Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ТУ3/2018/19/6<.>

Общее количество найденных документов : 19
Показаны документы с 1 по 19

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Бабалян В. О.
Заглавие : Аналіз госпітальної летальності постраждалих із переломами проксимального відділу стегна
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 92-95 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL FRACTURES
СМЕРТНОСТЬ БОЛЬНИЧНАЯ -- HOSPITAL MORTALITY
Аннотация: Переломи проксимального відділу стегна є причиною значної кількості соціальних наслідків. В першу чергу це обумовлено високим ризиком летальності при цих ушкодженнях. Найбільший ризик смерті після перелому стегна виникає в перші 3–6 місяців і становить від 12 до 24 %. Мета. Аналіз летальності пацієнтів із переломами проксимального відділу стегна у період перебування в стаціонарі. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороби померлих із переломами проксимального відділу стегна, які були госпіталізовані у відділення травматології для дорослих Харківської міської клінічної багатопрофільної лікарні № 17 з 2011 року по 9-й місяць 2018 року. Оцінювали вік хворого, термін госпіталізації з моменту травми, термін від випадку травми до початку оперативного втручання, термін від травми до констатації смерті, вид лікування, супутній діагноз, когнітивний стан за оцінкою невропатологів або психіатрів, оцінювали ступінь операційного ризику за фізичним статусом пацієнта, патологоанатомічний діагноз за результатами судово-медичної експертизи, розбіжність у клінічному та патологоанатомічному діагнозах. Результати. Проаналізовано 18 історій хвороби пацієнтів, які померли в умовах лікарні, серед них 8 пацієнтів мали рентген-верифіковані ознаки переломів вертлюгової ділянки стегна та 10 (55 %) — медіальні переломи шийки стегна. Середній вік становив 77 років. Оперативний вид лікування було проведено у 9 (50 %) постраждалих. В першу добу померло 2 (11 %) постраждалих, у перший тиждень — 3 (16 %), з першого по третій тиждень загинуло 8 (44 %) постраждалих та у більш довгий термін з 21-ї по 103-тю добу — 5 (27 %) хворих. Оцінку когнітивного статусу виконано у 13 (72 %) пацієнтів. У хворих визначали коморбідний статус: у 100 % випадків зафіксовано ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу, серцеву недостатність, коронаросклероз, у 7 (38 %) виявлено цукровий діабет 2-го типу, у 2 пацієнтів — злоякісні новоутворення. Основною причиною летальності була гостра серцева недостатність. У трьох померлих патологоанатомічно діагностовано запалення легень, що не було встановлено клінічно. За період спостереження у клініку травматології було госпіталізовано 12 227 осіб, серед них із переломами проксимального відділу стегна — 561 людина. Рівень госпітальної летальності для вказаної групи становить 0,15 %. Звертає на себе увагу факт несвоєчасної діагностики запалення легеневої тканини, що пояснюємо невдалою якістю рентгенографії грудної клітки у лежачому положенні чи пересувними рентген-апаратами. В усіх померлих визначався суттєвий коморбідний стан, що є предиктором ускладненого перебігу післяопераційного або післятравматичного періоду. Висновки. Найбільш частою причиною госпітальної летальності постраждалих із переломами проксимального відділу стегна є гостра недостатність кровообігу. Поєднання порушень когнітивного статусу з коморбідністю у соматичному статусі постраждалого є значним предиктором високого ступеня операційного ризикуProximal femoral fracture is the cause of a significant number of social consequences. First of all, this is due to the high risk of mortality in these injuries. The greatest risk of death after a hip fracture occurs in the first 3–6 months and ranges from 12 to 24 %. The purpose was to analyze the mortality of patients with proximal femoral fractures during the period of stay in a hospital. Materials and methods. A retrospective analysis of the history of the disease of the females with proximal femoral fractures, who were hospitalized in the department of traumatology for adults of the Kharkiv Municipal Clinical Multidisciplinary Hospital No. 17 from 2011 to 9 months of 2018, was conducted. We evaluated the age of the patient, duration of hospitalization from the moment of injury, period from the trauma to the beginning of surgical intervention, period from injury to death, type of treatment, concomitant diagnosis, cognitive status according to neuropathologists or psychiatrists, the degree of surgical risk by assessing the physical status of the patient, pathoanatomical diagnosis based on the results of forensic medical examination, divergence of clinical diagnosis and pathologoanatomical diagnosis. Results. Eighteen records of patients who died in a hospital were analyzed, of which 8 patients had X-ray signs of acetabular fracture and 10 (55 %) — medial femoral neck fracture. The average age was 77 years. Surgeries were performed in 9 (50 %) patients. On the first day, 2 (11 %) persons died, during the first week — 3 (16 %), from the first to the third week — 8 (44 %), and in the longer period, from 21 to 103 days, — 5 (27 %) patients. The assessment of cognitive status was performed in 13 (72 %) individuals. Patients’ comorbid status was determined: in 100 % of cases, ischemic heart disease, hypertension, heart failure, coronary sclerosis were detected, in 7 cases (38 %) — diabetes mellitus type 2, and in 2 cases — malignant neoplasms. The main cause of lethality was acute heart failure. In three died patients, pneumonia was diagnosed postmortem, it was not detected clinically. During the period of observation, 12,227 patients were hospitalized in the traumatology clinic, of them the proximal femoral fractures were detected in 561 cases. The hospital mortality rate for the defined group was 0.15 %. Attention is drawn to the late diagnosis of inflammation of the pulmonary tissue, which is explained by the poor quality of chest X-ray in prone position or mobile X-ray apparatus. In all died persons, a significant comorbid state was determined, which is a predictor of the complicated course of postoperative or post-traumatic period. Conclusions. The most common cause of hospital mortality in patients with proximal femoral fractures is acute circulatory failure. The combination of cognitive impairment with comorbidity in the somatic status of the patients is a significant predictor of a high degree of surgical risk
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Думанский Ю. В., Синяченко О. В., Степко Ф. А., Верзилов С. Н.
Заглавие : Периартикулярный паранеопластический синдром при раке легкого
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 96-99 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Библиогр. в конце ст.
MeSH-главная: ПАРАНЕОПЛАСТИЧЕСКИЕ СИНДРОМЫ -- PARANEOPLASTIC SYNDROMES
ЛЕГКИХ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- LUNG NEOPLASMS
Аннотация: Паранеопластичний синдром (ПНПС) при раку легені (РЛ) характеризується ревматологічними і неврологічними періартикулярними проявами. ПНПС став актуальною проблемою сучасної онкології, але особливості його перебігу і розвиток самого пухлинного процесу залишаються вивченими недостатньо. Мета дослідження: оцінити клініко-лабораторні прояви паранеопластичного (неоплазмового) періартикулярного синдрому (ПАС) у контексті зв’язків з окремими ознаками РЛ. Матеріали та методи. ПНПС виявлений у 258 (16 %) хворих на РЛ, а ПАС — в 114 (44 %) випадках ПНПС. Ці пацієнти (83 чоловіки і 31 жінка, середній вік 59 років) становили основну групу спостережень, а інші 144 пацієнти з ПНПС увійшли до групи порівняння. Результати. Серед хворих із паранеопластичним ПАС остеоартропатію діагностовано в 24 % випадків, периферійну нейропатію — в 11 %, фіброзити і тендовагініти — в 6 %, фасціїти й ентезопатії — в 4 %, альгодистрофію — в 3 %, що порівняно з іншими обстеженими, які страждають від ПНПС, вірогідно частіше розвивається в жінок (у 1,9 раза) і локалізується в середній долі (у 3,8 раза). У цієї категорії пацієнтів частіше формується плоскоклітинний гістологічний варіант пухлини (у 1,5 раза), спостерігається проростання її в грудну стінку (у 2,1 раза), стиснення поворотного нерву (у 3,8 раза) і більша кількість груп метастазів у лімфатичних вузлах (на 1/4), але відсутнє двобічне ураження легенів, рідше відзначається крупноклітинна карцинома (у 3,2 раза), компресійний синдром (у 4 рази), проростання неоплазми в трахею (у 2,5 раза), що залежить від потужності використаної хіміотерапії, вживаних препаратів платини, алкілантів, алкалоїдів барвінку й антрациклінів. При цьому періартикулярні паранеопластичні прояви сприяють виникненню мієлодепресії, променевого фіброзу легені та езофагіту. Висновки. Формування паранеопластичного ПАС спостерігається майже у кожного другого хворого з ПНПС, обумовленим РЛ, що супроводжується особливостями перебігу пухлинного процесу, а отримані дані диктують необхідність подальших досліджень для виділення критеріїв ранньої діагностики ПАС та інформативних прогностичних чинників щодо подальшого перебігу РЛParaneoplastic syndrome (PNPS) associated with lung cancer (LC) is characterized by rheumatologic and neurologic periarticular manifestations. PNPS has become an urgent problem of modern oncology, but features of its course and development of tumor process itself are underinvestigated. The purpose was to estimate clinical laboratory manifestations of paraneoplastic (neoplasmic) periarticular syndrome (PAS) within the context of correlation with some signs of LC. Materials and methods. PNPS was detected in 258 (16 %) patients with LC, and PAS — in 114 (44 %) cases of PNPS. These patients (83 men and 31 women with an ave-rage age of 59 years) made up the main study group, and the remai-ning 144 patients with PNPS were included into comparison group. Results. Among patients with paraneoplastic PAS, osteoarthropathy was diagnosed in 24 % of cases, peripheral neuropathy — in 11 %, fibrositis and tendovaginitis — in 6 %, fasciitis and enthesopathy — in 4 %, algodystrophy — in 3 %, which in comparison with the others persons with PNPS more often develops in women (by 1.9 times) and localize in the middle lobe (by 3.8 times). Also, these patients more often have squamous histological variant of tumor (by 1.5 times), its extension into chest wall (by 2.1 times), compression of recurrent nerve (by 3.8 times), a large number of groups of metastases in lymph nodes (by 1/4), but they do not have bilateral pulmonary involvement, large-cell carcinoma (by 3.2 times), compression syndrome (by 4.0 times), neoplasm extension into trachea (by 2.5 times), which depends on the power of chemotherapy, used platinum-based drugs, alkylating agents, vinca alkaloids and anthracyclines, while periarticular paraneoplastic manifestations lead to myelodepression, radiation-induced pulmonary fibrosis and esophagitis. Conclusions. Formation of paraneoplastic PAS is observed in almost every second patient with PNPS associated with LC, which is accompanied by the features of tumor process, and obtained data necessitate the further investigations to develop criteria for early diagnosis of PAS and informative prognostic factors for the further course of LC
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Гур’єв С. О., Яровий Д. М., Кушнір В. А.
