Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

в найденном

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ПУ17/2020/4<.>

Общее количество найденных документов : 21
Показаны документы с 1 по 20

1-20 21-21

Зв’язок вітаміну D з надлишковою масою тіла та ліпідним спектром крові у жінок хворих на синдром полікістозних яєчників / Т. Л. Архипкіна [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 7-14

MeSH-главная:
ВИТАМИНА D НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- VITAMIN D DEFICIENCY (патофизиология)
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (патофизиология)
ПОЛИКИСТОЗНОГО ЯИЧНИКА СИНДРОМ -- POLYCYSTIC OVARY SYNDROME (патофизиология)
ЖЕНЩИНЫ -- WOMEN
Аннотация: Недостатність вітаміну D поширена в світі, а дефіцит цього нутрієнта за даними ВООЗ має характер пандемії [1]. Вітамін D належить до жиророзчинних вітамінів, проте наявність тканинних ядерних рецепторів до 1-альфа. 25-дигідроксивіта- міна D, званих рецепторами до вітаміну D (vitamin D receptor VDR) дозволяє розглядати його як активний D-гормон
Доп.точки доступа:
Архипкіна, Т. Л.
Любимова, Л. П.
Бондаренко, В. О.
Єрьоменко, Р. Ф.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Хірургічне лікування інсуліноми / В. В. Бойко [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 15-25

MeSH-главная:
ИНСУЛИНОМА -- INSULINOMA (хирургия)
Аннотация: Інсулінома — функціональна нейроендокринна пухлина (НЕП), яка проявляється гіпоглікемією, спричиненою неналежно високою секрецією інсулін}’. Інсуліноми зустрічаються у 1-4 людей на мільйон загального населення, становлять 1-2% усіх новоутворень підшлункової залози (ПЗ), а серед всіх гормонально-активних пухлин ПЗ на їх частку припадає 70-75%
Доп.точки доступа:
Бойко, В. В.
Смачило, P. M.
Черняєв, М. С.
Пісоцький, О. М.
Ремньова, Н. О.
Проценко, О. С.
Мушенко, Є. В.
Жаров, О. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Проблеми передопераційної діагностики раку щитоподібної залози при хворобі Грейвса / Ю. В. Булдигіна [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 26-32

MeSH-главная:
ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- THYROID NEOPLASMS (диагностика, этиология)
ЗОБ ДИФФУЗНЫЙ ТОКСИЧЕСКИЙ -- GRAVES DISEASE (патофизиология)
ПРЕДОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PREOPERATIVE PERIOD
Аннотация: Відомо, що вузлові утворення (ВУ) щитоподібної залози (ЩЗ), включаючи злоякісні. можуть розвиватись на фоні хвороби Грейвса (ХГ). Довго існувала хибна думка, що рак ЩЗ надзвичайно рідко зустрічаеться у пацієнтів з гіпертиреозом, хоча перше повідомлення Pemberton and Black про рак ЩЗ у хворого на тиреотоксикоз з екзофтальмом було зафіксовано ще у 1948 році. Надалі було з’ясовано, що ВУ при ХГ, спостерігаються в 10-31% випадків, у частини хворих вони з’являються на фоні антитиреоїдної терапії, а у 1,7-16,9% пацієнтів діагностується папілярна карцинома (ПК) ЩЗ, що значно перевищує показник загальної популяції
Доп.точки доступа:
Булдигіна, Ю. В.
Зелінська, Г. В.
Таращенко, Ю. М.
Болгов, М. Ю.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Вплив магніто- та магнітолазеротерапії на перебіг діабетичної нейропатії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією в практиці сімейного лікаря / О. Б. Волошина [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 33-38

MeSH-главная:
ДИАБЕТИЧЕСКИЕ НЕВРОПАТИИ -- DIABETIC NEUROPATHIES (патофизиология, терапия)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (патофизиология)
МАГНИТНЫМИ ПОЛЯМИ ТЕРАПИЯ -- MAGNETIC FIELD THERAPY (использование, методы)
ЛАЗЕРНАЯ ТЕРАПИЯ -- LASER THERAPY (использование, методы)
Аннотация: Метою даного дослідження є вивчення впливу магнітотерапії та магнітолазеротерапії на перебіг больової форми діабетичної дистальної симетричної сенсомоторної нейропатії у хворих з супутньою резистентною артеріальною гіпертензією. Матеріали та методи. В дослідження було включено 70 пацієнтів з підтвердженим діагнозом цукрового діабету 2 типу з діабетичною нейропатією та супутньою артеріальною гіпертензією ІІ стадії 1–2 ступенів, які спостерігалися сімейним лікарем. Пацієнти були розподілені на 3 референтні групи, приблизно ідентичні за клініко-функціональними параметрами, віком та базисною терапією: перша група, n = 30 (плацебо контроль магніто- та магнітолазеротерапії), друга група, n = 20 (магнітотерапія), третя група, n = 20 (магнітолазеротерапія). Динaмiку нeйрoпaтичних пoрушeнь oцiнювaли в усiх групaх дo тa пiсля прoвeдeння кoмплeкснoгo лiкувaння зa шкaлoю UENS. Показники якості життя оцінювали за шкалою EQ-5D. Результати. Найбільш позитивна динаміка лікування спостерігалася в групі магнітолазеротерапії, де сумарна кількість балів за шкалою UENS зменшилася з 10,8 ± 1,0 до 7,7 ± 0,7 балів (р 0,001). В групі магнітотерапії також спостерігалася позитивна динаміка: зменшення суми балів з 11,7 ± 0,3 до 9,3 ± 0,4 (p 0,05). В плацебо групах спостерігалася не достовірна тенденція до зниження. Показник оцінки пацієнтом загального стану свого здоров’я після лікування з використанням магнітотерапії збільшився з (38,0 ± 4,2) дo (62,0 ± 6,7) балів (p 0,001), у групі плацебо — з (39,3 ± 5,7) дo (52,0 ± 6,4) балів (p 0,3). В групі магнітолазеротерапії цей показник збільшився з (36,7 ± 5,6) дo (71,4 ± 4,5) балів (p 0,001), у групі плацебо — з (37,2 ± 4,3) дo (51,1 ± 6,7) балів (p 0,05). Таким чином, проведене дослідження виявило, що комплексне відновлювальне лікування з використанням магнітотерапії та магнітолазеротерапії призводить до зменшення тривалості і інтенсивності периферичних болів, покращенню вібраційної чутливості при діабетичній нейропатії. Комплексне лікування сприяє покращенню показників якості життя, що проявляється у зменшенні рівня тривоги та депресії, зменшенні обмежень при заняттях звичайною повсякденною діяльністю, збільшенні інтегрального показника стану здоров’я
Доп.точки доступа:
Волошина, О. Б.
Чайка, А. А.
Дукова, О. Р.
Найдьонова, О. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Особливості ранньої МРТ діагностики церебральної хвороби малих судин у хворих на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет 2 типу / І. М. Дикан [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 39-47

