Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ТУ3/2019/20/5<.>

Общее количество найденных документов : 16
Показаны документы с 1 по 16

Математичне і комп’ютерне моделювання поведінки сегментів поперекового відділу хребта після ендопротезування [Текст] / М. О. Корж [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 6-14. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ПОЯСНИЧНО-КРЕСТЦОВАЯ ОБЛАСТЬ -- LUMBOSACRAL REGION (хирургия)
АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT (использование)
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION (использование)
Аннотация: Елементи біомеханічної системи, утвореної із сегмента поперекового відділу хребта й ендопротеза, піддаються в післяопераційний період комплексу силових впливів від розташованих вище мас. Мета — визначення компонент напружено-деформованого стану елементів біомеханічної системи, яка описує поперековий хребетно-руховий сегмент людини після проведення установки різних міжтілових ендопротезів. Матеріали та методи. Для проведення досліджень поперекового відділу хребта були створені тривимірні скінченно-елементні моделі, які описують поперековий сегмент L3–L5 і внутрішній ендопротез (виконаний із титану). Модель, яка описує поперековий відділ хребта, включала хребці сегмента L3–L5 (при цьому хребці мали поділ на складові кортикальну і губчасту кістки), а також були промодельовані міжхребцеві диски і хрящі. У модель були додані два додаткові елементи зверху і знизу таким чином, щоб максимально зменшити вплив закріплення моделі і для коректної передачі на неї навантаження. Результати. За результатами отриманих численних значень і полів розподілу компонент напружено-деформованого стану в елементах біологічних і біомеханічних систем поперекового сегмента L3–L5 можна стверджувати про ефективність використання запропонованого підходу проведення ендопротезування, оскільки поведінка біомеханічної моделі близька до вихідної біологічної системи; ця поведінка супроводжується деяким перерозподілом напружень всередині біомеханічної системи, за виключенням суміжних хребців, які контактують з ендопротезом, проте отримані значення напружень не перевищують граничних меж міцності, відповідних для кортикальної кістки — 160 МПа, для губчастої — 18–22 МПа і для титану — 1000 МПа. Висновки. Найкращою конструкцією для проведення оперативного лікування з розглянутих є схема, що відповідає 4-й розрахунковій моделі (ендопротез із додатковими торцевими елементами). Таким чином, проведені дослідження, в основу яких був покладений запропонований підхід, дали можливість отримати рішення, яке задовольняє всім вимогам за чинними критеріями й обмеженнями
Elements of the biomechanical system, formed from the segment of the lumbar spine and endoprosthesis, are exposed to power influences from the above masses in the postoperative period. The purpose was to determine the component of the stress-strain state of the elements of biomechanical system, which describes the lumbar motor segment of a person after the installation of various interbody endoprostheses. Materials and methods. Three-dimensional finite-element models were developed for the study of the lumbar spine, which describe L3-L5 lumbar segment and the internal endoprosthesis (made of titanium). The model describing the lumbar spine included vertebrae of L3-L5 segment (with vertebrae divided into cortical and spongy bones); intervertebral discs and cartilages were modulated too. Two elements were added to the model, above and below, so as to minimize the effect of fastening the model and transfer the load on it correctly. Results. Based on the results of the obtained numerical values and distribution fields of the stress-strain state in the elements of the biological and biomechanical systems of L3-L5 lumbar segment, we can state the effectiveness of using the proposed approach to arthroplasty, since the function of the biomechanical model is close to that of the original biological system; this function is accompanied by some redistribution of stresses within the biomechanical system, except for adjacent vertebrae that are in contact with the endoprosthesis but obtained stresses do not exceed the limits of the strength corresponding to 160 MPa for cortical bone, 18–22 MPa for spongy bone, and 1000 MPa for titanium. Conclusions. The best design for operative treatment from the considered ones is a scheme that corresponds to the 4th calculation model (endoprosthesis with additional end faces). Thus, the research carried out, which was based on the proposed approach, made it possible to obtain a solution that meets all the requirements of the existing criteria and constraints
Доп.точки доступа:
Корж, М. О.
Куценко, В. О.
Попов, А. І.
Тимченко, І. Б.
Веретельник, О. В.
Ткачук, М. М.
Ткачук, М. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Рушай, А. К.
Корекція гомеостазу крові у хворих із септичним незрощенням гомілки після переломів у періопераційному періоді [Текст] / А. К. Рушай, В. Г. Климовицький, О. О. Мартинчук // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 15-19. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Бемипарин