Заглавие : Аналіз причин інвалідизації груп учасників дорожнього руху, які отримали інвалідність унаслідок дорожньо-транспортних пригод
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 82-84 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ИНВАЛИДНОСТИ СТЕПЕНИ ОЦЕНКА -- DISABILITY EVALUATION
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA
Аннотация: Статтю присвячено проблемі інвалідизації постраждалих унаслідок дорожньо-транспортних пригод, проаналізована структура інвалідності в аспекті безпосередніх причин інвалідизації. Проаналізовано 219 випадків первинної інвалідності, яку постраждалі отримали внаслідок травм при дорожньо-транспортних пригодахThe article deals with the problem of disability as a result of road traffic accident. The structure of disability causes in the aspect of participation in road traffic is analysed. Two hundred nineteen cases of primary disability were analysed, which were a result of road traffic accidents. Determination and evaluation of the immediate causes and factors that led to the disability as a result of car accident are very important in the characterization of disability process. Analysis of the data shown that the direct causative factors of disability were as follows: impaired support function of the lower extremity (59.82 %), central nervous system (CNS) disorders (21.46 %), delayed union (11.87 %), dysfunction of the upper limb (5.02 %), infectious complication in the form of osteomyelitis (1.83 %). Thus, the main cause of disability among victims of road accidents is impaired movements due to a dysfunction of the limbs directly or a disturbed gait regulation by the CNS. Various causes of disability arise depending on the participation in road traffic. Thus, the data indicate that impaired support function of the lower extremity is more likely to cause disability among pedestrians (66.4 %) and drivers of four-wheeled vehicles (19.8 %). Dysfunction of the upper extremity is most common in pedestrians (81.8 %), and CNS disorders — in drivers of four-wheeled vehicles (63.6 %). Oddly enough, the share of drivers and passengers of two-wheeled transport is 4.3 % of the total array. Osteomyelitis as a cause of disability occurs in 100 % of cases in pedestrians. Characterization ofthe causes of disability among those who became disabled due to car accident is an important risk factor affecting the medical and social consequences of road traffic injuries
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Бець І. Г., Ашукіна Н. О., Мальцева В. Є., Нікольченко О. А.
Заглавие : Особливості регенерації кісткової та хрящової тканини після травматичних внутрішньосуглобових ушкоджень (експериментальне дослідження)
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 85-91 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ВНУТРИСУСТАВНЫЕ ПЕРЕЛОМЫ -- INTRA-ARTICULAR FRACTURES
КОСТНАЯ РЕГЕНЕРАЦИЯ -- BONE REGENERATION
ПЕРЕЛОМА ЗАЖИВЛЕНИЕ -- FRACTURE HEALING
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
Аннотация: На сьогодні в лікуванні внутрішньосуглобових переломів домінують технології відкритої репозиції і заглибного остеосинтезу. За наявності безлічі позитивних якостей, характерних для цих технологій, об’єктивним негативним чинником є їх висока травматичність, що обумовлює значну кількість ранніх гнійно-некротичних ускладнень і пізніх порушень регенерації. Ці обставини змушують знову загострити увагу на об’єктивізації свідчень щодо відкритих хірургічних втручань при тяжких внутрішньосуглобових травматичних ушкодженнях. Закриті технології лікування внутрішньосуглобових переломів не викликають питань стосовно травматичности і ризику гнійно-некротичних ускладнень, але репозиційні можливості позавогнищевого остеосинтезу і фіксаційного методу вважаються обмеженими. Один із шляхів поліпшення функціональних результатів закритих технологій — використання ефекту функціонального ремоделювання. Це явище помічено в клінічній практиці, коли первинні сумнівні результати закритої репозиції відламків істотно поліпшувалися в процесі функціонального лікування і наступні функціональні результати лікування виявлялися цілком прийнятними. Такі позитивні перспективи зажадали поглибленого вивчення і визначення умов, необхідних для реалізації ефекту функціонального ремоделювання, і в першу чергу — оптимальних термінів для початку функціонального лікування. Питання про терміни виникло не випадково, тому що існуюча теза «чим раніше, тим краще» на практиці має сумнівний вигляд і, крім того, не має ніякої доказової бази. Мета. На підставі вивчення структурних змін у повношаровому дефекті суглобової поверхні встановити оптимальні тимчасові параметри проведення реабілітаційного лікування для реалізації ефекту функціонального ремоделювання. Матеріали та методи. Виконано експериментальне дослідження на 28 статевозрілих щурах, яким після артротомії колінного суглоба наносили стандартні травматичні ушкодження зовнішнього виростка стегнової кістки. Для стандартизації механізму травми розроблено спеціальний пристрій. Піддослідних тварин об’єднали в 4 групи по 7 особин, яких виводили з експерименту в терміни 3, 7, 14, 28 днів після травми, і виконували гістоморфологічне дослідження препаратів із зони ушкодження. Результати. Встановлено, що протягом перших двох тижнів після травми в зоні ушкодження проходять регенеративні процеси з утворенням органоспецифічних структур, однак механічні властивості регенерату ще не достатні для первинного знерухомлення країв хрящового дефекту, що, як доведено, є основною умовою для утворення хрящеподібної тканини. З цієї причини функціональне лікування в цей період може тільки сповільнити процес регенерації. На 14-ту добу констатовано інтенсивне формування кісткової тканини субхондральних зон, що є прогностично позитивною ознакою, від якої (що також доведено) прямо залежить регенерація хряща. Цим маніфестуються ознаки готовності регенерату до ремоделювання хрящових дефектів. Протягом останніх двох тижнів спостерігалося моделювання суглобових поверхонь шляхом замісного заповнення дефектів кістковою тканиною пластинчастої структури і формування волокнистого хряща; відновлення гіалінового хряща не відбувалося. Висновки. Обґрунтованими термінами початку функціонального лікування є період із третього і не пізніше кінця четвертого тижня після травми, що є оптимальним для реалізації ефекту функціонального ремоделювання ушкоджених суглобових поверхоньToday, the technology of open reposition and external osteosynthesis (AO) is leading one in the treatment of intraarticular fractures. In the presence of many positive characteristic of these technologies, their high invasiveness, causing a significant amount of early infection necrotic complications and late regeneration disorders, is an objective factor. These circumstances are forcing again to focus on the objectification of indications for open surgical interventions in severe intraarticular traumatic injuries. Extrafocal technologies for the treatment of intraarticular fractures do not raise questions regarding the morbidity and the risk of infection necrotic complications, but the reposition possibilities of the extrafocal osteosynthesis and fixation method are considered limited. One of the ways to improve the functional results of closed technologies is to use the effect of functional remodeling. This phenomenon was observed in clinical practice, when the primary controversial results of closed fragment reposition improved significantly during functional treatment, and the subsequent functional results of treatment were quite acceptable. Such positive perspectives required an in-depth study and determination of the conditions necessary for the implementation of the effect of functional remodeling and, first of all, the optimal time for the start of functional treatment. The issue of timing did not arise by chance, since the existing thesis “the sooner the better” looks doubtful in practice, and, moreover, it has no evidence base. The purpose was to establish the optimal time parameters for the rehabilitation treatment in order to realize the effect of functional remodeling of traumatic injuries of the articular surfaces. Materials and methods. An experimental study was performed on 28 adult rats that, after arthrotomy of the knee joint, were subjected to standard traumatic injuries of the lateral condyle of the femur. To standardize the mechanism of injury, a special device was developed. Experimental animals were combined into 4 groups of 7 individuals. On days 3, 7, 14, 28, they were sacrificed, and histomorphological study of preparations from the damage zone was performed. Results. It was found that during the first two weeks after injury, regenerative processes in the damage zone occur, with the formation of organ-specific structures, however, the mechanical properties of the regenerate are not yet sufficient for the primary immobilization of the margins of the cartilage defect, which, as proved, is the main condition for the formation of cartilage. For this reason, functional treatment during this period can only slow down the regeneration process. On day 14, an intensive formation of bone tissue of the subchondral zones was established that is a positive prognostic sign, on which (as also proven) the regeneration of cartilage directly depends. This indicates the signs of regenerate readiness for remodeling cartilage defects. Over the past two weeks, modeling of the articular surfaces has been observed by defect replacing of a bone lamellar structure and forming fibrous cartilage; hyaline cartilage recovery did not occur. Conclusions. The reasonable time to start functional treatment is the period from the beginning of the third and no later than the end of the fourth week after the injury, which is optimal for realizing the effect of functional remodeling of damaged articular surfaces
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Страфун О. С., Богдан С. В., Аббасов С. М.
