Бібліотека Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова

Главная

Упрощенный режим

Видео-инструкция

Описание

Базы данных

Периодические издания- результаты поиска

Вид поиска

Книги

Периодические издания

Область поиска

Формат представления найденных документов:
полный	информационный	краткий

Отсортировать найденные документы по:
автору	заглавию	году издания	типу документа

Поисковый запрос: <.>II=ЦУ1/2020/54/2<.>

Общее количество найденных документов : 11
Показаны документы с 1 по 11

Козуб, Н. О.
Різноманітність запасних білків у кримських популяціях Dasypyrum villosum / Н. О. Козуб, О. І. Созінова, Я. Б. Блюм // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 2. - С. 3-9

MeSH-главная:
ПШЕНИЦА -- TRITICUM (генетика)
Аннотация: Проаналізовано різноманітність за електрофоретичними спектрами запасних білків вибірок з двох кримських популяцій Dasypyrum villosum (Берегове Бахчисарайського району та заповідника «Херсонес Таврійський» (м. Севастополь)). Проводили електрофорез загального білку зернівок у поліакриламідному гелі в присутності додецилсульфату натрію (SDS) та аналізували різноманітність високомолекулярних субодиниць глютенінів, кодованих локусом Glu-V1, а також варіантів ω-гліадину на SDS-електрофореграмах, контрольованих Gli-V1. Ідентифіковано вісім алелів локусу Glu-V1 та чотири алелі, що кодують ω-гліадини, локусу Gli-V1. Досліджені кримські популяції D. Villosum статистично істотно відрізняються між собою за частотами алелів a, b, c локусу Glu-V1 та характеризуються високою частотою нуль-алеля (k) за цим локусом. Істотні відмінності між популяціями спостерігаються за варіантами ω-гліадину на SDS-електрофореграмах, контрольованими локусом Gli-V1, причому генна різноманітність за цим маркером є більшою в популяції Берегового, ніж у популяції Херсонеса. ω-Гліадини на SDS-електрофореграмах є зручною маркерною системою для аналізу популяцій D. villosum, яку можливо застосовувати одночасно з аналізом високомолекулярних субодиниць глютенінів
Доп.точки доступа:
Созінова, О. І.
Блюм, Я. Б.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Участие транскрипционного фактора JIN1/MYC2 в индуцировании солеустойчивости растений арабидопсиса действием экзогенного сероводорода / Т. О. Ястреб [и др.] // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 2. - С. 10-18

