Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ФУ18/2021/15/1<.>

Общее количество найденных документов : 8
Показаны документы с 1 по 8

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Гаврилов І. О., Штриголь С. Ю.
Заглавие : Фармакодинамічна взаємодія модифікованого аналога кінцевого фрагмента нейропептиду Y з речовинами, що пригнічують або збуджують центральну нервову систему
Место публикации : Фармакологія та лікарська токсикологія. - К., 2021. - Том 15, N 1. - С. 3-9 (Шифр ФУ18/2021/15/1)
MeSH-главная: НЕРВНАЯ СИСТЕМА ЦЕНТРАЛЬНАЯ, СРЕДСТВА ДЕЙСТВУЮЩИЕ НА ЦНС -- CENTRAL NERVOUS SYSTEM AGENTS
НЕЙРОПЕПТИД Y -- NEUROPEPTIDE Y
Аннотация: Мета дослідження – вивчити взаємодію пептиду NP9 – оригінального модифікованого аналога кінцевого фрагмента нейропептиду Y – з речовинами, що пригнічують (етанол, тіопентал-натрій) або стимулюють (пентилентетразол, тіосемікарбазид) центральну нервову систему (ЦНС). Експеримент проведено на 90 білих нелінійних мишах-самках. Нонапептид NP9 вводили тваринам інтраназально в дозі 0,2 мг/кг за 30 хв до експерименту. Досліджували взаємодію пептиду NP9 з етанолом (5,5 г/кг у вигляді 12,5 % розчину), тіопентал-натрієм (70 мг/кг), пентилентетразолом (75 мг/кг) і тіосемікарбазидом (25 мг/кг). Як референтний препарат використовували Семакс у дозі 0,1 мг/кг інтраназально. Показано, що пептид NP9 не виявляє суттєвого впливу на депримувальну дію етанолу, але пришвидшує настання та збільшує тривалість тіопенталового наркозу, що може вказувати на його ГАМКпозитивні властивості. Суттєвої взаємодії пептиду NP9 з пентилентетразолом і тіосемікарбазидом не було виявлено. Отримані результати вказують на відсутність небезпечних фармакодинамічних взаємодій пептиду NP9 зі сполуками, що збуджують або пригнічують ЦНС за допомогою різних механізмів. Це експериментально обґрунтовує можливість його безпечного використання в комбінаціях з відповідними лікарськими препаратами
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Міщенко О. Я., Палагіна Н. Ю., Комісаренко А. М., Голік М. Ю.
Заглавие : Скринінгове дослідження антиамнестичної активності нових похідних 4-амінобутанової кислоти
Место публикации : Фармакологія та лікарська токсикологія. - К., 2021. - Том 15, N 1. - С. 10-19 (Шифр ФУ18/2021/15/1)
MeSH-главная: АМНЕЗИЯ -- AMNESIA
Аннотация: Мета дослідження – провести скринінг нових похідних 4-амінобутанової кислоти на наявність антиамнестичної активності та виявити найактивніші сполуки, перспективні для подальшого дослідження. Об’єктом дослідження були 11 нових сполук – похідних 4-амінобутанової кислоти, які були синтезовані в Національному фармацевтичному університеті. Вплив досліджуваних сполук на мнестичні функції оцінювали в мишей за тестом умовного рефлексу пасивного уникнення (УРПУ) на моделі антероградної амнезії, викликаної скополаміном (1,5 мг/кг, внутрішньоочеревинно). У результаті проведеного фармакологічного скринінгу 11 нових похідних 4-амінобутанової кислоти на наявність антиамнестичної активності встановлені сполуки, що виявили найвищу активність: КГМ-2, КГМ-5, КГМ-6. Аналіз взаємозв’язку «структура–антиамнестична дія» для синтезованого ряду сполук показав, що найактивнішими є похідні 4-амінобутанової кислоти, що містять у структурі гідроксиметильний радикал (КГМ-1 і КГМ-2). Уведення метильного радикала до молекули КГМ-2 призводить до зниження антиамнестичної активності (КГМ-3). Встановлено, що заміна одного з гідроксиметильних радикалів у молекулі КГМ-2 також сприяє зниженню антиамнестичної дії. Метилювання базової сполуки (4-амінобутанової кислоти, БС) сприяло підвищенню активності тільки у випадках, коли в молекулі були присутні метилові та бензилові радикали (сполуки КГМ-5 і КГМ-6). Введення лише метильних радикалів (сполук КГМ-9, КГМ-10 і КГМ-11) сприяє посиленню антиамнестичної активності порівняно з БС, а в досліджуваному ряду сполук вони виявляють високу антиамнестичну активність тільки у вищій досліджуваній дозі 50 мг/кг. Таким чином, у результаті фармакологічного скринінгу 11 нових похідних 4-амінобутанової кислоти встановлені сполуки КГМ-2, КГМ-5, КГМ-6, що виявили найбільшу антиамнестичну активність і сприяли виробленню умовної реакції пасивного уникнення в більшості тварин. Доведено залежність «структура–антиамнестичний ефект»: уведення гідроксиметильного радикала сприяє посиленню антиамнестичної активності. Поєднання у структурі бензилового та метильного радикалів забезпечує високу антиамнестичну дію