Заглавие : Результати лікування хворих із частковими ушкодженнями сухожилків надостьового та підлопаткового м’язів плеча
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 100-106 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: СУХОЖИЛИЯ ТРАВМЫ -- TENDON INJURIES
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
Аннотация: Мета дослідження: порівняти результати оперативного лікування хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового та підлопаткового м’язів. Матеріали та методи. Виконані обстеження та лікування 40 хворих із частковими ушкодженнями сухожилків надостьового та підлопаткового м’язів, які мали повний або практично повний обсяг рухів у плечовому суглобі. Всі хворі були розподілені на дві групи: група А — виконані артроскопічний шов часткового ушкодження сухожилка надостьового м’яза (ушкодженням сухожилка підлопаткового м’яза знехтували), дебридмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої головки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічно) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез); група Б — виконані артроскопічний шов часткових ушкоджень сухожилків надостьового та підлопаткового м’язів, дебридмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої головки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічно) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез). Результати. Частка відмінних результатів через 6 міс. після оперативного втручання за шкалою Constant Shoulder Score в групі, де виконувався шов частково ушкодженого сухожилка підлопаткового м’яза разом із швом частково ушкодженого сухожилка надостьового м’яза (група Б), та у хворих, у яких не застосовувався шов сухожилка підлопаткового м’яза, а виконувався лише шов частково ушкодженого сухожилка надостьового м’яза (група А), була однаковою — по 25 %. Однак у групі А частка задовільних результатів становила 10 %, тоді як у групі Б спостерігали лише відмінні та добрі результати. Через 12 міс. після оперативного втручання в цих же групах відмінних результатів було найбільше в тих хворих, яким виконувався шов сухожилка підлопаткового м’яза (група Б), — 27,5 %, у групі, де не використовувався шов сухожилка підлопаткового м’яза, а виконувався лише шов частково ушкодженого сухожилка надостьового м’яза (група А), зросла частка задовільних результатів — 12,5 %. Через 6 міс. після оперативного втручання за візуально-аналоговою шкалою середній рівень болю у хворих групи, де виконувався шов часткового ушкодження сухожилка підлопаткового м’яза разом із швом часткового ушкодження сухожилка надостьового м’яза (група Б), став меншим на 0,4 бала, ніж у групі, де виконувався лише шов часткового ушкодження сухожилка надостьового м’яза (група А), а через 12 міс. виявився меншим на 0,6 бала. Висновки. Ушкодження сухожилка підлопаткового м’яза другого типу (за Fox and Romeo) потребує його хірургічного відновлення, що покращує результати лікування (р 0,05)The purpose of the study is to compare the results of surgical treatment of patients with partial tears of the supraspinatus and subscapularis muscles of the shoulder. Materials and methods. The examination and treatment were performed for 40 patients with partial tears of the supraspinatus and subscapularis muscles of the shoulder, who had a full or almost complete volume of movements in the shoulder joint. All patients were divided into two groups: group A — arthroscopic suture for partial tears of the supraspinatus tendon (injuries оf the subscapularis tendon were neglected), debridement of the joint, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps tendon, arthroscopic or subpectoral tenodesis; group B — arthroscopic suture for partial tears of the supraspinatus and subscapularis muscles of the shoulder, debridement of the joint, subacromial decompression, tenodesis of the long head of the biceps tendon, arthroscopic or subpectoral tenodesis. Results. Excellent results on the Constant Shoulder Score 6 months after the operative intervention were was the same (25 %) both in patients with the arthroscopic suture for partial tears of the supraspinatus and subscapularis muscles of the shoulder (group B) and in persons, in whom we didn’t use the suture of the subscapularis tendon, but only the arthroscopic suture for partial tears of the supraspinatus tendon (group A). However, in group A, the number of satisfactory results was 10 %, while in group B only excellent and good results were observed. Twelve months after surgery, the best results were in group B — 27.5 %, in the group A, the number of satisfactory results has increased to 12.5 %. Six months after the surgical intervention, the average pain level on the visual analogue scale in the group B reduced by 0.4 points as compared to the group A, and after 12 months, it was 0.6 points lower. Conclusions. The second type of subscapularis tendon injury (according to Fox and Romeo) requires surgical repair, which improves the results of treatment (p 0.05)
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Косяков О. М., Бур’янов О. А., Бондар В. К.
Заглавие : Наш клінічний досвід обгрунтованого застосування ендопротеза кульшового суглоба з табекулярно-біонічною ніжкою Physiohip у хворих із коксартрозом III-IV ст.
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 121-126 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP
БЕДРА ГОЛОВКИ НЕКРОЗ -- FEMUR HEAD NECROSIS
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP
Аннотация: Про асептичну нестабільність ендопротеза було відомо із самого початку зародження відповідного методу лікування. F. Copf у 1987 р. запропонував новий підхід із використанням трабекулярно-біонічного ендопротеза. Але в деяких випадках нашої практики були виявлені негативні результати лікування в короткочасні строки. Був проведений детальний аналіз цих досліджень, його результати висвітлені в даній науковій праці. Мета: покращити результати операцій ендопротезування кульшового суглоба на основі обґрунтованого застосування ендопротеза з трабекулярно-біонічною ніжкою Physiohip у хворих із коксартрозом. Матеріали та методи. На базі Київського міського ортопедичного центру ендопротезування, хірургії й реабілітації Київської міської клінічної лікарні № 12 за період 2013–2017 рр. було проліковано 26 пацієнтів, яким виконували операції ендопротезування кульшового суглоба із застосуванням трабекулярно-біонічної ніжки Physiohip за удосконаленою нами методикою. Чоловіків було 21 (81 %), жінок — 5 (19 %). Середній вік хворих становив 39 років (24–63 роки). Ендопротезування проводили при ідіопатичному коксартрозі ІІІ–IV ст. у 16 хворих (62 %), при асептичному некрозі головки стегнової кістки 3–4-ї ст. — у 10 хворих (38 %). Оцінку функціональних результатів лікування проводили за Harris Hip Score в динаміці в післяопераційному періоді через 1, 3, 6 міс., а надалі — через 1, 3 і 5 років. Результати. Відмінні результати після операцій виявлені в 19 пацієнтів (73,1 %), у 5 пацієнтів (19,2 %) досягнуто добрий результат, у 2 (7,7 %) пацієнтів результат залишився задовільним, а незадовільних результатів не відзначено. Висновки. Аналіз результатів проведеного дослідження свідчить, що при виборі показань до операції тотального ендопротезування кульшового суглоба з використанням трабекулярно-біонічної ніжки Physiohip за удосконаленою методикою важливо врахувати форму коксартрозу, вік і стать пацієнтів, масу тіла, а також наявність коморбідної патології й остеопорозуAseptic instability of the endoprosthesis was known from the very beginning of this method of treatment. F. Copf in 1987 proposed a new approach using trabecular bionic endoprosthesis. But in some cases, our practice has shown negative short-term treatment outcomes. A detailed analysis of these studies was conducted, its results are considered in this scientific work. Purpose: to improve the results of hip replacements based on the justified use of endoprosthesis with the trabecular bionic stem Phy-siohip in patients with coxarthrosis. Materials and methods. At the premises of Kiev Municipal Orthopedic Center of Replacement, Surgery and Rehabilitation of the Kyiv Municipal Clinical Hospital No. 12 in 2013–2017, we have 26 treated patients who underwent hip arthroplasty using trabecular bionic stem Physiohip according to our improved technique. There were 21 (81 %) men and 5 (19 %) women. The average age of patients was 39 (24–63) years. Endoprosthetics was performed in case of idiopathic coxarthrosis degree III–IV in 16 patients (62 %), in avascular necrosis of the femoral head degree III–IV — in 10 patients (38%). The evaluation of functional treatment outcomes was performed on the Harris Hip Score in the postoperative period in 1, 3, 6 months, and later — after 1, 3 and 5 years. Results. Excellent results after surgery were obtained in 19 patients (73.1 %), good results — in 5 (19.2 %), in 2 (7.7 %) persons, the result was satisfactory, and there were no unsatisfactory results. Conclusions. An analysis of the study results shows that it is important to take into account the forms of coxarthrosis, age and gender of patients, body weight, the presence of comorbid pathology and osteoporosis when choosing indications to total hip replacement using Physiohip trabecular bionic stem
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Ломей Я. І., Демкович Т. М., Ломей Ю. Я., Лещак В. В.
Заглавие : Політравма при падінні з драбини
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 127-130 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ПАДЕНИЯ СЛУЧАЙНЫЕ -- ACCIDENTAL FALLS
ВИТАМИН D -- VITAMIN D
КАЛЬЦИЙ -- CALCIUM
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Аннотация: У наш час досить часто у хворих зустрічається синдром взаємообумовлених і взаємообтяжених патологічних станів, поліморбідність. Людина похилого віку отримала політравму при падінні з драбини, практично з висоти свого росту, тобто низькоенергетичні множинні переломи кісток тілаIn our time, a syndrome of interdependent and mutually aggravating pathological conditions, polymorbi-dity, is quite common. The elderly man had a polytrauma when he fell from the ladder, almost from his own height, that is, low-energy multiple fractures of the bones of the body
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Зазірний І. М., Климовицький В. Г., Семенів І. П., Сімячко Є. А.
