Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=УУ43/2019/4<.>

Общее количество найденных документов : 10
Показаны документы с 1 по 10

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Мальцев Д. В.
Заглавие : Клініка, діагностика та лікування HHV-7-нейроінфекції
Место публикации : Український неврологічний журнал. - К., 2019. - N 4. - С. 5-14 (Шифр УУ43/2019/4)
MeSH-главная: МЕНИНГИТ ВИРУСНЫЙ -- MENINGITIS, VIRAL
ГЕРПЕСВИРУС 7 ЧЕЛОВЕКА -- HERPESVIRUS 7, HUMAN
ЛЕКАРСТВЕННАЯ ТЕРАПИЯ КОМБИНИРОВАННАЯ -- DRUG THERAPY, COMBINATION
Аннотация: Вірус герпесу людини 7-го типу (human herpes virus type 7, HHV-7) — найчастіша знахідка при проведенні полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) лейкоцитів крові у людей. Як свідчать результати останніх епідеміологічних досліджень, цей збудник нерідко є причиною нейроінфекційних уражень як в Україні, так і в інших країнах. HHV-7 може спричинити такі самі форми нейроінфекції, як і HHV-6, однак частіше зумовлює серозний лімфоцитарний менінгіт, стовбуровий та моно- або мультифокальний лейкоенцефаліт, рідше — ураження лімбічної ділянки головного мозку. Вірус відомий як збудник мієліту, менінгорадикуліту, енцефалорадикуломієліту. Серед уражень периферичної нервової системи описано неврит лицьового нерва і полірадикулоневропатію, яка нагадує синдром Гієна?—?Барре. HHV-7 залучений у патогенез скроневого медіанного склерозу, скроневої медіанної епілепсії, фебрильних судом та епілептичного статусу фебрильних судом. Фенотип синдрому хронічної втоми часто формується при реактивації HHV-7 із персистувального стану. У діагностиці HHV-7-нейроінфекції провідну роль відіграє ПЛР ліквору. З огляду на ймовірність хибнонегативних результатів ПЛР ліквору, проводять також серологічні тести, зокрема вивчення авідності антивірусних антитіл та субкласового складу специфічних імуноглобулінів G. При синдромі хронічної втоми, асоційованому з HHV-7, діагностично значущою є ПЛР лейкоцитів крові, а не ліквору. У лікуванні HHV-7-нейроінфекції застосовують противірусні хіміопрепарати із групи ациклічних аналогів гуанозину — ганцикловір, валіновий ефір ганцикловіру, фоскарнет або цидофовір, які слід поєднувати із лікуванням імунодефіцитної хвороби, котра спричинила реактивацію вірусу із персистувального стану внаслідок послаблення імунного нагляду.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Пантелеєнко Л. В., Деркач С. В., Пелешок С. Р.
Заглавие : Хвороба Фара. Огляд літератури та власне клінічне спостереження
Место публикации : Український неврологічний журнал. - К., 2019. - N 4. - С. 15-20 (Шифр УУ43/2019/4)
MeSH-главная: БАЗАЛЬНЫХ ГАНГЛИЕВ БОЛЕЗНИ -- BASAL GANGLIA DISEASES
КАЛЬЦИЕВОГО ОБМЕНА НАРУШЕНИЯ -- CALCIUM METABOLISM DISORDERS
КАЛЬЦИНОЗ -- CALCINOSIS
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
ОБЗОР -- REVIEW
Ключевые слова (''Своб.индексиров.''): болезнь фара
Аннотация: Кальцифікація базальних гангліїв — радіологічна знахідка, яку часто виявляють вторинно до цілої низки причин або за умов фізіологічного старіння мозку. За даними літератури, її частота значно варіює, що зумовлено відсутністю масштабних популяційних досліджень поширеності кальцифікації, а також значним постарінням населення. Клінічні вияви кальцифікації базальних гангліїв різноманітні. Патерни нейровізуалізаційних знахідок відрізняються в описах клінічних випадків. Ідіопатична кальцифікація базальних гангліїв (хвороба Фара) — захворювання, спричинене мутаціями певних генів, має клінічні та радіологічні особливості. Оскільки це рідкісне захворювання, всі висновки ґрунтуються на описах поодиноких клінічних випадків, а діагностичні критерії є предметом дискусії. В літературних джерелах немає чіткого визначення того, яку кальцифікацію базальних гангліїв можна вважати хворобою Фара, а яку ні. Немає чітких диференційно?