MeSH-главная:
ПЕРЕЛОМЫ НЕСРОСШИЕСЯ -- FRACTURES, UNUNITED (патофизиология, этиология)
ПЕРИОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PERIOPERATIVE PERIOD (использование)
ГЕМОРРАГИИ -- HEMORRHAGE (лекарственная терапия, профилактика и контроль)
ГОМЕОСТАЗ -- HOMEOSTASIS (действие лекарственных препаратов)
ТРАНЕКСАМОВАЯ КИСЛОТА -- TRANEXAMIC ACID (терапевтическое применение)
Аннотация: У роботі подано досвід періопераційної профілактики кровотеч і тромбозів у 36 хворих із септичним незрощенням кісток гомілки. Втручання проводились в обсязі фістулсеквестрнекректомії. У періопераційному періоді хворі отримували беміпарин і транексамову кислоту. Одночасне застосування транексамової кислоти й беміпарину було виправданим з урахуванням механізмів дії на різні фактори загортальної і антизгортальної систем і відсутності протипоказань до спільного застосування цих препаратів. Щоб оцінити ефективність і безпеку такої комбінації в пацієнтів із септичним незрощенням кісток гомілки при виконанні втручання, через 1, 3 і 7 днів, проводили дослідження гомеостазу, оцінювали клінічні дані. Ці терміни відповідали гострому, найбільш небезпечному періоду. Динаміка більшості досліджуваних параметрів гомеостазу крові статистично не відрізнялася, але спостерігалася тенденція до зсуву показників до рекомендованої безпечної зони і навіть статистично вірогідне зниження рівня розчинних фібрин-мономерних комплексів. Спостерігалися позитивні клінічні ефекти. Ніяких ускладнень відмічено не було. Під час операції втрати крові не відзначалося. У той же час тромбоемболічні ускладнення не зареєстровані. Прояви альтерації в післяопераційному періоді були менш виражені, але набряклість зменшилася. Кількість ранового виділення і час загоєння післяопераційної рани скоротилися. В оперованих хворих не було рецидивів запалення протягом 3–8 місяців. Виявлено високу безпеку й ефективність застосування транексамової кислоти й низькомолекулярного гепарину беміпарину
This article presents the experience of perioperative prevention of bleeding and thrombosis in 36 patients with septic nonunion of the shin bones. The interventions were carried out in the amount of fistulsequestrnecrectomy. In the perioperative period, patients received bemiparin and tranexamic acid. The simultaneous use of tranexamic acid and bemiparin was justified taking into account the mechanisms of action on various factors of coagulant and anticoagulant systems, and the absence of contraindications for the combined use of these drugs. To evaluate the efficacy and safety of such a combination in patients with septic nonunion of the shin bones when performing an intervention, studies of homeostasis were performed on days 1, 3, and 7, and clinical data were evaluated. Such timeframes were in line with the acute, most dangerous period. The dynamics of the majority of investigated indices of blood homeostasis didn’t differ statistically, but there was a tendency to the shift the indices to the recommended safe zone and even to a statistically significant decrease in the level of soluble fibrin monomer complexes. Positive clinical effects were noted. No complications were detected. There was no marked blood loss during surgery. At the same time, thromboembolic complications were not observed. The manifestations of alteration in the postoperative period were less pronounced, but rather the swelling decreased. The amount of wound discharge and the time of postoperative wound healing reduced. In the operated patients, there was no recurrent inflammation within 3–8 months. High safety and efficacy of tranexamic acid and low molecular weight heparin bemiparin were revealed
Доп.точки доступа:
Климовицький, В. Г.
Мартинчук, О. О.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Ткачук, П. В.
Дослідження впливу клітинних технологій на розвиток остеоартрозу колінного суглоба в експерименті [Текст] / П. В. Ткачук, С. С. Страфун // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 20-27. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ОСТЕОАРТРИТ КОЛЕННОГО СУСТАВА -- OSTEOARTHRITIS, KNEE
ГИСТОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- HISTOLOGICAL TECHNIQUES (использование)
КЛЕТОЧНАЯ ИНЖЕНЕРИЯ -- CELL ENGINEERING (использование)
Аннотация: Для лікування прогресуючих дистрофічних змін колінного суглоба при остеоартрозі запропоновано використання автологічних клітинних матеріалів. Мета: дослідження структурних змін менісків та епіфіза ушкодженої остеоартрозом великогомілкової кістки після застосування клітинних препаратів. Матеріали та методи. В експериментах кроликам моделювали остеоартроз, через 1 місяць у порожнину колінного суглоба вводили тромбоцитарну плазму, автологічний аспірат кісткового мозку і гомогенізованої жирової тканини.Через 2,5 місяця після операції досліджували структурні зміни менісків і проксимального епіфіза великогомілкової кістки. Ушкодження та відновлення оцінювали за морфологічними критеріями: зміни структури меніска, ушкодження епіфізарного хряща великогомілкової кістки, зміни щільності субхондральної кісткової тканини. Результати. Аналіз гістологічних досліджень показав зменшення ушкодження хряща тіла менісків після введення всіх трьох препаратів, часткову зупинку зміни щільності кісткової тканини після застосування тромбоцитарної плазми й аспірату кісткового мозку, а прогресуючі дегенеративні зміни суглобової поверхні спостерігалися лише у групі з плазмою. Через 1,5 місяця після введення аспіратів, отриманих із кісткового мозку та жирової тканини, відбулась інтеграція введених клітин із синовіальною оболонкою та меніском: розвиток ретикулярної тканини у групі з аспіратом кісткового мозку, формування ніжної сполучної тканини з адипоцитами у групі з аспіратом жирової тканини. Висновки. Про життєздатність клітин уведених аспіратів свідчить реорганізація та їх часткова інтеграція у синовіальній порожнині, зокрема через активацію ангіогенезу
For the treatment of progressive degenerative changes of the knee joint in osteoarthritis, the use of autologous cellular materials has been proposed. The purpose of the study was to investigate the structural changes of the meniscus and the epiphysis of the tibia affected by osteoarthritis after the use of cellular technologies. Materials and methods. The experimental osteoarthritis was modeled in rabbits; after 1 month, platelet plasma, autologous bone marrow aspirate, and homogenized adipose tissue were injected into the knee cavity. Structural changes in the meniscus and proximal tibial epiphysis were studied 2.5 months after surgery. Damage and recovery were evaluated by morphological criteria: changes in the meniscus structure, damage to the tibial epiphyseal cartilage, changes in the density of subchondral bone tissue. Results. Analysis of histological studies showed a decreased damage to the meniscus body cartilage after the injection of all three cellular technologies, partially reduced changes in bone density after the use of platelet plasma and bone marrow aspirate, and progressive degenerative changes of the articular surface were observed only in the plasma group. In 1.5 months after injection of bone marrow and adipose tissue aspirates, the integration of the introduced cells with the synovial membrane and meniscus occurred: development of reticular tissue in the bone marrow aspirate group, formation of connective tissue with adipocytes in group with homogenized fat tissue. Conclusions. The viability of the cells of the injected aspirates is evidenced by the reorganization and their partial integration in the synovial cavity, in particular through the activation of angiogenesis
Доп.точки доступа:
Страфун, С. С.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Тріщинська, М. А.
Деякі аспекти патогенетичного впливу на ГАМКергічну систему [Текст] / М. А. Тріщинська, М. В. Полівода // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 28-34. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ГАММА-АМИНОМАСЛЯНАЯ КИСЛОТА -- GAMMA-AMINOBUTYRIC ACID (анализ)
РЕЦЕПТОРЫ ГАМК -- RECEPTORS, GABA (анализ, действие лекарственных препаратов)
МИОРЕЛАКСАНТЫ ЦЕНТРАЛЬНОГО ДЕЙСТВИЯ -- MUSCLE RELAXANTS, CENTRAL (терапевтическое применение)
Аннотация: У статті наведені сучасні дані про будову, класифікацію, відмінності між різними типами ГАМК-рецепторів і їх поширеність. З урахуванням цієї інформації стають зрозумілими деякі ланки патогенезу неврологічних захворювань. У той же час вплив на ГАМКергічну нейротрансмісію відкриває нові можливості як для симптоматичного, так і для патогенетичного лікування неврологічних розладів. Одним з незвичайних ефектів впливу на ГАМКергічну систему на різних рівнях центральної нервової системи є міорелаксація
The article presents up-to-date data on the structure, classification, differences between different types of gamma-aminobutyric acid (GABA) receptors and their prevalence. Given this information, some links in the pathogenesis of neurological di-seases become clear. At the same time, the impact on GABAergic neurotransmission opens new possibilities for both symptomatic and pathogenetic treatment of neurological disorders. One of the unusual effects on the GABAergic system at different levels of the central nervous system is muscle relaxation
Доп.точки доступа:
Полівода, М. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Вплив обмеження рухомості колінного суглоба на опороспроможність нижніх кінцівок (експериментальне дослідження) [Текст] / В. А. Філіпенко [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 35-47. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
КОЛЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, KNEE (использование)
КОНТРАКТУРА -- CONTRACTURE (патофизиология)
КЛИНИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ -- CLINICAL TRIAL
Аннотация: Найбільш частим ускладненням після ендопротезування колінного суглоба є розвиток післяопераційних контрактур. Причиною розвитку контрактур колінного суглоба є тривала обмеженість рухів до операції внаслідок болю, а після — через недостатньо активну реабілітацію. Контроль відновлення хворого після ендопротезування та своєчасна корекція реабілітаційного процесу є запорукою якості віддалених результатів ендопротезування колінного суглоба. Мета: визначити особливості статографічних показників людини при штучному моделюванні контрактури колінного суглоба. Матеріали та методи. Проведені дослідження 6 здорових волонтерів, яким виконували фіксацію суглобів ортезами. Виконували стандартні статографічні дослідження. Аналізували стандартні дані статограм. Результати. При двоопорному стоянні у фронтальній площині найменше зміщення спостерігається при стоянні без фіксації суглобів (3,28 мм), а у сагітальній спостерігали значущо більше (р 0,05) зміщення загального центру мас (ЗЦМ) (до 26,62 мм) порівняно з ЗЦМ при фіксованому колінному суглобі (15,4 мм). Аналогічні зміни простежуються і при інших типах стояння, тобто фіксування колінного суглоба призводить до зменшення відхилення ЗЦМ у сагітальній площині порівняно зі значеннями стояння без фіксації суглоба. У фронтальній площині значущих змін не виявлено, хоча зменшення хитання відмічали. При фіксації колінного суглоба при двоопорному стоянні спостерігається збільшення довжини траєкторії від 15 до 20 %, а переважна опора на зафіксовану кінцівку призводить до зменшення довжини траєкторії хитання на 3,42 %. При опорі на незафіксовану кінцівку спостерігається переважно збільшення довжини траєкторії приблизно на 30 %. Закономірності зміни швидкості хитання аналогічні зміні довжини траєкторії. Одноопорне стояння характеризується плавним хитанням як у фронтальній, так і сагітальній площинах. На обох кінцівках амплітуди хитання практично однакові, хоча при опорі на праву кінцівку тіло волонтера прямує вперед, а при опорі на ліву кінцівку — помірно назад. При двоопорному стоянні із зафіксованим правим колінним суглобом амплітуда хитання у фронтальній площині не перевищує 5–7 мм, але спостерігається зміщення ЗЦМ вправо, тобто у бік зафіксованої кінцівки. Амплітуда хитання у сагітальній площині збільшується до 20 мм, і спостерігається помірна тенденція до переміщення ЗЦМ вперед. Висновки. Моделювання контрактури у колінному суглобі шляхом його фіксації збільшує хитання тіла при двоопорному стоянні у фронтальній площині та зменшує хитання у сагітальній площині порівняно зі стоянням без фіксації суглобів. Опора на кінцівку із зафіксованим колінним суглобом у фронтальній площині менше, ніж при стоянні без фіксації суглобів. Фіксація колінного суглоба при двоопорному стоянні призводить до незначного збільшення амплітуди хитання і помірного переміщення тіла в бік зафіксованої кінцівки в процесі дослідження. Опора на зафіксовану кінцівку призводить до появи короткочасних невеличких імпульсів, а тіло набуває напрямок до фіксованої кінцівки. Означене вище свідчить про негативний вплив контрактур на опороспроможність нижньої кінцівки