Заглавие : Деякі питання асептичного некрозу головки стегнової кістки
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 107-113 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: БЕДРА ГОЛОВКИ НЕКРОЗ -- FEMUR HEAD NECROSIS
ОСТЕОНЕКРОЗ -- OSTEONECROSIS
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
Аннотация: Асептичний некроз головки стегнової кістки (АНГСК) — тяжка хронічна поширена патологія, що становить 1,2–4,7 % від усіх дегенеративно-дистрофічних захворювань опорно-рухового апарату, за даними різних авторів. Проблема ранньої діагностики через відсутність явної симптоматики в період початку захворювання, схожість клінічних ознак з іншими патологічними станами та стрімкий розвиток хвороби призводять до характерних дегенеративних процесів. Зміна звичного ритму життя і відсутність можливості отримання медичної допомоги в зв’язку з недоліком ефективних методів лікування рано чи пізно призводять до стійкого порушення працездатності та інвалідності пацієнтів. Дана проблема є актуальною і потребує подальшого вивчення індивідуальних для кожного пацієнта факторів, стану здоров’я, супутніх захворювань (ендокринний і імунологічний статус) і рівня активності пацієнтів, удосконалення методів консервативного і оперативнового лікування з метою досягнення стійкої тривалої ремісії, а можливо, і повного одужання пацієнтаAvascular necrosis of the femoral head is a severe, chronic, widespread pathology, which makes up 1.2–4.7 % of all degenerative-dystrophic diseases of the musculoskeletal system, according to various authors. The problem of early diagnosis, due to the absence of obvious symptoms in the period of onset of the disease, the similarity of clinical signs with other pathological conditions and the rapid development of the disease lead to the typical degenerative processes. Changing the usual rhythm of life and the lack of access to health care due to the lack of effective treatment methods sooner or later leads to persistent disability of patients. This problem is relevant and requires further study of individual factors for each patient, state of health, concomitant diseases (endocrine and immunological status) and level of activity of patients, improvement of methods of conservative and surgical treatment with the purpose of achieving stable long-term remission and, possibly, full recovery of the patient
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Філіпенко В. А., Марущак О. П., Леонтьєва Ф. С., Морозенко Д. В.
Заглавие : Біохімічні та імунологічні маркери крові пацієнтів після ендопротезування колінного та кульшового суглобів для ранньої діагностики перипротезної інфекції
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 114-120 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT
ПРОТЕЗОМ ОБУСЛОВЛЕННЫЕ ИНФЕКЦИИ -- PROSTHESIS-RELATED INFECTIONS
КРОВИ ХИМИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ -- BLOOD CHEMICAL ANALYSIS
ИММУНОЛОГИЧЕСКИЕ ТЕСТЫ -- IMMUNOLOGIC TESTS
Аннотация: У сучасній медичній практиці відсутній чіткий перелік гематологічних, біохімічних та імунологічних тестів як для первинної оцінки стану пацієнтів, так і для контролю динаміки метаболічного статусу після ендопротезування суглобів. Мета дослідження: визначити та встановити діагностичну чутливість біохімічних та імунологічних маркерів крові в динаміці післяопераційного періоду в пацієнтів після ендопротезування кульшового і колінного суглобів для ранньої діагностики перипротезної інфекції. Матеріали та методи. Дослідження виконувалось на 53 пацієнтах, яким було проведено 61 оперативне втручання на колінному і кульшовому суглобах. Здійснені ендопротезування колінного (n = 41) і кульшового (n = 14) суглобів, дебридмент (n = 6), із них первинних ендопротезувань — 42, ревізійних ендопротезувань — 13 (чоловіків — 16, жінок — 37, вік хворих — від 35 до 79 років). Усіх хворих було розподілено на три групи: І група — пацієнти, яким було діагностовано перипротезну інфекцію в термін до 4 тижнів після операції (n = 7), ІІ — пацієнти, в яких інфекцію було діагностовано при зверненні в клініку, але післяопераційний період після виконання ревізійного втручання перебігав без ускладнень (n = 8), ІІІ — пацієнти, у яких був нормальний перебіг післяопераційного періоду (n = 46). У сироватці крові визначали вміст загального білка, глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів, глюкози, С-реактивного білка, інтерлейкінів (ІЛ-1β та ІЛ-6). Діагностичну чутливість (ДЧ) лабораторних показників розраховували за формулою: ДЧ = (ТП/Д) × × 100 %, де ТП — істино позитивні результати дослідження, Д — кількість хворих у групі. Результати. У всіх групах пацієнтів була встановлена наявність запально-деструктивних порушень в організмі за вмістом глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів, ІЛ-1β та ІЛ-6, які мали найвищі показники ДЧ. Висновки. У хворих всіх дослідних груп незалежно від виявлення перипротезної інфекції спостерігались гострі запально-деструктивні процеси в організмі, які виявлялись у підвищенні вмісту глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів, С-реактивного білка, ІЛ-1β та ІЛ-6 у крові після ендопротезування кульшового і колінного суглобів, досліджені біохімічні та імунологічні маркери крові не є специфічними для діагностики перипротезної інфекції; ДЧ у всіх групах хворих у післяопераційний період була найвищою у глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів, С-реактивного білка, ІЛ-1β та ІЛ-6, що дозволяє використовувати дані лабораторні маркери для оцінки ступеня запального процесу в організмі ортопедичних пацієнтів після ендопротезування кульшового і колінного суглобівIn modern medical practice, there is no clear list of hematological, biochemical and immunological tests for both primary assessment of patients’ condition and monitoring the dynamics of metabolic status after joint arthroplasty. The purpose of the study was to determine the diagnostic sensitivity of biochemical and immunological blood markers in the dynamics of the postoperative period in patients after hip and knee replacement for early diagnosis of periprosthetic infection. Materials and methods. The study was performed in 53 patients (16 men and 37 women aged 35 to 79 years) who underwent 61 operations on the knee and hip joints. Knee (n = 41) and hip (n = 14) arthroplasty was preformed, as well as debridement (n = 6), including 42 primary and 13 revision surgeries. All patients were divided into three groups. Group I consisted of patients who were diagnosed with periprosthetic infection within 4 weeks after surgery (n = 7); group II — persons whose infection was diagnosed when they went to the clinic, but the postoperative period after revision intervention was without complications (n = 8); group III — patients who had a normal course of the postoperative period (n = 46). In the blood serum, the content of total protein, glycoproteins, chondroitin sulfates, glucose, C-reactive protein, interleukins (IL-1β and IL-6) was determined. Diagnostic sensitivity (DS) of laboratory parameters was calculated according to the formula: DS = (TP / D) × 100 %, where TP — truly positive results of the study, D — number of patients in the group. Results. In all groups of patients, the presence of inflammatory-destructive disorders in the body was revealed in terms of glycoprotein, chondroitin sulfate, IL-1β and IL-6 content, which had highest rates of DS. Conclusions. In patients of all study groups, regardless of the detection of periprosthetic infection, acute inflammatory-destructive processes were observed in the form of an increase in the blood levels of glycoproteins, chondroitin sulfates, C-reactive protein, IL-1β and IL-6 after hip and knee replacement. Biochemical and immunological markers of the blood have no specificity for the diagnosis of periprosthetic infection. DS in all groups of patients in the postoperative period was highest in glycoproteins, chondroitin sulfates, C-reactive protein, IL-1β and IL-6, which allows the use of these laboratory markers to assess the degree of inflammation in the body of orthopedic patients after hip and knee replacement
Найти похожие

10.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Ткачук П. В., Страфун С. С., Савосько С. І., Макаренко О. М.
Заглавие : Вивчення структурних особливостей при експериментальному хронічному остеоартрозі колінного суглоба в кролів
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 76-81 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ОСТЕОАРТРИТ КОЛЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, KNEE
ГИАЛИНОВЫЙ ХРЯЩ -- HYALINE CARTILAGE
ГИСТОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- HISTOLOGICAL TECHNIQUES
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Аннотация: У статті описано власний спосіб моделювання травматичного остеоартрозу колінного суглоба в кролів. Тваринам здійснювали доступ до суглоба, пересікали великогомілкову зв’язку, механічним шляхом проводили деструкцію центральної ділянки епіфізарної поверхні епіфіза великогомілкової кістки, судини суглобової сумки коагулювали по контуру суглоба для створення додаткової ішемізації. Гістологічні дослідження через 1,5 і 2,5 місяця після операції засвідчили дегенеративні зміни гіалінового хряща, редукцію товщини і клітинного складу хряща, інвазію кровоносних судин і формування лакун у глибоких шарах хряща. Виявлені випадки повної (тотальної) дегенерації суглобової поверхніOur own way of modeling traumatic knee osteoarthrosis in rabbits is described in the article. The access to the animals’ joint was provided, the tibial ligament was cut, destruction of the central part of the epiphyseal surface of the tibial bone was performed mechanically, the vessels of the bursal sac were coagulated on a joint contour for additional ischemia. Histological researches 1.5 and 2.5 months after the operation showed the degenerative changes of the hyaline cartilage, reduction in cartilage thickness and cellular structure, invasion of blood vessels and lacuna formation in the deep cartilage layers. The cases of the full (total) degeneration of the joint surface were detected
Найти похожие

11.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Зазірний І. М.