діагностичних критеріїв захворювання. Спектр генетичних мутацій постійно поповнюється. Найчастішими клінічними виявами хвороби Фара, за даними літератури, є рухові розлади, які виявляються у вигляді паркінсонізму, хореї, тремору, дистонії, атетозу та орофаціальної дискінезії. Іншими ознаками є когнітивні та психічні порушення, мозочкові симптоми, розлади ходи, порушення мовлення, пірамідні знаки, чутливі порушення та мігренозний головний біль. Дискусійними є підходи до лікування зазначеної патології. Наведено огляд літератури, присвячений ідіопатичній кальцифікації базальних гангліїв, описано її генетичні особливості, клінічні вияви та радіологічні ознаки. Запропоновано диференційно?діагностичні критерії захворювання відповідно до сучасних даних літератури. Наведено власне клінічне спостереження пацієнтки із хворобою Фара.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Кальбус О. І.
Заглавие : Статево-вікові особливості поширеності міастенії в окремих регіонах України
Место публикации : Український неврологічний журнал. - К., 2019. - N 4. - С. 21-28 (Шифр УУ43/2019/4)
MeSH-главная: МИАСТЕНИЯ ГРЭВИС -- MYASTHENIA GRAVIS
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ -- AGE FACTORS
ПОЛОВЫЕ ФАКТОРЫ -- SEX FACTORS
УКРАИНА -- UKRAINE
Аннотация: Для аналізу показників здоров’я населення, пов’язаного з міастенією, зокрема поширеності міастенії та інвалідності, використано медико-статистичний метод з розрахунком відносних загальних показників, стандартизованих показників і показників наочності. Для вивчення особливостей поширеності міастенії в Україні застосовано епідеміологічний метод вивчення захворюваності. Дані щодо випадків міастенії, зареєстрованих на певній території, отримані шляхом запиту до відповідного обласного департаменту (управління) охорони здоров’я. За період дослідження (2014) у 10 областях середньорічний рівень загальної захворюваності на міастенію становив 5,16 (95 % довірчий інтервал (ДІ) 4,79?—?5,53) на 100 тис. населення. Найвище значення показника відзначено серед жінок віком 60 років — 7,38 (95 % ДІ 6,68?—?8,08) на 100 тис. населення, найменший — серед чоловіків цієї вікової групи — 2,16 (95 % ДІ 1,78?—?2,55) на 100 тис. населення (р ‹ 0,001). Серед осіб віком ? 60 років різницю між статями не виявлено в усіх областях (р › 0,05). Перевищення показника поширеності міастенії серед осіб жіночої статі над таким серед осіб чоловічої статі зафіксовано в усіх досліджених областях як в обох вікових групах, так серед осіб віком ? 60 років (р ‹ 0,05). Середньообласний рівень поширеності генералізованої форми міастенії становив 4,36 (95 % ДІ 4,03?—?4,70) на 100 тис. населення та суттєво перевищував (р ‹ 0,001) поширеність очної (0,64 (95 % ДІ 0,51?—?0,77) на 100 тис. населення) та неуточненої (0,18 (95 % ДІ 0,11?—?0,25) на 100 тис. населення) форм. Жінки мають більший відносний ризик виникнення зазначеної патології порівняно з чоловіками (2,39 (95 % ДІ 2,03?—?2,8)). Поширеність міастенії в Україні є нижчою порівняно з іншими країнами, що може свідчити про недостатній рівень діагностики та обліку хворих з цією нозологією.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Приймак Х.В., Зорій І. А., Біденко Н. В.