MeSH-главная:
ARABIDOPSIS -- ARABIDOPSIS (вредные воздействия, генетика, действие лекарственных препаратов)
СЕРОВОДОРОД -- HYDROGEN SULFIDE (метаболизм)
СОЛЕВЫНОСЛИВЫЕ РАСТЕНИЯ -- SALT-TOLERANT PLANTS (действие лекарственных препаратов, метаболизм, рост и развитие)
Аннотация: Транскрипционный фактор JIN1/MYC2, считающийся ключевым в жасмонатном сигналинге, участвует также в трансдукции сигналов абсцизовой кислоты и, вероятно, в реализации эффектов других посредников, задействованных в формировании адаптивных реакций растений. С использованием мутантов арабидопсиса jin1 исследовали его возможное участие в реализации протекторных эффектов сероводорода (H2S) при солевом стрессе. Обработка растений арабидопсиса дикого типа (Col-0) донором сероводорода 50 мкМ NaHS) вызывала повышение их солеустойчивости, что выражалось в снижении окислительных повреждений, уменьшении водного дефицита и сохранении пула фотосинтетических пигментов при действии 150 мМ NaCl. Также обработка растений Col-0 NaHS предотвращала вызываемое стрессом снижение активности антиоксидантных ферментов – супероксиддисмутазы и каталазы, способствовала повышению активности гваяколпероксидазы. Кроме того, у растений дикого типа, обработанных донором H2S, содержание пролина в листьях после солевого стресса было ниже, а сахаров выше, чем у необработанных. Обработка мутантов jin1 не способствовала повы-шению их солеустойчивости и не оказывала заметного влияния на функционирование изученных протекторных систем. Полученные результаты позволяют предполагать участие транскрипционного фактора JIN1/MYC2 в реализации эффектов сероводорода и/или посредников его сигнальных путей, задействованных в формировании адаптивных реакций растений на солевой стресс
Транскрипційний фактор JIN1/MYC2, що вважається ключовим в жасмонатному сигналінгу, бере участь також в трансдукції сигналів абсцизової кислоти і, ймовірно, реалізації ефектів інших посередників, задіяних у формуванні адаптивних реакцій рослин. З використанням мутантів арабідопсису jin1 досліджували його можливу участь у реалізації протекторних ефектів Гідроген сульфіду (H2S) при сольовому стресі. Обробка рослин арабідопсису дикого типу (Col-0) донором Гідроген сульфіду (50 мкМ NaHS) викликала підвищення їх солестійкості, що виявлялося у зниженні окиснювальних пошкоджень, зменшенні водного дефіциту і збереженні пулу фотосинтетичних пігментів за дії 150 мМ NaCl. Також обробка рослин Col-0 NaHS запобігала спричинюваному стресом зниженню активності антиокси-дантних ферментів – супероксиддисмутази і каталази та сприяла підвищенню активності гваякол-пероксидази. Крім того, у рослин дикого типу, оброблених донором H2S, вміст проліну в листках після сольового стресу був нижчим, а цукрів вищим, ніж у необроблених. Обробка мутантів jin1 не сприяла підвищенню їх солестійкості і помітно не впливала на функціонування досліджуваних протекторних систем. Отримані результати дозволяють припускати участь транскрипційного фактора JIN1/MYC2 у реалізації ефектів Гідроген сульфіду та/або посередників його сигнальних шляхів, задіяних у фор-муванні адаптивних реакцій рослин на сольовий стрес
Доп.точки доступа:
Ястреб, Т. О.
Колупаев, Ю. Е.
Гавва, Е. Н.
Горелова, Е. И.
Дмитриев, А. П.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Формирование клеточных и тканевых барьеров семязачатка Phaseolus vulgaris L. в системе противовирусной устойчивости / А. Ф. Лиханов [и др.] // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 2. - С. 19-28

MeSH-главная:
ФИТОГЕМАГГЛЮТИНИНЫ -- PHYTOHEMAGGLUTININS (химия)
УСТОЙЧИВОСТЬ К БОЛЕЗНЯМ -- DISEASE RESISTANCE
Аннотация: Формирование семян фасоли при системном заражении растений вирусами обыкновенной мозаики фасоли сопровождается интенсивным отложением каллозы и лигнина в зонах нуцеллярного, интегументального и микропилярного тканевых барьеров, препятствующих проникновению вирусов. При высокой концентрации вирусных частиц происходит деградация тканей семязачатков с проявлением типичной реакции сверхчувствительности растений. В цитоплазме и ядрах клеток развивающихся зародышей выявлены диффузные зернистые вирусные включения. По особенностям строения васкулярной системы и тканей семязачатка, а также локализации вирусных включений в тканях формирующихся семян установлены вероятные пути транспорта вирусов
Формування насіння за системного зараження рослин вірусами звичайної мозаїки квасолі супроводжується інтенсивним відкладанням калози і лігніну в зонах нуцелярного, інтегументального і мікропілярного тканинних бар’єрів, що перешкоджають проникненню вірусів. За високої концентрації вірусних частинок відбувається деградація тканин насіннєвих зачатків з проявленням типової реакції надчутливості рослин. В цитоплазмі і ядрах клітин зародків, що розвиваються, виявлені дифузні зернисті вірусні включення. За особливостями будови васкулярної системи і тканин насіннєвих зачатків, а також локалізації вірусних включень в тканинах насіння, що формується, встановлені ймовірні шляхи транспорту вірусів
Доп.точки доступа:
Лиханов, А. Ф.
Антипов, И. А.
Гринчук, Е. В.
Драговоз, И. В.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Дзіцюк, В. В.
Частота аберацій хромосом в соматичних клітинах українських буйволів (Bubalus bubalis L.) / В. В. Дзіцюк, Х. Т. Типило // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 2. - С. 29-34

