Хоршид, С. М. Распознавание и лечение предраковых состояний кожи [Текст] / С. М. Хоршид, М. А. Рустин // Лечащий врач. - 1999. - № 5. - С. 4-7 MeSH-головна: КОЖНЫЕ БОЛЕЗНИ -- SKIN DISEASES (терапия) ПРЕДРАКОВЫЕ СОСТОЯНИЯ -- PRECANCEROUS CONDITIONS (терапия) КЕРАТОЗЫ -- KERATOSIS (терапия) Дод.точки доступу: Рустин, М. А. Вільних прим. немає |
Кондрашов, Г. В. Доброкачественный тип ассаnthosis nigricans [Текст] / Г. В. Кондрашов // Российский журнал кожных и венерических болезней. - 2003. - № 5. - С. 28-32 Рубрики: Кератозы ACANTHOSIS NIGRICANS Вільних прим. немає |
Бородина, Н. В. Возможные осложнения ортокератологии для коррекции миопии [Текст] / Н. В. Бородина, Г. М. Мусаева, М. В. Кобзова // Вестник офтальмологии. - 2011. - № 4. - С. 56-59 Рубрики: Кератозы Миопия Микроскопия конфокальная Астигматизм Дод.точки доступу: Мусаева, Г. М. Кобзова, М. В. Вільних прим. немає |
Случай сочетания шиповидного фолликулярного кератоза Кроккера - Адамсона, красного плоского лишая и синдрома Литтла - Лассюэра у юноши 17 лет [Текст] / Н. А. Слесаренко [и др.] // Вестник дерматологии и венерологии. - 2014. - № 4. - С. 68-74 Рубрики: описание случая MeSH-головна: ЛИШАЙ ПЛОСКИЙ -- LICHEN PLANUS КЕРАТОЗЫ -- KERATOSIS Дод.точки доступу: Слесаренко, Н. А. Утц, С. Р. Давтян, В. А. Епифанова, А. Ю. Решетникова, Е. М. Штода, Ю. М. Вільних прим. немає |
Возможности наружной терапии дискоидной красной волчанки [Текст] / С. Лебедева [и др.] // Врач. - 2015. - № 2. - С. 49-51 MeSH-головна: ВОЛЧАНКА КРАСНАЯ ДИСКОИДНАЯ -- LUPUS ERYTHEMATOSUS, DISCOID (лекарственная терапия) КЕРАТОЗЫ -- KERATOSIS (лекарственная терапия) ТАКРОЛИМУС -- TACROLIMUS (терапевтическое применение) ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS Дод.точки доступу: Лебедева, С. Теплюк, Н. Белоусова, Т. Новоселов, В. Парамонов, А. Грабовская, О. Вільних прим. немає |
Бабак, І. Д. Оптимізація лікування сквамозно-гіперкератотичної форми мікозу ступень у хворих на цукровий діабет 2-го типу [Текст] / І. Д. Бабак, О. А. Білинська, І. О. Чаплик-Чижо // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2017. - N 4. - С. 96-97 MeSH-головна: ДИАБЕТ САХАРНЫЙ, ТИП 2 -- DIABETES MELLITUS, TYPE 2 (осложнения) ДЕРМАТОФИТИЯ СТОПЫ -- TINEA PEDIS (профилактика и контроль, терапия, этиология) ОМОЗОЛЕЛОСТЬ -- CALLOSITIES (профилактика и контроль, терапия, этиология) КЕРАТОЗЫ -- KERATOSIS (профилактика и контроль, терапия, этиология) ДЕРМАТОЛОГИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- DERMATOLOGIC AGENTS (терапевтическое применение) Анотація: Шкірні зміни можуть слугувати маркерами ендокринних захворювань. Знання цих стигм, які візуально діагностуються, можуть слугувати маркерами ендокринної патології та сприятимуть скеруванню на додаткові консультації фахівців і лабораторно-інструментальні дослідження для встановлення діагнозу та призначення адекватної зовнішньої терапії. Дерматологічна патологія, що поєднується із цукровим діабетом, не зумовлена ступенем порушення вуглеводного обміну. Серед найпоширеніших дерматологічних захворювань у хворих на цукровий діабет 2-го типу є сквамозно- гіперкератотична форма мікозу ступень. Шкірна симптоматика розвивається повільно, починаючи з утворення неболючих омозолілостей та гіперкератозу в ділянках, що зазнавали тиску. Одним із чинників, що сприяє виникненню та приєднанню грибкової інфекції, є порушення кровообігу та травматизація шкіри стоп, особливо в разі анатомічно неправильно підібраного взуття. Поява омозолілостей та гіперкератозу — природна реакція організму на постійні тиск і тертя, яких зазнає підошовна поверхня стопи. Однією з ланок розв’язання проблеми є підбір адекватного препарату, який містить компоненти з виразними кератолітичними та гідратуючими властивостями Дод.точки доступу: Білинська, О. А. Чаплик-Чижо, І. О. Вільних прим. немає |