The most common complication after knee replacement is the development of postoperative contractures. The cause of contractures of the knee joint is a long restriction of limb movements before surgery due to pain, and after — due to insufficiently active rehabilitation. Monitoring of the patient’s recovery after arthroplasty and timely correction of the rehabilitation process is the key to the quality of long-term results of knee arthroplasty. The purpose was to determine the features of human statographic indicators in artificial modeling of knee joint contracture. Materials and methods. The study involved 6 healthy volunteers who underwent fixation of the joints with orthoses. Standard statographic studies were performed. Standard statogram data were analyzed. Results. In two-leg standing, the least displacement in the frontal plane is observed when standing without joint fixation (3.28 mm), and in the sagittal one, a significantly greater (p 0.05) displacement of the common center of mass (CCM) (up to 26.62 mm) was observed compared to the CCM with a fixed knee joint (15.4 mm). Similar changes are observed with other types of standing, that is, fixation of the knee joint leads to a decrease in the deviation of the CCM in the sagittal plane compared to the values of standing without fixing the joint. No significant changes were detected in the frontal plane, although a decrease in the fluctuation was noted. When the knee joint is fixed during two-leg standing, an increase in the path length from 15 to 20 % is observed, and predominant support on a fixed limb leads to a decrease in the length of fluctuation trajectory by 3.42 %. When relying on an unfixed limb, an increase in the path length by about 30 % is observed. The patterns of change in the swing speed are similar to the change in the path length. Single-leg standing is characterized by smooth oscillation, both in the anterior and sagittal planes. On both limbs, the amplitudes of the oscillations are almost the same, although when leaning on the right limb, the volunteer body goes forward, and when leaning on the left limb, it moves moderately backward. When standing with a fixed right knee joint, the oscillation amplitude in the frontal plane does not exceed 5–7 mm, but there is a shift in the CCM to the right, that is, towards the fixed limb. The amplitude of the oscillations in the sagittal plane increases to 20 mm, and there is a moderate tendency to move the CCM forward. Conclusions. Modeling the contracture in the knee joint by fixing it increases the swing of the body in two-leg standing in the front plane and reduces the swing in the sagittal plane compared to standing without joint fixation. Leaning on a limb with a fixed knee joint in the frontal plane is less than when standing without fixing the joints. Fixation of the knee joint with two-leg standing leads to a slight increase in the amplitude of the swing and moderate movement of the body towards the fixed limb during the study. Leaning on a fixed limb leads to the appearance of short-term small impulses, and the body moves in the direction of the fixed limb. The above indicates a negative effect of contractures on the support ability of the lower limbs
Доп.точки доступа:
Філіпенко, В. А.
Арутюнян, З. А.
Мезенцев, В. О.
Танькут, В. О.
Карпінська, О. Д.
Карпінський, М. Ю.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Гістологічні зміни ентезису підошовного апонервозу при підошовному фасціїті [Текст] / О. А. Турчин [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 48-52. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ФАСЦИТ ПОДОШВЕННЫЙ -- FASCIITIS, PLANTAR (диагностика, патофизиология)
ГИСТОЛОГИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ -- HISTOLOGICAL TECHNIQUES (использование)
Аннотация: Мета роботи: аналіз результатів гістологічного дослідження проксимального ентезису підошовного апоневрозу у пацієнтів із підошовним фасціїтом. Матеріал та методи. Досліджено 4 зразки тканини підошовного апоневрозу в ділянці проксимального ентезису, які були взяті у 3 пацієнтів із хронічним підошовним фасціїтом під час апоневротомії. Середній вік пацієнтів становив 34,6 ± 12,6 (21–57) року, усі пацієнти були чоловіками. Для гістологічного дослідження відбирали фрагменти сухожильно-кісткового з’єднання, що проходили звичайну гістологічну обробку. Препарати досліджували на мікроскопі Olympus CX-41. Градації вираженості морфологічних показників оцінювали згідно з візуально-аналоговою шкалою від низького до високого ступеня при збільшенні × 100. Результати. Матеріал наведено фрагментами патологічно зміненої сполучної тканини підошовного апоневрозу з мілкими ділянками інтерстиціальних тендонекрозів, дезорганізацією колагенових пучків. Наявна велика кількість гіперцелюлярних проліфератів фіброзно-жирової тканини, поява судин та ділянки нечітко обмежених фібронекрозів. Ознак гострого або хронічного запалення не виявили, лише прояви неспецифічної ентезопатії фіброзно-хрящового ентезису. Висновки. Описані гістологічні зміни тканини ентезису підошовного апоневрозу у хворих із підошовним фасціїтом відповідають хронічним неспецифічним дистрофічно-дегенеративним змінам фіброзно-хрящової структури ентезису, тендиніту — фасціїту вторинного генезу
We have made the analysis of the plantar aponeurosis enthesis histology results in patients with plantar fasciitis. Materials and methods. Four samples of the plantar aponeurosis enthesis were obtained for histology assessment from 3 patients with chronic plantar fasciitis during aponeurotomy. All patients were males with average age of 34.6 ± 12.6 (range 21–57) years. Fragments of the tendon-bone junction were selected for histologic examination. Paraffin sections (5 micron) were analyzed with bright-field microscopy (Olympus CX-41). Grades of severity of morphological signs were evaluated by visual analogue scale from low to high at 100× magnification. Results. The material in plantar aponeurosis biopsies was represented by fragments of pathologically altered connective tissue with small areas of interstitial tendonecrosis, changes in the regularity and density of collagen fibers. There is a large amount of hypercellular proliferations of fibroadipose tissue, the appearance of vessels and areas of indistinctly restricted fibronecrosis. No signs of acute or chronic inflammation were found, there were only manifestations of non-specific enthesopathy of fibrocartilaginous enthesis. Conclusions. The histological changes in the tissue of the plantar aponeurosis enthesis in patients with plantar fasciitis correspond to the chronic non-specific dystrophic degenerative changes in the fibrocartilaginous structure of the enthesis, tendinitis-fasciitis of secondary origin
Доп.точки доступа:
Турчин, О. А.
Григорівська, А. В.
Коструб, О. О.
Лябах, А. П.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Изменения метаболизма пуринов при костно-суставной форме рака легкого [Текст] / О. В. Синяченко [и др.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 53-59. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
ЛЕГКИХ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- LUNG NEOPLASMS (диагностика, терапия)
НОВООБРАЗОВАНИЙ МЕТАСТАЗЫ -- NEOPLASM METASTASIS (диагностика, терапия)
РЕЦЕПТОРЫ ПУРИНЕРГИЧЕСКИЕ -- RECEPTORS, PURINERGIC (анализ, метаболизм)
Аннотация: Актуальность проблемы приобретает особую значимость в связи с учащением случаев метастазирования рака легкого (РЛ) в скелет, что существенно ухудшает показатели выживаемости больных. Эта так называемая костно-суставная форма РЛ наблюдается в 30–40 % случаев заболевания. Пуриновые основания относятся к биомаркерам костных метастазов при РЛ, но их диагностическая и прогностическая роль не изучена. Цель: определить состояние пуринового метаболизма при костно-суставной форме РЛ с оценкой клинико-патогенетической значимости выявленных изменений. Материалы и методы. Обследованы 123 больных (все мужчины) в возрасте от 24 до 79 лет. Соотношение периферической и центральной форм рака составило 1 : 4, мелкоклеточного и немелкоклеточного гистологического варианта — 1 : 4, а IВ, IIА, IIВ, IIIА, IIIВ и IV стадий заболевания — 1 : 2 : 4 : 6 : 5 : 6. Количество больных с метастазами в лимфатические узлы и отдаленные органы составило 89 и 62 % соответственно. В сыворотке крови изучали уровни продуктов пуринового метаболизма — мочевой кислоты, оксипуринола, аденина, гуанина, ксантина, гипоксантина, активности ксантиноксидазы, ксантиндезаминазы, аденозиндезаминазы и 5-нуклеотидазы. Результаты. Дисметаболизм пуринов наблюдается у 98 % от числа больных РЛ, что проявляется повышением концентраций в крови мочевой кислоты и оксипуринола, активности ксантиноксидазы и аденозиндезаминазы. Показатели пуринового обмена при РЛ отражают степень тяжести течения заболевания, связаны с локализацией и морфологической формой опухолевого процесса, прорастанием в грудную стенку, трахею и пищевод, наличием компрессионного синдрома и обтурационного ателектаза. Костно-суставная форма РЛ установлена у 32 % от числа больных РЛ и сопровождается увеличением показателей урикемии, оксипуринолемии и аденинемии, которые участвуют в патогенетических построениях опухолевого процесса. Уровень аденина (6-аминопуринa) в отношении метастазов РЛ в скелет обладает прогнознегативной значимостью. Выживаемость больных с костно-суставной формой РЛ хуже, чем у остальных пациентов
Актуальність проблеми набуває особливої значущості у зв’язку з почастішанням випадків метастазування раку легені (РЛ) у скелет, що істотно погіршує показники виживаності хворих. Ця так звана кістково-суглобова форма РЛ спостерігається в 30–40 % випадків захворювання. Пуринові основи належать до біомаркерів кісткових метастазів при РЛ, але їх діагностична та прогностична роль не вивчена. Мета: визначити стан пуринового метаболізму при кістково-суглобовій формі РЛ з оцінкою клініко-патогенетичної значущості виявлених змін. Матеріали та методи. Обстежено 123 хворих (усі чоловіки) віком від 24 до 79 років. Співвідношення периферичної і центральної форм раку становило 1 : 4, дрібноклітинного та недрібноклітинного гістологічного варіанта — 1 : 4, а IВ, IIА, IIВ, IIIА, IIIВ та IV стадій захворювання — 1 : 2 : 4 : 6 : 5 : 6. Кількість хворих із метастазами в лімфатичні вузли та віддалені органи становила 89 і 62 % відповідно. У сироватці крові вивчали рівні продуктів пуринового метаболізму — сечової кислоти, оксипуринолу, аденіну, гуаніну, ксантину, гіпоксантину, активності ксантиноксидази, ксантиндезамінази, аденозиндезамінази та 5-нуклеотидази. Результати. Дисметаболізм пуринів спостерігається у 98 % від числа хворих на РЛ, що проявляється підвищенням концентрації у крові сечової кислоти й оксипуринолу, активності ксантиноксидази й аденозиндезамінази. Показники пуринового обміну при РЛ відбивають ступінь тяжкості перебігу захворювання, пов’язані з локалізацією та морфологічною формою пухлинного процесу, проростанням у грудну стінку, трахею та стравохід, наявністю компресійного синдрому й обтураційного ателектазу. Кістково-суглобову форму РЛ встановлено у 32 % від числа хворих на РЛ, що супроводжується збільшенням показників урикемії, оксипуринолемії й аденінемії, що беруть участь в патогенетичних побудовах пухлинного процесу. Рівень аденіну (6-амінопурину) щодо метастазів РЛ у скелет має прогнознегативну значущість. Виживаність хворих з кістково-суглобовою формою РЛ гірша, ніж у інших пацієнтів
The urgency of the problem is of particular importance due to the increased incidence of lung cancer (LC) metastasis into the skeleton, which significantly worsens the survival rate of patients. This so-called “osteoarticular form” of LC is observed in 30–40 % cases of the disease. Purine bases belong to the biomarkers of bone metastases in LC, but their diagnostic and prognostic role has not been studied. The purpose was to determine the state of purine metabolism in the “osteoarticular form” of LC with the assessment of the clinical and pathogenetic significance of the identified changes. Materials and methods. The study enrolled 123 patients (all men) aged from 24 to 79 years. The ratio of the peripheral and central forms of cancer was 1 : 4, small-cell to non-small-cell histological variant — 1 : 4, and IB, IIA, IIB, IIIA, IIIB and IV stages of the disease — 1 : 2 : 4 : 6 : 5 : 6. The number of patients with metastases to the lymph nodes and distant organs was 89 and 62 %, respectively. The blood serum levels of products of purine metabolism (uric acid, oxypurinol, adenine, guanine, xanthine, hypoxanthine, xanthine oxidase, xanthine deaminase, adenosine deaminase, and 5’-nucleotidase activities) were studied. Results. Purine dysmetabolism is observed in 98 % of the patients with LC, which manifested by increased concentrations of uric acid and oxypurinol in the blood, xanthine oxidase and adenosine deaminase activities. The parameters of purine metabolism in LC reflect the severity of the disease, associated with the localization and morphological form of the tumor process, invasion in the breast, trachea, and esophagus, the presence of nerve root syndrome and obstructive atelectasis. Thirty-two per cent of the patients with LC were found to have the “osteoarticular form” of LC accompanying by an increase in the indices of uricemia, oxypurinemia, and adeninemia, involved in the pathogenetic constructs of the tumor process. The level of adenine (6-aminopurine) relating to the LC metastases in the skeleton has a predictive negative value. The survival of patients with “osteoarticular form” of LC is worse than in other patients
Доп.точки доступа:
Синяченко, О. В.
Алиев, Р. Ф.
Еромлаева, М. В.
Бондарь, В. Г.