MeSH-главная:
БУЙВОЛЫ -- BUFFALOES (генетика)
Аннотация: З допомогою рутинного, GTG- і Ag-методів аналізу метафазних хромосом встановлено спонтанну частоту аберацій хромосом і рівень хромосомної мінливості у лімфоцитах крові українських буйволів (Вubalus bubalis L.). Встановлено, що диплоїдний хромосомний набір тварин дослідженої популяції складається із 50 хромосом (2n = 50,ХХ; 2n = 50,ХY). Виявлена індивідуальна хромосомна мінливість у окремих тварин у вигляді клітин з анеуплоїдним і поліплоїдним набором хромосом та структурних аберацій аутосом. Зокрема, аналізом диференційно забарвлених хромосом виявили у окремих самок дуплікацію у одній з хромосом другої пари, Х-моносомію, химеризм за статевими хромосомами. Загальний спонтанний рівень хромосомної нестабільності у лімфоцитах периферичної крові в середньому проявився на рівні 14,35 ± 2,03 % за рахунок пошкоджень хромосомного і хроматидного типів. Ag-методом виявили активні ЯОР в шести парах хромосом (3p, 4p, 6q, 21q, 23q, 24q)
Доп.точки доступа:
Типило, Х. Т.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Сравнительная генетическая характеристика российских и белорусской популяций зубра (Bison bonasus), североамериканского бизона (Bison bison) и крупного рогатого скота (Bos taurus) / О. В. Костюнина [и др.] // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 2. - С. 35-44

MeSH-главная:
БИЗОН -- BISON (генетика)
ЖВАЧНЫЕ -- RUMINANTS (генетика)
Аннотация: Выполнено сравнительное исследование аллелофонда и генетической структуры двух российских и одной белорусской популяций зубра Bison bonasus с представителями видов Bison bison и Bos taurus. Исследуемые популяции были представлены образцами Окского государственного природного биосферного заповедника (n = 42) и Приокско-Террасного государственного природного биосферного заповедника (n = 69), заповедника «Беловежская пуща» (n = 42), а в качестве групп сравнения были привлечены бизоны (n = 8) и крупный рогатый скот (n = 55). Анализ полиморфизма фрагмента D-петли мтДНК показал наличие единого для всех зубров гаплотипа, отличного от последовательностей бизона и крупного рогатого скота. Исследование 11 микросателлитных маркеров показало сниженное разнообразие зубра по сравнению с бизоном и крупным рогатым скотом. Анализ значений попарных генетических дистанций DJost позволил установить четкую генетическую дифференциацию зубра от групп сравнения. Полученные данные могут быть использованы при оценке популяционно-генетических параметров зубров, для выявления гибридных особей с целью исключения их из размножения, а также для разработки стратегии и мероприятий по сохранению и совершенствованию генетических ресурсов зубра
Виконано порівняльне дослідження алелофонду і генетичної структури двох російських і однієї білоруської популяцій зубра Bison bonasus з представниками видів Bison bison і Bos taurus. Досліджувані популяції були представлені зразками Окського державного природного біосферного заповідника (n = 42) і Приоксько-терасного заповідника (n = 69), заповідника «Біловезька пуща» (n = 42), а в якості груп порівняння були залучені бізони (n = 8) і велика рогата худоба (n = 55). Аналіз поліморфізму фрагмента D-петлі мтДНК показав наявність єдиного для всіх зубрів гаплотипу, відмінного від послідовностей бізона і великої рогатої худоби. Дослідження 11 мікросателітних маркерів показало знижену різноманітність зубра в порівнянні з бізоном і великою рогатою худобою. Аналіз значень попарних генетичних дистанцій DJost дозволив встановити чітку генетичну диференціацію зубра від груп порівняння. Отримані дані можуть бути використані при оцінці популяційно-генетичних параметрів зубрів, для виявлення та елімінації гібридних особин, а також для розробки стратегії і заходів щодо збереження та вдосконалення генетичних ресурсів зубра
Доп.точки доступа:
Костюнина, О. В.
Михайлова, М. Е.
Доцев, А. В.
Землянко, И. И.
Волкова, В. В.
Форнара, М. С.
Акопян, Н. А.
Крамаренко, А. С.
Охлопков, И. М.
Аксенова, П. В.
Цибизова, Е. Л.
Мнацеканов, Р. А.
Зиновьева, Н. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Оцінка взаємодії між малігнізованими та нормальними лімфоцитами периферичної крові людини при їх спільно-роздільному культивуванні / Д. А. Курінний [та ін.] // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 2. - С. 45-51

