Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ХУ6/2019/3<.>

Общее количество найденных документов : 14
Показаны документы с 1 по 14

Хірургічне лікування релаксації діафрагми [Текст] / М. С. Опанасенко [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 3. - С. 7-12

MeSH-главная:
ДИАФРАГМА -- DIAPHRAGM (иннервация, патология, хирургия)
ДИАФРАГМАЛЬНАЯ ЭВЕНТРАЦИЯ -- DIAPHRAGMATIC EVENTRATION (диагностика, хирургия)
ХИРУРГИЯ ПЛАСТИЧЕСКАЯ -- SURGERY, PLASTIC (использование)
Аннотация: Мета роботи — ознайомити лікарів пульмонологічного профілю і торакальних хірургів з досвідом клініки щодо хірургічного лікування релаксації діафрагми. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 57 хворих з діагнозом «релаксація діафрагми» у період з 2007 до 2015 р. У 40 (70,2 %) випадках проведено відкриту пластику релаксованого купола діафрагми. В період з 2015 до 2019 р. 17 (29,8 %) пацієнтам виконано відеоторакоскопічну пластику діафрагми. В 1 (5,9 %) випадку при спробі відеоторакоскопічної плаcтики лівого купола діафрагми виникла необхідність у міні‑торакотомії (довжина розрізу — 8 см) для забезпечення адекватного візуального і пальпаторного контролю за петлями кишечника, які щільними спайками були зафіксовані до діафрагми. Серед пацієнтів було 32 (56,1 %) жінки та 25 (43,9 %) чоловіків. Середній вік прооперованих пацієнтів становив 61 рік (від 42 до 75 років). Частота супутньої патології — 100 %. Найчастішою супутньою патологією було: ожиріння (39 (68,4 %) випадків), кардіогенна патологія (48 (84,2 %)), цукровий діабет (16 (28,1 %)), захворювання щитоподібної залози (13 (22,8 %)). Результати та обговорення. Показники відеоторакоскопічної пластики діафрагми значно кращі через низький травматизм операції. При відкритій пластиці діафрагми хворі відчували значне поліпшення приблизно через 2 міс після операції, але без емоційного позитивного забарвлення. Пацієнти відзначали збільшення глибини дихання, але дуже часто цей ефект нівелювався вираженістю больового синдрому. При відеоторакоскопічній пластиці діафрагми хворі вже на другу добу після операції повідомляли про значне поліпшення дихання, можливість лежати на спині та не задихатися тощо. Після впровадження в клініці інституту відеоторакоскопічної пластики діафрагми стало можливим пропонувати операцію хворим більш похилого віку і з вираженішою супутньою патологією. Кількість післяопераційних ускладнень при відкритій пластиці діафрагми становила 10, при відеоторакоскопічній пластиці — 1 (нагноєння місць постановки торакопортів). Післяопераційної летальності не було. Висновки. Відеоторакоскопічна пластика діафрагми при її релаксації характеризується низьким рівнем травматизму і має розглядатись як основний метод хірургічного лікування цієї патології
The aim — to acquaint the pulmonary physicians and thoracic surgeons with the experience in the surgical treatment of diaphragm relaxation. Materials and methods. The data of 57 patients with a diagnosis of RD, from 2007 to 2015, were analysed. In 40 (70.2 %) cases, an open plasty of the relaxed diaphragm dome was performed. From 2015 to 2019 17 (29.8 %) patients had video‑assisted thoracoscopic diaphragm plasty. In 1 (5.9 %) case, an attempt was made to video‑assisted thoracoscopic plasty of the left aperture of the diaphragm and it was necessary to perform a mini‑thoracotomy (incision length 8 cm) to ensure adequate visual and palpatory control of the intestinal loops that were firmly fixed to the diaphragm. Among the patients studied, there were 32 women (56.1 %) and 25 men (43.9 %). The average age of operated patients was 61 years (from 42 to 75 years). The level of comorbidity among the studied patients was 100 %. The most common comorbidities were: obesity (39 (68.4 %) cases), cardiogenic pathology (48 (84.2 %) patients), diabetes mellitus (16 (28.1 %) patients), thyroid disease (13 (22, 8 %) of observations) and others. Results and discussion. The indices of the video‑assisted thoracoscopic plasty of the diaphragm are much better mainly due to one factor — the low injuries of this operation. With an open diaphragm plasty, patients felt a complete improvement after 2 months after the operation, but without emotional positive colour. Patients noted an increase in the breathing depth, but very often this effect was levelled by the pain severity. With the video‑assisted thoracoscopic diaphragm plasty, patients already reported about a significant improvement in breathing, the possibility of lying on their backs and not choking etc, on the second day after the operation. It became possible to offer surgery to patients of older age and with more pronounced comorbidities after a video‑assisted thoracoscopic diaphragm plasty introducing into the clinic practice. The number of postoperative complications with open diaphragm plasty was 10, with video thoracoscopic plasty — 1 (suppuration of thoracoport placement sites). There was no post‑operative lethality. Conclusions. Videothoracoscopic diaphragm plasty for its relaxation is characterized by a low level of injury and should be considered as the main method of surgical treatment for this pathology
Доп.точки доступа:
Опанасенко, М. С.
Конік, Б. М.
Шамрай, М. Ю.
Терешкович, О. В.
Леванда, Л. І.
Бичковський, В. Б.
Шалагай, С. М.
Лисенко, В. І.
Обремська, О. К.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Патоморфологічний і цитологічний контроль кукси та протоки підшлункової залози під час радикальних операцій з приводу протокової аденокарциноми [Текст] / М. С. Загрійчук [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 3. - С. 13-18