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Драпак І. В., Зіменковський Б. С., Серединська Н. М.
Заглавие : Протизапальна й аналгетична активність Кардіазолу
Место публикации : Фармакологія та лікарська токсикологія. - К., 2021. - Том 15, N 1. - С. 31-38 (Шифр ФУ18/2021/15/1)
MeSH-главная: ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫЕ СРЕДСТВА -- ANTI-INFLAMMATORY AGENTS
АНАЛГЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА -- ANALGESICS
Аннотация: У роботі наведено результати in silico прогнозування та експериментального дослідження протизапальної й аналгетичної активності нової сполуки [3-аліл-4-(41-метоксифеніл)-3Н-тіазол-2-іліден]-(32-трифлуорометил-феніл)аміну гідроброміду (Кардіазолу) як потенційного вітчизняного кардіотропного лікарського засобу з поліфармакологічною дією. За результатами in silico прогнозування встановлено ймовірність прояву протизапальної й аналгетичної дії Кардіазолу з використанням комп’ютерної програми Pharma expert/Prediction of Activity Spectra for Substances, як можливі біологічні мішені визначені ліпоксигеназа (за програмою Super Pred), циклооксигеназа-2 та арахідонат 5-ліпоксигеназа (за програмою Swiss Target Prediction). Згодом наявність у Кардіазолу таких видів активності було підтверджено дослідженнями in vivo. Вивчення протизапальної активності Кардіазолу проведено на білих щурах з використанням моделі карагенанового набряку. Аналгетичну активність Кардіазолу досліджували на білих мишах на моделі вісцерального болю, що індукований внутрішньоочеревинним введенням 0,75 % розчину оцтової кислоти. Встановлена досить суттєва протизапальна дія Кардіазолу, що характеризується зменшенням набряку кінцівок у щурів на моделі карагенанового запалення. Антиексудативна активність становить 33,2 %, і вона є, фактично, ідентичною до активності Ібупрофену. Дослідження знеболювальної дії Кардіазолу на моделі вісцерального болю показали його досить високу аналгетичну активність – 47 %, про що свідчить зниження кількості корчів порівняно до групи нелікованих тварин. Таким чином, проведеними дослідженнями in silico передбачена ймовірність протизапальної та аналгетичної активності Кардіазолу, що була підтверджена на моделях карагенанового набряку та вісцерального болю відповідно в дослідах in vivo
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Заглавие : Непролиферативные и пролиферативные поражения женской репродуктивной системы крыс и мышей (по материалам Проекта INHAND (Международная гармонизация номенклатуры и диагностических критериев поражения крыс и мышей)) : продолжение, начало в Т. 13, № 2/2019 - Т. 14, № 6/2020
Место публикации : Фармакологія та лікарська токсикологія. - К., 2021. - Том 15, N 1. - С. 55-63 (Шифр ФУ18/2021/15/1)
MeSH-главная: РЕПРОДУКТИВНОЕ ЗДОРОВЬЕ -- REPRODUCTIVE HEALTH
ЖЕНСКИЕ БОЛЕЗНИ -- GENITAL DISEASES, FEMALE
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Аннотация: (по материалам Проекта INHAND (Международная гармонизация номенклатуры и диагностических критериев поражения крыс и мышей) Dixon D., Alison R., Bach U., et al. Nonproliferative and Proliferative Lesions of the Rat and Mouse Female Reproductive System// J Toxicol Pathol 2014; 27 (3&4 Suppl): 1S–107S)
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Бурлака Б. С., Бєленічев І. Ф., Ал Зедан Фаді, Супрун Е. В.