MeSH-главная:
НОВООБРАЗОВАНИЙ КЛЕТКИ КУЛЬТИВИРУЕМЫЕ -- TUMOR CELLS, CULTURED (метаболизм)
КРОВЬ -- BLOOD (метаболизм)
Аннотация: З використанням методу Comet assay досліджено особливості взаємодії між малігнізованими та нормальними лімфоцитами периферичної крові людини при їх спільно-роздільному культивуванні. В культурі лімфоцитів умовно здорових волонтерів (клітини-свідки) під впливом клітин крові осіб, хворих на ХЛЛ (клітини-індуктори) встановлено зниження показника Tail Moment на фоні збільшення частоти клітин в стані апоптозу. В популяції клітин-індукторів під впливом клітин-свідків зареєстровано статистично значуще (p 0,001) падіння як частоти клітин з високим рівнем пошкоджень ДНК, так і апоптотичної активності. Отримані результати вказують на реалізацію прямого (вплив клітин-індукторів на клітини-свідки) та зворотного (вплив клітин-свідків на клітини індуктори) феномену ТІВЕ
Доп.точки доступа:
Курінний, Д. А.
Рушковський, С. Р.
Демченко, О. М.
Шолойко, В. В.
Пілінська, М. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Генетические модификаторы фенотипа спинальной мышечной атрофии / Н. В. Грищенко [и др.] // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 2. - С. 52-60

MeSH-главная:
МЫШЕЧНАЯ АТРОФИЯ СПИНАЛЬНАЯ -- MUSCULAR ATROPHY, SPINAL (генетика)
Аннотация: Проксимальная спинальная мышечная атрофия (СМА) – аутосомно-рецессивное нейродегенеративное заболевание, обусловленное гомозиготной делецией 7-го экзона гена SMN1. Цель работы: анализ ассоциации аллельного полиморфизма теломерных генов SMN1, NAIP и центромерного гена SMN2 области 5q13 с клиническим фенотипом СМА. Показано, что гомозиготный генотип с теломерной делецией, которая охватывает не только SMN1, но еще и ген NAIP, достоверно чаще наблюдается у пациентов с самым тяжелым типом СМА. Три и более копии SMN2 ассоциировано с более легким фенотипом, количество копий SMN2 намного сильнее влияет на фенотип СМА, чем протяженность теломерной делеции. Установлено, что у СМА-пациентов с гомозиготной делецией SMN1 и NAIP достоверно чаще выявляют 1 копию SMN2. Это может свидетельствовать о наличии большой делеции, охватывающей все три исследуемых гена и ассоциированной с тяжелым типом СМА. Отмечено, что врожденная СМА (0 тип) достоверно реже встречается у девочек, что может указывать на наличие генов модификаторов СМА на Х-хромосоме
Проксимальная спінальна м’язова атрофія (СМА) – аутосомно-рецесивне нейродегенеративне захворювання, обумовлене гомозиготною делецією 7-го екзона гена SMN1. Мета роботи: аналіз асоціації алельного поліморфізму теломерних генів SMN1, NAIP і центромерного гена SMN2 ділянки 5q13 з клінічним фенотипом СМА. Показано, що гомозиготний генотип з теломерною делецією, в якій залучено не тільки ген SMN1, але й ген NAIP, достовірно частіше спостерігається у пацієнтів з найважчим типом СМА. Три і більше копії SMN2 асоційовані з легшим фенотипом, кількість копій SMN2 набагато сильніше впливає на фенотип СМА, ніж протяжність теломерної делеції. Встановлено, що у СМА-пацієнтів з гомозиготною делецією SMN1 і NAIP достовірно частіше виявляють 1 копію SMN2. Це може свідчити про наявність великої делеції, яка охоплює всі три досліджуваних гена і асоційована з важким типом СМА. Відзначено, що вроджена СМА (0 тип) достовірно рідше зустрічається у дівчат, що може вказувати на наявність генів модифікаторів СМА на Х-хромосомі
Доп.точки доступа:
Грищенко, Н. В.
Юрченко, А. А.
Караман, А. С.
Лившиц, Л. А.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Метаболічна інженерія штамів-продуцентів лізину Corynebacterium glutamicum / Г. С. Андріяш [та ін.] // Цитологія і генетика. - 2020. - Том 54, N 2. - С. 61-73