MeSH-главная:
ПОДЖЕЛУДОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- PANCREATIC NEOPLASMS (хирургия)
АДЕНОКАРЦИНОМА -- ADENOCARCINOMA (хирургия)
ПИЩЕВАРИТЕЛЬНАЯ СИСТЕМА, ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- DIGESTIVE SYSTEM SURGICAL PROCEDURES (методы)
ИНТРАОПЕРАЦИОННЫЙ КОНТРОЛЬ -- INTRAOPERATIVE CARE
Аннотация: Мета роботи — визначити діагностичну та прогностичну цінність інтраопераційного дослідження кукси підшлункової залози під час радикальних операцій з приводу протокової аденокарциноми, а також значення визначення чистоти зрізу та головної панкреатичної протоки за допомогою патоморфологічного і цитологічного дослідження як на етапі операції, так і в плановому порядку. Матеріали і методи. У дослідження було залучено 8 пацієнтів із помірно диференційованою (G2) аденокарциномою підшлункової залози, які отримували лікування в період з 2015 до 2019 р. Чоловіків було 5, жінок — 3. Середній вік пацієнтів — (62,0 ± 2,4) року. Першу стадію хвороби за системою TNM діагностовано у 5 пацієнтів, другу — у 3. Панкреатодуоденальну резекцію за Whipple виконано 6 хворим, дистальну субтотальну резекцію підшлункової залози зі спленектомією — 2. Пацієнтів розподілили на дві групи: основну — 4 хворих з цитологічно верифікованими пухлинними клітинами на куксі підшлункової залози або в протоці, контрольну — 4 пацієнтів з невиявленими пухлинними клітинами. Середня тривалість панкреатодуоденальної резекції становила (348 ± 34) хв, дистальної резекції підшлункової залози зі спленектомією — (168 ± 21) хв, середній об’єм крововтрати — (560 ± 175) мл. Летальних наслідків не було. Частота ускладнень у найближчий післяопераційний період становила 28,4 %. Аналізували такі критерії: достовірність цитологічної оцінки, значення коефіцієнта дисемінації на початку та в кінці операції, тривалість безрецедивного періоду, медіана виживаності, тривалість періоду з моменту операції до смерті хворого. Результати та обговорення. Проводили цитологічний контроль перитонеальних відбитків із 5 зон на початку і в кінці операції. В дослідженні проаналізовано дані пацієнтів із коефіцієнтом дисемінації 1 — 2. У 4 хворих контрольної групи цитологічно пухлинні клітини не було верифіковано. У 4 пацієнтів основної групи цитологічно виявлено пухлинні клітини на передній поверхні кукси підшлункової залози, у 3 (75,0 %) з них — у просвіті кукси підшлункової залози: в 2 (66,0 %) — посередині протоки, в 1 — у кінцевій точці головної панкреатичної протоки. Взято відбитки з площини резекції кукси підшлункової залози відразу після відсічення 1 мм товщини паренхіми для патоморфологічного дослідження «чистоти краю резекції». Після видалення препарату та виконання реконструктивного етапу проведено інтраопераційний гіпертермічний хіміотерапевтичний лаваж і промивання черевної порожнини 5 — 6 л фізіологічного розчину. Повторно визначено наявність пухлинних клітин у черевній порожнині методом перитонеальних відбитків. У контрольній групі знову клітини не виявили, тому коефіцієнт дисемінації на кінець операції становив 1. В основній групі в кінці операції в 2 (50 %) пацієнтів на передній поверхні кукси пухлинні клітини не виявлено, коефіцієнт дисемінації становив 1. У 1 (25 %) хворого пухлинні клітини виявлено в головній панкреатичній протоці, але вони були відсутні на поверхні кукси залози. В контрольній групі тривалість життя становила в середньому (22,4 ± 1,2) міс, безрецидивного періоду — (13,8 ± 2,4) міс, в основній групі — (18,1 ± 2,4) і (9,6 ± 1,9) міс відповідно. Висновки. У 50 % пацієнтів цитологічно виявлено пухлинні клітини на поверхні кукси залози та в головній панкреатичній протоці. Віддалені результати за відсутності пухлинних клітин та їх комплексів кращі, ніж у разі виявлення пухлинних клітин на поверхні культі та в протоці. Інтраопераційний експрес‑аналіз цитологічних відбитків площини резекції та головної панкреатичної протоки в поєднанні з патоморфологічним дослідженням «чистоти краю» дає змогу визначити межу резекції органу для R0‑резекції
The aim — to determine the diagnostic and predictive value of intraoperative study of pancreatic remnant during radical operations in patients with ductal adenocarcinoma of the pancreas. To investigate the role and place of determining the cleanness of the cut and purity of the main pancreatic duct by the method of pathomorphological and cytological research both during the operation stage and in the planned order. Materials and methods. Includes 8 patients with G2 adenocarcinoma of the pancreas treated in the period from 2015 to 2019. Men were 5, women 3. The average age of patients was 62 ± 2.4 years. The patients with I — II stage of the ductal adenocarcinoma of the pancreas were selected. The staging was carried out according to the TNM system, with 5 patients with І stage stage, with ІІ stage 3 patients. Pancreatico‑duodenal resection for Whipple was performed in 6 patients, distal subtotal resection of the pancreas with splenectomy in 2 patients. Patients were divided into 2 groups, the first group included 4 patients with cytologically verified tumor cells on the remnant of the pancreas or main pancreatic duct, and the second — where no tumor cells were detected. The average duration of Whipple was 348 ± 34 minutes, distal resection of the pancreas with splenectomy 168 ± 21 minutes, average blood loss was 560 ± 175 ml, there were no lethal cases, the incidence of complications in the immediate postoperative period was 28.4 %. The following criteria were analyzed such as the validity of the cytological evaluation, the value of the dissemination coeficient at the beginning and at the end of the operation, the duration of the non‑recurrent period, the median survival, and the duration of the period from the moment of surgery to the death of the patient. Results and discussion. Cytological monitoring of peritoneal imprints from 5 zones at the beginning and at the end of the operation was performed. The study analyzed patients with a dissemination rate of 1 — 2. In 4 patients of the control group, cytologically tumor cells were not verified. In 4 patients of the main group, cytologically tumor cells were found on the anterior surface of the pancreatic stump. In three of them, 75 %, tumor cells were found on the surfers of the pancreatic stump. In two of them, 66 %, tumor cells were found in the middle of the duct length, and in one case, 33.3 % tumor cells were found at the end of the main pancreatic duct. The prints taken from the resection plane of the pancreatic stump immediately after removal of 1 mm of the parenchyma thickness for a pathological study of the «purity of the resection edge». After removal of tumor, intraoperative hyperthermic chemotherapeutic lavage and abdominal lavage with 5 to 6 liters of saline were performed, after which the presence of tumor cells in the abdominal cavity was repeated by the method of peritoneal imprints. In the control group, no tumor cells were found in 4 patients, so the dissemination coefficient was 1. In the main group of four patients at the end of the operation 50 % were not found on the anterior surface of the tumor cell stump, the dissemination coefficient in them was reduced from 2 to 1. In 25 % tumor cells were found in the main pancreatic duct, but they were not found on the surface of the gland stump. In the comparison group, life expectancy was 22.4 ± 1.2 months, and the duration of the unrecurent period was 13.8 ± 2.4 months, respectively. In the main group, the life expectancy since the operation was 18.1 ± 2.4 months, and the duration of the unrecurent period was 9.6 ± 1.9 months. Conclusions. In 50 % of patients cytologically tumor cells were found on the surface of the pancreatic remnant and in the main pancreatic duct. Long‑term results in cytologically absent tumor cells and their complexes are better than those in which tumor cells were found on the surface of the pancreatic remnant and in the main pancreatic duct. Intraoperative rapid analysis of cytological imprints of the resection plane and the main pancreatic duct in combination with pathologic study of «purity of the region» can determine the resection area of the organ in order to R0 resection. Further research is needed on more observations in order to statistically validate the prognostic and clinical value of the methodology
Доп.точки доступа:
Загрійчук, М. С.
Булик, І. І.
Гуцуляк, А. І.
Тумасова, К. П.
Неженцева, Ю. В.
Підопригора, О. О.
Скрипка, Д. М.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Експериментально-морфологічне обгрунтування використання антисептичного гелевого розчину при загальному перитоніті [Текст] / Я. П. Фелештинський [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 3. - С. 19-25

MeSH-главная:
ПЕРИТОНИТ -- PERITONITIS (терапия)
БРЮШНАЯ ПОЛОСТЬ -- ABDOMINAL CAVITY
ФАРМАЦЕВТИЧЕСКИЕ РАСТВОРЫ -- PHARMACEUTICAL SOLUTIONS (терапевтическое применение)
ПРОТИВОИНФЕКЦИОННЫЕ СРЕДСТВА ЛОКАЛЬНЫЕ -- ANTI-INFECTIVE AGENTS, LOCAL (терапевтическое применение)
Аннотация: Мета роботи — оцінити ефективність антисептичного гелевого розчину для санації черевної порожнини при загальному перитоніті в експериментально-морфологічному дослідженні. Матеріали і методи. Проведено експериментально‑морфологічне дослідження на 80 лабораторних щурах. Залежно від антисептичного розчину, використаного для санації черевної порожнини, тварин розподілили на чотири групи: І група (n = 20) — 0,02 % розчин хлоргексидину біглюконату в об’ємі 5 мл, ІІ група (n = 20) — 0,02 % розчин декаметоксину в об’ємі 5 мл, ІІІ група (n = 20) — гелевий розчин (декаметоксину на основі гіалуронової кислоти) в об’ємі 5 мл, контрольна група (n = 20) — фізіологічний розчин в об’ємі 5 мл. Після лапаротомії перед санацією черевної порожнини в усіх групах виконували бактеріологічне дослідження та ентеротомію тонкої кишки (0,2 — 0,3 см) з подальшим ушиванням цього дефекту вікриловими швами (ниткою). Результати та обговорення. Результати морфологічного дослідження парієтальної та вісцеральної очеревини після санації черевної порожнини антисептиками свідчать про вищу ефективність антисептичного гелевого розчину порівняно з 0,02 % розчином хлоргексидину біглюконату, про що свідчить зменшення інтерстеційного набряку парієтальної та вісцеральної очеревини, запальної клітинної інфільтрації, відсутність спайкового процесу, адекватні регенераційні процеси в ділянці ураження, відсутність зрощень між петлями кишківника, регенерація мезотелію. Висновки. Антисептичний гелевий розчин можна використовувати для інтраопераційної та післяопераційної санації черевної порожнини в комплексному лікуванні хворих із загальним перитонітом
The aim — to evaluate the efficiency of the antiseptic gel used for peritoneal lavage in generalized peritonitis in the experimental and morphological study. Materials and methods. The experimental and morphological study was conducted with 80 lab rats. the rats were divided into 4 groups depending on the antiseptics utilized for peritoneal lavage: in I group (n = 20) — chlorhexidine gluconate 0.02 %, II group (n = 20) — Decamethoxinum 0.02 %, III group (n = 20) — antiseptic gel (hyaluronic acid based Decamethoxinum), IV control group (n = 20) — 5 ml of normal saline were used. The bacteriological examination and enterotomy of the small intestine (0.2 — 0.3 cm) followed by suturing of this defect with Vicryl were performed in all groups after laparotomy, before abdominal sanitation. Results and discussion. The results of a morphological study of the parietal and visceral peritoneum after sanitization of the abdominal cavity with antiseptics indicate a high efficiency of the antiseptic gel solution compared to a 0.02 % solution of chlorhexidine bigluconate, as evidenced by a decrease in interstitial edema of the parietal and visceral peritoneum, inflammatory cell infiltration, the absence of adhesions, adequate regenerative processes in the affected area, lack of adhesions between the loops of the intestine, mesothelium regeneration. Conclusions. Antiseptic gel solution can be used for intraoperative and postoperative abdominal sanitation in the complex treatment of patients with generalized peritonitis
Доп.точки доступа:
Фелештинський, Я. П.
Демкович, О. П.
Дядик, О. О.
Сміщук, В. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Лутковський, Р. А.
Алопластика пупкових гриж з використанням поліпропіленової сітки, модифікованої антисептиком та вуглецевими нанотрубками [Текст] / Р. А. Лутковський // Хірургія України. - 2019. - N 3. - С. 26-29