Заглавие : Електронейроміографічні показники та особливості стоматологічного статусу у дітей з дитячим церебральним паралічем
Место публикации : Український неврологічний журнал. - К., 2019. - N 4. - С. 29-34 (Шифр УУ43/2019/4)
MeSH-главная: ЦЕРЕБРАЛЬНЫЙ ПАРАЛИЧ -- CEREBRAL PALSY
КАРИЕС ЗУБОВ -- DENTAL CARIES
ЭЛЕКТРОМИОГРАФИЯ -- ELECTROMYOGRAPHY
РОТОВОЙ ПОЛОСТИ ГИГИЕНИЧЕСКИЙ ИНДЕКС -- ORAL HYGIENE INDEX
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: Обстежено 122 дитини (середній вік — (8,8 ± 3,7) року) зі спастичними формами ДЦП, яких розділили на групи згідно зі Шкалою великих моторних функцій. Усім пацієнтам проведено неврологічне обстеження, визначено стоматологічний статус та проведено аналіз стану зубів залежно від ступеня моторних порушень. Проведено ЕНМГ-обстеження. Визначено стан гігієни порожнини рота та інтенсивність карієсу зубів за допомогою індексів, які враховують кількість уражених карієсом, пломбованих і видалених з приводу ускладненого карієсу постійних зубів. Результати. У більшості обстежених дітей було діагностовано спастичні форми ДЦП. При проведенні ЕНМГ-дослідження у хворих з ДЦП виявлено нейрофізіологічні ознаки надсегментарних порушень, визначено ступінь вираженості спастичного синдрому та моторних порушень. Достовірне збільшення амплітуди F-хвилі на 56,6 % спостерігали у дітей з вираженими руховими порушеннями порівняно із пацієнтами з легкими неврологічними змінами. Поширеність карієсу зубів у дітей з ДЦП становила 100 %, інтенсивність карієсу зубів у середньому — 6,27 ± 1,19, найбільша — у дітей з вираженішими порушеннями моторних функцій. Виявлено кореляційні зв’язки між ЕНМГ-показниками та значеннями індексу гігієнічного стану порожнини рота і КПВ. Висновки. Інтенсивність карієсу в дітей із ДЦП зростає залежно від вираженості порушення моторних функцій. З підвищенням вираженості моторних порушень посилюються нейрофізіологічні зміни зі збільшенням ознак надсегментарних порушень. Виявлений прямо пропорційний зв’язок між нейрофізіологічними показниками та індексом гігієни порожнини рота може бути одним з чинників, який зумовлює підвищення ураженості зубів карієсом у дітей зі збільшенням вираженості моторних порушень.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Покровська Т. В., Гнатюк В. В.
Заглавие : Діагностика серозних менінгітів у дітей
Место публикации : Український неврологічний журнал. - К., 2019. - N 4. - С. 35-39 (Шифр УУ43/2019/4)
MeSH-главная: МЕНИНГИТ -- MENINGITIS
ПОЛИМЕРАЗНАЯ ЦЕПНАЯ РЕАКЦИЯ -- POLYMERASE CHAIN REACTION
ДЕТИ -- CHILD
Аннотация: У дослідження було залучено 76 дітей (49 (64,5 %) хлопчиків і 27 (35,5 %) дівчаток) віком від 1 до 17 років з гострим СМ, які перебували на стаціонарному лікуванні у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні. Хворим проведено комплексне клініко?лабораторне обстеження. Діагноз СМ підтверджено результатами цитологічного та біохімічного досліджень ліквору. Для верифікації діагнозу використовували вірусологічне, бактеріологічне та бактеріоскопічне дослідження проб ліквору. Результати. Хворіли на СМ статистично значущо частіше діти віком 6?—?8 років. СМ був самостійною клінічною формою у 55 (72,4 %) хворих (р ‹ 0,01), виявом комбінованої форми — у 21 (27,6 %). Менінгеальні симптоми були дисоційованими у 13 (17,1 %) дітей. Плеоцитоз 11?