MeSH-главная:
ACTINOMYCETALES -- ACTINOMYCETALES (метаболизм)
ЛИЗИН -- LYSINE (метаболизм)
Аннотация: Огляд присвячено аналізу сучасних досягнень метаболічної інженерії Corynebacterium glutamicum для продукування лізину. Розглянуто ключові гени біосинтезу лізину у C. glutamicum та шляхи створення нових генетично модифікованих штамів. Описана роль різних плазмід, конструювання векторних касет та види промоторів для регуляції експресії генів у C. glutamicum. Наведено інформацію з використання вуглецевмісних субстратів (гексоз, пентоз, молочної кислоти, манітолу) для виробництва лізину. Розглянуто можливості використання технології CRISPR в генетичній інженерії C. glutamicum. Генетичні зміни C. glutamicum дозволили використання альтернативних субстратів та сприяли підвищенню рівня накопичення лізину в культуральній рідині. Узагальнено дані, які можуть слугувати для створення нових штамів-надпродуцентів лізину
Доп.точки доступа:
Андріяш, Г. С.
Секан, О. С.
Тігунова, О. О.
Блюм, Я. Б.
Шульга, С. М.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Association of SLC30A8, CDKAL1, TSF7L2 and HHEX gene polymorphisms with type 2 diabetes in the population of North East India : реферат статті, опублікованої в журналі "Cytology and genetics", № 2, 2020 р. / A. Bhowmick [et al.] // Цитологія і генетика = Cytology and genetics. - 2020. - Т. 54, № 2. - P74-76

MeSH-главная:
ДИАБЕТ САХАРНЫЙ -- DIABETES MELLITUS (генетика)
ПОЛИМОРФИЗМ ГЕНЕТИЧЕСКИЙ -- POLYMORPHISM, GENETIC (генетика)
Аннотация: India currently has the second largest number of individuals suffering from diabetes across the world. Hence, it is pertinent to explore the genetic variations in Indian populations to comprehend the extent of genetic heterogeneity. We studied the association of gene variations of four candidate genes [SLC30A8 (rs11558471), CDKAL1 (rs94655871), TCF7L2 (rs12255372) and HHEX (rs1111875)] with Type 2 Diabetes (T2D) in the North East Indian population on whom there is very little data available. DNA was extracted from 155 diabetic patients and 100 non-diabetic controls. Genotyping was performed by Polymerase chain reaction-Restriction fragment length polymorphism (PCR-RFLP). Logistic regression analysis was performed to detect the association between genetic variants and type 2 diabetes. The CT genotype of rs9465871 (CDKAL1 gene) showed significant protection against diabetes [OR = 0.39 (0.17–0.91), p = 0.029] as compared to the CC genotype even after adjusting for age, sex and BMI. When analysed under a recessive model, the GG genotype of rs1111875 (HHEX gene) also showed significant protection against diabetes [OR = 0.38 (0.18–0.82), p = 0.014] as compared to the AA+AG genotypes. Both these findings did not remain significant after Bonferroni threshold of p = 0.0041 was applied. There is considerable variation in the pattern of association of these genes with T2D amongst the North East Indian population, when compared to the other ethnically and geographically diverse Indian populations
Нараз Індія займає друге місце у світі за кількістю осіб, що хворіють на діабет. Отже, важливо дослідити генетичні варіації серед населення Індії, аби зрозуміти обсяги генетичної гетерогенності. Ми вивчали асоціацію генетичних варіацій чотирьох генів-кандидатів [SLC30A8 (rs11558471), CDKAL1 (rs94655871), TCF7L2 (rs12255372) та HHEX (rs1111875)] з розвитком цукрового діабету 2 типу (T2D) у населення північно-східної Індії, дані щодо яких обмежені. ДНК отримали від 155 осіб, що хворіють на діабет, та 100 осіб контрольної групи без діабету. Генотипування виконували за допомогою полімеразно-ланцюгової реакції-поліморфізму довжин рестрикційних фрагментів (PCR-RFLP). Логістичний регресивний аналіз було застосовано з метою виявлення асоціації між генетичними варіантами та цукровим діабетом. Генотип CT rs9465871 (CDKAL1 ген) продемонстрував значний захист від розвитку цукрового діабету [OR = 0,39 (0,17–0,91), p = 0,029] порівняно з генотипом CC навіть після коригування в розрізі віку, статі та ІМТ. Під час аналізу на рецесивній моделі генотип GG rs1111875 (HHEX ген) також продемонстрував значний захист від розвитку цукрового діабету [OR = 0,38 (0,18–0,82), p = 0,014] порівняно з генотипами AA+AG. Обидва ці результати втратили свою значимість після застосування порогу Бонферонні в p = 0,0041. Існує значна варіативність у схемі асоціації цих генів з розвитком цукрового діабету серед населення північно-східної Індії порівняно з іншими етнічно та географічно різноманітними групами населення Індії
Доп.точки доступа:
Bhowmick, A.
Sarkar, P.
Baruah, M. P.
Bodhini, Dh.
Radha, V.
Mohan, V.
Banu, S.