Заглавие : Ефективність застосування препарату Німедар не поступається ефективності застосування перпарату Німесил в ортопедичній практиці (проспективне дослідження)
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 21-29 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
Предметные рубрики: Нимесил
Нимедар
Нимесулид
MeSH-главная: ОСТЕОАРТРИТ -- OSTEOARTHRITIS
ОСТЕОХОНДРОЗ -- OSTEOCHONDROSIS
ПАРНЫЙ СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ -- MATCHED-PAIR ANALYSIS
Аннотация: У статті наведені результати проспективного клінічного дослідження застосування препаратів Німедар і Німесил у лікуванні хворих з остеоартрозом колінного суглоба першої стадії й остеохондрозом поперекового відділу хребта без неврологічних ознак. У пацієнтів встановлено суттєве зменшення больового синдрому за візуальною аналоговою шкалою. У системі мультимодальної анестезії застосування препарату Німедар привело до зменшення введення анестетиків після проведення артроскопічних втручань і позитивної динаміки больового синдрому. Ефективність застосування препарату Німедар не поступалася ефективності застосування препарату НімесилThe article presents the results of a prospective clinical study on the use of Nimedar and Nimesil in the treatment of patients with the first stage of knee osteoarthritis and lumbar degenerative disc disease without any neurological signs. Patients have a significant reduction in pain syndrome on the visual analog scale. In the system of multimodal anesthesia, application of Nimedar led to a decrease in the use of anesthetics after the arthroscopic interventions and the positive dynamics of pain syndrome. The effectiveness of Nimedar was not inferior to the effectiveness of Nimesil
Найти похожие

12.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Лазарев І. А., Костюк В. Ю., Дєдков А. Г., Скибан М. В.
Заглавие : Біомеханічне комп’ютерне моделювання поведінки системи "кістка-фіксатор-ендопротез" при різних видах внутрішньої геміпельвектомії
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 30-38 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ТАЗА КОСТИ -- PELVIC BONES
КОСТЕЙ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BONE NEOPLASMS
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
ГЕМИПЕЛЬВЭКТОМИЯ -- HEMIPELVECTOMY
Аннотация: Реконструктивні хірургічні втручання після видалення пухлини тазової кістки залишаються складним питанням сучасної онкологічної ортопедії. З метою вивчення поведінки біомеханічної системи «кістка — фіксатор — ендопротез» під навантаженням при різних типах внутрішньої геміпельвектомії проведено скінченно-елементний аналіз напружено-деформованого стану моделей чотирьох основних варіантів резекції кісток таза у хворих із пухлинами тазової кістки. На основі аксіальних сканів спіральної комп’ютерної томографії таза з проксимальним відділом стегнової кістки й ендопротезом кульшового суглоба за допомогою програмного пакета Mimics відтворено просторову геометрію таза та створено 3D-імітаційні моделі різних типів внутрішньої геміпельвектомії за Enneking із реконструкцією дефекту тазового кільця металопластмасовим спейсером. Подальші розрахунки здійснювали методом скінченних елементів із визначенням напружено-деформованого стану програмними засобами ANSYS. Ключовими показниками для порівняльного аналізу обрані дані, отримані шляхом розрахунків значень інтенсивності напружень (за Мізисом) та переміщень (Total Deformations). Біомеханічні дослідження демонструють максимальну надійність II типу внутрішньої геміпельвектомії. Максимальні значення напружень на гвинтах в усіх моделях зосереджені під головкою, мінімальні — в їх дистальних частинах та не перевищують межі міцності матеріалу, тому довжина гвинтів не суттєво впливає на стабільність конструкції. Максимальні напруження на балці в усіх моделях локалізуються в місцях контакту з кріпленням на гвинтах, мінімальні — у середній частині спейсера. Доцільність встановлення балки для об’єднання головок гвинтів потребує додаткових дослідження та корекції методики реконструкції. Ймовірність виникнення нестабільності або руйнування конструкції збільшується в результаті циклічних навантажень, що супроводжується зростанням значень напружено-деформованого стану та може бути підставою для підбору оптимальної тактики реконструктивних операцій після видалення пухлиниReconstructive surgical intervention after removing pelvic bone tumor remains a complex issue for modern orthopedic oncology. In order to substantiate the functioning of biomechanical system “bone-fixator-endoprosthesis” under load in different types of internal hemipelvectomy, a finite element analysis of stress-strain state was performed in four major variants of pelvic bone resection in patients with pelvic bone tumors. Based on axial scans of spiral computed tomography of the pelvis with proximal femur and hip endoprosthesis, using the Mimics software package, there was created the pelvis spatial geometry and 3D simulation models of different internal hemipelvectomy types by Enneking with defect reconstruction by spacer. Subsequent calculations were carried out using finite element method with calculation of stress-strain state by ANSYS package. The key indicators for the comparative analysis were selected data obtained by calculating the value of stress (by von Mises) and total deformations of the model. Biomechanical studies demonstrate the maximum reliability of hemipelvectomy type II. In all investigated models, the maximum stress is located under the head of screws and do not exceed the limits of strength, and minimal stress is located on distal parts of screws, so the length of the screws will not significantly affect the stability of construction. In all investigated models, the maximum stress on the beam was established in the places of contact with screws and minimal — in the middle part of the spacer, so the installation of the beam to join screw heads requires further investigation and correction of the reconstruction technique. The risk of instability or destruction of construction increases as a result of cyclic loads that is followed by an increase in stress-strain state and could be the basis for more accurate selection of optimal tactics of reconstructive surgery after tumor removal
Найти похожие

13.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Радченко В. О., Попсуйшапка К. О.
Заглавие : Концепція лікування вибухових переломів і переломів тіл хребців із дистракцією й ротацією грудного та поперекового відділів хребта за принципом залишкової фіксованості
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 5-12 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ПОЗВОНОЧНИКА ПЕРЕЛОМЫ -- SPINAL FRACTURES
ДЕКОМПРЕССИЯ -- DECOMPRESSION
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ORTHOPEDIC PROCEDURES
Аннотация: Для вирішення завдання створення концепції та алгоритму лікування перш за все необхідно розробити робочу класифікацію, на основі якої буде побудована концепція. Запропонована класифікація має забезпечити вибір найефективніших методів лікування в кожного хворого, що водночас мають бути максимально безпечними і малотравматичними. Класифікаційне розподілення засновано на діагностичних ознаках переломів тіл хребців, а саме визначенні морфологічних факторів, які призводять до патологічних змін. Саме виявлення характеру та тяжкості ушкодження хребтового сегмента дає можливість передбачувати подальший розвиток деформації й оцінювати ефективність використання певного методу лікування в конкретній клінічній ситуації. Матеріали та методи. Загальна кількість хворих із травматичними ушкодженнями грудного та поперекового відділів хребта становила 113. Середній вік пацієнтів — 34,3 року. Чоловіків було 67,9 %, жінок — 32,1 %. Проведено ретроспективне дослідження історій хвороби, даних клінічного обстеження, рентгенологічних, КТ, МРТ до і після лікування. Критерії включення: неускладнені й ускладнені вибухові переломи, переломи тіл хребців із дистракцією й ротацією грудного та поперекового відділів хребта. Згідно з універсальною класифікацією ушкоджень грудного та поперекового відділів хребта Magerl et al., яка є класифікацією AOSpine Thoracolumbar Spine Injury Classification System, розрізняють: неповний вибуховий перелом типу А 3.1 і неповний вибуховий перелом із розколюванням типу А 3.2, повний вибуховий перелом типу А 3.3, перелом тіла хребця типу А з дистракцією типу АВ (тип В 1.2, В 2.3) та перелом тіла хребця типа А з ротацією типу АС (тип С 1.3). Залежно від наявності неврологічної симптоматики пацієнтів розподілено на тих, хто мав неускладнені (74 осіб; 65,4 %) і ускладнені (39; 34,5 %) ушкодження. Результати. Розроблення класифікації передбачає аналіз діагностичних критеріїв, а розроблення концепції лікування — аналіз ефективності певного методу лікування. Запропонована робоча хірургічна класифікація створена на основі класифікацій Magerl et al., TLIСS і розподілу внутрішніх напружень McCormack, а також результатів власних експериментальних і клінічних досліджень. Внаслідок власних клініко-експериментальних досліджень доведено, що зі збільшенням ступеня руйнування тіла хребця зростає величина кіфотичної деформації на рівні ушкодження. Таким чином, величина первинної кіфотичної деформації хребта прямо залежить від ступеня руйнування тіла хребця (ступінь фрагментації). Висновки. Розроблено концепцію лікування пацієнтів із вибуховими переломами та переломами тіл хребців із дистракцією та ротацією, що дає змогу обрати оптимальний метод лікування на підставі трьох ознак: ступеня фрагментації тіла хребця, деформування хребта за принципом залишкової фіксованості та деформування хребтового каналуBackground. To solve the task of creating a concept and algorithm of treatment, it is necessary, first of all, to develop a working classification, on the basis of which the concept will be constructed. The proposed classification should provide the choice of the most effective treatment methods in each patient, which at the same time should be as safe and less traumatic as possible. Classification distribution is based on diagnostic signs of vertebral fractures, namely the identification of morphological factors leading to pathological changes. Identification of the nature and severity of damage to the spine segment allows predicting further development of deformation and assessing the effectiveness of a particular method of treatment in a particular clinical situation. Materials and methods. The total number of patients with injuries of the thoracic and lumbar spine was 113. The average age of patients was 34.3 years. Men were 67.9 %, women — 32.1 %. A retrospective study was conducted on the history of the disease, namely, data from clinical examination, radiological, computed tomography, magnetic resonance imaging before and after treatment. Inclusion criteria: uncomplicated and complicated burst fractures and vertebral fractures with distraction and rotation of the thoracic and lumbar spine. According to the universal classification of thoracic and lumbar injuries by Magerl et al., which is the AOSpine Thoracolumbar Spine Injury Classification System, an incomplete burst fracture type A3.1 and incomplete burst split fracture type A3.2, a complete burst fracture type A3.3, fracture of the vertebral body type A with distraction type AB (type B1.2, B2.3) and vertebral fracture type A with rotation type AC (type C1.3). Depending on the presence of neurological symptoms, patients were divided into those who had uncomplicated (n = 74; 65.4 %) and complicated (n = 39; 34.5 %) injuries. Results. The development of classification involves the analysis of diagnostic criteria, and the concept of treatment — the analysis of the effectiveness of a particular method of treatment. The proposed working surgical classification is based on the classifications of Magerl et al., TLIСS and McCormack internal stress distribution, as well as the results of own experimental and clinical studies. As a result of own clinical and experimental studies, it has been proved that increasing the degree of vertebral body destruction increases kyphotic deformity at the level of damage. Thus, the value of the primary kyphotic deformity of the spine directly depends on the degree of vertebral body destruction (degree of fragmentation). Conclusions. The concept of treatment of patients with blast fractures and fractures of vertebral bodies with distraction and rotation is developed, which allows to choose the optimal method of treatment based on three features — the degree of vertebral body fragmentation, deformity of the spine on the principle of residual fixation and deformity of the spinal canal
Найти похожие

14.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Климовицкий Ф. В., Сокрут Н. В., Синяченко О. В., Сокрут О. П.
