Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ТУ3/2020/21/3<.>

Общее количество найденных документов : 10
Показаны документы с 1 по 10

Зубач, О. Б.
10-річний ризик остеопоротичних переломів у хворих із переломом стегнової кістки з використанням української версії FRAX [Текст] / О. Б. Зубач, Н. В. Григор’єва // Травма. - 2020. - Том 21, N 3. - С. 7-13. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE
БЕДРЕННОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- FEMORAL FRACTURES
ПЕРЕЛОМЫ ПРИ ОСТЕОПОРОЗЕ -- OSTEOPOROTIC FRACTURES
ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS
ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- EPIDEMIOLOGIC STUDIES
РЕТРОСПЕКТИВНЫЕ КОНТРОЛИРУЕМЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ -- HISTORICALLY CONTROLLED STUDY
Аннотация: Остеопоротичні переломи (ОПП) стегнової кістки є важливою медико-соціальною проблемою, оскільки пов’язані зі збільшенням рівня інвалідності та смертності в осіб старших вікових груп. Оцінка їх ризику є необхідною для своєчасної профілактики вищезазначених переломів. Мета: вивчити показники 10-річного ризику основних ОПП та переломів стегнової кістки у хворих із переломом стегнової кістки за допомогою української версії опитувальника FRAX. Матеріали та методи. Нами обстежено 120 осіб (86 жінок та 34 чоловіки) віком 50–90 років (середній вік — 74,0 ± 8,5 року), які були госпіталізовані в травматологічне відділення з приводу перелому проксимального відділу стегнової кістки. 10-річний ризик ОПП і переломів стегнової кістки обчислювали за допомогою української версії FRAX без показників двофотонної рентгенівської абсорбціометрії двічі: з урахуванням та без урахування перелому, із приводу якого пацієнт був госпіталізований. Також розраховували відсоток осіб, які на момент перелому (до його настання) за результатами FRAX потребували додаткового обстеження чи лікування без оцінки показників двофотонної рентгенівської абсорбціометрії згідно з рекомендованими межами втручання для української версії FRAX та сучасними американськими рекомендаціями. Результати. У 74 % жінок та 79 % чоловіків встановлені попередні переломи різної локалізації, серед них ОПП — у 83 % жінок та 63 % чоловіків. Крім того, більше 50 % обстежених пацієнтів мали обтяжений сімейний анамнез щодо перелому стегнової кістки. Середні показники FRAX вірогідно зростали з віком, більшою мірою в жінок, порівняно з відповідними показниками в чоловіків. Крім того, вікасоційоване збільшення 10-річного ризику переломів у чоловіків і жінок було більшою мірою виражене щодо переломів стегнової кістки порівняно з ОПП. Аналіз потреби в додатковому обстеженні чи лікуванні на основі показника 10-річного ризику ОПП до настання перелому стегнової кістки встановив, що 46,5 % жінок потребували комплексного антиостеопоротичного лікування з призначенням не тільки препаратів кальцію та вітаміну D, але й із застосуванням антирезорбентів ще до настання перелому, 36,5 % — потребували додаткового обстеження. Висновки. Більшість осіб із переломом стегнової кістки мають в анамнезі попередні остеопоротичні переломи й обтяжений сімейний анамнез щодо перелому даної локалізації. За даними української версії FRAX, 83 % жінок із переломом стегнової кістки ще до його настання потребують додаткового обстеження та лікування, тому своєчасна оцінка ризику ОПП та переломів стегнової кістки повинна більш широко впроваджуватись у клінічну практику
Доп.точки доступа:
Григор’єва, Н. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Анатомо-біомеханічна роль зв’язкового апарату у стабілізації акроміально-ключичного суглоба [Текст] / О. А. Бур’янов [та ін.] // Травма. - 2020. - Том 21, N 3. - С. 14-21. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
АКРОМИАЛЬНО-КЛЮЧИЧНЫЙ СУСТАВ -- ACROMIOCLAVICULAR JOINT (повреждения)
СВЯЗКИ СУСТАВНЫЕ -- LIGAMENTS, ARTICULAR
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
Аннотация: Вивихи акроміального кінця ключиці є доволі поширеним травматичним пошкодженням опорно-рухового апарату. Дане пошкодження становить 3–26,1 % від загальної кількості вивихів інших локалізацій і займає третє місце після вивихів плеча та передпліччя. Зустрічається переважно у чоловіків молодого, працездатного віку. Незадовільні результати лікування пацієнтів з вивихом акроміального кінця ключиці зумовлені цілою низкою чинників, однак найбільшу увагу варто приділяти складності анатомо-біомеханічних відношень анатомічних структур плечового пояса в забезпеченні рухів, насамперед у плечовому суглобі. Мета: визначити анатомо-біомеханічну значущість складових зв’язкового апарату у стабілізації акроміально-ключичного суглоба шляхом комп’ютерного моделювання. Матеріали та методи. Для побудови імітаційної моделі використовувався програмний