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (осложнения)
МОЗГОВОГО КРОВООБРАЩЕНИЯ РАССТРОЙСТВА -- CEREBROVASCULAR DISORDERS (диагностика, этиология)
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING (использование, методы)
Аннотация: В даному дослідженні перевірено гіпотезу про можливість ефективного застосування МРТ у ранній діагностиці структурних змін білої речовини головного мозку (БРГМ) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) та цукровий діабет 2 типу (ЦД2) і АГ. Матеріал і методи. МРТ виконано на томографі Ingenia 3Т («Philips»). Обстежено 22 хворих на ЦД2 і АГ та 25 хворих на АГ (середній вік (57,9 ± 6,1) р.). Результати. Тягар хвороби малих судин (ХМС) у хворих на АГ та ЦД2 (6,1 ± 0,71) більший, ніж у хворих на АГ (4,24 ± 0,58; р = 0,049). Частка виявлених перивентрикулярних лейкоареозів — 81,8% у пацієнтів І групи; 36% — у пацієнтів ІІ групи. Множинні, схильні до консолідації осередки лейкоареозу у БРГМ та базальних гангліях візуалізовані в 40,9% спостереженнях І групи (12% — випадків у ІІ групі). Поширені консолідовані ділянки субкортикального лейкоареозу виявлені у 2 хворих на АГ та ЦД2. У 2 хворих на ЦД2 лакунарні інфаркти виявлені одночасно з поширеними зонами гіперінтенсивності БРГМ. Не зафіксовано ознак атрофії кори або БРГМ та МРТ-ознак інтрацеребральних мікрогеморагій. У верхніх повздовжніх пучках, семіовальних центрах, перивентрикулярних ділянках БРГМ і базальних гангліях коефіцієнт фракційної анізотропії (КФА) у хворих на АГ і ЦД2 нижчий, ніж у хворих на АГ (р 0,049–0,0001). У хворих на АГ і ЦД2 середній коефіцієнт дифузії (СКД) значно перевищує контрольні значення та показники групи хворих на АГ в базальних гангліях, перивентрикулярних ділянках і коліні мозолястого тіла (р 0,05–0,0001). У пацієнтів із АГ зростання СКД також виявилось достовірним, натомість менш виразним, ніж у хворих основної групи. Висновки. Доведено, що МРТ є ефективним методом діагностики ранніх структурних змін БРГМ, які розвиваються внаслідок поєднаного захворювання на АГ і ЦД2. Притаманними для діабетичної церебральної мікроангіопатії слід вважати превалювання процесів гліозу та нейродегенерації (збільшення КФА). Гіпертензивна ХМС відрізняється менш виразними проявами гліозу, розширеними периваскулярними просторами та збільшенням СКД
Доп.точки доступа:
Дикан, І. М.
Головченко, Ю. І.
Семьонова, О. В.
Бабкіна, Т. М.
Козаренко, Т. М.
Федьків, С. В.
Король, П. О.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Єфіменко, Т. І.
Особливості рідинних секторів тіла та їх зв’язок із параметрами його складу та гемодинамічними характеристиками у осіб середнього віку із різною масою тіла / Т. І. Єфіменко, К. В. Місюра, І. П. Дунаєва // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 48-59

MeSH-главная:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (метаболизм)
ЖИДКОСТЕЙ ТЕЛА РАСПРЕДЕЛЕНИЕ ВНУТРИ И ВНЕКЛЕТОЧНОЕ -- BODY FLUID COMPARTMENTS
АРТЕРИАЛЬНОЕ ДАВЛЕНИЕ -- ARTERIAL PRESSURE
Аннотация: В результаті проведеного дослідження визначено особливості розподілу рідинних секторів організму та їх взаємозв’язок з показниками компонентного складу тіла та рівнями систолічного, діастолічного, пульсового та середнього артеріального тиску у осіб із ОЖ, як з артеріальною гіпертензією, так і без неї, на прикладі населення м. Харкова середнього віку. Доведено, що у учасників дослідження із ожирінням, не залежно від рівня у них артеріального тиску, мало місце вірогідне абсолютне накопичення загальної води, загальної, внутрішньоклітинної, інтерстиціальної рідини та об’єму циркулюючої крові у порівнянні із особами без ожиріння, навіть при наявності у останніх гіпертонічної хвороби. Показано, що у пацієнтів із ожирінням як з артеріальною гіпертензією, так і без неї, відмічався розвиток відносної дезгідрії у порівнянні із особами без ожиріння. Виявлено, що розвиток артеріальної гіпертензії у міських мешканців середнього віку не супроводжується додатковим накопиченням води та рідини в організмі. Зареєстровано, що абсолютне накопичення загальної води, загальної, внутрішньоклітинної, інтерстиціальної рідини у даної категорії населення із ожирінням в першу чергу пов’язано із зростанням активної клітинної маси, а розвиток відносної дезгідрії організму — зі зниженням співвідношення «активна клітинна маса / жирова маса». Визначено: рівень систолічного та діастолічного артеріального тиску у міських мешканців України середнього віку прямо вірогідно залежить від ступеня накопичення жирової, активної клітинної маси, загальної води, загальної, внутрішньоклітинної, інтерстиціальної рідини та об’єму циркулюючої крові в організмі, але цей зв’язок є досить слабким. Рівень середнього артеріального тиску у цієї категорії пацієнтів у більшій мірі пов’язаний із ступенем накопичення загальної води та загальної рідини
Доп.точки доступа:
Місюра, К. В.
Дунаєва, І. П.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Коваль, С. М.
Високочутливий С-реактивний протеїн та його взаємозв’язки з особливостями перебігу артеріальної гіпертензії у хворих з абдомінальним ожирінням / С. М. Коваль, О. В. Мисниченко, М. Ю. Пенькова // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 60-65

MeSH-главная:
ОЖИРЕНИЕ АБДОМИНАЛЬНОЕ -- OBESITY, ABDOMINAL (осложнения)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диагностика, иммунология, кровь, осложнения)
Аннотация: Мета: вивчення характеру змін рівнів високочутливого С-реактивного протеїну (вчСРБ) в крові у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) з абдомінальним ожирінням (АО) та їх взаємозв’язків з особливостями перебігу захворювання. Матеріал і методи. Обстежено 68 хворих на АГ ІІ стадії ( 40 чоловіків і 28 жінок у віці від 35 до 60 років (36 хворих з АО і 32 — з нормальною масою тіла (НМТ). Контрольну групу складали 22 практично здорові особи (13 чоловіків і 9 жінок) у віці від 18 до 52 років. Обстеження включало стандартні клінічні, лабораторні та інструментальні методи. Рівні в крові вчСРБ визначали імуноферментним методом. Отримані дані проаналізовані з використанням компьютерної програми SPSS 19.0. для Windows XP. Результати. Встановлено, що у хворих на АГ ІІ стадії з АО без серцево-судинних та ниркових ускладнень та супутніх серцево-судинних і ниркових захворювань виявляється достовірне підвищення рівнів в крові одного з потужних і чутливих маркерів запалення — вчСРП, як в порівнянні з практично здоровим особами, так і з хворими на АГ, але з НМТ. Найбільш високі рівні в крові вчСРП спостерігаються у хворих на АГ з АО з більш вираженим підвищенням артеріального тиску — з 3-м ступенем АГ, зі специфічним для гіпертензії субклінічним ураженням органів-мішеней (УОМ) — гіпертрофією лівого шлуночка та з предіабетом. Висновки. При АГ ІІ стадії, яка перебігає на тлі АО, але ще без серцево-судинних та ниркових ускладнень та супутніх серцево-судинних і ниркових захворювань, вже відбувається виражене підвищення продукції вчСРП. Підвищення продукції даного прозапального фактора може бути ініційоване, як гемодинамічними, так і метаболічними змінами та призводити до ранніх УОМ
Доп.точки доступа:
Мисниченко, О. В.
Пенькова, М. Ю.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Особливості харчування чоловіків з абдомінальним ожирінням та артеріальною гіпертензією / С. М. Коваль [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 66-70