Заглавие : Динамика уровня металлов в крови больных гонококсартрозом после эндопротезирования коленных и тазобедренных суставов
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 13-18 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Библиогр. в конце ст.
MeSH-главная: ОСТЕОАРТРИТ КОЛЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, KNEE
ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP
АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT
КРОВИ ХИМИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ -- BLOOD CHEMICAL ANALYSIS
Аннотация: Гонартроз (гонартрит) и коксартроз (коксартрит) — одни из самых частых заболеваний ортопедического профиля, которые наносят ощутимый медико-социальный ущерб больным людям и обществу в целом. Гонококсартроз (ГКА) сопровождается микроэлементозом, протекающим с нарушением в организме уровней многих металлов. Исследование роли металлов, содержащихся в крови больных ГКА, при патогенетических построениях осложнений эндопротезирования коленных и тазобедренных суставов стало актуальной проблемой. После имплантации искусственных металлических сочленений при ГКА в перипротезных тканях обнаруживается повышение уровней алюминия (Al), кобальта (Co), хрома (Cr), молибдена (Mo), никеля (Ni), титана (Ti) и ванадия (V). Цель исследования: оценить характер динамики показателей в сыворотке крови больных ГКА металлов (Al, Сo, Cr, Mo, Ni, Ti, V) до и после эндопротезирования суставов. Материалы и методы. Одностороннее эндопротезирование суставов проведено 11 больным ГКА (7 женщин и 4 мужчины в возрасте 46–65 лет). Искусственные протезы тазобедренных сочленений имплантированы 6 пациентам, коленных — 5. В двух случаях выполнена цементная фиксация. До операции при сонографии выраженный синовит констатирован в 8 случаях, в 4 наблюдениях была IV стадия заболевания, в 7 — III, остеохондроз позвоночника диагностирован у 10 пациентов, спондилоартроз дугоотростчатых сочленений — у 5, системный остеопороз — у 4, полиартроз — у 6 больных. Результаты. Содержание исходных параметров (до имплантации искусственных сочленений) Al составило 2,70 ± 0,45 мкг/л, Co — 12,50 ± 1,52 мкг/л, Cr — 1,50 ± 0,23 нг/л, Mo — 2,00 ± 0,28 мкг/л, Ni — 5,2 ± 0,8 мкг/л, Ti — 2,50 ± 0,17 мкг/л, V — 1,90 ± 0,29 мкг/л. При ГКА на 1/2 от контрольных значений в группе здоровых оказались большими параметры Со и на 1/4 — Ti. Спустя 2–3 месяца после операции эндопротезирования суставов констатировано достоверное увеличение на 89,1 % Co, на 75,2 % — Cr, на 43,9 % — Mo, на 49,4 % — Ni и на 45,4 % — Ti (концентрации Со и Cr стали еще больше — соответственно на 23,3 и 40,2 % по сравнению с исходными значениями). Имели место корреляционные связи показателей в крови с параметрами металлов в волосах и с уровнем их в почве регионов проживания больных, от чего зависело клиническое течение заболевания. Факторами риска выраженных костно-деструктивных изменений и накопления металлов в организме больных ГКА после эндопротезирования суставов являются показатели в почве Co 3 мг/кг, Cr 260 мг/кг, Ti 520 мг/кг и V 160 мг/кг. Выводы. Усиление существующего микроэлементоза металлов при ГКА после имплантации искусственных сочленений необходимо учитывать при планировании программы эндопротезирования суставов и прогнозирования возможных осложнений операцииGonarthrosis and coxarthrosis are one of the most frequent orthopedic diseases that cause significant medical and social damage to sick people and society as a whole. Knee and hip osteoarthritis (KHO) is accompanied by microelementosis, which occurs with a violation in body levels of many metals. The study of the role of metals contained in the body of patients with KHO, with pathogenetic constructions of complications in the knee and hip replacement, has become an urgent problem. After the implantation of artificial metal joints in HCA, an increase in the levels of Al, Co, Cr, Mo, Ni, Ti, and V in periprosthetic tissues was detected. Purpose of the study: to assess the nature of the dynamics of the blood levels of metals (Al, Co, Cr, Mo, Ni, Ti, V) in patients with KHO before and after joint arthroplasty. Materials and methods. Unilateral arthroplasty was performed in 11 patients with KHO (7 women and 4 men aged 46–65 years). Artificial prostheses of the hip joints were implanted in 6 patients, knee joints — in 5. In two cases, cement fixation was applied. Before surgery, during sonography, manifested synovitis was detected in 8 cases, in 4 cases, there was stage IV of the disease, in 7 — III, osteochondrosis of the spine was diagnosed in 10 patients, spondyloarthritis of facet joints — in 5, systemic osteoporosis — in 4, polyarthrosis was detected in 6 patients. Results. The initial content (before implantation of artificial joints) of Al was 2.70 ± 0.45 μg/l, Co — 12.50 ± 1.52 μg/l, Cr — 1.50 ± 0.23 ng/l, Mo — 2.00 ± 0.28 μg/l, Ni — 5.20 ± 0.80 μg/l, Ti — 2.50 ± 0.17 μg/l, V — 1.90 ± 0.29 μg/l. In KHO, Co values turned out to be 1/2 higher than control values in the group of healthy individuals, Ti — 1/4 higher. Two-three months after arthroplasty, a significant increase was observed: by 89.1 % — in Co level, 75.2 % — Cr, 43.9 % — Mo, 49.4 % — Ni and 45.4 % — Ti (Co and Cr content became even higher — by 23.3 and 40.2 %, respectively, compared with the baseline values). There were correlations of the blood indicators with the parameters of metals in the hair and their level in the soil of the patients’ regions of residence, on which the clinical course of the disease depended. The risk factors for the significant bone-destructive changes and the accumulation of metals in the body of patients with KHO after arthroplasty are the soil indices of Co 3 mg/kg, Cr 260 mg/kg Ti 520 mg/kg and V 160 mg/kg. Conclusions. The progression of the existing microelements in KHO after implantation of artificial joints should be taken into account when planning the program of arthroplasty and predicting possible complications of the operation
Найти похожие

15.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Стауде В. А., Карпінська О. Д.
Заглавие : Оцінка зміни статографічних параметрів і сили м’язів у хворих на дисфункцію крижово-клубового суглоба після проведення спеціальної гімнастики
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 39-49 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Библиогр. в конце ст.