Свободных экз. нет

Найти похожие

10.

Effect of Mi gene and nematode resistance on tomato genotypes using molecular and screening assay : реферат статті, опублікованої в журналі "Cytology and genetics", № 2, 2020 р. / R. Bozbuga [et al.] // Цитологія і генетика = Cytology and genetics. - 2020. - Т. 54, № 2. - P77-79

Аннотация: The Mi gene is known to involve in the resistance response to some Root knot nematodes, Meloidogyne spp. in tomato plants Lycopersicon esculentum. Root knot nematodes cause significant damages to almost all crops in the world. Among Meloidogyne species, Meloidogyne incognita is one of the most damages species causing a vast amount of crop loss including tomato plants. The resistance gene may be found in some tomato genotypes or cultivars. Determining the resistance gene, Mi, in tomato cultivars is very important to control root knot nematodes. For this purpose, this study was conducted in 99 tomato genotypes that were screened for resistance against Meloidogyne incognita in molecular and screening assays. Results revealed that Mi gene was only determined in one genotype (Tom113). The result of the screening assay indicated that one of the genotypes (Tom113) showed an immune reaction against the nematode; two genotypes (Tom146, Tom141) were found intermediate; 17 genotypes moderately susceptible, 43 genotypes susceptible and 36 genotypes found highly susceptible. Results of the screening assay confirmed the presence of Mi gene in a tomato genotype, which accompanied with a decreased ability for the nematode in causing the infection. Immune and some promising genotypes are thought as important genetic tools for breeding studies for future works
Відомо, що ген Mi бере участь у захисній реакції до деяких нематод кореневої гнилі, Meloidogyne spp. у рослин помідорів Lycopersicon esculentum. Нематоди кореневої гнилі спричиняють значну шкоду майже всім рослинам світу. Серед виду Meloidogyne, Meloidogyne incognita є одним з найбільше вражених видів, що викликає великі втрати рослин, включаючи рослини помідорів. Ген стійкості можна знайти в деяких генотипах або сортах помідорів. Визначення гену стійкості, Mi, у сортах помідорів є дуже важливим для контролю нематод кореневої гнилі. З цією метою проводили дослідження 99 генотипів помідорів, які за допомогою молекулярного та скринінгового дослідження перевірили на стійкість до Meloidogyne incognita. Результати продемонстрували, що ген Mi був визначений лише в одному генотипі (Tom113). Результат скринінгового дослідження вказав на те, що один з генотипів (Tom113) продемонстрував імунну реакцію до нематоди; два генотипи (Tom146, Tom141) були визначені як проміжні; 17 генотипів – дещо чутливі, 43 генотипи – чутливі і 36 генотипів були визначені як високочутливі. Результати скринінгового дослідження підтвердили присутність гену Mi у генотипі помідорів, яка супроводжувалась зниженою здатністю нематоди спричиняти інфікування. Вважається, що нечутливі та інші перспективні генотипи є важливими генетичними інструментами для селекційних досліджень у майбутніх роботах
Доп.точки доступа:
Bozbuga, R.
Dasgan, H. Y.
Akhoundnejad, Y.
Imren, M.
Gunay, O. C.
Toktay, H.

Свободных экз. нет

Найти похожие

11.