пакет КОМПАС-3D, що дозволило отримати моделі ключиці та лопатки, максимально наближені до реальних, з урахуванням анатомічних особливостей. Результати. Шляхом комп’ютерного моделювання була визначена роль кожної зв’язки у стабілізації акроміально-ключичного суглоба. Подані розрахунки дозволяють зробити висновок, що функція lig. trapezoideum полягає в протидії зміщенню ключиці відносно лопатки доверху і вперед, в той час як lig. conoideum — доверху і назад. Висновки. Втрата жорсткості системою «ключиця — лопатка» при пошкодженні lig. coracoacromiale superior та inferior (8,5 Н/мм) є значно суттєвішою за таку при пошкодженні lig. conoideum і lig. trapezoideum (11,6 Н/мм). Функція lig. trapezoideum і lig. conoideum (lig. coracoclaviculare) у стабілізації акроміального кінця ключиці в горизонтальній площині є різною, що потрібно враховувати при розробці способів оперативних втручань, що спрямовані на відновлення цієї ділянки стабілізуючого комплексу акроміально-ключичного суглоба
Доп.точки доступа:
Бур’янов, О. А.
Кваша, В. П.
Марцьоха, А. В.
Фам, Д. К.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Беренов, К. В.
Біомеханічні особливості рівноваги та параметрів хребетно-тазового балансу у вагітних із попереково-тазовим болем [Текст] / К. В. Беренов, О. Ф. Беренова, О. Д. Карпінська // Травма. - 2020. - Том 21, N 3. - С. 52-57. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
БЕРЕМЕННОСТЬ -- PREGNANCY
ТАЗОВОГО ПОЯСА БОЛИ -- PELVIC GIRDLE PAIN
ПОСТУРАЛЬНОЕ РАВНОВЕСИЕ -- POSTURAL BALANCE
БИОМЕХАНИЧЕСКИЕ ФЕНОМЕНЫ -- BIOMECHANICAL PHENOMENA
Аннотация: Перебіг вагітності у багатьох жінок супроводжується попереково-тазовим болем, який приносить фізичні та психологічні страждання вагітній і призводить до побутової та професійної дестабілізації, а також може негативно впливати на стан плода. За даними досліджень, поширеність попереково-тазового болю у вагітних знаходиться у межах від 40 до 80 %. Матеріали та методи. Матеріалом дослідження стали протоколи дослідження 100 вагітних із болем у ділянці таза та/або поперекового відділу хребта та 24 невагітних жінок. Вагітних було розподілено на 3 групи за триместрами вагітності: І (n = 26), ІІ (n = 56), ІІІ (n = 18). Проводили статографічні дослідження з визначенням зміни проєкції загального центру мас (ЗЦМ) у фронтальній і сагітальній площинах та коефіцієнтів хитання при двохопорному та одноопорному стоянні. Дослідження параметрів хребетно-тазового балансу (ХТБ) включали визначення грудного кіфозу, поперекового лордозу, інклінації крижі, кутів нахилу таза, горизонтального нахилу криж, вертикального відхилення таза. Отримані дані були оброблені статистично. Результати. За даними статистичного аналізу статографічних параметрів було виявлено, що у вагітних із попереково-тазовим болем відзначається статистично значуще збільшення зміщення проєкції ЗЦМ у фронтальній площині в один бік та суттєве значуще збільшення відхилення ЗЦМ порівняно з контрольною групою. Зміщення у сагітальній площині вказує на поступове збільшення відхилення ЗЦМ у вагітних із попереково-тазовим болем зі збільшенням терміну, причому коефіцієнт хитання у групах статистично не відрізняється. Проведений аналіз показав суттєву різницю практично всіх параметрів ХТБ вагітних у різні терміни вагітності. Максимальний кут кіфозу спостерігали у вагітних на І триместрі вагітності, найменший — у жінок на ІІІ триместрі. Кут лордозу, як і кут інклінації крижі, збільшується з терміном вагітності. Зі зростанням терміну вагітності збільшувався горизонтальний кут нахилу таза та зменшувався вертикальний. Щодо вертикального кута нахилу таза, то зі збільшенням терміну вагітності відбувається його нормалізація до величини контрольної групи. Висновки. Зі збільшенням терміну вагітності збільшується кут кіфозу з одночасним зменшенням кута лордозу, збільшується кут інклінації крижі. Зміни цих параметрів відбуваються на фоні змін зміщення ЗЦМ. Було відзначено, що зміна кутів горизонтального нахилу крижі та вертикального нахилу таза не пов’язана з триместром вагітності, тому можна припустити, що больовий синдром може з’явитися тим пізніше, чим менше величини цих кутів будуть відрізнятися від умовної норми. Не можна припустити, що попереково-тазовий біль викликаний тільки змінами співвідношень анатомічних структур тіла вагітної, але під час діагностики доцільно звертати на це увагу
Доп.точки доступа:
Беренова, О. Ф.
Карпінська, О. Д.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Біомеханічний аналіз надійності фіксації кісткових відламків при остеосинтезі переломів проксимального відділу великогомілкової кістки LCP-пластиною та інтрамедулярним блокованим стрижнем [Текст] / І. А. Лазарев [та ін.] // Травма. - 2020. - Том 21, N 3. - С. 43-51. - Бібліогр. в кінці ст.