MeSH-главная:
ОЖИРЕНИЕ АБДОМИНАЛЬНОЕ -- OBESITY, ABDOMINAL (диетотерапия, патофизиология)
ГИПЕРТЕНЗИЯ -- HYPERTENSION (диетотерапия, патофизиология)
МУЖЧИНЫ -- MEN
Аннотация: Мета: вивчення особливостей харчування чоловіків (мешканців України) з артеріальною гіпертензію (АГ) та абдомінальним ожирінням (АО) на підставі результатів їх анкетування. Матеріали і методи. Обстежено 65 чоловіків (мешканців України) хворих на АГ II стадії у віці від 38 до 60 років (36 хворих з АО і 29 — з нормальною масою тіла (НМТ). Особливості харчування хворих вивчали за допомогою аналізу анкети — «щоденника добового харчування», який заповнювався хворим на протязі 4-х діб. Отримані дані були проаналізовані з використанням комп’ютерної програми SPSS 19.0. для Windows XP. Результати. Характер харчування чоловіків (мешканців України) хворих на АГ з АО достовірно відрізнявся від такого у чоловіків хворих на АГ з НМТ більш високою енергетичною цінністю добового раціону, вживанням їжі, переважно, у другій половині доби, більшим споживанням вуглеводів (в першу чергу, моносахаридів), жирів, насичених жирних кислот, транс-ненасичених жирних кислот та алкоголю. Більша частина хворих обох груп «досолювала їжу» перед її вживанням. В обох групах хворих виявлено недостатнє споживання харчових волокон. Однак за рівнем споживання даних компонентів харчування хворі не відрізнялись. Висновки. Характер харчування чоловіків (мешканців України) хворих на АГ, як з АО, так і з НМТ, не відповідав нормам здорового харчування. Добовий раціон хворих на АГ з АО, на відміну від хворих з НМТ, характеризувався достовірно більш високою енергетичною цінністю, більшим споживанням вуглеводів (моносахаридів), жирів, насичених жирних кислот, транс-ненасичених жирних кислот та алкоголю. Виявлені в роботі особливості харчування, імовірно, в найбільшій мірі сприяли розвитку у чоловіків хворих на АГ ожиріння і підвищенню серцево-судинного ризику
Доп.точки доступа:
Коваль, С. М.
Рєзнік, Л. А.
Милославський, Д. К.
Старченко, Т. Г.
Пенькова, М. Ю.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Функціональна значущість поліморфізму RS1800795 гена інтерлейкіна-6 у хворих на цукровий діабет 2 типу східноукраїнської популяції / Н. С. Красова [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 71-76

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (генетика, диагностика)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC
ИНТЕРЛЕЙКИН-6 -- INTERLEUKIN-6
Аннотация: Однонуклеотидні поліморфізми (ОНП) гена інтерлейкіну-6 (IL6) активно досліджують в різних популяціях щодо участі в розвитку мультифакторних патологій включно з цукровим діабетом (ЦД). Метою дослідження було оцінити функціональну значущість ОНП -174G/C гена IL6 (rs1800795) у хворих на ЦД 2 типу в східноукраїнській європеоїдній популяції. Матеріали. Обстежено 60 хворих на ЦД 2 типу (ч/ж 34/26; вік 53,79 ± 1,22 років, тривалість захворювання 6,08 ± 0,64 років; глікемія натще 8,99 ± 0,37 ммоль/л; HbА1c 7,80 ± 0,19 %). Крім клініко-біохімічних параметрів також оцінено адипоцитокіновий профіль. Генотипування за ОНП -174 G/C гена IL6 проводили шляхом ампліфікації в полімеразній ланцюговій реакції з ендонуклеазою Hin1II (NlaIII) та відповідними праймерами. Статистичний аналіз проведено за використанням t і U критеріїв. Результати. Виявлена функціональна значущість ОНП -174G/C гена IL6 для хворих на ЦД 2 типу східноукраїнської популяції, оскільки GG-генотип за цим поліморфізмом асоційований з більшими рівнями прозапальних цитокінів, зниженням адипонектину та гальмуванням антиоксидантних ферментів. Обґрунтована перспективність досліджень для уточнення ролі С-алеля за оціненим поліморфізмом в модуляції «обезогенних» чинників у хворих на ЦД 2 типу східноукраїнської популяції за урахуванням статі
Доп.точки доступа:
Красова, Н. С.
Караченцев, Ю. І.
Горшунська, М. Ю.
Тижненко, Т. В.
Почерняєв, А. К.
Колеснікова, А. О.
Лещенко, Ж. А.
Гладких, О. І.
Воропай, Т. І.
Романова, І. П.
Йенсен, Е.
Кравчун, Н. О.
Полторак, В. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Kurinna, O. H.
Effect of a lifestyle modification on inflammatory state in obesity with concomitant nonalcoholic fatty liver disease / O. H. Kurinna // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - P77-82

MeSH-главная:
ОЖИРЕНИЕ -- OBESITY (патофизиология, терапия)
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (патофизиология, терапия)
АКТИВНОСТЬ ПОВСЕДНЕВНАЯ -- ACTIVITIES OF DAILY LIVING
ВЕСА ТЕЛА ПОТЕРЯ -- WEIGHT LOSS
Аннотация: The aim of this study was to assess the effect of weight loss due to lifestyle modification as part of obesity treatment in patients with obesity and concomitant NAFLD on inflammatory state. Methods and materials. The study enrolled 53 outpatients with obesity and concomitant NAFLD (Group II) and 52 NAFLD patients as a comparison group (Group I). The control group consisted of 23 healthy volunteers. For all patients we measured serum C-reactive protein, interleukin-6 (IL-6) and IL-15. The patients were randomized to follow-up groups who received only general recommendations (Groups IA and IIA) and active lifestyle modification (ALM) for 24 weeks (Groups IB and IIB). Results. The results of our study showed that patients with obesity and NAFLD displayed statistically significant changes in metabolic and proinflammatory state. Furthermore, we found that after 24 weeks of follow-up in patients with group IA, the content of CRP tended to decrease by 25.00 [–2,63; 44.14]%, which did not reach statistical significance (p 0.05). However, in patients from group IB, who received ALM, the CRP level decreased by 32.79 [19.05; 53,57]%, i.e. reached a statistical significance (p 0,05). Relevant changes were observed in the group of patients with obesity and concomitant NAFLD (Group II). Patients of the group IIA displayed the level of CRP decreased by only 10.58 [–3.96; 23.13]% (p 0.05), but the group IIB showed a statistically significant decrease in CRP by 68.90 [17.18; 89.21]% (p 0.05). The study in the IL-6 level determined a decrease by 11.49 [–19.91; 24.69]% (p 0.05) after 24-weeks follow-up in group IA, and in group IIA by 14.34 [–22.10; 22.28]% (p 0.05). In juxta position, the ALM groups dispayed a statistically significant decrease in IL-6 in the Group IB by 26.84 [19,28; 37.15]% (p 0.05), and in group IIB by 37.50 [18.81; 55.40]% (p 0.05). After 24-week follow-up IL-15 decreased insignificantly in group IA by 1.44 [–0.42; 3.22]% (p 0.05) and in group IIA by 2.25 [–0.53; 9.49]% (p 0.05). However, the patients receiving ALM showed a significant decrease in the IL-15 level in Group IB by 2.47 [1,23; 7.25]% (p 0.05), and in Group IIB by 37.32 [33.41; 40.61]% (p 0.05). Conclusions. The ALM-related weight loss exerts a positive effect on the clinical course of both obesity and NAFLD, including inhibition systemic inflammation by reducing the levels of pro-inflammatory cytokines, i. e. has an immunocorrective effect; and is a pathogenetically proven treatment of both obesity and NAFLD
Метою цього дослідження було оцінити вплив втрати ваги внаслідок модифікації способу життя як частини лікування ожиріння на запальний стан у пацієнтів із ожирінням та супутньою НАЖХП. Методи та матеріали. У дослідженні брали участь 53 пацієнти з ожирінням та супутньою НАЖХП (Група ІІ) та 52 пацієнти з НАЖХП як група порівняння (Група І). Контрольну групу складали 23 здорових добровольця. Всім хворим було виміряно концентрацію C-реактивного білку у сироватці крові, інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) та ІЛ-15. Пацієнтів рандомізували в групи спостереження, які отримували лише загальні рекомендації (Групи ІА та ІІА) та активну модифікацію способу життя (АМС) протягом 24 тижнів (Групи ІВ та ІІВ). Результати. Результати нашого дослідження показали, що у пацієнтів із ожирінням та НАЖХП спостерігаються статистично значущі зміни в метаболічному та прозапальному стані. Крім того, ми виявили, що після 24 тижнів спостереження у пацієнтів з групою ІА вміст СРБ, як правило, зменшувався на 25,00 [–2,63; 44,14]%, що не досягло статистичної значущості (р 0,05). Однак у пацієнтів із групи IB, які отримували АМС, рівень СРБ знизився на 32,79 [19,05; 53,57]%, тобто досягла статистичної значущості (р 0,05). Відповідні зміни спостерігались у групі пацієнтів із ожирінням та супутніми НАЖХП (ІІ група). У пацієнтів ІІА групи рівень СРБ знизився лише на 10,58 [–3,96; 23,13]% (р 0,05), але група IIB продемонструвала статистично значуще зниження СРБ на 68,90 [17,18; 89,21]% (р 0,05). Дослідження на рівні ІЛ-6 визначило зменшення на 11,49[–19,91; 24,69]% (р 0,05) після 24-тижневого спостереження в групі ІА та в групі ІІА на 14,34[–22,10; 22,28]% (р 0,05). У сусідньому положенні групи AМС виявили статистично значуще зниження ІЛ-6 у групі IB на 26,84 [19,28; 37,15]% (р 0,05), а в групі ІІБ — на 37,50 [18,81; 55,40]% (р 0,05). Після 24-тижневого спостереження ІЛ-15 незначно зменшився в групі ІА на 1,44 [–0,42; 3,22]% (р 0,05), а в групі ІІА — на 2,25 [–0,53; 9,49]% 82 Проблеми ендокринної патології №4, 2020 Клінічна ендокринологія (р 0,05). Однак у пацієнтів, які отримували АМС, продемонстровано значне зниження рівня ІЛ-15 у групі ІБ на 2,47 [1,23; 7,25]% (р 0,05), а в ІІБ групі на 37,32 [33,41; 40,61]% (р 0,05). Висновки. Втрата ваги, пов’язана з активною модифікацією образа життя, позитивно впливає на клінічний перебіг як ожиріння, так і НАЖХП, включаючи пригнічення системного запалення за рахунок зниження рівня прозапальних цитокінів, тобто має імунокорегуючий ефект; і є патогенетично доведеним лікуванням ожиріння та НАЖХП
Свободных экз. нет