MeSH-главная:
ГРЫЖА ПУПОЧНАЯ -- HERNIA, UMBILICAL (хирургия)
ХИРУРГИЯ ПЛАСТИЧЕСКАЯ -- SURGERY, PLASTIC (методы)
ПОЛИПРОПИЛЕНЫ -- POLYPROPYLENES
Аннотация: Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування пупкових гриж із використанням модифікованої поліпропіленової сітки. Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів хірургічного лікування 106 хворих з пупковими грижами. Залежно від виду сітчастого імплантату хворих розподілили на дві групи. У 53 (50 %) хворих групи I використали поліпропіленовий сітчастий імплантат, модифікований антисептиком полігексаметиленгуанідину хлоридом та вуглецевими нанотрубками, у 53 (50 %) хворих групи ІІ — класичну поліпропіленову сітку. Результати та обговорення. Статистично значущо кращі результати отримано у хворих групи I: серому виявлено в 1 (1,9 %) та 7 (13,2 %) хворих (р 0,05), нагноєння післяопераційної рани — в 1 (1,9 %) і 3 (5,7 %) пацієнтів (р 0,05), запальний інфільтрат — в 1 (1,9 %) та 3 (5,7 %) хворих (р 0,05). Тривалість стаціонарного лікування в групі I становила (7,5 ± 1,5) доби, в групі II — (12,3 ± 2,2) доби. В терміни від 1 до 5 років лігатурні нориці передньої черевної стінки виявлено у 2 (4,0 %) хворих групи II (р 0,05), мешому — у 1 (2,0 %) (р 0,05). У групі I зазначених ускладнень не було. Хронічний біль на ділянці черевної стінки протягом 6 — 8 міс після операції мав місце у 3 (6,1 %) хворих групи II та в 1 (2,0 %) пацієнта групи I (р 0,05), рецидиви грижі — відповідно у 3 (6,1 %) і 1 (2,0 %) (р 0,05). Висновки. Хірургічне лікування пупкових гриж живота із використанням поліпропіленової сітки, модифікованої антисептиком полігексаметиленгуанідину хлоридом та вуглецевими нанотрубками, є ефективнішим порівняно із застосуванням класичної поліпропіленової сітки, про що свідчило зменшення частоти сероми з (13,2 ± 1,4) до (1,9 ± 0,6) %, нагноєння післяопераційної рани — з (5,7 ± 0,6) до (1,9 ± 0,6) %, запального інфільтрату — з (5,7 ± 0,6) до (1,9 ± 0,6) %, лігатурних нориць передньої черевної стінки — з (4,0 ± 0,6) до 0 %, мешоми — з (2,0 ± 0,3) до 0 %, хронічного післяопераційного болю — з (6,1 ± 0,6) до (2,0 ± 0,4) %, рецидиву грижі — з (6,1 ± 0,6) до (2,0 ± 0,3) %
The aim — to improve the treatment results of umbilical hernias surgery with modified polypropylene mesh. Materials and methods. The surgical treatment results analysis of 106 patients with umbilical hernias (UH) has been performed. Patients were divided into 2 groups depending on the mesh type used during surgery. In 53 (50 %) patients of Group I the polypropylene mesh modified by antiseptic and by carbon nanotubes was used, in the 74 (50 %) patients of II group the classic polypropylene mesh was used. Results and discussion. Statistically significant results were obtained in patients of Group I compared to Group II: seroma was revealed in 7 (13.2 ± 1.4 %) patients from Group II compared to 1 (1.9 ± 0.6 %) in Group I (p 0.05), the suppuration of the postoperative wound — in 3 (5.7 ± 0.6 %) vs 1 (1.9 ± 0.6 %) (p 0.05), respectively. The terms of stay in group II on inpatient treatment were 12.3 ± 2.2 days, in group II — 7.5 ± 1.5 days. Ligature fistulas of the anterior abdominal wall were detected in 2 (4.0 ± 0.6 %) patients (р 0.05), meshoma — in 1 (2.0 ± 0.3 %) patient of group II (p 0.05) in 1 — 5 years. The chronic pain in the abdominal wall in 6 — 8 months after surgery was observed in 3 6.1 ± 0.6 % patients in group II and in 1 (2.0 ± 0.4 %) in group I (p 0.05), recurrences of hernia were found in 3 (6.1 ± 0.6 %) patients vs 1 2.0 ± 0.3 % (p 0.05), respectively. Conclusions. Surgical treatment of umbilical hernias with polypropylene mesh modified by polyhexamethyleneguanidine chloride antiseptic and by carbon nanotubes are more effective than the one with simple polypropylene mesh, evidenced by the reduced seroma frequency from 13.2 ± 1.4 % to 1.9 ± 0.6 % suppurations of postoperative wounds — from 5.7 ± 0.6 % to 1.9 ± 0.6 %, inflammatory infiltrates — from 5.7 ± 0.6 % to 1.9 ± 0.4 %, ligature fistulas of the anterior abdominal wall — from 4.0 ± 0.6 % to 0 %, meshoma — from 2.0 ± 0.3 % to 0 %, chronic postoperative pain — from 6.1 ± 0.6 % to 2.0 ± 0.4 %, recurrence of hernia — from 6.1 ± 0.6 % to 2.0 ± 0.3 %
Свободных экз. нет

Найти похожие

Малиновский, А. В.
Мини-лапароскопические операции в сочетании с fast-track протоколом при желчнокаменной болезни и грыжах [Текст] / А. В. Малиновский, М. М. Галимон, С. Ю. Бадион // Хірургія України. - 2019. - N 3. - С. 30-37

MeSH-главная:
ЖЕЛЧНОКАМЕННАЯ БОЛЕЗНЬ -- CHOLELITHIASIS (хирургия)
ГРЫЖА ПИЩЕВОДНОГО ОТВЕРСТИЯ -- HERNIA, HIATAL (хирургия)
ГРЫЖА ПАХОВАЯ -- HERNIA, INGUINAL (хирургия)
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (методы)
Аннотация: Цель работы — изучить первые результаты применения мини-лапароскопической холецистэктомии (по сравнению со стандартной лапароскопической холецистэктомией), мини-лапароскопической фундопликации по Ниссену и мини-лапароскопической трансабдоминальной преперитонеальной алопластики паховой грыжи в сочетании с разработанными fast-track протоколами. Материалы и методы. Мини-лапароскопическая холецистэктомия выполнена 11 пациенткам, мини-лапароскопическая фундопликация по Ниссену — 3 пациенткам с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью, ассоциированной с грыжей пищеводного отверстия диафрагмы I типа, мини-лапароскопическая трансабдоминальная преперитонеальная аллопластика — 1 пациенту с правосторонней вправимой паховой грыжей. Результаты и обсуждение. Все мини-лапароскопические холецистэктомии выполнены успешно, без конверсий, интра- и послеоперационных осложнений. Интенсивность болевого синдрома на 2-е сутки составила в среднем 2,6 балла. Средний послеоперационный койко-день — 2,2 дня. После мини-лапароскопической фундопликации интра- и послеоперационных осложнений не было. Интенсивность болевого синдрома на 2-е сутки составила в среднем 2,0 балла. Послеоперационный койко-день — 2 дня. После мини-лапароскопической трансабдоминальной преперитонеальной аллопластики послеоперационных осложнений не было. Болевой синдром на следующий день после операции соответствовал 2 баллам. Послеоперационный койко‑день составил 2 дня. Выводы. Мини-лапароскопические операции с успехом можно применять при хроническом калькулезном холецистите (в ряде случаев — при остром холецистите), небольших скользящих грыжах пищеводного отверстия диафрагмы и гастроэзофагеальной рефлюксной болезни и паховых грыжах при условии тщательного отбора пациентов, а также для ускоренной реабилитации и лучшего косметического результата операции. Мини-лапароскопические операции в сочетании с разработанным fast-track протоколом уменьшают срок пребывания в стационаре, длительность ранней поcлеоперационной реабилитации и болевой синдром, улучшают косметический результат операций
Мета роботи — вивчити перші результати застосування міні-лапароскопічної холецистектомії (порівняно зі стандартною лапароскопічною холецистектомією), міні-лапароскопічної фундоплікації за Ніссеном і міні-лапароскопічної трансабдомінальної преперитонеальної алопластики пахової грижі в поєднанні з розробленими fast-track протоколами. Матеріали і методи. Міні-лапароскопічну холецистектомію виконано 11 пацієнткам, міні-лапароскопічну фундоплікацію за Ниссеном — 3 пацієнткам з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, асоційованою з грижею стравохідного отвору діафрагми I типу, міні-лапароскопічну трансабдомінальну преперитонеальну алопластику пахового каналу — 1 пацієнту з правобічною вправимою паховою грижею. Результати та обговорення. Всі міні-лапароскопічні холецистектомії виконано успішно, без конверсій, інтра- і післяопераційних ускладнень. Інтенсивність больового синдрому на 2-гу добу становила в середньому 2,6 бала. Середній післяопераційний ліжко-день — 2,2 дня. Після міні-лапароскопічної фундоплікації інтра- і післяопераційних ускладнень не було. Інтенсивність больового синдрому на 2-гу добу становила в середньому 2,0 бала. Післяопераційний ліжко-день — 2 дні. Після міні-лапароскопічної трансабдомінальної преперитонеальної алопластики післяопераційних ускладнень не було. Больовий синдром наступного дня після операції відповідав 2 балам. Післяопераційний ліжко-день — 2 дні. Висновки. Міні-лапароскопічні операції з успіхом можна застосовувати при хронічному калькульозному холециститі (в низці випадків — при гострому холециститі), невеликих ковзних грижах стравохідного отвору діафрагми та гастроезофагеальній рефлюксній хворобі та пахових грижах за умови ретельного відбору пацієнтів, а також для прискореної реабілітації та кращого косметичного результату операції. Міні-лапароскопічні операції в поєднанні з розробленим fast-track протоколом зменшують термін перебування в стаціонарі, тривалість ранньої післяопераційної реабілітації та больовий синдром, поліпшують косметичний результат операцій
The aim —to analyze the first results of the mini-laparoscopic cholecystectomy (in comparison with standard laparoscopic cholecystectomy), mini-laparoscopic repair of hiatal hernia and Nissen fundoplication and mini-laparoscopic transabdominal preperitoneal repair of inguinal hernia combined with the developed fast-track protocols. Materials and methods. Mini-laparoscopic cholecystectomy was performed in 11 female patients, mini-laparoscopic Nissen fundoplication was performed in 3 female patients with gastroesophageal reflux disease associated with type I hiatal hernia, mini-laparoscopic transabdominal preperitoneal repair was performed in 1 patient with inguinal hernia. Results and discussion. All mini-laparoscopic cholecystectomies were performed successfully, without conversions, intra- and postoperative complications. The mean pain score next day after surgery was 2.6 points. The mean postoperative stay duration was 2.2 days. There were no intra- and postoperative complications after mini-laparoscopic fundoplication. The mean pain score next day after surgery was 2.0 points. The mean postoperative stay duration was 2 days. There were no postoperative complications after mini-laparoscopic transabdominal preperitoneal repair as well. The mean pain score next day after surgery was 2 points. Postoperative stay duration was 2 days. Conclusions. Mini-laparoscopy can be successfully used for chronic calculous cholecystitis (and in some cases for acute cholecystitis), for small sliding hiatal hernias and GERD, and for inguinal hernias, with a good selection of patients and when they demand accelerated rehabilitation and cosmesis. Mini-laparoscopy in combination with the developed fast-track protocols reduces the length of hospital stay and the duration of early postoperative rehabilitation, reduce pain syndrome and improve cosmetic results
Доп.точки доступа:
Галимон, М. М.
Бадион, С. Ю.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Щепетов, Н. В.
Причины неудовлетворительных результатов лечения огнестрельных ранений магистральных артерий конечностей [Текст] / Н. В. Щепетов // Хірургія України. - 2019. - N 3. - С. 38-45