MeSH-главная:
ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ -- FRACTURES, BONE (хирургия)
БОЛЬШЕБЕРЦОВОЙ КОСТИ ПЕРЕЛОМЫ -- TIBIAL FRACTURES (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ -- FRACTURE FIXATION, INTERNAL
ОСТЕОСИНТЕЗ, ПЛАСТИНКИ -- BONE PLATES
ОСТЕОСИНТЕЗ, ГВОЗДИ -- BONE NAILS
ВЕСОВАЯ НАГРУЗКА НА ОПОРНО-ДВИГАТЕЛЬНЫЙ АППАРАТ -- WEIGHT-BEARING
КОМПЬЮТЕРНОЕ МОДЕЛИРОВАНИЕ -- COMPUTER SIMULATION
Аннотация: Переломи проксимального відділу великогомілкової кістки (ППВВК) становлять до 5 % серед усіх переломів кісток скелета та часто супроводжуються пошкодженням важливих м’якотканних структур і компресією кісткової тканини з боку суглобової поверхні. Актуальність даної проблеми визначається тим, що для ППВВК характерна висока частота несприятливих функціональних результатів: нерідко у віддаленому періоді після травми розвиваються деформуючий остеоартроз, контрактури, нестабільність колінного суглоба. За даними низки авторів, перелічені вище ускладнення зустрічаються в 5,8–28 % випадків, при цьому вихід на інвалідність досягає 5,9–9,1 %. Усе це обумовлює велику медико-соціальну значимість даної проблеми, а визначення найбільш ефективного методу лікування цієї патології є нагальним питанням сучасної травматології. Матеріали та методи. На початковому етапі за даними анатомічних моделей та КТ-сканів засобами SolidWorks створено твердотільну 3D-модель гомілки, яка налічувала такі елементи, як великогомілкова та малогомілкова кістки, міжкісткова мембрана, зв’язки проксимального та дистального міжгомілкового зчленування (перелом проксимального відділу великогомілкової кістки). Далі розроблено чотири варіанти фіксації кісткових відламків із застосуванням пластин LCP та інтрамедулярного блокуючого остеосинтезу металевим стрижнем. На наступному етапі задані граничні умови закріплення та навантаження моделі масою тіла в середньому 75 кг (750 Н) та створена кінцево-елементна модель, яка налічувала 381 787 вузлів та 206 583 елементи. Результати. Більш рівномірний розподіл напружень на всіх елементах моделі відбувається при застосуванні інтрамедулярного блокуючого стрижня, навантаження на металеві частини, кістку та зв’язки менше, ніж навантаження в моделях 1 та 2. Показники деформацій та загальних переміщень моделі при цьому також незначні, що говорить про достатню стабільність відламків та способу остеосинтезу в цілому. Подібна ситуація спостерігається й при використанні пластин LCP при їх білатеральному застосуванні (модель 3). Висновки. Результати дослідження в подальшому можуть служити основою для розробки алгоритму хірургічного лікування та реабілітації пацієнтів із ППВВК
Доп.точки доступа:
Лазарев, І. А.
Чіп, Є. Е.
Калашніков, А. В.
Скибан, М. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Вітаємо Віталія Миколайовича Левенця! [Текст] // Травма. - 2020. - Том 21, N 3. - С. 6