—?50 клітин/мл був у 16 (21,1 %) пацієнтів, 51—150 клітин — у 25 (32,9 %), 151—300 клітин — у 14 (18,4 %), 301—500 клітин — у 12 (15,8 %), 501—750 — у 2 (2,6 %), 751 клітини — у 5 (6,6 %). Діагноз ентеровірусного менінгіту підтверджено виділенням ДНК ентеровірусів з ліквору у 18 (69,2 %) із 26 пацієнтів. У 2 (7,7 %) хворих ліквор був не зміненим, але з його зразка виділено РНК ентеровірусу. Висновки. Більшість хворих на СМ (71,1 %) мали вік 6—8 років. Оскільки у 44,7 % пацієнтів менінгеальні симптоми були сумнівними або негативними, за підозри на менінгіт необхідно провести цереброспінальну пункцію. У практичній роботі діагноз серозних менінгітів встановлюють за клінічними виявами хвороби. Частота встановлення етіології менінгіту є низькою (31,5 %). Метод полімеразної ланцюгової реакції має важливе значення для раннього підтверждення діагнозу. Чотири випадки менінгіту при оперізувальному герпесі свідчать про можливість ураження нервової системи VZV в імунокомпетентних осіб. Симптоми менінгіту можуть передувати висипу або виникати після його появи.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Слинько Є. І., Спірідонов А. В., Хонда О. М.
Заглавие : Діагностика та хірургічне лікування хворих із фіксованим спинним мозком у дорослому віці
Место публикации : Український неврологічний журнал. - К., 2019. - N 4. - С. 40-46 (Шифр УУ43/2019/4)
MeSH-главная: МОЗГ СПИННОЙ -- SPINAL CORD
НЕВРОЛОГИЧЕСКИЕ СИМПТОМЫ ПРИ ПАТОЛОГИЧЕСКИХ СОСТОЯНИЯХ -- NEUROLOGIC MANIFESTATIONS
НЕЙРОФИЗИОЛОГИЧЕСКИЙ МОНИТОРИНГ -- NEUROPHYSIOLOGICAL MONITORING
МАГНИТНОГО РЕЗОНАНСА ИЗОБРАЖЕНИЕ -- MAGNETIC RESONANCE IMAGING
ЛИПОМА -- LIPOMA
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЙ ПЕРИОД -- POSTOPERATIVE PERIOD
ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME
ВЗРОСЛЫЕ -- ADULT
Ключевые слова (''Своб.индексиров.''): синдром фиксированного спинного мозга
Аннотация: У період з 2013 до 2019 р. в Інституті нейрохірургії імені А. П. Ромоданова НАМН України проведено лікування 8 пацієнтів із синдромом фіксованого спинного мозку. У 2 хворих мало місце потовщення або склерозування термінальної частини спинного мозку, у 4 — ліпомієлоцеле, в 1 — ліпомієломенінгоцеле, в 1 — ліпомієлоцистоцеле. Спостерігали такі клінічні вияви: біль у поперековому відділі хребта і стопах, порушення ходи, часткову м’язову атрофію та повне порушення роботи тазових органів (відсутність ерекції у чоловіків, порушення акту сечовипускання та дефекації). Показаннями до операції були наявність синдрому фіксованого спинного мозку, вираженого неврологічного дефіциту і дані нейровізуалізації (спондилографії, мультиспіральної комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії). Всім пацієнтам проводили стандартне клінічне обстеження, яке передбачало огляд невролога та нейрохірурга, а також просту спондилографію, мультиспіральну комп’ютерну і магнітно-резонансну томографію. Рентгенограми виконували у стандартних (пряма і бічна) проекціях. Магнітно-резонансну томографію проводили в сагітальній, аксіальній та фронтальній площинах у стандартних Т1- і Т2-режимах. Результати. У пацієнтів, які мали потовщення або склерозування термінальної частини спинного мозку, відзначено регрес неврологічної симптоматики у вигляді відновлення чутливості в ділянці промежини та часткове відновлення роботи тазових органів, у пацієнтів з ліпомієлоцеле — регрес больового синдрому в поперековому відділі хребта і збільшення сили в нижніх кінцівках, у пацієнтів з ліпоменінгоцеле та ліпомієлоцистоцеле — регрес больового синдрому в стопах та поперековому відділі хребта. Висновки. Дорослим пацієнтам з діагнозом «фіксований спинний мозок» у разі прогресування клінічної симптоматики та наявності органічних порушень для поліпшення якості життя і часткового відновлення чутливості та роботи тазових органів показане оперативне втручання.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Дзяк Л. А., Шульга А. А., Шульга А. Н.