Бобро, Л. Алгоритм ранньої діагностики діабетичної остеоартропатії в практиці сімейного лікаря [Текст] / Л. Бобро // Бібліотека сімейного лікаря та сімейної медсестри. - 2018. - № 5. - С. 52-53 MeSH-головна: ВРАЧИ СЕМЕЙНЫЕ -- PHYSICIANS, FAMILY (тенденции) ДИАБЕТИЧЕСКАЯ СТОПА -- DIABETIC FOOT (патофизиология, хирургия, этиология) ОСТЕОАРТРОПАТИЯ ПЕРВИЧНАЯ ГИПЕРТРОФИЧЕСКАЯ -- OSTEOARTHROPATHY, PRIMARY HYPERTROPHIC (диагностика, профилактика и контроль, этиология) КЕРАТОЗЫ -- KERATOSIS (осложнения, этиология) СТОПЫ КОСТИ -- FOOT BONES (патология) Анотація: Щороку в Україні припадає 30% усіх ліжко-днів, повязаних з ураженням ніг нетравматичного характеру, на пацієнтів із синдромом діабетичної стопи (СДС). За даними ВООЗ, майже у 5% хворих на цукровий діабет (ЦД) виникає ураження стоп, яке проявляється СДС. Ризик ампутацій нижніх кінцівок у таких пацієнтів у 25 разів вищий, ніж у загальній популяції. Після перенесеної ампутації однієї ноги у 42% осіб протягом перших 3 років проводять ампутацію другої ноги, 56% пацієнтів потребують ампутації другої ноги протягом подальших 3-5 років Вільних прим. немає |
Застосування "Теобону-дитіомікоциду" в лікуванні грибкових захворювань стоп, ускладнених гіперкератозом [Текст] / Л. М. Шкарапута [та ін.] // Український журнал дерматології, венерології, косметології. - 2019. - N 2. - С. 50-54. - Бібліогр. наприкінці ст. MeSH-головна: ДЕРМАТОФИТИЯ СТОПЫ -- TINEA PEDIS (лекарственная терапия, осложнения) КЕРАТОЗЫ -- KERATOSIS (терапия, этиология) КЕРАТОЛИТИЧЕСКИЕ СРЕДСТВА -- KERATOLYTIC AGENTS (прием и дозировка, терапевтическое применение) ПРОТИВОГРИБКОВЫЕ СРЕДСТВА -- ANTIFUNGAL AGENTS (прием и дозировка, терапевтическое применение) ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТОВ АНАЛИЗ -- TREATMENT OUTCOME ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS Анотація: Сьогодні майже 30 % населення Землі страждає від мікозів, з яких найбільш поширеними є мікози стоп. Складну проблему становить лікування мікозів, ускладнених гіперкератозом. Мета роботи — визначити ефективність вітчизняного оригінального антимікотика «Теобон-дитіомікоцид» у лікуванні грибкових захворювань стоп, ускладнених гіперкератозом. Матеріали та методи. В ході дослідження застосовували зареєстровані в Україні лікарські засоби: «Теобон-дитіомікоцид» у формі 3 % водного розчину ex tempore і 5 % мазі на основі парафіну білого м’якого. Спосіб лікування мікозу з вираженим гіперкератозом передбачав розм’якшення грубого рогового шару, видалення відмерлих клітин епідермісу з подальшою обробкою стоп, включаючи нігті, 3 % водним розчином субстанції препарату і використання 5 % мазі. Лікування проведено 12 пацієнтам віком від 25 до 63 років з різними формами ускладненого мікозу стоп. Результати та обговорення. Лікування хворих за запропонованою схемою із використанням «Теобону-дитіомікоциду» виявилось ефективним. На 3-тю — 5-ту добу відзначено значне поліпшення стану пацієнтів: зникли неприємні суб’єктивні відчуття, на 9-й день тріщини повністю епітелізувались, гіперкератоз усунуто. Зовнішня терапія при лікуванні мікозів шкіри «Теобоном-дитіомікоцидом» не спричинила патологічних змін лабораторних показників крові, що дає підставу відзначити відсутність негативного впливу препарату на організм пацієнтів. Досягнення повного клінічного лікування зафіксовано на 20—30-ту добу. Висновки. Оригінальний вітчизняний антимікотик «Теобон-дитіомікоцид», що виявляє виражений антибактеріальний ефект, високоефективний у лікуванні грибкових уражень стоп, ускладнених гіперкератозом. Препарат визнано конкурентоспроможним щодо відомих зарубіжних протигрибкових засобів місцевої дії Today, almost 30 % of the world’s population suffers from mycoses, of which the most common are mycoses of the feet. The treatment of mycoses complicated by hyperkeratosis is a difficult problem. Objective — to determine the effectiveness of using the domestic original antimycotic Theobon-dithiomycocide