MeSH-главная:
ЮБИЛЕИ И ДРУГИЕ ВАЖНЫЕ СОБЫТИЯ -- ANNIVERSARIES AND SPECIAL EVENTS
ТРАВМАТОЛОГИЯ -- TRAUMATOLOGY
Аннотация: 27 травня 2020 року відсвяткував 90-річний ювілей доктор медичних наук, професор Віталій Миколайович Левенець
Доп.точки доступа:
Левенець, Віталій Миколайович (ортопед-травматолог ; 1930-) \про нього\

Свободных экз. нет

Найти похожие

Вітаємо Олександра Євгеновича Лоскутова! [Текст] // Травма. - 2020. - Том 21, N 3. - С. 5

MeSH-главная:
ЮБИЛЕИ И ДРУГИЕ ВАЖНЫЕ СОБЫТИЯ -- ANNIVERSARIES AND SPECIAL EVENTS
ТРАВМАТОЛОГИЯ -- TRAUMATOLOGY
Аннотация: 26 травня 2020 року виповнилося 70 років від дня народження академіка Національної академії медичних наук України, заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата Державної премії України, заві-дувача кафедри травматології та ортопедії Дніпропетровської медичної академії, доктора медичних наук, професора Олександра Євгеновича Лоскутова
Доп.точки доступа:
Лоскутов, Олександр Євгенович (травматолог ; 1950-) \про нього\

Свободных экз. нет

Найти похожие

Вплив превентивного застосування декскетопрофену на менеджмент післяопераційного больового синдрому в пацієнтів, у яких використовують міждрабинчасту блокаду під ультразвуковим контролем при артроскопічній операції на плечовому суглобі [Текст] / U. Demir [et al.] // Травма. - 2020. - Том 21, N 3. - С. 22-29. - Бібліогр. в кінці ст.

Рубрики: Декскетопрофен

MeSH-главная:
ПЛЕЧЕВОЙ СУСТАВ -- SHOULDER JOINT (повреждения, хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE
ОРТОПЕДИЧЕСКИЕ ПРОЦЕДУРЫ -- ORTHOPEDIC PROCEDURES
АРТРОСКОПИЯ -- ARTHROSCOPY
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
АНЕСТЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА ОБЩЕГО ДЕЙСТВИЯ -- ANESTHETICS, GENERAL
АНАЛГЕЗИЯ -- ANALGESIA
Доп.точки доступа:
Demir, U.
Aksoy, M.
Dosbil, A.
Ari, M. A.
Sulak, M. M.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Застосування клітинних технологій у лікуванні асептичного некрозу головки стегнової кістки [Текст] / І. М. Зазірний [та ін.] // Травма. - 2020. - Том 21, N 3. - С. 58-65