MeSH-главная: КРЕСТЦОВО-ПОДВЗДОШНОЕ СОЧЛЕНЕНИЕ -- SACROILIAC JOINT
МЫШЕЧНАЯ СИЛА -- MUSCLE STRENGTH
ФИЗИОТЕРАПИИ МЕТОДЫ -- PHYSICAL THERAPY MODALITIES
Аннотация: Дисфункція крижово-клубового суглоба (ККС) — це порушення здатності ККС адекватно передавати вертикальні навантаження в системі «хребет — крижі — таз», що супроводжується порушенням рухливості і опороздатності ККС. Була розроблена система фізичних вправ, спрямована на відновлення опороздатності в системі «хребет — крижі — таз» і симетричної рухливості ККС. Мета роботи: визначити ефективність розробленої системи фізичних вправ у хворих з дисфункцією ККС. Матеріали та методи. Обстежені 23 пацієнти (14 чоловіків і 9 жінок) віком від 18 до 66 років з дисфункцією ККС. Середній вік — 41,8 року. Критеріями включення пацієнтів у дослідження були: локалізація болю в ділянці spinae iliаcaposterior superior, що іррадіює в пах, сідниці або стегно; анамнез болю більше 3 місяців; безуспішність попереднього консервативного лікування; позитивні 4 і більше з 8 функціональних провокативних тестів (Stork тест, ASLR, Fortin, тест блокування ККС з положення лежачи/сидячи, Gaenslen, Patrick, тест поштовху, біль при пальпації в ділянці trochanter femoris). Методика лікувальної фізкультури складалася з двох блоків. Перший блок вправ спрямований на відновлення симетричного координованого скорочення м’язів, що стабілізують ККС і вертикальне положення тулуба. Другий блок вправ спрямований на відновлення сили і витривалості м’язів, що стабілізують ККС і вертикальне положення тулуба (m.piriformis, m.gluteus maximus, m.gluteus medius, m.tensor fasciae latae, m.erector spinae, m.biceps femoris, m.iliopsoas, m.transversus abdominis, m.obliqus abdominis externus, internus, m.rectus femori, m.quadratus lumborum). Вправи виконувалися щодня протягом двох тижнів. Оцінювали стан хворих до і після лікування. Контроль проводили за допомогою статографа. Результати. У всіх пацієнтів з дисфункцією ККС спостерігалося значне зменшення болю, вирівнювання навантаження на кінцівки при двохопорному стоянні і нормалізації розташування центра ваги. Було відновлено баланс м’язів тулуба. Kext/flex у всіх пацієнтів підвищився до 1,3 ± 0,1. У всіх пацієнтів була позитивна динаміка провокативних тестів. Висновки. Технологія гімнастики, спрямована на відновлення симетричного координованого м’язового скорочення, виявилася ефективною для зниження інтенсивності болю, відновлення опороздатності крижово-клубового суглоба і тулуба у пацієнтів з дисфункцією ККС. Технологія селективної гімнастики ефективна для відновлення балансу м’язів, що забезпечують опороздатність ККС і вертикальну позу у пацієнтів з дисфункцією ККС. У всіх пацієнтів з дисфункцією ККС була виражена позитивна динаміка провокативних тестів, що свідчить про відновлення координованого м’язового скорочення і значне підвищення опороздатності ККСBackground. Sacroiliac joint (SIJ) dysfunction is an impaired ability of SIJ to transfer the vertical loads throughout “spine — sacrum — pelvis” system. It is associated with violation of mobility and support ability of SIJ. Authors developed physical exercises to improve “spine — sacrum — pelvis” system stability and symmetrical SIJ mobility. The purpose was to investigate effectiveness of the physical exercises in patients with SIJ dysfunction. Materials and methods. Twenty three patients with SIJ dysfunction were examined. Inclusion criteria’s were: pain in the area of spina iliaca posterior superior irradiated to groin, buttocks, hip; more than 3-month history of pain; failure of the previous conservative treatment; positive 4 to 8 and more provocative tests. The exclusion criterion was a positive result of only 1 or 2 of provocative tests. Patients’ age was 18 to 66 years. Average age was 41.8 years. There were two sets of physical exercises. The goal of the first one was to recover symmetrical muscular spinal and SIJ stability and pelvic symmetries. The goal of the second one was to recover muscle strength and endurance. These muscle were m.piriformis, m.gluteus maximus, m.gluteus medius, m.tensor fasciae latae, m.erector spinae, m.biceps femoris, m.iliopsoas, m.transverses abdominis, m.obliqus abdominis externus, internus, m.rectus femoris, m.quadrates lumborum. Patients preformed these physical exercises one time a day during two weeks. Patients were examined before and after treatments. Patients were examined on a force-platform. Result. All patients had a decrease of pain. They have more symmetrical leg loading in two-leg standing and normalization of the centre of gravity. Muscle balance was recovered. Kext/flex of all patients improved to 1.3 ± 0.1. All patients have positive dynamic of provocative tests. Conclusions. Technologies of symmetrical and selective physical exercises are very effective in the treatment of patients with SIJ dysfunction
Найти похожие

16.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Martinez J.
Заглавие : Руководство по профилактике венозной тромбоэмболии у пациентов с политравмами
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 63-65 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Библиогр. в конце ст.
MeSH-главная: ВЕНОЗНАЯ ТРОМБОЭМБОЛИЯ -- VENOUS THROMBOEMBOLISM
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA
КЛИНИЧЕСКИЕ ПРОТОКОЛЫ -- CLINICAL PROTOCOLS
Аннотация: Оцінювалась ефективність застосування методики одномоментних багаторівневих хірургічних втручань у процесі лікування дітей з дитячим церебральним паралічем (ДЦП). У клініці було проведено ретроспективне дослідження результатів лікування з 2006 по 2016 рік у 270 дітей (145 хлопчиків і 125 дівчаток) віком від 3 до 18 років. Усі діти були розподілені на дві групи: у першій групі виконували поетапні втручання (227 втручань на 340 сегментах) на одному сегменті; у другій застосовували SEMLS (120 втручань на 602 сегментах). Проведений порівняльний аналіз віддалених результатів лікування в групах за наступними критеріями: загальна тривалість ліжко-дня протягом наступного року від початку лікування; загальна тривалість іммобілізації; тривалість реабілітації до початку ходьби. Виявлено, що у дітей основної групи загальна тривалість ліжко-дня в середньому на 25 ± 4 дні менше; загальна тривалість іммобілізації, при її необхідності, в середньому на 25 ± 4 дні менше, ніж у контрольній групі; тривалість реабілітації до початку ходьби становить 3,5 місяця, на відміну від контрольної групи, в якій даний період становить 6,5 місяцяCerebral palsy is a non-progressive lesion of the developing brain in children, but the associated pathology of the musculoskeletal system often progresses in the growing body of the child. The interrelated combination of disorders such as contractures and joint instability, muscle dysfunction, bone deformities at different levels affect the quality and effectiveness of gait in children with cerebral palsy. Treatment of orthopedic pathology in children with cerebral palsy requires understanding of the biomechanical mechanisms of formation of these disorders and the features of neurological deficits during the development of the child’s body and plays a major role in reducing the functional limitations associated with musculoskeletal disorder. Single-event multilevel surgery (SEMLS) is the gold standard for the treatment of orthopedic pathology in children with cerebral palsy to avoid repeated surgical interventions. The goal of SEMLS is to correct all deformities of the musculoskeletal system that affect the quality of support and walking in one surgical session. The surgical procedure includes the correction of rigid muscle contractures by lengthening the tendons, eliminating muscle imbalance with tendon transplants, correction of bone deformities, and measures aimed at stabilizing the joints. Materials and methods. A retrospective study of treatment from 2006 to 2016 was conducted, it included 270 children (145 boys and 125 girls) aged 3 to 18 years. All children were divided into 2 groups: in the first group, multistage interventions (227 interventions on 340 segments) were performed on one segment; in the second group — SEMLS (120 interventions on 602 segments) were used. Results. A comparative analysis of the remote results of treatment was performed in both groups of patients according to the following criteria: the total duration of the bed-day for the next year from the beginning of treatment; the total duration of immobilization; the duration of rehabilitation before the start of walk. In accordance with the obtained results it was revealed that in children in the study group, the total duration of bed days was by an average of 25 ± 4 days less than in the control group; the total duration of immobilization, if necessary, was also by an average of 25 ± 4 days less than in the control group; the duration of rehabilitation before the start of walking is 3.5 months, in contrast to the control group, in which this period is 6.5 months. Conclusions. Treatment of children with cerebral palsy is a complex problem and should be built on the principles of stages. In the absence of the effect of conservative treatment for contractures of the lower extremities at the age of 2–3 years and older, there is a need to perform surgeries on soft tissues, from the proximal extremities to the distal ones, followed by the continuation of combination treatment. When carrying out treatment by this method, it is easier to adhere to the stage and sequence of therapy (conservative — surgical — rehabilitation). The time of children’s stay in hospital and rehabilitation centers is significantly lower, which significantly reduces the cost of treatment and makes it possible to receive secondary special education
Найти похожие

17.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Корольков А. И., Рахман П. М.
Заглавие : Оценка эффективности применения технологии одномоментных многоуровневых хирургических вмешательств у детей с ДЦП
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 66-75 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Библиогр. в конце ст.
MeSH-главная: ЦЕРЕБРАЛЬНЫЙ ПАРАЛИЧ -- CEREBRAL PALSY
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ORTHOPEDIC PROCEDURES
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- RETROSPECTIVE STUDIES
ДЕТИ -- CHILD
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Аннотация: Оцінювалась ефективність застосування методики одномоментних багаторівневих хірургічних втручань у процесі лікування дітей з дитячим церебральним паралічем (ДЦП). У клініці було проведено ретроспективне дослідження результатів лікування з 2006 по 2016 рік у 270 дітей (145 хлопчиків і 125 дівчаток) віком від 3 до 18 років. Усі діти були розподілені на дві групи: у першій групі виконували поетапні втручання (227 втручань на 340 сегментах) на одному сегменті; у другій застосовували SEMLS (120 втручань на 602 сегментах). Проведений порівняльний аналіз віддалених результатів лікування в групах за наступними критеріями: загальна тривалість ліжко-дня протягом наступного року від початку лікування; загальна тривалість іммобілізації; тривалість реабілітації до початку ходьби. Виявлено, що у дітей основної групи загальна тривалість ліжко-дня в середньому на 25 ± 4 дні менше; загальна тривалість іммобілізації, при її необхідності, в середньому на 25 ± 4 дні менше, ніж у контрольній групі; тривалість реабілітації до початку ходьби становить 3,5 місяця, на відміну від контрольної групи, в якій даний період становить 6,5 місяцяCerebral palsy is a non-progressive lesion of the developing brain in children, but the associated pathology of the musculoskeletal system often progresses in the growing body of the child. The interrelated combination of disorders such as contractures and joint instability, muscle dysfunction, bone deformities at different levels affect the quality and effectiveness of gait in children with cerebral palsy. Treatment of orthopedic pathology in children with cerebral palsy requires understanding of the biomechanical mechanisms of formation of these disorders and the features of neurological deficits during the development of the child’s body and plays a major role in reducing the functional limitations associated with musculoskeletal disorder. Single-event multilevel surgery (SEMLS) is the gold standard for the treatment of orthopedic pathology in children with cerebral palsy to avoid repeated surgical interventions. The goal of SEMLS is to correct all deformities of the musculoskeletal system that affect the quality of support and walking in one surgical session. The surgical procedure includes the correction of rigid muscle contractures by lengthening the tendons, eliminating muscle imbalance with tendon transplants, correction of bone deformities, and measures aimed at stabilizing the joints. Materials and methods. A retrospective study of treatment from 2006 to 2016 was conducted, it included 270 children (145 boys and 125 girls) aged 3 to 18 years. All children were divided into 2 groups: in the first group, multistage interventions (227 interventions on 340 segments) were performed on one segment; in the second group — SEMLS (120 interventions on 602 segments) were used. Results. A comparative analysis of the remote results of treatment was performed in both groups of patients according to the following criteria: the total duration of the bed-day for the next year from the beginning of treatment; the total duration of immobilization; the duration of rehabilitation before the start of walk. In accordance with the obtained results it was revealed that in children in the study group, the total duration of bed days was by an average of 25 ± 4 days less than in the control group; the total duration of immobilization, if necessary, was also by an average of 25 ± 4 days less than in the control group; the duration of rehabilitation before the start of walking is 3.5 months, in contrast to the control group, in which this period is 6.5 months. Conclusions. Treatment of children with cerebral palsy is a complex problem and should be built on the principles of stages. In the absence of the effect of conservative treatment for contractures of the lower extremities at the age of 2–3 years and older, there is a need to perform surgeries on soft tissues, from the proximal extremities to the distal ones, followed by the continuation of combination treatment. When carrying out treatment by this method, it is easier to adhere to the stage and sequence of therapy (conservative — surgical — rehabilitation). The time of children’s stay in hospital and rehabilitation centers is significantly lower, which significantly reduces the cost of treatment and makes it possible to receive secondary special education
Найти похожие

18.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Поворознюк В. В., Бистрицька М. А., Кошель Н. М.