Заглавие : Дослідження впливу полісорбату-80 на біофармацевтичні та реологічні властивості назальної лікарської форми з антагоністом інтерлейкіну-1 ? (IL-1Ra)
Место публикации : Фармакологія та лікарська токсикологія. - К., 2021. - Том 15, N 1. - С. 49-54 (Шифр ФУ18/2021/15/1)
MeSH-главная: БИОФАРМАЦИЯ -- BIOPHARMACEUTICS
РЕОЛОГИЯ -- RHEOLOGY
ИНТЕРЛЕЙКИНЫ -- INTERLEUKINS
ПОЛИСОРБАТЫ -- POLYSORBATES
Аннотация: Мета дослідження – вивчити вплив полісорбату-80 на біофармацевтичні та реологічні властивості назальної лікарської форми з антагоністом інтерлейкіну-1 β. Як матеріали використовували розроблену нами інтраназальну лікарську форму з ІL-1Ra. Біофармацевтичні дослідження in vitro проводили за планом однофакторного дисперсійного аналізу з повторними спостереженнями, змінний фактор (А) – різна концентрація полісорбату-80 в досліджуваній назальній формі (А1 – 0 %, А2 – 0,5 %, А3 –1 %, А4 – 2 %, А5 – 3 %). Параметром оптимізації обрали визначену концентрацію активної речовини в діалізаті (воді очищеній) після 30 хв рівноважного діалізу крізь напівпроникну мембрану – целофанову плівку «Купрофан» у вертикальних чарунках дифузії Франца (Perme Gear, Inc., США). Реологічні дослідження проводили на модульному компактному реометрі МCR 302 (Anton Paar GmbH). Для проведення ротаційних тестів використовували коаксіальні циліндри CC27/T200/SS як вимірювальний пристрій. Виконували ініціалізацію приладу та вказували температуру дослідження (37,0 ± 0,2) °С), яка забезпечувалась вбудованим термостатом (Peltier temperature control for concentric cylinder systems, C-PTD 200). Протягом усього дослідження програмне забезпечення (Rheo Compass) реєструвало показники швидкості зсуву (Shear rate •g, s–1), напруги зсуву (Shear stress τ, Pa) та в’язкості (viscosity η, Pas (mPas). Отримані результати відображались як табличні дані та візуалізувались у реограмах плину. У результаті досліджень встановлено, що полісорбат-80 достовірно впливає на інтенсивність вивільнення IL-1Ra з інтраназального засобу. Оптимальна концентрація полісорбату-80 у розробленій назальній формі – 2 %. Виявлено, що полісорбат-80 у концентраціях від 0 до 3 % достовірно не впливає на характер структурно-механічних властивостей розробленої назальної лікарської форми
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Заглавие : До ювілею Надії Олександрівни Горчакової
Место публикации : Фармакологія та лікарська токсикологія. - К., 2021. - Том 15, N 1. - С. 64-65 (Шифр ФУ18/2021/15/1)
MeSH-главная: ФАРМАКОЛОГИЯ -- PHARMACOLOGY
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Лук’янчук В. Д., Гордійчук Д. О.