MeSH-главная:
БЕДРА ГОЛОВКА -- FEMUR HEAD (патология, патофизиология)
БЕДРА ГОЛОВКИ НЕКРОЗ -- FEMUR HEAD NECROSIS (терапия)
КЛЕТОЧНАЯ И ТКАНЕВАЯ ТЕРАПИЯ -- CELL- AND TISSUE-BASED THERAPY
СТВОЛОВЫЕ КЛЕТКИ -- STEM CELLS
Аннотация: Асептичний некроз головки стегнової кістки (АНГСК) — це патологічний стан, що виникає в результаті клітинного порушення, викликаного зниженням активності остеобластів і місцевої популяції мезенхімальних стовбурових клітин (МСК). Клітинна терапія могла б допомогти в лікуванні такого стану за допомогою стовбурових та інших клітин-попередників, що потенційно можуть покращувати місцеве клітинне середовище в ураженому кульшовому суглобі. У рамках лікування АНГСК було науково обґрунтовано застосування клітинної терапії, а також описано методики імплантації автогенного кістково-мозкового концентрату. Хоча етіологія асептичного некрозу головки стегнової кістки до кінця не вивчена, була висунута гіпотеза про те, що захворювання має клітинне походження. Проблеми, які зменшують кількість або змінюють функцію кісткових клітин-попередників, можуть призвести до дисбалансу між утворенням остеобластів і некрозом, що може викликати розвиток АНГСК, якщо баланс не буде відновлено. З огляду на гіпотезу про те, що АНГСК має клітинне походження, вважають, що методи лікування на основі клітинної терапії (цитотерапії) мають значний потенціал. Також цитотерапія може допомогти уникнути тотального ендопротезування серед молодих пацієнтів. Для лікування АНГСК була запропонована трансплантація автогенної губчатої кісткової тканини (ГКТ), що давало позитивні результати. Ефективність мононуклеарних клітин ГКТ може бути пов’язана з локальною популяцією дорослих стовбурових клітин у ГКТ, наділених остеогенними властивостями. Імплантація ГКТ у вогнище асептичного некрозу головки призводить до локалізованого збільшення кількості цих клітин у некротичній головці стегнової кістки. Іншим можливим поясненням терапевтичного ефекту імплантації ГКТ є те, що при такій процедурі вводяться стромальні клітини, які секретують ангіогенні цитокіни, що призводить до посилення ангіогенезу й подальшого покращання остеогенезу. З урахуванням того, що середній кістковий матрикс складається на 33 % із ГКТ, кількість остеоцитів в 1 см3 губчастої кістки можна оцінити в межах 20 млн. З огляду на кількість попередників у межах 2500 на 1 мл підготовленої суміші МСК кожен попередник повинен був розділитися мінімум 12 або 14 разів для отримання 1 мл нової кістки, якщо припускати, що всі клітини-попередники зберігають при цьому здатність виробляти трабекулярну кістку (2500 × 214 = 20 млн остеобластів). Ці розрахунки припускають, що всі введені клітини залишаються на місці й жодних остеогенних клітин не вводили в зону патології. Тканинна інженерія може поєднувати мезенхімальні стовбурові клітини ГКТ, синтетичні скафолди й молекулярні сигнали (фактори росту) для формування гібридних конструкцій. У класичному підході інженерія кісткової тканини передбачає збір ГКТ у пацієнта, виділення МСК шляхом їх приєднання до пластинки тканинної культури, розширення й диференціювання цих клітин у культурі, а потім посів їх на відповідний синтетичний скафолд перед імплантацією тому самому пацієнту. Автогенний підхід до виділення й остеогенного диференціювання МСК є досить вимогливим щодо логістики, виробництва й безпеки умов культивування, що визначає високу вартість терапевтичної процедури. Поєднання біоматеріалів із клітинами остеопопередників пов’язане з технічними (джерело клітин, тип, дози, строки) і регуляторними проблемами (поєднання пристроїв і ліків)
Доп.точки доступа:
Зазірний, І. М.
Семенів, І. П.
Климовицький, В. Г.
Андреєв, А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Васюк, В. Л.
Нова технологія двохетапного ревізійного ендопротезування кульшового суглоба із застосуванням цифрової поляризаційної і лазерно-індукованої автофлуоресцентної мікроскопії та інтраопераційного виготовлення спейсерів ІІ покоління [Текст] / В. Л. Васюк, Я. М. Васильчишин, В. В. Процюк // Травма. - 2020. - Том 21, N 3. - С. 30-42