Заглавие : Особенности электрофизиологического мониторинга у больных с дискогенными острыми пояснично-крестцовыми радикулопатиями
Место публикации : Український неврологічний журнал. - К., 2019. - N 4. - С. 47-54 (Шифр УУ43/2019/4)
MeSH-главная: РАДИКУЛОПАТИЯ -- RADICULOPATHY
МЕЖПОЗВОНКОВОГО ДИСКА СМЕЩЕНИЕ -- INTERVERTEBRAL DISC DISPLACEMENT
ПОЯСНИЧНО-КРЕСТЦОВАЯ ОБЛАСТЬ -- LUMBOSACRAL REGION
ЭЛЕКТРОДИАГНОСТИКА -- ELECTRODIAGNOSIS
ЭЛЕКТРОМИОГРАФИЯ -- ELECTROMYOGRAPHY
Ключевые слова (''Своб.индексиров.''): нейрометрия
Аннотация: Обстежено 100 пацієнтів з гострими компресійними ПКР, зумовленими вертеброгенною патологією. Залежно від характеру вертеброгенних порушень хворих розподілили на дві клінічні групи. До основної групи залучено 45 пацієнтів, у яких ПКР була зумовлена дискогенною патологією в поєднанні зі стенозувальним процесом у хребтовому каналі та латеральних отворах. Контрольну групу утворили 55 осіб, у яких ПКР розвинулася на тлі патології міжхребцевого диска на рівні одного хребетно-рухового сегмента. Дослідження проведено в динаміці в 1-шу — 7-му, 10—14ту - 30-ту добу. Результати. Стимуляційна електронейроміографія і голчаста електроміографія у пацієнтів із дискогенними ПКР лише на 30-ту добу дали змогу підтвердити аксонально-демієлінізувальний характер змін як у проксимальних зонах корінцевих сегментів, так і в дистальніших відділах — периферичних нервах. Проведення нейрометричного моніторингу дало змогу вперше об’єктивно оцінити стан тонких ноцирецепторів (мієлінізованих волокон типу Аb і Аd та мієлінізованих волокон С-типу) у хворих із дискогенними гострими ПКР. При гострих ПКР, зумовлених грижами міжхребцевих дисків, незалежно від рівня ураження більшою мірою пошкоджуються сенсорні аференти, які відповідають за проведення тактильної та температурної чутливості та швидке проведення болю. Висновки. Електронейроміографія може бути використана для нейрофізіологічної оцінки денерваційно?реіннерваційного процесу при гострих ПКР лише на 3-й тиждень з моменту захворювання. Нейрометрія дає змогу об’єктивно оцінити стан сенсорних аферентів уражених корінців вже з перших днів диско-радикулярного конфлікту і може бути запропонована як метод ранньої діагностики гострих ПКР.
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Домрес Н. В., Соколова Л. І.