Свободных экз. нет

Найти похожие

3D-планирование и прототипирование при сложном первичном эндопротезировании тазобедренного сустава [Текст] / А. Н. Косяков [и др.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 60-68. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP (использование)
ПРЕДОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- PREOPERATIVE PERIOD
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION (использование)
Аннотация: Эндопротезирование крупных суставов — одно из наиболее успешных оперативных вмешательств за последнее столетие. С каждым годом мы наблюдаем увеличение количества тотальных артропластик как во всем мире, так и в нашей стране. Соответственно, растет количество разновидностей имплантов и совершенствуются методики их установки. В случае простого первичного эндопротезирования предоперационное планирование можно провести при помощи стандартных шаблонов или соответствующего программного софта. При сложном первичном эндопротезировании, когда оперативному вмешательству предшествовали травмы, остеотомии, операции остеосинтеза, провести полноценное предоперационное планирование без длительной и трудоемкой подготовки очень тяжело. Цель работы: выполнить анализ предоперационного планирования и интраоперационной навигации при подготовке к сложному первичному эндопротезированию тазобедренного сустава с использованием пространственного 3D-моделирования и прототипирования. Материалы и методы. Наши пациенты — 2 женщины и 1 мужчина, возраст которых составил 31 год, 48 и 56 лет соответственно. Срок наблюдения — от 3 до 16 месяцев после тотального эндопротезирования тазобедренного сустава. Все пациенты до этого перенесли оперативные вмешательства в данной зоне. На этапах предоперационного обследования была проведена мультиспиральная компьютерная и магнитно-резонансная томография, на основании этих данных были напечатаны прототипы из пластика в натуральную величину. Было проведено предоперационное планирование и составлен план проведения оперативного вмешательства. Результаты. Пациентам выполнено тотальное эндопротезирование тазобедренного сустава с использованием имплантов механической фиксации. У двух пациентов выполнена корригирующая остеотомия проксимального отдела бедренной кости. Одному пациенту проведена костная аутопластика дна вертлужной впадины. Через 3 месяца после оперативного лечения наблюдалось полное восстановление функции, оценка по шкале Харриса составила 95,6 (95–97) балла. Выводы. Предоперационное планирование — очень важная часть подготовки к оперативному вмешательству. При подготовке к сложному первичному эндопротезированию суставов целесообразно использовать аддитивные технологии для изготовления пластиковой модели, которая позволит составить детальный план будущей операции и будет выполнять функцию интраоперационной навигации
Ендопротезування великих суглобів — одне з найбільш успішних оперативних втручань за останнє сторіччя. З кожним роком ми спостерігаємо збільшення кількості тотальних артропластик як у всьому світі, так і в нашій країні. Відповідно, зростає кількість різновидів імплантів і вдосконалюється методика їх імплантації. У випадку простого первинного ендопротезування передопераційне планування можна провести за допомогою стандартних шаблонів або відповідного програмного софта. При складному первинному ендопротезуванні, коли оперативному втручанню передували травми, остеотомії, операції остеосинтезу, провести повноцінне передопераційне планування без тривалої та трудомісткої підготовки дуже складно. Мета роботи: виконати аналіз передопераційного планування й інтраопераційної навігації при підготовці до складного первинного ендопротезування кульшового суглоба з використанням просторового 3D-моделювання та прототипування. Матеріали та методи. Наші пацієнти — 2 жінки та 1 чоловік, вік яких становив 31 рік, 48 та 56 років. Строк спостереження — від 6 до 19 місяців після тотального ендопротезування кульшового суглоба. Усі пацієнти раніше перенесли оперативні втручання в даній зоні. На етапах передопераційного обстеження була проведена мультиспіральна комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія, на підставі цих даних були надруковані прототипи з пластика в натуральну величину. Було проведено передопераційне планування та складено план проведення оперативного втручання. Результати. Пацієнтам виконано тотальне ендопротезування кульшового суглоба з використанням імплантів механічної фіксації. У двох пацієнтів виконана коригуюча остеотомія проксимального відділу стегнової кістки. Одному пацієнтові проведена кісткова автопластика дна вертлюжної западини. Через 3 місяці після оперативного лікування спостерігалося повне відновлення функції, оцінка за шкалою Харріса становила 95,6 (95–97) бала. Висновки. Передопераційне планування — дуже важлива частина підготовки до оперативного втручання. При підготовці до складного первинного ендопротезування суглобів доцільно використання адитивних технологій для виготовлення пластикової моделі, що дозволить скласти детальний план майбутньої операції і буде виконувати функцію інтраопераційної навігації
Replacement of large joints is one of the most successful surgical interventions over the last century. Every year we observe an increase in the number of total arthroplasties, both all over the world and in our country. Accordingly, the number of implant types is growing and the methods of their installation are improving. In case of a simple primary joint replacement, preoperative planning can be performed using standard templates or appropriate software. In case of a complex primary arthroplasty, when surgical intervention has been preceded by injuries, osteo-tomy, osteosynthesis, it is very difficult to carry out a comprehensive preoperative planning without a thorough time-consu-ming preparation. Objective: to analyze preoperative planning and intraoperative navigation when preparing for a primary total hip replacement using spatial 3D modeling and prototyping. Materials and methods. Our patients: 2 females and 1 male, aged 31, 48, and 56 years, respectively. Observation period ranged from 3 to 16 months after total hip arthroplasty. All patients had been previously operated on the hip. At the stages of preoperative examination, a multislice computed tomography and magnetic resonance imaging were carried out and, accordingly, full-size plastic prototypes were printed. Preoperative planning was done, and an intervention plan was elaborated. Results. The patients underwent uncemented total hip arthroplasty. Two patients underwent an osteotomy of the proximal femur. One patient was subjected to bone grafting of the acetabulum. Three months after surgical treatment, a complete restoration of the function was observed, with Harris Hip Score of 95.6 (95–97) points. Conclusions. Preoperative planning is a very important part of preparation for surgical intervention. When preparing for a complex primary joint replacement, it is advisable to use additive technologies for manufacturing a plastic model that will allow for elaboration of a detailed plan for a future operation as well as perform the function of intraoperative navigation
Доп.точки доступа:
Косяков, А. Н.
Гребенников, К. А.
Милосердов, А. В.
Федин, Е. М.
Нечай, А. А.
Галузинский, А. А.
Бурбурская, С. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Сравнительный анализ напряженно-деформированного состояния системы "кость-имплантат" накостного остеосинтеза пластиной PHILOS с различными имплантатами из полилактида [Текст] / Н. А. Корж [и др.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 69-76. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
ПЛЕЧЕВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- HUMERAL FRACTURES (хирургия)
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES (использование)
ПАРНЫЙ СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ -- MATCHED-PAIR ANALYSIS
Аннотация: Переломы проксимального отдела плечевой кости (ПОПК) составляют 5–6 % всех повреждений длинных костей скелета человека. С целью увеличения жесткости фиксации хирургическое лечение накостными пластинами дополняют различными алло- или аутотрансплантатами, имплантатами, а также костным цементом (тип В и С по AO/ОТА). Авторами в качестве альтернативного имплантата для замещения дефектов спонгиозной кости и поддержки костных фрагментов головки плечевой кости предлагается использовать полилактид (PLA) Ingeo™ Biopolymer 4032D. Цель работы: провести сравнительный анализ напряженно-деформированного состояния системы «кость — имплантат» накостного остеосинтеза пластиной PHILOS с солидными и пористыми 3D-имплантатами из PLA. Материалы и методы. Для математического моделирования и сравнительного изучения напряженно-деформированного состояния системы «кость — имплантат» при проведении накостного остеосинтеза смоделирована пластина с угловой стабильностью PHILOS (из нержавеющей стали), трехфрагментарный перелом ПОПК с использованием или 2 солидных, или 2 пористых имплантатов PLA с решетчатыми полостями. В качестве объекта для построения плечевой кости использована композитная модель № 3404 левой плечевой кости фирмы Sawbones (Europe AB, Мальме, Швеция), для всех материалов при моделировании — изотропная линейная модель с одинаковыми физико-механическими характеристиками для всех материалов. В качестве инструмента исследования применялся метод конечных элементов, реализованный пакетом прикладных программ Ansys. Результаты. Сравнительная оценка влияния формы имплантатов PLA для двух расчетных схем выполнена при помощи сравнения эквивалентных напряжений по Мизесу и полей деформаций для моделей и различных элементов соединения и частей системы «кость — имплантат». Установлено, что перераспределение полей напряжений в элементах модели не приводит к ее разрушению. Модели и все ее элементы удовлетворяют требованиям прочности. Замена цилиндрического солидного 3D-имплантата на модифицированный пористый 3D-имплантат для поддержания суставной поверхности головки плечевой кости в условиях остеопороза при остеосинтезе трехфрагментарного перелома плечевой кости накостной пластиной PHILOS не снижает жесткости фиксации. Выводы. Сравнительный анализ напряженно-деформированного состояния системы «кость — имплантат» накостного остеосинтеза пластиной PHILOS с солидными и пористыми 3D-имплантатами из PLA показал, что изменение формы имплантатов в рассматриваемом диапазоне нагружения не влияет на жесткость системы. Поля деформаций и напряжений для рассмотренных моделей практически совпадают между собой. В пластине PHILOS и в модифицированных пористых 3D-имплантатах PLA происходит уменьшение напряжений на 5 и 4 МПа соответственно. Замена цилиндрической солидной формы 3D-имплантатов PLA на модифицированную пористую является целесообразной, так как позволяет увеличить площадь контакта имплантата PLA с костью, а его полости возможно использовать для наполнения плазмой, насыщенной тромбоцитами