MeSH-главная:
ТАЗОБЕДРЕННЫЙ СУСТАВ -- HIP JOINT (патология, патофизиология, хирургия)
ТАЗОБЕДРЕННОГО СУСТАВА АРТРОПЛАСТИКА ЗАМЕСТИТЕЛЬНАЯ -- ARTHROPLASTY, REPLACEMENT, HIP
МИКРОСКОПИЯ ФЛЮОРЕСЦЕНТНАЯ -- MICROSCOPY, FLUORESCENCE
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
ПРОТЕЗА НЕСОСТОЯТЕЛЬНОСТЬ -- PROSTHESIS FAILURE
ПОВТОРНАЯ ОПЕРАЦИЯ РЕВИЗИОННАЯ -- SECOND-LOOK SURGERY
Аннотация: Застосування лазерних джерел у діагностиці септичної нестабільності компонентів ендопротеза кульшового суглоба показало, що найбільшу чутливість, специфічність та точність демонструє метод спектрополяриметрії: чутливість досягає 92–93 %, специфічність — 82–86 %, а точність — 88–89 %. При цьому дослідження триває 1–2 години. У 2017 році нами було розроблено прес-форми для інтраопераційного виготовлення спейсерів ІІ покоління. Метою даного дослідження було покращення результатів лікування септичної нестабільності компонентів ендопротеза кульшового суглоба шляхом виконання цифрової поляризаційної мікроскопії синовіальної рідини та інтраопераційного виготовлення й застосування цементно-антибіотикових спейсерів ІІ покоління. Матеріали та методи. Диференційна діагностика септичного чи асептичного характеру нестабільності компонентів ендопротеза здійснювалася завдяки проведенню комплексу оптико-фізичних і флуоресцентних досліджень полікристалічної структури синовіальної рідини. Застосування розробленої нами технології інтраопераційного виготовлення спейсера із застосуванням прес-форм дозволяє швидко виготовити під час операції спейсер потрібного розміру. До цементу додають високі дози антибіотиків з урахуванням даних антибіотикограми конкретного пацієнта. Результати. Удосконалена нами технологія застосована при хірургічному лікуванні перипротезної інфекції у 52 пацієнтів. Проведений аналіз віддалених результатів двохетапного ревізійного ендопротезування кульшового суглоба у 49 пацієнтів (94,2 %) показав, що ерадикація інфекції та добрі функціональні результати досягнуті у 89,7 % випадків. Середня оцінка у них становила 87,18 ± 6,44 бала за шкалою Harris Hip Score. Визначено для статистичних моментів 3-го і 4-го порядків, що характеризують асиметрію та ексцес розподілів параметра оптичної анізотропії полікристалічних плівок синовіальної рідини правого та лівого кульшового суглоба, діапазони зміни величини чутливості — 88 % ≤ Se ≤ 96 %; специфічності — 84 % ≤ Sр ≤ 92 % і збалансованої точності поляризаційного відтворення розподілів двопроменезаломлення — 86 % ≤ Ас ≤ 92 %. Висновки. У лікуванні 52 пацієнтів з перипротезною інфекцією кульшового суглоба для виконання першого етапу ревізійного ендопротезування нами розроблена та впроваджена нова технологія інтраопераційного виготовлення спейсерів ІІ покоління із застосуванням розроблених прес-форм. Вартість такого спейсера в рази менша, ніж вартість стандартного спейсера, виготовленого на заводі. Диференційна діагностика септичного характеру нестабільності компонентів ендопротеза здійснювалася за допомогою азимутально-інваріантної Мюллер-матричної мікроскопії двопроменезаломлення полікристалічної складової синовіальної рідини. Ерадикація інфекції та добрі функціональні результати досягнуті у 89,7 % випадків. Середня оцінка за шкалою Harris Hip Score під час контрольного огляду становила 87,18 ± 6,44 бала
Доп.точки доступа:
Васильчишин, Я. М.
Процюк, В. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Егудина, Е. Д.
Псориатический спондилит и анкилозирующий спондилит с псориазом: точки соприкосновения [Текст] / Е. Д. Егудина, С. А. Триполка // Травма. - 2020. - Том 21, N 3. - С. 66-75. - Библиогр. в конце ст.

