Реакция тканей на имплантацию микрочастиц из резорбируемых полимеров при внутримышечном введении [Текст] / Е. И. Шишацкая, О. Н. Войнова, А. В. Горева // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины : Междунар. науч.- практ. журн. - 2007. - Т. 144, № 12. - С. 635-639. - Библиогр.: с. 639-639

Рубрики: Полимеры--фарм

   Биомедицинская технология


   Абсорбируемые имплантаты


   Ткани--действ преп--метаб


Дод.точки доступу:
Шишацкая, Е. И.
Войнова, О. Н.
Горева, А. В.

Вільних прим. немає




   
    Биодеградирующий имплантат с дексаметазоном [Текст] // Новое в офтальмологии. - 2012. - № 2. - С. 69-70

Рубрики: Желтого пятна отек кистоидный--лек тер

   Дексаметазон--прием


   Абсорбируемые имплантаты


Вільних прим. немає




    Фуркало, С. Н.
    Биодеградирующие коронарные стенты : история применения и собственный опыт [Текст] / С. Н. Фуркало, И. В. Хасянова, Е. А. Власенко // Клінічна хірургія. - 2014. - № 10. - С. 23-26


MeSH-головна:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА -- MYOCARDIAL ISCHEMIA (хирургия)
МИОКАРДА РЕВАСКУЛЯРИЗАЦИЯ -- MYOCARDIAL REVASCULARIZATION (методы)
СТЕНТЫ -- STENTS (использование)
АБСОРБИРУЕМЫЕ ИМПЛАНТАТЫ -- ABSORBABLE IMPLANTS
Кл.слова (ненормовані):
БИОДЕГРАДИРУЮЩИЕ СТЕНТЫ
Дод.точки доступу:
Хасянова, И. В.
Власенко, Е. А.

Вільних прим. немає




    Шимон, В. М.
    Роль корегуючої остеотомії п’яткової кістки із пластикою біосклокерамічним імплантом при лікуванні деформації стопи на фоні неврологічних захворювань [Текст] / В. М. Шимон, А. А. Шерегій // Львівський медичний часопис. - 2020. - Т. 26, № 1. - С. 47-52. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
ПЛОСКОСТОПИЕ -- FLATFOOT (осложнения, патофизиология, терапия, этиология)
НЕВРОЛОГИЧЕСКИЕ СИМПТОМЫ ПРИ ПАТОЛОГИЧЕСКИХ СОСТОЯНИЯХ -- NEUROLOGIC MANIFESTATIONS
КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции)
СТОПЫ КОСТИ -- FOOT BONES (повреждения, хирургия)
АБСОРБИРУЕМЫЕ ИМПЛАНТАТЫ -- ABSORBABLE IMPLANTS (использование, тенденции)
Анотація: Плоскостопість - часта патолоґія, яка обтяжує перебіг низки невролоґічних захворювань, в тому числі таких як ДЦП, Spina bifida і, водночас, є наслідком тривалого дисбалансу м’язів
Згідно даних, отриманих в нашому спостереженні та даних літератури метод подовження п’яткової кістки із застосуванням остеопластики з біосклокерамічного імпланту може застосовуватись як метод вибору при лікуванні невролоґічної симптоматичної плоскостопості. Отримані позитивні результати при корекції кутових деформацій та утримання сталої форми, близької до нормальних значень п’яткової кістки у співвідношенні зі скелетом стопи свідчать про доцільність використання даного методу в клінічній практиці
Дод.точки доступу:
Шерегій, А. А.

Вільних прим. немає




   
    Хрестоматія лікування пахвинних гриж [Текст] = Chrestomaty of the treatment of inguinal hernia / М. Г. Гончар [та ін.]. - Електрон. текст. дані // Art of Medicine. - 2024. - N 1. - С. 254-258. - Бібліогр.: в кінці ст.