Переломи проксимального відділу плечової кістки (ПВПК) становлять 5–6 % усіх пошкоджень довгих кісток скелета людини. З метою збільшення жорсткості фіксації хірургічне лікування накістковими пластинами допов- нюють різними ало- або автотрансплантатами, імплантатами, а також кістковим цементом (тип В і С за AO/ОТА). Авторами як альтернативний імплантат для заміщення дефектів спонгіозної кістки і підтримки кісткових фрагментів головки плечової кістки пропонується використовувати полілактид (PLA) Ingeo™ Biopolymer 4032D. Мета роботи: провести порівняльний аналіз напружено-деформованого стану системи «кістка — імплантат» накісткового остеосинтезу пластиною PHILOS із солідними і пористими 3D-імплантатами з PLA. Матеріали та методи. Для математичного моделювання і порівняльного вивчення напружено-деформованого стану системи «кістка — імплантат» у разі накісткового остеосинтезу змодельована пластина з кутовою стабільністю PHILOS (з нержавіючої сталі), трьохфрагментарний перелом ПВПК з використанням або 2 солідних, або 2 пористих імплантатів PLA з ґратчастими порожнинами. Як об’єкт для побудови плечової кістки використана композитна модель № 3404 лівої плечової кістки фірми Sawbones (Europe AB, Мальме, Швеція), для всіх матеріалів у моделюванні — ізотропна лінійна модель з однаковими фізико-механічними характеристиками для всіх матеріалів. Як інструмент дослідження застосовувався метод кінцевих елементів, реалізований пакетом прикладних програм Ansys. Результати. Порівняльна оцінка впливу форми імплантатів PLA для двох розрахункових схем виконана за допомогою порівняння еквівалентних напружень за Мізесом і полів деформацій для моделей, різних елементів з’єднання і частин системи «кістка — імплантат». Встановлено, що перерозподіл полів напружень в елементах моделі не призводить до її руйнування. Моделі та всі їх елементи задовольняють вимогам міцності. Заміна циліндричного солідного 3D-імплантата на модифікований пористий 3D-імплантат для підтримки суглобової поверхні головки плечової кістки в умовах остеопорозу при остеосинтезі трьохфрагментарного перелому ПВПК накістковою пластиною PHILOS не знижує жорсткості фіксації. Висновки. Порівняльний аналіз напружено-деформованого стану системи «кістка — імплантат» накісткового остеосинтезу пластиною PHILOS з солідними і пористими 3D-імплантатами з PLA показав, що зміна форми імплантатів у розглянутому діапазоні навантаження не впливає на жорсткість системи. Поля деформацій і напружень для розглянутих моделей практично збігаються між собою. У пластині PHILOS та у модифікованих пористих 3D-імплантатах PLA відбувається зменшення напружень на 5 та 4 МПа відповідно. Заміна циліндричної солідної форми 3D-імплантатів PLA на модифіковану пористу є доцільною, тому що дозволяє збільшити площу контакту імплантата PLA з кісткою, а його порожнини можливо використовувати для наповнення плазмою, насиченою тромбоцитами
Proximal humerus fractures account for 5–6 % of all injuries of the long bones of the human skeleton. In order to increase fixation stiffness, surgical treatment using bone plates is supplemented with various allo- or autografts, implants, as well as bone cement (type B and C according to AO/OTA). The authors suggest the use of Ingeo™ Biopolymer 4032D polylactide (PLA) as an alternative implant for replacing spongy bone defects and supporting bone fragments of the humeral head. The purpose was to conduct a comparative analysis of the stress-strain state of the bone-implant system in bone osteosynthesis using PHILOS plate with solid and porous 3D PLA implants. Material and methods. For mathematical modeling and comparative study of the stress-strain state of bone-implant system during bone osteosynthesis, a plate with angular stability PHILOS (stainless steel), a three-fragment proximal humerus fractures using either 2 solid or 2 porous PLA implants were modeled with lattice cavities. A composite model # 3404 of the left humerus manufactured by Sawbones (Europe AB, Malmö, Sweden) was used as an object for constructing the humerus. For all materials, the simulation used an isotropic linear model with the same physical and mechanical characteristics for all materials. The finite element method implemented by the Ansys application package was used as a research tool. Results. A comparative assessment of the influence of the shape of PLA implants for two calculation models was performed by comparing the equivalent von Mises stresses and deformation fields for models and various elements of the joint and parts of the bone-implant system. It was found that the redistribution of stress fields in the elements of the model does not lead to its destruction. Models and all its elements satisfy the requirements of strength. Replacing a cylindrical solid 3D implant with a modified porous 3D implant to maintain the articular surface of the humeral head under conditions of osteoporosis during osteosynthesis of a three-fragment humerus fracture with PHILOS bone plate does not reduce fixation stiffness. Conclusions. A comparative analysis of the stress-strain state of the bone-implant system in bone osteosynthesis using PHILOS plate with solid and porous 3D PLA implants showed that a change in the implant shape in the considered loading range does not affect the rigidity of the system. The deformation and stress fields for the considered models practically coincide. The stresses in PHILOS plate and in modified porous 3D PLA implants are reduced by 5 and 4 MPa, respectively. Replacing the cylindrical solid form of 3D PLA implants with a modified porous one is appropriate, since it allows us to increase the contact area of the PLA implant with the bone, and its cavities can be filled with platelet-rich plasma
Доп.точки доступа:
Корж, Н. А.
Макаров, В. Б.
Липовский, В. И.
Танькут, А. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Експериментальне дослідження міцності кісток щурів із дефектом, заповненим біосклом [Текст] / В. М. Шимон [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 77-84. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ПРОЧНОСТИ ТЕСТЫ -- HARDNESS TESTS (методы)
ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА, ТЕСТ -- EXERCISE TEST (использование)
ЖИВОТНЫЕ ЛАБОРАТОРНЫЕ -- ANIMALS, LABORATORY
Аннотация: Одним з перспективних матеріалів для заміщення кісткових дефектів є біоскло — активний матеріал, що складається зі склоподібної матриці й мікрокристалів. Біоактивне скло належить до класу кераміки, що здатна взаємодіяти з тканинами організму. Але навіть при доволі значному поширенні біоскла вплив його на міцнісні характеристики кістки після заміщення дефекту мало вивчений. Мета: вивчити в експерименті механічну міцність кісток лабораторних щурів із дефектом, заповненим біосклом. Матеріали та методи. Матеріалом дослідження були 40 самок щурів віком 3 місяці. У першій групі кістковий дефект заповнювали біосклом, у другій — склокерамікою. Тварин виводили з експерименту через 1, 2, 4 і 12 тижнів після операції, по 5 щурів із кожної групи. Як групу контролю використовували контралатеральні неоперовані кінцівки тварин. Результати. Проведений аналіз показав, що при заповненні кісткового дефекту склом міцність оперованої та інтактної кісток статистично не відрізняються (p = 0,171), у той же час кістки з дефектами, заповненими склокерамікою, були за міцністю значущо гіршими (p = 0,010), ніж інтактні. Аналогічна динаміка простежується і на термін спостереження 2 тижні, тобто кістки з дефектами, заповненими склом, хоч і мали меншу міцність (142 ± 50 Н), ніж інтактні (200 ± 29 Н), але різниця була статистично не значущою (p = 0,063). Міцність кісток із дефектами, заповненими склокерамікою, на 2-й тиждень експерименту (146 ± 49 Н) була статистично значущо меншою (р = 0,010), ніж міцність інтактних кісток (200 ± 41 Н). Через 1 місяць після операції спостерігали інверсію процесу, тобто міцність імплантованих кісток перевищила показники інтактних препаратів і становила 44 ± 31 Н. При цьому для препаратів із дефектом, заповненим склом, різниця з інтактними кістками була статистично значущою (р = 0,035). Препарати з дефектами, заповненими склокерамікою, хоча й витримували більш високе навантаження, ніж інтактні кістки, у середньому 28 ± 56 Н, але різниця не набувала статистичної значущості (p = 0,332). Аналогічна тенденція зберігалася й через 12 тижнів після операції. Висновки. Використання біоскла й склокераміки для заповнення кісткових дефектів дозволяє у відділеному періоді статистично значимо підвищити міцність такої кістки до показників, більших за показники інтактної кістки
One of the promising materials for replacement of bone defects is bioglass, an active material consisting of a glassy matrix and microcrystals. Bioactive glass belongs to the class of ceramics, which is able to interact with body tissues. But even with fairly wide use of bioglass, its effect on the strength characteristics of the bone after defect replacement is poorly understood. The purpose was to study experimentally the mechanical strength of the bones of laboratory rats with a defect filled with bioglass. Materials and methods. The study material was 40 female rats at the age of 3 months. In the first group, the bone defect was filled with bioglass, in the second one — with glass ceramics. Animals were sacrificed 1, 2, 4 and 12 weeks after surgery, 5 rats from each group. The contralateral non-operated limbs of animals were used as a control group. Results. The analysis showed that when filling a bone defect with glass, the strength of the operated and intact bones did not differ statistically (p = 0.171), while bones with defects filled with glass ceramics had significantly lower strength (p = 0.010) than intact ones. A similar dynamics can be observed for the observation period of 2 weeks, that is, bones with defects filled with glass, although they had less strength (142 ± 50 N) than intact ones (200 ± 29 N), but the difference also was not statistically significant (p = 0.063). The strength of bones with defects filled with glass ceramics on week 2 of the experiment (146 ± 49 N) was statistically significantly lower (p = 0.010) than the strength of intact bones (200 ± 41 N). One month after the operation, there was an inversion of the process, that is, the strength of the implanted bones exceeded the indices of intact preparations and was 44 ± 3.1 N. Moreover, for preparations with a defect filled with glass, the difference with intact ones was statistically significant (p = 0.035). Preparations with defects filled with glass ceramics could withstand a higher load than intact bones, on average 28 ± 56 N, but the difference was statistically significant (p = 0.332). A similar trend was observed for 12 weeks after surgery. Conclusions. The use of bioglass and glass ceramics for filling bone defects allows us to increase statistically significantly the bone strength to indicators larger than those of intact ones in the long-term period
Доп.точки доступа:
Шимон, В. М.
Алфелдій, С. П.
Шимон, М. В.
Карпінський, М. Ю.
Карпінська, О. Д.