for the treatment of fungal diseases of feet, complicated by hyperkeratosis. Materials and methods. In the course of the study, drugs registered in Ukraine were used: Teobon-dithiomycocide as 3 % aqueous solution ex tempore and 5 % ointment based on white soft paraffin. A method of treating mycosis with severe hyperkeratosis involves softening the coarse stratum corneum, removing the dead cells of the epidermis with the subsequent treatment of the feet, including the nails, by 3 % aqueous solution of the drug substance and further therapy using 5 % ointment. The treatment was performed on 12 patients aged 25 to 63 years with a different form of complicated foot fungal mycoses. Results and discussion. Treatment of patients according to the proposed scheme with the use of Teobon-dithiomycocide showed its effectiveness. After 3—5 days of treatment, the patients showed significant improvement, unpleasant subjective sensations were eliminated. On the 9th day the cracks completely epithelialized, hyperkeratosis disappeared. External therapy in the treatment of mycoses of the skin with Teobon-dithiomycocide did not lead to pathological changes in laboratory blood parameters, which gives reason to argue about the absence of a negative effect of the drug on the patient’s body. Achievement of a complete clinical cure was recorded on days 20—30. Conclusions. The use of the original domestic antimycotic Theobon-dithiomycocide with a pronounced antibacterial effect provides a fairly high efficacy in the treatment of fungal foot infections complicated by hyperkeratosis and is competitive in comparison with the well-known foreign antifungal drugs of local actions Дод.точки доступу: Шкарапута, Л. М. Митрохіна, Л. Л. Тищенко, Л. О. Шевченко, Л. А. Морозова, І. П. Степаненко, В. І. Цехмістер, Я. В. Голіков, В. А. Вільних прим. немає |
Clinical case of keratoacanthoma [Текст] = Клінічний випадок кератоакантоми / M. S. Voloshynovych [та ін.]. - Електрон. текст. дані // Art of Medicine. - 2024. - N 1. - С. 299-302. - Bibliogr. at the end of the art. MeSH-головна: ОПИСАНИЕ СЛУЧАЕВ -- CASE REPORTS КЕРАТОЗЫ -- KERATOSIS (диагностика, осложнения, патофизиология, этиология) ДЕРМОСКОПИЯ -- DERMOSCOPY (использование) КОМОРБИДНОСТЬ -- COMORBIDITY (тенденции) КАРЦИНОМА ПЛОСКОКЛЕТОЧНАЯ -- CARCINOMA, SQUAMOUS CELL (осложнения, патофизиология, хирургия, этиология) ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL ФОТОГРАФИЧЕСКИЕ СНИМКИ -- PHOTOGRAPHS Анотація: Keratoacanthoma is a common, rapidly growing skin tumour that has long been considered benign due to its staged course and ability to spontaneously regress. However, according to the latest World Health Organization classification, keratoacanthoma is classified as a well-differentiated form of squamous cell carcinoma. Despite its long history keratoacanthoma remains a subject of controversy with regard to epidemiology, diagnosis, prognosis, and treatment. The etiology and pathogenesis of keratoacanthoma are also not clearly defined. However, a number of factors have been identified that are highly likely to lead to the development of a tumour. In particular, these are ultraviolet and X-ray radiation, thermal and traumatic injuries, chemical carcinogens, genetic and immunological predictors, human papillomaviruses and certain drugs (sorafenib, infliximab, etc.). Clinically, keratoacanthoma appears on the skin as a single or multiple crater-like nodule. Dermoscopy can be used for early diagnosis and differentiation from other tumour formations. The choice of therapy varies widely and depends on the location, stage of development, and size of the tumour. The publication presents a number of cases which demonstrate the clinical, dermoscopic, and histological picture of keratoacanthomas. Case presentation. Patient A, 44 years old, skin with signs of photodamage. A