MeSH-главная:
СПОНДИЛОАРТРИТ -- SPONDYLARTHRITIS (патофизиология)
СПОНДИЛИТ АНКИЛОЗИРУЮЩИЙ -- SPONDYLITIS, ANKYLOSING (патофизиология)
ПСОРИАЗ -- PSORIASIS
АРТРИТ ПСОРИАТИЧЕСКИЙ -- ARTHRITIS, PSORIATIC (патофизиология)
САКРОИЛЕИТ -- SACROILIITIS
СПОНДИЛИТЫ -- SPONDYLITIS
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY
ОБЗОР -- REVIEW
Аннотация: Термин «спондилоартрит» (СпА) охватывает группу взаимосвязанных заболеваний, которые включают анкилозирующий спондилит (АС), псориатический артрит (ПсА), реактивный артрит, СпА, ассоциированный с воспалительным заболеванием кишечника, недифференцированный СпА и нерентгенографический аксиальный СпА. АС был впервые описан в конце XVII века. Спустя 250 лет воспалительное заболевание позвоночника было признано одним из паттернов псориатического артрита. Изолированный спондилит редко встречается у пациентов с ПсА, его частота составляет менее 5 %, однако у многих пациентов с ПсА имеется аксиальное поражение, которое сопутствует периферическому артриту. В то же время у 10 % пациентов с АС наблюдается псориаз. Хотя осевое вовлечение при ПсА может быть неотличимо от такового при АС, оно имеет ряд характерных признаков, что приводит к вопросу о том, являются ли аксиальный ПсА (аксПсА) и АС (с псориазом или без него) различными клиническими проявлениями одного и того же заболевания или же они представляют собой отдельные заболевания, которые имеют перекрывающиеся особенности. В этом обзоре мы выделили сходства и различия между клинической картиной, генетическими факторами, рентгенологическими характеристиками, вариантами лечения и прогноза как АС, так и аксПсА, исходя из всех доступных на сегодняшний день сравнительных исследований. В целом доступные исследования показали, что клинически, рентгенологически и прогностически аксиальное поражение у пациентов с АС хуже, чем у пациентов с аксПсА, тогда как аксПсА обычно ассоциировался с худшей степенью периферического заболевания. Тем не менее неясно, являются ли эти различия следствием различия в когортах пациентов, включенных в сравнительные анализы (пациенты с аксПсА, как правило, старше и имеют меньше симптомов, чем пациенты с АС), или подчеркивают истинные различия между заболеваниям
Термін «спондилоартрит» (СпА) охоплює групу взаємопов’язаних захворювань, що включають анкілозуючий спондиліт (АС), псоріатичний артрит (ПСА), реактивний артрит, СпА, асоційований із запальним захворюванням кишечника, недиференційований СпА і нерентгенографічний аксіальний СпА. АС був вперше описаний наприкінці XVII століття. Через 250 років запальне захворювання хребта було визнано одним із патернів псоріатичного артриту (ПсА). Ізольований спондиліт рідко зустрічається в пацієнтів з ПсА, його частота становить менше за 5 %, але багато пацієнтів з ПсА мають аксіальне ураження, що супроводжує периферичний артрит. Водночас у 10 % пацієнтів з АС спостерігається псоріаз. Хоча осьове залучення при ПсА може не відрізняться від такого при АС, воно має низку характерних ознак, що ставить питання про те, чи є аксіальний ПсА (аксПсА) і АС (з псоріазом або без нього) різними клінічними проявами одного і того ж захворювання або ж вони є окремими захворюваннями, що мають перехресні особливості. У цьому огляді ми виділили схожість і відмінність між клінічною картиною, генетичними факторами, рентгенологічними характеристиками, варіантами лікування і прогнозу як АС, так і аксПсА з огляду на всі доступні на сьогодні порівняльні дослідження. Загалом доступні дослідження показали, що клінічно, рентгенологічно і прогностично аксіальне ураження в пацієнтів з АС є гіршим, ніж у пацієнтів з аксПсА, тоді як аксПсА зазвичай асоціювався з гіршим ступенем периферичного захворювання. Проте неясно, чи є ці відмінності наслідком відмінності в когортах пацієнтів, включених у порівняльні аналізи (пацієнти з аксПсА зазвичай старші та мають менше симптомів, ніж пацієнти з АС), або підкреслюють справжні відмінності між захворюваннями.
Доп.точки доступа:
Триполка, С. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)