Найти похожие

11.

Пісоцька, О. В.
Особливості біоелектричної активності головного мозку у пацієнтів з метаболічним синдромом / О. В. Пісоцька, І. М. Нікішкова, К. О. Пісоцька // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 83-91

MeSH-главная:
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (диагностика)
МОЗГА ВОЛНЫ -- BRAIN WAVES
Аннотация: Полікомпонентність метаболічного синдрому (МС), що є поширеним кластером таких патологічних станів, як абдомінальне ожиріння, артеріальна гіпертензія, дисліпідемія та підвищення рівня глюкози крові, обумовлює високий ризик розвитку цереброваскулярної патології. Однак на ранніх стадіях перебігу МС неврологічні зміни мають субклінічний характер, тому своєчасне втручання потребує визначення, зокрема за допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ), церебральних предикторів та маркерів впливу МС на стан церебрального функціонування. Метою дослідження стало визначення механізмів патологічних змін церебрального електрогенезу при МС за допомогою ЕЕГ-дослідження у когорті осіб з МС. Методи. ЕЕГ-дослідження було проведено 45 пацієнтам у віці від 48 до 80 років (52,93±0,90 роки) з діагнозом МС, верифікованим згідно з критеріями National Cholesterol Education Program Adult Treatment Panel III. Реєстрація кількісної ЕЕГ здійснювалася у стані спокою і під час функціональних навантажень від 16 електродів, що були розташовані згідно з Міжнародною системою «10–20». Результати. Візуальний та комп’ютерний аналіз ЕЕГ пацієнтів з МС виявив ЕЕГ з ознаками легкого порушення у 31,11 % випадків, помірного порушення — у 35,56 %, значного порушення — у 33,33 %. За результатами візуального та комп’ютерного аналізу ЕЕГ більшості пацієнтів (84,44 %) були притаманні ознаки пригнічення біоелектричної активності мозку внаслідок дисфункції сірої речовини, викликаної метаболічними порушеннями у нейронах кори. У 77,78 % випадків фіксувалися ЕЕГ-кореляти дисфункції ритмогенних структур мозку (таламусу, амігдали, гіпокампу, гіпоталамусу та хвостатого ядра). У значної частини хворих (46,67 %) на ЕЕГ відмічалося підвищення судомної готовності. Найбільш поширеним серед пацієнтів з МС виявився десинхронний патерн ЕЕГ (51,11 % випадків), який є проявом дисфункції одночасно на кірковому, лімбіко-діенцефальному та мезенцефальному рівнях. Висновки. Головними рисами ЕЕГ пацієнтів з МС були ЕЕГ-ознаки дисциркуляторних порушень гіпертонічного та/або ішемічного генезу. Більшість пацієнтів з МС (84,44 % випадків) мали ЕЕГ-ознаки зниження рівня активності кори через порушення нейронального метаболізму, зокрема, внаслідок ішемії. В усіх хворих з МС зафіксовані ЕЕГ-ознаки функціональної недостатності кірковопідкіркових зв’язків
Доп.точки доступа:
Нікішкова, І. М.
Пісоцька, К. О.

Свободных экз. нет

Найти похожие

12.

Сидоряк, Н. Г.
Морфофункціональні зміни тромбоцитів у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу: можливість корекції ?-ліпоєвою кислотою / Н. Г. Сидоряк, В. П. В’юницький, К. В. Розова // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 92-98

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения)
МИТОХОНДРИАЛЬНЫЕ БОЛЕЗНИ -- MITOCHONDRIAL DISEASES (лекарственная терапия, патофизиология)
ТРОМБОЦИТЫ -- BLOOD PLATELETS (метаболизм)
ТИОКТОВАЯ КИСЛОТА -- THIOCTIC ACID (терапевтическое применение)
Аннотация: Дослідження ультраструктури тромбоцитів (Т) проводили в крові осіб з цукровим діабетом ІІ типу (ЦД) до і після проведеного курсу лікування за допомогою Діаліпону-Турбо — діюча речовина — α-ліпоєва кислота (АЛК). До групи (n = 20) входили пацієнти у віці від 50 до 70 років обох статей, середній вміст глюкози в крові складав 11,0 ± 1,0 ммоль/л. Контрольну групу становили 10 здорових осіб, рондомізірованних за статтю та віком. На основі особливостей ультраструктури Т у пацієнтів з ЦД можна вважати, що розвиток захворювання супроводжується порушеннями з боку судинної стінки, зумовленими змінами функції серотонінергічної системи. Підвищується схильність до тромбоутворення, що в комплексі може сприяти формуванню патології серцево-судинної системи. Порушення в мітохондріальному (МХ) апараті клітин є прямим свідченням того, що при ЦД, принаймні, в клітинах крові, розвивається мітохондральна дисфункція (МД). Під впливом АЛК відбувається активація морфогенезу МХ і суттєве зменшення проявів МД. Отже, включення в комплексну терапію ЦД, препаратів, які не впливають на основні патогенетичні ланки захворювання (гіперглікемія), здатні запобігати формуванню (або зменшувати прояви) супутньої патології, зумовленої порушеннями судинної стінки і розвитком МД.
Доп.точки доступа:
В’юницький, В. П.
Розова, К. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

13.

