д. А. Істомін, А. Г. Істомін // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 107-112. - Бібліогр.: в кінці ст.

MeSH-главная:
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
ПОЯСНИЧНО-КРЕСТЦОВАЯ ОБЛАСТЬ -- LUMBOSACRAL REGION (патология)
Кл.слова (ненормированные):
опорно- рухова система -- лікувально- діагностичні блокади -- лігаментопатія
Аннотация: Біль у нижній частині спини є найпоширенішим проявом патології опорно-рухової системи. Він має мультифакторіальну природу і в низці випадків може бути обумовленим порушеннями зв’язок попереково-крижової ділянки, зокрема, клубово-поперекових. Мета. На підставі аналізу науково-медичної інформації визначити сучасні тенденції щодо розвитку, клінічних проявів і діагностики синдрому клубово-поперекової зв’язки (КПЗ). Результати. КПЗ характеризуються варіабельністю форми, місць прикріплення та навіть їхньої кількості. З’ясовано, що КПЗ відіграють важливу біомеханічну роль у забезпеченні стабільності у фронтальній площині на рівні LV х ребця, у г оризонтальній — о бмежують о бертання LІV по відношенню до таза. Асиметрія просторової орієнтації КПЗ обумовлює підвищення ризику формування грижі міжхребцевих дисків LІV–SІ. Під дією перенавантажень у КПЗ виникають структурні зміни або ушкодження, ризик яких збільшується з віком. Діагностичні алгоритми, зазвичай, передбачають використання фізикальних і променевих методик виявлення ушкоджень КПЗ. Труднощі фізикальної діагностики та блокад синдрому КПЗ обумовлені недостатньою їхньою специфічністю. Також досить слабка асоціація між проявами болю в нижній частині спини та результатами променевих досліджень. КТ і МРТ дають змогу візуалізувати КПЗ, проте для практики ці можливості наразі малоінформативні через відсутність будь-яких ознак, взаємозв’язок яких з виникненням і динамікою болю в нижній частині спини є безсумнівним. Інформаційнійшим методом інструментальної діагностики синдрому КПЗ є ультразвукове обстеження. Висновки. Перспективними напрямами поліпшення діагностики синдрому КПЗ є розроблення фізикальних провокативних тестів і лікувально-діагностичних блокад, які базуються на принципах доказової медицини. Потребують уточнення біохімічні критерії виявлення та моніторингу патології КПЗ, їхня кореляція з сонографічними характеристиками різних стадій розвитку лігаментопатії
Low back pain is the most widespread manifestation of pathology in the locomotor system. This pain has a multifactorial nature and in a number of cases can be caused by ligament defects in the lumbosacral region, particularly in the iliolumbar ligaments. Objective. To find out the modern trends in the development, clinical manifestation and diagnosis of iliolumbar ligament (ILL) syndrome based on the analysis of scientific-medical information. Results. ILL syndrome is characterized by variability of its form, attachment sites and even number. It has been revealed that ILL’s play an important biomechanical role in providing of stability in the frontal plane on the level of LV vertebra, and in the horizontal plane they restrict rotation of LІV with respect to the pelvis. Asymmetry of the spatial orientation of ILL causes an increased risk of formation of disc herniation in LІV–SІ. Under the effect of overloads ILL’s develop structural changes or damages, whose risk increases with age. Diagnostic algorithms usually provide use of physical and radial techniques for revealing of ILL damages. Difficulties in physical diagnosis and blocking of ILL syndrome are caused by their insufficient specificity. Also rather weak is an association between pain manifestations in the low back and results of radiological examinations. CT and MRI make it possible to visualize ILL’s, but so far these opportunities do not give too much for practice because of absence of any signs, whose relationship with the appearance and dynamics of low back pain would be doubtless. Ultrasound examination is a more informative method for instrumental diagnosis of ILL syndrome. Conclusions. Development of provocative tests and therapeutic-diagnostic blocks, which hold on the principles of evidence-based medicine, is a promising trend in improving diagnosis of ILL syndrome. Biochemical criteria for revealing and monitoring ILL pathology and their correlation with sonographic characteristics of different stages in the development of ligamentopathy require specification
Доп.точки доступа:
Істомін, Д. А.
Істомін, А. Г.

Свободных экз. нет

Найти похожие

16.

Олександр Іванович Бодня [] = Olexandr Ivanovych Bodnia // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2021. - № 3. - С. 113-114

Аннотация: Стаття присвячена доктору медичних наук професору кафедри травматології та ортопедії Одеського національного медичного університету Бодні Олександру Івановичу
The article is devoted to Alexander Ivanovich, Doctor of Medical Sciences, Professor of the Department of Traumatology and Orthopedics, Odessa National Medical University
Доп.точки доступа:
Бодня, О. І. \про нього\

Свободных экз. нет

Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)