MeSH-главная:
КОНЕЧНОСТИ -- EXTREMITIES (кровоснабжение)
АРТЕРИИ -- ARTERIES (повреждения)
РАНЫ ОГНЕСТРЕЛЬНЫЕ -- WOUNDS, GUNSHOT (хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE (методы)
Аннотация: Цель работы — установить характерные особенности группы раненых, у которых не удалось сохранить конечность, а также факторы, приведшие к потери конечности, несмотря на попытку реваскуляризации, что позволит спрогнозировать и улучшить результат лечения раненых. Материалы и методы. Проанализированы данные о 100 пациентах, получивших ранение во время проведения антитеррористической операции (операции Объединенных сил) на Востоке Украины в период с 2014 г. по май 2019 г., со свежими повреждениями магистральных артерий конечностей, которым была проведена реваскуляризация. Среди них было 28 пациентов с ранением верхних конечностей и 72 — с ранением нижних конечностей. В группе прооперированных с ранениями верхних конечностей в 5 (17,9 %) случаях в ближайшие дни или недели была проведена ампутация, в группе пациентов с ранениями нижних конечностей — в 12 (17,7 %). Проанализировали группу пациентов с успешной реваскуляризацией и группу больных, у которых не удалось сохранить конечность. При анализе учитывали такие особенности ранений, как характер повреждения, наличие обширного дефекта мягких тканей, срок эвакуации, срок до оказания специализированной помощи, сопутствующие повреждения других анатомических структур в области ранения, наличие сочетанной травмы, вид оперативного вмешательства и степень тяжести общего состояния на момент эвакуации. Результаты и обсуждение. Количество профилактических фасциотомий было меньше в группе пациентов с ампутациями по сравнению с группой лиц с сохраненными конечностями (35 и 48 % соответственно). Общее количество операций аутовенозного протезирования в обеих группах — 51. В 14 (27 %) случаях в последующем проведена ампутация. После 24 операций аллопротезирования выполнены 3 (13 %) ампутации конечностей. Выводы. Наиболее значимыми факторами, которые привели к неудовлетворительному результату реваскуляризации, были обширный дефект мягких тканей в зоне ранения, задержка с эвакуацией на специализированный этап, тяжелое общее состояние, сопутствующие повреждения других анатомических структур в зоне ранения. Наиболее неблагоприятна для прогноза реконструктивного вмешательства комбинация повреждения артерии, вены, магистральных нервов и трубчатой кости («синдром потерянной конечности»). Выбор синтетического аллопротеза для реваскуляризации при огнестрельных ранениях не повышает риска последующей ампутации
The aim — to identify the characteristics of injured persons’ group with limb preservation failure, as well as the factors that led to the limb loss, despite the revascularization attempts, that allows the prognosis and outcome improvement in the injure treatment. Materials and methods. The data on 100 patients who were injured during an anti‑terrorist operation (Joint Forces Operation) in eastern Ukraine between 2014 and May 2019, underwent revascularization for main artery injuries on the extremities, were analysed. Among them were 28 patients with upper limb injuries and 72 patients with lower limb injuries. The amputation was performed in 5 (17.9 %) cases in the group of patients with upper limb injuries, in 12 (17.7 %) patients with lower extremities injuries in the next days or weeks. A cohort of patients with successful revascularization and one with limb loss were analysed. The analysis took into account such wounds’ features as the injury nature, the major soft tissues loss, the evacuation term, the term before specialized care, the accompanying damage to other anatomical structures in the wound area, the presence of combined trauma, the surgery type and condition severity on the moment of evacuation. Results and discussion. The number of prophylactic fasciotomies was lower in the amputee group compared to the group with preserved limbs (35 and 48 %, respectively). The total number of autovenous graft operations in both groups was 51. In 14 (27 %) cases, the amputation was further performed. After prostetic graft (n = 24), 3 (13 %) limb amputations were performed. Conclusions. The most significant factors that led to the unsatisfactory result of revascularization were a major soft tissues loss in the in the wound area, delayed evacuation to a specialized hospital, a severe general condition, concomitant damage to other anatomical structures in the wound area. The most unfavourable prognosis for a reconstructive intervention is a combination of the artery, vein, main nerves, and tubular bone damage («lost limb syndrome»). The choice of a synthetic alloprosthetic for revascularization in gunshot wounds does not increase the risk of further amputation
Свободных экз. нет

Найти похожие

Віддалені результати після дії високочастотного ендовенозного електрозварювання на тромбовані магістральні підшкірні вени нижніх кінцівок за даними морфологічних і ультразвукових досліджень [Текст] / С. І. Саволюк [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 3. - С. 46-50