Заглавие : Антирадикальна активність як тригерна ланка механізму дії ацетилцистеїну за моделювання вільнорадикальної патології
Место публикации : Фармакологія та лікарська токсикологія. - К., 2021. - Том 15, N 1. - С. 39-48 (Шифр ФУ18/2021/15/1)
MeSH-главная: АЦЕТИЛЦИСТЕИН -- ACETYLCYSTEINE
Аннотация: Відомо, що основою розвитку багатьох захворювань і патологічних станів є інтенсифікація вільнорадикального окиснення (ВРО) на тлі пригнічення функціонального стану антиоксидантної системи (АОС) захисту організму. Отже, ключовим патогенетичним механізмом виникнення та розвитку патології вважається порушення прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, на тлі якого активується процес переокиснення ліпідів. Сучасна концепція фармакотерапії захворювань, патогенез яких базується на ініціації ліпідпереокиснення, полягає, як відомо, у раціональному застосуванні високоефективних та безпечних лікарських засобів різних фармакологічних груп, які здатні коригувати порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в організмі. Мета дослідження – провести комплексний поглиблений аналіз антирадикальної й антиоксидантної дії ацетилцистеїну за умов моделювання активації ліпідпереокиснення. Експеримент виконано на 112 білих безпородних статевозрілих щурах обох статей середньою масою 170–230 г. Ініціацію ліпідпереокиснення відтворювали шляхом щоденного (у ранкові години) перорального введення тваринам потужного прооксиданту Делагілу (хлорохіну фосфат) (виробництво «ICN Угорщина АТ») у дозі 30 мг/кг у вигляді 0,6 % водного розчину, механізм дії якого зумовлений здатністю сприяти утворенню та розгалуженню реакцій ВРО. Ацетилцистеїн застосовували з лікувальною метою впродовж усього терміну дослідження перорально один раз на день у дозі 100 мг/кг у вигляді 2 % водного розчину. Щури інтактної групи отримували перорально відповідний об’єм фізіологічного розчину натрію хлориду. Для всебічної оцінки стану антирадикальної та антиоксидантної систем організму, а також їхнього функціонального взаємозв’язку на основі результатів експериментального визначення параметрів біохемілюмінесценції (БХЛ) у крові тварин нами проведено розрахунок наступної низки показників: потужність АОС (Р), радикальний пул (RP), абсолютна радикальна активність (AR), абсолютна антиоксидантна активність (AA), показник прооксидантно-антиоксидантної рівноваги (PB), напруга антиоксидантної системи (PA). Статистичну обробку результатів проводили за допомогою комп’ютерної програми STATISTICA (version 10. www.statsoft.com.) з використанням непараметричного U-критерію Манна-Уітні. Встановлена відсутність достовірної різниці між величинами показників потужності АОС у щурів інтактної та дослідної груп у всі терміни дослідження свідчить про здатність ацетилцистеїну суттєвим чином посилювати функціональну спроможність компонентів ферментативної та/або неферментативної ланок АОС захисту організму за умов патології, що вивчається. У разі застосування ацетилцистеїну показник RP стає достовірно нижчим у середньому в 1,29–1,52 разу щодо аналогічних значень у контрольної групи тварин упродовж усього експерименту. На підставі отриманих результатів дослідження можливо дійти висновку, що за динамікою змін показника АА ацетилцистеїн проявляє свої вельми виразні антиоксидантні властивості, що зумовлено, насамперед, наявністю в структурі його молекули сульфгідрильної групи. Застосування ацетилцистеїну реалізується підвищенням активності антиоксидантних процесів, про що свідчить збільшення величини РВ порівняно з контролем у всі терміни дослідження, особливо через 6 і 8 тижнів (на 39 і 42 %). Застосування ацетилцистеїну сприяє значному посиленню потужності АОС (РА) у 1,45 разу через 8 тижнів дослідження порівняно з контролем. Більше того, під дією ацетилцистеїну цей показник перевищує відповідний параметр, що реєструється в групі інтактних тварин. У підсумку, отримані результати експериментального дослідження дозволяють стверджувати про вельми виразний антиперекисний ефект ацетилцистеїну, що базується на попередженні ініціації та розгалуженні вільнорадикальних процесів, та всебічно оцінити реальний стан проксидантно-антиоксидантного гомеостазу в організмі
Найти похожие

Вид документа : Статья из журнала
Шифр издания :
Автор(ы) : Беленичев И. Ф., Бак П. Г., Абрамов А. В., Кучеренко Л. И., Бухтиярова Н. В., Рыженко В. П.