single dense nodule, up to 0.5 cm in diameter, on the anterior surface of the right lower leg. It appeared and grew rapidly over the past month. Dermoscopy with photographic fixation was performed. A non-pigmented dome-shaped lesion with central yellow-brown keratinous masses, sporadic haemorrhages, and white structureless areas was observed. The vascular pattern was represented by looped, glomerular and helical vessels in a radial arrangement. The lesion was surgically excised. A pathohistological study was carried out. The conclusion was a well-differentiated squamous cell carcinoma of the skin. In typical cases, the diagnosis of keratoacanthoma is not difficult. However, the combination with other skin lesions can distort the clinical picture. For example, in Patient B, keratoacanthoma developed against the background of seborrheic keratosis. In such cases, the use of dermoscopy can provide additional clues to the diagnosis and, accordingly, influence treatment methods. Considering keratoacanthoma as a well-differentiated squamous cell carcinoma, surgical excision is preferred. The metastatic potential of this tumour is not significant, but in high-risk areas such as the lip or ear, it can reach 30%. At the same time, surgery reduces the risk of local recurrence. Other approaches include electrodissection and curettage, cryodestruction, intratumoural administration of methotrexate, 5-fluorouracil, bleomycin, and photodynamic therapy. These methods are appropriate in cases where the size or location of the tumour do not allow achieving the desired aesthetic effect. Conclusions: 1. Keratoacanthoma is a well-differentiated squamous cell carcinoma with a low potential for metastasis. 2. Central yellow-brown keratinous masses, sporadic haemorrhages, white structureless areas, in combination with looped and glomerular vessels in radial disposition seen during dermoscopy of a nodule, may be a sign of keratoacanthoma. 3. The choice of treatment method for keratoacanthoma depends on its location and size; surgical excision of the tumour should be preferred Кератоакантома – поширена, швидкозростаюча пухлина шкіри, котра через стадійність перебігу та здатність до спонтанної регресії тривалий час розглядалась, як доброякісна. Проте згідно останньої класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я кератоакантома віднесена до високо диференційованих форм плоскоклітинної карциноми. Незважаючи на тривалу історію, вперше описана Hutchinson ще в 1888 році, кератоакантома залишається предметом суперечок стосовно питань епідеміології, діагностики, прогнозу та лікування. В публікації представлено ряд випадків, які демонструють клінічну, дермоскопічну, і гістологічну картину кератоакантом. Презентація випадку. Хвора А, 44 роки. Одиночний щільний вузол, до 0,5 см в діаметрі, на передній поверхні правої гомілки. Дермоскопічно спостерігається непігментне куполоподібне утворення з центральними жовто-коричневими кератиновими масами, поодинокими геморагіями, білими безструктурними зонами. Судинний малюнок представлений петлевими, клубочковими та гвинтоподібними судинами в радіальній диспозиції. Утворення висічене хірургічно. Проведене патогістологічне дослідження. Висновок - високодиференційована плоскоклітинна карцинома шкіри. В типових випадках діагностика кератоакантом не викликає складнощів. Проте поєднання з іншими шкірними утвореннями може спотворювати клінічну картину. До прикладу у хворого В кератоакантома виникла на фоні себорейного кератозу. В таких випадках використання дермоскопії може надати додаткові підказки для діагнозу. Висновки: 1. Кератоакантома являє собою високодиференційовану плоскоклітинну карциному з низьким потенціалом метастазування. Центральні жовто-коричневі кератинові маси, поодинокі геморагії, білі безструктурні зони, в поєднанні з петлевими та клубочковими судинами в радіальній диспозиції побачені при дермоскопії вузликового утворення, можуть слугувати ознакою кератоакантоми. Вибір методу лікування кератоакантоми залежить від її локалізації та розмірів, водночас варто віддати перевагу хірургічному висіченню пухлини Дод.точки доступу: Voloshynovych, M. S. Boichuk, T. R. Holotiuk, V. V. Matkovska, N. R. Tkach, V. Ye. Chmut, V. H. Вільних прим. немає |