Фадєєнко, Г. Д.
Метаболічні захворювання та неалкогольна жирова хвороба печінки - особливості стану кишкової мікробіоти / Г. Д. Фадєєнко, Н. І. Черелюк, В. Ю. Гальчинська // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 99-105

MeSH-главная:
ОБМЕНА ВЕЩЕСТВ БОЛЕЗНИ -- METABOLIC DISEASES (осложнения)
НЕАЛКОГОЛЬНАЯ ЖИРОВАЯ БОЛЕЗНЬ ПЕЧЕНИ -- NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE (осложнения)
КИШЕЧНИК -- INTESTINES (микробиология)
Аннотация: У дослідження залучено 120 хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП), серед них було 59 чоловіків (49,2%) та 61 жінки (50,8%)) у віці 47 [28; 65] років. Всі обстежені хворі на НАЖХП мали одно або декілька супутніх метаболічних захворювань (МЗ): ожиріння (ОЖ) n = 67, цукровий діабет ЦД 2-го (ЦД2) n = 20, гіпертонічну хворобу (ГХ) n = 33. Слід зазначити, що майже 70% хворих з НАЖХП мали інсулінорезистентність (ІР). Групу контролю склали 20 практично здорових осіб: 8 чоловіків (40%) та 12 жінок (60%), у віці 43 [23; 60] роки. Обидві групи були порівнянні за статтю та віком. Вивчення складу кишкової мікробіоти (КМ) на рівні основних філотипів проводилося шляхом ідентифікації загальної бактеріальної ДНК і ДНК Bacteroidetes, Firmicutes та Actinobacteria, а також співвідношення Firmicutes/Bacteroidetes методом кількісної полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі з використанням універсальних праймерів для гену 16S рРНК і таксон-специфічних праймерів. Нами показано, що стан КМ у хворих на НАЖХП та тлі МЗ суттєво змінюється при коморбідному перебігу. У всіх обстежених хворих з НАЖХП виявлено достовірне збільшення співвідношення Firmicutes/ Bacteroidetes у порівнянні з групою контролю 3,41 [1,48; 7,82]; 0,64 [0,52; 1,47]. Найбільш значущі порушення стану КМ були виявлені у хворих з коморбідним перебігом НАЖХП + ОЖ + ІР 5,27 [3,89; 11,69], при коморбідному НАЖХП + ІР дане співвідношення мало пологе зниження 4,23 [2,59; 9,81]; в той час як при коморбідному НАЖХП + ОЖ + ЦД2, НАЖХП + ОЖ + ГХ та НАЖХП + ГХ + ЦД2 відносне співвідношення Firmicutes/Bacteroidetes було дещо нижчим та становило 3,08 [1,87; 7,49]; 2,7 [1,34; 6,27] та 2,3 [1,05; 7,32] відповідно. У той час як відносна кількість Actinobacteria, майже не відрізнялося ні в одній з груп та в групі контролю. Проведений статистичний аналіз не зафіксував вірогідної різниці досліджуваних показників в залежності від гендерної приналежності
Доп.точки доступа:
Черелюк, Н. І.
Гальчинська, В. Ю.

Свободных экз. нет

Найти похожие

14.

Hryntsova, N. B.
Morphofunctional reconstructions of the epiphysal-parathyroide axis structural components of rats in the period of readaptation after prolonged exposure to heavy metals / N. B. Hryntsova, O. O. Tymakova, A. M. Romaniuk // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - P106-114

MeSH-главная:
ЭПИФИЗЫ -- EPIPHYSES (патофизиология)
ПАРАЩИТОВИДНЫЕ ЖЕЛЕЗЫ -- PARATHYROID GLANDS (патофизиология)
МЕТАЛЛЫ ТЯЖЕЛЫЕ -- METALS, HEAVY (вредные воздействия)
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Аннотация: An important environmental problem is the pollution of the environment with heavy metal salts, which are in various combinations depending on the region and cause adverse effects on public health. The endocrine system together with the immune and nervous system maintains homeostasis in the body. In order to study the morphofunctional rearrangements of the epiphyseal-parathyroid axis structural components in rats during 30 days of readaptation after 90 days of exposure to heavy metal salts (zinc (ZnSO4 · 7H2O) — 5 mg/l, copper (CuSO4 · 5H2O) — 1 mg/l, iron (FeSO4 ) — 10 mg/l, manganese (MnSO4 · 5H2O) — 0.1 mg/l, lead (Pb(NO3 ) 2 ) — 0.1 mg/l and chromium K2Cr2O7) — 0.1 mg/l) an experiment was performed on 24 white sexually mature male rats weighing 250–300 g, aged 7–8 months. The animals of the experimental group consumed ordinary drinking water for 30 days. Morphological, statistical, immunohistochemical and biochemical research methods were used. The 30-day period of readaptation after 90 days of heavy metal salts intake is insufficient to completely restore homeostasis in the epiphyseal-parathyroid system, which is at the stage of chronic stress «subcompensation». Significant morphological changes on the part of the vascular bed of the pineal gland and parathyroid glands (blood stasis, erythrocyte aggregation, sludge phenomenon) were determined, an active glial reaction was formed in the pineal gland, and the structure of the epithelial trabeculae of the glands was disturbed. The levels of parathyroid hormone and calcium in the blood of experimental animals were significantly lower than those of experimental animals. There is a greater vulnerability and faster dynamics of the regenerative processes in the parathyroid glands to the action of salts of heavy metals in comparison with the pineal gland. The development of hypofunction of the parathyroid glands, of course, has a negative effect on the overall calcium metabolism in the body, the development of compensatory and adaptive processes and the course of the general adaptation syndrome in response to the damaging agent
Важливою екологічною проблемою є забруднення навколишнього середовища солями важких металів, які знаходяться у різноманітних комбінаціях в залежності від регіону та зумовлюють несприятливий вплив на здоров’я населення. Ендокринна система разом з імунною та нервовою підтримує гомеостаз у організмі. З метою вивчення морфофункціональних перебудов структурних компонентів епіфізарно-паратиреоїдної вісі щурів в період 30-ти денної реадаптації після 90-то денного впливу солей важких металів (ZnSO4 · 7H2O) — 5 мг/л, (CuSO4 · 5H2O) — 1 мг/л, (FeSO4 ) — 10 мг/л, (MnSO4 · 5H2O) — 0,1 мг/л, (Pb(NO3 ) 2 ) — 0,1 мг/л та (K2Cr2O7) — 0,1 мг/л) був проведений експеримент на 24 білих статевозрілих щурах-самцях масою 250–300 г, віком 7–8 місяців. Тварини експериментальної групи протягом 30-ти діб вживали звичайну питну воду. Було застосовано морфологічні, статистичні, імуногістохімічні та біохімічні методи дослідження. 30-ти денний термін реадаптації після 90-то денного надходження в організм солей важких металів є недостатнім для повного відновлення гомеостазу в епіфізарнопаратиреоїдній системі, яка перебуває в стадії «субкомпенсації» хронічного стресу. Було визначено виразні морфологічні перебудови зі сторони судинного русла епіфізу та прищитоподібної залози (стаз крові, агрегація еритроцитів, сладж-феномен), у епіфізі формувалася активна гліальна реакція, порушувалася будова епітеліальних трабекул залоз. Рівні паратгормону та кальцію в крові експериментальних тварин були достовірно нижчими за показники експериментальних тварин. Відмічена більша уразливість та більш швидка динаміка відновних процесів у прищитоподібній залозі до дії солей важких металів у порівнянні з епіфізом. Розвиток гіпофункції прищитоподібної залози безперечно негативно впливає на загальний кальцієвий метаболізм в організмі, розвиток компенсаторно-пристосувальних процесів та перебіг загального адаптаційного синдрому у відповідь на дію пошкоджуючого агента
Доп.точки доступа:
Tymakova, O. O.
Romaniuk, A. M.