MeSH-головна:
ХИРУРГИЧЕСКИЕ ОПЕРАЦИИ ВОССТАНОВИТЕЛЬНЫЕ -- RECONSTRUCTIVE SURGICAL PROCEDURES (история, методы, тенденции)
ГРЫЖА ПАХОВАЯ -- HERNIA, INGUINAL (патофизиология, хирургия, этиология)
ХИРУРГИЯ ПЛАСТИЧЕСКАЯ -- SURGERY, PLASTIC (использование, методы, тенденции)
АБСОРБИРУЕМЫЕ ИМПЛАНТАТЫ -- ABSORBABLE IMPLANTS (использование, тенденции)
ЛАПАРОСКОПИЯ -- LAPAROSCOPY (использование, история, методы, стандарты, тенденции)
Анотація: Хірургічне лікування пахвинних гриж на сьогодні не має альтернативи. Операції з цього приводу за частотою посідають перше місце серед планових хірургічних втручань як у нашій країні, так і за кордоном. Це зумовлює медичну й соціальну значущість проблеми. У статті проведений історичний екскурс розвитку лікування пахових гриж, починаючи з древніх часів і до сьогодення. Підсумок досягнень медицини в лікуванні гриж схематично окреслив Оганес Зардарян (2019): Авіцена, який жив приблизно на початку ХI століття, запропонував застосовувати аускультацію для диференціальної діагностики грижі й гідроцеле. Уільям Саличет, який жив в 1250 році, був прихильником збереження яєчка при герніотомії. Роланд з Парми у 1383 році запропонував вправляти защемлені грижі хворим лежачи на спині з незначно піднятим догори тазом. Гай де Шауляк, який проживав у XIV столітті, автор книги «Chirugia Magna», помітив різницю між пахвинною і стегновою грижами. Він, так само як і Роланд, вірив у ручне вправлення грижі в положенні Тренделенбурга. Габріель Фаллопій – відомий анатом, який вивчав жіночу статеву систему і описав фаллопієві труби, внаслідок спостережень відзначив високу розповсюдженість гриж у співаків і монахів. Лоренц Гейстер, який проживав в Амстердамі у XVIII столітті, зробив перший опис прямої пахвинної грижі. Петрус Кампер з Лейдена приблизно в той же час, що і Гейстер, описав ретельну хірургічну анатомію пахвинної грижі і поверхневий листок, який з передньої стінки безпосередньо переходить у відповідну фасцію стегна, промежини і в м’язову оболонку – фасція Кампера. Франц Гессельбах описав зв’язку, яка отримала його ім’я, а також трикутник – місце виходу прямих пахвинних гриж. У середині XIX століття брати Мейо запропонували спосіб операції пупкових гриж шляхом утворення дуплікатури апоневрозу в горизонтальному напрямку. У той же час український хірург Кирило Михайлович Сапежко запропонував свій метод створення дуплікатури у вертикальному напрямку з накладанням поодиноких, а не П-подібних швів. Звичайно, це не повний перелік досягнень медицини за тисячоліття, але він дає певне уявлення про розвиток хірургії пахвинних гриж у світі. Висновки. Важливим етапом подальшого розвитку хірургії пахвинних гриж є експериментальна розробка і впровадження у клінічну практику синтетичних та алопластичних матеріалів, застосування яких дозволить значно знизити відсоток рецидивів. На сучасному етапі хірургії гриж, починаючи з 80-х років ХХ століття, підхід до лікування став диференційованим у кожному конкретному випадку, а методикою алопластики пахових гриж, яка стала «золотим стандартом», володіють практично всі хірурги сьогодення
Surgical treatment of inguinal hernias currently has no alternative. Operations in this regard are the most frequent among planned surgical interventions both in our country and abroad. This determines the medical and social significance of the problem. Patients with abdominal wall hernias make up 8-18% of the total number of surgical inpatients, and the specific weight of inguinal hernias is 70-75%. For almost 4 thousand years, a huge amount of material has been accumulated on the study of the etiology and pathogenesis of inguinal hernias, and the technique of surgical intervention has been improved. Along with this, the problems of herniology have not become less relevant because the results of treatment cannot fully satisfy either patients or surgeons. The article provides a historical tour of the development of inguinal hernia treatment, starting from ancient times to the present. The summary of the achievements of medicine in the treatment of hernias was schematically drawn by Hovhannes Zardaryan (2019): Avicenna, who lived around the beginning of the 11th century, suggested using auscultation for the differential diagnosis of hernia and hydrocele. William Salichet, who lived in 1250, was a supporter of preserving the testicle during herniotomy. Roland from Parma in 1383 proposed to exercise pinched hernias with patients lying on their backs with the pelvis slightly elevated. Guy de Chauliac, who lived in the 14th century, author of the book "Chirugia Magna", noticed the difference between inguinal and femoral hernias. He, like Roland, believed in manual hernia repair in the Trendelenburg position. Gabriel Fallopius is a famous anatomist who studied the female reproductive system and described the fallopian tubes, as a result of his observations he noted the high prevalence of hernias in singers and monks. Lorenz Heister, who lived in Amsterdam in the 18th century, made the first description of a direct inguinal hernia. Petrus Camper from Leiden, at about the same time as Heister, described the detailed surgical anatomy of the inguinal hernia and the superficial sheet, which from the front wall directly passes into the corresponding fascia of the thigh, perineum and into the muscle sheath - Camper's fascia. Franz Hesselbach described the ligament that is named after him, as well as the triangle - the exit point of direct inguinal hernias. In the middle of the 19th century, the Mayo brothers proposed a method of operating umbilical hernias by forming a duplication of the aponeurosis in the horizontal direction. At the same time, the Ukrainian surgeon Kyrylo Mykhailovych Sapezhko proposed his method of creating duplication in the vertical direction with the application of single, not U-shaped, sutures. Of course, this is not a complete list of medical achievements over the millennium, but it gives a certain idea of the development of inguinal hernia surgery in the world
Дод.точки доступу:
Гончар, М. Г.
Кучірка, Я. М.
Мельник, І. В.
Чурпій, І. К.
Федорика, Р. Я.
Міщук, В. В.
Дяків, М. В.