Detection of Alkali-labile sites on satellite DNA by DNA breakage coupled with fluorescence in situ hybridization (DNA-FISH) monitor DNA damage in cervical epithelial cells : реферат статті, опублікованої в журналі "Cytology and genetics", № 2, 2020 р. / C. Garcia-Vielma [et al.] // Цитологія і генетика = Cytology and genetics. - 2020. - Т. 54, № 2. - P80-82

Аннотация: Satellite DNA is the main component of functional centromeres and forms the main structural constituent of heterochromatin. The presence of alkali-labile sites (ALSs) is a feature inherent to chromatin structure. Here we aimed to characterize ALSs in different satellite DNA loci in cervical epithelial cells using DNA breakage detection coupled with fluorescence in situ hybridization (DBD–FISH). Cervical epithelial cells embedded in an agarose matrix were deproteinized and exposed to alkaline denaturation, which generated single-stranded DNA (ssDNA) starting from the ends of spontaneous basal DNA breaks and ALSs. The amount of ssDNA produced within a specific sequence area could be detected by DBD–FISH using specific probes. The DBD–FISH signals, which were corrected for respective FISH signals during metaphase, were remarkably stronger in the 5 bp classical satellite DNA domains analyzed (D1Z1, D9Z3, and D16Z3) compared with alphoid satellite regions (D3Z1, D8Z2, and DXZ1). D1Z1 locus of chromome-1 being the most affected by alkali denaturation, and contrary, D3Z1 locus of chromosome –3 was the least sensitive to alkali treatment. These findings suggest a high density of constitutive ALSs–probably abasic sites–within the 5 bp satellite DNA sequences in cervical epithelial cells. The presence and relative abundance of ALSs might help explain the high frequency of spontaneous breakage and rearrangements in the pericentromeric heterochromatin of chromosomes 1, 9, and 16 when this chromatin region is undercondensed spontaneously or via induction, such as following viral infections. ALSs in these sequences could be useful tools to monitor DNA damage in cases of cervical carcinogenesis., ALSs on these sequences could be useful tools to monitor DNA damage in cases of cervical carcinogenesis
Сателітна ДНК – це головний компонент функціональних центромер, який утворює основну структурну складову гетерохроматину. Присутність лужно-лабільних сайтів (ЛЛС) – це властивість, притаманна структурі хроматину. Метою цієї роботи було охарактеризувати ЛЛС у різних локусах сателітних ДНК у цервікальних епітеліальних клітинах, використовуючи виявлення розривів ДНК у поєднанні з флуоресцентною гібридизацією in situ (DBD–FISH). Цервікальні епітеліальні клітини, вставлені в агарозну матрицю, були звільнені від білків і піддані впливу лужної денатурації, після чого були сформовані однониткові ДНК (ssДНК), починаючи з кінців спонтанних розривів основних ДНК та ЛЛС. Кількість ssДНК, утворених в межах певної ділянки послідовності, визначали за методом DBD–FISH з використанням певних зондів. Сигнали DBD–FISH, скореговані щодо відповідних сигналів FISH під час метафази, були значно сильнішими у проаналізованих класичних доменах сателітних ДНК на 5 п.н. (D1Z1, D9Z3 та D16Z3) порівняно з альфа сателітними регіонами (D3Z1, D8Z2 та DXZ1). Лужна денатурація найбільше вплинула на D1Z1 локус хромосоми-1, і навпаки, локус D3Z1 хромосоми–3 був найменш чутливим до впливу лужного середовища. Ці результати демонструють високу щільність конститутивних ЛЛС – можливих AP-сайтів – у межах послідовностей сателітних ДНК на 5 п.н. у цервікальних епітеліальних клітинах. Присутність та відносна розповсюдженість ЛЛС може бути поясненням високої частотності спонтанних розривів та перебудов у перицентромерному гетерохроматині хромосом 1, 9 і 16, коли відбувається спонтанне або індуковане блокування конденсації цієї ділянки хроматину, подібно до наслідків вірусної інфекції. ЛЛС у таких послідовностях можуть бути корисним інструментом моніторингу пошкоджень ДНК у випадку цервікального канцерогенезу
Доп.точки доступа:
Garcia-Vielma, C.
Cortes-Gutierrez, E. I.
Garcia Salas, J. A.
Davila-Rodrigues, M. I.

Свободных экз. нет

Найти похожие

Тематический навигатор

Статистика обращений

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)