Свободных экз. нет

Найти похожие

15.

Age characteristics of morphogenesis of diabetic myopathies / O. Ya. Zhurakivska [et al.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - P115-123

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЫЙ -- DIABETES MELLITUS, EXPERIMENTAL (осложнения)
МИОТОНИЧЕСКИЕ РАССТРОЙСТВА -- MYOTONIC DISORDERS (этиология)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Аннотация: One of the complications of diabetes mellitus (DM) is diabetic myopathy, which is diagnosed in 88% of patients. Therefore, the purpose of our study was to establish the age characteristics of histo-ultrastructural changes in the masticatory muscle of 2-month (immature) and 6-month (mature) rats with streptozotocin-induced diabetes mellitus (STD). It was induced by a single intraperitoneal injection of streptozotocin 7 mg/100 g body weight in 2-month animals, and 6 mg/100 g body weight in 6-month-old rats. It was found that on the 70th day of STD there was a muscle sequestration and focal aseptic inflammatory cell infiltrates in the masticatory muscle of 2-month-old rats, while in 6-month-old animals the fibrosis and focal lysis of individual muscle fibers (MF), sometimes their necrosis and partial replacement by connective tissue were noticed. Sonography revealed in 6-month-old rats partial necrosis of MF, karyorexis, subsarcolemic edema, fibrosis and lysis of myofibrils, destruction of mitochondria; 2-month animals had intracellular regenerative processes: formation of young mitochondria, appearance of numerous granules of glycogen in the sarcoplasm between myofibrils. Such changes occur against the background of the diabetic microangiopathy. Adult animals had a massive destruction of neuromuscular junctions (NMJs) and it leads to a decrease in the area of axon sprouting by 67% and is accompanied by partial destruction of neuromuscular synapses. In 2-month-old rats, there was also a decrease in the area of NMJs by 54%, while in some NMJs the reinnervation processes were noted due to collaterals from neighboring nerve fibers. Thus, diabetic myopathy is diagnosed in the masticatory muscle of SDM rats of different ages, which results from the development of diabetic microangiopathy and peripheral neuropathy. In adult animals, it leads to atrophy and partial sclerosis of MF of the masticatory muscle, and in immature animals, compensatory-restorative processes are observed in the NMJs and MF
Одним із ускладнень цукрового діабету (ЦД) є діабетична міопатія, що діагностується у 88 % хворих. Тому метою нашої роботи було встановити вікові особливості гісто-ультраструктурних змін жувального м’яза 2-місячних (нестатевозрілих) та 6-місячних (статевозрілих) щурів при стрептозотоциновому цукровому діабеті (СЦД). Останній моделювали одноразовим внутрішньоочеревинним введенням стрептозотоцину в дозі 7 мг на 100 г маси тіла 2-місячним та 6 мг на 100 г маси тіла 6-місячним щурам. Встановлено, що на 70-у добу перебігу СЦД в жувальному м’язі 2-місячних щурів відмічаються секвестрація м’яза та вогнищеві асептичні запальні клітинні інфільтрати, тоді як у 6-місячних тварин — розволокнення та вогнищевий лізис окремих м’язових волокон (МВ), подекуди їх некроз та часткове заміщення сполучною тканиною. На ультраструктурному рівні в 6-міс щурів виявляються явища парціального некрозу МВ, каріорексис, підсарколемальний набряк, розволокнення і лізис міофібрил, руйнування мітохондрій, у 2-міс — наявні внутрішньоклітинні регенераторні процеси: утворення молодих мітохондрій; поява чисельних гранул глікогену в саркоплазмі між міофібрилами. Такі зміни відбуваються на тлі розвитку діабетичної мікроангіопатії. У статевозрілих відмічається масивне руйнування нервово-м’язових з’єднань (НМЗ), що веде до зменшення площі спраутингу аксонів на 67% і супроводжується частковим руйнуванням нейром’язових синапсів. У 2-міс щурів, також, відмічається зменшення площі НМЗ на 54%, при цьому в окремих НМЗ спостерігаються реііннерваційні процеси внаслідок коллатералей від сусідніх нервових волокон. Таким чином, у жувальному м’язі щурів різних вікових груп при СЦД діагностується діабетична міопатія, що виникає внаслідок розвитку діабетичної мікроангіопатії та периферійної нейропатії. При цьому у статевозрілих тварин вона призводить до атрофії та часткового склерозу МВ жувального м’яза, а у нестатевозрілих спостерігаються компенсаторно-відновні процеси в НМЗ і МВ
Доп.точки доступа:
Zhurakivska, O. Ya.
Koshkin, O. Ye.
Tkachuk, Y. L.
Rudyak, O. M.
Knyazevych-Chorna, T. V.

Свободных экз. нет

Найти похожие

16.

The influence of antidiabetic combined medicinal product glikverin based on voglibose and quercetin on lipid exchange indices under conditions of experimental metabolic syndrome / N. M. Kononenko [et al.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - P124-130