Вільних прим. немає




   
    Comparative assessment of tissue response to a mesh implant made of polypropylene modified with carbon nanotubes and silver nanoparticles [] = Порівняльна оцінка реакції тканин на сітчастий імплантат з поліпропілену, модифікованого вуглецевими нанотрубками та наночастинками срібла / O. A. Viltsaniuk [та ін.] // Вісник морфології. - 2024. - Т. 30, № 1. - С. 5-15. - Bibliogr. at the end of the art.


MeSH-головна:
АБСОРБИРУЕМЫЕ ИМПЛАНТАТЫ -- ABSORBABLE IMPLANTS (использование, классификация, тенденции)
ПОЛИПРОПИЛЕНЫ -- POLYPROPYLENES (анализ, фармакология)
НАНОЧАСТИЦЫ МЕТАЛЛОВ -- METAL NANOPARTICLES (анализ, терапевтическое применение)
НАНОТРУБОЧКИ УГЛЕРОДНЫЕ -- NANOTUBES, CARBON (анализ, использование)
СЕРЕБРО -- SILVER (анализ, терапевтическое применение)
МОРФОЛОГИЧЕСКИЕ И МИКРОСКОПИЧЕСКИЕ ПОКАЗАТЕЛИ -- MORPHOLOGICAL AND MICROSCOPIC FINDINGS
ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS
Анотація: Treatment of abdominal hernias remains one of the most urgent problems of modern surgery. A large number of complications after hernia operations require the development of new types of implants for tissue plastic surgery. The purpose of the study is to carry out an experimental comparative assessment of tissue reaction to the implantation of the developed polypropylene mesh implant modified with carbon nanotubes and silver nanoparticles. Research was conducted on 105 sexually mature laboratory rats in three series of experiments (35 rats each). In the first series, polypropylene mesh implants were implanted in the tissues of the anterior abdominal wall, in the second – polypropylene implants coated with an antiseptic, and in the third – polypropylene implants modified with carbon nanotubes and silver nanoparticles. Animals were removed from the experiment after preliminary anesthesia 3, 5, 7, 14, 21, 30 and 90 days after the operation. The tissues of the abdominal wall were taken together with the implants, histological preparations were made, which were stained with hematoxylin and eosin and according to Van Gieson. We studied the composition and ratio of elements of cell infiltration in tissues with further statistical processing of the obtained data. It was established that during the implantation of mesh edoprostheses, regardless of their type, necrotic changes with reactive inflammation, the presence of inflammatory cell infiltrate, tissue swelling and microcirculation disorders were detected in the tissues 3-5 days after the operation. Under the condition of implantation of the developed mesh, a less pronounced exudative phase of inflammation and an earlier onset of the reparation phase were detected. Depending on the type of implant used, the subsequent reaction differed between the groups of experimental animals, which was evidenced by the regression of inflammatory phenomena in the tissues and the processes of formation of the fibrous capsule around the implants. During the implantation of nanomodified mesh implants by the 7th day of the experiment, the exudative phase of inflammation ended and the formation of a thin connective tissue capsule began, the formation of which was completed by the 21st day of observation, while when the mesh was implanted with polypropylene and polypropylene with an antimicrobial coating, the formation of the capsule lasted up to 30 days. Thus, it was established that the exudative phase of inflammation continues in the tissues around the implantation of classic