MeSH-главная:
ТРОМБОФЛЕБИТ -- THROMBOPHLEBITIS (диагностика, хирургия)
СОСУДИСТЫЕ ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- VASCULAR SURGICAL PROCEDURES (методы)
СВАРКА -- WELDING (использование)
Аннотация: Мета роботи — вивчити морфологічні та ультразвукові зміни в тромбованих магістральних підшкірних венах нижніх кінцівок після дії високочастотного ендовенозного електрозварювання та визначити ефективність застосування методу в лікуванні гострого висхідного тромбофлебіту. Матеріали і методи. У період з 2016 до 2018 р. у хірургічних відділеннях міської клінічної лікарні № 8 м. Києва проведено хірургічне лікування з використанням ендовенозного високочастотного електрозварювання за допомогою апарата ЕК300М «Свармед» (Україна) 52 пацієнтам із гострим висхідним тромбофлебітом великої підшкірної вени. Вік пацієнтів — від 19 до 78 років (середній вік — (51,28 ± 2,63) року). Клас С2 згідно з міжнародною класифікацією СЕАР (Сlinical Etiological Anatomical Pathophysiological) діагностували у 4 хворих, С3 — у 19, С4 — у 13, С5 — у 9, С6 — у 7. Проводили морфологічне дослідження зрізів. Фото архівували із використанням світлооптичного мікроскопа «Carl Zeiss» (Німеччина) із системою обробки даних «Axio Imager. A2». Ультразвукове дуплексне ангіосканування проводили за допомогою приладу Toshiba Nemio XG (Японія) з конвексним датчиком з робочою частотою 3,5 — 5,0 МГц і лінійними датчиками з частотою 7,5 — 12,0 МГц. Ультразвукове дослідження здійснювали через 2 — 7 днів після операції. Віддалені результати оцінювали через 3, 6 та 12 міс. Результати та обговорення. При морфологічному дослідженні препаратів вен виявлено гомогенізацію тромботичних мас у просвіті вени, щільний зв’язок останніх з обробленою стінкою судини. В більшості випадків тромботичні маси тотально облітерували просвіт вени. Всі шари стінки вени злилися в єдиний гомогенний комплекс. При специфічному забарвленні на еластичні волокна виявлено тотальну їх деструкцію у внутрішній і середній оболонках, стоншення та фрагментацію еластичних волокон адвентиції. При ультразвуковому дослідженні на 2‑гу–7‑му добу в 49 (94,24 %) випадках спостерігали повну оклюзію великої підшкірної вени. Через 3 — 6 міс у 3 (5,76 %) випадках виявлено часткову реканалізацію, через 9 — 12 міс у 2 (3,84 %) випадках при кольоровому картуванні — збереження часткової гемодинамічно незначущої реканалізації. В 1 (1,92 %) випадку зафіксовано повну, гемодинамічно значущу реканалізацію всього звареного сегмента великої підшкірної вени. Аналіз даних ультразвукових досліджень показав, що, незважаючи на повну деструкцію всієї стінки вени, в перші дні після електрозварювання в 5,76 % випадках у звареній вені виявлено ділянки пристінкового кровотоку. Висновки. Ендовенозне високочастотне електрозварювання тромбованої великої підшкірної вени при гострому висхідному тромбофлебіті спричиняє повну деструкцію тромботичних мас та всіх шарів стінки вени і в 94,24 % випадків дає змогу досягти повної облітерації звареної вени
The aim — to study morphological and ultra‑sonic changes in the thrombosed magistral vein after the high‑frequency endovascular electric welding and to determine the effectiveness of the method for the acute ascending thrombophlebitis treatment. Materials and methods. Surgical treatment of 52 male and female patients with acute ascending thrombophlebitis of the great subcutaneous vein was performed in the surgical departments during the period from 2016 to 2018, in which the endovenous high‑frequency electro welding with the EK300M Svarmed (Ukraine) apparatus was done. Their age ranged from 19 to 78 years old (average age — 51.28 ± 2.63 years). С2 stage was registered for 4 patients, С3 — for 19, С4 — for 13, С5 — for 9, С6 — for 7 according to the international CEAR (Clinical Etiological Anatomical Pathophysiological) classification. The morphological study of sections was carried out. Photos were archived with the light optical microscope Zeiss (Germany) and the Axio Imager. A2 data processing system. Ultrasonic duplex angioscanning was carried out by the Toshiba Nemio XG (Japan) device with a curvilinear transducer with at working frequency of 3.5 — 5 MHz and a linear transducer in the range of 7.5 — 12 MHz. The ultrasound examination was performed in 2 — 7 days after the surgery, the remote results were evaluated in 3.6.12 months. Results and discussion. A morphological study of vein preparations revealed homogenization of thrombotic masses in the vein’s lumen, a close connection of the latter with the treated vessel wall. In most cases, the thrombotic masses totally obstructed the lumen of the vein. All layers of the vein wall merged into a single homogeneous complex. With specific coloring on elastic fibers, their total destruction in the inner and middle layers, thinning and fragmentation of adventitia elastic fibers were revealed. Ultrasound examination showed complete occlusion of the great saphenous vein on the 2nd — 7th day in 49 (94.24 %) cases. Partial recanalization was detected after 3 — 6 months in 3 (5.76 %) cases, after 9 — 12 months in 2 (3.84 %) cases the partial hemodynamically insignificant recanalization was preserved according to color mapping. In 1 case (1.92 %) there was a complete, hemodynamically significant recanalization of the whole welded segment of the great subcutaneous vein. The analysis of ultrasonic testing showed that, despite the complete destruction of the entire vein wall, during the first days after the endovascular electric welding in 5.76 % of the welded great subcutaneous vein, areas of the wall blood flow were detected. Conclusions. Endovascular high‑frequency electrical welding of the thrombosed great subcutaneous vein for acute ascending thrombophlebitis causes complete destruction of the thrombotic masses and all layers of the vein wall; and in 94.24 % of cases it allows achieving a complete obliteration of the welded vein
Доп.точки доступа:
Саволюк, С. І.
Геращенко, Р. А.
Ходос, В. А.
Горбовець, В. С.
Глаголєва, А. Ю.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Еволюція структурно-функціональних змін при стенозувальному лігаментиті [Текст] / Д. Ю. Ковальчук [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 3. - С. 53-59

MeSH-главная:
"ЩЕЛКАЮЩИЙ ПАЛЕЦ" -- TRIGGER FINGER DISORDER (диагностика, ультрасонография)
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ -- ULTRASONOGRAPHY (использование)
Аннотация: Мета роботи — визначити сонографічні критерії формування патологічних змін при стенозувальному лігаментиті залежно від стадії процесу. Матеріали і методи. У 57 пацієнтів проведено ультразвукове дослідження (УЗД) сухожилково‑зв’язкового комплексу п’ястково‑фалангового суглоба на різних стадіях патологічного процесу. Сканування проводили в сагітальній та фронтальних площинах у спокої та при рухах у міжфалангових суглобах. Оцінювали кільцеподібну зв’язку А1 (анулярна зв’язка першого пальця кисті), сухожилок згинача пальця та оточуючі м’які тканини (сухожилкова піхва, волярне плато). Товщину кільцеподібної зв’язки вимірювали над верхньою частиною сухожилка (волярна поверхня). Умовною нормою були аналогічні показники контралатеральної кінцівки за відсутності клінічних виявів будь‑якої патології в цьому сегменті. Розподіл пацієнтів за ступенем патологічного процесу був таким: 1‑ша стадія — 4 (7,1 %), 2‑га стадія — 24 (42,1 %), 3‑тя стадія — 29 (50,8 %). Результати та обговорення. На першій стадії захворювання використання УЗД дає змогу заперечити наявність інших патологічних станів з подібними клінічними виявами. Індекс співвідношення товщини зв’язки А1 та сухожилків згиначів — від 0,09 до 0,12. Ультразвуковими ознаками другої стадії стенозувального лігаментиту є потовщення кільцеподібної зв’язки та сухожилка згинача пальця та стоншення сухожилка в критичній зоні при збереженій його рухливості під час виконання функціональної проби. Індекс співвідношення товщини кільцеподібної зв’язки А1 та сухожилка згинача пальця — від 0,21 до 0,35. Для третьої стадії стенозувального лігаментиту характерне потовщення кільцеподібної зв’язки і сухожилка згинача пальця, а також стоншення сухожилка в критичній зоні за відсутності рухливості сухожилка під час виконання функціональної проби. Індекс співвідношення товщини кільцеподібної зв’язки А1 та сухожилка згинача пальця — від 0,39 до 0,67. Висновки. УЗД пацієнтів зі стенозувальним лігаментитом пальців кисті разом із клінічним дослідженням є основними методами діагностики та верифікації стадії процесу. Дослідження дає змогу оцінити зміни кільцеподібної зв’язки А1 та сухожилків згиначів як у зоні самої зв’язки (стоншення сухожилків, деформація за типом «піщаного годинника»), так і у прилеглих ділянках (потовщення сухожилків), об’єктивно визначити параметри сухожилково‑зв’язкового комплексу. Головним критерієм для встановлення стадії процесу є індекс співвідношення товщини кільцеподібної зв’язки А1 і сухожилків у критичній зоні, який можна розрахувати за запропонованою формулою
The aim — to determine sonographic criteria for the pathological changes formation in stenosing ligamentitis depending on the stage of the process. Materials and methods. An ultrasonography of the tendon‑ligament complex of the metacarpophalangeal joint was performed in 57 patients at different stages of the pathological process. Scanning was performed in the sagittal and frontal planes at rest and during movement in the interphalangeal joints. The annular ligament A1, the flexor tendon and the surrounding soft tissues (tendon sheath, volar plateau) was evaluated. The thickness of the annular ligament was measured over the upper part of the tendon (volar surface). The conditional norm was similar indicators of the contralateral limb in the absence of clinical manifestations of any pathology in this segment. The distribution of patients according to the degree of the pathological process was as follows: stage 1 — 4 (7.1 %), stage 2 — 24 (42.1 %), stage 3 — 29 (50.8 %). Results and discussion. At the first stage of the disease, the use of ultrasound can exclude the presence of other pathological conditions with similar clinical manifestations. The ratio of the thickness of the ligament A1 and flexor tendons is from 0.09 to 0.12. Ultrasonic signs of the second stage of stenosing ligamentitis are a thickening of the annular ligament and flexor tendon and thinning of the tendon in the critical zone with preserved tendon mobility during the performance of the functional test. The ratio of the thickness of the annular ligament A1 and the flexor tendon is from 0.21 to 0.35. The third stage of stenosing ligamentitis is characterized by a thickening of the annular ligament and flexor tendon , as well as a thinning of the tendon in the critical zone in the absence of tendon mobility during the performance of the functional test. The ratio of the thickness of the annular ligament A1 and the flexor tendon is from 0.39 to 0.67. Conclusions. Ultrasound study in patients with stenosing ligamentitis of the fingers along with a clinical study are the main methods of diagnosis and verification of the process stage. The study allows to assess changes in annular ligament A1 and flexor tendons both in the area of the ligament itself (thinning of the tendons, hourglass‑shaped deformation) and in adjacent areas (thickening of the tendons), objectively determine the parameters of the tendon‑ligament complex. The main criterion for establishing the stage of the process is the index of the ratio of the annular ligament A1 thickness and the tendons in the critical zone, which can be calculated by the proposed formula
Доп.точки доступа:
Ковальчук, Д. Ю.
Бур’янов, О. А.
Кваша, В. П.
Дралов, Я. С.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Пархоменко, К. Ю.
Хирургическое лечение острого инфицированного панкреонекроза у пациента пожилого возраста с применением малоинвазивных технологий [Текст] / К. Ю. Пархоменко, A. Г. Дроздова, М. В. Супліченко // Хірургія України. - 2019. - N 3. - С. 60-64