Заглавие : Остеопороз у пацієнтів, які перенесли мозговий інсульт
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 50-55 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ИНСУЛЬТ -- STROKE
ОСТЕОПОРОЗ -- OSTEOPOROSIS
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
КОСТИ ПЛОТНОСТЬ -- BONE DENSITY
Аннотация: Мозковий інсульт (МІ) та остеопороз — вік-залежна патологія, що вражає переважно осіб літнього віку. Метою дослідження було вивчення особливостей мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) в пацієнтів, які перенесли МІ. Матеріали та методи. Було обстежено 84 пацієнти, які перенесли інсульт, та 125 осіб відповідного віку та статі без неврологічної патології, які становили групу порівняння. Індекс активності у повсякденному житті визначали за індексом Бартел. Стан МЩКТ визначали за допомогою двохфотонної рентгенівської абсорбціометрії. Результати. У пацієнтів, які перенесли МІ, частота остеопорозу була вірогідно вищою, ніж у осіб групи порівняння (16,7 й 4,0 % відповідно). МЩКТ у жінок після інсульту була вірогідно нижче на рівні всіх обстежених ділянок, у чоловіків відмінності зареєстровані на рівні дистального відділу кісток передпліччя та всього скелету. Зі збільшенням тривалості постінсультного періоду у чоловіків було зареєстровано зменшення МЩКТ на рівні шийки стегнової кістки (F = 3,12; р = 0,038) та дистального відділу кісток передпліччя (F = 3,26; р = 0,034), у жінок — на рівні всіх обстежених ділянок. Зареєстровано кореляційні зв’язки між індексом Бартел та МЩКТ на рівні поперекового відділу хребта (r = 0,37, p 0,05), шийки та проксимального відділу стегнової кістки (r Stroke and osteoporosis are age-dependent pathologies that affect elderly people mostly. The purpose of the study was to evaluate the features of bone mineral density (BMD) in stroke patients. Materials and methods. We examined 84 stroke patients and 124 persons of the corresponding age and sex without neurological pathology, who made up the comparison group. The activities of daily living were determined by the Barthel index. Results. The frequency of osteoporosis was significantly higher in stroke patients than in the comparison group (16.7 versus 4.0 %). BMD in stroke women was significantly lower at all levels, in men differences are recorded at the level of radius 33% and total body. With an increase in the length of the post-stroke period, men had a decrease in BMD at the level of the femoral neck (F = 3.12; p = 0.038) and radius 33% (F = 3.26; p = 0.034), in women — at the level of all surveyed sites. Correlations were recorded between the Barthel index and BMD at the level of the lumbar spine (r = 0.37, p 0.05), femoral neck and proximal femur (r
Найти похожие

19.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Страфун С. С., Фіщенко О. В., Московко Г. С., Карпінська О. Д.
Заглавие : Клінічні дослідження параметрів ходьби хворих на коксартроз за даними системи GAITRite
Место публикации : Травма. - Донецк, 2018. - Том 19, N 6. - С. 56-62 (Шифр ТУ3/2018/19/6)
Примечания : Бібліогр. в кінці ст.
MeSH-главная: ОСТЕОАРТРИТ ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, HIP
АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT
ХОДЬБА -- WALKING
Аннотация: Коксартроз залишається одним із найбільш тяжких дегенеративно-дистрофічних уражень кульшового суглоба, що обумовлено його швидким прогресуванням, високою частотою двобічного ураження, різким зниженням якості життя та працездатності осіб, а у деяких випадках — стійкою та тяжкою інвалідністю. Після операції ендопротезування у більшості хворих спостерігається кульгавість, яка зазвичай зникає впродовж 6 місяців, але у деяких хворих кульгавість продовжує спостерігатися й у більш віддалені строки. Однією з причин кульгавості є помилки у підборі ендопротеза, які призводять до зменшення довжини важеля дії сил абдукторів стегна (ДВДСАС). Мета роботи: провести аналіз біомеханічних параметрів ходьби за даними системи GAITRite у хворих зі збереженим та зменшеним важелем дії сил абдукторів стегна. Матеріали та методи. Проаналізовані параметри ходьби хворих, у яких після ендопротезування рентгенометрично було виявлено несиметричну ДВДСАС. Усього було обстежено 46 хворих на коксартроз. До І групи увійшло 26 хворих, у яких рентгенометрично після ендопротезування кульшового суглоба довжина дії абдукторів стегна не змінилася, до ІІ групи потрапили хворі (20 пацієнтів), у яких після ендопротезування рентгенометрично було виявлено зменшення ДВДСАС більше ніж на 1,0 см. Обстеження проводили до ендопротезування, через 1 рік після ендопротезування та через 5–7 років. Аналізували дані, що отримані за допомогою системи GAITRite. Результати. До ендопротезування групи за параметрами ходьби були однаковими, тобто у хворих простежувалися всі ознаки спотворення ходьби внаслідок дегенеративного захворювання кульшового суглоба, що проявлялося у зменшенні тривалості опори на хвору кінцівку, довжини кроків обох кінцівок. Виявляли значну асиметрію навантаження стоп кінцівок та довжини кроків. Ендопротезування у більшості хворих приводило до відновлення параметрів ходьби, хоча у більшості випадків нормалізація параметрів і не досягала середньостатистичної референтної норми, але практично відновлювалася симетрія ходьби. При коксартрозі у хворих змінюється установка кінцівки, а саме виникає розворот стопи латерально, а кінцівка, через розвиток привідно-відвідних контрактур і зміщення анатомічного центру ваги нижньої кінцівки, зміщується у медіальний бік. Ендопротезуванням ці вади у більшості хворих було виправлено, хоча і недостатньо, через конструктивні особливості ендопротезів, що обмежують відведення кінцівки. Тобто через 1 рік після ендопротезування, на момент, коли хворі вже повністю відновилися після оперативного втручання та освоїли ендопротез, спостерігалося значне покращення параметрів ходьби. У віддаленому періоді, через 5–7 років, у хворих спостерігали погіршення параметрів ходьби, а у деяких хворих погіршення показників досягало значень до ендопротезування. Особливо це було помітно у хворих ІІ групиCoxarthrosis remains one of the most severe degenerative-dystrophic lesions of the hip joint, which is caused by its rapid progression, high frequency of bilateral lesions, a sharp decline in the quality of life and working ability of individuals, and in some cases sustained and severe disability. After endoprosthetics, most patients have lameness, which usually disappears within 6 months, but in some patients, it continues to be observed in more remote periods. One of the causes of lameness is error in the selection of the endoprosthesis, which lead to a decrease in the hip abductor moment arm (HAMA). To analyze the biomechanical parameters of walking according to the data of the GAITRite system in patients with a preserved and reduced hip abductor moment arm was the purpose of our study. Materials and methods. Walking parameters were analyzed in patients in whom asymmetric HAMA was detected using X-ray after arthroplasty. A total of 46 patients with coxarthrosis were examined. Group I included 26 persons in whom hip abductor moment arm did not change on X-ray after hip joint replacement, in group II (n = 20), there was a decrease in HAMA for more than 1.0 cm after arthroplasty. The examination was performed before endoprosthetics, 1 and 5–7 years after surgery. Data obtained using the GAITRite system were analyzed. Results. Before arthroplasty, the groups were the same in terms of walking parameters, patients had all signs of impaired walking due to degenerative disease of the hip joint, which was manifested in reduced duration of the load on the injured limb, a decrease in the length of the steps of both limbs. We diagnosed a significant asymmetry of the load on the feet and the length of the steps. Endoprosthetics in most patients led to the restoration of walking parameters, although in most cases the normalization did not reach the average reference values, but almost restored the walking symmetry. In patients with coxarthrosis, the foot position has changed, namely, the foot reversal occurs laterally, and the limb, due to the development of adduction-abduction contractures and displacement of the anatomical center of gravity of the lower limb, turned towards the medial side. Using endoprosthetics, these defects were corrected in most patients, although not sufficiently, due to the design features of endoprostheses, which limit leg abduction. One year after arthroplasty, at the time when the patients had fully recovered after surgery and mastered the endoprosthesis, there was a significant improvement in walking parameters. In the long-term period, after 5–7 years, the patients were observed to have deterioration in the parameters of walking, and in some patients the deterioration of the indices reached values before surgery. This was especially noticeable in patients of group II
Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)