Заглавие : Особливості клінічних виявів спастичності у хворих на розсіяний склероз залежно від типу перебігу, тривалості та ступеня тяжкості захворювання
Место публикации : Український неврологічний журнал. - К., 2019. - N 4. - С. 55-59 (Шифр УУ43/2019/4)
MeSH-главная: СКЛЕРОЗ РАССЕЯННЫЙ -- MULTIPLE SCLEROSIS
МЫШЕЧНАЯ СПАСТИЧНОСТЬ -- MUSCLE SPASTICITY
НЕВРОЛОГИЧЕСКИЕ СИМПТОМЫ ПРИ ПАТОЛОГИЧЕСКИХ СОСТОЯНИЯХ -- NEUROLOGIC MANIFESTATIONS
ОЦЕНКА СТЕПЕНИ ТЯЖЕСТИ ЗАБОЛЕВАНИЯ БОЛЬНОГО -- PATIENT ACUITY
СТАТИСТИКА НЕПАРАМЕТРИЧЕСКАЯ -- STATISTICS, NONPARAMETRIC
Ключевые слова (''Своб.индексиров.''): шкала ашворта--шкала edss
Аннотация: Обстежено 72 хворих на РС з ознаками спастичності (37 жінок і 35 чоловіків віком від 22 до 60 років). Оцінку неврологічного дефіциту проводили за шкалою EDSS, кількісну оцінку вираженості змін м’язового тонусу — за модифікованою шкалою Ashworth (Modified Ashworth Scale). Результати. Середній бал спастичності у групі з тривалістю захворювання до 5 років становив 1,38 ± 0,15, у групі з тривалістю 6—10 років — 1,47 ± 0,14, у групі з тривалістю понад 10 років — 1,91 ± 0,15. Коефіцієнт кореляції між рівнем спастичності та тривалістю захворювання — 0,368 (середньої сили прямо пропорційний зв’язок). Середній бал спастичності у групі пацієнтів із рецидивно-ремітивним типом РС становив 1,24 ± 0,1, у групі хворих із вторинно-прогресивним типом — 2,06 ± 0,16, у групі пацієнтів із первинно-прогресивним типом — 1,76 ± 0,31. Різниця між трьома групами за критерієм Краскела—Уолліса була статистично значущою (р 0,0001). Коефіцієнт кореляції між спастичністю і типом перебігу захворювання — 0,7 (сильний прямо пропорційний зв’язок). Середній бал спастичності у пацієнтів із балом за шкалою EDSS 3—4 становив 0,82 ± 0,12, у хворих з балом 4,5—5,5 — 1,29 ± 0,09, у пацієнтів з балом 6—7 — 2,34 ± 0,19. Різниця між трьома групами за критерієм Краскела—Уолліса була статистично значущою (р 0,0001). Коефіцієнт кореляції між спастичністю та ступенем інвалідизації за шкалою EDSS — 0,681 (близький до сильного прямо пропорційний зв’язок). При порівнянні груп з різнем ступенем порушень у пірамідній системі (переважно ступенем парезів кінцівок) виявлено статистично значущу (р 0,0001) різницю показників. Між рівнем спастичності та ступенем пірамідних порушень виявлено прямо пропорційний сильний зв’язок (rs
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Поясник І. М.
Заглавие : Глюкокортикоїди у лікуванні хворих із туберкульозним менінгітом - два боки однієї медалі (сучасні тенденції, клінічний випадок)
Место публикации : Український неврологічний журнал. - К., 2019. - N 4. - С. 60-66 (Шифр УУ43/2019/4)
MeSH-главная: ТУБЕРКУЛЕЗ МОЗГОВЫХ ОБОЛОЧЕК -- TUBERCULOSIS, MENINGEAL
СОЕДИНИТЕЛЬНОЙ ТКАНИ БОЛЕЗНИ СМЕШАННЫЕ -- MIXED CONNECTIVE TISSUE DISEASE
НАДПОЧЕЧНИКОВ КОРЫ ГОРМОНЫ -- ADRENAL CORTEX HORMONES
ЛЕКАРСТВА ПРИМЕНЕНИЯ СХЕМА -- DRUG ADMINISTRATION SCHEDULE
ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS
Аннотация: Кортикостероїди давно використовують як додаток до лікування туберкульозного менінгіту. Крім того, терапія глюкокортикоїдами є невід’ємною складовою ведення пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, що зумовлено високою ефективністю цих препаратів щодо зниження активності захворювання. Імунологічні дефекти при системних захворюваннях сполучної тканини і висока сумарна доза кортикостероїдів призводять до активації латентної туберкульозної інфекції та швидкого розвитку захворювання при інфікуванні мікобактеріями туберкульозу. Наведений клінічний випадок свідчить, що