Заглавие : Анализ ЭКГ при моделировании хронической сердечной недостаточности у крыс и курсовом введении нового потенциального препарата "Гипертрил"
Место публикации : Фармакологія та лікарська токсикологія. - К., 2021. - Том 15, N 1. - С. 20-30 (Шифр ФУ18/2021/15/1)
MeSH-главная: СЕРДЕЧНАЯ НЕДОСТАТОЧНОСТЬ -- HEART FAILURE
ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИЯ -- ELECTROCARDIOGRAPHY
ЭУКАРИОТЫ -- EUKARYOTA
Аннотация: Мета дослідження – за результатами електрокардіографії (ЕКГ) та їх аналізу оцінити кардіопротективну активність та особливості дії потенційного препарата «Гіпертрил» на моделі хронічної серцевої недостатності (ХСН). Експериментальну частину дослідження виконано на 70 білих безпородних щурах масою 190–220 г. ХСН моделювали введенням доксорубіцину (внутрішньоочеревинно в кумулятивній дозі 15 мг/кг, розділеній на 6 ін’єкцій протягом 14 днів). Досліджувані препарати – Гіпертрил вводили 1 раз на добу внутрішньошлунково в дозі 3,5 мг/кг протягом 30 діб; метопрололу сукцинат – за такою самою схемою в дозі 15 мг/кг. Наявність ХСН підтверджували методом ЕКГ за допомогою комп’ютерного аналізатора CardioCom-2000 plus (ХАІ-медика, Україна). Моделювання ХСН у експериментальних тварин призводило до підйому сегмента ST над ізолінією приблизно на 0,1 мВ (у 14,3 разу), збільшення скорочувальної функції шлуночків (збільшення на 36 % амплітуди зубця R) у поєднанні з подовженням фази їхньої деполяризації (комплекс QRS) на 11,5 % і реполяризації (зубець Т) на 9,5 % щодо тривалості серцевого циклу, зниження спектральної потужності серцевого ритму TPW і збільшення стрес-індексу SI у 2,7 разу, до скорочення часу електричної діастоли до (4,2 ± 0,2) мс (у 11,6 разу). На фоні введення метопрололу тривалість реполяризації більше ніж на 40 % перевищувала аналогічний показник в інтактних щурів і нелікованих тварин з ХСН, і становила 50 % від тривалості серцевого циклу RR. Тривалість електричної діастоли ТР хоча й збільшувалася в 2 рази порівняно з тваринами з ХСН, але залишалася при цьому в 5 разів коротшою, ніж в інтактних тварин. На фоні введення Гіпертрилу на ЕКГ відзначалася нормалізація амплітуди шлуночкового зубця R і нормалізація амплітуди зубця реполяризації T, суттєве зниження амплітуди сегмента ST над ізолінією – у 4 рази порівняно з контрольною групою й у 2,5 разу порівняно з тваринами, які отримували курсом метопролол, нормалізація тривалості комплексу QRS і зубця Т, а також інтервалу ТР. Це свідчить про те, що курсове застосування Гіпертрилу запобігає формуванню діастолічної дисфункції. Отримані результати є експериментальним обґрунтуванням перспективності подальшого дослідження потенційного препарату «Гіпертрил» у вигляді таблеток
Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)