Сартакова, О. А. Сучасні підходи до патогенетичного лікування пацієнтів із шкірними бородавками та гіперкератозами [Текст] = Modern approaches to the pathogenetic treatment of patients with skin warts and hyperkeratosis / О. А. Сартакова // Український медичний часопис. - 2024. - № 2. - С. 105-109. - Бібліогр.: в кінці ст. MeSH-головна: БОРОДАВКИ -- WARTS (вирусология, патофизиология, терапия, этиология) ПАПИЛЛОМАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ -- PAPILLOMAVIRUS INFECTIONS (осложнения, патофизиология, терапия, этиология) КЕРАТОЗЫ -- KERATOSIS (патофизиология, терапия, этиология) ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ -- DIAGNOSIS, DIFFERENTIAL ФАКТОРЫ РИСКА -- RISK FACTORS САЛИЦИЛОВАЯ КИСЛОТА -- SALICYLIC ACID (анализ, терапевтическое применение, фармакология) СТАТИСТИЧЕСКАЯ ОБРАБОТКА ДАННЫХ -- DATA INTERPRETATION, STATISTICAL Анотація: На сьогодні можна впевнено стверджувати: принципами (диференційної) діагностики та лікування папілом (бородавок) має оволодіти без перебільшення кожен лікар. Причини слідують як із розумної онконастороги, так і значної поширеності та різноманітності цих уражень. Наприклад, чи багато хто з лікарів сімейної медицини знає про папули навколо голівки статевого члена (pearly papules), які інколи помилково інтерпретуються як кондиломи? А як щодо поширення інфекції через біологічні рідини, чи міститься в них вірус? Нарешті, якими є критерії виліковування бородавок? Відповіді на ці та інші запитання містяться у вітчизняних та міжнародних рекомендаціях з клінічної практики Вірусні бородавки (verrucae) — доброякісні проліфера- тивні захворювання шкіри і слизових оболонок, що викликаються вірусами папіломи людини (ВПЛ) і характеризуються появою епідермальних новоутворень. Оскільки бородавки дуже широко розповсюджені, здатні до поширення у однієї й тієї ж особи та передачі іншим людям, можуть погіршувати якість життя та порушувати можливість займатися повсякденною та професійною діяльністю, сімейний лікар має опанувати певний алгоритм медичної допомоги таким пацієнтам. Відповідні рекомендації, що ґрунтуються на доказах, опубліковано як вітчизняними [1], так і зарубіжними експертами [2-5]. Але перш ніж перейти до клінічних питань, слід приділити трохи уваги збуднику. Він цього вартий, представляючи одне із найуспішніших в еволюційному відношенні сімейств вірусів хребетних. Так, протягом сотень мільйонів років цей представник сімейства папававірусів (Papavaviridae) змінювався паралельно з трансформацією видових ознак — появою пір'я, шерсті, потових залоз і т.д., опанувавши в якості хазяїв земноводних, птахів та ссавців [6]. Відповідно до цього вірус папіломи має сотні варіантів із особливими генетичними та морфологічними характеристиками, що забезпечують переважне інфікування різних біологічних видів та ділянок тіла. Зокрема, ВПЛ поширений скрізь, і безліч його типів як високого, так і низького ризику живе на шкірі імунокомпетентних людей без ознак симптоматичних уражень, утворюючи частину нормальної мікробної флори шкіри [6]. При цьому серед понад 200 типів ВПЛ трохи менше двох десятків вважаються пов'язаними із високим онкогенним ризиком [7]. Деякі типи ВПЛ мають тенденцію викликати симптоматичні гіперпроліферативні ураження. Відповідні інфекції, як правило, мають тривалий перебіг, і зрештою ВПЛ елімінується імунною системою. Однак у деяких випадках організм не справляється із звільненням від вірусу, і це викликає певні клінічні проблеми Вільних прим. немає |