Свободных экз. нет

Найти похожие

11.

Маркер проліферації PCNA як прогностичний показник ефективності неоад’ювантної поліхіміотерапії у жінок з місцево-поширеним раком молочної залози [Текст] / Ю. В. Думанський [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 85-90. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- BREAST NEOPLASMS (терапия)
КЛЕТКИ ПРОЛИФЕРАЦИЯ -- CELL PROLIFERATION
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION (использование)
Аннотация: Рак молочної залози є найбільш поширеним онкологічним процесом серед жіночого населення розвинених країн та однією з причин смертності та втрати працездатності. Особливе місце в структурі даної патології посідають місцево-поширені форми. Це обумовлює актуальність пошуку нових методів діагностики та лікування таких пацієнток. Важливим завданням для сучасної мамології є визначення та прогнозування ефективності неоад’ювантної хіміотерапії для вибору правильної тактики лікування. Одним з таких параметрів є проліферативна активність пухлини. Мета роботи: оцінка ефективності неоад’ювантного лікування із застосуванням системного, ендолімфатичного та селективного внутрішньоартеріального шляхів уведення хіміопрепаратів у хворих на місцево-поширений рак молочної залози з використанням індексу проліферативної активності пухлини на основі маркера PCNA. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів комплексного лікування пацієнток з первинно неоперабельним місцево-поширеним раком молочної залози на основі селективних та системних шляхів уведення хіміопрепаратів. До дослідження включено 90 клінічних випадків, що відповідали умовам дослідження. Вибірка розподілена на 3 групи залежно від обраного виду неоад’ювантної поліхіміотерапії; сформовано 2 контрольні (на основі системної та ендолімфатичної терапії) на 1 досліджувану (з використанням селективного внутрішньоартеріального шляху доставки) групу. Паралельно з рутинними методами в усіх пацієнток додатково вивчалася динаміка проліферативної активності пухлини за ядерним антигеном PCNA. Результати. Статистичний аналіз проводився між групами порівняння; за критичне значення обраний медіанний рівень маркера 25 %. За ступенем регресії PCNA визначено, що селективна внутрішньоартеріальна поліхіміотерапія при раку молочної залози з низьким індексом проліферативної активності має статистичну перевагу за показниками загальної виживаності та середньої тривалості життя (p 0,05) порівняно з групами контролю. Висновки. За допомогою показника PCNA можна надійно оцінювати проліферативну активність пухлини, таким чином прогнозувати ефект неоад’ювантної поліхіміотерапії та обирати оптимальну тактику комплексного лікування
Breast cancer is the most common cancer process among the female population in developed countries and one of the causes of mortality and disability in this cohort. The locally advanced forms take pride of place in the structure of this pathology. This determines the relevance of the search for new methods of diagnosis and treatment in such patients. An important task for modern mammologists is the determination and prediction of the effectiveness of neoadjuvant chemotherapy to select adequate treatment tactics. One of these parameters is the tumor proliferative activity index. The purpose was the evaluation of the effectiveness of neoadjuvant treatment using systemic, endolymphatic and selective intra-arterial routes of chemotherapeutic agent administration in patients with locally advanced breast cancer using the tumor proliferative index based on the PCNA marker. Materials and methods. A retrospective analysis of the results of a comprehensive treatment of patients with initially inoperable locally advanced breast cancer based on selective and systemic routes of administration of chemotherapeutic agents was performed. The study included 90 clinical cases corresponding to the circumstances. The sample was divided into 3 groups depending on the selected type of neoadjuvant polychemotherapy; there were formed two control groups (based on systemic and endolymphatic therapy) and one study group (the selective intra-arterial delivery route was used). Along with routine methods, the dynamics of proliferative activity of the tumor by the PCNA nuclear antigen was additionally studied in all patients. Results. Statistical analysis was performed between comparison groups; the median marker level of 25 % was selected as the critical value. According to the degree of PCNA regression, it was determined that selective intra-arterial chemotherapy for the breast cancer with a low proliferative activity index has a statistical advantage in overall survival and average life expectancy (p 0.05) compared with the control groups. Conclusions. Using the PCNA indicator, one can reliably evaluate the proliferative activity of the tumor, thus predicting the effect of neoadjuvant chemotherapy and choosing the optimal tactics of the complex treatment
Доп.точки доступа:
Думанський, Ю. В.
Бондар, О. В.
Ткаченко, О. І.
Столярчук, Є. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

12.