polypropylene and polypropylene meshes with an antimicrobial coating up to the 14th day of the experiment, and the connective tissue capsule is formed up to the 30th day. At the same time, in the tissues around the mesh implants made of polypropylene modified with carbon nanotubes and silver nanoparticles, the exudative phase of inflammation ended by the 7th day of the experiment. This ensured the intensity of reparative regeneration processes and the separation of the implant from the surrounding tissues by a thin connective tissue capsule for up to 21 days of observation
Лікування гриж живота залишається однією з найбільш актуальних проблем сучасної хірургії. Велика кількість ускладнень після операцій з приводу гриж потребує розробки нових видів імплантатів для проведення пластики тканин. Мета дослідження – провести в експерименті порівняльну оцінку реакції тканин на імплантацію розробленого сітчастого імплантату з поліпропілену, модифікованого вуглецевими нанотрубками та наночастинками срібла. Дослідження проведені на 105 статевозрілих лабораторних щурах в трьох серіях дослідів (по 35 щурів у кожній). У першій серії в тканини передньої черевної стінки були імплантовані поліпропіленові сітчасті імплантати, в другій – поліпропіленові імплантати з покриттям антисептиком, а в третій – поліпропіленові імплантати, модифіковані вуглецевими нанотрубками та наночастинками срібла. Тварин виводили з досліду після попереднього знеболення через 3, 5, 7, 14, 21, 30 та 90 діб після операції. Вилучали тканини черевної стінки разом з імплантатами, виготовляли гістологічні препарати, які забарвлювали гематоксиліном і еозином та за Ван-Гізон. Вивчили склад і співвідношення елементів клітинної інфільтрації в тканинах з подальшою статистичною обробкою отриманих даних. Встановлено, що при імплантації сітчастих ендопротезів незалежно від їх виду на 3-5 доби після операції в тканинах виявлялися некротичні зміни з реактивним запаленням, наявність запального клітинного інфільтрату, набряк тканин та порушення мікроциркуляції. За умови імплантації розробленої сітки виявляли менш виражену ексудативну фазу запалення і більш ранній початок фази репарації. В залежності від виду використаного імплантату подальша реакція відрізнялась між групами експериментальних тварин, про що свідчили регрес явищ запалення в тканинах та процеси формування фіброзної капсули навколо імплантатів. При імплантації наномодифікованих сітчастих імплантатів до 7 доби експерименту ексудативна фаза запалення завершувалась і починалось формування тонкої сполучнотканинної капсули, формування якої завершувалось до 21 доби спостереження, тоді як при імплантації сітки з поліпропіленом та поліпропіленом з антимікробним покриттям формування капсули тривало до 30 доби. Таким чином, встановлено, що в тканинах навколо імплантації класичних сіток з поліпропілену та поліпропілену з антимікробним покриттям до 14 доби експерименту триває ексудативна фаза запалення, а сполучнотканинна капсула формується до 30 доби. В той же час, в тканинах навколо сітчастих імплантатів з поліпропілену, модифікованого вуглецевими нанотрубками та наночастинками срібла, ексудативна фаза запалення завершувалась до 7 доби експерименту. Це забезпечувало інтенсивність процесів репаративної регенерації та відмежування імплантату від навколишніх тканин тонкою сполучнотканинною капсулою до 21 доби спостереження
Дод.точки доступу:
Viltsaniuk, O. A.
Kravchenco, V. M.
Viltsaniuk, O. O.
Dereziuk, A. V.
Sheremeta, R. O.

Вільних прим. немає