MeSH-главная:
МЕТАБОЛИЧЕСКИЙ СИНДРОМ X -- METABOLIC SYNDROME X (лекарственная терапия, метаболизм)
ЭКСПЕРИМЕНТЫ НА ЖИВОТНЫХ -- ANIMAL EXPERIMENTATION
Аннотация: The aim of this work was to study the effect of glikverin based on voglibose and quercetin on lipid metabolism in experimental metabolic syndrome. Materials. The metabolic syndrome model was reproduced by keeping rats on a hypercaloric diet (containing 20 % fatty food and fructose ad libitum (1 g per day per 100 g of body weight as a 10 % aqueous solution) for 8 weeks. The content of complex carbohydrates in the daily diet of animals was 60 %. The following groups of rats were used: group 1 — intact control; group 2 — rats receiving a hypercaloric diet; group 3 — animals that were administered glikverin at a dose of 50 mg/kg on the background of hypercaloric diet, groups 4–6 — animals that were administered comparison drugs on the background of hypercalorie diet: quercetin substance at a dose of 50 mg/kg, the voglibose substance at a dose of 0.06 mg/kg and standard drug — metformin at a dose of 60 mg/kg. The study drugs were administered simultaneously with the hypercaloric diet intragastrically for 8 weeks. Lipid metabolism was assessed by body weight gain, total cholesterol, triacylglycerols, low- and highdensity lipoprotein cholesterol, and serum TNF-α levels. Results. It was found that the combined product glikverin reduces body weight gain by 66%, which is probably specified by the action of its component component voglibose, which slows down the breakdown and absorption of carbohydrates in the intestine. The results of the study of lipid metabolism in blood serum showed that the combination of voglibose and quercetin in the combined agent leads to the summation of their pharmacological effects. Under the influence of glikverin, the content of total cholesterol decreased by 1.7 times, LDL-C and TAG - by 1.6 and 2.2 times, respectively, the level of HDL-C increased by 46%. Comparative analysis showed that the pronounced antiatherogenic effect of the combined agent is due to the effect of both components, with a predominant effect on the lipid metabolism of quercetin. The revealed hypocholesterolemic and hypolipidemic action provide an antiatherogenic effect. The severity of this effect, which provided glikverin, significantly exceeded the comparison agents quercetin, voglibose and metformin. The combination of voglibose and quercetin also reduced by 38% the content of TNF-α - an inductor of insulin resistance in obesity. The obtained results substantiate the expediency of further pharmacological study of the antidiabetic properties of glikverin as a promising tool for the treatment of metabolic syndrome and type 2 diabetes
Метою даної роботи було дослідження впливу нового комбінованого засобу глікверину на основі воглібозу та кверцетину на показники ліпідного обміну за умови експериментального метаболічного синдрому. Maтеріали і методи. Модель метаболічного синдрому відтворювали шляхом утримання щурів на гіперкалорійній дієті (містила 20% жирної їжі — насичені ліпіди (сало) та фруктоза ad libitum (1 г на добу на 100 г маси тіла) у вигляді 10 % водного розчину протягом 8 тижнів. При цьому вміст складних вуглеводів у добовому раціоні тварин складав 60 %. Використовували наступні групи щурів: 1 група — інтактний контроль; 2 група — щури, які отримували гіперкалорійну дієту; 3 група — тварини, яким на фоні гіперкалорійної дієти вводили глікверин у дозі 50 мг/кг, 4–6 групи — тварини, яким на тлі гіперкалорійної дієти вводили препарати порівняння: субстанцію кверцетину в дозі 50 мг/кг, субстанцію воглібозу в дозі 0,06 мг/кг та стандартний препарат — метформін у дозі 60 мг/кг. Досліджувані засоби вводили одночасно з гіперкалорійною дієтою внутрішньошлунково, протягом 8 тижнів. Ліпідний обмін оцінювали за приростом маси тіла, вмістом загального холестерину, триацилгліцеролів, холестерину ліпопротеїдів низької та високої щільності і рівнем TNF-α у сироватці крові. Результати. Встановлено, що комбінований засіб глікверин послаблює зростання маси тіла на 66 %, що, ймовірно, обумовлено дією його складового компоненту воглібозу, який уповільнює розщеплення та всмоктування вуглеводів у кишечнику. Результати дослідження ліпідного обміну в сироватці крові показали, що поєднання воглібозу та кверцетину у комбінованому засобі призводить до сумації їх фармакологічних ефектів. Під впливом глікверину вміст загального холестерину знижувався в 1,7 рази, ХС-ЛПНЩ та ТАГ — в 1,6 і 2,2 рази відповідно, рівень ХС-ЛПВЩ підвищувався на 46 %. Порівняльний аналіз показав, що виразна антиатерогенна дія комбінованого засобу обумовлена ефектом обох складових компонентів, з переважним впливом на ліпідний обмін кверцетину. Виявлена гіпохолестеринемічна та гіполіпідемічна дія забезпечує антиатерогенний ефект, за виразністю якого глікверин значно перевершує препарати порівняння кверцетин, воглібоз та метформін. Комбінація воглібозу та кверцетину також знижувала на 38 % вміст ФНП-α — індуктора інсулінорезистентності за умови ожиріння. Отримані результати обґрунтовують доцільність подальшого фармакологічного вивчення антидіабетичних властивостей глікверину як перспективного засобу для лікування метаболічного синдрому та цукрового діабету 2 типу
Доп.точки доступа:
Kononenko, N. M.
Ruban, O. A.
Chikitkina, V. V.
Kovalevska, I. V.

Свободных экз. нет

Найти похожие

17.

Нітрозивний стрес та активація пероксидного окиснення ліпідів - предиктори порушень сперматогенезу у щурів із токсичним гепатитом / Н. В. Мельниківська [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 131-137

MeSH-главная:
ПЕЧЕНИ ЛЕКАРСТВЕННОЕ ПОВРЕЖДЕНИЕ -- DRUG-INDUCED LIVER INJURY (метаболизм, осложнения)
СПЕРМАТОГЕНЕЗ -- SPERMATOGENESIS
БЕСПЛОДИЕ МУЖСКОЕ -- INFERTILITY, MALE (диагностика, этиология)
Аннотация: За останні 20 років згідно з даними ВООЗ спостерігається тенденція до щорічного зростання у всіх країнах світу кількості хворих із захворюваннями печінки, особливо серед чоловіків. На теперішній час близько 15 % подружніх пар у всьому світі мають проблеми з природним настанням вагітності, при цьому частка «чоловічого» фактора в безплідді родини складає 50–60 %. За відсутності даних щодо причин порушень дозрівання сперматозоїдів, виділяють так зване ідіопатичне безпліддя. Цілком ймовірно, що саме гепатит, як первинне захворювання, може бути однією з причин виникнення ідіопатичного чоловічого безпліддя. Метою дослідження було з’ясування прогностичної значущості показників обміну оксиду азоту та процесів ліпопероксидації в розвитку порушень сперматогенезу у щурів з токсичним гепатитом. При дослідженні прооксидантного статусу щурів з гепатитом, індукованим ССl4, виявлено вірогідне підвищення в гомогенаті печінки вмісту первинних та вторинних продуктів ПОЛ в 1,6 і 1,4 рази відповідно. На рівні цілісного організму інтенсивність процесів вільно радикального окиснення є менш вираженою, ніж в печінці. Зареєстровано підвищення активності первинних реакцій ПОЛ у вигляді збільшення на 24 % вмісту дієнових кон΄югатів у сироватці крові щурів з гепатитом. Дослідження стану метаболізму NO виявили тенденцію до підвищення вмісту нітрат та нітрит аніонів у гомогенаті печінки щурів з ССl4-інтоксикацією та значуще зростання концентрації первинного продукту нітрозивного стресу — нітрит-аніону у сироватці крові. Проведені експерименти показали, що за умов токсичного гепатиту значущих змін зазнали усі показники спермограми, які були досліджені, за виключенням відсотка рухливих сперматозоїдів. Це пов’язано з чутливістю сперматозоїдів до окисної атаки та нітрозивного стресу, на тлі яких відбувається пошкодження їх ядерної ДНК та як наслідок зниження рухомості
Доп.точки доступа:
Мельниківська, Н. В.
Кудря, М. Я.
Палагіна, І. А.
Устенко, Н. В.
Лалименко, О. С.
Морозюк, А. Ю.
Тржецинський, С. Д.

Свободных экз. нет

Найти похожие

18.