MeSH-главная:
ПАНКРЕАТИТ ОСТРЫЙ НЕКРОТИЗИРУЮЩИЙ -- PANCREATITIS, ACUTE NECROTIZING (хирургия)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ МАЛОИНВАЗИВНЫЕ -- MINIMALLY INVASIVE SURGICAL PROCEDURES (использование)
ПОЖИЛЫЕ -- AGED
Аннотация: Одной из основных проблем лечения панкреонекроза является выбор рациональной хирургической тактики. Широкое использование малоинвазивных технологий в комплексном лечении острого панкреатита существенно снизило летальность даже при его инфицированных формах. Не вызывает сомнений влияние на тяжесть состояния пациента и течение острого панкреатита преморбидного фона. Особую группу составляют лица пожилого и старческого возраста, у которых тяжесть сопутствующих заболеваний не уступает тяжести основной патологии. Описан случай хирургического лечения острого инфицированного панкреонекроза у пациента пожилого возраста. В схеме лечения использовали исключительно малоинвазивные технологии. Пациент был госпитализирован в хирургическое отделение Харьковской областной клинической больницы с жалобами на выраженные боли в верхних отделах живота опоясывающего характера с иррадиацией в спину, тошноту, рвоту, общую слабость, недомогание в течение двух дней. После клинико‑инструментального обследования установлен диагноз «острый панкреонекроз». Выявлена сопутствующая патология: гипертоническая болезнь, III стадия, 2‑я степень, ишемическая болезнь сердца: стабильная стенокардия напряжения II функционального класса, диффузный кардиосклероз, атеросклероз аорты, сердечная недостаточность, IIБ стадия, дисциркуляторная гипертонико‑атеросклеротическая энцефалопатия, II стадия, с ликворо‑венозной дистензией, хронический двусторонний пиелонефрит, жировой гепатоз, хронический гастродуоденит, деформирующий гонартроз II степени. С учетом возраста и полиморбидности в течение 4 ч пациенту проводили консервативную терапию. Из‑за отсутствия положительной динамики и прогрессирования картины острого панкреонекроза с явлениями ферментативного перитонита было принято решение о проведении оперативного вмешательства, которое носило характер малоинвазивного, что, на наш взгляд, повлияло на успех лечения. Использование малоинвазивных технологий при лечении панкреонекроза в этой возрастной группе считаем перспективным направлением
Однією з основних проблем лікування панкреонекрозу є вибір раціональної хірургічної тактики. Широке використання малоінвазивних технологій у комплексному лікуванні гострого панкреатиту істотно знизило летальність навіть у разі його інфікованих форм. Не викликає сумнівів вплив на тяжкість стану пацієнта і перебіг гострого панкреатиту преморбідного фону. Особливою групою є особи похилого та старечого віку, в яких тяжкість супутніх захворювань не поступається тяжкості основної патології. Описано випадок хірургічного лікування гострого інфікованого панкреонекрозу в пацієнта похилого віку. У схемі лікування використовували лише малоінвазивні технології. Пацієнт був госпіталізований у хірургічне відділення Харківської обласної клінічної лікарні зі скаргами на виражений біль у верхніх відділах живота оперізувального характеру з іррадіацією в спину, нудоту, блювоту, загальну слабкість, нездужання протягом двох днів. Після клініко‑інструментального обстеження встановлено діагноз «гострий панкреонекроз». Виявлено супутню патологію: гіпертонічну хворобу, III стадія, 2‑й ступінь, ішемічну хворобу серця: стабільна стенокардія напруження II функціонального класу, дифузний кардіосклероз, атеросклероз аорти, серцеву недостатність, IIБ стадія, дисциркуляторну гіпертонічно‑атеросклеротичну енцефалопатію, II стадія, з лікворо‑венозною дистензією, хронічний двосторонній пієлонефрит, жировий гепатоз, хронічний гастродуоденіт, деформувальний гонартроз II ступеня. З урахуванням віку та поліморбідності протягом 4 год пацієнту проводили консервативну терапію. Через відсутність позитивної динаміки і прогресування картини гострого панкреонекрозу з явищами ферментативного перитоніту було прийнято рішення про проведення оперативного втручання, яке мало характер малоінвазивного, що, на нашу думку, вплинуло на успіх лікування. Використання малоінвазивних технологій при лікуванні панкреонекрозу в цій віковій групі вважаємо перспективним напрямом
One of the main problems in the treatment of pancreatic necrosis continues to be the choice of the most rational surgical tactics. The wide use of minimally invasive technologies in the complex treatment of acute pancreatitis reduced mortality significantly, even with its infected forms. The effect on the severity of the patient’s condition and the course of acute pancreatitis of premorbid background does not cause discussion. Here, a special group of people of advanced and senile age, the severity of concomitant diseases of which is not inferior to the severity of the underlying pathology. A case of surgical treatment of acute infected pancreatic necrosis in an elderly patient is described. Just minimally invasive technologies were applied in the treatment regimen. The patient was hospitalized in the surgical department with complaints of severe pain in the upper parts of abdomen with radiation to the back, nausea, vomiting, general weakness and malaise for two days. After an appropriate clinical and instrumental examination, the diagnosis of acute pancreatic necrosis was established. The concomitant pathology was established too: hypertension III stage 2nd degree, ischemic heart disease: stable angina pectoris II class, diffuse cardiosclerosis, aortic atherosclerosis, heart failure IIB stage, atherosclerotic encephalopathy II stage with cerebrospinal venous distension, chronic bilateral pyelonephritis, fatty hepatosis, chronic gastroduodenitis, deforming gonarthrosis of the II degree. Considering age and comorbidity, conservative therapy was carried out for 4 hours. A decision was made to perform surgical intervention due to the lack of positive dynamics and the progression of acute pancreatic necrosis with enzymatic peritonitis clinical picture. The chosen intervention was minimally invasive, which influenced the success of the treatment. the use of minimally invasive technologies in the treatment of pancreatic necrosis in this age group is a promising direction
Доп.точки доступа:
Дроздова, А. Г.
Супличенко, М. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Використання повношарового клаптя за методикою Кейстоун при реконструкції передньої черевної стінки (клінічне спостереження) [Текст] / І. П. Хоменко [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 3. - С. 65-70

MeSH-главная:
БРЮШНОЙ ПОЛОСТИ НОВООБРАЗОВАНИЯ -- ABDOMINAL NEOPLASMS (хирургия)
МЫШЕЧНО-КОЖНЫЙ ЛОСКУТ -- MYOCUTANEOUS FLAP (использование)
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ -- SURGICAL PROCEDURES, OPERATIVE (методы)
Аннотация: Післяопераційна евентрація — одне з тяжких ускладнень в абдомінальній онкохірургії, яке обтяжує перебіг післяопераційного періоду і призводить до тривалого стаціонарного лікування, повторних операцій та формування лапаростоми, заповненої гіпертрофічною грануляційною тканиною. Попри велику кількість методик, запропонованих для закриття дефекту передньої черевної стінки у таких хворих, реконструктивні операції на передній черевній стінці залишаються невирішеним питанням абдомінальної хірургії. Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування тяжких хворих з ускладненнями у вигляді дефекту передньої черевної стінки (евентрації) шляхом застосування повношарового клаптя Кейстоун. Описано клінічний випадок закриття дефекту передньої черевної стінки, сформованого після хіміотерапії, ускладненої тонкокишковою кровотечею, перфорацією тонкої кишки, перитонітом, повторними оперативними втручаннями на передній черевній стінці. Продемонстровано можливість успішної мультимодальної реконструкції дефектів передньої черевної стінки в онкологічного хворого за рахунок застосування клаптів на основі перфорантних судин. У доопераційний період проводили ідентифікацію перфорантних судин із задовільною тканинною перфузією клаптя Кейстоун за комбінованою методикою (інфрачервона термометрія та допплерометрія). Першим етапом виконано хірургічну обробку рани передньої черевної стінки, кавітацію рани низькочастотним ультразвуком, пластику дефекту клаптем Кейстоун, другим етапом — серединну лапаротомію, вісцероліз, розкриття та санацію міжпетельних абсцесів, правобічну геміколектомію, третім етапом закрито лапаростому по серединній лінії живота шляхом повторної хірургічної обробки рани передньої черевної стінки, пластики дефекту клаптем Кейстоун, сформованим із фрагмента м’яких тканин передньої поверхні грудної клітки. Висновки. Успішне закриття евентрації передньої черевної стінки із формуванням лапаростоми та гіпертрофічних грануляцій має ґрунтуватися на принципі динамічного контролю перфузії м’яких тканин передньої черевної стінки
The postoperative eventration is one of the severe complications of abdominal oncological surgery, which complicates of postoperative course and leads to long‑term inpatient treatment, repeated surgery and forming laparostoma, filled with hypertrophic granulations. In spite of the numerous of surgical methods proposed for anterior abdominal wall wound closure in such patients, the anterior abdominal wall reconstructive operations keep to stay the difficult and unresolved challenge for abdominal surgery. The aim — to improve the outcomes of surgical treatment of severe patients with postoperative anterior abdominal wall defects (eventration) with full‑thickness Keystone flap procedure. The case report of the closing of anterior abdominal wall defect after chemotherapy complicated by intestinal bleeding, perforation, peritonitis, repeated operations has described in the article. The possibility of the successful multimodal reconstruction of anterior abdominal wall defects in oncology patient with using perforating vessels flap has demonstrated in the case report. The identification of perforating vessels with satisfactory tissue perfusion of Keystone flap with using of combine method (infrared thermometry and Doppler velocimetry) had been conducted in the preoperative period. The surgical debridement of the anterior abdominal wall, wound cavitation with low‑frequent ultrasound, wound closure with Keystone flap had been performed as the first stage of treatment. The midline laparotomy, the adhesiolysis, the sanitation and drainage of intestinal interloop abscesses, the right‑side hemicolectomy had been conducted as the second treatment step. The third stage of the surgery was closing of the midline laparostoma by means of the repeated surgical debridements of the anterior abdominal wall wound, the wound plastic with Keystone flap formed from the soft tissue of chest anterior wall. Conclusions. The successful closure of anterior abdominal wall eventration with forming laparostoma filled by hypertrophic granulations must be based on dynamic control approach of soft tissue perfusion of anterior abdominal wall
Доп.точки доступа:
Хоменко, І. П.
Цема, Є. В.
Шаповалов, В. Ю.
Тертишний, С. В.
Гибало, Р. В.
Луговий, С. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

11.