лікарі різних спеціальностей мають пам’ятати про ймовірність виникнення туберкульозного менінгіту у хворих з імуносупресією навіть за відсутності менінгальних симптомів (ригідність потиличних м’язів, симптом Керніга) на тлі глюкокортикоїдної терапії інших захворювань. Кортикостероїди слід призначати пацієнтам як ад’ювант до протитуберкульозної терапії (незважаючи на імуносупресивний вплив), але режим розробляють індивідуально залежно від тяжкості захворювання. Високу діагностичну цінність для встановлення діагнозу туберкульозного менінгіту має молекулярно-генетичний метод G-Xpert, який дає змогу не лише виявити Mycobacterium tuberculosis у лікворі протягом 2 год, а і визначити наявність множинної лікарської стійкості, що сприяє швидкому призначенню адекватної етіотропної терапії та запобігає розвитку тяжких неврологічних розладів і смерті. Нейровізуалізація має важливе значення для діагностики та спостереження ТБМ. У випадках диференційної діагностики туберкульозного менінгіту слід утриматися від застосування препаратів широкого спектра дії з груп фторхінолонів та аміноглікозидів, оскільки це може призвести до несвоєчасного встановлення правильного діагнозу.
Найти похожие

10.

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Berezutskyi V. I., Berezutska M. S.
Заглавие : Spes phthisica: the case of Frederic Chopin
Место публикации : Український неврологічний журнал. - К., 2019. - N 4. - С. 67-71 (Шифр УУ43/2019/4)
MeSH-главная: МЕДИЦИНА В ИСКУССТВЕ -- MEDICINE IN ART
ТУБЕРКУЛЕЗ ЛЕГКИХ -- TUBERCULOSIS, PULMONARY
ЭЙФОРИЯ -- EUPHORIA
ТВОРЧЕСКИЕ СПОСОБНОСТИ -- CREATIVITY
ИСТОРИЯ БОЛЕЗНИ -- MEDICAL RECORDS
Аннотация: Мета роботи — оцінити вплив spes phthisica (туберкульозної ейфорії) на творчий процес польського композитора Фредерика Шопена. Висока продуктивність роботи композитора під час загострень туберкульозу нерідко наводиться в науковій літературі як важливий доказ позитивного впливу spes phthisica на творчість. Для перевірки цієї гіпотези проведено аналіз хронологічних взаємозв’язків між творчим процесом Шопена (професійний анамнез) і клінічним перебігом туберкульозу легень (анамнез захворювання). Основним матеріалом для дослідження були листи Шопена і праці найавторитетніших біографів композитора. Також проведено пошук джерел в електронних базах даних Scopus, Web of Science, Medline, PubMed, електронних сховищах і архівах (без обмежень у часі). Встановлено, що взимку 1838—1839 рр. під час відпочинку на Майорці Шопен переніс тяжке загострення хронічного туберкульозу легень, яке супроводжувалося легеневою кровотечею, вираженою інтоксикацією та яскравими ознаками патологічної ейфорії (spes phthisica). Восени 1839 р. композитор опублікував велику кількість нових музичних творів: Op. 35—41 (соната в трьох частинах, фантазія-експромт, два ноктюрни, балада, скерцо в трьох частинах, два полонези, чотири мазурки). Тривалий час багато дослідників таку високу видавничу активність композитора пояснювали стимулювальним впливом spes phthisica. Аналіз творчого процесу композитора взимку 1838—1839 рр. показав, що за цей період він створив лише два невеликих музичних твори: мазурку E-minor Op. 41 і прелюдію № 15 («Raindrop» prelude) Op. 28. Вивчення обставин створення цих творів виявило, що вони були написані Шопеном не внаслідок spes phthisica, а всупереч їй. Всі інші твори були створені набагато раніше, причому саме в період ремісії туберкульозу. Це виключає можливість стимулювального впливу spes phthisica на творчий процес композитора.
Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)