Перспективи застосування екзосом у клінічній практиці [Текст] / П. Ф. Музиченко [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 91-94. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ЭКЗОСОМЫ -- EXOSOMES
РЕГЕНЕРАЦИЯ -- REGENERATION
ЗДРАВООХРАНЕНИЯ ИННОВАЦИИ И УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ -- HEALTH CARE REFORM (использование, методы)
Аннотация: У даній роботі зібрані матеріали, присвячені пошуку нових методик діагностики та лікарських засобів нового покоління, заснованих на клітинних технологіях, що будуть використовуватись в онкології, ортопедії-травматології та лікуванні захворювань серцево-судинної системи. Матеріали та методи. Досліджуватись будуть екзосоми, що містяться в плазмі крові, сечі та інших біологічних рідинах, із яких можна отримати мікро-РНК для фенотипування, ідентифікації клітин та діагностики патологічних процесів. Результати. Екзосоми, виділені із гемопоетичних стовбурових клітин, здатні захищати пошкоджені клітини від загибелі, стимулюючи відновлення поділу клітин, тому що на поверхні екзосом синтезуються ростові антиапоптозні фактори, що може бути використано при лікуванні гострого ішемічного інсульту, інфаркту міокарда, ішемії нижніх кінцівок, затримки зрощення кісткової тканини та інших тяжких захворювань. Екзосоми також можуть використовуватись у клінічній практиці як транспортери для певних видів ліків, що доставляють їх до клітин-мишеней, знижуючи можливість мутацій, особливо при онкозахворюваннях. Висновки. Успішне запровадження цих засобів у практичну медицину дозволить покращити діагностику та лікування багатьох перерахованих вище захворювань та значно скоротити смертність від них
This paper deals with the materials on the search for new diagnostic methods and new-generation drugs based on cellular technologies that will be used in oncology and for the treatment of cardiovascular diseases. Materials and methods. The exosomes in the blood plasma, urine and other biological fluids are studied, which can be a source of micro-RNA for phenotyping, cell identification and diagnosis of pathological processes that occur in them. Results. Exosomes isolated from hematopoietic stem cells can protect damaged cells from death by stimulation of the resumption of cell division because on the surface of exosomes growth factors are being produced that could be used for the treatment of acute ischemic stroke, infarction, ischemia of the lower limbs. Exosomes could also be used in clinical practice and as a transporter of specific drugs, delivering them to target cells, redu-cing the possibility of mutations, especially in cancer and other serious diseases. Conclusions. The successful implementation of these tools in medical practice will significantly reduce mortality from the aforementioned diseases
Доп.точки доступа:
Музиченко, П. Ф.
Черняк, В. А.
Шевченко, О. О.
Левон, М. М.

Свободных экз. нет

Найти похожие

13.

Діагностичні методи і класифікації асептичного некрозу головки стегнової кістки [Текст] / І. М. Зазірний [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 95-103. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
БЕДРА ГОЛОВКИ НЕКРОЗ -- FEMUR HEAD NECROSIS (диагностика, классификация, рентгенография)
РЕНТГЕНОГРАФИЯ -- RADIOGRAPHY (использование)
ПАТОЛОГИЧЕСКИЕ СОСТОЯНИЯ, ПРИЗНАКИ БОЛЕЗНЕЙ И СИМПТОМЫ -- PATHOLOGICAL CONDITIONS, SIGNS AND SYMPTOMS
Аннотация: Асептичний некроз головки стегнової кітки (АНГСК) — часте захворювання кульшового суглоба. АНГСК є не специфічним процесом, а, швидше, фіналом низки розладів, які призводять до зменшення кровотоку в головці стегнової кістки, що спричинює некроз клітин. У більшості випадків проводиться діагностика на пізніх стадіях розладу, коли хірургічне лікування, що може зберегти головку стегнової кістки й запобігти деструкції кульшового суглоба, уже не показане. Це, як правило, впливає на пацієнтів середнього віку, які більш активні. Тому багато хірургів намагаються відкласти їм виконання тотального ендопротезування кульшового суглоба. Без загальновизнаних системи класифікації та методу збору даних аналіз та порівняння пацієнтів є проблематичними та призводять до труднощів з оцінкою прогресування та визначенням стадії захворювання. Описані та використовуються декілька систем класифікації АНГСК. Нині до найбільш часто використовуваних класифікацій належать системи Ficat, Steinberg, класифікації Асоціації дослідження кровоциркуляції кістки (ARCO) та Японського дослідницького комітету (JIC). Кілька інших систем класифікації, такі як Kerboul et al., використовуються рідше. Кожна класифікація оцінює дещо інший критерій АНГСК. У той час як система Ficat використовує звичайні рентгенограми для визначення стадії та прогресування захворювання, Steinberg комбінував рентгенограми та магнітно-резонансну томографію (МРТ) для оцінки розмірів ураження. Система ARCO покращила класифікацію Ficat, включивши рентгенограми, комп’ютерну томографію, МРТ та сцинтиграфію для визначення розміру та розташування некротичної ділянки. Класифікація JIC, прийнята міністерством охорони здоров’я, праці та добробуту Японії, використовує Т1-зважений режим МРТ для класифікації остеонекрозу на основі локалізації некротичного ураження. Системи класифікації надають ортопеду можливість диференціювати це клінічно складне захворювання відповідно до тяжкості, прогнозу та показань для різних варіантів лікування. Успішність лікування АНГСК безпосередньо пов’язана зі стадією ураження. Чим раніше буде встановлений діагноз, тим більший шанс вплинути на механізми розвитку даної патології. Клінічні симптоми зазвичай передують рентгенологічним змінам, тому підозра щодо розвитку АНГСК і призначення відповідних діагностичних методик є важливим моментом у своєчасному встановленні правильного діагнозу. У цьому огляді ми хотіли показати найбільш часто використовувані системи класифікації АНГСК та важливі фактори, що слід врахувати в кожній
Aseptic femoral head necrosis (AFHN) is a common hip joint disease. AFHN is not a specific process, but rather the end of a series of disorders that lead to a decrease in blood flow in the femoral head, which leads to cell necrosis. In most cases, diagnosis is made in the later stages of the disorder, when surgical treatment that can preserve the femoral head and prevent destruction of the hip joint is no longer shown. This usually affects middle-aged patients who are more active. Therefore, many surgeons are trying to delay their performance of total hip replacement. Patient analysis and comparison are problematic and have difficulty assessing progression and determining the stage of the disease without a commonly recognized classification system and data collection method. Several ANFH classification systems are described and used. Currently, the most commonly used classifications include Ficat, Steinberg, Association Research Circulation Osseous (ARCO), and the Japan Investigation Committee (JIC). Several other classification systems, such as Kerboul et al., Are less commonly used. Each classification evaluates a slightly different criterion in the assessment of the ANSP. While Ficat uses conventional radiographs to determine the stage and progression of the disease, Steinberg combined radiographs and magnetic resonance imaging (MRI) to estimate the extent of the lesion. The ARCO system improved the Ficat classification by including radiographs, computed tomography, MRI and scintigraphy to determine the size and location of the necrotic area [16]. The JIC classification, adopted by the Ministry of Health, Labor and Welfare of Japan, uses the T1 weighted MRI regimen to classify osteonecrosis based on the localization of necrotic lesions. Classification systems provide the orthopedist with the opportunity to differentiate this clinically complex disease according to severity, prognosis, and indications for different treatment options. The success of the ANFH treatment is directly related to the stage of the lesion. As soon the diagnosis is made, the greater the chance to influence the mechanisms of development of this pathology. Clinical symptoms usually precede radiological changes, so suspicion of the development of ANFH and the appointment of appropriate diagnostic techniques is an important point in the timely diagnosis. We wanted to show the most commonly used ANFH classification systems and the important factors to consider in each in this review
Доп.точки доступа:
Зазірний, І. М.
Климовицький, В. Г.
Семенів, І. П.
Михальченко, О. М.
Рижков, Б. С.

Свободных экз. нет

Найти похожие

14.