Клінічний випадок аденокарциноми товстої кишки, розташованої в паховій грижі [Текст] / О. М. Шатило [та ін.] // Хірургія України. - 2019. - N 3. - С. 71-75

MeSH-главная:
ТОЛСТАЯ КИШКА -- INTESTINE, LARGE (патология)
АДЕНОКАРЦИНОМА -- ADENOCARCINOMA (хирургия)
ГРЫЖА ПАХОВАЯ -- HERNIA, INGUINAL (хирургия)
Аннотация: Грижі пахової локалізації є найпоширенішою патологією, з приводу якої виконують оперативні втручання. Вмістом таких гриж можуть бути як великий сальник, петлі тонкого і товстого кишківника, так і придатки матки. У чоловіків трапляються значно частіше (частота виникнення 27 % у чоловіків і 3 % у жінок). Злоякісні утворення в пахових грижах — досить рідкісне явище, найчастіше страждає сигмоподібна кишка в лівобічній паховій грижі. Про первинне злоякісне захворювання товстої кишки, розташоване в паховій грижі, повідомляється вкрай рідко. Про перший випадок повідомили Герхардт зі співавт. у 1938 р. У базі даних Medline виявлено 28 випадків розташування первинного раку товстої кишки в паховій грижі. Сигмоподібна кишка була залучена у більшості випадків. Повідомляють також про випадки раку сліпої та висхідної ободової кишки, розташованого у паховій грижі. Описано клінічний випадок аденокарциноми сигмоподібної кишки, розташованої в лівобічній невправній паховій грижі. Хворого 1946 року народження було госпіталізовано в хірургічне відділення зі скаргами на наявність пухлиноподібного утворення в ділянці паху зліва. З анамнезу хвороби відомо, що грижа існує впродовж багатьох років. St. localis: у лівій пахово‑калитковій ділянці грижове випинання розміром 40 × 20 см гіперемоване, напружене, болюче, симптом «кашльового» поштовху негативний, перкуторно тимпаніт. Аускультативно над проекцією вип’ячування кишкові шуми не прослуховуються. Встановлено діагноз «защемлена пахово‑калиткова грижа зліва, флегмона грижового мішка. Хворого прооперовано. Виконано резекцію сигмоподібної кишки за Гартманом. Вмістом грижового мішка була сигмоподібна кишка з новоутворенням. Післяопераційний період перебігав без особливостей. Рекомендовано консультацію онколога. Виявлена аденокарцинома товстої кишки під час оперативного лікування защемленої пахової грижі, кардинально міняє хід оперативного втручання, план лікування та прогноз для пацієнта
Inguinal hernias occupy one of the leading positions in the world, which surgical interventions are performed for. The contents of such hernias can be either a large omentum, loops of the small, large intestine or uterine appendages. In men, they are much more common (a risk of 27 % in men and 3 % in women). Malignant lesions in inguinal hernias have a rather rare occurrence, more often in the sigmoid colon in the left inguinal hernia. The primary malignant disease of the colon located in the inguinal hernia was extremely rarely reported. The first case was reported by Gerhardt and his colleagues in 1938. During an inguinal hernia containing primary colon cancer examination, Medline identified 28 cases of the disease. The sigmoid colon was involved in most cases, but involvement of the caecum and ascending gut was also described. The article describes the clinical case of adenocarcinoma of the sigmoid colon located in the left‑sided irreversible inguinal hernia. The tactics and volume of surgical treatment are proposed. Patient K., 1946 year of birth, entered the surgical department with complaints on the tumour‑like formation presence in the left groin. From the anamnesis of the disease: a hernia existed for many years. St. localis: in the left inguinal‑scrotum region was hernial protrusion sized 40 × 20 cm, hyperaemic, intense, painful, symptom of «cough» impulse was negative, tympanites by percussion. Bowel sounds were not audible over the projection of bulging during auscultation. With a diagnosis of strangulated inguinal‑scrotal hernia on the left and the phlegmon of the hernial sac, patient was taken into the operating room. The contents of the hernial sac were a sigmoid colon with a neoplasm. A Hartmann’s resection of the sigmoid colon was performed. The postoperative period was uneventful. Oncologist consultation was recommended. Detected adenocarcinoma of the colon during surgical treatment of a trapped inguinal hernia, dramatically changes the course of surgery, treatment plan and prognosis for the patient
Доп.точки доступа:
Шатило, О. М.
Святюк, В. А.
Талалай, Ю. В.
Беспалюк, В. В.
Годованюк, А. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

12.

Возможности карбокситерапии в хирургии [Текст] / С. М. Дроговоз [и др.] // Хірургія України. - 2019. - N 3. - С. 76-82

MeSH-главная:
УГЛЕКИСЛЫЙ ГАЗ -- CARBON DIOXIDE (терапевтическое применение)
Аннотация: Углекислый газ организма является важнейшим естественным регулятором дыхания, кровообращения, обмена веществ, электролитного баланса, возбудимости нервной системы и тонуса гладкой мускулатуры. Карбокситерапия основана на применении углекислого газа (CO₂). Благодаря большому количеству фармакологических эффектов он является эффективным и безопасным методом лечения многих заболеваний. Ингаляционно СО₂ применяют в реаниматологической и анестезиологической практике. Другим направлением использования CO₂ в хирургии являются его интраабдоминальные инсуффляции для проведения эндоскопических лапароскопических операций. Углекислый газ быстро поглощается слизистой оболочкой желудочно-кишечного тракта, что вызывает повышенный интерес к его применению в качестве инсуффляционного агента для всех эндоскопических процедур. Кроме того, СО₂ обладает спазмолитическим, аналгезирующим, противовоспалительным и антисептическим эффектами, что имеет важное значение при этих диагностических процедурах. По сравнению с воздушной инсуффляцией инсуффляция СО₂ во время колоноскопии вызывает меньшую послепроцедурную боль и растяжение кишечника без значительных изменений рСО₂. Дополнительным механизмом уменьшения боли после такой процедуры может быть сосудорасширяющее действие СО₂ и его спазмолитическое влияние на стенку в расширенной части ободочной кишки. В течение последних 50 лет СО₂ используют в кардиоторакальной хирургии для удаления воздуха из хирургической области, что снижает риск воздушной эмболии при операциях на сердце. В последнее время нагретую и увлажненную инсуффляцию СО₂ в открытой ране применяют в качестве метода, помогающего уменьшить количество инфекций в месте операции. Углекислый лазер обладает ценными для хирурга физико-биологическими и хирургическими свойствами. Углекислый газ также используют в качестве альтернативного контрастного вещества для диагностики. Таким образом, СО₂ благодаря антибактериальным, антигипоксическим, спазмолитическим, болеутоляющим, противовоспалительным и антиоксидантным свойствам и отсутствию побочных эффектов является важным компонентом лечебных и диагностических процедур в хирургии, анестезиологии, гинекологии, дерматологии и других областях медицины
The carbon dioxide of the body is the most important natural regulator of respiration, blood circulation, metabolism, electrolyte balance, nervous system excitability, smooth muscle tonus. Carboxytherapy is based on the use of carbon dioxide. It is an effective and safe method of many diseases’ treatment due to its rich pharmacodynamics. Inhalation of CO₂ is used in resuscitation and anesthesiology practice. Another area of CO2 application in surgery is intra-abdominal insufflation for all endoscopic laparoscopic procedures. Carbon dioxide is quickly absorbed by the mucous membrane of the gastrointestinal tract, which causes an increased interest in its use as an insufflation agent for all endoscopic procedures. In addition, CO₂ has antispasmodic, analgesic, anti-inflammatory and antiseptic effects, which is important for these diagnostic measures. CO₂ insufflation during a colonoscopy causes less post-procedure pain and distension of the intestine without significant changes in pCO₂ compared to air one. An additional mechanism for pain reducing after the CO₂ procedure may be the vasodilating effect of CO₂ and its spasmolytic action on the wall in the enlarged part of the colon. For the past 50 years, CO₂ has been used in cardiothoracic surgery to remove air from the surgical area, which reduces the air embolism probabily during heart surgery. Recently, heated and hydrated CO₂ insufflation is used as a method to reduce the infections rate at the surgery site in an open wound. A carbon dioxide laser has physical, biological and surgical properties valuable for the surgeon. Carbon dioxide is also used as an alternative diagnostic contrast agent. Therefore, CO₂ due to its antibacterial, antihypoxic, antispasmodic, analgesic, anti-inflammatory, antioxidant properties and the side effects absence is an important component of therapeutic and diagnostic procedures in surgery, anesthesiology, gynecology, dermatology and other fields of medicine
Доп.точки доступа:
Дроговоз, С. М.
Стариков, В. И.
Иванцык, Л. Б.
Штробля, А. Л.
Щекина, Е. Г.

Свободных экз. нет

Найти похожие

13.