The fertility of rats females-offspring born to mothers with fetoplacental insufficiency / N. Yu. Seliukova [et al.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - P138-146

MeSH-главная:
ПЛАЦЕНТАРНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- PLACENTAL INSUFFICIENCY (патофизиология)
ФЕРТИЛЬНОСТЬ -- FERTILITY
МАТЬ-ПЛОД, ОБМЕН -- MATERNAL-FETAL EXCHANGE
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Аннотация: The penetration of the toxic substances into mother’s organism leads to the cumulative xenobiotic burden of different degree with the following induction of removal reactions and developing of obstetric complications, and may cause the metabolic form of fetoplacental insufficiency. The pathogenesis of the fetoplacental insufficiency is determined by morphological changes and disturbances of placenta functioning. The purposes of this work were to study influence of further consequences of experimental fetoplacental insufficiency in mothers of young and mature reproductive age on the females-offspring fertility and to investigate the protective properties of original pharmaceutical composition.Materials and methods. The healthy, Vistar mature rat’s females of young (3 months) and mature (10 months) reproductive age have been used in the experiment. 8 groups for 7 pregnant females in each have been formed: groups 1 and 2 — intact animals of young and mature reproductive age; groups 3 and 4 — females with experimental fetoplacental insufficiency of young and mature reproductive age accordingly; groups 5 and 6 — young and mature animals with experimental fetoplacental insufficiency treated by pharmaceutical composition from 11 to 19 day of pregnancy. Groups 7 and 8 — young and mature animals with experimental fetoplacental insufficiency treated by drug of comparison – Dipyridamole. The modeling of fetoplacental insufficiency has been fulfilled by daily subcutaneous introduction of 50% tetrachloromethane oil solution in dose of 2 ml/kg of body mass from 12 to 18 day of pregnancy. The fertility of females has been determined according to the results of mating with intact healthy males. The blood serum samples have been obtained for Estradiol and Testosterone levels determination.Results. Fetoplacental insufficiency influences the fertility of females-offspring born to mothers of young and mature reproductive age. Аll the groups of females-offspring born to mothers with fetoplacental insufficiency have significantly lowered pregnancy index and integral fecundity. Only in offspring born to mothers of young reproductive age with fetoplacental insufficiency the decreased number of pregnancy corpus luteum, implantation sites and fetuses has been observed. The introduction of pharmaceutical composition to pregnant females has lead to female birth with normalized levels of sex hormones, nevertheless, animals has demonstrated decreased fecundity
Проникнення токсичних речовин в організм матері призводить до кумулятивного ксенобіотіческого навантаження різного ступеня з подальшим індукуванням реакцій виведення і розвитком акушерських ускладнень, а також може викликати метаболічну форму фетоплацентарної недостатності. Патогенез фетоплацентарної недостатності визначається морфологічними змінами та порушеннями функціонування плаценти. Метою даної роботи було вивчення впливу віддалених наслідків експериментальної фетоплацентарної недостатності у матерів молодого і зрілого репродуктивного віку на фертильність самиць-нащадків і вивчити захисні властивості оригінальної фармацевтичної композиції. Матеріали та методи. В експерименті використовували здорових статевозрілих самиць щурів, молодого (3 місяці) і зрілого (10 місяців) репродуктивного віку. Сформовано 8 груп по 7 вагітних самиць в кожній: 1-а та 2-а групи — інтактні тварини молодого і зрілого репродуктивного віку; 3-я та 4-а групи — самки з експериментальної фетоплацентарной недостатністю молодого і зрілого репродуктивного віку відповідно; 5-а та 6-а групи — молоді та зрілого репродуктивного віку з фетоплацентарної недостатністю, які отримували фармацевтичну композицію з 11 по 19 добу вагітності. Групи 7-а та 8-а — тварини з експериментальною фетоплацентарной недостатністю, які отримували препарат порівняння — дипіридамол. Моделювання фетоплацентарної недостатності проводилося шляхом щоденного підшкірного введення 50% масляного розчину тетрахлорметана в дозі 2 мл/кг маси тіла з 12 по 18 день вагітності. Плодючість самиць визначали за результатами спарювання з інтактними здоровими самцями. Зразки сироватки крові брали для визначення рівнів естрадіолу та тестостерону. Отримані результати. Фетоплацентарна недостатність впливає на фертильність самиць-нащадків, народжених від матерів молодого і зрілого репродуктивного віку. У всіх груп самиць-нащадків, народжених від матерів з фетоплацентарної недостатністю, значно знижався індекс вагітності та інтегральна плодючість. Тільки у нащадків, народжених від матерів молодого репродуктивного віку з фетоплацентарної недостатністю, спостерігалося зниження кількості жовтих тіл вагітності, місць імплантацій і плодів. Введення фармацевтичної композиції вагітним самицям призвело до нормалізації рівнів статевих гормонів, але тим не менш, тварини продемонстрували зниження плідності
Доп.точки доступа:
Seliukova, N. Yu.
Korenieva, Ye. M.
Kustova, S. P.
Boiko, M. O.
Misiura, K. V.

Свободных экз. нет

Найти похожие

19.

Проблема діабетогенного потенціалу статинів і шляхи її вирішення (огляд літератури) / В. В. Бугерук [та ін.] // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 147-154

MeSH-главная:
ГИПОЛИПИДЕМИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- HYPOLIPIDEMIC AGENTS (терапевтическое применение)
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (патофизиология, профилактика и контроль)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ -- CARDIOVASCULAR DISEASES (патофизиология, профилактика и контроль)
Аннотация: Метою проведеної роботи було на підставі огляду даних літератури проаналізувати значення діабетогенного потенціалу статинів та можливостей вирішення цієї проблеми в пацієнтів з цукровим діабетом та без діабету.Матеріал і методи. Був проведений систематичний огляд літературних даних, які включали результати експериментальних та клінічних досліджень, у тому числі багатоцентрових плацебо контрольованих досліджень (JUPITER, ТNТ, IDEAL, SPARCL, METSIM, WOSCOPS, ALLHAT-LLT, PROSPER та ін.), систематичні огляди літератури, метааналізи, сучасні міжнародні рекомендації щодо статинотерапії у пацієнтів високого ризику з і без цукрового діабету.Результати аналізу проведених досліджень щодо впливу довготривалої статинотерапії, даних рандомізованих клінічних та генетичних досліджень надають переконливі докази того, що терапія статинами пов’язана з невеликим, але значним абсолютним збільшенням ризику розвитку нових випадків цукрового діабету (приблизно один випадок на 1000 пацієнтів на рік лікування), але також запобігає за той же період виникненню п’яти нових випадків серцево-судинних захворювань. Виявлений діабетогенний потенціал статинів може бути класовим ефектом, ризик збільшує високоінтенсивна статинотерапія. Механізм розвитку діабету реалізується через зниження функції панкреатичних β-клітин та порушення інсулінорезистентності. Базуючись на сучасних міжнародних рекомендаціях (ESC 2019, ADA 2020), в статті підкреслюється, що не зважаючи на помірний діабетогенний потенціал, статини рекомендовано застосувати для первинної та вторинної профілактики в пацієнтів з високим ризиком кардіоваскулярних ускладнень, в тому числі й у хворих на цукровий діабет.Зроблені висновки, що статинотерапія, особливо інтенсивна, може сприяти виникненню нових випадків цукрового діабету, передусім в осіб з метаболічним синдромом та інсулінорезистентністю. Не зважаючи на помірний діабетогенний потенціал, статини рекомендовані сучасними міжнародними організаціями (ESC 2019, ADA 2020) в первинній та вторинній профілактиці для пацієнтів з високим ризиком кардіоваскулярних ускладнень, в тому числі й в пацієнтів з цукровим діабетом. Статинотерапія у хворих має бути індивідуалізованою з урахуванням віку, статі пацієнтів, супутньої патології, показників вуглеводного та ліпідного обміну, а також наявності діабетогенних факторів ризику. Пацієнти потребують модифікації способу життя для зменшення діабетогенних ризиків.
Доп.точки доступа:
Бугерук, В. В.
Волошина, О. В.
Дукова, О. Р.
Лисий, І. С.
Найдьонова, О. В.
Дичко, Т. О.

Свободных экз. нет

Найти похожие

20.

Плехова Олена Ігорівна (75 років) // Пробл. ендокринної патології. - 2020. - N 4. - С. 155-156

MeSH-главная:
ЭНДОКРИНОЛОГИЯ -- ENDOCRINOLOGY (история, кадры)
ПЕДИАТРИЯ -- PEDIATRICS (история, кадры)
Доп.точки доступа:
Плехова, Олена Ігорівна (8.08.1945)

Свободных экз. нет

Найти похожие

1-20 21-21

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)