Політравма та поєднана травма: що спільного і які відмінності? [Текст] / І. Р. Трутяк [та ін.] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 104-108. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ТРАВМА МНОЖЕСТВЕННАЯ -- MULTIPLE TRAUMA (диагностика, патофизиология)
ПАРНЫЙ СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ -- MATCHED-PAIR ANALYSIS
ГОМЕОСТАЗ -- HOMEOSTASIS
Аннотация: Пацієнти з політравмою є найтяжчою категорією травмованих, потребують невідкладної протишокової терапії, багатьох хірургічних втручань, інтенсивної терапії у відділеннях реанімації, комплексного відновного лікування та значних фінансових витрат. Для виокремлення пацієнтів із політравмою з масиву постраждалих із поєднаними і множинними травматичними ушкодженнями проведено порівняльний аналіз об’єктивних показників гомеостазу, які характеризують синдром взаємного обтяження. Матеріали та методи. Для оцінки розладів функцій забезпечення життя організму і об’єктивного обґрунтування розвитку синдрому взаємного обтяження у постраждалих із закритою поєднаною травмою (ЗПТ) проведено аналіз гомеостазу за 50 показниками клінічно-лабораторних обстежень і інтегральної реографії тіла у 27 постраждалих із закритою ізольованою травмою — Abbreviated Injury Scale (AIS) ≥ 3, у 90 постраждалих із ЗПТ, в яких поєднувалось тяжке пошкодження (AIS ≥ 3) і нетяжке пошкодження (AIS ≤ 2), і у 96 постраждалих із закритою тяжкою поєднаною травмою (ЗТПТ), в яких поєднувались два тяжких пошкодження (AIS ≥ 3 кожного): при госпіталізації, через 6, 24 і 48 годин після надходження. Результати. За результатами проведеного порівняльного клінічно-статистичного аналізу встановлено, що у постраждалих із ЗТПТ, в яких поєднувались два тяжких пошкодження (AIS ≥ 3 кожне), розвинулися виражені специфічні розлади гомеостазу у відповідь на механічну травму, що знайшло відтворення у синдромі взаємного обтяження при госпіталізації постраждалих. Цих пацієнтів трактували як пацієнтів із політравмою. У постраждалих із ЗПТ, в яких поєднувалось тяжке пошкодження (AIS ≥ 3) і нетяжке пошкодження (AIS ≤ 2), синдром взаємного обтяження розвинувся тільки на третю добу після госпіталізації, потім його прояви поступово зникали, тому їх зараховували до пацієнтів із поєднаною травмою. Вірогідно встановити числове значення за шкалою ISS для поєднаної травми і політравми не вдалось, оскільки і в одній і в другій групі були пацієнти з тяжкістю пошкоджень за шкалою ISS понад 18 балів, проте у більшості пацієнтів із політравмою це число було вищим, ніж у пацієнтів із поєднаною травмою. Висновки. Сумарна анатомічна й анатомо-функціональна оцінка тяжкості пацієнтів із поєднаною травмою з урахуванням особливостей впливу синдрому взаємного обтяження дозволяє провести індивідуальну оцінку їх тяжкості та виокремити пацієнтів із політравмою, в яких анатомічна тяжкість не менше двох пошкоджень становить за шкалою AIS ≥ 3 балів, і вже при надходженні у травмованих виявляється синдром взаємного обтяження
Patients with polytrauma are the most severe category of injured people, they require urgent antishock therapy, many surgical procedures, comprehensive rehabilitation in the intensive care unit and significant financial costs. To distinguish persons with polytrauma from an array of victims with combined and multiple traumatic injuries, a comparative analysis of objective indicators of homeostasis was performed, which characterize the mutual burden syndrome. Materials and methods. To assess the functional disorders and justify objectively the development of the mutual burden syndrome in patients with blunt combined trauma, a homeostasis analysis was performed on 50 indicators of clinical and laboratory examinations and integral body rheography in 27 patients with blunt isolated trauma — Abbreviated Injury Scale (AIS) ≥ 3, in 90 persons with combined blunt trauma, in whom severe (AIS ≥ 3) and non-severe injuries (AIS ≤ 2) combined, and in 96 individuals with combined severe blunt trauma, in whom two severe injuries (AIS ≥ 3 each) combined: at admission, then 6, 24 and 48 hours after admission. Results. A comparative clinical and statistical analysis has shown that in patients with combined severe blunt trauma, in whom two serious injuries (AIS ≥ 3 each) combined, specific homeostasis disorders developed in response to mechanical trauma, which resulted in the mutual burden syndrome already during the hospita-lization. These individuals were treated as those with polytrauma. In patients with combined blunt trauma, who had severe (AIS ≥ 3) and non-severe injuries (AIS ≤ 2), the mutual burden syndrome deve-loped only on the third day after hospitalization, and then its manifestations gradually disappeared, so they were considered as persons with combined trauma. The numerical value using Injury Severity Score for the combined injury and for polytrauma could not be reliably established, since in both groups the patients had a score more than 18 points, however, in the majority of persons with polytrauma, this number was higher than in patients with a combined injury. Conclusions. Total anatomical and anatomic-functional assessment of the severity in patients with combined trauma taking into account the features of the effect of the mutual burden syndrome allows us to carry out an individual assessment of their severity and to isolate patients with polytrauma as those in whom the anatomical severity of at least two injuries is AIS ≥ 3 points and who had manifestations of the mutual burden syndrome already at admission
Доп.точки доступа:
Трутяк, І. Р.
Заруцький, Я. Л.
Трутяк, Р. І.
Калинович, Н. Р.
Обаранець, О. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

15.

Андрейчин, В. А.
Випадок хронічного остеомієліту ключиці з гіперостозною реакцією при переломі [Текст] / В. А. Андрейчин, А. Ю. Піхманець, А. Ф. Травінський // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 109-112. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ОСТЕОМИЕЛИТ -- OSTEOMYELITIS (диагностика, патофизиология, хирургия)
КЛЮЧИЦА -- CLAVICLE (повреждения, хирургия)
РЕНТГЕНОГРАФИЯ -- RADIOGRAPHY (использование)
ПЕРЕЛОМЫ НЕСРОСШИЕСЯ -- FRACTURES, UNUNITED (диагностика, хирургия)
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Аннотация: Наведено випадок хронічного остеомієліту ключиці з гіперостозною реакцією при незрощеному переломі у пацієнта віком 21 рік. Прооперований в ургентному порядку 2,5 міс. назад у травматологічному відділенні за місцем проживання. Проведено остеосинтез відламків лівої ключиці інтрамедулярним стрижнем. Протягом 1 міс. функціонувала нориця. При надходженні до лікарні встановлено діагноз «хронічний остеомієліт лівої ключиці із вираженою гіперостозною реакцією, норицева форма, активна фаза; незрощений перелом лівої ключиці, стан після остеосинтезу інтрамедулярним стрижнем». Нами була виконана операція видалення стержня з правої ключиці, санація некротизованих тканин та остеосинтез відламків стрижневим апаратом зовнішньої фіксації. Після операції проведено курс внутрішньовенної (в/в) антибактеріальної терапії: зинацеф 1500 г в/в краплинно одноразово, а у подальшому 750 г внутрішньом’язово 3 р/д 5 днів, метрогіл 100,0 в/в краплинно 3 р/д 5 днів. Післяопераційна рана загоїлась первинним натягом. Нориця закрилась. Через 6 міс. спостерігалось повне зрощення. Апарат зовнішньої фіксації демонтовано. Видужання
It is been presented the case of chronic osteomyelitis of the clavicle with hyperostosis reaction in non-union in a patient aged 21 years. He underwent an urgent surgery 2.5 months ago in the trauma department at the place of residence. Fistula functioned for 1 month. Upon admission to the clinic, a diagnosis was established: chronic osteomyelitis of the left clavicle with a pronounced hyperostosis reaction, fistula form, active phase, non-union of the left clavicle fracture, the state after osteosynthesis with an intramedullary rod. We performed an operation to remove the rod from the left clavicle, debridement of necrotic tissues and osteosynthesis of fragments by external fixation. After surgery, an intravenous antibacterial therapy was conducted: zinaсef 1.5 g once, then 0.75 g three times a day for 5 days; metrogyl 100 ml intravenously three times a day for 5 days. The postoperative wound healed by primary intension. Fistula closed. The fracture of left clavicle healed after 6 months. External fixator was removed. The recovery is complete
Доп.точки доступа:
Піхманець, А. Ю.
Травінський, А. Ф.

Свободных экз. нет

Найти похожие

16.

Формула PUBLIC HEALTH набула ще більшої актуальності й підтвердила статус єдиного зібрання медичної спільноти України (підсумки 28-ї Міжнародної медичної виставки PUBLIC HEALTH 2019) [Текст] // Травма. - 2019. - Том 20, N 5. - С. 113-115

MeSH-главная:
ЗДРАВООХРАНЕНИЯ ИННОВАЦИИ И УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ -- HEALTH CARE REFORM (методы, организация и управление)
ЗДРАВООХРАНЕНИЕ, ВЫСТАВКИ -- HEALTH FAIRS (использование)
Аннотация: У Міжнародному виставковому центрі, розташованому в серці Києва, з 1 по 3 жовтня 2019 року вже у 28-й раз пройшла Міжнародна медична виставка PUBLIC HEALTH. Ми переконалися в тому, що організатори виставки впевнено тримають руку на пульсі вітчизняної системи охорони здоров’я: виставка традиційно об’єднує блок спеціалізованих виставкових і конгресових заходів і розкриває весь комплекс актуальних тенденцій розвитку світової і вітчизняної медицини. Виставка PUBLIC HEALTH отримала величезний резонанс у професійному середовищі й становила значний інтерес для медичних працівників, бізнесменів, учених, майбутніх лікарів, представників державних установ і засобів масової інформації. У новому форматі виставка PUBLIC HEALTH стала знаковою й очікуваною щорічною подією для професіоналів охорони здоров’я й соціальної сфери. Її головним завданням є ефективне просування інноваційних технологій найвищого рівня в щоденну медичну й соціальну практику, оснащення практикуючих фахівців інструментарієм для проведення якісної і своєчасної діагностики й надання медичної допомоги, а також всебічне підвищення авторитету й престижності вітчизняної медицини
Доп.точки доступа:
PUBLIC HEALTH, міжнародна медична виставка

Свободных экз. нет

Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)