Кобеляцкий, Ю. Ю.
"Декспро" - стратегия быстрого реагирования на боль. Новое об известном [Текст] / Ю. Ю. Кобеляцкий // Хірургія України. - 2019. - N 3. - С. 83-87

MeSH-главная:
БОЛИ -- PAIN (лекарственная терапия)
АНАЛГЕЗИРУЮЩИЕ СРЕДСТВА -- ANALGESICS (терапевтическое применение)
Аннотация: Представлены новые данные о декскетопрофене трометамине — изомерной форме кетопрофена, который зарекомендовал себя в качестве эффективного и безопасного обезболивающего препарата, в частности, в периоперационный период. Спорным является вопрос о начале обезболивания — до или после операции. В большинстве последних статей предлагают начинать введение декскетопрофена трометамина до операции. Одним из новых путей введения декскетопрофена трометамина является использование его внутрисуставно вместе с местным анестетиком при артропластике коленного сустава в продленном варианте через внутрисуставной катетер. Применяют декскетопрофен трометамин и в качестве компонента внутривенной региональной аналгезии вместе с прилокаином. Расширяется сфера использования декскетопрофена трометамина в разных областях хирургии (спинальной нейрохирургии, стоматологии и ортопедии). Очень много работ посвящено изучению фиксированной комбинации декскетопрофен–трамадол, которая благодаря уникальному механизму действия с включением моноаминергических механизмов антиноцицепции за счет эффектов трамадола позволяет значительно повысить эффективность обезболивания. Совершенно новые данные получены в экспериментальных работах, в которых показаны антигипералгетические эффекты декскетопрофена трометамина. Отмечена его способность полностью устранять послеоперационную гипералгезию в первый послеоперационный день. В работе M. Gomez отмечена способность препарата предотвращать хроническую послеоперационную боль в рубце после торакальных операций. Все изложенное выше наряду с особенностями фармакодинамики (быстрое наступление эффекта, достаточная длительность обезболивания, опиоид‑сберегающий эффект), а также безопасностью и хорошей переносимостью препарата позволяет считать декскетопрофен трометамин перспективным аналгетиком для периоперационного обезболивания в разных областях хирургии
Представлено нові дані про декскетопрофен трометамін — ізомерну форму кетопрофену, який зарекомендував себе як ефективний і безпечний знеболювальний препарат, зокрема в періопераційний період. Спірним є питання щодо початку знеболювання — до чи після операції. У більшості останніх статей пропонують розпочинати введення декскетопрофену трометаміну до операції. Одним з нових шляхів введення декскетопрофену трометаміну є використання його внутрішньосуглобно разом із місцевим анестетиком при артропластиці колінного суглоба в подовженому варіанті крізь внутрішньосуглобовий катетер. Застосовують декскетопрофену трометаміну і як компонент внутрішньовенної регіональної аналгезії разом з прилокаїном. Розширюється сфера використання декскетопрофену трометаміну у різних галузях хірургії (спінальній нейрохірургії, стоматології та ортопедії). Дуже багато праць присвячено вивченню фіксованої комбінації декскетопрофен та трамадол, яка завдяки унікальному механізму дії з включенням моноамінергічних механізмів антиноцицепції за рахунок ефектів трамадолу дає змогу значно підвищити ефективність знеболювання. Абсолютно нові дані отримано в експериментальних роботах, в яких показано антигіпералгетичні ефекти декскетопрофену трометаміну. Відзначено його здатність повністю усувати післяопераційну гіпералгезію в перший післяопераційний день. У праці M. Gomez відзначено здатність препарату запобігати хронічному післяопераційному болю в рубці після торакальних операцій. Усе викладене вище поряд з особливостями фармакодинаміки (швидке настання ефекту, достатня тривалість знеболювання, опіоїд‑зберігальний ефект), а також безпечністю і доброю переносністю препарату дає підставу вважати декскетопрофен трометамін перспективним аналгетиком для періопераційного знеболювання в різних галузях хірургії
New data are presented on dexketoprofen tromethamine, an isomeric form of ketoprophenum, which has proven to be an effective and safe analgesic drug, particularly during the perioperative period. The question of the beginning of anaesthesia — before or after surgery — is controversial. Most recent articles suggest starting a dexketoprofen tromethamine before surgery. One of the new routes for the introduction of dexketoprofen tromethamine is to use it intra‑articularly together with local anaesthetics for arthroplasty of the knee joint in the extended version through the intra‑articular catheter. dexketoprofen tromethamine is also used as a component of intravenous regional analgesia together with prilocaine. The scope of dexketoprofen tromethamine in various fields of surgery (spinal neurosurgery, dentistry and orthopaedics) is expanding. A great number of studies has been devoted to the study of the fixed combination of dexketoprofen and tramadol, which, thanks to the unique mechanism of action with the inclusion of monoaminergic mechanisms of antinociception due to the effects of tramadol, can significantly improve the effectiveness of anaesthesia. Completely new data were obtained in experimental studies showing the anti‑hyperalgesia effects of dexketoprofen tromethamine. Its ability to completely eliminate postoperative hyperalgesia in the first postoperative day was noted. In M. Gomez’s work the ability of the drug to prevent chronic postoperative scarring pain after thoracic surgery was noted. All of the above, along with the peculiarities of pharmacodynamics (rapid onset of effect, sufficient duration of anaesthesia, opioid‑storage effect), as well as the safety and good tolerability of the drug, suggests that dexketoprofen tromethamine is a promising analgesic for perioperative pain management in various fields of surgery
Свободных экз. нет

Найти похожие

14.

Мельниченко, М. Г.
Регенерація очеревини та патогенез формування післяопераційних перитонеальних спайок [Текст] / М. Г. Мельниченко, А. А. Квашніна // Хірургія України. - 2019. - N 3. - С. 88-93

MeSH-главная:
БРЮШИНА -- PERITONEUM
РЕГЕНЕРАЦИЯ -- REGENERATION
АДГЕЗИИ ТКАНЕЙ -- TISSUE ADHESIONS
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫЕ ОСЛОЖНЕНИЯ -- POSTOPERATIVE COMPLICATIONS
Аннотация: Незважаючи на багаторічну історію вивчення регенерації очеревини та патогенезу формування перитонеальних спайок, велику кількість клінічних і експериментальних досліджень, багато питань патофізіології формування післяопераційних спайок є предметом дискусії. Післяопераційне утворення спайок очеревини прийнято розглядати як частину патологічного регенераційного процесу, котрий відбувається після будь‑якого ушкодження очеревини, зокрема внаслідок операційної травми. Чинники, які спричиняють формування спайок, різні (механічні, фізичні, хімічні, інфекційні, імплантаційні). Модуляцію спайкоутворення зумовлюють медіатори запалення, процеси вільно‑радикального окиснення та оксидативний стрес. Провідну роль у формуванні спайок відіграє патологічне зниження перитонеальної фібринолітичної активності у відповідь на запалення та операційну травму. Дослідження як на тваринних моделях, так і за участю людини, показали, що два чинники переважно призводять до зменшення фібринолізу: зниження місцевої активності тканинного активатора плазміногену (tРА) і підвищення активності інгібітора активації плазміногену (PAI‑1) локально та системно. Саме баланс між активністю tРА і PAI‑1 відіграє провідну роль у патологічному спайкоутворенні, причому дисбаланс корелює із тяжкістю спайкового процесу. Таким чином, патологічне спайкоутворення є мультифакторним станом, розвиток якого зумовлений комбінацією різних чинників, багато з яких детерміновані генетично, місцевими і системними реакціями організму, а також особливостями хірургічного лікування. Для розроблення ефективних методів профілактики та лікування спайкових ускладнень необхідне повніше розуміння цього процесу як на клітинному, так і на молекулярно‑генетичному рівні. Профілактика післяопераційного спайкоутворення, ймовірно, полягає у селективному пригніченні одного або декількох критичних чинників, необхідних для формування спайок. Немає робіт з вивчення особливостей патогенезу спайкоутворення у дітей
Despite the long history of the peritoneal regeneration and the peritoneal adhesions formation pathogenesis studies, as well as a large number of clinical and experimental trials, so far, many questions about the pathophysiology of postoperative adhesions remain controversial. Postoperative formation of peritoneal adhesions is considered to be part of a pathological regeneration process that occurs after any peritoneum injury, especially in connection with surgery. Factors that lead to formation of adhesions are different (mechanical, physical, chemical, infectious, implantation). Inflammatory mediators, free radical oxidation processes, and oxidative stress also play an important role in the modulation of adhesions. A key role in the formation of adhesions belongs to pathological decrease in peritoneal fibrinolytic activity in response to inflammation and surgery. Studies on both animal models and humans have shown that two major factors lead to a decrease in fibrinolysis: a decrease in local tPA activity and an increase in PAI‑1 activity locally and systemically. It is the balance between the activity of tPA and PAI‑1 that plays a central role in the pathological adhesion formation, and the imbalance correlates with the severity of the adhesive process. Thus, pathological adhesion is a multifactorial condition, the development of which is due to a combination of various factors, many of which are genetically determined by local and systemic reactions of the body, and features of surgical treatment. To develop effective methods for prevention and treatment of adhesions, a more complete understanding of this process is needed at both the cellular and molecular genetic levels. The key to preventing post‑operative adhesion formation is likely to be the selective suppression of one or more critical factors that are necessary for its formation. There are practically no works in literature to study the features of adhesions pathogenesis in children
Доп.точки доступа:
Квашніна, А. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)